Suchergebnisse

В статті висвітлено форми антикризового державного управління в країнах з розвиненою ринковою економікою. Проаналізовано підходи в напрямку антикризового управління країн світу. Узагальнено світовий досвід розв'язання проблем банкрутства підприємств. Доведено ефективність діяльності спеціально створених державних органів з питань банкрутства та фінансової неспроможності.В статье раскрыты формы антикризисного государственного управления в странах с развитой рыночной экономикой. Проанализированы подходы в направлении антикризисного управления. Обобщен мировой опыт решения проблем банкротства предприятий и деятельности специально созданных государственных органов по вопросам банкротства и финансовой несостоятельности.The forms of anti-crisis management in countries with developed market economics are revealed in the article. In most countries it is realized through legislation improvement in the field of employment, increase the number of jobs, especially for young people, coordinating the efforts of various government departments to develop and conduct of economic policy through increase a state intervention in the economy. It is established that in direction of anti-crisis management in Europe prevails selective approach aimed at stimulation of specific companies; priorities of state sector in Scandinavia are education, health care, pension and labor market. In addition, in some countries to find innovative structures of enterprises, increase their competitiveness and efficiency of recovery used developing programs of privatization that have their own characteristics in each country. The generalization of the world experience of solving the problems of bankruptcy of enterprises made it possible to distinguish two approaches to this problem. The first is a liquidation of the company, the second is the reorganization. It should be emphasized on dominance of the second approach. Worldwide anti-crisis management models provide different potential for progressive social and economic progress. Usage of positive experience should be the first step in reforming the system of anti-crisis management.

Анотація. Автор досліджує адаптацію глобальних цілей сталого розвитку до національних стратегій екологічної безпеки, визначаючи її як важливе завдання з метою забезпечення ефективності та пріоритетності дій для збереження довкілля та забезпечення сталого розвитку. В даній статті проводиться докладний аналіз цієї проблеми з урахуванням контексту української екологічної політики, глобальних трендів у сфері сталого розвитку та актуальних викликів у глобальному масштабі. Досліджено зв'язок між глобальними цілями сталого розвитку, які були визначені Організацією Об'єднаних Націй, та національними пріоритетами України в галузі екологічної безпеки. Здійснюється аналіз того, які з цих глобальних цілей найбільше відповідають національним стратегіям, та розглядаються можливі шляхи їх інтеграції у контексті українських умов та потреб. Обґрунтовані інтегровані стратегії, які поєднують глобальні цілі сталого розвитку з національними пріоритетами у сфері екологічної безпеки. Аналізовано можливість розробки законодавства, політик, програм та проєктів, спрямованих на досягнення цих цілей та забезпечення сталого розвитку. Виявлено залучення стейкхолдерів у процес адаптації глобальних цілей. Зазначено важливість залучення всіх зацікавлених сторін, таких як урядові органи, громадські організації, бізнес, академічні установи та громадянське суспільство, для ефективної реалізації стратегій та досягнення поставлених цілей. Підкреслено важливість моніторингу та звітності щодо досягнення глобальних цілей сталого розвитку. Обґрунтовано необхідність регулярного моніторингу прогресу та забезпечення прозорої звітності перед національною та міжнародною громадськістю. Зазначено, що система моніторингу та звітності є ключовим інструментом для успішної реалізації глобальних цілей. Крім того, автор розглядає важливість підтримки технологічного та фінансового переходу для досягнення глобальних цілей сталого розвитку. Зазначається, що Україні може знадобитися підтримка у вигляді технологічного трансферу, фінансової допомоги та сприяння інвестиціям в екологічно чисті технології та інфраструктуру. В цілому, стаття докладно аналізує проблему адаптації глобальних цілей сталого розвитку до національної стратегії екологічної безпеки України, пропонуючи конкретні шляхи реалізації та вирішення цієї проблеми. Результати дослідження можуть бути корисними для урядових структур, громадських організацій, дослідницьких установ та інших зацікавлених сторін, які працюють у галузі сталого розвитку та охорони довкілля.

