Наведено основні підходи, які використовує Російська Федерація в інформаційному протиборстві з Україною. Визначено, що російська пропаганда має три категорії споживачів – внутрішня аудиторія, українська аудиторія та аудиторія решти світу. Зазначено, що подача інформації російськими засобами масової інформації завжди однаково тенденційна та видається за шаблоном. Інформаційний тиск підкріплюється завданням збитків життєво важливим інтересам держави в політичній, економічній, енергетичній, оборонній та інших сферах діяльності. ; Приведены основные подходы, которые использует Российская Федерация в информационном противоборстве с Украиной. Определенно, что российская пропаганда имеет три категории потребителей – внутреннюю аудиторию, украинскую аудиторию и аудиторию всего остального мира. Отмечено, что подача информации российскими средствами массовой информации всегда одинаково тенденциозная и издается по шаблону. Информационное давление подкрепляется нанесением ущерба жизненно важным интересам государства в политической, экономической, энергетической, оборонной и других сферах деятельности. ; Basic approaches which are use by Russian Federation in the information opposing with Ukraine are resulted. Certainly, that Russian propaganda has three categories of users – internal auditory, Ukrainian auditory and auditory of the other world. It is note that serve of information the Russian mass medias always identically tendentious and published on a template. Information pressure refreshes oneself a causing damage to vitally important interests of the state in political, economic, power, defensive and other spheres of activity.
На матеріалі виступів американських президентів сучасності у статті досліджуються мовні засоби здійснення маніпулятивного впливу політичної промови на аудиторію. This article deals with lingual means of manipulative impact of American Presidents' political speeches on the audience.
The article considers the analysis of open sources based on the method of OSINT intelligence in the development of passports of the target audience in the interests of the implementation of the strategic narrative of the state. To achieve the goal of the article, the author generalized approaches to the analysis of open sources of information and developed proposals for the formation of the passport of the target audience. The process of conducting intelligence from open sources of information is defined, the criteria which are put forward to the intelligence received from open sources of information are substantiated. The types of conducting such reconnaissance are considered. The generalized criteria made it possible to determine the list of software products that can be rationally used in open source exploration, as well as a brief overview and capabilities of these software products. In order to summarize and systematize the information obtained from open sources, the author proposes to create a passport of the target audience. The general structure of the passport form and features of the structure of filling in the received information from open sources are considered. The proposed approach to the analysis of open sources in the development of the target audience's passports in the interests of the strategic narrative of the state will allow to correctly build and implement a system of information security in the military sphere in the form of strategic communications of the Ministry of Defense and the Armed Forces of Ukraine. The analysis will provide an opportunity to identify the main needs and vulnerabilities of target audiences and realize the interests of the state in the form of public support for the strategic course of the state to gain full membership of Ukraine in the EU and NATO. ; В статье рассматривается анализ открытых источников основанный на методе OSINT разведки при разработке паспорта целевой аудитории в интересах реализации стратегического нарратива государства. Для достижения цели статье автором обобщены подходы к анализу открытых источников информации и разработаны предложения по формированию паспорта целевой аудитории. Определены процессы ведения разведки из открытых источников информации, обоснованы критерии предъявляемые к разведданным полученных из открытых источников информации. Рассмотрены типы ведения такой разведки. Обобщенные критерии разрешили определить перечень программных продуктов, рационально использовать при проведении разведки из открытых источников, а также проведен краткий обзор и возможности этих программных продуктов. С целью обобщения и систематизации полученных разведданных из открытых источников автором предложено создание паспорта целевой аудитории. Рассмотрена общая структура самого бланка паспорта и особенности структуры заполнения полученной информации из открытых источников. Предложенный подход к анализу открытых источников при разработке паспорта целевой аудитории в интересах реализации стратегического нарратива государства позволит верно построить и реализовать систему информационной безопасности в военной сфере в форме стратегических коммуникаций Министерства обороны и Вооруженных Сил Украины. Проведенный анализ позволит определить основные потребности и уязвимые места целевых аудиторий и реализовать интересы государства в виде поддержки населения по стратегическому курсу государства на приобретение полноправного членства Украины в ЕС и НАТО. ; В статті розглядається аналіз відкритих джерел який базується на методі OSINT розвідки при розроблені паспорту цільової аудиторії в інтересах реалізації стратегічного наративу держави. Для досягнення мети статті автором узагальнені підходи до аналізу відкритих джерел інформації та розроблено пропозиції щодо формування паспорту цільової аудиторії. Визначено процес ведення розвідки з відкритих джерел інформації, обґрунтовані критерії які висуваються до розвідданих отриманих з відкритих джерел інформації. Розглянуто типи ведення такої розвідки. Узагальнені критерії дали можливість визначити перелік програмних продуктів, які раціонально використовувати при проведенні розвідки з відкритих джерел, а також проведено короткий огляд та можливості цих програмних продуктів. З метою узагальнення та систематизації отриманих розвідданих з відкритих джерел автором запропоновано створення паспорту цільової аудиторії. Розглянуто загальну структуру самого бланку паспорту та особливості структури заповнення отриманої інформації з відкритих джерел. Запропонований підхід щодо аналізу відкритих джерел при розроблені паспорту цільової аудиторії в інтересах реалізації стратегічного наративу держави надасть можливість вірно побудувати та реалізувати систему інформаційної безпеки у воєнній сфері у формі стратегічних комунікацій Міністерства оборони та Збройних Сил України. Проведений аналіз надасть можливість визначити основні потреби та вразливі місця цільових аудиторій та реалізувати інтереси держави у вигляді підтримки населення щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в ЄС та НАТО.
