Search results

У статті розглянуто міжнародний досвід розвитку сільських територій. Особливу увагу приділено вивченню концепцій інституційного та організаційно-економічного розвитку зазначених територій України на основі використання досвіду країн-членів ЄС, США та Канади. Кооперацію визначено як один із стратегічних напрямів розвитку українського села та узагальнено необхідні умови для розвитку сільських територій в Україні.Ключові слова: сільські території, стратегія, розвиток, кооперація, деpжавна підтримка, інфраструктура, регіональна політика.

Рассмотрены теоретические и прикладные аспекты формирования и реализации концепции социального предпринимательства в мировой экономике. Выделены основные признаки социального предпринимательства. На основе обобщения зарубежного опыта осуществления социального предпринимательства определены ведущие формы его организации, в частности, неприбыльные негосударственные организации, бизнес с социальной миссией, социальные кооперативы, а также приоритетные сферы и основные направления современного развития. Исследованы особенности государственной поддержки социального предпринимательства в различных странах мира. ; The theoretical and applied aspects of forming and realization conception of social entrepreneurship are considered in the world economy. The main features of social entrepreneurship are distinguished. On the basis of generalization foreign experience of social entrepreneurship realization are certained its organization leading forms, in particular, unprofitable private organizations, business with social mission, social co-operatives, and also priority spheres and basic directions of modern development. The features of social entrepreneurship state support are investigated in the different countries of the world. Differences between European models and The USA model of social entrepreneurship are shown, pointed reasons of these differences. Foreign experience of social entrepreneurship is very important for Ukrainian social enterprises development. In unstable political situation and in period of financial crisis with production reducing and high inflation only social entrepreneurs can make economy conditions better. Also there is pointed the important role of legislative power for creating favorable conditions.

У статті проведено аналіз досвіду європейських країн щодо державного регулювання екологічної безпеки на рівні регіону. Розглянуто регулювання екологічної безпеки на рівні регіону. Вивчено та максимально враховано позитивний зарубіжний досвід у цій сфері та розробка заходів з адаптації державного регулювання екологічної безпеки в Україні до стандартів Європейського Союзу.

У статті досліджено досвід регулювання наукової діяльності європейських країн (Німеччині, Великобританії, Франції, Швеції та Фінляндії), Сполучені Штати Америки, Японії та Китаю. Вивчено особливості діяльності органів державного регулювання в цих країнах та методи регулювання, які вони використовують. Встановлено структуру наукових установ, методи та джерела їх фінансування, а також напрями використання отриманих коштів. З'ясовано спільні та відмінні риси провадження наукової діяльності більшості розвинутих країн Євросоюзу. Встановлено роль Технологічних парків, міст-технополісів та навчальних закладів у розвитку світового науково-технічного прогресу. Вивчення зарубіжного досвіду державного регулювання наукової діяльності дозволило з'ясувати наявність відмінностей такого регулювання у різних країнах світу. Загальною тенденцією світового науково-технічного прогресу, особливо в таких країнах, як США, Японія та Китай, є створення і розвиток технологічних, наукових парків та будівництво цілих міст - наукових технополісів.

Метою статті є обґрунтування теоретичних положень щодо удосконалення публічного управління побудовою професійної армії в контексті зарубіжного досвіду. Опрацювання дослідницького матеріалу проводилося на засадах історизму, об'єктивності, системності та порівняльного аналізу. В основу дослідницького інструментарію покладено міждисциплінарні підходи. Функціональний і структурний підходи лягли в основу характеристики того сеґменту напрацювань дослідників, що стосується інституційно-організаційних аспектів розбудови професійної армії. Прийоми історичної хронології та компаративістики дали змогу простежити етапи становлення й розбудови Збройних сил зарубіжних країн, віддзеркалення цих процесів у науковому дискурсі. Перспективним для запровадження в Україні видається досвід заохочення та стимулів добровільного найму до війська, досвід підготовки і розподілу командних кадрів, їх просування по службі, організація періодичного перезаключення з ними контрактів, система соціального забезпечення військовослужбовців. Обгрунтовано, що легітимність застосування летальної сили випливає з того, що вона використовується тільки від імені і за велінням керівної структури політичного співтовариства, яке вона представляє, і в межах міжнародного права, конвенції і визнаних моральних норм.
Встановлено, що вирішальні успіхи української армії зумовлені такою ж рішучою позицією Президента України В. Зеленського та всього військово-політичного керівництва, а також солідною підтримкою та довірою народу України. Армія є моральним конструктом принаймні в трьох вимірах: тактичному, інституційному та цивільно-військовому. Моральною монетою в кожному вимірі є довіра та впевненість. Тобто, боєздатність армії зростає або зменшується залежно від ступеня довіри та впевненості, чи некомпетентності та зради, у кожному вимірі.
Тактично довіра та впевненість є результатом того, наскільки солдати впевнені в собі, своїй індивідуальній підготовці та підготовці підрозділу, своєму спорядженні, своїх лідерах і системах, призначених для підвищення ймовірності їхнього виживання та успіху.

