Artykuł poświęcony jest oglądowi sytuacji językowej na Ukrainie, w szczególności na Zakarpaciu, w okresie jednego roku, tj. od wprowadzenia nowej ustawy o edukacji (wrzesień 2017) do przyjęcia projektu ustawy o funkcjonowaniu języka ukraińskiego jako państwowego (październik 2018). Stan języka ukraińskiego jako języka państwowego zbadano w kontekście wydarzeń społeczno-politycznych w kraju i na świecie. Na podstawie analiz, jak również przeprowadzonych w tym okresie wielu dogłębnych i sformalizowanych wywiadów z różnymi kategoriami respondentów możliwe jest zbadanie procesu wyboru języka, zwłaszcza języka edukacji, z uwzględnieniem rozwoju kulturalno-politycznego współczesnego społeczeństwa ukraińskiego w jego najbardziej wysuniętej na zachód części — Zakarpaciu. ; The article presents an overview of the lingual situation in Ukraine, in the Transcarpathian region in particular, within the time span of a year since the law On education (September 2017) was ratified till the adoption of the draft of the law whose aim is to ensure functioning of Ukrainian as the state language. The status of Ukrainian as a state language is considered in the closest connection with socio-political phenomena in the country and the whole world. The analysis of deep and formalized interviews with different categories of respondents conducted during this period sheds light on the process of language selection in the field of education, in particular as a sign of cultural and political development of contemporary Ukrainian society in its westernmost part — Transcarpathia.
The article deals with the problem of language as an element of electoral culture in the political situation of the country . Marked a rather long neglect of the state language , conducted historical parallels. It is noted the need for urgent action the newly elected Parliament to prevent further neglect of the situation. The conclusion about the urgent need for speedy cohesion all based on a single Ukrainian Ukrainian language. ; Рассматриваются проблемы языка как элемента электоральной культуры в условиях политического состояния страны. Акцентируется внимание на достаточно длительном пренебрежении государственным языком, проводятся исторические параллели. Констатируется необходимость срочных действий новоизбранной Верховной Рады для предотвращения дальнейшего игнорирования существующей ситуации. Сделан вывод о насущной необходимости скорейшего сплочения всех украинцев на основе единого украинского языка. ; Розглядаються проблеми мови як елементу електоральної культури в умовах політичного стану країни. Наголошуються на доволі тривалому нехтуванні державної мови, проводяться історичні паралелі. Констатується необхідність термінових дій новообраної Верховної Ради для запобігання подальшого ігнорування існуючої ситуації. Зроблено висновок про нагальну потребу якнайшвидшого гуртування всіх українців на основі єдиної української мови.
В статті розглядається стан української мови крізь призму становлення та розвитку «Русского мира» часів Російської імперії. Розкривається зміст російського геополітичного концепту – ідеології «Русского мира», що своїм культурним підґрунтям має російську мову та російську культуру.
Підкреслюється, що московська мова та відповідна культура були відсутні на українських теренах за часів Литовсько-Руської державності та в Речі Посполитій.
В статті зазначається, що найзначнішим підґрунтям поширення української мови є державна форма організації суспільства. Національно-культурне піднесення в Україні дало можливість стати на шлях створення та розвитку національної державності, що відкривало нові можливості для розвитку української культури та мови.
Здійснено огляд розвитку української мови в політичній, освітній та релігійній царинах. Розкрито значні здобутки українства на шляху збереження русько-української культури в боротьбі з «латинським світом» внаслідок створення національної мережі народних освітніх закладів: братських та козацьких (січових), а також монастирських та церковно-парафіяльних шкіл, в яких вагоме місце відводилось українській мові.
Автор відзначає чільне місце народної мови в межах конфесійної практики, перекладу релігійних текстів та україномовної проповіді, адже це значно піднімало престиж народної мови в суспільстві та православному світі.
Показано, що становлення московсько-російської державності безпосередньо пов'язане з формуванням світопростору «Русского мира» – експансіоністська політика «збирання руських земель», іменування московських царів себе як «государів всєя Русі», впровадження в життя ідеї «Москви як Третього Риму» тощо.
Пропонується аналіз впливу уніфікаційної політики Російської імперії в політичній, релігійній та освітній сферах суспільного життя, за якої було повністю витіснено українську мову з адміністративно-політичного вжитку внаслідок ліквідації козацької автономії (Гетьманщини); з церковної сфери внаслідок витіснення народної мови з богослужбової практики; з освітньої сфери через створення та формування імперської освітньої системи, що призвело до вкрай низького рівня освіти серед українців.
Підкреслюється, що формування світопростіру «Русского мира» унеможливлювало вільний розвиток народів Російської імперії, особливо близькоспоріднених мовно й культурно українців та білорусів.
