Suchergebnisse

У статті здійснено спробу на основі опублікованої різножанрової літератури дослідити соціально-психологічний контекст появи, сутність, особливості активного вжитку політичних і побутових неологізмів для ідентифікації та називання російських агресорів, окупантів, мародерів і військових злочинців. Акцентовано увагу на тому, що більшість назв, які ми нині вживаємо як у повсякденні, так і в науковому дискурсі для називання російських агресорів, окупантів, мародерів і військових злочинців, з'явились у середовищі українських громадян як закономірна психологічна реакція (гнів, зневага, відчай, огида, прокляття, жах і т. п.) на дії Російської Федерації, пов'язані з анексією АР Крим, початком російської агресії проти України у 2014 р., особливо з переростанням її у повномасштабну 24 лютого 2022 р. Зазначено, що активне використання політичних і побутових неологізмів для ідентифікації та називання російських агресорів є вираженням внутрішнього оціночного ставлення людини до того, що відбувається нині в Україні. Поява цих неологізмів призвела до їх швидкого включення в лексикон політиків, журналістів, військових, представників експертного середовища. Започатковується формування нового офіційного дискурсу дефініції «рашизм» (В. Горбатенко, О. Гринів, С. Дацюк, Б. Дем'яненко, В. Дем'яненко, О. Кафтан, О. Костенко, О. Романчук, М. Томенко). Констатовано, що урізноманітнення української мови політичними і побутовими неологізмами з негативною конотацією («рашизм», «рашисти», «путінізм», «орки», «русня», «кацапи», «свинособаки») бачиться не більше ніж емоційним інтонуванням мови, яке натепер переходить у режим «шаленого козацького сарказму», що воює з ворогом не лише на полі бою зброєю, але й «кріпким» словом. Зроблено застереження, що розмивання людяності через вживання неологізмів із негативною конотацією може перерости у дегуманізацію, розлюднення й постання колективних образів для ненависті.

Ця стаття присвячена одній із найгостріших та актуальних проблем сучасності – військовій агресії.
Автором було поставлено мету дослідити поняття, природу та сутність військової агресії як найбільшої загрози і виклику міжнародному миру та безпеці людства у XXI столітті крізь призму російсько-української війни.
До елементів наукової новизни дослідження слід віднести наступні висновки, результати та пропозиції автора: по-перше, доведено, що агресивна війна РФ спрямована проти незалежності і самостійності нашої держави, що становить загрозу не тільки Україні, а й Європі і світу, посягаючи на міжнародний правопорядок і безпеку людства, основні принципи міжнародного права, моральності та людяності; по-друге, зроблено висновок про те, що таке явище, як військова агресія, абсолютно несумісне з ідеями антропоцентризму, гуманізму, добра та справедливості, які мають бути основою основ сучасного світоустрою, аби сприяти миру, спокою та процвітанню націй та народів; по-третє, зроблено конкретні пропозиції по реформуванню ООН та головного її органу, відповідального за міжнародний мир та безпеку людства – Ради Безпеки ООН, з метою створення справді ефективного механізму міжнародної безпеки, який не дозволив би розв'язувати агресивну війну, попереджав і протидіяв цьому ганебному явищу сучасної дійсності.
Для досягнення мети використовувались такі методи, як діалектичний, формально-логічний, комунікативний та феноменологічний.
Робиться висновок про те, що нові виклики і загрози, обумовлені передусім глобалізаційними процесами та інтенсивним розвитком науки і техніки – новітній світоустрій з новими геополітичними орієнтирами, поява і застосування новітніх видів зброї, удосконалення методів та засобів ведення війни, видозмінювання основних та поява нових форм війни – диктують нові методи і засоби міжнародної безпеки. Важливим при формуванні оновленої системи міжнародної безпеки є зміцнення ідеї захисту миру в свідомості людей, що сприятиме прогресивному розвитку, мирному співіснуванню і злагоді між народами.

У статті аналізуються передумови, перебіг та наслідки радянсько-фін- ської війни 1939-1940 рр., яка дозволила Фінляндії, єдиній із колишніх ро- сійських колоній, зберегти суверенітет. Побіжно розглядаються дії Радянської Росії, а згодом СРСР щодо відновлення імперії (з початку її розпаду (1917 р.) і до кінця Другої світової війни), а також Німеччини, яка після поразки у Першій світовій війні виношувала не менш реваншистські плани. Обґрунтовується думка, що дії СРСР та Німеччини, спрямовані на поділ сфер впливу у Європі, спровокували виникнення Другої світової війни. Особлива увага приділяється перебігу радянсько-фінської війни. Зокрема висновується, що Збройні сили Фінляндії виявилися краще підготовленими до війни, хоча теж несли значні втрати в особовому складі. Сила оборони фінів полягала в умілому використанні озброєння, військової техніки, природних перешкод і – що найголовніше – у високому морально-психологічному стані особового складу і фінського народу загалом, що знайшло своє вираження у такому по- нятті, як "дух Зимової війни". Відтак аналіз перебігу і наслідків радянської агресії проти Фінляндії та боротьби колишньої колонії за право бути незалежною дає підстави вивести низку уроків для сучасної України, врахування яких дозволить їй вистояти і зберегти суверенітет за умов російської агресії.

