Suchergebnisse

The article deals with the geopolitical dimension of Russian Federation's energy policy during the period of presidency of V. Putin. The attention is paid to the key regions, which Russia chose for the cooperation and the geopolitical context of such cooperation is revealed. Besides, the Russian-Ukrainian energy relations, which are under the strong political impact, are being analyzed. ; В статье идет речь о геополитическом измерении энергетической политикиРоссийской Федерации во времена президентства В. Путина. Уделено вниманиеключевым регионам, избранных Россией для сотрудничества, и раскрываетсягеополитический подтекст такого сотрудничества. Отдельно проанализированыроссийско-украинские энергетические отношения, которые тоже находятся вбольшей степени в политической плоскости ; У статті йдеться про геополітичний вимір енергетичної політики РосійськоїФедерації за часів президентства В. Путіна. Приділено увагу ключовим регіонам,обрані Росією для співпраці, та розкривається геополітичний підтекст такогоспівробітництва. Окремо проаналізовано російсько-українські енергетичні відносини, які теж перебувають більшою мірою в політичній площині

У статті аналізуються деякі аспекти російської державної ідеології як фундаментальної теоретичної основи і політичної стратегії сучасної Росії. З урахуванням небезпеки, яку несе в собі агресивний характер такої політики не тільки для України, але й світового співтовариства, представляє інтерес дослідження ідейних і геополітичних джерел формування російської ідеології. Автор розглядає цей процес в історичному контексті, простежуючи змістовну наповненість її положень на ключових етапах розвитку російської державності: епохи царської Росії, радянської доби і посткомуністичного періоду. Виявляються внутрішні і зовнішні фактори впливу на базові положення цієї ідеології, її здатність пристосовуватися до різних суспільно­політичних систем, а також органічний зв'язок з уваровською концептуальною тріадою Самодержав'я – Православ'я – Народність та концепцією російського євразійства. Особлива увага приділяється спрямованості базових постулатів цієї ідеології на антиєвропейськість, антидемократію, обгрунтування тези про унікальність російської православної цивілізації, месіанську роль російської культури, право на захист «руського миру», ксенофобію тощо. Проблема досліджується з позицій геополітичного підходу, який дає можливість не тільки виявити змістовні складові офіційної ідеології в РФ, але й її органічний зв'язок з імперською природою і стратегію сучасної російської держави.

Метою дослідження є аналіз формування в геополітиці Німецької імперії українського вектора, визначення засобів його реалізації під час Першої світової війни, а також виявлення потенційних перспектив для тодішніх Німеччини та України. У геополітиці сучасних великих держав спостерігаються неоімперські аспекти, прагнення до зміцнення та розширення сфер свого впливу. Актуальним залишається використання могутніми державами як новітніх, так і традиційних засобів експансіоністської геополітики на міжнародній арені. Тому вивчення геополітики імперських держав під час Першої світової війни становить значний науковий та практичний інтерес. У результаті проведеного дослідження виявлено, що Німецька імперія мала щодо України геополітичні та геоекономічні інтереси. Внаслідок успішних воєнних дій Німецька імперія окупувала значні території колишньої Російської імперії, прагнула до розширення сфери свого впливу в Східній Європі. Німеччина уклала Брестський мир з Україною і вирішила військово-стратегічне завдання щодо скорочення своїх військ на Сході і, відповідно, їх збільшення на Західному фронті. Німецька імперія визнала незалежність досить великої Української держави, що призводило до послаблення Росії. Україна, як і інші пронімецькі країни Східної Європи, мала слугувати «буфером» між Німеччиною та Росією. Німеччина отримала можливість використовувати багаті ресурси України: корисні копалини, сільськогосподарську сировину, транспортні комунікації тощо. Україна мала для Німеччини також вагоме значення в контексті реалізації геостратегічних інтересів в Азії. Домінування над територією України давало Німеччині широкий вихід до Чорного моря, вона здобувала комунікаційні шляхи до Кавказу, а в перспективі до Середнього Сходу та Індії. Українська держава грала роль сателіта Німеччини у справі встановлення контролю на такими регіонами, як Дон та Кубань. Загалом встановлено, що геополітика Німеччини щодо України носила імперський характер, оскільки Україні відводилася роль німецького сателіта, «буферної» країни, джерела ресурсів для німецької економіки, плацдарму для геополітичного контролю над Чорноморським басейном.

