Search results

Analyzed the attitude of the Constitutional Democratic Party to the Ukrainian question during 1905-1918 in modern historiography. Begining of 90's of the twentieth century opened a new stage in the study of Ukrainian question in the Constitutional Democratic parties of Russia during 1905-1918. Modern Russian historical science assigns an important place in their studies of the Constitutional Democratic Party. You can even talk about apologetics liberalism by Russian historians.Decades routine, dogmatically-biased approach to Russian cadets as enemies, counterrevolutionaries natural phenomenon spawned the scientific interest to the Party of People's Freedom, which in the Russian Federation is also due to the activities of political parties that consider themselves as a successors to the tradition liberalism, and as a successors of the Constitutional Democrats.The impetus for the intensification of the study the history of Russian cadets was expanding sources, the research activities, publications such materials of the congresses and of the conferences, and the party's Central Committee protocols.Important to study issues the Ukrainian question in the activity of the Constitutional Democratic Party of Russian are te work of the famous historian V. Shelohayeva and I. Mihutinoyi.The unquestioned authority of study the liberalism among Russian historians at present still V. Shelohayev. V. Shelohayev appreciates the experience of Cadets in the deciding the national question, because he believes that liberal version of the national question was the best, because it created the conditions for maintaining the unity of multi-ethnic Russian state, which historically has been designed to compromise and understanding between different nationalities, represented a real chance to avoid a violent resolution of the national question, and hence the collapse of the Russian Empire.I. Mihutina traced the position of Russian cadets in the Ukrainian question until February 1917. Scientist identifies the causes and factors, the nature and form of the Ukrainian question i to the Constitutional Democratic Party. But, very modestly evaluates the opportunities of the Ukrainian national movement.At the end of XX – XXI centuries the number of studies on the establishment of scientific biographies of leading figures of the Constitutional Democratic Party of Russia, who were engaged in national issues in general and Ukrainian particular (P. Miliukov, P. Struve, F. Rodichyev, F. Kokoshkin, I. Luchytskyy, V. Vernadsky) was increased.Some aspects of cadet positions on the Ukrainian question investigated through the prism of studying the history of the Party of People's Freedom, the political situation in Russia, the position of the bourgeoisie, the functioning of the State Duma of Russia, the history of the Russian revolution and World War I, the activity of Interim and Ukrainian governments. ; Проанализировано отношение Конституционно-демократической партии к украинскому вопросу в течение 1905-1918 гг. в современной российской историографии. Современная российская историческая наука отводит важное место в своих исследованиях Конституционно-демократической партии. Отдельные аспекты позиции кадетов с украинского вопроса освещались через призму изучения истории Партии народной свободы, политической ситуации в России, положения буржуазии, функционирования Государственной думы России, истории российских революций и Первой мировой войны, деятельности Временного и украинского правительств. ; Проаналізовано ставлення Конституційно-демократичної партії до українського питання упродовж 1905-1918 рр. у сучасній російській історіографії. Сучасна російська історична наука відводить вагоме місце у своїх дослідженнях Конституційно-демократичній партії. Окремі аспекти позиції кадетів з українського питання висвітлювалися через призму вивчення історії Партії народної свободи, політичної ситуації в Росії, становища буржуазії, функціонування Державної думи Росії, історії російських революцій і Першої світової війни, діяльності Тимчасового та українських урядів.

(uk) Ця публікація розкриває цілісну канву життєдіяльності І.Фещенка-Чопівського, показує його як політика, дипломата, ученого, видатного українця, котрий органічно увібрав українську культуру, національний характер і до останніх днів не втратив почуття національної гідності й віри в державотворчі сили свого народу. ; (en) The life activity of I. Feshenco-Chopivscogo is considered in the article. The publication shows him as a politician, a diplomat and an outstanding Ukrainian. His personality harmoniously absorbed the Ukrainian culture and national character. He didn't lose the feeling of national dignity and deep faith in the ability of his nation to build the State.

In this article, the author analyzes opinions of leaders of Ukrainian political and military environments on forming Ukrainian state and army in the period from February Revolution in 1917 till announcing the First Universal of Central Rada on the 10th (23rd) of June in 1917. Also, attention is focused on Ukrainian-Russian relations of this period and the process of Ukrainization of the army. ; У статті автор аналізує погляди лідерів українського політичного та військового середовища щодо формування української держави та армії у період від Лютневої революції 1917 р. до проголошення Першого універсалу Центральної Ради 10 (23) червня 1917 р. Також зосереджено увагу на українсько-російських взаєминах цього періоду та процесі українізації армії.

