Suchergebnisse

The article is devoted to the problem of children's homelessness, its origins and approaches in the attempt to over-come the Second Polish Republic. The author attempts to analyze the reasons and factors that contributed to the spread of homelessness among children and adolescents. The main factors that were decisive exacerbated the phenomenon of child neglect: the effects of war, unemployment, asocial way of life, disintegration of families, loss of values and guide-lines. It is proved that despite the government's attempts in the way to control and overcome the problem, it still was unable to solve it, and then the state shifted the responsibility on public and religious associations.Foreign humanitarian organizations helped to stabilize the situation with the rescue of street children. International charity organizations have become the source of funds, which was not enough for the Soviet government to solve the problem. The experience of the Second Polish Republic demonstrate the ability not just of the systematic approaches to solving problems, but also the democratic nature of its decision, which certainly had a positive impact on the pace and quality for the elimination of both neglect and homelessness.Summing up the brief review of the problem, it should be noted that, despite its certain property, out of sight re-mains a number of unanswered research questions regarding regulation and the elimination of children's homelessness and child neglect in the Second Polish Republic of the postwar period ; Стаття присвячена проблемі дитячої безпритульності, її витокам та підходам у спробі подолання у Другій Речіпосполитій. Авторкою здійснено спробу проаналізувати причини та чинники, які сприяли поширенню безпритульності серед дітей та підлітків. Виділено основні фактори, які стали визначальними загострили явище дитячої без-притульності: наслідки війни, безробіття, асоціальний спосіб життя, розпад родин, втрата життєвих цінностей та орієнтирів. Доведено, що попри намагання держави усіляко контролювати та подолати проблему, вона все ж виявилася неспроможною її вирішити, відтак переклала частину відповідальності на громадські та релігійні об'єднання

This article contains the historiographic analysis of legislative acts of the Russian Empire on the problems of child homelessness and neglect since the second half of the eighteenth till the beginning of the nineteenth century. Scientific research in this sphere helps to enrich the knowledge about the development of public charity institutions during this period, to identify the potential source of legislative acts , to complete the picture of the national history of philanthropy. It is the advent to power of Catherine II that initiated largescale reforms of the charity sphere, which demonstrate the legislative sources clearly. The analysis of the given complex of sources illustrates the approaches of public policy in the sphere of custody of homeless and neglected children. The dynamics of state support for child welfare institutions, a gradual transition of the initiatives of financial support from the state to individual philanthropists were shown. It was the philanthropy that opposed the growth of homelessness, increased the educational and cultural level of the local population. In the mentioned period of the Russian Empire there were laid the foundations of rather balanced and efficient system of public charity that was controlled by the Emperor, the Ministry of Internal Affairs and reflected their policy at the local level. The authors noted that the legislation as for homeless and neglected children has begun to form since the second half of the eighteenth century, the defining principles of policy in the sphere of the destitute were laid. The following analysis of the legislative body of material acts not only as a valuable historical source in the sphere of custody, but also as an interesting example of statist policy, a lesson in the meaning of avoidance of replication of previous mistakes. ; У статті розглянуто законодавчу діяльність Російської імперії щодо дитячої безпритульності та бездоглядності у другій половині ХVІІІ–на початку ХІХ ст. щодо Зазначено, що система інституцій опіки над дітьми в Російській імперії формувалася поступово та була сегментарною, не маючи єдиного відомчого підпорядкування. Лише з другої половини ХVІІІ ст. законодавство про дітей, які залишилися без піклування батьків, почало системно складатися, були закладені визначальні принципи політики щодо нужденних, що діяли до 1918 р.

The sociocultural space of homeless children are analyzed on the basis of empirical material resulting from the participant observation and the interviews. Particular attention is paid to the details of daily life of Odessa street children, that allow to see and understand the overall context of the subculture of street children, identify how street children represent their position in society and therefore how treated to it. Essential features of the subculture of street children, the main features are represented on the analysis of literature. It is found main problems of the research of this category of children. It is difficult to predict the development of this phenomenon in modern society. The unsanitary conditions, disorderly sexual life, bad habits, drug abuse, invisibility of this phenomenon from government institutions in most cases lead to the death of kids. In most cases those kids who had survived on the streets cannot raise their social status. Because of the objective and subjective reasons young people who were street kids in the past join into society like marginal members, strangers in some cases keeping this problem until the end of life. Today the complex world of street children continues to exist in modern society. The results of the analysis lead to the conclusion that at the present time in the Ukrainian society street kids formed their own special homeless subculture, which is manifested in specific manners, language, system of values, norms, rules. Subculture of street children is a product of the struggle for existence. ; На основе эмпирического материала, полученного в ходе проведения включенного наблюдения и интервью, представлено социокультурное пространство беспризорных детей. Особое внимание уделяется деталям повседневной жизни беспризорных детей г. Одессы, что позволило увидеть и понять общий контекст субкультуры беспризорных детей, определить, как сами дети позиционируют себя в обществе и соответственно как к нему относятся. На основании анализа литературы представлены сущностные признаки субкультуры детской беспризорности, ее основные функции, выделены основные проблемы исследования данной категории детей.На основе эмпирического материала, полученного в ходе проведения включенного наблюдения и интервью, представлено социокультурное пространство беспризорных детей. Особое внимание уделяется деталям повседневной жизни беспризорных детей г. Одессы, что позволило увидеть и понять общий контекст субкультуры беспризорных детей, определить, как сами дети позиционируют себя в обществе и соответственно как к нему относятся. На основании анализа литературы представлены сущностные признаки субкультуры детской беспризорности, ее основные функции, выделены основные проблемы исследования данной категории детей.Ключевые слова: детская беспризорность; субкультура; социальная интеграция. ; На основі емпіричного матеріалу, отриманого в ході проведення включеного спостереження та інтерв'ю, представлено соціокультурний простір безпритульних дітей. Особлива увага приділяється деталям повсякденного життя безпритульних дітей м. Одеси, що дозволило побачити і зрозуміти загальний контекст субкультури безпритульних дітей, визначити, як самі діти позиціонують себе у суспільстві і відповідно як до нього ставляться. На підставі аналізу літератури представлені сутнісні ознаки субкультури дитячої безпритульності, її основні функції, виділені основні проблеми дослідження даної категорії дітей.

