Suchergebnisse

The purpose of the study is to try to determine the nature and specifics, forms and subjects of the educational process militarization in annexed peninsula attracting materials from open sources (information resources of the Russian Federation authorities, occupation authorities of the Crimea, materials of the Regional Human Rights Center, the Crimean Human Rights Group, Helsinki Human Rights Union, ZMINA Human Rights Center, NGO Almenda Civic Education Center, online publications, etc.). Research methodology is based on the principles of historicism, systematic, scientific, authorial objectivity, the use of general scientific (dialectical, method of analogies, analysis and synthesis, induction and deduction, comparative), interdisciplinary (methods of philosophy, political science, social psychology, synergetic, statistical analysis, contextual analysis), historical (retrospective, problem-chronological, discourse analysis, methods of "detection") methods of research. The scientific novelty is that the essence, peculiarities, forms and subjects of the educational process militarization in the annexed Crimea by the Russian Federation during 2014 – 2019 have been found out on the basis of attracting open source materials. The Conclusions. It is noted that the transformation of the Crimeans social life over the last five years is primarily related to the militarization of the educational process, sports and culture. The occupying power organizes various activities among children and young people for this purpose: games, competitions, excursions, competitions on military subjects, organizes paramilitary children's camps, cultural mass events, lectures, conferences, theatrical performances, creates special militarized educational classes, lessons and meetings of military and patriotic, spiritual and patriotic education, etc. The most ambitious of such militant activities are the various military sports and military patriotic games. It is stated that the substantive policy of the educational process militarization in the annexed Crimea is aimed at: first, the active propaganda of the service in the Armed Forces of the Russian Federation, including the contract; secondly, to educate a large army of potential carriers and defenders of the "Russian world"; third, to cultivate violence and war. ; Метою статті є спроба, залучивши матеріали з відкритих джерел (інформаційних ресурсів органів влади Російської Федерацїї, окупаційної влади Криму, матеріалів Кримської правозахисної групи, інтернет-видань тощо), визначити сутність та особливості, форми і суб'єкти мілітаризації освітньо-виховного процесу анексованого півострова. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, науковості, авторської об'єктивності, на використання загальнонаукових (діалектичного, методу аналогій, методу аналізу й синтезу, індукції та дедукції, компаративного (порівняльного)), міждисциплінарних (методів філософії, політології, соціальної психології, синергетичного, статистичного аналізу, контекстуального аналізу), історичних (ретроспективного (історико-генетичного), проблемно-хронологічного, дискурс-аналізу, методу "виявлення" (detection)) методів. Наукова новизна полягає у тому, що на основі залучення матеріалів відкритих джерел з'ясовано сутність, особливості, форми і суб'єкти мілітаризації освітньо-виховного процесу анексованого Російською Федерацією Криму впродовж 2014–2019 рр. Висновки. Зазначено, що трансформація громадського життя кримчан упродовж останніх п'яти років пов'язана передовсім з мілітаризацією освітньо-виховного процесу, спорту й культури. З цією метою серед дітей і молоді окупаційна влада проводить різноманітні заходи: ігри, конкурси, екскурсії, змагання на військову тематику, організовує воєнізовані дитячі табори, культурно-масові заходи, лекції, конференції, театралізовані вистави, створює спеціальні воєнізовані заклади освіти і класи, проводить уроки і зустрічі військово-патріотичного, духовно-патріотичного й патріотичного виховання тощо. Наймасштабнішими серед таких мілітарних заходів є різноманітні військово-спортивні й військово-патріотичні ігри. Констатовано, що змістовно політика мілітаризації освітньо-виховного процесу анексованого Криму спрямована, по-перше, на активну пропаганду служби в збройних силах Російської Федерації, у тому числі й контрактної; по-друге, на виховання численної армії потенційних носіїв і захисників "Русского міра"; по-третє, на культивування насильства і війни.

