У статті здійснено епістемологічний аналіз концепту гібридної війни. Показано, що його поширення можна пояснити лише позанауковими факторами, аналіз яких і здійснений у даному тексті. Розглянуто західний, російський і український дискурси «гібридної війни». У статті показано, що концепт «гібридної війни» сформувався у США. З'явившись як технічний термін, це словосполучення за Дж. Буша-мол. стало складовою частиною обґрунтування експорту демократії. Методологічною основою такої зміни стала концепція модернізації.В Росії дискурс гібридної війни є реактивним стосовно Заходу і охоронним по відношенню до діючої влади.В Україні офіційними ідеологами створена справжня метафізика гібридної війни. У ній внутрішнім компонентом концепції є цивілізаційний підхід. Це переводить військовий конфлікт між Росією і Україною в русло ціннісного конфлікту, який неможливо раціонально розв'язати.У статті виявлено, що епістемологія «гібридної війни» занурена в інтереси правлячих класів консолідованого Заходу, Росії та України. Реально за ним стоїть явище, яке в статті пропонується називати «буржуазним бланкізмом». Його виникнення пов'язане з появою такого соціального прошарку, як транснаціональна буржуазія. В її середовищі склалося переконання, що бажані для себе зміни можна викликати в будь-якій країні, інвестувавши для цього достатні кошти. Людські ресурси для таких заходів знаходяться в середовищі прекаріату, позбавленого реальних життєвих перспектив.
У статті розкрито сутність та ключові складові війни нового типу, «гібридної війни». Визначаються характерні риси, причини гібридної війни. Здійснюється спроба виявити прояви гібридної війни в інформаційному суспільстві, визначити її характерні властивості, пояснити феномен мережевоцентричної війни. Проаналізовано методи ведення війни в інформаційному суспільстві та вказано на засоби протистояння. В статье раскрыта сущность и ключевые составляющие войны нового типа, «гибридной войны». Определяются характерные черты, причины гибридной войны. Осуществляется попытка выявить проявления гибридной войны в информационном обществе, определить ее характерные свойства, объяснить феномен сетецентричной войны. Проанализированы методы ведения войны в информационном обществе, а также указаны средства противостояния. ; Hybrid wars are becoming the most common way to achieve goals in internal and foreign policy. Violent events which happen in Ukraine are the result of such a war: volume of information becomes less controlled and management of armed and unarmed conflicts shifted from battle field to information field. The issue elected by author is quite important and beneficial nowadays because investigation of war's structural components, its manifestations and tactics of warfare caused by information society will give an opportunity to assess fairly modern realies, not to fall under influence of detrimental techniques which are commonly applied among people of our country. There are a lot of philosophic and other works in the article which concern investigation of war's problems, especially those that are of new type such as hybrid, networkcentric, virtual or cyberwarfare. All these are different manifestations of the same objective laws connected with active actions directed to information surroundings. Traditional means of war of new society are such as creation of reality for propagandistic objectives. The main component of hybrid war is information which has an old history, now obtains new modified form and looks like network-centric war. The network-centric war is a war of new generation in which modeling and programming of processes in opponent`s state occurs through informational influence. Defined characteristic features of network-centric war to be exact war between different levels of civilized development where are used not only military methods, but legal implements of administration, democracy, culture, mass media and education which don't distinguish them from everyday life but make an effective means of manipulation. Only government which is able to secure authoritative control of information space all over the territory of war, preferences of portable military subdivisions and infrastructure of finance, soldiery and munitions delivery, has a chance to win. Transition to information society turned into total disaster for mankind, as networkcentric war caused by this society is an efficient implement of policy and its spreading means existence of one state at the cost of exclusion of another. We need to monitor not common space but informational or virtual space. All in all, hybrid war can be won only with hybrid means. With the help of effective and impetuous techniques which will be applied to one's own conditions and aims.
В статті розглянуті наукові публікації з досвіду протистояння проти гібридних загроз держав світу, на основі даних матеріалів визначені цілі, зміст гібридної війни та сформульовано її визначення.
Поява і розвиток нових стратегічних факторів породило концепт гібридної війни як стратегії протистояння між державами, який неможливо в чистому вигляді віднести ні до війни, ні до миру. Термін "гібридна війна" вперше надано в воєнних документах США і Великобританії на початку ХХI сторіччя.
В сьогоднішніх війнах і збройних конфліктах, як на теренах України так і в інших регіонах світу проявляються домінуючі важливі риси та характеристики війн майбутнього. Вони все більше набуває гібридного ("комбінованого") характеру. На даний час досвід АТО і ООС, показує, що ми зіткнулися з війною гібридного характеру, яку не можемо закінчити традиційними методами.
Мета статті: вивчення феномену гібридної війни як сучасної форми вираження геополітичного конфлікту на основі результатів досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців.
