Suchergebnisse

In article the place and a role of the Russian Orthodox Church in modern foreign policy of the Russian Federation is traced. The author comes to the conclusion about activization of foreign policy activity ROC, is especial on the post-soviet and European area. ; В статье прослеживается место и роль Русской Православной Церкви в современной внешней политике Российской Федерации. Автор приходит к выводу об активизации внешнеполитической деятельности РПЦ, особенно на постсоветском и европейском пространстве ; У статті простежується місце та роль Руської Православної Церкви у сучасній зовнішній політиці Російської Федерації. Автор приходить до висновку про активізацію зовнішньополітичної діяльності РПЦ, особливо на пострадянському та європейському просторі

Автор наводить деякі групи складних політичних і релігійних проблем, що зустрічаються в Україні. Це зокрема великий вплив Російської Церкви і «міжконфесійні» конфлікти. Україна із часу входження до Російської імперії (у 1654 р.) мала для неї велике значення. Церква на Україні була сильнішою і дієвішою порівняно із російськими теренами. Автор зазначає, що у післявоєнний період частка українських храмів у Радянськму Сюзі завдяки християнам України складала девяносто п`ять відсотків. ; The author gives some examples of complex political and religious problems encountered in Ukraine. This is in particular the great influence of the Russian Church and "interfaith" conflicts. Since its entry into the Russian Empire (1654), Ukraine has been of great importance to this empire. The church in Ukraine was stronger and more effective than in Russia. The author notes that in the postwar period the share of Ukrainian temples in the Soviet Union, thanks to the Christians of Ukraine, was ninety-five percent.

У статті вперше на документальній основі висвітлено життєвий шлях і вчення Нарциса-Іллі Гумінського (1893–1943), «пророка»-засновника Православної євангельської апокаліпсичної церкви (т. зв. «апокаліпсисти»), що дотепер існує у Вінницькій області. Ця течія, що виникла як есхатологічний рух за євангельську реформу Католицької церкви, являє собою типологічно близьку до деяких форм протестантизму версію «поміркованої» реформації. Вона зберігає розбудований богослужбовий ритуал, богородичний культ, культ ікон тощо при одночасній демократизації внутрішнього устрою церкви, наголосі на ключовому значенні Євангелія й на радикальній перебудові життя на євангельських засадах.Ключові слова: Нарцис-Ілля Гумінський, Поділля, апокаліпсисти, реформаційний рух, сектантство.Нарцисс-Илья Гуминский – забытый реформатор Католической церквиВ статье впервые на документальной основе освещен жизненный путь и учение Нарцисса-Ильи Гуминского (1893–1943), «пророка»-основателя Православной евангельской апокалипсической церкви (т. наз. «апокалипсисты»), до сих пор существующей в Винницкой области. Данное течение, возникшее как эсхатологическое движение за евангельскую реформу Католической церкви, представляет собой типологически близкую к лютеранству версию «умеренной» реформации. Оно сохранило развитой богослужебный ритуал, богородичный культ, культ икон и т. п. при демократизации церковного устройства, акценте на исключительном значении Евангелия и на радикальном преобразовании жизни на евангельских принципах.Ключевые слова: Нарцисс-Илья Гуминский, Подолье, апокалипсисты, реформационное движение, сектантство.Narcissus-Elias Guminski and a Forgotten Attempt at Catholic Church Reform in Ukraine. The article, based on previously unknown documents from the former KGB archives, discusses the life and teaching of Narcissus (Elias) Guminski (1893–1943), a Catholic monk turned prophet, who became the founder of the Orthodox Evangelical Apocalyptic Church (socalled "Apocalypsists") still existing in Ukrainian Podolia. This religious group, which emerged in the mid-1920s as an eschatological reform movement among the Polish Roman Catholics, soon engaged large masses of Ukrainian Orthodox peasantry and evolved into a peculiar version of "moderate" Reformation which is typologically similar to Lutheranism. It combines the preservation of a well-developed liturgical ritualism, the cult of Virgin Mary and holy images etc. with a democratization of church order and a sola Scriptura approach to faith and life ethics. After initial attempts to exploit Guminski's movement as a kind of "renovationist schism" in the Catholic Church in the USSR, the Soviet regime soon proceeded to severe repressions against the Apocalypsists that took a heavy toll on the followers of the prophet, who himself died in GULAG.

