Suchergebnisse

У статті розглядаються соціальні практики, що виникають і функціонують на основі прояву почуття власності в різних сферах, серед яких фінансова сфера, територія, матеріальні речі, соціальні контакти, інформаційний простір, тіло, часовий режим, життєдіяльність організації, цінності, ідеї, думки, громадянська сфера.
Метою дослідження є визначення та обґрунтування соціальних практик володіння, завдяки яким можлива реалізація почуття власності. Під соціальними практиками володіння розуміються унормовані, структуровані соціальні дії, в яких особа проявляє себе як власник і реалізує своє почуття власності.
За результатами проведення фокус-груп було визначено найтиповіші соціальні практики як економічного, так і неекономічного характеру, які у своїй основі мають прояв почуття власності.
За допомогою експертного опитування серед запропонованого переліку практик визначено ті, які найбільшою мірою відповідають критеріям соціальних практик володіння: розподіл і планування витрат; персоналізація і маркування своєї території; купівля/продаж речей; спілкування з близькими людьми, рідними і друзями; викладання фото, інформації про себе в інформаційному просторі; догляд за собою і своїм тілом; планування свого часу, розпорядку дня; виконання посадових обов'язків; створення інтелектуального або творчого продукту; участь у справах місцевої громади. Актуалізація реалізації почуття власності в соціальних практиках можлива завдяки посиленню контролю над об'єктом власності через глибше його пізнання та самоінвестування своїх сил, знань, зусиль в об'єкт власності. Реалізація почуття власності залежить від змісту як економічних, так і неекономічних соціальних практик, соціальної цінності власності, соціально-культурних традицій співпраці та конкуренції у взаємодії, особливостей міжособової взаємодії щодо привласнення.
Перспективи подальших досліджень пов'язуються з моделюванням соціальних практик, що виникають на основі почуття власності, та емпіричним вивченням особливостей їх функціонування.

This article is devoted to the study of the question subjects the right to inviolability of the dwelling or other property during the criminal proceedings. The article focuses on a clear delimitation concept "rights restrictions" and "violation of law"; confidentiality of information about the private lives of individuals who are known in connection with entry into a dwelling or other property and holding its proceedings. Been proposals to supplement existing legislation with the right of persons against whom the investigation is conducted an action to declare the withdrawal of witnesses, if there is reason to fear the disclosure of their privacy of citizens. ; Статья посвящена изучению вопроса субъектов обеспечения права на неприкосновенность жилья или иного владения лица во время уголовного производства. Автор статьи акцентирует внимание на четком разграничении понятий «ограничение права» и «нарушение права»; неразглашении сведений о частной жизни лица, которые становятся известны в связи с проникновением в жилище или другое владение и проведением в нем процессуальных действий. Высказаны предложения о дополнении действующего законодательства положением о праве лиц, в отношении которых проводится следственное действие, заявлять отвод понятым, если есть основания опасаться за разглашение ими тайн личной жизни граждан. ; Статтю присвячено дослідженню питання суб'єктів забезпечення права на недоторканність житла чи іншого володіння особи під час здійснення кримінального провадження. Автор статті акцентує увагу на чіткому розмежуванні понять «обмеження права» та «порушення права»; нерозголошенні відомостей про приватне життя особи, які стають відомі у зв'язку із проникненням до житла чи іншого володіння та проведенням в ньому процесуальних дій. Висловлено пропозиції щодо доповнення чинного законодавства положенням про право осіб, у відношенні яких проводиться слідча дія, заявляти відвід понятим, якщо є підстави побоюватися за розголошення ними таємниць особистого життя громадян.

