Suchergebnisse

The article discusses the crisis of democracy in the modern world. There are two formats of the crisis: 1. The crisis of civil society associated with the regime of mobility; 2. The crisis of forms of participation of citizens in democratic governance. At the same time, global peace is inherent in growing demand for democracy. Democratic revolutions and movements of our time have become the way of its implementation. Understanding the new quality and prospects of this social activity is possible only in view of new anthropology of human individual. Its essence expresses the concept of singularity.

The article analyzes the contemporary crisis of democracy as one of the key factors in the socio-political situation of the global world. A substantive separation between critical reflection on the effectiveness of mechanisms, procedures and other elements of govern- ment, which constitutes an inseparable dimension of democratic life, and the actual crisis of democracy as a way of self-organization of society, is conducted. Two versions of this crisis are distinguished: (1) the denial of a democratic system by other socio-political sys- tems (first of all totalitarian regimes); (2) the loss of democracy by virtue of the pressure of internal problems and conflicts in the development of society. The devastation of the con- temporary crisis of democracy lies in the crisis of political participation of citizens in the process of governance and, in general, the exercise of power functions. That is why, first of all, the crisis of the representative form of democracy. Among the ways of overcoming it, the emphasis is on the mechanisms of direct democracy, which ensures the involvement of citi- zens in government practices. Proceeding from the drawbacks of traditional forms of direct democracy (in particular, plebiscite), a model of deliberative democracy is proposed, which organically combines the expansion of opportunities for citizen participation in government with the neutralization of manipulative technologies of public communication. The com- plex of requirements for public discourse is substantiated so that he could answer the tasks of deliberative democracy (criteria of authenticity of a discourse). A special role in it must be played by the media of discourse — a public intellectual. Based on these theoretical foun- dations, the state and problems of public discourse in Ukraine are analyzed. This allows us to determine the prospect of a deliberative democracy in Ukrainian society. ; У статті аналізується сучасна криза демократії як один із ключових чинників соціально-політичної ситуації ґлобального світу. Проведено змістове розмежування між критичною рефлексією щодо дієвості механізмів, процедур та інших елементів урядування, яка становить невіддільний вимір демократичного життя, і власне кри- зою демократії як способу самоорганізації суспільства. Вирізнено два формати цієї кризи: (1) заперечення демократичного устрою з боку інших соціально-політичних систем (передусім тоталітарних режимів); (2) втрата демократією дієвості під тис- ком внутрішніх проблем і колізій розвитку суспільства. Осердя сучасної кризи де- мократії полягає у кризі політичної участі громадян у процесі управління та взагалі здійснення владних функцій. Тому це передусім є кризою представницької форми демократії. Серед шляхів її подолання наголос робиться на механізмах прямої демо- кратії, що забезпечує залучення громадян у практики урядування. Виходячи з недо- ліків традиційних форм прямої демократії (зокрема, плебісцитів), пропонується модель деліберативної демократії, що органічно поєднує в собі розширення можливостей участі громадян в урядуванні з нейтралізацією маніпулятивних технологій публічної комунікації. Обґрунтовано комплекс вимог до публічного дискурсу, щоб він був спроможний відповідати завданням деліберативної демократії (критерії ав- тентичності дикурсу). Особливу роль в ньому має відіграти медіум дискурсу — пуб- лічний інтелектуал. Виходячи з цих теоретичних засновків, проаналізовано стан і проблеми публічного дискурсу в Україні. Це дає змогу визначити перспективу делі- беративної демократії в українському суспільстві.

У статті проаналізовано основні проблеми сучасного полікультурного суспільства, а також виявлено негативні сторони політико-філософської парадигми мультикультуралізму, що ведуть до кризи в поліетнічному соціумі. Продемонстровані недоліки «мозаїчного» мультикультуралізму на прикладах концепцій Ч. Тейлора та У. Кімлики. Виявлені основні помилки мультикультуралістів щодо інтерпретації культури, яка представляється стабільною цілісністю. і в розумінні суспільства, що розглядається як конгломерат монолітних одиниць. Проаналізовані негативні наслідки такого підходу: соціальна фрагментація та підміна особистої самоідентифікації груповою приналежністю. З опорою на теорію С. Бенхабіб розкривається комунікативна природа культури, що розуміється як сукупність наративів з проникними межами. Обґрунтовано необхідність дотримання принципів деліберативної демократії, що має сприяти вищому ступеню інтерсуб'єктивності процесів взаєморозуміння та спонтанної самоорганізації в суспільстві. Проаналізовано концепцію Ю. Габермаса, яка розглядає деліберативну теорію демократії як синтез важливих елементів республіканської та ліберальної моделей, крайнощі яких можуть бути згладжені в рамках деліберативної теорії. Представлено обгрунтування деліберативної концепції демократії, як найбільш відповідної моделі умовам багатошарового плюралізму.