У статті висвітлено дослідження мовного питання в Україні на сучасному етапі за умови «російського чинника». З перших років незалежності українську мову проголошено державною з відповідним нормативно-правовим підґрунтям. Проте, вимоги чиного законодавства нерідко нехтувалися. Місцеві органи влади у східних та південних регіонах пустили мовні процеси на самоплив, що призвело до поглиблення мовного, а за ним і політичного «розколу» в Україні. Ситуація загострилася втручанням у справу політичної еліти Росії, зацікавленої у ліквідації суверенітету колишньої «бранки».В умовах антитерористичної операції вкрай важливо знайти консенсусне рішення у мовному питанні, спробу чого й запропоновано у статті. Для цього проаналізовано соціологічні та політологічні дослідження, позиції політиків, юристів, істориків, лінгвістів. Констатовано, що українська мова має залишатися єдиною державною мовою. Збереження цілісності України можливе лише за такої умови. До того ж у такому разі можлива консолідація українського суспільства, яке в силу інформаційного протистояння між Росією та Україною опинилося на межі соціального«розколу». Від цього залежать склад і чисельність населення нашої держави. ; У статті висвітлено дослідження мовного питання в Україні на сучасному етапі за умови «російського чинника». З перших років незалежності українську мову проголошено державною з відповідним нормативно-правовим підґрунтям. Проте, вимоги чиного законодавства нерідко нехтувалися. Місцеві органи влади у східних та південних регіонах пустили мовні процеси на самоплив, що призвело до поглиблення мовного, а за ним і політичного «розколу» в Україні. Ситуація загострилася втручанням у справу політичної еліти Росії, зацікавленої у ліквідації суверенітету колишньої «бранки».В умовах антитерористичної операції вкрай важливо знайти консенсусне рішення у мовному питанні, спробу чого й запропоновано у статті. Для цього проаналізовано соціологічні та політологічні дослідження, позиції політиків, юристів, істориків, лінгвістів. Констатовано, що українська мова має залишатися єдиною державною мовою. Збереження цілісності України можливе лише за такої умови. До того ж у такому разі можлива консолідація українського суспільства, яке в силу інформаційного протистояння між Росією та Україною опинилося на межі соціального«розколу». Від цього залежать склад і чисельність населення нашої держави. ; In the article research of language question is reflected in Ukraine on the modern stage. From the first years of independence Ukrainian language proclaimed state with corresponding normatively-legal soil. However, requirements of lawful legislation quite often disregard. Local authorities in east and south regions allowed language processes on a drift, that resulted in deepening a language, and after him and political «dissidence» in Ukraine. A situation became sharp interference with the matter of the political elite of Russia, interested in liquidation of sovereignty of former «prisoner». In the conditions of anti-terror operation, it is extremely important to decide of correct an open of the language question, of that try are offered in the article. Sociological and political science researches, positions of politicians, lawyers, historians, linguists, are analysed for this purpose. It is stated herein that Ukrainian language must remain an only official language. Maintenance of integrity of Ukraine is possible only at such condition. Besides at that rate possible consolidation of Ukrainian society that in force of informative opposition between Russia and Ukraine found oneself on verge of social dissidence». Composition and quantity of population of our state depend on it.
Метою статті є огляд загальної законодавчої бази України щодо реалізації державної мовної політики в Україні на сучасному етапі з питання користування українською мовою як державною.Предметом розгляду є українська мова як державна мова в Україні. Результатом вивчення проблеми є доведення, що з дослідження законодавчої бази ХХІ століття, яка стосується державної мовної політики України, щодо розширення сфери застосування української мови як державної, нинішня влада забезпечує повну підтримку української мови як державної, українська мова стає більш захищеною на законодавчому рівні. ; Цель статьи – изучение общей законодательной базы Украины, касающейся реализации государственной языковой политики в Украине на современном этапе по вопросу пользования украинским языком как государственным. Предметом рассмотрения является украинский язык как государственный язык в Украине. Результатом изучения проблемы является доказательство того, что законодательная база ХХІ века касательно государственной языковой политики Украины о расширении сферы пользования украинского языка как государственного, нынешняя власть обеспечивает полную поддержку украинского языка как государственного, украинский язык становится более защищённым на законодательном уровне. ; The article is aimed at reviewing the common Ukrainian legislative framework on the realization of the Ukrainian state language policy concerning the issues of utilizing the Ukrainian language as the state one at the present stage. The Ukrainian language as the state language in Ukraine is the subject of the research. A thorough consideration of the problem results in substantiation of the fact that, according to the research of the XXI century's legislative framework concerning Ukraine's state language policy on widening the Ukrainian language usage sphere as the state one, the current government provides full support of the Ukrainian language as the state one, thus, the Ukrainian language becomes more protected on the legislative level.