The work is devoted to the scientific research of the actual question of the legal status of a bona fide acquirer of another's thing during the period when he exercises the ancient possession within the period of acquisition. The author thoroughly analyzes the scientific controversy of the controversy as to whether he has a non-titular possession of fact or subjective law. For the benefit of each of these approaches, the opinions of distinguished scientists have been expressed in the literature. It is noted that the issue has become even more urgent and acute, given the restoration of the civilian institution of limitation. At present, scientific concepts have begun to be based on the legal regulation of the phenomenon described in the rules of current law. In view of this, it is becoming increasingly apparent that a non-title acquirer can only exercise possession within the limits of his subjective right, even with the wishes and will of the property owner. This is confirmed by the introduction (unfortunately, as yet declarative) and the legal possibility of protecting such a right in case of forced loss of ownership. The author of this work is also in this legal position. Meanwhile, the article notes the inconsistency and weakness of the legislator, which does not give him the right to a real practical mechanism of implementation. At the same time, real legal relationships in the presence of opposing interests of the non-possessing owner and possessing a bona fide occupier often find themselves in a deadlock. In such circumstances, the only civilian message seems to be productive, according to which valid legal acts are intended to regulate not some abstractly existing, accidental phenomenon, objective state of matter, but a specific socially acceptable level of interactions, which, although arising out of law, in view of their specificity deserve regulatory support and protection. That is, an effective toolkit should be provided for the exercise and protection of the subjective right to antiquity of another's property. The author sees the solution of this issue in the field of introduction of a specific mechanism of seizure protection of such possession. It should be borne in mind that a claim can only arise in violation of a certain subjective right, in this case – a real one. Having obtained a new real right, the owner acquires not only the possibility of direct physical possession of the thing, but also a certain measure of property power, he has the right to repel the encroachment on his possession of third parties and even the owner. ; Робота присвячена науковому дослідженню актуального питання правового статусу добросовісного набувача чужої речі в період, доки він здійснює давнісне володіння в межах набувального строку. Автор детально аналізує наукову полеміку щодо того, є нетитульне володіння фактичним станом чи суб'єктивним правом. На користь кожного з цих підходів у літературі висловлені думки поважних вчених. Зазначається, що питання отримало ще більшої актуальності та гостроти, враховуючи відновлення цивільного інституту набувальної давності. Натепер наукові концепції почали ґрунтувалися на правовій регламентації описуваного явища в нормах чинного законодавства. З огляду на це все більш очевидним стає факт, що здійснювати володіння не титульний набувач може лише в межах свого суб'єктивного права навіть попри бажання та волю власника майна. Це підтверджується запровадженням (на жаль, поки що декларативним) і правової можливості захисту такого права у випадку вимушеної втрати володіння. Автор статті також дотримується цієї юридичної позиції. У статті вказано на непослідовність і кволість законодавця, який не надає задекларованому ним праву реального практичного механізму втілення. В той же час реальні правовідносини за наявності протилежних інтересів неволодіючого власника і володіючого добросовісного окупанта часто опиняються в тупиковій ситуації. За таких обставин єдино продуктивним є цивілістичний посил, згідно з яким чинні правові акти покликані регулювати не якесь абстрактно існуюче, випадкове явище, об'єктивний стан матерії, а конкретний соціально допустимий рівень взаємодій, які хоча і виникли всупереч праву, але з огляду на їхню специфіку заслуговують на нормативну забезпеченість та охорону. Тобто, має бути забезпечений дієвий інструментарій здійснення та захисту суб'єктивного права на давнісне володіння чужим майном. Автор вбачає вирішення цього питання у площині запровадження конкретного механізму посесорного захисту такого володіння. При цьому має враховуватися, що позовне домагання може виникати лише при порушенні певного суб'єктивного права, у цьому випадку – речового. Отримавши нове речове право, володілець набуває не тільки можливість безпосереднього фізичного тримання речі, а й певну міру майнової влади, він має право відбивати зазіхання на своє володіння третіх осіб і навіть власника.

