Suchergebnisse

Автор наводить деякі групи складних політичних і релігійних проблем, що зустрічаються в Україні. Це зокрема великий вплив Російської Церкви і «міжконфесійні» конфлікти. Україна із часу входження до Російської імперії (у 1654 р.) мала для неї велике значення. Церква на Україні була сильнішою і дієвішою порівняно із російськими теренами. Автор зазначає, що у післявоєнний період частка українських храмів у Радянськму Сюзі завдяки християнам України складала девяносто п`ять відсотків. ; The author gives some examples of complex political and religious problems encountered in Ukraine. This is in particular the great influence of the Russian Church and "interfaith" conflicts. Since its entry into the Russian Empire (1654), Ukraine has been of great importance to this empire. The church in Ukraine was stronger and more effective than in Russia. The author notes that in the postwar period the share of Ukrainian temples in the Soviet Union, thanks to the Christians of Ukraine, was ninety-five percent.

Зважаючи на роль фізичного виховання як засобу розвитку фізичних, морально-вольових, розумових здібностей та професійно-прикладних навичок людини, для християн фізична культура і спорт мають займати важливе місце. Піклуючись головним чином про душу і про вічне життя на небі, християнин не залишає турботу і про тіло, про життя на землі, адже апостол Павло називає тіло посудиною душі (Святе Письмо, 2007, 2 Кор. 4, 7). Актуальність дослідження полягає у задоволенні інтересу суспільства (особливо християнського) в об'єктивному розумінні та ставленні до спорту, основуючись на моральних принципах та науці, яку подає Католицька Церква.
Метою статті є з'ясування ролі спорту у християнському житті, формування морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини, гармонійного розвитку її особистості на сучасному етапі і що фізична культура та спорт не суперечать християнському вченню Католицької Церкви.
Основні результати. Проведено короткий ретроспективний аналіз морально-богословського вчення Католицької Церкви щодо значення спорту та фізичної культури у суспільстві та важливості їх співпраці.
Висновки. Роль спорту у формуванні особистісних якостей підсилюється у зв'язку з її соціальною сутністю та можливості розвитку духовності у людині. Церква шанує спорт, оскільки цінує все, що конструктивно сприяє гармонійному та цілісному розвитку особи, душі й тіла. Релігія і спорт вдосконалюють і формують людину в її духовно-тілесній іпостасі. Тому потрібна співпраця, координація і контакти Церкви із представниками спорту та громадсько-проствітницьких організацій. Така співпраця між церковними та спортивними організаціями може мати соціальний ефект і позитивні наслідки у розбудові громадянського суспільства. Жодних богословських чи світоглядних перешкод не існує у співпраці між християнськими Церквами та світом спорту.

In article the place and a role of the Russian Orthodox Church in modern foreign policy of the Russian Federation is traced. The author comes to the conclusion about activization of foreign policy activity ROC, is especial on the post-soviet and European area. ; В статье прослеживается место и роль Русской Православной Церкви в современной внешней политике Российской Федерации. Автор приходит к выводу об активизации внешнеполитической деятельности РПЦ, особенно на постсоветском и европейском пространстве ; У статті простежується місце та роль Руської Православної Церкви у сучасній зовнішній політиці Російської Федерації. Автор приходить до висновку про активізацію зовнішньополітичної діяльності РПЦ, особливо на пострадянському та європейському просторі