The purpose of the study is to try to determine the nature and specifics, forms and subjects of the educational process militarization in annexed peninsula attracting materials from open sources (information resources of the Russian Federation authorities, occupation authorities of the Crimea, materials of the Regional Human Rights Center, the Crimean Human Rights Group, Helsinki Human Rights Union, ZMINA Human Rights Center, NGO Almenda Civic Education Center, online publications, etc.). Research methodology is based on the principles of historicism, systematic, scientific, authorial objectivity, the use of general scientific (dialectical, method of analogies, analysis and synthesis, induction and deduction, comparative), interdisciplinary (methods of philosophy, political science, social psychology, synergetic, statistical analysis, contextual analysis), historical (retrospective, problem-chronological, discourse analysis, methods of "detection") methods of research. The scientific novelty is that the essence, peculiarities, forms and subjects of the educational process militarization in the annexed Crimea by the Russian Federation during 2014 – 2019 have been found out on the basis of attracting open source materials. The Conclusions. It is noted that the transformation of the Crimeans social life over the last five years is primarily related to the militarization of the educational process, sports and culture. The occupying power organizes various activities among children and young people for this purpose: games, competitions, excursions, competitions on military subjects, organizes paramilitary children's camps, cultural mass events, lectures, conferences, theatrical performances, creates special militarized educational classes, lessons and meetings of military and patriotic, spiritual and patriotic education, etc. The most ambitious of such militant activities are the various military sports and military patriotic games. It is stated that the substantive policy of the educational process militarization in the annexed Crimea is aimed at: first, the active propaganda of the service in the Armed Forces of the Russian Federation, including the contract; secondly, to educate a large army of potential carriers and defenders of the "Russian world"; third, to cultivate violence and war. ; Метою статті є спроба, залучивши матеріали з відкритих джерел (інформаційних ресурсів органів влади Російської Федерацїї, окупаційної влади Криму, матеріалів Кримської правозахисної групи, інтернет-видань тощо), визначити сутність та особливості, форми і суб'єкти мілітаризації освітньо-виховного процесу анексованого півострова. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, науковості, авторської об'єктивності, на використання загальнонаукових (діалектичного, методу аналогій, методу аналізу й синтезу, індукції та дедукції, компаративного (порівняльного)), міждисциплінарних (методів філософії, політології, соціальної психології, синергетичного, статистичного аналізу, контекстуального аналізу), історичних (ретроспективного (історико-генетичного), проблемно-хронологічного, дискурс-аналізу, методу "виявлення" (detection)) методів. Наукова новизна полягає у тому, що на основі залучення матеріалів відкритих джерел з'ясовано сутність, особливості, форми і суб'єкти мілітаризації освітньо-виховного процесу анексованого Російською Федерацією Криму впродовж 2014–2019 рр. Висновки. Зазначено, що трансформація громадського життя кримчан упродовж останніх п'яти років пов'язана передовсім з мілітаризацією освітньо-виховного процесу, спорту й культури. З цією метою серед дітей і молоді окупаційна влада проводить різноманітні заходи: ігри, конкурси, екскурсії, змагання на військову тематику, організовує воєнізовані дитячі табори, культурно-масові заходи, лекції, конференції, театралізовані вистави, створює спеціальні воєнізовані заклади освіти і класи, проводить уроки і зустрічі військово-патріотичного, духовно-патріотичного й патріотичного виховання тощо. Наймасштабнішими серед таких мілітарних заходів є різноманітні військово-спортивні й військово-патріотичні ігри. Констатовано, що змістовно політика мілітаризації освітньо-виховного процесу анексованого Криму спрямована, по-перше, на активну пропаганду служби в збройних силах Російської Федерації, у тому числі й контрактної; по-друге, на виховання численної армії потенційних носіїв і захисників "Русского міра"; по-третє, на культивування насильства і війни.

