Suchergebnisse

In the article the attention is focused on changes which occur to the basic institutes of a society under the influence of processes of modern globalization. It is proved that these changes concern not only is direct these institutes (the state, economy, education, army etc.), but also relations between them. Consequences of these changes are unpredictable, therefore is frequent in the sociopolitical literature them name «open projects». The author considers one of aspects of interrelation between changes which occur in modern army and the state in a context of an establishment of equality between floors. It is proved that growth of quantity of women in structures of military institute, proceeding from different positions of consideration, can act as an indicator of absolutely versatile processes. Political analysts and representatives of political structures consider that this growth is a real indicator of the further democratization of a modern society on a way to an establishment of corresponding level of gender equality. Supporters of a feminist direction assert that such mass and fast growth of quantity of women on various posts at military institute is an indicator of essential changes in traditional process of socialization in a society – from valuable orientations before role installations. Modern specialists in the field of war and peace mark hopelessness of active attraction of women to service in Armed forces of any state, connecting this process with certain decline of functioning of the most military institute. It is offered to give in the conditions of such versatile estimation of this process to its analysis of more attention in a context of determination of expediency, possibility and efficiency of intervention in its development.

У статті розглядаються деякі мало досліджені аспекти вторгнення французької армії в Росію в 1812 році. А саме ті, які підпадають під поняття «військові злочини». Згідно з міжнародним правом, це виключно серйозні порушення законів і звичаїв війни: вбивства, катування і відведення в рабство або для інших цілей цивільного населення окупованої території; вбивства або катування військовополонених; взяття і вбивство заручників; пограбування громадської або приватної власності; безглузде руйнування населених пунктів; розорення, не виправдане військовою необхідністю і т.п. Як свідчать джерела, саме такого роду дії здійснювала наполеонівська армія, починаючи з вступу на російські території, під час окупації Москви і після виходу з неї. До числа наймасштабніших злочинів, скоєних французькими військовими на окупованих територіях, слід віднести підпал і розорення древньої російської столиці, масове пограбування помешкань москвичів, якому було надано організованого характеру. У той самий час, коли Наполеон жив у Кремлівському палаці, поруч з ним, в Успенському соборі, була організована майстерня з переплавки в злитки награбованих платини, золота і срібла. Кількість дорогоцінного металу, вивезеного окупантами, обчислюється сотнями пудів. Однак самою ганебною сторінкою з літопису військових злочинів, скоєних Великою армією в Москві, є масове вбивство російських поранених, що залишилися у шпиталях міста. Видана у Франції під редакцією професорів Лависса і Рамбо «Історія XIX століття» містить таке кричуще визнання: під час пожежі в Москві 15 тисяч росіян було наживо спалено французами. Врятувати нещасних було нікому, будь-які спроби зупинити вакханалію насильства жорстоко припинялися. Не менш трагічна доля спіткала і тих російських військовополонених, які могли йти. У статті наводиться факт, який мав місце після того, як французька армія залишила Москву. На підході до Гжатську (нині місто Гагарін) імператорська колона побачила біля дороги щойно вбитих росіян. Їх кількість сягала двох тисяч. Є підстави вважати, що їх загибель на совісті польських військових, які воювали на боці Наполеона і у яких був вагомий привід жорстоко обійтися з російськими полоненими. У висновках автор звертає увагу на те, що російська армія не помстилася французам під час перебування в Парижі у 1814 році. Мало того, що росіяни нічого не взяли з Парижа на утримання своїх військ, вони ще й відмовились брати з переможеної Франції репарації. ; The article discusses some of the little investigated aspects of the invasion of the French army in Russia in 1812. Namely, those that fall under the concept of "war crimes". According to international law, these are exceptionally serious violations of the laws and customs of war: murder, torture, and slavery or for other purposes of the civilian population of the occupied territory; the killing or torturing of prisoners of war; taking and killing hostages; robbеry public or private property; meaningless destruction of human settlements; not justified by military necessity, etc. Sources show that it was precisely this kind of action that the French army committed during the occupation of Moscow and after it left it. Among the most massive crimes committed by French troops in the occupied territories, it should include the arson and ruin of the ancient Russian capital, the massive robbery of the Muscovites' homes, which was accorded an organized character, should be considered. At the same time, when Napoleon lived in the Kremlin's palace, next to him, in the Uspensky Cathedral, was organized a workshop on melting into ingots of looted platinum, gold and silver. The amount of precious metal exported by the occupants is calculated by hundreds of pounds. However, the most shameful page in the chronicle of war crimes committed by the Great Army in Moscow is the mass murder of the Russian wounded, remaining in the city's hospitals. Published in France under the editorship of Professors Lavissa and Rambo "The History of the XIX century" contains such a vivid admission: during the fire in Moscow, 15,000 Russians were burned alive by the French. To save the unfortunate was nobody, any attempt to stop the bacchanalia violence severely ceased. No less tragic fate has happened to those Russian prisoners of war who could move. The article cites the fact that took place after the French army left Moscow. At the approach to Gzhatsk (now the city of Gagarin), the imperial column was seen near the road of the just killed Russians. Their number reached two thousand. There is reason to believe that their death on the conscience of the Polish military, who fought on the side of Napoleon and who had a strong motive to cruelly deal with Russian captives. In the conclusions, the author draws attention to the fact that the Russian army did not take revenge on the French during her stay in Paris in 1814. Moreover that the Russians did not take anything from Paris to keep their troops, they also refused to take reparations from the defeated France.

