Suchergebnisse

This article analyzes the question of the parliamentary majority (coalition) in Ukraine in connection with the restoration of the Constitution of Ukraine in 2004. The status of the theoretical aspects of this subject, in particular, the factors that influence the activity of the parliamentary majority (coalition) are investigated. ; У статті проаналізовано питання діяльності парламентської більшості (коаліції) в Україні з огляду на відновлення дії Конституції України 2004 р. Досліджено теоретичні аспекти статусу зазначеного суб'єкта, зокрема, розглянуто фактори, що впливають на діяльність парламентської більшості (коаліції).

В статті проаналізовано перший досвід створення парламентської більшості в історії українського парламентаризму. Визначено його впливи на актуалізацію проблеми парламентської більшості в період до офіційного оформлення інституту коаліцій депутатських фракцій. ; The article analyzes the first experience of creating a parliamentary majority in the history of Ukrainian parliamentarism. Its influences on updating of a problem of the parliamentary majority during the period to a formal institutionalization of the parliamentary coalitions are also defined. The aim of the article is research of features of institute of parliamentary majority forming. Among tasks of the article: to define the first precedents of activity of parliamentary majority in history of Ukrainian parliamentarism; to educe signs and reasons of prevailing of informal practices in their activity; to estimate influences of experience of the first actual parliamentary majority on the further prospect of institute of coalition of deputy factions. Parliamentary majority as a «Group 239» was not a coalition formation. It had single-party character. On the other hand, divergences within the limits of this formation and next dissidence testify a heterogeneous structure. As well as there is difficult nature of the political and parliamentary phenomenon in a dynamic transitional period. From one side, «Group 239» undoubtedly remained the atavism of previous political twenty-four hours and its tradition largely. On the other hand, it became possible already only on condition of growing political competition and beginning of new political and social structure. In this sense the precedent of parliamentary majority of SR of the first convocation has greater actuality as original initial experience of understanding of problem of parliamentary majority and value for activity of parliament and political development. ; В статье проанализирован первый опыт создания парламентского большинства в истории украинского парламентаризма. Определены его влияния на актуализацию проблемы парламентского большинства в период до официального офoрмления института коалиции депутатских фракций.

The article is considered the concept of «coalition presidentialism». It has been considered the features in building coalition in parliamentary and presidential systems. Among the indicators of coalition building in parliamentary system are investiture rule, the formateur party, motives of politicians, agreement on the coalition formation, and political fragmentation. In presidential system, they are cabinet appointments, pork, and patronage. ; Рассмотрена концепция «коалиционного президенциализма». Также рассмотрены особенности построения коалиций в парламентских и президентских системах. Среди факторов, которые влияют на построение коалиций в парламентских системах, выделяют: правило инвеституры, партия-форматор, мотивы политиков, соглашение по поводу формирования коалиции, и политическую фрагментацию. В президентских системах этими факторами выступают: назначение в правительство, патронаж и «поощрения». ; Розглянуто концепцію «коаліційного президенціалізма». Також розглянуті особливості побудови коаліцій в парламентських і президентських системах. Серед факторів, які впливають на побудову коаліцій в парламентських системах, виділяють: правило інвеститури, партія-форматор, мотиви політиків, угода з приводу формування коаліції, і політичну фрагментацію. У президентських системах цими факторами виступають: призначення в уряд, патронаж та "заохочення".

This article analyzes variations coalition of associations, especially the formation of coalitions in the Ukrainian parliament and the parliaments of countries of Western Europe. We consider the problem of coalition conflicts as the main cause of instability of the Ukrainian Parliament. ; В статье анализируются разновидности коалиционных объединений, особенности образования коалиций в украинском парламенте и парламентах стран западной Европы. Рассматривается проблематика коалиционных конфликтов как главная причина нестабильности украинского парламента ; У статті аналізуються різновиди коаліційних об'єднань, особливості утворення коаліцій в українському парламенті та парламентах країн західної Європи. Розглядається проблематика коаліційних конфліктів як головна причина нестабільності українського парламенту.