The paper defines the goals of the counselling pedagogics at the time of political changes at the end of the 20th century. The focus is laid on new interpreting the traditional notions of the counselling pedagogics. The author considers the reasons for asocial phenomena and the means of their preventing and overcoming.Key words: counselling pedagogics, poverty, unemployment, homelessness, marginal, school, family. ; Розглянуто завдання опікунської педагогіки у час суспільно-політичних змін кінця ХХ століття. Наголошується на новому змісті традиційних понять опікунської педагогіки, зазначено причини поширення асоціальних явищ і шляхи їхнього подолання. Ключові слова: опікунська педагогіка, бідність, безробіття, безпритульність, маргіналізація, школа, родина.

The problem of homeless children in Ukraine of the 21th century has been updated. The best practices of one of the first managers in the Poltava region, who initiated the re-education of young people on the principles of teamwork and cohesiveness of pupils around joint productive work, were analyzed by Fedor Danilovich Ivanov, the head of the children's agricultural colony named after V.G. Korolenko.The main achievements of the colony were identified: the creation of a system of children's self-governance, the structure that included general meetings, the organizational committee, the system of detachments, commissions (economic, sanitary, linen, club board, library, editorial); availability of Pioneer and Komsomol organization; clear organization of the labor process of the colonists; organization and provision of educational work for pupils; organization of cultural and educational life and improvement of children.The author notes that the organization of work's level has ensured its high effectiveness: the upbringing and returning to the full life of hundreds of pupils (together with the labor colony of A. S. Makarenko, about 2 thousand pupils were rescued by children's institutions, the cases of relapse were not recorded among them); the recognition of the colony of the People's Commissariat of Ukraine as a research and development institution, 1925; the abandonment of the posts of educators and the transition to self-governing colonial administration, from 1928 (colony named after M. Gorky, since 1930); the popularization of the experience of educational work in pedagogical journals, journals, methodical collections. There was concluded that the efficiency and high results in education had become possible due to the innovative, non- standard approach to work created by the personal convictions and views, efforts and desires of Theodore Danilovich Ivanov, his dedication and love for children. The specifics of work with children of preschool and junior school age have helped the children's institution become an innovative center for the development and validation of democratic, humane views on the education of young people.The author expresses the hope that the innovative experience of upbringing street children of Fyodor Ivanov will not only be a historical value, but will also be a real example for the formation of Ukrainian citizens and their return to full- fledged life. ; Проаналізовано передовий досвід одного з перших на Полтавщині завідувачів- вихователів, хто розпочав справу перевиховання молоді на принципах організованості колективу та згуртованості вихованців навколо спільної виробничої праці, – Федора Даниловича Іванова – очільника дитячої сільськогосподарської колонії ім. В.Г. Короленка.

The problem of homeless children in Ukraine of the 21th century has been updated. The best practices of one of the first managers in the Poltava region, who initiated the re-education of young people on the principles of teamwork and cohesiveness of pupils around joint productive work, were analyzed by Fedor Danilovich Ivanov, the head of the children's agricultural colony named after V.G. Korolenko.The main achievements of the colony were identified: the creation of a system of children's self-governance, the structure that included general meetings, the organizational committee, the system of detachments, commissions (economic, sanitary, linen, club board, library, editorial); availability of Pioneer and Komsomol organization; clear organization of the labor process of the colonists; organization and provision of educational work for pupils; organization of cultural and educational life and improvement of children.The author notes that the organization of work's level has ensured its high effectiveness: the upbringing and returning to the full life of hundreds of pupils (together with the labor colony of A. S. Makarenko, about 2 thousand pupils were rescued by children's institutions, the cases of relapse were not recorded among them); the recognition of the colony of the People's Commissariat of Ukraine as a research and development institution, 1925; the abandonment of the posts of educators and the transition to self-governing colonial administration, from 1928 (colony named after M. Gorky, since 1930); the popularization of the experience of educational work in pedagogical journals, journals, methodical collections. There was concluded that the efficiency and high results in education had become possible due to the innovative, non- standard approach to work created by the personal convictions and views, efforts and desires of Theodore Danilovich Ivanov, his dedication and love for children. The specifics of work with children of preschool and junior school age have helped the children's institution become an innovative center for the development and validation of democratic, humane views on the education of young people.The author expresses the hope that the innovative experience of upbringing street children of Fyodor Ivanov will not only be a historical value, but will also be a real example for the formation of Ukrainian citizens and their return to full- fledged life. ; Проаналізовано передовий досвід одного з перших на Полтавщині завідувачів- вихователів, хто розпочав справу перевиховання молоді на принципах організованості колективу та згуртованості вихованців навколо спільної виробничої праці, – Федора Даниловича Іванова – очільника дитячої сільськогосподарської колонії ім. В.Г. Короленка.