The article is aimed at reviewing the common Ukrainian legislative framework on the realization of the Ukrainian state language policy concerning the issues of utilizing the Ukrainian language as the state one at the present stage. The Ukrainian language as the state language in Ukraine is the subject of the research. A thorough consideration of the problem results in substantiation of the fact that, according to the research of the XXI century's legislative framework concerning Ukraine's state language policy on widening the Ukrainian language usage sphere as the state one, the current government provides full support of the Ukrainian language as the state one, thus, the Ukrainian language becomes more protected on the legislative level. ; Цель статьи – изучение общей законодательной базы Украины, касающейся реализации государственной языковой политики в Украине на современном этапе по вопросу пользования украинским языком как государственным. Предметом рассмотрения является украинский язык как государственный язык в Украине. Результатом изучения проблемы является доказательство того, что законодательная база ХХІ века касательно государственной языковой политики Украины о расширении сферы пользования украинского языка как государственного, нынешняя власть обеспечивает полную поддержку украинского языка как государственного, украинский язык становится более защищённым на законодательном уровне. ; Метою статті є огляд загальної законодавчої бази України щодо реалізації державної мовної політики в Україні на сучасному етапі з питання користування українською мовою як державною.Предметом розгляду є українська мова як державна мова в Україні. Результатом вивчення проблеми є доведення, що з дослідження законодавчої бази ХХІ століття, яка стосується державної мовної політики України, щодо розширення сфери застосування української мови як державної, нинішня влада забезпечує повну підтримку української мови як державної, українська мова стає більш захищеною на законодавчому рівні.
Метою статті є огляд загальної законодавчої бази України щодо реалізації державної мовної політики в Україні на сучасному етапі з питання користування українською мовою як державною.Предметом розгляду є українська мова як державна мова в Україні. Результатом вивчення проблеми є доведення, що з дослідження законодавчої бази ХХІ століття, яка стосується державної мовної політики України, щодо розширення сфери застосування української мови як державної, нинішня влада забезпечує повну підтримку української мови як державної, українська мова стає більш захищеною на законодавчому рівні. ; Цель статьи – изучение общей законодательной базы Украины, касающейся реализации государственной языковой политики в Украине на современном этапе по вопросу пользования украинским языком как государственным. Предметом рассмотрения является украинский язык как государственный язык в Украине. Результатом изучения проблемы является доказательство того, что законодательная база ХХІ века касательно государственной языковой политики Украины о расширении сферы пользования украинского языка как государственного, нынешняя власть обеспечивает полную поддержку украинского языка как государственного, украинский язык становится более защищённым на законодательном уровне. ; The article is aimed at reviewing the common Ukrainian legislative framework on the realization of the Ukrainian state language policy concerning the issues of utilizing the Ukrainian language as the state one at the present stage. The Ukrainian language as the state language in Ukraine is the subject of the research. A thorough consideration of the problem results in substantiation of the fact that, according to the research of the XXI century's legislative framework concerning Ukraine's state language policy on widening the Ukrainian language usage sphere as the state one, the current government provides full support of the Ukrainian language as the state one, thus, the Ukrainian language becomes more protected on the legislative level.
The purpose of article is to analyze the prospects for granting the status of the second state language to the English language, taking into account the peculiarities of state policy in the sphere of culture. Research methodology is to disclose main problematic aspects associated with provision to the English language the status of official state lan- guage in Ukraine. The methodology of the research is based on the integrated use of the systemic and structural ap- proach, logical-legal and dialectical methods as well as method of analysis and synthesis. The scientific novelty of the work is that it develops logical and structural evidential base of expediency and necessity of giving the English language the status of the state language in Ukraine. The research proves the need for studying the English language by public officers. It justifies the necessity of spreading English as an instrument of optimization of international political and foreign economic relations. Conclusions. The work has established the importance of the problem of giving to the English language the status of the state language in terms of continuation of Ukraine's integration into the world community, expan- sion of its economic and diplomatic ties and creation of conditions for free exchange of experience in various spheres of social relations. It has made a conclusion about the expediency of introducing the status of the state language into English language because of a number of arguments, concerning the need for studying it by different categories of citizens. ; Целью работы является анализ перспектив предоставления статуса второго государственного