Suchergebnisse

У статті висвітлені питання рейтингового оцінювання університетів, що є індикатором їх академічної репутації в умовах інтеграції у міжнародний та європейський простір вищої освіти. Обґрунтовані концептуальні засади та конкретизовані методичні підходи щодо рейтингового оцінювання результатів діяльності закладів вищої освіти та їх вдосконалення, а також форми і засоби брендингу та позиціонування університетів.
Зазначається, що належне позиціонування провідних українських університетів у глобальних рейтингах та їх просування в міжнародні системи оцінювання їх результативності відкриють додаткові можливості для випускників за конкурентними освітніми програмами щодо реалізації набутих компетентностей, а для науково-педагогічних працівників щодо демонстрації професійних знань на міжнародному ринку праці.
Наголошено на використанні специфічного показника – галузевого Індексу оцінювання діяльності закладів вищої освіти, який може бути універсальним індикатором оцінювання якості провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти в межах певної галузі знань.
Запровадження специфічних (галузевих і предметних) індикаторів оцінювання діяльності закладів вищої освіти надасть можливість оптимізувати систему оцінювання та підвищити якість позиціонування університету, наблизивши його до відповідної референтної цільової аудиторії.
Визначені ключові інтеграційні складові проактивного брендингу університетів, які мають бути забезпечені у цільових категоріях стейкхолдерів, виходячи з ключових напрямів оптимізації, серед яких пропонується визначати у якості пріоритетних, три інтеграційні складові брендингу і позиціонування університету: веб-ресурси; місце стейкхолдерів; процеси інтернаціоналізації.

Філософсько-освітній аналіз, соціально-технологічний аспект сучасної освіти, її здатність виступати у ролі соціальної інженерії дозволяє уникнути надмірної соціологізації та політизації цього процесу його культурно-антропологічне та педагогічне підґрунтя. Гуманізація соціальних і політичних замовлень, які адресуються освіті, у контрфактичних реаліях суспільства знань перетворюються на домінуючу стратегію соціальної інженерії, що дозволяє перенести нормативний ідеал освіченості з нормативної у функціональну і прагматичну площину, що релятивізує цей ідеал.Ключові слова: освіта, освітній простір, людиновимірність, соціальна інженерія, суспільство знань, інформаційне суспільство.

У статті розглянуто трактування змісту та співвідношення понять "освітній простір", "освітнє середовище", "освітній процес" у наукових джерелах, проаналізовано процес нормативного закріплення нових термінів у законах України в сфері освіти (кінець XX – початок XXI ст.) та їх смислові акценти в контексті основних педагогічних категорій, з'ясовано, що зміни термінології відображені в документах про освіту, де вони витіснили поняття "навчально-виховний процес", "навчально-виховне середовище". ; It is specified that the normative consolidation of the concepts "educational space", "educational environment", "educational process" is determined by the influence of integration processes, and requires their coordination with the main pedagogical categories. It is defined that the concept "educational space" is a debatable category in the literature, which is not enshrined in law. The term "educational environment" with the definition "safe" was first used as a term in Article 1 of the Law of Ukraine "On Complete General Secondary Education" (2020).We agree with the arguments of researchers who interpret the "educational environment" as a broader term, which includ a set of all subject and item characteristics, which are divided into: a) pedagogically determined and purposeful, b) unfocused, socially related, which take place under certain conditions. A broad and narrow interpretation of the term "educational space" is formulated. The first is the functioning and interaction of all processes that take place in the socio-cultural environment wherever there are act formal and non-formal educational organizations, institutional and non-institutional ones, learning and education processes take place, – the subjects of pedagogical interaction influence on each other and evolve. The second – the educational space of the school, class, and study group – is a self-organizing educational environment, which: is formed by the activity and interaction of the subjects of the pedagogical process; it expresses, develops and preserves socio-cultural and pedagogical.It is defined that in accordance with the legislative changes of recent years, in the context of similar documents of European countries, the term "education" is derived from the defined by a state regulator borders of goal and objectives of education and activities of educational institutions, which should be taken into account when compiling textbooks and manuals.