У статті вперше на документальній основі висвітлено життєвий шлях і вчення Нарциса-Іллі Гумінського (1893–1943), «пророка»-засновника Православної євангельської апокаліпсичної церкви (т. зв. «апокаліпсисти»), що дотепер існує у Вінницькій області. Ця течія, що виникла як есхатологічний рух за євангельську реформу Католицької церкви, являє собою типологічно близьку до деяких форм протестантизму версію «поміркованої» реформації. Вона зберігає розбудований богослужбовий ритуал, богородичний культ, культ ікон тощо при одночасній демократизації внутрішнього устрою церкви, наголосі на ключовому значенні Євангелія й на радикальній перебудові життя на євангельських засадах.Ключові слова: Нарцис-Ілля Гумінський, Поділля, апокаліпсисти, реформаційний рух, сектантство.Нарцисс-Илья Гуминский – забытый реформатор Католической церквиВ статье впервые на документальной основе освещен жизненный путь и учение Нарцисса-Ильи Гуминского (1893–1943), «пророка»-основателя Православной евангельской апокалипсической церкви (т. наз. «апокалипсисты»), до сих пор существующей в Винницкой области. Данное течение, возникшее как эсхатологическое движение за евангельскую реформу Католической церкви, представляет собой типологически близкую к лютеранству версию «умеренной» реформации. Оно сохранило развитой богослужебный ритуал, богородичный культ, культ икон и т. п. при демократизации церковного устройства, акценте на исключительном значении Евангелия и на радикальном преобразовании жизни на евангельских принципах.Ключевые слова: Нарцисс-Илья Гуминский, Подолье, апокалипсисты, реформационное движение, сектантство.Narcissus-Elias Guminski and a Forgotten Attempt at Catholic Church Reform in Ukraine. The article, based on previously unknown documents from the former KGB archives, discusses the life and teaching of Narcissus (Elias) Guminski (1893–1943), a Catholic monk turned prophet, who became the founder of the Orthodox Evangelical Apocalyptic Church (socalled "Apocalypsists") still existing in Ukrainian Podolia. This religious group, which emerged in the mid-1920s as an eschatological reform movement among the Polish Roman Catholics, soon engaged large masses of Ukrainian Orthodox peasantry and evolved into a peculiar version of "moderate" Reformation which is typologically similar to Lutheranism. It combines the preservation of a well-developed liturgical ritualism, the cult of Virgin Mary and holy images etc. with a democratization of church order and a sola Scriptura approach to faith and life ethics. After initial attempts to exploit Guminski's movement as a kind of "renovationist schism" in the Catholic Church in the USSR, the Soviet regime soon proceeded to severe repressions against the Apocalypsists that took a heavy toll on the followers of the prophet, who himself died in GULAG.

У статті вперше на документальній основі висвітлено життєвий шлях і вчення Нарциса-Іллі Гумінського (1893–1943), «пророка»-засновника Православної євангельської апокаліпсичної церкви (т. зв. «апокаліпсисти»), що дотепер існує у Вінницькій області. Ця течія, що виникла як есхатологічний рух за євангельську реформу Католицької церкви, являє собою типологічно близьку до деяких форм протестантизму версію «поміркованої» реформації. Вона зберігає розбудований богослужбовий ритуал, богородичний культ, культ ікон тощо при одночасній демократизації внутрішнього устрою церкви, наголосі на ключовому значенні Євангелія й на радикальній перебудові життя на євангельських засадах.Ключові слова: Нарцис-Ілля Гумінський, Поділля, апокаліпсисти, реформаційний рух, сектантство.Нарцисс-Илья Гуминский – забытый реформатор Католической церквиВ статье впервые на документальной основе освещен жизненный путь и учение Нарцисса-Ильи Гуминского (1893–1943), «пророка»-основателя Православной евангельской апокалипсической церкви (т. наз. «апокалипсисты»), до сих пор существующей в Винницкой области. Данное течение, возникшее как эсхатологическое движение за евангельскую реформу Католической церкви, представляет собой типологически близкую к лютеранству версию «умеренной» реформации. Оно сохранило развитой богослужебный ритуал, богородичный культ, культ икон и т. п. при демократизации церковного устройства, акценте на исключительном значении Евангелия и на радикальном преобразовании жизни на евангельских принципах.Ключевые слова: Нарцисс-Илья Гуминский, Подолье, апокалипсисты, реформационное движение, сектантство.Narcissus-Elias Guminski and a Forgotten Attempt at Catholic Church Reform in Ukraine. The article, based on previously unknown documents from the former KGB archives, discusses the life and teaching of Narcissus (Elias) Guminski (1893–1943), a Catholic monk turned prophet, who became the founder of the Orthodox Evangelical Apocalyptic Church (socalled "Apocalypsists") still existing in Ukrainian Podolia. This religious group, which emerged in the mid-1920s as an eschatological reform movement among the Polish Roman Catholics, soon engaged large masses of Ukrainian Orthodox peasantry and evolved into a peculiar version of "moderate" Reformation which is typologically similar to Lutheranism. It combines the preservation of a well-developed liturgical ritualism, the cult of Virgin Mary and holy images etc. with a democratization of church order and a sola Scriptura approach to faith and life ethics. After initial attempts to exploit Guminski's movement as a kind of "renovationist schism" in the Catholic Church in the USSR, the Soviet regime soon proceeded to severe repressions against the Apocalypsists that took a heavy toll on the followers of the prophet, who himself died in GULAG.