У статті розглядаються деякі мало досліджені аспекти вторгнення французької армії в Росію в 1812 році. А саме ті, які підпадають під поняття «військові злочини». Згідно з міжнародним правом, це виключно серйозні порушення законів і звичаїв війни: вбивства, катування і відведення в рабство або для інших цілей цивільного населення окупованої території; вбивства або катування військовополонених; взяття і вбивство заручників; пограбування громадської або приватної власності; безглузде руйнування населених пунктів; розорення, не виправдане військовою необхідністю і т.п. Як свідчать джерела, саме такого роду дії здійснювала наполеонівська армія, починаючи з вступу на російські території, під час окупації Москви і після виходу з неї. До числа наймасштабніших злочинів, скоєних французькими військовими на окупованих територіях, слід віднести підпал і розорення древньої російської столиці, масове пограбування помешкань москвичів, якому було надано організованого характеру. У той самий час, коли Наполеон жив у Кремлівському палаці, поруч з ним, в Успенському соборі, була організована майстерня з переплавки в злитки награбованих платини, золота і срібла. Кількість дорогоцінного металу, вивезеного окупантами, обчислюється сотнями пудів. Однак самою ганебною сторінкою з літопису військових злочинів, скоєних Великою армією в Москві, є масове вбивство російських поранених, що залишилися у шпиталях міста. Видана у Франції під редакцією професорів Лависса і Рамбо «Історія XIX століття» містить таке кричуще визнання: під час пожежі в Москві 15 тисяч росіян було наживо спалено французами. Врятувати нещасних було нікому, будь-які спроби зупинити вакханалію насильства жорстоко припинялися. Не менш трагічна доля спіткала і тих російських військовополонених, які могли йти. У статті наводиться факт, який мав місце після того, як французька армія залишила Москву. На підході до Гжатську (нині місто Гагарін) імператорська колона побачила біля дороги щойно вбитих росіян. Їх кількість сягала двох тисяч. Є підстави вважати, що їх загибель на совісті польських військових, які воювали на боці Наполеона і у яких був вагомий привід жорстоко обійтися з російськими полоненими. У висновках автор звертає увагу на те, що російська армія не помстилася французам під час перебування в Парижі у 1814 році. Мало того, що росіяни нічого не взяли з Парижа на утримання своїх військ, вони ще й відмовились брати з переможеної Франції репарації. ; The article discusses some of the little investigated aspects of the invasion of the French army in Russia in 1812. Namely, those that fall under the concept of "war crimes". According to international law, these are exceptionally serious violations of the laws and customs of war: murder, torture, and slavery or for other purposes of the civilian population of the occupied territory; the killing or torturing of prisoners of war; taking and killing hostages; robbеry public or private property; meaningless destruction of human settlements; not justified by military necessity, etc. Sources show that it was precisely this kind of action that the French army committed during the occupation of Moscow and after it left it. Among the most massive crimes committed by French troops in the occupied territories, it should include the arson and ruin of the ancient Russian capital, the massive robbery of the Muscovites' homes, which was accorded an organized character, should be considered. At the same time, when Napoleon lived in the Kremlin's palace, next to him, in the Uspensky Cathedral, was organized a workshop on melting into ingots of looted platinum, gold and silver. The amount of precious metal exported by the occupants is calculated by hundreds of pounds. However, the most shameful page in the chronicle of war crimes committed by the Great Army in Moscow is the mass murder of the Russian wounded, remaining in the city's hospitals. Published in France under the editorship of Professors Lavissa and Rambo "The History of the XIX century" contains such a vivid admission: during the fire in Moscow, 15,000 Russians were burned alive by the French. To save the unfortunate was nobody, any attempt to stop the bacchanalia violence severely ceased. No less tragic fate has happened to those Russian prisoners of war who could move. The article cites the fact that took place after the French army left Moscow. At the approach to Gzhatsk (now the city of Gagarin), the imperial column was seen near the road of the just killed Russians. Their number reached two thousand. There is reason to believe that their death on the conscience of the Polish military, who fought on the side of Napoleon and who had a strong motive to cruelly deal with Russian captives. In the conclusions, the author draws attention to the fact that the Russian army did not take revenge on the French during her stay in Paris in 1814. Moreover that the Russians did not take anything from Paris to keep their troops, they also refused to take reparations from the defeated France.