The author of the article examines political development of Slovak Republic in 1994-1998 years through the prism of manifestation of authoritarian and democratic characteristics. A conclusion is made about the functioning of the hybrid political regime with a clear tendency towards authoritarianism.The following undemocratic features of the political regime in 1994-1998 were highlighted: the power in the country is concentrated in the hands of the parliamentary-governmental coalition led by a charismatic leader; attempts to change institutional rules of political development in order to concentrate power; the transformation of the parliament (a parliamentary majority) into an instrument of influence of the head of the executive branch; neglect of the rights of the parliamentary opposition, obstructing its activities; the use of law enforcement services, special services for political struggle, prosecution of opposition representatives; restrictions and violations of the rules of electoral competition and democratic expression of the will of the citizens; strengthening control over the media; incitement of national intolerance and increase of value fragmentation of society; foreign policy goals were sacrificed to domestic political tasks regarding the concentration of power; non-transparent privatization and corruption.At the same time, democratic features can be noted alongside authoritarian ones: activity of civil society, opposition parties, non-governmental organizations; crystallization of the political interests of society in the planes «pro-Meciar–anti-Meciar» and «East–West»; citizens' awareness of the undemocratic actions of the government and the desire to resist it, especially in the context of the 1998 elections; relatively independent and critical position of institutions included in the system of power distribution (President, Constitutional Court, parliamentary opposition).Factors and preconditions, which did not promote democratization, were found out: imperfect institutional structure, conflict type of political culture, differentiation of the political elite, actualization of the national question, weak distribution of democratic values, social economic difficulties, etc. ; Автор статті досліджує політичний розвиток Словацької Республіки в 1994-1998 рр. крізь призму прояву авторитарних і демократичних характеристик. Зроблено висновок, про функціонування гібридного політичного режиму з чітко вираженою тенденцією розвитку до авторитаризму. З'ясовано наступні недемократичні ознаки політичного режиму в 1994-1998 рр.: концентрація влади в державі в руках парламентсько-урядової коаліції на чолі з харизматичним лідером; спроби зміни інституційних правил політичного розвитку з метою концентрації влади; перетворення парламенту (парламентської більшості) в інструмент впливу глави виконавчої влади; нехтування правами парламентської опозиції, перешкоджання їй в діяльності; використання правоохоронних органів, спецслужб для політичної боротьби, переслідування представників опозиції; обмеження і порушення правил виборчої конкуренції та демократичного волевиявлення громадян; посилення контролю над ЗМІ; розпалювання національної нетерпимості та посилення ціннісного розколу в суспільстві; нетранспарентна приватизація і корупція; для концентрації влади зовнішньополітичні цілі приносилися в жертву внутрішньополітичним завданням.Водночас поряд з авторитарними виокремлено й демократичні характеристики: активізація опозиційних партій, неурядових організацій, громадянського суспільства; кристалізація політичних інтересів суспільства в площині «мечіризм–антимечіаризм» та віссю «Схід–Захід»; усвідомлення громадянами недемократичності дій уряду та бажання йому опиратися, насамперед в контексті виборів 1998 р.; відносно незалежна і критична позиція інститутів, включених у систему розподілу влади (президент, Конституційний суд, парламентська опозиція).З'ясовано передумови і чинники, які не сприяли демократизації: недосконала інституційна структура, конфліктний тип політичної культури, розщепленість політичної еліти, актуалізація національного питання, слабке поширення демократичних цінностей, соціально-економічні труднощі країни та ін.