У статті розкрито актуальність ідей американського педагога-реформатора, засновника теорії і практики домашнього навчання Джона Холта в контексті реалізації в Україні альтернативної освітньої форми – домашньої освіти. Дж. Холт довів, що поряд із шкільним навчанням мають право на існування інші форми навчання, зокрема, отримання освіти в домашніх умовах. Домашня освіта не набула легального статусу в Україні. Однак, за українським законодавством існують альтернативні до шкільної форми навчання: індивідуальна форма, форма екстернатуСтатья раскрывает актуальность идей американского педагога-реформатора, основателя теории и практики домашнего обучения Джона Холта в контексте реализации в Украине альтернативной формы образования – домашнего обучения. Дж. Холт доказал, что наряду со школьным обучением имеют право на существование другие формы образования, в частности, получение образования в домашних условиях. Домашнее образование не получило легального статуса в Украине. Однако, согласно украинскому законодательству существуют альтернативные формы школьного обучения: индивидуальная форма, форма экстерната.The article reveals the relevance of the ideas of John Holt – the American educator and reformer, founder of the theory and practice of homeschooling in the context of the implementation in Ukraine of an alternative form of education – homeschooling. It is found that the current Ukrainian system of education is based on compulsory schooling and is not engaged in the proliferation of the ideas of implementing and disseminating home education as an alternative form of education. John Holt proved that along with schooling other forms of education have a right to exist, particularly homeschooling. It is determined that John Holt singled out three reasons why parents decide to educate their children at home: firstly, they believe that they should raise their children by themselves; secondly, they like to be near their children and watch for them, help them learn; thirdly, they want to keep them away from injuries: psychological, physical and moral. It is noted that according to John Holt, the positive aspects of homeschooling are: a child is learning in an atmosphere of support, love and trust; the schedule of learning can vary; a child may slowly focus on the task and do it carefully and well. It is emphasized that in Ukraine there are parents who wish to educate their children at home. For this reason, a movement in support of the idea of legalizing of home schooling has appeared in Ukraine. However, according to the Ukrainian legislation there are alternative forms of schooling: an individual form of education, a form of external studies. It is emphasized that an individual form of education and a form of external studies, although are not home-schooled, but create conditions for the individualization of learning outside the school institution that is a manifestation of an alternative form of education in Ukraine.