У статті розглядаються зони проблемності сучасних шляхів розвитку демокра­тії і лібералізму, «критичні стики» щодо їх подальшого взаємозв'язку, підкреслю­ється неоднозначна роль популізму в контексті перспективи демократичних про­цесів, позначаються центри можливих кореляцій політичних зрушень, можливі тенденційності змін. ; В статье рассматриваются зоны проблемности современных путей развития демократии и либерализма, «критические стыки» относительно их дальнейшей взаимосвязи, подчеркивается неоднозначная роль популизма в контексте перспективы процессов, обозначаются центры возможных корреляций политических сдвигов, заданности тенденций изменений. ; Problem setting. In our opinion, the current crisis of democracy should be investigated in the broad context of the mutual influence of democracy and liberalism, the growth of populist tendencies in the world, the strengthening of authoritarianism, the crisis of liberal institutionalism and the complexity of the draft international law, and in connection with the sum of geopolitical factors.Recent research and publications analysis. The scientific literature discusses widely the problems of the modern crisis of democracy. They are at the center ofattention ofwell- known scholars (Irina Denisenko, Mykhailo Trebin, Ihor Polishchuk, Halyna Kuts, Victoria Pohribna, Olena Sakhan, Chantal Mouffe, Steven Levitsky, Lukan A. Way, Jan Zielonka, Larry Diamond, Daniel Ziblatt, Jordan Kyle, Yascha Mounk, Limor Gultchin, Nadia Urbinati).Paper objective. The purpose of this work is to find out where in the modern world the differences between liberalism and democracy begin. The task is to reach understanding of the threats and possible positive aspects of the affirmation ofpopulism, to point out the places and meaningful centers of critical joins, manifestations or «breakthroughs» of perspectives on political processes, values-orientation shifts, institutional changes.Paper main body. The article attempts to study the modern crisis of democracy in a diverse sense, in the broad context of the mutual influence of democracy and liberalism. The problem of growth of populist movements of various character in the world, their meaningful expression, influence on the transformation of democracy, threats to the combination of democracy and liberalism is analyzed. There are tendencies of increasing authoritarianism, deepening the crisis of the liberal model of institutionalism and the whole draft international law. The separate statistical data of international organizations concerning the degree andforms of distribution of populism have been researched, various scientific approaches concerning variants of further development of populist scenarios under conditions of newest geopolitical changes and strategic interests transformations are considered. An attempt was made to designate places and centers for the content of manifestations or critical moments, «breakthroughs» in prospects for political processes, changes in value orientations, institutional changes. to find the best ways and resources for further development. Attention is drawn to the fact that the crisis of democracy arose on the verge of links between the content of liberalism (with its uncertainty about the collective identity of the past and present) and democracy as a process of tolerance to the plurality of interests and opportunities for their legal representation and advocacy. It was emphasized that a change in the development tendency may occur depending on many factors, including readiness for the consolidated solutions of the elites of the modern worldto overcome all threats and find a balance of national-state and world-scale. interests. It is emphasized that the nature of the resolution of the conflict in Venezuela may have an important precedent that will lead to a quick and qualitative change, which can also create a certain trajectory for the future development ofpolitical processes at various levels. It is also noted that one of the centers of concentration trends is the situation with the final decision of the UK on membership in the European Union.Conclusions of the research. In our opinion, the change in the development trend (on monovectorality, the universality of the path, etc., the issue even is not discussed) can occur depending on many factors, including the readiness for the consolidated solutions of the elites of the modern world to overcome all threats andfind ways to balance the aggregate interests between levels of national-state character and world scale. An important position in designating the prospect is how the situation in Venezuela will end: what will be meaningful and in what style - ruptura pactada or armed conflict - may be a meaningful breakthrough of perspective which will mark orientations in the formation of tendencies. But, perhaps, this situation development, by the law of large numbers, will bring chaos to a level absurd with further non-obvious solutions and conflicting scenarios. One way or another, the solution to the conflict of interest in Venezuela and the solution to the issue of Brexit will be followed by a quick qualitative change, which may also set a certain trajectory for future shifts in political processes at different levels.

