Розглядаються ідейні дискусії щодо «прагматичного націоналізму», з великою самооцінкою, але й розумним ставленням до інших національностей. Вивчається громадянське суспільство як чинник глобального обговорення націоналізму та параметри, якими воно характеризується. Розкриваються особливості відродження політичних ідеологій, які відбуваються на основі розробки нової економічної стратегії альтерглобалізму та ідентифікації нових еволюційних соціальних груп. Встановлюються особливості нелінійних зворотних зв'язків, жорсткі причинно-наслідкові залежності (жорсткий детермінізм) у політичному процесі. Обговорюється вплив поширення у політичному процесі форм прямої демократії. Вивчаються властивості критики сучасного націоналізму стосовно поняття «нація» та за критеріїв визначення національності людини. Досліджується досягнення прагматичного громадянського націоналізму, який має об'єднати етнічні спільноти навколо спільного успішного політичного майбутнього.
Ethnopolitical stability is positioned in ethnopolitical system as a complex, interconnected structure of ethnopolitical roles in the ethnopolitical sphere. Ethnopolitical system appears and is structured by the interaction of ethnicity in politics. Taking part in politics, ethnic communities compete for establishing certain preferences, thereby contributing to the destabilization of ethnopolitical system. ; Этнополитическую систему позиционировано как комплекс, структуру взаимосвязанных этнополитических ролей в этнополитической сфере бытия. Этнополитическая система формируется и структурируется при взаимодействии этничности с политикой. Участвуя в политике, этнические общности конкурируют между собой за установление определенных преференций, тем самым внося дестабилизацию в этнополитическую систему. ; Позиціоновано етнополітичну систему як комплекс, структуру взаємопов'язаних етнополітичних ролей у етнополітичній сфері буття. Етнополітична система постає і структурується під час взаємодії етнічності з політикою. Беручи участь у політиці, етнічні спільноти конкурують між собою за встановлення певних преференцій, цим самим вносячи дестабілізацію в етнополітичну систему.
Ethnic stereotypes show by itself the emotional simplified presentatives of person or groups in relation to there of that or ethnic association. They determine liking and arise up in the process of interethnic communication. In the offered article an author analyses the features of forming and ways of distribution negative ethnic stereotypes, and also possible consequences of their influence on a social behavior. Research of this phenomenon also allows to defines the level of national tolerance in poliethnic society.Formation and mass distribution of negative psychological settings, stereotypes and attitudes complicates communication, facilitating the spread of xenophobia and ethnic bias, causing (or exacerbating existing) conflicts of ethnic violence. Thus, the study of the formation and effects of ethnic stereotypes, the dynamics of national tolerance level, is one of the key scientific problems, especially in multi-ethnic society.The purpose of the article is in learning the basic ways and peculiarities of negative ethnic stereotypes (for example, the field of ethnic states) and the level of their impact on international relations.So, try to determine what factors contribute to the formation, distribution and consolidation in the mass consciousness of negative ethnic stereotypes that, in fact, are the product of interethnic interaction. First, is the action mechanism of historical memory.Another factor, that contributes to the formation of negative stereotypes, a growing number of illegal immigrants.Mean while increased migration of a large number of ethnic diasporas in Ukraine and the lack of effective mechanisms of social and cultural integration generate another problem: the growth of so-called «ethnic crime».More danger is increasing and promoting far-right radical ideas.As you can see, the nature of interethnic relations and the level of their conflictogenic depends not only on the characteristics of political, socio-economic and other systems, but also on the level of intercultural communication. Some ethnic groups are permanently at risk - is the object of xenophobia or discrimination. ; Етнічні стереотипи являють собою спрощене, емоційне уявлення особи або групи щодо представників тієї або іншої етнічної спільноти. Вони визначають симпатії та антипатії, що виникають в процесі міжетнічної комунікації. У запропонованій статті автор аналізує особливості формування та шляхи розповсюдження негативних етнічних стереотипів, а також наслідки їх впливу на соціальну поведінку. Дослідження цього явища дозволяє також визначити рівень національної толерантності в поліетнічному суспільстві.
Aim of the article is to spotlight the problem of Korean ethno-national artistic Traditions preservation and development in the context of Korean ethnic group residence outside the ethnic homeland, in Ukraine. The methodology of the article consists of a set of basic research principles such as: the art analysis has been used for the "Toradi" Kyiv dance group creative activity characterization; the historical analysis has been used for the Korean art traditions comprehension; the descriptive analysis has been used for the sequence of events representation; logical and analytical analyses have been used for the Kyiv Korean music collective art and creative activities meaningful aspects detections an example of the cultural traditions and art preservation by the Korean ethnic community in Ukraine.Scientific novelty of the article. The Korean artistic traditions influence in Ukraine among the Korean ethnic community has been first traced.Conclusions. Features of traditional Korean national dance — an important achievement of world choreography — as a reflection of the Korean nation musical and choreographic art peculiarities, its historical development, traditional ideas about beauty, ethnic mentality, etc. have been analyzed. The "Toradi" Korean choreographic group creative work, its connection with the art of Korea, realized through the "Toradi" group visits to Seoul and the invitations of South Korean choreographers to Kyiv, which have significantly enriched and complemented the creative palette of the dance group and enlarged national colorings creative work of the dance group, have been examined. The deep connection between the ethno-national artistic traditions of Korea and the art of Korean ethnic group in Ukraine has been proven; the peculiarities of this phenomenon as the model of ethno-national artistic traditions preservation in the era of Ukrainian society democratization have been revealed. ; Охарактеризована деятельность хореографического ансамбля «Торади», раскрыта его роль в развитии национальных культурных традиций корейского этноса в Украине. Рассмотрена проблема сохранения этнонациональных традиций в условиях проживания корейского этноса за пределами его этнической родины. В апреле 2007 года в Киеве создан Корейский культурный центр, цель которого — налаживание связей между представителями корейской нации в Украине и популяризация национальной культуры корейцев. Его деятельность направлена на создание нового имиджа страны — представительницы Востока, на распространение информации о культуре, мало известной европейцам. Важные вопросы жизнедеятельности корейской диаспоры в Украине и в мире освещает всеукраинское периодическое издание — журнал «Мугунхва». Корейский культурный центр сотрудничает с региональными представительствами корейских национальных обществ в Украине, налаживает контакты с зарубежными организациями, также популяризирующими корейскую культуру в странах своего пребывания. Методологию исследования составляют: искусствоведческий анализ — для характеристики деятельности киевского ансамбля танца «Торади», исторический — для освещения корейских культурных традиций, описательный — для воспроизведения развития событий, логико-аналитический — для раскрытия содержания деятельности киевского хореографического коллектива по сохранению в Украине корейской культуры. Научная новизна работы состоит в том, что впервые освещены проявления и популяризация в Украине культурных традиций Кореи. Корейский национальный танец рассмотрен как органическая составляющая мировой хореографии. Раскрыты особенности музыкального и хореографического искусства корейского народа. Творческие контакты и сотрудничество ансамбля «Торади» с известными южнокорейскими хореографами обогащают художественный потенциал коллектива новыми образами и многогранной танцевальной лексикой. Деятельность хореографического ансамбля «Торади» является образцом того, как в условиях активизации глобализационных процессов в мире можно сохранять и обогащать этнонациональные культурные традиции. ; Охарактеризовано діяльність хореографічного ансамблю «Тораді», розкрито його роль у розвитку мистецьких традицій корейського етносу в Україні. Розглянуто проблему збереження етнонаціональних традицій в умовах проживання корейського етносу за межами його етнічної батьківщини. У квітні 2007 року в Києві утворено Корейський культурний центр, мета якого — налагоджувати зв'язки між представниками корейської нації в Україні та популяризувати національну культури корейців. Його діяльність спрямована на створення нового іміджу країни — представниці Сходу, на поширення інформації про маловідому для європейців культуру. Важливі питання життєдіяльності корейської діаспори в Україні й у світі висвітлюються у всеукраїнському періодичному виданні — журналі «Мугунхва». Корейський культурний центр співпрацює з регіональними представництвами корейських національних товариств в Україні, налагоджує контакти із закордонними організаціями, які також поширюють корейську культуру у країнах свого перебування. Методологію дослідження становлять: мистецтвознавчий аналіз — для характеристики діяльності київського ансамблю танцю «Тораді», історичний — для висвітлення корейських мистецьких традицій, описовий — для відтворення розвитку подій, логіко-аналітичний — для розкриття змісту діяльності київського хореографічного колективу зі збереження в Україні корейської культури. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше висвітлено вияв і популяризацію в Україні мистецьких традицій Кореї. Корейський національний танець розглянуто як органічну складову світової хореографії. Розкрито особливості музичного й хореографічного мистецтва корейського народу. Творчі контакти і співпраця ансамблю «Тораді» з відомими південнокорейськими хореографами збагачують мистецький потенціал колективу новими образами й багатогранною танцювальною лексикою. Діяльність хореографічного колективу «Тораді» є зразком того, як в умовах активізації глобалізаційних процесів у світі можна зберігати й збагачувати етнонаціональні культурно-мистецькі традиції.
Aim of the article is to spotlight the problem of Korean ethno-national artistic Traditions preservation and development in the context of Korean ethnic group residence outside the ethnic homeland, in Ukraine. The methodology of the article consists of a set of basic research principles such as: the art analysis has been used for the "Toradi" Kyiv dance group creative activity characterization; the historical analysis has been used for the Korean art traditions comprehension; the descriptive analysis has been used for the sequence of events representation; logical and analytical analyses have been used for the Kyiv Korean music collective art and creative activities meaningful aspects detections an example of the cultural traditions and art preservation by the Korean ethnic community in Ukraine.Scientific novelty of the article. The Korean artistic traditions influence in Ukraine among the Korean ethnic community has been first traced.Conclusions. Features of traditional Korean national dance — an important achievement of world choreography — as a reflection of the Korean nation musical and choreographic art peculiarities, its historical development, traditional ideas about beauty, ethnic mentality, etc. have been analyzed. The "Toradi" Korean choreographic group creative work, its connection with the art of Korea, realized through the "Toradi" group visits to Seoul and the invitations of South Korean choreographers to Kyiv, which have significantly enriched and complemented the creative palette of the dance group and enlarged national colorings creative work of the dance group, have been examined. The deep connection between the ethno-national artistic traditions of Korea and the art of Korean ethnic group in Ukraine has been proven; the peculiarities of this phenomenon as the model of ethno-national artistic traditions preservation in the era of Ukrainian society democratization have been revealed. ; Охарактеризована деятельность хореографического ансамбля «Торади», раскрыта его роль в развитии национальных культурных традиций корейского этноса в Украине. Рассмотрена проблема сохранения этнонациональных традиций в условиях проживания корейского этноса за пределами его этнической родины. В апреле 2007 года в Киеве создан Корейский культурный центр, цель которого — налаживание связей между представителями корейской нации в Украине и популяризация национальной культуры корейцев. Его деятельность направлена на создание нового имиджа страны — представительницы Востока, на распространение информации о культуре, мало известной европейцам. Важные вопросы жизнедеятельности корейской диаспоры в Украине и в мире освещает всеукраинское периодическое издание — журнал «Мугунхва». Корейский культурный центр сотрудничает с региональными представительствами корейских национальных обществ в Украине, налаживает контакты с зарубежными организациями, также популяризирующими корейскую культуру в странах своего пребывания. Методологию исследования составляют: искусствоведческий анализ — для характеристики деятельности киевского ансамбля танца «Торади», исторический — для освещения корейских культурных традиций, описательный — для воспроизведения развития событий, логико-аналитический — для раскрытия содержания деятельности киевского хореографического коллектива по сохранению в Украине корейской культуры. Научная новизна работы состоит в том, что впервые освещены проявления и популяризация в Украине культурных традиций Кореи. Корейский национальный танец рассмотрен как органическая составляющая мировой хореографии. Раскрыты особенности музыкального и хореографического искусства корейского народа. Творческие контакты и сотрудничество ансамбля «Торади» с известными южнокорейскими хореографами обогащают художественный потенциал коллектива новыми образами и многогранной танцевальной лексикой. Деятельность хореографического ансамбля «Торади» является образцом того, как в условиях активизации глобализационных процессов в мире можно сохранять и обогащать этнонациональные культурные традиции. ; Охарактеризовано діяльність хореографічного ансамблю «Тораді», розкрито його роль у розвитку мистецьких традицій корейського етносу в Україні. Розглянуто проблему збереження етнонаціональних традицій в умовах проживання корейського етносу за межами його етнічної батьківщини. У квітні 2007 року в Києві утворено Корейський культурний центр, мета якого — налагоджувати зв'язки між представниками корейської нації в Україні та популяризувати національну культури корейців. Його діяльність спрямована на створення нового іміджу країни — представниці Сходу, на поширення інформації про маловідому для європейців культуру. Важливі питання життєдіяльності корейської діаспори в Україні й у світі висвітлюються у всеукраїнському періодичному виданні — журналі «Мугунхва». Корейський культурний центр співпрацює з регіональними представництвами корейських національних товариств в Україні, налагоджує контакти із закордонними організаціями, які також поширюють корейську культуру у країнах свого перебування. Методологію дослідження становлять: мистецтвознавчий аналіз — для характеристики діяльності київського ансамблю танцю «Тораді», історичний — для висвітлення корейських мистецьких традицій, описовий — для відтворення розвитку подій, логіко-аналітичний — для розкриття змісту діяльності київського хореографічного колективу зі збереження в Україні корейської культури. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше висвітлено вияв і популяризацію в Україні мистецьких традицій Кореї. Корейський національний танець розглянуто як органічну складову світової хореографії. Розкрито особливості музичного й хореографічного мистецтва корейського народу. Творчі контакти і співпраця ансамблю «Тораді» з відомими південнокорейськими хореографами збагачують мистецький потенціал колективу новими образами й багатогранною танцювальною лексикою. Діяльність хореографічного колективу «Тораді» є зразком того, як в умовах активізації глобалізаційних процесів у світі можна зберігати й збагачувати етнонаціональні культурно-мистецькі традиції.