У статті розглянуто трактування змісту та співвідношення понять "освітній простір", "освітнє середовище", "освітній процес" у наукових джерелах, проаналізовано процес нормативного закріплення нових термінів у законах України в сфері освіти (кінець XX – початок XXI ст.) та їх смислові акценти в контексті основних педагогічних категорій, з'ясовано, що зміни термінології відображені в документах про освіту, де вони витіснили поняття "навчально-виховний процес", "навчально-виховне середовище". ; It is specified that the normative consolidation of the concepts "educational space", "educational environment", "educational process" is determined by the influence of integration processes, and requires their coordination with the main pedagogical categories. It is defined that the concept "educational space" is a debatable category in the literature, which is not enshrined in law. The term "educational environment" with the definition "safe" was first used as a term in Article 1 of the Law of Ukraine "On Complete General Secondary Education" (2020).We agree with the arguments of researchers who interpret the "educational environment" as a broader term, which includ a set of all subject and item characteristics, which are divided into: a) pedagogically determined and purposeful, b) unfocused, socially related, which take place under certain conditions. A broad and narrow interpretation of the term "educational space" is formulated. The first is the functioning and interaction of all processes that take place in the socio-cultural environment wherever there are act formal and non-formal educational organizations, institutional and non-institutional ones, learning and education processes take place, – the subjects of pedagogical interaction influence on each other and evolve. The second – the educational space of the school, class, and study group – is a self-organizing educational environment, which: is formed by the activity and interaction of the subjects of the pedagogical process; it expresses, develops and preserves socio-cultural and pedagogical.It is defined that in accordance with the legislative changes of recent years, in the context of similar documents of European countries, the term "education" is derived from the defined by a state regulator borders of goal and objectives of education and activities of educational institutions, which should be taken into account when compiling textbooks and manuals.

