Suchergebnisse

The chorus of doubts concerning the continued viability of the Western liberal tradition itself, in both ideational and institutional aspects, has grown much louder over the past several years. Can this tradition be said to be in a time of twilight – that time that falls? It is this question that would be explored in this paper. While searching the confirmation of the position, indicated in the title of the paper, author turns to contemporary ideological sources of Western liberalism. Such concepts as capitalism, socialism, justice, democracy are considered in this context based on the works of two thinkers, John Rawls and Fred Dallmayr. By stressing ideal justice and ignoring concrete injustice, Rawls' ideas seem strange even apart from the present crisis. The subsequent evolution of his thoughts is estimated by the author as the transition from daylight to twilight. It has manifested in Rawls' refusal to apply his principles of justice to the international arena, his condescending attitude toward underdeveloped countries. The atmosphere of The Law of Peoples is still redolent of the assumption of American hegemony. The author wishes to extract from Dallmayr's book for present purposes is above all his commitment to a version of socialism. But what neither Dallmayr nor Rawls and other liberal thinkers will gainsay is that central to the twilight zone in which we are wandering is the heavy hand of global capitalism. The next problem is that the modern liberal democratic theory has always professed to make the assumption of equality, but it has never fully embraced it. The most important conceptual element in accounting for this failure is the notion of majority rule. The author mentions three difficulties with the idea of majority rule: the problem of time and the problem of the identity of the human units who compose the majority, and the problem of information. He analyzes the recent political evolutions of both the United Kingdom and the United States, and France as well, which have certainly given Western liberalism a badname in many quarters. ; За останні кілька років хор сумнівів відносно збережувальної життєздатності самої західної ліберальної традиції, як в ідеальному, так і в інституційному аспектах, став набагато голоснішим. Чи можна сказати щодо цієї традиції, що перебування у сутінках веде до занепаду? Саме це питання буде розглянуто в даній статті. У пошуках підтвердження позиції, зазначеної у назві статті, автор звертається до сучасних ідеологічних джерел західного лібералізму. Такі концепції, як капіталізм, соціалізм, справедливість, демократія, розглядаються в цьому контексті на основі праць двох мислителів, Джона Ролза і Фреда Даллмейра. Підкреслюючи ідеальну справедливість та ігноруючи конкретну несправедливість, ідеї Ролза видаються дивними в цілому, навіть не кажучи вже про нинішню кризу. Подальша еволюція його думки оцінюється автором як перехід від денного світла до сутінків. Це проявилося у відмові Ролза застосувати свої принципи справедливості на міжнародній арені, в його поблажливому ставленні до слаборозвинених країн. Атмосфера «Права народів» все ще просякнута духом американської гегемонії. У книзі Даллмейра для зазначених цілей автора приваблює перш за все його прихильність версії соціалізму. У той же час ні Даллмейр, ні Ролз, ні інші ліберальні мислителі не розуміють того, що в центрі сутінкової зони, в якій ми блукаємо, знаходиться важка рука глобального капіталізму. Наступна проблема полягає у тім, що сучасна ліберально-демократична теорія завжди заявляла, що передбачає ідею рівності, але ніколи повністю її не реалізовувала. Найбільш важливим концептуальним елементом з урахуванням цього збою є поняття права більшості. Автор виокремлює три проблеми, пов'язані з ідеєю права більшості: проблема часу і проблема ідентичності окремих індивідів, що складають більшість, і проблема інформації. Він аналізує недавні політичні еволюції як Об'єднаного Королівства, так і Сполучених Штатів, а також Франції, які, безумовно, забезпечили західному лібералізму погану славу в багатьох сферах.