У статті проаналізовано основні положення геополітики, викладені у працях класиків Х.-Дж. Маккіндера, Р. Челлена, А.-Т. Мехена, К. Хаусхофера, К. Шмітта, а також з'ясовано основні напрями імплікаційних змін у першорядних геополітичних положеннях. Мета статті – окреслити основні теоретичні виклади науковців, які сформували підґрунтя геополітичного підходу до дослідження міжнародних відносин, із проєкцією у новітнє бачення геополітики, її трансформацій та значення для сучасного політичного світоустрою, безпечного співіснування, розподілу інтересів та балансу провідних сил на міжнародній арені.
Методологічним підґрунтям дослідження стало використання міждисциплінарного поєднання низки підходів, інтегрованих з історії, політології, теорії міжнародних відносин з опорою на загальнонаукові методи аналізу і синтезу, контекстуального аналізу та узагальнення.
Зроблено висновки, що спільною візією дослідників – теоретиків геополітики – є розуміння держави як окремого просторово-географічного організму, особливості якого впливають на специфіку її зовнішньополітичних пріоритетів, а відповідно – міжнародної комунікації. Нині сформульована ними концепція протистояння з урахуванням морської могутності хоча і продовжує визначати основні зовнішньополітичні доктрини сучасних держав, однак не залишається єдиною і домінуючою. Вважаємо, що одвічною цінністю їх ідей є твердження, що врахування «географічних» моментів дає змогу зрозуміти справжній баланс сил без застосування зброї, що, на нашу думку, є важливим фактором збереження мирних взаємовідносин між державами.
Водночас неоднозначність та полярність більшості сучасних критичних публікацій, наприклад, щодо «українського питання» (хоча будемо справедливими, що більшість із них – це почасти публіцистичне теоретизування, яке не претендує на науковий аналіз), слугує своєрідним підкріпленням критичного ставлення до геополітики, зокрема з огляду на її вертикальність, двомірність, підпорядкування тощо, що власне і стало підґрунтям формування її альтернативних концепцій у руслі критичної геополітики, феміністської геополітики, альтер-геополітики, антигеополітики, біополітики і под.

In the article some aspects of Russian state ideology are analysed as fundamental theoretical basis and political strategy of modern Russia. Taking into account a danger which is carried in itself by aggressive character of such policy not only for Ukraine but also world community, there is of interest the researching of ideological and geopolitical sources of forming Russian ideology. The author examines this process in a historical context, tracing rich in content constituent of its positions on the key stages of development of the Russian state system: epoch of tsar's Russia, soviet days and post­communist period. The internal and external factors of influence are probed on base positions of this ideology, its ability to adapt to the different social and political systems, and also organic connection with Uvarov`s triad Autocracy – Orthodoxy – Nationality and conception of Russian Eurasianism. The special attention is paid to the orientation of base postulates of this ideology on Antiwestiny, antidemocracy, justification of thesis about the uniqueness of Russian orthodox civilization, messianic role of the Russian culture, right to protection of the «Russian world», zenophobia and others like that. A problem is probed from positions of geopolitical approach, which enables not only to find out the rich in content constituents of official ideology in RF but also it organic connection with imperial nature and strategy of the modern Russian state. ; У статті аналізуються деякі аспекти російської державної ідеології як фундаментальної теоретичної основи і політичної стратегії сучасної Росії. З урахуванням небезпеки, яку несе в собі агресивний характер такої політики не тільки для України, але й світового співтовариства, представляє інтерес дослідження ідейних і геополітичних джерел формування російської ідеології. Автор розглядає цей процес в історичному контексті, простежуючи змістовну наповненість її положень на ключових етапах розвитку російської державності: епохи царської Росії, радянської доби і посткомуністичного періоду. Виявляються внутрішні і зовнішні фактори впливу на базові положення цієї ідеології, її здатність пристосовуватися до різних суспільно­політичних систем, а також органічний зв'язок з уваровською концептуальною тріадою Самодержав'я – Православ'я – Народність та концепцією російського євразійства. Особлива увага приділяється спрямованості базових постулатів цієї ідеології на антиєвропейськість, антидемократію, обгрунтування тези про унікальність російської православної цивілізації, месіанську роль російської культури, право на захист «руського миру», ксенофобію тощо. Проблема досліджується з позицій геополітичного підходу, який дає можливість не тільки виявити змістовні складові офіційної ідеології в РФ, але й її органічний зв'язок з імперською природою і стратегію сучасної російської держави. ; У статті аналізуються деякі аспекти російської державної ідеології як фундаментальної теоретичної основи і політичної стратегії сучасної Росії. З урахуванням небезпеки, яку несе в собі агресивний характер такої політики не тільки для України, але й світового співтовариства, представляє інтерес дослідження ідейних і геополітичних джерел формування російської ідеології. Автор розглядає цей процес в історичному контексті, простежуючи змістовну наповненість її положень на ключових етапах розвитку російської державності: епохи царської Росії, радянської доби і посткомуністичного періоду. Виявляються внутрішні і зовнішні фактори впливу на базові положення цієї ідеології, її здатність пристосовуватися до різних суспільно­політичних систем, а також органічний зв'язок з уваровською концептуальною тріадою Самодержав'я – Православ'я – Народність та концепцією російського євразійства. Особлива увага приділяється спрямованості базових постулатів цієї ідеології на антиєвропейськість, антидемократію, обгрунтування тези про унікальність російської православної цивілізації, месіанську роль російської культури, право на захист «руського миру», ксенофобію тощо. Проблема досліджується з позицій геополітичного підходу, який дає можливість не тільки виявити змістовні складові офіційної ідеології в РФ, але й її органічний зв'язок з імперською природою і стратегію сучасної російської держави.