языка английскому языку, учитывая особенности государственной политики в сфере культуры. Методология исследования заключается в раскрытии основных проблемных аспектов, связанных с предоставлением английском язы- ку статуса государственного языка в Украине. Методология исследования основана на комплексном использовании системного и структурного подходов, логико-юридического и диалектического метода, а также методов анализа и синтеза. Научная новизна работы заключается в том, что сформирована логико-структурная доказа- тельная база целесообразности и необходимости предоставления английскому языку статуса государственного языка в Украине. Доказана необходимость освоения английского языка государственными служащими. Обоснована необходимость распространения английского языка в качестве инструмента оптимизации международных политических и внешнеэкономических отношений. Выводы. Установлено, что актуальность проблемы предоставления английскому языку статуса государственного является важной с точки зрения продолжения интеграции Украины в мировое сообщество, расширения ее экономических и дипломатических связей, создания условий для свободного обмена опытом в различных сферах общественных отношений. Сделан вывод о целесообразности введения для английского языка статуса государственного благодаря ряду аргументов, касающихся необходимости изучения его различными категориями граждан. ; Метою дослідження є аналіз перспектив надання статусу другої державної мови англійській мові, враховуючи особливості державної політики в сфері культури. Методологія дослідження полягає у розкритті основних проблемних аспектів, пов'язаних із наданням англійській мові статусу державної мови в Україні, та ґрунтується на комплексному використанні системного і структурного підходу, логіко-юридичного та діалектичного методу, а також методів аналізу і синтезу. Наукова новизна полягає в тому, що сформовано логіко-структурну доказову базу щодо доцільності та необ- хідності надання англійській мові статусу державної мови в Україні. Доведена необхідність опанування англійської мови державними службовцями. Обґрунтована необхідність поширення англійської мови в якості інструменту оптимі- зації міжнародних політичних і зовнішньоекономічних відносин. Висновки. Встановлено, що актуальність проблеми надання англійській мові статусу державної є важливою з точки зору продовження інтеграції України у світову спільно- ту, розширення її економічних і дипломатичних зв'язків, створення умов для вільного обміну досвідом у різних сферах суспільних відносин. Зроблено висновок щодо доцільності запровадження для англійської мови статусу державної через низку аргументів, які стосуються необхідності вивчення її різними категоріями громадян.
Мета статті полягає у проведенні науково-теоретичного дослідження виникнення, розвитку й сучасного стану української мови як соціокультурного та правового явища. Методологічною основою дослідження слугують наступні методи наукового пізнання: загальнонаукові (формально-логічний, метод аналізу та синтезу) та спеціально-правові (порівняльно-правовий, формально-юридичний). Зазначені методи надають можливість розкрити особливості української мови через призму соціокультурного феномену й розглянути правові проблеми мовної політики держави. Наукова новизна полягає у здійсненні комплексного дослідження соціокультурних та правових аспектів української мови в контексті її збереження та подолання мовної кризи. Висновки. Державна українська мова є мовою громадянства, запорукою збереження національної ідентичності українського народу, основою формування української державності. Сучасне українське суспільство характеризується багатьма різними суперечностями, серед яких – питання двомовності, надання російській мові статусу другої державної мови. На наш погляд, це призводить до спотворення національної свідомості й загострення мовної ситуації в країні. Виходячи із цього, Україні потрібна «мудра», виважена політика, яка б забезпечила функціонування і захист національної мови й водночас гарантувала підтримку мов етнічних меншин. Багато в чому успіхи консолідації українського суспільства залежать від того, наскільки державна мова підтримується й поважається різними соціумами та кожним індивідом зокрема. Більше того, від ефективного впровадження й реалізації мовного законодавства, безперечно, залежатиме програма правового розвитку мови. Тож на сьогодні вельми актуальним є питання прийняття мовного закону, який би спрямував систему відповідних державних заходів на утвердження й запровадження дієвого механізму поширення української мови як державної в усіх сферах суспільного життя. ; Цель статьи заключается в проведении научно-теоретического исследования возникновения, развития и современного состояния украинского языка как социокультурного и правового явления. Методологической основой исследования служат следующие методы научного познания: общенаучные (формально-логический, метод анализа и синтеза) и специально-правовые (сравнительно-правовой, формально-юридический). Указанные методы дают возможность раскрыть особенности украинского языка через призму социокультурного феномена и рассмотреть правовые проблемы языковой политики государства. Научная новизна заключается в осуществлении комплексного исследования социокультурных и правовых аспектов украинского языка в контексте ее сохранения и преодоления языкового кризиса. Выводы. Государственный украинский язык является языком гражданства, залогом сохранения национальной идентичности украинского народа, основой формирования украинской государственности. Современное украинское общество характеризуется многими различными противоречиями, среди которых – вопрос