Suchergebnisse

The article examines the essence of military policy, its place in national policy, the main tasks, the relationship with such categories as military-political analysis, military-political situation, military power of the state. There is an incomplete concordance between the essence of the military policy and the functions of the Ministry of Defence of Ukraine as a state body responsible for its formation and implementation. ; У статті розглядається сутність воєнної політики, її місце в державній політиці, головні завдання, взаємозв'язок із категоріями воєнно-політичного аналізу, воєнно-політичної обстановки, воєнної могутності держави. Виявляється неповна відповідність між сутністю воєнної політики і функціями Міністерства оборони України як державного органу, відповідального за її формування й реалізацію.

The article examines the essence of military policy, its place in national policy, the main tasks, the relationship with such categories as military-political analysis, military-political situation, military power of the state. There is an incomplete concordance between the essence of the military policy and the functions of the Ministry of Defence of Ukraine as a state body responsible for its formation and implementation. ; У статті розглядається сутність воєнної політики, її місце в державній політиці, головні завдання, взаємозв'язок із категоріями воєнно-політичного аналізу, воєнно-політичної обстановки, воєнної могутності держави. Виявляється неповна відповідність між сутністю воєнної політики і функціями Міністерства оборони України як державного органу, відповідального за її формування й реалізацію.

Статтю присвячено вивченню та тлумаченню основних категорій і понять у галузі державної безпеки. Здійснено аналіз наявних у нормативно-правовому полі України визначень, які окреслюють поняття категорії державної безпеки, суверенітету держави, об'єктів державної безпеки та суб'єктів її забезпечення. Автори розглянули змістове наповнення категорій "державна безпека", "національна безпека", "воєнна безпека" та провели їх порівняльний аналіз. Стверджується, що правильне розуміння категоріально-понятійного апарату спеціальності 251 – Державна безпека створює фахову основу діяльності суб'єктів, уповноважених на її забезпечення. Досліджується питання державного суверенітету та територіальної цілісності держави. Проаналізовано Декларацію про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року як базовий нормативно-правовий акт та ознаки, притаманні державному суверенітету України. Суверенні права розглядаються як невід'ємні, загальні та рівні правові можливості, необхідні для існування і розвитку держави. Вивчаються основні загрози невоєнного характеру як одна з ознак категорії "державна безпека". Наводиться авторська думка щодо необхідності нормативного закріплення більш конкретного переліку таких загроз. Стверджується про необхідність досягнення консенсусу в питанні остаточної редакції визначення "державна безпека", як в частині переліку об'єктів забезпечення державної безпеки, так і в частині конкретизації наявних чи потенційних загроз. Запропоновано переглянути ієрархічне співвідношення категорії "державна безпека" та категорій "національна безпека" і "воєнна безпека". Наголошено, що це три рівнозначні категорії, які є центром усього безпекового та оборонного планування України. Вказано на основні неточності понятійного апарату, вдосконалення яких зміцнить правову основу діяльності за зазначеним напрямом. Розглядаються причини тимчасової втрати державою Україна контролю над деякими своїми територіями.