Інтенсифікація розвитку інформаційного суспільства, а в його межах концепції електронного врядування, є викликом сьогодення та вимогою прискореної глобалізації. Усе більше науковців, практиків та аналітиків спрямовують свої зусилля на пошук найбільш прийнятних та ефективних шляхів досягнення окреслених цілей цифровізації соціально-економічних процесів. Україна не стоїть осторонь даних процесів та активно впроваджує електронне врядування із врахуванням європейського досвіду. Метою написання статті є систематизація та окреслення досвіду європейських країн в напрямку розвитку електронного врядування, порівняння вітчизняного досвіду та розробка концептуальних кроків для підтримки українського поступу. Методологія. Серед переліку методів дослідження обрано метод порівняння, ретроспективний аналіз, метод систематизації та узагальнення. Наукова новизна. Представлене дослідження містить критичний аналіз підходів до трактування поняття «електронне врядування», а також власне авторське бачення. Електронне врядування пропонується розуміти як «інноваційну форму державного управління, яка передбачає взаємодію між державними органами та суспільством за допомогою новітніх інформаційно-комунікаційних технологій на умовах доступності, відкритості, прозорості та високо ефективності». Також отримали подальшого розвитку принципи електронного врядування, а також систематизація перешкод та проблем впровадження електронного врядування в Україні. Висновки. Електронне врядування в ЄС знаходиться на доволі високому рівні, окресленому стратегією, із достатнім нормативним забезпеченням та ресурсами для подальшого розвитку. На противагу європейським державам Україна розвиває електронне врядування значними темпами, деякі результати були визнані міжнародною спільнотою, однак виокремлено ряд проблем, які потребують нагального вирішення, зокрема: неготовність населення до змін, недовіра до електронних ресурсів та сервісів, які пропонує держава, недостатнє фінансування проектів з цифровізації, недостатня захищеність інформаційних баз даних та інноваційних інструментів.

Параграф із навчального посібника, у якому розкрито основні положення регіональної економічної інтеграції, історичні етапи європейської інтеграції, галузеву політику Європейського Союзу, відносини між Україною та ЄС, а також особливості процесів розширення економічної інтеграції. Для студентів-міжнародників і всіх, хто цікавиться європейськими інтеграційними процесами. ; Видання здійснено за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

Предметом дослідження цієї статті є аналіз взятих Україною на себе зобов'язань щодо адаптації європейських директив з енергозбереження в частині використання біоресурсів у якості альтернативного палива та розвитку біоенергетичних технологій в Україні. Ґрунтовно вивчено стан виконання Україною Директиви Європейського Парламенту та Ради 2009/28/ЄС від 23 квітня 2009 року про заохочення до використання енергії, виробленої з відновлювальних джерел, та Директиви 2012/27/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25.10.2012 р. про енергоефективність.

Метою роботи є культурна адаптація та апробація короткої версії опитувальника особистісного нарцисизму (NPI-16) українською мовою на основі семантичного аналізу мовленнєвих конструкцій як маркерів нарцисизму в різних культурах. Для вимірювання нарцисизму обрано «Опитувальник особистісного нарцисизму» (NPI-16) (Ames, Rose, & Anderson, 2006), що складається із 16 пар тверджень. Відповідно до теорій нарцисизму Еммонса (1987), Раскіна і Террі (1988) NPI-16 відображає чотири теоретичні конструкти: експлуатативність/винятковість, самозаглиблення/самозахоплення, владу і самовдосконалення. Використано також «Опитувальник нарцистичного захоплення і суперництва» (NARQ-S) (Backetal., 2013), «Опитувальник вразливого нарцисизму» (HSNS) (Hendin, & Cheek, 1997) та Шкалу самооцінки Розенберга (RSE) (Rosenberg, 1965). У дослідженні взяли участь 992 особи віком від 17 до 60 років (M=24,97), з них 26,3 % чоловіків і 71,5 % жінок (2,2 % досліджуваних не зазначили своєї статі). З огляду на результати статистичного аналізу українську версію опитувальника скорочено до чотирнадцяти пар тверджень (NPI-14), оскільки твердження №5 і №16, що стосуються показника «винятковість» (entitlement), не роблять значущого внеску в загальний показник нарцисизму в українськомовній вибірці. Показник α-Кронбаха для NPI-14 становить 0,69. Перевірка ретеcтової надійності NPI-14 свідчить про високий рівень надійності української версії. Отримані кореляції NPI-14 зі шкалами опитувальника нарцистичного захоплення і суперництва (NARQ-S) та шкалою вразливого нарцисизму (HSNS) свідчать на користь конструктної валідності української версії NPI. Однофакторна структура, ретестова надійність та внутрішня узгодженість шкали «Опитувальника особистісного нарцисизму» (NPI-14) дають підстави констатувати стійкість отримуваних результатів у часі та можливість отримати фаховий інструмент для наукового дослідження зростаючих нарцистичних тенденцій в українському суспільстві.