Публікація присвячена маловідомому та малодослідженому аспекту модерної програми земського ліберального руху на півночі Лівобережної України – візії опозиціонерів на соціальну сутність перетворень армії та флоту Російської імперії. У лаконічній формі показана точка зору лідерів течії визвольного руху на основні питання щодо підготовки останньої фази мілітарної реформи. Встановлено, що соціальна сутність позиції представників фронди полягала у тому, щоб замінити натуральне забезпечення селянством військового призову єдиним одноразовим фінансовим податком у формі грошової трансакції, тим самим поліпшивши платоспроможність селянської верстви, зменшивши фіскальне навантаження для її господарств, а акумуляцію коштів та їх перерахування до державного бюджету імперії перекласти на плечі органів земського врядування. Оскільки панівні стани імперії були взагалі звільнені від сплати більшості податків, опозиціонери наполягали на включенні військового збору до загального фонду видатків повітових земських інституцій. З'ясовано, що принципово важлива теза про переведення натурального військового податку у грошовий еквівалент та перекладення видатків для забезпечення рекрутської повинності з селянських громад на бюджет повітового земства була прийнята державною владою. Автор приходить до висновку, що не усі пропозиції та ініціативи опозиції були почуті, тому проведена трансформація збройних сил Російської імперії хоч і була прогресивною, але виключно з точки зору інтересів інституційної держави. ; The publication is devoted to the little-known and underinvestigated aspect of the modern program of the county liberal movement in the northern Left-Bank Ukraine – the oppositionists' view upon the social essence of the transformations taking place in the army and navy of the Russian Empire. In a concise form, it shows the viewpoints of the liberation movement leaders on the main issues during the preparation of the last phase of the military reform. It is established that the social essence of the Fronde's representatives' position was to replace the peasants' natural provision of recruits with a single military payment (a monetary transaction), thereby improving the solvency of the peasant class and reducing the fiscal burden on their holdings. The responsibility for accumulating funds and transferring them to the imperial state budget was to be shifted to the county governing bodies. Since the ruling strata of the empire were generally exempted from paying most taxes, the opposition insisted on the inclusion of military duty in the general fund of county institutions' expenditures. It is determined that state authorities approved the crucially important principle of converting the natural military tax into the cash equivalent and shifting the expenses for the provision of recruitment from peasant communities to the county (zemstvo) budgets. The author comes to the conclusion that not all proposals and initiatives of the opposition had been heard; therefore the transformation of the armed forces of the Russian Empire was progressive solely from the viewpoint of the institutional state's interests.

Публікація присвячена маловідомому та малодослідженому аспекту модерної програми земського ліберального руху на півночі Лівобережної України – візії опозиціонерів на соціальну сутність перетворень армії та флоту Російської імперії. У лаконічній формі показана точка зору лідерів течії визвольного руху на основні питання щодо підготовки останньої фази мілітарної реформи. Встановлено, що соціальна сутність позиції представників фронди полягала у тому, щоб замінити натуральне забезпечення селянством військового призову єдиним одноразовим фінансовим податком у формі грошової трансакції, тим самим поліпшивши платоспроможність селянської верстви, зменшивши фіскальне навантаження для її господарств, а акумуляцію коштів та їх перерахування до державного бюджету імперії перекласти на плечі органів земського врядування. Оскільки панівні стани імперії були взагалі звільнені від сплати більшості податків, опозиціонери наполягали на включенні військового збору до загального фонду видатків повітових земських інституцій. З'ясовано, що принципово важлива теза про переведення натурального військового податку у грошовий еквівалент та перекладення видатків для забезпечення рекрутської повинності з селянських громад на бюджет повітового земства була прийнята державною владою. Автор приходить до висновку, що не усі пропозиції та ініціативи опозиції були почуті, тому проведена трансформація збройних сил Російської імперії хоч і була прогресивною, але виключно з точки зору інтересів інституційної держави. ; The publication is devoted to the little-known and underinvestigated aspect of the modern program of the county liberal movement in the northern Left-Bank Ukraine – the oppositionists' view upon the social essence of the transformations taking place in the army and navy of the Russian Empire. In a concise form, it shows the viewpoints of the liberation movement leaders on the main issues during the preparation of the last phase of the military reform. It is established that the social essence of the Fronde's representatives' position was to replace the peasants' natural provision of recruits with a single military payment (a monetary transaction), thereby improving the solvency of the peasant class and reducing the fiscal burden on their holdings. The responsibility for accumulating funds and transferring them to the imperial state budget was to be shifted to the county governing bodies. Since the ruling strata of the empire were generally exempted from paying most taxes, the opposition insisted on the inclusion of military duty in the general fund of county institutions' expenditures. It is determined that state authorities approved the crucially important principle of converting the natural military tax into the cash equivalent and shifting the expenses for the provision of recruitment from peasant communities to the county (zemstvo) budgets. The author comes to the conclusion that not all proposals and initiatives of the opposition had been heard; therefore the transformation of the armed forces of the Russian Empire was progressive solely from the viewpoint of the institutional state's interests.