The article considers the analysis of open sources based on the method of OSINT intelligence in the development of passports of the target audience in the interests of the implementation of the strategic narrative of the state. To achieve the goal of the article, the author generalized approaches to the analysis of open sources of information and developed proposals for the formation of the passport of the target audience. The process of conducting intelligence from open sources of information is defined, the criteria which are put forward to the intelligence received from open sources of information are substantiated. The types of conducting such reconnaissance are considered. The generalized criteria made it possible to determine the list of software products that can be rationally used in open source exploration, as well as a brief overview and capabilities of these software products. In order to summarize and systematize the information obtained from open sources, the author proposes to create a passport of the target audience. The general structure of the passport form and features of the structure of filling in the received information from open sources are considered. The proposed approach to the analysis of open sources in the development of the target audience's passports in the interests of the strategic narrative of the state will allow to correctly build and implement a system of information security in the military sphere in the form of strategic communications of the Ministry of Defense and the Armed Forces of Ukraine. The analysis will provide an opportunity to identify the main needs and vulnerabilities of target audiences and realize the interests of the state in the form of public support for the strategic course of the state to gain full membership of Ukraine in the EU and NATO. ; В статье рассматривается анализ открытых источников основанный на методе OSINT разведки при разработке паспорта целевой аудитории в интересах реализации стратегического нарратива государства. Для достижения цели статье автором обобщены подходы к анализу открытых источников информации и разработаны предложения по формированию паспорта целевой аудитории. Определены процессы ведения разведки из открытых источников информации, обоснованы критерии предъявляемые к разведданным полученных из открытых источников информации. Рассмотрены типы ведения такой разведки. Обобщенные критерии разрешили определить перечень программных продуктов, рационально использовать при проведении разведки из открытых источников, а также проведен краткий обзор и возможности этих программных продуктов. С целью обобщения и систематизации полученных разведданных из открытых источников автором предложено создание паспорта целевой аудитории. Рассмотрена общая структура самого бланка паспорта и особенности структуры заполнения полученной информации из открытых источников. Предложенный подход к анализу открытых источников при разработке паспорта целевой аудитории в интересах реализации стратегического нарратива государства позволит верно построить и реализовать систему информационной безопасности в военной сфере в форме стратегических коммуникаций Министерства обороны и Вооруженных Сил Украины. Проведенный анализ позволит определить основные потребности и уязвимые места целевых аудиторий и реализовать интересы государства в виде поддержки населения по стратегическому курсу государства на приобретение полноправного членства Украины в ЕС и НАТО. ; В статті розглядається аналіз відкритих джерел який базується на методі OSINT розвідки при розроблені паспорту цільової аудиторії в інтересах реалізації стратегічного наративу держави. Для досягнення мети статті автором узагальнені підходи до аналізу відкритих джерел інформації та розроблено пропозиції щодо формування паспорту цільової аудиторії. Визначено процес ведення розвідки з відкритих джерел інформації, обґрунтовані критерії які висуваються до розвідданих отриманих з відкритих джерел інформації. Розглянуто типи ведення такої розвідки. Узагальнені критерії дали можливість визначити перелік програмних продуктів, які раціонально використовувати при проведенні розвідки з відкритих джерел, а також проведено короткий огляд та можливості цих програмних продуктів. З метою узагальнення та систематизації отриманих розвідданих з відкритих джерел автором запропоновано створення паспорту цільової аудиторії. Розглянуто загальну структуру самого бланку паспорту та особливості структури заповнення отриманої інформації з відкритих джерел. Запропонований підхід щодо аналізу відкритих джерел при розроблені паспорту цільової аудиторії в інтересах реалізації стратегічного наративу держави надасть можливість вірно побудувати та реалізувати систему інформаційної безпеки у воєнній сфері у формі стратегічних комунікацій Міністерства оборони та Збройних Сил України. Проведений аналіз надасть можливість визначити основні потреби та вразливі місця цільових аудиторій та реалізувати інтереси держави у вигляді підтримки населення щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в ЄС та НАТО.
In the proposed article for the first time national pedagogical ideas of A.H.Pohribnyi, as humanistic ones, have been shown. In his practice, he recognized the value of a person as an individual's right to freedom, happiness, development and manifestation of his or her talent, considered the principles of equality, justice, humanity as desirable norm of relationships between people. Promoting national idea, humane values in Ukrainian pedagogy he guided the basic principles of love for others, respect for human dignity. A.Pohribnyi understood that Ukraine's accession to European and Euro-Atlantic structures will require understanding of the own identity, inclusion of the system of national and state priorities, which are designed to achieve the beautiful Ukrainian perspective. And it is the latter, which is grounded on millennial historic-cultural, educational tradition. ; У запропонованій статті вперше оприявнено національні педагогічні ідеї А.Г.Погрібного як гуманістичні. У своїй практиці він визнавав цінність людини як особистості, право на свободу, щастя, розвиток і прояв свого хисту, вважав принципи рівності, справедливості, людяності бажаною нормою відносин між людьми. Пропагуючи національну ідею, гуманні цінності в українській педагогіці, він керувався основними принципами любові до людей, поваги до людської гідності. А.Погрібний розумів, що входження України до європейських і євроатлантичних структур вимагатиме осмислення власної ідентичності, включення системи національно-державних пріоритетів, які спроектовані на досягнення прекрасної української перспективи. А якраз остання заґрунтована на тисячолітній історико-культурній, освітній традиції.
The purpose of this article is to compare in a general the main points of view on the issue of the strategic communications and justification on the basis of their dependence on the technological revolution and globalization. Was used the whole complex of philosophical, general scientific and specific methods of research, peculiar to the Humanities, taking into account their interrelation and complementarity. The article analyzes the scientific approaches to the strategic communication understanding, provides the most characteristic traits of the definition. The author specifies the factors of the rapid strategic communications development; its major components (public diplomacy, public relations, information and psychological operations) and technologies (the image-making, branding, intercultural communication, reputation management, spin-doctor). It is proved that in modern conditions the internal and interstate conflicts solving applying to information and information technology becomes of a greater importance; the latter development changes the management and communication principles and methods, having formed the revolution basis the in the field of international relations and military affairs. It is noted that "new media" through their accessibility to a social networking cause serious challenges for strategic communicators, thus resulting in serious cybersecurity threats on the Internet and information warfare deployment between strategic communicators from different countries with a global audience engagement. As a result it is concluded that strategic communication been determined by a scientific and technological revolution and globalization with their further development depends on these two phenomena as well as people's ability to react these challenges in time. ; Целью статьи является сравнение в общем виде основных точек зрения на проблему стратегических коммуникаций и обоснование на этой основе их зависимости от научно-технической революции и глобализации. Применялся весь комплекс философских общенаучных и специфических методов научного исследования, присущих гуманитарной науке, в их взаимосвязи и взаимодополняемости. Проанализированы научные подходы к пониманию стратегических коммуникаций, приведены наиболее характерные их определения. Выделены факторы бурного развития стратегических коммуникаций; основные составляющие (общественная дипломатия, связи с общественностью, информационно-психологические операции) и технологии (имиджмейкинг, брендинг, межкультурная коммуникация, репутационный менеджмент, спин-доктор). Обосновывается, что в современных условиях большую значимость приобретает решение конфликтов, как внутренних, так и межгосударственных, с использованием информации и информационных технологий; развитие последних кардинально меняет принципы и методы управления и коммуникации, оно же и лягло в основу революции в области международных отношений и в военном деле. Отмечается, что «новые медиа» из-за общедоступности социальных сетей создают серьезные проблемы для стратегических коммуникаторов, в результате чего возникает серьезная угроза кибербезопасности в сети Интернет и развертывания информационного противоборства между стратегическими коммуникаторами разных стран и привлечения в них мировой аудитории. В результате делается вывод, что стратегические коммуникации детерминированы научно-технической революцией и глобализацией и дальнейшее их развитие будет зависеть от этих двух феноменов и от способности людей вовремя отвечать на их вызовы. ; Метою статті є порівняння у загальному вигляді основних точок зору на проблему стратегічних комунікацій і обґрунтування на цій основі їх залежності від науково-технічної революції й глобалізації. Застосовувався весь комплекс філософських загальнонаукових, та специфічних методів наукового дослідження, які притаманні гуманітарній науці, у їх взаємозв'язку й взаємодоповнюваності. Проаналізовані наукові підходи до розуміння стратегічних комунікацій, наведені найбільш характерні їх визначення. Виокремлені фактори бурхливого розвитку стратегічних комунікацій; основні складові (громадська дипломатія, зв'язки з громадськістю, інформаційнопсихологічні операції) та технології (іміджмейкінг, брендинг, міжкультурна комунікація, репутаційний менеджмент, спін-доктор). Обґрунтовується, що в сучасних умовах усе більшої значущості набуває вирішення конфліктів як внутрішніх, так і міждержавних, із застосуванням інформації й інформаційних технологій; розвиток останніх кардинально змінює принципи й методи управління і комунікації, він же й ліг в основу революції в галузі міжнародних відносин і у військовій справі. Зазначається, що «нові медіа» через загальнодоступність соціальних мереж створюють серйозні проблеми для стратегічних комунікаторів, внаслідок чого створюється серйозна загроза кібербезпеки у мережі Інтернет і розгортання інформаційного протиборства між стратегічними комунікаторами різних країн і залучення в них світової аудиторії. У результаті робиться висновок, що стратегічні комунікації детерміновані науково-технічною революцією й глобалізацією і подальший їх розвиток буде залежати від цих двох феноменів і від здатності людей вчасно відповідати на їх виклики.
