Suchergebnisse

Метою статті є дослідження механізму встановлення юрисдикції арбітражного суду на вирішення комерційних спорів, аналіз поняття та змісту концепції арбітрабільності.
Наукова новизна полягає у дослідженні особливостей делегування міжнародному комерційному арбітражу правозастосовчих функцій державними судами. Так, стверджується, що, делегуючи такі функції, держава автоматично не виключає вказані категорії спорів з-під юрисдикції судів. Лише при наявності письмової арбітражної угоди, яка відповідатиме вимогам чинності, дійсності та виконуваності, дотримання вимог арбітрабільності спору, а також реалізації однією зі сторін наміру вирішити спір саме в порядку арбітражу шляхом подання звернення в арбітраж (позовної заяви) такий спір виключається з юрисдикції державних судів та розглядається арбітражем.
Висновки. Беручи до уваги договірні передумови передачі спору на вирішення міжнародних комерційних арбітражів, арбітрабільність спорів дійсно є критерієм, що окреслює сферу правомочностей сторін спору щодо вибору й передачі на вирішення арбітражу певних, визначених категорій спорів (визначає межі договірної свободи сторін), а з іншого боку – на етапі виникнення спору дозволяє складу арбітражу виявити належність конкретного спору до тих, які можуть бути вирішені арбітражем, відмежовуючи таким чином сферу підвідомчості спорів державним судам.
Положення проаналізованих норм свідчать, що на рівні українського законодавства створено відповідний механізм реалізації положень Нью-Йоркської конвенції 1958 р. й учасники, які уклали угоду про передачу спору на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, дійсно мають право скористатися саме таким способом альтернативного вирішення спору з його одночасним вилученням з юрисдикції державних судів, що забезпечується положеннями процесуального кодексу про залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі.

Право на справедливий судовий розгляд є актуальним і дискусійним, на сьогоднішній день є різноманітні погляди науковців в рамках правової доктрини і правові позиції Європейського суду з прав людини. Реалізація і застосування такого права є необхідною умовою для становлення демократичної держави. Виходячи із практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення елементів права на справедливий судовий розгляд, можна окреслити, що дане тлумачення здійснюється автономно, динамічно, Суд у певних випадках застосовує принцип пропорційності та розсуду держав. На сьогоднішній момент є різне розуміння співвідношення арбітражної процедури і права на справедливий судовий розгляд, закріплене в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Адже фактично Міжнародний комерційний арбітраж лише частково регулюється національним законодавством, а більше охоплюється або угодою сторін, або власними нормами. Міжнародний комерційний арбітраж є різновидом alternative dispute resolution (альтернативні способи вирішення спорів), що є актуальним з точки зору дослідження, оскільки підвищення ефективності альтернативних способів є можливістю розвантажити навантаження на національні суди, чим в свою чергу покращити процедуру розгляду, вирішення і виконання судових рішень. Арбітражна процедура відповідає вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположний свобод, що засвідчують відповідні правові позиції Європейського суду з прав людини. Тому, обираючи Міжнародний комерційний арбітраж сторони не обмежують себе в праві на справедливий судовий розгляд. Існують дискусійні точки зори з приводу деяких елементів права на справедливий судовий розгляд в рамках Міжнародного комерційного арбітражу. Як раз вимога публічності у науковців викликає різне ставлення, одні вважають, що через загальну вимогу конфіденційності це не відповідає вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції, інші вважають, що така вимога реалізуються в рамках арбітражної процедури, хоча і не в класичному розумінні цього права.

A resume of the monograph "International Arbitration and EU Law" edited by José R. Mata Dona and Nikos Lavranos, in which examines the intersection of EU law and international arbitration based on the experience of leading practitioners in both commercial and investment treaty arbitration law. Надане резюме монографії "Міжнародний арбітраж та законодавство ЄС" за редакцією Жозе Р. Мата Дона і Нікос Лавранос, в якій розглядається питання перетину законодавства ЄС та міжнародного арбітражу на основі досвіду провідних практиків як комерційного, так і інвестиційного арбітражного договору.