Проаналізовано застосування термінів, які позначають приведення у відповідність законодавства України до норм права ЄС. З'ясовано послідовність адаптації законодавства у сфері поводження з відходами та надано деякі пропозиції щодо удосконалення законодавства України у сфері поводження з відходами.Ключові слова: адаптація, відходи, Європейський Союз, поводження з відходами.The approximation of Ukrainian legislation to the EU legislation means adoption and implementation of laws and legal acts of Ukraine, elaborated on the basis of the European Union standards, and making appropriate amendments to existing legal acts of Ukraine. Issues concerning the correctness of this process that goes on in Ukraine are considered among scientists, lawyers in a variety of modes. This article examines the usage of the relevant terminology denoting aligning legislation of Ukraine to EU law with the particular attention to the field of the waste management. It provides the necessary links between the adoption of the EU-stanadard approximated legislation on the waste management for the Ukrainian realities and provides some suggestions for the improvement of the relevant legislative basis already existing in Ukraine in the field of waste management. F.e. it is stated that in order to adapt the Ukrainian waste law regulations to the provisions of the Directive 2008/98 / EC the significant changes need to be introduced. This applies especially to the use of terms and concepts, which are lacking the Ukrainian legislative acts on the waste and waste managment. In particular, there Ukrainian legidslation lacks some definition, such as «reuse», «preparation for reuse», «bio-waste», «waste oil», «separate collection», «education for prevention», and other key concepts which are embedded into the European legal standards . It is necessary to amend and change the terminology defined in the Ukrainian legislative acts, including issues relating to certain types of operations and waste handling, and the criteria for the definition of hazardous wastes and their classification. It is important to consolidate the rules which would regulate the issues connected with reduction of waste, including those created after processing products.Generally we can conclude that in Ukraine certain actions are already regulated and sometimes the Ukrainian regulation on the waste management is EU-conform, however this process is, in our opinion, very slow.It needs also to be stressed that the EU law on waste management changes periodically and improves. As examples are to be mentioned the Proposal for the Directive 2014/0201, which replaces Directive 2008/98/EC on waste and Directive 1999/31/ EC on the landfill of waste, as well as four other directives. These constant changes and improvements on the EU level can lead to slowing-down the adaptation process and create problems in the implementation certain provisions of EU Directives in Ukraine.Thus, the policy of Ukraine concerning approximation of its legislation on waste and waste management has to forme a integral part of legal reforms and with an aim to provide mandatory consideration of the EU legal standards in this area, creating the necessary conditions for institutional, financial, scientific and educational process of the adaptation, training of qualified specialists in the area of the EU Environmental law issues.Key words: adaptation, waste, the EU waste management.

Ставлення до невизначеності та неоднозначності вимірюється за допомогою багатьохопитувальників, адже розуміння конструкта і структури (ін)толерантності до невизначеностіваріюється. На сьогодні жоден із тестів, за допомогою яких вивчається трансдіагностичнамодель розвитку афективних розладів, не був перекладений на українську мову. Щобзаповнити цю прогалину, було зроблено переклад та адаптацію тесту «Шкала інтолерантностідо невизначеності» Н. Карлетона (IUS-12). Методологія: 226 студентів заповнилиопитувальники IUS-12, MSTAT-1, тести депресії і тривоги А. Бека, інтегративний тесттривожності А. Бізюка. Для перевірки дво- та біфакторної структури опитувальникапроведено конфірматорний факторний аналіз. За допомогою кореляційного аналізуперевірено конвергентну і дивергентну валідність тесту. Результати адаптації тесту свідчатьпро те, що біфакторна модель структури опитувальника краще описує емпіричні дані; тестмає досить високий коефіцієнт α-Кронбаха (0.81). Конвергентну валідність підтвердженокореляційними зв'язками із ситуативною та особистісною тривожністю, депресією як длязагального бала тесту IUS-12, так і для субшкал. Тест «Шкала інтолерантності доневизначеності» Н. Карлетона має обернений зв'язок з результатами опитувальника «Шкалазагальної толерантності до невизначеності» Д. Маклейна, що підтверджує дивергентнувалідність. Застосування тесту на вибірці військових (n=137) підтвердило його надійність тавідтворюваність результатів аналогічних досліджень. Є певні обмеження: адаптація теступроводилася на студентах, тому необхідно перевірити дані на клінічній вибірці; не завершеноперевірку надійності тесту методом «тест-ретест». Висновки: українська версія тесту «Шкалаінтолерантності до невизначеності» Н. Карлетона має достатній рівень надійності, перевіренувалідність і відповідає біфакторній структурі. Це перший із найбільш поширених сучаснихтестів для вимірювання рівня інтолерантності до невизначеності, що пройшов процедуруперекладу українською мовою та подальшої адаптації і відповідає всім психометричнимвимогам. Тест можна використовувати для подальшого дослідження толерант-ності/інтолерантності до невизначеності, вивчення суміжних конструктів та кроскультурноїспецифіки ставлення до невизначеності, що є особливо актуальним завданням в умовахтривалої пандемії.