ПІДПІЛЬНА ЦЕРКВА У ВИМІРІ ЛОКАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ. АРЕШТ РОДИНИ СВЯЩЕНИКА АНТІНА СІРЕЦЬКОГО

Нагальною проблемою як для теоретико-соціологічної рефлексії, так і соціальних практик є проблема відносин між соціальними інститутами церкви і держави в сучасному українському суспільстві. Проблема актуалізується як у зв'язку із невизначеністю прихованих протиріч між ключовими релігійними конфесіями, так і через хибно-нейтральну позицію держави, яка проводить політику невтручання у внутрішні справи церкви, і тим самим фактично потурає розпалюванню міжконфесійної ворожнечі. Основна лінія конфлікту проходить між УПЦ МП, УПЦ КП та греко-католицизмом (уніатством). Багато в чому відмінності між ними стосуються зв'язку відповідних релігійних організацій із лобістськими огрупованнями в спецслужбах, які в той чи інший спосіб продовжують свої «кураторські повноваження» щодо православної церкви. Відносини інших конфесій, які можна розглядати в якості вторинних, стосуються маргінального неопротестантизму, який, проте, вступає у відносини з державою лише у зв'язку із православ'ям і греко-католицизмом.
Інститути релігії в порівнянні з іншими соціальними інститутами більш консервативні та змінюються вкрай повільно. Релігія закріплює сформовані в попередні епохи цінності, норми, соціальні практики, зразки відносин та ін. Трансформація релігійних інститутів відбувається не синхронно зі зміною інших правових, політичних або економічних інститутів. Релігійні інститути більш стійкі, надають стабілізаційний вплив, вносять елемент наступності та забезпечують суспільству його своєрідність. Влада не має можливості надавати пріоритетну підтримку будь-якої з них, в політичному плані вона залежить від електорату не однієї, а сукупності всіх конфесій. Внаслідок цього роль релігійного чинника в суспільному житті країни дещо розмита. Розколи в православ'ї у своїй соціальній функціональності, обмеженої щодо єдиного Вселенського православ'я, мають деструктивне та дезінтегруюче значення не тільки в церковному, але і в суспільному сенсі.

Статья посвящена анализу проблемы социальной защиты населения в условиях общественной трансформации и роли УГКЦ в жизни современной Украины, ее влияния на общество и экономические преобразования. Проанализировав современное состояние Украины, автор приходит к выводу, что наше посттоталитарное общество охвачено тяжелым недугом, как в экономическом, так и в моральном плане. Украинское общество, которое имеет независимое государство и признает себя демократическим, в котором должны действовать принципы гуманизма, справедливости и взаимоуважения, должно воплощать их в жизнь, в результате чего будет преодолен стереотип негативного отношения к Церкви и признан ее институтом с особым местом в государстве. ; In the article problems of social protection of the population are analyzed during postcommunistic transformation and role UGCC in lives of modern Ukraine, her influence on a society and economic transformations. The author approves, that the modern society experiences crisis economic and moral. The Ukrainian society what to be considered democratic, should introduce principles of humanism and validity as investigation will get rid of a stereotype of a uncooperative altitude to the Church.