The article is devoted to the definition of an effective strategy for studying the interaction between the army and society in the new sociocultural, social and political contexts of its development.In the process of achieving this goal, the most famous research strategies in modern social and political discourse for analyzing the interaction between society and the army are analyzed:by building conceptual models of the relationship that exists between the security forces and politics in the context of various political regimes;through the disclosure of the functional potential of the military institution in various socio-political and socio-cultural contexts of the development of society.As well-known theoretical constructions of the first direction, the model proposals of A.R. Lekhem, M. Trebin, U. Ilnitska.As examples of the second direction in the study of the relationship between society and military structures, the theoretical developments of domestic researchers are considered.It is substantiated that all two versions of scientific intelligence in this direction leave out of the attention of researchers the study of the relationship of various elements of the military bloc with other social structures, and above all institutions and quasi-institutions of civil society.It is substantiated that in the new conditions of development of modern society, its relationship with the army should be considered from the position of applying the leading provisions of the neo-institutional approach.It is this research strategy that allows us to consider the army at the same time as a kind of organization that performs specific functions to achieve state goals, and as a system that carries out activities in the direction of satisfying its specific goals in the context of active interaction with other systemic formations of socio-political reality (in their the number includes institutions and quasi-institutions of civil society).Key words: army, society, politics, political regime, model, functional potential, neo-institutionalism. ; Стаття присвячена визначенню ефективної стратегії дослідження взаємодії між армією і суспільством у нових соціокультурних та соціально-політичних контекстах його розвитку.У контексті досягнення зазначеної мети аналізуються найбільш відомі в сучасному соціально-політичному дискурсі дослідницькі стратегії аналізу взаємодії між суспільством і армією:через побудову концептуальних моделей взаємозв'язку, що існує між силовими структурами і політикою в умовах різних політичних режимів;через розкриття функціонального потенціалу військового інституту в різних соціально-політичних і соціокультурних контекстах розвитку соціуму.Обґрунтовується, що за нових умов розвитку сучасного суспільства його взаємовідносини з армією доцільно розглядати з позиції застосування провідних положень неоінституціонального підходу.Ключові слова: армія, суспільство, політика, політичний режим, модель, функціональний потенціал, неоінституціоналізм. Статья посвящена определению эффективной стратегии исследования взаимодействия между армией и обществом в новых социокультурных и социально-политических контекстах его развития.В процессе достижения указанной цели анализируются наиболее известные в современном социально-политическом дискурсе исследовательские стратегии анализа взаимодействия между обществом и армией:с помощью построения концептуальных моделей взаимосвязи, существующей между силовыми структурами и политикой в условиях различных политических режимов;через раскрытие функционального потенциала военного института в различных социально-политических и социокультурных контекстах развития социума.Обосновывается, что в новых условиях развития современного общества его взаимоотношения с армией целесообразно рассматривать с позиции применения ведущих положений неоинституционального подхода.Ключевые слова: армия, общество, политика, политический режим, модель, функциональный потенциал, неоинституционализм. The article is devoted to the definition of an effective strategy for studying the interaction between the army and society in the new sociocultural, social and political contexts of its development.In the process of achieving this goal, the most famous research strategies in modern social and political discourse for analyzing the interaction between society and the army are analyzed:by building conceptual models of the relationship that exists between the security forces and politics in the context of various political regimes;through the disclosure of the functional potential of the military institution in various socio-political and socio-cultural contexts of the development of society.As well-known theoretical constructions of the first direction, the model proposals of A.R. Lekhem, M. Trebin, U. Ilnitska.As examples of the second direction in the study of the relationship between society and military structures, the theoretical developments of domestic researchers are considered.It is substantiated that all two versions of scientific intelligence in this direction leave out of the attention of researchers the study of the relationship of various elements of the military bloc with other social structures, and above all institutions and quasi-institutions of civil society.It is substantiated that in the new conditions of development of modern society, its relationship with the army should be considered from the position of applying the leading provisions of the neo-institutional approach.It is this research strategy that allows us to consider the army at the same time as a kind of organization that performs specific functions to achieve state goals, and as a system that carries out activities in the direction of satisfying its specific goals in the context of active interaction with other systemic formations of socio-political reality (in their the number includes institutions and quasi-institutions of civil society).Key words: army, society, politics, political regime, model, functional potential, neo-institutionalism.