Наукова новизна: поняття гібридної війни варто розглядати не тільки як різновид ведення війни у новітній історії людства. Гібридну війну доцільно кваліфікувати як новітню форму геополітичного конфлікту. Підтвердженням цьому є численні конфлікти, що відбуваються у різних точках планети, які стають виявами кризи попередньої системи міжнародної безпеки. Російська агресія проти України є сьогодні прикладом геополітичного конфлікту та гібридної форми війни, яка впливає і на світовий порядок. Захоплення Російською Федерацією українських територій стало можливим і через послаблення системи світової безпеки. Така ситуація створює потребу формування нових форм геополітичного співіснування.
Висновки: Конфлікти різних видів пронизують всю історію людства. Міждержавні конфлікти характеризуються особливістю, яка полягає у тому, що вони можуть спричинити масову загибель людей як в країнах – учасницях конфлікту, так і в усьому світі, тобто, сучасні міждержавні конфлікти впливають на міжнародні відносини як локально, так і глобально, що перетворює їх у геополітичний конфлікт. Особливістю України є вразливість її геополітичного положення, зумовленого наявністю кордону з Російською Федерацією, що в умовах агресивної геополітики Російської Федерації спричиняє роль України як буферної зони. Ключовою характеристикою російської гібридної війни є повне ігнорування та пряме порушення базових міжнародних угод. У різні історичні періоди міждержавні конфлікти часто набували різних форм війни. Лише цивілізований розгляд геополітичного конфлікту сприяє залагодженню спірних питань між країнами та створює ситуацію, коли через вплив демократичних міждержавних інституцій унеможливлюється застосування силових методів та знижується інтенсивність гібридної війни. Міжнародне співробітництво – найбільш ефективна стратегія поведінки у геополітичному конфлікті, спрямована на конструктивне обговорення проблеми у пошуках рішення.
У статті проаналізовано феномен гібридної війни, розглянуто її якісно нові параметри. Розкрито поняття «гібридна війна», з'ясовано її змістово-сенсове навантаження. Гібридна війна – це особливий тип збройного конфлікту, в якому спостерігається зіткнення симетричних та асиметричних дій. З'ясовано, що асиметричність виступає важливою характеристикою багатьох сучасних збройних конфліктів, у тому числі і гібридного. Визначальними компонентами гібридних війн, за допомогою яких здійснюється одночасний вплив на супротивника, є військовий, політичний, економічний, інформаційний, ідеологічний, психологічний, технологічний, енергетичний. Мета статті – концептуальне осмислення сутності, складових та особливостей гібридної війни, однією з яких є асиметрія дій. Формування уявлень про сучасні виміри гібридної війни об'єктивно зумовило використання загальнонаукових методів. При дослідженні сутності та специфіки гібридної війни на сучасному етапі був задіяний метод аналізу і синтезу. Метод системного аналізу дав змогу розглянути поняття «гібридна війна» як певну цілісну сукупність елементів. Використання історичного методу дозволило досягнути поглибленого розуміння суті гібридної війни. Наукова новизна полягає у розгляді гібридних війн крізь призму асиметричних дій. Доведено, що у гібридній війні широко розповсюджене застосування асиметричних дій, які дозволяють нівелювати перевагу противника у збройній боротьбі. Суттєвою рисою гібридної війни виступає не тільки фактична асиметрія військових потенціалів супротивників, асиметрія дій, а й характер міжнародно-правового статусу суб'єктів конфлікту. Важливо зазначити, що одним із найважливіших аспектів трансформації збройного насильства є значна актуалізація асиметричного компонента.
In: Naukovi studi͏ï iz social'noiï ta polityc̆noï psycholohiï: z'irnyk statej = Scientific studios on social and political psychology : collection of articles, Heft 46(49)
Презентовано основні положення соціально-психологічної концепції запобігання та протидії негативним психологічним явищам у політико-правовій сфері, пов'язаним зі збройним протистоянням на сході країни.
Представлено головні внутрішні і зовнішні фактори, які призводять до виникнення і поширення негативних психологічних явищ у політико-правовій сфері країни або породжують відповідні причини та умови.
Визначено основні тенденції прояву таких явищ: 1) зростання маргіналізації суспільства внаслідок розмивання загальноукраїнської ідентичності; 2) наростання труднощів у побудові програм перспективного майбутнього; 3) посилення взаємозв'язку негативних психологічних явищ у політико-правовій сфері та криміналізації побутових конфліктів; 4) підвищення сенситивності громадян до маніпулятивних впливів (у тому числі через ЗМК) з боку агресора; 5) посилення маніпулятивних впливів з боку агентів внутрішньої політики задля досягнення парціальних політичних цілей; 6) поширення настроїв, які перешкоджають інтеграційним процесам у суспільстві; 7) посилення комбінованого впливу різних внутрішніх і зовнішніх – соціальних, політичних, економічних та інших – факторів на виникнення й поширення негативних психологічних явищ у політико-правовій сфері.
Запобігання негативним психологічним явищам слід розуміти як розроблення комплексу рекомендацій, прийомів та дій суб'єктів громадянського суспільства, спрямованих на запобігання прояву (профілактику) та зменшення можливих наслідків впливу цих явищ на суспільні та політико-правові процеси.
