Розглянуто довіру як соціально-філософський феномен, що сприяє формуванню та ефективності колективної дії. Доведено, що вона демонструє характер розвитку соціального партнерства як на рівні суспільства, так і окремих його сфер міжособистої, міжгрупової взаємодії, що забезпечує узгодженість та стійкість колективної дії у досягненні мети. Довіра виступає продуктивною соціальною конструкцією взаємодії, і недооцінка цього фактора взаємодії призводить до неефективності колективної дії, до її непередбачуваності ризикам, до зниження ідентифікаційного процесу. Проаналізовано основні концепти, в яких розкривається суть поняття «довіра». Доведено, що воно є суто сучасним поняттям, яке формувалося протягом усього періоду існування людства і в кожному етапі набувало нових значень. Встановлено, що дане явище, з антропологічної точки зору, є важливим складовим елементом колективної дії, який виконує роль «клею». Тобто завдяки їй відбувається згуртування індивідів у процесі досягнення мети. З'ясовано, що довіра проявляється в діяльності, а звідси стає зрозумілим, що її формами, в рамках діяльності особистості, індивіда, будуть солідарність, співпереживання, допомога, співпраця людини з людиною тощо. Відзначається роль довіри у забезпеченні соціального капіталу.
Довіра українського суспільства як прикладу пострадянського типу суспільств формуються під впливом низки специфічних умов. Зокрема, перехід до ринкової демократії спричинив формування довірчих відносин, які обмежуються сім'єю та найближчим оточенням особи. Адже результати щорічного моніторингу Інституту соціології НАН України засвідчують, що найбільшу довіру респонденти виявляють до себе та своєї сім'ї. У таких умовах зрозумілою є тенденція до формування захисної ідентичності із родиною та найближчим оточенням, коли виникає бажання розвивати локальні мікроструктури, що забезпечують включення у суспільство. Розуміння останнього звужується до «своїх». Іншими словами, цінності та норми, які домінують сьогодні в українському суспільстві, орієнтовані на посилення міжособистої довіри у рамках родинносімейного кола більшою мірою, аніж на розвиток довірчих відносин позасімейного типу. У даній статті здійснюється теоретична інтерпретація феномена «довіра» з метою комплексного вивчення даного концепту та чіткого формулювання ознак соціальної довіри. Ознаки соціальної довіри можуть розглядатися в подальших соціологічних дослідженнях як індикатори феномена довіри та фіксуватися в емпіричних соціологічних дослідженнях.
In: Naukovi studi͏ï iz social'noiï ta polityc̆noï psycholohiï: z'irnyk statej = Scientific studios on social and political psychology : collection of articles, Issue 40(43), p. 24-33
Розкривається роль довіри в конструюванні форм і змісту сучасної соціальної роботи в громаді, яка б відповідала актуальному соціальному замовленню. Показано, що соціальна робота в громаді завдяки своїм повсякденним практикам наділена ресурсом трансформації міжособистісної довіри в інституційні форми соціальної довіри і, таким чином, спрямована на розв'язання комплексних соціальних проблем, зумовлених невизначеністю майбутнього в постмодерному суспільстві, що трансформується і переживає багаторівневу кризу. У міждисциплінарному науковому дискурсі феномен довіри "вплітається" в тематику соціального капіталу та соціального благополуччя як їхня складова, умова і наслідок. Обстоюється думка, що об'єднавчий (від англ. bridging – "той, що будує мости") соціальний капітал дає змогу мобілізувати додаткові ресурси людських відносин на основі довіри і зв'язків, тобто нарощування соціального капіталу спільноти зміцнює її, забезпечуючи згуртованість людей у громаді. Наголошується на тому, що чим більший радіус довіри (коло осіб чи соціальних груп, що становлять єдину систему довірчих стосунків), тим потужніший соціальний капітал громади. Представлено результати аналізу змісту групових дискусій і поділених рефлексій навколо феноменологічних смислів довіри та чинників, що впливають на становлення довіри і взаєморозуміння в місцевих громадах (дослідження здійснювалося на партисипативній основі під час фасилітації програми "Активні громадяни" Британської ради). На основі використання методології феноменологічного і конструктивістського підходів, методик партисипативного дослідження зроблено висновок про те, що взаємовідносини довіри є сутністю соціальної роботи в громаді і водночас її метою, засобом, принципом і ресурсом, а в контексті професійної діяльності – ще й важливою компетенцією.
