Suchergebnisse

Досліджено міжнародні договори у галузі основних прав і свобод людини, які є невід'ємною частиною національного законодавства у сфері адміністративної відповідальності. Исследованы международные договора в области основных прав и свобод человека, которые являются неотъемлемой частью украинского законодательства в сфере административной ответственности. Today, human rights have gained the values that belong to the entire international community and have been justified in international law as a legal standard to which all peoples and nations must strive. As a result, the complex of international documents (Universal Declaration of Human Rights 1948, the International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights, and the International Covenant on Civil and Political Rights, adopted by the United Nations in 1966, the its Optional Protocol) constitutes the International Bill of Rights (or the Charter of Human Rights). The purpose of this article is to study international treaties in the field of fundamental human rights and freedoms on the subject of their compliance with the institute of administrative responsibility of Ukraine, which are an integral part of domestic legislation. In the article, it is shown that the basic international human rights treaties proclaim the general protection of civil, political, social, economic and cultural rights guaranteed to every human being. Along with this, in order to increase the effectiveness of the legal protection of human rights, the subject of the criterion was laid as the basis for further UN norm-setting. Thus, there were special human rights treaties that provide for the protection of certain categories of persons. It has been established that legal standards are established in the spheres of legal regulation, in which it is necessary to typify the behavior of the relevant subjects in order to eliminate legal violations, gaps or collisions or «prepare» of a certain sphere of public relations for a higher level of unified regulation. It is therefore quite legitimate ...

The system of legislation that forms authorial rights and related rights is investigated in the article. The norms Constitution of Ukraine are analysed, these relations are well-regulated that. The decision of Constitutional Court of Ukraine as sources of copyright and related rights is considered through realization of constitutional jurisdiction of function of official interpretation of Constitution of Ukraine an organ. Enumerated international agreements that are part of national legislation of Ukraine.The basic stages of reformation of the special law are distinguished in the field of it - to Law of Ukraine "A copyright and related rights". Other laws that is carry out the legal adjusting in the investigated spheres are considered. Classification of legal acts is conducted in the sphere of copyright and related rights on the basis of organ of acceptance and by the nature of legal norms.The prospects of development of legislation that regulates a copyright and related rights are certain, namely necessity of taking into account of european experience and introduction of progressive legal standards. In the same time no less important is taking into account of national features, and also level of legal culture and sense of justice of citizens. ; У статті досліджується система законодавства, що формує авторське права та суміжні права. Проаналізовано норми Констиуції України, якими врегульовані ці відносини. Розглянуто рішення Конституційного Суду України як джерела авторського права та суміжних прав через реалізацію органом конституційної юрисдикції функції офіційного тлумачення Конституції України. Перелічені міжнародні договори, що є частиною національного законодавства України. Виокремлено основні етапи реформування спеціального закону у цій сфері – Закону України «Про авторське право та суміжні права». Розглянуто інші закони, якими здійснено правове регулювання у досліджуваних сферах. Проведено класифікацію підзаконних нормативно-правових актів в сфері авторського права та суміжних прав на підставі органу прийняття та за характером правових норм. Визначено перспективи розвитку законодавства, що регулює авторське право та суміжні права, а саме необхідність врахування європейського досвіду та впровадження прогресивних правових стандартів. У той же час не менш важливим є врахування національних особливостей, а також рівня правової культури та правосвідомості громадян.