The article examines the identity of a juvenile offender, his social and psychological characteristics. The social and economic causes of crimes committed by children are determined. Examples of unemployment of minors and violations of public order are given. The main measures of the Soviet government in the field of crime prevention among homeless children, search for children, creation of an agency network, ideological work are revealed. Statistics on the number and types of crimes committed by minors, as well as their examples are provided. A comparison of juvenile delinquency in the western and eastern regions of the USSR and its features. In particular, a conclusion was made about the effectiveness of the authorities in preventing and overcoming juvenile delinquency in 1942–1945. ; Artykuł analizuje tożsamość młodocianego przestępcy, jego cechy społeczne i psychologiczne. Określono społeczne i ekonomiczne przyczyny przestępstw popełnianych przez dzieci. Podano przykłady bezrobocia nieletnich i naruszania porządku publicznego. Ujawniono główne działania rządu radzieckiego w zakresie zapobiegania przestępczości wśród bezdomnych dzieci, poszukiwania dzieci, tworzenia sieci agencji, pracy ideologicznej. Przedstawiono statystyki dotyczące liczby i rodzajów przestępstw popełnianych przez nieletnich, a także ich przykłady. Porównanie przestępczości nieletnich w zachodnich i wschodnich regionach ZSRR oraz jej cechy. W szczególności wysunięto wniosek o skuteczności władz w zapobieganiu i zwalczaniu przestępczości nieletnich w latach 1942–1945. ; У статті розглядається особистість неповнолітньої дитини, її соціальні та психологічні особливості. Визначаються соціальні та економічні причини негативних вчинків, які здійснені дітьми. Наводяться приклади незайнятості неповнолітніх та порушення громадського порядку. Розкриваються основні заходи радянської влади у сфері запобігання злочинності серед безпритульних дітей, розшук дітей, створення агентурної мережі, ідеологічної роботи. Наводяться статистичні відомості про кількість та види злочинів які вчинялися неповнолітніми, а також їх приклади. Здійснюється порівняння злочинності неповнолітніх у західних і східних областях УРСР та її особливості. Зокрема, зроблено висновок про ефективність діяльності органів влади, щодо попередження та подолання дитячої злочинності в 1942–1945 рр.

The article reviews the main stages of system of care for orphans and children without parental care in Ukraine. Basic legislation, decisions which was enacted at the state level for implement principles of the Convention on the Rights of Children are analyzed ; У статті виокремлені основні етапи становлення системи виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в Україні. Проаналізовані основні законодавчі акти, рішення, що приймались та втілювались на державному рівні з метою реалізації принципів захисту прав дитини-сироти згідно з Конвенцією про права дітей

Пандемія COVID-19 і повномасштабна війна, розв'язана РФ проти України попри будь-які морально-етичні та гуманістичні принципи, наразі актуалізували в українському суспільстві потреби у розв'язанні нагальних соціальних проблем (безробіття, безпритульність, бідність тощо), пошуку смисложиттєвих і ціннісних орієнтирів; зреалізації соціальної практики на засадах людинолюбства й мудрості, які, до слова, перебували у центрі уваги вітчизняних мислителів доби Київської Русі. У даному контексті на особливу науково-дослідницьку увагу заслуговує «Києво-Печерський патерик», у якому вміщено опис соціальної практики мислителів часів Київської Русі, у яких Слово не розходилося зі Справою. З огляду на це мета даного дослідження полягає у з'ясуванні основних складників філософського підґрунтя, яке утворило благодатне поле для впровадження Печерськими ченцями соціальної практики. Під час дослідження з'ясовано, що Печерські ченці: 1) утворили громаду, яка стала відігравати важливу роль духовно-практичного осередку київської територіальної громади загалом; 2) втілювали у своїй духовно-практичній діяльності такі основні риси української філософської думки, як кордоцентризм, який зумовив культи Слова, Мовчання й Доброї Справи, що йдуть від Серця, в якому оселився Бог; турботу, що сприяє саморозвитку людини, відкриваючи перед нею широкі обрії свободи, а також онтологічні перспективи її існування та зреалізації себе як можливості; толерантність, що передбачає терпіння; синтез індивідуального (особистісного) та колективного (соборного) за домінування останнього); 3) вже за часів Київської Русі активно впроваджували метод соціальної роботи в громаді на гуманістичних засадах людинолюбства, смирення, милосердя, терпіння, волонтерства тощо. У зв'язку з цим дане дослідження відкриває перспективи розбудови шляхів превенції професійного та особистого вигорання фахівців із соціальної роботи.