У даній науковій статті розглянуто взаємозв'язок між соціальною довірою до органів публічної влади та розвитком громадянського суспільства в умовах проведення реформ у різних сферах в сучасній Україні. Розглянуто сутність таких ключових понять, як «довіра», «соціальна довіра», зокрема у новітніх дослідженнях західних вчених. Проаналізовано рівень соціальної довіри до різних соціальних інститутів у 2020-2021 роках відповідно до міжнародного моніторингового проєкту World Values Survey, а також українських соціологічних центрів. Показано, що низький рівень соціальної довіри, у тому числі, до органів публічної влади, є наслідком негативного досвіду участі українців у довірчих відносинах з цими соціальними інститутами. Наголошено, що в останні роки в Україні збільшується соціальна довіра до волонтерських організацій і до органів місцевого самоврядування. Це є одним із позитивних аспектів реформи децентралізації, свідченням розвитку громадянського суспільства на рівні розвитку громади.
In: Naukovi studi͏ï iz social'noiï ta polityc̆noï psycholohiï: z'irnyk statej = Scientific studios on social and political psychology : collection of articles, Issue 47(50), p. 60-66
Статтю присвячено аналізу особливостей процесу виробництва нових формдискримінації в період пандемії та його наслідків для порядку соціальності. Показано, щопандемія знаходить вияв у докорінній трансформації повсякденності та в неможливостізастосувати усталені й напрацьовані раніше надійні практики для розв'язання соціальнихпроблем. Це спричинює перерозподіл наявних ресурсів будь-якого порядку, що провокуєвиникнення нових форм дискримінації та соціальної нерівності. У просторі соціальноївзаємодії внаслідок цього спостерігається конкуренція спільнот за ресурси, що означаєприйняття рішення про «порядок надання допомоги» спільнотам (особам), тобто фактичнойдеться про процес виробництва нерівності та нових форм дискримінації. Зазначається, щопандемія призвела до істотних «мутацій» у системі соціальних ієрархій, механізмом якихстало «накладання» тих чи тих форм дискримінації одна на одну (оскільки вони не діютьізольовано), що й спричинило формування динамічної сили як «нового гравця» в системіполяризацій українського соціуму. Робиться висновок, що пандемія істотною мірою«зміксувала» суспільство, змінивши для багатьох осіб не лише рівень доходів, а й споживчуповедінку, мотивацію, соціальні цінності тощо. Зауважується, що попередньо усталені групипочинають розпадатися, віддаляються одна від одної, втрачають функціональні взаємозв'язки,проте виникнення нових спільнот не є процесом настільки ж швидким. Міксуваннявиявляється в реконструюванні відмінностей (збільшенні неоднорідності, поляризації) заполітичними, ідеологічними, світоглядними, ціннісними, регіональними, мовними,культурними, етнічними ознаками, і це гальмує використання людського та соціальногокапіталу, знижує рівень соціальної згуртованості та суспільної довіри, посилює соціальнунапруженість і нестабільність.