The system of legislation that forms authorial rights and related rights is investigated in the article. The norms Constitution of Ukraine are analysed, these relations are well-regulated that. The decision of Constitutional Court of Ukraine as sources of copyright and related rights is considered through realization of constitutional jurisdiction of function of official interpretation of Constitution of Ukraine an organ. Enumerated international agreements that are part of national legislation of Ukraine.The basic stages of reformation of the special law are distinguished in the field of it - to Law of Ukraine "A copyright and related rights". Other laws that is carry out the legal adjusting in the investigated spheres are considered. Classification of legal acts is conducted in the sphere of copyright and related rights on the basis of organ of acceptance and by the nature of legal norms.The prospects of development of legislation that regulates a copyright and related rights are certain, namely necessity of taking into account of european experience and introduction of progressive legal standards. In the same time no less important is taking into account of national features, and also level of legal culture and sense of justice of citizens. ; У статті досліджується система законодавства, що формує авторське права та суміжні права. Проаналізовано норми Констиуції України, якими врегульовані ці відносини. Розглянуто рішення Конституційного Суду України як джерела авторського права та суміжних прав через реалізацію органом конституційної юрисдикції функції офіційного тлумачення Конституції України. Перелічені міжнародні договори, що є частиною національного законодавства України. Виокремлено основні етапи реформування спеціального закону у цій сфері – Закону України «Про авторське право та суміжні права». Розглянуто інші закони, якими здійснено правове регулювання у досліджуваних сферах. Проведено класифікацію підзаконних нормативно-правових актів в сфері авторського права та суміжних прав на підставі органу прийняття та за характером правових норм. Визначено перспективи розвитку законодавства, що регулює авторське право та суміжні права, а саме необхідність врахування європейського досвіду та впровадження прогресивних правових стандартів. У той же час не менш важливим є врахування національних особливостей, а також рівня правової культури та правосвідомості громадян.

The article is devoted to the study of legal content of the international standards as a source of regulation of urban development. It is argued that the implementation of the European legal standards of urban planning activities of local self-government should be dialectically combined with the general adaptation of Ukrainian land, urban planning, architectural legislation to universal and European principles and norms, in particular with respect to the proper standardization of state architectural and construction control with the transfer of most of the relevant powers to level of executive bodies of local self-government. ; Стаття присвячена дослідженню нормативного змісту європейських стандартів як джерела регулювання громадянства в ЄС. Європейські стандарти як правові норми ґрунтуються на загальних принципах міжнародного права і регулюють відносини, що складаються в ході їх реалізації. Головною рисою Європейського Союзу є наявність в ньому інституту громадянства. Власне громадянство надає Європейському Союзу риси державності. Громадянство ЄС - без сумніву безпрецедентний крок в історії як інституту громадянства, так і міждержавних структур. Жодна з регіональних організацій, існуючих в світі, не кажучи вже про міжнародної організації класичного зразка, не знає громадянства на практиці і не визнає його юридично. Для держав, що є членами ЄС проблема дотримання міжнародних договорів із питань громадянства пов'язана з тим, що більшість з них як члени Організації Об'єднаних Націй, Ради Європи, Організації з безпеки та співробітництва в Європі повинні забезпечувати виконання взятих на себе зобов'язань дотримуватися європейських стандартів, у тому числі й у галузі громадянства. Серед найбільш важливих документів, що встановлюють європейські стандарти у сфері громадянства, варто виокремити: Маастрихтський договір , Директива 2004/38 / ЄС Європейського Парламенту та Ради від 29 квітня 2004 р., Конвенцію, що регулює деякі питання, пов'язані з колізією законів про громадянство від 1930 року, Європейську конвенцію про громадянство від 1997 року, Хартію Європейського союзу про основні права.