The author of the article examines political development of Slovak Republic in 1994-1998 years through the prism of manifestation of authoritarian and democratic characteristics. A conclusion is made about the functioning of the hybrid political regime with a clear tendency towards authoritarianism.The following undemocratic features of the political regime in 1994-1998 were highlighted: the power in the country is concentrated in the hands of the parliamentary-governmental coalition led by a charismatic leader; attempts to change institutional rules of political development in order to concentrate power; the transformation of the parliament (a parliamentary majority) into an instrument of influence of the head of the executive branch; neglect of the rights of the parliamentary opposition, obstructing its activities; the use of law enforcement services, special services for political struggle, prosecution of opposition representatives; restrictions and violations of the rules of electoral competition and democratic expression of the will of the citizens; strengthening control over the media; incitement of national intolerance and increase of value fragmentation of society; foreign policy goals were sacrificed to domestic political tasks regarding the concentration of power; non-transparent privatization and corruption.At the same time, democratic features can be noted alongside authoritarian ones: activity of civil society, opposition parties, non-governmental organizations; crystallization of the political interests of society in the planes «pro-Meciar–anti-Meciar» and «East–West»; citizens' awareness of the undemocratic actions of the government and the desire to resist it, especially in the context of the 1998 elections; relatively independent and critical position of institutions included in the system of power distribution (President, Constitutional Court, parliamentary opposition).Factors and preconditions, which did not promote democratization, were found out: imperfect institutional structure, conflict type of political culture, differentiation of the political elite, actualization of the national question, weak distribution of democratic values, social economic difficulties, etc. ; Автор статті досліджує політичний розвиток Словацької Республіки в 1994-1998 рр. крізь призму прояву авторитарних і демократичних характеристик. Зроблено висновок, про функціонування гібридного політичного режиму з чітко вираженою тенденцією розвитку до авторитаризму. З'ясовано наступні недемократичні ознаки політичного режиму в 1994-1998 рр.: концентрація влади в державі в руках парламентсько-урядової коаліції на чолі з харизматичним лідером; спроби зміни інституційних правил політичного розвитку з метою концентрації влади; перетворення парламенту (парламентської більшості) в інструмент впливу глави виконавчої влади; нехтування правами парламентської опозиції, перешкоджання їй в діяльності; використання правоохоронних органів, спецслужб для політичної боротьби, переслідування представників опозиції; обмеження і порушення правил виборчої конкуренції та демократичного волевиявлення громадян; посилення контролю над ЗМІ; розпалювання національної нетерпимості та посилення ціннісного розколу в суспільстві; нетранспарентна приватизація і корупція; для концентрації влади зовнішньополітичні цілі приносилися в жертву внутрішньополітичним завданням.Водночас поряд з авторитарними виокремлено й демократичні характеристики: активізація опозиційних партій, неурядових організацій, громадянського суспільства; кристалізація політичних інтересів суспільства в площині «мечіризм–антимечіаризм» та віссю «Схід–Захід»; усвідомлення громадянами недемократичності дій уряду та бажання йому опиратися, насамперед в контексті виборів 1998 р.; відносно незалежна і критична позиція інститутів, включених у систему розподілу влади (президент, Конституційний суд, парламентська опозиція).З'ясовано передумови і чинники, які не сприяли демократизації: недосконала інституційна структура, конфліктний тип політичної культури, розщепленість політичної еліти, актуалізація національного питання, слабке поширення демократичних цінностей, соціально-економічні труднощі країни та ін.