У статті вперше на документальній основі висвітлено життєвий шлях і вчення Нарциса-Іллі Гумінського (1893–1943), «пророка»-засновника Православної євангельської апокаліпсичної церкви (т. зв. «апокаліпсисти»), що дотепер існує у Вінницькій області. Ця течія, що виникла як есхатологічний рух за євангельську реформу Католицької церкви, являє собою типологічно близьку до деяких форм протестантизму версію «поміркованої» реформації. Вона зберігає розбудований богослужбовий ритуал, богородичний культ, культ ікон тощо при одночасній демократизації внутрішнього устрою церкви, наголосі на ключовому значенні Євангелія й на радикальній перебудові життя на євангельських засадах.Ключові слова: Нарцис-Ілля Гумінський, Поділля, апокаліпсисти, реформаційний рух, сектантство.Нарцисс-Илья Гуминский – забытый реформатор Католической церквиВ статье впервые на документальной основе освещен жизненный путь и учение Нарцисса-Ильи Гуминского (1893–1943), «пророка»-основателя Православной евангельской апокалипсической церкви (т. наз. «апокалипсисты»), до сих пор существующей в Винницкой области. Данное течение, возникшее как эсхатологическое движение за евангельскую реформу Католической церкви, представляет собой типологически близкую к лютеранству версию «умеренной» реформации. Оно сохранило развитой богослужебный ритуал, богородичный культ, культ икон и т. п. при демократизации церковного устройства, акценте на исключительном значении Евангелия и на радикальном преобразовании жизни на евангельских принципах.Ключевые слова: Нарцисс-Илья Гуминский, Подолье, апокалипсисты, реформационное движение, сектантство.Narcissus-Elias Guminski and a Forgotten Attempt at Catholic Church Reform in Ukraine. The article, based on previously unknown documents from the former KGB archives, discusses the life and teaching of Narcissus (Elias) Guminski (1893–1943), a Catholic monk turned prophet, who became the founder of the Orthodox Evangelical Apocalyptic Church (socalled "Apocalypsists") still existing in Ukrainian Podolia. This religious group, which emerged in the mid-1920s as an eschatological reform movement among the Polish Roman Catholics, soon engaged large masses of Ukrainian Orthodox peasantry and evolved into a peculiar version of "moderate" Reformation which is typologically similar to Lutheranism. It combines the preservation of a well-developed liturgical ritualism, the cult of Virgin Mary and holy images etc. with a democratization of church order and a sola Scriptura approach to faith and life ethics. After initial attempts to exploit Guminski's movement as a kind of "renovationist schism" in the Catholic Church in the USSR, the Soviet regime soon proceeded to severe repressions against the Apocalypsists that took a heavy toll on the followers of the prophet, who himself died in GULAG.

Зважаючи на роль фізичного виховання як засобу розвитку фізичних, морально-вольових, розумових здібностей та професійно-прикладних навичок людини, для християн фізична культура і спорт мають займати важливе місце. Піклуючись головним чином про душу і про вічне життя на небі, християнин не залишає турботу і про тіло, про життя на землі, адже апостол Павло називає тіло посудиною душі (Святе Письмо, 2007, 2 Кор. 4, 7). Актуальність дослідження полягає у задоволенні інтересу суспільства (особливо християнського) в об'єктивному розумінні та ставленні до спорту, основуючись на моральних принципах та науці, яку подає Католицька Церква.
Метою статті є з'ясування ролі спорту у християнському житті, формування морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини, гармонійного розвитку її особистості на сучасному етапі і що фізична культура та спорт не суперечать християнському вченню Католицької Церкви.
Основні результати. Проведено короткий ретроспективний аналіз морально-богословського вчення Католицької Церкви щодо значення спорту та фізичної культури у суспільстві та важливості їх співпраці.
Висновки. Роль спорту у формуванні особистісних якостей підсилюється у зв'язку з її соціальною сутністю та можливості розвитку духовності у людині. Церква шанує спорт, оскільки цінує все, що конструктивно сприяє гармонійному та цілісному розвитку особи, душі й тіла. Релігія і спорт вдосконалюють і формують людину в її духовно-тілесній іпостасі. Тому потрібна співпраця, координація і контакти Церкви із представниками спорту та громадсько-проствітницьких організацій. Така співпраця між церковними та спортивними організаціями може мати соціальний ефект і позитивні наслідки у розбудові громадянського суспільства. Жодних богословських чи світоглядних перешкод не існує у співпраці між християнськими Церквами та світом спорту.