У монографії висвітлено етнокультурну роль Української ГрекоКатолицької церкви в суспільному житті України ХХ ст. На маловідомому джерельному матеріалі аналізуються церковно-релігійні трансформації в західному регіоні. Особливу увагу приділено життєдіяльності церковних структур після відновлення незалежної України. Автори простежують основні віхи життя митрополита Андрея Шептицького. Головна увага приділяється з'ясуванню аспектів наукової, освітньої та екуменічної спадщини визначного церковного, культурного і громадсько-політичного діяча України. У монографії також йдеться про взаємовідносини Галицького митрополита з діячами Закарпаття. Зокрема, висвітлюється позиція А. Шептицького стосовно проголошення в березні 1939 р. Карпатської України. Видання розраховане на широкий читацький загал. ; The monograph highlights the ethnocultural role of the Ukrainian Greek Catholic Church in the public life of Ukraine in the twentieth century. Church-religious transformations in the western region are analyzed on the basis of little-known source material. Particular attention is paid to the life of church structures after the restoration of independent Ukraine. The authors trace the main milestones in the life of Metropolitan Andrei Sheptytsky. The main attention is paid to clarifying aspects of the scientific, educational and ecumenical heritage of a prominent church, cultural and public and political figure of Ukraine. The monograph also deals with the relationship of the Metropolitan of Galicia with the leaders of Transcarpathia. In particular, A. Sheptytsky's position on the proclamation of Carpathian Ukraine in March 1939 is covered. The publication is intended for a wide readership.

The article deals with the associative structures of the Ukrainian words ПАРТІЯ (party) and ЦЕРКВА (church) in the Ukrainian world view. Associative structures were built on the basis of series of free associative experiments held in the periods of 2013 – 2016 and 2018 – 2019. The data was processed with the help of the first Ukrainian polylingual online tool "СТИМУЛУС" ("STIMULUS", created by O. Zahorodnia, URL: http://stimulus.tools/en). This tool helps to collect and analyze the associative data, take associative experiments online, study language world view of any sort. The constant and dynamic futures of the Ukrainian words ПАРТІЯ (party) and ЦЕРКВА (church) were elicited and analyzed.

The elements of the funeral culture of Ukrainian Cossack officers, the displays of preparation for the 'good' death by making wills, and the dependence of these processes on church institutions are studied in the paper. The culture of 'good dying' came to Ukraine from Europe due to belonging to the cultural space of the Polish-Lithuanian Commonwealth. The Orthodox Church, like the Catholic Church, did not leave a person alone with death, relieving acceptance and transition, interpreting the fokal points of the latter. An important component of the transition was the making of a will. Unlike the Polish tradition in Ukrainian legal field, there was no requirement to write down testaments to the registers of the Polish-Lithuanian Commonwealth courts ('Aktykacya') for legal force. The document took effect immediately after its verification. Nevertheless, the Polish cultural tradition had long been traced in the everyday lives of gentry and Cossack officers' families, which tried to authorize the testaments and keep them in family archives. The funeral culture of Ukrainians depended on churches and monasteries. The everyday life of the early modern period man was associated with the church by numerous rituals, especially before and after the death. The testament was an important part of the funeral culture, the evidence of the Cossack elite attitude to death. A priest, even a few, was invited to make a testament. They were the main witnesses of the testament. Secular figures, Cossack sergeants, and the military community were also important witnesses. The military duty of the Cossacks, their participation in constant wars, made them take care not only of life in the campaign but also of death. The officers mostly made testaments before the campaign. Sometimes it was necessary to concern with making a testament on the march or just before death due to injury or illness during the campaign. Taking part in the campaign did not change too much the attitude of the Cossack officers to religious rituals. They attended divine services, sang in a separate choir during the festive liturgies, and paid their last tribute to the comrades, combining military tradition with religious rites. Thus, they cared about the 'good dying'. The dead officers were not taken home from the campaigns to the lower reaches since it was too far and troublesome. But from other campaigns, they tried to bring the bodies of colonels and senior officers home and bury according to the customs. Attitude to death, attempts to cope with it in different ways, to overcome fear, the difference of strategies of Ukrainians in this field and in various groups of society at that time and in different periods of our history are the issues that will arouse the interest of scholars for a long time. ; У статті вивчаються елементи поховальної культури української козацької старшини, прояви підготовки до «доброї» смерті шляхом укладення тестаментів, залежність цих процесів від церковних інституцій. Буденне життя людини ранньомодерної доби пов'язувалося з церквою багатьма ритуалами, особливо перед і посмертних. Ставлення до смерті, намагання у різний спосіб її освоїти, подолати страх, відмінність стратегій у цій царині українців у періоди нашої історії чи інших груп суспільства в один час – те, що є і довго буде предметом дослідження.