This paper examines the problem of development of the term "state security" in Ukraine, legal context of implementation, adequate definitions for state authorities` competence in sphere of security. Based on traditional theoretical legal definition of state as organization of political power, security of state depends on the components of security such as politics, economy, scientific and technological policy as the foundation of innovation policy. In today's world economics is driven by knowledge. Therefore, structure of innovation economy may be described as conditional pattern "common economy = economy of science + economy of technics + economy of production (real economy)". The economy in this context may be described as "economy of science (information => information resources => innovations => qualitatively new knowledge => intellectual resources), economy of technics and economy of production". In this sense state security depends on political component of economic security. Systematization of competence of Verkhovna Rada of Ukraine (national parliament), President of Ukraine, National Security and Defense Council of Ukraine, Cabinet of Ministers of Ukraine, local authorities in the sphere of security is far from perfect. The authors argue that the state security is not only within the competence of Security Service of Ukraine according to prescriptions of the law. These objectives are subjects for other state authorities. However, the problems of separation of competence for state powers and state authorities are complex and need following studies. ; У роботі розглядаються проблеми розвитку поняття "державна безпека" в Україні, її правового виміру, належноговизначення компетентних державних органів, відповідальних за її забезпечення. Виходячи з того, що усталеним для вітчизняної правової науки є визначення держави як організації політичної влади, її безпека залежить від політичної, економічної, наукової та науково-технологічної складових, які є фундаментом інноваційної політики України.У сучасному світі рушійною силою економіки стають якісно нові знання, тому структуру економіки, як інноваційної, можна звести до наступної формули:"загальнаекономіка = економіка науки + науково-технологічна економіка + економіка матеріального виробництва". Економіку ж, на нашу думку, схематично можна відобразити так: "економіка науки (інформація => інформаційні ресурси => інноваційна діяльність => якісно нові знання => інтелектуальні ресурси), науково-технологічна економіка та економіка матеріального виробництва". У такому контексті безпека держави залежить від її політичної складової із забезпечення економічної безпеки суспільства. Систематизація повноважень Верховної Ради України, Президента України, Ради національної безпеки України, Кабінету Міністрів України, місцевих органів влади та органів із забезпечення безпеки на сьогодні далека від досконалої. Визначається, що безпеку держави забезпечує не лише законодавчо визначений орган – Служба безпеки України, а й інші органи влади та управління. Водночас питання розмежування компетенції між ними у зазначеній сфері залишається складним і потребує ґрунтовних досліджень.

This paper examines the problem of development of the term "state security" in Ukraine, legal context of implementation, adequate definitions for state authorities` competence in sphere of security. Based on traditional theoretical legal definition of state as organization of political power, security of state depends on the components of security such as politics, economy, scientific and technological policy as the foundation of innovation policy. In today's world economics is driven by knowledge. Therefore, structure of innovation economy may be described as conditional pattern "common economy = economy of science + economy of technics + economy of production (real economy)". The economy in this context may be described as "economy of science (information => information resources => innovations => qualitatively new knowledge => intellectual resources), economy of technics and economy of production". In this sense state security depends on political component of economic security. Systematization of competence of Verkhovna Rada of Ukraine (national parliament), President of Ukraine, National Security and Defense Council of Ukraine, Cabinet of Ministers of Ukraine, local authorities in the sphere of security is far from perfect. The authors argue that the state security is not only within the competence of Security Service of Ukraine according to prescriptions of the law. These objectives are subjects for other state authorities. However, the problems of separation of competence for state powers and state authorities are complex and need following studies. ; У роботі розглядаються проблеми розвитку поняття "державна безпека" в Україні, її правового виміру, належноговизначення компетентних державних органів, відповідальних за її забезпечення. Виходячи з того, що усталеним для вітчизняної правової науки є визначення держави як організації політичної влади, її безпека залежить від політичної, економічної, наукової та науково-технологічної складових, які є фундаментом інноваційної політики України.У сучасному світі рушійною силою економіки стають якісно нові знання, тому структуру економіки, як інноваційної, можна звести до наступної формули:"загальнаекономіка = економіка науки + науково-технологічна економіка + економіка матеріального виробництва". Економіку ж, на нашу думку, схематично можна відобразити так: "економіка науки (інформація => інформаційні ресурси => інноваційна діяльність => якісно нові знання => інтелектуальні ресурси), науково-технологічна економіка та економіка матеріального виробництва". У такому контексті безпека держави залежить від її політичної складової із забезпечення економічної безпеки суспільства. Систематизація повноважень Верховної Ради України, Президента України, Ради національної безпеки України, Кабінету Міністрів України, місцевих органів влади та органів із забезпечення безпеки на сьогодні далека від досконалої. Визначається, що безпеку держави забезпечує не лише законодавчо визначений орган – Служба безпеки України, а й інші органи влади та управління. Водночас питання розмежування компетенції між ними у зазначеній сфері залишається складним і потребує ґрунтовних досліджень.