On the 6th of January in 2019 the Orthodox Church of Ukraine got the Tomos granting an ecclesiastical status of autocephaly to the Orthodox Church in Ukraine. Consequently, the constituting of the Orthodox Church of Ukraine happened. In fact, the bestowal of autocephaly means the Ukrainian Orthodox Church's rising status, its equality with other autocephalous Orthodox churches. The acquiring of Tomos and the Ukrainian Orthodox Church formation is an epochal event not only for a religious and church life, but also for a state formation process.The article deals with a retrospective review of Tomos acquiring process in a chronological order: from 2016 - to 2019. The dominants of a terminological apparatus (locality, autocephaly, tomos) have been accentuated for understanding the processes of Ukrainian Orthodox Church constituting. An autocephalous right question leaves rather complicated and controversial because of the lack of confession rules and canons. The rules of autocephaly granting and its deprivation are lacked in Orthodox canons. We use a spelling form «tomos» when a common name of the document is mentioned. A spelling form «Tomos» is used as an equivalent of a concrete document in order to avoid the duplication of a full name and for citation. Changes taking place in Ukraine during 2018-2019 in a church life became a crucial political event, a nation-building element.The legitimization of the Orthodox Church of Ukraine is of great geopolitical importance. The Constitution of the Orthodox Church of Ukraine creates new opportunities for the integration of Ukraine into European and worldcivilizations as an integral part of them. The position of the Synod of the Ecumenical Patriarchate on granting Thomas the autocephaly of the Orthodox Church of Ukraine is, in fact, on par with the conclusion of the Association Agreement between Ukraine and the EU, as well as the adoption of NATO's Comprehensive Plan for Assistance to Ukraine in the Attack of Russia.The granting of Tomos became a factor influencing all subjects of a religious situation. The reformatting of Ukrainian Orthodox landscape and the intensification of an interdenominational dialogue were activated. Tomos granting autocephaly sped the weakening of a Russian religious influence, which became a real geopolitical challenge for Russia. The constituting of church and the legitimization of Ukrainian Orthodox Church have a considerable geopolitical significance. The constituting of the Orthodox Church of Ukraine creates new opportunities for the integration of Ukraine into European and world civilizations as its integral part. Granting Tomos of the OCU autocephaly also catalysed certain processes in Universal Orthodoxy. Therefore, this event caused quite controversial social resonance.The context and main events on the way to the acquiring of Tomos for the Orthodox Church of Ukraine have been consistently described by the author. ; 6 січня 2019 року Православна церква України отримала Томос про надання автокефального церковного устрою Православнiй церквi в Україні. Відтак відбулося конституювання Православої церкви України. Фактично набуття автокефалії означає піднесення статусу Православної церкви України, рівність її з іншими автокефальними православними церквами. Отримання Томосу й утворення Православної церкви України – епохальна подія не лише релігійно-церковного життя, а процесу державотворення.У статті запропоновано ретроспективний огляд процесу отримання томосу Православною церквою України в хронологічному діапазоні 2016-2019 рр. Для усвідомлення процесів конституювання Православної церкви України акцентовано домінанти понятійного апарату (помісність, автокефалія, томос). Зміни, що відбулися в Україні на помежів'ї 2018-2019 рр. в церковному житті, водночас стали масштабною політичною подією, елементом творення нації. Надання Томосу про автокефалію Православної церкви в Україні постало фактором впливу на всіх суб'єктів релігійної ситуації. Активізувалося переформатування православного ландшафту України та інтенсифікація міжконфесійного діалогу. Дарування Томосу про автокефалію значно динамізувало послаблення російського релігійного впливу, що стало реальним геополітичним викликом для Росії. Конституювання помісної церкви та надання Томосу про автокефалію ПЦУ також каталізувало певні процеси у Вселенському православ'ї. Водночас суспільний резонанс на цю подію доволі неоднозначний.Автором послідовно відтворено контекст та основні події на шляху до набуття Томосу для Православної церкви України.