У статті розкрито актуальність ідей американського педагога-реформатора, засновника теорії і практики домашнього навчання Джона Холта в контексті реалізації в Україні альтернативної освітньої форми – домашньої освіти. Дж. Холт довів, що поряд із шкільним навчанням мають право на існування інші форми навчання, зокрема, отримання освіти в домашніх умовах. Домашня освіта не набула легального статусу в Україні. Однак, за українським законодавством існують альтернативні до шкільної форми навчання: індивідуальна форма, форма екстернатуСтатья раскрывает актуальность идей американского педагога-реформатора, основателя теории и практики домашнего обучения Джона Холта в контексте реализации в Украине альтернативной формы образования – домашнего обучения. Дж. Холт доказал, что наряду со школьным обучением имеют право на существование другие формы образования, в частности, получение образования в домашних условиях. Домашнее образование не получило легального статуса в Украине. Однако, согласно украинскому законодательству существуют альтернативные формы школьного обучения: индивидуальная форма, форма экстерната.The article reveals the relevance of the ideas of John Holt – the American educator and reformer, founder of the theory and practice of homeschooling in the context of the implementation in Ukraine of an alternative form of education – homeschooling. It is found that the current Ukrainian system of education is based on compulsory schooling and is not engaged in the proliferation of the ideas of implementing and disseminating home education as an alternative form of education. John Holt proved that along with schooling other forms of education have a right to exist, particularly homeschooling. It is determined that John Holt singled out three reasons why parents decide to educate their children at home: firstly, they believe that they should raise their children by themselves; secondly, they like to be near their children and watch for them, help them learn; thirdly, they want to keep them away from injuries: psychological, physical and moral. It is noted that according to John Holt, the positive aspects of homeschooling are: a child is learning in an atmosphere of support, love and trust; the schedule of learning can vary; a child may slowly focus on the task and do it carefully and well. It is emphasized that in Ukraine there are parents who wish to educate their children at home. For this reason, a movement in support of the idea of legalizing of home schooling has appeared in Ukraine. However, according to the Ukrainian legislation there are alternative forms of schooling: an individual form of education, a form of external studies. It is emphasized that an individual form of education and a form of external studies, although are not home-schooled, but create conditions for the individualization of learning outside the school institution that is a manifestation of an alternative form of education in Ukraine.

Проаналізовано українські та зарубіжні (американські) теоретичні дослідження і практичні розробки з кризових комунікацій з метою визначення особливостей кризових комунікацій у сучасних українських реаліях. Для вивчення сутності кризових комунікацій застосовано методи теоретичного аналізу та синтезу, а також метод абстрагування для виділення найважливіших ознак досліджуваного явища. З огляду на порівняльний аналіз змісту практичних посібників із кризових комунікацій виявлено спільні ознаки та відмінності між запропонованими в них методиками з налагодження ефективних кризових комунікацій. Встановлено, що вміння працювати з інформацією під час кризи – її постійний моніторинг, узагальнення, оформлення та підготовка до передання всім задіяним сторонам – досягається за допомогою методів і засобів антикризових комунікацій. Проаналізовано поняття «кризова ситуація», «надзвичайна ситуація», «небезпечна подія», виявлено певну взаємозумовленість між ними та спростовано синонімічність цих термінів. Розглянуто стан розвитку науки щодо кризових комунікацій у США, охарактеризовано основні напрями наукових досліджень та окремі теоретичні засади кризової комунікації як основи для розроблення стратегій управління й реагування на кризові ситуації. Виявлено, що в американських наукових розвідках увагу зосереджено на здатності керівників та всіх стейкхолдерів збирати, поширювати та адаптувати критично важливу інформацію, усвідомлюючи тип кризової ситуації і враховуючи потреби місцевої громади. З'ясовано, що практичні рекомендації щодо створення своєчасних і зрозумілих інформаційних повідомлень для постраждалих осіб стосуються аспектів передання повідомлень, часу поширення інформації, її розуміння та можливої реакції на повідомлення. Виокремлено типи комунікації в кризових ситуаціях, які використовуються на практиці. Запропоновано модель ефективної комунікації в умовах кризи, що містить такі компоненти: обмін інформацією про події між усіма задіяними сторонами, усвідомлення завдань для подолання кризи, ухвалення консолідованих рішень та інформування із вказівками до дій. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на вивчення стратегій кризових комунікацій та їх адаптацію до потреб громад в умовах воєнного стану.

Метою статті є здійснення аналізу зарубіжного досвіду антикорупційної експертизи та актів антикорупційного законодавства України, а також аргументація доцільності удосконалення законодавчої основи проведення антикорупційної експертизи в Україні.
Наукова новизна полягає у виявленні конкретних прийомів для імплементації в українське законодавство на основі співвіднесення українського досвіду з питань проведення антикорупційної експертизи з досвідом країн ЄС і СНД.
Висновки. Наявність значного обсягу недіючих або таких, що підлягають скасуванню законодавчих актів, може виступати прихованою передумовою для вчинення злочинів, адміністративних правопорушень і дисциплінарних проступків.
Основними проблемними аспектами, пов'язаними з антикорупційною експертизою, є: 1) позитивне оцінювання уповноваженими державними органами проєктів законів, які явно містять корупційні ризики; 2) висновки громадської антикорупційної експертизи не оприлюднюються на веб-сайтах Комітету з питань запобігання і протидії корупції та Мін'юсту, а також на сторінках відповідних законопроєктів веб-сайту Верховної Ради України; 3) необізнаність авторів проєктів, невисокий рівень правової культури, невміння правильно використовувати юридичну техніку.