Tarasyuk S. M. Individual issues on the legality of penetration or other persons possession during investigators (searched) actions. – Article. In the article on the basis of the analysis of the criminal procedural legislation of Ukraine and its practice, scientific works of domestic scientists, the generalization of empirical data, investigators (searched) actions that are conducted in housing or other possession of the person are investigated. The main normative legal documents that are fixed and guarantee compliance with the constitutional rights of a person during investigators (searched) activities in housing are analyzed. It is concluded that in a criminal proceeding a central place in the human rights system rank civil (personal) rights, which are the first principle of human status and citizen. Among this category of rights during investigators (searched) actions in housing, the person is most vulnerable, that is, such requiring primary provision, protection and protection, is the right to housing and its immunity, non-interference in personal and family life, the inviolability of property rights. The issue of admissibility of the restriction of constitutional rights of a person during the relevant investigative actions in the housing of a person to be carried out on the basis of law, legal procedures, with observance of the general condition of the integrity of the system of fundamental rights and freedoms. The essence of the constitutional right to the inviolability of housing or other possession of the person is revealed. Such forms of penetration to housing or other possession of a person, as legally and illegal, are determined to identify illegal penetration to housing. The attention is focused on a different procedural regulation of the review, search and other investigative actions that can be carried out in a housing or other possession of a person. An analysis of the procedural regulation of investigating (searched) actions in housing or other possessions of the person, their bases, influence on the formation of evidence base and solving the problems of criminal proceedings. Attention is focused on the inadmissibility of the complication of the procedure for conducting investigators (searched) actions, and weakening the guarantees of rights and legitimate interests of participants in investigative action. ; Тарасюк С. М. Окремі питання щодо законності проникнення до житла чи іншого володіння особи під час проведення слідчих (розшукових) дій. – Стаття. У статті на основі аналізу кримінального процесуального законодавства України та практики його застосування, наукових праць вітчизняних учених, узагальнення емпіричних даних досліджено слідчі (розшукові) дії, що провадяться в житлі чи іншому володінні особи. Проаналізовано основні нормативно-правові документи, що закріплюють та гарантують дотримання конституційних прав особи під час проведення слідчих (розшукових) дій у житлі. Зроблено висновок, що у кримінальному провадженні центральне місце в системі прав людини посідають громадянські (особисті) права, які є першоосновою правового статусу людини і громадянина. Серед цієї категорії прав під час проведення слідчих (розшукових) дій у житлі особи найбільш уразливими, тобто такими, що потребують першочергового забезпечення, охорони та захисту, є права на житло та його недоторканність, невтручання в особисте і сімейне життя, недоторканність права власності. Досліджено питання допустимості обмеження конституційних прав особи під час проведення від- повідних слідчих дій у житлі особи, яке має здійснюватися на підставі закону, юридичних процедур, з дотриманням загальної умови невід'ємності системи основних прав і свобод. Розкрито сутність конституційного права на недоторканність житла чи іншого володіння особи. Виокремлено такі форми проникнення до житла чи іншого володіння особи, як законне та незаконне, дано визначення незаконному проникненню до житла. Акцентується увага на різній процесуальній регламентації огляду, обшуку та інших слідчих дій, які може бути проведено у житлі чи іншому володінні особи. Здійснено аналіз процесуальної регламентації про- ведення слідчих (розшукових) дій у житлі чи іншому володінні особи, їх підстав, впливу на формування доказової бази та вирішення завдань кримінального провадження. Акцентується увага на недопустимості як ускладнення процедури проведення слідчих (розшукових) дій, так і послаблення гарантій прав і законних інтересів учасників слідчої дії.

У статті досліджується правова природа володіння як юридично закріпленої можливості використання житла, аналізується практика Європейського суду з прав людини щодо можливості застосування виселення на підставі рішення суду, а також досліджуються умови та підстави виселення особи із гуртожитку без надання іншого житла за відсутності правових підстав для його використання. ; The article explores the legal nature of ownership in the context of the realization of the right to housing, in particular, based on the European Court of Human Rights's case law that housing loss is the most extreme form of interference with the right to respect for housing, accordingly, should be applied only as a last resort. Studying the reasons for evictions from the hostel, the author analyzed the current legislation of Ukraine for the last year and found that the overwhelming majority of claims is to recognize persons who have lost their right to use their homes and to withdraw from their registration at the place of residence or removal from their premises without providing a different home or the recognition of the right to use and permanent residence on legal grounds and the obligation not to obstruct the use and residence.Also, the article investigates the possession as a legally secured use of housing for the provision of housing, and analyzes cases when a person who has been internally immersed in the hostel on legal grounds, but uses housing in the absence of legal grounds. Accordingly, it was concluded that when considering the courts of this category of cases, it is necessary to take into account not only the fact of the lawful introduction, but also the fact of lawful use of the accommodation provided in the hostel. In addition, it is necessary to confirm the presence of grounds for eviction from the hostel without the provision of other housing at the court's decision, which must meet the criteria set out in paragraph 2 of Art. 8 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms.