Parallel proceedings in the international commercial arbitration pose a number of challenges to all parties of such proceedings. Therefore, as a means of avoiding the abovementioned problem, a mechanism of anti-suit measures was developed. Nowadays, anti-suit measures are frequently used in such countries as Great Britain, the United States, India, Pakistan, Brazil, and Venezuela. At the same time, the use of the above-mentioned measures in the countries of the European Union is limited. It is necessary to emphasize that there are discussions about the very definition of "anti-suit measures". The article offers such a definition and describes its types. The article contains examples of court decisions for each type of the anti-suit measure. Despite the fact that the purpose of anti-suit injunctions is to prevent parallel proceedings, the application of such measures gives rise to many discussions. The question arises whether international commercial arbitration has sufficient jurisdiction to issue such measures. The solution directly depends on defection of the legal nature of the arbitration agreement itself. The article describes different approaches to the definition of the legal nature of the arbitration agreement and states that if the arbitration agreement is comprehended as a contract between the parties, arbitration has the power to issue such measures. When arbitration agreement is understood as an instrument to give power to arbitration to review its jurisdiction over the dispute, in such a case the use of anti-suit injunctions is prohibited. As to the power of courts to issue such measures, the paper explains that anti-suit measures are frequently used in a common law system but are limited in the continental law, namely in the EU. According to numerous decisions of the European Court of Justice, the EU court cannot issue anti-suit injunctions toward another EU court. So, there were developed two approaches to solve the problem of parallel proceedings. Particularly these are competence-competence doctrine and lis alibi pendens. The competence-competence doctrine is widely used in the continental law. This doctrine has both a positive and negative effect. In accordance with the positive effect, the arbitrators have the right to decide whether they have the competence to consider the present dispute or not. The negative effect of the competence-competence doctrine applies to judges. According to this doctrine, judges must not consider whether they have jurisdiction over the dispute until the arbitrators decide whether the arbitrators have jurisdiction over the dispute. In accordance with the principle of lis alibi pendens, if the case is filed in two different courts, the first court to which the dispute was filed is the first one that has jurisdiction over the dispute. As a conclusion, the article proves that anti-suit injunctions could not be the best solution for the parallel proceedings issue. It is necessary for courts to find a compromise option, but not to restrict the jurisdiction of each other. Such a compromise may be found in the registration of arbitration agreements in a single online system, to which both courts and arbitrations may refer to in determination of the issue of their jurisdiction.Article received 31.01.2019 ; Статтю присвячено розв'язанню проблеми паралельних проваджень у сфері міжнародного комерційного арбітражу, оскільки паралельні провадження є небажаним явищем як для сторін арбітражного процесу, так і для арбітражного суду. Основну увагу в цій праці зосереджено на дослідженні антипозовних заходів, тому що вони дають можливість уникнути відкриття паралельних проваджень у міжнародному комерційному арбітражі та національних судах. Надано визначення таких заходів, встановлено їхні види, досліджено правову природу та наведено приклади їх практичного використання в континентальній та загальній правових системах. Крім того, в цій статті надано відповідь на питання, чи має міжнародний комерційний арбітраж достатню юрисдикцію виносити ухвали про антипозовні заходи і чи є такі заходи ефективним методом уникнення паралельних проваджень. У результаті аналізу практичного застосування механізму антипозовних заходів наведено доводи, чому антипозовні заходи не найкращий метод уникнення паралельних проваджень, запропоновано альтернативний погляд на розв'язання цієї проблеми.Матеріал надійшов 31.01.2019