На основі аналізу ролі та місця інформаційної безпеки держави визначено основні напрями забезпечення інформаційної складової воєнноїбезпеки. Зазначено, що активне розроблення інформаційної зброї і підготовка до інформаційних кампаній багато в чому визначаються поглядами розвинутих країн на цілі, умови, форми і наслідки застосування воєнної сили. Визначено інформаційну безпеку держави як невід'ємну складову воєнної безпеки. ; На основе анализа роли и места информационной безопасности государства определены основные направления обеспечения информационной составляющей военной безопасности. Отмечено, что активное разрабатывание информационного оружия и подготовка к информационным кампаниям во многом определяются взглядами развитых стран на цели, условия, формы и последствия применения военной силы. Определена информационная безопасность государства как неотъемлемая составляющая военной безопасности. ; On the basis of analysis of role and place of informative security of the state basic directions of providing the informative constituent of military security are certain. It is marked that active development of informative weapon and preparation to the informative campaigns are in a great deal determined by the looks of the developed countries to the aims, terms, forms and consequences of application of military force. Informative security of the state as inalienable constituent of military security is certain.

У статті автори аналізують нещодавно прийнятий Закон України «Про національну безпеку України» з погляду задоволення потреб нормативно-правового забезпечення у сфері воєнної політики України. Для аналізу використовуються критерії повноти і несуперечливості правових норм цього Закону. ; In the article, the authors analyse the recently adopted Law of Ukraine «On National Security of Ukraine» from the point of satisfying the needs of legal and regulatory support in the field of military policy of Ukraine. For the analysis, criteria of completeness and conformity of the legal norms of this Law are used.

У статті автори аналізують нещодавно прийнятий Закон України «Про національну безпеку України» з погляду задоволення потреб нормативно-правового забезпечення у сфері воєнної політики України. Для аналізу використовуються критерії повноти і несуперечливості правових норм цього Закону. ; In the article, the authors analyse the recently adopted Law of Ukraine «On National Security of Ukraine» from the point of satisfying the needs of legal and regulatory support in the field of military policy of Ukraine. For the analysis, criteria of completeness and conformity of the legal norms of this Law are used.

У даній роботі авторами розглядається одна з суттєвих складових воєнної безпеки держави − воєнно-технологічна безпека, або воєнна безпека у воєнно-технологічній сфері. Показано, що суть воєнно-технологічного компонента воєнної безпеки полягає в забезпеченні паритету не сили, а безпеки. Особлива увага надається питанням світового досвіду з інтенсифікації інноваційної діяльності в оборонному комплексі держави. Показано, що повноцінне врахування загальносвітових тенденцій з розвитку інноваційної сфери оборонно-промислового комплексу та критичне використання позитивного досвіду розвинених країн, насамперед, США становить безперечний практичний інтерес для розвитку вітчизняного ОПК. Звичайно, при цьому необхідне повне врахування особливостей інноваційної сфери України, її інноваційної культури та основних конкурентних переваг. Матеріали статті можуть бути корисними для фахівців оборонної галузі України на первинних етапах формування заходів з забезпечення сучасного рівня воєнної безпеки держави. ; In this paper, the authors consider one of the essential components of military security of the state – military technological security, or military security in the military technological sphere. It demonstrates that the essence of the military technological component of military security is to ensure the parity not of force but of security. Particular attention is concentrated on the issues of world experience in intensifying innovation in defense industry. It shows that full consideration of global trends in the development of innovation in the defense industry and critical use of the positive experience of developed countries, especially the United States, is of undoubted practical interest for the development of domestic defense industry. Of course, it is necessary to take full account of the peculiarities of the innovation sphere of Ukraine, its innovation culture and the main competitive advantages. The materials of the article can be useful for specialistsтin the defense sphere of Ukraine at the initial stages of activities aimed at ensureing the current level of military security of the state

Наведені рекомендації щодо уточнення завдань, що покладаються на систему моніторингу, та вдосконалення технологій його проведення. Розкрита сутність мети, завдань, механізмів і процедур проведення моніторингу загроз національній та воєнній безпеці з урахуванням принципів його організації. ; Recommendations for refining the tasks assigned on a monitoring system and improvement of the technologies for its implementation are given. The essence of goals, tasks, mechanisms and procedures for conducting monitoring of threats to national and military security, taking into account the principles of its organization, is revealed.