19–20 січня 2006 року в Києві відбувся міжнародний науково-=практичнийсемінар «Законодавство України про освіту і Церква», який проводиться в рамкахзапочаткованих в Україні громадських публічних слухань «Релігія і освіта:сучасні моделі відносин». Ідея таких слухань виникла в результаті проведенняспільної із Міністерством освіти і науки України науково-практичноїконференції «Релігійний компонент у світській освіті», що відбулася у жовтні2005 р. Наслідком конференції стала збірка «Мораль-релігія-освіта», до якоїувійшли правові документи у сфері взаємин освіти і релігії, доповіді, виступи,аналітичні статті відомих експертів, журналістів, науковців, державнихі релігійних діячів.

Після короткої антирелігійної кампанії "штурму небес", інспірованої Микитою Хрущовим, період загострення ідеологічної кризи в Радянському Союзі (1965–1985 рр.) став відносно спокійним для релігійних організацій. В СРСР загалом, Українській РСР та Донецькій області зокрема найбільшою за кількістю громад та віруючих була Російська Православна Церква. Радянська релігійна політика, яка залишалася відверто атеїстичною, в епоху правління Леоніда Брежнєва стала зміню-ватися у бік мовчазного прийняття існування Церкви. Відповідна ця тенденція відображалося й на місцевому рівні. Увагу автора акцентовано на регіональному аспекті взаємодії радянської влади та Православної Церкви. After a brief anti-religious "storm of heaven" campaign inspired by Nikita Khrushchev, the period of exacerbation of the ideological crisis in the Soviet Union (1965-1985) became relatively calm for religious organizations. In the USSR in general, the Ukrainian SSR and Donetsk region in particular, the largest number of communities and believers was the Russian Orthodox Church. Soviet religious politics, which remained openly atheistic, began to change towards the acceptance of the Church's existence during the reign of Leonid Brezhnev. This trend was also reflected locally. The author's attention is focused on the regional aspect of the interaction between the Soviet authorities and the Orthdox Church.

The article discusses the possibilities of the Holy See's participation in mitigating and eliminating the international terrorist threat. Methods of analysis and synthesis, analytical approach, historical method, forecasting method are used. The ability and capabilities of the Holy See to eliminate the problem of the international terrorist threat are highlighted, as well as possible risks are assessed. It is concluded that in order to address the problem, counter-terrorism policy must combine security measures with a broader social and political context. ; В статті йдеться про можливості участі Святого Престолу в послабленні й ліквідації міжнародної терористичної загрози. Використано методи аналізу та синтезу, аналітичний підхід, історичний метод, метод прогнозування. Висвітлено здатність і можливості Святого Престолу в ліквідації проблеми міжнародної терористичної загрози, а також оцінено можливі ризики. Зроблено висновок, що задля досягнення ліквідації проблеми політика боротьби з тероризмом повинна поєднувати заходи щодо поліпшення безпеки з увагою до більш широкого соціального та політичного контексту.

The article describes the achievements of modern Ukrainian historical science in determining the place and role of the church under the conditions of the Holodomor of 1932–1933, the position and activities of church organizations, religious communities, clergy, religious persons. The article presents the range of authors, topics, and geography of studies. The main directions and dynamics of the study of the topic are revealed. The dependence of its development on social and political implications is observed. The methodological difficulties, theoretical and fractographic achievements in the disclosure of certain aspects of the problem are established. The prospects for further studies are determined. The authors concluded that the first signs of attention to the issue of the life of the church under the conditions of the Holodomor occurred at the turn of the 80–90s of XX century. The impetus for the study was the democratization of society, national revival in the process of gaining state independence by Ukraine, the dissemination of works on the history of the church, published earlier among the diaspora. The first achievements in revealing the problem were made in works devoted to the history of state-church relations. After that, the articles devoted to clarifying the fate of church organizations during the Holodomor years appeared. Historical and legal, social and economic, institutional, cultural, and ethnic-confessional aspects became the areas of the study. Political repressions against clergy and religious persons have been studied more actively. Scientific interest shifted to the study of the history of various confessions, religious communities, and figures in the context of a nationwide tragedy. Methodological innovations in historiography increased the attention of scientists to the history of everyday life of the clergy and religious persons during the Holodomor, as well as to the impact of the Holodomor on religious consciousness, social psychology, and behaviour. Keywords: church, Soviet state, ...