The purpose of the study is to try to determine the nature and specifics, forms and subjects of the educational process militarization in annexed peninsula attracting materials from open sources (information resources of the Russian Federation authorities, occupation authorities of the Crimea, materials of the Regional Human Rights Center, the Crimean Human Rights Group, Helsinki Human Rights Union, ZMINA Human Rights Center, NGO Almenda Civic Education Center, online publications, etc.). Research methodology is based on the principles of historicism, systematic, scientific, authorial objectivity, the use of general scientific (dialectical, method of analogies, analysis and synthesis, induction and deduction, comparative), interdisciplinary (methods of philosophy, political science, social psychology, synergetic, statistical analysis, contextual analysis), historical (retrospective, problem-chronological, discourse analysis, methods of "detection") methods of research. The scientific novelty is that the essence, peculiarities, forms and subjects of the educational process militarization in the annexed Crimea by the Russian Federation during 2014 – 2019 have been found out on the basis of attracting open source materials. The Conclusions. It is noted that the transformation of the Crimeans social life over the last five years is primarily related to the militarization of the educational process, sports and culture. The occupying power organizes various activities among children and young people for this purpose: games, competitions, excursions, competitions on military subjects, organizes paramilitary children's camps, cultural mass events, lectures, conferences, theatrical performances, creates special militarized educational classes, lessons and meetings of military and patriotic, spiritual and patriotic education, etc. The most ambitious of such militant activities are the various military sports and military patriotic games. It is stated that the substantive policy of the educational process militarization in the annexed Crimea is aimed at: first, the active propaganda of the service in the Armed Forces of the Russian Federation, including the contract; secondly, to educate a large army of potential carriers and defenders of the "Russian world"; third, to cultivate violence and war. ; Метою статті є спроба, залучивши матеріали з відкритих джерел (інформаційних ресурсів органів влади Російської Федерацїї, окупаційної влади Криму, матеріалів Кримської правозахисної групи, інтернет-видань тощо), визначити сутність та особливості, форми і суб'єкти мілітаризації освітньо-виховного процесу анексованого півострова. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, науковості, авторської об'єктивності, на використання загальнонаукових (діалектичного, методу аналогій, методу аналізу й синтезу, індукції та дедукції, компаративного (порівняльного)), міждисциплінарних (методів філософії, політології, соціальної психології, синергетичного, статистичного аналізу, контекстуального аналізу), історичних (ретроспективного (історико-генетичного), проблемно-хронологічного, дискурс-аналізу, методу "виявлення" (detection)) методів. Наукова новизна полягає у тому, що на основі залучення матеріалів відкритих джерел з'ясовано сутність, особливості, форми і суб'єкти мілітаризації освітньо-виховного процесу анексованого Російською Федерацією Криму впродовж 2014–2019 рр. Висновки. Зазначено, що трансформація громадського життя кримчан упродовж останніх п'яти років пов'язана передовсім з мілітаризацією освітньо-виховного процесу, спорту й культури. З цією метою серед дітей і молоді окупаційна влада проводить різноманітні заходи: ігри, конкурси, екскурсії, змагання на військову тематику, організовує воєнізовані дитячі табори, культурно-масові заходи, лекції, конференції, театралізовані вистави, створює спеціальні воєнізовані заклади освіти і класи, проводить уроки і зустрічі військово-патріотичного, духовно-патріотичного й патріотичного виховання тощо. Наймасштабнішими серед таких мілітарних заходів є різноманітні військово-спортивні й військово-патріотичні ігри. Констатовано, що змістовно політика мілітаризації освітньо-виховного процесу анексованого Криму спрямована, по-перше, на активну пропаганду служби в збройних силах Російської Федерації, у тому числі й контрактної; по-друге, на виховання численної армії потенційних носіїв і захисників "Русского міра"; по-третє, на культивування насильства і війни.

The article analyzes the Russia's military buildup in the occupied Crimean and Sevastopol. It is proved that the Russian militarization led to a multifold increase in military forces and defense equipment on the peninsula, which is becoming a powerful military foothold. Russia has coastal missile defense systems that fully control the Black Sea, as well as layered air defense systems, by which Moscow closed the air zone over the peninsula, in Crimea. In addition to defense weapons, Russia increases the deployment of ships equipped with missiles with a range of up to 2,500 kilometers, threatening almost the whole of Europe, on the peninsula. Creating opportunities for the deployment of nuclear weapons on the peninsula radically changes the security situation in the Black Sea region and beyond.Despite the growing threats to Europe due to the militarization of Crimea, the European Union continues to emphasize the need for cooperation with the Russian Federation.The Russian annexation of Crimea drew the attention of NATO to the Black Sea and somehow changed its policy, which gradually moved to a strategy of deterrence against Russia. NATO increases the military presence in Eastern Europe and creates mobile super rapid deployment forces; it is planned to create Alliance naval, mechanized and aviation divisions, which are ready for deployment during thirty days. But in general, the NATO policy has a limited number of adequate responses in case of further Russian aggression, especially with regard to the states of the Black Sea region, which is not as high-priority as the Baltics.The lack of an Alliance military strategy for the Black Sea region and difficulties in deploying the NATO fleet in the Black Sea due to the Montreux Convention remain the main problem. ; У статі проаналізовано зростання військового потенціалу Росії в окупованому її Криму та Севастополі. Доведено, що російська мілітаризація призвела до багатократного збільшення кількості військових та техніки на півострові, який перетворюється на потужний військовий плацдарм. Росія дислокує в Криму протиракетні берегові системи, які повністю контролюють Чорне море, а також ешелоновані системи протиповітряної оборони, якими Москва повністю закрила небо над півостровом. Разом із обороною зброєю Росія нарощує присутність на півострові кораблів-носіїв ракет "Калібр" із дальністю польотів до 2500 кілометрів, що створює загрозу майже для всієї Європи. Створення можливостей для розміщення ядерної зброї на півострові радикально змінює безпекову ситуацію не тільки в Чорноморському регіоні, але й поза його межами.Російська анексія Криму привернула увагу НАТО до Чорного моря та певним чином змінила політику Альянсу, який поступово переходить до стратегії стримування Росії. На тлі російської агресії східноєвропейські держави погодилися на розміщення американських систем протиракетної оборони. У межах НАТО проводиться збільшення військового контингенту у Східній Європі, створюються мобільні групи надшвидкого реагування та військово-морські, механізовані та авіаційні дивізіони Альянсу. Але в цілому політика блоку має обмежену кількість адекватних відповідей у разі подальшої агресії Росії, особливо щодо держав Чорноморського регіону, які, за виключенням Туреччини, не мають потужного флоту. Головною проблемою залишається відсутність військової стратегії Альянсу щодо регіону та складнощі із базуванням флоту НАТО в Чорному морі через обмеження тонажів та часу перебування згідно Конвенції Монтре.