У статті розглядаються зони проблемності сучасних шляхів розвитку демокра­тії і лібералізму, «критичні стики» щодо їх подальшого взаємозв'язку, підкреслю­ється неоднозначна роль популізму в контексті перспективи демократичних про­цесів, позначаються центри можливих кореляцій політичних зрушень, можливі тенденційності змін. ; В статье рассматриваются зоны проблемности современных путей развития демократии и либерализма, «критические стыки» относительно их дальнейшей взаимосвязи, подчеркивается неоднозначная роль популизма в контексте перспективы процессов, обозначаются центры возможных корреляций политических сдвигов, заданности тенденций изменений. ; Problem setting. In our opinion, the current crisis of democracy should be investigated in the broad context of the mutual influence of democracy and liberalism, the growth of populist tendencies in the world, the strengthening of authoritarianism, the crisis of liberal institutionalism and the complexity of the draft international law, and in connection with the sum of geopolitical factors.Recent research and publications analysis. The scientific literature discusses widely the problems of the modern crisis of democracy. They are at the center ofattention ofwell- known scholars (Irina Denisenko, Mykhailo Trebin, Ihor Polishchuk, Halyna Kuts, Victoria Pohribna, Olena Sakhan, Chantal Mouffe, Steven Levitsky, Lukan A. Way, Jan Zielonka, Larry Diamond, Daniel Ziblatt, Jordan Kyle, Yascha Mounk, Limor Gultchin, Nadia Urbinati).Paper objective. The purpose of this work is to find out where in the modern world the differences between liberalism and democracy begin. The task is to reach understanding of the threats and possible positive aspects of the affirmation ofpopulism, to point out the places and meaningful centers of critical joins, manifestations or «breakthroughs» of perspectives on political processes, values-orientation shifts, institutional changes.Paper main body. The article attempts to study the modern crisis of democracy in a diverse sense, in the broad context of the mutual influence of democracy and liberalism. The problem of growth of populist movements of various character in the world, their meaningful expression, influence on the transformation of democracy, threats to the combination of democracy and liberalism is analyzed. There are tendencies of increasing authoritarianism, deepening the crisis of the liberal model of institutionalism and the whole draft international law. The separate statistical data of international organizations concerning the degree andforms of distribution of populism have been researched, various scientific approaches concerning variants of further development of populist scenarios under conditions of newest geopolitical changes and strategic interests transformations are considered. An attempt was made to designate places and centers for the content of manifestations or critical moments, «breakthroughs» in prospects for political processes, changes in value orientations, institutional changes. to find the best ways and resources for further development. Attention is drawn to the fact that the crisis of democracy arose on the verge of links between the content of liberalism (with its uncertainty about the collective identity of the past and present) and democracy as a process of tolerance to the plurality of interests and opportunities for their legal representation and advocacy. It was emphasized that a change in the development tendency may occur depending on many factors, including readiness for the consolidated solutions of the elites of the modern worldto overcome all threats and find a balance of national-state and world-scale. interests. It is emphasized that the nature of the resolution of the conflict in Venezuela may have an important precedent that will lead to a quick and qualitative change, which can also create a certain trajectory for the future development ofpolitical processes at various levels. It is also noted that one of the centers of concentration trends is the situation with the final decision of the UK on membership in the European Union.Conclusions of the research. In our opinion, the change in the development trend (on monovectorality, the universality of the path, etc., the issue even is not discussed) can occur depending on many factors, including the readiness for the consolidated solutions of the elites of the modern world to overcome all threats andfind ways to balance the aggregate interests between levels of national-state character and world scale. An important position in designating the prospect is how the situation in Venezuela will end: what will be meaningful and in what style - ruptura pactada or armed conflict - may be a meaningful breakthrough of perspective which will mark orientations in the formation of tendencies. But, perhaps, this situation development, by the law of large numbers, will bring chaos to a level absurd with further non-obvious solutions and conflicting scenarios. One way or another, the solution to the conflict of interest in Venezuela and the solution to the issue of Brexit will be followed by a quick qualitative change, which may also set a certain trajectory for future shifts in political processes at different levels.