The aim of the publication is the study of ethno-political, socio-economic, demographic and other processes taking place in the environment of the German ethnic group of Ukraine in the context of the Soviet-German inter-state relations during 1920-1950s. The author analyzes the attitude of governmental bodies to the German ethnic community, causes, mechanisms of realization, demographic, social and political consequences of political repressions of the Stalinist regime against ethnic Germans, mass deportation of the German population from the regions of traditional accommodation in the interwar period. The author emphasizes that the repressive actions were caused by and closely related to administrative-imperative methods of implementation of domestic policies, the militarization of the economy, collectivization of village, violent grain procurements, antireligious campaigns etc. Repressions of the "nationalists" (German, Polish, etc.) were linked with the international factor - the aggravation of the situation in the world. The deterioration of relations between the USSR and Germany and Poland as well as the corresponding strengthening of anti-German and anti-Polish propaganda campaign led in particular to a special bias of Soviet authorities towards the German and Polish population, which was considered as a potential base for "Nazi" activities in the country. This publication analyzes the social and legal status of "volksdeutsche" during World War II, the attitude towards "ethnic Germans" of Ukraine from Nazi occupation regime. The status and nature of ethnic Germans staying in the mode of special settlements, repatriation and problems of separated families in the postwar years have been considered. The author has paid special attention to the problems of lifting restrictions in the legal status of the majority of the German population of the USSR as a result of the German-Soviet negotiations in Moscow in 1955, the attempts of ethnic Germans and the government of Ukraine to ensure ethnic, social, cultural, religious and spiritual needs of the German ethnic community under conditions of modern Ukrainian state – building and deepening of democratic processes in Ukrainian society. ; Метою публікації є дослідження етнополітичних, соціально-економічних, демографічних та інших процесів, які відбувалися у середовищі німецької етнічної групи України в контексті радянсько-німецьких міждержавних відносин у 1920-1950-хрр. Автор аналізує ставлення органів державної влади до німецької етнічної спільноти, причини, механізми реалізації, демографічні та соціально-політичні наслідки політичних репресій сталінського режиму щодо етнічних німців, масові депортації німецького населення з регіонів традиційного проживання у міжвоєнний період. Автор підкреслює, що репресивні акції були зумовлені і тісно пов'язані з адміністративно-наказовими методами здійснення внутрішньої політики, мілітаризацією економіки, колективізацією села, насильницькими хлібозаготівлями, антирелігійними кампаніями тощо. Репресії щодо «націоналістів» (німецьких, польських та інших) пов'язувалися й з міжнародним фактором – загостренням становища у світі. Погіршення відносин СРСР з Німеччиною та Польщею і відповідне посилення антинімецької та антипольської пропагандистської кампаній зумовили, зокрема, особливу упередженість радянських владних структур щодо німецького та польського населення, що розглядалося як потенційна база «фашистської» діяльності у країні. В публікації аналізується соціальний й правовий статус «фольксдойче» у роки Великої вітчизняної війни та ставлення до «етнічних німців» України з боку нацистського окупаційного режиму. Розглядаються статус та характер перебування етнічних німців у режимі спецпоселень, репатріації та проблеми роз'єднаних сімей у повоєнні часи. Особливу увагу автор приділяє проблемам зняття обмежень у правовому становищі більшості німецького населення СРСР у результаті німецько-радянських переговорів в Москві 1955р., спроби етнічних німців та органів державної влади України забезпечити етносоціальні, культурні, релігійні та духовні запити німецької етнічної спільноти в умовах сучасного українського державотворення та поглиблення демократичних процесів в українському суспільстві.