Протидію негативним психологічним явищам запропоновано тлумачити як комплекс рекомендацій, прийомів та дій, спрямованих на припинення, мінімізацію та (або) ліквідацію наслідків проявів негативних наслідків у політико-правовій сфері. Представлено ключові напрями запобігання та протидії таким негативним психологічним явищам.
Окреслено групи завдань: 1) щодо запобігання наслідкам прояву негативних психологічних явищ у політико-правовій сфері, 2) щодо боротьби з ними та 3) щодо їх мінімізації та (або) ліквідації.
Запропоновано бачення основних заходів щодо запобігання таким явищам (їх профілактики). Визначено ресурсність громадянської злагоди як механізму пошуку та відновлення миру і паритетності між суб'єктами.
Означено підходи до використання ідей громадянської злагоди для побудови образу спільного перспективного майбутнього та пошуку узгодженої позиції громадян та груп, що мають різні погляди і переконання.
In the article the authors attempted to analyze the character of changes in forms of confrontation and armed struggle as one of its elements. They turn the spotlight on views of Russian theorists who purposefully prepared to the war.The article clarifies main forms and means of conducting hybrid war as a phenomenon that emerged long before but received exact definition at the beginning of the millennium. The authors confine attention to redistribution of roles when methods of information, political and economic confrontation take center stage instead of classical armed struggle. The main instrument in hybrid war becomes the notorious «the fifth column» that is turncoats, controlled by the enemy legal and clandestine opposition groups, their active social basis, different irregular armed formations of local population.The following difference is in accelerated legalization of political forces that oppose the state authority by means of their right to represent people who allegedly clamor against tyranny of the acting rulers. Meanwhile, all methods of struggling for power (including armed struggle) on the part of controlled by the aggressor turncoats and opposing political groups (including insurgents) are acknowledged as legitimate.Characteristic peculiarity of wars of modern type is the fact that political elites and state population do not straightaway recognize what happens. Uncertain attempts of political authority to stabilize situation in the country appear to be inefficient in most cases.Waging war against Ukraine, Russia tries to overcome its own inferiority complex regarding The United States laying claim to the status of a hyper-power state. And though nowadays nobody threatens to attack Russia, anti-Western frenzy is used once again to deflect attention away from domestic economic and social problems.Key words: struggle; hybrid war; armed forces; confrontation; military conflict; forms and means of struggle. ; У своїй статті автори зробили спробу проаналізувати характер змін форм протиборства і збройної боротьби як одного з її елементів. Висвітлено погляди російських військових теоретиків, які готувались до війни цілеспрямовано.Розкрито основні форми і способи ведення гібридної війни як феномену, що проявляв себе давно а отримав конкретне визначення тільки на початку тисячоліття. Серед них автори акцентують увагу на перерозподіл ролей, коли замість класичної збройної боротьби на перше місце виходять методи інформаційного, політичного і економічного протиборства. Головним інструментом гібридної війни стає горезвісна «п'ята колона» – агентура впливу, контрольовані противником легальні і підпільні опозиційні групи, їх активна соціальна база, різні іррегулярні збройні формування місцевого населення.Наступна відмінність – прискорена легалізація політичних сил, що виступили проти державної влади, шляхом визнання їх права представляти народ, який нібито виступив проти тиранії правителів, що діяли. При цьому всі методи боротьби за владу (включаючи збройну) з боку підконтрольних агресорові агентур впливу і опозиційних політичних угрупувань (зокрема незаконних збройних) визнаються правомочними.Характерною особливістю війн нового типу стає те, що політичні еліти і населення держави не відразу усвідомлюють, що відбувається. Невпевнені спроби політичного керівництва стабілізувати обстановку в країні найчастіше виявляються невдалими.Веденням гібридної війни з Україною Росія намагається подолати власний комплекс неповноцінності відносно Сполучених Штатів, претендуючи на статус великої держави. І хоча на сьогоднішній день ніхто не погрожує напасти на Росію, антизахідна істерія знов використовується для відвернення уваги від внутрішніх економічних і соціальних проблем.Ключові слова: боротьба; гібридна війна; збройні сили; протиборство; військовий конфлікт; форми і способи боротьби.
Досліджується природа російсько-української «гібридної війни». Не торкаючись суто військових та збройних аспектів конфлікту, висвітлюється інформаційна складова «гібридної війни», що в рамках воєн четвертого покоління стала однією із визначальних чинників протиборства між агресором і країною, яка зазнала нападу. Особливий акцент робиться на дослідженні: особливостей пропагандистських механізмів з двох боків російсько-українського конфлікту; зіставленні комунікативно-пропагандистських можливостей сторін; роботи з масовою аудиторією; помилок інформаційної політики в період російсько-українського конфлікту. ; The nature of the Russian-Ukrainian hybrid war is considered in the article. Leaving aside the purely military aspects and armed conflict highlighted information component of a hybrid war. As part of the fourth generation wars it was one of the determining factors of confrontation between the aggressor and the country has suffered. Particular emphasis is placed on research, advocacy mechanisms features on both sides of the Russian-Ukrainian conflict; comparison communicative outreach capacity of the parties; Work with a mass audience; Information Policy errors during the Russian-Ukrainian conflict.