Parallel proceedings in the international commercial arbitration pose a number of challenges to all parties of such proceedings. Therefore, as a means of avoiding the abovementioned problem, a mechanism of anti-suit measures was developed. Nowadays, anti-suit measures are frequently used in such countries as Great Britain, the United States, India, Pakistan, Brazil, and Venezuela. At the same time, the use of the above-mentioned measures in the countries of the European Union is limited. It is necessary to emphasize that there are discussions about the very definition of "anti-suit measures". The article offers such a definition and describes its types. The article contains examples of court decisions for each type of the anti-suit measure. Despite the fact that the purpose of anti-suit injunctions is to prevent parallel proceedings, the application of such measures gives rise to many discussions. The question arises whether international commercial arbitration has sufficient jurisdiction to issue such measures. The solution directly depends on defection of the legal nature of the arbitration agreement itself. The article describes different approaches to the definition of the legal nature of the arbitration agreement and states that if the arbitration agreement is comprehended as a contract between the parties, arbitration has the power to issue such measures. When arbitration agreement is understood as an instrument to give power to arbitration to review its jurisdiction over the dispute, in such a case the use of anti-suit injunctions is prohibited. As to the power of courts to issue such measures, the paper explains that anti-suit measures are frequently used in a common law system but are limited in the continental law, namely in the EU. According to numerous decisions of the European Court of Justice, the EU court cannot issue anti-suit injunctions toward another EU court. So, there were developed two approaches to solve the problem of parallel proceedings. Particularly these are competence-competence doctrine and lis alibi pendens. The competence-competence doctrine is widely used in the continental law. This doctrine has both a positive and negative effect. In accordance with the positive effect, the arbitrators have the right to decide whether they have the competence to consider the present dispute or not. The negative effect of the competence-competence doctrine applies to judges. According to this doctrine, judges must not consider whether they have jurisdiction over the dispute until the arbitrators decide whether the arbitrators have jurisdiction over the dispute. In accordance with the principle of lis alibi pendens, if the case is filed in two different courts, the first court to which the dispute was filed is the first one that has jurisdiction over the dispute. As a conclusion, the article proves that anti-suit injunctions could not be the best solution for the parallel proceedings issue. It is necessary for courts to find a compromise option, but not to restrict the jurisdiction of each other. Such a compromise may be found in the registration of arbitration agreements in a single online system, to which both courts and arbitrations may refer to in determination of the issue of their jurisdiction.Article received 31.01.2019 ; Статтю присвячено розв'язанню проблеми паралельних проваджень у сфері міжнародного комерційного арбітражу, оскільки паралельні провадження є небажаним явищем як для сторін арбітражного процесу, так і для арбітражного суду. Основну увагу в цій праці зосереджено на дослідженні антипозовних заходів, тому що вони дають можливість уникнути відкриття паралельних проваджень у міжнародному комерційному арбітражі та національних судах. Надано визначення таких заходів, встановлено їхні види, досліджено правову природу та наведено приклади їх практичного використання в континентальній та загальній правових системах. Крім того, в цій статті надано відповідь на питання, чи має міжнародний комерційний арбітраж достатню юрисдикцію виносити ухвали про антипозовні заходи і чи є такі заходи ефективним методом уникнення паралельних проваджень. У результаті аналізу практичного застосування механізму антипозовних заходів наведено доводи, чому антипозовні заходи не найкращий метод уникнення паралельних проваджень, запропоновано альтернативний погляд на розв'язання цієї проблеми.Матеріал надійшов 31.01.2019

Parallel proceedings in the international commercial arbitration pose a number of challenges to all parties of such proceedings. Therefore, as a means of avoiding the abovementioned problem, a mechanism of anti-suit measures was developed. Nowadays, anti-suit measures are frequently used in such countries as Great Britain, the United States, India, Pakistan, Brazil, and Venezuela. At the same time, the use of the above-mentioned measures in the countries of the European Union is limited. It is necessary to emphasize that there are discussions about the very definition of "anti-suit measures". The article offers such a definition and describes its types. The article contains examples of court decisions for each type of the anti-suit measure. Despite the fact that the purpose of anti-suit injunctions is to prevent parallel proceedings, the application of such measures gives rise to many discussions. The question arises whether international commercial arbitration has sufficient jurisdiction to issue such measures. The solution directly depends on defection of the legal nature of the arbitration agreement itself. The article describes different approaches to the definition of the legal nature of the arbitration agreement and states that if the arbitration agreement is comprehended as a contract between the parties, arbitration has the power to issue such measures. When arbitration agreement is understood as an instrument to give power to arbitration to review its jurisdiction over the dispute, in such a case the use of anti-suit injunctions is prohibited. As to the power of courts to issue such measures, the paper explains that anti-suit measures are frequently used in a common law system but are limited in the continental law, namely in the EU. According to numerous decisions of the European Court of Justice, the EU court cannot issue anti-suit injunctions toward another EU court. So, there were developed two approaches to solve the problem of parallel proceedings. Particularly these are competence-competence doctrine and lis alibi pendens. The competence-competence doctrine is widely used in the continental law. This doctrine has both a positive and negative effect. In accordance with the positive effect, the arbitrators have the right to decide whether they have the competence to consider the present dispute or not. The negative effect of the competence-competence doctrine applies to judges. According to this doctrine, judges must not consider whether they have jurisdiction over the dispute until the arbitrators decide whether the arbitrators have jurisdiction over the dispute. In accordance with the principle of lis alibi pendens, if the case is filed in two different courts, the first court to which the dispute was filed is the first one that has jurisdiction over the dispute. As a conclusion, the article proves that anti-suit injunctions could not be the best solution for the parallel proceedings issue. It is necessary for courts to find a compromise option, but not to restrict the jurisdiction of each other. Such a compromise may be found in the registration of arbitration agreements in a single online system, to which both courts and arbitrations may refer to in determination of the issue of their jurisdiction.Article received 31.01.2019 ; Статтю присвячено розв'язанню проблеми паралельних проваджень у сфері міжнародного комерційного арбітражу, оскільки паралельні провадження є небажаним явищем як для сторін арбітражного процесу, так і для арбітражного суду. Основну увагу в цій праці зосереджено на дослідженні антипозовних заходів, тому що вони дають можливість уникнути відкриття паралельних проваджень у міжнародному комерційному арбітражі та національних судах. Надано визначення таких заходів, встановлено їхні види, досліджено правову природу та наведено приклади їх практичного використання в континентальній та загальній правових системах. Крім того, в цій статті надано відповідь на питання, чи має міжнародний комерційний арбітраж достатню юрисдикцію виносити ухвали про антипозовні заходи і чи є такі заходи ефективним методом уникнення паралельних проваджень. У результаті аналізу практичного застосування механізму антипозовних заходів наведено доводи, чому антипозовні заходи не найкращий метод уникнення паралельних проваджень, запропоновано альтернативний погляд на розв'язання цієї проблеми.Матеріал надійшов 31.01.2019