The article is devoted to the analysis of trust as a political and psychological phenomenon. The focus is on the fact that trust is the value basis of social interaction, it is emphasized that the effectiveness of this interaction is based on the coincidence of values, which, to a large extent, ensures value-oriented unity. It is emphasized that the uniqueness of the phenomenon of trust lies in a peculiar combination of rational and irrational bases of assessments and judgments. It is proved that trust, on the one hand, is the result of a posteriori cognition and follows from experience, is based on analysis and synthesis of events, phenomenas, processes, evaluation of behavior, etc., on the other – is based on irrational motives that rely on intuition, own or stereotyped ideas about the proper, desirable, probable because of its predominantly emotional perception. The role of trust as an important factor of state-building processes in the conditions of national, state self-determination and overcoming of social and political crises is substantiated. Particular attention is paid to the role of trust in the process of legitimation of power, the problem of trust in the context of interaction between branches of government, political and state institutions is actualized. It is proved that trust as a political and psychological phenomenon is a powerful factor and regulator of socio-political processes, an element of the architecture of the system of social and institutional interaction and a kind of its provision. In the context of socio-political interaction, the socio-psychological basis for distinguishing between the concepts of "trust" and "faith", "trust" and "distrust" is revealed. The characteristic features and certain functions of trust as a socio-cultural and political-psychological phenomenon are outlined. Emphasis is placed on the cognitive function of trust, in particular, on the need to develop political thinking as an analytical prerequisite for trust and a necessary component of political culture. ; Статтю присвячено аналізові довіри як політико-психологічного феномену. Зосереджено увагу на тому, що довіра є ціннісною основою соціальної взаємодії, наголошено, що ефективність цієї взаємодії базується на збігові цінностей, чим, значною мірою, забезпечується ціннісноорієнтаційна єдність. Підкреслено, що унікальність явища довіри полягає у своєрідному поєднанні раціональних та позараціональних підстав оцінок і суджень. Доведено, що довіра, з одного боку, є результатом апостеріорного пізнання й випливає з досвіду, ґрунтується на аналізі й синтезі подій, явищ, процесів, оцінки поведінки тощо, з другого – базується на ірраціональних мотивах з покладанням на інтуїцію, власні або ж стереотипні уявлення про належне, бажане, вірогідне через переважно емоційне його сприйняття. Обґрунтовано роль довіри як важливого чинника державотворчих процесів в умовах національного, державного самовизначення та подолання суспільно-політичних криз. Особливу увагу приділено ролі довіри в процесі легітимації влади, актуалізовано проблему довіри в контексті взаємодії гілок влади, політичних та державних інститутів. Доведено, що довіра як політико-психологічне явище є потужним чинником і регулятором суспільно-політичних процесів, елементом архітектури системи соціальної та інституційної взаємодії та своєрідною формою її забезпечення. В контексті суспільно-політичної взаємодії розкрито соціально-психологічну основу розрізнення понять «довіра» і «віра», «довіра» і «недовіра». Окреслено характерні риси й визначено окремі функції довіри як соціокультурного і політико-психологічного феномену. Наголошено на когнітивній функції довіри, зокрема, на необхідності розвитку політичного мислення як аналітичної передумови довіри та необхідної складової політичної культури.
The article is devoted to the analysis of trust as a political and psychological phenomenon. The focus is on the fact that trust is the value basis of social interaction, it is emphasized that the effectiveness of this interaction is based on the coincidence of values, which, to a large extent, ensures value-oriented unity. It is emphasized that the uniqueness of the phenomenon of trust lies in a peculiar combination of rational and irrational bases of assessments and judgments. It is proved that trust, on the one hand, is the result of a posteriori cognition and follows from experience, is based on analysis and synthesis of events, phenomenas, processes, evaluation of behavior, etc., on the other – is based on irrational motives that rely on intuition, own or stereotyped ideas about the proper, desirable, probable because of its predominantly emotional perception. The role of trust as an important factor of state-building processes in the conditions of national, state self-determination and overcoming of social and political crises is substantiated. Particular attention is paid to the role of trust in the process of legitimation of power, the problem of trust in the context of interaction between branches of government, political and state institutions is actualized. It is proved that trust as a political and psychological phenomenon is a powerful factor and regulator of socio-political processes, an element of the architecture of the system of social and institutional interaction and a kind of its provision. In the context of socio-political interaction, the socio-psychological basis for distinguishing between the concepts of "trust" and "faith", "trust" and "distrust" is revealed. The characteristic features and certain functions of trust as a socio-cultural and political-psychological phenomenon are outlined. Emphasis is placed on the cognitive function of trust, in particular, on the need to develop political thinking as an analytical prerequisite for trust and a necessary component of political culture. ; Статтю присвячено аналізові довіри як політико-психологічного феномену. Зосереджено увагу на тому, що довіра є ціннісною основою соціальної взаємодії, наголошено, що