Актуальність. Лібертаріанство, з його фокусом на особистій свободі та обмеженні влади, дійсно може бути привабливим для тих, хто цінує свою автономію. Воно надає індивідумам більше контролю над їхнім життям і стверджує, що держава повинна мінімізувати своє втручання в особисті справи. Водночас, важливо зазначити, що існує широкий спектр поглядів у межах лібертаріанства, і різні люди можуть мати різні підходи до конкретних питань.
Відтак, метою дослідження є розгляд характерних рис розвитку та впливу лібертаріанства на сучасний світ.
Результати. У статті з'ясовано основні принципи ідеології лібертаріанства, які базуються на поєднанні політичних свобод та автономії, при цьому наголошуючи на добровільних об'єднаннях, свободі виборів та індивідуалізмові. Суть цієї ідеології полягає у тому, що вона скептично відноситься до публічної влади, але при цьому стоїть на опозиційній платформі по відношенню до існування економічної та політичної систем.
Висновки. Незважаючи на існування різноманітних шкіл лібертаріанства, які відрізняються один від одного різними поглядами щодо функцій державної та приватної влади, всі вони закликають до обмеження або розпуску соціальних інститутів. Лібертаріанство від самого свого початку в різних країнах отримувало втілення на тих чи інших ділянках життя, завдяки величезним зусиллям великої кількості активістів, діяльність яких сприяла тому, щоб світ став кращим, справедливішим, вільнішим і т.д., саме через це ідеї лібертаріанства сьогодні набирають своєї популярності. Ми підкреслюємо, що багато впливових політичних лідерів часто звертаються до ідей лібертаріанства у своїй діяльності, використовуючи їх в організації суспільно-політичного життя своїх громадян для покращення їх добробуту.
Oleksandr ZAITSEV Military Doctrine of Mykhailo Kolodzins'kyi Military Doctrine of Ukrainian Nationalists is the main and final work by the theorist and activist of the Organization of Ukrainian Nationalists Mykhailo Kolodzins'kyi, written shortly before his death. This document deserves careful analysis as an important source not only for the study of the OUN's military doctrine but also for learning about the intellectual history of organized Ukrainian nationalism in the 1930s. Filled with the cult of force, war, heroism, and expansion, the work reflects the mentality of young Galician Ukrainians, whose worldview was formed by Dmytro Dontsov's 'active nationalism' and by 'the Age of Extremes' that began in 1914. The introductory article to the publication of the chapter "Nationalist Uprising" from the Military Doctrine gives a brief biographical sketch of Kolodzins'kyi, considers the circumstances of writing Military Doctrine and analyses the content of the work, especially the published chapter. There is no reason to consider that Kolodzins'kyi's work acquired the status of the OUN's official doctrine. One can reasonably assume only that there was a group among the OUN's activists that followed the radical views on the future uprising, solutions of the 'Polish' and 'Jewish questions', and prospects for the future 'Ukrainian empire'. Further studies have to clarify a number of questions: how well-known was Kolodzins'kyi's work among the Ukrainian nationalists; how numerous and influential was a group of like-minded members of the OUN; and finally, whether there was a connection between the theoretical ideas of the OUN's activists in 1938-1939 and the practical actions of the OUN (Banderites) and the Ukrainian Insurgent Army during World War II?