The issue of the origin and adaptation of the anthroponymic vocabulary in the Ukrainian language is of exceptional importance in terms of their both political and purely linguistic nature. It is the synthesis of the extralinguistic and intralinguistic factors, that allows anthroponymic vocabulary disclose the political course of the nation and reveal the language capacity to transform the borrowed material, adopt it to its own purposes and assert it as native. The subject of this research is a symbolic biblical Old Hebrew name Eva analezed from the standpoint of the Ukrainian socio-historical processes, with an emphasis on the perspective of clarifying its public perception, the reasons for naming, phonetic and word-formation adaptation to the national Ukrainian linguistic tradition. The purpose of the article is to reveal the sources of borrowing the name Eva and its functioning in the first symbolic biblical Ukrainian texts; to identify its uniqueness among other commonly used names of Old Hebrew origin; to analyze phonetic and morphological and word-formation adaptation of this name as newly-acquired Ukrainian identification; to elucidate the reasons for naming and the peculiarities of the public perception of this biblical name. Thus, the Old Hebrew names (20%, or one fifth of our active anthroponymycom), mostly in Old Slavonic (later in Church Slavonic), have completely "melted" in the "furnace" of our language and became signs of our self-sufficient culture and identity. It is evidenced by their phonetic and morphological form, word-formation structure and the number of derivatives in different layers of the onym vocabulary, from anthroponyms to toponyms, oikonyms, etc. It is absolutely pointless to associate the long ago adapted in our language Old Hebrew names with the ethnicity of any person. Such commonly met public perception is a demonstration of political manipulations, confined social thought, lack of knowledge about the laws of foreign anthroponymic substratum functioning in our language. Key words: anthroponym Eva, adaptation of anthroponymic vocabulary, national identification, reasons for naming, public perception. Sources Skrypnyk, Larysa, and Dziatkivska, Nina. Vlasni imena liudei. Kyiv, 1996. Sviate Pysmo Staroho i Novoho Zavitu. Translated by P. Kulish, I. Levitskyi, and I. Puliui. Niu York: Amerykanske bibliine tovarystvo, 1944. Bibliia abo Knyhy Sv. Pysma Staroho ta Novoho Zavitu. Translated by Ivan Ohiienko. VBF "Skhidnoevropeiska misiia", 2018. Kostiv, Kost. Slovnyk-dovidnyk bibliinykh osib, plemen i narodiv. Kyiv, 1995. Ostrozka Bibliia. 2nd ed. Edited by yermnkh. arkhimandryt Rafail (Roman Turkoniak). Lviv, 2010. Triiniak, Ivan. Slovnyk ukrainskykh imen. Kyiv, 2005. Bibliia. Sviate Pysmo Staroho ta Novoho Zavitu. Translated by o. Ivan Khomenko. Vydavnytstvo Vasyliian: Misioner, 2007. Janowowa, Wanda, Zaręba, Alfred. Słownik imion. Wrocław, 1991. References Belei, Liubomyr. Imia dlia dytyny v ukrainskii rodyni. Uzhhorod, 1993. Belei, Liubomyr. "Pro sotsialne v ukrainskii antroponimii". Ukrainska mova i literatura v shkoli, no10, 1990, pp. 72–5. Kersta, Rozaliia. Ukrainska antroponimiia XVI st. Cholovichi naimenuvannia. Kyiv, 1984. Koval, Alla. Zhyttia i pryhody imen. Kyiv, 1982. Masenko, Larysa. Ukrainski imena i prizvyshcha. Kyiv, 1990. Medvid-Pakhomova, Svitlana. "Vplyv khrystyianstva na antroponimiinu systemu ukrainskoi movy". Khrystyianstvo y ukrainska mova. Lviv, 2000, pp. 293–301. Nykonov, Vladymyr. Ymia y obshchestvo. Moskva, 1974. Osypiv, M. Naiholovnishe z novoho ukrainskoho pravopysu. Kharkiv, 1929. Ostash, Roman. Ukrainskaja antroponimija pervoj polovini HVII veka. Muzhskie