The paper explores the crisis of contemporary democracy, and citizen participation in public governance as a tool for its resolution. The reasons for the growing discrepancy between the demands of the citizens and the actions of the government are presented. The pros and cons of citizen participation are summarized in order to frame multiple dimensions of this complex issue. Studies on the positive and negative outcomes of participation are considered, and a conclusion is reached that under certain circumstances citizens' involvement might be very beneficial, and under other circumstances it might not. ; У статті досліджується криза сучасної демократії і участь громадян у державному управлінні як інструмент подолання кризи. Представлені причини наростаючої невідповідності між вимогами громадян і діями влади. Автором узагальнено переваги і недоліки участі громадян для того, щоб визначити певні аспекти цієї складної проблеми. Значна частина сучасної теорії демократії присвячена якості демократії та динаміці процесів демократизації та протилежних їй процесів. У наукових дослідженнях обґрунтовано тезу, що в демократичних суспільствах зростає незадоволення функціонуванням влади, і все більше громадян вважають свої уряди недостатньо демократичними. Іншими словами, демократії стикаються з викликом стати більш демократичними. Метою цієї публікації є дослідження можливостей підвищення якості демократії через посилення участі громадян у прийнятті рішень. Для досягнення цієї мети проаналізовано широкий спектр літератури у галузі політології та державного управління щодо практичних наслідків залучення та участі громадян. Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані широким загалом фахівців і науковців, які в галузі публічного управління вирішують комплексну проблему залучення та участі громадян у державному управлінні з погляду на безперечні переваги та неминучі ризики. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити висновок, що за певних обставин участь громадян може бути досить корисною, а за інших обставин – навпаки. З огляду на потенційні переваги та недоліки залучення та участі громадян у визначеній політиці, наукова дискусія щодо того, як саме громадяни повинні брати участь у прийнятті рішень, триває. Основне питання полягає у тому, який тип процесу участі найкраще працює для усіх зацікавлених сторін та в яких конкретно випадках. Як теорія, так і практика демократичних інновацій мають бути зосереджені на розробці ефективних моделей та процедур, які використовують і збільшують переваги участі громадян та зменшують або нейтралізують її недоліки.

The main aim of this paper is to examine the problem of the crisis of liberal democracy in the modern world, referring to the phenomenon of a loss of balance between social and personal good in a pluralistic society. There are several concepts of democracy in political science, including the classic liberal concept, which sees its core priorities collide with recent global challenges. Thus, the relevance of this problem refers to the recent disappointment in the idea of liberal democracy, which shows disillusionment in democracy as such. In response to this trend, some hybrid regimes offer an alternative in the form of so-called democracies with illiberal approaches. From the other side, the liberal democratic platforms are used by populist political forces, which results in dividing democratic societies about the questions hard to finally solve. The Brexit problem – the process of British exit from the European Union – shows recent examples of long-lasting social effects derived from the crisis of liberal democratic concept. The author of the article has come to the conclusion that when it comes to modern democratic processes, classic liberal approach brings the populism threat back to the table. When there is no balance between the totally free civil society with its direct democratic influences and the state structure with formal procedures aimed at total good of beneficial functioning, the liberal instruments would be used by populists. Populism can create severe divisions within liberal democratic societies providing dilemmas, such as Brexit, which are difficult to solve with the same liberal democratic procedures. This means that liberal democratic approach undermines itself with the very fact of the existing tendency to lose balance between the ideal personal freedom (that includes satisfying every citizen's choice) and public good. ; Головною метою статті є дослідження проблеми кризи ліберальної демократії в сучасному світі з огляду на втрату рівноваги між суспільним та особистим благом у плюралістичному суспільстві. У політичній науці існує кілька концепцій демократії, включаючи класичну ліберальну концепцію, чиї ключові пріоритети стикаються з сучасними глобальними проблемами. Таким чином, актуальність цього дослідження виходить з проблеми сучасного розчарування в ідеї ліберальної демократії, що також визначається розчаруванням в демократії в цілому. У відповідь на цю тенденцію деякі гібридні режими пропонують альтернативу у вигляді так званих демократій з неліберальними підходами. З іншого боку, ліберально-демократичні платформи використовуються популістськими політичними силами, що призводить до поділу демократичного суспільства з питань, які важко вирішити остаточно. Проблема Brexit - процес виходу Великобританії з Європейського Союзу – демонструє новий приклад довготривалих соціальних наслідків, що походять від кризи ліберально- демократичної концепції. Автор дослідження приходить до висновку, що коли йдеться про сучасні демократичні процеси, класичний ліберальний підхід повертає загрозу популізму. Коли немає рівноваги між абсолютно вільним громадянським суспільством з його прямими демократичними впливами та державною структурою з офіційними процедурами, спрямованими на суспільне благо через успішне управління, ліберальні інструменти використовуються популістами. Популізм може створити серйозний розкол в ліберально-демократичних суспільствах, який призводить до таких дилем, як Brexit, що важко вирішити за допомогою власне ліберально- демократичних процедур. Це означає, що ліберально-демократичний підхід підриває сам факт свого існування через втрату рівноваги між ідеальною особистою свободою (що включає задоволення вибору кожного громадянина) та суспільним благом. ; Головною метою статті є дослідження проблеми кризи ліберальної демократії в сучасному світі з огляду на втрату рівноваги між суспільним та особистим благом у плюралістичному суспільстві. У політичній науці існує кілька концепцій демократії, включаючи класичну ліберальну концепцію, чиї ключові пріоритети стикаються з сучасними глобальними проблемами. Таким чином, актуальність цього дослідження виходить з проблеми сучасного розчарування в ідеї ліберальної демократії, що також визначається розчаруванням в демократії в цілому. У відповідь на цю тенденцію деякі гібридні режими пропонують альтернативу у вигляді так званих демократій з неліберальними підходами. З іншого боку, ліберально-демократичні платформи використовуються популістськими політичними силами, що призводить до поділу демократичного суспільства з питань, які важко вирішити остаточно. Проблема Brexit - процес виходу Великобританії з Європейського Союзу – демонструє новий приклад довготривалих соціальних наслідків, що походять від кризи ліберально- демократичної концепції. Автор дослідження приходить до висновку, що коли йдеться про сучасні демократичні процеси, класичний ліберальний підхід повертає загрозу популізму. Коли немає рівноваги між абсолютно вільним громадянським суспільством з його прямими демократичними впливами та державною структурою з офіційними процедурами, спрямованими на суспільне благо через успішне управління, ліберальні інструменти використовуються популістами. Популізм може створити серйозний розкол в ліберально-демократичних суспільствах, який призводить до таких дилем, як Brexit, що важко вирішити за допомогою власне ліберально- демократичних процедур. Це означає, що ліберально-демократичний підхід підриває сам факт свого існування через втрату рівноваги між ідеальною особистою свободою (що включає задоволення вибору кожного громадянина) та суспільним благом.