Проаналізовано економічну та зовнішньополітичну діяльності керівництва російської федерації як способу зберігання економічної влади The article analyzes the economic and foreign policy activities of the Russian Federation leadership as a way of preserving economic power.

Тhe creation of NATO was based on the shared values of liberal democracy. Russia demonstratively challenged the value system that emerged from the results of the Second World War and the Cold War. Victims of hybrid aggression are not ready to admit this fact. The world has witnessed the new geopolitical situation connected primarily with the attempts to destroy a sustainable system of international relations and international law. Russia's policy towards Ukraine is supported by certain political and business circles of the West. Lifting, or at least easing, sanctions is required by certain representatives of large businesses interested in restoring normal trade and economic relations with Russia. The pro-Russian and anti-Ukrainian ultra-national, nationalist and euro-sceptical (isolationist) parties of the European Union countries are voicing similar demands in support of Russia and against Ukraine. The West's conciliatory position on Moscow's control over the Crimea and part of the Donbas will further undermine international law and the key principles underlying the current world order formed after the Cold War. The current situation is as follows. Ukraine sets requirements for a settlement which Russia does not accept. It is not going to review the status quo provided by military means. The desired goal of Ukraine is full control over the country's own territory. It can only be achieved in the long term by combining diplomatic and military means. Victory over contemporary Russian aggression, in particular the hybrid one, is possible only through consolidation of the West on the basis of common liberal-democratic values that need protecting and promoting under current conditions of geopolitical turmoil and uncertainty. ; Створення НАТО базувалося на спільних цінностях ліберальної демократії. Росія демонстративно кинула виклик системі цінностей, що виникла за результатами Другої світової та «холодної війни». Жертви гібридної агресії не готові визнати цей факт. Світ став свідком нової геополітичної ситуації, пов'язаної насамперед із спробами знищити стійку систему міжнародних відносин та міжнародного права. Отже, перемога над сучасною російською агресією, зокрема гібридною, можлива лише шляхом консолідації Заходу на основі спільних ліберально-демократичних цінностей, які потребують захисту та просування в сучасних умовах геополітичних потрясінь та невизначеності.

Тhe creation of NATO was based on the shared values of liberal democracy. Russia demonstratively challenged the value system that emerged from the results of the Second World War and the Cold War. Victims of hybrid aggression are not ready to admit this fact. The world has witnessed the new geopolitical situation connected primarily with the attempts to destroy a sustainable system of international relations and international law. Russia's policy towards Ukraine is supported by certain political and business circles of the West. Lifting, or at least easing, sanctions is required by certain representatives of large businesses interested in restoring normal trade and economic relations with Russia. The pro-Russian and anti-Ukrainian ultra-national, nationalist and euro-sceptical (isolationist) parties of the European Union countries are voicing similar demands in support of Russia and against Ukraine. The West's conciliatory position on Moscow's control over the Crimea and part of the Donbas will further undermine international law and the key principles underlying the current world order formed after the Cold War. The current situation is as follows. Ukraine sets requirements for a settlement which Russia does not accept. It is not going to review the status quo provided by military means. The desired goal of Ukraine is full control over the country's own territory. It can only be achieved in the long term by combining diplomatic and military means. Victory over contemporary Russian aggression, in particular the hybrid one, is possible only through consolidation of the West on the basis of common liberal-democratic values that need protecting and promoting under current conditions of geopolitical turmoil and uncertainty. ; Створення НАТО базувалося на спільних цінностях ліберальної демократії. Росія демонстративно кинула виклик системі цінностей, що виникла за результатами Другої світової та «холодної війни». Жертви гібридної агресії не готові визнати цей факт. Світ став свідком нової геополітичної ситуації, пов'язаної насамперед із спробами знищити стійку систему міжнародних відносин та міжнародного права. Отже, перемога над сучасною російською агресією, зокрема гібридною, можлива лише шляхом консолідації Заходу на основі спільних ліберально-демократичних цінностей, які потребують захисту та просування в сучасних умовах геополітичних потрясінь та невизначеності.