Досліджується природа російсько-української «гібридної війни». Не торкаючись суто військових та збройних аспектів конфлікту, висвітлюється інформаційна складова «гібридної війни», що в рамках воєн четвертого покоління стала однією із визначальних чинників протиборства між агресором і країною, яка зазнала нападу. Особливий акцент робиться на дослідженні: особливостей пропагандистських механізмів з двох боків російсько-українського конфлікту; зіставленні комунікативно-пропагандистських можливостей сторін; роботи з масовою аудиторією; помилок інформаційної політики в період російсько-українського конфлікту. ; The nature of the Russian-Ukrainian hybrid war is considered in the article. Leaving aside the purely military aspects and armed conflict highlighted information component of a hybrid war. As part of the fourth generation wars it was one of the determining factors of confrontation between the aggressor and the country has suffered. Particular emphasis is placed on research, advocacy mechanisms features on both sides of the Russian-Ukrainian conflict; comparison communicative outreach capacity of the parties; Work with a mass audience; Information Policy errors during the Russian-Ukrainian conflict.
It is noted that aggression from the Russian Federation has become a significant surprise for Ukrainian society. The current Russian-Ukrainian conflict has the official status of the ATO, but unfortunately, this is the only opportunity to characterize the modernized armed confrontation «hybrid war» at the legal level. Analyzing the degree of scientific development of research problems, the author states that in general in political science there is not enough understanding of the concept of «hybrid war». Applying systemic and historical approaches to the analysis of the concept of «hybrid war», the author emphasizes the need for an integrated approach to the study of this phenomenon. The author notes that to resolve conflict issues or to meet geopolitical interests, to speak openly to the state (especially the aggressor) has become quite economically unprofitable and politically dangerous. Therefore, it is not surprising that at the end of the XX century humanity faced with a new way of conducting armed conflicts, which was unofficially called «hybrid». This term explains a new military strategy that combines «ordinary war», «small war» and «cyber war», and serves to combine actions with the involvement of nuclear, biological, chemical weapons of improvised explosive devices and means of information war. Unfortunately, the lack of secure and a clear definition of this concept at the international level complicates the problem of counteracting such a phenomenon as a «hybrid war». Using modern approaches to the study of the phenomenon of «hybrid war», the author interprets this phenomenon as a set of actions prepared in advance and operatively implementing the state's military, diplomatic and information activities aimed at achieving strategic goals. At the same time, the absence of the need to develop new systems of weapons and military equipment is very important. Hybrid war includes the implementation of a complex of hybrid threats of various types, namely: traditional, non-standard, large-scale terrorism, and subversive actions during which innovative technologies are used to counter the enemy's military strength, such as massive cyber-attacks, subversive actions in the energy and economic spheres and so far. The author notes that the difference between classical wars and hybrid ones is not only in the way it is conducted, but also in the means and purposes pursued by the aggressor, since the purpose of the «hybrid war» is not so much the control of the territory, as the economic and political destabilization of the state in general, living outside the immediate conflict. The destabilization of the country in all the above-mentioned aspects is possible due to terrorist and sabotage acts, active propaganda among the local population, full-scale military operations in a certain territory of the country, and the final goal is to induce the legal government of the country in favor of the aggressor, or at all to change it. All the above-mentioned stages of preparation and implementation of military operations are impossible without the participation of mass media, it is directly a technological tool for organizing and conducting «hybrid wars». ; Відзначається, що агресія з боку Російської Федерації стала суттєвою несподіванкою для українського суспільства, а сучасний російсько-український конфлікт має офіційний статус АТО, але, на жаль, це єдина можливість охарактеризувати «гібридну війну» на правовому рівні. Аналізуючи ступінь наукової розробки дослідження проблеми, констатуємо, що загалом у політичній науці обмаль наукових розвідок щодо поняття «гібридна війна». Застосовуючи системний та історичний підходи до аналізу поняття «гібридна війна», наголошено на необхідності комплексного підходу до вивчення зазначеного явища. Указано, що для вирішення конфліктних питань або задоволення геополітичних інтересів виступати відкрито для держави-агресора стало досить невигідним в економічному та небезпечним у політичному плані, тому наприкінці XX ст. людство зіткнулося з новим способом ведення збройних конфліктів, що отримало неофіційну назву «гібридною». Цей термін пояснює нову військову стратегію, яка поєднує в собі «звичайну війну», «малу війну» та «кібервійну» і служить для поєднання дій із залученням ядерної, біологічної, хімічної зброї та засобів інформаційної війни. Застосовуючи сучасні підходи до вивчення феномену «гібридної війни», інтерпретуємо це явище як сукупність заздалегідь підготовлених та оперативно реалізованих державою дій військового, дипломатичного та інформаційного характеру, спрямованих на досягнення стратегічних цілей. При цьому важливе значення має відсутність необхідності в розробці нових систем зброї й військової техніки. Гібридна війна включає реалізацію комплексу гібридних загроз різного виду, а саме: традиційні, нестандартні, масштабний тероризм, а також підривні дії, у ході яких використовують інноваційні технології для протидії військовій силі супротивника, такі як масовані кібератаки, підривні дії в енергетичній, економічній сферах тощо. Зазначено, що відмінність між класичними війнами та гібридними полягає не лише в способі їх ведення, а й у засобах та цілях, які переслідує агресор, оскільки метою «гібридної війни» є не контроль території, а економічна та політична дестабілізація держави, тримання в страху населення в цілому, яке проживає за межами безпосереднього конфлікту. Дестабілізація країни в усіх цих аспектах удається завдяки терористичним і диверсійним актам, активній пропаганді серед місцевого населення, ведення повномасштабних бойових дій на певній території країни, а кінцевою метою є схилення легального уряду країни до вигідних для агресора дій або його зміни. Усі вищевказані етапи підготовки та реалізації військових дій неможливі без участі засобів масової комунікації, які безпосередньо є технологічним інструментом організації та проведення «гібридних війн».