This article examined the content, features, mechanisms of political dimensions of freedom in conditions of the establishment of democratic principles of government. A special place is given to the analysis of the dynamics of social factors in the context of the definitions of value of human life, the primary feature of which is freedom. Keywords: freedom, political freedom, liberalism, early bourgeois liberalism, neoliberalism. ; Досліджено зміст, особливості вияву та механізми формування політичних вимірів свободи в умовах становлення демократичних засад влади. Проаналізовано динаміки соціального фактору, в контексті ціннісних означень людського життя,первинною ознакою яких стає свобода. Ключові слова: свобода, політичні свободи, лібералізм, ранньобуржуазний лібералізм, неолібералізм.

This article examines content, features, mechanisms of political dimensions of freedom in conditions of the establishment of democratic principles of government. A special place is given to the analysis of the dynamics of social factors in the context of the definitions of value of human life, the primary feature of which is freedom. Keywords: freedom, political freedom, liberalism, early bourgeois liberalism, neoliberalism. ; Досліджено зміст, особливості вияву та механізми формування політичних вимірів свободи в умовах становлення демократичних засад влади. Проаналізовано динаміку соціального чинника, в контексті ціннісних означень людського життя,первинною ознакою яких стає свобода. Ключові слова: свобода, політичні свободи, лібералізм, ранньобуржуазний лібералізм, неолібералізм.

Ідея прогресу, отримавши свій розвиток у філософії Нового часу, зігралавагому роль у становленні соціальних наук. Витоки ідеї прогресу можна виявити щев християнстві. Вона пов'язана з темпоральними установками європейців, щодетерміновані есхатологічною концепцією. Ідея прогресу стала вельми плідною дляформування засадничих принципів політичної ідеології лібералізму, якомупритаманна орієнтація на прямолінійний прогрес у поясненні суспільного розвитку.Обґрунтовано, що в епоху Нового часу в суспільно-гуманітарному дискурсі ідеюпрогресу активно підсилювали ідеї раціоналізму та історицизму.Куц Г.М. ФИЛОСОФСКО-РЕЛИГИОЗНОЕ ОСНОВАНИЕ ИДЕИ ПРОГРЕССА Идеяпрогресса, получившая свое развитие в философии Нового времени, сыграла важнуюроль в становлении социальных наук. Истоки идеи прогресса можно обнаружитьеще в христианстве. Она повязана с темпоральными установками европейцев,детерминированными эсхатологической концепцией. Идея прогресса стала весьмаплодотворной для формирования основных принципов политической идеологиилиберализма, для которого характерна ориентация на прямолинейный прогресс вобъяснении общественного развития. Обосновано, что в эпоху Нового времени вобщественно-гуманитарном дискурсе идею прогресса активно усиливали идеирационализма и историцизма.Ключові слова: прогресс, философия, христианство, либерализм, рационализм,историцизм.Kuts G.M. PHILOSOPHICAL RELIGIOUS GROUNDS OF THE IDEA OF PROGRESSThe idea of progress, having obtained its development in the New time philosophy, playeda great role in social science becoming. The source of the idea of progress can be foundas early as in Christianity. It was connected with temporal attitudes of theEuripeansdetermined with eschatologic ideas. The idea of progress became fruitfull toforming of the liberalism political ideology oriented onto a straightforward progress in theexplanation of public development. It's demonstrated that in the New time the idea ofprogress was strengthened with ideas of rationalism and historicism.Keywords: progerss, philosophy, Christianity, liberalism, rationalism, historicism.