On the 6th of January in 2019 the Orthodox Church of Ukraine got the Tomos granting an ecclesiastical status of autocephaly to the Orthodox Church in Ukraine. Consequently, the constituting of the Orthodox Church of Ukraine happened. In fact, the bestowal of autocephaly means the Ukrainian Orthodox Church's rising status, its equality with other autocephalous Orthodox churches. The acquiring of Tomos and the Ukrainian Orthodox Church formation is an epochal event not only for a religious and church life, but also for a state formation process.The article deals with a retrospective review of Tomos acquiring process in a chronological order: from 2016 - to 2019. The dominants of a terminological apparatus (locality, autocephaly, tomos) have been accentuated for understanding the processes of Ukrainian Orthodox Church constituting. An autocephalous right question leaves rather complicated and controversial because of the lack of confession rules and canons. The rules of autocephaly granting and its deprivation are lacked in Orthodox canons. We use a spelling form «tomos» when a common name of the document is mentioned. A spelling form «Tomos» is used as an equivalent of a concrete document in order to avoid the duplication of a full name and for citation. Changes taking place in Ukraine during 2018-2019 in a church life became a crucial political event, a nation-building element.The legitimization of the Orthodox Church of Ukraine is of great geopolitical importance. The Constitution of the Orthodox Church of Ukraine creates new opportunities for the integration of Ukraine into European and worldcivilizations as an integral part of them. The position of the Synod of the Ecumenical Patriarchate on granting Thomas the autocephaly of the Orthodox Church of Ukraine is, in fact, on par with the conclusion of the Association Agreement between Ukraine and the EU, as well as the adoption of NATO's Comprehensive Plan for Assistance to Ukraine in the Attack of Russia.The granting of Tomos became a factor influencing all subjects of a religious situation. The reformatting of Ukrainian Orthodox landscape and the intensification of an interdenominational dialogue were activated. Tomos granting autocephaly sped the weakening of a Russian religious influence, which became a real geopolitical challenge for Russia. The constituting of church and the legitimization of Ukrainian Orthodox Church have a considerable geopolitical significance. The constituting of the Orthodox Church of Ukraine creates new opportunities for the integration of Ukraine into European and world civilizations as its integral part. Granting Tomos of the OCU autocephaly also catalysed certain processes in Universal Orthodoxy. Therefore, this event caused quite controversial social resonance.The context and main events on the way to the acquiring of Tomos for the Orthodox Church of Ukraine have been consistently described by the author. ; 6 січня 2019 року Православна церква України отримала Томос про надання автокефального церковного устрою Православнiй церквi в Україні. Відтак відбулося конституювання Православої церкви України. Фактично набуття автокефалії означає піднесення статусу Православної церкви України, рівність її з іншими автокефальними православними церквами. Отримання Томосу й утворення Православної церкви України – епохальна подія не лише релігійно-церковного життя, а процесу державотворення.У статті запропоновано ретроспективний огляд процесу отримання томосу Православною церквою України в хронологічному діапазоні 2016-2019 рр. Для усвідомлення процесів конституювання Православної церкви України акцентовано домінанти понятійного апарату (помісність, автокефалія, томос). Зміни, що відбулися в Україні на помежів'ї 2018-2019 рр. в церковному житті, водночас стали масштабною політичною подією, елементом творення нації. Надання Томосу про автокефалію Православної церкви в Україні постало фактором впливу на всіх суб'єктів релігійної ситуації. Активізувалося переформатування православного ландшафту України та інтенсифікація міжконфесійного діалогу. Дарування Томосу про автокефалію значно динамізувало послаблення російського релігійного впливу, що стало реальним геополітичним викликом для Росії. Конституювання помісної церкви та надання Томосу про автокефалію ПЦУ також каталізувало певні процеси у Вселенському православ'ї. Водночас суспільний резонанс на цю подію доволі неоднозначний.Автором послідовно відтворено контекст та основні події на шляху до набуття Томосу для Православної церкви України.

