Suchergebnisse

У статті досліджена політико-правова особливість статусу Каспійського моря. Визначені основні етапи переговорного процесу прикаспійських держав та здійснено аналіз основних положень Конвенції про правовий статус Каспійського моря. Стверджується, що прийняття цього документу вплинуло на формування регіональної безпеки. Офіційно прикаспійські держави домовились про недопустимість присутності третіх сторін в Каспійському морі. Вказані основні прогалини, які залишаються не узгодженими між сторонами.

The protection of human rights and freedoms is the main task of the modern world order and is a core value for all countries that declared it to be in the UN Charter (1945) after the Second World War. Since then, the issue of human rights protection has a particular focus on international and international legal instruments at both global and regional levels. This question also relates to the subject of administrative law of Ukraine, especially as regards the interaction of private law with public administration. It is precisely in order to protect human and civil rights and freedoms from unlawful decisions of actions and inactivity of state authorities, bodies of local self-government, their officials and officials created a separate specialized branch of justice – administrative courts. Providing a mechanism for the real protection of human rights and fundamental freedoms, and not just their declaration, is one of the main tasks of modern democratic legal states. At the same time, the rights that define the relationship between individuals and legal entities on the one hand and public administration bodies and the state play the role of the right on the other. This is one of the important components of the administrative law of Ukraine. The article examines the place of the 1950 Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms in the system of sources of administrative law of Ukraine. All the provisions of the European Convention concerning the possibility of their classification as sources of administrative law are analyzed. The special place taken by the European Convention in the system of sources of administrative law of Ukraine is substantiated. The application by national courts of the Convention should not be limited to mentioning a particular article of the Convention. This should be a profound analysis of the applicable norm taking into account the possible restrictions of the relevant human rights and freedoms

Aim. To study the compliance of the measures provided for by the "Medicrime Convention" with the organizational and legal measures used in Ukraine in order to increase the effectiveness of countering counterfeiting of medicinal products, as well as developing recommendations for their improvement.Results. The "Medicrime Convention" contains an effective international legal mechanism to combat the counterfeiting of medical products and similar crimes involving threats to public health. The Convention provides for the establishment of criminal liability for certain types of crimes in this area and the possibility of international legal cooperation in identifying and detecting these crimes, the search for criminals,their detention, other international cooperation in this area. The effectiveness of this mechanism at the international and national levels, including Ukraine, is directly proportional to the following two factors:the breadth of dissemination of this mechanism among countries and the quality of the implementation of the relevant provisions of the Convention in the national legislation and the practice of its application.Conclusions. A serious obstacle to the proper use of the "Medicrime Convention" mechanism by Ukraine is the substantial incompleteness of the implementation of its provisions in the current national legislation and practice of its application, as well as the relatively small number of countries that have joined this mechanism. To eliminate these shortcomings, it is necessary: to adopt a regulatory act at the national level to bring the national legislation in line with the "Medicrime Convention"; to use the available opportunities at the international level to popularize these provisions. ; Цель: исследование соответствия мер, предусмотренных Конвенцией «Медикрим», органи-зационно-правовым мерам, применямым в Украине с целью повышения эффективности противодействия подделке медицинской продукции, а также выработка на этой основе рекомендаций по совершенствованию такого противодействия.Результаты. Конвенция «Медикрим» содержит действенный международно-правовой механизм противодействия подделке медицинской продукции и подобным преступлениям, посягающим на здоровье человека. Конвенция предусматривает установление уголовной ответственности за определенные виды преступлений в этой сфере и возможность международно-правового сотрудничества в вопросах выявления и раскрытия этих преступлений, розыска преступников, их задержания и т.п. Эффективность заложенного в ней механизма на международном и национальном уровнях, в том числе для Украины, находится в прямо пропорциональной зависимости от следующих двух факторов: широта распространения этого механизма среди стран мира и качество имплементации соответствующих положений Конвенции в национальное законодательство и практику его применения.Выводы. Серьезным препятствием в надлежащем использовании Украиной механизма Конвенции «Медикрим» является существенная неполнота имплементации ее положений в действующее национальное законодательство и практику его применения, а также относительно небольшое количество стран мира, которые присоединились к этому механизму. Для устранения этих недостатков необходимо: на национальном уровне принять нормативно-правовой акт по приведению национального законодательства в соответствие с Конвенцией «Медикрим», на международном – использовать существующие возможности для популяризации ее положений. ; Мета: дослідження відповідності заходів, передбачених Конвенцією «Медикрим», організаційно-правовим заходам, які застосовуються в Україні з метою підвищення ефективності протидії підробленню медичної продукції, а також вироблення на цій підставі рекомендацій щодо удосконалення такої протидії.Результати. Конвенція «Медикрим» передбачає дієвий міжнародно-правовий механізм протидії підробленню медичної продукції та подібним злочинам, що загрожують охороні здоров'я. Конвенція передбачає установлення кримінальної відповідальності за певні види злочинів у цій сфері та можливість міжнародно-правового співробітництва з питань виявлення та розкриття цих злочинів, розшуку злочинців, їх затримання тощо. Ефективність закладеного в ній механізму на міжнародному та національному рівнях, зокрема і для України, знаходиться у прямо пропорційній залежності від таких двох факторів: широта розповсюдження цього механізму серед країн світу та якість імплементації відповідних положень конвенції в національне законодавство і практику йогозастосування.Висновки. Серйозною перешкодою для дієвого використання Україною механізму Конвенції «Медикрим» є суттєва неповнота імплементації її положень у чинне національне законодавство та практику його застосування, а також відносно невелика кількість країн світу, які приєднались до цього механізму. З метою усунення цих недоліків необхідно: на національному рівні ухвалити нормативно-правовий акт щодо приведення національного законодавства у відповідність до Конвенції «Медикрим», на міжнародному – використовувати існуючі можливості для популяризації її положень.