Розглянуто Українську повстанську армію (УПА) у призмі інституційної та політико-ідеологічної трансформації українського націоналізму, яка відбувалася у період Другої світової війни та в повоєнний час у взаємозв'язку з Організацією українських націоналістів (бандерівців) – ОУН (б). З'ясовано, що ОУН (б) в цю добу перейшла на демократичні позиції і стала політично толерантною. Встановлено, що інституційна та політико-ідеологічна трансформація українського націоналізму яскраво випливає з рішень Третього Надзвичайного великого збору ОУН, який відбувся у серпні 1943 р. Охарактеризовано організаційні, програмові та політичні постанови Великого збору, в основу яких було покладено ключове гасло «Воля народам! Воля людині!». Визначено, що рішення Третього Надзвичайного великого збору ОУН фактично призвели до оформлення нових політико-ідеологічних засад українського націоналістичного руху, які були відмінними від ідеологічних засад ОУН 1930-х рр.: заперечення монопартійної системи; антиімперіалізм; незв'язування членів ОУН жодними філософськими теоріями (ідеалістичними чи матеріалістичними) і релігіями; забезпечення широких громадянських прав і свобод; дотримання прав національних меншин у майбутній українській державі, побудова в ній безкласового суспільства з народною власністю на засоби виробництва; визнання демократії як основи внутрішньополітичного ладу в українській державі. Встановлено, що рішення Великого збору лягли в основу платформи УПА, яка почала розглядатись як загальнонаціональна, надпартійна військова формація.

Cтаття підготовлена на основі маловідомих сторінок в історії боротьби українського народу за свою національну державність у період Російсько-польської війни, на завершальному етапі її активної фази у листопаді 1920 року. Розкрито причини та особливості прийняття рішень українським державним і військовим керівництвом щодо продовження збройної боротьби самотужки, після втрати союзницької допомоги з боку Польської Республіки. Розкрито маловідомі факти підписання російсько-польського перемир'я, тактики бойових дій між червоноармійськими та українськими військами на лівому березі Збруча. Вказано на головні причини поразок і невдач Української армії, які призвели до відступу на польську територію з подальшим її інтернуванням.
Ключові слова: Українська Народна Республіка, Російсько-польська війна, армія УНР, Військо Польське, Польська Республіка, командувач, старшина, козак.

The article contains an attempt to determine the strategy of research of the army of the modern state in the context of analyzing the evolution of the institutional approach in Western social and political discourse. The emphasis is on the content of changes that allowed institutional theory not only to transform into a non-institutional, but also to become the leading methodological basis for modern political research at all levels. It is about a change: in the categorical and conceptual apparatus of the research (for example, the new interpretation of the content of the main concepts (from the institute to the rational choice and the introduction into the scientific circulation of the concepts institutional space, institutional practice, rules of the game and etc.); principles of research; levels of research (identification of institutional, organizational and individual levels); subject field of research (first of all, introduction of individual behavior of actors into it); methods and procedures of analyze (use of tools of rational choice theory, structural and functional analysis, behavioral approach). It is substantiated that the perspective of using the main provisions of this approach to analyze the problem field of the modern army is based on such moments as: the existence of a fairly successful practice of considering the army as a specific political institution in modern scientific discourse; development of a new (more constructive) version of the interpretation of the concept of political institution; the formation, within the framework of neoinstitutionalism, of a basic research set, which allows considering collective, organizational, and mental structures and procedures, as well as individual behavior from a unified analytical position. Key words: army, institute, political institution, institutional theory, institutionalism, neoinstitutionalism. ; Стаття містить спробу визначитися щодо стратегії дослідження армії сучасної держави в контексті аналізу еволюції інституційного підходу в західному соціально-політичному дискурсі. Обґрунтовується, що перспективність цієї пропозиції базується на таких моментах, як: існування досить успішної практики розгляду армії як певного політичного інституту в сучасному науковому дискурсі; розробка нового (більш конструктивного) варіанту інтерпретації концепту «політичний інститут»; формування в межах неоінституціоналізму базової дослідницької установки, «яка дозволяє розглядати колективні, організаційні та ментальні структури і процедури, а також індивідуальну поведінку з єдиних аналітичних позицій». Ключові слова: армія, інститут, політичний інститут, інституціональна теорія, інституціоналізм, неоінституціоналізм. Статья содержит попытку определиться относительно стратегии исследования армии современного государства в контексте анализа эволюции институционального подхода в западном социально-политическом дискурсе. Обосновывается, что перспективность данного предложения базируется на таких моментах, как: существование достаточно успешной практики рассмотрения армии как определенного политического института в современном научном дискурсе; разработка нового (более конструктивного) варианта интерпретации концепта «политический институт»; формирование в рамках неоинституционализма базовой исследовательской установки, «которая позволяет рассматривать коллективные, организационные и ментальные структуры и процедуры, а также индивидуальное поведение с единых аналитических позиций». Ключевые слова: армия, институт, политический институт, институциональная теория, институционализм, неоинституционализм. The article contains an attempt to determine the strategy of research of the army of the modern state in the context of analyzing the evolution of the institutional approach in Western social and political discourse. The emphasis is on the content of changes that allowed institutional theory not only to transform into a non-institutional, but also to become the leading methodological basis for modern political research at all levels. It is about a change: in the categorical and conceptual apparatus of the research (for example, the new interpretation of the content of the main concepts (from the institute to the rational choice and the introduction into the scientific circulation of the concepts institutional space, institutional practice, rules of the game and etc.); principles of research; levels of research (identification of institutional, organizational and individual levels); subject field of research (first of all, introduction of individual behavior of actors into it); methods and procedures of analyze (use of tools of rational choice theory, structural and functional analysis, behavioral approach). It is substantiated that the perspective of using the main provisions of this approach to analyze the problem field of the modern army is based on such moments as: the existence of a fairly successful practice of considering the army as a specific political institution in modern scientific discourse; development of a new (more constructive) version of the interpretation of the concept of political institution; the formation, within the framework of neoinstitutionalism, of a basic research set, which allows considering collective, organizational, and mental structures and procedures, as well as individual behavior from a unified analytical position. Key words: army, institute, political institution, institutional theory, institutionalism, neoinstitutionalism.