The article deals with Balkan features in the image of Odessa, ways of their formation and modern manifestations. The Balkan settlers were among the first residents of the glorious Black Sea city. The first Balkan feature of the image of the city is definitely the demographic. The formation of the ethnic structure of the population of Odessa was reflected in the toponymics of the city – hence the next feature – toponymic. Ethnicity in the terms of the city acquires clear features also through the prism of the activities of significant personalities who, on the one hand, have become famous for their activities in one area or another and at the same time have glorified their people and are associated with a certain ethnicity. In this regard, the following, the third feature – is personal. Public and cultural organizations at the public level create favorable conditions for the interaction of the ethnic community with representatives of both «their» ethnic group and the government or society as a whole. Therefore, it will be appropriate to consider the next fourth feature - socio-cultural, which is revealed through the prism of the activities of public organizations and societies that unite individual ethnic communities and support their ethnic identity in the city. The history of the settlement of the city of Odessa, the formation of its ethnic composition were also reflected in the nutrition system. Accordingly, the following fifth feature cannot be overlooked – a culinary one that can be traced in two dimensions: first, it is the Balkan component of "Odessa" cuisine, and second, ethnic restaurants with the so-called. "Balkan accent" presented in the city. All of the above features allowed us to demonstrate on the example of the Balkan concept of "Odessa culture", how ethnic color has accumulated into a regional one. ; У статті розглядаються балканські риси в образі Одеси, шляхи їх формування та сучасні прояви. Заселення та етнічний склад Одеси стали підґрунтям до формування так званого «одеського» феномену. Специфічність та унікальність його полягає саме в гармонічному поєднанні багатьох, з першого погляду, не поєднаних компонентів: різних соціальних, етнічних та конфесійних прошарків. Балканські переселенці були серед перших жителів славного чорноморського міста. Першою балканською рисою образу міста є демографічна. Формування етнічного складу населення Одеси знайшло своє відображення і в топоніміці міста. Етнічність в умовах міста набуває чітких рис крізь призму значимих особистостей, які з одного боку стали відомими завдяки своїй діяльності в тій чи іншій сфері і одночасно прославили свій народ й асоціюються з певною етнічною належністю. Тому окреслюється третя риса – персональна. Простежується вона у значних справах окремих особистостей, здійснених на благо міста в різні історичні періоди. Неабияким чином формуванню позитивного іміджу того чи іншого етносу в місті сприяють й окремі суспільні товариства, які на публічному рівні створюють сприятливі умови для взаємодії етнічної спільноти з представниками як «своє .» етнічної групи, так і влади чи суспільства в цілому. Звідси четверта риса – суспільно-культурницька, яка розкривається крізь призму діяльності суспільних організацій, що об'єднали окремі етнічні спільноти та підтримують їх етнічну ідентичність у місті. П'яту рису – кулінарну, можна простежити у двох вимірах: по-перше, це балканський компонент «одеської» кухні, а по-друге, етнічні ресторани з «балканським акцентом», представлені у місті. Усі вищезазначені риси дозволили продемонструвати на прикладі балканського концепту «одеської культури», яким чином етнічний колорит акумулювався в регіональний. ; У статті розглядаються балканські риси в образі Одеси, шляхи їх формування та сучасні прояви. Заселення та етнічний склад Одеси стали підґрунтям до формування так званого «одеського» феномену. Специфічність та унікальність його полягає саме в гармонічному поєднанні багатьох, з першого погляду, не поєднаних компонентів: різних соціальних, етнічних та конфесійних прошарків. Балканські переселенці були серед перших жителів славного чорноморського міста. Першою балканською рисою образу міста є демографічна. Формування етнічного складу населення Одеси знайшло своє відображення і в топоніміці міста. Етнічність в умовах міста набуває чітких рис крізь призму значимих особистостей, які з одного боку стали відомими завдяки своїй діяльності в тій чи іншій сфері і одночасно прославили свій народ й асоціюються з певною етнічною належністю. Тому окреслюється третя риса – персональна. Простежується вона у значних справах окремих особистостей, здійснених на благо міста в різні історичні періоди. Неабияким чином формуванню позитивного іміджу того чи іншого етносу в місті сприяють й окремі суспільні товариства, які на публічному рівні створюють сприятливі умови для взаємодії етнічної спільноти з представниками як «своє .» етнічної групи, так і влади чи суспільства в цілому. Звідси четверта риса – суспільно-культурницька, яка розкривається крізь призму діяльності суспільних організацій, що об'єднали окремі етнічні спільноти та підтримують їх етнічну ідентичність у місті. П'яту рису – кулінарну, можна простежити у двох вимірах: по-перше, це балканський компонент «одеської» кухні, а по-друге, етнічні ресторани з «балканським акцентом», представлені у місті. Усі вищезазначені риси дозволили продемонструвати на прикладі балканського концепту «одеської культури», яким чином етнічний колорит акумулювався в регіональний.
Охарактеризовано поточний стан справ у сфері дослідження ідеології крайніх правих політичних партій. Детально висвітлено підхід Каса Мудде до виокремлення головних складових ідеології сучасних крайніх правих. Розкрито сутність терміну «нативізм» у розумінні елемента ціннісних засад даної групи політичних партій та окреслено переваги і недоліки його використання у вітчизняному політологічному дискурсі. Представлено основні прояви нативізму у програмах сучасних крайніх правих політичних партій в європейських державах, зокрема, протиставлення ними «своїх» та «чужих». Означено ставлення крайніх правих до мультикультуралізму та його проявів. На основі класифікації К. Мудде виокремлено три головні групи «ворогів» з погляду крайніх правих – євреї, мусульмани та роми – і наведено приклади їх характеристики у програмних документах крайніх правих в Німеччині, Австрії, Франції та Угорщині. Підкреслено відмінності у вирізненні ворогів західноєвропейськими та східноєвропейськими крайніми правими, перші з яких розглядають у якості таких насамперед іммігрантів, особливу увагу приділяючи мусульманам, а другі – етнічні меншини, що проживають на території країни (найчастіше – спільноти ромів). Розглянуто загрози, які створюються такими ворогами – руйнування відчуття національної ідентичності і солідарності, зловживання державною допомогою, зростання рівня злочинності.