Виокремлено кризові дискурси ліберальної демократії: симулятивний, екзистенційний, аксіологічний. Симулякр ліберальної демократії ще більше розмиває та знесилює соціально-політичну реальність та поступово відбувається деструкція соціальної та історичної пам'яті. Криза ліберальної демократії набуває екзистенційного забарвлення через її однозначний та безумовний соціальний статус. Суспільство тут лише «зачиняє пастку», з одного боку, надаючи громадянину відчуття важливості для держави, а з іншого – зводячи нанівець можливість для людини об'єктивного сенсу та конкретного визначення на рівні громадянського існування. Криза ліберальної демократії з одного боку конституює деформацію ціннісних орієнтирів людини та суспільства, а з іншого – надає можливість трансформації ціннісних векторів задля подолання кризи.

In this article the vulnerability of democratic states in the context of a hybrid war through the prism of political institutions and processes was considered. It is determined that the Russian Federation in its dissemination of hybrid threats pays special attention to the institute of direct democracy - elections as the main process of state functioning. Through disinformation campaigns and manipulations with democratic values and principles, the aggressor tries to weaken the opponents, undermine political systems from the inside, and exacerbate tension and polarization in society. The article analyzes the publication of the adviser to the president of the Russian Federation, Vladislav Surkov, in which the unequivocal threat to the Western democratic world order is expressed. An analysis of the statements of Surkov showed that modern liberal democracy is an extremely vulnerable mechanism, where the Russian Federation spreads chaos by manipulating. The aggressor focuses on the erosion of confidence in the government and the strengthening of populism. A similar result is achieved by spreading misinformation and manipulating information. It has been established that misinformation is intended to create an appropriate public opinion, which should correspond to the goals of the aggressor. It is established that the aggressor is interested in the elections as a process, and therefore the victory of a particular (pro-Russian) candidate is not so important for aggressor's purposes. Therefore the process of voting is bringing to the point of absurdity, which would entail doubts about the result of such a procedure. Accordingly, the final result of such elections will be a political system without voter's confidence. Narratives that are "thrown" into the information field are designed to disorient the voter as much as possible, to polarize society, which ultimately should cast doubt on the effectiveness of the electoral process. Therefore, Russian propaganda, through various channels, simultaneously criticizes all the political forces, even opposing in its ideology, or supports some of them (e.g. far-right or far-left populist movements). Keywords: Hybrid war, elections, democracy, Russian-Ukrainian war, populism. ; В статті розглянуто вразливість демократичних держав в умовах гібридної війни крізь призму проблематики політичних інститутів та процесів. Визначено, що Російська Федерація у своєму поширенні гібридних загроз приділяє особливу увагу інституту прямої демократії – виборам як головному процесу функціонування держави. За допомогою дезінформаційних кампаній, маніпулюючи демократичними цінностями та принципами, агресор намагається послабити опонентів, підірвати політичні системи зсередини та посилити напругу та поляризацію в суспільстві. Ключові слова: Гібридна війна, вибори, демократія, російсько-українська війна, популізм. В статье рассмотрено уязвимость демократических государств в условиях гибридной войны сквозь призму проблематики политических институтов и процессов. Определено, что Российская Федерация в своем распространении гибридных угроз уделяет особенное внимание институту прямой демократии – выборам як главному процессу функционирования государства. При помощи дезинформационных кампаний, манипулируя демократическими ценностями и принципами, агрессор пытается ослабить оппонентов, подорвать политические системы изнутри и усилить напряжения и поляризацию в обществе. Ключевые слова: Гибридная война, выборы, демократия, российско-украинская война, популизмIn this article the vulnerability of democratic states in the context of a hybrid war through the prism of political institutions and processes was considered. It is determined that the Russian Federation in its dissemination of hybrid threats pays special attention to the institute of direct democracy - elections as the main process of state functioning. Through disinformation campaigns and manipulations with democratic values and principles, the aggressor tries to weaken the opponents, undermine political systems from the inside, and exacerbate tension and polarization in society. The article analyzes the publication of the adviser to the president of the Russian Federation, Vladislav Surkov, in which the unequivocal threat to the Western democratic world order is expressed. An analysis of the statements of Surkov showed that modern liberal democracy is an extremely vulnerable mechanism, where the Russian Federation spreads chaos by manipulating. The aggressor focuses on the erosion of confidence in the government and the strengthening of populism. A similar result is achieved by spreading misinformation and manipulating information. It has been established that misinformation is intended to create an appropriate public opinion, which should correspond to the goals of the aggressor. It is established that the aggressor is interested in the elections as a process, and therefore the victory of a particular (pro-Russian) candidate is not so important for aggressor's purposes. Therefore the process of voting is bringing to the point of absurdity, which would entail doubts about the result of such a procedure. Accordingly, the final result of such elections will be a political system without voter's confidence. Narratives that are "thrown" into the information field are designed to disorient the voter as much as possible, to polarize society, which ultimately should cast doubt on the effectiveness of the electoral process. Therefore, Russian propaganda, through various channels, simultaneously criticizes all the political forces, even opposing in its ideology, or supports some of them (e.g. far-right or far-left populist movements). Keywords: Hybrid war, elections, democracy, Russian-Ukrainian war, populism.