Aim. To study the compliance of the measures provided for by the "Medicrime Convention" with the organizational and legal measures used in Ukraine in order to increase the effectiveness of countering counterfeiting of medicinal products, as well as developing recommendations for their improvement.Results. The "Medicrime Convention" contains an effective international legal mechanism to combat the counterfeiting of medical products and similar crimes involving threats to public health. The Convention provides for the establishment of criminal liability for certain types of crimes in this area and the possibility of international legal cooperation in identifying and detecting these crimes, the search for criminals,their detention, other international cooperation in this area. The effectiveness of this mechanism at the international and national levels, including Ukraine, is directly proportional to the following two factors:the breadth of dissemination of this mechanism among countries and the quality of the implementation of the relevant provisions of the Convention in the national legislation and the practice of its application.Conclusions. A serious obstacle to the proper use of the "Medicrime Convention" mechanism by Ukraine is the substantial incompleteness of the implementation of its provisions in the current national legislation and practice of its application, as well as the relatively small number of countries that have joined this mechanism. To eliminate these shortcomings, it is necessary: to adopt a regulatory act at the national level to bring the national legislation in line with the "Medicrime Convention"; to use the available opportunities at the international level to popularize these provisions. ; Цель: исследование соответствия мер, предусмотренных Конвенцией «Медикрим», органи-зационно-правовым мерам, применямым в Украине с целью повышения эффективности противодействия подделке медицинской продукции, а также выработка на этой основе рекомендаций по совершенствованию такого противодействия.Результаты. Конвенция «Медикрим» содержит действенный международно-правовой механизм противодействия подделке медицинской продукции и подобным преступлениям, посягающим на здоровье человека. Конвенция предусматривает установление уголовной ответственности за определенные виды преступлений в этой сфере и возможность международно-правового сотрудничества в вопросах выявления и раскрытия этих преступлений, розыска преступников, их задержания и т.п. Эффективность заложенного в ней механизма на международном и национальном уровнях, в том числе для Украины, находится в прямо пропорциональной зависимости от следующих двух факторов: широта распространения этого механизма среди стран мира и качество имплементации соответствующих положений Конвенции в национальное законодательство и практику его применения.Выводы. Серьезным препятствием в надлежащем использовании Украиной механизма Конвенции «Медикрим» является существенная неполнота имплементации ее положений в действующее национальное законодательство и практику его применения, а также относительно небольшое количество стран мира, которые присоединились к этому механизму. Для устранения этих недостатков необходимо: на национальном уровне принять нормативно-правовой акт по приведению национального законодательства в соответствие с Конвенцией «Медикрим», на международном – использовать существующие возможности для популяризации ее положений. ; Мета: дослідження відповідності заходів, передбачених Конвенцією «Медикрим», організаційно-правовим заходам, які застосовуються в Україні з метою підвищення ефективності протидії підробленню медичної продукції, а також вироблення на цій підставі рекомендацій щодо удосконалення такої протидії.Результати. Конвенція «Медикрим» передбачає дієвий міжнародно-правовий механізм протидії підробленню медичної продукції та подібним злочинам, що загрожують охороні здоров'я. Конвенція передбачає установлення кримінальної відповідальності за певні види злочинів у цій сфері та можливість міжнародно-правового співробітництва з питань виявлення та розкриття цих злочинів, розшуку злочинців, їх затримання тощо. Ефективність закладеного в ній механізму на міжнародному та національному рівнях, зокрема і для України, знаходиться у прямо пропорційній залежності від таких двох факторів: широта розповсюдження цього механізму серед країн світу та якість імплементації відповідних положень конвенції в національне законодавство і практику йогозастосування.Висновки. Серйозною перешкодою для дієвого використання Україною механізму Конвенції «Медикрим» є суттєва неповнота імплементації її положень у чинне національне законодавство та практику його застосування, а також відносно невелика кількість країн світу, які приєднались до цього механізму. З метою усунення цих недоліків необхідно: на національному рівні ухвалити нормативно-правовий акт щодо приведення національного законодавства у відповідність до Конвенції «Медикрим», на міжнародному – використовувати існуючі можливості для популяризації її положень.

