The article is devoted to determining the role and place of international organizations and institutions in the law-making process in Ukraine. The concept of law-making is analyzed and defined system of its subjects; the stage of law-making process is highlighted; the directions and results of participation of international organizations in the national law-making process are described.The author finds that international organizations tend to join the law-making process at the stage of elaboration and elaboration of the bill by conducting an expert examination, conducting consultations in support of the relevant reforms, and participating in monitoring the implementation of the adopted legislation. As an appropriate organization on the basis of an international agreement or constituent instrument, the Ukrainian side (the subject of the drafting of the bill, national experts, etc.) may initiate the participation of an international organization or institution in the law-making process.Based on the analysis, a conclusion is drawn on the role and place of international organizations and institutions in the lawmaking process in Ukraine ; Стаття присвячена визначенню ролі та місця міжнародних організацій у правотворчому процесі в Україні. З'ясовано поняття правотворчості, визначено систему її суб'єктів; виділено стадії правотворчого процесу; охарактеризовано напрями участі міжнародних організацій у національному правотворчому процесі. На підставі проведеного аналізу сформульовано висновок щодо ролі міжнародних організацій та установ у правотворчому процесі в Україні
The article is devoted to determining the role and place of international organizations and institutions in the law-making process in Ukraine. The concept of law-making is analyzed and defined system of its subjects; the stage of law-making process is highlighted; the directions and results of participation of international organizations in the national law-making process are described.The author finds that international organizations tend to join the law-making process at the stage of elaboration and elaboration of the bill by conducting an expert examination, conducting consultations in support of the relevant reforms, and participating in monitoring the implementation of the adopted legislation. As an appropriate organization on the basis of an international agreement or constituent instrument, the Ukrainian side (the subject of the drafting of the bill, national experts, etc.) may initiate the participation of an international organization or institution in the law-making process.Based on the analysis, a conclusion is drawn on the role and place of international organizations and institutions in the lawmaking process in Ukraine ; Стаття присвячена визначенню ролі та місця міжнародних організацій у правотворчому процесі в Україні. З'ясовано поняття правотворчості, визначено систему її суб'єктів; виділено стадії правотворчого процесу; охарактеризовано напрями участі міжнародних організацій у національному правотворчому процесі. На підставі проведеного аналізу сформульовано висновок щодо ролі міжнародних організацій та установ у правотворчому процесі в Україні
The modern concept of reforming procedural legislation in Ukraine has set before law enforcement and law enforcement agencies a number of tasks for a smooth transition from the normative-act to the precedent method of law enforcement. Moreover, such a position is directly enshrined in the procedural legislation of Ukraine, in particular in Part 4 of Art. 10 of the Civil Procedure Code of Ukraine, which states: - "The Court applies in cases the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950 and its protocols, approved by the Verkhovna Rada of Ukraine, and the case law of the European Court of Human Rights as a source of law." [1]. It is this article of the Civil Procedure Code of Ukraine that the legislator indirectly obliges the judicial authorities of Ukraine to use both norms of international law (represented by the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950 and its protocols) and court decisions of the European Court. on human rights, which are expressed in the practice of this court in the consideration of cases by this international judicial institution. The very provision of the above-mentioned article of the Civil Procedure Code of Ukraine declares the actual transition from the rules of normative-legal procedure of law application to the principles of precedent legal system, where the source of law is not only normative-legal act but also court decision. An important condition for the correct application of a rule of law or a court decision is the correct interpretation of a legal norm, or a whole normative legal act, as well as judicial precedent. Interpretation of legal norms involves a combination of objective and subjective, and depending on the purposes of interpretation in this process, respectively, its two stages are correlated - clarification and explanation. And if the process of interpretation is aimed only at the interpreter's understanding of the content of the legal norm, then clarification is an independent process of cognition. When the goal is to bring the content of the legal norm to third parties, the clarification and explanation are stages (stages) of a single, inseparable process. This process is inherent in all types of legal activity - lawmaking, law enforcement, law enforcement, systematization and legal education, and in a legal society the interpretation of legal norms is a stabilizing factor in the process of regulating social relations, enhances legal norms, strengthens legality, protects human and civil rights [2, P. 5-6]. ; Сучасна концепція реформування процесуального законодавства в Україні поставила перед правозастосовними та право реалізаційними органами ряд задач щодо плавного переходу від нормативно-актного до прецедентного методу застосування права. Причому, така позиція прямо закріплена у процесуальному законодавстві України, зокрема у ч. 4 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, в якій зазначається: - «Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права» [1]. Саме цією статтею Цивільного процесуального кодексу України законодавець опосередковано зобов'язує судові органи України при вирішенні справ у судах використовувати як норми міжнародного права (в особі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї), так і судові рішення Європейського Суду з прав людини, які виражаються у практиці цього суду при розгляді справ даною міжнародною судовою інституцією.Саме положення вище згаданої статті Цивільного процесуального кодексу України декларує фактичний перехід від правил нормативно-актної процедури застосування права, до принципів прецедентної правової системи, де джерелом права є не лише нормативно-правовий акт, а й рішення суду.Важливою умовою правильного застосування норми права чи судового рішення є правильне тлумачення правової норми, або ж і цілого нормативно-правового акту, а також судового прецеденту. Тлумачення правових норм передбачає поєднання об'єктивного та суб'єктивного, і залежно від цілей інтерпретації у цьому процесі відповідно співвідносяться між собою дві його стадії – з'ясування та роз'яснення. І якщо процес тлумачення має за мету лише розуміння інтерпретатором змісту правової норми, тоді з'ясування – самостійний процес пізнання. Коли ж метою є доведення змісту правової норми до третіх осіб, то з'ясування та роз'яснення становлять стадії (етапи) єдиного, нероздільного процесу. Такий процес притаманний усім видам правової діяльності – правотворчості, правореалізації, правозастосуванню, систематизації та правовому вихованню а у правовому суспільстві тлумачення юридичних норм є стабілізуючим чинником процесу регулювання суспільних відносин, сприяє підвищенню ефективності правових норм, зміцненню законності, захисту прав людини і громадянина [2, с. 5-6].