Метою статті є порівняння у загальному вигляді основних точок зору на проблему стратегічних комунікацій і обґрунтування на цій основі їх залежності від науково-технічної революції й глобалізації. Застосовувався весь комплекс філософських загальнонаукових, та специфічних методів наукового дослідження, які притаманні гуманітарній науці, у їх взаємозв'язку й взаємодоповнюваності. Проаналізовані наукові підходи до розуміння стратегічних комунікацій, наведені найбільш характерні їх визначення. Виокремлені фактори бурхливого розвитку стратегічних комунікацій; основні складові (громадська дипломатія, зв'язки з громадськістю, інформаційнопсихологічні операції) та технології (іміджмейкінг, брендинг, міжкультурна комунікація, репутаційний менеджмент, спін-доктор). Обґрунтовується, що в сучасних умовах усе більшої значущості набуває вирішення конфліктів як внутрішніх, так і міждержавних, із застосуванням інформації й інформаційних технологій; розвиток останніх кардинально змінює принципи й методи управління і комунікації, він же й ліг в основу революції в галузі міжнародних відносин і у військовій справі. Зазначається, що «нові медіа» через загальнодоступність соціальних мереж створюють серйозні проблеми для стратегічних комунікаторів, внаслідок чого створюється серйозна загроза кібербезпеки у мережі Інтернет і розгортання інформаційного протиборства між стратегічними комунікаторами різних країн і залучення в них світової аудиторії. У результаті робиться висновок, що стратегічні комунікації детерміновані науково-технічною революцією й глобалізацією і подальший їх розвиток буде залежати від цих двох феноменів і від здатності людей вчасно відповідати на їх виклики. ; Целью статьи является сравнение в общем виде основных точек зрения на проблему стратегических коммуникаций и обоснование на этой основе их зависимости от научно-технической революции и глобализации. Применялся весь комплекс философских общенаучных и специфических методов научного исследования, присущих гуманитарной науке, в их взаимосвязи и взаимодополняемости. Проанализированы научные подходы к пониманию стратегических коммуникаций, приведены наиболее характерные их определения. Выделены факторы бурного развития стратегических коммуникаций; основные составляющие (общественная дипломатия, связи с общественностью, информационно-психологические операции) и технологии (имиджмейкинг, брендинг, межкультурная коммуникация, репутационный менеджмент, спин-доктор). Обосновывается, что в современных условиях большую значимость приобретает решение конфликтов, как внутренних, так и межгосударственных, с использованием информации и информационных технологий; развитие последних кардинально меняет принципы и методы управления и коммуникации, оно же и лягло в основу революции в области международных отношений и в военном деле. Отмечается, что «новые медиа» из-за общедоступности социальных сетей создают серьезные проблемы для стратегических коммуникаторов, в результате чего возникает серьезная угроза кибербезопасности в сети Интернет и развертывания информационного противоборства между стратегическими коммуникаторами разных стран и привлечения в них мировой аудитории. В результате делается вывод, что стратегические коммуникации детерминированы научно-технической революцией и глобализацией и дальнейшее их развитие будет зависеть от этих двух феноменов и от способности людей вовремя отвечать на их вызовы. ; The purpose of this article is to compare in a general the main points of view on the issue of the strategic communications and justification on the basis of their dependence on the technological revolution and globalization. Was used the whole complex of philosophical, general scientific and specific methods of research, peculiar to the Humanities, taking into account their interrelation and complementarity. The article analyzes the scientific approaches to the strategic communication understanding, provides the most characteristic traits of the definition. The author specifies the factors of the rapid strategic communications development; its major components (public diplomacy, public relations, information and psychological operations) and technologies (the image-making, branding, intercultural communication, reputation management, spin-doctor). It is proved that in modern conditions the internal and interstate conflicts solving applying to information and information technology becomes of a greater importance; the latter development changes the management and communication principles and methods, having formed the revolution basis the in the field of international relations and military affairs. It is noted that "new media" through their accessibility to a social networking cause serious challenges for strategic communicators, thus resulting in serious cybersecurity threats on the Internet and information warfare deployment between strategic communicators from different countries with a global audience engagement. As a result it is concluded that strategic communication been determined by a scientific and technological revolution and globalization with their further development depends on these two phenomena as well as people's ability to react these challenges in time.