The article analyzes the Russia's military buildup in the occupied Crimean and Sevastopol. It is proved that the Russian militarization led to a multifold increase in military forces and defense equipment on the peninsula, which is becoming a powerful military foothold. Russia has coastal missile defense systems that fully control the Black Sea, as well as layered air defense systems, by which Moscow closed the air zone over the peninsula, in Crimea. In addition to defense weapons, Russia increases the deployment of ships equipped with missiles with a range of up to 2,500 kilometers, threatening almost the whole of Europe, on the peninsula. Creating opportunities for the deployment of nuclear weapons on the peninsula radically changes the security situation in the Black Sea region and beyond.Despite the growing threats to Europe due to the militarization of Crimea, the European Union continues to emphasize the need for cooperation with the Russian Federation.The Russian annexation of Crimea drew the attention of NATO to the Black Sea and somehow changed its policy, which gradually moved to a strategy of deterrence against Russia. NATO increases the military presence in Eastern Europe and creates mobile super rapid deployment forces; it is planned to create Alliance naval, mechanized and aviation divisions, which are ready for deployment during thirty days. But in general, the NATO policy has a limited number of adequate responses in case of further Russian aggression, especially with regard to the states of the Black Sea region, which is not as high-priority as the Baltics.The lack of an Alliance military strategy for the Black Sea region and difficulties in deploying the NATO fleet in the Black Sea due to the Montreux Convention remain the main problem. ; У статі проаналізовано зростання військового потенціалу Росії в окупованому її Криму та Севастополі. Доведено, що російська мілітаризація призвела до багатократного збільшення кількості військових та техніки на півострові, який перетворюється на потужний військовий плацдарм. Росія дислокує в Криму протиракетні берегові системи, які повністю контролюють Чорне море, а також ешелоновані системи протиповітряної оборони, якими Москва повністю закрила небо над півостровом. Разом із обороною зброєю Росія нарощує присутність на півострові кораблів-носіїв ракет "Калібр" із дальністю польотів до 2500 кілометрів, що створює загрозу майже для всієї Європи. Створення можливостей для розміщення ядерної зброї на півострові радикально змінює безпекову ситуацію не тільки в Чорноморському регіоні, але й поза його межами.Російська анексія Криму привернула увагу НАТО до Чорного моря та певним чином змінила політику Альянсу, який поступово переходить до стратегії стримування Росії. На тлі російської агресії східноєвропейські держави погодилися на розміщення американських систем протиракетної оборони. У межах НАТО проводиться збільшення військового контингенту у Східній Європі, створюються мобільні групи надшвидкого реагування та військово-морські, механізовані та авіаційні дивізіони Альянсу. Але в цілому політика блоку має обмежену кількість адекватних відповідей у разі подальшої агресії Росії, особливо щодо держав Чорноморського регіону, які, за виключенням Туреччини, не мають потужного флоту. Головною проблемою залишається відсутність військової стратегії Альянсу щодо регіону та складнощі із базуванням флоту НАТО в Чорному морі через обмеження тонажів та часу перебування згідно Конвенції Монтре.