Осуществлён теоретический анализ культурно-просветительной деятельности женских объединений в Украине, которые выступали за развитие правового общества. Отражено участие в национальной жизни женщин, которые с целью реализации своего демократического права влиять на политическую, экономическую и культурную жизнь упорно работали над повышением своей общественно-политической активности и социального статуса, формированием нового типа украинской женщины. Проанализирована взаимосвязь женщин Западной Украины и Приднепровья. Акцентировано внимание на различных сферах деятельности Союза украинок. Прослежен весомый вклад сестёр-василиянок, Н. Кобринской, М. Рудницкой в формирование самообразования женщин, обеспечение гендерного паритета, повышение авторитета женщины в украинском обществе. ; The theoretical analysis of cultural and educational activity of the women's groups that fought for the creation of a lawful society is performed in the article. The participation of women in the national life of the country for the purpose of realization of their democratic right to influence the political, economic and cultural life of the state, improve their social and political activity and social status and form a new type of the Ukrainian woman is reflected. The relationship between the women of Western Ukraine and the Dnieper is analyzed. The attention is focused on various fields of activity of the Ukrainian Women Union. The contribution of sistervasyliankas, N. Kobrynska, M. Rudnytska in the formation of women's self-educationf, gender parity, the growing of public image of a woman is shown.

Актуальність обраної теми дослідження обумовлена збереженням та збагаченням національної культури українського народу й вдосконаленням національної системи виховання. Одним із шляхів розв'язання вказаного завдання є висвітлення вітчизняних традицій минулого і творче використання їхнього значного пізнавально-виховного потенціалу, зокрема вивчення досвіду регіональних товариств культурно-громадської організації «Просвіта». Метою даної розвідки було висвітлення історіографії діяльності вищезазначених товариств. У статті розглянуто і систематизовано відомості про діяльність регіональних товариств громадської організації «Просвіта» у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. на півдні України. На основі історико-аналітичного методу та теоретичного аналізу виявлено спільні та відмінні форми роботи просвітницьких товариств з громадськістю. З'ясовано, що першочерговим завданням регіональних «Просвіт» було сприяння освіті українського народу в культурному, національному, політичному та соціально-економічному напрямах. Виявлено, що на півдні України наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. культурно-просвітницька робота проводилася різними товариствами, які згодом були реорганізовані в «Просвіти». З'ясовано, що Маніфест 17 жовтня 1905 р. надав можливості прогресивній інтелігенції займатися розвоєм національної культури в товариствах «Просвіта» на офіційній основі. Кожне товариство мало свій статут, в якому було прописано мету та форми діяльності. Головними напрямами діяльності «Просвіт» були культурний і просвітницький розвиток українського народу. ; The urgency of the chosen topic of research is due to the preservation and enrichment of the national culture of the Ukrainian people and the improvement of the national system of education. One of the ways of solving this task is to highlight the national traditions of the past and to use the creative potential of their significant cognitive and educational potential, in particular, to study the experience of regional associations of the cultural and public organization «Prosvita». The purpose of this article was to highlight the historiography of the activities of the above-mentioned societies. The article discusses and systematizes information about the activities of regional societies of the «Prosvita» public organization in the late nineteenth and early twentieth centuries in the south of Ukraine. Сommon and distinct forms of educational societies public work are revealed on the basis of historical-analytical method and theoretical analysis. It was clarified that the primary task of the regional «Prosvita's» was to promote education of the Ukrainian people in the cultural, national, political and socio-economic directions.It was found that in the south of Ukraine at the end of the nineteenth and early twentieth centuries cultural and educational work was carried out by various societies, which were subsequently reorganized into «Prosvita's». It was found out that the Manifest of October 17, 1905 provided the opportunity for the progressive intelligentsia to engage in the development of national culture in the «Prosvita» societies on an official basis. Each society had its own charter, in which the purpose and forms of activity were specified. It was determined that the traditional forms of «Prosvita» founder – the Galician Society (creation of departments, libraries, reading rooms, printing Ukrainian writers works, brochures, school textbooks, newspapers, educational activities of intelligentsia) in various regions expanded by other types of activities of the «Prosvita» units, namely, Odessa «Prosvita» – organization of book trade, establishment of schools, gardens, educational and charity institutions; Katerynoslavsk fellowship – division of activity into four sections: (a) dramatic (organization of performances), b) vocal-musical (organization of choirs and public events – concerts, parties); c) literary – printing of Ukrainian popular scientific books and newspapers, organization of book exhibitions to popularize spreading of educational publications); d) library – organization of libraries work for popularization of Ukrainian books); Kherson Society – organization of educational courses and public lectures; Mykolayiv Society – printing of Ukrainian periodicals; creation of book collections, museums, bookshops, labor offices, educational and charity institutions, scholarships, schools. Despite the differences in the forms of work, the main «Prosvitas» activity areas were cultural and educational development of the Ukrainian people.

