Suchergebnisse

The actuality of research paper is the integration of Ukraine into the European Union and the achievement of victory over Russia in the "hybrid war" of the XXIst century, the need to unite Ukrainian people around common goals based on national pride. The Ukrainians study two important concepts - the Ukrainian the national idea (UNI) and the national identity, the means of their evaluation and development. The aim of the research is a critical analysis of common and distinctive concepts of the UNI and national identity. The purpose of the research is to define the main difficulties for spreading the victorious UNI in present conditions; to research the practice of studying and measuring the numerous characteristics of national identification by sociologists and the other Ukrainian scholars (in the first place - the language theme). The research methodology has a modern system and multidisciplinary character. The method of dialectical analysis is taken from philosophy, evolutionary approach - from historical sciences, comparative analysis - from linguistics and pedagogics, etc. We will be constantly turning to the latest scientific discoveries in ethology, cognitive science, noohistory and the other "young" sciences, that is necessary for predictions in the topic of "national identification". Particularly we are going to borrow foreign experience in the protection of the national language and in effective teaching of foreign languages. The main result of the research is the need to create and apply the UNI as a strategic means on consolidation of Ukraine. UNI-21 should rely on a combination of noohistory as the sum of exact dates of archaeological findings and the decoding of the DNA of their organic part. The facts about the Great Trypillya and the other ancestors' achievements of Ukrainians for over 15,000 years have already raised national pride and created a scientific outlook. The noohistorians have created a new theory on the of the Indo-European languages' family origin. Besides they confirmed the hypothesis of German linguists of the XIXth century about the extension of Indo-European languages' family from Ukraine's forest steppes. These and other facts are forming a high national pride, which greatly facilitates the solution of language problems. Conclusion: We have proved that the experience of Ireland on the language issues has special significance for modern Ukraine. It is known that Ireland has been colonized by the United Kingdom for 800 years. The Irish were suffered from a linguistic split and separation of a part of the nation, but they did not lose their native language. And even after the "economic victory" over the colonialists in circumstances of a very high standard living they started to restore the Irish language position of the main state language ; Актуальність теми дослідження полягає в тому, що для інтеграції України в Європейський Союз і досягнення перемоги над Росією в розв'язаній нею «гібридній війні» зразка ХХІ ст. необхідне згуртування українців навколо спільних цілей на основі національної гордості. Українські представники гуманітарних наук вивчають два важливі поняття - українську національну ідею (УНІ) і національну ідентичність, засоби їх вимірювання й розвитку.Мета дослідження – критичний аналіз спільного та відмінностей понять УНІ та національна ідентичність.Ціль дослідження - виявити головні труднощі створення і поширення всепереможної УНІ в умовах сьогодення; дослідити практику вивчення і вимірювання численних характеристик національної ідентифікації соціологами та іншими українськими науковцями (у першу чергу - мовної теми).Методологія дослідження має сучасний системний та мультидисциплінарний характер. Метод діалектичного аналізу запозичений філософії, еволюційний підхід - з історичних наук, порівняльного аналізу - з лінгвістики і педагогіки та ін. Ми будемо постійно звертатися до найновіших наукових відкриттів з етології, когнітології, нооісторії й інших молодих наук, необхідних для прогнозів у темі «національна ідентифікація», зокрема, стосовно запозичення зарубіжного досвіду в захисті національної мови й розумному викладанні іноземних мов.Головним результатом дослідження є доведення необхідності створення і застосування УНУ як стратегічного засобу зміцнення України. УНУ-21 має спиратися на поєднання нооісторії як суми точних датувань археологічних знахідок і розшифровки ДНК їх органічної частини. Факти про Велике Трипілля та інші досягнення пращурів українців за 15 000 років уже підвищують національну гордість і створюють науковий світогляд. Нооісторики створили нову теорію походження сім'ї індоєвропейських мов і підтвердили гіпотезу німецьких лінгвістів з ХІХ ст. про поширення цієї сім'ї з лісостепів України. Ці й інші факти формують високу національну гордість, яка значно полегшить вирішення мовних проблем.