The article is devoted to populism as a political phenomenon and as an object of analysis in po- litical theory. The focus is on the debate around the definition of populism. The article reviews various approaches to the study of populism, particularly ideological and discursive approaches. The author also analyses populism from the point of view of the normative theory of democracy and discusses the issue whether populism is a threat to liberal democracy or a correction of it. The problem of defining 'the people', a key populist concept, is considered separately, and it is concluded that nationalist and populist discourses essentially intersect, so it is impossible to separate them completely. The article argues for a discursive approach to populism. Populism's primary feature is a claim to speak in the name of the people. Populism is an element of the representative demo- cracy and represents both its constant potential and a menace to it. Populism also appeals to the claim for democratic legitimacy that is a basic normative demand in modern societies. It is logi- cal to consider populism not as the essential characteristic of a political actor (party, movement, leader) who is or is not a populistic but as the aggregation of the populist repertoire, a combina- tion of its elements and their orientation. ; Статтю присвячено популізму як об'єкту дослідження політичної теорії. В центрі уваги дослідження дебати, що йдуть навколо визначення того, що таке популізм. В статті ро- биться огляд різних підходів до вивчення популізму — зокрема, ідеологічного і дискурсивного. Автор також аналізує популізм з точки зору нормативної теорії демократії і обговорює питання, чи є популізм загрозою чи корекцією ліберальної демократії. Окремо розглядається проблема визначення «народу» як центрального популістського концепту і робиться висно- вок про істотний перетин націоналістичного і популістського дискурсів, які неможливо ціл- ковито відокремити один від одного. В статті наводяться аргументи на користь дискурсивного підходу до популізму. Голов- ною характерною рисою популізму визначається домагання говорити і діяти в ім'я народу. Популізм вписаний в представницьку демократію як її постійна можливість, і спирається на вимогу демократичної легітимності, що є базовою нормативною вимогою у сучасних су- спільствах. Також аргументується, що має сенс розглядати популізм не як сутнісну харак- теристику політичного суб'єкта (партії, руху, лідера, режиму), який або є, або не є популіст- ським, а з точки зору широти застосування популістського репертуару, комбінації елемен- тів і їхньої спрямованості.

The author highlights the two poles of the publicistic analysis in the modern liberal democratic discourse. The market liberalism and democratic conservatism are considered to be the key concepts of the development of the human civilization. Key words: progress, democracy, social-darvinizm, consumerism, market, mass culture, humanism. ; Автор висвітлює два полюси публіцистичного аналізу новітнього лібераль-но-демократичного дискурсу. У статті протиставляється ринковий лібералізм та демократичний консерватизм як основні концепти розвитку людської цивілізації. Ключові слова: поступ, демократія, соціал-дарвінізм, споживацтво, ринок, масова культура, гуманізм

Розкриваються ключові риси основних моделей демократичних держав – соціальної, ліберальної й консервативної. Аналізуються базові відхилення від них у сучасній українській політичній системі. Розглядаються варіанти коректування політичного курсу держави в напрямі її демократизації. There are some main features of the models of democratic states that are uncovering. Analysing some basic deviations from the main social, liberal and conservative systems that should be at Ukrainian politic system it is possible to see options of adjustment of policy of the state at the direction of its democratisation.

Плюралізм і мультикультурність, що є необхідними складовими політичного лібералізму, трактуються сьогодні по-різному. Що ж насправді означає плюралізм і які небезпеки й виклики він ставить перед сучасним суспільством? Донедавна релігія та цінності були виключені з публічного дискурсу на підставі неможливості досягнення раціонального суспільного консенсусу в цих сферах. Утім, зважаючи на зростання релятивізму і водночас загострення проблем ідентичности, сьогодні видається неможливим ігнорування чи байдужість до цінностей інших. Єдиний спосіб врятувати множинність у сферах релігії та культури, на думку авторки, – це суспільні відносини, побудовані на взаєморозумінні та взаємоповазі. ; Pluralism and multiculturalism as the necessary elements of political liberalism are subject to a variety of diff erent interpretations. So what is the meaning of pluralism and what challenges does it pose to society? Until recently, religion and values have been excluded from the public discourse due to the impossibility of any rational consensus in their regard. However, given the mounting relativism and the aggravating problems of identity, it seems impossible today to ignore or disregard the values of others. Th e only way to rescue plurality in religion and culture is to promote social relations based on mutual understanding and respect.