Розкрито сутність асиметричної децентралізації як виду по- літичної децентралізації, її ідейна основа та інституціональне призначення, визначено умови, що відкривають перспективи її впровадження в Україні. Показано, що асиметрична децентралізація є видом політичної децентра- лізації, за результатами якої регіональним органам влади надаються неод- накові повноваження. Її інституціональне призначення полягає у наданні регіонам відносної автономії в політико-правовому, матеріально-фінансо- вому, етнокультурному чи інших сенсах з метою розв'язання регіональних конфліктів та подоланні сепаратистських настроїв. Така автономія дає змогу захищати права громадян та реалізувати інтереси окремих історично сформованих регіонів, де існують значні розбіжності в історико-культурному, геополітичному, етнополітичному, економічному планах.
Ідейною базою асиметричної децентралізації в Україні виступає євро- пейський "новий регіоналізм", який обґрунтовує принцип відтворення по- літичної самобутності регіону, у межах якого обґрунтовується підвищення ефективності управління, зниження рівня корупції, залучення громадян до управління на основі партисипативної демократії, забезпечення демокра- тичних стандартів, підвищення якості в наданні адміністративних послуг, економічне зростання.
Стверджується, що європейський вибір орієнтує Україну йти шляхом "нового регіоналізму". Проте, в нинішніх умовах асиметрична децентралі- зація не має підтримки з боку політичних сил та населення регіонів. Харак- терною особливістю сучасної України є її інституціональна слабкість. Тим не менш, автор стверджує, що консервація процесів децентралізації надовго залишить Україну на узбіччі європейського шляху розвитку. На закінчен- ня стверджується, що адекватна для України модель децентралізації може допускати елементи асиметричності лише за певних умов: зламу партій- но-олігархічної системи, впровадження механізмів поміркованого партій- ного плюралізму, наявності механізмів партисипативної та консенсусної демократії, зміцнення культурно-інституціонального середовища та основ місцевого самоврядування, оптимізації та раціоналізації публічного управ- ління, демократизації суспільно-політичного життя в цілому.

The purpose of the article is to give a review of the current environment of management and the development of culture and arts in the system of cultural and creative industries in Ukraine. The methodology of research is the application of the descriptive method and definitive analysis, functional analysis, formal characterization in the process of research regarding the national field of management and development of culture and arts segment in Ukraine. The scientific novelty is the analysis of the institutional field of national development of culture and arts in Ukraine. The scientific novelty is an analysis of the institutional field of development of national culture and art in the aspects of public administration, institutions of higher education (HEI) in the indicated areas, and government mass media channels. Conclusions: Effective organization of national management of institutional field development of national forms of cultural and art interaction – that is the Ukrainian cultural need in the process of its civilizational development. The main aspects of development and support of culture and arts from the government institutions side, in our opinion, are coordination of means of the government management system in the cultural and arts industry, institutions of higher education in culture and arts industries, and mass media broadcasting channels, which are owned by the government. National artistic, cultural-and-artistic, artistic-and-technological, scientific, educational, cultural and intellectual-and-creative capable part of a human capital asset (involved in the systems of the national arts and creative production, including government management organizations in the field of cultural and creative industries) must support the organization of national arts and cultural platforms of interaction based on communicative cooperation of groups of arts and cultural production, as well as comprehensive rebroadcasting of the best-produced products by unions of arts and cultural production by informative, mass media, arts, educational governmental means (tangible and intangible). The country should unite the efforts of specialists in this sector in the field of institutional communication of cultural-and-arts interaction, should support the formation of bases for the practical production of the national arts and cultural production of all branches of the sector of cultural and creative industries of Ukraine. ; Мета роботи – дати характеристику сучасного середовища управління та розвитку культури та мистецтв у системі культурно-креативних індустрій в Україні. Методологія полягає в застосуванні описового методу, дефінітивного аналізу, функціонального аналізу, формалізації в процесі дослідження державного поля управління та розвитку сектору культури та мистецтв в Україні. Наукова новизна являє собою аналіз інституціонального поля розвитку вітчизняної культури та мистецтв в аспектах державного управління, закладів вищої освіти (ЗВО) в означених галузях та державних каналах інформаційної комунікації. Висновки. Ефективна організація державного управління інституціональним полем розвитку національних форм культурної та мистецької взаємодії – необхідність української культури в процесі її цивілізаційного розвитку. Основними аспектами розвитку й підтримки культури та мистецтв з боку діяльності державних інституцій ми вважаємо координацію засобів системи державного управління в галузі культури та мистецтв, ЗВО в галузях культури та мистецтв, та інформаційних масових комунікаційних каналів ретрансляції, що належать державі. Національна мистецька, культурно-мистецька, мистецько-технологічна, наукова, освітня, культурно та інтелектуально-креативно спроможна частина людського капіталу, задіяна у системах державного мистецького і культурного виробництва (МіКВ), включаючи організації державного управління в галузях культурно-креативних індустрій, повинна сприяти організації національних мистецьких та культурних платформ взаємодії на основі комунікаційної співпраці груп МіКВ, а також всебічній ретрансляції найкращих з вироблених мистецькими об'єднаннями товарів МіКВ державними інформаційними, комунікаційними, освітніми, мистецькими матеріальними й нематеріальними засобами. Державі необхідно об'єднати зусилля фахівців даного сектору в полі інституціональної комунікаційної культурно-мистецької взаємодії, сприяти формуванню баз практичного виробництва національного МіКВ усіх галузей сектору культурних та креативних індустрій України.