Наданий у статті аналіз функціонування толерантності у сучасному суспільстві засвідчив низку суперечностей в її розумінні, а саме: встановлено, що у різних наукових галузях знання та дискурсах толерантність розглядається або як особливий вид стосунків між людьми (реляційний характер), або як позиція людини, пов'язана з терпимістю до інших за суттю думок, або як політична, громадсько­правова акція, або як риса характеру, певна чеснота тощо; в значній кількості досліджень аналіз толерантності має декларативний і абстрактно­спекулятивний характер інтерпретації, який не враховує контекстуальну логіку подій, ресурси та ризики толерантності, часто лише декларативно додається філософське розуміння подолання інтолерантності, розкриття механізмів поглиблення толерантності, як правило, зміщується у площину педагогічних наук тощо. Висвітлено неповноцінність використання значних можливостей толерантності. Метою статті визначено методологічний і теоретичний аналіз імплементації толерантності як світоглядного кредо в людиномірний потенціал культурно­освітнього простору. Доведено, що аналіз культурно­освітнього простору слід проводити відповідно до концептуальних розумінь його в інтердисциплінарній площині (взаємодія філософсько­методологічних засад різних наук) та в інтрадисциплінарній (філософсько­світоглядній, що детермінована тенденціями розвитку філософії освіти, науки і культури) та тлумачити його в об'єктивному вимірі (реальні елементи соціально­сформованого культурно­освітнього континууму, які реально впливають на культурний розвиток людини та в суб'єктивному вимірі (елементи культурно­освітнього простору, що існують віртуально у свідомості майбутнього педагога, як нереалізована норма, інтенція, ідеал, що виявляє зв'язок з реальним станом речей через ціннісні орієнтації). ; Наданий у статті аналіз функціонування толерантності у сучасному суспільстві засвідчив низку суперечностей в її розумінні, а саме: встановлено, що у різних наукових галузях знання та дискурсах толерантність розглядається або як особливий вид стосунків між людьми (реляційний характер), або як позиція людини, пов'язана з терпимістю до інших за суттю думок, або як політична, громадсько­правова акція, або як риса характеру, певна чеснота тощо; в значній кількості досліджень аналіз толерантності має декларативний і абстрактно­спекулятивний характер інтерпретації, який не враховує контекстуальну логіку подій, ресурси та ризики толерантності, часто лише декларативно додається філософське розуміння подолання інтолерантності, розкриття механізмів поглиблення толерантності, як правило, зміщується у площину педагогічних наук тощо. Висвітлено неповноцінність використання значних можливостей толерантності. Метою статті визначено методологічний і теоретичний аналіз імплементації толерантності як світоглядного кредо в людиномірний потенціал культурно­освітнього простору. Доведено, що аналіз культурно­освітнього простору слід проводити відповідно до концептуальних розумінь його в інтердисциплінарній площині (взаємодія філософсько­методологічних засад різних наук) та в інтрадисциплінарній (філософсько­світоглядній, що детермінована тенденціями розвитку філософії освіти, науки і культури) та тлумачити його в об'єктивному вимірі (реальні елементи соціально­сформованого культурно­освітнього континууму, які реально впливають на культурний розвиток людини та в суб'єктивному вимірі (елементи культурно­освітнього простору, що існують віртуально у свідомості майбутнього педагога, як нереалізована норма, інтенція, ідеал, що виявляє зв'язок з реальним станом речей через ціннісні орієнтації). ; The presented in the article analysis of tolerance functioning in the modern society has acknowledged a number of contradictions in its understanding. In particular, it has been established that in different scientific branches of knowledge and discourses the tolerance is considered either as a special kind of relationship between people (relation character) or as a position of a person connected with tolerance (permissiveness) to others according to thoughts' essence, or as a political, public­legal action, or as a character feature, a proper virtue etc. In considerable number of researches the analysis of tolerance has a declarative and abstract­speculating character of interpretation. It does not take into consideration the contextual logics of events, resources and risks of tolerance. The philosophical understanding of intolerance overcoming is often added only in declarative way; as a rule, the disclosure of tolerance mechanisms extension is shifted into pedagogical sciences area. The inferiority of tolerance considerable opportunities usage was found out.The paper objective is to determine the methodological and theoretical analysis of tolerance implementation as a world outlook credo into human­dimension potential of cultural­educational space. It has been established that the analysis of cultural­educational space has to be carried out according to its contextual understanding in interdisciplinary area (interaction of philosophical­methodological basis of different sciences) and intra­disciplinary one (philosophy­outlook established by the development tendencies of philosophy of education, science and culture) and interpreted in the objective dimension (the real elements of socially formed cultural­educational continuum that influence the cultural development of a person and in subjective dimension (the elements of cultural­educational space exist in the consciousness of a future pedagogue as non­implemented norm, intention, ideal which disclosure the connection with the actual condition of things via value guidelines).