The article emphasises that Max Weber's works, counselled by Bohdan Kistiakivskyi and dedicated to the analyses of revolutionary events of 1905 in the Russian Empire, contain somewhat controversial conclusions. On the one hand, a prominent German thinker believed that Russian social-reformist liberal democracy has embarked on the path of self-renunciation by virtue of the fact that its only historical chance laid within the system of zemstvo and under the conditions of the implementation of a way more moderate agricultural programme than the one advocated by cadet liberalism. On the other hand, he substantiated a view that Russian society turned to the Western European model, renouncing patriarchal "agrarian communism" and narodnichestvo (Russian populism). The comparison between Weber's and Kistiakivskyi's standpoints is then made, as of thinkers who, together with Simmel and Sombart, considered social relations in terms of social rationalisation. The convergence of views of these theorists is demonstrated through a deliberately positive attitude to anti-centralism of Mykhailo Drahomanov, criticism of the democratic intelligentsia radicalisation, and condemnation of its pan-moralism (focus on the total struggle for "truth"; non-recognition of ethical neutrality in assessments; assumption that human consciousness is focalised around ethics). The difference is said to be particularly demonstrated by the fact that Bohdan Kistiakivskyi was much less concerned with the role of the Protestant-Reformation factor in the genesis of liberal ideology. The article instantiates that sectarian Protestant puritanism, especially the heterodoxy of Protestant ethics of the Reformation, can be characterised as a phenomenon with a fundamentally dual and ambivalent nature. The aforementioned phenomenon formed a dual causal connection with both the "spirit of capitalism" and the "spirit of agrarian communism" condemned by Weber. That is the worldview of the bourgeois-liberal social class as well as the socially disadvantaged groups of the peasantry. Some of Weber's references to Müntzer (f.e., that peasant riots headed by Thomas Müntzer had a decisive influence on the evolution of Luther's views) allow us to believe that Weber himself understood the full extent of the ideological ambiguity of the Protestant phenomenon. ; У статті йдеться про створені за консультування Богдана Кістяківського праці Макса Ве- бера, присвячені аналізові революційних подій 1905 року в Російській імперії. Автор арґумен- тує, що висновки, викладені в цих текстах, є певною мірою контроверсійними. З одного боку, визначний німецький мислитель вважав, що російська соціал-реформістська ліберальна де- мократія потрапила на шлях самозречення, оскільки мала історичний шанс тільки в рамках системи земства і за умов здійснення набагато помірнішої аґрарної програми, ніж та, за яку ратував кадетський лібералізм. З іншого боку, він доводив, що російське суспільство стало на шлях західноєвропейських країн, зрікаючись патріархального «аґрарного комунізму» та народництва. Стаття також містить порівняння поглядів М. Вебера та Б. Кістяківського як мислителів, які поряд із Ґ. Зимелем та В. Зомбартом розглядали суспільні відносини з погляду соціальної раціоналізації. Близькість позицій цих теоретиків вбачається у підкреслено позитивному ставленні до антицентралізму Михайла Драгоманова, критиці радикалізації демократичної інтеліґенції та засудженні її панморалізму (орієнтації на тотальну боротьбу за «правду»; заперечення визнання нейтральної щодо етичних оцінок зони; припущення, що свідомість народу орієнтована суто етично). Відмінності полягали, зокрема, в тому, що Богдан Кістяківський меншої ваги надавав ролі протестантсько-реформаційного чинника у генезі ідеології лібералізму. Автор статті жоводить, що сектантський протестантський пуританізм, а надто гетеродоксія протестантської етики доби Реформації можуть бути схарактеризовані як явища принципово дуальні та амбівалентні. Це формувало двоїстий каузальний зв'язок як із «духом капіталізму», так і з засуджуваним з боку М. Вебера «духом аґрарного комунізму». Йдеться про віддзеркалення світогляду як бюрґерсько-ліберальних верств, так і соціально упосліджених верств селянського стану. Окремі Веберові згадування Т. Мюнцера (наприклад, щодо вирішального впливу на еволюцію поглядів М. Лютера селянських заворушень на чолі з Мюнцером) дають підстави для припущення, що М. Вебер насправді розумів ідейну неоднозначність протестантського феномену.