Сільськогосподарське виробництво і дохід від сільського господарства пов'язаний з низкою ризиків. В даній статті розглянуті особливості і характеристики систем агрострахування, що впроваджені в зарубіжних країнах. Проаналізовані можливі форми за якими здійснюється державна підтримка агрострахування. Охарактеризовано учасників систем агрострахування та основні заходи, що передбачені даними системами страхування. ; Financial stability of agricultural producers the most effective method to stimulate the development of agricultural insurance, which is part of the insurance premium compensation to agricultural producers for insurance contracts and regulation of insurance state. Government support of agricultural producers with their property insurance provides in a many developed countries (USA, Canada, Spain, etc.), through which achieved a high level of insurance in the agricultural sector of the economy. In Ukraine agricultural insurance also carried out with government support, but its development is characterized by slow pace. Problems of development of agricultural insurance and solutions determine the relevance of the study of this problem. Agriculture is the key to food security. Insurance system should provide financial support to rural producers. That damage the agricultural sector affect not only the interests of the producers and the state in general, there is a need to create a basis for substantial government support for agriculture. Considerable support can be carried out through government subsidies producers or insurers in insurance operations.

Заріцька Я.О. Зарубіжний досвід реалізації програмно-цільового планування на державному рівні.Досліджено закордонний досвід використання та реалізації програмно-цільового планування на державному рівні. Визначено моделі державного регулювання економіки, які об'єднані за територіальною ознакою: європейська, представниками якої є Франція, Німеччина, Швеція та ін.; азіатська, пов'язана з Японією, Південною Кореєю і американська модель – США, Канада. Розглянуто еволюцію програмно-цільового бюджетування в США. Виділено наступні етапи: 1) Програмно-цільовий бюджет Performance Budget, 1949-1962р. 2) В 1962 р. система розподілу ресурсів за цілями (Planning – Programming – Budgeting), яка дозволяла порівнювати альтернативні способи виконання поставлених завдань і вибирати найкращий. 3) Управління по цілям – Management by Objectives (МВО), результат - підвищення відповідальності всіх співробітників міністерств за досягнення цілей, що стоять перед їх організацією. 4) Розробка бюджету на нульовій основі – Zero-Based Budgeting (ZВВ). 5) Державний закон «Про оцінку результатів діяльності державних установ» – Government Performance Results Act (GPRA), прийнятий в 1993 р. Особливості загальнодержавного економічного планування в Японії в тому, що розробляються довгострокові державні програми, відомі як комплексні плани національного розвитку. Вони формально не є законами, а містять прогнози та рекомендації уряду. Проаналізовано використання в США інструменту централізованого планування, як державне замовлення.Зарицкая Я.А. Зарубежный опыт реализации программно-целевого планирования на государственном уровне.Исследован заграничный опыт использования и реализации программно-целевого планирования на государственном уровне. Определены модели государственного регулирования экономики, которые объединены по территориальному признаку: европейская, представителями которой является Франция, Германия, Швеция и др.; азиатская, связанная с Японией, Южной Кореей и американская модель - США, Канада. Рассмотрена эволюция программно-целевого бюджетирования в США. Выделены следующие этапы: 1) Программно-целевой бюджет Performance Budget, 1949-1962р. 2) В1962 г. система распределения ресурсов за целями (Planning - Programming - Budgeting), которая позволяла сравнивать альтернативные способы выполнения поставленных заданий и выбирать наилучший. 3) Управление по целям - Management by Objectives (МВО), результат - повышение ответственности всех сотрудников министерств за достижение целей, которые стоят перед их организацией. 4) Разработка бюджета на нулевой основе - Zero - Based Budgeting (ZВВ). 5) Государственный закон «Об оценке результатов деятельности государственных учреждений» - Government Performance Results Act (GPRA), принятый в1993 г. Особенности общегосударственного экономического планирования в Японии в том, что разрабатываются долгосрочные государственные программы, известные как комплексные планы национального развития. Они формально не являются законами, а содержат прогнозы и рекомендации правительства. Проанализировано использование в США инструмента централизованного планирования, как государственный заказ.Zaritska Y. Foreign experience of implementation of program planning at the national level. Foreign experience of use and realization of program and target planning at the state level is investigated. Models of state regulation of economy which are integrated on a territorial sign are defined: European which representatives are France, Germany, Sweden, etc.; Asian, connected with Japan, South Korea and the American model - the USA, Canada. Evolution of program and target budgeting in the USA is considered. The following stages are allocated: 1) Program and target budget of Performance Budget, 1949-1962. 2) In 1962 system of distribution of resources behind the purposes (Planning - Programming - Budgeting) this allowed to compare alternative ways of performance of the put tasks and to choose the best. 3) Management on the purposes - Management by Objectives (MBO), result - increase of responsibility of all staff of the ministries for achievement of the objectives which face their organization. 4) Development of the budget on a zero basis - Zero - Based Budgeting (ZBB). 5) The state law "About an Assessment of Results of Activity of Public Institutions" - Government Performance Results Act (GPRA) adopted in 1993. Features of nation-wide economic planning in Japan that the long-term state programs known as comprehensive plans of national development are developed. They formally aren't laws, and contain forecasts and government recommendations. The use in the USA of instrument of the centralized planning, as government order, is analyzed.