The focus of this article is the research of the nature of legal doctrine, its features, content and the role in legal practice. Actuality of the working out of the legal doctrine is closely connected with the problem of determination of its role and significance in the development of Ukrainian law. It is concluded that legal doctrine has not only descriptive, but also prescriptive character (contains elements of the things existent and the proper). Describing law, carrying out its logical or economic analysis, scholars find gaps in legislation, desuetude of the legal norms, their non-compliance with the principles of law, etc., and prove the need to establish / change / abolish legal rules or institutions of law. The legal doctrine exists and develops in the system of coordinates, which are set by traditions, ideological, cultural, religious keynotes of society. ; Cтатья посвящена исследованию природы, характерных особенностей, содержания правовой доктрины, ее роли в юридической практике. Актуальность изучения правовой доктрины тесно связана с проблемой определения ее роли и значения в развитии украинского права. Сделан вывод, что доктрина имеет не только дескриптивный, но и прескриптивный характер (содержит элемент сущего и должного). Описывая, осуществляя логический или экономический анализ права, ученые выявляют пробелы в законодательстве, несоответствие правовых норм принципами права и обосновывают необходимость установления / изменения / отмены норм или институтов права. Правовая доктрина существует и развивается в системе координат, которые задаются правовыми традициями, мировоззренческими, культурными, религиозными доминантами социума. ; Стаття присвячена дослідженню природи, особливостей, змісту правової доктрини, її ролі в юридичній практиці. Актуальність вивчення правової доктрини тісно пов'язана з проблемою визначення її ролі і значення у розвитку вітчизняного права. Одну із базових ідей, що активно підтримується та аргументується сучасними вченими, у найзагальнішій формі можна сформулювати таким чином: право – це дещо більше, ніж законодавство. Такі концептуальні зміни у розумінні права дозволили включити до предмета наукового обговорення такі категорії, як м'яке право, принципи права, верховенство права, судовий прецедент та ін. Йдеться не тільки про теоретичні дискусії, а й про реальне реформування різних елементів української правової системи на базі кращих взірців західної демократії. Проголошення незалежності України у 1991 році істотно змінило загальну ситуацію у вітчизняній правничій науці, що, оцінюючи об'єктивно, перебуває у стані піднесення, ренесансу. З'явилась реальна можливість збагатити національне право здобутками європейської й світової юридичної думки, що є актуальним в контексті євроінтеграційних процесів, активним учасником яких є Україна. Одним з таких здобутків є рух до визнання правової доктрини як чинника, що відчутно впливає на нормотворчу, правозастосовну, правотлумачну діяльність. У правовій, демократичній державі головним завданням судових органів є реальне забезпечення ефективного механізму захисту прав людини. Водночас законодавство будь-якої країни не є досконалим. При недостатній чіткості законодавчих норм (відсутності ясної, точної, зрозумілої мови нормативних актів, розпливчастості формулювань, наявності у законодавстві прогалин, колізій тощо) винесення розумного, справедливого, належним чином аргументованого судового рішення без використання інших джерел права є фактично неможливим. Звертаючись до принципів права, правових звичаїв, прав людини, правової доктрини, судді «добудовують» право, удосконалюють його, і так у певному сенсі виправляються помилки законодавця, іноді припиняючи дію несправедливих законів. Можна констатувати, що у сучасній науці існують різні підходи до розуміння правової доктрини, яка визначається як «дух» права; ідеї та погляди знаних правників; авторитетні наукові праці – монографії, науково-практичні коментарі законів і кодексів тощо. На наш погляд, такі підходи не є принципово помилковими, позаяк розкривають окремі аспекти цього явища. Водночас вони дещо однобічні та недостатні для розкриття природи та сутності складного феномену правової доктрини.