The purpose of this article is to compare in a general the main points of view on the issue of the strategic communications and justification on the basis of their dependence on the technological revolution and globalization. Was used the whole complex of philosophical, general scientific and specific methods of research, peculiar to the Humanities, taking into account their interrelation and complementarity. The article analyzes the scientific approaches to the strategic communication understanding, provides the most characteristic traits of the definition. The author specifies the factors of the rapid strategic communications development; its major components (public diplomacy, public relations, information and psychological operations) and technologies (the image-making, branding, intercultural communication, reputation management, spin-doctor). It is proved that in modern conditions the internal and interstate conflicts solving applying to information and information technology becomes of a greater importance; the latter development changes the management and communication principles and methods, having formed the revolution basis the in the field of international relations and military affairs. It is noted that "new media" through their accessibility to a social networking cause serious challenges for strategic communicators, thus resulting in serious cybersecurity threats on the Internet and information warfare deployment between strategic communicators from different countries with a global audience engagement. As a result it is concluded that strategic communication been determined by a scientific and technological revolution and globalization with their further development depends on these two phenomena as well as people's ability to react these challenges in time. ; Целью статьи является сравнение в общем виде основных точек зрения на проблему стратегических коммуникаций и обоснование на этой основе их зависимости от научно-технической революции и глобализации. Применялся весь комплекс философских общенаучных и специфических методов научного исследования, присущих гуманитарной науке, в их взаимосвязи и взаимодополняемости. Проанализированы научные подходы к пониманию стратегических коммуникаций, приведены наиболее характерные их определения. Выделены факторы бурного развития стратегических коммуникаций; основные составляющие (общественная дипломатия, связи с общественностью, информационно-психологические операции) и технологии (имиджмейкинг, брендинг, межкультурная коммуникация, репутационный менеджмент, спин-доктор). Обосновывается, что в современных условиях большую значимость приобретает решение конфликтов, как внутренних, так и межгосударственных, с использованием информации и информационных технологий; развитие последних кардинально меняет принципы и методы управления и коммуникации, оно же и лягло в основу революции в области международных отношений и в военном деле. Отмечается, что «новые медиа» из-за общедоступности социальных сетей создают серьезные проблемы для стратегических коммуникаторов, в результате чего возникает серьезная угроза кибербезопасности в сети Интернет и развертывания информационного противоборства между стратегическими коммуникаторами разных стран и привлечения в них мировой аудитории. В результате делается вывод, что стратегические коммуникации детерминированы научно-технической революцией и глобализацией и дальнейшее их развитие будет зависеть от этих двух феноменов и от способности людей вовремя отвечать на их вызовы. ; Метою статті є порівняння у загальному вигляді основних точок зору на проблему стратегічних комунікацій і обґрунтування на цій основі їх залежності від науково-технічної революції й глобалізації. Застосовувався весь комплекс філософських загальнонаукових, та специфічних методів наукового дослідження, які притаманні гуманітарній науці, у їх взаємозв'язку й взаємодоповнюваності. Проаналізовані наукові підходи до розуміння стратегічних комунікацій, наведені найбільш характерні їх визначення. Виокремлені фактори бурхливого розвитку стратегічних комунікацій; основні складові (громадська дипломатія, зв'язки з громадськістю, інформаційнопсихологічні операції) та технології (іміджмейкінг, брендинг, міжкультурна комунікація, репутаційний менеджмент, спін-доктор). Обґрунтовується, що в сучасних умовах усе більшої значущості набуває вирішення конфліктів як внутрішніх, так і міждержавних, із застосуванням інформації й інформаційних технологій; розвиток останніх кардинально змінює принципи й методи управління і комунікації, він же й ліг в основу революції в галузі міжнародних відносин і у військовій справі. Зазначається, що «нові медіа» через загальнодоступність соціальних мереж створюють серйозні проблеми для стратегічних комунікаторів, внаслідок чого створюється серйозна загроза кібербезпеки у мережі Інтернет і розгортання інформаційного протиборства між стратегічними комунікаторами різних країн і залучення в них світової аудиторії. У результаті робиться висновок, що стратегічні комунікації детерміновані науково-технічною революцією й глобалізацією і подальший їх розвиток буде залежати від цих двох феноменів і від здатності людей вчасно відповідати на їх виклики.
The paper discusses the repertoire of the language representation of the enemy image in the public speeches by US President D. Trump. This image is mythological and facilitates setting clear evaluative emphases by politicians. The analyzed texts confirmed that any public speech is targeted at a specific audience and a specific social-cultural context, which determine the choice of the enemy or enemies that will be included in the text. It was shown that the political speaker normally assumes a positive role while communicating with the audience. The essential invariant and variable features of the image of the enemy were identified. It was indicated that in the presidential speeches the image of the enemy is always opposed to that of the friend, as well as the enemy's victim. From the semantic standpoint, the image of the enemy includes a number of characteristics. The enemy may be home or foreign, personalized or generalized, historical or present, implicit or explicit, political, economic or mixed. In addition, the typical actions performed by the enemy were singled out and considered. References 1. Washyk, Klaus. 2005. "Metamorfozy Zla: Nemetsko-Russkiie Obrazy Vraga v Plakatnoi Propagande 30–50-kh Godov". In Obraz Vraga, complited by L. Gudkov ; edited by N. Konradova, 191–229. Moskva: OGI. 2. Gudkov, Lev. 2005. "Ideologema "Vraga". "Vragi" kak Massovyi Sindrom i Mekhanizm Sotsyokulturnoi Integratsyi". In Obraz vraga, complied by L. Gudkov; edited by N. Konradova, 7–79. Moskva: OGI. 3. Kostylev, Yu. S., 2012. "Leksicheskiie Sredstva Sozdaniia Obraza Vraga: (na Primere Tekstov Sovetskoi Massovoi Pechati 1919–1953 Godov, Osveshchaiushchikh Lokalnyie i Regionalnyie Konflikty)". PhD diss., Uralskii Federalnyi Universitet. 4. Lotman, Yu., and Uspenskii, B. 1992. "Mif – Imia – Kultura". In Izbrannyie Stati v Triokh Tomakh. Tom. I: Stati po Semiotike i Topologii Kultury, edited by Yu. M. Lotman, 1: 58–75. Tallinn: Aleksandra. 5. Gudkov, Lev., compl., and Konradova, N. ed. 2005. Obraz Vraga. Мoskva: OGI. 6. Barthes, Roland. 1984. Mythologies. Translated by Annette Lavers. New York: Hill and Wang. 7. Buchbender, Оrtwin. 1989. "Zentrumdes Bösen. Zur Genesis nationalsozialistischer Feindbilder". In Feindbild. Geschichte – Dokumentation – Problematik, Hg. G. Wagenlehner, 17–38. Frankfurt a/M. 8. Vuorinen, Marja, ed. 2012. Enemy Images in War Propaganda. Newcastle upon Tyne, UK: Cambridge Scholars Publishing. 