The article analyzes the phenomenon of post-truth as a significant intellectual and cultural symptom of modernity. There are considered its ability to reveal the content of the modern epoch, the place of post-truth in postmodern discourse, and the heuristic potential of the discourse upon the «post-». The main features of the post-truth as a communicative strat- egy are analyzed. On this basis, the incorrectness of definition of the present day as an era of «post-» is proved. The phenomenon of post-truth is just one of the symptoms of a deep crisis of justice, public morality and democratic governance, and, in general, the degradation of political responsibility and standards of public behavior in a globalizing world. ; У статті аналізується феномен постправди як вагомий інтелектуальний та культурний симптом сучасності. З'ясовуються його можливості щодо виявлення змісту сучасної епохи, місце постправди у постмодерному дискурсі та евристичний потенціал дискурсу «пост-». Аналізуються головні особливості постправди як комунікативної стратегії. На цій підставі доводиться некоректність визначення сучасності як епохи постправди. Феномен постправди є лише одним із симптомів глибокої кризи правосвідомості, суспільної моралі та демократичного урядування й загалом деґрадації політичної відповідальності та стандартів публічної поведінки за умов ґлобалізації.

У статті проаналізовано основні проблеми сучасного полікультурного суспільства, а також виявлено негативні сторони політико-філософської парадигми мультикультуралізму, що ведуть до кризи в поліетнічному соціумі. Продемонстровані недоліки «мозаїчного» мультикультуралізму на прикладах концепцій Ч. Тейлора та У. Кімлики. Виявлені основні помилки мультикультуралістів щодо інтерпретації культури, яка представляється стабільною цілісністю. і в розумінні суспільства, що розглядається як конгломерат монолітних одиниць. Проаналізовані негативні наслідки такого підходу: соціальна фрагментація та підміна особистої самоідентифікації груповою приналежністю. З опорою на теорію С. Бенхабіб розкривається комунікативна природа культури, що розуміється як сукупність наративів з проникними межами. Обґрунтовано необхідність дотримання принципів деліберативної демократії, що має сприяти вищому ступеню інтерсуб'єктивності процесів взаєморозуміння та спонтанної самоорганізації в суспільстві. Проаналізовано концепцію Ю. Габермаса, яка розглядає деліберативну теорію демократії як синтез важливих елементів республіканської та ліберальної моделей, крайнощі яких можуть бути згладжені в рамках деліберативної теорії. Представлено обгрунтування деліберативної концепції демократії, як найбільш відповідної моделі умовам багатошарового плюралізму. ; У статті проаналізовано основні проблеми сучасного полікультурного суспільства, а також виявлено негативні сторони політико-філософської парадигми мультикультуралізму, що ведуть до кризи в поліетнічному соціумі. Продемонстровані недоліки «мозаїчного» мультикультуралізму на прикладах концепцій Ч. Тейлора та У. Кімлики. Виявлені основні помилки мультикультуралістів щодо інтерпретації культури, яка представляється стабільною цілісністю. і в розумінні суспільства, що розглядається як конгломерат монолітних одиниць. Проаналізовані негативні наслідки такого підходу: соціальна фрагментація та підміна особистої самоідентифікації груповою приналежністю. З опорою на теорію С. Бенхабіб розкривається комунікативна природа культури, що розуміється як сукупність наративів з проникними межами. Обґрунтовано необхідність дотримання принципів деліберативної демократії, що має сприяти вищому ступеню інтерсуб'єктивності процесів взаєморозуміння та спонтанної самоорганізації в суспільстві. Проаналізовано концепцію Ю. Габермаса, яка розглядає деліберативну теорію демократії як синтез важливих елементів республіканської та ліберальної моделей, крайнощі яких можуть бути згладжені в рамках деліберативної теорії. Представлено обгрунтування деліберативної концепції демократії, як найбільш відповідної моделі умовам багатошарового плюралізму. ; This paper analyzes the main problems of the modern multicultural society, and identifies the negative aspects of multiculturalism, that lead to the crisis in a multiethnic state. Attention is drawn to the shortcomings of «mosaic» multiculturalism in C. Taylor and W. Kymlicka concepts. Attempts are made to analyze the misconception of culture as a stable integrity, and society as a conglomerate of monolithic units. The negative effects of