This article shows the relevance of the problem of democratization of education which is aimed at democratic culture developing as a basis for the development of civil society through the implementation of democratic principles in all aspects of life and promoting self-government. Education as the main source of information should provide understanding and awareness of democratic processes in all spheres of public life. Democratization of education is a key component of the process of democratization of society. Various aspects of democratization of the educational space have repeatedly been the subject of scientific research of the Ukrainian scholars (B.Chyzhevskyi, L.Lebedyk, T.Zhyzhko, T.Matusevych, and L.Kolesnyk). The purpose of the article is to explore the practical experience of democratization of the educational space of Ukrainian universities, presented at the final international online conference "Democracy and Education: Teaching and Learning Democracy in Primary School and in Teacher Education" within the project "Development of the Culture of Democracy in Teacher Education in Ukraine, Norway and Palestine". The authors conclude that democratic transformations taking place in Ukraine change not only the educational environment at the level of training, but also at the level of building communication between all participants in the educational process, including higher education institutions, as exemplified by the participation of Ukrainian universities in the project "Development of the Culture of Democracy in Teacher Education in Ukraine, Norway and Palestine". Higher pedagogical education, first of all training of future primary school teachers of the new Ukrainian school, is one of the factors of long-term social changes. The experience presented by the universities of Ukraine at the conference shows that pedagogical education is at the forefront of democratization of the educational space of our state. Despite the fact that each university moves towards building democracy in its own way, outlined in the participants' reports, the authors admit that democratization is gradually permeating the educational space at all levels – from the philosophy of education, educational institutions to teaching methods and educational practice. ; Статтю присвячено актуальній проблемі розвитку вищої освіти України – її демократизації. Визначено роль демократичного освітнього середовища як невід'ємної частини інноваційного потенціалу, що створює певні передумови для інноваційної діяльності закладу вищої освіти. Описано міжнародний проєкт «Розвиток культури демократії в педагогічній освіті в Україні, Норвегії та Палестині» та особливості участі в ньому представників університетів України. Детально представлено досвід університетів-учасників проєкту з розбудови демократичного освітнього простору в закладах вищої освіти, презентований на міжнародній підсумковій конференції «Демократія та освіта: викладання та навчання демократії в початковій школі та педагогічній освіті».

This article shows the relevance of the problem of democratization of education which is aimed at democratic culture developing as a basis for the development of civil society through the implementation of democratic principles in all aspects of life and promoting self-government. Education as the main source of information should provide understanding and awareness of democratic processes in all spheres of public life. Democratization of education is a key component of the process of democratization of society. Various aspects of democratization of the educational space have repeatedly been the subject of scientific research of the Ukrainian scholars (B.Chyzhevskyi, L.Lebedyk, T.Zhyzhko, T.Matusevych, and L.Kolesnyk). The purpose of the article is to explore the practical experience of democratization of the educational space of Ukrainian universities, presented at the final international online conference "Democracy and Education: Teaching and Learning Democracy in Primary School and in Teacher Education" within the project "Development of the Culture of Democracy in Teacher Education in Ukraine, Norway and Palestine". The authors conclude that democratic transformations taking place in Ukraine change not only the educational environment at the level of training, but also at the level of building communication between all participants in the educational process, including higher education institutions, as exemplified by the participation of Ukrainian universities in the project "Development of the Culture of Democracy in Teacher Education in Ukraine, Norway and Palestine". Higher pedagogical education, first of all training of future primary school teachers of the new Ukrainian school, is one of the factors of long-term social changes. The experience presented by the universities of Ukraine at the conference shows that pedagogical education is at the forefront of democratization of the educational space of our state. Despite the fact that each university moves towards building democracy in its own way, outlined in the participants' reports, the authors admit that democratization is gradually permeating the educational space at all levels – from the philosophy of education, educational institutions to teaching methods and educational practice. ; Статтю присвячено актуальній проблемі розвитку вищої освіти України – її демократизації. Визначено роль демократичного освітнього середовища як невід'ємної частини інноваційного потенціалу, що створює певні передумови для інноваційної діяльності закладу вищої освіти. Описано міжнародний проєкт «Розвиток культури демократії в педагогічній освіті в Україні, Норвегії та Палестині» та особливості участі в ньому представників університетів України. Детально представлено досвід університетів-учасників проєкту з розбудови демократичного освітнього простору в закладах вищої освіти, презентований на міжнародній підсумковій конференції «Демократія та освіта: викладання та навчання демократії в початковій школі та педагогічній освіті».