Наведені рекомендації щодо уточнення завдань, що покладаються на систему моніторингу, та вдосконалення технологій його проведення. Розкрита сутність мети, завдань, механізмів і процедур проведення моніторингу загроз національній та воєнній безпеці з урахуванням принципів його організації. ; Recommendations for refining the tasks assigned on a monitoring system and improvement of the technologies for its implementation are given. The essence of goals, tasks, mechanisms and procedures for conducting monitoring of threats to national and military security, taking into account the principles of its organization, is revealed.

В статье проанализированы актуальные аспекты формирования и реализации государственной политики в сфере предотвращения и реагирования на чрезвычайные ситуации военного характера. Исследованы основные положения военных доктрин Украины и отдельных стран постсоветского пространства, являющихся основой для подготовки и принятия военно-политических и военно-стратегических решений, разработки стратегий и программ в военной сфере. Подчеркнуты оборонительный характер военных доктрин, необходимость основательной оценки военно-политической обстановки, прогнозирование ее развития и тому подобное. Доказано, что военная безопасность является подвидом национальной безопасности, ее неотъемлемым элементом. ; In article relevant aspects of formation and implementation of state policy in sphere of prevention and reaction to emergency of military nature are analyzed. Proved that theoretical and practical interest in legal issues of military security associated with the political, social, economic transformations taking place in area of national security of a state. So, driven by the need for a comprehensive, integrated, using modern methods of learning, taking into account the latest advances jurisprudence study of patterns of formation and development of the Military Doctrine of Ukraine, identify ways of improving it. Established that current Military Doctrine of Ukraine is the leading system of views on causes, nature and character of modern military conflicts, principles and ways of preventing its, preparing state for possible armed conflict, as well as use of military force to protect state sovereignty, territorial integrity and other vital national interests. The basic provisions of the military doctrine of Ukraine and some countries of the former Soviet Union (Russian Federation, Republic of Kazakhstan, Republic of Belarus, Republic of Moldova, Republic of Uzbekistan), which is the basis for the preparation and adoption of military-political and military-strategic decisions, developing policies and programs in the military field. It is emphasized that the main idea of the military doctrine of any country strengthening its defensive nature and definition of officially accepted views on military construction, training and employment of the Armed Forces and other military formations for armed defence of national interests in this area. The implementation of military doctrines should be achieved through complex political, economic, social, military, informational, legal and other measures to ensuring the military security and defence. These doctrines should be the basis for preparation and adoption of military-political and militarystrategic decisions, developing programs in military spheres.

There has been determined the place of the military element in the national interests implementation. There has been analyzed the views of leading countries on the role of force component in the field of defense and security policy. ; Визначено місце і роль воєнної складової в реалізації національних інтересів держав. Проаналізовано погляди провідних держав на роль силового компонента в сфері оборонної політики та політики безпеки.