Висновок: нами доведено, що для України-2018 у мовній темі особливо високе значення має досвід Ірландії. Цю країну на 800 років колонізувала Велика Британія. Ірландці зазнали мовного розколу і відділення частини нації, але не втратили рідну мову й після економічної перемоги над колонізаторами в умовах дуже високого рівня життя розпочали урівноважено відновлювати ірландську мову на позиції головної державної мови ; Актуальность темы исследования заключается в том, что для интеграции Украины в Европейский Союз и достижения победы над Россией в развязанной ею «гибридной войне» образца XXI века необходимо сплочение украинцев вокруг общих целей на основе национальной гордости. Украинские представители гуманитарных наук изучают два важных понятия - украинскую национальную идею (УНИ) и национальную идентичность, средства их измерения и развития. Цель исследования - критический анализ общего и различий понятий УНИ и национальная идентичность.Задача исследования - обнаружить основные преграды для распространения всепобеждающей УНИ в сегодняшних условиях; исследовать практику изучения и измерения многочисленных характеристик национальной идентификации социологами и другими украинскими учеными (в первую очередь - языковой темы).Методология исследования имеет современный системный и мультидисциплинарный характер. Метод диалектического анализа заимствован из философии, эволюционный подход - из исторических наук, сравнительного анализа - из лингвистики и педагогики и др. Мы будем постоянно обращаться к новейшим научным открытиям в этологии, когнитологии, нооистории и других молодых науках, необходимых для прогнозов в теме «национальная идентификация», в частности, относительно заимствования зарубежного опыта в защите национального языка и разумном преподавании иностранных языков.Главным результатом исследования является доказательство необходимости создания и применения УНИ как стратегического средства укрепления Украины. УНИ-21 должна опираться на сочетание нооистории как суммы точных датировок археологических находок и расшифровки ДНК их органической части. Факты о Большом Триполье и других достижениях предков украинцев за 15 000 лет уже повышают национальную гордость и создают научное мировоззрение. Нооисторики создали новую теорию происхождения семьи индоевропейских языков и подтвердили гипотезу немецких лингвистов XIX в. о распространении этой семьи из лесостепей Украины. Эти и другие факты формируют высокую национальную гордость, которая значительно облегчит решение языковых проблем.Вывод: нами доказано, что для Украины-2018 в языковой теме особенно высокое значение имеет опыт Ирландии. Эту страну на 800 лет колонизировала Великобритания. Ирландцы испытали языковый раскол и отделение части нации, но не утратили родной язык и после экономической победы над колонизаторами в условиях очень высокого уровня жизни начали уравновешенно восстанавливать ирландский язык на позиции главного государственного языка

The historical person of the legendary Ukrainian Hetman Mazepa underwent bipolar mythologizing in the centuries after his death in literature, music and fine arts. In European discourse, his person was associated with a romantic rebellious hero who opposed the tyranny of the usurpers – a trend that was in line with the political and social paradigm of revolutionary events and national liberation movements that engulfed many countries in the early 19th century. The idea of freedom, national uplift with self-identification was the driving force of tectonic change on the continent. Mazepa is the embodiment of a hero who went through a difficult and stellar way, found the truth in the struggle for an independent state, and also survived the tragedy, because he witnessed the beginning of the end of Ukrainian independence. The aim of this article is to analyze the process of creating two opposing poetic myths about Hetman Mazepa, which built the artistic discourse in the 19th century. The relevance is n modern socio-cultural trends that exacerbate the idea of national identification, and the figure of the Ukrainian hetman is the most expressive. In our reality, it is important to offer a new look at the sustainable artistic processes that lasted about two hundred years ago. A novelty is the combination of different artistic approach in the whole picture of the confrontation of the two art worlds, based on stylistic aesthetics and propaganda campaign. The methodology is based on a systematic approach in the analysis of historical and art processes and phenomens, which allows to combine them into a wholeness. In conclusion, we argue that the process of creating myth and anti-myth has different time. If the propaganda imperial idea arose immediately after Mazepa's death and went through several stages – from failure to success, the romantic idea of glorifying Mazepa's image was associated with socio-political challenges in Europe in the first half of the 19th century, primarily national identification. Unfortunately, the ...