The aim of the study is to analyze the formation of the Ukrainian vector in the geopolitics of the German Empire, to determine the means of its implementation during the First World War, as well as to identify potential prospects for Germany and Ukraine at that time. There exist neoimperial aspects and the desire to strengthen and expand their spheres of influence in the geopolitics of contemporary great states. The use of powerful states, both the latest and the traditional means of expansionist geopolitics in the international arena, remains relevant. Therefore, the study of the geopolitics of imperial states during the First World War is of considerable scientific and practical interest. As a result of the study, it was revealed that the German Empire had geopolitical and geoeconomic interests in relation to Ukraine. As a result of successful military operations, the German Empire occupied large territories of the former Russian Empire and sought to expand its sphere of influence in Eastern Europe. Germany concluded the Brest Peace Treaty with Ukraine and solved the military-strategic task of reducing its troops in the East and, accordingly, increasing them on the Western Front. The German Empire recognized the independence of a fairly large Ukrainian state, which led to the weakening of Russia. Ukraine, like other pro-German countries in Eastern Europe, was supposed to serve as a «buffer» between Germany and Russia. Germany got the opportunity to use Ukraine's rich resources: minerals, agricultural raw materials, transport communications, etc. Ukraine was also important for Germany in the context of pursuing geostrategic interests in Asia. Dominance over the territory of Ukraine gave Germany a wide access to the Black Sea, it received communication routes to the Caucasus, and in the future to the Middle East and India. The Ukrainian state played the role of Germany's satellite in establishing control over such regions as the Don and Kuban. In general, it was established that Germany's geopolitics towards Ukraine was imperial, as Ukraine was given the role of a German satellite, a «buffer» country, a source of resources for the German economy, a springboard for geopolitical control over the Black Sea basin. ; Метою дослідження є аналіз формування в геополітиці Німецької імперії українського вектора, визначення засобів його реалізації під час Першої світової війни, а також виявлення потенційних перспектив для тодішніх Німеччини та України. У геополітиці сучасних великих держав спостерігаються неоімперські аспекти, прагнення до зміцнення та розширення сфер свого впливу. Актуальним залишається використання могутніми державами як новітніх, так і традиційних засобів експансіоністської геополітики на міжнародній арені. Тому вивчення геополітики імперських держав під час Першої світової війни становить значний науковий та практичний інтерес. У результаті проведеного дослідження виявлено, що Німецька імперія мала щодо України геополітичні та геоекономічні інтереси. Внаслідок успішних воєнних дій Німецька імперія окупувала значні території колишньої Російської імперії, прагнула до розширення сфери свого впливу в Східній Європі. Німеччина уклала Брестський мир з Україною і вирішила військово-стратегічне завдання щодо скорочення своїх військ на Сході і, відповідно, їх збільшення на Західному фронті. Німецька імперія визнала незалежність досить великої Української держави, що призводило до послаблення Росії. Україна, як і інші пронімецькі країни Східної Європи, мала слугувати «буфером» між Німеччиною та Росією. Німеччина отримала можливість використовувати багаті ресурси України: корисні копалини, сільськогосподарську сировину, транспортні комунікації тощо. Україна мала для Німеччини також вагоме значення в контексті реалізації геостратегічних інтересів в Азії. Домінування над територією України давало Німеччині широкий вихід до Чорного моря, вона здобувала комунікаційні шляхи до Кавказу, а в перспективі до Середнього Сходу та Індії. Українська держава грала роль сателіта Німеччини у справі встановлення контролю на такими регіонами, як Дон та Кубань. Загалом встановлено, що геополітика Німеччини щодо України носила імперський характер, оскільки Україні відводилася роль німецького сателіта, «буферної» країни, джерела ресурсів для німецької економіки, плацдарму для геополітичного контролю над Чорноморським басейном. ; Метою дослідження є аналіз формування в геополітиці Німецької імперії українського вектора, визначення засобів його реалізації під час Першої світової війни, а також виявлення потенційних перспектив для тодішніх Німеччини та України. У геополітиці сучасних великих держав спостерігаються неоімперські аспекти, прагнення до зміцнення та розширення сфер свого впливу. Актуальним залишається використання могутніми державами як новітніх, так і традиційних засобів експансіоністської геополітики на міжнародній арені. Тому вивчення геополітики імперських держав під час Першої світової війни становить значний науковий та практичний інтерес. У результаті проведеного дослідження виявлено, що Німецька імперія мала щодо України геополітичні та геоекономічні інтереси. Внаслідок успішних воєнних дій Німецька імперія окупувала значні території колишньої Російської імперії, прагнула до розширення сфери свого впливу в Східній Європі. Німеччина уклала Брестський мир з Україною і вирішила військово-стратегічне завдання щодо скорочення своїх військ на Сході і, відповідно, їх збільшення на Західному фронті. Німецька імперія визнала незалежність досить великої Української держави, що призводило до послаблення Росії. Україна, як і інші пронімецькі країни Східної Європи, мала слугувати «буфером» між Німеччиною та Росією. Німеччина отримала можливість використовувати багаті ресурси України: корисні копалини, сільськогосподарську сировину, транспортні комунікації тощо. Україна мала для Німеччини також вагоме значення в контексті реалізації геостратегічних інтересів в Азії. Домінування над територією України давало Німеччині широкий вихід до Чорного моря, вона здобувала комунікаційні шляхи до Кавказу, а в перспективі до Середнього Сходу та Індії. Українська держава грала роль сателіта Німеччини у справі встановлення контролю на такими регіонами, як Дон та Кубань. Загалом встановлено, що геополітика Німеччини щодо України носила імперський характер, оскільки Україні відводилася роль німецького сателіта, «буферної» країни, джерела ресурсів для німецької економіки, плацдарму для геополітичного контролю над Чорноморським басейном.