Правова доктрина створюється, відтворюється, розвивається передовсім завдяки інтелектуально-творчим зусиллям правознавців, основним змістом діяльності яких є дослідження права за допомогою формально-догматичного, історичного та інших методів, розробка прийомів та способів його тлумачення і систематизації, осмислення накопиченого правового досвіду і створення на основі цього «наукової картини» правового світу. Положення правової доктрини створюється, як правило, в результаті проведення фундаментальних наукових досліджень, що пов'язані з глибоким та всебічним аналізом сутності, змісту, особливостей функціонування і розвитку державно-правових явищ (законодавства, судової практики, окремих галузей права) в певних правових системах та обґрунтуванням раціональних підходів до вирішення основних проблем в сфері юридичної практики. Йдеться про відображені в узагальненій формі юридичні знання: юридичні конструкції, поняття й категорії, принципи, правової ідеї, концепції та ін., які утворюють змістову частину правової доктрини, що має об'єктивовану форму у вигляді наукових праць – монографій, наукових статей, доповідей, коментарів законодавства тощо. З моменту виникнення у правовому житті суспільства правової доктрини її основним завданням є інтерпретація правових текстів (законодавчих актів, судових рішень та ін.). Їх наявність є необхідною умовою існування доктрини [немає спеціальних правових текстів – немає правової доктрини]. Формування правової доктрини, створення окремих її положень безпосередньо пов'язано з інтерпретацією правових текстів та осмисленням, урозумінням змісту закріплених в них юридичних приписів. Фактично будь-яке доктринальне дослідження включає аналіз та інтерпретацію законодавства, судових рішень, міжнародно-правових документів та ін. Часто така інтелектуальна діяльність не зводиться до буквального тлумачення законодавчих норм і спрямована на висвітлення певних актуальних питань у царині права з позицій неписаних принципів права, цінностей, інтересів, основоположних прав людини тощо. Зроблено висновок, що правова доктрина має не тільки дескриптивний, а також прескриптивний характер (містить елемент сущого і належного). Описуючи, здійснюючи логічний або економічний аналіз права, юристи виявляють прогалини в законодавстві, застарілість норм права, їх невідповідність принципам права тощо і доводять необхідність встановлення / зміни / скасування юридичних норм чи інститутів права. Правова доктрина існує та розвивається в системі координат, які задаються правовими традиціями, світоглядними, культурними, релігійними домінантами соціуму. Кореляція з існуючою соціокультурною реальністю є істотною ознакою правової доктрини. Такий підхід дає можливість відмежувати доктрину від філософії права, яка розкриває загальну ідею права. Результати філософсько-правових пошуків у вигляді вчень, філософсько-правових концептів є універсальними, інваріантними в історико-культурному відношенні. Зв'язок правової доктрини та філософії права полягає у тому, що будь-яке доктринальне дослідження спирається на уявлення про природу права. По відношенню до правової доктрини філософія права знаходиться на метарівні і визначає її онтологічні та епістемологічні основи.
The focus of this article is the research of the nature of legal doctrine, its features, content and the role in legal practice. Actuality of the working out of the legal doctrine is closely connected with the problem of determination of its role and significance in the development of Ukrainian law. It is concluded that legal doctrine has not only descriptive, but also prescriptive character (contains elements of the things existent and the proper). Describing law, carrying out its logical or economic analysis, scholars find gaps in legislation, desuetude of the legal norms, their non-compliance with the principles of law, etc., and prove the need to establish / change / abolish legal rules or institutions of law. The legal doctrine exists and develops in the system of coordinates, which are set by traditions, ideological, cultural, religious keynotes of society. ; Cтатья посвящена исследованию природы, характерных особенностей, содержания правовой доктрины, ее роли в юридической практике. Актуальность изучения правовой доктрины тесно связана с проблемой определения ее роли и значения в развитии украинского права. Сделан вывод, что доктрина имеет не только дескриптивный, но и прескриптивный характер (содержит элемент сущего и должного). Описывая, осуществляя логический или экономический анализ права, ученые выявляют пробелы в законодательстве, несоответствие правовых норм принципами права и обосновывают необходимость установления / изменения / отмены норм или институтов права. Правовая доктрина существует и развивается в системе координат, которые задаются правовыми традициями, мировоззренческими, культурными, религиозными доминантами социума. ; Стаття присвячена дослідженню природи, особливостей, змісту правової доктрини, її ролі в юридичній практиці. Актуальність вивчення правової доктрини тісно пов'язана з проблемою визначення її ролі і значення у розвитку вітчизняного права. Одну із базових ідей, що активно підтримується та аргументується сучасними вченими, у найзагальнішій формі можна сформулювати таким чином: право – це дещо більше, ніж законодавство. Такі концептуальні зміни у розумінні права дозволили включити до предмета наукового обговорення такі категорії, як м'яке право, принципи права, верховенство права, судовий прецедент та ін. Йдеться не тільки про теоретичні дискусії, а й про реальне реформування різних елементів української правової системи на базі кращих взірців західної демократії. Проголошення незалежності