У статті здійснено аналіз подій, які відбулися в Україні в 2004 і 2013-2014 рр., у наступні роки, їх вплив на європейський і світовий порядок. Простежуються наслідки цих подій (анексія Росією Криму, організація конфліктів, відкрита війна Росії на Сході України, військовий конфлікт в Азовському морі) для світового інтеграційного процесу, а в зв'язку з цим актуальність дослідження кризи об'єднавчої ідеї Європи Жана Моне, необхідність її модернізації в нових умовах. Дії РФ грубо порушили міжнародне право і зруйнували світовий порядок, тим самим визначили іншу формулу взаємозв'язків і правил двосторонніх відносин між Україною і РФ, Україною і Заходом, в тому числі і з Республікою Казахстан, вплинули на світову інтеграцію. На прикладі створення незалежної Православної церкви України демонструється прихована агресивна сутність т.зв. «русского мира» і офіційної політики Кремля щодо захисту інтересів «істинних православних» на території України і ряду інших держав.Автор науково аргументує процес трансформації існуючих, прояву нових цінностей і стандартів у міждержавних відносинах, що складаються під впливом цих подій в Україні, на формування нового світового політичного та інтеграційного порядку. Геополітичний вибір народу України, що засвідчує зрілість громадянського суспільства і міцність держави, - в європейськості, однак Україна зіткнулася з новими величезними проблемами, перетворилася на вузол світових геополітичних протиріч, стала «яблуком розбрату», точкою злиття глобальних інтересів і, на жаль, саме в цій якості перемістилася в центр геополітики. Сьогодні немає готових рецептів і тим більше програми виходу з гібридної війни, в яку втягнуто Україну, а разом з нею і багато країн світу. Автор не претендує на повну відповідь на всі питання, однак робить спробу зазирнути у внутрішній світ українського суспільства і держави в останні два неповні десятиліття, розібратися в хронології і сутнісних проблемах їх розвитку, продемонструвати небезпеку переростання конфлікту в осередок світового дезінтеграційного процесу, початок нової масштабної війни і переформатування світового політичного порядку. Актуалізується тема і тим, що 5 років тому Український Крим був окупований Росією, виповнюється 5 років з початку військових дій на Донбасі, коли РФ порушила територіальну цілісність і суверенітет України, зневаживши всі міжнародні правові акти та правила мирного співіснування. ; The article analyzes the events that took place in Ukraine in 2004 and 2013-2014, in subsequent years, their influence on European and world order. The consequences of these events (Russia's annexation of the Crimea, the organization of conflicts, Russia's open war in the East of Ukraine, the military conflict in the Sea of Azov) for the global integration process are traced, and in this connection, the relevance of the study of the crisis of the unifying idea of Europe, Jean Monet, the need for it modernization in new conditions. Russia's actions grossly violated international law and destroyed the world order, thereby defining another formula for the relationship and the rules of bilateral relations between Ukraine and the Russian Federation, Ukraine and the West, including with the Republic of Kazakhstan, influenced global integration. An example of the creation of an independent Orthodox Church of Ukraine demonstrates the hidden aggressive nature of the so-called The "Russian Peace" and the official policy of the Kremlin to protect the interests of "true Orthodox" in the territory of Ukraine and a number of other states.The author scientifically argues the process of transformation of existing, the emergence of new values and standards in the interstate relations, which are formed under the influence of these events in Ukraine, on the formation of a new world political and integration order. The geopolitical choice of the people of Ukraine, which testifies to the maturity of civil society and the strength of the state,– in Europe, but Ukraine faced new huge problems, turned into a knot of world geopolitical contradictions, became an "apple of discord", a point of merge of global interests and, unfortunately, it was precisely This quality has moved to the center of geopolitics. Today there are no ready-made recipes and, especially, the program for the exit from the hybrid war, which involves Ukraine, and with it and many countries of the world. The author does not pretend to answer all the questions in the first attempt, but he tries to look into the inner world of Ukrainian society and the state in the last two decades, to understand the chronology and the essential problems of their development, to demonstrate the danger of the conflict escalating into the center of the world disintegration process, the beginning of a new large-scale war and reformatting the world political order. The theme and the fact that 5 years ago the Ukrainian Crimea was occupied by Russia is marking 5 years since the beginning of hostilities in the Donbass, when Russia violated the territorial integrity and sovereignty of Ukraine, despising all international legal acts and rules of peaceful coexistence.