The article examines the formation of international standards in the field of environmental protection, as well as clarifying their impact on modern environmental legislation of Ukraine. It is established that the issue of the need to protect the environment has been actively discussed at the interna-tional level since the middle of the twentieth century. The first international environmental organization was found-ed in October 1948 in France (International Union for Conservation of Nature), which still operates today.It was found that although international instruments such as the Universal Declaration of Human Rights and the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms do not contain provisions on environ-mental rights, there is still a human right to a standard of living that supports its health. It is from the standpoint of the right to life, the right to health and the right to information that the ECtHR deals with matters concerning a safe environment for humans.It is substantiated that special international acts in the field of environmental protection began to be adopted in the 70s of the last century (including: Convention on the Prevention of Marine Pollution by Discharges and Other Materials, International Convention for the Prevention of Pollution from Ships, Convention on Transboundary Air Pollution distance, the Vienna Convention for the Protection of the Ozone Layer was adopted, the European Charter on Environment and Public Health, the Basel Convention on the Control of Transboundary Movements of Hazard-ous Wastes and Their Disposal, the Convention on Environmental Impact Assessment in a Transboundary Context, etc.).These international acts have influenced the formation of legislation in the field of environmental protection of independent Ukraine, especially on the example of acts adopted in 2017-2020. The proposal of scientists on the need to adopt a new systematized act in Ukraine, in particular the Environmental Code, has been studied.It is substantiated that when reforming the environmental legislation of Ukraine it is necessary to pay special attention to the requirements of the Association Agreement with the EU, namely to implement the provisions of a number of Regulations and directives of the European Union. ; У статті досліджено становлення міжнародних стандартів у сфері охорони довкілля, а також з'ясування їх впливу на сучасне екологічне законодавство України.Встановлено, що питання необхідності захисту охорони довкілля активно обговорюється на міжнарод-ному рівні із середини ХХ ст. Перша міжнародна організація з охорони довкілля була заснована ще в жовтні 1948 р. у Франції (Міжнародний союз охорони природи), яка діє до цього часу.Виявлено, що хоча у таких міжнародних актах як Загальна декларація прав людини та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не містяться положення про екологічні права, все ж є право людини на такий рівень життя, що підтримує її здоров'я. Саме з позиції права на життя, права на здоров'я та права на інформацію ЄСПЛ розглядає справи щодо безпечного довкілля для людини. Обґрунтовано, що спеціальні міжнародні акти у сфері охорони довкілля почали прийматися з 70-х років минулого століття (у тому числі: Конвенція про запобігання забрудненню моря скидами відходів та іншими матеріалами, Міжнародна конвенцію по запобіганню забрудненню з суден, Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані, Віденська конвенція про охорону озонового шару була прийнята, Європейська хартія про навколишнє середовище та охорону здоров'я, Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті тощо).Вказані міжнародні акти вплинули і на формування законодавства в сфері охорони довкілля незалежної України, особливо це відчутно на прикладі актів прийнятих у 2017-2020 роках. Досліджено пропозицію науковців про необхідність прийняття нового систематизованого акту в Україні, зокрема Екологічного кодексу.Обґрунтовано, що при реформуванні екологічного законодавства України необхідно особливу увагу приділити врахуванню вимог Угоди про асоціацію з ЄС, а саме імплементувати положення низки Регламентів та директив Європейського Союзу.

