Suchergebnisse

The article focuses on the presence of substitution or identifi cation of some key defi nitions in the normative acts of Ukraine on customs matters, what greatly complicates both the perception of the conceptual categorical apparatus and law enforcement activities in this area.It is established that some authors mistakenly consider customs formalities as a kind of administrative procedure. It is proved that the internal structure of the administrative procedure in the customs matter are customs formalities and actions. It is proposed to amend the national customs legislation to replace the term "customs regime" with the term "customs procedure" throughout the text and in all cases ; В статье акцентируется внимание на наличие в нормативных актах Украины подмены или отождествлении некоторых ключевых дефиниций, что значительно усложняет как восприятие понятийно-категориального аппарата, так и правоприменительную деятельность в этой сфере. Установлено, что некоторые авторы ошибочно таможенные формальности рассматривают как разновидность административной процедуры. Доказано, что внутреннюю структуру административной процедуры в таможенном деле составляют таможенные формальности и действия. Предложено внесение изменений в национальное таможенное законодательство по замене по всему тексту и во всех падежах понятия «таможенный режим» на понятие «таможенная процедура». ; У статті акцентується увага на наявність у нормативних актах України з питань митної справи підміни або ототожненні деяких ключових дефініцій, що значно ускладнює як сприйняття понятійно-категоріального апарату, так і правозастосовну діяльність у цій сфері. Встановлено, що деякі автори помилково митні формальності розглядають як різновид адміністративної процедури. Доведено, що внутрішню структуру адміністративної процедури в митній справі становлять митні формальності та дії. Запропоновано внесення змін у національне митне законодавство щодо заміни по всьому тексту і у всіх відмінках поняття «митний режим» на поняття «митна процедура».

The scientific article is devoted to the study of the problems of guaranteeing subjective public rights with the help of administrative and procedural means. The purpose of the article is to study the normative legal acts adopted by the legislative and executive authorities, which introduced changes in the procedure for the exercise by individuals of their rights and performance of duties in the field of public administration; finding out whether the adopted acts ensure the operation of the principles of administrative procedure; analysis of changes in the legal regulation of the procedure for the provision of administrative services; formulation of conclusions on the state of administrative and procedural support for the implementation of subjective public rights in a state of martial law; determining the vectors for further legislative renewal of the institute of administrative procedure, taking into account Ukraine's European integration aspirations. It was stated that in Ukraine, despite the active formation and development of administrative and procedural legislation, there is no general law on administrative procedure, which should enshrine the basic principles and rules that guarantee the right of a private person to proper administration, and the public administration is bound by instructions to act in accordance with the best European standards. The resolutions adopted by the Cabinet of Ministers of Ukraine were analyzed, which changed the procedure for providing administrative services, introduced features of the implementation of a number of subjective public rights. The drafts of some legislative acts have been studied, proposals have been made to improve their content, taking into account the principles of administrative procedure. Based on the results of the study, conclusions were drawn about the leading role of the Cabinet of Ministers of Ukraine in the legal regulation of the administrative procedure, due to the requirements of martial law; the toolkit of administrative and procedural regulation ...