The article analyzes the events that took place in Ukraine in 2004 and 2013-2014, in subsequent years, their influence on European and world order. The consequences of these events (Russia's annexation of the Crimea, the organization of conflicts, Russia's open war in the East of Ukraine, the military conflict in the Sea of Azov) for the global integration process are traced, and in this connection, the relevance of the study of the crisis of the unifying idea of Europe, Jean Monet, the need for it modernization in new conditions. Russia's actions grossly violated international law and destroyed the world order, thereby defining another formula for the relationship and the rules of bilateral relations between Ukraine and the Russian Federation, Ukraine and the West, including with the Republic of Kazakhstan, influenced global integration. An example of the creation of an independent Orthodox Church of Ukraine demonstrates the hidden aggressive nature of the so-called The "Russian Peace" and the official policy of the Kremlin to protect the interests of "true Orthodox" in the territory of Ukraine and a number of other states.The author scientifically argues the process of transformation of existing, the emergence of new values and standards in the interstate relations, which are formed under the influence of these events in Ukraine, on the formation of a new world political and integration order. The geopolitical choice of the people of Ukraine, which testifies to the maturity of civil society and the strength of the state,– in Europe, but Ukraine faced new huge problems, turned into a knot of world geopolitical contradictions, became an "apple of discord", a point of merge of global interests and, unfortunately, it was precisely This quality has moved to the center of geopolitics. Today there are no ready-made recipes and, especially, the program for the exit from the hybrid war, which involves Ukraine, and with it and many countries of the world. The author does not pretend to answer all the questions in the first attempt, but he tries to look into the inner world of Ukrainian society and the state in the last two decades, to understand the chronology and the essential problems of their development, to demonstrate the danger of the conflict escalating into the center of the world disintegration process, the beginning of a new large-scale war and reformatting the world political order. The theme and the fact that 5 years ago the Ukrainian Crimea was occupied by Russia is marking 5 years since the beginning of hostilities in the Donbass, when Russia violated the territorial integrity and sovereignty of Ukraine, despising all international legal acts and rules of peaceful coexistence. ; У статті здійснено аналіз подій, які відбулися в Україні в 2004 і 2013-2014 рр., у наступні роки, їх вплив на європейський і світовий порядок. Простежуються наслідки цих подій (анексія Росією Криму, організація конфліктів, відкрита війна Росії на Сході України, військовий конфлікт в Азовському морі) для світового інтеграційного процесу, а в зв'язку з цим актуальність дослідження кризи об'єднавчої ідеї Європи Жана Моне, необхідність її модернізації в нових умовах. Дії РФ грубо порушили міжнародне право і зруйнували світовий порядок, тим самим визначили іншу формулу взаємозв'язків і правил двосторонніх відносин між Україною і РФ, Україною і Заходом, в тому числі і з Республікою Казахстан, вплинули на світову інтеграцію. На прикладі створення незалежної Православної церкви України демонструється прихована агресивна сутність т.зв. «русского мира» і офіційної політики Кремля щодо захисту інтересів «істинних православних» на території України і ряду інших держав.Автор науково аргументує процес трансформації існуючих, прояву нових цінностей і стандартів у міждержавних відносинах, що складаються під впливом цих подій в Україні, на формування нового світового політичного та інтеграційного порядку. Геополітичний вибір народу України, що засвідчує зрілість громадянського суспільства і міцність держави, - в європейськості, однак Україна зіткнулася з новими величезними проблемами, перетворилася на вузол світових геополітичних протиріч, стала «яблуком розбрату», точкою злиття глобальних інтересів і, на жаль, саме в цій якості перемістилася в центр геополітики. Сьогодні немає готових рецептів і тим більше програми виходу з гібридної війни, в яку втягнуто Україну, а разом з нею і багато країн світу. Автор не претендує на повну відповідь на всі питання, однак робить спробу зазирнути у внутрішній світ українського суспільства і держави в останні два неповні десятиліття, розібратися в хронології і сутнісних проблемах їх розвитку, продемонструвати небезпеку переростання конфлікту в осередок світового дезінтеграційного процесу, початок нової масштабної війни і переформатування світового політичного порядку. Актуалізується тема і тим, що 5 років тому Український Крим був окупований Росією, виповнюється 5 років з початку військових дій на Донбасі, коли РФ порушила територіальну цілісність і суверенітет України, зневаживши всі міжнародні правові акти та правила мирного співіснування.

19–20 січня 2006 року в Києві відбувся міжнародний науково-=практичнийсемінар «Законодавство України про освіту і Церква», який проводиться в рамкахзапочаткованих в Україні громадських публічних слухань «Релігія і освіта:сучасні моделі відносин». Ідея таких слухань виникла в результаті проведенняспільної із Міністерством освіти і науки України науково-практичноїконференції «Релігійний компонент у світській освіті», що відбулася у жовтні2005 р. Наслідком конференції стала збірка «Мораль-релігія-освіта», до якоїувійшли правові документи у сфері взаємин освіти і релігії, доповіді, виступи,аналітичні статті відомих експертів, журналістів, науковців, державнихі релігійних діячів.

Після короткої антирелігійної кампанії "штурму небес", інспірованої Микитою Хрущовим, період загострення ідеологічної кризи в Радянському Союзі (1965–1985 рр.) став відносно спокійним для релігійних організацій. В СРСР загалом, Українській РСР та Донецькій області зокрема найбільшою за кількістю громад та віруючих була Російська Православна Церква. Радянська релігійна політика, яка залишалася відверто атеїстичною, в епоху правління Леоніда Брежнєва стала зміню-ватися у бік мовчазного прийняття існування Церкви. Відповідна ця тенденція відображалося й на місцевому рівні. Увагу автора акцентовано на регіональному аспекті взаємодії радянської влади та Православної Церкви. After a brief anti-religious "storm of heaven" campaign inspired by Nikita Khrushchev, the period of exacerbation of the ideological crisis in the Soviet Union (1965-1985) became relatively calm for religious organizations. In the USSR in general, the Ukrainian SSR and Donetsk region in particular, the largest number of communities and believers was the Russian Orthodox Church. Soviet religious politics, which remained openly atheistic, began to change towards the acceptance of the Church's existence during the reign of Leonid Brezhnev. This trend was also reflected locally. The author's attention is focused on the regional aspect of the interaction between the Soviet authorities and the Orthdox Church.