The article examines the formation of international standards in the field of environmental protection, as well as clarifying their impact on modern environmental legislation of Ukraine. It is established that the issue of the need to protect the environment has been actively discussed at the interna-tional level since the middle of the twentieth century. The first international environmental organization was found-ed in October 1948 in France (International Union for Conservation of Nature), which still operates today.It was found that although international instruments such as the Universal Declaration of Human Rights and the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms do not contain provisions on environ-mental rights, there is still a human right to a standard of living that supports its health. It is from the standpoint of the right to life, the right to health and the right to information that the ECtHR deals with matters concerning a safe environment for humans.It is substantiated that special international acts in the field of environmental protection began to be adopted in the 70s of the last century (including: Convention on the Prevention of Marine Pollution by Discharges and Other Materials, International Convention for the Prevention of Pollution from Ships, Convention on Transboundary Air Pollution distance, the Vienna Convention for the Protection of the Ozone Layer was adopted, the European Charter on Environment and Public Health, the Basel Convention on the Control of Transboundary Movements of Hazard-ous Wastes and Their Disposal, the Convention on Environmental Impact Assessment in a Transboundary Context, etc.).These international acts have influenced the formation of legislation in the field of environmental protection of independent Ukraine, especially on the example of acts adopted in 2017-2020. The proposal of scientists on the need to adopt a new systematized act in Ukraine, in particular the Environmental Code, has been studied.It is substantiated that when reforming the environmental legislation of Ukraine it is necessary to pay special attention to the requirements of the Association Agreement with the EU, namely to implement the provisions of a number of Regulations and directives of the European Union. ; У статті досліджено становлення міжнародних стандартів у сфері охорони довкілля, а також з'ясування їх впливу на сучасне екологічне законодавство України.Встановлено, що питання необхідності захисту охорони довкілля активно обговорюється на міжнарод-ному рівні із середини ХХ ст. Перша міжнародна організація з охорони довкілля була заснована ще в жовтні 1948 р. у Франції (Міжнародний союз охорони природи), яка діє до цього часу.Виявлено, що хоча у таких міжнародних актах як Загальна декларація прав людини та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не містяться положення про екологічні права, все ж є право людини на такий рівень життя, що підтримує її здоров'я. Саме з позиції права на життя, права на здоров'я та права на інформацію ЄСПЛ розглядає справи щодо безпечного довкілля для людини. Обґрунтовано, що спеціальні міжнародні акти у сфері охорони довкілля почали прийматися з 70-х років минулого століття (у тому числі: Конвенція про запобігання забрудненню моря скидами відходів та іншими матеріалами, Міжнародна конвенцію по запобіганню забрудненню з суден, Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані, Віденська конвенція про охорону озонового шару була прийнята, Європейська хартія про навколишнє середовище та охорону здоров'я, Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті тощо).Вказані міжнародні акти вплинули і на формування законодавства в сфері охорони довкілля незалежної України, особливо це відчутно на прикладі актів прийнятих у 2017-2020 роках. Досліджено пропозицію науковців про необхідність прийняття нового систематизованого акту в Україні, зокрема Екологічного кодексу.Обґрунтовано, що при реформуванні екологічного законодавства України необхідно особливу увагу приділити врахуванню вимог Угоди про асоціацію з ЄС, а саме імплементувати положення низки Регламентів та директив Європейського Союзу.

У статті проаналізовано сутнісні аспекти та еволюційний розвиток положень Ніццького договору 2001 р. – ревізійного акта, що зберігає історичне значення як унікальний міжнародний договір інтеграційного типу, який удосконалив правові засади регулювання функціонування Європейського Союзу та його інституцій, підготувавши інтеграційне об'єднання до безпрецедентно масштабного розширення в історії створення Об'єднаної Європи. Висвітлено особливості Хартії Європейського Союзу про основоположні права 2000 р. як політичної декларації та адаптованої редакції Хартії Європейського Союзу про основоположні права 2007 р., наділеної юридично обов'язковою силою, які стали важливими чинниками розбудови європейської інтеграції, становлення та розвитку системи захисту прав людини в Європейському Союзі. Розкрито концептуальні засади зазначених актів, що сприяють усвідомленню логіки еволюції інтеграційного об'єднання та сформованого в його рамках автономного наднаціонального правопорядку.