The article reveals the basic approaches of educational figures, government officials, scientists to determine the essence of the family as a social institution of personality education in the 20`s and 30`s of the 20 th century in Ukraine.The research showed that Ukrainian creators of the system of social education I. Grin'ko, J. Ryappo, M. Skrypnyk, O. Popov and others in their theoretical work revealed social education from different approaches and definitions of system-forming lines: defined social education as a system of education in general; as a upbringing based on social forms of life; recognized that: in the process of social upbringing the child is socialized, social skills are formed; the success of social education depends to a large extent on a wide range of forms and methods of work in a specially organized socio-pedagogical environment; an important place in the socialization of the child belongs to the educational capabilities of the children's team.All these approaches were considered as the conceptual (theoretical) foundations of educational work in children's educational institutions of different types in the context of the policy of creating their own national educational system.The scientific search has confirmed that the legal and regulatory framework of the Ukrainian social welfare was developed and adopted, in particular, the "Declaration on the social upbringing of children" (1920) determined not only the peculiarities of the educational system in the 20's of the 20th century in Ukraine, but also the development of the theoretical foundations of pedagogy, which were aimed at solving socio-pedagogical problems in the country during the investigated period and are also relevant today.The research has shown that modern social problems (child homelessness, unemployment, crime) can be eliminated not only by socio-economic means but also by pedagogical ones as evidenced by the implementation of the concept of social upbringing in Ukraine in the 20-30's of the 20th century. Although this system as a whole was used mainly in the context of political and ideological influence on the younger generation, which led to its destruction. Key words: family, social education, educationa land educative system, theoretical foundations, conceptual foundations, socialization, social-pedagogical work. ; Стаття розкриває основні підходи освітніх діячів, урядовців, учених до визначення сутності сім`ї як соціального інституту виховання особистості в 20-х – 30-х роках ХХ століття в Україні.Дослідження показало, що українські творці системи соціального виховання І. Гринько, Я. Ряппо, М. Скрипник, О. Попов та інші у своїх теоретичних напрацюваннях розкривали соціальне виховання з різних підходів і визначень системоутворюючих ліній, визначали соціальне виховання як систему виховання в цілому, як виховання, що базується на суспільних формах життя; визнавали, що у процесі сімейного виховання дитина соціалізується, формуються її соціальні навички. Успішність соціального виховання у великій мірі залежить від широкого спектру форм і методів роботи у спеціально організованому соціально-педагогічному середовищі. Важливе місце в соціалізації дитини належить виховним можливостям сім`ї.Усі ці підходи розглядалися як теоретичні основи освітньо-виховної роботи в дитячих навчальних закладах різного типу в контексті політики творення власної національної освітньої системи.Науковий пошук підтвердив, що розроблена й прийнята нормативно-правова база українського соцвиху, зокрема «Декларація про соціальне виховання дітей» (1920) визначала не тільки особливості освітньої системи в 20-х роках ХХ ст. в Україні, а й розвиток теоретичних основ педагогіки, які були спрямовані на вирішення соціально-педагогічних проблем у країні в досліджуваний період і актуальні й сьогодні. Робота над темою показала, що сучасні соціальні проблеми (дитяча безпритульність, безробіття, злочинність) можуть бути усунені не тільки соціально-економічними засобами, а й педагогічними про що свідчить реалізація концепції соціального виховання в Україні в 20-х – 30-х рр. ХХ ст. Хоча ця система в цілому використовувалася в більшості своїй в контексті політико-ідеологічного впливу на підростаюче покоління, що і привело її до руйнації. Ключові слова: сім`я, соціальне виховання, освітньо-виховна система, теоретичні засади, концептуальні основи, соціалізація, соціально-педагогічна робота.