The Ukrainian parliament has not adopted a codified act on administrative procedure yet, in spite of three attempts starting from 2004. Meanwhile, the very idea of systematization of law on administrative procedure has become very popular in many countries as well as in the European Union as the whole. Numeral soft law documents were adopted by the Council of Europe and the European Union during last fifteen years. They had been designed to improve implementation of law on administrative procedure in European countries and to formulate common contemporary standards for public administration`s activities.So Ukraine has a rather good possibility to improve its draft Law on administrative procedure using provisions laid down in above mentioned documents (especially – in the Model Rules on European Union administrative procedure prepared by prominent European scholars) and to adopt a high quality legislation in the field. ; Доцільність систематизації різних галузей законодавства не є новою ідеєю в сучасній теорії права та у правових системах сучасності. Однак історія систематизації законодавства про адміністративну процедуру не налічує навіть сотні років, адже цей процес розпочався в Австрії у 1925 році. Не зважаючи на розроблений уже достатньо давно проект Закону про адміністративну процедуру (первинна назва – Адміністративно-процедурний кодекс) та кілька спроб його розгляду у Верховній Раді, в Україні до цього часу адміністративно-процедурне законодавство залишається несистематизованим і розпорошеним по численних законах і, що гірше – підзаконних нормативно-правових актах.Останніми роками ідея систематизації законодавства про адміністративну процедуру отримала новий поштовх. З кожним роком усе нові держави як Європи, так і усього світу приймають загальні закони (кодекси) про адміністративну процедуру, а в правовій доктрині держав-членів Європейського Союзу активно обговорюють доцільність ухвалення законодавчого акта, в якому були б викладені єдині стандарти діяльності публічної адміністрації цього міждержавного утворення. З цією метою група провідних науковців, які представляли різні держави-члени ЄС, розробила Модельні правила про адміністративну процедуру Європейського Союзу.Автори названих Модельних правил вказують, що лише «інноваційна кодифікація» законодавства про адміністративну процедуру відповідатиме сучасним потребам розвит­ку правової системи Європейського Союзу. Кодифікація вважатиметься інноваційною, якщо новим законом буде впроваджене єдине джерело існуючих принципів, котрі звичайно розпорошені в різних законах, правилах та судових прецендентах; цей закон може також модифікувати існуючі принципи та правила і, якщо необхідно, додавати нові. Метод інноваційної кодифікації дасть змогу усувати колізії в існуючих законах та заповнювати прогалини.Проаналізовано запроваджені в різних країнах світу моделі кодифікації зако­нодавства про адміністративну процедуру, що характеризують обсяг його правового регулювання. Зокрема, висвітлено законодавчі підходи щодо форм (інструментів) діяльності публічної адміністрації, а також стадій та етапів адміністративної процедури, які регульовані кодифікаційними актами держав із тривалим досвідом імплементації цього законодавства. Акцентовано, що зміст законодавства про адміністративну проце­дуру має ґрунтуватися на загальновизнаних принципах верховенства права та доброго адміністрування, із наступною конкретизацією у відповідних субпринципах функціонуван­ня публічної адміністрації.Підсумовуючи, новітні європейські розробки у галузі адміністративно-процедурного права можуть і мають бути використані при удосконаленні проекту Закону про адмі­ністративну процедуру, прийняття якого Верховна Рада України не повинна у черговий раз затягувати.

The articles analyze the essence of the concept of "administrative procedure", defined by its features and the degree of detail in national legislation. It is determined that the issues of the institute of administrative implementation and administrative procedure were devoted to a wide range of domestic scientists. The concept of "administrative procedure" and its identification with compatible concepts are analyzed. Certain features of administrative procedures for the protection of the rights of persons with disabilities as a direction of realization of the social function of the state are singled out. It is determined that through the whole system of administrative procedures for the protection of the rights of persons with disabilities as a direction of realization of the social function of the state can be classified according to various criteria, namely: 1) for the time (duration) of legal relations: one-time; temporary (short-term); permanent; periodic; 2) by stages in the system of legal relations of administrative services are consistently divided into: acquisition (appointment) of disability; provision of administrative services in the field of protection of the rights of persons with disabilities; termination (deprivation) of the status of a person with a disability; 3) with the exception of the competence to implement the administrative procedure: separate competence of the Ministry of Social Policy of Ukraine; exclusive competence of bodies in the field of social protection of oblast, Kyiv city state administration and the Autonomous Republic; exclusive competence of profile subdivisions and their officials as a part of local public authorities (district state administrations, united territorial communities); 4) for several subjects from among public administration bodies: administrative procedures that belong to the competence of one law enforcement body; administrative procedures falling within the competence of two or more law enforcement agencies. ; У статті проаналізовано сутність поняття «адміністративна процедура», визначено її ознаки та ступінь деталізації у національному законодавстві. Зазначено, що проблематиці інституту адміністративного провадження та адміністративної процедури присвячували свої праці досить широке коло вітчизняних науковців. Проаналізовано поняття «адміністративна процедура» та його ототожнення с сумісними поняттями. Виокремлено певні особливості адміністративних процедур захисту прав осіб з інвалідністю як напряму реалізації соціальної функції держави. Зазначено, що всю систему адміністративних процедур захисту прав осіб з інвалідністю як напрямок реалізації соціальної функції держави можемо класифікувати за різними критеріями, а саме: 1)за часом (тривалістю) правовідносин: єдиноразові; тимчасові (короткострокові); постійні; періодичні; 2)за стадіями у системі правовідносин адміністративні процедури поділяємо на: набуття (призначення) інвалідності; надання адміністративної послуги у сфері захисту прав осіб з інвалідністю; припинення (позбавлення) статусу особи з інвалідністю; 3)за виключністю компетенції щодо провадження адміністративної процедури: виключна компетенція Міністерства соціальної політики України; виключна компетенція органів у сфері соціального захисту обласних, Київської міської державних адміністрацій та Автономної республіки; виключна компетенція профільних підрозділів та їх посадових осіб у складі місцевих органів публічної влади (райдержадміністрації, об'єднані територіальні громади); 4)за кількістю суб'єктів із числа органів публічного управління: адміністративні процедури, що належать до компетенції одного правозастосовчого органу; адміністративні процедури, що належать до компетенції двох і більше правозастосовчих органів.