The article presents a systematic and detailed account of scholarly developments on the problem of studying the process of nation-building and the role of history, memory, language and culture in reflecting this process. The research reveals that according to the premordialist approach, nations are not formed instantaneously, by the relevant political will or by coincidence of circumstances; the process of creating and consolidating a nation is a long and meaningful one, full of historical events and national cultural tokens. The primordialist concepts are considered unanimous in their recognition of the exceptional significance of psychological factors in the creation of a nation. The creation of a nation involves a sophisticated set of linguistic, religious, ethnic, territorial and myth-household factors that determine the formation of a corresponding type of sociality. The framework of the analytics of the phenomenon of a nation includes not only psychological, but also social, cultural, political, ethical, moral and axiological aspects. The new system-building concepts such as solidarity, habitus, plebiscite were added to the discussion of nation. In view of that, it is impossible to carry out the reduction of the phenomenon of a nation to a particular problem field and to localize it to invariant indicators. The formation and optimization of the capitalistic type of social system generates new factors in the interpretation and consolidation of a nation. The reasons for a political defeat in the development of a nation can be referedr to either conscious manipulative techniques, or spontaneous miscalculations. Elaborating the alternative versions of history is nothing but unjustified politicization, implementation of imperial and colonial ambitions, overcoming which is a necessary prerequisite for successful nation-building. The establishment and offsetting of such manipulative influence facilitate the stabilization of the social situation and the resolution of conflicts, and, consequently, contribute to national development. The key point is to establish a nation within the framework of the international and state policy, especially by distinguishing the consolidating and disintegrating influences of state and international politicies on nation-building. The policy of uniting the nation can become effective when the important reforms do not deepen the fragmentation of the nation, but rather neutralize it ; У статті подається детальний аналіз наукових розробок з проблем становлення нації, а саме процесу національного будівництва та ролі історії, пам'яті, мови та культури у відображенні цього процесу. Дослідження показує, що згідно з примордіалістським підходом, нації не утворюються миттєво, за відповідною політичною волею чи збігом обставин; процес створення та консолідації нації є довгим і значущим, наповненим історичними подіями та національними культурними знаками. Примордіалістські концепції залишаються одностайними у визнанні виняткової важливості психологічних чинників у творенні нації.Автори досліджують складний комплекс лінгвістичних, релігійних, етнічних, територіальних та міфо-побутових факторів, які визначають формування відповідного типу суспільства. Основою аналітики явища нації є не тільки психологічні, а й соціальні, культурні, політичні, етичні, моральні та аксіологічні аспекти. Нові обговорення концепції системи, такі як солідарність, хабітус, плебісцит, були додані до обговорення нації. З огляду на це, неможливо здійснити звуження явища нації до конкретної проблемної сфери та локалізувати її на інваріантні показники. Формування та оптимізація капіталістичного типу соціальної системи породжує нові чинники в інтерпретації та консолідації нації.У статті також розглядається побудова нації в контексті міжнародної та державної політики як ключове завдання та з'ясовується консолідуючий та дезінтеґруючий впливи державної та міжнародної політики на процес націєтворення. Причини політичної поразки в розвитку нації можна називати або свідомою маніпулятивною технікою, або спонтанним прорахунком. Розробка альтернативних варіантів історії – це не що інше, як невиправдана політизація, реалізація імперських та колоніальних амбіцій, подолання яких є необхідною передумовою успішного державного будівництва. Встановлення та компенсація маніпулятивного впливу сприяють стабілізації соціальної ситуації та врегулюванню конфліктів, а отже, – національному розвитку. Ключовим моментом тут є створення нації в рамках міжнародної та державної політики, особливо шляхом розмежування консолідаційних і дезінтегруючих впливів державної та міжнародної політики на національне будівництво. Політика об'єднання нації може стати ефективною, коли важливі реформи не поглиблюють фрагментацію нації, а лише нейтралізують її ; В статье представлен подробный анализ научных разработок по проблемам становления нации, а именно процесса национального строительства и роли истории, памяти, языка и культуры в отоборажении этого процесса. Исследования свидетельствуют, что согласно примордиалистским подходам, нации не создаются сразу в соответствии с политической волей или совпадением обстоятельств; процесс с оздания и консолидации нации есть длительным и весомым, наполненным историческими событиями и национальными культурными знаками.Примордиалистские концепции остаются единодушными в признании исключительной важности психологических факторов в создании нации. Авторы исследуют сложный комплекс лигвистических, этнических, территориальных и мифо-бытовых факторов, которые определяют формирование соответствующего типа общества. Основой аналитики явления нации есть не только психологические, а и социальные, культурные, политические, этнические, моральные и аксиологические аспекты. Новое обсуждение концепции системы базируется на таких понятих, как солидарность, габитус, плебисцит, которыми было дополнено обсуждение нации. Обзор этих факторов свидетельствует, что невозможно осуществить сужение явдения нации к конкретной проблемной сфере и локализировать ее на инвариантные показатели. Формирование и оптимизация капиталистического типа социальной системы рождает новые факторы в интерпретации и консолидации нации.В статье также рассматривается строительство нации в контексте международной и государственной политики как ключевое задание и определяются консолидирующий и дезинтегрирующий тип влияния государственной и межлддународной политики на процесс нациестроительства.Причины политического поражения в развитии нации следует назвать либо сознательной манипулятивной техникой, или спонтанным просчетом.Разработка альтерантивных вариантов истории - это нечто другое, чем неоправданная политизация, реализация имперских или колониальных амбиций, преодоление которых есть необходимым условием успешного государственного строительства. У ставновление и компенсация манипулятивного влияния содействуют стабилизации соцыиальнйо ситупации и урегулирвоанию конфликтов, и таким образом - национальному развитию.Ключевым моментом здесь есть создание нации в рамках международной и государственной политики, оосбенно путем разграничения консолидирующих и дезинтегрирующих влияний государственной и международной политики на национальное строительство. Политика объединения нации может стать эффективной, когда важные реформы не углубляют фрагментацию нации, а только нейтрализуют ее
The separatist movements have significantly intensified in many European states, most notably in the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland and Spain, which were empires before the collapse of colonialism in the 20th century and expanded their territories by conquering the neighboring countries. Today, within the majority of multiethnic states, there are historical and geographical regions where indigenous ethnic communities seek to secede and gain independence. The economic factors and identity based on common language, culture and history usually play a significant role in the development of separatist movements.It should be noted that the activities of the separatist movements threaten the sustainable development and functioning of the system of international relations. Since the international law does not specify which social groups can exercise their right to self-determination, the following dilemma often arises: should the principle of territorial integrity of states prevail over the right of the nation to self-determination, or vice versa? Nowadays, the problem of separatism has gone beyond the internal politics of the state and has gained the international importance. First of all, this is due to the fact that the third parties intervene in the conflicts in order to destabilize the situation in certain countries and to strengthen their influence in a particular region. Trying to avoid criminal responsibility and imposition of international sanctions, separatists do not resort to open armed attacks on neighboring countries, which is a clear act of aggression, and use hybrid warfare techniques instead.Taking into consideration the current Ukrainian statehood challenge and the real threat to our country's territorial integrity, the study of separatism as an actual threat to national security is essential. Despite the large number of scientific works devoted to this phenomenon, it is necessary to continue the comprehensive research of separatism. That is why the scientific approaches to the definition of separatism are analyzed in this article, and its nature is investigated.Key words: separatism; separatist movement; secession; irredentism; nationalism; ethnopolitical conflict. ; Сепаратистські рухи значно посилилися у багатьох державах Європи, насамперед у Великій Британії та Іспанії, які до краху колоніалізму у ХХ ст. були імперіями та розширювали свої території шляхом захоплення сусідніх країн. Сьогодні у межах більшості багатоетнічних держав існують історичні та географічні регіони, де проживають корінні етнічні спільноти, що прагнуть відокремитися та здобути незалежність. Здебільшого економічні чинники та ідентичність, яка ґрунтується на спільній мові, культурі та історії, відіграють значну роль у розвитку сепаратистських рухів.Зауважимо, що діяльність сепаратистських рухів становить загрозу стабільному розвитку та функціонуванню системи міжнародних відносин. Оскільки у міжнародному праві не передбачено, які саме соціальні групи можуть реалізовувати своє право на самовизначення, часто виникає наступна дилема: що переважає, принцип територіальної цілісності держав чи право нації на самовизначення? Сьогодні проблема сепаратизму вийшла за межі внутрішньої політики держави та набула міжнародного значення. Насамперед, це пов'язано з тим, що треті сторони втручаються у конфлікти, щоб дестабілізувати ситуацію у певних державах та посилити свій вплив у конкретному регіоні. Сепаратисти, аби уникнути кримінальної відповідальності та застосування міжнародних санкцій, не вдаються до відкритих збройних нападів на сусідні країни, що є очевидним актом агресії, застосовують методи ведення гібридної війни.В умовах сучасних викликів українській державності та існування реальної загрози територіальній цілісності нашої держави, дослідження сепаратизму як актуальної загрози національній безпеці мають важливе значення. Незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених цьому феномену, необхідно продовжувати здійснювати його комплексне дослідження. Саме тому у статті проаналізовано наукові підходи щодо визначення сепаратизму, досліджено сутність та зміст явища сепаратизму.Ключові слова: сепаратизм; сепаратистський рух; сецесія; іредентизм; націоналізм; етнополітичний конфлікт.