У статті досліджується правова природа володіння як юридично закріпленої можливості використання житла, аналізується практика Європейського суду з прав людини щодо можливості застосування виселення на підставі рішення суду, а також досліджуються умови та підстави виселення особи із гуртожитку без надання іншого житла за відсутності правових підстав для його використання. ; The article explores the legal nature of ownership in the context of the realization of the right to housing, in particular, based on the European Court of Human Rights's case law that housing loss is the most extreme form of interference with the right to respect for housing, accordingly, should be applied only as a last resort. Studying the reasons for evictions from the hostel, the author analyzed the current legislation of Ukraine for the last year and found that the overwhelming majority of claims is to recognize persons who have lost their right to use their homes and to withdraw from their registration at the place of residence or removal from their premises without providing a different home or the recognition of the right to use and permanent residence on legal grounds and the obligation not to obstruct the use and residence.Also, the article investigates the possession as a legally secured use of housing for the provision of housing, and analyzes cases when a person who has been internally immersed in the hostel on legal grounds, but uses housing in the absence of legal grounds. Accordingly, it was concluded that when considering the courts of this category of cases, it is necessary to take into account not only the fact of the lawful introduction, but also the fact of lawful use of the accommodation provided in the hostel. In addition, it is necessary to confirm the presence of grounds for eviction from the hostel without the provision of other housing at the court's decision, which must meet the criteria set out in paragraph 2 of Art. 8 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms.

This scientific article is devoted to the study of the topical issue of protection of the rights of the untitled holder in property relations. The genesis of the legal understanding of the powers of this person in the context of the need to revive the dynamics of material turnover as a driving force of social progress is analyzed. It is established that the right to a thing of a bona fide holder, despite the fact that it opposes the requirement of the real owner, is protected by the regulations of the current civil law. After all, certain protective powers of a person who has acquired a thing without a title relate to the interests of the community and other participants in material relations interested in strengthening turnover. On the other hand, given the need for state protection of property rights, the owner also needs quite significant guarantees. Therefore, as postulated in the work, during the untitled possession there is always a certain confrontation between the person who considers himself the owner and those who actually keep the thing. However, the law does not provide obvious advantages to any of these entities. On the contrary, based on the public interest in protecting both the statics and the dynamics of property relations, the legislator has created a legal tool that balances the interests of these individuals. In particular, the legal structure of the restriction of vindication is intended to maintain this balance. According to this approach, only things that have left the title holder against his will, can vindicate. If the property was transferred by such an entity to another person, it is lost forever, and a bona fide purchaser acquires ownership. Of course, such consideration of the interests of a bona fide holder can be perceived as a restriction of the rights of the owner. However, despite the fact that it is not possible to infringe on the interests of the owner in the case of restriction of vindication, it is still considered appropriate to take such a step. It covers these shortcomings with positive effects for civil circulation. First, this normative rule legitimizes confidence in the external appearance of the law, and secondly, this institution ensures the stability of turnover. According to the author, the priority of turnover looks appropriate and proportionate. ; Ця наукова стаття присвячена дослідженню актуального питання охорони прав нетитульного володільця в речових відносинах. Проаналізований генезис юридичного розуміння повноважень даної особи в контексті необхідності пожвавлення динаміки матеріального обороту як рушійної сили суспільного прогресу. Встановлено, що право на річ добросовісного володільця, попри те, що він протистоїть вимозі реального власника, захищаються нормативним положенням чинного цивільного законодавства. Адже окремі охоронні повноваження особи, що набула річ без титулу, стосуються інтересів громади та інших учасників матеріальних відносин, зацікавлених у зміцненні обороту. З іншого боку, з огляду на необхідність державної охорони права власності власник також потребує досить значних гарантій. Відтак, як постулюється у праці, протягом нетитульного володіння завжди існує певне протистояння між особою, що вважає себе власником, та тим, хто фактично утримує річ. При цьому закон не надає очевидних переваг жодному з цих суб'єктів. Навпаки, виходячи із суспільної зацікавленості в захисті як статики, так і динаміки речових взаємини, законодавець створив правовий інструментарій, який забезпечує баланс інтересів цих осіб. Зокрема, підтримувати даний баланс покликана правова конструкція обмеження віндикації. Згідно з даним підходом, тільки речі, що вибули від титульного володільця поза його волею, можуть віндикуватися. Якщо ж майно було передане таким суб'єктом іншій особі, воно втрачається безповоротно, а добросовісний набувач отримує на нього право власності. Звісно, подібне врахування інтересів добросовісного володільця може сприйматися як обмеження прав власника. Та, незважаючи не можливе ущемлення інтересів власника у разі обмеження віндикації, все ж визнано доцільним вчинити такий крок. Він перекриває вказані недоліки позитивними ефектами для цивільного обігу. По-перше, дане нормативне правило легітимізує довіру до зовнішньої видимості права, по-друге, цей інститут забезпечує стабільність обороту. На переконання автора, пріоритет обороту виглядає як доцільний та співрозмірний.