«The Theory of Justice» by John Rawls, being an «unfinished project», undergoes significant transformations related both to the general «postmodern situation» and to the political and economic processes of globalization, which determine the relevance of this article. The influence of socio-cultural, political and economic transformations of the late twentieth and early twenty-first centuries of Rawls׳ ideas was characterized in the article. The paper considers the changed context which is subjected to the influence of the political and economic processes of globalization. It is established that what is now called the «After Rawls» in Western theory reveals the following main areas of research: new interpretations of Rawls' fundamental concepts, the continuation of his dialogue with other scientific schools and the expansion of his political philosophy in the direction of both Western context and other national contexts of recent decades. The paper has also established that since we live in a world in which sex is always considered to be one of the most obvious reasons for establishing the legitimacy of various rights and restrictions and justice theory in its essence decides whether it is possible to treat people in different ways and why the appeal of the gender researchers to modern theories of justice is quite natural. The analysis of leading directions is presented: libertarianism, socialism, communitarianism, feminism. The article reveals that in this analysis with all the indicated differences – the general tendency is traced as for interpret in justice as a requirement of respect for the dignity of all people as free, equal, rational and moral individuals. The analysis of the works of scientists who represent a significant development of the ideas of classical Western philosophy has shown that those ideas dominate today in Western theories of justice. The article also reveals that at the beginning of the 21st century while developing a theory that includes women's experience and referring to issues associated with femininity gender researchers argue that at the level of generalizations feminist epistemology represents attempts of many oppressed groups to restore the value of their experience, thus achieving justice. The article notes that in the fundamental work of Rawls there is almost no indication that the modern liberal society, to which the principles of justice under discussion should be applied, is gender structured at all levels and in all spheres. ; Концепции социальной справедливости являются, по-прежнему, дискуссионными в современной науке; именно поэтому исследование справедливости в её постмодернистских аспектах, данных в этой статье, является валидным и актуальным. Влияние социокультурных, политических и экономических трансформаций конца ХХ – начала ХХI вв. на рецепцию идей Джона Ролза является предметом спорных аргументов в работах ведущих теоретиков: Насбаум, Оукин, Поджи, Иглтона, Миллера, Фукуямы, Хомски, Сэндела, Нильсена и др. С другой стороны, публикации последних лет по проблеме справедливости ярко демонстрируют, что феномен справедливости охватывает отчетливо постмодернистские тенденции. Утверждается, что два основных направления исследований в западной теории периода «After Rawls» акцентируют внимание на том, что работы Ролза строятся на консервативных и анти-космополитических положениях, что его эгалитарная доктрина в национальных границах с минимальными обязанностями вне этих границ оказывается весьма нестабильной и проблематичной. С точки зрения гендерных исследователей доказывается, что принадлежность к полу всегда считалась и сегодня считается одним из самых очевидных оснований для установления законности различных прав и ограничений. Важно также то, что в теории Ролза отсутствуют указания на то, что современное либеральное общество гендерно структурировано. ; Концепції соціальної справедливості є, як і раніше, дискусійними в сучасній науці; саме тому дослідження справедливості в її постмодерністських аспектах, даних у цій статті, є дійсним і актуальним. Вплив соціокультурних, політичних та економічних трансформацій кінця ХХ – початку ХХI ст. на рецепцію ідей Джона Роулза є предметом суперечливих аргументів у роботах провідних теоретиків: Насбаум, Оукін, Поджі, Іглтона, Міллера, Фукуями, Хомскі, Сендела, Нільсена та інших. З іншого боку, публікації останніх років із проблеми справедливості яскраво демонструють, що феномен справедливості охоплює чітко постмодерністські тенденції. Стверджується, що два основних напрямки досліджень у західній теорії періоду «After Rawls» акцентують увагу на тому, що роботи Ролза будуються на консервативних і анти-космополітичних положеннях, що його егалітарна доктрина в національних кордонах із мінімальними обов'язками поза цими межами виявляється вельми нестабільною і проблематичною. З точки зору гендерних дослідників доводиться, що приналежність до статі завжди вважалася й сьогодні вважається однією з найбільш очевидних підстав для встановлення законності різних прав та обмежень. Важливо також те, що в теорії Ролза відсутні вказівки на те, що сучасне ліберальне суспільство гендерно структуроване.