An important component of the state-building process in Ukraine is the government's activities to ensure national security, which is an attribute of independence. The ruling political forces in Ukraine have created the necessary legal framework for national security (parliamentary resolutions, laws, decrees of the head of state). The process of ensuring the national security of Ukraine should be divided into stages: 1991−2014 (imitation) and after 2014 (essential). The peculiarities of the first stage were the wide involvement of Soviet approaches in the formation of the institutional basis for ensuring national security, the imitation of the defense activity of legitimate armed formations, and the development of the military organization of the state. It was considered that the proper level of military security of Ukraine is evidence of national security in general. At the beginning of 2014, the system of ensuring Ukraine's national security on the basis of imitation collapsed, which failed to counteract Russia's aggressive plans. Seeking to hinder the will of the Ukrainian people for a European future, Russia occupied part of Ukraine's territory − the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, and unleashed military aggression in eastern Ukraine. The beginning of the essential stage of ensuring the national security of Ukraine is connected with the initiative involvement of civil society in the implementation of security and defense tasks. Evidence of this were: the rapid organization of the emergence of volunteer battalions and their practical application in eastern Ukraine; active formation of local self-defense forces; powerful volunteer movement; deployment of information resistance structures to the enemy's propaganda influences; implementation of the values of patriotism in the spiritual and cultural life of the population, etc. The violent reaction of civil society to the threats and dangers that threaten the very existence of an independent and sovereign Ukraine has become a social reality. In Ukraine, there has been a fundamental shift in emphasis in the understanding of national security. The main subject of its ensuring is the security and defense sector, which combines state authorities, state armed formations and civil society structures interested in solving security and defense tasks. In Ukraine, which seeks to become democratic, security activities have been de-ethicized, which is not the case in authoritarian countries. If earlier national security was interpreted as a state of protection of national interests, now (at the request of civil society) − as a state of protection of national interests and values. The theory and practice of creating national security of Ukraine are developing dynamically. The subject of scientific research and public discussions are methodological, institutional, public administration, social compensation aspects of national security and defense. It is a matter of practical implementation of their results with the leading participation of constitutional state structures. ; Важливою складовою державотворчого процесу в Україні є діяльність влади з питань гарантування національної безпеки, яка виступає атрибутом незалежності. Правлячими політичними силами в Україні створено необхідну нормативно-правову базу з питань національної безпеки (парламентські постанови, закони, укази глави держави). Процес забезпечення національної безпеки України доцільно розділити на етапи: 1991−2014 р. (імітаційний) та після 2014 р. (сутнісний). Особливостями першого етапу стали широке залучення радянських підходів до формування інституційної основи забезпечення національної безпеки, імітація оборонної активності легітимних збройних формувань, розвиток Воєнної організації держави. Вважалося, що належний рівень воєнної безпеки України є свідченням гарантування національної безпеки в цілому. На початку 2014 р. відбувся крах системи забезпечення національної безпеки України на імітаційній основі, яка не змогла протидіяти російським агресивним планам. Прагнучи перешкодити волі українського народу до європейського майбутнього, Росія окупувала частину території України – Автономну Республіку Крим і місто Севастополь, розв'язала воєнну агресію на Сході України. Початок сутнісного етапу забезпечення національної безпеки України пов'язаний з ініціативним залученням громадянського суспільства до виконання завдань безпекового і оборонного ґатунку. Свідченнями цього стали: швидка організація виникнення добровольчих батальйонів та їх практичне застосування на Сході України; активне формування сил місцевої самооборони; могутній волонтерський рух; розгортання структур інформаційного спротиву пропагандистським впливам противника; імплементація цінностей патріотизму в духовно-культурне життя населення тощо. Суспільною реальністю стала силова реакція громадянського суспільства на виклики й небезпеки, що загрожують самому існуванню незалежної й суверенної України. В Україні відбулося принципове зміщення акцентів у розумінні національної безпеки. Головним суб'єктом її забезпечення стає сектор безпеки та оборони, що поєднує державні органи управління, державні збройні формування та структури громадянського суспільства, зацікавлені у вирішенні безпекових та оборонних завдань. В Україні, яка прагне стати демократичною, відбулася деетатизація безпекової діяльності, чого не спостерігається в авторитарних країнах. Якщо раніше національна безпека трактувалась як стан захищеності національних інтересів, то зараз (з подачі громадянського суспільства) − як стан захищеності національних інтересів та цінностей. Теорія і практика творення національної безпеки України динамічно розвиваються. Предметом наукових досліджень та публічних дискусій є методологічні, інституційні, державно-управлінські, суспільно-компенсаційні аспекти гарантування національної безпеки та обороноздатності. Справа за практичним утіленням їх результатів за провідною участю конституційних державних органів.