Aim. To study the compliance of the measures provided for by the "Medicrime Convention" with the organizational and legal measures used in Ukraine in order to increase the effectiveness of countering counterfeiting of medicinal products, as well as developing recommendations for their improvement.Results. The "Medicrime Convention" contains an effective international legal mechanism to combat the counterfeiting of medical products and similar crimes involving threats to public health. The Convention provides for the establishment of criminal liability for certain types of crimes in this area and the possibility of international legal cooperation in identifying and detecting these crimes, the search for criminals,their detention, other international cooperation in this area. The effectiveness of this mechanism at the international and national levels, including Ukraine, is directly proportional to the following two factors:the breadth of dissemination of this mechanism among countries and the quality of the implementation of the relevant provisions of the Convention in the national legislation and the practice of its application.Conclusions. A serious obstacle to the proper use of the "Medicrime Convention" mechanism by Ukraine is the substantial incompleteness of the implementation of its provisions in the current national legislation and practice of its application, as well as the relatively small number of countries that have joined this mechanism. To eliminate these shortcomings, it is necessary: to adopt a regulatory act at the national level to bring the national legislation in line with the "Medicrime Convention"; to use the available opportunities at the international level to popularize these provisions. ; Цель: исследование соответствия мер, предусмотренных Конвенцией «Медикрим», органи-зационно-правовым мерам, применямым в Украине с целью повышения эффективности противодействия подделке медицинской продукции, а также выработка на этой основе рекомендаций по совершенствованию такого противодействия.Результаты. Конвенция «Медикрим» содержит действенный международно-правовой механизм противодействия подделке медицинской продукции и подобным преступлениям, посягающим на здоровье человека. Конвенция предусматривает установление уголовной ответственности за определенные виды преступлений в этой сфере и возможность международно-правового сотрудничества в вопросах выявления и раскрытия этих преступлений, розыска преступников, их задержания и т.п. Эффективность заложенного в ней механизма на международном и национальном уровнях, в том числе для Украины, находится в прямо пропорциональной зависимости от следующих двух факторов: широта распространения этого механизма среди стран мира и качество имплементации соответствующих положений Конвенции в национальное законодательство и практику его применения.Выводы. Серьезным препятствием в надлежащем использовании Украиной механизма Конвенции «Медикрим» является существенная неполнота имплементации ее положений в действующее национальное законодательство и практику его применения, а также относительно небольшое количество стран мира, которые присоединились к этому механизму. Для устранения этих недостатков необходимо: на национальном уровне принять нормативно-правовой акт по приведению национального законодательства в соответствие с Конвенцией «Медикрим», на международном – использовать существующие возможности для популяризации ее положений. ; Мета: дослідження відповідності заходів, передбачених Конвенцією «Медикрим», організаційно-правовим заходам, які застосовуються в Україні з метою підвищення ефективності протидії підробленню медичної продукції, а також вироблення на цій підставі рекомендацій щодо удосконалення такої протидії.Результати. Конвенція «Медикрим» передбачає дієвий міжнародно-правовий механізм протидії підробленню медичної продукції та подібним злочинам, що загрожують охороні здоров'я. Конвенція передбачає установлення кримінальної відповідальності за певні види злочинів у цій сфері та можливість міжнародно-правового співробітництва з питань виявлення та розкриття цих злочинів, розшуку злочинців, їх затримання тощо. Ефективність закладеного в ній механізму на міжнародному та національному рівнях, зокрема і для України, знаходиться у прямо пропорційній залежності від таких двох факторів: широта розповсюдження цього механізму серед країн світу та якість імплементації відповідних положень конвенції в національне законодавство і практику йогозастосування.Висновки. Серйозною перешкодою для дієвого використання Україною механізму Конвенції «Медикрим» є суттєва неповнота імплементації її положень у чинне національне законодавство та практику його застосування, а також відносно невелика кількість країн світу, які приєднались до цього механізму. З метою усунення цих недоліків необхідно: на національному рівні ухвалити нормативно-правовий акт щодо приведення національного законодавства у відповідність до Конвенції «Медикрим», на міжнародному – використовувати існуючі можливості для популяризації її положень.

У статті проаналізовано Конвенцію Міжнародної організації праці № 184 «Про безпеку та гігієну праці у сільському господарстві» як одного з основних джерел міжнародно-правового регулювання відносин із охорони праці у сільському господарстві та визначено ступінь врахування її положень у національному законодавстві.Виявлено, що Конвенція № 184 має комплексний характер та охоплює фактично всі аспекти врегулювання відносин із охорони праці в сільському господарстві – від національної політики в галузі безпеки та гігієни праці, встановлення вимог безпеки при експлуатації обладнання, здійснення технологічних операцій в тваринництві й рослинництві, відображення особливостей праці неповнолітніх і жінок та до регламентації питань організації робочого часу, страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Цей міжнародний акт фактично закладає галузеві основи охорони праці у сільському господарстві нашої держави, а виконання взятих на себе Україною зобов'язань за ним – умовою забезпечення конституційного права осіб, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, на належні, безпечні та здорові умови праці.За результатами дослідження встановлено, що вітчизняне законодавство з охорони праці у сільському господарстві в цілому відповідає вимогам Конвенції № 184, чому в значній мірі сприяє оновлення нормативної бази за останні роки. Що ж до положень Конвенції № 184, для яких в українському законодавстві поки не розроблений порядок реалізації, то вони мають виконуватись базуючись на принципах верховенства права та з урахуванням належності ратифікованих міжнародних угод до законодавства України.Ключові слова: охорона праці, сільське господарство, правове регулювання, Міжнародна організація праці, конвенція, імплементація ; The article analyzes the International Labor Organization Convention No. 184 «On the Safety and Hygiene of Work in Agriculture» as one of the primary sources of international legal regulation of relations on labor protection in agriculture. It determines the degree of incorporation of its provisions in national legislation.It is revealed that Convention No. 184 is complex in nature and covers all aspects of the regulation on labor protection in agriculture – from national policies in the field of occupational safety and health, establishing safety requirements for the operation of equipment, implementation of technological activities in animal husbandry and crop production, reflecting the characteristics of work of minors and women, and regulating working time issues, occupational accident and occupational disease insurance, reflection of the peculiarities of employment of children and women and to regulation of the problems of organization of working time, insurance against accidents at work and occupational diseases. This international act lays down the sectoral foundations of labor protection in agriculture of our country, and the fulfillment of Ukraine's obligations under it – a condition of ensuring the constitutional right of persons engaged in agricultural production to proper, safe and healthy working conditions.The study found that domestic agricultural labor law, in general, meets the requirements of Convention No. 184, which has contributed significantly to the renewal of the regulatory framework in recent years. As for the provisions of Convention No. 184, which have not yet been implemented in Ukrainian law, they must be performed based on the rule of law and taking into account the conformity of ratified international agreements with the legislation of Ukraine.Keywords: labor protection, agriculture, legal regulation, International Labor Organization, convention, implementation