This paper presents a theory of Henry Sidgwick – English Liberal and utilitarian – about rational implementation of the ideal state system, which is democracy. It is determined that the regulation of relations and the regulation of social life can not be entirely rational, but ought to rely on moral law that is often intuitive. Key words: liberalism, utilitarianism, democracy, higher benefit, equality, representative government, intuitivism, hedonism, morality, moral law. ; Розглянуто теорію англійського ліберала й утилітариста Г. Сиджвіка раціонального впровадження ідеальної державної системи, якою є демократія. Визначено, що впорядкування відносин та регулювання суспільного життя не може бути лише раціональним, а повинно ґрунтуватись на моральному, часто інтуїтивному, законі. Ключові слова: лібералізм, утилітаризм, демократія, вище благо, рівність, представницький уряд, інтуїтивізм, гедонізм, мораль, моральний закон.

The article is devoted to the analysis of the peculiarities of the interpretation of the role of the state in public life in the political theory of scientist and public figure Mikhail Drahomanov, whose ideas had a powerful influence on political discourse not only in Ukraine and Russia but throughout the European continent. Сonsideration of the interpretation of liberalism by Mykhailo Drahomanov as the basis of his socio-political theory and the impact on his views of the European progressive tradition address the main issues of this study. Scientist's definition of individual freedom as the main criterion of social progress and the restrictive influence of the state on its implementation is also revealed. Mykhailo Drahomanov proceeded from the fact that, despite the historically progressive nature of the state, it, in essence, restricts the freedom of the individual, and the logic of development, constantly seeks to narrow the boundaries of this freedom. Attention is also paid to M. Drahomanov's interpretation of the issue of creating conditions for free self-realization of the individual. The thinker opposes the community to the state as a voluntary association of free people, the relationship between which is regulated not by coercion but by means of moral regulation. The article emphasizes that for the Ukrainian political theorist, federalism is a way of organizing interaction between the subjects of the political process. It is noted that anarchist rhetoric was used by M. Drahomanov not so much to liquidate the state as such, but to weaken it as much as possible in favor of individual rights and freedoms. It is also specified that according to the scientist, history and the formed foundations of national character and political traditions determine the place of Ukraine and Ukrainians in universal progress and the transition of mankind from the state organization of society to its self-organization on the basis of socialism. ; Стаття присвячена аналізу особливостей трактування ролі держави у суспільному життя в політичній теорії видатного вченого і громадського діяча Михайла Драгоманова, чиї ідеї справили потужний вплив на політичний дискурс не лише в тогочасних Україні та Росії, але на всьому Європейському континенті. Для розкриття поставленої проблеми в даній розвідці розглядаються питання трактування мислителем лібералізму як основи його соціально-політичної теорії, вплив на його погляди європейської прогресистської традиції. Розкривається також визначення вченим свободи індивіда як основного критерію суспільного прогресу та обмежувального впливу держави на її реалізацію. Мислитель виходив з того, що, незважаючи на історично-прогресивний характер виникнення держави, воно, за своєю суттю, обмежує свободу індивіда, а за логікою розвитку, постійно прагне звузити межі цієї свободи. Звертається також увага на трактування М. Драгомановим проблеми формування умов для вільної самореалізації особистості. Державі мислитель протиставляє громаду, як добровільне об'єднання вільних людей, взаємовідносини між якими регулюються не методами примусу, а засобами морального регулювання. В статті наголошується на тому, що для українського теоретика політики федералізм є, перш за все способом організації взаємодії між суб'єктами політичного процесу. Зазначається, що анархістська риторика використовувалась М. Драгомановим не так з метою ліквідації держави як такої, скільки для її можливо більшого ослаблення на користь прав і свобод особистості. Вказується також на те, що на переконання вченого саме історія та сформовані основи національного характеру й політичних традицій визначають місце України і українців у загальнолюдському прогресі та переході людства від державної організації регулювання життя суспільства до його самоорганізації на засадах громадівського соціалізму.