lichnye imena (na materiale "Reestra Zaporozhskogo Vojska 1649 g."). PhD Thesis Abstract. Uzhhorod, 1986. Pachichŭ, І. Imenoslovŭ ili rŭchnikŭ lichny imena razny naroda slavenski. Budymŭ, 1828. Seniv, M. I. Ukrainskaja antroponimija XIV–XVI vv. (zhenskie imenovanija). PhD Thesis Abstract. Uzhhorod, 1986. Superaskaja, Aleksandra. Struktura imeni sobstvennogo. Fonologija i morfologija. Moskva, 1969. Farion, Iryna. "Vplyv khrystyianstva na ukrainskyi antroponimikon". Khrystyianstvo y ukrainska mova. Lviv, 2000, pp. 302–13. Farion, Iryna. "Identyfikatsiina funktsiia antroponima yak skladnyk yoho ontolohichnoi pryrody". Do dzherel. Zbirnyk naukovykh prats na poshanu Oleha Kupchynskoho. Kyiv–Lviv, 2004, pp. 254–68. Franko, Ivan. "Prychynky do ukrainskoi onomastyky". Franko I. Tvory. 50 vols. Vol. 36. Kyiv, 1982, pp. 391–426. Chuchka, Pavlo. Slovianski osobovi imena ukraintsiv. Istoryko-etymolohichnyi slovnyk. Uzhhorod, 2011. Rospond, Stanislaw. "Struktura pierwotnych etnonimόw slowianskich". Rocznik Sławistyczny, vol.26, 1966. ; У статті розглянуто походження та адаптацію старожидівського імени Ева на основі перших і найдавніших перекладів Біблії українською мовою. Розкрито етимологію імени, його фонетико-морфологічну, словотвірну адаптацію та низку похідників в інших класах антропонімійної лексики. Зазначений антропонім проаналізовано на тлі інших старожидівських запозичень, що, пройшовши через докорінну фонетико-словотвірну адаптацію на українському ґрунті, стали українськими національними ідентифікаторами. Ключові слова: антропонім Ева, адаптація антропонімійної лексики, національна ідентифікація, мотиви називання, суспільна рецепція. Покликання Список використаних джерел Скрипник, Лариса, і Дзятківська, Ніна. Власні імена людей. Київ, 1996. Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту. Переклад П.Кулїша, І. Левіцького, та І.Пулюя. Ню Йорк: Американське біблійне товариство, 1944. Біблія або Книги Св. Письма Старого та Нового Завіту. Переклад Івана Огієнка. ВБФ «Східноевропейська місія», 2018. Костів, Кость. Словник-довідник біблійних осіб, племен і народів. Київ, 1995. Острозька Біблія. 2-ге вид. Опрацював та приготовив до друку єрмнх. архімандрит Рафаїл (Роман Турконяк). Львів, 2010. Трійняк, Іван. Словник українських імен. Київ, 2005. Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Переклад тексту о. Івана Хоменка. Видавництво Василіян: Місіонер, 2007. Janowowa, Wanda, Zaręba, Alfred. Słownik imion. Wrocław, 1991. Список використаної літератури Белей, Любомир. Ім'я для дитини в українській родині. Ужгород, 1993. Белей, Любомир. «Про соціальне в українській антропонімії». Українська мова і література в школі, № 10, 1990, с. 72–5. Керста, Розалія. Українська антропонімія ХVI ст. Чоловічі найменування. Київ, 1984. Коваль, Алла. Життя і пригоди імен. Київ, 1982. Масенко, Лариса. Українські імена і прізвища. Київ, 1990. Медвідь-Пахомова, Світлана. «Вплив християнства на антропонімійну систему української мови». Християнство й українська мова. Львів, 2000, с. 293–301. Никонов, Владимир. Имя и общество. Москва, 1974. Осипів, М. Найголовніше з нового українського правопису. Харків, 1929. Осташ, Роман. Украинская антропонимия первой половини ХVII века. Мужские личные имена (на материале «Реестра Запорожского Войска 1649 г.»). Автореф. дисс. …канд. филол. наук: 10.02.01. Ужгород, 1986. Пачичъ, І. Именословъ или ръчникъ личны имена разны народа славенски. Будымъ, 1828. Сенив, М. И. Украинская антропонимия ХIV–ХVI вв. (женские именования). Автореф. дисс. …канд. филол. наук: 10.02.01. Ужгород, 1986. Супераская, Александра. Структура имени собственного. Фонология и морфология. Москва, 1969. Фаріон, Ірина. «Вплив