The article analyzes the reasons and consequences of the spread of the ideology of left populism in Greece. It has been established that the success of the SYRIZA Coalition of Left Radical Forces, which was in power in Greece during 2015-2019, was facilitated by a number of factors. The most important among them: the popularity of leftist ideas in the social and political space of Greece; the traditions of populism inherent in most of the country's political forces; unbalanced fiscal policy, structural macroeconomic imbalances, low statistical reliability and significant government debt; the world economic crisis of 2008-2009; deterioration of social standards and demographic indicators, the spread of unemployment; negative impact of the migration crisis; the tough position of Greece's creditors, on whom public opinion blamed the country's socio-economic problems. It is noted that the phenomenon of left populism in Greece was the fact that immediately after the victory in the elections, SYRIZA, sandwiched between the demands of creditors and the real state of the economy, abandoned radical left populist ideas and was forced to pursue a neoliberal economic policy. Already in 2016, the country returned to slow economic growth, and in 2018 the financial assistance program was completed. However, due to the failure to fulfill its own campaign promises, SYRIZA lost power in the 2019 elections and took a centrist place in the Greek political system. A significant merit of the SYRIZA Coalition of Radical Left Forces was the successful resolution of an almost thirty-year dispute with North Macedonia over the name of the latter. The opinion is substantiated that for Ukraine the main conclusion from the analysis of the Greek events of the early XXIst century is the realization of the fact that the complex problems of a political and socio-economic nature that face our country do not have a simple and quick solution. To achieve success, Ukraine must consistently defend its own national interests, strengthen sovereignty and independence, and pursue a balanced budgetary and financial and economic policy. ; У статті проаналізовано причини і наслідки поширення ідеології лівого популізму у Греції. Встановлено, що успіху Коаліції ліворадикальних сил СІРІЗА, яка перебувала при владі у Греції протягом 2015-2019рр., сприяла низка чинників. Найважливіші серед них: популярність лівих ідей у суспільно-політичному просторі Греції; традиції популізму, які притаманні більшості політичних сил країни; незбалансована бюджетно-фінансова політика, структурні макроекономічні дисбаланси, низька достовірність статистичних даних та значний державний борг; світова фінансово-економічна криза 2008-2009рр.; погіршення соціальних стандартів та демографічних показників, поширення безробіття; негативний вплив міграційної кризи; жорстка позиція кредиторів Греції, на яких суспільна думка перекладала відповідальність за соціально-економічні проблеми країни. Зазначається, що феноменом лівого популізму у Греції став той факт, що відразу після перемоги на виборах Коаліція радикальних лівих СІРІЗА, затиснута між вимогами кредиторів і реальним станом економіки, відмовилась від ліворадикальних популістських ідей і була вимушена проводити неоліберальну економічну політику. Вже у 2016р. країна повернулася до повільного економічного зростання, а у 2018р. була завершена програма фінансової допомоги. Проте через невиконання власних передвиборних обіцянок СІРІЗА втратила владу на виборах 2019р. і зайняла центристське місце у політичній системі Греції. Вагомою заслугою Коаліції ліворадикальних сил СІРІЗА стало успішне вирішення майже тридцятирічної суперечки із Північною Македонією щодо назви останньої. Обґрунтовується думка, що для України головний висновок із аналізу грецьких подій початку ХХІст. полягає в усвідомленні того факту, що складні проблеми політичного та соціально-економічного характеру, які постали перед нашої країною, не мають простого і швидкого вирішення. Щоб досягти успіху, Україна повинна послідовно захищати власні національні інтереси, зміцнювати суверенітет і незалежність, проводити збалансовану бюджетну та фінансово-економічну політику.

Широкомасштабне збройне вторгнення російської федерації (далі — рф) в Україну викликало жорстку реакцію міжнародного співтовариства, яке засудило цю пряму агресію проти суверенної держави України, а рф визнана країною-агресором, що відкрито порушила міжнародні та між- державні угоди, розв'язавши на європейському континенті загарбницьку війну. У статті висвітлюється реакція міжнародних інституцій, демо- кратичних країн світу на збройне вторгнення рф в Україну. Ними було застосовано різні механізми тиску на росію, щоб примусити її військово- політичне керівництво вивести війська та військову техніку з української території, що не дало бажаного результату. Світова спільнота усвідо- мила реальність російської воєнної загрози і для інших європейських країн.
Героїчний опір Сил оборони України, їх успіхи у захисті Києва, від- битті ворога на стратегічних напрямках у лютому – на початку квітня 2022 року сприяли зміні ставлення до України: лідери країн Заходу пе- рейшли від висловлення занепокоєння діями рф до військової, гуманітар- ної, фінансової допомоги українцям. Тоді ж сформувалася дипломатична та військова коаліція держав світу з метою забезпечення злагодженої підтримки українців у їх боротьбі проти російських окупантів. Військо- во-політичні завдання України — перемогти у російсько-українській війні та відновити територіальну цілісність України у її міжнародно визна- них кордонах — співпали з інтересами цивілізованих країн світу.