ефективність цієї взаємодії базується на збігові цінностей, чим, значною мірою, забезпечується ціннісноорієнтаційна єдність. Підкреслено, що унікальність явища довіри полягає у своєрідному поєднанні раціональних та позараціональних підстав оцінок і суджень. Доведено, що довіра, з одного боку, є результатом апостеріорного пізнання й випливає з досвіду, ґрунтується на аналізі й синтезі подій, явищ, процесів, оцінки поведінки тощо, з другого – базується на ірраціональних мотивах з покладанням на інтуїцію, власні або ж стереотипні уявлення про належне, бажане, вірогідне через переважно емоційне його сприйняття. Обґрунтовано роль довіри як важливого чинника державотворчих процесів в умовах національного, державного самовизначення та подолання суспільно-політичних криз. Особливу увагу приділено ролі довіри в процесі легітимації влади, актуалізовано проблему довіри в контексті взаємодії гілок влади, політичних та державних інститутів. Доведено, що довіра як політико-психологічне явище є потужним чинником і регулятором суспільно-політичних процесів, елементом архітектури системи соціальної та інституційної взаємодії та своєрідною формою її забезпечення. В контексті суспільно-політичної взаємодії розкрито соціально-психологічну основу розрізнення понять «довіра» і «віра», «довіра» і «недовіра». Окреслено характерні риси й визначено окремі функції довіри як соціокультурного і політико-психологічного феномену. Наголошено на когнітивній функції довіри, зокрема, на необхідності розвитку політичного мислення як аналітичної передумови довіри та необхідної складової політичної культури.
The article examines the main approaches to the defi nition of trust in phylosophy, psychology, history, political and economical sciences. Sociology specifi city is determined by interpretation of trust. The author shows the main approaches to the study of trust in sociology, and also offers its own defi nition of trust, which is based on the interdisciplinary approach to the study of this phenomenon.Key words: trust, conceptualization of trust, forms of trust, risk. ; У статті розглянуто основні підходи до інтерпретації довіри у філософії, пси-хології, історії, політиці та економіці. Визначено специфіку соціології при розгляді цього поняття. Також автор пропонує власне визначення довіри, що грунтується на міждисциплінарному підході до вивчення зазначеного феномену.Ключові слова: довіра, концептуалізація довіри, форми довіри, ризик.
Confidence in Ukrainian society as an example of postSoviet societies are influenced by a number of specific conditions. In particular, the transition to a market democracy led to the formation of trust relationships that are limited to family and inner circle person. After the results of the annual monitoring of the Institute of Sociology of NAS of Ukraine show that most respondents trust to reveal themselves and their families. In such circumstances is understandable tendency to form defensive identity with family and close circle, when there is a desire to develop local microstructure, ensuring inclusion. In other words, values and norms that dominate today in Ukrainian society focused on strengthening interpersonal trust within the family and family circle more than on the development of trusting relationshipsfamily type. In this article the theoretical interpretation of the phenomenon of «trust» to a comprehensive study of the concept and a clear statement on social trust. Signs of social trust can be considered in future studies as indicators of social phenomenon of trust and fixed in empirical social research. ; Довіра українського суспільства як прикладу пострадянського типу суспільств формуються під впливом низки специфічних умов. Зокрема, перехід до ринкової демократії спричинив формування довірчих відносин, які обмежуються сім'єю та найближчим оточенням особи. Адже результати щорічного моніторингу Інституту соціології НАН України засвідчують, що найбільшу довіру респонденти виявляють до себе та своєї сім'ї. У таких умовах зрозумілою є тенденція до формування захисної ідентичності із родиною та найближчим оточенням, коли виникає бажання розвивати локальні мікроструктури, що забезпечують включення у суспільство. Розуміння останнього звужується до «своїх». Іншими словами, цінності та норми, які домінують сьогодні в українському суспільстві, орієнтовані на посилення міжособистої довіри у рамках родинносімейного кола більшою мірою, аніж на розвиток довірчих відносин позасімейного типу. У даній статті здійснюється теоретична інтерпретація феномена «довіра» з метою комплексного вивчення даного концепту та чіткого формулювання ознак соціальної довіри. Ознаки соціальної довіри можуть розглядатися в подальших соціологічних дослідженнях як індикатори феномена довіри та фіксуватися в емпіричних соціологічних дослідженнях. ; Довіра українського суспільства як прикладу пострадянського типу суспільств формуються під впливом низки специфічних умов. Зокрема, перехід до ринкової демократії спричинив формування довірчих відносин, які обмежуються сім'єю та найближчим оточенням особи. Адже результати щорічного моніторингу Інституту соціології НАН України засвідчують, що найбільшу довіру респонденти виявляють до себе та своєї сім'ї. У таких умовах зрозумілою є тенденція до формування захисної ідентичності із родиною та найближчим оточенням, коли виникає бажання розвивати локальні мікроструктури, що забезпечують включення у суспільство. Розуміння останнього звужується до «своїх». Іншими словами, цінності та норми, які домінують сьогодні в українському суспільстві, орієнтовані на посилення міжособистої довіри у рамках родинносімейного кола більшою мірою, аніж на розвиток довірчих відносин позасімейного типу. У даній статті здійснюється теоретична інтерпретація феномена «довіра» з метою комплексного вивчення даного концепту та чіткого формулювання ознак соціальної довіри. Ознаки соціальної довіри можуть розглядатися в подальших соціологічних дослідженнях як індикатори феномена довіри та фіксуватися в емпіричних соціологічних дослідженнях.