В 2014 г. в Украине была опубликована книга Б.В. Черкаса, посвященная западным улусам Золотой Орды. В данной рецензии учтены все достоинства и недостатки работы. Отмечено, что книга позволяет заполнить существующие лакуны в истории Золотой Орды. Пересмотрена существующая административно-территориальная структура Золотой Орды. По новому оценена внешнеполитическая остановка эпохи хана Узбека. Отмечено, что уже в правление Узбека были видны семена упадка Золотой Орды. Говорилось, что это было обусловлено как природными факторами, так и наступлением европейцев на буферные государства, которые хотя и были возвращены в сферу влияния Джучидов в 1321-1323 г., но были обессилены татарским вторжением. Введен в историографию новый термин Новый Западный поход для обозначения действий в 1258-1260 гг. против русинов, литовцев, поляков, венгров. Отмечено, что монгольские командующие предпочитали воевать силами своих вассалов. В ходе анализа письменных источников исследователь пришел к выводу о существовании большого Улуса Курумыши и Крыла Мувала. На территории Крыла Мувала основал свой улус Ногай. «Ногаев Улус» не прекратил свое существование с Ногаем и в дальнейшем управлялся и сыновьями и внуками Ногая, а также одним из Батуидов и эмирами. Централизация государственного управления при ханах Узбеке, Джанибеке и Бердибеке дала лишь временный результат. Замена Чингизидов на эмиров не была панацеей от сепаратизма. Кроме того, исследователь реконструировал нахождение на территории Днепровского Левобережья еще нескольких улусов. Это Улус Манкенрман на территории бывшего Переяславского княжества, Самарско-Орельский улус, а также непосредственно Крымский улус. Значительные территории на Днепровском Правобережье занимал Улус Курумыши, который в ходе венгерской и литовской экспансии был завоеван европейцами. К числу важных достижений ученного является реконструкция похода Токтамыша на Подолье и Киевское княжество в 1380 г. Отмечалось, что Токтамыш, стараясь предотвратить мятежи в причерноморских улусах, назначал туда своих родственников и активно использовал воинские контингенты из Крыла Мувала при походах в Иран и Центральную Азию. Замечания не играют принципиального значения и не могут серьезно повлиять на высокую оценку работы. ; In 2014, the book by B.V. Cherkas was published in Ukraine dedicated to the western uluses of the Golden Horde. All the advantages and disadvantages of this work have been considered in the present review. The reviewer notes that the book allows us to fill in the existing gaps in the history of the Golden Horde. Cherkas revised administrative and territorial structure of the Golden Horde and estimated in a new way foreign policy situation during the khan Uzbek's epoch. He noted that the beginning of the Golden Horde decline became apparent as early as in the reign of Uzbek. This was due to both natural factors and the offensive of the Europeans against the buffer states, which had been weakened by the Tatar invasion, although they returned to the sphere of the Jochid influence in 1321-1323. Cherkas introduced into historiography a new term New Western campaign to designate military operations in 1258-1260 against the Ruthenians, Lithuanians, Poles, Hungarians. He noted that the Mongol commanders preferred to wage war with the forces of their vassals. Based on the analysis of written sources, the researcher established the existence of a large ulus of Kurumyshi and a wing of Muval. Nogai founded his ulus on the territory of Muval's wing. The ulus of Nogai did not cease to exist with his death: later sons and grandsons of Nogai ruled this ulus as well as one of Batuid and emirs. Centralization of state administration under the khans Uzbek, Janibek and Berdibek was only temporary. Replacing the Chinggisids by emirs was not a panacea for separatism. In addition, the researcher reconstructed the existence of several more uluses on the Dnieper left bank region. These are the ulus of Mankerman in the former principality of Pereyaslavl, the Samara-Orelsky ulus as well as the Crimean ulus. Ulus of Kurumyshi occupied large areas on the right bank of the Dnieper. It was conquered by Europeans in the course of the Hungarian and Lithuanian expansion. Reconstruction of Tokhtamish's campaign in Podolia and Principality of Kiev in 1380 represents an important achievement of the scholar. Trying to prevent uprisings in the Black Sea uluses, Tokhtamish planted there his relatives and actively used the troops from Muval's wing during campaigns in Iran and Central Asia. Reviewer's comments have no fundamental significance and cannot seriously affect the appreciation of the work.