The article analyzes the peculiarities of the process of politicization and militarization of children's leisure in Soviet Ukraine in 1929–1939. The content of the transformation of traditional and creation of new forms of children's leisure is revealed. The key concepts of ideological substantiation of the need to maximally fill the child's free time with political and educational practices are identified. The evolution of the new tradition of club leisure and its filling with political content is analyzed. Forms of political and educational work with children in their free time have been reconstructed. The methods of involving children in the political campaigns of the Soviet government by filling the discourse of children's leisure with the political and militaristic rhetoric are described. The mechanisms of introduction of the state control over such kinds of children's leisure as reading, thanks to the formation of new children's literature and creation of the system of propaganda of new work are investigated. It shows how a network of libraries was built into this system, which was tasked with organizing the work of forming a new mass reader. The process of involving children in the culture of the new Bolshevik holidays and its connection with the main tasks of the government in the field of education of conscious and loyal citizens is demonstrated. During the second half of the 1930s, at the initiative of the Ukrainian Soviet leadership, the Christmas tree was restored and transformed, which was filled with new ideological content and used to promote Bolshevik's achievements and demon- strate the Communist Party's concern for young citizens. The influence of the political situation on the development of the game sphere of children's leisure is highlighted, and the power of the process of its militarization on the eve of the Second World War is emphasized. This applied to both mobile children's games and board games, which were made according to the party's tasks with an ideological load and included political games and military-themed games. Children's toys were also modernized, including Christmas tree decorations and toys related to military equipment, military and political events, collective farm construction, and Soviet symbols were added to the traditional toy theme. ; У статті проаналізовано особливості процесу політизації та мілітаризації сфери дитячого дозвілля в радянській Україні 1929–1939 рр. Розкрито зміст трансформації традиційних та ство- рення нових форм дитячого дозвілля. Визначено ключові концепти ідеологічного обґрунтування не- обхідності максимально наповнити вільний час дитини політично-виховними практиками. Проана- лізовано еволюцію нової традиції клубного дозвілля та наповнення її політичним змістом. Реконструйовано форми політично-освітньої роботи з дітьми у вільний від навчання час. Надано характеристику методів залучення дітей до політичних кампаній радянської влади за допомогою наповнення дискурсу дитячого дозвілля політичною та мілітаристською риторикою. Досліджено механізми впровадження державного контролю над таким різновидом дитячого дозвілля, як читання, завдяки формуванню нової дитячої літератури та створенню системи пропаганди нових творів. Продемонстровано процес залучення дітей до культури нових більшовицьких свят і його зв'язок з основними завданнями влади у галузі виховання свідомих та відданих громадян. Висвітлено вплив політичної кон'юнктури на розвиток ігрової сфери дитячого дозвілля, підкреслено потуж- ність процесу її мілітаризації напередодні Другої світової війни.

Розглянуто проблеми, пов'язані з інструментами, методами і пріоритетними напрямками розвитку економіки України в період нестабільності і збройних конфліктів. Досліджено потенціал військово-промислового комплексу України, його місце і роль у системі національної економіки і безпеки. Доведено, що за певних умов ВПК здатний стати потужним чинником економічного зростання. Це підтверджено практикою розвинених країн світу, яка засвідчує, що у ВПК нагромаджуються найновіші досягнення науково-технічного процесу, формується інноваційний потенціал, використовується найбільш кваліфікована робоча сила. ; We consider a range of issues related to have the option, methods and priority directions of Ukraine's development in the period of instability and armed conflict, investigated the potential of Ukraine's military-industrial complex, its place and role in the national economy and security. It is proved that under certain conditions the military-industrial complex can become a powerful factor of economic growth. The practice of developed countries confirms that the military-industrial complex accumulates the latest scientific and technical process, forms innovative potential, and uses the most skilled workforce. ; Рассмотрены проблемы, связанные с инструментами, методами и приоритетными направлениями развития экономики Украины в период нестабильности и конфликтов. Исследован потенциал военно-промышленного комплекса Украины, его место и роль в системе национальной экономики и безопасности. Доказано, что при определенных условиях ВПК способен стать мощным фактором экономического роста. Это подтверждается практикой развитых стран мира, которая свидетельствует, что в ВПК накапливаются новейшие достижения научно-техническое процесса, формируется инновационный потенциал, используется наиболее квалифицированная рабочая сила.