The article reveals the main approaches of educational figures, government officials, scientists to the definition of the essence of social education in the 20's and 30's of the 20th century in Ukraine.The research showed that Ukrainian creators of the system of social education I. Grin'ko, J. Ryappo, M. Skrypnyk, O. Popov, V. Durdukovsky, I. Sokoliansky, O. Zaluzhnyi, V. Arnautov and others in their theoretical work revealed social education from different approaches and definitions of system-forming lines: defined social education as a system of education in general; as a upbringing based on social forms of life; recognized that: in the process of social upbringing the child is socialized, social skills are formed; the success of social education depends to a large extent on a wide range of forms and methods of work in a specially organized socio-pedagogical environment; an important place in the socialization of the child belongs to the educational capabilities of the children's team.All these approaches were considered as the conceptual (theoretical) foundations of educational work in children's educational institutions of different types in the context of the policy of creating their own national educational system.The scientific search has confirmed that the legal and regulatory framework of the Ukrainian social welfare was developed and adopted, in particular, the "Declaration on the social upbringing of children" (1920) determined not only the peculiarities of the educational system in the 20's of the 20th century in Ukraine, but also the development of the theoretical foundations of pedagogy, which were aimed at solving socio-pedagogical problems in the country during the investigated period and are also relevant today.The research has shown that modern social problems (child homelessness, unemployment, crime) can be eliminated not only by socio-economic means but also by pedagogical ones as evidenced by the implementation of the concept of social upbringing in Ukraine in the 20-30's of the 20th century. Although this system as a whole was used mainly in the context of political and ideological influence on the younger generation, which led to its destruction. Social education in the second half of the 1930s loses priority, the further scientific search for its theoretical foundations ceases, and pedagogy becomes the way of solving new party ideological and political tasks.Key words: social education, educationa land educative system, theoretical foundations, conceptual foundations, socialization, social-pedagogical work.кандидат педагогічних наук, Богомолова М. Ю. Соціальне виховання – як концептуальна основа освітньо-виховної системи України в 20-х-30-х роках ХХ століття/ Херсонський державний університет, Україна, Херсон.Стаття розкриває основні підходи освітніх діячів, урядовців, учених до визначення сутності соціального виховання в 20-х – 30-х роках ХХ століття в Україні.Дослідження показало, що українські творці системи соціального виховання І. Гринько, Я. Ряппо, М. Скрипник, О. Попов, В. Дурдуківський, І. Соколянський, О. Залужний, В. Арнаутов та інші у своїх теоретичних напрацюваннях розкривали соціальне виховання з різних підходів і визначень системоутворюючих ліній, визначали соціальне виховання як систему виховання в цілому, як виховання, що базується на суспільних формах життя; визнавали, що у процесі соціального виховання дитина соціалізується, формуються її соціальні навички. Успішність соціального виховання у великій мірі залежить від широкого спектру форм і методів роботи у спеціально організованому соціально-педагогічному середовищі. Важливе місце в соціалізації дитини належить виховним можливостям дитячого колективу.Усі ці підходи розглядалися як концептуальні (теоретичні) основи освітньо-виховної роботи в дитячих навчальних закладах різного типу в контексті політики творення власної національної освітньої системи.Науковий пошук засвідчив (підтвердив), що розроблена й прийнята нормативно-правова база українського соцвиху, зокрема «Декларація про соціальне виховання дітей» (1920) визначала не тільки особливості освітньої системи в 20-х роках ХХ ст. в Україні, а й розвиток теоретичних основ педагогіки, які були спрямовані на вирішення соціально-педагогічних проблем у країні в досліджуваний період і актуальні й сьогодні. Робота над темою показала, що сучасні соціальні проблеми (дитяча безпритульність, безробіття, злочинність) можуть бути усунені не тільки соціально-економічними засобами, а й педагогічними про що свідчить реалізація концепції соціального виховання в Україні в 20-х – 30-х рр. ХХ ст. Хоча ця система в цілому використовувалася в більшості своїй в контексті політико-ідеологічного впливу на підростаюче покоління, що і привело її до руйнації. Соціальне виховання в другій половині 30-х років утрачає пріоритетність, припиняється подальший науковий пошук його теоретичних засад, а педагогіка стає на шлях розв'язання нових партійних ідеологічних і політичних завдань. Ключові слова: соціальне виховання, освітньо-виховна система, теоретичні засади, концептуальні основи, соціалізація, соціально-педагогічна робота.

The scientific article is devoted to the main aspects of public's participation incrime prevention in Ukraine. The authors highlighted, that regardless of significanttheoretical scientists' groundwork in this sphere, the problem of definition of the publics'role in crime prevention finally haven't been solved at the present day.The paper's goal is to analyze the essence of publics' participation in crimeprevention, forms and methods of its activity and the practice of prevention influence oncrime.The statutory regulation of such activity is uncommitted, obsolete and needsdevelopments. The public's rights, which are regulated by current legislation, userestrictedly because of declaration character of statutory regulation and absence of itspractice scope. The one special purpose form of public participation in crime preventionin Ukraine is public units of enforcement of public order, but their number during lastdecade decreased near 75 per cent.The generalization of domestic and world crime prevention experience testify, thatthe achievement of positive results in this sphere is real using besides anti-criminogenicpotential of the strategy of public participation in crime prevention preventive possibilitiesof such strategies as: decrease of capabilities of crime and delict committing; interferencein