Introduction. Foreign language training system and respectively foreign language proficiency assessment of Ukrainian Armed Forces personnel in compliance with NATO standards, require improvement and acceleration at the current stage of Ukraininan Armed Forces reform and the decision made by Ukraine concerning its foreign political course. Purpose – comparative analysis of the system of foreign language proficiency assessment of Ukrainian Armed Forces personnel using standardized methodology in accordance with NATO STANAG 6001 standards and current popular means, namely: IELTS, TOEFL, ECL.Methods: system analysis, induction and deduction, comparison, classification, generalization and systematization.Results. The essence, requirements and assessment criteria of such modern foreign language proficiency assessment means as: IELTS, TOEFL, ECL and assessment in accordance with STANAG 6001 NATO standard are researched in the article. The comparative analysis of the proficiency assessement method in accordance with "STANAG 6001" and such proficiency assessement means as IECL, TOEFIL, ECL has been carried out.Originality. In the course of the research, we found out that each of the methods we investigated had its own rating scale, criteria, and levels of foreign language proficiency. All methods cover such language skills as speaking, writing, reading, listening. IECL, TOEFIL, ECL can be carried out remotely. Currently, Foreign Languages Education and Research Centre of the National Defence University of Ukraine named after Ivan Chernyahovskyі is developing software that will allow taking the NATO STANAG 6001 test remotely in the future. Therefore, an analysis of current methods of foreign language proficiency assessment will be useful in the process of software development.Conclusion. Foreign language proficiency testing according to STANAG 6001 remains today the most effective and efficient method of assessing the foreign language proficiency level of the personnel of the Armed Forces of Ukraine. It allows in a sufficiently limited time to assess the level of foreign language skills of the military personnel objectively, taking into account military aspects. ; В статье проведен сравнительный анализ системы оценивания уровня владения иностранным языком личного состава Вооруженных Сил Украины по методике согласно стандарту НАТО STANAG 6001 и современных популярных методик с применением тестов: IELTS, TOEFL, ECL. ; В статті проведено порівняльний аналіз системи оцінювання рівня володіння іноземною мовою особового складу Збройних Сил України за методикою відповідно до стандарту НАТО STANAG 6001 та сучасних популярних методик із застосуванням тестів: IELTS, TOEFL, ECL.