Навчальна дисципліна «Господарське та трудове право» є необхідною у підготовці фахівців ступеня вищої освіти бакалавр за спеціальністю «Готельно-ресторанна справа». У робочій програмі розглядається система трудового законодавства; трудові договори, їх види, підписання та розірвання; колективні договори; зайнятість населення; умови праці; охорона, безпека, гігієна праці; оплата праці; професійні спілки; комісії по трудових спорах, трудовий арбітраж, суб'єкти господарювання; господарська діяльність; договірне право; загальна характеристика форм прояву недобросовісної конкуренції; відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Навчальна дисципліна «Господарське та трудове право» є невід'ємною складовою навчального плану підготовки студентів спеціальності «Готельно-ресторанна справа», що здійснюється у вищих навчальних закладах освіти. The discipline "Economic and labor legislation" is necessary in the training of higher education bachelor's degree in "Hotel and restaurant business". The work program considers the system of labor legislation; employment contracts, their types, signing and termination; collective agreements; employment; working conditions; labor protection, safety, hygiene; pay; trade unions; labor dispute commissions, labor arbitration, business entities; economic activity; contract law; general characteristics of forms of unfair competition; liability for violation of legislation on protection of economic competition. The discipline "Economic and labor legislation" is an integral part of the curriculum for students majoring in "Hotel and restaurant business", which is carried out in higher education.

Регуляторні прогалини в законодавстві як на рівні окремих країн, так і різниця категоріально-понятійного апарату, що застосовується в різних країнах дозволяє фінансовим установам використовувати регуляторний і податковий арбітраж. Досліджено основні поняття діяльності фінансових установ, уточнено зміст і значення категоріально-понятійного апарату – «фінансова установа», «фінансовий посередник», «фінансовий актив», «фінансова послуга» з метою їх законодавчої уніфікації. ; Regulatory gaps in the legislation, both at the country level and the difference categorial-conceptual apparatus that is used in different countries allows financial institutions to use the regulatory and tax arbitrage In the article the basic concepts of financial institutions, clarified the content and significance of categorial-conceptual apparatus – «financial institution», «financial intermediary», «financial assets», «financial service» to their legal unification. This will bring clarity to the understanding of these subjects and objects of financial marketand eliminate the possibility of abuse by financial institutions. ; Регуляторные пробелы в законодательстве как на уровне отдельных стран, так и разница категориально-понятийного аппарата, применяемого в различных странах, позволяет финансовым учреждениям использовать регуляторный и налоговый арбитраж. Исследованы основные понятия деятельности финансовых учреждений, уточнено содержание и значение категориально-понятийного аппарата – «финансовое учреждение», «финансовый посредник», «финансовыйактив», «финансовая услуга» с целью их законодательной унификации.