170 p. 9. Khagurov, Temyr. 2017. "Evil as a Subject of Sociological Cognition: Methodological Reflections". In Future Human Image, 7: 36–45. 10. Neal, Arthur G., and Youngelson-Neal, Helen. 2015. Myth-Making and Religious Extremism and Their Roots in Crises. Jefferson, NC: McFarland & Company, Inc. 11. Nobrega, J. V. da. 2014. "Discourse Analysis: Ronald Reagan's Evil Empire Speech". Open Journal of Modern Linguistics, 4: 166–181. http://dx.doi.org/10.4236/ojml.2014.41014 12. 2017. The White House President Donald J. Trump. "Remarks by President Trump at a Meeting with Republican Senators". Released on June 27, 2017. https://www.whitehouse.gov/the-press-office/2017/06/27/remarkspresident-trump-meeting-republican-senators. 13. 2017. The White House President Donald J. Trump. "Remarks by President Trump and Secretary of Energy Rick Perry at Tribal, State, and Local Energy Roundtable". Released on June 28, 2017. https://www.whitehouse.gov/thepress-office/2017/06/28/remarks-president-trump-and-secretary-energy-rick-perry-tribal-state-and. 14. 2017. The White House President Donald J. Trump. "President Donald J. Trump's Weekly Address". Released June 30 2017. https://www.whitehouse.gov/featured-videos/video/2017/06/30/63017-weekly-address. 15. 2017. The White House President Donald J. Trump. "President Donald J. Trump's Weekly Address". Released on July 07, 2017. https://www.whitehouse.gov/the-press-office/2017/07/07/president-donald-j-trumps-weeklyaddress. 16. 2017. The White House President Donald J. Trump. "Remarks by President Trump During Meeting with Immigration Crime Victims". Released on June 28, 2017. https://www.whitehouse.gov/the-pressoffice/2017/06/28/remarks-president-trump-during-meeting-immigration-crime-victims. 17. 2017. The White House President Donald J. Trump. "Remarks by President Trump at the Unleashing American Energy Event". Released on June 29, 2017. https://www.whitehouse.gov/the-press-office/2017/06/29/remarkspresident-trump-unleashing-american-energy-event. 18. 2017. The White House President Donald J. Trump. "Remarks by President Trump at the Three Seas Initiative Summit". Released on July 6, 2017. https://www.whitehouse.gov/the-press-office/2017/07/06/remarks-president-trumpthree-seas-initiative-summit-july-6-2017. 19. 2017. The White House President Donald J. Trump. "Remarks by President Trump to the People of Poland". Released on July 6, 2017. https://www.whitehouse.gov/the-press-office/2017/07/06/remarks-president-trump-peoplepoland-july-6-2017. 20. Wodak, R., and Meyer, M., 2001. Methods of Critical Discourse Analysis. London: Sage Publications. DOI: http://dx.doi.org/10.4135/9780857028020 ; Розглянуто репертуар мовної репрезентації образу ворога в публічних виступах Президента США Д. Трампа. Цей образ – міфологічний і допомагає політикам ставити чіткі оцінні акценти. Текстуально підтверджено: кожний публічний виступ орієнтовано на певну аудиторію і певний соціально-культурний контекст, що детермінують вибір образу конкретного ворога або ворогів, які будуть фігурувати у тексті. Продемонстровано позитивну роль, яку, зазвичай, приймає на себе політичний спікер у процесі спілкування зі своєю аудиторією. Виявлено ключові інваріантні й варіативні характеристики образу ворога. Зазначено, що у виступах Президента образ ворога завжди протиставляється образам друга і жертви ворога. З семантичного погляду, образ ворога містить кілька характеристик, зокрема: ворог може бути внутрішнім або зовнішнім, персоналізованим або узагальненим, історичним або існуючим зараз, імпліцитним або експліцитним, політичним, економічним або змішаним. Крім того, виявлено й розглянуто типові дії, які виконує ворог.
Мета дослідження – структурний аналіз ринку індустрії мовлення наприкінці ХХ ст. як вагомої складової європейської аудіовізуальної індустрії. Завданнями статті є, по-перше, відтворення логіки розвитку і функціонування європейського ринку індустрії мовлення зазначеного періоду (виробництво, регулювання, поширення та аудиторія), і, по-друге, розгляд широкого спектра видів діяльності та суб'єктів галузі, враховуючи ланцюг створення вартості. Дослідницька методологія ґрунтується на застосуванні структурного аналізу у поєднанні із циклічним підходом, що допомагає простежити вищезазначену логіку, а також методом якісного аналізу, який виявляє плюралізм підходів, інтеракцію суб'єктів ринку мовлення, його функціональні особливості. Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше розглянуто структурні та змістовні характеристики ринку мовлення Європи наприкінці ХХ ст. Висновки. Доведено, що розвиток індустрії мовлення в Європі у зазначений період супроводжувався активним створенням суспільних каналів та виходом на ринок нових приватних конкурентів попри існуючі бар'єри. Серед європейських суспільних мовників переважає плюралізм підходів стосовно правового статуту, організації, стратегії програмування і позицій на ринку, фінансових стратегій управління тощо. Разом із появою нових можливостей у зв'язку із транскордонною трансляцією програм європейська індустрія мовлення залишається сконцентрованою і регуляторною, а існуюча структура ринку нагадує змішану олігополію, де існує недосконала конкуренція між приватними та державними операторами. Наголошено, що нарощування темпів створення нових каналів завдяки цифровій інфраструктурі передачі позитивно оцінюється споживачами і підтримує попит на виробництво нового контенту, а збереження високого рівня концентрації значно вплинуло на комерційну стратегію деяких каналів, вимагаючи від них розробки нових бізнес-моделей.
Статтю присвячено проблемі дистанційного навчання як іноваційної форми освіти. Авторкою наголошено на тому, що дистанційне навчання дає можливість розширити студентський контингент без помітного збільшення професорсько-викладацького складу і зростання витрат на матеріальне забезпечення навчального процесу. Теоретична рефлексія цього процесу перебуває в основі ідеї глобального віртуального університету американського зразка. Віртуальний університет займається підготовкою кадрів для віртуального суспільства, тому він абстрагується від ситуації на конкретних ринках праці, проте потенційно дає можливість здійснювати селекцію студентів, дозволяючи відбирати найбільш здібних. На відміну від такого підходу, світоглядно і психологічно підкріпленого установками прагматизму, європейська традиція прагне модернізувати витратну модель вищої освіти, яка все частіше піддається критиці.Описуючи соціально-рольові особливості такої комунікації, авторкою наголошено на тому, що дистанційне навчання дозволяє внести елемент невимушеності і розкутості у відносини між викладачем і студентом. У його рамках, поряд з дидактичними завданнями, вирішуються також деякі культурні та психологічні проблеми. Аудиторія у віртуальному просторі розцінюється більшістю слухачів як безпечне місце навчання, де можна отримати емоційну підтримку; учні не бояться зробити помилку, здатися неосвіченими або недостатньо ерудованими. Високий ступінь толерантності викладача тут є не стільки особистісною, скільки об'єктивною позиційною характеристикою, яка сприймається слухачами як емоційно забарвлена. Тим самим створюються додаткові резерви дистанційного навчання: ідентифікація викладача із змістом курсу, зростання почуття власної гідності і самоповаги серед учнів, які набувають такі важливі соціальні вміння і навички, як самоконтроль, керування власним інтелектуальним розвитком, структурування навчального процесу тощо.