У статті розкрито основні напрями розвитку зарубіжного дитячого руху як важливого об'єктивного чинника виникнення в Україні дитячого руху. З'ясовано, що світовий дитячий рух кінця ХІХ – початку ХХ ст. представлений рядом дитячих формувань, різноманітних як за формою, так і за змістом діяльності, як самоорганізованих, так і цілеспрямовано організованих. Автором виокремлено такі основні напрями зарубіжного дитячого руху досліджуваного періоду: патріотичний (військово-патріотичний), культурологічний, соціальний, екологічний (натуралістич-ний), скаутський та ін. Дитячий рух став помітним соціокультурним явищем у багатьох країнах світу, що не лише відображало тенденції суспільного розвитку, а й стало значним стимулом розвитку науки і практики виховання.В статье раскрыты основные направления развития зарубежного детского движения как важного объективного фактора возникновения детского движения в Украине. Выяснено, что мировое детское движение конца XIX – начала ХХ в. представлено рядом детских формирований, различных как по форме, так и по содержанию деятельности, как самоорганизующихся, так и целенаправленно организованных. Автором выделены следующие основные направления зарубежного детского движения исследуемого периода: патриотическое (военно-патриотическое), культурологическое, социальное, экологическое (натуралистическое), скаутское и др. Детское движение стало заметным социокультурным явлением во многих странах мира, которое не только отражало тенденции общественного развития, а стало значительным стимулом развития науки и практики воспитания.The main directions of foreign children's movement development as an important objective factor of children's movement arising had been revealed in the article. Forms of self-organization of children's social activity, process of social and educational cooperation of equivalent subjects of social action (children and adults) for the socialization, social education, social and educational support of the child, his rights protection, development of interests, implementation of plans etс. had been described in the children's movement context.The author distinguished the following main directions of studied period foreign children's movement as: patriotic (military-patriotic) – children and youth structures, oriented to training boys to defend the independence of their country, «Boys Brigade» (Scotland), «School battalions» (France), «Union of Young Motherland Defenders» (Germany), «Association of Boys' Skills», «League of Boys Empire» (England), «Church Boys Brigades», «Jewish Boys Brigades», «Society of Falcons» (Czech Republic), «Catholic Boys Brigades» (Europe); cultural – movement of high school students «Migratory Birds» (Germany, the beginning of the 20th century), from which in 1911 the children and youth organization «Union of Young Germany» which promoted a military revival of the country had been established; social – amateur school and out-ofschool «savings banks», «mutual aid societies» («National Union of School Mutual Aid Societies» founded in 1906 in France); environmental (naturalistic) – «May Unions» that at the beginning of the 20th century had spread in Germany, Switzerland, and later in Russia; scout – one of the most striking examples of the global children's movement origin. That group included both directly Scout Associations (educational system «scouting» was founded in England in 1899), and a number of children's groups of early 20th century. Those groups had been acting on the scout basis: children's groups of «Forest Indians», unions «Sons of Daniel Boone», «Boys Pioneers of Dan Byrd» etc.It was found that children's movement had become a prominent social and cultural phenomenon in many countries, reflecting not only the tendencies of social development, but had become a significant stimulus for the development of science and practice of education.