The article deals with the contemporary concept of good administration that is considered as necessary part of broader international standard, i.e. good governance. The Association agreement between Ukraine and the European Union names good governance among main values for strengthening of mutual relations. So for Ukraine good administration is one of the tools to come closer to the European Union.Good administration is not only scientific concept aimed at improvement of public administration`s activities. In the legal sense, it can be seen as subjective right of private persons to demand proper administration from public authorities and, on the other hand, as duty of these authorities to work according to the principles and rules, provided by law. Moreover, public administration can be considered as good one not only when it is based on legal norms but also as much as possible takes into account actual circumstances for more full and fast realization of private and public interests. Thus good administration is not only lawful but also right and just.Also numeral soft law acts that have been adopted by the bodies and institutions of the European Union and the Council of Europe and are related to the contemporary concept of good administration are re-counted in the article. It is outlined that the Parliamentary Assembly of the Council of Europe already in 2003 recommended for the governments of member states to adopt at constitutional level an individual right to good administration and to adopt and implement fully a code of good administration, to be effectively publicised so as to inform the public of their rights and legitimate expectations. The Model code of good administration was elaborated and included to the appropriate Recommendation of the Committee of Ministers of the Council of Europe in 2007. However, both recommendations have not been implemented into Ukrainian legislation and are hardly known to public officials.Taking into consideration the membership of Ukraine in the Council of Europe and our obligations on adaptation of Ukrainian legislation to law of the European Union, the author comes to the conclusion of necessity of implementation of this concept`s provisions into legislation, and particularly in general law (code) on administrative procedure. Besides, it is proposed for responsible executive bodies and local governments to be governed by norms of above mentioned international acts in their practical activities, even before adopting of such the law (code). ; Окреслено сутність концепції доброго адміністрування, що вважається необхідною складовою міжнародного стандарту доброго врядування. Добре адміністрування розглядають не лише як наукову доктрину, спрямовану на покращення діяльності публічної адміністрації. У юридичному контексті це, з одного боку, суб'єктивне право приватних осіб вимагати доброго адміністрування від органів публічної адміністрації та їх службовців, а з іншого боку – обов'язок цих органів діяти відповідно до встановлених принципів та правил.Поза цим, добрим варто вважати публічне адміністрування, що не лише ґрунтується на юридичних приписах, але максимально враховує конкретні фактичні обставини з метою найповнішого та найшвидшого задоволення як інтересів приватних осіб, так і публічного інтересу. Тобто, добрим є адміністрування як законне, так і правильне та справедливе.Названо основні акти м'якого права Ради Європи та Європейського Союзу, в яких тою чи іншою мірою викладено зміст принципів та правил доброго адміністрування. Положення цих актів без сумніву мають бути враховані при доопрацюванні українського законопроекту про загальну адміністративну процедуру.