Introduction. Foreign language training system and respectively foreign language proficiency assessment of Ukrainian Armed Forces personnel in compliance with NATO standards, require improvement and acceleration at the current stage of Ukraininan Armed Forces reform and the decision made by Ukraine concerning its foreign political course. Purpose – comparative analysis of the system of foreign language proficiency assessment of Ukrainian Armed Forces personnel using standardized methodology in accordance with NATO STANAG 6001 standards and current popular means, namely: IELTS, TOEFL, ECL.Methods: system analysis, induction and deduction, comparison, classification, generalization and systematization.Results. The essence, requirements and assessment criteria of such modern foreign language proficiency assessment means as: IELTS, TOEFL, ECL and assessment in accordance with STANAG 6001 NATO standard are researched in the article. The comparative analysis of the proficiency assessement method in accordance with "STANAG 6001" and such proficiency assessement means as IECL, TOEFIL, ECL has been carried out.Originality. In the course of the research, we found out that each of the methods we investigated had its own rating scale, criteria, and levels of foreign language proficiency. All methods cover such language skills as speaking, writing, reading, listening. IECL, TOEFIL, ECL can be carried out remotely. Currently, Foreign Languages Education and Research Centre of the National Defence University of Ukraine named after Ivan Chernyahovskyі is developing software that will allow taking the NATO STANAG 6001 test remotely in the future. Therefore, an analysis of current methods of foreign language proficiency assessment will be useful in the process of software development.Conclusion. Foreign language proficiency testing according to STANAG 6001 remains today the most effective and efficient method of assessing the foreign language proficiency level of the personnel of the Armed Forces of Ukraine. It allows in a sufficiently limited time to assess the level of foreign language skills of the military personnel objectively, taking into account military aspects. ; В статье проведен сравнительный анализ системы оценивания уровня владения иностранным языком личного состава Вооруженных Сил Украины по методике согласно стандарту НАТО STANAG 6001 и современных популярных методик с применением тестов: IELTS, TOEFL, ECL. ; В статті проведено порівняльний аналіз системи оцінювання рівня володіння іноземною мовою особового складу Збройних Сил України за методикою відповідно до стандарту НАТО STANAG 6001 та сучасних популярних методик із застосуванням тестів: IELTS, TOEFL, ECL.

Introduction. Ukraine has chosen to integration in Euro-Atlantic security structures, and since 2014 has been actively pursuing a Euro-Atlantic course. As a NATO graduate country, Ukraine has to fulfill a number of requirements for NATO membership, one of the key ones being proficiency in military personnel in a foreign language (English) not lower than the SMR-2 (functional) according to the NATO STANAG 6001 standard. However, the average among militaries is SMR-1 (survival). Such an indicator is insufficient to meet NATO requirements, so the article attempts to identify groups of reasons for such a level of foreign language proficiency by military personnel of the Armed Forces of Ukraine and suggested ways of overcoming this problem.Purpose. To study the requirements of the governing documents on the level of foreign language proficiency of military personnel, to determine the reasons for the lack of proficiency in the foreign language of military personnel of the Ukrainian Armed Forces. Research methods: system analysis, induction and deduction, comparison, classification, generalization and systematization.Results: identifying groups of reasons for a low level in a foreign language and some recommendations for improving it.Originality. At present, the level in a foreign language (English) by military personnel of the Armed Forces of Ukraine is a rather problematic issue. Unless military personnel in the Armed Forces of Ukraine increase, their level of foreign language skills to NATO requires there can be no question of joining NATO. Therefore, the study identified the reasons for the low level in a foreign language proficiency by military personnel of the Armed Forces of Ukraine and some recommendations for improving it that may be useful for solving this problem.Conclusion. The study suggests that there is currently a problem of a low level in in a foreign language (English) and identifies four groups of reasons for this low level and some recommendations to address the current problem. At the same time, the research leads us to state that the solution of the topic raised depends on the militaries (himself), including, who, however, needs to be supported and motivated.It should be noted that the achievement of the required level in a foreign language by Ukrainian Armed Forces personnel is one of the priority and at the same time problematic tasks for the Armed Forces, so it is necessary to further investigate this issue in search of the best ways to solve this problem. ; В статье проанализировано современное состояние и перспективы развития системы подготовки военнослужащих по английскому языку. Определены требования руководящих документов в знания иностранного языка военнослужащих и определенные группы причин недостаточного уровня владения иностранным языком военнослужащих вооруженных сил Украины. ; У статті проаналізовано сучасний стан та перспективи розвитку системи підготовки військовослужбовців з англійської мови. Визначені вимоги керівних документів до знання з іноземної мови військовослужбовців та визначені групи причин недостатнього рівня володіння іноземною мовою військовослужбовців збройних сил України.