The article is devoted to the analysis of the peculiarities of the interpretation of the role of the state in public life in the political theory of scientist and public figure Mikhail Drahomanov, whose ideas had a powerful influence on political discourse not only in Ukraine and Russia but throughout the European continent. Сonsideration of the interpretation of liberalism by Mykhailo Drahomanov as the basis of his socio-political theory and the impact on his views of the European progressive tradition address the main issues of this study. Scientist's definition of individual freedom as the main criterion of social progress and the restrictive influence of the state on its implementation is also revealed. Mykhailo Drahomanov proceeded from the fact that, despite the historically progressive nature of the state, it, in essence, restricts the freedom of the individual, and the logic of development, constantly seeks to narrow the boundaries of this freedom. Attention is also paid to M. Drahomanov's interpretation of the issue of creating conditions for free self-realization of the individual. The thinker opposes the community to the state as a voluntary association of free people, the relationship between which is regulated not by coercion but by means of moral regulation. The article emphasizes that for the Ukrainian political theorist, federalism is a way of organizing interaction between the subjects of the political process. It is noted that anarchist rhetoric was used by M. Drahomanov not so much to liquidate the state as such, but to weaken it as much as possible in favor of individual rights and freedoms. It is also specified that according to the scientist, history and the formed foundations of national character and political traditions determine the place of Ukraine and Ukrainians in universal progress and the transition of mankind from the state organization of society to its self-organization on the basis of socialism. ; Стаття присвячена аналізу особливостей трактування ролі держави у суспільному життя в політичній теорії видатного вченого і громадського діяча Михайла Драгоманова, чиї ідеї справили потужний вплив на політичний дискурс не лише в тогочасних Україні та Росії, але на всьому Європейському континенті. Для розкриття поставленої проблеми в даній розвідці розглядаються питання трактування мислителем лібералізму як основи його соціально-політичної теорії, вплив на його погляди європейської прогресистської традиції. Розкривається також визначення вченим свободи індивіда як основного критерію суспільного прогресу та обмежувального впливу держави на її реалізацію. Мислитель виходив з того, що, незважаючи на історично-прогресивний характер виникнення держави, воно, за своєю суттю, обмежує свободу індивіда, а за логікою розвитку, постійно прагне звузити межі цієї свободи. Звертається також увага на трактування М. Драгомановим проблеми формування умов для вільної самореалізації особистості. Державі мислитель протиставляє громаду, як добровільне об'єднання вільних людей, взаємовідносини між якими регулюються не методами примусу, а засобами морального регулювання. В статті наголошується на тому, що для українського теоретика політики федералізм є, перш за все способом організації взаємодії між суб'єктами політичного процесу. Зазначається, що анархістська риторика використовувалась М. Драгомановим не так з метою ліквідації держави як такої, скільки для її можливо більшого ослаблення на користь прав і свобод особистості. Вказується також на те, що на переконання вченого саме історія та сформовані основи національного характеру й політичних традицій визначають місце України і українців у загальнолюдському прогресі та переході людства від державної організації регулювання життя суспільства до його самоорганізації на засадах громадівського соціалізму.