It's stated that the annexation of Crimea and Russian-Ukrainian hybrid war in Eastern Ukraine is a threat and a challenge not only to Ukraine's national security, its sovereignty but also to the contemporary world order. Ukrainian political system has not yet formed an appropriate and effective means and mechanisms to counter Russian hybrid expansion. The author underscore that it is impossible to ensure national security of Ukraine today, using only traditional approaches combined to improve the state security functions or satisfy some narrow interests. This approach is ineffectual and also stimulates overspending of public resources and leads to duplication of the central authorities' functions, and sometimes even starts threat to the state's national interests. Russian aggression is the result of ineffectual government policies, rising corruption, and lack of sufficient resources to ensure living standards of the population. It is proved that for Russia the war with Ukraine is a perfect way to overcome the dysfunctional private system, as cheap media and small losses not only ensured survival but also laid the possibility of prolonged exposure to other geopolitical players, and development trends in the geopolitical environment. ; В статті досліджено основні виклики українському простору безпеки в контексті російсько-української гібридної війни та визначено основні механізми забезпечення національної безпеки України. Російська агресія, яка розпочалася в лютому 2014р., виявила девальвацію структур національної безпеки Української держави та свідчить про виклик для її державності. У зв'язку з цим актуалізуються питання про необхідність аналізу національної безпеки в умовах російсько-української гібридної війни. Зазначається, що анексія Криму та російсько-українська гібридна війна на Сході України є загрозою та викликом не лише політичній безпеці України, її суверенітету, а й сучасному світовому порядку. Українська політична система за роки агресії РФ ще не сформувала результативних засобів та механізмів протидії гібридній експансії. Автор підкреслює, що сьогодні неможливо забезпечити національну безпеку України, використовуючи лише традиційні підходи, потрібно реформувати весь державний апарат, його функціональні обов'язки, також гуманітарну та освітянську сферу. Російська агресія є результатом неефективної державної політики, зростання корупції та відсутності достатніх ресурсів для забезпечення життєвого рівня населення. Доведено, що для Росії війна з Україною є прекрасним способом подолання дисфункціональної системи, оскільки дешеві засоби масової інформації та невеликі втрати забезпечували виживання російській державній системі.

The qualification (bachelor's) work investigates the problematics of information aggression of the Russian Federation towards Ukraine, the factor of destabilization of the internal political situation because of a powerful informationpropaganda campaign. Shows the current state of information influence, tension of relations between actors of information society on the background of the COVID19 pandemic. Established the need for active measures to counteract the current influences, actions in relation to the current threats, because the likelihood of new, more dangerous, is increasing every day. ; У кваліфікаційній (бакалаврській) роботі досліджено проблематику інформаційної агресії Російської Федерації по відношенню до України, фактор дестабілізації внутрішньополітичної ситуації внаслідок потужної інформаційно-пропагандистської кампанії. Показано сучасний стан інформаційного впливу, напруження відносин між акторами інформаційного суспільства на фоні пандемії COVID-19. Встановлено необхідність активних дій по запобіганню існуючих впливів, дій по відношенню до існуючих загроз, адже вірогідність появи нових, більш небезпечніших, зростає з кожним днем.

This article examines two issues – competing accounts of the military events in the Donbas and the Ukrainian experts' opinion on the factors that led to the beginning of violence. The literature analysis reveals the existence of two competing discourses, clustering around the concepts of "civil war" and "hybrid war" and the so-called "pragmatic discourse", recognizing the presence of both phenomena at the same time. While the major challenge for the authors, who share the discourse of the internal conflict, is to adequately account for the Russia's role in the war, the proponents of the "hybrid war" discourse underestimate the loss of Ukraine's monopoly on the legitimate use of force during the period of revolutionary change of power. The second issue surveys the weight of the factors of the conflict in the assessments of Ukrainian experts. In this part, seven external and internal factors that were most visible in the literature in 2014-2016 are identified. These are: the state fragmentation, the sudden change of power in Kyiv, the consequences of the Soviet policy of Russification, the destructive impact of regional elites, Russia's direct and indirect interference, the weakness of the organized Ukrainian groups and the loss of legitimacy of the new central government in the Donbas. Surveys conducted by pair comparisons in 2016 and 2017 demonstrate that most Ukrainian experts assign the largest weight to the Russia's hidden aggression (15.2 percent) and the destructive role of local elites (13.2 percent) as primary factors behind the conflict, whereas most of their western counterparts look at this event through the prism of the civil war. Differences in the two perspectives, apparently, are not due to the facts, but to pre-existing images and ways of thinking, which influence the perception of these events. ; У цій статті увага зосереджена на двох темах – академічній дискусії навколо суті військових подій на Донбасі і презентації двох хвиль експертних опитувань щодо чинників, які призвели до вибуху протистояння. Аналіз літератури вказує на існування двох конкурентних дискурсів, у яких домінуючими є поняття «громадянська війна» та «гібридна війна» і т. зв. «прагматичного дискурсу», що визнає присутність обох явищ одночасно. Якщо найбільші труднощі авторів, які поділяють дискурс внутрішнього конфлікту, пов'язані з російськоцентричним поглядом на війну і, відповідно, недооцінкою ролі Росії, то прихильники дискурсу «гібридної війни» не добачають втрати Україною монополії на легітимне використання примусу у період революційної зміни влади. Друга тема стосується ваги чинників конфлікту в оцінках українських експертів. У цій роботі визначено сім зовнішніх та внутрішніх чинників, які найчастіше зустрічалися в літературі у період 2014-2015 рр. Це фрагментація держави, раптова зміна влади в Києві, наслідки радянської політики русифікації, деструктивний вплив регіональних еліт, спрямовані дії Росії, слабкість організованих проукраїнських груп і втрата легітимності нової центральної влади на Донбасі. Опитування, виконані шляхом попарних порівнянь у 2016 і 2017 рр. показали, що більшість українських експертів бачать у цих подіях приховану агресію з боку РФ (15,2 %) і деструктивний вплив регіональних еліт (13,9 %), тоді як переважна частина їхніх західних колег дивиться на них крізь призму громадянської війни. Відмінності в оцінках, вочевидь, зумовлені не так фактами, як попередньо сформованими уявленнями та способами мислення, що впливають на сприйняття подій на Донбасі.