The issue of the origin and adaptation of the anthroponymic vocabulary in the Ukrainian language is of exceptional importance in terms of their both political and purely linguistic nature. It is the synthesis of the extralinguistic and intralinguistic factors, that allows anthroponymic vocabulary disclose the political course of the nation and reveal the language capacity to transform the borrowed material, adopt it to its own purposes and assert it as native. The subject of this research is a symbolic biblical Old Hebrew name Eva analezed from the standpoint of the Ukrainian socio-historical processes, with an emphasis on the perspective of clarifying its public perception, the reasons for naming, phonetic and word-formation adaptation to the national Ukrainian linguistic tradition. The purpose of the article is to reveal the sources of borrowing the name Eva and its functioning in the first symbolic biblical Ukrainian texts; to identify its uniqueness among other commonly used names of Old Hebrew origin; to analyze phonetic and morphological and word-formation adaptation of this name as newly-acquired Ukrainian identification; to elucidate the reasons for naming and the peculiarities of the public perception of this biblical name. Thus, the Old Hebrew names (20%, or one fifth of our active anthroponymycom), mostly in Old Slavonic (later in Church Slavonic), have completely "melted" in the "furnace" of our language and became signs of our self-sufficient culture and identity. It is evidenced by their phonetic and morphological form, word-formation structure and the number of derivatives in different layers of the onym vocabulary, from anthroponyms to toponyms, oikonyms, etc. It is absolutely pointless to associate the long ago adapted in our language Old Hebrew names with the ethnicity of any person. Such commonly met public perception is a demonstration of political manipulations, confined social thought, lack of knowledge about the laws of foreign anthroponymic substratum functioning in our language. Key words: anthroponym Eva, adaptation of anthroponymic vocabulary, national identification, reasons for naming, public perception. Sources Skrypnyk, Larysa, and Dziatkivska, Nina. Vlasni imena liudei. Kyiv, 1996. Sviate Pysmo Staroho i Novoho Zavitu. Translated by P. Kulish, I. Levitskyi, and I. Puliui. Niu York: Amerykanske bibliine tovarystvo, 1944. Bibliia abo Knyhy Sv. Pysma Staroho ta Novoho Zavitu. Translated by Ivan Ohiienko. VBF "Skhidnoevropeiska misiia", 2018. Kostiv, Kost. Slovnyk-dovidnyk bibliinykh osib, plemen i narodiv. Kyiv, 1995. Ostrozka Bibliia. 2nd ed. Edited by yermnkh. arkhimandryt Rafail (Roman Turkoniak). Lviv, 2010. Triiniak, Ivan. Slovnyk ukrainskykh imen. Kyiv, 2005. Bibliia. Sviate Pysmo Staroho ta Novoho Zavitu. Translated by o. Ivan Khomenko. Vydavnytstvo Vasyliian: Misioner, 2007. Janowowa, Wanda, Zaręba, Alfred. Słownik imion. Wrocław, 1991. References Belei, Liubomyr. Imia dlia dytyny v ukrainskii rodyni. Uzhhorod, 1993. Belei, Liubomyr. "Pro sotsialne v ukrainskii antroponimii". Ukrainska mova i literatura v shkoli, no10, 1990, pp. 72–5. Kersta, Rozaliia. Ukrainska antroponimiia XVI st. Cholovichi naimenuvannia. Kyiv, 1984. Koval, Alla. Zhyttia i pryhody imen. Kyiv, 1982. Masenko, Larysa. Ukrainski imena i prizvyshcha. Kyiv, 1990. Medvid-Pakhomova, Svitlana. "Vplyv khrystyianstva na antroponimiinu systemu ukrainskoi movy". Khrystyianstvo y ukrainska mova. Lviv, 2000, pp. 293–301. Nykonov, Vladymyr. Ymia y obshchestvo. Moskva, 1974. Osypiv, M. Naiholovnishe z novoho ukrainskoho pravopysu. Kharkiv, 1929. Ostash, Roman. Ukrainskaja antroponimija pervoj polovini HVII veka. Muzhskie lichnye imena (na materiale "Reestra Zaporozhskogo Vojska 1649 g."). PhD Thesis Abstract. Uzhhorod, 1986. Pachichŭ, І. Imenoslovŭ ili rŭchnikŭ lichny imena razny naroda slavenski. Budymŭ, 1828. Seniv, M. I. Ukrainskaja antroponimija XIV–XVI vv. (zhenskie imenovanija). PhD Thesis Abstract. Uzhhorod, 1986. Superaskaja, Aleksandra. Struktura imeni sobstvennogo. Fonologija i morfologija. Moskva, 1969. Farion, Iryna. "Vplyv khrystyianstva na ukrainskyi antroponimikon". Khrystyianstvo y ukrainska mova. Lviv, 2000, pp. 302–13. Farion, Iryna. "Identyfikatsiina funktsiia antroponima yak skladnyk yoho ontolohichnoi pryrody". Do dzherel. Zbirnyk naukovykh prats na poshanu Oleha Kupchynskoho. Kyiv–Lviv, 2004, pp. 254–68. Franko, Ivan. "Prychynky do ukrainskoi onomastyky". Franko I. Tvory. 