В статье осуществлен анализ процесса взаимодействия армии и общества, выделены современные концепции интерпретации этого взаимодействия, которые условно разделены на два больших класса: первый класс – атрибутивные концеп- ции, делающие акцент на армии как атрибуте общества; второй класс – реляци- онные концепции, акцентирующие внимание на взаимодействии армии и общества с точки зрения отношений на элементарных и сложных коммуникативных уров- нях. Доказано, что указанные концепции отражают различные подходы к анали- зу взаимодействия армии и общества, определяют принципы и тенденции этого взаимодействия, возможные пути их гармонизации в рамках доминирующего паттерна той или иной концепции. ; Awareness of the complexity of the interaction between the army and society led to the creation of a number of modern concepts of interpretation of this interaction. In the most general logical and epistemological analysis of these concepts can be divided into two major classes: first class – attribute concepts that focus on the army as an attribute of society; second grade – relational concepts that focus on the interaction between the army and society in terms of relations elementary and complex communicative level.The attribute concepts, in turn, can be divided into systemic and structural and func- tional, synergistic, instrumental power and potential and volitional concept. Systemic and structural and functional concepts are associated with the identification of a complex systemic structure of society, that is, the aggregate of relations between the elements of the whole, preserving their stability under various kinds of transformations and changes and determining the role and place of each element, its functions in the life activity of this system (structure). Synergetic concept focuses on cooperative, coherent and self-consistent processes that occur in complex nonlinear systems, updates the first such aspects as self- organization, nonlinearity, openness, fluctuations dissipative structures, structure-attrac- tors and others. Instrumental and power concept focuses on methods of mass society and achieve social outcomes. This approach is instrumental function updates the army and army considers the nature of the interaction of society and in view of the power functions of the army, the need to ensure its normal functioning of society. Potentially and willed concept out of primate volitional component in the analysis of the interaction of the army and society.The relational concepts of interaction between the army and society interpret this process through the prism of social relations. Within the framework of the relational ap- proach, behavioral, integrationist, communicative and poststructuralist concepts are distinguished. Behavioral concepts reduce the whole variety of the process of interaction between the army and society to the relations between them at the macro-, meso- and micro- levels. Interactions concept of considering the whole process of interaction between the army and the society as a special relationship, which act as a way to share resources between the subjects of social action or asymmetric interactions with the change of actors, roles in the distribution of zones of influence, as well as a kind of «stabilizer» in the total system of social relations, which provides a means of conflict management that constant- ly arise over the distribution and redistribution of material, human and other resources, social harmony and political consensus. Communication concept considering the process of interaction between the military and society as a hierarchic and multiply mediated mechanism of communication between the actors of social reality that is unfolding in the social field and space communications. Poststructuralist conception of the process under consideration army interaction and society, not just as the relationship of subjects, as well as a kind of modality of communication, that is, «long-term relationship», impersonal because his subjects are in every moment to stress the lines and proportions of mutual forces that are constantly changing .These concepts reflect different approaches to the analysis of the interaction between the army and society, identify trends and principles of cooperation, possible ways of har- monization within the dominant pattern of a concept. However, the holistic concept of interaction between the army and society can be created only examined the characteristics of this interaction in all spheres of life (economic, social, political and spiritual). ; У статті здійснено аналіз процесу взаємодії армії та суспільства, виокремлені сучасні концепції інтерпретації цієї взаємодії, що умовно поділені на два великі класи: перший клас – атрибутивні концепції, що роблять акцент на армії як атри- буті суспільства; другий клас – реляційні концепції, які акцентують увагу на взаємо- дії армії та суспільства з точки зору відносин на елементарних і складних комуні- кативних рівнях. Доведено, що зазначені концепції відображають різні підходи до аналізу взаємодії армії та суспільства, визначають принципи і тенденції цієї взаємо- дії, можливі шляхи їх гармонізації в межах домінуючого патерна тієї або іншої концепції.