Регуляторні прогалини в законодавстві як на рівні окремих країн, так і різниця категоріально-понятійного апарату, що застосовується в різних країнах дозволяє фінансовим установам використовувати регуляторний і податковий арбітраж. Досліджено основні поняття діяльності фінансових установ, уточнено зміст і значення категоріально-понятійного апарату – «фінансова установа», «фінансовий посередник», «фінансовий актив», «фінансова послуга» з метою їх законодавчої уніфікації. ; Regulatory gaps in the legislation, both at the country level and the difference categorial-conceptual apparatus that is used in different countries allows financial institutions to use the regulatory and tax arbitrage In the article the basic concepts of financial institutions, clarified the content and significance of categorial-conceptual apparatus – «financial institution», «financial intermediary», «financial assets», «financial service» to their legal unification. This will bring clarity to the understanding of these subjects and objects of financial marketand eliminate the possibility of abuse by financial institutions. ; Регуляторные пробелы в законодательстве как на уровне отдельных стран, так и разница категориально-понятийного аппарата, применяемого в различных странах, позволяет финансовым учреждениям использовать регуляторный и налоговый арбитраж. Исследованы основные понятия деятельности финансовых учреждений, уточнено содержание и значение категориально-понятийного аппарата – «финансовое учреждение», «финансовый посредник», «финансовыйактив», «финансовая услуга» с целью их законодательной унификации.

The article is devoted to the study of the International Commercial Arbitration interaction problem on the issue of interim measures. Based on an analysis of the norms of national legislation, key weaknesses and its significant gaps in this area are identified. The general world models are investigated and the foreign experience of reforming the legislation on the interaction of the International Commercial Arbitration and state courts is analyzed. Additions and amendments to domestic legislation are proposed to improve the mechanism of interaction between the International Commercial Arbitration and the state court to ensure an arbitration claim. ; Стаття присвячена дослідженню проблеми взаємодії Міжнародного комерційного арбітражу з питання вжиття забезпечувальних заходів. Засновуючись на аналізі норм національного законодавства виявлено ключові недоліки та суттєві його прогалини у цій сфері. Досліджено загальні світові моделі та проаналізовано закордонний досвід реформування законодавства щодо взаємодії МКАС та державних судів. Запропоновано доповнення та зміни до вітчизняного законодавства, щодо вдосконалення механізму взаємодії МКАС та державного суду щодо забезпечення арбітражного позову.

The article is devoted to the analysis of certain legislative novels on the regulation of the procedure for recognition and enforcement of international commercial arbitration awards in Ukraine, as well as their manifestation in the latest court practice. All considered novels are defined as positive, contributing, inter alia, to an increase in the investment attractiveness of Ukraine. ; Статья посвящена анализу отдельных законодательных новелл по регулированию процедуры признания и исполнения решений международных коммерческих арбитражей в Украине, а также их проявление в новейшей судебной практике. Все рассмотреные новеллы определяются как положительные, способствующие, в том числе, повышению инвестиционной привлекательности Украины. ; Статтю присвячено аналізу окремих законодавчих новел щодо регулювання процедури визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів в Україні, а також їх вияв в новітній судовій практиці.

The article is devoted to the analysis of the interaction of the EU law and International Commercial Arbitration. Have been considered the features of implementation of arbitration procedures in the EU law, application of the EU law by International Commercial Arbitration, influence of the EU law on the mechanism of recognition and enforcement of arbitral awardson the territory of the EU. The analysis of the latest researches and case law demonstrates that the application of the EU law by International Commercial Arbitration is possible in three forms: lex voluntatis, lexarbitri, lex causae. The application of the EU law in the form of lex causae is followed by the risks of possible infringement of the guiding arbitration principles – party autonomy and public policy that may be considered as a reason for refusal in recognition and enforcement of arbitral award.In the article have been considered the options of optimization of the procedure of recognition and enforcement of arbitral award on the territory of the EU and the possibility to apply the regulations of the EU on jurisdiction and the recognition and enforcement of judgments on the transnational level, in particular the Regulation No. 44/2001, to the awardsof International Commercial Arbitration Courts. ; Статья посвящена анализу взаимодействия права Европейского Союза и международного коммерческого арбитража. Рассматриваются особенности применения арбитражных процедур в праве ЕС, применения права ЕС международным коммерчес-ким арбитражем, влияние права ЕС на механизм признания и исполнения арбитражных решений на территории ЕС.Анализ последних исследований и судебной практики демонстрирует, что применение права ЕС международным коммерческим арбитражем возможно в трех формах: lex voluntatis, lex arbitri, lex causae. Применение права ЕС в форме lex causae сопровождается рисками возможного нарушения принципов арбитража – автономии воли сторон и публичного порядка, что может стать основанием для отказа в признании и исполнении арбитражного решения. Рассмотрены варианты оптимизации процедуры признания и исполнения арбитражных решений на территории ЕС и возможность применения регуляторных актов ЕС об юрисдикции и исполнении судебных решений на транснациональном уровне, в частности Регламента № 44/2001, к решениям международного коммерческого арбитража. ; Стаття присвячена аналізу сфер взаємодії права Європейського Союзу та міжнародного комерційного арбітражу. Розглядаються особливості застосування арбітражних процедур у праві ЄС, застосування права ЄС міжнародним комерційним арбітражем, вплив права ЄС на механізми визнання та виконання арбітражних рішень на території держав-членів ЄС.