The modern concept of reforming procedural legislation in Ukraine has set before law enforcement and law enforcement agencies a number of tasks for a smooth transition from the normative-act to the precedent method of law enforcement. Moreover, such a position is directly enshrined in the procedural legislation of Ukraine, in particular in Part 4 of Art. 10 of the Civil Procedure Code of Ukraine, which states: - "The Court applies in cases the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950 and its protocols, approved by the Verkhovna Rada of Ukraine, and the case law of the European Court of Human Rights as a source of law." [1]. It is this article of the Civil Procedure Code of Ukraine that the legislator indirectly obliges the judicial authorities of Ukraine to use both norms of international law (represented by the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950 and its protocols) and court decisions of the European Court. on human rights, which are expressed in the practice of this court in the consideration of cases by this international judicial institution. The very provision of the above-mentioned article of the Civil Procedure Code of Ukraine declares the actual transition from the rules of normative-legal procedure of law application to the principles of precedent legal system, where the source of law is not only normative-legal act but also court decision. An important condition for the correct application of a rule of law or a court decision is the correct interpretation of a legal norm, or a whole normative legal act, as well as judicial precedent. Interpretation of legal norms involves a combination of objective and subjective, and depending on the purposes of interpretation in this process, respectively, its two stages are correlated - clarification and explanation. And if the process of interpretation is aimed only at the interpreter's understanding of the content of the legal norm, then clarification is an independent process of cognition. When the goal is to bring the content of the legal norm to third parties, the clarification and explanation are stages (stages) of a single, inseparable process. This process is inherent in all types of legal activity - lawmaking, law enforcement, law enforcement, systematization and legal education, and in a legal society the interpretation of legal norms is a stabilizing factor in the process of regulating social relations, enhances legal norms, strengthens legality, protects human and civil rights [2, P. 5-6]. ; Сучасна концепція реформування процесуального законодавства в Україні поставила перед правозастосовними та право реалізаційними органами ряд задач щодо плавного переходу від нормативно-актного до прецедентного методу застосування права. Причому, така позиція прямо закріплена у процесуальному законодавстві України, зокрема у ч. 4 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, в якій зазначається: - «Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права» [1]. Саме цією статтею Цивільного процесуального кодексу України законодавець опосередковано зобов'язує судові органи України при вирішенні справ у судах використовувати як норми міжнародного права (в особі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї), так і судові рішення Європейського Суду з прав людини, які виражаються у практиці цього суду при розгляді справ даною міжнародною судовою інституцією.Саме положення вище згаданої статті Цивільного процесуального кодексу України декларує фактичний перехід від правил нормативно-актної процедури застосування права, до принципів прецедентної правової системи, де джерелом права є не лише нормативно-правовий акт, а й рішення суду.Важливою умовою правильного застосування норми права чи судового рішення є правильне тлумачення правової норми, або ж і цілого нормативно-правового акту, а також судового прецеденту. Тлумачення правових норм передбачає поєднання об'єктивного та суб'єктивного, і залежно від цілей інтерпретації у цьому процесі відповідно співвідносяться між собою дві його стадії – з'ясування та роз'яснення. І якщо процес тлумачення має за мету лише розуміння інтерпретатором змісту правової норми, тоді з'ясування – самостійний процес пізнання. Коли ж метою є доведення змісту правової норми до третіх осіб, то з'ясування та роз'яснення становлять стадії (етапи) єдиного, нероздільного процесу. Такий процес притаманний усім видам правової діяльності – правотворчості, правореалізації, правозастосуванню, систематизації та правовому вихованню а у правовому суспільстві тлумачення юридичних норм є стабілізуючим чинником процесу регулювання суспільних відносин, сприяє підвищенню ефективності правових норм, зміцненню законності, захисту прав людини і громадянина [2, с. 5-6].