В статье осуществлен анализ процесса взаимодействия армии и общества, выделены современные концепции интерпретации этого взаимодействия, которые условно разделены на два больших класса: первый класс – атрибутивные концеп- ции, делающие акцент на армии как атрибуте общества; второй класс – реляци- онные концепции, акцентирующие внимание на взаимодействии армии и общества с точки зрения отношений на элементарных и сложных коммуникативных уров- нях. Доказано, что указанные концепции отражают различные подходы к анали- зу взаимодействия армии и общества, определяют принципы и тенденции этого взаимодействия, возможные пути их гармонизации в рамках доминирующего паттерна той или иной концепции. ; Awareness of the complexity of the interaction between the army and society led to the creation of a number of modern concepts of interpretation of this interaction. In the most general logical and epistemological analysis of these concepts can be divided into two major classes: first class – attribute concepts that focus on the army as an attribute of society; second grade – relational concepts that focus on the interaction between the army and society in terms of relations elementary and complex communicative level.The attribute concepts, in turn, can be divided into systemic and structural and func- tional, synergistic, instrumental power and potential and volitional concept. Systemic and structural and functional concepts are associated with the identification of a complex systemic structure of society, that is, the aggregate of relations between the elements of the whole, preserving their stability under various kinds of transformations and changes and determining the role and place of each element, its functions in the life activity of this system (structure). Synergetic concept focuses on cooperative, coherent and self-consistent processes that occur in complex nonlinear systems, updates the first such aspects as self- organization, nonlinearity, openness, fluctuations dissipative structures, structure-attrac- tors and others. Instrumental and power concept focuses on methods of mass society and achieve social outcomes. This approach is instrumental function updates the army and army considers the nature of the interaction of society and in view of the power functions of the army, the need to ensure its normal functioning of society. Potentially and willed concept out of primate volitional component in the analysis of the interaction of the army and society.The relational concepts of interaction between the army and society interpret this process through the prism of social relations. Within the framework of the relational ap- proach, behavioral, integrationist, communicative and poststructuralist concepts are distinguished. Behavioral concepts reduce the whole variety of the process of interaction between the army and society to the relations between them at the macro-, meso- and micro- levels. Interactions concept of considering the whole process of interaction between the army and the society as a special relationship, which act as a way to share resources between the subjects of social action or asymmetric interactions with the change of actors, roles in the distribution of zones of influence, as well as a kind of «stabilizer» in the total system of social relations, which provides a means of conflict management that constant- ly arise over the distribution and redistribution of material, human and other resources, social harmony and political consensus. Communication concept considering the process of interaction between the military and society as a hierarchic and multiply mediated mechanism of communication between the actors of social reality that is unfolding in the social field and space communications. Poststructuralist conception of the process under consideration army interaction and society, not just as the relationship of subjects, as well as a kind of modality of communication, that is, «long-term relationship», impersonal because his subjects are in every moment to stress the lines and proportions of mutual forces that are constantly changing .These concepts reflect different approaches to the analysis of the interaction between the army and society, identify trends and principles of cooperation, possible ways of har- monization within the dominant pattern of a concept. However, the holistic concept of interaction between the army and society can be created only examined the characteristics of this interaction in all spheres of life (economic, social, political and spiritual). ; У статті здійснено аналіз процесу взаємодії армії та суспільства, виокремлені сучасні концепції інтерпретації цієї взаємодії, що умовно поділені на два великі класи: перший клас – атрибутивні концепції, що роблять акцент на армії як атри- буті суспільства; другий клас – реляційні концепції, які акцентують увагу на взаємо- дії армії та суспільства з точки зору відносин на елементарних і складних комуні- кативних рівнях. Доведено, що зазначені концепції відображають різні підходи до аналізу взаємодії армії та суспільства, визначають принципи і тенденції цієї взаємо- дії, можливі шляхи їх гармонізації в межах домінуючого патерна тієї або іншої концепції.