Постмодерне суспільство – це період інтенсивного розвитку інформаційного простору. Однак цей процес носить нерівномірний характер, в цей час коли в сучасному суспільстві стає домінуючим соціальна мережа, Інтернет, які позитивно впливають на людину, збагачуючи її інформацією, але паралельно можна також і побачити негативні їх наслідки – перетворення життя в гру, людина стає «гравцем» життя, де втрачає реальність буття, що пов'язано з віртуальною реальністю. Під соціалізацією особистості мають на увазі процес входження людини в соціальне середовище через засвоєння соціального досвіду. В широкому розумінні – це включення індивіда в суспільні процеси, процес становлення особистості. Метою статті є висвітлення впливу сучасного інформаційного простору на соціалізацію найважливішої когорти нашого суспільства – молоді. Відображено авторський аналіз та основні шляхи дослідження впливу масової культури на сучасну людину. Стверджується, що масова культура, яка стала панівною в суспільстві, не має життєздатної альтернативи. Уніфікація масової культури робить людину збіднілою в культурному плані. Масова культура сучасної епохи йде по суті всупереч її основним настановам відносно пріоритетності індивідуальної самореалізації кожної людини. Вона замінює сприйняття людини як індивідуальності, вона ідентифікується з суспільством, уподібнюється даними стереотипами, які диктує мода, яка дуже мінлива.Автор спробував дослідити ще одну атрибутивну ознаку постмодерну і показати її вплив на людину – віртуальну реальність як соціокультурного феномену і середовища соціалізації молоді. За допомогою неї людина здобула свободу у всьому, але одночасно набула небаченого розмаху загроза для підростаючого покоління стати рабами віртуального простору. Узагальнюючи результати дослідження автор доходить до висновку, що в цілому інформаційний простір дуже впливає на людину, особливо на молодь, яка тільки починає формувати своєю особистість. Соціокультурні зміни в суспільстві, які проходять в нас на очах показують, що ми знаходимся на порозі переходу в якісно нову стадію сучасного розвитку, де імперативами в соціокультурній сфері є самоцінність особи, толерантність, плюралізм тощо.

Розкрито сутність російської доктрини геополітичної трансформації євразійського простору у контексті відстоювання інтересів РФ по забезпеченню та зміцненню впливу на пострадянській периферії. Зокрема проілюстровано алгоритми дій Росії щодо тих країн, які вийшли або у різний спосіб намагаються залишити фарватер російської геополітики. З'ясовано, що Росія відстоюючи своє право по збереженню геополітичного впливу на євразійському просторі, вдається до економічного та політичного тиску на пострадянські країни, а також використовує такий інструменту як експорт керованих конфліктів через підтримку сепаратизмуThe essence of the doctrine of Russian geopolitical transformation of Eurasia in the context of defending the interests of Russia to secure and strengthen the influence of the former Soviet periphery is revealed. In particular it is illus- trated the algorithms of action for those countries that took in different ways or try to leave the fairway of Russian geopolitics. It was found that Russia defending their right to the preservation of geopolitical influence in Eurasia, re- sorting to economic and political pressure on the post-Soviet countries, and uses tools such as export-driven con- flicts by supporting separatism

В статті розглядається соціокультурна місія освіти як чинника формування суспільної злагоди, громадянської консолідації українського суспільства в контексті неоднозначних впливів ринкових відносин на світоглядні і життєві орієнтації сучасної людини. Аналізуються сучасні теоретичні концепти суспільної довіри як моделі раціоналізації людських взаємин, соціальної поведінки, досягнення соціальної спільності суб'єктів соціального розвитку та досягнення сталого соціального порядку. Обґрунтовується роль освіти як інтегруючої компоненти духовної культури сучасного суспільства та засобу реалізації потенціалу особистості на засадах суспільної взаємодопомоги. Відстежуються соціально-історична специфіка міждисциплінарних моделей застосування освітніх засобів уникнення надлишкової соціальної напруги та відтворення культури суспільної довіри в умовах ціннісних трансформацій сучасного українського соціуму і ризиків, пов'язаних з дефіцитом ринкової культури, що торкаються всіх рівнів людської свідомості: знань, практичного досвіду, навичок, умінь. Обґрунтовується необхідність залучення педагогічних практик до формування соціальної довіри, як визначеної системи соціальних взаємин, що дозволяє встановлювати і забезпечувати якість соціальних зв'язків з опорою на ефективне використання соціального капіталу, яким є освіта. Визначаються освітні чинники формування атмосфери довіри в суспільстві як засобу розширення можливостей розвитку здіб­ностей особистості, її повноцінної адаптації до правил ринкових взаємин і формування ринкової культури особистості, як запобіжника розбалансування суспільної довіри в українському соціумі. Розглядаються засадничі принципи функціонування інституту освіти в якості навчально-практичної суспільної лабораторії з формування, закріплення, відтворення і регулювання продуктивних форм відносин між членами суспільства шляхом вироблення ефективних зразків, еталонів, моделей суспільної поведінки та його впливи на механізми формування рольової структури індивіда в соціумі на засадах забезпечення згуртованості, взаємозалежності та взаємовідповідності членів оновлюваного українського суспільства.