crisis situations; educational-preventive and informational activity among population;victimiligical protection of population.It was established, that the range of objects of public's preventive influence onvarious potential dangers in different spheres of life-sustaining activity nowadays, inactual fact, doesn't limit. The objects of public's preventive influence are in directionsof human morality and public order.Public's participation in crime prevention in substance is a process, which descendonside society and consist in organization of citizens' efforts in achieving their goals bythe way of nonstate organizations work for influence on the process of crime control.Public crime prevention activity is a variety of direct and indirect forms of participation.Citizens (like participants of public units, like individually) can influence on thenext types of crime: crimes, which commits in public places; crimes against property;juvenile delinquency; penitentiary and postpenitiary repetition of crimes; crimebackground developments (alcoholism, drug addiction, prostitution, homelessness,neglect etc.) and others. ; В статье рассматриваются основные аспекты участия общественностив предупреждении преступности в Украине. Авторы отмечают, что, несмотряна значительные теоретические наработки ученых в этой сфере, проблема опре-деления роли общественности в предупреждении и противодействии преступ-ности в настоящее время остается окончательно не решенной.Целью статьи является анализ сущности участия общественности в пред-упреждении преступности, форм и методов ее деятельности, а также практи-ки предупредительного воздействия на преступность.Нормативное регулирование указанной деятельности является несовершен-ным, устаревшим и нуждается в изменениях. Регламентированные законодатель-ством права общественности используются ограниченно, поскольку нормы за-конов носят декларативный характер и не наделены практическим содержанием.Единственной в Украине специализированной формой ее участия в предупрежде-нии преступности являются общественные формирования по охране обществен-ного порядка, однако и их количество за последние десять лет уменьшилось почтина 75 %.Обобщение отечественного и мирового опыта предупреждения преступ-ности свидетельствует о том, что достигнуть позитивных результатов в этойсфере возможно, используя, кроме антикриминогенного потенциала стратегииучастия общественности в предупреждении преступности, еще и предупреди-тельные возможности таких стратегий, как: уменьшения возможностей со-вершения преступлений и правонарушений; вмешательства в кризисные ситуации;воспитательно-предупредительной и информационной работы среди населения;виктимологической защиты населения.Установлено, что круг объектов предупредительного воздействия обще-ственности в указанных и иных сферах жизнедеятельности людей на различныепотенциальные угрозы в современных условиях практически не ограничен. Объ-екты предупредительного воздействия общественности находятся в сферах че-ловеческой морали и правопорядка.Участие общественности в предупреждении преступности – это процесс,происходящий в пределах общества и состоящий в организации усилий гражданв достижении их целей путем деятельности негосударственных организаций дляосуществления влияния на процесс сдерживания преступности. Деятельностьобщественности в предупреждении преступности представляет собой широкийспектр прямых и непрямых форм участия.Рассматривая возможности участия общественности в предупрежденииконкретных преступлений, необходимо отметить, что граждане (как в составеобъединений, так и индивидуально) могут влиять на такие виды преступности:преступления, совершаемые в общественных местах; преступления против соб-ственности; преступность несовершеннолетних; пенитенциарный и постпени-тенциарный рецидив преступлений; фоновые для преступности явления (алкого-лизм, наркомания, проституция, беспризорность, безнадзорность и др.) и т. п. ; У статті розглянуто головні аспекти участі громадськості в запобіганнізлочинності в Україні. Авторами зазначено, що, незважаючи на значний теоре-тичний доробок науковців у цій сфері, проблема визначення ролі громадськостів запобіганні та протидії злочинності на теперішній час залишається остаточ-но не визначеною.Метою статті є аналіз сутності участі громадськості в запобіганнізлочинності, форм і методів її діяльності, а також практики запобіжного впли-ву на злочинність.Нормативне регулювання зазначеної діяльності є недосконалим, застарілимі потребує змін. Регламентовані законодавством права громадськості використо-вують обмежено, оскільки норми законів мають декларативний характер і ненаділені практичним змістом. Єдиною в Україні спеціалізованою формою її участів запобіганні злочинності є громадські формування з охорони громадського по-рядку, однак і їхня кількість за останні десять років знизилася майже на 75 %.Узагальнення вітчизняного і світового досвіду запобігання злочинностісвідчить, що досягти позитивних результатів у цій сфері можливо, використо-вуючи, крім антикриміногенного потенціалу стратегії участі громадськостів запобіганні злочинності, ще й запобіжні можливості таких стратегій, як:зменшення можливостей вчинення злочинів і правопорушень; втручання у кризовіситуації; виховно-запобіжної та інформаційної роботи серед населення;віктимологічного захисту населення.Установлено, що коло об'єктів запобіжного впливу громадськості в зазна-чених та інших сферах життєдіяльності людей на різні потенційні загрозив сучасних умовах майже необмежене. Об'єкти запобіжного впливу громадськостізнаходяться у сферах людської моралі і правопорядку.За своєю сутністю участь громадськості в запобіганні злочинності є про-цесом, що відбувається в межах громади і полягає в організації зусиль громадяну досягненні їх цілей через діяльність недержавних організацій для здійснення впли-ву на процес стримування злочинності. Діяльність громадськості щодо запобіганнязлочинності являє собою широкий спектр прямих і непрямих форм участі.Розглядаючи можливості участі громадськості в запобіганні конкретнимзлочинам, необхідно зазначити, що громадяни (як у складі об'єднань, такй індивідуально) можуть впливати на такі види злочинності: злочини, що вчиня-ються у громадських місцях; злочини проти власності; злочинність неповнолітніх;пенітенціарний та постпенітенціарний рецидив злочинів; фонові для злочинностіявища (алкоголізм, наркоманія, проституція, безпритульність, бездоглядністьта ін.) тощо.