В статье рассмотрена проблема решения экологических проблем военной сферы в процессе реализации конкретных планов военной реформы с учетом их связи как с глобальными, так и национально-региональными экологическими проблемами. Производство рисков в современном мире превращается в неконтролируемый социальный процесс. Процессы глобализации предельно обострили проблему выживания человечества. В современном мире риски глобального масштаба создает борьба за природные ресурсы. В то же время к катастрофическому ухудшению природной среды приводят не только боевые действия. Принципиально важным стало признание мировым сообществом того, что и повседневное функционирование вооруженных сил создает экологические угрозы. ; У статті розглянута проблема вирішення екологічних проблем військової сфери в процесі реалізації конкретних планів військової реформи з урахуванням їх зв'язку як з глобальними, так і національно-регіональними екологічними проблемами. Виробництво ризиків в сучасному світі перетворюється в неконтрольований соціальний процес. Процеси глобалізації гранично загострили проблему виживання людства. У сучасному світі ризики глобального масштабу створює боротьба за природні ресурси. У той же час до катастрофічного погіршення природного середовища призводять не тільки бойові дії. Принципово важливим стало визнання світовою спільнотою того, що і повсякденне функціонування збройних сил створює екологічні загрози. ; The article considers the problem of solving environmental problems of the military sphere in the process of implementing specific plans for military reform, taking into account their relationship with both global and national-regional environmental problems. The production of risks in the modern world is turning into an uncontrolled social process. The processes of globalization have exacerbated the problem of human survival. In the modern world, global risks are created by the struggle for natural resources. At the same time, not only military operations lead to a catastrophic environmental degradation. The recognition by the world community of the fact that the daily functioning of the armed forces creates environmental threats has become fundamentally important.

The article analyzes the participation of Ukrainians in the Polish Army of General Anders during the Second World War. It is proved that the causes of the Ukrainian emergence into the Polish military formation were: Ukrainian participation in the Polish Army during the Soviet-Polish war of 1939 and government repression in the period of September 1939 – June 1941 against Ukrainians among the Polish citizens living in the Western Ukraine and Western Belorussia. The author discloses the Ukrainian factor in the formation of the Army of General Anders in the USSR, as well as the process of military formation crossing into the scene of military action. Particular attention is paid to the nature, tendencies and specific forms of Ukrainian operation as part of General Anders Army in Italy during World War II. ; Naukowy artykuł jest poświęcony analizie uczestnictwa Ukraińców wskładzie Armii generała Аndersa do lat Drugiej światowej wojny. Udowodniono, że przyczynami pojawienia Ukraińców w składzie polskiego wojskowego kształtowania były uczestnictwo Ukraińców w składzie Wojska Polskiego podczas radziecki-polskiej wojny 1939 roku i radzieckie represje w okresie września 1939 – czerwca 1941 rr. przeciw Ukraińcom wśród polskich obywateli, co mieszkało na terytorium Zachodniej Ukrainy i Zachodniej Białorusi. W naukowym artykule pokazano ukraiński czynnik w trakcie kształtowania Armii generała Аndersa na terytorium ZSRR. Dokładnie opisano proces przeprawy wojskowego kształtowania do miejsc bojowych działań. Szczególna uwaga akcentuje się na charakterze, tendencjach i konkretnych przejawach uczestnictwa Ukraińców podczas bojowych działań Armii generała Аndersa na terytorium Włoch do lat Drugiej światowejwojny. ; Стаття присвячена аналізу участі українців у складі Армії генерала Андерса в роки Другої світової війни. Доведено, що причинами появиукраїнців у складі польського військового формування були участьукраїнців у складі Війська Польського під час радянсько-польської війни 1939 року та радянські репресії в період вересня 1939 – червня 1941 рр. проти українців серед польських громадян, що проживали на території Західної України та Західної Білорусі. Особлива увага акцентується на «українському питанні» в ході формування Армії генерала Андерса та загальній кількості українців у складі польського військового формування в роки Другої світової війни.

Проаналізовано антибританську політичну карикатуру у Німеччині як засіб пропаганди у період Першої світової війни. Досліджено особливості політичної карикатури як історичного джерела; система організації пропаганди у кайзерівській Німеччині. Розглядаються образи, сюжети, персонажі та гасла карикатур, їх семантичне значення. ; The article is devoted to analyzing of anti-British political cartoons in Germany as propaganda methods during World War I. The features of political cartoons as a historical source; the system of propaganda in Imperial Germany are investigated. Images, plots, cartoons characters and textual labels , their semantic meaning are explored. Influence of anti-British cartoons on formation of negative stereotypes in German society is analyzed.