The article analyzes the various approaches to the definition of «political struggle», «non-violent struggle». Proposed own definition of «non-violent political struggle». ; В статье проанализированы различные подходы к определению понятия «политическая борьба», «ненасильственная борьба». Предложено собственное определение понятия «ненасильственная политическая борьба». ; У статті проаналізовані різні підходи до визначення поняття «політична боротьба», «ненасильницька боротьба». Запропоновано власне визначення поняття «ненасильницька політична боротьба».

Дана стаття присвячена російським ліберально-демократичним ідеям, що стали панівними в перші роки розпаду СРСР. Прихильників тісних взаємовідносин із країнами ЄС та США, ринкових економічних перетворень, впровадження представницької демократії, свободи слова, друку, віросповідання тощо традиційно в російській суспільно-політичній думці називали «західниками». В публікації, на основі раніше неопублікованих архівних матеріалів та преси того часу, розглядається історія становлення, головні ідейні засади найбільш послідовної у відстоюванні прозахідного вектора розвитку пострадянської Росії – партії «Демократичний вибір Росії». Особливу увагу зосереджено на участі ДВР у парламентських виборах в Росії 1993, 1995 та 1999 років, ставленні ідеологів партії до Першої та Другої чеченських воєн, зовнішньополітичні погляди лідерів партії, особливо щодо інтеграційних процесів у межах Співдружності Незалежних Держав. Проаналізовано головні причини поразки провідних ліберально-демократичних сил в Росії впродовж 1990-х років, що привело у підсумку до згортання демократії та поступового впровадження у 2000-х роках авторитарного режиму В. Путіна.

У статті досліджується диференціація публічної сфери, яка розглядається на основі еволюції інституту монарха в процесі буржуазно-демократичних трансформацій в Європі і США, переходу від концепції феодально-станової репрезентації влади до буржуазно-демократичної концепції. Методологія дослідження включає в себе використання історичного і логічного методів, які дозволяють на основі вивчення теорії та практики державного управління простежити становлення публічного простору, а також визначити його основні елементи та взаємозв'язки між ними. Основними висновками проведеного дослідження є наступні положення: публічний простір багато в чому залежить від репрезентації влади в умовах інформатизації державного управління, а також розвитку засобів масової інформації в умовах масової демократії; державна влада бере на себе функції координації публічного простору та публічної політики; відбувається консолідація суспільної влади в мережевому публічному просторі; подолання «рефеодалізації» публічної сфери можливо на основі досягнення державою і суспільством нових політичних компромісів; публічні актори потребують постійної підтримки з боку суспільства в умовах кризи публічності.

Розглянуто політикоправові механізми формування інформаційного та освітнього консумерського простору, визначено основні напрями діяльності держави та громадських організацій щодо поширення споживчих знань серед населення ; Рассмотрены политикоправови механизмы формирования информационного и образовательного консумерського пространства, определены основные направления деятельности государства и общественных организаций по распространению потребительских знаний среди населения ; Political and legal mechanism of formation information and educational consumer space are considered, the basic lines of activity of the state public organizations on distribution of consumer knowledge among the population are defined