Relevance of the paper. One of the most important classifications of regulatory acts is their classification according to legal force. It is legal force of the legal act that determines the place it occupies in the hierarchical (vertical) structure of the current legislation. According to Article 1 of the Constitution of Ukraine, Ukraine is a social and legal state. Back in 2001, the Constitutional Court of Ukraine clearly stated: ". in a legal state there is a strict hierarchy of regulatory acts .", but until now the hierarchy of regulatory acts is not legally established. Besides, between the separate laws of Ukraine, including those defining the status and powers of the public administration bodies, there is inconsistency regarding their place according to their legal force. There is no consensus on this issue in the scientific literature. It negatively affects the state of law in the state. Consequently, the relevance of this article is conditioned by the existing collisions in the legislation of Ukraine regarding the hierarchy of regulatory acts.The purpose of the article is the study of the current state of the hierarchical place of regulatory acts in the current legislation of Ukraine, the identification of collisions in it and the justification of proposals for their elimination.Body of the paper. Most Ukrainian scholars insist that the codes have the same legal force as the laws. However, some Ukrainian codes, in particular the Civil Code of Ukraine, the Budget Code of Ukraine, contain articles about their higher legal force. However, there are no such norms in other codes of Ukraine, therefore it should be noted: it can not be that in one branch of law the codified law has a higher legal force, and in the other it has not. Consequently, the issue of the legal force of codified and un-codified laws requires legislative regulation.The question arises as to the legal force of the resolutions of the Verkhovna Rada of Ukraine and the decrees of the President of Ukraine (that is resolutions of the Parliament and decrees of the President of Ukraine of elusively regulatory nature). For example, in Article 113 of the Constitution of Ukraine, the Law of Ukraine "On the Cabinet of Ministers of Ukraine" the preference is given to the resolutions of the Verkhovna Rada of Ukraine, but in the Law of Ukraine "On Civil Service", on the contrary - to the decrees of the President of Ukraine.Conclusions. Until now, neither the Constitution of Ukraine nor other legislative acts define the hierarchy of certain regulatory acts, and therefore the scientific literature raises justified questions regarding their legal force. The current laws of Ukraine regulating the activities of public authorities solve these issues differently. And in law enforcement activities, including the issues on resolving litigation, the key role is played by subjectivity of a law enforcer. Eliminating this gap is possible only in one way that is by adopting the Law of Ukraine "On Regulatory Acts", which, among other issues, should clearly define the hierarchy of regulatory acts. ; У статті досліджено сучасний стан та актуальні питання ієрархії нормативно-правових актів в Україні. Підкреслено, що саме юридична сила нормативно-правового акта визначає місце, яке він займає в ієрархічній (вертикальній) структурі чинного законодавства. Проаналізовано зміст окремих законів України, в т.ч. таких, що регламентують діяльність органів публічної влади, та доведено, що між ними існують неузгодженості щодо розташування нормативно-правових актів за юридичною силою, а на практиці вирішальним тут є суб'єктивізм правозастосовника, в т.ч. і при прийнятті судових рішень. В цілому це негативно впливає на стан законності в державі. Обґрунтована необхідність законодавчого закріплення ієрархії нормативно-правових актів.

Магістерська робота присвячена міжнародному контексту створення Польської держави в період 1918-1921 років. Предметом дослідження визначено формування кордонів незалежної Польщі та вплив цих подій на загальноєвропейські політичні процеси. В процесі дослідження ми дійшли висновку, що саме конфліктні ситуації, пов'язані з проблемою кордонів національних держав перешкодили створенню загальноєвропейської системи колективної безпеки ; The master's thesis is devoted to the international context of the creation of the Polish state in the period 1918-1921. The subject of the study is the formation of the borders of independent Poland and the impact of these events on European political processes. In the course of the research we came to the conclusion that it was the conflict situations related to the problem of the borders of nation states that prevented the creation of a pan-European system of collective security.

The concept of "legislation", which is one of the most frequently used in the texts of current normative legal acts, is analyzed in the article. "Legislation" as a common term means the totality (plurality) of legal laws; all the obligatory rules of behavior determined by the state. "Legislation" as a legal term doesn't have the general single concept and the legal definition. The main problem of formulating the definition of the concept of legislation is its elemental composition, namely, the question of which normative legal acts (or possibly other official sources (forms) of law, for example, normative legal contracts) are included in it?It is pointed that the rules of legislative technique requires a clear and single definition the legal term. It is stated that in determining the concept of "legislation" used logical method of enumerate. The author of the article proposes an approach to the formulation of the concept of "legislation" with the help of another logical operation - determination of the concept through the genus and species differences - defining a certain generic (primary) element, which is common to both the normative legal act and the normative legal agreement (or for all sources (forms) of the positive (legal) right) ; У статті досліджується термін «законодавство» та зміст поняття, що ним позначається, в текстах нормативно-правових актів. Констатується неоднозначність розуміння поняття «законодавство» та відсутність його законодавчої дефініції. Звертається увага на необхідність дотримання вимог законодавчої техніки щодо юридичної термінології, а саме, наявність чіткої дефініції терміну «законодавство», що забезпечить його однозначне розуміння