двуязычия, предоставления русскому языку статуса второго государственного языка. На наш взгляд это приводит к искажению национального сознания и обострения языковой ситуации в стране. Исходя из этого, Украине нужна «мудрая», взвешенная политика, которая бы обеспечила функционирование и защиту национального языка и одновременно гарантировала поддержку языков этнических меньшинств. Во многом успехи консолидации украинского общества зависят от того, насколько государственный язык поддерживается и уважается различными социумами и каждым индивидом в частности. Более того, от эффективного внедрения и реализации языкового законодательства, безусловно, будет зависеть программа правового развития языка. Поэтому на сегодня весьма актуальным является вопрос принятия языкового закона, который бы направил систему соответствующих государственных мероприятий на утверждение и введение действенного механизма распространения украинского языка как государственного во всех сферах общественной жизни. ; The purpose of article is to conduct a scientific and theoretical study of the emergence, development and current state of the Ukrainian language as sociocultural and legal phenomenon. The methodology of the study is the following methods of scientific knowledge: general scientific (formal-logical, method of analysis and synthesis) and special-legal (comparative law, formal-legal). These methods provide the opportunity to reveal the peculiarities of the Ukrainian language through the prism of sociocultural phenomenon and consider the legal problems of the language policy of the state. Scientific novelty consists in carrying out a comprehensive study of socio-cultural and legal aspects of the Ukrainian language in the context of its preservation and overcoming the language crisis. Conclusion. State Ukrainian language is the language of citizenship, a guarantee of preservation of the national identity of the Ukrainian people, the basis of the formation of Ukrainian statehood. Modern Ukrainian society is characterized by many different contradictions, among which – the issue of bilingualism, giving the Russian language the status of the second state language. In our opinion, this leads to the distortion of national consciousness and aggravation of the linguistic situation in the country. On this basis, Ukraine needs "wise", well-balanced policy that would ensure the functioning and protection of the national language and, at the same time, ensure the support of languages of ethnic minorities. In many ways, the success of consolidation of the Ukrainian society depends on the extent to which the state language is supported and respected by different societies and each individual in particular. Moreover, the effective implementation and realization of linguistic legislation, of course, will depend on the program of legal development of the language. Therefore, today it is very relevant to adopt the linguistic law that would direct the system of appropriate state measures to establish and introduce an effective mechanism for the dissemination of the Ukrainian language as a state language in all spheres of public life.
In the article there is analyzed the problem of the function of the Ukrainian language as an official language, as a consolidating factor for the citizens of the country, as a peculiar state border in the information space of the state. The semiotic methods of influence on the human consciousness, on the processes of thinking are investigated. The ideological factor of language is noted. The destructive role of the Russian language in Ukraine during the hybrid war is stated. It is shown that an unmotivated use of the borrowings from the Russian language by the Ukrainian media representatives is a consequence of the Russia's political and ideological expansion into the information space of Ukraine. It is concluded that the state language in Ukraine needs the protection from the state.During the meeting with the Head of the Institute of Language at the National Academy of Sciences of Ukraine Professor Pavlo Hrytsenko in the Mirror Hall of the National Ivan Franko University of Lviv on the 7th of November 2018 due to the implementation of the project «The University Dialogues» the famous scientist noted, we quote: «The language is the basis of our being, a pledge of the power of our State. We have to form the legislative base that could fit the Article 10 of the Constitution of Ukraine and would provide a comprehensive development and function of the Ukrainian language in all the spheres of the social life on the whole territory of Ukraine».Key words: language, state language, Ukrainian language, language function, semiotics, ideology, information space, surzhik, internet, television, profanity, chaos, disorganization, entropy, system. ; У статті розглянута і проаналізована проблема функціонування української мови як державної, як фактора, що консолідує громадян країни, як своєрідного державного кордону в інформаційному просторі держави. Досліджені семіотичні методи впливу на свідомість людини, на процеси мислення. Відзначено ідеологічний чинник мови. Констатується деструктивна роль російської мови в Україні під час гібридної війни. Показано, що невмотивоване використання українськими ЗМІ запозичень з російської мови є наслідком політично-ідеологічної експансії Росії в інформаційний простір України. Зроблений висновок, що державна мова в Україні потребує державного захисту.Ключові слова: мова, державна мова, українська мова, функція мови, семіотика, ідеологія, інформаційний простір, суржик, інтернет, телебачення, ненормативна лексика, хаос, дезорганізація, ентропія, система.