У статті розкрито основні напрями розвитку зарубіжного дитячого руху як важливого об'єктивного чинника виникнення в Україні дитячого руху. З'ясовано, що світовий дитячий рух кінця ХІХ – початку ХХ ст. представлений рядом дитячих формувань, різноманітних як за формою, так і за змістом діяльності, як самоорганізованих, так і цілеспрямовано організованих. Автором виокремлено такі основні напрями зарубіжного дитячого руху досліджуваного періоду: патріотичний (військово-патріотичний), культурологічний, соціальний, екологічний (натуралістич-ний), скаутський та ін. Дитячий рух став помітним соціокультурним явищем у багатьох країнах світу, що не лише відображало тенденції суспільного розвитку, а й стало значним стимулом розвитку науки і практики виховання.В статье раскрыты основные направления развития зарубежного детского движения как важного объективного фактора возникновения детского движения в Украине. Выяснено, что мировое детское движение конца XIX – начала ХХ в. представлено рядом детских формирований, различных как по форме, так и по содержанию деятельности, как самоорганизующихся, так и целенаправленно организованных. Автором выделены следующие основные направления зарубежного детского движения исследуемого периода: патриотическое (военно-патриотическое), культурологическое, социальное, экологическое (натуралистическое), скаутское и др. Детское движение стало заметным социокультурным явлением во многих странах мира, которое не только отражало тенденции общественного развития, а стало значительным стимулом развития науки и практики воспитания.The main directions of foreign children's movement development as an important objective factor of children's movement arising had been revealed in the article. Forms of self-organization of children's social activity, process of social and educational cooperation of equivalent subjects of social action (children and adults) for the socialization, social education, social and educational support of the child, his rights protection, development of interests, implementation of plans etс. had been described in the children's movement context.The author distinguished the following main directions of studied period foreign children's movement as: patriotic (military-patriotic) – children and youth structures, oriented to training boys to defend the independence of their country, «Boys Brigade» (Scotland), «School battalions» (France), «Union of Young Motherland Defenders» (Germany), «Association of Boys' Skills», «League of Boys Empire» (England), «Church Boys Brigades», «Jewish Boys Brigades», «Society of Falcons» (Czech Republic), «Catholic Boys Brigades» (Europe); cultural – movement of high school students «Migratory Birds» (Germany, the beginning of the 20th century), from which in 1911 the children and youth organization «Union of Young Germany» which promoted a military revival of the country had been established; social – amateur school and out-ofschool «savings banks», «mutual aid societies» («National Union of School Mutual Aid Societies» founded in 1906 in France); environmental (naturalistic) – «May Unions» that at the beginning of the 20th century had spread in Germany, Switzerland, and later in Russia; scout – one of the most striking examples of the global children's movement origin. That group included both directly Scout Associations (educational system «scouting» was founded in England in 1899), and a number of children's groups of early 20th century. Those groups had been acting on the scout basis: children's groups of «Forest Indians», unions «Sons of Daniel Boone», «Boys Pioneers of Dan Byrd» etc.It was found that children's movement had become a prominent social and cultural phenomenon in many countries, reflecting not only the tendencies of social development, but had become a significant stimulus for the development of science and practice of education.