The aim of the work is to study the experience and features of the implementation of the MEDICRIME Convention in Ukraine and to develop recommendations for improving the organization in Ukraine of counteracting the falsification of medical products.Results. An analysis of research, both by Ukrainian scientists and foreign ones, testifies to the one-sidedness of counteracting the circulation of falsified medical products. Most studies deal only with counteracting the circulation of counterfeit medicines. Although the MEDICRIME Convention deals with other types of counterfeit pharmaceutical products, including medical devices in the form of medical devices and medical equipment. That is, without attention, including domestic scientists, the problem of the circulation of other pharmaceutical products other than medicines remained, which also negatively affected the implementation of the MEDICRIME Convention. Meanwhile, the use of the concept of "falsified medical products" in Ukrainian legislation does not comply with international legal definitions of such products. And although Ukraine was part of the 13 countries that signed the Convention on the day of its adoption, October 28, 2011, and is one of the first to ratify and enforce the Convention, de facto ratification did not take place in full.Conclusions. That is, the study of the international mechanism to counter the falsification of medical products requires, first of all, a clear definition of the concept of «falsified medical products.» Since international practice, this term is understood not only by counterfeit medicines, but also medical devices and medical equipment. Meanwhile, if the concept of "counterfeit medicines" is defined in the Law of Ukraine "On Medicines", then the full implementation of the MEDICRIME Convention is possible only after the legislative definition of the concepts of "counterfeit medical devices" and "counterfeit medical equipment" precisely at the level of a special law. ; Целью работы является исследование опыта и особенностей имплементации Конвенции MEDICRIME в Украине и выработки рекомендаций по совершенствованию в Украине организации противодействия фальсификации медицинской продукции.Результаты. Анализ исследований как украинских ученых, так и зарубежных свидетельствует об однобокости противодействия обороту фальсифицированной медицинской продукции. В большинстве исследований речь идет лишь о противодействии обращения фальсифицированных лекарственных средств. Хотя Конвенция MEDICRIME имеет ввиду и другие виды фальсифицированной фармацевтической продукции, включая и медицинские изделия в виде изделий медицинского назначения и медицинского оборудования. То есть без внимания, в том числе и отечественных ученых, осталась проблема обращения иной фармацевтической продукции, кроме лекарственных средств, что также негативно отразилось и на вопросе имплементации Конвенции MEDICRIME. Между тем использование в украинском законодательстве понятия «фальсифицированная медицинская продукция» не соответствует международно-правовым определениям такой продукции. И хотя Украина была в составе 13 стран, подписавших Конвенцию в день ее принятия 28 октября 2011 года, и является одной из первых, где Конвенция была ратифицирована и введена в действие, все равно де-факто ратификация состоялась не в полном объеме.Выводы. Исследования международного механизма противодействия фальсификации медицинской продукции требуют прежде всего четкого определения понятия «фальсифицированная медицинская продукция». Так как международная практика под этим термином понимает не только фальсифицированные лекарственные средства, но и изделия медицинского назначения и медицинскую технику. Между тем, если понятие фальсифицированные лекарственные средства» определено в Законе Украины «О лекарственных средствах», то и полноценная имплементации Конвенции MEDICRIME возможна только после законодательного определения понятия «фальсифицированные изделия медицинского назначения» и «фальсифицированная медицинская техника» именно на уровне специального закона. ; Метою роботи є дослідження досвіду та особливостей імплементації Конвенції MEDICRIME в Україні та вироблення рекомендацій щодо вдосконалення в Україні організації протидії фальсифікації медичної продукції.Результати. Аналіз досліджень як українських науковців, так і закордонних свідчить про однобокість протидії фальсифікації медичної продукції. У більшості досліджень мова йде лише про протидію обігу фальсифікованих лікарських засобів. Хоча Конвенція MEDICRIME передбачає й іншу фальсифіковану фармацевтичну продукцію, що включає і медичні вироби у вигляді виробів медичного призначення та медичного обладнання. Тобто поза увагою, в тому числі вітчизняних науковців, залишилася проблема обігу іншої фармацевтичної продукції, окрім лікарських засобів, що такожнегативно відобразилося і на питанні імплементації Конвенції MEDICRIME. Між тим використання в українському законодавстві поняття «фальсифікована медична продукція» не відповідає міжнародно-правовим визначенням такої продукції. І хоча Україна була в складі 13 країн, які підписали Конвенцію в день її ухвалення 28 жовтня 2011 року, та однією з перших, де Конвенція була ратифікована і введена в дію, однак де-факто ратифікація відбулася не в повному обсязі.Висновки. Тобто, дослідження міжнародного механізму протидії фальсифікації медичної продукції потребує, насамперед, чіткого визначення поняття «фальсифікована медична продукція». Так як міжнародна практика під цим терміном розуміє не лише фальсифіковані лікарські засоби, а і вироби медичного призначення та медичну техніку. Між тим якщо поняття «фальсифіковані лікарські засоби» визначені у спеціальному Законі України «Про лікарські засоби», то і повноцінна імплементації Конвенції MEDICRIME можлива лише після законодавчого визначення поняття «фальсифіковані вироби медичного призначення» та «фальсифікована медична техніка» саме на рівні спеціального закону.