Статтю присвячено визначенню меж сфери регулюючого впливу норм адміністративного права під час втручання з боку держави у право громадян на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Автором досліджено проблеми, що пов'язані з необхідністю втручання з боку держави у певні права людини чи обмеження з метою гарантування захисту її (людини) інших прав або ж прав інших осіб. Визначено місце адміністративної процедури під час здійснення такого вторгнення. ; The article establishes the limits of administrative law norms regulatory influence sphere during the interference of the state with the citizens' right to the secrecy of correspondence, telephone conversations, telegraph and other correspondence. The place of the administrative procedure in the course of such an intrusion is determined. Different scientific approaches to the definition of the administrative procedure concept and classification of administrative procedures are considered. The place of «intrusion» administrative procedures in this classification is determined. The problems connected with the necessity of interference by the state in certain human rights or their restriction with the aim of guaranteeing the person's other rights protection or other peoples' rights are investigated. The issue of the procedure for the implementation of such an intrusion regulation is considered in order to ensure law and order and exclude the possibility of state bodies' uncontrolled intrusion into the sphere of citizens' private life. The article analyzes the norms of the National Legislation of Ukraine, which regulates the intrusion of the state in the citizens' right to the secrecy of correspondence, telephone conversations, telegraph and other correspondence. The boundaries of administrative law norms on the normative regulation of intrusion with the citizens' rights to the secrecy of correspondence, telephone conversations, telegraph and other correspondence legal influence is outlined. Within the study, it was found that an intrusion into the citizens' rights on the secrecy of correspondence, telephone conversations, telegraph and other correspondence should be carried outa according to a clearly regulated procedure at the legislative level. Along with this, there are separate cases in which intrusion in the citizens' rights can not be considered as a violation or restriction of the right to privacy of correspondence, telephone conversations, telegraphic and other correspondence, in particular, when such an intrusion is carried out with the consent of persons for whom relevant measures are being taken.

Статтю присвячено визначенню меж сфери регулюючого впливу норм адміністративного права під час втручання з боку держави у право громадян на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Автором досліджено проблеми, що пов'язані з необхідністю втручання з боку держави у певні права людини чи обмеження з метою гарантування захисту її (людини) інших прав або ж прав інших осіб. Визначено місце адміністративної процедури під час здійснення такого вторгнення. ; The article establishes the limits of administrative law norms regulatory influence sphere during the interference of the state with the citizens' right to the secrecy of correspondence, telephone conversations, telegraph and other correspondence. The place of the administrative procedure in the course of such an intrusion is determined. Different scientific approaches to the definition of the administrative procedure concept and classification of administrative procedures are considered. The place of «intrusion» administrative procedures in this classification is determined. The problems connected with the necessity of interference by the state in certain human rights or their restriction with the aim of guaranteeing the person's other rights protection or other peoples' rights are investigated. The issue of the procedure for the implementation of such an intrusion regulation is considered in order to ensure law and order and exclude the possibility of state bodies' uncontrolled intrusion into the sphere of citizens' private life. The article analyzes the norms of the National Legislation of Ukraine, which regulates the intrusion of the state in the citizens' right to the secrecy of correspondence, telephone conversations, telegraph and other correspondence. The boundaries of administrative law norms on the normative regulation of intrusion with the citizens' rights to the secrecy of correspondence, telephone conversations, telegraph and other correspondence legal influence is outlined. Within the study, it was found that an intrusion into the citizens' rights on the secrecy of correspondence, telephone conversations, telegraph and other correspondence should be carried outa according to a clearly regulated procedure at the legislative level. Along with this, there are separate cases in which intrusion in the citizens' rights can not be considered as a violation or restriction of the right to privacy of correspondence, telephone conversations, telegraphic and other correspondence, in particular, when such an intrusion is carried out with the consent of persons for whom relevant measures are being taken.