Yurchyshyn I. B. Criminal liability for illicit enrichment: foreign experience of legal regulations. - Article. This article is consecrated to investigation of the pe­culiarities of the legal regulation of criminal liability for illicit enrichment in some foreign countries and their comparison with the legislation of Ukraine. The author is considering the position of international legal acts which fix common general principles of legal liability for illicit enrichment and also the rules of national law of various foreign countries, implement a comparative analysis that resulting in common features and characteristics. The necessity of research institute criminal liabili­ty for illegal enrichment as part of a comprehensive ap­ proximation to resolve the above-mentioned problem and study international experience in the context of such re­search. It is emphasized that the issue of combating ille­gal enrichment as a separate crime in many parts of the world began to pay attention since the acceptance of the UN Convention against Corruption. Meanwhile, coun­tries that have ratified the Convention oppose this crime in different ways, therefore, the author divides them into two groups - those that made a specific accountability di­rectly on illicit enrichment and those that did not. Exploring the country's of first group, the author em­phasizes that it includes the state as high and low levels of corruption, which indicates that responsibility for illicit enrichment is seen as a mechanism that can supplement the existing system of combating corruption, no matter how effective it is. Attention is paid to the differences in the understanding of what constitutes "illicit enrich­ment" in the legislation of these countries. The research of the laws of the second group provides us with an oppor­tunity to understand and therefore they recite to estab­lish a separate liability for illegal enrichment and use that alternative means of struggling this crime. Also, some of these countries use the expression "un­just enrichment" or "illegal enrichment" in their tax and civil legislation. It is emphasized that Ukraine, as a coun­try which belonging to the first group, choosing one of the options for the disposition of the pertinent article of the Criminal Code which exists in foreign countries, intensi­fied, while the term "acquisition of assets", which in other countries is not used. At the end the author makes a num­ber of conclusions which he came to as a result of research. ; Юрчишин І. Б. Кримінальна відповідальність за незаконне збагачення: зарубіжний досвід правової регламентації. - Стаття. Стаття присвячена дослідженню особливостей правової регламентації кримінальної відповідаль­ності за незаконне збагачення в деяких зарубіжних країнах та їх порівнянню з відповідними положен­нями законодавства України. Автор, розглядаючи положення міжнародних правових актів, що закрі­плюють загальні засади юридичної відповідальності за незаконне збагачення, а також норми національно­го законодавства різних зарубіжних країн, здійснює їх порівняльний аналіз, в результаті чого виокремлює спільні риси та особливості. Наголошується на необхідності проведення наукових досліджень інституту кримінальної відпові­дальності за незаконне збагачення як складника комп­лексного підходу до розв'язання вказаної проблеми та вивчення зарубіжного досвіду в контексті таких дослі­джень. Підкреслюється, що питанню протидії незакон­ному збагаченню як окремому злочину у значній части­ні країн світу почали приділяти увагу саме з моменту прийняття Конвенції ООН проти корупції. Водночас держави, які ратифікували Конвенцію, по-різному протидіють цьому злочину, у зв'язку з чим автор поді­ляє їх на дві групи: ті, що встановили окрему відпові­дальність безпосередньо за незаконне збагачення, і ті, які цього не зробили. Досліджуючи країни першої групи, автор наголо­шує, що до неї входять держави як із високим, так і з низьким рівнем корупції, що свідчить про те, що від­повідальність за незаконне збагачення розглядається як механізм, який здатний доповнити існуючу систему протидії корупції, якою б ефективною вона не була. Звертається увага на відмінності в розумінні змісту по­няття «незаконне збагачення» у законодавстві цих дер­жав. Дослідження законодавства держав другої групи дає змогу зрозуміти, у зв'язку з чим вони відмовилися встановлювати окрему відповідальність за незаконне збагачення і які альтернативні засоби застосовують у протидії цьому злочину. Окремі з цих країн використовують терміни «без­підставне збагачення» або «неправомірне збагачення» у своєму податковому та цивільному законодавстві. Підкреслюється, що Україна як держава, яка відно­ситься до першої групи, обравши один із варіантів диспозиції відповідної статті Кримінального кодексу, який існує в зарубіжних країнах, закріпила термін «набуття активів», що в інших країнах не використову­ється. Наприкінці статті автор робить низку висновків, яких він дійшов у результаті дослідження.