This is an attempt to analyse contemporary balance in the Middle East region. The main aspects of the formation of its new landscape are the change of the model of «US presence» in the region. Geopolitical competition between global and regional power centres – US, Russia, Iran, Turkey, Saudi Arabia and Israel that leads to new division lines between regional actors to the creation of new alliances and blocks.The D. Trump's decision to remove American troops from Syria became the manifestation of change of the US role in the Middle East region that would have serious geo-political consequences.US are trying to mobilise it allies in the region into anti-Iran coalition with the help of such military-political project as Middle East Alliance. One can see complete approaching of the position of Israel and the number of Arab Gulf countries, but this process faces the unsettled Palestinian problem and Arab public opinion. The Warsaw ministry Middle East conference became a new US attempt to strengthen anti-Iran coalition and to close Israel with the Arab World. ; Аналізується сучасний геополітичний баланс у Близькосхідному регіоні. Головними чинниками формування його нового ландшафту є зміна моделі присутності в регіоні Сполучених Штатів, геополітичне суперництво між глобальними та регіональними центрами сили – США, Росією, Іраном, Туреччиною, Саудівською Аравією та Ізраїлем, що призводить до нового водорозділу між регіональними акторами і до створення нових альянсів і блоків. Проявом такої зміни ролі США у Близькосхідному регіоні стало рішення Д. Трампа про вихід американських військ із Сирії, що матиме серйозні геополітичні наслідки.США намагаються мобілізувати своїх союзників у регіоні в антиіранську коаліцію за допомогою такого воєнно-політичного проекту, як Близькосхідний стратегічний альянс (Middle East Strategic Alliance). Відбувається певне зближення позицій Ізраїлю та низки арабських країн Затоки, однак цей процес натикається на невирішеність палестинської проблеми та арабську громадську думку. Варшавська міністерська конференція з питання Близького Сходу стала черговою спробою США зміцнити антиіранську коаліцію та зблизити Ізраїль з арабським світом.

У статті розглянуті умови для створення регіональної системи національної безпеки в Центральній Азії в пострадянський період. Акцентовано на появі в регіоні нових політичних гравців першого ешелону - США, ЄС, КНР, а також другого ешелону - Туреччини, Ірану, Індії, Пакистану. Простежена роль названих країн у забезпеченні регіональної політичної та економічної стабільності. Досліджені наявні регіональні загрози, які мають глобальний характер, й описані їхні характерні особливості для кожної з нових центральноазіатських незалежних держав. Зроблено висновки про неспроможність країн центральноазіатського регіону самостійно протистояти сучасним геополітичним викликам. ; В статье рассмотрены условия образования региональной системы безопасности в Центральной Азии в постсоветский период. Акцентировано внимание на выходе на геополитический простор центральноазиатского региона новых политических игроков первого эшелона - США, ЕС, КНР, а также второго эшелона - Турции, Ирана, Индии, Пакистана и других. Проанализирована роль перечисленных стран в процессе обеспечения политической и экономической стабильности. Исследованы существующие региональные угрозы глобального характера, описаны их особенности для каждой страны Центральной Азии. Сделаны выводы о том, что страны центральноазиатского региона не могут самостоятельно сопротивляться современным геополитическим вызовам. ; The conditions for development of a regional system of national security in Central Asia in the post-Soviet period are reviewed in a new geopolitical context. The emergence in the region of new political actors of the first echelon - the USA, the European Union and the People's Republic of China as well as the second echelon - Turkey, the Islamic republic of Iran, India and Pakistan is emphasized. The role of the above countries in ensuring political and economic security is traced. The regional integration situation is analyzed. Available regional threats, some of them of global nature, are looked into, their characteristic features described for each New Independent State. Interstate conflicts and their resolution potentiality in the current situation are investigated. The unity of the region in combatting international terrorism and extremism is pointed out. Regional threats which endanger the West are identified. Special attention is given to politicization of Islam, radical fundamentalism and their belligerent manifestations which took place in Central Asia. The membership of Central Asian countries in such security-focused interstate organizations as the Collective Security Treaty Organization and the Shanghai Cooperation Organization as well as relations with the UN and the NATO are laid stress on. A great military and technical dependence of the armed forces of Central Asian countries on the Russian factor is pointed out. Some facts of the geopolitical confrontation between Russia, the EU, the USA and China are referred to. Conclusions are drawn as to incapability of countries of the Central Asian region to stand up to current geopolitical challenges on their own and the lack of a regional security system. The necessity of multi-vector foreign policy as a form of guarantee against external aggression is brought into focus.