The article outlines the characteristics of the current military-political situation in the Black Sea region, examines Russia's military policy in it, as well as analyzes the approaches of the Black Sea countries, especially Ukraine in terms of ensuring their own and regional security. Authors have suggested recommendations for ensuring the national interests of our state in the Black Sea region. ; У статті окреслено характеристики сучасної воєнно-політичної ситуації в Чорноморському регіоні, розглянуто мілітаристську політику Росії в ньому та проаналізовано підходи причорноморських країн, насамперед України щодо забезпечення власної та регіональної безпеки. Запропоновано рекомендації щодо забезпечення національних інтересів нашої держави у Чорноморському регіоні.

The article outlines the characteristics of the current military-political situation in the Black Sea region, examines Russia's military policy in it, as well as analyzes the approaches of the Black Sea countries, especially Ukraine in terms of ensuring their own and regional security. Authors have suggested recommendations for ensuring the national interests of our state in the Black Sea region. ; У статті окреслено характеристики сучасної воєнно-політичної ситуації в Чорноморському регіоні, розглянуто мілітаристську політику Росії в ньому та проаналізовано підходи причорноморських країн, насамперед України щодо забезпечення власної та регіональної безпеки. Запропоновано рекомендації щодо забезпечення національних інтересів нашої держави у Чорноморському регіоні.

The article analyzes the new configuration in the Black Sea after Russian annexation of Crimea. The Black Sea has an important role for Russia to promote its interests in the southern direction. Crimea in this strategy has the role of an important bridgehead. The peninsula has modern coastal and air defense systems that cover the skies over the Crimea and control the airspace of Eastern European countries. The deployment of nuclear weapons in Crimea threatens almost all of Europe. Russia uses factories of the occupied peninsula to build new ships for the Black Sea Fleet. Russia is using the energy factor in the region to attract NATO members to Bulgaria and Turkey. Bulgaria is taking a cautious ambivalent stance, while Turkey is playing its own game with Russia, raising its status in the region. Western analysts' skepticism about the strategic importance of the Black Sea and the fragmentation of the region make it difficult to formulate a joint NATO strategy to counter Russia. Therefore, the main actions of the Alliance in the region remain the visits of warships, joint exercises and reconnaissance flights, the number of which in 2020 increased by 40%. But this is not enough to curb Russia's aggressive policy. Therefore, NATO needs to increase its presence in the Black Sea by expanding the format of joint action and intensifying cooperation with partners Ukraine and Georgia. The normalization of US-Turkish relations should play a significant role in the security of the region. Tightening sanctions against the Kremlin and restricting energy cooperation should be an important tool to deter Russia from the collective West. ; У статті проаналізована нова конфігурація сил у Чорному морі, що склалася після анексії Кримського півострову Росією. Визначено, що Чорне море відіграє важливу роль у просуванні російських інтересів на південному напрямку – через Середземне море до Атлантики. Криму в цій стратегії належить роль важливого плацдарму, з території якого Росія може загрожувати всій Європі. Після анексії Росія проводить мілітаризацію Криму, що дає змогу повністю закрити небо над півостровом та контролювати повітряний простір східноєвропейських держав. Розміщення в Криму носіїв ядерної зброї загрожує майже всій Європі. Заводи окупованого півострову Росія використовує для будівництва нових кораблів для Чорноморського флоту. Росія використовує в регіоні енергетичний чинник для залучення на свій бік Болгарії та Туреччини – членів НАТО. Болгарія займає обережну амбівалентну позицію, а Туреччина веде власну гру з РФ, підвищуючи свій статус у регіоні. Скептицизм західних аналітиків щодо стратегічного значення Чорного моря та фрагментація регіону ускладнюють формування спільної стратегії НАТО щодо протидії Росії. Тому основними діями Альянсу в регіоні залишаються візити військових кораблів, спільні навчання та розвідувальні польоти, кількість яких у 2020 р. зросла на 40%. Але цього недостатньо для стримування агресивної політики Росії. Тому НАТО потребує підвищення власної присутності в Чорному морі через розширення формату спільних дій та активізації співробітництва з партнерами – Україною та Грузією. Значну роль для безпеки регіону має відіграти нормалізація американо-турецьких відносин. Важливим інструментом стримування Росії для західних країн має стати посилення санкцій проти Кремля та обмеження енергетичного співробітництва.