У статті висвітлюється період утворення військової коаліції між арміями УНР і ЗУНР. Розглянута спільна боротьба українських армій за незалежність молодої держави влітку 1919 року. Проаналізовано якісний і кількісний стан армій в результаті їх об'єднання. ; The period of the formation of the mihtary coalition between the UNA and the West Ukrainian People's Republic's army is highlighted in the article. The Ukrainian armies' common struggle for independence of the new country in summer 1919 is considered. The qualitative and quantitative state of the armies as a result of their unification is analyzed.

У статті висвітлюється період утворення військової коаліції між арміями УНР і ЗУНР. Розглянута спільна боротьба українських армій за незалежність молодої держави влітку 1919 року. Проаналізовано якісний і кількісний стан армій в результаті їх об'єднання. ; The period of the formation of the mihtary coalition between the UNA and the West Ukrainian People's Republic's army is highlighted in the article. The Ukrainian armies' common struggle for independence of the new country in summer 1919 is considered. The qualitative and quantitative state of the armies as a result of their unification is analyzed.

The problem of allied cooperation and formation of multilateral coalitions takes an important place in the diplomatic history of 1920-1940s'. This article presents an attempt to analyze the structural and motivational factors that influenced the establishment and functioning of the alliance and coalition relations between the leading powers of the time. In the context of multipolar international system peace and stability could be preserved by arrangements of collective security against aggression and hegemonism, or by the balance of power and effective alliances. None of these structural mechanisms could prevent the aggression of the Berlin-Rome "axis" created in the mid-1930s. The political and ideological contradictions and attempts to appease the Nazi regime at the expense of the countries of Central and Eastern Europe led to the defeat of the Anglo-French coalition in the first phase of the Second World War. The creation of the "second" anti-Hitler coalition was based on the common threat to humanity from the aggressive bloc. However, both the creation of the League of Nations and the United Nations Organization later failed to create effective mechanisms able to ensure collective defense against aggression and violation of international peace. ; В історії дипломатії періоду 20-40 рр. ХХ ст. пріоритетне значення посідає проблема формування союзницьких відносин та багатосторонніх коаліцій. В представленій статті автор намагався проаналізувати структурні та мотиваційні чинники, які впливали на встановлення й функціонування союзницьких та коаліційних відносин між тодішніми провідними державами. В умовах багатополярної системи міжнародних відносин мир і стабільність могли забезпечуватися або внаслідок використання механізмів колективної безпеки проти гегемонізму та агресії, або шляхом дотримання балансу сил та дієвих союзницьких зобов'язань. Жоден з цих структурних механізмів не виявився спроможним зупинити агресію держав «осі» Берлін-Рим, створеної в середині 1930-хрр. Політико-ідеологічні протиріччя та спроби замирення нацистського режиму за рахунок країн Центральної та Східної Європи призвели до поразки англо-французької коаліції на початковому етапі Другої світової війни. Основу «другої» антигітлерівської коаліції становило усвідомлення загрози людству, яка походила від держав-агресорів. Утім, ані при створенні Ліги націй, ані в рамках ООН міжнародній спільноті не вдалося започаткувати ефективні механізми, здатні гарантувати колективний захист від агресії та порушень міжнародного миру.