The aim of the work is to study the experience and features of the implementation of the MEDICRIME Convention in Ukraine and to develop recommendations for improving the organization in Ukraine of counteracting the falsification of medical products.Results. An analysis of research, both by Ukrainian scientists and foreign ones, testifies to the one-sidedness of counteracting the circulation of falsified medical products. Most studies deal only with counteracting the circulation of counterfeit medicines. Although the MEDICRIME Convention deals with other types of counterfeit pharmaceutical products, including medical devices in the form of medical devices and medical equipment. That is, without attention, including domestic scientists, the problem of the circulation of other pharmaceutical products other than medicines remained, which also negatively affected the implementation of the MEDICRIME Convention. Meanwhile, the use of the concept of "falsified medical products" in Ukrainian legislation does not comply with international legal definitions of such products. And although Ukraine was part of the 13 countries that signed the Convention on the day of its adoption, October 28, 2011, and is one of the first to ratify and enforce the Convention, de facto ratification did not take place in full.Conclusions. That is, the study of the international mechanism to counter the falsification of medical products requires, first of all, a clear definition of the concept of «falsified medical products.» Since international practice, this term is understood not only by counterfeit medicines, but also medical devices and medical equipment. Meanwhile, if the concept of "counterfeit medicines" is defined in the Law of Ukraine "On Medicines", then the full implementation of the MEDICRIME Convention is possible only after the legislative definition of the concepts of "counterfeit medical devices" and "counterfeit medical equipment" precisely at the level of a special law. ; Целью работы является исследование опыта и особенностей имплементации Конвенции MEDICRIME в Украине и выработки рекомендаций по совершенствованию в Украине организации противодействия фальсификации медицинской продукции.Результаты. Анализ исследований как украинских ученых, так и зарубежных свидетельствует об однобокости противодействия обороту фальсифицированной медицинской продукции. В большинстве исследований речь идет лишь о противодействии обращения фальсифицированных лекарственных средств. Хотя Конвенция MEDICRIME имеет ввиду и другие виды фальсифицированной фармацевтической продукции, включая и медицинские изделия в виде изделий медицинского назначения и медицинского оборудования. То есть без внимания, в том числе и отечественных ученых, осталась проблема обращения иной фармацевтической продукции, кроме лекарственных средств, что также негативно отразилось и на вопросе имплементации Конвенции MEDICRIME. Между тем использование в украинском законодательстве понятия «фальсифицированная медицинская продукция» не соответствует международно-правовым определениям такой продукции. И хотя Украина была в составе 13 стран, подписавших Конвенцию в день ее принятия 28 октября 2011 года, и является одной из первых, где Конвенция была ратифицирована и введена в действие, все равно де-факто ратификация состоялась не в полном объеме.Выводы. Исследования международного механизма противодействия фальсификации медицинской продукции требуют прежде всего четкого определения понятия «фальсифицированная медицинская продукция». Так как международная практика под этим термином понимает не только фальсифицированные лекарственные средства, но и изделия медицинского назначения и медицинскую технику. Между тем, если понятие фальсифицированные лекарственные средства» определено в Законе Украины «О лекарственных средствах», то и полноценная имплементации Конвенции MEDICRIME возможна только после законодательного определения понятия «фальсифицированные изделия медицинского назначения» и «фальсифицированная медицинская техника» именно на уровне специального закона. ; Метою роботи є дослідження досвіду та особливостей імплементації Конвенції MEDICRIME в Україні та вироблення рекомендацій щодо вдосконалення в Україні організації протидії фальсифікації медичної продукції.Результати. Аналіз досліджень як українських науковців, так і закордонних свідчить про однобокість протидії фальсифікації медичної продукції. У більшості досліджень мова йде лише про протидію обігу фальсифікованих лікарських засобів. Хоча Конвенція MEDICRIME передбачає й іншу фальсифіковану фармацевтичну продукцію, що включає і медичні вироби у вигляді виробів медичного призначення та медичного обладнання. Тобто поза увагою, в тому числі вітчизняних науковців, залишилася проблема обігу іншої фармацевтичної продукції, окрім лікарських засобів, що такожнегативно відобразилося і на питанні імплементації Конвенції MEDICRIME. Між тим використання в українському законодавстві поняття «фальсифікована медична продукція» не відповідає міжнародно-правовим визначенням такої продукції. І хоча Україна була в складі 13 країн, які підписали Конвенцію в день її ухвалення 28 жовтня 2011 року, та однією з перших, де Конвенція була ратифікована і введена в дію, однак де-факто ратифікація відбулася не в повному обсязі.Висновки. Тобто, дослідження міжнародного механізму протидії фальсифікації медичної продукції потребує, насамперед, чіткого визначення поняття «фальсифікована медична продукція». Так як міжнародна практика під цим терміном розуміє не лише фальсифіковані лікарські засоби, а і вироби медичного призначення та медичну техніку. Між тим якщо поняття «фальсифіковані лікарські засоби» визначені у спеціальному Законі України «Про лікарські засоби», то і повноцінна імплементації Конвенції MEDICRIME можлива лише після законодавчого визначення поняття «фальсифіковані вироби медичного призначення» та «фальсифікована медична техніка» саме на рівні спеціального закону.