This article devoted to analysis of political confidence as constituent of social capitalconceptions. The phenomena of confidence within the scope of political network functioning is under review. The author raises the issue of political confidence as factor of cooperation of society and state power. Idea that dialogue and cooperation of state powers and society could stimulate the development of civil society and forming of civil solidarity and confidence is developing. ; Статья посвящена анализу политического доверия как составной части концепций социального капитала. Рассматривается феномен доверия в рамках функционирования политической сети. Поднимается проблема политического доверия как фактора общественно-властного взаимодействия. Развивается идея о том, что диалог и взаимодействие власти и общественности могут стимулировать развитие гражданского общества, формирование гражданской солидарности и доверия ; Статтю присвячено аналізу політичної довіри як складової частини концепціїсоціального капіталу. Розглядається феномен довіри у межах функціонування політичної мережі. Піднімається проблема політичної довіри як чинника громадсько-владної взаємодії. Розвивається ідея про те, що діалог та взаємодія між владою та громадськістю можуть стимулювати розвиток громадянського суспільства, формування громадянської солідарності та довіри
The article presents a comparative analysis of social trust in the Russian and Ukrainian companies. Based on the data of sociological research is characterized by the level of interpersonal and institutional trust. Special attention is paid to the political credibility as a basis of legitimacy.Indicates a deficit of interpersonal and institutional trust in Russia and Ukraine that adversely affects the collective identity and legitimacy of the social order ; В статье проводится сравнительный анализ социального доверия в российском и украинском обществах. На основе данных социологических исследований характеризуется уровень межличностного и институционального доверия. Особое внимание уделяется политическому доверию как основе легитимности власти. Указывается на дефицит межличностного и институционального доверия в России и Украине, негативно сказывающийся на коллективной идентичности и легитимности социального порядка. ; У статті проводиться порівняльний аналіз соціальноï довіри в російському таукраїнському суспільствах. На основі даних соціологічних досліджень характеризується рівень міжособистісноï та інституційноï довіри. Особлива увага приділяється політичноï довірі як основі легітимності влади. Вказується на дефіцит міжособистісноï та інституційноï довіри в Росії та Україні, негативно позначається на колективної ідентичності і легітимністi соціального порядку
The article focuses on the detection and analysis of the interdependencies between socio-economic indicators (GDP per capita, human development index HDI) and indices of interpersonal and institutional trust. We consider the following key issues: a review of definitions and indicators of trust; calculation of indices of interpersonal and institutional trust (which is represented by the trust to the government) based on international surveys; cluster analysis of the relationship between indices of trust and GDP and HDI indicators (by a sample of world countries).There are similarities between definitions of interpersonal trust and the ability to operationalize this concept, presenting it in the form of quantitative indicators. The definition of institutional trust is not of an operational nature. Trust to institutions corresponds to the degree of satisfaction of people's expectations about these institutes. However, the evaluation of the institution reflects people's attitude to the agents of these institutions, thus satisfaction from a particular institution is the comprehensive result of the efficiency assessment of such relations and the activities performed by the agents of these institutions.Based on the calculated indices of interpersonal trust and trust to the government we show that Ukraine is a country with an average interpersonal trust and a weak trust to the government. The study of relationships between the indices of trust indicators and GDP per capita and the human development index (HDI) was conducted using cluster analysis. The results