Досліджується український пресовий дискурс початку ХХ століття як актуальний науковий об'єкт через непересічне значення для формування українства, підготовку передумов для української революції та відстоювання її завоювань. Автором важливою його частиною вважаються публікації, присвячені українському духовному відродженню, мовно-культурологічній проблематиці як фундаменту та інструменту виборювання української державності. Період неодноразово привертав увагу істориків (В. Верига, Д. Дорошенко, Г. Касьянов, П. Губа, В. Меша), маємо глибокі й комплексні наукові дослідження журналістикознавців (І. Крупський, І. Михайлин, Н. Сидоренко, М. Тимошик, П. Федоришин), однак існує потреба поглиблення розуміння окремих аспектів проблеми, уточнення акцентів через можливість залучення до наукового обігу нових видань, фактологічних даних, коригування на цій основі певних історичних оцінок.Завданнями статті є диференціація тематичних напрямів боротьби за утвердження державності України в демократично-національній пресі початку ХХ століття; окреслення проблемно-тематичних і жанрових конструктів пресової боротьби за утвердження української мови як важливого засобу націє- і державотворення; аналіз системи прийомів і засобів, використовуваних авторами і редакціями демократичних українських видань, зокрема щоденної безпартійної газети «Відродження», українських сатиричних журналів «Будяк», «Ґедз», «Реп'яхи».Окреслюються тематичні напрями пресової боротьби за утвердження державності України на початку ХХ століття. Аналізується відображення в українській періодиці (газеті «Відродження», сатиричних журналах «Ґедз», «Будяк», «Реп'яхи») одного із важливих її аспектів — відстоювання державної мови. Встановлюються проблемно-тематичні, жанрові конструкти репрезентації в друкованих ЗМІ проблеми запровадження української мови як важливого засобу націє- і державотворення. Описується роль української демократичної преси у формуванні й систематизації норм української мови, розширенні сфери її побутування. ; The article deals with the press discourse of the XXth century beginning as a relevant scientific object, having an outstanding significance for Ukrainian nation formation, preparation of prerequisites for Ukrainian revolution and its achievements defense. As one of its important part, the author considers publications, devoted to Ukrainian spiritual revival, language and cultural problems as the basis and instrument in the struggle for Ukrainian statehood. Not once did this period attract attention of historians (V. Veryha, D. Doroshenko, H. Kasianov, P. Huba), we have thorough and complex scientific researches (I. Krupskyi, I. Mykhailyn, N. Sydorenko, M. Tymoshyk, P. Fedoryshyn), but there exists a problem of deeper understanding of some problem aspects, accent adjustment due to the possibility of attracting new publications, fact data, updating of certain historic assessments on this basis.The tasks of the article are to differentiate thematic directions of struggle for strengthening Ukrainian statehood in democratic-national press at the XXth century beginning; to outline problem-thematic and genre constructs of press struggle for Ukrainian language consolidation as important means of nation- and state formation; to analyze the systems of means and devices, used by authors and editorial boards of democratic Ukrainian periodicals – daily unaffiliated newspaper "Vidrodzhennia" ("Revival"), Ukrainian satiric journals "Budiak" ("Thistle"), "Gedz", "Repiakhy" ("Burdocks").Thematic directions of the press struggle for strengthening Ukrainian statehood at the XXth century beginning are drawn a line round. The reflection of one of its important aspects – defending the Ukrainian language – in Ukrainian periodicals (newpaper "Vidrodzhennia", satiric journals "Gedz", "Budiak", "Repiakhy") is analyzed. Problem-thematic, genre constructs of representation of the Ukrainian language problem as an important means of nation and statehood formation in printed mass media are stated. The role of Ukrainian democratic press in the formation and systematization of the Ukrainian language norms and its expansion are described.
The article deals with the press discourse of the XXth century beginning as a relevant scientific object, having an outstanding significance for Ukrainian nation formation, preparation of prerequisites for Ukrainian revolution and its achievements defense. As one of its important part, the author considers publications, devoted to Ukrainian spiritual revival, language and cultural problems as the basis and instrument in the struggle for Ukrainian statehood. Not once did this period attract attention of historians (V. Veryha, D. Doroshenko, H. Kasianov, P. Huba), we have thorough and complex scientific researches (I. Krupskyi, I. Mykhailyn, N. Sydorenko, M. Tymoshyk, P. Fedoryshyn), but there exists a problem of deeper understanding of some problem aspects, accent adjustment due to the possibility of attracting new publications, fact data, updating of certain historic assessments on this basis.The tasks of the article are to differentiate thematic directions of struggle for strengthening Ukrainian statehood in democratic-national press at the XXth century beginning; to outline problem-thematic and genre constructs of press struggle for Ukrainian language consolidation as important means of nation- and state formation; to analyze the systems of means and devices, used by authors and editorial boards of democratic Ukrainian periodicals – daily unaffiliated newspaper "Vidrodzhennia" ("Revival"), Ukrainian satiric journals "Budiak" ("Thistle"), "Gedz", "Repiakhy" ("Burdocks").Thematic directions of the press struggle for strengthening Ukrainian statehood at the XXth century beginning are drawn a line round. The reflection of one of its important aspects – defending the Ukrainian language – in Ukrainian periodicals (newpaper "Vidrodzhennia", satiric journals "Gedz", "Budiak", "Repiakhy") is analyzed. Problem-thematic, genre constructs of representation of the Ukrainian language problem as an important means of nation and statehood formation in printed mass media are stated. The role of Ukrainian democratic press in the formation and systematization