Ukrainian legislation on administrative procedure has not been systematized until now. One can find legal norms of administrative procedural nature in a various laws and by-laws (that is even worse). Only some of these pieces of legislation implement European standards of good administration while the others practically lack it.The article deals with the three principal systematization`s models of legislation on administrative procedure: adopting of a new general law (code), however sector specific laws in certain areas (for example, taxation) will have higher legal force; adopting of a new general law (code) with the priority over sector specific laws in certain areas; refusal to adopt a general law (code) and adopting of new or amending of sector specific laws in certain areas that are supposed to implement general principles of administrative procedure in every piece of legislation.The author analyzes advantages and possible failures of above mentioned systematization`s models of legislation on administrative procedure and comes to the conclusion that the first one is more realistic and thus preferable for implementation into Ukrainian legislation. Such the way is also based on the latest developments of administrative procedure`s doctrine and on numeral soft law documents that were adopted by the Council of Europe and the European Union during last decade. For example, European Parliament resolution of 15 January 2013 with recommendations to the Commission on a Law of Administrative Procedure of the European Union foresee that future regulation should include a universal set of principles and should lay down a procedure applicable as a de minimis rule where no lex specialis exists. Besides, the guarantees afforded to persons in sectoral instruments must never provide less protection than those provided for in the general regulation.At the same time, any of three proposed systematization`s models must reinforce requirements of a right to good administration directly connected to the standards on administrative procedure.Up to the author`s position, the worst scenario for Ukrainian legislation on administrative procedure is saving of status quo, when sector specific laws and by-laws in certain areas foresee some contemporary standards of good administration while normative acts in the other areas do not foresee it or implement only some elements of above mentioned standards. Such a situation has nothing in common with the systematization of legislation of administrative procedure and hopefully will be changed. ; Адміністративно-процедурне законодавство в Україні до цього часу залишається несис­тематизованим. Адміністративно-процедурні норми містяться у величезній кількості як зако­нодавчих, так і підзаконних нормативно-правових актів, у яких стандарти доброго (належного) адміністрування закріплені далеко не однаковою мірою, а подекуди – практично відсутні.Розглянуто три основні моделі систематизації адміністративно-процедурного законо­давства: ухвалення загального закону (кодексу) про адміністративну процедуру зі збережен­ням пріоритету спеціального законодавства; ухвалення такого ж загального закону (кодексу), але з вищою юридичною силою стосовно відповідного спеціального законодавства; продов­ження ухвалення спеціального адміністративно-процедурного законодавства для певних сфер суспільних відносин або ж для окремих органів публічної адміністрації, однак із запровадженням загальних принципів адміністративної процедури в юридичні норми кожного спеціального законодавчого акта. Проаналізовано переваги та недоліки кожної із запропоно­ваних моделей систематизації та виявлено переваги використання в Україні першого із названих варіантів.

Статтю присвячено аналізу механізму адміністративно-правового регулювання процедур розгляду звернень громадян. Зазначено, що аналіз даного механізму доцільно здійснювати крізь призму дослідження таких правових категорій як «звернення», «процедура», «адміністративна процедура», «адміністративна процедура розгляду звернень громадян». З'ясовано, що адміністративна процедура розгляду звернень громадян – це регламентований на законодавчому рівні порядок вчинення уповноваженим суб'єктом (компетентним органом публічної влади) дій, які полягають у розгляді, у визначені законодавством терміни, відповідних пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) або скарг та повідомленні осіб, які звернулись до публічного органу про результати (наслідки) розгляду їх звернення. Запропоновано під механізм адміністративно-правового регулювання процедур розгляду звернень громадян розуміти сукупність юридично-визначених засобів, за допомогою яких держава в особі уповноважених суб'єктів публічної адміністрації здійснює публічно-управлінський вплив на правові відносини, що спрямований на захист прав і законних інтересів особи, а також, у разі необхідності, на їх відновлення, який здійснюється з метою забезпечення законності як правового режиму соціально-політичного життя в державі. Вказано, що досліджуючи механізм адміністративно-правового регулювання процедур розгляду звернень громадян визначальну роль необхідно надавати його елементам. В межах даного дослідження було розглянуто такі структурні елементи як норми права та суб'єкти. Запропоновано суб'єктів, що виступають учасниками адміністративно-правових відносин щодо звернення громадян поділяти на дві групи: обов'язкові та факультативні. Визначено, що до обов'язкових суб'єктів варто віднести фізичних осіб, які подають звернення та суб'єкта, що здійснює розгляд даного звернення; до факультативних – осіб, в інтересах яких подається звернення, осіб, чиї дії або бездіяльність оскаржується; осіб, які сприяють розгляду звернення. ; The article is devoted to the analysis of the mechanism of administrative and legal regulation of procedures for consideration of citizens' appeals. It is noted that the analysis of this mechanism should be carried out through the prism of the study of such legal categories as "appeals", "procedure", "administrative procedure", "administrative procedure for consideration of citizens' appeals". It turns out that administrative procedure for consideration of citizens' appeals is a procedure regulated at the legislative level by an authorized entity (competent public authority) for actions that consist in consideration, in the terms determined by the legislation, relevant proposals (comments), statements (petitions) or complaints and notifications of persons who have applied to a public body about the results (consequences) of consideration of their application. It is proposed to understand the mechanism of administrative and legal regulation of procedures for consideration of citizens' appeals as a set of legally defined means by which the state, represented by authorized subjects of public administration, exercises public management influence on legal relations aimed at protecting the rights and legitimate interests of individuals and also, if necessary, for their restoration, which is carried out in order to ensure the rule of law as a legal regime of socio-political life in the state. It is indicated that when studying the mechanism of administrative and legal regulation of procedures for consideration of citizens' appeals, its elements should be given a decisive role. In the framework of this study, such structural elements as the rule of law and subjects were considered. It is proposed to divide the subjects acting as participants of administrative and legal relations concerning the address of citizens into two groups: obligatory and optional. It is determined that the obligatory subjects should include individuals who submit an application and the entity that reviews the application; to optional – persons in whose interests the appeal is filed, persons whose actions or omissions are challenged; persons who facilitate the consideration of the appeal.