of the analysis give grounds to conclude that in countries with high level of socio-economic development (GDP per capita and HDI) the level of interpersonal trust and trust to the government is also high. Nevertheless, in medium and low values of the parameters analyzed there was no certain dependency between the trust and the aforementioned socio-economical indices. ; Статья посвящена выявлению и анализу связей между социально-экономическими показателями (ВВП на душу населения, индекс человеческого развития HDI) и индексами межличностного и институционального доверия. Рассматриваются ключевые вопросы: обзор определений и показателей доверия; расчет индексов межличностного и институционального доверия (представлено доверием к правительству) на основании данных мировых социологических опросов; кластерный анализ взаимосвязи между отдельными индексами доверия и показателями ВВП и HDI (на основании выборки стран мира).Отмечается сходство дефиниций межличностного доверия и возможность операционализации этого понятия, представления его в виде количественных показателей. Дефиниция институционального доверия не имеет такого операционального характера. Доверие к институтам соответствует тому, насколько удовлетворены ожидания людей к ним. Но на оценку деятельности институтов проектируется отношение людей к представителям этих институтов, таким образом, удовлетворение тем или иным институтом является комбинированным результатом оценки эффективности этой формы организации отношений и деятельности представителей (носителей) данных форм − институтов.На основании рассчитанных индексов межличностного доверия и доверия к правительству 97 стран мира за период 2001−2015 гг. показано, что Украина относится к странам со средним межличностным доверием и очень слабым доверием к правительству. Исследование взаимосвязей между индексами доверия и показателями ВВП на душу населения и индексом человеческого развития (HDI) был проведен с помощью кластерного анализа. Результаты анализа дают определенные основания, которые могут быть аргументом в пользу вывода, что в странах с высоким уровнем социально-экономического развития (ВВП на душу населения и HDI) уровень межличностного доверия и доверия к правительству также является высоким. Но на средних и низких значениях показателей развития, которые анализировались, однозначного характера связи с индексами доверия не наблюдается. ; Стаття присвячена виявленню та аналізу зв'язків між соціально-економічними показниками (ВВП на душу населення, індекс людського розвитку HDI) та індексами міжособистісної та інституційної довіри. Розглядаються наступні ключові питання: огляд дефініцій та показників довіри; розрахунок індексів міжособистісної та інституційної довіри (представлено довірою до уряду) на підставі даних світових соціологічних опитувань; кластерний аналіз взаємозв'язку між окремими індексами довіри та показниками ВВП та HDI (на підставі вибірки країн світу).Відмічається схожість дефініцій міжособистісної довіри і можливість операціоналізації цього поняття, представлення його у вигляді кількісних показників. Дефініція інституційної довіри не має такого операціонального характеру. Довіра до інститутів відповідає тому, наскільки задоволено очікування людей до них. Але на оцінку діяльності інститутів проектується ставлення людей до представників цих інститутів, таким чином, задоволення тим чи іншим інститутом є комбінованим результатом оцінки ефективності цієї форми організації відносин і діяльності представників (носіїв) даних форм – інститутів. На підставі розрахованих індексів міжособистісної довіри та довіри до уряду 97 країн світу за період 2001–2015 рр. показано, що Україна відноситься до країн з середньою міжособистісною довірою та дуже слабкою довірою до уряду. Дослідження взаємозв'язків між індексами довіри та показниками ВВП на душу населення та індексами людського розвитку (HDI) було проведено за допомогою кластерного аналізу. Результати аналізу дають певні підстави, які можуть бути аргументом на користь висновку, що в країнах з високим рівнем соціально-економічного розвитку (ВВП на душу населення та HDI) рівень міжособистісної довіри і довіри до уряду також є високим. Але на середніх і низьких значеннях показників розвитку, що аналізувалися, однозначного характеру зв'язку з індексами довіри не спостерігається.