У статті розглянуті умови для створення регіональної системи національної безпеки в Центральній Азії в пострадянський період. Акцентовано на появі в регіоні нових політичних гравців першого ешелону - США, ЄС, КНР, а також другого ешелону - Туреччини, Ірану, Індії, Пакистану. Простежена роль названих країн у забезпеченні регіональної політичної та економічної стабільності. Досліджені наявні регіональні загрози, які мають глобальний характер, й описані їхні характерні особливості для кожної з нових центральноазіатських незалежних держав. Зроблено висновки про неспроможність країн центральноазіатського регіону самостійно протистояти сучасним геополітичним викликам. ; В статье рассмотрены условия образования региональной системы безопасности в Центральной Азии в постсоветский период. Акцентировано внимание на выходе на геополитический простор центральноазиатского региона новых политических игроков первого эшелона - США, ЕС, КНР, а также второго эшелона - Турции, Ирана, Индии, Пакистана и других. Проанализирована роль перечисленных стран в процессе обеспечения политической и экономической стабильности. Исследованы существующие региональные угрозы глобального характера, описаны их особенности для каждой страны Центральной Азии. Сделаны выводы о том, что страны центральноазиатского региона не могут самостоятельно сопротивляться современным геополитическим вызовам. ; The conditions for development of a regional system of national security in Central Asia in the post-Soviet period are reviewed in a new geopolitical context. The emergence in the region of new political actors of the first echelon - the USA, the European Union and the People's Republic of China as well as the second echelon - Turkey, the Islamic republic of Iran, India and Pakistan is emphasized. The role of the above countries in ensuring political and economic security is traced. The regional integration situation is analyzed. Available regional threats, some of them of global nature, are looked into, their characteristic features described for each New Independent State. Interstate conflicts and their resolution potentiality in the current situation are investigated. The unity of the region in combatting international terrorism and extremism is pointed out. Regional threats which endanger the West are identified. Special attention is given to politicization of Islam, radical fundamentalism and their belligerent manifestations which took place in Central Asia. The membership of Central Asian countries in such security-focused interstate organizations as the Collective Security Treaty Organization and the Shanghai Cooperation Organization as well as relations with the UN and the NATO are laid stress on. A great military and technical dependence of the armed forces of Central Asian countries on the Russian factor is pointed out. Some facts of the geopolitical confrontation between Russia, the EU, the USA and China are referred to. Conclusions are drawn as to incapability of countries of the Central Asian region to stand up to current geopolitical challenges on their own and the lack of a regional security system. The necessity of multi-vector foreign policy as a form of guarantee against external aggression is brought into focus.

Досліджено особливості впливу глобалізаційних процесів на економіку країн світу і зокрема України. Розкрито основні принципи економічної політики Європейського Союзу. Обгрунтовано найбільш дієві напрямки, які визначають розвиток економіки України в посткризовий період. The peculiarities of influence of the globalization processes on the world economics and Ukrainian economics, in particular, are analyzed in the article. The basic principles of the economical politics of the European Union are revealed. The most effective destinations, which determine the development of Ukraine in the post-crisis period, are proposed and motivated.