The article dedicated to modern approaches to a term "hybrid warfare" in the context of updating of domestic national legislation of Ukraine (in the defense sphere) according to the requirements of the present. Based on the analysis, possible solutions were offered to the abovementioned legislative gaps in the system of main views on the causes, essence and nature of contemporary military conflicts.The necessity for amending the doctrinal provisions regarding the decision-making and implementation of military policy was justified, for instance, to introduce the concept of "hybrid warfare" into the Military Doctrine of Ukraine as the basis for the development of specific programs commensurate with the components of national security policy. ; Статья посвящена анализу современных взглядов на понятие «гибридная война» в контексте актуализации норм внутреннегонационального законодательства Украины (в оборонной сфере) к условиям современности. На основании проведенного анализа приведены предложения по возможному решению определенных правовых пробелов в системе взглядов на причины возникновения, сущности и характера современных военных конфликтов. Обоснована необходимость внесения изменений в доктринальные положения по формированию и реализации военной политики, в частности, ввести понятие «гибридная война» в Военную доктрину Украины как основу для разработки конкретных программ по составляющим государственной политики национальной безопасности. ; Статтю присвячено аналізу сучасних поглядів на поняття «гібридна війна» в контексті актуалізації норм внутрішнього національного законодавства України (в оборонній сфері) до вимог сьогодення. На підставі проведеного аналізу наведено пропозиції щодо можливого вирішення окреслених правових прогалин у системі поглядів на причини виникнення, сутності і характеру сучасних воєнних конфліктів. Обгрунтовано необхідність внесення змін у доктринальні положення щодо формування та реалізації воєнної політики, зокрема ввести поняття «гібридна війна» до Воєнної доктрини України як основу для розроблення конкретних програм заскладниками державної політики національної безпеки.
The article makes an attempt for epistemological analysis of the concept of hybrid warfare. This experience is conditioned by the problem which was identified in recent years. In the studies of modern wars, several names were proposed for their invariant content (waramongthepeople, warsofthethirdkind, privatizedwar, postmodernwarsandsoon), but in the public discourse the term «hybrid warfare» has become the most common. Russian-Ukrainian war in the Donbass has contributed to its wide outspread. In Ukraine, the concept of «hybrid warfare» has acquired ideological meaning. The mysteriousness of hybridism is covering commercial component of military confrontation, and is being used for resolving domestic political problems both in Ukraine and in Russia.The article shows that the concept of «hybrid warfare» is of American origin. Coming into sight as a technical term it became an integral part of the rationale for exporting democracy under George W. Bush. The concept of modernization became a methodological basis for such understanding of the hybrid warfare. In the operations under conditions of «hybrid warfare» military units had to combine purely military and humanitarian tasks contributing to the establishing of Western-like institutions in the «failing states».Official Ukrainian ideologists have currently created entire metaphysics of hybrid warfare, with the civilizational approach as an internal component of the concept. On the one hand, it is assumed that hybrid warfare is not a local, but a global phenomenon that has come to replace the Cold War. It leads to the chaos of international relations. The source of this chaos is Russia's policy, and, which is more - Russia as a civilizational entity. This translates the military conflict between Russia and Ukraine into an insoluble conflict of values. In this case Russia is portrayed as a «Horde» civilization, hostile to the whole world, whereas Ukraine is depicted as a bastion of the Western civilization system.In modern Russia, the concept of «hybrid warfare» is firmly tied to the concept of «color revolutions» and viewed as aggression of the West against Russian civilization. Translating certain conflicts into the value plane also makes them insoluble by rational means.The article reveals that the epistemology of «hybrid warfare» is immersed into the interests of the ruling classes of the consolidated West, Russia and Ukraine. This concept performs a camouflage function. In fact behind it there is a phenomenon, which in the article we called «bourgeois Blanquism». Its genesis is associated with uprising of such social stratum as transnational bourgeoisie, where there was a belief that the desired changes can be caused in any country by investing enough money. Human resources for such activities are drawn from the precarious environment, especially among young people deprived of real life prospects. Such young people become activists-mercenaries of NGOs created by representatives of the transnational bourgeoisie, and in some countries armed groups of opposing political organizations are formed from them. ; В статье предпринят эпистемологический анализ концепции гибридной войны. Показано, что его распространение может быть объяснено только вненаучными факторами, анализ которых и осуществлен в данном тексте.Рассмотрено западный, российский и украинский дискурсы гибридной войны.В статье показано, что концепция «гибридной войны» возникла в США. Появившись как технический термин, это словосочетание при Дж. Буше-мл. стало составляющей частью обоснования экспорта демократии. Методологической основой такого изменения стала концепция модернизации.В России дискурс гибридной войны является реактивным относительно Запада и охранительным по отношению к действующей власти.