The theoretical analysis of cultural and educational activities of women's groups that fought for the creation of a lawful society is performed in the article. The participation of women in the national life of the country for the purpose of realization of their democratic right to influence the political, economic and cultural life of the state, improve their social and political activity and social status and form of a new type of the Ukrainian woman is reflected. The relationship between women's of Western Ukraine and the Dnieper is analyzed. The attention is focused on various fields of activity of the Union of ukrainian women. The contribution of the sisters of vasilianok, N. Kobrins'ka, M. Rudnyts'ka in the formation of self-education of women, gender parity, the growing of public image of a woman is shown. ; Здійснено теоретичний аналіз культурно-просвітницької діяльності жіночих об'єднань в Україні, що виступали за розбудову правового суспільства. Відображені участь у національному житті країни жінок, які з метою реалізації свого демократичного права впливати на політичне, економічне і культурне життя, наполегливо працювали над підвищенням своєї суспільно-політичної активності й соціального статусу, формуванням нового типу української жінки. Проаналізовано взаємозв'язок жіноцтва Західної України та Наддніпрянщини. Акцентовано увагу на різних сферах діяльності Союзу українок. Простежено вагомий внесок сестер василіянок, Н. Кобринської, М. Рудницької у формування самоосвіти жіноцтва, забезпечення ґендерного паритету, зростання авторитету жінки в суспільстві.

The article reveals the educational and enlightening activities of the well-known Ukrainian educator, cultural and public leader in Halychyna Lev Yasinchuk in the so-called camp period of the Ukrainian emigration (1944–1949).During 1944–1949 L. Yasinchuk was in one of the Austrian camps for displaced persons, the so-called DP camps in Innsbruck. In the middle of 1940s according to various data more than 21 thousand of the Ukrainians were concentrated in the three western occupation zones of Austria, and they were natives, both from the Western Ukrainian lands and Dnieper region, and the representatives of all classes, strata of the Ukrainian society of that time – intellectuals, workers, peasants, etc. Despite their relatively short period of the existence, these camps became the centers of social, political and spiritual, cultural activity for emigrants, specific mini-societies with their inherent camp culture, which left its mark on the way of the life of the Ukrainian communities even after their settlement in new countries.The author lays the focus on L. Yasinchuk's describing the different aspects of the Ukrainian emmigrants' life in the Austrian camps, analyses his participation in organizing the mother-tongue schools, educational actions and activities, conducting the extensive propagandizing activity on disseminating the idea of a native school in the emigrant community.The paper singles out the educator's merits in establishing together with other Ukrainian activists in Innsbruck the cultural and support society "Brotherhood of Saint Andrew ", which in addition to providing financial assistance, has energetically developed in many aspects the cultural, educational, literary and artistic, religious life, active publishing activity. The activity of L. Yasinchuk as an inspector of the Ukrainian schools that functioned in the Ukrainian camps under the patronage of this society is covered.The article reveals the content of L. Yasinchuk's publications in the "Svoboda" magazine, in which the author informs the Ukrainian emigrants in the USA and Canada about the position of displaced persons in the post-war camps of Germany and Austria, appeals to the Ukrainian public and church societies, individual influential leaders with the request to provide the financial assistance, and to support the education etc.Key words: Lev Yasinchuk, Austria, displaced persons, Ukrainian emigration. camp life, national school, charity actions. ; Розкрито освітньо-просвітницьку діяльність відомого українського педагога, культурно-громадського діяча в Галичині Лева Ясінчука у так званий таборовий період української еміграції (1944–1949). Акцентовано увагу на висвітленні ним різних сторін життєдіяльності українських переселенців у австрійських таборах, проаналізовано його участь в організації рідномовних шкіл, просвітницьких акцій та заходів, проведення широкої інформаційно-пропагандистської роботи щодо поширення в емігрантському середовищі рідношкільної ідеї. Виокремлено заслуги Л. Ясінчука у створенні разом з іншими українськими активістами в Інсбруку культурно-допомогового товариства "Братства св. Андрія", яке, крім надання матеріальної допомоги, жваво розвинуло багатоаспектне культурно-освітнє, літературно-мистецьке, релігійне життя, активну видавничу діяльність. Висвітлено діяльність Л. Ясінчука як інспектора українських шкіл, які функціонували в українських таборових поселеннях під патронатом цього товариства.Ключові слова: Лев Ясінчук, Австрія, переміщені особи, українська еміграція, національна школа, благодійні акції.