For some time now, Nigeria has faced the threat of secession from different groups. Each of the groups feels that the country is not representing their interest. In particular, most of the groups feel that the interest of their people has not been properly represented in terms of power sharing. Nigeria operates a democratic system of government with three tiers namely the executive, the judiciary and the legislature. The country also has six geo-political zones for the purposes of power sharing. The zones are North East, North West North, North Central South East, South West and South-South. The 36 states of the federation are, therefore, groups into the various zones with unequal number of states. For example, the North East has six states, the North West has seven, the North Central has six the same as South-South and South-West. However, the South-East has only five states. The unequal number of states among the geo-political zones has serious implications for power sharing in the country. For example, each state has three elected senators and a number of house of representative members depending on the population of the state. What this means is that the South-East has less number of senators and House of Representative members. Their counterparts from North-West is likely is likely to have the highest number of representatives. Zones like North Central, North East, South-West and South-South will have equal number of Senators but the number of House of Representatives may differ depending on the population. This unequal representation could have implications on the promotion of bills and policies and motions in the National Assembly that address issues that affect the welfare of each of the people of each geo-political zones. The mere thinking that South-East is outnumbered in the National Assembly could also make people of the zone to view almost every government programme and policy with suspicion. People of the area may be thinking that the government at the centre does not represent their interest. They may also be thinking that the country does not mean well for them. All these could provide fertile ground for agitations to fester. This partly explains why the country has faced agitations from people from South-East who have over the years sought to separate from Nigeria. Such agitations have also been reported in the media. This paper investigates audience perception of this reporting. The study sought answers to four research questions. Survey research was adopted for the study. A total of 384 respondents were recruited for the study. The questionnaire was the instrument for data collection. The data generated were analysed using both descriptive and inferential statistics. It was found that most of the respondents studied reported high frequency of exposure to media reports on secession agitations. The result also showed that the media of exposure were radio, TV, and newspapers. The sample studied perceived media reports on secession agitations as supporting such actions. The result also showed a significant relationship between exposure to media reports on secession and public perception. The researchers recommend, among others, that the Nigerian Union of journalists should step up their monitoring mechanism to ensure that media reports do not compromise national unity. ; В истории Федеративной Республики Нигерии, начиная от получения этой страной независимости в 1960 году, неоднократно имели место попытки нарушения государственной целостности. Каждая из сепаратистских групп, от которых исходила такая угроза, утверждала, что федеративное правительство не представляет его интересы. В частности, большинство групп считают, что интерес их представителей недостаточно представлен при распределении власти. В Нигерии действует демократическая система управления с тремя ветвями власти: законодательной, исполнительной, судебной. В стране имеется шесть геополитических зон для разделения властей. Зоны - Северо-Восток, Северо-Западная Север, Северо-Центральный Юго-Восток, Юго-Запад и Юг-Юг. Итак, 36 субъектов федерации являются группами из разных зон с различным количеством штатов. В частности, Северо-Восток имеет шесть субъектов, Северо-Запад - семь, Северо-Центральная зона - шесть, так же, как Юг-Юг и Юго-Запад. Однако Юго-Восток имеет только пять субъектов федерации. Неравное количество субъектов в геополитических зонах вызывает серьезные проблемы при распределении власти в стране. Каждый субъект федерации имеет трех выбранных сенаторов и ряд палат представительных членов в зависимости от населения региона. Это означает, что на Южном Востоке меньшее количество сенаторов и членов Палаты представителей. Их коллеги из Северо-Запада имеют наибольшее количество представителей. Такие зоны, как Северо-Центральная, Северо-Восток, Юго-Запад и Юг-Юг имеют одинаковое количество сенаторов, но количество Палаты представителей может отличаться в зависимости от численности населения. Неравномерное представительство влияет на продвижение законопроектов и предложений в Национальной Ассамблее, касающихся социальных вопросов в каждой из геополитических зон. Именно тезис о том, что Юго-Восток недостаточно представлен в Национальной Ассамблее, может заставить людей этого региона с подозрением относиться к любым правительственных программ. Население региона может считать, что федеральная власть не защищает их интересы, а следовательно страна как таковая им не нужна. Все это создает плодотворную почву для спекуляций и частично объясняет, почему страна сталкивается с агитацией сепаратистов Юго-Востока, которые длительное время стремятся отделиться от Нигерии. О таких агитациях сообщалось также в СМИ. В статье исследуется восприятие аудиторией такой информации. Авторами был проведен опрос 384 респондентов, а также проанализированы данные описательной и аналитической статистики. Было установлено, что большинство опрошенных респондентов сообщили о высокой частоте упоминания в СМИ агитации за отделение. Результат также показал, что основными медиа-каналами их распространения были радио, телевидение и пресса. Респонденты воспринимали сообщения СМИ об агитации сецессии как поддержку таких действий. Была также установлена связь между сепаратистскими сообщениями медиа и восприятием этих идей общественностью. Среди практических рекомендаций исследователи указывают на необходимость активизации механизма мониторинга содержания сепаратистских агитации нигерийским союзом журналистов для минимизации угроз национальному единству страны. ; В історії Федеративної Республіки Нігерії, починаючи від отримання цією країною незалежності в 1960 році, неодноразово мали місце спроби порушення державної цілісності. Кожна з сепаратистських груп, від яких виходила така загроза, стверджувала, що федеративний уряд не представляє її інтересів. Зокрема більшість груп вважають, що інтерес їх представників недостатньо репрезентований при розподілі влади. У Нігерії діє демократична система управління з трьома гілками влади: законодавчої, виконавчої, судової. У країні є шість геополітичних зон для розподілу влади. Зони - Північний Схід, Північно-Західна Північ, Північно-Центральний Південний Схід, Південний Захід та Південь-Південь. Отже, 36 суб'єктів федерації є групами з різних зон з неоднаковою кількістю штатів. Зокрема, Північний Схід має шість суб'єктів, Північний Захід - сім, Північно-Центральна зона - шість, так само, як Південь-Південь і Південний Захід. Однак Південний Схід має лише п'ять суб'єктів федерації. Нерівна кількість суб'єктів у геополітичних зонах спричиняє серйозні проблеми при розподілі влади в країні. Кожен суб'єкт федерації має трьох обраних сенаторів і ряд палат представницьких членів залежно від населення регіону. Це означає, що на Південному Сході менша кількість сенаторів та членів Палати представників. Їхні колеги з Північного Заходу мають найбільшу кількість представників. Такі зони, як Північно-Центральна, Північний Схід, Південний Захід та Південь-Південь матимуть однакову кількість сенаторів, але кількість Палати представників може відрізнятися залежно від кількості населення. Нерівномірне представництво впливає на просування законопроектів та пропозицій у Національній Асамблеї, які стосуються соціальних питань у кожній з геополітичних зон. Саме теза про те, що Південний Схід недостатньо представлений у Національній Асамблеї, може змусити людей цього регіону з підозрою ставитися до будь-яких урядових програм. Населення регіону може вважати, що федеральна влада не захищає їх інтереси, а отже країна як така їм не потрібна. Усе це створює плідне підґрунтя для спекуляцій і частково пояснює, чому країна стикається з агітацією сепаратистів Південного Сходу, які тривалий час прагнуть відокремитись від Нігерії. Про такі агітації повідомлялося також у ЗМІ. У статті досліджується сприйняття аудиторією такої інформації. Авторами було проведене опитування 384 респондентів, а також проаналізовано дані описової та аналітичної статистики. Було встановлено, що більшість опитаних респондентів повідомили про високу частоту згадування в ЗМІ агітації за відокремлення. Результат також показав, що основними медіа-каналами їх розповсюдження були радіо, телебачення та преса. Респонденти сприймали повідомлення ЗМІ про агітацію сецесії як підтримку таких дій. Було також встановлено зв'язок між сепаратистськими повідомленнями медіа та сприйняттям цих ідей громадськістю. Серед практичних рекомендацій дослідники вказують на необхідність активізації механізму моніторингу змісту сепаратистських агітацій Нігерійським союзом журналістів задля мінімізації загроз національній єдності країни.