В Украине официальными идеологами создана целая метафизика гибридной войны. В ней внутренним компонентом концепции является цивилизационный подход. Это переводит военный конфликт между Россией и Украиной в русло неразрешимого ценностного конфликта.В статье выявлено, что эпистемология «гибридной войны» погружена в интересы правящих классов консолидированного Запада, России и Украины. Реально за ним стоит явление, которое в статье предлагается называть «буржуазным бланкизмом». Его возникновение связано с появлением такого социального слоя, как транснациональная буржуазия. В ее среде возникло убеждение, что желательные для себя изменения можно вызвать в любой стране, инвестировав для этого достаточно средств. Человеческие ресурсы для таких мероприятий черпаются в среде прекариата, лишенного реальных жизненных перспектив. ; У статті здійснено епістемологічний аналіз концепту гібридної війни. Показано, що його поширення можна пояснити лише позанауковими факторами, аналіз яких і здійснений у даному тексті. Розглянуто західний, російський і український дискурси «гібридної війни». У статті показано, що концепт «гібридної війни» сформувався у США. З'явившись як технічний термін, це словосполучення за Дж. Буша-мол. стало складовою частиною обґрунтування експорту демократії. Методологічною основою такої зміни стала концепція модернізації.В Росії дискурс гібридної війни є реактивним стосовно Заходу і охоронним по відношенню до діючої влади.В Україні офіційними ідеологами створена справжня метафізика гібридної війни. У ній внутрішнім компонентом концепції є цивілізаційний підхід. Це переводить військовий конфлікт між Росією і Україною в русло ціннісного конфлікту, який неможливо раціонально розв'язати.У статті виявлено, що епістемологія «гібридної війни» занурена в інтереси правлячих класів консолідованого Заходу, Росії та України. Реально за ним стоїть явище, яке в статті пропонується називати «буржуазним бланкізмом». Його виникнення пов'язане з появою такого соціального прошарку, як транснаціональна буржуазія. В її середовищі склалося переконання, що бажані для себе зміни можна викликати в будь-якій країні, інвестувавши для цього достатні кошти. Людські ресурси для таких заходів знаходяться в середовищі прекаріату, позбавленого реальних життєвих перспектив.
This article is devoted to the phenomenon of hybrid war. Based on the fact that the military actions can be represented as the particular process, it is proposed to analyze the phenomenon on the technological approach. In addition, the study of the phenomenon does not occur within the traditional "democratic paradigm", and based on the assertion that in modern Ukraine the model of social and political order with an oligarchs in the center was formed. All state institutions and segments of civil society are in a tough financial and economic dependence from the social group of oligarchs.The goals, objectives, principles, directions, forms, methods and techniques of conducting hybrid warfare are discussed. The general and the particular to the phenomena of the conventional war and the hybrid war is determined. Focuses on the complex nature of the phenomenon, its layered structure. In this connection, emphasizes the fact that the main actors of the war at different levels perform different roles, which is fixed by experts who analyze the situation. In particular, Ukraine can be considered as the subject of a hybrid war at the regional level, but it also becomes the purpose and the object as to the subjects of higher geopolitical level.In general, the phenomenon of hybrid war characterized by a lack of principles in building of the technological process. In the specific case of Ukraine, the lack of clear principles in the organization of the process dictated by economic interests of oligarchic clans that joined the struggle for the redistribution model in securing ownership of tools and means of production. Other elements of the process of the hybrid war are serve the implementation of the corporate interests of the oligarchs.In addition, the Ukrainian oligarchic structures are the link, the conductor for the interests of oligarchic structures of higher global level. The main tool in this struggle is the information - the main resource of the era, on which the oligarchs try to win a monopoly. Thus, we can talk about the oligarchic discourse of the hybrid war in Ukraine, as invariably present oligarchic component in all its elements. ; Статья посвящена рассмотрению феномена гибридной войны. На основании того, что военные действия представляют собой определенный процесс, автор предлагает анализировать явление с позиций технологического подхода. Изучение феномена происходит не в рамках традиционной "демократической парадигмы", а с точки зрения того, что в современной Украине сформировалась олигархоцентрическая модель социально-политического устройства. Рассматриваются цели, задачи, принципы, направления, формы, методы и приемы ведения гибридной войны. Определяется общее и особенное в феноменах традиционной и гибридной войн. Акцентируется внимание на комплексном характере явления, его многоуровневой структуре. Показано, что участники процесса на различных уровнях выполняют различную роль, что и фиксируется экспертами, анализирующими ситуацию с различных идеологических позиций. ; Стаття присвячена розгляду феномену гібридної війни. На підставі того, що військові дії є певним процесом, пропонується проаналізувати явище з позицій технологічного підходу. Дослідження феномену відбувається не в межах традиційної "демократичної парадигми", а виходячи з тези, що в сучасній Україні сформувалася олігархоцентрична модель соціально-політичного устрою. Розглянуто цілі, завдання, принципи, напрями, форми, методи й прийоми ведення гібридної війни. Визначено спільне й особливе у феноменах традиційної та гібридної війн. Акцентується увага на комплексному характері явища, його багаторівневій структурі. Показано, що учасники процесу на різних рівнях грають різні ролі, що й фіксується експертами, які аналізують ситуацію з різних ідеологічних позицій.