The article is devoted to the analysis of the interaction of the EU law and International Commercial Arbitration. Have been considered the features of implementation of arbitration procedures in the EU law, application of the EU law by International Commercial Arbitration, influence of the EU law on the mechanism of recognition and enforcement of arbitral awardson the territory of the EU. The analysis of the latest researches and case law demonstrates that the application of the EU law by International Commercial Arbitration is possible in three forms: lex voluntatis, lexarbitri, lex causae. The application of the EU law in the form of lex causae is followed by the risks of possible infringement of the guiding arbitration principles – party autonomy and public policy that may be considered as a reason for refusal in recognition and enforcement of arbitral award.In the article have been considered the options of optimization of the procedure of recognition and enforcement of arbitral award on the territory of the EU and the possibility to apply the regulations of the EU on jurisdiction and the recognition and enforcement of judgments on the transnational level, in particular the Regulation No. 44/2001, to the awardsof International Commercial Arbitration Courts. ; Статья посвящена анализу взаимодействия права Европейского Союза и международного коммерческого арбитража. Рассматриваются особенности применения арбитражных процедур в праве ЕС, применения права ЕС международным коммерчес-ким арбитражем, влияние права ЕС на механизм признания и исполнения арбитражных решений на территории ЕС.Анализ последних исследований и судебной практики демонстрирует, что применение права ЕС международным коммерческим арбитражем возможно в трех формах: lex voluntatis, lex arbitri, lex causae. Применение права ЕС в форме lex causae сопровождается рисками возможного нарушения принципов арбитража – автономии воли сторон и публичного порядка, что может стать основанием для отказа в признании и исполнении арбитражного решения. Рассмотрены варианты оптимизации процедуры признания и исполнения арбитражных решений на территории ЕС и возможность применения регуляторных актов ЕС об юрисдикции и исполнении судебных решений на транснациональном уровне, в частности Регламента № 44/2001, к решениям международного коммерческого арбитража. ; Стаття присвячена аналізу сфер взаємодії права Європейського Союзу та міжнародного комерційного арбітражу. Розглядаються особливості застосування арбітражних процедур у праві ЄС, застосування права ЄС міжнародним комерційним арбітражем, вплив права ЄС на механізми визнання та виконання арбітражних рішень на території держав-членів ЄС.