The purpose of this paper is to analyze current geopolitical concepts and determine their significance for Ukraine.It is emphasized that the correct realization of the achievements of geopolitics as one of the leading sciences of the twenty-first century enables the states to choose their foreign policy of development, to protect national interests and to develop in the international arena. At the same time, it is emphasized that modern geopolitics is a complex complex of sometimes ambiguous and controversial projects and projects. Often geopolitical concepts contribute to the functioning of superpowers. Therefore, it is important to adequately analyze current geopolitical concepts and determine the possibility of adopting their ideas for specific use. It is emphasized that the relevance of this study is substantiated by the need to update and make more effective Ukraine's geopolitical strategy using existing scientific achievements and modernization potential of the state.Such geopolitical concepts as the concepts of convergence, neo-mondialism, neo-Eurasianism, the concept of the «horizon line» by J. Attali, the futurological concept of C. Santoro catastrophes, the idea of Orientalism of Said are analyzed. Their specific features are defined. The concept of geoeconomics and the outlined geoeconomic spatial approach of J. Attali are considered, in particular, possible geoeconomic spaces in the world. Likely possible scenarios of catastrophes by K. Santoro.It was noted that both in the concept of Mondialism and in the concept of Eurasianism, Ukraine was given the role not of an independent actor, but of a bridgehead for imperial ambitions. Futuristic ideas are effective in predicting particular geopolitical processes and can be used to refresh a geopolitical strategy, and can be used by orientalist scholars and statesmen and politicians to gain a deeper understanding of different cultures in international relations.It is concluded that the main directions of development of modern geopolitical concepts are: globalization dimension, interconnection between all states of the world, development of market relations and liberalism, increase of the number of local wars, redistribution of geopolitical points of influence, reformation of international organizations. It is emphasized that one of the main aspects in this context is the enhancement of the power of the Pacific States and certain Eastern countries. The geopolitical role of countries in the African continent remains ambiguous. It is determined that it is important for the Ukrainian state to position itself as a strong «middle» state; to develop information technologies; establish more effective partnerships with countries in Asia, Africa and the East; even more actively participate in international events and become a member of international organizations; create its geopolitical concept and strategy; definitively determine geopolitical identity. It is emphasized that the prospects for further research are the study of other modern geopolitical concepts, as well as the analysis and forecasting of the geopolitical picture of the world and changes in the location of the centers of power and the role of Ukraine in them. ; Метою роботи є проаналізувати сучасні геополітичні концепції та визначити їх значення для України.Підкреслено, що коректна реалізація здобутків геополітики як однієї з провідних наук двадцять першого століття надає змогу державам обирати свою зовнішньополітичну стратегію розвитку, захищати національні інтереси та розвиватися на міжнародній арені. В той же час наголошено, що сучасна геополітика являє собою складний комплекс подекуди неоднозначних і спірних проектів і прожектів. Часто геополітичні концепції сприяють функціонуванню виключно наддержав. Тому є важливим адекватний аналіз сучасних геополітичних концепцій і визначення можливості прийняття їх ідей до певного використання. Зроблено наголос, що актуальність даного дослідження обґрунтовується необхідністю оновити та зробити більш ефективною геополітичну стратегію України з використанням існуючих наукових здобутків і модернізаційним потенціалом держави.Проаналізовані такі геополітичні концепції як концепції конвергенції, неомондіалізму, неоєвразійства, концепція «лінії горизонту» Ж. Атталі, футорологічна концепція катастроф К. Санторо, ідея орієнталізму Е. Саїда. Визначені їх специфічні особливості. Розглянуто поняття геоекономіки та окреслений геоекономічний просторовий підхід Ж. Атталі, зокрема, можливі геоекономічні простори в світі. Означені ймовірні сценарії катастроф за К. Санторо.Зазначено, що як у концепції неомондіалізму, так і в концепції неоєвразійства Україні відведена роль не самостійного актора, а плацдарму для імперських амбіцій наддержав. Футуристичні ідеї є ефективними для прогнозування певних геополітичних процесів та можуть використовуватися для оновлення геополітичної стратегії, а концепцію орієнталізму українські науковці та державні й політичні діячі можуть використовувати для більш глибшого пізнання різних культур у міжнародних відносинах.Зроблено висновок, що основними напрямками розвитку сучасних геополітичних концепцій є: глобалізаційний вимір, взаємозв'язок між усіма державами світу, розвиток ринкових відносин та лібералізм, збільшення кількості локальних війн, перерозподіл геополітичних точок впливу, переформатування міжнародних організацій. Підкреслено, що одним із основних аспектів у цьому контексті виступає збільшення могутності держав Тихоокеанського регіону, а також певних держав Сходу. Неоднозначною залишається геополітична роль країн Африканського континенту. Визначено, що для української держави наразі важливо позиціонувати себе сильною «серединною» державою; розвивати інформаційні технології; налагоджувати більш ефективні партнерські відносини з країнами Азії, Африки та Сходу; ще активніше брати участь у міжнародних заходах та затверджуватися як член міжнародних організацій; створювати свою геополітичну концепцію та стратегію; остаточно визначити геополітичну ідентичність. Підкреслено, що перспективами подальших досліджень є вивчення інших сучасних геополітичних концепцій, а також аналіз та прогнозування геополітичної картини світу та змін у розстановці центрів сили й ролі України в них.