України у 1991 році істотно змінило загальну ситуацію у вітчизняній правничій науці, що, оцінюючи об'єктивно, перебуває у стані піднесення, ренесансу. З'явилась реальна можливість збагатити національне право здобутками європейської й світової юридичної думки, що є актуальним в контексті євроінтеграційних процесів, активним учасником яких є Україна. Одним з таких здобутків є рух до визнання правової доктрини як чинника, що відчутно впливає на нормотворчу, правозастосовну, правотлумачну діяльність. У правовій, демократичній державі головним завданням судових органів є реальне забезпечення ефективного механізму захисту прав людини. Водночас законодавство будь-якої країни не є досконалим. При недостатній чіткості законодавчих норм (відсутності ясної, точної, зрозумілої мови нормативних актів, розпливчастості формулювань, наявності у законодавстві прогалин, колізій тощо) винесення розумного, справедливого, належним чином аргументованого судового рішення без використання інших джерел права є фактично неможливим. Звертаючись до принципів права, правових звичаїв, прав людини, правової доктрини, судді «добудовують» право, удосконалюють його, і так у певному сенсі виправляються помилки законодавця, іноді припиняючи дію несправедливих законів. Можна констатувати, що у сучасній науці існують різні підходи до розуміння правової доктрини, яка визначається як «дух» права; ідеї та погляди знаних правників; авторитетні наукові праці – монографії, науково-практичні коментарі законів і кодексів тощо. На наш погляд, такі підходи не є принципово помилковими, позаяк розкривають окремі аспекти цього явища. Водночас вони дещо однобічні та недостатні для розкриття природи та сутності складного феномену правової доктрини.Правова доктрина створюється, відтворюється, розвивається передовсім завдяки інтелектуально-творчим зусиллям правознавців, основним змістом діяльності яких є дослідження права за допомогою формально-догматичного, історичного та інших методів, розробка прийомів та способів його тлумачення і систематизації, осмислення накопиченого правового досвіду і створення на основі цього «наукової картини» правового світу. Положення правової доктрини створюється, як правило, в результаті проведення фундаментальних наукових досліджень, що пов'язані з глибоким та всебічним аналізом сутності, змісту, особливостей функціонування і розвитку державно-правових явищ (законодавства, судової практики, окремих галузей права) в певних правових системах та обґрунтуванням раціональних підходів до вирішення основних проблем в сфері юридичної практики. Йдеться про відображені в узагальненій формі юридичні знання: юридичні конструкції, поняття й категорії, принципи, правової ідеї, концепції та ін., які утворюють змістову частину правової доктрини, що має об'єктивовану форму у вигляді наукових праць – монографій, наукових статей, доповідей, коментарів законодавства тощо. З моменту виникнення у правовому житті суспільства правової доктрини її основним завданням є інтерпретація правових текстів (законодавчих актів, судових рішень та ін.). Їх наявність є необхідною умовою існування доктрини [немає спеціальних правових текстів – немає правової доктрини]. Формування правової доктрини, створення окремих її положень безпосередньо пов'язано з інтерпретацією правових текстів та осмисленням, урозумінням змісту закріплених в них юридичних приписів. Фактично будь-яке доктринальне дослідження включає аналіз та інтерпретацію законодавства, судових рішень, міжнародно-правових документів та ін. Часто така інтелектуальна діяльність не зводиться до буквального тлумачення законодавчих норм і спрямована на висвітлення певних актуальних питань у царині права з позицій неписаних принципів права, цінностей, інтересів, основоположних прав людини тощо. Зроблено висновок, що правова доктрина має не тільки дескриптивний, а також прескриптивний характер (містить елемент сущого і належного). Описуючи, здійснюючи логічний або економічний аналіз права, юристи виявляють прогалини в законодавстві, застарілість норм права, їх невідповідність принципам права тощо і доводять необхідність встановлення / зміни / скасування юридичних норм чи інститутів права. Правова доктрина існує та розвивається в системі координат, які задаються правовими традиціями, світоглядними, культурними, релігійними домінантами соціуму. Кореляція з існуючою соціокультурною реальністю є істотною ознакою правової доктрини. Такий підхід дає можливість відмежувати доктрину від філософії права, яка розкриває загальну ідею права. Результати філософсько-правових пошуків у вигляді вчень, філософсько-правових концептів є універсальними, інваріантними в історико-культурному відношенні. Зв'язок правової доктрини та філософії права полягає у тому, що будь-яке доктринальне дослідження спирається на уявлення про природу права. По відношенню до правової доктрини філософія права знаходиться на метарівні і визначає її онтологічні та епістемологічні основи.