The aim of the work is to study the experience and features of the implementation of the MEDICRIME Convention in Ukraine and to develop recommendations for improving the organization in Ukraine of counteracting the falsification of medical products.Results. An analysis of research, both by Ukrainian scientists and foreign ones, testifies to the one-sidedness of counteracting the circulation of falsified medical products. Most studies deal only with counteracting the circulation of counterfeit medicines. Although the MEDICRIME Convention deals with other types of counterfeit pharmaceutical products, including medical devices in the form of medical devices and medical equipment. That is, without attention, including domestic scientists, the problem of the circulation of other pharmaceutical products other than medicines remained, which also negatively affected the implementation of the MEDICRIME Convention. Meanwhile, the use of the concept of "falsified medical products" in Ukrainian legislation does not comply with international legal definitions of such products. And although Ukraine was part of the 13 countries that signed the Convention on the day of its adoption, October 28, 2011, and is one of the first to ratify and enforce the Convention, de facto ratification did not take place in full.Conclusions. That is, the study of the international mechanism to counter the falsification of medical products requires, first of all, a clear definition of the concept of «falsified medical products.» Since international practice, this term is understood not only by counterfeit medicines, but also medical devices and medical equipment. Meanwhile, if the concept of "counterfeit medicines" is defined in the Law of Ukraine "On Medicines", then the full implementation of the MEDICRIME Convention is possible only after the legislative definition of the concepts of "counterfeit medical devices" and "counterfeit medical equipment" precisely at the level of a special law. ; Целью работы является исследование опыта и особенностей имплементации Конвенции MEDICRIME в Украине и выработки рекомендаций по совершенствованию в Украине организации противодействия фальсификации медицинской продукции.Результаты. Анализ исследований как украинских ученых, так и зарубежных свидетельствует об однобокости противодействия обороту фальсифицированной медицинской продукции. В большинстве исследований речь идет лишь о противодействии обращения фальсифицированных лекарственных средств. Хотя Конвенция MEDICRIME имеет ввиду и другие виды фальсифицированной фармацевтической продукции, включая и медицинские изделия в виде изделий медицинского назначения и медицинского оборудования. То есть без внимания, в том числе и отечественных ученых, осталась проблема обращения иной фармацевтической продукции, кроме лекарственных средств, что также негативно отразилось и на вопросе имплементации Конвенции MEDICRIME. Между тем использование в украинском законодательстве понятия «фальсифицированная медицинская продукция» не соответствует международно-правовым определениям такой продукции. И хотя Украина была в составе 13 стран, подписавших Конвенцию в день ее принятия 28 октября 2011 года, и является одной из первых, где Конвенция была ратифицирована и введена в действие, все равно де-факто ратификация состоялась не в полном объеме.Выводы. Исследования международного механизма противодействия фальсификации медицинской продукции требуют прежде всего четкого определения понятия «фальсифицированная медицинская продукция». Так как международная практика под этим термином понимает не только фальсифицированные лекарственные средства, но и изделия медицинского назначения и медицинскую технику. Между тем, если понятие фальсифицированные лекарственные средства» определено в Законе Украины «О лекарственных средствах», то и полноценная имплементации Конвенции MEDICRIME возможна только после законодательного определения понятия «фальсифицированные изделия медицинского назначения» и «фальсифицированная медицинская техника» именно на уровне специального закона. ; Метою роботи є дослідження досвіду та особливостей імплементації Конвенції MEDICRIME в Україні та вироблення рекомендацій щодо вдосконалення в Україні організації протидії фальсифікації медичної продукції.Результати. Аналіз досліджень як українських науковців, так і закордонних свідчить про однобокість протидії фальсифікації медичної продукції. У більшості досліджень мова йде лише про протидію обігу фальсифікованих лікарських засобів. Хоча Конвенція MEDICRIME передбачає й іншу фальсифіковану фармацевтичну продукцію, що включає і медичні вироби у вигляді виробів медичного призначення та медичного обладнання. Тобто поза увагою, в тому числі вітчизняних науковців, залишилася проблема обігу іншої фармацевтичної продукції, окрім лікарських засобів, що такожнегативно відобразилося і на питанні імплементації Конвенції MEDICRIME. Між тим використання в українському законодавстві поняття «фальсифікована медична продукція» не відповідає міжнародно-правовим визначенням такої продукції. І хоча Україна була в складі 13 країн, які підписали Конвенцію в день її ухвалення 28 жовтня 2011 року, та однією з перших, де Конвенція була ратифікована і введена в дію, однак де-факто ратифікація відбулася не в повному обсязі.Висновки. Тобто, дослідження міжнародного механізму протидії фальсифікації медичної продукції потребує, насамперед, чіткого визначення поняття «фальсифікована медична продукція». Так як міжнародна практика під цим терміном розуміє не лише фальсифіковані лікарські засоби, а і вироби медичного призначення та медичну техніку. Між тим якщо поняття «фальсифіковані лікарські засоби» визначені у спеціальному Законі України «Про лікарські засоби», то і повноцінна імплементації Конвенції MEDICRIME можлива лише після законодавчого визначення поняття «фальсифіковані вироби медичного призначення» та «фальсифікована медична техніка» саме на рівні спеціального закону.

This article explores the key aspects of the international legal status of the UN Convention on the Rights of Persons with Disabilities and its impact on the codification of legislation on social protection. It is determined that in the conditions of increasing the number of persons with disabilities, the appearance of new internal and external challenges, the need for social reforms, the problem with developing the latest legislation in this area has risen. The main problems of development of the newest model of social protection of persons with disabilities are emphasized. The role of the UN Convention on the Rights of Persons with Disabilities is emphasized on the process of development of the newest legislation of Ukraine on the rights of persons with disabilities. The main features of the Convention are defined. Conclusions and suggestions are made. ; У цій статті досліджуються ключові аспекти міжнародно-правового статусу Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та її вплив на кодифікацію законодавства про соціальний захист. Визначено, що в умовах зростання чисельності осіб з інвалідністю, появи нових внутрішніх та зовнішніх викликів, необхідності проведення соціальних реформ, назріла проблема щодо розвитку новітнього законодавства у цій царині. Підкреслено основні проблеми розвитку новітньої моделі соціального захисту осіб з інвалідністю. Наголошено на ролі Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю на процес розвитку новітнього законодавства України про права осіб з інвалідністю. Визначено основні ознаки Конвенції. Зроблено висновки та пропозиції.

В статье анализируются положения Парижской конвенции об охране промышленной собственности 1883 г. и законодательства Республики Беларусь, касающиеся недобросовестной конкуренции путем прямой дискредитации. Подробно рассмотрены меры гражданско-правовой защиты и ответственности, которые могут быть применены в случае совершения указанного правонарушения. Сделан вывод о полном соблюдении Республикой Беларусь соответствующих международных обязательств, предусмотренных Парижской конвенцией, наличии в белорусском законодательстве ряда пробелов, которые нивелируют практическую целесообразность обращения за судебной защитой в случае прямой дискредитации, а также о необходимости внесения в него некоторых изменений. ; У статті аналізуються положення Паризької конвенції щодо охорони промислової власності 1883 р. і законодавства Республіки Білорусь, які стосуються недобросовісної конкуренції шляхом прямої дискредитації (далі – пряма дискредитація). Розглянуто суб'єкти, об'єкти, способи дискредитації, співвідношення поняття недобросовісної конкуренції, закріпленого в абз. 10 ст. 1 Закону Республіки Білорусь від 12 грудня 2013 р. «Про протидію монополістичної діяльності і розвиток конкуренції», і її форм, передбачених у статтях 25–30 цього Закону. Висвітлено питання осудності справ, пов'язаних із здійсненням недобросовісної конкуренції, особливості прямої дискредитації на відміну від інших форм недобросовісної конкуренції, співвідношення недобросовісної конкуренції і реклами, заходи цивільно-правового захисту і відповідальності, які можуть бути застосовані у разі здійснення вказаного правопорушення. Особливу увагу приділено аналізу постанови пленуму Вищого господарського суду Республіки Білорусь від 26.04.2005 р. № 16 «Про деякі питання застосування судами законодавства при розгляді справ про захист ділової репутації» у зв'язку з можливістю його застосування за аналогією в тому ж обсязі. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок про дотримання Республікою Білорусь повною мірою відповідних міжнародних зобов'язань, передбачених Паризькою конвенцією. Крім того, виявлено недоліки білоруського законодавства, що нівелюють практичну доцільність звернення за судовим захистом у разі прямої дискредитації. Також запропоновано скорегувати поняття недобросовісної конкуренції з метою урахування в ньому можливості спричинення прямою дискредитацією одночасно і збитків, і шкоди діловій репутації. Визнано доцільним доповнити згадану Постанову положеннями, що стосуються специфіки захисту ділової репутації суб'єктів господарювання у разі порушення цього блага актом недобросовісної конкуренції. ; The article analyzes the provisions of the Paris Convention for the Protection of Industrial Property of 1883 and the legislation of the Republic of Belarus concerning unfair competition through direct discrediting. The civil remedies and liability that can be applied in case of the commission of the relevant offense are considered in detail. It is concluded that the Republic of Belarus fully abides by its relevant international obligations undertaken under the Paris Convention and that there is a number of gaps in Belarusian legislation, which negate the feasibility of the recourse for judicial protection in case of direct discrediting. Certain legislative amendments are proposed as well.