of the Ukrainian language norms and its expansion are described. ; Досліджується український пресовий дискурс початку ХХ століття як актуальний науковий об'єкт через непересічне значення для формування українства, підготовку передумов для української революції та відстоювання її завоювань. Автором важливою його частиною вважаються публікації, присвячені українському духовному відродженню, мовно-культурологічній проблематиці як фундаменту та інструменту виборювання української державності. Період неодноразово привертав увагу істориків (В. Верига, Д. Дорошенко, Г. Касьянов, П. Губа, В. Меша), маємо глибокі й комплексні наукові дослідження журналістикознавців (І. Крупський, І. Михайлин, Н. Сидоренко, М. Тимошик, П. Федоришин), однак існує потреба поглиблення розуміння окремих аспектів проблеми, уточнення акцентів через можливість залучення до наукового обігу нових видань, фактологічних даних, коригування на цій основі певних історичних оцінок.Завданнями статті є диференціація тематичних напрямів боротьби за утвердження державності України в демократично-національній пресі початку ХХ століття; окреслення проблемно-тематичних і жанрових конструктів пресової боротьби за утвердження української мови як важливого засобу націє- і державотворення; аналіз системи прийомів і засобів, використовуваних авторами і редакціями демократичних українських видань, зокрема щоденної безпартійної газети «Відродження», українських сатиричних журналів «Будяк», «Ґедз», «Реп'яхи».Окреслюються тематичні напрями пресової боротьби за утвердження державності України на початку ХХ століття. Аналізується відображення в українській періодиці (газеті «Відродження», сатиричних журналах «Ґедз», «Будяк», «Реп'яхи») одного із важливих її аспектів — відстоювання державної мови. Встановлюються проблемно-тематичні, жанрові конструкти репрезентації в друкованих ЗМІ проблеми запровадження української мови як важливого засобу націє- і державотворення. Описується роль української демократичної преси у формуванні й систематизації норм української мови, розширенні сфери її побутування.
Досліджується український пресовий дискурс початку ХХ століття як актуальний науковий об'єкт через непересічне значення для формування українства, підготовку передумов для української революції та відстоювання її завоювань. Автором важливою його частиною вважаються публікації, присвячені українському духовному відродженню, мовно-культурологічній проблематиці як фундаменту та інструменту виборювання української державності. Період неодноразово привертав увагу істориків (В. Верига, Д. Дорошенко, Г. Касьянов, П. Губа, В. Меша), маємо глибокі й комплексні наукові дослідження журналістикознавців (І. Крупський, І. Михайлин, Н. Сидоренко, М. Тимошик, П. Федоришин), однак існує потреба поглиблення розуміння окремих аспектів проблеми, уточнення акцентів через можливість залучення до наукового обігу нових видань, фактологічних даних, коригування на цій основі певних історичних оцінок.Завданнями статті є диференціація тематичних напрямів боротьби за утвердження державності України в демократично-національній пресі початку ХХ століття; окреслення проблемно-тематичних і жанрових конструктів пресової боротьби за утвердження української мови як важливого засобу націє- і державотворення; аналіз системи прийомів і засобів, використовуваних авторами і редакціями демократичних українських видань, зокрема щоденної безпартійної газети «Відродження», українських сатиричних журналів «Будяк», «Ґедз», «Реп'яхи».Окреслюються тематичні напрями пресової боротьби за утвердження державності України на початку ХХ століття. Аналізується відображення в українській періодиці (газеті «Відродження», сатиричних журналах «Ґедз», «Будяк», «Реп'яхи») одного із важливих її аспектів — відстоювання державної мови. Встановлюються проблемно-тематичні, жанрові конструкти репрезентації в друкованих ЗМІ проблеми запровадження української мови як важливого засобу націє- і державотворення. Описується роль української демократичної преси у формуванні й систематизації норм української мови, розширенні сфери її побутування. ; The article deals with the press discourse of the XXth century beginning as a relevant scientific object, having an outstanding significance for Ukrainian nation formation, preparation of prerequisites for Ukrainian revolution and its achievements defense. As one of its important part, the author considers publications, devoted to Ukrainian spiritual revival, language and cultural problems as the basis and instrument in the struggle for Ukrainian statehood. Not once did this period attract attention of historians (V. Veryha, D. Doroshenko, H. Kasianov, P. Huba), we have thorough and complex scientific researches (I. Krupskyi, I. Mykhailyn, N. Sydorenko, M. Tymoshyk, P. Fedoryshyn), but there exists a problem of deeper understanding of some problem aspects, accent adjustment due to the possibility of attracting new publications, fact data, updating of certain historic assessments on this basis.The tasks of the article are to differentiate thematic directions of struggle for strengthening Ukrainian statehood in democratic-national press at the XXth century beginning; to outline problem-thematic and genre constructs of press struggle for Ukrainian language consolidation as important means of nation- and state formation; to analyze the systems of means and devices, used by authors and editorial boards of democratic Ukrainian periodicals – daily unaffiliated newspaper "Vidrodzhennia" ("Revival"), Ukrainian satiric journals "Budiak" ("Thistle"), "Gedz", "Repiakhy" ("Burdocks").Thematic directions of the press struggle for strengthening Ukrainian statehood at the XXth century beginning are drawn a line round. The reflection of one of its important aspects – defending the Ukrainian language – in Ukrainian periodicals (newpaper "Vidrodzhennia", satiric journals "Gedz", "Budiak", "Repiakhy") is analyzed. Problem-thematic, genre constructs of representation of the Ukrainian language problem as an important means of nation and statehood formation in printed mass media are stated. The role of Ukrainian democratic press in the formation and systematization of the Ukrainian language norms and its expansion are described.