The doctrine of law is one of the most important and fascinating problems of legal science. In some legal systems, the doctrine remains a significant source of law. It means that the doctrine of the law goes beyond the scope of scientific problems and has practical value. However, many aspects of the doctrine of law remain highly controversial and ambiguous. To them we can include, among others, its constitutive features, which enable us to distinguish the legal doctrine from other sources clearly. Legal conditions constitute one of the most popular trends of doctrinal research in contemporary Russian literature on legal issues. The ambiguity of the term "doctrine" refers to different approaches that should be considered. This determines the timeliness and necessity of further research on legal doctrine ; Доктрина права является одной из важных и привлекат ельных проблем юридической науки. В некоторых правовых системах до ктрина остается значимым источником права. Это означает, что доктрина права выходит за рамки научной проблемы и имеет и прикладное значение. Однако многие аспекты доктрины права остаются весьма спорными, неоднозначными. К таковым можно отнести, в том числе и ее признаки, при помощи которых можно разграничить доктрину права от других источников права. Правовая жизнь является одним из наиболее популярны х направлений доктринальных исследований в современной отечественной юриспруден ции. Многозначность самого слова «доктрина» порождает разные трактовки, которых над о учитывать. Все это предопределяют актуальность и необходимость дальнейших исследовани й доктрины права.
In: Dukoski, Sasa and Dukoska, Marija (2016) Геополитичка доктрина на Руската федерација. Macedonian Political Science Forum - Skopje (MPF). pp. 98-106. ISSN 1857- 9167
Analyzing the current geopolitical situation in the Russian Federation can freely come to the conclusion that despite all the turmoil and loss that followed during the XX century she continues to takes a pretty strong position in the geopolitical map of the world. The Russian Federation has all the necessary prerequisites and realistic positioning as a developed democratic state, which actively influence the nature and direction of the global: political, economic, social and cultural processes. Confronting unipolar globalization, advocating a multipolar form is the imperative of its foreign policy. The creation of a multipolar world is only possible through a system of strategic alliances, which success largely depends on the activity and the adequacy of its foreign policy.
Политико-правовая доктрина ислама актуальный и сложный вопрос в истории становления ислама. В статье анализируется взаимосвязь религии и права, основы мусульманского государства, организация мусульманской общины (умма) и ее место в теории и практике мусульманского государства. ; Legal and political doctrine of Islam has been the actual and complex issue in the history of the formation of Islam. The article examines the relationship of religion and law, the foundations of a Muslim state, the organization of the Muslim community (umma) and its place in theory and practice of the Muslim state.
Рассматривается проблема порождения принципов социального идеала как субъективного фактора регуляции общественных процессов. Представлены данные теоретического анализа и эмпирических данных изучения образа желаемого социального устройства в период начала реформирования российского общества. ; We consider the problem of generating the principles of the social ideal of the subjective factor as the regulation of social processes Data are presented of theoretical analysis and empirical study of image of the desired social order during the beginning of the reform of Russian society.
In the draft of the new political doctrine of PDP «Nur Otan» – «Creating the future» – the party role in Strategy realization «Kazakhstan-2050» is accurately defined. Doctrine is a codification of beliefs or a body of teachings or instructions, taught principles or positions, as the body of teachings in a branch of knowledge or belief system. The Greek analogue is the etymology of catechism
Мета статті полягає у висвітленні морально-естетичної доктрини Д. Донцова крізь призму його політично-національних переконань.