Problem statement. The category of so-called «state children» in modern Ukraine has not been experiencing the best times. Although the childcare institution reform is being happened directed towards the increase in child adoption rate it should be noticed that only 120 underage citizens managed to find new families. A significant percentage of childcare institutions is currently in economic hardships. The features are outdated equipment, the importance of repairing the premises etc. However, today's democratic transformations do not try to hide the scale of the problems. All difficulties are discussed in society and, as possible, any help is provided. Such a situation is typical in the system of contemporary moral values. Additionally, for a long time Ukrainian territory used to remain under the totalitarian Soviet pressure for too long — when the cult of the leader retreated to all needs. We seek to recreate the historical retrospective of social and everyday life conditions in state institutions of childcare during the 1920's and 1930's. We are determined to clarify whether present-day troubles are rooted in history or it exclusively problems of a contemporary nature. The relevance of the research.In contemporary European space, the policy of child-centrism is supported. Due to different circumstances, the category of children who have lost the opportunity of parental care is systematically replenished. Such children frequently go into the care of the state. Furthermore, it is the state institutions that must create all the conditions for a harmonious upbringing of every child. That is the concept of childhood care in developed European countries which methods had been shaped in the first quarter of the last century. Unfortunately, the lives of Ukrainian citizens under the totalitarian system of the Soviet empire excluded the possibility of decent and full-fledged education and development of children, especially the children who lost the opportunity of family education. In this article, we tend to analyse the conditions created by the Soviet totalitarian system in the juvenile sphere. Applying the methods of historical retrospective, we characterise the social and living conditions which were created for the children of Soviet Ukraine during the 1920's and early 1930's. The scientific novelty. Despite the representative historiographical achievements, there are many poorly researched issues. They include the structure of state childcare institutions and the level of their social and welfare provision, clarification of the causes regarding hidden child homelessness, as well as characterizing the totalitarian state's attitude toward children who lost their ability to bring up family. This article dedicated to the disclosure of these aspects. The purpose and the objectives of the research. In this article, we aim to analyse the complex experience of forming a network of childcare institutions in the Ukrainian SSR. We intend to find out the reasons for the emergence of a large category of orphans, homeless children and fatherless children to characterise the state measures and their results aimed at overcoming the difficult situation, based on archival documents. We tend to analyse the level of social and financial support of state child care institutions and the moods of the dependents themselves and their educators and teachers. The methodological framework of the research is based on a set of principles and methods which application allows to reveal the topic. The basis was a civilizational approach which provides for the consideration of institutions of state custody of children in the system «orphans and homeless children — institutions of state care» taking into account the fact of specific historical, as well as civilizational properties of the era of the so-called «formation of the Soviet command system». Conclusions of the research. As a result of the social and political turmoil of the 1914–1922 period, a large category of children who had been deprived of family care had formed in Ukraine. According to the logic of the development of a civilized country, the government of the state had to take care of disadvantaged infants. However, this order of things is not possible in a totalitarian country where the leader's cult and ideological terror became dominant in public relations. The children had poorly cared. In the conditions of economic collapse, the funds allocated by the state were not enough. Moreover, there was a lack of teaching staff too. The incidence and mortality rate exceeded up to 50% of the total orphans in foster homes. Difficult living conditions, poor nutrition, lack of proper linen and clothing affected the weak children. And under such a situation, due to lack of finances, the state went on reducing the number of child care institutions. At the beginning of the 1930s, the situation in orphanages became even more complicated. As a result of the removal of these institutions from the state supply, the children were as good as doomed. The state was not a protector of children but a powerful conveyor of infant mortality — children suffered unsanitary conditions, hunger and sickness, catastrophic lack of necessary clothing and shoes. However, the totalitarian machine was indifferent as it solemnly celebrated the anniversary of the pioneer, then the launch of the Dniprobud then arranged demonstrative «tours» for foreign tourists. The «state children» in Soviet Ukraine were absolutely unnecessary. This could not but affect their psychological and physical condition. Unfortunately, they could not count on salvation. Keywords: children's homelessness, foster care, orphanages, social and everyday life conditions. ; В статті проаналізовано причини появи численної категорії безпритульних дітей в 1920-хрр., охарактеризовано заходи держави щодо подолання дитячої безпритульності. З'ясовано кроки, які вживали громадські та державні установи для подолання даної ситуації. Визначено причини занедбаного стану дитячих притулків. В умовах господарської розрухи коштів, що виділяла держава, хронічно не вистачало. Бракувало й педагогічних кадрів. У результаті в притулках спостерігалися високий рівень захворювань дітей на інфекційні недуги та дитяча смертність. Тим не менше, в умовах тоталітарної держави всі факти проявів дитячого маргінесу ретельно приховувалися. Було офіційно проголошено про остаточне подолання дитячої безпритульності. На початку 1930-хрр. на державних дітей очікували ще жорстокіші випробовування: в 1931р. дитячі заклади виведено з-під державного постачання, через що там суттєво зросла смертність. Ключові слова: дитяча безпритульність, дитячі притулки, патронат, соціально-побутові умови.