The essence of the European Union's policy of suppression of separatism, the mechanisms of which were applied in Spain, the Great Britain, Belgium and other EU member states, is determined and revealed. The dynamics of the most important events for the last decades that took place in the regions of the EU member states, where the separatist movements dominate, is analyzed. The main directions of activity of the European Council, the European Commission, the European Parliament and Europol, which provide the prevention of emergence of separatism in the European Union and in case of the appearance of this destructive phenomenon - the struggle against it, are considered. The experience of suppression of separatism in the European Union, the possibilities of its use in Ukraine and other countries, is comprehended in order to avoid the collapse of the existing sovereign states, to preserve the territorial integrity and inviolability of the borders.Separatist movements have dramatically reinforced their positions in many member states of the European Union. This is due to the fact that the former empires in Europe expanded their territories as a result of the capture of neighboring countries. Therefore, in the XX century after the collapse of colonialism, the multiethnic states arose (for instance, the United Kingdom, Spain, the Federal Socialist Republic of Yugoslavia), within which there are historical and geographical regions, namely the settlements of indigenous ethnic communities with the growing national consciousness, political activity and intentions to create their own national states.The loyal regional policy of the European Union in relation to the regions of the member states has contributed to the blossom of separatism in it. The extension of the powers of the autonomous units and the ability to represent their interests in the EU institutions, have given the self-confidence to the separatists. Moreover, during the past few years, many nationalist political parties have gained victory in the parliamentary elections in their countries and got the seats in the European Parliament, where they can lobby their own interests.Key words: separatism; the policy of suppression of separatism; the European Union; Catalonia; Scotland; Europol; the EU regional policy. ; Визначено та розкрито суть політики Європейського Союзу щодо протидії сепаратизму, механізми якої були застосовані в Іспанії, Великій Британії, Бельгії та інших державах-членах ЄС. Проаналізовано динаміку найважливіших подій за останні десятиліття, які відбувалися у регіонах країн-учасниць Євросоюзу, де панують сепаратистські рухи. Розглянуто основні напрями діяльності Європейської Ради, Європейської Комісії, Європейського Парламенту та Європолу, які передбачають запобігання виникненню сепаратизму у Євросоюзі й у випадку появи цього деструктивного явища – боротьби з ним. Осмислено досвід протидії сепаратизму у Європейському Союзі, можливості його використання в Україні та інших країнах з метою уникнення розпаду існуючих суверенних держав, збереження їхньої територіальної цілісності та непорушності кордонів.Сепаратистські рухи значно посилилися у багатьох державах-членах Європейського Союзу. Це пов'язано з тим, що колишні імперії у Європі розширили свої території шляхом захоплення сусідніх країн. Отож у XX ст. після краху колоніалізму виникли багатоетнічні держави (зокрема, Велика Британія, Іспанія, Федеративна Соціалістична Республіка Югославія), у межах яких існують історичні та географічні регіони, де проживають корінні етнічні спільноти, які прагнуть створити власні національні держави. Зазначимо, що здебільшого економічні чинники та ідентичність, яка ґрунтується на спільній мові, культурі та історії, відіграють значну роль у розвитку сепаратистських рухів.Лояльна регіональна політика Європейського Союзу щодо регіонів держав-членів сприяла розквіту сепаратизму в об'єднанні. Розширення повноважень автономних одиниць та можливість представляти їхні інтереси в інституціях ЄС дали сепаратистам впевненість у тому, що їм вдасться здобути незалежність від держави-суверена. Крім того, протягом останніх кількох років національні політичні партії здобували перемогу на парламентських виборах у своїх країнах та отримували місця у Європейському парламенті, де вони мають змогу лобіювати власні інтереси.Ключові слова: сепаратизм; політика щодо протидії сепаратизму; Європейський Союз; Каталонія; Шотландія; Європол; регіональна політика ЄС.