Визначено й проаналізовано основні стратегічні принципи повоєнної відбудови України: управління ресурсами відновлення, ціннісний підхід до процесів реформування і відновлення, освіта з наголосом на підготовці фахівців з високими етичними цінностями. Післявоєнне відновлення лише розпочинає тривалий рух України на шляху високотехнологічного розвитку.
Обґрунтовано необхідність створення конкретної, узгодженої з країнами-донорами програми відновлення, яка дозволить Україні не лише перебудуватися на європейських засадах, а й отримати членство в євроатлантичних структурах. Визначено контури такої програми і шляхи її реалізації. На нинішньому етапі потрібна нова архітектура міжнародного розвитку, якою може стати коаліція на основі взаємодії багатьох сторін, що паралельно з відновленням України стимулюватиме її інтеграцію до ЄС. Детально проаналізовано процес налагодження координації діяльності донорів з реципієнтом як один з найважливіших і найскладніших елементів реалізації «плану Маршалла» в повоєнній відбудові України.
Розглянуто основні варіанти координаційних можливостей і запропоновано конкретний варіант координаційного механізму для сучасної України. Для подолання наявної системної кризи доцільно консолідовано використовувати тактичні й стратегічні реформаторські заходи. Невідкладними тактичними заходами є реформування системи управління і боротьба з корупцією, а стратегічними – відновлення верховенства права і етичних норм у економіці, тобто християнських цінностей. Обґрунтовано, що сьогодні людський капітал відіграє дедалі важливішу роль у глобальному середовищі, а освіта і наука стали ключовими елементами у визначенні якісних аспектів робочої сили. Показано, що успіхи «плану Маршалла» і реконструкції Південної Кореї на основі розвитку високих технологій завдячують не лише високоякісній структурі управління проектами, а й вихованню і залученню талановитих людей для їх реалізації.

Стаття стосується формування сучасної зовнішньої політики Італійської Республіки, окреслює основні шляхи руху сучасної Італії, характеризує прагнення нинішньої влади та особисті погляди її керівників у розумінні місця та ролі Італійської Республіки в постбіполярний світ. Зазначається, що Рим традиційно будував свої зовнішньополітичні пріоритети у трьох географічних районах: Середземномор'ї, трансатлантичному партнерстві та Європі. Ці національні пріоритети незмінні та довговічні навіть в умовах політичної нестабільності. Об'єктивною передумовою реалізації зовнішньої політики Італії є економічні показники держави: потужна промисловість, розвинене сільське господарство та високорозвинений науковий потенціал. Однак слід зазначити, що одним із суперечливих факторів, що впливають на зовнішню політику країни, є обмеження суверенітету Італії у багатьох аспектах та приналежність країни до зони інтересів США, що заважає здійсненню зовнішньої політики країни, особливо після глобальна фінансова криза. 4 березня 2018 року євроскептики перемогли на парламентських виборах - популістський Рух 5 зірок та правоцентристська коаліція, де ультраправа Ліга Півночі набрала найбільше голосів. Одним з найактивніших партнерів України у зовнішньоекономічних зв'язках є Італійська Республіка, яка входить у п'ятірку лідерів за товарообігом, посідає третє місце серед основних партнерів України за обсягом наданих послуг. І хоча «проросійська» Італія відверто не виступає проти України, і навіть під час головування Італії в ЄС Україна отримала статус сусіда, у зовнішньополітичній сфері на тлі поглиблення італійсько-російських відносин з Італією на початку це століття виявило дистанціювання Італії від України, що підтвердили заяви на найвищому урядовому рівні італійських лідерів, які не дали Україні жодних шансів отримати членство в ЄС.

The Transcarpathian Region parties and blocks preparing process to elections 2006 is analysed in the article. The author demonstrates the democracy growth, free choice possibility for electorate, pluralism. Also author tries to presume that age of usurpation by domination party has gone. Special trait of the article is the presence of manifold statistics, facts and data that were never published ; В данной статье проанализировано результаты выборов 2006 года, которыепоказали отсутствие единства между звеньями политических партий, получивших места в представительских органах власти Закарпатья. Коалиции в советах разных уровней создаются не согласно принципам общенационального уровня, а, скорее всего, на субъективных симпатиях/антипатиях местных политиков. Это, в свою очередь, приводит к партийным расколам, которые уже стали реальностью на уровне областных ячеек политических партий. ; У даній статті проаналізовані результати виборів 2006 року, які показали відсутність єдності в лавах політичних партій, що отримали місця в представницьких органах влади Закарпаття. Коаліції в радах різних рівнів утворюються не виходячи із принципів, задекларованих на загальнонаціональному рівні, а, швидше за все, на особистіснихсимпатіях/антипатіях місцевих політиків. Це, у свою чергу, веде до партійних розколів, які вже відбулися на рівні обласних осередків політичних партій.