The article deals with the principle of ex officio investigation in German, Polish and Ukrainian legal doctrine as well as its regulation in relevant general laws (codes) on administrative procedure.Taking into account the legal possibility of future judicial review of its decision, an authorized public administration entity cannot be guided in adopting an administrative act only by evidence presented to it by an individual and in which the circumstances favorable to it will objectively prevail. Indeed, if judicial or even administrative (in the procedure of administrative appeal) review reveals other factual circumstances, then the decision of the public administration entity is likely to be found unlawful.So the principle of ex officio investigation is to impose on the public administration the duty: to fully and comprehensively examine all the factual circumstances of the case, not just the evidence presented to it by the participants in the administrative procedure; even without the participants' requests, on their own initiative, to require additional necessary and sufficient evidences for a complete and comprehensive research; based on the research of the evidence, to form own belief about the right decision and to make it (taking into account the relevant requirements of the participants, but not necessarily satisfying them).It is also noted in the article that participants in administrative proceedings have not only procedural rights (such as to be heard) but also duties. In particular, they are obliged to assist the public administration in investigating all the factual circumstances of the case. Failure to comply with this obligation may lead to decisions of the public administration entities that do not satisfy the requirements of the administrative procedure participants. The author is convinced that such a provision should be enshrined in the future Ukrainian law (code) on administrative procedure.The principle of ex officio investigation significantly differentiates the law of administrative procedure (and administrative process) from civil process (according to Ukrainian current legislation also - economic process). This principle limits the validity of well-known by most of lawyers adversarial and dispositive principles, which are also used in administrative procedural legislation, but to a much lesser extent. ; Окреслено зміст принципу офіційного дослідження у німецькій, польській та українській правовій доктрині, а також його закріплення у відповідних законах (кодексах) про адмі­ні­стративну процедуру.Цей принцип полягає у покладенні на публічну адміністрацію обов'язків: повно і всебічно дослідити усі фактичні обставини справи, а не лише представлені їй учасниками адміністративної процедури докази; навіть без клопотань учасників, з власної ініціативи витребувати додатково необхідні та достатні докази для повного і всебічного дослідження; на основі проведеного дослідження доказів сформувати власне переконання про право­мірне рішення і ухвалити його (враховуючи відповідні вимоги учасників, але не обов'язково їх задовольняючи).Також зауважено, що учасники адміністративної процедури володіють не лише проце­дурними правами (наприклад, бути заслуханим), але й обов'язками. Зокрема, вони зобо­в'язані сприяти публічній адміністрації у дослідженні всіх фактичних обставин справи, а невиконання цього обов'язку може призводити до рішень суб'єктів публічного адміністру­вання, в яких не буде задоволено вимог учасників адміністративної процедури.Принцип офіційного дослідження істотно відрізняє право адміністративної процедури (та адміністративного процесу) від цивільного (за українським законодавством – і госпо­дарського) процесу. Цей принцип обмежує дію відомих принципів змагальності та диспози­тивності, які також використовують в адміністративно-процедурному законодавстві, проте у значно меншому обсязі.