У першій половині ХХ ст. Східна Галичина і Наддніпрянська Україна знаходилися під юрисдикцією різних держав, політика яких знайшла віддзеркалення у розгортанні культурного життя. Його поступ пов'язаний із хоровим виконавством — цариною, в якій українці охоче проявляли себе передусім завдяки музикальності та співучості. Мета статті — з'ясувати культуротворчі особливості хорового виконавства на Заході та Сході України, виокремити спільні й відмінні риси. Методологія включає історичний метод — для розкриття умов розвитку хорового виконавства на різних відтинках першої половини ХХ ст.; компаративний — для осмислення специфіки хорового життя; узагальнення — для відтворення «картини» хорового виконавства на цих історико-географічних територіях. Наукова новизна. У статті вперше розкрито динаміку хорових процесів на Заході та Сході України в окреслений період. Висновки. У першій половині ХХ ст. хорове виконавство в Галичині та Наддніпрянщині спиралося на стійкі праоснови культурно-мистецьких надбань українського народу, набуло «статусу» вагомого чинника самозбереження національної музичної культури. У Східній Галичині воно стало невід'ємною складовою культури краю, призвело до пожвавлення творчого процесу, переконливо засвідчило потужність самобутніх національних хорових традицій. В умовах бездержавності, відтак — тоталітарного режиму, хорове виконавство залишалося важливим засобом духовного піднесення галичан, життєво значущим джерелом їхнього самозбереження. У Наддніпрянській Україні, що знаходилася у значно складніших соціокультурних обставинах, у складі Російської імперії, хорове виконавство було тісно пов'язане з ідеєю національного самоствердження у 20-х роках; у 30‒50-х роках — змушене відгукуватися на запити партійно-радянської політичної системи, що негативно позначилося як на репертуарі, так і на виконавській майстерності. Незважаючи на складні реалії культуротворення, національна компонента стала невід'ємною рисою українського хорового виконавства.

The article is devoted to some aspects of the development of urban planning systems. In particular, the domestic peculiarities of the development of territories are determined, the international experience of the development of urban planning systems is accumulated and analyzed. In practice, the national urban planning system does not have clear priorities that would be formulated in accordance with the needs of the population and state interests. Accordingly, it cannot be said that the state, through the implementation of management functions, provides strategic reforms in the urban planning system, which determines the need for transformation in accordance with the general planning standards of the European Union. Today, the processes of urbanization continue to develop actively. Territorial management determines the purposefulness of the functions of urban planning systems. An important task of the development of urban planning is to find ways to effectively organize the urban space in accordance with the socio-economic and cultural needs of a growing population. In this context, the article analyzes the issues of theoretical justification of general planning, defines the role of general planning in the system of urban development, analyzes the priorities, trends and prospects for the development of general planning. The national system of urban planning is characterized by the crisis of the model of urban planning management, in particular, it is chaotic. This article is devoted to finding ways to solve these problems. ; Розглянуті окремі аспекти розвитку систем містобудування. Зокрема визначено вітчизняні особливості розвитку територій, акумульовано та проаналізовано міжнародний досвід розвитку систем містобудування. На практиці національна система містобудування не має чітких пріоритетів, що були б сформульовані відповідно до потреб населення та державних інтересів. Відповідно, не можна сказати, що держава шляхом реалізацією функцій управління забезпечує стратегічні реформи у системі містобудування, що визначає необхідність трансформацій відповідно до стандартів генерального планування Європейського Союзу. На сьогодні процеси урбанізації продовжують активно розвиватися. Управління територіями визначає цілеспрямованість реалізації функцій містобудівних систем. Важливими завданням розвитку процесів містобудування є пошук шляхів ефективної організації урбанізованого простору відповідно до соціально-економічних та культурно-побутових потреб населення, що постійно зростає. В цьому контексті у статті проаналізовано питання теоретичного обґрунтування генерального планування, визначено роль генерального планування у системі містобудівного розвитку, проаналізовано пріоритети, тенденції та перспективи розвитку системи генерального планування. Національна система містобудування характеризується кризою моделі управління містобудівним процесом, зокрема має хаотичний характер. Пошуку шляхів вирішення цих проблем присвячена дана стаття.