Discussions around various aspects of World War II in the world's scientific space and memory field have continued throughout the postwar decades. Initially, they were determined by polar and antagonistic ideological paradigms, and after the end of the Cold War – the discovery and introduction into scientific circulation of previously classified sources, testing of avant-garde methods of scientific knowledge, the development of interpretive tools. In the late 1930s, the Soviet Union found itself virtually isolated, alone with the Axis bloc and their allies. It was difficult for the Soviet leadership to overcome the existing threats on its own, especially after the German attack. Only the realization by the Western Allies that Berlin's aggressive course had become a global challenge made it possible to find a constructive way to join forces in the fight against a common enemy. One of the channels of cooperation between the states of the Anti-Hitler Coalition was the organization of supplies to the USSR of military equipment, ammunition, food, and materials necessary for the facilities of the Soviet military-industrial complex within the framework of the land lease program. Until recently, the problem of land lease was more in ideological discourse than in purely scientific. The currently available source base allows for an unbiased analysis of this phenomenon and elucidation of the place and role of foreign revenues to the USSR in strengthening its defense capabilities during the war against Germany and its allies. However, to this day, the researchers look out of focus, because of the perception of this phenomenon by veterans who fought on foreign military equipment, ate food from overseas. The authors of the article sees their task as combining these two dimensions of the lend-lease and finding out its impact not only on the scale of the large-scale armed confrontation, but also on the moral and psychological condition of the Red Army, for whom the war was an extremely difficult test. ; Дискусії довкола різних аспектів Другої світової війни у світовому науковому просторі та пам'яттєвому полі продовжуються упродовж усіх повоєнних десятиліть. Спочатку вони детермінувалися полярними й антагоністичними ідеологічними парадигмами, а після завершення «холодної війни» – виявленням та введенням до наукового обігу до того засекречених джерельних пластів, апробацією авангардних прийомів наукового пізнання, розвитком інтерпретаційних інструментів. Наприкінці 1930-хрр. Радянський Союз опинився практично в ізоляції, наодинці з блоком держав Осі та їхніми союзниками. Подолати існуючі загрози самотужки, особливо після нападу Німеччини, радянському керівництву було доволі складно. Лише усвідомлення західними альянтами того, що агресивний курс Берліна перетворився на глобальний виклик, зробило можливим конструктивний пошук шляхів до об'єднання зусиль у боротьбі проти спільного ворога. Одним з каналів співпраці держав Антигітлерівської коаліції стала організація поставок до СРСР військової техніки, боєприпасів, харчових продуктів, матеріалів, необхідних для об'єктів радянського військово-промислового комплексу у рамках програми ленд-лізу. Донедавна і проблема ленд-лізу перебувала швидше в ідеологічному дискурсі, ніж у суто науковому. Нині доступна джерельна база уможливлює незаангажований аналіз цього феномену і з'ясування місця і ролі надходжень з-за кордону до СРСР продукції військового призначення у зміцненні його обороноспроможності під час війни проти Німеччини та її союзників. Однак і донині поза фокусом дослідників залишається «погляд знизу», через сприйняття цього явища фронтовиками, які воювали на зарубіжній військовій техніці, харчувалися продуктами з-за океану. Автори статті вбачають своє завдання в тому, щоби поєднати ці два виміри ленд-лізу і з'ясувати його вплив не тільки на перебіг масштабного збройного протистояння, а й на морально-психологічний стан червоноармійців, для яких війна стала гранично складним випробуванням.