Актуальність. Встановлено, що основоположні складові світогляду Д. Донцова – це насамперед елементи політичні, національні. Таким чином формуючи власний світогляд, мислитель перш за усе надавав перевагу національному, адже це найбільше відповідало його основоположним світоглядним переконанням. Тим не менше доволі цікавими (але малодослідженими) та безперечно актуальними сьогодні, є морально-естетичні переконання Дмитра Донцова, які хоч і не можна вважати універсальними і загальноприйнятими стосовно екстраполяції на сучасне українське суспільство загалом, але їх, попри усе, безсумнівно варто вивчати та аналізувати, а окремі елементи його доктрини можна сміливо використати у контексті сьогоднішнього культурного розвитку України.
Результати. У статті охарактеризовані закономірності морально-естетичних переконань Дмитра Донцова, що викладені у руслі його націоналістичної концепції. Подаючи образи «сильної людини» і «сильної нації», мислитель у цьому ж ракурсі вибудовує основні морально – естетичні засади. Принцип «аморальності» – основний етичний принцип, яким керується Д. Донцов, не варто трактувати як відкидання етичного критерію чи моральних ідеалів загалом. Ідеться про суперечність донцовського трактування принципу «аморальності» з буденною, провінційною мораллю. Під «добром» Д. Донцов розуміє усі дії чи теоретичні напрацювання які сприяють росту та розвитку будь-якої нації, зокрема йдеться і про Україну.
З'ясовано, що естетичні погляди Дмитра Донцова необхідно сприймати і розуміти як одну із складових частин його ідеології. В естетиці Д. Донцов використовує не раціональні витоки, а елементи ірраціоналізму чи навіть містицизму, які ще на рівні міфології покликані забезпечити подальший розвиток національної ідеології.
Висновки. Відтак, вивчаючи та аналізуючи морально-естетичні переконання Дмитра Донцова встановлено, що погляди мислителя не претендують на академічність та універсальність стосовно накладання їх на усе українське суспільство. Хоча деякі елементи його вчення можна успішно використати для подальших досліджень окресленої проблеми.
Настоящее исследование посвящено одной из наиболее спорных проблем современной правовой науки – правовой доктрине и ее месте в современной правовой жизни России. Авторы делают попытку выявить характерные черты правовой доктрины как особого правового явления и перспективы ее применения в России. Авторы уделяют внимание, в первую очередь, рассмотрению научных основ правовой жизни. Ведь именно правовая подоплека тесно взаимосвязана с научными взглядами. Ведутся суждения о природе и содержании политико-правовых доктрин, рассмотрение их институтов в сферах той или иной правовой дисциплины. Авторы уделяют внимание рассмотрению различных взглядов на понятия правовой доктрины, на эволюцию права, что, в существенной доле, привело к изменению и научного обоснования права. Авторами отмечаются также и различные виды доктрины, основывающиеся на юридической доктрине. ; The real research is devoted to one of the most controversial problems of modern legal science – the legal doctrine and its place in modern legal life of Russia. Authors attempt to reveal characteristic features of the legal doctrine as the special legal phenomenon and prospects of its application in Russia. The authors pay attention first of all to consideration of scientific bases of legal life. After all legal background is closely interconnected with scientific views. Judgments about the nature and contents of political and legal doctrines, to consideration of their institutes in spheres of this or that legal discipline are conducted. The authors give to attention to consideration of different views to concepts of the legal doctrine, to right evolution that in an essential share led to change and scientific justification of the right. The authors mark out as well the different types of the doctrine which are based on the legal doctrine.
В статье рассматриваются основные положения американских доктринальных документов, опубликованных в 2015 г. Анализ содержащихся в них неявных умолчаний и противоречий позволяет сделать вывод о том, что основная масса недостатков американского военного планирования проявилась на уровне политики и стратегии, а не тактики или оперативных решений. Вместо того чтобы преодолевать исторически характерную для США фундаментальную несогласованность между внешнеполитическими и военно-стратегическими целями. Америка по-прежнему предпочитает полагаться главным образом на свое технологическое превосходство в военной области. Последнее, однако, позволяет выигрывать сражения, но не войны ; The article deals with the main provisions of the US doctrine documents published in 2015. Analysis of their unclear omissions and contradictions makes it possible to conclude that most of the defects of the US military planning have appeared at the level of policy and strategy but not at the level of tactics or operative decisions. Instead of overcoming the fundamental disconnect between foreign policy and strategic objectives that is characteristic of the United States, the White House chooses to rely primarily on its supremacy in military technology. This allows the US to win battles but not wars.