50 vols. Vol. 36. Kyiv, 1982, pp. 391–426. Chuchka, Pavlo. Slovianski osobovi imena ukraintsiv. Istoryko-etymolohichnyi slovnyk. Uzhhorod, 2011. Rospond, Stanislaw. "Struktura pierwotnych etnonimόw slowianskich". Rocznik Sławistyczny, vol.26, 1966. ; У статті розглянуто походження та адаптацію старожидівського імени Ева на основі перших і найдавніших перекладів Біблії українською мовою. Розкрито етимологію імени, його фонетико-морфологічну, словотвірну адаптацію та низку похідників в інших класах антропонімійної лексики. Зазначений антропонім проаналізовано на тлі інших старожидівських запозичень, що, пройшовши через докорінну фонетико-словотвірну адаптацію на українському ґрунті, стали українськими національними ідентифікаторами. Ключові слова: антропонім Ева, адаптація антропонімійної лексики, національна ідентифікація, мотиви називання, суспільна рецепція. Покликання Список використаних джерел Скрипник, Лариса, і Дзятківська, Ніна. Власні імена людей. Київ, 1996. Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту. Переклад П.Кулїша, І. Левіцького, та І.Пулюя. Ню Йорк: Американське біблійне товариство, 1944. Біблія або Книги Св. Письма Старого та Нового Завіту. Переклад Івана Огієнка. ВБФ «Східноевропейська місія», 2018. Костів, Кость. Словник-довідник біблійних осіб, племен і народів. Київ, 1995. Острозька Біблія. 2-ге вид. Опрацював та приготовив до друку єрмнх. архімандрит Рафаїл (Роман Турконяк). Львів, 2010. Трійняк, Іван. Словник українських імен. Київ, 2005. Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Переклад тексту о. Івана Хоменка. Видавництво Василіян: Місіонер, 2007. Janowowa, Wanda, Zaręba, Alfred. Słownik imion. Wrocław, 1991. Список використаної літератури Белей, Любомир. Ім'я для дитини в українській родині. Ужгород, 1993. Белей, Любомир. «Про соціальне в українській антропонімії». Українська мова і література в школі, № 10, 1990, с. 72–5. Керста, Розалія. Українська антропонімія ХVI ст. Чоловічі найменування. Київ, 1984. Коваль, Алла. Життя і пригоди імен. Київ, 1982. Масенко, Лариса. Українські імена і прізвища. Київ, 1990. Медвідь-Пахомова, Світлана. «Вплив християнства на антропонімійну систему української мови». Християнство й українська мова. Львів, 2000, с. 293–301. Никонов, Владимир. Имя и общество. Москва, 1974. Осипів, М. Найголовніше з нового українського правопису. Харків, 1929. Осташ, Роман. Украинская антропонимия первой половини ХVII века. Мужские личные имена (на материале «Реестра Запорожского Войска 1649 г.»). Автореф. дисс. …канд. филол. наук: 10.02.01. Ужгород, 1986. Пачичъ, І. Именословъ или ръчникъ личны имена разны народа славенски. Будымъ, 1828. Сенив, М. И. Украинская антропонимия ХIV–ХVI вв. (женские именования). Автореф. дисс. …канд. филол. наук: 10.02.01. Ужгород, 1986. Супераская, Александра. Структура имени собственного. Фонология и морфология. Москва, 1969. Фаріон, Ірина. «Вплив християнства на український антропонімікон». Християнство й українська мова. Львів, 2000, с. 302–13. Фаріон, Ірина. «Ідентифікаційна функція антропоніма як складник його онтологічної природи». До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського. Київ–Львів, 2004, с. 254–68. Франко, Іван. «Причинки до української ономастики». Франко І. Твори. В 50 т. T.36. Київ, 1982, с. 391–426. Чучка, Павло. Слов'янські особові імена українців. Історико-етимологічний словник. Ужгород, 2011. Rospond, Stanislaw. «Struktura pierwotnych etnonimόw slowianskich». Rocznik Sławistyczny, т.26, 1966.

Узагальнено наслідки інформаційно-технологічних впливів на глобальні трансформації управління соціально-економічними процесами та безпекою. Розкрито суть «європейської ідентичності» та мультикультуралізму у їх взаємозв'язку та взаємозалежності на національному та інтеграційному рівнях. Наведено аргументи на користь припущення, що міграційні процеси, посилення право-радикальних ідей та організацій і пов'язані з ними кризові явища свідчать про поширення форм та методів гібридної війни, що ведеться між країнами, метою якої є підрив європейської системи безпеки, а не є свідченням краху ідеї мультикультуралізму. Розкривається сутність та гуманістичний потенціал таких явищ, як ідентифікація, зокрема національна й європейська, та мультикультуралізм у їх взаємозв'язках і взаємодії в контексті завдань публічного управління сферою безпеки та оборони. Доводиться, що гуманістичний потенціал європейської ідентичності в європейських країнах здатен забезпечити гармонійний розвиток європейського суспільства та управління ним. Європейська інтеграція в оборонній сфері - це не просто один з можливих напрямів поглиблення процесу, але й стратегічна та економічна необхідність для країн ЄС. Конфлікти на кордонах ЄС, тероризм і кібертероризм, гібридні війни, дедалі більша розмитість між зовнішніми і внутрішніми загрозами - все це робить Європейський Союз і його держави-члени більш уразливими.