християнства на український антропонімікон». Християнство й українська мова. Львів, 2000, с. 302–13. Фаріон, Ірина. «Ідентифікаційна функція антропоніма як складник його онтологічної природи». До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського. Київ–Львів, 2004, с. 254–68. Франко, Іван. «Причинки до української ономастики». Франко І. Твори. В 50 т. T.36. Київ, 1982, с. 391–426. Чучка, Павло. Слов'янські особові імена українців. Історико-етимологічний словник. Ужгород, 2011. Rospond, Stanislaw. «Struktura pierwotnych etnonimόw slowianskich». Rocznik Sławistyczny, т.26, 1966.

Анотація. Однією з ключових проблем соціальної адаптації військовослужбовців та членів їх сімей є відсутність консенсусу щодо визначення, змісту та функцій цього процесу. Така ситуація вказує, з одного боку, на його складність та багатомірність, а з іншого – на наявність у суспільстві доволі відмінних уявлень щодо соціальної адаптації військовослужбовців. Безумовно, все це розмаїття думок знайшло своє відображення в науковій літературі з цієї проблеми. Дане дослідження присвячено аналізу поглядів сучасних вітчизняних та зарубіжних фахівців на зміст, функції та цілі процесу соціальної адаптації військовослужбовців. Спираючись на результати якісного аналізу наукових текстів визначено, що в українській літературі домінує уявлення про соціальну адаптацію військовослужбовців як процес їх пристосування до умов ринку праці. Водночас, констатується поступове урізноманітнення цих поглядів, що спричинене розширенням емпіричної бази, збільшенням кількості прикладних досліджень в цій сфері. Відзначається значно ширша тематика досліджень в зарубіжних, переважно англомовних, публікаціях, присвячених проблемі соціальної адаптації військовослужбовців. Особливо наголошується на змінах в уявленнях про цей процес, які спричинені соціальними, економічними, політичними, культурними, історичними тощо факторами. ; Abstract. A lack of consensus on definition, functions and final purposes of social adaptation of servicemen and their family members is one of the key problems of the process. On one hand, this situation suggests the complexity and multiplicity of the process, on the other hand, it reflects diversity of views on social adaptation of servicemen, which is present in society. Undoubtedly, the scientific literature on the problem echoes with this variety of thoughts. The article is devoted to analysis of the views of modern national and foreign authors on the content, functions, and aims of the process of social adaptation of servicemen. Twenty two preselected scientific papers, published after 2000, have been explored using qualitative text analysis. Relevance to the problem of social adaptation has been employed as a main selection criterion. The publications predominantly devoted to social psychological, psychological, medical etc. aspects of servicemen adaptation were deliberately excluded from the study. Interpretation of the data denotes adjustment of servicemen to the labor market conditions as a prevailing understanding of social adaptation in Ukrainian scientific literature. However, progressive diversification of the views, apparently caused by increased number of empirical studies, is evident. In respect to foreign, mainly English, scientific publications, significantly broader scope of definitions has been detected. Obviously, this reflects implication of wide range of theoretical approaches and concepts. Social adaptation is considered in a broader context of social, economic, political, historical, cultural, gender etc. factors. Special attention is paid to rethinking of the role of servicemen in the process of their social adaptation.