Problem setting. Globalization in spite of its obvious advantages for the development of human civilization constantly polarizes the world system. Existing contradictions between states and even regions with different civilization traditions at the beginning of the XXI century actualized their choosing of asymmetric response strategies to the actual challenges of globalization and security threats. Such strategies are often aimed at generating and strengthening the space of uncertainty and risk-landscapes in the opponent countries. World experience shows that the components of such asymmetric approaches in foreign policy are the reproduction of so-called "hybrid threats" and fomenting "hybrid wars", which become a constant source of political risks for the object of such "hybrid" impact.In this connection, the necessity to analyze the whole range of risks and, of course, political and related critical vulnerabilities becomes very important for modern states in order to ensure resistance to hybrid and other threats of globalization, as well as to ensure integration of the process of governing such risks into the structure of public strategic planning and crisis management, in particular. In the case of Ukraine, all this actualizes the scientific reflection of the hybrid threats impact of in the context of finding optimal ways to develop risk-oriented public administration.Recent research and publications analysis. The study of hybrid wars and threats, in particular regarding Ukraine, is now the focus of many specialists around the world. In particular, among foreign scientists this problem is studied by P. Cullen, K. Giles, E. Reichborn, M. Snegovay, N. Wegge. In Ukraine, such specialists as M. Gonchar, V. Gorbulin, S. Dyachenko, S. Zhuk, A. Zvarych, A. Ishchuk, E. Magda, Y. Tishchenko, A. Chubik, and R. Shutov devote their works to this issue mainly from the point of view of the maintenance of national security.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The problem of existing connection of hybrid warfare phenomena and hybrid threats with the state of state management of political and other national risks in Ukraine has not actually been raised, which causes the necessity to reveal the influence of these risk-forming factors of globalization for the modern Ukrainian state and proving that their actualization became a consequence of the government's neglect of risk management activities.Paper main body. The author emphasizes a methodological approach to assessment of hybrid threats, according to which the latter are the result of the aggressor's focus on specific vulnerabilities of the target system, as well as its ability to synchronize a wide range of its capabilities that are adapted to these vulnerabilities.The article substantiates that hybrid threats and hybrid warfare cannot be recognized without taking into account the assessment of political and other risks.The author highlights Ukraine's internal vulnerabilities in political, social, economic, information and military areas. These are: the constant competition of political elites for the power resources of the state while maintaining the clan-oligarchic model of political relations; the weak role of strategic planning of public policy and the low level of strategic communications and coordination of government actors; low efficiency of the main legislative body; deprofessionalization of public service; resource-intensive industry and unreformed energy system; weak macroeconomic indicators and high level of foreign debt; underdeveloped cyber-security system; corrupt law enforcement agencies; imbalanced national security system; social and moral crisis of Ukrainian society.The paper also identifies and describes the main political risk factors that were specifically created by Russia in Ukraine. They are: systematic informational and psychological impact on the Ukrainian society by anti-Ukrainian and pro-Russian narratives; support of pro-Russian groups of influence both in the Ukrainian politics and establishment, and in the marginalized segment of society; construction of foreign policy circumstances that put into question Ukraine's ability to systematically respond to the threats of national security.Conclusions of the research and prospects for further studies. The conducted research allowed proving that inefficiency and actual absence of any activity in managing political and other national risks at the governmentally level during the whole period of its independence became one of the main sources of Ukraine's critical vulnerabilities along with the possibility for the aggressor to strengthen their action. The differentiation of political risk factors that formed the critical vulnerabilities of the Ukrainian state into the ones that are inherent to Ukraine and those that were generated by the aggressor was justified.The author considers the analysis of other political risks of globalization, in particular, the integration of the national economy into the world economy system as a perspective direction for further research. ; Актуалізовано необхідність наукового осмислення ризикогенного впливу глобалізації у контексті пошуку оптимальних шляхів розбудови ризик-орієнтованого державного управління в Україні. Проаналізовано вплив таких ризикоутворюючих чинників глобалізації для сучасної України, як гібридні війни та гібридні загрози. Доведено, що неефективність і фактична відсутність діяльності з управління політичними та національними ризиками на державному рівні за весь період незалежності України стали одним із основних джерел критичних вразливостей Української держави поряд із спроможністю зовнішнього агресора підсилювати їх дію. Обґрунтування диференціацію політичних ризикогенних чинників, що формували критичні вразливості держави, на такі, що іманентно властиві Україні, і такі, що були навмисно створені Росією.