The concept of "legislation", which is one of the most frequently used in the texts of current normative legal acts, is analyzed in the article. "Legislation" as a common term means the totality (plurality) of legal laws; all the obligatory rules of behavior determined by the state. "Legislation" as a legal term doesn't have the general single concept and the legal definition. The main problem of formulating the definition of the concept of legislation is its elemental composition, namely, the question of which normative legal acts (or possibly other official sources (forms) of law, for example, normative legal contracts) are included in it?It is pointed that the rules of legislative technique requires a clear and single definition the legal term. It is stated that in determining the concept of "legislation" used logical method of enumerate. The author of the article proposes an approach to the formulation of the concept of "legislation" with the help of another logical operation - determination of the concept through the genus and species differences - defining a certain generic (primary) element, which is common to both the normative legal act and the normative legal agreement (or for all sources (forms) of the positive (legal) right) ; У статті досліджується термін «законодавство» та зміст поняття, що ним позначається, в текстах нормативно-правових актів. Констатується неоднозначність розуміння поняття «законодавство» та відсутність його законодавчої дефініції. Звертається увага на необхідність дотримання вимог законодавчої техніки щодо юридичної термінології, а саме, наявність чіткої дефініції терміну «законодавство», що забезпечить його однозначне розуміння

The purpose of this work is to highlight the formation of the Western Ukrainian border in Soviet period and during the independence of Ukraine. The methodological basis of the article is based on the principles of historicism, objectivity and systematization, using general scientific, special-historical and interdisciplinary methods such as: periodization, problem-chronological, comparative-historical, retrospective, diachronic and others. Scientific novelty is determined in the study of European diplomacy in 1939-2009, when the western border of Ukraine underwent changes. Analyzing the situation in the study region, the following conclusions can be drawn. The formation of the western borders of modern Ukraine took place over 70 years (from 1939 to 2009, interstate agreements were concluded between the leaders of the countries at different period of history, which became the main basis for changing the borders of Ukraine). These processes were most active in the late 1930s and 1940s. The border was formed due to the transfer of certain areas of the territories of neighboring states, mostly by peaceful means ; Метою даної роботи є висвітлення формування західноукраїнського кордону за радянських часів і в період незалежності України. Наукова новизна виявляється у дослідженні європейської дипломатії 1939-2009 рр., коли межа західного кордону України зазнавала змін. Аналізуючи ситуацію, що склалася у досліджуваному регіоні, можна зауважити, що формування західних кордонів сучасної України відбувалося протягом 70 років, з 1939 по 2009 рр. між лідерами країн у різні часи були укладені міждержавні договори, що стали основною базою для зміни рубежів України. Найбільш активно ці процеси відбувалися наприкінці 1930-х – 1940-ві рр. Кордон формувався за рахунок передачі певних площ територій сусідніх держав переважно мирним шляхом