The article focuses on the analysis of the national policy of the Second Polish-Lithuanian Commonwealth, which resulted in the persecution of the Ukrainian public organizations and the Ukrainian national movement, in particular in Volhynia Voivodeship, during the interwar period. The political situation in the lands of Western Ukraine after their entry into the Polish state and the peculiarities of the formation and implementation of Promethean policy in these areas are studied. The national idea promoted by "Prosvita" was considered to be hostile by the Polish administration in Volhynia because it contradicted the state doctrine of transforming the Second Polish-Lithuanian Commonwealth into a unitary state. Advocacy by «Prosvita" of the Ukrainian language and culture contradicted the visions of the nation-state's national policy. The purpose of the study is to identify and analyze comprehensively the causes and features of the Polish authorities' persecution of «Prosvita" in Volhynia Voivodeship during the 1920s and 1930s and to analyze the consequences of the liquidation of "Prosvita". The methodological basis is the principles of historicism in the combination of all its components, systematics and scientificity. Interdisciplinary research is focused on the involvement of historical comparative and historical system methods, techniques of microhistorical analysis. The Scientific Novelty. The dynamics of the relations formation between the national and cultural organization of the people of Volhynia "Prosvita" and the Polish state administration has been traced on the basis of the new discovered archival documents. It has been found out that it was during the voivodship of Heinrich Yuzevsky in Volhynia that a purposeful policy of oppression and persecution of «Prosvita" by the Polish authorities began, which eventually caused the complete liquidation of one of the most popular and respected public organizations in the region. The liquidation meeting of "Prosvita" took place in Lutsk on July 1, 1934, after which the majority of the society's branches ceased to operate. On the basis of the researched archival documents the authors came to the conclusion that as a result of the implementation of the "Volhynia experiment" the voivode Heinrich Yuzevsky destroyed the cultural and educational society "Prosvita" under various pretexts in the region and created societies to implement the voivode's political programme. These societies became the "Prosvita Houses". Key words: "Prosvita", the Second Polish-Lithuanian Commonwealth, Volhynia Voivodeship, public organization, oppression, national policy, persecution, the Ukrainian hromada, national idea. ; Анотація. У статті аналізується національна політика Другої Речі Посполитої,результатом якої стало переслідування українських громадських організацій та українського національного руху, зокрема у Волинському воєводстві, у період між двома світовими війнами. Досліджується політична ситуація, що склалася на землях Західної України після їх входження до Польської держави та особливості формування і реалізації політики прометеїзму на цих теренах. Національна ідея, яку пропагувала "Просвіта", вороже сприймалася польською адміністрацією Волині, оскільки суперечила державній доктрині перетворення Другої Речі Посполитої на унітарну державу. Обстоювання "Просвітою" української мови та культури йшло у розріз із баченнями національної політики державницької нації. Метою дослідження є виявлення та комплексний аналіз причин і особливостей переслідування польською владою "Просвіти" у Волинському воєводстві у період 20–30-х рр. ХХ ст. і аналіз наслідків її ліквідації. Методологічну основу становлять принципи історизму в єдності всіх його компонентів, системності та науковості. Міждисциплінарне дослідження орієнтоване на залучення історико-порівняльного й історико-системного методів, прийомівмікроісторичного аналізу. Наукова новизна. На онові виявлених нових архівних документів прослідковано динаміку формування взаємин поміж національно-культурною організацією волинян "Просвітою" та польською державною адміністрацією. З'ясовано, що саме у період воєводства Генріха Юзевського на Волині розпочинається цілеспрямована політика утисків та переслідування "Просвіти" з боку польської влади, яка у кінцевому результаті призвела до повної ліквідації однієї із наймасовіших та найшановніших у краї громадських організацій. Ліквідаційнізбори товариства "Просвіта" відбулися у Луцьку 1 липня 1934 р., після чого більшість осередків товариства припинили існування.На основі досліджених архівних документів автори дійшли висновку, що внаслідоквтілення у життя "волинського експерименту" воєвода Г. Юзевський знищував під різними приводами культурно-освітнє товариство "Просвіта" у краї і створив товариства, які мали впроваджувати в життя політичну програму воєводи. Ними стали Просвітянські хати.Ключові слова. "Просвіта", Друга Річ Посполита, Волинське воєводство, громадськаорганізація, утиски, національна політика, переслідування, українська громада, національна ідея.