Problem statement. The category of so-called «state children» in modern Ukraine has not been experiencing the best times. Although the childcare institution reform is being happened directed towards the increase in child adoption rate it should be noticed that only 120 underage citizens managed to find new families. A significant percentage of childcare institutions is currently in economic hardships. The features are outdated equipment, the importance of repairing the premises etc. However, today's democratic transformations do not try to hide the scale of the problems. All difficulties are discussed in society and, as possible, any help is provided. Such a situation is typical in the system of contemporary moral values. Additionally, for a long time Ukrainian territory used to remain under the totalitarian Soviet pressure for too long — when the cult of the leader retreated to all needs. We seek to recreate the historical retrospective of social and everyday life conditions in state institutions of childcare during the 1920's and 1930's. We are determined to clarify whether present-day troubles are rooted in history or it exclusively problems of a contemporary nature. The relevance of the research.In contemporary European space, the policy of child-centrism is supported. Due to different circumstances, the category of children who have lost the opportunity of parental care is systematically replenished. Such children frequently go into the care of the state. Furthermore, it is the state institutions that must create all the conditions for a harmonious upbringing of every child. That is the concept of childhood care in developed European countries which methods had been shaped in the first quarter of the last century. Unfortunately, the lives of Ukrainian citizens under the totalitarian system of the Soviet empire excluded the possibility of decent and full-fledged education and development of children, especially the children who lost the opportunity of family education. In this article, we tend to analyse the conditions created by the Soviet totalitarian system in the juvenile sphere. Applying the methods of historical retrospective, we characterise the social and living conditions which were created for the children of Soviet Ukraine during the 1920's and early 1930's. The scientific novelty. Despite the representative historiographical achievements, there are many poorly researched issues. They include the structure of state childcare institutions and the level of their social and welfare provision, clarification of the causes regarding hidden child homelessness, as well as characterizing the totalitarian state's attitude toward children who lost their ability to bring up family. This article dedicated to the disclosure of these aspects. The purpose and the objectives of the research. In this article, we aim to analyse the complex experience of forming a network of childcare institutions in the Ukrainian SSR. We intend to find out the reasons for the emergence of a large category of orphans, homeless children and fatherless children to characterise the state measures and their results aimed at overcoming the difficult situation, based on archival documents. We tend to analyse the level of social and financial support of state child care institutions and the moods of the dependents themselves and their educators and teachers. The methodological framework of the research is based on a set of principles and methods which application allows to reveal the topic. The basis was a civilizational approach which provides for the consideration of institutions of state custody of children in the system «orphans and homeless children — institutions of state care» taking into account the fact of specific historical, as well as civilizational properties of the era of the so-called «formation of the Soviet command system». Conclusions of the research. As a result of the social and political turmoil of the 1914–1922 period, a large category of children who had been deprived of family care had formed in Ukraine. According to the logic of the development of a civilized country, the government of the state had to take care of disadvantaged infants. However, this order of things is not possible in a totalitarian country where the leader's cult and ideological terror became dominant in public relations. The children had poorly cared. In the conditions of economic collapse, the funds allocated by the state were not enough. Moreover, there was a lack of teaching staff too. The incidence and mortality rate exceeded up to 50% of the total orphans in foster homes. Difficult living conditions, poor nutrition, lack of proper linen and clothing affected the weak children. And under such a situation, due to lack of finances, the state went on reducing the number of child care institutions. At the beginning of the 1930s, the situation in orphanages became even more complicated. As a result of the removal of these institutions from the state supply, the children were as good as doomed. The state was not a protector of children but a powerful conveyor of infant mortality — children suffered unsanitary conditions, hunger and sickness, catastrophic lack of necessary clothing and shoes. However, the totalitarian machine was indifferent as it solemnly celebrated the anniversary of the pioneer, then the launch of the Dniprobud then arranged demonstrative «tours» for foreign tourists. The «state children» in Soviet Ukraine were absolutely unnecessary. This could not but affect their psychological and physical condition. Unfortunately, they could not count on salvation. Keywords: children's homelessness, foster care, orphanages, social and everyday life conditions. ; В статті проаналізовано причини появи численної категорії безпритульних дітей в 1920-хрр., охарактеризовано заходи держави щодо подолання дитячої безпритульності. З'ясовано кроки, які вживали громадські та державні установи для подолання даної ситуації. Визначено причини занедбаного стану дитячих притулків. В умовах господарської розрухи коштів, що виділяла держава, хронічно не вистачало. Бракувало й педагогічних кадрів. У результаті в притулках спостерігалися високий рівень захворювань дітей на інфекційні недуги та дитяча смертність. Тим не менше, в умовах тоталітарної держави всі факти проявів дитячого маргінесу ретельно приховувалися. Було офіційно проголошено про остаточне подолання дитячої безпритульності. На початку 1930-хрр. на державних дітей очікували ще жорстокіші випробовування: в 1931р. дитячі заклади виведено з-під державного постачання, через що там суттєво зросла смертність. Ключові слова: дитяча безпритульність, дитячі притулки, патронат, соціально-побутові умови.