У монографії висвітлено етнокультурну роль Української ГрекоКатолицької церкви в суспільному житті України ХХ ст. На маловідомому джерельному матеріалі аналізуються церковно-релігійні трансформації в західному регіоні. Особливу увагу приділено життєдіяльності церковних структур після відновлення незалежної України. Автори простежують основні віхи життя митрополита Андрея Шептицького. Головна увага приділяється з'ясуванню аспектів наукової, освітньої та екуменічної спадщини визначного церковного, культурного і громадсько-політичного діяча України. У монографії також йдеться про взаємовідносини Галицького митрополита з діячами Закарпаття. Зокрема, висвітлюється позиція А. Шептицького стосовно проголошення в березні 1939 р. Карпатської України. Видання розраховане на широкий читацький загал. ; The monograph highlights the ethnocultural role of the Ukrainian Greek Catholic Church in the public life of Ukraine in the twentieth century. Church-religious transformations in the western region are analyzed on the basis of little-known source material. Particular attention is paid to the life of church structures after the restoration of independent Ukraine. The authors trace the main milestones in the life of Metropolitan Andrei Sheptytsky. The main attention is paid to clarifying aspects of the scientific, educational and ecumenical heritage of a prominent church, cultural and public and political figure of Ukraine. The monograph also deals with the relationship of the Metropolitan of Galicia with the leaders of Transcarpathia. In particular, A. Sheptytsky's position on the proclamation of Carpathian Ukraine in March 1939 is covered. The publication is intended for a wide readership.

У статті на основі документів Центрального державного історичного архіву, м. Київ, Державного архіву Харківської області, матеріалів періодичних видань, мемуарів акторів та літературних творів визначено вплив Православної Церкви на повсякденне життя акторів Наддніпрянської України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Розглянуто джерела формування сприйняття артистів у середовищі представників духовного стану. Проаналізовано законодавчі норми, що підтримували церковні положення щодо театрів і їх роль у професійній діяльності акторів. Окремо охарактеризовано місце Церкви у приватному житті служителів Мельпомени. Досліджено взаємозв'язок норм моралі, що офіційно диктувалися православним християнством та уявленням про моральні якості артистів у суспільстві, а також особливості формування моральних норм у середовищі акторів. ; In the article on the basis of the documents of the Central State Historical Archive, Kiev, the State Archives of Kharkiv region, materials of periodicals, memoirs and literary works the influence of the Orthodox Church on the daily lives of actors Dnieper Ukraine in the second half of XIX - early XX centuries is shown. The perception forming sources of the actors among clergy representatives are discovered. The legislation supporting the Church position and its role in professional work of the actors are analyzed. Moreover the Church place in the privacy of Melpomene-servants is characterized. The morality standard interconnection formally declaring by Orthodox Christianity and artist's moral norm understanding in society, as well as the moral standard formation features among the actors are examined.

Нагальною проблемою як для теоретико-соціологічної рефлексії, так і соціальних практик є проблема відносин між соціальними інститутами церкви і держави в сучасному українському суспільстві. Проблема актуалізується як у зв'язку із невизначеністю прихованих протиріч між ключовими релігійними конфесіями, так і через хибно-нейтральну позицію держави, яка проводить політику невтручання у внутрішні справи церкви, і тим самим фактично потурає розпалюванню міжконфесійної ворожнечі. Основна лінія конфлікту проходить між УПЦ МП, УПЦ КП та греко-католицизмом (уніатством). Багато в чому відмінності між ними стосуються зв'язку відповідних релігійних організацій із лобістськими огрупованнями в спецслужбах, які в той чи інший спосіб продовжують свої «кураторські повноваження» щодо православної церкви. Відносини інших конфесій, які можна розглядати в якості вторинних, стосуються маргінального неопротестантизму, який, проте, вступає у відносини з державою лише у зв'язку із православ'ям і греко-католицизмом.
Інститути релігії в порівнянні з іншими соціальними інститутами більш консервативні та змінюються вкрай повільно. Релігія закріплює сформовані в попередні епохи цінності, норми, соціальні практики, зразки відносин та ін. Трансформація релігійних інститутів відбувається не синхронно зі зміною інших правових, політичних або економічних інститутів. Релігійні інститути більш стійкі, надають стабілізаційний вплив, вносять елемент наступності та забезпечують суспільству його своєрідність. Влада не має можливості надавати пріоритетну підтримку будь-якої з них, в політичному плані вона залежить від електорату не однієї, а сукупності всіх конфесій. Внаслідок цього роль релігійного чинника в суспільному житті країни дещо розмита. Розколи в православ'ї у своїй соціальній функціональності, обмеженої щодо єдиного Вселенського православ'я, мають деструктивне та дезінтегруюче значення не тільки в церковному, але і в суспільному сенсі.