The article analyzes the provisions of the Paris Convention for the Protection of Industrial Property of 1883 and the legislation of the Republic of Belarus concerning unfair competition through direct discrediting. The civil remedies and liability that can be applied in case of the commission of the relevant offense are considered in detail. It is concluded that the Republic of Belarus fully abides by its relevant international obligations undertaken under the Paris Convention and that there is a number of gaps in Belarusian legislation, which negate the feasibility of the recourse for judicial protection in case of direct discrediting. Certain legislative amendments are proposed as well. ; В статье анализируются положения Парижской конвенции об охране промышленной собственности 1883 г. и законодательства Республики Беларусь, касающиеся недобросовестной конкуренции путем прямой дискредитации. Подробно рассмотрены меры гражданско-правовой защиты и ответственности, которые могут быть применены в случае совершения указанного правонарушения. Сделан вывод о полном соблюдении Республикой Беларусь соответствующих международных обязательств, предусмотренных Парижской конвенцией, наличии в белорусском законодательстве ряда пробелов, которые нивелируют практическую целесообразность обращения за судебной защитой в случае прямой дискредитации, а также о необходимости внесения в него некоторых изменений. ; У статті аналізуються положення Паризької конвенції щодо охорони промислової власності 1883 р. і законодавства Республіки Білорусь, які стосуються недобросовісної конкуренції шляхом прямої дискредитації (далі – пряма дискредитація). Розглянуто суб'єкти, об'єкти, способи дискредитації, співвідношення поняття недобросовісної конкуренції, закріпленого в абз. 10 ст. 1 Закону Республіки Білорусь від 12 грудня 2013 р. «Про протидію монополістичної діяльності і розвиток конкуренції», і її форм, передбачених у статтях 25–30 цього Закону. Висвітлено питання осудності справ, пов'язаних із здійсненням недобросовісної конкуренції, особливості прямої дискредитації на відміну від інших форм недобросовісної конкуренції, співвідношення недобросовісної конкуренції і реклами, заходи цивільно-правового захисту і відповідальності, які можуть бути застосовані у разі здійснення вказаного правопорушення. Особливу увагу приділено аналізу постанови пленуму Вищого господарського суду Республіки Білорусь від 26.04.2005 р. № 16 «Про деякі питання застосування судами законодавства при розгляді справ про захист ділової репутації» у зв'язку з можливістю його застосування за аналогією в тому ж обсязі. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок про дотримання Республікою Білорусь повною мірою відповідних міжнародних зобов'язань, передбачених Паризькою конвенцією. Крім того, виявлено недоліки білоруського законодавства, що нівелюють практичну доцільність звернення за судовим захистом у разі прямої дискредитації. Також запропоновано скорегувати поняття недобросовісної конкуренції з метою урахування в ньому можливості спричинення прямою дискредитацією одночасно і збитків, і шкоди діловій репутації. Визнано доцільним доповнити згадану Постанову положеннями, що стосуються специфіки захисту ділової репутації суб'єктів господарювання у разі порушення цього блага актом недобросовісної конкуренції.

The article analyzes the political and legal peculiarity of the status of the Caspian Sea. The basic stages of the negotiation process of the Caspian states were determined and the main provisions of the Convention on the legal status of the Caspian Sea were analyzed. It is argued that the adoption of this document has affected the formation of regional security. Officially the Caspian states have agreed on the inadmissibility of the presence of third parties in the Caspian Sea. The indicated main gaps remain uncoordinated between the parties. It states that as the Caspian Sea is not linked to neither open sea nor ocean, it should, according to international law, be considered as a closed sea. There was also an argument that even without a link to ocean, Caspian Sea was a typical boundary lake situated between two states: the Soviet Union and Iran. Ali the post-Soviet Caspian states, except Russia, declared at once their non-recognition of the legal force of the Soviet Iranian contractual base (1921-1940) pertaining to the Caspian Sea. The Soviet Union and Iran were successful in negotiation of the issues of commercial navigation and fishing and there was no resolution of delimitation.Geopolitical and economic interests stand behind the disputes surrounding the significance of the Caspian oil resources. The international-legal status of the Caspian Sea started its formation in the period when the confrontation between Russia and Persia, as well as, Russia and Great Britain for possession of the Caspian territories, and Caspian Sea, was under way. It describes the ongoing conflicts, which are primarily due to various riparian states; territorial claims concerning the extraction of oil and gas resources, and argues that the current legal framework on the use and protection of the Caspian Sea is obsolete. Ali disputes between the Caspian states are settled, on the basis of the international law, and according to consuetude and contractual practice of other boundary lakes. Some time provisions of the Roman law will become imperative in the interstate relations of the Caspian states. Mutual trust and the recognition of the law will lead the Caspian states to necessity of creation of the Caspian international court or arbitration. This article examine that the signing of the Convention on the legal status of the Caspian sea is a big deal and an achievement of the policy of littoral states. The Convention defines the legal status of the waters, the seabed, and the subsoil of the Caspian Sea. It regulates the use of natural resources and the airspace over the sea. The new regime for the Caspian Sea under the Convention constitutes a compromise. ; В статье исследована политико-правовая особенность статуса Каспийского моря. Определены основные этапы переговорного процесса прикаспийских государств и осуществлен анализ основных положений Конвенции о правовом статусе Каспийского моря. Утверждается, что принятие этого документа повлияло на формирование региональной безопасности. Официально прикаспийские государства договорились о недопустимости присутствия третьих сторон в Каспийском море. Указаны основные пробелы, которые остаются не согласованными между сторонами. ; У статті досліджена політико-правова особливість статусу Каспійського моря. Визначені основні етапи переговорного процесу прикаспійських держав та здійснено аналіз основних положень Конвенції про правовий статус Каспійського моря. Стверджується, що прийняття цього документу вплинуло на формування регіональної безпеки. Офіційно прикаспійські держави домовились про недопустимість присутності третіх сторін в Каспійському морі. Вказані основні прогалини, які залишаються не узгодженими між сторонами.