The article analyzes the new configuration in the Black Sea after Russian annexation of Crimea. The Black Sea has an important role for Russia to promote its interests in the southern direction. Crimea in this strategy has the role of an important bridgehead. The peninsula has modern coastal and air defense systems that cover the skies over the Crimea and control the airspace of Eastern European countries. The deployment of nuclear weapons in Crimea threatens almost all of Europe. Russia uses factories of the occupied peninsula to build new ships for the Black Sea Fleet. Russia is using the energy factor in the region to attract NATO members to Bulgaria and Turkey. Bulgaria is taking a cautious ambivalent stance, while Turkey is playing its own game with Russia, raising its status in the region. Western analysts' skepticism about the strategic importance of the Black Sea and the fragmentation of the region make it difficult to formulate a joint NATO strategy to counter Russia. Therefore, the main actions of the Alliance in the region remain the visits of warships, joint exercises and reconnaissance flights, the number of which in 2020 increased by 40%. But this is not enough to curb Russia's aggressive policy. Therefore, NATO needs to increase its presence in the Black Sea by expanding the format of joint action and intensifying cooperation with partners Ukraine and Georgia. The normalization of US-Turkish relations should play a significant role in the security of the region. Tightening sanctions against the Kremlin and restricting energy cooperation should be an important tool to deter Russia from the collective West. ; У статті проаналізована нова конфігурація сил у Чорному морі, що склалася після анексії Кримського півострову Росією. Визначено, що Чорне море відіграє важливу роль у просуванні російських інтересів на південному напрямку – через Середземне море до Атлантики. Криму в цій стратегії належить роль важливого плацдарму, з території якого Росія може загрожувати всій Європі. Після анексії Росія проводить мілітаризацію Криму, що дає змогу повністю закрити небо над півостровом та контролювати повітряний простір східноєвропейських держав. Розміщення в Криму носіїв ядерної зброї загрожує майже всій Європі. Заводи окупованого півострову Росія використовує для будівництва нових кораблів для Чорноморського флоту. Росія використовує в регіоні енергетичний чинник для залучення на свій бік Болгарії та Туреччини – членів НАТО. Болгарія займає обережну амбівалентну позицію, а Туреччина веде власну гру з РФ, підвищуючи свій статус у регіоні. Скептицизм західних аналітиків щодо стратегічного значення Чорного моря та фрагментація регіону ускладнюють формування спільної стратегії НАТО щодо протидії Росії. Тому основними діями Альянсу в регіоні залишаються візити військових кораблів, спільні навчання та розвідувальні польоти, кількість яких у 2020 р. зросла на 40%. Але цього недостатньо для стримування агресивної політики Росії. Тому НАТО потребує підвищення власної присутності в Чорному морі через розширення формату спільних дій та активізації співробітництва з партнерами – Україною та Грузією. Значну роль для безпеки регіону має відіграти нормалізація американо-турецьких відносин. Важливим інструментом стримування Росії для західних країн має стати посилення санкцій проти Кремля та обмеження енергетичного співробітництва.

Security-related academic studies are dominated by the stance of real politics that rarely, especially in Ukrainian historiography, considers the significance of gender transformations happening around the world, in every country, in relations between countries. The article essays to analyze Russian aggression against Ukraine from the gender perspective. On the one hand, highlighted are aspects of masculinization in today's Russia on many levels – from civilizational to personal. Particular attention is given to the figure of Putin, who, in his domestic and foreign policy, embodies patriarchal gender ideology. An emphasis is given to the use of gender symbols in Russian propaganda, specifically in Russia's opposition to the West and in its warfare with Ukraine that has firmly identified its civilizational choice. Whereas euro integration envisages correcting gender policies, underscored are changes taking place in our country in connection with challenges determined by the importance of modernization and by Moscow's attempts to interfere with them. ; У сфері академічних досліджень щодо безпеки переважає позиція реальної політики, яка рідко, особливо у вітчизняній історіографії, розглядає значення гендерних трансформацій, що відбуваються у світі, у кожній країні, у відносинах між країнами. У статті зроблено спробу проаналізувати російську агресію проти України з гендерного погляду. З одного боку, виявляються аспекти маскулінізації сучасної Росії на різних рівнях – від цивілізаційного до персонального. Особлива увага приділена постаті В.Путіна, який у своїй внутрішній і зовнішній політиці втілює патріархальну гендерну ідеологію. Висвітлюється використання російською пропагандою гендерних символів, зокрема у протистоянні Росії із Заходом, а також у війні з Україною, яка твердо визначилась із своїм цивілізаційним вибором. Оскільки євроінтеграція передбачає корегування гендерної політики, увага акцентується на зрушеннях, що відбуваються в нашій країні у зв'язку із викликами, зумовленими необхідністю модернізації і намаганнями Москви їм перешкоджати.