The article focuses on the analysis of the national policy of the Second Polish-Lithuanian Commonwealth, which resulted in the persecution of the Ukrainian public organizations and the Ukrainian national movement, in particular in Volhynia Voivodeship, during the interwar period. The political situation in the lands of Western Ukraine after their entry into the Polish state and the peculiarities of the formation and implementation of Promethean policy in these areas are studied. The national idea promoted by "Prosvita" was considered to be hostile by the Polish administration in Volhynia because it contradicted the state doctrine of transforming the Second Polish-Lithuanian Commonwealth into a unitary state. Advocacy by «Prosvita" of the Ukrainian language and culture contradicted the visions of the nation-state's national policy. The purpose of the study is to identify and analyze comprehensively the causes and features of the Polish authorities' persecution of «Prosvita" in Volhynia Voivodeship during the 1920s and 1930s and to analyze the consequences of the liquidation of "Prosvita". The methodological basis is the principles of historicism in the combination of all its components, systematics and scientificity. Interdisciplinary research is focused on the involvement of historical comparative and historical system methods, techniques of microhistorical analysis. The Scientific Novelty. The dynamics of the relations formation between the national and cultural organization of the people of Volhynia "Prosvita" and the Polish state administration has been traced on the basis of the new discovered archival documents. It has been found out that it was during the voivodship of Heinrich Yuzevsky in Volhynia that a purposeful policy of oppression and persecution of «Prosvita" by the Polish authorities began, which eventually caused the complete liquidation of one of the most popular and respected public organizations in the region. The liquidation meeting of "Prosvita" took place in Lutsk on July 1, 1934, after which the majority of the society's branches ceased to operate. On the basis of the researched archival documents the authors came to the conclusion that as a result of the implementation of the "Volhynia experiment" the voivode Heinrich Yuzevsky destroyed the cultural and educational society "Prosvita" under various pretexts in the region and created societies to implement the voivode's political programme. These societies became the "Prosvita Houses". Key words: "Prosvita", the Second Polish-Lithuanian Commonwealth, Volhynia Voivodeship, public organization, oppression, national policy, persecution, the Ukrainian hromada, national idea. ; Анотація. У статті аналізується національна політика Другої Речі Посполитої,результатом якої стало переслідування українських громадських організацій та українського національного руху, зокрема у Волинському воєводстві, у період між двома світовими війнами. Досліджується політична ситуація, що склалася на землях Західної України після їх входження до Польської держави та особливості формування і реалізації політики прометеїзму на цих теренах. Національна ідея, яку пропагувала "Просвіта", вороже сприймалася польською адміністрацією Волині, оскільки суперечила державній доктрині перетворення Другої Речі Посполитої на унітарну державу. Обстоювання "Просвітою" української мови та культури йшло у розріз із баченнями національної політики державницької нації. Метою дослідження є виявлення та комплексний аналіз причин і особливостей переслідування польською владою "Просвіти" у Волинському воєводстві у період 20–30-х рр. ХХ ст. і аналіз наслідків її ліквідації. Методологічну основу становлять принципи історизму в єдності всіх його компонентів, системності та науковості. Міждисциплінарне дослідження орієнтоване на залучення історико-порівняльного й історико-системного методів, прийомівмікроісторичного аналізу. Наукова новизна. На онові виявлених нових архівних документів прослідковано динаміку формування взаємин поміж національно-культурною організацією волинян "Просвітою" та польською державною адміністрацією. З'ясовано, що саме у період воєводства Генріха Юзевського на Волині розпочинається цілеспрямована політика утисків та переслідування "Просвіти" з боку польської влади, яка у кінцевому результаті призвела до повної ліквідації однієї із наймасовіших та найшановніших у краї громадських організацій. Ліквідаційнізбори товариства "Просвіта" відбулися у Луцьку 1 липня 1934 р., після чого більшість осередків товариства припинили існування.На основі досліджених архівних документів автори дійшли висновку, що внаслідоквтілення у життя "волинського експерименту" воєвода Г. Юзевський знищував під різними приводами культурно-освітнє товариство "Просвіта" у краї і створив товариства, які мали впроваджувати в життя політичну програму воєводи. Ними стали Просвітянські хати.Ключові слова. "Просвіта", Друга Річ Посполита, Волинське воєводство, громадськаорганізація, утиски, національна політика, переслідування, українська громада, національна ідея.