The article analyzes the provisions of the Paris Convention for the Protection of Industrial Property of 1883 and the legislation of the Republic of Belarus concerning unfair competition through direct discrediting. The civil remedies and liability that can be applied in case of the commission of the relevant offense are considered in detail. It is concluded that the Republic of Belarus fully abides by its relevant international obligations undertaken under the Paris Convention and that there is a number of gaps in Belarusian legislation, which negate the feasibility of the recourse for judicial protection in case of direct discrediting. Certain legislative amendments are proposed as well. ; В статье анализируются положения Парижской конвенции об охране промышленной собственности 1883 г. и законодательства Республики Беларусь, касающиеся недобросовестной конкуренции путем прямой дискредитации. Подробно рассмотрены меры гражданско-правовой защиты и ответственности, которые могут быть применены в случае совершения указанного правонарушения. Сделан вывод о полном соблюдении Республикой Беларусь соответствующих международных обязательств, предусмотренных Парижской конвенцией, наличии в белорусском законодательстве ряда пробелов, которые нивелируют практическую целесообразность обращения за судебной защитой в случае прямой дискредитации, а также о необходимости внесения в него некоторых изменений. ; У статті аналізуються положення Паризької конвенції щодо охорони промислової власності 1883 р. і законодавства Республіки Білорусь, які стосуються недобросовісної конкуренції шляхом прямої дискредитації (далі – пряма дискредитація). Розглянуто суб'єкти, об'єкти, способи дискредитації, співвідношення поняття недобросовісної конкуренції, закріпленого в абз. 10 ст. 1 Закону Республіки Білорусь від 12 грудня 2013 р. «Про протидію монополістичної діяльності і розвиток конкуренції», і її форм, передбачених у статтях 25–30 цього Закону. Висвітлено питання осудності справ, пов'язаних із здійсненням недобросовісної конкуренції, особливості прямої дискредитації на відміну від інших форм недобросовісної конкуренції, співвідношення недобросовісної конкуренції і реклами, заходи цивільно-правового захисту і відповідальності, які можуть бути застосовані у разі здійснення вказаного правопорушення. Особливу увагу приділено аналізу постанови пленуму Вищого господарського суду Республіки Білорусь від 26.04.2005 р. № 16 «Про деякі питання застосування судами законодавства при розгляді справ про захист ділової репутації» у зв'язку з можливістю його застосування за аналогією в тому ж обсязі. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок про дотримання Республікою Білорусь повною мірою відповідних міжнародних зобов'язань, передбачених Паризькою конвенцією. Крім того, виявлено недоліки білоруського законодавства, що нівелюють практичну доцільність звернення за судовим захистом у разі прямої дискредитації. Також запропоновано скорегувати поняття недобросовісної конкуренції з метою урахування в ньому можливості спричинення прямою дискредитацією одночасно і збитків, і шкоди діловій репутації. Визнано доцільним доповнити згадану Постанову положеннями, що стосуються специфіки захисту ділової репутації суб'єктів господарювання у разі порушення цього блага актом недобросовісної конкуренції.

The constant growth of counterfeiting of the medicines in Ukraine led to the need for ratification of the Convention "Concerning the fight against counterfeit medical products and similar crimes that threaten the health of the population" and the reform of legislation in line with European requirements and standards. The purpose of the work – to examine the structure and content of the Convention from the perspective of forensic pharmacy. Materials – the legal framework of Ukraine to ratify the Convention "Concerning the fight against counterfeit medical products and similar crimes that threaten the health of the population". Methods – forensic and pharmaceutical monitoring, normative and legal analysis. Ratification of the Convention "Concerning the fight against counterfeit medical products and similar crimes that threaten the health of the population" provides for criminal and administrative liability for falsification of drugs or commit crimes that threaten the health of the population. This entails the need for changes in the pharmaceutical, medical and legal legislation of Ukraine. The article highlights the main chapters of the Convention "Concerning the fight against counterfeit medical products and similar crimes that threaten the health of the population", drawn up a list of crimes that fall under its action, and provides the basic penalties for the commission of these crimes from the perspective of forensic pharmacy. ; Постоянный рост фальсификации лекарственных средств в Украине вызвал необходимость ратификации Конвенции «О борьбе с фальсификацией медицинской продукции и сходными преступлениями, угрожающими здоровью населения» и реформирования законодательства в соответствии с европейскими требованиями и стандартами. Цель работы – изучение структуры и содержания Конвенции с позиции судебной фармации. Материалы исследования – нормативно-правовая база Украины по ратификации Конвенции. Использовали методы судебно-фармацевтического мониторинга, нормативно-правового анализа. Ратификация Конвенции предусматривает уголовную и административную ответственность за фальсификацию лекарственных средств или совершение преступлений, угрожающих здоровью населения. Это влечет за собой необходимость внесения изменений в фармацевтическое, медицинское и юридическое законодательство Украины. В статье выделены основные главы Конвенции, составлен перечень преступлений, попадающих под её действие, а также приведены основные санкции за совершение указанных преступлений с позиции судебной фармации.