Considered discussions about «pragmatic nationalism», with a great self-esteem, but also a reasonable attitude towards other nationalities. Studying civil society as a factor of the global discussion on nationalism formation and the parameters by which it is characterized. The peculiarities of the revival of political ideologies, which take place on the basis of the development of a new economic strategy of alterglobalism and the identification of new evolutionary social groups, are revealed. The peculiarities global ideological discussions influence on political process are established. Discussed the influence of distribution in the political process, they become forms of direct democracy. It is revealed that the nation state is a state in which nations are provided with unimpeded development and priority of interests, but based on widespread notions. The interaction of political actors in the conditions of transparency of political life is considered. The paper focuses on the orientation of policy-makers towards consensus through public negotiations, discussions on ideological and policy issues. It is argued that the traditional power-centered and institutional-procedural dimension of politics is inferior to the new meanings of politics as a medium of communication, transfer of knowledge, information within the circle of individuals, within the limits of a certain competence. The status of the constitution of ideological landmarks for political science is revealed. The interpretation of political publicity and its connotations in the fundamentals of political philosophy is studied. The theoretical status of the public sphere of politics in the political theory is established. The article deals with the critique of nationalism and the statements about the essence «nation» definition and criteria to determine the nationality of a person. The nationalism defined as the doctrine which lacks the pragmatism of ideas, the possibilities of their practical application in the social life of people. The properties of the critique of contemporary nationalism in relation to the concept of «nation» and the criteria for determining the nationality of a person are studied. Also studied the achievement of pragmatic civilian nationalism, which should unite ethnic communities around a common, successful political future. ; Рассматриваются идейные дискуссии относительно «прагматического национализма» не только с большой самооценкой, но и разумным отношением к другим национальностям. Изучается гражданское общество как фактор глобального обсуждения национализма и параметры, которыми оно характеризуется. Раскрываются особенности возрождения политических идеологий, которые происходят на основе разработки новой экономической стратегии альтерглобализма и идентификации новых эволюционных социальных групп. Устанавливаются особенности нелинейных обратных связей, жесткие причинно-следственные зависимости (жесткий детерминизм) в политическом процессе. Обсуждается влияние распространения в политическом процессе форм прямой демократии. Изучаются свойства критики современного национализма относительно понятия «нация» и критериев определения национальности человека. Исследуется достижения прагматического гражданского национализма, который должен объединить этнические сообщества вокруг общего успешного будущего. ; Розглядаються ідейні дискусії щодо «прагматичного націоналізму», з великою самооцінкою, але й розумним ставленням до інших національностей. Вивчається громадянське суспільство як чинник глобального обговорення націоналізму та параметри, якими воно характеризується. Розкриваються особливості відродження політичних ідеологій, які відбуваються на основі розробки нової економічної стратегії альтерглобалізму та ідентифікації нових еволюційних соціальних груп. Встановлюються особливості нелінійних зворотних зв'язків, жорсткі причинно-наслідкові залежності (жорсткий детермінізм) у політичному процесі. Обговорюється вплив поширення у політичному процесі форм прямої демократії. Вивчаються властивості критики сучасного націоналізму стосовно поняття «нація» та за критеріїв визначення національності людини. Досліджується досягнення прагматичного громадянського націоналізму, який має об'єднати етнічні спільноти навколо спільного успішного політичного майбутнього.
Current status of research on ideology of far right political parties is characterized. Cas Mudde's approach to distinguishing the main elements of ideology of contemporary far right political parties is presented in details. The essence of the term «nativism» in the context of values and principles of far right political parties is identified and advantages and disadvantages of its usage in Ukrainian political science discourse are discussed. Main cases of nativism in the programs of contemporary far right political parties are demonstrated, in particular, their views on «us» versus «them». The attitude of far right political parties to multiculturalism and its implications is identified. On the basis of Mudde's classification, three main groups of «enemies» as defined by far right political parties – Jews, Muslims and Roma – are distinguished and references to them in the programs of the far right political parties in Germany, Austria, France and Hungary are presented. The differences in treatment of enemies by Western European and Eastern European political parties are highlighted with the former considering the immigrants, in particular Muslims, as such, while the latter – ethnic minorities, living inside of the countries (most frequently – Roma communities). The threats, coming from such enemies – destruction of the sense of national identity and solidarity, abuse of state aid, increase of crime rates – are discussed. ; Охарактеризовано поточний стан справ у сфері дослідження ідеології крайніх правих політичних партій. Детально висвітлено підхід Каса Мудде до виокремлення головних складових ідеології сучасних крайніх правих. Розкрито сутність терміну «нативізм» у розумінні елемента ціннісних засад даної групи політичних партій та окреслено переваги і недоліки його використання у вітчизняному політологічному дискурсі. Представлено основні прояви нативізму у програмах сучасних крайніх правих політичних партій в європейських державах, зокрема, протиставлення ними «своїх» та «чужих». Означено ставлення крайніх правих до мультикультуралізму та його проявів. На основі класифікації К. Мудде виокремлено три головні групи «ворогів» з погляду крайніх правих – євреї, мусульмани та роми – і наведено приклади їх характеристики у програмних документах крайніх правих в Німеччині, Австрії, Франції та Угорщині. Підкреслено відмінності у вирізненні ворогів західноєвропейськими та східноєвропейськими крайніми правими, перші з яких розглядають у якості таких насамперед іммігрантів, особливу увагу приділяючи мусульманам, а другі – етнічні меншини, що проживають на території країни (найчастіше – спільноти ромів). Розглянуто загрози, які створюються такими ворогами – руйнування відчуття національної ідентичності і солідарності, зловживання державною допомогою, зростання рівня злочинності. ; Охарактеризовано поточний стан справ у сфері дослідження ідеології крайніх правих політичних партій. Детально висвітлено підхід Каса Мудде до виокремлення головних складових ідеології сучасних крайніх правих. Розкрито сутність терміну «нативізм» у розумінні елемента ціннісних засад даної групи політичних партій та окреслено переваги і недоліки його використання у вітчизняному політологічному дискурсі. Представлено основні прояви нативізму у програмах сучасних крайніх правих політичних партій в європейських державах, зокрема, протиставлення ними «своїх» та «чужих». Означено ставлення крайніх правих до мультикультуралізму та його проявів. На основі класифікації К. Мудде виокремлено три головні групи «ворогів» з погляду крайніх правих – євреї, мусульмани та роми – і наведено приклади їх характеристики у програмних документах крайніх правих в Німеччині, Австрії, Франції та Угорщині. Підкреслено відмінності у вирізненні ворогів західноєвропейськими та східноєвропейськими крайніми правими, перші з яких розглядають у якості таких насамперед іммігрантів, особливу увагу приділяючи мусульманам, а другі – етнічні меншини, що проживають на території країни (найчастіше – спільноти ромів). Розглянуто загрози, які створюються такими ворогами – руйнування відчуття національної ідентичності і солідарності, зловживання державною допомогою, зростання рівня злочинності.