As usual during reforms, first of all the reformers are trying to develop a reform strategy and to find the right financial and human resources. However, the social support for reforms and public confidence in reforms and reformers are equally important resources in carrying out reforms. Therefore, public trust is an equally important resource for reform, such as finance or staffing. Instead a lack of public confidence in reform processes can be an invisible barrier, an indicator of their effectiveness or inefficiency. Public trust is not an abstract concept. Public trust is a condition for the integration of society around a number of socially significant problems, the successful reformation of the country.The article analyzes public trust in Ukraine and outlines the consequences of its shortage in the processes of reforming society. For this purpose, the theoretical foundations of the phenomenon of public trust were defined, the notion of «institutionalized trust», «political alienation», «externalization of trust», «social capital» were distinguished; analyzed the state of institutionalized trust in Ukraine; the consequences of a deficit of institutionalized trust for the reform processes in Ukrainian society are analyzed. Such research makes it possible to understand the problems of the development of social capital in Ukraine and, in the light of this knowledge, to adjust the development of social development strategies, that is, the actual processes of reformation.Summing up, the author stated a significant deficit of institutional trust in Ukrainian society. It concerns both the basic organs of state power and the instruments of democracy. The deficit of institutionalized trust in Ukraine is converted into three phenomena: 1) political exclusion (citizens try to distance themselves from the state as much as possible); 2) in the radicalization of society; 3) externalization of trust (hence the popular opinion in the society about the expediency of «external management», faith in the «collective action», in the «collective Saakashvili»). Also, a lack of trust in society exacerbates radical sentiment and radical actions in society.It should be understood that Ukrainian society after EuroMaydan and Ukrainian society during the presidency of L. Kuchma, are qualitatively different societies. This confirms the dynamics of institutionalized trust. That is, EuroMaydan 2014 and Russian military aggression became a kind of «moment of great upheaval», which confirmed the demand for the revitalization of democratic institutions and elementary social justice. This means that in the near future one should expect the growth of civic activity and a surge in the demand for a radical change in the rules of the game - political institutions. Therefore for Ukraine is very important to maintain a balance between intensive political and public participation, but necessarily in a conventional way, and with an adequate response from public authorities to social inquiries. ; As usual during reforms, first of all the reformers are trying to develop a reform strategy and to find the right financial and human resources. However, the social support for reforms and public confidence in reforms and reformers are equally important resources in carrying out reforms. Therefore, public trust is an equally important resource for reform, such as finance or staffing. Instead a lack of public confidence in reform processes can be an invisible barrier, an indicator of their effectiveness or inefficiency. Public trust is not an abstract concept. Public trust is a condition for the integration of society around a number of socially significant problems, the successful reformation of the country.The article analyzes public trust in Ukraine and outlines the consequences of its shortage in the processes of reforming society. For this purpose, the theoretical foundations of the phenomenon of public trust were defined, the notion of «institutionalized trust», «political alienation», «externalization of trust», «social capital» were distinguished; analyzed the state of institutionalized trust in Ukraine; the consequences of a deficit of institutionalized trust for the reform processes in Ukrainian society are analyzed. Such research makes it possible to understand the problems of the development of social capital in Ukraine and, in the light of this knowledge, to adjust the development of social development strategies, that is, the actual processes of reformation.Summing up, the author stated a significant deficit of institutional trust in Ukrainian society. It concerns both the basic organs of state power and the instruments of democracy. The deficit of institutionalized trust in Ukraine is converted into three phenomena: 1) political exclusion (citizens try to distance themselves from the state as much as possible); 2) in the radicalization of society; 3) externalization of trust (hence the popular opinion in the society about the expediency of «external management», faith in the «collective action», in the «collective Saakashvili»). Also, a lack of trust in society exacerbates radical sentiment and radical actions in society.It should be understood that Ukrainian society after EuroMaydan and Ukrainian society during the presidency of L. Kuchma, are qualitatively different societies. This confirms the dynamics of institutionalized trust. That is, EuroMaydan 2014 and Russian military aggression became a kind of «moment of great upheaval», which confirmed the demand for the revitalization of democratic institutions and elementary social justice. This means that in the near future one should expect the growth of civic activity and a surge in the demand for a radical change in the rules of the game - political institutions. Therefore for Ukraine is very important to maintain a balance between intensive political and public participation, but necessarily in a conventional way, and with an adequate response from public authorities to social inquiries.