Анотація. Однією з ключових проблем соціальної адаптації військовослужбовців та членів їх сімей є відсутність консенсусу щодо визначення, змісту та функцій цього процесу. Така ситуація вказує, з одного боку, на його складність та багатомірність, а з іншого – на наявність у суспільстві доволі відмінних уявлень щодо соціальної адаптації військовослужбовців. Безумовно, все це розмаїття думок знайшло своє відображення в науковій літературі з цієї проблеми. Дане дослідження присвячено аналізу поглядів сучасних вітчизняних та зарубіжних фахівців на зміст, функції та цілі процесу соціальної адаптації військовослужбовців. Спираючись на результати якісного аналізу наукових текстів визначено, що в українській літературі домінує уявлення про соціальну адаптацію військовослужбовців як процес їх пристосування до умов ринку праці. Водночас, констатується поступове урізноманітнення цих поглядів, що спричинене розширенням емпіричної бази, збільшенням кількості прикладних досліджень в цій сфері. Відзначається значно ширша тематика досліджень в зарубіжних, переважно англомовних, публікаціях, присвячених проблемі соціальної адаптації військовослужбовців. Особливо наголошується на змінах в уявленнях про цей процес, які спричинені соціальними, економічними, політичними, культурними, історичними тощо факторами. ; Abstract. A lack of consensus on definition, functions and final purposes of social adaptation of servicemen and their family members is one of the key problems of the process. On one hand, this situation suggests the complexity and multiplicity of the process, on the other hand, it reflects diversity of views on social adaptation of servicemen, which is present in society. Undoubtedly, the scientific literature on the problem echoes with this variety of thoughts. The article is devoted to analysis of the views of modern national and foreign authors on the content, functions, and aims of the process of social adaptation of servicemen. Twenty two preselected scientific papers, published after 2000, have been explored using qualitative text analysis. Relevance to the problem of social adaptation has been employed as a main selection criterion. The publications predominantly devoted to social psychological, psychological, medical etc. aspects of servicemen adaptation were deliberately excluded from the study. Interpretation of the data denotes adjustment of servicemen to the labor market conditions as a prevailing understanding of social adaptation in Ukrainian scientific literature. However, progressive diversification of the views, apparently caused by increased number of empirical studies, is evident. In respect to foreign, mainly English, scientific publications, significantly broader scope of definitions has been detected. Obviously, this reflects implication of wide range of theoretical approaches and concepts. Social adaptation is considered in a broader context of social, economic, political, historical, cultural, gender etc. factors. Special attention is paid to rethinking of the role of servicemen in the process of their social adaptation.

Роботу виконано на кафедрі міжнародної інформації факультету міжнародних відносин ВДУ ім. Лесі Українки ; Розглядається регіональна політика Польщі в контексті її інтеграції в ЄС. Досліджено зміни законодавчої та інституційної бази регіональної політики Польщі. Зосереджується увага на розподілі структурної допомоги ЄС.

(uk): Розбудова незалежної Української держави пов'язана з формуванням нового суспільства, перетворенням усіх суспільних інститутів. Подальша трансформація суспільних відносин, їх загальна модернізація на шляху до демократизації неможлива без реформування системи освіти. Проблема узгодження національної системи освіти з визнаними світовими та європейськими нормативами має глобальний характер, оскільки її розв'язання безпосередньо впливає на формування професійних педагогічних кваліфікацій. ; (ru) Развитие независимого Украинского государства связано с формированием нового общества, превращением всех общественных институтов. Дальнейшая трансформация общественных отношений, их общая модернизация на пути к демократизации невозможна без реформирования системы образования. Проблема согласования национальной системы образования с признанными мировыми и европейскими нормативами имеет глобальный характер, поскольку ее решение непосредственно влияет на формирование профессиональных педагогических квалификаций. Ключевые слова: реформирование образования, система педагогического образования, профессиональная подготовка учителей, мировой опыт, интеграция, адаптация. ; (en) Reform of the educational sector of Ukraine is using world experience of human adaptation to life under competitive conditions of contemporary society. The integration of Ukrainian education system into European and world educational space is associated with the rethinking of national experience, finding mechanisms of adaptation of positive foreign experience to modern realities. International experience of scientific analysis of teacher training in the US in the context of studying is of particular interest. The USA has convincing pedagogical achievements and the developed system of professional preparation of teachers. Theory and practice of education in the USA is based on old multinational and historical traditions and depend on public policy in the sphere of education. New approaches need considerable strategic and procedural reforms of both the system of public higher education and the state general system that will be resulted in modernization of long-term strategies and methods that do not answer modern demands. These reforms will need collaboration of leaders of higher education, governors and public school administrators in overcoming of political barriers and support of new idea of professional preparation of teachers. Positive experience of maintaining high quality professional preparation of American teachers, which was found out during research, correlates with specific tasks of modernization of national education, exposes new sources of innovation, management and improvement of pre-service and post-graduate pedagogical education in Ukraine.