multiculturalist mistakes such as social fragmentation and the substitution of personal identity with group membership are examined. Much attention is given to the theory of S. Benhabib which disclosed communicative nature of a society where culture is represented as a network of narratives with permeable boundaries. Especially noted the necessity of implementation the principles of the concept of deliberative democracy that would have realized a higher level of mutual understanding process and spontaneous selforganization of society. The key issue of the article is J rgen Habermas theory of deliberative democracy which is presented as a synthesis of the important elements of republican and liberal models, which can be smoothed out within the deliberative model. It is shown that the deliberative theory of democracy can be the most appropriate concepts in the circumstances of multi-layer pluralism. Globalization and the intensification of migration flows contributed to the intensification of socio-cultural diversity - the emergence of new types of minorities with different value-normative systems. The formation of a new socio-cultural paradigm led to the development of new types of social contradictions, questioning the universality of the liberal doctrine. Deep cultural and value differences have caused interethnic conflicts, because political decisions in the interests of the majority are not always satisfactory and legitimate for minorities, putting democratic stability of states in jeopardy. State programs for the assimilation of cultural groups with the goal of creating an integral society did not lead to the restructuring of group identities, but rather to the growth of cultural identity and the striving of minorities to preserve their uniqueness. Ethnic separatism in multinational states has become a serious problem. The concept of multiculturalism was to be a response to the problems of a multiethnic society, but its significant shortcomings only worsened the existing crisis. Today, a new kind of policy is needed that will bring together the cultural and ethnic characteristics of people and preserve the regulatory foundations of democratic regulation. Such requirements are met by the de-liberal model of democracy.

In «consolidology» research there is an idea that «hybrid» regime is not something of a transitional form of regime moving from authoritarianism to democracy, but a separate type of regime. If the hybrid regimes are a byproduct of democratic transition, or failure, are they able to change? What is then the future of «hybrid» regimes? Are they able to survive and under what conditions? Based on the fact that Ukraine is a form of hybrid regime, known as «defective» democracy, what is the future of Ukraine? In other words, would it be able to preserve its sovereignty and territorial integrity in the adverse domestic and international conditions? This research seeks to weigh the prospects of Ukraine, considering the logic of the new government ; В постранзитологической литературе утверждается мнение, что гибридные режимы не являются чем-то переходным от авториризму к демократии, а составляют отдельный тип. Если гибридные режимы являются побочным продуктом демократических транзитов, или их неудачи, то могут ли они меняться? Какое будущее «гибридных» режимов? Способны ли они выживать и при каких условиях? Исходя из того, что Украина является гибридным режимом, в частности таким его подтипом, как «дефектная» демократия, каким представляется ее будущее? Иными словами, сохранит ли она суверенитет и территориальную целостность в нынешних неблагоприятных для нее внутренних и внешних условиях? В данном исследовании предпринята попытка взвесить перспективы Украины, исходя из логики действий новой команды ; У постранзитологічній літературі утверджується думка, що гібридні режими не є чимось перехідним від авторитаризму до демократії, а становлять окремий тип. Якщо гібридні режими є побічним продуктом демократичних транзитів, або їх невдачі, то чи можуть вони змінюватись? Яке майбутнє «гібридних» режимів? Чи здатні вони виживати і за яких умов? Виходячи з того, що Україна є гібридним режимом, зокрема таким його різновидом, як «дефектна» демократія, яким є майбутнє України? Іншими словами, чи збереже вона суверенітет і тери-торіальну цілісність за теперішніх несприятливих внутрішніх і зовнішніх умов? У цій розвідці здійснено спробу зважити перспективи України, виходячи з логіки дій нової владної команди.