For some time now, Nigeria has faced the threat of secession from different groups. Each of the groups feels that the country is not representing their interest. In particular, most of the groups feel that the interest of their people has not been properly represented in terms of power sharing. Nigeria operates a democratic system of government with three tiers namely the executive, the judiciary and the legislature. The country also has six geo-political zones for the purposes of power sharing. The zones are North East, North West North, North Central South East, South West and South-South. The 36 states of the federation are, therefore, groups into the various zones with unequal number of states. For example, the North East has six states, the North West has seven, the North Central has six the same as South-South and South-West. However, the South-East has only five states. The unequal number of states among the geo-political zones has serious implications for power sharing in the country. For example, each state has three elected senators and a number of house of representative members depending on the population of the state. What this means is that the South-East has less number of senators and House of Representative members. Their counterparts from North-West is likely is likely to have the highest number of representatives. Zones like North Central, North East, South-West and South-South will have equal number of Senators but the number of House of Representatives may differ depending on the population. This unequal representation could have implications on the promotion of bills and policies and motions in the National Assembly that address issues that affect the welfare of each of the people of each geo-political zones. The mere thinking that South-East is outnumbered in the National Assembly could also make people of the zone to view almost every government programme and policy with suspicion. People of the area may be thinking that the government at the centre does not represent their interest. They may also be thinking that the country does not mean well for them. All these could provide fertile ground for agitations to fester. This partly explains why the country has faced agitations from people from South-East who have over the years sought to separate from Nigeria. Such agitations have also been reported in the media. This paper investigates audience perception of this reporting. The study sought answers to four research questions. Survey research was adopted for the study. A total of 384 respondents were recruited for the study. The questionnaire was the instrument for data collection. The data generated were analysed using both descriptive and inferential statistics. It was found that most of the respondents studied reported high frequency of exposure to media reports on secession agitations. The result also showed that the media of exposure were radio, TV, and newspapers. The sample studied perceived media reports on secession agitations as supporting such actions. The result also showed a significant relationship between exposure to media reports on secession and public perception. The researchers recommend, among others, that the Nigerian Union of journalists should step up their monitoring mechanism to ensure that media reports do not compromise national unity. ; В истории Федеративной Республики Нигерии, начиная от получения этой страной независимости в 1960 году, неоднократно имели место попытки нарушения государственной целостности. Каждая из сепаратистских групп, от которых исходила такая угроза, утверждала, что федеративное правительство не представляет его интересы. В частности, большинство групп считают, что интерес их представителей недостаточно представлен при распределении власти. В Нигерии действует демократическая система управления с тремя ветвями власти: законодательной, исполнительной, судебной. В стране имеется шесть геополитических зон для разделения властей. Зоны - Северо-Восток, Северо-Западная Север, Северо-Центральный Юго-Восток, Юго-Запад и Юг-Юг. Итак, 36 субъектов федерации являются группами из разных зон с различным количеством штатов. В частности, Северо-Восток имеет шесть субъектов, Северо-Запад - семь, Северо-Центральная зона - шесть, так же, как Юг-Юг и Юго-Запад. Однако Юго-Восток имеет только пять субъектов федерации. Неравное количество субъектов в геополитических зонах вызывает серьезные проблемы при распределении власти в стране. Каждый субъект федерации имеет трех выбранных сенаторов и ряд палат представительных членов в зависимости от населения региона. Это означает, что на Южном Востоке меньшее количество сенаторов и членов Палаты представителей. Их коллеги из Северо-Запада имеют наибольшее количество представителей. Такие зоны, как Северо-Центральная, Северо-Восток, Юго-Запад и Юг-Юг имеют одинаковое количество сенаторов, но количество Палаты представителей может отличаться в зависимости от численности населения. Неравномерное представительство влияет на продвижение законопроектов и предложений в Национальной Ассамблее, касающихся социальных вопросов в каждой из геополитических зон. Именно тезис о том, что Юго-Восток недостаточно представлен в Национальной Ассамблее, может заставить людей этого региона с подозрением относиться к любым правительственных программ. Население региона может считать, что федеральная власть не защищает их интересы, а следовательно страна как таковая им не нужна. Все это создает плодотворную почву для спекуляций и частично объясняет, почему страна сталкивается с агитацией сепаратистов Юго-Востока, которые длительное время стремятся отделиться от Нигерии. О таких агитациях сообщалось также в СМИ. В статье исследуется восприятие аудиторией такой информации. Авторами был проведен опрос 384 респондентов, а также проанализированы данные описательной и аналитической статистики. Было установлено, что большинство опрошенных респондентов сообщили о высокой частоте упоминания в СМИ агитации за отделение. Результат также показал, что основными медиа-каналами их распространения были радио, телевидение и пресса. Респонденты воспринимали сообщения СМИ об агитации сецессии как поддержку таких действий. Была также установлена связь между сепаратистскими сообщениями медиа и восприятием этих идей общественностью. Среди практических рекомендаций исследователи указывают на необходимость активизации механизма мониторинга содержания сепаратистских агитации нигерийским союзом журналистов для минимизации угроз национальному единству страны. ; В історії Федеративної Республіки Нігерії, починаючи від отримання цією країною незалежності в 1960 році, неодноразово мали місце спроби порушення державної цілісності. Кожна з сепаратистських груп, від яких виходила така загроза, стверджувала, що федеративний уряд не представляє її інтересів. Зокрема більшість груп вважають, що інтерес їх представників недостатньо репрезентований при розподілі влади. У Нігерії діє демократична система управління з трьома гілками влади: законодавчої, виконавчої, судової. У країні є шість геополітичних зон для розподілу влади. Зони - Північний Схід, Північно-Західна Північ, Північно-Центральний Південний Схід, Південний Захід та Південь-Південь. Отже, 36 суб'єктів федерації є групами з різних зон з неоднаковою кількістю штатів. Зокрема, Північний Схід має шість суб'єктів, Північний Захід - сім, Північно-Центральна зона - шість, так само, як Південь-Південь і Південний Захід. Однак Південний Схід має лише п'ять суб'єктів федерації. Нерівна кількість суб'єктів у геополітичних зонах спричиняє серйозні проблеми при розподілі влади в країні. Кожен суб'єкт федерації має трьох обраних сенаторів і ряд палат представницьких членів залежно від населення регіону. Це означає, що на Південному Сході менша кількість сенаторів та членів Палати представників. Їхні колеги з Північного Заходу мають найбільшу кількість представників. Такі зони, як Північно-Центральна, Північний Схід, Південний Захід та Південь-Південь матимуть однакову кількість сенаторів, але кількість Палати представників може відрізнятися залежно від кількості населення. Нерівномірне представництво впливає на просування законопроектів та пропозицій у Національній Асамблеї, які стосуються соціальних питань у кожній з геополітичних зон. Саме теза про те, що Південний Схід недостатньо представлений у Національній Асамблеї, може змусити людей цього регіону з підозрою ставитися до будь-яких урядових програм. Населення регіону може вважати, що федеральна влада не захищає їх інтереси, а отже країна як така їм не потрібна. Усе це створює плідне підґрунтя для спекуляцій і частково пояснює, чому країна стикається з агітацією сепаратистів Південного Сходу, які тривалий час прагнуть відокремитись від Нігерії. Про такі агітації повідомлялося також у ЗМІ. У статті досліджується сприйняття аудиторією такої інформації. Авторами було проведене опитування 384 респондентів, а також проаналізовано дані описової та аналітичної статистики. Було встановлено, що більшість опитаних респондентів повідомили про високу частоту згадування в ЗМІ агітації за відокремлення. Результат також показав, що основними медіа-каналами їх розповсюдження були радіо, телебачення та преса. Респонденти сприймали повідомлення ЗМІ про агітацію сецесії як підтримку таких дій. Було також встановлено зв'язок між сепаратистськими повідомленнями медіа та сприйняттям цих ідей громадськістю. Серед практичних рекомендацій дослідники вказують на необхідність активізації механізму моніторингу змісту сепаратистських агітацій Нігерійським союзом журналістів задля мінімізації загроз національній єдності країни.