This article examines the events of the war between the Russian Federation and Georgia in 2008 and the factors that led to the development of the conflict. With the collapse of the USSR, the former republics of the Union gained independence in the form of unitary nation states and were forced to solve ethnic and political problems within their borders, which in the Soviet period did not have the opportunity to manifest themselves as we see them now among our close and distant neighbors. The problem of ethnic tensions in the Caucasus region, in our case in Georgia, has been strung on Russia's current foreign policy, which defends its interests in all regions close to its borders, often using quite aggressive methods, including military. The combination of these factors in 2008 gave us one of the most shocking and tragic episodes of history in the form of a 5-day war between Georgia and Russia.Keywords: Russia, Georgia, Russian Federation, Border, Caucasus, NATO, Policy, USSR ; У статті розглянуто події війни між Російською Федерацією та Грузією в 2008 році та фактори, які привели до розгортання конфлікту. З розпадом СРСР колишні республіки Союзу отримали незалежність у формі національних унітарних держав і були змушені вирішувати етнічні та політичні проблеми всередині своїх кордонів. Проблема етнічної напруженості в Кавказькому регіоні, в нашому випадку в Грузії, була нанизана на сучасну зовнішню політику Росії, яка захищає свої інтереси у всіх регіонах, що межують з її кордонами, часто використовуючи досить агресивні методи, в тому числі і військові вторгнення на території інших держав. Поєднання цих факторів у 2008 році дало один із найбільш шокуючих і трагічних для світової спільноти епізод історії – 5-денну війну між Грузією і Росією.Ключові слова: Росія, Грузія, Російська Федерація, кордон, Кавказ, НАТО, політика, СРСР
The article considers the current ethno-political challenges caused by the spread of the COVID-19 pandemic and the measures of the state to counter the spread of coronavirus infection. The analysis of humanitarian threats is carried out posed by the spread of the pandemic in the ethno-political sphere at the international and national levels. Attention is drawn to the growing vulnerability of certain ethnic and racial groups as a result of the pandemic, both from the coronavirus itself and from the socio-economic consequences of national governments' response to the pandemic. The aim of the article is to analyze the main ethno-political challenges of the COVID-19 pandemic at the international and national levels, as well as the priority goals of the policy to opposition the negative consequences of the spread of coronavirus in Ukraine.The article emphasizes the need for a comprehensive approach to the analysis of the disproportionate impact of COVID-19 on "vulnerable" groups from minority communities, in particular – socio-economic factors that cause the spread of coronavirus infection in multicultural communities and reduce the effectiveness of government pandemic policies. Among the main challenges of the COVID-19 pandemic are the ethno-political consequences of the pandemic, which are the growing inequality of certain minority groups, discrimination and the conflict-generating potential of interethnic/racial relations within multicultural societies. The article emphasizes the need for a comprehensive approach to the analysis of the disproportionate impact of COVID-19 on "vulnerable" groups from minority communities and the growing conflict potential of interethnic / racial relations within multicultural societies.The ethno-political factors of influence of the COVID-19 pandemic on the Ukrainian society, actual questions of formation and realization of the state policy in the ethnonational sphere concerning protection of vulnerable groups and counteraction to displays of interethnic intolerance are considered. The most vulnerable groups that have suffered the most from the socio-economic consequences of the pandemic and the forms of interethnic intolerance in Ukrainian society during this period have been identified. The article concludes that the effectiveness of the implemented anti-epidemic measures of national governments depends on the state policy in the ethno-political sphere. Also, the importance of further analysis and prevention of ethno-political challenges caused by the COVID-19 pandemic to preserve the domestic political stability of the state and develop an effective policy of preserving interethnic harmony in Ukraine is stated. ; В статье рассмотрены актуальные этнополитические вызовы, обусловленные распространением пандемии COVID-19 и мерами политики государств по противодействию распространения коронавирусной инфекции. Осуществлен анализ гуманитарных угроз, связанных с распространением пандемии, в этнополитической плоскости на международном и национальном уровнях. Обращено внимание на растущую уязвимость определенных этнических и расовых групп вследствие пандемии как от самого коронавируса, так и от социально-экономических последствий действий национальных правительств противодействия пандемии.Целью статьи является анализ основных этнополитических вызовов пандемии COVID-19 на международном и национальном уровнях, а также приоритетных целей политики противодействия негативным последствиям распространения коронавируса в Украине.Среди основных вызовов пандемии COVID-19 выделены этнополитические последствия пандемии, заключающиеся в возрастающей неровности отдельных групп меньшинств, дискриминации и росте конфликтогенного потенциала межэтнических / расовых взаимоотношений внутри мультикультурных обществ. В статье подчеркивается необходимость комплексного подхода к анализу непропорционального влияния COVID-19 на уязвимые группы из числа сообществ меньшинств и факторов, снижающих эффективность государственных политик противодействия пандемии.Рассмотрены этнополитические факторы влияния пандемии COVID-19 на украинское общество, актуальные вопросы формирования и реализации государственной политики в этнонациональной сфере по защите уязвимых групп и противодействия проявлениям межэтнической нетерпимости. Определены наиболее уязвимые группы, наиболее пострадавших от социально-экономических последствий пандемии и формы проявления межэтнической нетерпимости в украинском обществе за этот период. В статье сделан вывод, что эффективность введенных противоэпидемических мероприятий национальных правительств зависит от политики государства в этнополитической сфере. Также констатируется значимость дальнейшего анализа и предупреждения этнополитических вызовов, обусловленных пандемией COVID-19 для сохранения внутриполитической стабильности государства и выработки эффективной политики сохранения межнационального согласия в Украине. ; У статті розглянуто актуальні етнополітичні виклики, зумовлені поширенням пандемії COVID-19 та заходами політики держав щодо протидії поширення коронавірусної інфекції. Здійснено аналіз гуманітарних загроз, пов'язаних із поширенням пандемії, в етнополітичній площині на міжнародному та національному рівнях. Звернена увага на зростаючу вразливість певних етнічних та расових груп унаслідок пандемії як від самого коронавірусу, так і від соціально-економічних наслідків дій національних урядів протидії пандемії.Метою статті є аналіз основних етнополітичних викликів пандемії COVID-19 на міжнародному та національному рівнях, а також пріоритетних цілей політики протидії негативним наслідкам поширення коронавірусу в Україні.Серед основних викликів пандемії COVID-19 виокремлено етнополітичні наслідки пандемії, що полягають у зростаючій нерівності окремих груп меншин, дискримінації та зростанні конфліктогенного потенціалу міжетнічних/расових взаємин всередині мультикультурних суспільств. У статті наголошується на необхідності комплексного підходу до аналізу непропорційного впливу COVID-19 на вразливі групи з числа спільнот меншин та чинників, що знижують ефективність державних політик протидії пандемії. Розглянуто етнополітичні фактори впливу пандемії COVID-19 на українське суспільство, актуальні питання формування та реалізації державної політики в етнонаціональній сфері щодо захисту уразливих груп та протидії проявам міжетнічної нетерпимості. Визначені найбільш уразливі групи, які найбільше постраждали від соціально-економічних наслідків пандемії та форми прояву міжетнічної нетерпимості в українському суспільстві за цей період. У статті зроблений висновок, що ефективність запроваджених протиепідемічних заходів національних урядів залежить від політики держави в етнополітичній сфері. Також констатується значимість подальшого аналізу та попередження етнополітичних викликів, зумовлених пандемією COVID-19 для збереження внутрішньополітичної стабільності держави та вироблення ефективної політики збереження міжнаціональної злагоди в Україні.