The purpose of this paper is to analyze current geopolitical concepts and determine their significance for Ukraine.It is emphasized that the correct realization of the achievements of geopolitics as one of the leading sciences of the twenty-first century enables the states to choose their foreign policy of development, to protect national interests and to develop in the international arena. At the same time, it is emphasized that modern geopolitics is a complex complex of sometimes ambiguous and controversial projects and projects. Often geopolitical concepts contribute to the functioning of superpowers. Therefore, it is important to adequately analyze current geopolitical concepts and determine the possibility of adopting their ideas for specific use. It is emphasized that the relevance of this study is substantiated by the need to update and make more effective Ukraine's geopolitical strategy using existing scientific achievements and modernization potential of the state.Such geopolitical concepts as the concepts of convergence, neo-mondialism, neo-Eurasianism, the concept of the «horizon line» by J. Attali, the futurological concept of C. Santoro catastrophes, the idea of Orientalism of Said are analyzed. Their specific features are defined. The concept of geoeconomics and the outlined geoeconomic spatial approach of J. Attali are considered, in particular, possible geoeconomic spaces in the world. Likely possible scenarios of catastrophes by K. Santoro.It was noted that both in the concept of Mondialism and in the concept of Eurasianism, Ukraine was given the role not of an independent actor, but of a bridgehead for imperial ambitions. Futuristic ideas are effective in predicting particular geopolitical processes and can be used to refresh a geopolitical strategy, and can be used by orientalist scholars and statesmen and politicians to gain a deeper understanding of different cultures in international relations.It is concluded that the main directions of development of modern geopolitical concepts are: globalization dimension, interconnection between all states of the world, development of market relations and liberalism, increase of the number of local wars, redistribution of geopolitical points of influence, reformation of international organizations. It is emphasized that one of the main aspects in this context is the enhancement of the power of the Pacific States and certain Eastern countries. The geopolitical role of countries in the African continent remains ambiguous. It is determined that it is important for the Ukrainian state to position itself as a strong «middle» state; to develop information technologies; establish more effective partnerships with countries in Asia, Africa and the East; even more actively participate in international events and become a member of international organizations; create its geopolitical concept and strategy; definitively determine geopolitical identity. It is emphasized that the prospects for further research are the study of other modern geopolitical concepts, as well as the analysis and forecasting of the geopolitical picture of the world and changes in the location of the centers of power and the role of Ukraine in them. ; Метою роботи є проаналізувати сучасні геополітичні концепції та визначити їх значення для України.Підкреслено, що коректна реалізація здобутків геополітики як однієї з провідних наук двадцять першого століття надає змогу державам обирати свою зовнішньополітичну стратегію розвитку, захищати національні інтереси та розвиватися на міжнародній арені. В той же час наголошено, що сучасна геополітика являє собою складний комплекс подекуди неоднозначних і спірних проектів і прожектів. Часто геополітичні концепції сприяють функціонуванню виключно наддержав. Тому є важливим адекватний аналіз сучасних геополітичних концепцій і визначення можливості прийняття їх ідей до певного використання. Зроблено наголос, що актуальність даного дослідження обґрунтовується необхідністю оновити та зробити більш ефективною геополітичну стратегію України з використанням існуючих наукових здобутків і модернізаційним потенціалом держави.Проаналізовані такі геополітичні концепції як концепції конвергенції, неомондіалізму, неоєвразійства, концепція «лінії горизонту» Ж. Атталі, футорологічна концепція катастроф К. Санторо, ідея орієнталізму Е. Саїда. Визначені їх специфічні особливості. Розглянуто поняття геоекономіки та окреслений геоекономічний просторовий підхід Ж. Атталі, зокрема, можливі геоекономічні простори в світі. Означені ймовірні сценарії катастроф за К. Санторо.Зазначено, що як у концепції неомондіалізму, так і в концепції неоєвразійства Україні відведена роль не самостійного актора, а плацдарму для імперських амбіцій наддержав. Футуристичні ідеї є ефективними для прогнозування певних геополітичних процесів та можуть використовуватися для оновлення геополітичної стратегії, а концепцію орієнталізму українські науковці та державні й політичні діячі можуть використовувати для більш глибшого пізнання різних культур у міжнародних відносинах.Зроблено висновок, що основними напрямками розвитку сучасних геополітичних концепцій є: глобалізаційний вимір, взаємозв'язок між усіма державами світу, розвиток ринкових відносин та лібералізм, збільшення кількості локальних війн, перерозподіл геополітичних точок впливу, переформатування міжнародних організацій. Підкреслено, що одним із основних аспектів у цьому контексті виступає збільшення могутності держав Тихоокеанського регіону, а також певних держав Сходу. Неоднозначною залишається геополітична роль країн Африканського континенту. Визначено, що для української держави наразі важливо позиціонувати себе сильною «серединною» державою; розвивати інформаційні технології; налагоджувати більш ефективні партнерські відносини з країнами Азії, Африки та Сходу; ще активніше брати участь у міжнародних заходах та затверджуватися як член міжнародних організацій; створювати свою геополітичну концепцію та стратегію; остаточно визначити геополітичну ідентичність. Підкреслено, що перспективами подальших досліджень є вивчення інших сучасних геополітичних концепцій, а також аналіз та прогнозування геополітичної картини світу та змін у розстановці центрів сили й ролі України в них.