Проаналізовано наукові підходи та юридичне закріплення сфери дії законодавства про адміністративну процедуру у зарубіжних державах та в Україні. З'ясовано, що це законодавство базоване на істотно відмінних підходах з приводу адміністративної процедури, причому як у розвинутих державах, так і державах, що розвиваються. Тому Україна, приймаючи законодавчий акт про адміністративну процедуру (Адміністративно-процедурний кодекс), повинна врахувати досвід зарубіжних держав та ефективність відповідного законодавства. Висвітлено переваги та недоліки регулювання різних видів адміністративної процедури в єдиному законодавчому акті.Ключові слова: адміністративна процедура, адміністративний акт, адміністративно-процедурне законодавство. Scientific approaches and legal consolidation scope of the law on administrative procedure in foreign countries andUkraineare analyzed in the article. The legislation on administrative procedure is based on completely different approaches in developed countries as well in developing ones. Three times draft of the law on general administrative procedure (Administrative Procedural Code) was in Verkhovna Rada ofUkrainebut was not adapted. In any caseUkrainehas to choose one or another approach, taking into consideration experience of foreign countries and effectiveness of this legislation after adapting. The advantages and disadvantages of different types of regulation of administrative procedures in a single piece of legislation are highlighted.Key words: administrative procedure, administrative act, administrative and procedural law.

Досліджено поняття й сутність категорії «адміністративні процедури виконавчого провадження». Проаналізовано доктринальні погляди на категорію «адміністративна процедура», на підставі яких запропоновано авторське визначення категорії «адміністративні процедури виконавчого провадження». Запропоновано класифікацію адміністративних процедур у виконавчому провадженні з урахуванням наукових поглядів на перелік процедур, що здійснюються під час примусового виконання рішень державними та приватними виконавцями. ; It has been noted that in the conditions of legislative changes the issues of the classification of administrative procedures of executive proceedings, as well as clarification of the essence and content of this category, indicating the relevance of the chosen topic of research remain unresolved. The object of the study is the essence of the category of "administrative procedures for enforcement proceedings". The objective of the paper is the theoretical and legal study of the concept and content of administrative procedures of enforcement proceedings. The author has analyzed the doctrinal views on the category "administrative procedure", on the basis of which the author has offered own definition of the category of "administrative procedures of enforcement proceedings". The athor has studied the types of administrative procedures of enforcement proceedings, namely: initiation of enforcement proceedings, execution of enforcement proceedings, control and supervision within enforcement proceedings, the completion of enforcement proceedings. The author has suggested the classification of administrative procedures within enforcement proceeding, taking into account scientific opinions on the list of procedures, which are carried out during the enforced execution of decisions by state and private executors. The practical significance of the article lies in the fact that the author's conclusions can be used to improve certain aspects of procedural activity in the field of enforcement execution of decisions. It has been established that administrative procedures within the enforcement proceedings represent a systemic and purposeful activity of enforcement agencies and subjects of delegated authority in the sphere of executive proceedings, which is regulated by the norms of administrative law and is aimed at ensuring the implementation of the principle of mandatory enforcement of jurisdictional decisions.

Анотація
Сьогодні є очевидним той факт, що без підвищення соціальної ефективності та результативності державного управління неможливо побудувати сучасну економіку, сформувати справедливі суспільні відносини, вийти на новий рівень якості життя населення, досягти зростання авторитету будь-якої країни в сучасному світі. Тому реформування системи державного управління в Україні є ключовим фактором модернізації управлінської діяльності та розвитку інституційних засад державності.
Метою статті є дослідження і аналіз результатів виконання завдань і напрямів реформування системи державного управління в Україні та формування певних їх оцінок через різні показники та індикатори.
Наукова новизна. Розглянуто способи оцінювання завдань Стратегії реформування державного управління на основі аналізу даних досліджень експертів та опитувань державних службовців.
Висновки. З 2016 року в Україні відбувається реформа державного управління відповідно до завдань затвердженої «Стратегії реформування державного управління України на 2016–2020 роки». При цьому практичними напрямами цієї Стратегії, які заслуговують на увагу, є: «Державна служба та управління людськими ресурсами» і «Надання адміністративних послуг та адміністративна процедура». Важливо відзначити, що оцінки експертів та державних службовців співпадають за багатьма показниками щодо завдань Стратегії. Як завжди, залишається велике питання до показника «Справедливість і конкурентоспроможність системи оплати праці державних службовців», яке так і не вирішене. При подальшій реалізації завдань Стратегії мали би бути залучені представники освітніх та наукових установ і науковці галузі знань «Публічне управління та адміністрування».