The article accentuates Ivan Franko's nation-shaping ideas concerning the interethnicrelationships in Ukraine mostly from the end of the 19th to the beginning of the 20th century andactual threats to the nation craving for their own state and comprehensive development of culture,art and science, taking into consideration the historical experience of four national renaissances.Franko's perception of the long-term process of state development is based on a scrupulousanalysis of the social and political condition of the people and role of the Ukrainian democraticintelligetsia in the identifi cation and signifi cant consolidation of the society. The experience ofthe four renaissances allows concluding that Franko's arguments about fundamental principles ofthe national state and ways of its shaping were well-grounded.It has been remarked that Franko was a brilliant ideologist, European analyst and a philosopherpromoting the Spirit's fi ght against the Darkness. He supported the system of European values,which expressly contradict the inertness of thought and outdated and vain standards associatedwith the Asian hordes, and suggest an implementable perspective for Ukraine's development.Keywords: statehood, national idea, nationalism, nation leader, cultural and spiritual process,ideology. ; Зроблено акценти на державнотворчій ідеї Івана Франка в стосунку до міжнаціональнихвідносин в Україні, головно, кінця ХІХ – початку ХХ століть і щодо реальних загроз длянації, яка прагне власної держави і всебічного розвитку культури, мистецтва і науки, вра-ховуючи історичний досвід чотирьох національних відроджень. Франкове розуміння довго-тривалого процесу державного становлення ґрунтується на широкому аналізі соціального таполітичного становища народу та ролі української демократичної інтелігенції в усвідомленніта консолідації широких кіл суспільства. Досвід чотирьох відроджень наводить на думку проте, що І. Франко висунув і переконливо відстоював фундаментальні основи національноїдержавности та шляхи її створення.Ключові слова: державність, національна ідея, націоналізм, лідер нації, культурно-духовний процес, ідеологія.

The 19 th century passed under the sign of awareness of the historical narrative as a modern way ofcultural, social and political spaces. At that time practices of historical writing in Austrian Galicia weremostly related with Polish and Ukrainian national projects and only in the second turn they werecorrelated with dominating cognitive queries and thinking styles – elucidative, romantic or positivism.Historians acted nation-builders, crossing a limit between limning and creation of history. Within thelimits of each of national historiography practices there were the differences in both writings. In Polishcase they mainly concerned the reasons of Commonwealth decline an methods of its renewal whileUkrainian writings described understanding of national identity of the Galician-Ruthenian population.In an institutional plan the cells of historical writing in Galicia were universities (in Krakow and Lviv)and even in a greater degree cultural, educational and scientific societies (Polish Historical society inLviv, Ukrainian the Shevchenko Scientific Society) that testifies to converting of history into the factorof forming public moods and in a further prospect creation of modern society built as a nationalassociation.Key words: historiography, Galicia of the 19 th century, intellectual history, political moods, nation-building. ; Дев'ятнадцяте століття минуло під знаком усвідомлення ролі історичного наративу якновітнього способу організації не тільки культурного, а й соціального та політичного просторів.У тогочасній підавстрійській Галичині практики історієписання були пов'язані насамперед зпольським та українським національними проектами, і лише тоді співвідносилися з пануючимипізнавальними запитами і стилями мислення – просвітницьким, романтичним чи позитивістським.Історики виступали як націєтворці, нерідко перетинаючи межу між писанням і творенням історії.У межах кожної з національних історіографічних практик існували відмінності, пов'язані, упольському випадку, з різним трактуванням причин занепаду Речі Посполитої та способів їївідновлення, а в українському – з різним розумінням національної ідентичності галицько-руськогонаселення. В інституційному плані осередками історієписання в Галичині були університети (уКракові та Львові) і – навіть більшою мірою – культурно-освітні та наукові товариства (польськеІсторичне товариство у Львові, українське Наукове товариство імені Шевченка), що свідчитьпро перетворення історії у чинник формування суспільних настроїв, а в дальшій перспективі –у засіб творення новочасного суспільства, побудованого як національна спільнота.Ключові слова: історіографія, Галичина ХІХ ст., інтелектуальна історія, політичні настрої,націєтворення.