Аналізується мультикультурні конфронтації в сучасній України на тлі євроінтеграційнихпрагнень певних політичних груп тиску (переважно націоналістичного спрямування). Авторвважає, що, сусідство з ЄС на кінцевому підсумку може стати потужним стимулом ікаталізатором суттєвих політичних та економічних змін усередині самої України. Однак,слід також ясно уявляти собі те, що Захід не зацікавлений у тому, щоб військовий потенціалнашої країни працював на РФ, проте, у разі виникнення серйозного конфлікту України зРосією, держави євроатлантичного співтовариства скоріш за все обмежатьсядеклараціями та гучними заявами із засудженням «кремлівської агресії». Спроби посилитиєвроцентричним міфом націоналістичні настрої серед широких мас населення Україниприречені на провал і лише відбивають агонію націоналістичних центрів.Сошников А.А. НАЦИОНАЛИСТИЧЕСКИЙ ФАКТОР МУЛЬТИКУЛЬТУРНЫХКОНФРОНТАЦИЙ В СОВРЕМЕННОЙ УКРАИНЕ Анализируется мультикультурныеконфронтации в современной Украине на фоне евроинтеграционных устромленийопределенных политических групп давления (преимущественно националистическойнаправленности). Автор считает, что соседство с ЕС в конечном итоге может статьвесомым стимулом и катализатором существенных политических и экономическихизменений всередине самой Украины. Однако следует также ясно представить себе и то,что, хотя Запад и не заинтересованный в том, чтобы военный потенциал нашой страныработал на РФ, но в случае серьезного конфликта Украины с Россией, скорее всегоограничится декларациями и громкими заявлениями с осуждением «кремлевской агрессии».Попытки усилить евроцентристским мифом националистические настроения средишироких масс населения Украины обречены на провал и только отражают агониюнационалистических центров.Ключевые слова: евроцентричность, европейский миф, евроинтеграция,мультикультурные сообщества, украинский национализм, геополитика.Soshnikov A. THE NATIONALISTIC ASPECT OF MULTICULTURAL CONFRONTATIONS INMODERN UNKRAINE This article analyzes multicultural confrontations in modern Ukraine on thebackground of aspirations of certain political pressure groups (especially of nationalistic character)to integration with Europe. The author states that the proximity to the EU may become a greatstimulus and catalyst of considerable changes in political and economic spheres of Ukraine.However, we should consider that it is not to the West advantage if potential war forces of ourcountry were directed to the Russian Federation, but in the situation of a serious conflict betweenUkraine and Russia the West's reaction will be limited to loud declarations and condemnation of"Kremlin aggression". All attempts to empower nationalistic trends within Ukrainian populationwith the help of the myth of eurocentrism are doomed to failure and are only the reflection of theagony of nationalistic centers.Keywords: eurocentrism, European myth, eurointegration, multicultural societies, Ukrainiannationalism, geopolitics.

The article attempts to analyze the sense of concepts of «Ukraine», «Europe», «Russia» in publicistic works of Oxana Pakhliovs'ka. Key words: concept, publicism, geoculture, geopolitics, dialogue, European time, European space, memory, reintegration, civilization, identity, republic, Russian Empire, democracy, East, the West, Ukraine, Europe, Russia. ; У статті проаналізовано ідейно-смислове наповнення концептів «Україна», «Європа», «Росія» в публіцистиці Оксани Пахльовської. Ключові слова: концепт, публіцистика, геокультура, геополітика, категорія Інший, діалог, європейський час, європейський простір, пам'ять, цивілізація, ре-інтеграція, ідентичність, імперія, республіка, демократія, Схід, Захід, Україна, Європа, Росія.

Проаналізовано доробок представника німецької школи геополітики генерала К. Хаусхофера щодо концепту кордону. Показано роль К. Хаусхофера у теоретичному осмисленні суті кордону та його ролі у політичних взаємодіях. The contribution of the German school representative of geopolitics general Karl Haushofer as for the concept of the border is analyzed. The role of K. Haushofer in the theoretical understanding of the essence of the border and its role in political interactions are shown.