Due to the process of European integration in Ukraine, the demand for highly qualified specialists, with a fairly high level of language skills is constantly increasing. This demand concerns not only foreign philology specialists but also specialists in other fields of knowledge as humanities or techniques. The development of Ukraine's cooperation with French-speaking countries in different cultural, educational, economic, social, and political spheres is possible only in the presence of the French-speaking Ukrainian specialists. Teaching foreign languages has undergone various changes associated with the development of many methods and different approaches to the study of a foreign language. Nowadays, the traditional study of the French language, without taking into consideration peculiarities of learner specialty, fades into the background, giving way to the studying of a foreign language for learner's needs and purposes. The article is an attempt to highlight the emergence of a special approach to the study of French – franзais sur objectifs spйcifiques, identify the main stages of its development, give their characteristics, describe the current state of this approach and perspectives of its development. Also, attention is focused on the main difficulties associated with teaching and learning of the French language within the FOS. References Morska, L.I. 2012. "Anhliiska Mova dlia Spetsialnykh Tsilei (ESP): Istoriia Vynyknennia Pidkhodu ta Yoho Spetsyfika. Naukovyi Visnyk Uzhhorodskoho Universytetu, 25: 136–138. Pechatnova, E. G. 2015. "K Voprosu o Prepodavanii Frantsuzskoho Yazyka dlia Spetsyalnykh Tselei". Myr Nauki i Innovatsyi / World of science and innovation, 1(1): 12–15. Carras, Catherine, et al. 2007. Le franзais sur objectifs spйcifiques et la classe de langue: techniques et pratiques de classe. Paris: CLE International. Holtzer G. 2004. "Du franзais fonctionnel au franзais sur objectifs spйcifiques : histoire des notions et pratiques". Le franзais dans le monde, Recherches et applications: De la langue aux mйtiers, CLE international et FIPF, 8–24. Lehmann, Denis. 1993. Objectifs spйcifiques en langue йtrangиre. Vanves : Hachette FLE. Mangenot, Franзois. 2003. "Approches mйthodologiques actuelles en franзais sur objectifs spйcifiques". Les cahiers de l'ASDIFLE, 14: 101–106. Mangiante Jean-Marc, et Parpette, Chantal. 2004. Le franзais sur objectif spйcifique: de l'analyse des besoins а l'йlaboration d'un cours. Paris, Hachette. Mangiante, Jean-Marc, et Parpette, Chantal. 2011. Le franзais sur objectif universitaire. Presses Universitaires de Grenoble (PUG). Le FOS. http://www.le-fos.com ; У зв'язку з процесом євроінтеграції в Україні постійно зростає попит на висококваліфікованих працівників із достатньо високим рівнем володіння іноземною мовою. Цей попит стосується не лише підготовки фахівців з іноземної філології, але й з інших галузей знань (гуманітарних, технічних тощо). Розвиток співпраці України з франкомовними країнами у різних культурно-освітніх, економічних і соціально-політичних сферах можливий лише за наявності франкомовних українських спеціалістів. Викладання іноземних мов зазнало різних змін, пов'язаних з розробкою численних методик і різними підходами до їх вивчення. На сьогодні традиційне вивчення французької мови (без урахування особливостей спеціальності того, хто її вивчає) відходить на другий план, віддаючи першість вивченню іноземної мови для забезпечення цілей та потреб цільової аудиторії. У статті зроблено спробу висвітлити появу особливого підходу до вивчення французької мови – FOS (franзais sur objectifs spйcifiques), визначено основні етапи його розвитку, зважаючи на їх особливості, окреслено сучасний стан і перспективи розвитку цього підходу. Увагу звернено й на основні труднощі, пов'язані з викладанням і вивченням французької мови у рамках FOS. Джерела та література 1.Морська Л. І. Англійська мова для спеціальних цілей (ESP): історія виникнення підходу та йогоспецифіка / Л. І. Морська // Науковий вісник Ужгород. ун-ту. Сер. «Педагогіка. Соціальна робота» / гол. ред.І. В. Козубовська. – Ужгород : Говерла, 2012. – Вип. 25. – С. 136–138.2. Печатнова Е. Г. К вопросу о преподавании французского языка для специальных целей / Е. Г. Печатнова// Мир науки и инноваций / World of science and innovation. – 2015. – T. 11, № 1(1). – С. 12–15.3.Carras C. Le franзais sur objectifs spйcifiques et la classe de langue / Catherine Carras et d'autres. – Paris : CLEInternational, 2007. – 208 p.4. Holtzer G. Du franзais fonctionnel au franзais sur objectifs spйcifiques / Gisиle Holtzer // Le Franзais dans lemonde, CLE international. – 2004. – P. 8–24.5.Lehmann D. Objectifs spйcifiques en langue йtrangиre : les programmes en question / Denis Lehmann. –Vanves : Hachette FLE, 1993. – 223 p.6.Mangenot F. Approches mйthodologiques actuelles en franзais sur objectifs spйcifiques / Franзois Mangenot //Les cahiers de l'ASDIFLE. – 2003. – No 14. – P. 101–106.7.Margiante J.-M. Le franзais sur objectif universitaire / Jean-Marc Margiante, Chantal Parpette. – PressesUniversitaires de Grenoble, 2011. – 252 p.8.Margiante J.-M. Le franзais sur objectifs spйcifiques : de l'analyse des besoins а l'йlaboration d'un cours / JeanMarc Margiante, Chantal Parpette. – Paris : Hachette, 2004. – 160 p.9. Prйsentation du FOS [Source elйctronique] // Le FOS. – Mode d'accйs : http://www.le-fos.com.
The article analyzes the importance and influence of advertising, the perception of consciousness that leads to the assimilation of the values of a cultural system. This allows us to talk about advertising as the most effective tool indirect government influence on the functioning of the beer market in Ukraine. ; Проанализировано значение и роль рекламы в формировании винного бренда, ее восприятие сознанием человека. Это позволяет говорить о рекламе как о наиболее эффективном инструменте воздействия на потребителей при формировании винного бренда. ; Проаналізовано значення та роль реклами у формуванні винного бренда, її сприйняття свідомістю людини. Це дозволяє говорити про рекламу як про найбільш ефективний інструмент дії на споживачів у процесі формування винного бренда.