The article discusses approaches to objective arbitrability of antitrust disputes in the European Union, other foreign states and the Republic of Belarus. Particular attention is paid to the landmark cases Mitsubishi v. Soler Chrysler-Plymouth, Eco Swiss China Time Ltd v Benetton International NV, CDC v. Akzo Nobel. Based on the results of the analysis made, the authors conclude that, in the absence of a direct prohibition on the consideration of antitrust disputes in the Belarusian legislation by arbitration and lack of law enforcement practice in this area, arising of such disputes and inclusion of arbitration clauses on their settlement in contracts largely depend on the level of the development of the market as well as on the position of arbitration courts. They do not exclude the possibility of revising the national legislation on arbitration so that it included direct provisions on arbitrability of antitrust disputes as it is made in Lithuania and Sweden, at the same time admitting that for a positive attitude to arbitrability of antitrust disputes in the Republic of Belarus the appearance of relevant jurisprudence in this sphere will be enough ; В статье рассматриваются подходы к объективной арбитрабельности антимонопольных споров в Европейском Союзе, иных зарубежных государствах и Республике Беларусь. Особое внимание уделено знаковым в этой области делам Mitsubishi v. Soler Chrysler-Plymouth, Eco Swiss China Time Ltd v Benetton International NV, CDC v. Akzo Nobel. По итогам проведенного анализа вторы приходят к выводу о том, что в свете отсутствия в белорусском законодательстве прямого запрета на рассмотрение антимонопольных споров в порядке арбитража и правоприменительной практики в этой сфере возникновение таких споров и включение в договоры арбитражных оговорок об их рассмотрении во многом зависит от уровня развития самого рынка и позиции третейских судов, а также о том, что для позитивного отношения к арбитрабильности антимонопольных споров в Республике Беларусь будет достаточно появления соответствующей судебной практики ; У статті розглядаються підходи до об'єктивної арбітрабільності антимонопольних спорів в Європейському Союзі, інших зарубіжних державах і Республіці Білорусь. Особливу увагу приділено знаковим у цій сфері справах Mitsubishi v. Soler Chrysler-Plymouth, Eco Swiss China Time Ltd v Benetton International NV, CDC v. Akzo Nobel. За підсумками проведеного аналізу зроблено висновок, що з огляду на відсутність у білоруському законодавстві прямої заборони на розгляд антимонопольних спорів у порядку арбітражу і правозастосовчої практики в цій сфері виникнення таких спорів і включення в договори арбітражних застережень про їх розгляд багато в чому залежить від рівня розвитку самого ринку і позиції третейських судів, а також про те, що для позитивного ставлення до арбітрабільністі антимонопольних спорів у Республіці Білорусь буде достатньо появи відповідної судової практики

The article discusses approaches to objective arbitrability of antitrust disputes in the European Union, other foreign states and the Republic of Belarus. Particular attention is paid to the landmark cases Mitsubishi v. Soler Chrysler-Plymouth, Eco Swiss China Time Ltd v Benetton International NV, CDC v. Akzo Nobel. Based on the results of the analysis made, the authors conclude that, in the absence of a direct prohibition on the consideration of antitrust disputes in the Belarusian legislation by arbitration and lack of law enforcement practice in this area, arising of such disputes and inclusion of arbitration clauses on their settlement in contracts largely depend on the level of the development of the market as well as on the position of arbitration courts. They do not exclude the possibility of revising the national legislation on arbitration so that it included direct provisions on arbitrability of antitrust disputes as it is made in Lithuania and Sweden, at the same time admitting that for a positive attitude to arbitrability of antitrust disputes in the Republic of Belarus the appearance of relevant jurisprudence in this sphere will be enough ; В статье рассматриваются подходы к объективной арбитрабельности антимонопольных споров в Европейском Союзе, иных зарубежных государствах и Республике Беларусь. Особое внимание уделено знаковым в этой области делам Mitsubishi v. Soler Chrysler-Plymouth, Eco Swiss China Time Ltd v Benetton International NV, CDC v. Akzo Nobel. По итогам проведенного анализа вторы приходят к выводу о том, что в свете отсутствия в белорусском законодательстве прямого запрета на рассмотрение антимонопольных споров в порядке арбитража и правоприменительной практики в этой сфере возникновение таких споров и включение в договоры арбитражных оговорок об их рассмотрении во многом зависит от уровня развития самого рынка и позиции третейских судов, а также о том, что для позитивного отношения к арбитрабильности антимонопольных споров в Республике Беларусь будет достаточно появления соответствующей судебной практики ; У статті розглядаються підходи до об'єктивної арбітрабільності антимонопольних спорів в Європейському Союзі, інших зарубіжних державах і Республіці Білорусь. Особливу увагу приділено знаковим у цій сфері справах Mitsubishi v. Soler Chrysler-Plymouth, Eco Swiss China Time Ltd v Benetton International NV, CDC v. Akzo Nobel. За підсумками проведеного аналізу зроблено висновок, що з огляду на відсутність у білоруському законодавстві прямої заборони на розгляд антимонопольних спорів у порядку арбітражу і правозастосовчої практики в цій сфері виникнення таких спорів і включення в договори арбітражних застережень про їх розгляд багато в чому залежить від рівня розвитку самого ринку і позиції третейських судів, а також про те, що для позитивного ставлення до арбітрабільністі антимонопольних спорів у Республіці Білорусь буде достатньо появи відповідної судової практики