Социально-философский анализ современного спорта с точки зрения идеологии джихада выявил два сущностных основания его развития – внутреннее усилие личности спортсмена и стремление к глобальному спортивному лидерству одной страны над другими. Они обозначены как «большой» и «малый спортивный джихад» соответственно. Показан следующий источник конфликта между ними. Вестернизация заменяет религиозно-философские основания национальных культур доктринами неукоснительного соблюдения внешних предписаний. Наиболее ярко это представлено спортивными технологиями, реализуя которые личность утрачивает понимание внутреннего смысла этих предписаний, ассоциируя их лишь с произволом и/или выгодой. С другой стороны, в результате политизации спорта, спортивное противостояние стало одним из средств ведения войны. В итоге современный спорт трансформировался в социокультурную технологию достижения политико-экономической выгоды для личности и/или государства посредством спортивного противоборства. Подобные спортивные схемы, основанные на принципах «победы любой ценой» – антигуманное явление, т.к. в сфере подобных спортивных практик возрастают возможности развития дисфункциональных по отношению к обществу элементов, а, следовательно, повышается угроза общественной безопасности. ; The socially-philosophical analysis of modern sports from a position of ideology of jihad has revealed two intrinsic bases of his development internal effort of the person of the sportsman and aspiration to global sports leadership of one country above others. They are designated as «big» and «small sports jihad» accordingly. The following source of the conflict between them is shown. The westernization replaces the religious-philosophical bases of national cultures with doctrines of strict observance of external instructions. Most brightly it is presented by sports technologies, realizing which the person loses understanding of inner meaning of these instructions, considering them only from a position from an arbitrariness and/or benefit. On the other hand, as a result of politization of sports, sports opposition became one of means of conducting war. As a result modern sports were transformed in technology of achievement of political-economical benefit for the person and/or the states by means of a sports opposition. The similar sports schemes established on principles «victories at any cost» the dehumanish phenomenon because opportunities of development increase in sphere similar sports an expert negative in relation to a society of elements, and, hence, increases threat of public safety.
Метою статті є висвітлення питання про доктрину інтенціоналізму в тлумаченні норм права та в обґрунтуванні його застосування.
Наукова новизна статті полягає в характеристиці доктрини інтенціоналізму в тлумаченні норм права, яка використовується більшістю країн континентальної Європи в процесі тлумачення власного законодавства. З'ясовано, що в англійській правовій доктрині переважає думка про те, що процеси аналізу тексту законодавчого акта та спроба виявлення законодавчої інтенції (наміру) взаємопов'язані, але перевага надається тексту. Тому роль судді полягає в тому, щоб віднайти намір автора норми права, виходячи з того, що викладено в тексті закону, а не на основі суб'єктивної думки автора. Показано, що доктрина інтенціоналізму, зокрема метод тлумачення, виходячи з мети закону, крім Європейського Союзу застосовується також у практиці Конституційного Суду України та Верховного суду США. Ідея з'ясування загальної мети прийнятого закону ставить на перше місце не мотиваційну складову законодавчого процесу в особі автора закону і його наміру, а загальну локальну задачу, заради якої парламентарі ухвалюють закон. З'ясовано, що даний підхід не відповідає на питання, як слід розв'язувати спір, коли формулювання спільної мети закону не вказує на прямі шляхи розв'язання складних ситуацій і справ, що виникають в реальному житті під час застосування норм права.
Висновки. З методологічної точки зору норма права як критерій справедливості є фікцією юридичного мислення. В процесі її тлумачення неминучим буде продукування бажаного права правозастосовувача, яке залишається єдиним критерієм справедливості, особливо в разі збігу з бажаним правом судді вищої інстанції. Результати тлумачення повинні зводитися до виявлення волі законодавця, вираженої в словесних формулюваннях закону чи іншого нормативно-правового акта. Інакше створюється можливість відходу від дійсного змісту норми права з тієї причини, що справжні інтенції (наміри) її творця були іншими.