Introduction. Ukraine has chosen to integration in Euro-Atlantic security structures, and since 2014 has been actively pursuing a Euro-Atlantic course. As a NATO graduate country, Ukraine has to fulfill a number of requirements for NATO membership, one of the key ones being proficiency in military personnel in a foreign language (English) not lower than the SMR-2 (functional) according to the NATO STANAG 6001 standard. However, the average among militaries is SMR-1 (survival). Such an indicator is insufficient to meet NATO requirements, so the article attempts to identify groups of reasons for such a level of foreign language proficiency by military personnel of the Armed Forces of Ukraine and suggested ways of overcoming this problem.Purpose. To study the requirements of the governing documents on the level of foreign language proficiency of military personnel, to determine the reasons for the lack of proficiency in the foreign language of military personnel of the Ukrainian Armed Forces. Research methods: system analysis, induction and deduction, comparison, classification, generalization and systematization.Results: identifying groups of reasons for a low level in a foreign language and some recommendations for improving it.Originality. At present, the level in a foreign language (English) by military personnel of the Armed Forces of Ukraine is a rather problematic issue. Unless military personnel in the Armed Forces of Ukraine increase, their level of foreign language skills to NATO requires there can be no question of joining NATO. Therefore, the study identified the reasons for the low level in a foreign language proficiency by military personnel of the Armed Forces of Ukraine and some recommendations for improving it that may be useful for solving this problem.Conclusion. The study suggests that there is currently a problem of a low level in in a foreign language (English) and identifies four groups of reasons for this low level and some recommendations to address the current problem. At the same time, the research leads us to state that the solution of the topic raised depends on the militaries (himself), including, who, however, needs to be supported and motivated.It should be noted that the achievement of the required level in a foreign language by Ukrainian Armed Forces personnel is one of the priority and at the same time problematic tasks for the Armed Forces, so it is necessary to further investigate this issue in search of the best ways to solve this problem. ; В статье проанализировано современное состояние и перспективы развития системы подготовки военнослужащих по английскому языку. Определены требования руководящих документов в знания иностранного языка военнослужащих и определенные группы причин недостаточного уровня владения иностранным языком военнослужащих вооруженных сил Украины. ; У статті проаналізовано сучасний стан та перспективи розвитку системи підготовки військовослужбовців з англійської мови. Визначені вимоги керівних документів до знання з іноземної мови військовослужбовців та визначені групи причин недостатнього рівня володіння іноземною мовою військовослужбовців збройних сил України.

Національне виховання школярів, зокрема в контексті розвитку компетентності вільного володіння державною мовою, є важливою ланкою у процесі розбудови незалежної України, духовного відродження і демократизації нашого суспільства. Найбільш придатними для роботи з народознавчим матеріалом є уроки української мови. Народознавчий матеріал у початковій школі досі використовується епізодично, без детально розробленої методики його опрацювання. Ефективність освітнього процесу значною мірою залежить від рівня зацікавленості школярів. Використання художніх текстів, фольклору на уроках мови створюють можливості не лише для більш повного, глибокого оволодіння мовою, а й для розуміння естетичної природи літератури, її сутності як мистецтва слова. Уведення в освітній процес народознавчих елементів дає змогу збагачувати уроки української мови та читання, розширювати словниковий запас здобувачів освіти, їхню стилістичну і загальну мовну культуру, грамотність. Важливо брати до уваги регіональні особливості національних традицій у вихованні учнів, за можливості проводити пошукову народознавчу роботу, під час якої діти могли б записувати фольклорні тексти безпосередньо від їх носіїв. Засоби народознавства роблять урок більш цікавим, незвичайним, вносять у нього елементи гри, цікавості, прищеплюють інтерес до рідної мови, розширюють світогляд школяра, збільшують словниковий запас, розвивають мову, знайомлять дітей з українською історією та культурою. ; National education of schoolchildren, particularly in the context of developing the competence of fluency in the state language, is an important link in the process of building an independent Ukraine, spiritual revival and democratization of our society. Ukrainian language lessons are the most suitable for working with ethnographic material. Ethnographic material in primary school is still used sporadically, without a detailed method of its processing. The effectiveness of the educational process largely depends on the level of interest of students. The use of literary texts and ...