Досліджено міжнародно-правові аспекти юридичної природи Мінських домовленостей. Проаналізовано різне розуміння сторонами цих домовленостей їх юридичної природи, визначено настання можливих юридичних наслідків у випадку невиконання сторонами цих міжнародно-правових документів, а також з'ясовано роль і місце Мінських домовленостей у процесі мирного врегулювання конфлікту на Сході України. Зроблено науково обґрунтовані висновки щодо правильного розуміння і тлумачення Мінських домовленостей як специфічного виду міжнародно-правових актів. ; The importance of the Minsk agreements in resolving the conflict and the fact that they are the only agreed basis for achieving peace in eastern Ukraine has been repeatedly stated by world leaders and leaders of international intergovernmental organizations (primarily the UN, OSCE, EU, NATO, etc.). This fact determines the high importance of the processes taking place in the field of peaceful resolution of the conflict in eastern Ukraine. The relevance of the chosen research topic is due to the fact that the process of resolving the military conflict in Ukraine in the context of establishing stable peace and security in the east, as well as returning the occupied territories of Donbass to Ukrainian control is given much attention by political leadership scientific environment and the average population. In addition, the implementation of the Minsk Agreements was discussed at various international official meetings at the highest political level with the participation of the Ukrainian side. For Ukraine, which in the framework of the «hybrid war» faced such factors as the temporary occupation of the territory of Ukraine by the Russian Federation, issues of peace and security in the east of the state have become extremely important. As a result, legal scholars are increasingly questioning the legal nature of the Minsk agreements themselves, as well as the nature of the parties' international rights and obligations. The article examines the international legal aspects of clarifying the legal nature of the Minsk agreements. The parties' different understanding of the Minsk agreements on their legal nature is analyzed, the possible legal consequences in case of non-compliance with these international legal documents are determined, and the role and place of the Minsk agreements in the process of peaceful settlement of the conflict in eastern Ukraine are clarified. Scientifically substantiated conclusions on the correct understanding and interpretation of the Minsk Agreements as a specific type of international legal documents are provided. ; Исследованы международно-правовые аспекты юридической природы Минских договоренностей. Проанализировано разное понимание сторонами этих договоренностей их юридической природы, определено наступление возможных юридических последствий в случае невыполнения сторонами этих международно-правовых документов, а также выяснены роль и место Минских договоренностей в процессе мирного урегулирования конфликта на Востоке Украины. Сделаны научно обоснованные выводы относительно правильного понимания и толкования Минских договоренностей как специфического вида международно-правовых актов.

As you know, in public international law there is no hierarchy of sources of law. However, in practice, there are controversial situations when legal relations are subject to legal regulation of various sources of law. This is especially acute in the case of international custom and an international treaty.The purpose of the scientific article is to study the problems of the relationship and interaction of the international treaty and international custom in various aspects of their existence, namely: in aspects of their occurrence, observance and application.The article focuses on the legal analysis of the relationship between the international treaty and international custom in the judicial practice of the International Court of Justice of the United Nations. The analysis is subject, in particular, to the case of the continental shelf of the North Sea (1969), as well as the case of military and paramilitary activities in Nicaragua and against Nicaragua (1986).Based on the analyzed materials, the author of the article came to the conclusion that, firstly, an international treaty may contain customary norms, that have already existed and were in effect even before its conclusion. Secondly, the international treaty may be the last stage in the process of forming the customary norm. And thirdly, an international treaty may propose new legal norms that, due to further practice of subjects of international law, can be the basis for the creation of a new international custom.Moreover, it can be concluded that international customs and international treaties can exist and operate in parallel. However, even if the contractual and customary norm are identical in content, and the subjects of international law who are in disputed legal relations are connected, both by one and the second source of law, then from the point of view of applying these identical norms, they exist independently from each other. ; Як відомо, у міжнародному публічному праві відсутня ієрархія джерел права. Однак в практиці виникають спірні ...

The article studies of some prominent institutions of international law of the antique states of the Northern Black Sea Coastland in the term of second half of the first millennium AD through the first centuries of our era – Hersones, Olbia, Tira, the Bosporean kingdom. The author proves, that since the second half of the first millennium AD in the policies of the Northern Black Sea Coastland there was a multiple and furcal system of norms of international law, which was borrowed from the law of mother countries and was broadened due to the own legislation. ; Статья посвящена рассмотрению основных институтов международного права античных государств Северного Причерноморья, периода второй половины І тыс. до н. э. – первых столетий нашей эры. Автор стремился доказать, что уже во второй половине І тыс. до н. э. в полисах Северного Причерноморья сложилась достаточно сложная и разветвленная система норм международного права, которая в значительной мере была заимствована из права метрополий и существенно расширена благодаря собственному законодательству. ; Статтю присвячено розгляду основних інститутів міжнародного права античних держав Північного Причорномор'я, періоду другої половини І тис. до н. е. - перших сторіч нашої ери. Автор прагнув довести, що вже у другій половині І тис. до н.е. у полісах Північного Причорномор'я існувала достатньо складна та розгалужена система норм міжнародного права, яка значною мірою була запозичена з права метрополій та суттєво розширена завдяки власному законодавству.