У статті здійснюється аналіз ґеополітичного розвитку в глобалізованих сучасних системах. Глобальні проблеми мають планетарний характер – стосуються інтересів усіх народів світу, загрожують деградацією й загибеллю усього людства, потребують невідкладних рішень та вимагають колективних зусиль, спільних дій усіх народів. Розглядається низка проблем у взаємовідносинах між суспільствами і пропонуються реальні шляхи їх вирішення. Частина з них пов'язана із взаємовідносинами всередині світового співтовариства: запобігання ядерному конфлікту, подолання відсталості країн, що розвиваються, частина ж є відображенням кризи у взаємовідносинах між суспільством і природою (демографічна, продовольча, ресурсна, екологічна, енергетична тощо). У статті розглядаються одні із найскладніших глобальних загроз у XXI столітті – локальні військові конфлікти та війни гібридного характеру на ґеополітичному та територіальному ґрунті (наприклад, між Ізраїлем та Палестиною, Україною та Російською Федерацією і т. ін.). Адже ці протистояння стали викликом для всього світу, тому що загрожують повною дестабілізацією світового порядку. Ґеополітичний розвиток сучасних суспільств змінив пріоритети у глобальних проблемах: пріоритетною окремі фахівці вважають енергетично­сировинну проблему, а інші – ґеополітичний розподіл територій та сфер впливу в світі. Тому серед глобальних проблем останнього двадцятиліття найчастіше фігурували проблеми миру та роззброєння, екологічна, продовольча, демографічна, енергетична, сировинна, подолання бідності та відсталості. ; У статті здійснюється аналіз ґеополітичного розвитку в глобалізованих сучасних системах. Глобальні проблеми мають планетарний характер – стосуються інтересів усіх народів світу, загрожують деградацією й загибеллю усього людства, потребують невідкладних рішень та вимагають колективних зусиль, спільних дій усіх народів. Розглядається низка проблем у взаємовідносинах між суспільствами і пропонуються реальні шляхи їх вирішення. Частина з них пов'язана із взаємовідносинами всередині світового співтовариства: запобігання ядерному конфлікту, подолання відсталості країн, що розвиваються, частина ж є відображенням кризи у взаємовідносинах між суспільством і природою (демографічна, продовольча, ресурсна, екологічна, енергетична тощо). У статті розглядаються одні із найскладніших глобальних загроз у XXI столітті – локальні військові конфлікти та війни гібридного характеру на ґеополітичному та територіальному ґрунті (наприклад, між Ізраїлем та Палестиною, Україною та Російською Федерацією і т. ін.). Адже ці протистояння стали викликом для всього світу, тому що загрожують повною дестабілізацією світового порядку. Ґеополітичний розвиток сучасних суспільств змінив пріоритети у глобальних проблемах: пріоритетною окремі фахівці вважають енергетично­сировинну проблему, а інші – ґеополітичний розподіл територій та сфер впливу в світі. Тому серед глобальних проблем останнього двадцятиліття найчастіше фігурували проблеми миру та роззброєння, екологічна, продовольча, демографічна, енергетична, сировинна, подолання бідності та відсталості. ; The geopolitical development in globalized modern systems is analyzed in the article. Global problems have planetary nature. They relate to the interests of all the nations of the world, they pose a threat of degradation and end of civilization, they require immediate decision making, collective efforts and cooperation of all the nations. A number of problems in relationships between societies are examined, and the real ways of their solving are suggested. Some of them are connected to the relationships inside the world community: prevention of the nuclear conflict, overcoming the backwardness of the developing countries; the others reflect the crisis in the relationships between the society and the nature (demographic crisis, food crisis, resource crisis, ecological crisis, energy crisis and others). Some of the most difficult global threats of the XXI century – local armed conflicts and hybrid wars on geopolitical and territorial grounds (eg. between Israel and Palestine, Ukraine and Russian Federation etc.) are considered in the article. These confrontations have become challenges for the whole world because they threaten with complete destabilization of the world order. Geopolitical development of modern societies has changed the priorities in the global problems. Some specialists consider energy and raw­materials problem as the priority, and the others – geopolitical division of territories and spheres of influence in the world. That is why, the problems of peace and disarmament, ecological, food, demographic, energy and raw­materials problems, overcoming of poverty and backwardness are among the most often mentioned global problems of the recent twenty years' period.