The article reveals the role of education in ensuring the existence of a contemporary democratic system. Democratic governance is viewed through the prism of the crisis of representative democracy that arises in global world. The focus of the crisis forms a crisis of citizen participation in democratic governance. Among the various scenarios for overcoming this crisis, the emphasis is on a model of deliberative ("discussing") democracy. Accordingly, a key role in the productive functioning of contemporary democracy belongs to public discourse. Public discourse has an internal contradiction. Its participants are guided by their own interests, but the productivity of the discourse is achieved only if it is subject to the requirements of the common good. Five criteria of the authenticity of the discourse that make it aimed at the common good are highlighted. The medium of discourse that ensures its authenticity is a public intellectual. It is proved that the main vocation of education in the contemporary democratic system is the production of a public intellectual as an effective social character. In this process, a key role belongs to humanitarian education, respectively organized. ; У статті розкривається роль освіти в забезпеченні існування сучасної демократичної системи. Демократичне урядування розглядається крізь призму кризи представницької демократії, яка постає в умовах глобального світу. Осердя кризових явищ складає криза участі громадян в демократичному урядуванні. Серед різних сценаріїв подолання цієї кризи акцент робиться на моделі деліберативної («обговорювальної») демократії. Відповідно ключова роль в продуктивному функціонуванні сучасної демократії належить публічному дискурсу. Публічному дискурсу властива внутрішня суперечність. Його учасники керуються власними інтересами, але продуктивність дискурсу досягається лише за умови його підпорядкування вимогам загального блага. Виділені п'ять критеріїв автентичності дискурсу, які уможливлюють його спрямованість на загальне благо. Медіумом дискурсу, який забезпечує його автентичність, є публічний інтелектуал. Обґрунтовано, що головним покликанням освіти у демократичній системі сьогодення є продукування публічного інтелектуала як дієвого соціального персонажа. В цьому процесі ключова роль належить гуманітарній освіті, відповідно організованій.

Reviewed in historical prospect development and incipience legitimacy of political power in primitive and modern societies. Special emphasis put on a transformation of democratic ideas and legitimacy of power typical for them: from beginning to modern crisis of electoral democracy. The origin and significance of modern concepts and reasons legitimacy crisis in electoral democracy are found out. The new democratic institutes representing non-classical type of power legitimacy are considered, the key concepts of modern political rhetoric and practice are investigated. The key ways of development of modern democracy, the main problems which arise on its path, risks and prospects are investigated.Key words: legitimacy, idea of democracy, proximity, crisis of legitimacy, postdemocracy. ; Розглянуто в історичній перспективі розвиток і становлення типів легітимації політичної влади – від премодерних суспільств до сучасності. Особливо наголошено на трансформації демократичної ідеї та притаманних їй типів легітимації влади – від появи до сучасної кризи системи виборчо-представницької демократії. З'ясовано походження та сучасне значення поняття легітимності та причини теперішньої кризи системи представницько-виборчої демократії. Досліджено становлення нових демократичних інститутів, які репрезентують некласичні типи легітимації влади, розглянуто ключові поняття сучасної політичної риторики і практики. З'ясовано головні напрямки розвитку сучасної демократії, основні проблеми, які виникають на її шляху, ризики та перспективи.Ключові слова: легітимність, демократія, наближеність, криза легітимації, постдемократія.

У статті досліджується політичний й ідеологічний вплив Польщі на Україну в умовах Української кризи, наголошуючи на питанні чи зусилля Польщі були спрямовані на поширення демократії, здебільшого з боку Європейського Союзу, чи на подолання кризи в Україні. Стаття складається з двох частин: у першій частині досліджується польський політичний й ідеологічний вплив на Україну під час розвитку Української кризи в 2013-2014 рр., яка відбувалася в умовах Євромайдану і Революції Гідності і в контексті зусиль ЄС із поширення демократії щодо України. Друга частина спрямована на вивчення сприяння Польщі у боротьбі із поширенням російського авторитаризму в умовах російсько-української гібридної війни 2014-2020 рр. Українську кризу і посткризовий процес ми розглядаємо як значний мотивуючий фактор, який здійснює важливу роль у посиленні демократичних орієнтацій українського суспільства, а участь зовнішніх сил, передусім консолідованого Заходу, як його істотний чинник. Українська криза 2013-2020 рр. є цікавим кейсом для визначення можливостей головних донорів із зовнішнього поширення демократії для цільових країн, в нашому випадку, України.