Administrative procedures that are in force in Ukraine have been analyzed; their concepts, features and types have been defined. It has been indicated that understanding the content and essence of administrative procedures is a kind of success in qualitative cognition of the entire system of administrative law. The semantics of the term of "administrative procedure" has been specified. It has been offered to understand it as the procedure of administrative proceedings determined by the current legislation of Ukraine. Administrative and judicial, management procedures have been characterized. It has been emphasized that administrative procedures by their functional purpose are inextricably linked with management activities, as well as with the exercise of power. The classification of administrative procedures by their nature, types and purpose has been offered. It has been noted that clearly defined administrative procedures will greatly help the government in establishing a regime of maximum assistance to government agencies and public associations. In this way, the government will be able to ensure the maintenance of the rule of law in Ukraine, which inevitably leads to increased efficiency of the entire state system. It has been stated that the norms that determine administrative procedures should become a reliable foundation for the positive legal activity of the subjects of power. The author has substantiated the conclusion that if the authorities comply with certain requirements for the content and form of administrative procedures (their clarity, unambiguity and focus on effective protection of human and civil rights, freedoms and interests), the possibility of introducing such a management and decision-making system there will be arbitrariness, corruption or inefficiency. To some extent, such actions will also contribute to the establishment of better interaction both between government agencies and between government and citizens. The author has provided recommendations, with the help of which it is possible to bring the functional purpose of administrative procedures to a fundamentally new level. It is also important to consider the current administrative procedures through the prism of their effectiveness in the changing realities of reforming national legislation. ; Уточнено семантику термина «административная процедура». Указано, что понимание содержания и сущности административных процедур является своеобразным успехом в качественном познании всей системы административного права. Отмечено, что административные процедуры по своему функциональному назначению неразрывно связаны с управленческой деятельностью, а также с реализацией властных полномочий. Проанализированы административные процедуры, действующие в Украине, определены их понятия, признаки и виды. Предложена классификация административных процедур по их характеру, видам и целевому назначению. Охарактеризованы административно-судебные и управленческие процедуры. Даны рекомендации, с помощью которых можно вывести функциональное назначение административных процедур на принципиально новый уровень. Также важным признано рассмотрение ныне существующих административных процедур через призму их эффективности в мимолетных реалиях реформирования национального законодательства. ; Уточнено семантику терміна «адміністративна процедура». Указано, що розуміння змісту і сутності адміністративних процедур є своєрідним успіхом у якісному пізнанні всієї системи адміністративного права. Наголошено, що адміністративні процедури за своїм функціональним призначенням є нерозривно пов'язаними з управлінською діяльністю, а також із реалізацією владних повноважень. Проаналізовано адміністративні процедури, чинні в Україні, визначено їх поняття, ознаки та види. Запропоновано класифікацію адміністративних процедур за їх характером, видами та цільовим призначенням. Охарактеризовано адміністративно-судові та управлінські процедури. Дано рекомендації, за допомогою яких можна вивести функціональне призначення адміністративних процедур на принципово новий рівень. Також важливим визнано розгляд нині існуючих адміністративних процедур крізь призму їх ефективності у мінливих реаліях реформування національного законодавства.

Стаття присвячена аналізу принципів адміністративних процедур, якими має керуватися суб'єкт владних повноважень у процесі прийняття рішень щодо припинення громадянства України особою. Автором проаналізовано поняття принципів, різні підходи вчених-адміністративістів до класифікації принципів адміністративних процедур, а також сучасний стан законодавства України на рівні європейських стандартів. На підставі проведеного дослідження запропоновано шляхи вдосконалення національного законодавства в аспекті адміністративно-правового регулювання і наближення його до норм міжнародного права. ; This article examines the principles of administrative procedures that should be governed by the power of attorney when deciding on the termination of citizenship in Ukraine. The author also analyzed the concepts of principles, different approaches of scientists to the classification of principles of administrative procedures and the current state of Ukrainian legislation on the level of European standards, namely, the following normative acts such as: the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, the Treaty on European Union, the Charter of Fundamental Rights The European Union, the Universal Declaration of Human Rights, the Constitution of Ukraine, the Law of Ukraine "On Citizenship of Ukraine", the Draft Administrative Procedural Code and other normative legal acts.That is, the purpose of this article is to study the essence of the principles of administrative procedures, their content and the main problems that arise when the decision of the subject of authority, on the termination of citizenship. But on the basis of the conducted research, ways of improving the national legislation in the aspect of administrative-legal regulation and bringing it closer to the norms of international law are proposed.