The topicality of the research of society and church interaction in the last century has been invoked due to several factors. The establishment of civilized relations between the church and authority contributes to the democratization of society, constructive dialogue and cooperation. The real need to overcome certain interconfessional estrangement (Catholic - Orthodox, "Westerners" - "Easterners") promotes the development of civil society principles.In studying these problems superiority naturally belongs to the West Ukrainian researchers. They are L. Aleksiievets, A. Yehreshiy, M. Kuhutiak, A. Krasivskyi, M. Lytvyn, A. Lutskyi, K. Naumenko, V. Marchuk, N. Korostil and O. Malyarchuk and many other native scholars. Public, political, cultural, educational, social, economic and religious revival of the Western Ukrainian people is comprehensively covered in their works based on wide range of sources. The special attention should be given to a new cultural and educational periodical "Svitych" in Precarpathian region. The first copy of it was published in late 2012. The founders and promoters of the issue were historians M.Kolomyiets, B. Yanevych, O. Malyarchuk and O.Tebeshevska, I. Tkachyk, U. Panio and others. "Svitych" means light and truth.In terms of national, political and economic oppression of the Ukrainian population by Polish government the church was a real force to preserve Ukrainian national identity, the Ukrainian language and traditions. The considerable influence on political processes was made by hierarchs of the Greek Catholic and Orthodox churches and local pastors.In the interwar period, the church played a crucial social role in the Western Ukrainian region. It was a consolidated Ukrainian community force that combined all social strata of the Ukrainian population. The church was the mediator between the Polish administration and Ukrainian community, undertaking the task to search for compromise solutions in the most difficult historical situations.In the interwar period the Greek Catholic Church continued to bear the status of an independent religious, moral, social and political force which was closely associated with the national liberation movement of the Ukrainians. In religious sphere it vindicated the values of Christianity by solving the problems of the Ukrainian community for what other religious denominations claimed. In political sphere it has contributed to strengthening the western Ukrainians' identity, becoming a politically-organized community. GCC (Greek Catholic Church) has formulated its clear purpose and actively defended it in the government and against opposition organizations. Its view on the national liberation movement was manifested in creating its own effective social and political institutions and active participation in various events. On the one hand it is the objection to Communism ideas, on the other hand it is the deprecation of Ukrainian nationalists defense tactics.An important role in national education of the Western Ukrainians was made by church. Clergy organized schools, mutual aid institutions, published books, theological and secular literature, was engaged in public affairs, acted as a unifying center of the progressive nation forces. In every population centre the church tried to create parish reading rooms with a variety of clubs: anti-nicotine, anti-alcohol, sports, commercial, theatrical ones.The Greek Catholic and the Orthodox churches formally dissociated themselves from political activity, developed their own strategy and tactics for the various social and political movements. They were key factors in stabilizing and unifying political situation. The closest ties were with the national democratic camp which was embodied in the UNDA and VUO. ; В статье охарактеризована деятельность определяющих институтов Западной Украины межвоенного периода - греко-католической и православной церквей, которые наряду с влиятельными политическими партиями и товариществами заметно повлияли на функционирование тогдашнего сообщества, выступали защитниками "украинских интересов", священники принимали активное участие в общественной жизни и были наиболее прогрессивными и образованными представителями народа. ; У статті охарактеризовано діяльність визначальних інституцій Західної України міжвоєнного періоду - греко-католицької і православної церков, які поряд із впливовими політичними партіями та товариствами помітно вплинули на функціонування тогочасної спільноти, виступали захисниками "українських інтересів", священики брали активну участь у громадському житті й були найбільш прогресивними та освіченими представниками народу.