The article deals with the current state of unemployment in Ukraine. Comparison of the unemployment rates with the European countries is conducted. The employment policy in the European Union (EU) was analyzed. The analysis and generalization of features of labour market in countries of the EU are conducted. The scientific results and tasks for further research were outlined. The actual problems of the current development of the labour market in Ukraine and countries of the EU are revealed. The main purpose of the paper is to explore the theoretical aspects of the formation of employment system and to consider the European experience of employment systems regulation in selected countries. The study revealed that in today's conditions of development of the national economy the labour market occupies an important place. One of the most important tasks of any state is defined to be the regulation of the labour market. At the present stage, the problems of the labour market become the most urgent in countries of the EU. This is due to a change in the structure of the pan-European labour market, as well as to the globalization of the world economy. The study found that overcoming unemployment and increasing employment are the main tasks of the EU. The main drivers, motivations and consequences of undeclared work in the EU are identified. The impact of the European employment strategy was studied. Regulation of EU main programs and initiatives that concern the lowering of unemployment, the main aim of which is improving of the education and employability of people was examined. Based on the analysis of the relevant European experience, challenges have been identified that should be taken into account when developing the state employment policy of Ukraine in the medium and long run periods. The recommendations regarding the borrowing of Ukraine's positive experience of the EU towards the employment policy are provided. Analysis of the labour market in the EU and Ukraine showed that the European integration of Ukraine opens the possibility for sustainable economic development. Borrowing of foreign experience will allow Ukraine to create conditions for more efficient functioning of the system of employment. The practical value of the research presented in the article is in identification of promising directions for increasing the efficiency of employment policy in Ukraine on the basis of the experience of member countries of the EU. ; Розглянуто сучасний стан рівня безробіття в Україні, зроблено порівняння рівнів безробіття з країнами Європи. Досліджено політику зайнятості у країнах Європейського Союзу (ЄС), проаналізовано та проведено узагальнення особливостей ринку праці в країнах ЄС. Проаналізовано наукові результати та окреслено наукові завдання проведення подальших досліджень. Виявлено та розглянуто актуальні проблеми сучасного розвитку ринку праці України та країн ЄС. Досліджено теоретичні особливості формування системи зайнятості населення та розглянуто європейський досвід регулювання систем зайнятості на прикладі окремих країн. Виявлено, що у сучасних умовах розвитку національної економіки ринок праці посідає важливе місце. Встановлено, що одним з найважливіших завдань будь-якої держави є регулювання ринку праці. На сучасному етапі у країнах ЄС найбільш актуальними стають проблеми ринку праці. Це пов'язано зі зміною структури загальноєвропейського ринку праці, а також із глобалізацією економіки світу. З'ясовано, що подолання безробіття та підвищення рівня зайнятості є основними завданнями ЄС. Охарактеризовано ключові напрями та підходи політики ЄС у сфері зайнятості. Визначено основні рушійні сили, мотивації та наслідки зайнятості в ЄС. Оцінено вплив європейської стратегії зайнятості. Охарактеризовано закономірності основних європейських програм та ініціатив, спрямованих на зниження безробіття, основною метою яких є покращення освіти та трудової мобільності людей. На основі аналізу відповідного європейського досвіду визначено виклики, що повинні враховуватися під час розроблення державної політики зайнятості України на середньо- та довготермінову перспективу. Надано рекомендації щодо запозичення Україною позитивного досвіду ЄС сфері зайнятості. Аналіз особливостей ринків праці ЄС і України показав, що європейська інтеграція для України відкриває можливість сталого економічного розвитку. Запозичення зарубіжного досвіду дасть змогу Україні створити умови для більш ефективного функціонування системи зайнятості населення. Практичне значення здійснених у роботі досліджень полягає у тому, щоб, спираючись на досвід країн-учасниць ЄС, визначити перспективні напрямки підвищення ефективності політики зайнятості в Україні.