The article is devoted to little-known pages of the history of struggle of the Ukrainian people for their national statehood during the Russian-Polish war, at the final stage of its active phase in November 1920. The author revealed reasons and peculiarities of Ukrainian state and military leaders' decision making on the continuation of armed struggle on their own, despite the lack of proper provision of the fighting army of the UPR with weapons and armament, military equipment, military ammunition, food after the loss of Allied assistance from the Polish Republic. The little known facts about signing of the Russian-Polish truce were indicated in the article, as well as the attitudes of First Marshal of Poland I. Pilsudskyi to compromise with Soviet Russia, to the head of the Directory UPR S. Petliura and towards the UPR as a whole. The author highlighted the role and place of the Army of the Ukrainian People's Republic as the only reliable force in the struggle for Ukrainian national statehood. It was also described the run of fighting between the Red Army and Ukrainian troops on the left bank of Zbruch. The tactics of hostilities and the peculiarities of decision-making by the commander of the Army of the UPR general Mykhailo Omelyanovich-Pavlenko and other commanders of the Ukrainian divisions were revealed in detail. The actions of cavalry and each Ukrainian infantry unit were found out. The little known facts of tactical action of the Red Army on the contact line with the Ukrainian army were presented. The main reasons for the Ukrainian army's retreat into the Polish territory with its further internment were indicated. The article shows little known factual materials on the condition and number of belligerents. The causes of defeats and failures of the Army of the Ukrainian People's Republic and the factors that forced the Ukrainian state leadership to decide to agree to go internment to the camps of the former ally were specified. Key words: Ukrainian People's Republic, Russian-Polish war, UPR Army, Polish Army, Polish Republic, commander, Foreman, Cossack. ; Cтаття підготовлена на основі маловідомих сторінок в історії боротьби українського народу за свою національну державність у період Російсько-польської війни, на завершальному етапі її активної фази у листопаді 1920 року. Розкрито причини та особливості прийняття рішень українським державним і військовим керівництвом щодо продовження збройної боротьби самотужки, після втрати союзницької допомоги з боку Польської Республіки. Розкрито маловідомі факти підписання російсько-польського перемир'я, тактики бойових дій між червоноармійськими та українськими військами на лівому березі Збруча. Вказано на головні причини поразок і невдач Української армії, які призвели до відступу на польську територію з подальшим її інтернуванням. Ключові слова: Українська Народна Республіка, Російсько-польська війна, армія УНР, Військо Польське, Польська Республіка, командувач, старшина, козак.

The article is devoted to little-known pages of the history of struggle of the Ukrainian people for their national statehood during the Russian-Polish war, at the final stage of its active phase in November 1920. The author revealed reasons and peculiarities of Ukrainian state and military leaders' decision making on the continuation of armed struggle on their own, despite the lack of proper provision of the fighting army of the UPR with weapons and armament, military equipment, military ammunition, food after the loss of Allied assistance from the Polish Republic. The little known facts about signing of the Russian-Polish truce were indicated in the article, as well as the attitudes of First Marshal of Poland I. Pilsudskyi to compromise with Soviet Russia, to the head of the Directory UPR S. Petliura and towards the UPR as a whole. The author highlighted the role and place of the Army of the Ukrainian People's Republic as the only reliable force in the struggle for Ukrainian national statehood. It was also described the run of fighting between the Red Army and Ukrainian troops on the left bank of Zbruch. The tactics of hostilities and the peculiarities of decision-making by the commander of the Army of the UPR general Mykhailo Omelyanovich-Pavlenko and other commanders of the Ukrainian divisions were revealed in detail. The actions of cavalry and each Ukrainian infantry unit were found out. The little known facts of tactical action of the Red Army on the contact line with the Ukrainian army were presented. The main reasons for the Ukrainian army's retreat into the Polish territory with its further internment were indicated. The article shows little known factual materials on the condition and number of belligerents. The causes of defeats and failures of the Army of the Ukrainian People's Republic and the factors that forced the Ukrainian state leadership to decide to agree to go internment to the camps of the former ally were specified. Key words: Ukrainian People's Republic, Russian-Polish war, UPR Army, Polish Army, Polish Republic, commander, Foreman, Cossack. ; Cтаття підготовлена на основі маловідомих сторінок в історії боротьби українського народу за свою національну державність у період Російсько-польської війни, на завершальному етапі її активної фази у листопаді 1920 року. Розкрито причини та особливості прийняття рішень українським державним і військовим керівництвом щодо продовження збройної боротьби самотужки, після втрати союзницької допомоги з боку Польської Республіки. Розкрито маловідомі факти підписання російсько-польського перемир'я, тактики бойових дій між червоноармійськими та українськими військами на лівому березі Збруча. Вказано на головні причини поразок і невдач Української армії, які призвели до відступу на польську територію з подальшим її інтернуванням. Ключові слова: Українська Народна Республіка, Російсько-польська війна, армія УНР, Військо Польське, Польська Республіка, командувач, старшина, козак.

In this article, the author analyzes opinions of leaders of Ukrainian political and military environments on forming Ukrainian state and army in the period from February Revolution in 1917 till announcing the First Universal of Central Rada on the 10th (23rd) of June in 1917. Also, attention is focused on Ukrainian-Russian relations of this period and the process of Ukrainization of the army. ; У статті автор аналізує погляди лідерів українського політичного та військового середовища щодо формування української держави та армії у період від Лютневої революції 1917 р. до проголошення Першого універсалу Центральної Ради 10 (23) червня 1917 р. Також зосереджено увагу на українсько-російських взаєминах цього періоду та процесі українізації армії.