Problem setting. Globalization in spite of its obvious advantages for the development of human civilization constantly polarizes the world system. Existing contradictions between states and even regions with different civilization traditions at the beginning of the XXI century actualized their choosing of asymmetric response strategies to the actual challenges of globalization and security threats. Such strategies are often aimed at generating and strengthening the space of uncertainty and risk-landscapes in the opponent countries. World experience shows that the components of such asymmetric approaches in foreign policy are the reproduction of so-called "hybrid threats" and fomenting "hybrid wars", which become a constant source of political risks for the object of such "hybrid" impact.In this connection, the necessity to analyze the whole range of risks and, of course, political and related critical vulnerabilities becomes very important for modern states in order to ensure resistance to hybrid and other threats of globalization, as well as to ensure integration of the process of governing such risks into the structure of public strategic planning and crisis management, in particular. In the case of Ukraine, all this actualizes the scientific reflection of the hybrid threats impact of in the context of finding optimal ways to develop risk-oriented public administration.Recent research and publications analysis. The study of hybrid wars and threats, in particular regarding Ukraine, is now the focus of many specialists around the world. In particular, among foreign scientists this problem is studied by P. Cullen, K. Giles, E. Reichborn, M. Snegovay, N. Wegge. In Ukraine, such specialists as M. Gonchar, V. Gorbulin, S. Dyachenko, S. Zhuk, A. Zvarych, A. Ishchuk, E. Magda, Y. Tishchenko, A. Chubik, and R. Shutov devote their works to this issue mainly from the point of view of the maintenance of national security.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The problem of existing connection of hybrid warfare phenomena and hybrid threats with the state of state management of political and other national risks in Ukraine has not actually been raised, which causes the necessity to reveal the influence of these risk-forming factors of globalization for the modern Ukrainian state and proving that their actualization became a consequence of the government's neglect of risk management activities.Paper main body. The author emphasizes a methodological approach to assessment of hybrid threats, according to which the latter are the result of the aggressor's focus on specific vulnerabilities of the target system, as well as its ability to synchronize a wide range of its capabilities that are adapted to these vulnerabilities.The article substantiates that hybrid threats and hybrid warfare cannot be recognized without taking into account the assessment of political and other risks.The author highlights Ukraine's internal vulnerabilities in political, social, economic, information and military areas. These are: the constant competition of political elites for the power resources of the state while maintaining the clan-oligarchic model of political relations; the weak role of strategic planning of public policy and the low level of strategic communications and coordination of government actors; low efficiency of the main legislative body; deprofessionalization of public service; resource-intensive industry and unreformed energy system; weak macroeconomic indicators and high level of foreign debt; underdeveloped cyber-security system; corrupt law enforcement agencies; imbalanced national security system; social and moral crisis of Ukrainian society.The paper also identifies and describes the main political risk factors that were specifically created by Russia in Ukraine. They are: systematic informational and psychological impact on the Ukrainian society by anti-Ukrainian and pro-Russian narratives; support of pro-Russian groups of influence both in the Ukrainian politics and establishment, and in the marginalized segment of society; construction of foreign policy circumstances that put into question Ukraine's ability to systematically respond to the threats of national security.Conclusions of the research and prospects for further studies. The conducted research allowed proving that inefficiency and actual absence of any activity in managing political and other national risks at the governmentally level during the whole period of its independence became one of the main sources of Ukraine's critical vulnerabilities along with the possibility for the aggressor to strengthen their action. The differentiation of political risk factors that formed the critical vulnerabilities of the Ukrainian state into the ones that are inherent to Ukraine and those that were generated by the aggressor was justified.The author considers the analysis of other political risks of globalization, in particular, the integration of the national economy into the world economy system as a perspective direction for further research. ; Актуалізовано необхідність наукового осмислення ризикогенного впливу глобалізації у контексті пошуку оптимальних шляхів розбудови ризик-орієнтованого державного управління в Україні. Проаналізовано вплив таких ризикоутворюючих чинників глобалізації для сучасної України, як гібридні війни та гібридні загрози. Доведено, що неефективність і фактична відсутність діяльності з управління політичними та національними ризиками на державному рівні за весь період незалежності України стали одним із основних джерел критичних вразливостей Української держави поряд із спроможністю зовнішнього агресора підсилювати їх дію. Обґрунтування диференціацію політичних ризикогенних чинників, що формували критичні вразливості держави, на такі, що іманентно властиві Україні, і такі, що були навмисно створені Росією.