Background. The article highlights the pecularities of language legislation in three Post-Soviet countries: Ukraine, Georgia, and Moldova. The historical perspective of language policies discourse is defined from the times of the Soviet Union collapse. Special attention has been paid to the description of constitutional statuses of the state languages, recently adopted laws and bills, to the role of constitutional courts in language conflicts regulation. Purpose of this research is to analyse the current language legislation in Ukraine, Georgia, and Moldova and examine the peculiarities of language policies in these countries. As material for the research, we use the texts of laws and bills on language issues and mass-media texts that show public reaction to these laws. Special attention has also been paid to cultural and historical peculiarities of language policies formation. Methods. Methodological base of this article are as follows: language policy and language planning theory, language management theory and critical discourse-analysis approach towards language policy. In the frame of these theories, it is underlined that language policy has different stages – creation of the policies, its interpretation and implementation through concrete legislative mechanisms. Results. Therefore, in this article, we examined the main legislative pecularities of language conflict regulation in contemporary Ukraine, Georgia, and Moldova. Many common features have been observed in language policies of the above-mentioned countries. First of all, we notice attempts to introduce new language laws or make amendments into old ones. Secondly, problematic implementation of the legislative decisions is related to financial problems; as a result, it leads to lack of real legislative mechanisms of language conflict regulation and to state control of language legislation implementation. Thirdly, in these countries different actors (parliaments, constitutional courts, political parties, and civic activist organizations) are fighting for power in general, and for influence on language policies in particular. Discussion. In this article, we focus our attention on the issues of state language functioning in different spheres of public life. Furthermore, the perspectives of our research are the issues of minority languages protection and development, the aspect of languages and language policies conceptualisation in the above-mentioned countries. ; У статті висвітлено особливості мовного законодавства трьох пострадянських країн – України, Грузії та Молдови. Окреслено історичну перспективу мовно-політичного дискурсу з часів розпаду Радянського Союзу. Особливу увагу приділено конституційному затвердженню статусу державних мов, нещодавньо ухваленим чи напрацьованим законам та законопроектам, ролі конституційних судів у регулюванні мовного питання. На додаток, розглянуто специфіку регулювання вжитку мов національних меншин.
Background. The article highlights the pecularities of language legislation in three Post-Soviet countries: Ukraine, Georgia, and Moldova. The historical perspective of language policies discourse is defined from the times of the Soviet Union collapse. Special attention has been paid to the description of constitutional statuses of the state languages, recently adopted laws and bills, to the role of constitutional courts in language conflicts regulation. Purpose of this research is to analyse the current language legislation in Ukraine, Georgia, and Moldova and examine the peculiarities of language policies in these countries. As material for the research, we use the texts of laws and bills on language issues and mass-media texts that show public reaction to these laws. Special attention has also been paid to cultural and historical peculiarities of language policies formation. Methods. Methodological base of this article are as follows: language policy and language planning theory, language management theory and critical discourse-analysis approach towards language policy. In the frame of these theories, it is underlined that language policy has different stages – creation of the policies, its interpretation and implementation through concrete legislative mechanisms. Results. Therefore, in this article, we examined the main legislative pecularities of language conflict regulation in contemporary Ukraine, Georgia, and Moldova. Many common features have been observed in language policies of the above-mentioned countries. First of all, we notice attempts to introduce new language laws or make amendments into old ones. Secondly, problematic implementation of the legislative decisions is related to financial problems; as a result, it leads to lack of real legislative mechanisms of language conflict regulation and to state control of language legislation implementation. Thirdly, in these countries different actors (parliaments, constitutional courts, political parties, and civic activist organizations) are fighting for power in general, and for influence on language policies in particular. Discussion. In this article, we focus our attention on the issues of state language functioning in different spheres of public life. Furthermore, the perspectives of our research are the issues of minority languages protection and development, the aspect of languages and language policies conceptualisation in the above-mentioned countries. ; У статті висвітлено особливості мовного законодавства трьох пострадянських країн – України, Грузії та Молдови. Окреслено історичну перспективу мовно-політичного дискурсу з часів розпаду Радянського Союзу. Особливу увагу приділено конституційному затвердженню статусу державних мов, нещодавньо ухваленим чи напрацьованим законам та законопроектам, ролі конституційних судів у регулюванні мовного питання. На додаток, розглянуто специфіку регулювання вжитку мов національних меншин.