This article examines two issues – competing accounts of the military events in the Donbas and the Ukrainian experts' opinion on the factors that led to the beginning of violence. The literature analysis reveals the existence of two competing discourses, clustering around the concepts of "civil war" and "hybrid war" and the so-called "pragmatic discourse", recognizing the presence of both phenomena at the same time. While the major challenge for the authors, who share the discourse of the internal conflict, is to adequately account for the Russia's role in the war, the proponents of the "hybrid war" discourse underestimate the loss of Ukraine's monopoly on the legitimate use of force during the period of revolutionary change of power. The second issue surveys the weight of the factors of the conflict in the assessments of Ukrainian experts. In this part, seven external and internal factors that were most visible in the literature in 2014-2016 are identified. These are: the state fragmentation, the sudden change of power in Kyiv, the consequences of the Soviet policy of Russification, the destructive impact of regional elites, Russia's direct and indirect interference, the weakness of the organized Ukrainian groups and the loss of legitimacy of the new central government in the Donbas. Surveys conducted by pair comparisons in 2016 and 2017 demonstrate that most Ukrainian experts assign the largest weight to the Russia's hidden aggression (15.2 percent) and the destructive role of local elites (13.2 percent) as primary factors behind the conflict, whereas most of their western counterparts look at this event through the prism of the civil war. Differences in the two perspectives, apparently, are not due to the facts, but to pre-existing images and ways of thinking, which influence the perception of these events. ; У цій статті увага зосереджена на двох темах – академічній дискусії навколо суті військових подій на Донбасі і презентації двох хвиль експертних опитувань щодо чинників, які призвели до вибуху протистояння. Аналіз літератури вказує на існування двох конкурентних дискурсів, у яких домінуючими є поняття «громадянська війна» та «гібридна війна» і т. зв. «прагматичного дискурсу», що визнає присутність обох явищ одночасно. Якщо найбільші труднощі авторів, які поділяють дискурс внутрішнього конфлікту, пов'язані з російськоцентричним поглядом на війну і, відповідно, недооцінкою ролі Росії, то прихильники дискурсу «гібридної війни» не добачають втрати Україною монополії на легітимне використання примусу у період революційної зміни влади. Друга тема стосується ваги чинників конфлікту в оцінках українських експертів. У цій роботі визначено сім зовнішніх та внутрішніх чинників, які найчастіше зустрічалися в літературі у період 2014-2015 рр. Це фрагментація держави, раптова зміна влади в Києві, наслідки радянської політики русифікації, деструктивний вплив регіональних еліт, спрямовані дії Росії, слабкість організованих проукраїнських груп і втрата легітимності нової центральної влади на Донбасі. Опитування, виконані шляхом попарних порівнянь у 2016 і 2017 рр. показали, що більшість українських експертів бачать у цих подіях приховану агресію з боку РФ (15,2 %) і деструктивний вплив регіональних еліт (13,9 %), тоді як переважна частина їхніх західних колег дивиться на них крізь призму громадянської війни. Відмінності в оцінках, вочевидь, зумовлені не так фактами, як попередньо сформованими уявленнями та способами мислення, що впливають на сприйняття подій на Донбасі.

У статті аналізуються мілітарна й інформаційна агресія Російської Федерації проти України й українців та її сучасні суспільні наслідки. Автор переконаний, що це не звичайне збройне протистояння, а цивілізаційний конфлікт найвищого рівня. ; The article analyzes military and information aggression of the Russian Federation against Ukraine and Ukrainians, as well as its modern social consequences. The author is convinced that this is not an ordinary armed confrontation but a civilizational conflict of the highest level.