Нова ситуація з безпекою в Європі є доволі складною, а відтак вона змушує європейців взяти на себе більшу відповідальність за безпеку на континенті і навколо нього. Констатується, що для створення ефективної системи протидії усім потенційним загрозам необхідно використовувати сукупний потенціал усіх країн, усвідомлення національної ідентичності яких не суперечить основним ідеям колективної(європейської) ідентичності.

Стаття пропонує приклад дослідницького підходу (формулювання інструментарію) і має стверджувальний характер методологічного потенціалу дослідження «Українське православ'я: національна ідентифікація церков під час російсько-української війни», яке вперше публікується у журналі Annals of the University of Bucharest. Political Science Series (ISSN 1582-2486). Для автора вихідним пунктом є особлива роль релігії у гуманітарній сфері як безпековій царині національної ідентичності та у сучасних гібридних конфліктах, зокрема православ'я в російсько-українській війні. Автор пропонує концепт «національного паспорту православних церков» України як методологічний механізм перевірки якості та захисту власної ідентичності: в якій мірі поняття «українська» церква в православному просторі виявляє приналежність до народу України. Обґрунтовується особлива роль якісного методу аналізу документів. Автор встановлює чіткі межі кожного критерію методологічного механізму, що дає можливість визначити орієнтованість у своїй ідентичнісній даності, а відтак й висновувати про конструктивні та деструктивні моделі функціональності православних спільнот у житті українського суспільства. Матеріал напрацьовано в рамках виконання проєкту «Соціальна функціональність релігії в умовах масштабних небезпек: ідейно-теоретичний та практичний виміри» за державним реєстраційним номером: 0121U109446.

The object of study is the category of «national identity» and «ethnic group», the subject is their substantial certainty in modern social philosophy. Purpose of the article is the analysis of the categories of «national identity» and «ethnic group» in modern social philosophy with further interpretation and operationalization in sociological study. The article highlights the approaches for the definition and understanding of the above mentioned categories which have scientific interest in connection with the development of the program of sociological research of national identity of ethnic communities in the south of Ukraine (for example, the city of Nikolayev).The author's analysis of theoretical sources confirms that the study of the above problem is relevant in today's scientific space, especially for Ukraine. Theoretical studies don't only have scientific and practical importance but empirical research in the study of the national identity of ethnic communities with the direct participation of real representatives of national cultural societies whose members are deliberately engaged in issues of formation and development of the national identity of different ethnic groups living in Ukraine.The researcher came to the following conclusions: the most meaningful and relevant to modern Ukrainian research area is the definition of «national identity» with the emphasis on the individual's own awareness of belonging to a certain titular nation that provides certain rights and responsibilities; in research and legislative documents we should use the term «ethnic group» as less politicized and more meaningful than the concept of «national minority». Ethnic group is a group of people who have certain specific ethnic i.e. cultural, linguistic, religious or racial characteristics; which are combined by full or partial common origin and who are aware of their involvement in the overall group, their specificity and particularity; and this ethnic feature of the group is recognized by society. ; В статье освещаются результаты анализа тех. подходов к определению категорий «национальная идентичность», «этническая группа» в современной социальной философии, которые являются актуальными для Украины в условиях процесса возрождения украинской нации, который происходит со времени революции достоинства, а также представляют научный интерес в связи с разработкой программы социологического исследования национальной идентичности этнических обществ юга Украины (на примере города Николаева).Исследователь пришла к таким выводам: наиболее содержательным и актуальным для современного украинского научного пространства есть определение категории «национальная идентичность», в которой акцент делается на осознании личностью собственной принадлежности к определенной титульной нации, которая предусматривает наличие определенных прав и обязанностей; в научных исследованиях и законодательных документах следует использовать категорию «этническая группа» как менее заполитизо-ванную и более содержательную в сравнении с понятием «национальное меньшинство». Этническая группа – это группа людей, которые имеют определенные этнические, то есть культурные, языковые, религиозные или рассовые характеристики; которых объединяет полное или частичное общее происхождение и которые осознают свою причастность к общей группе, свою специфичность и особенность; и эта этническая особенность группы признается обществом. ; У статті висвітлено результати аналізу тих підходів до визначення категорій «національна ідентичність» і «етнічна група» в сучасній соціальній філософії, які є актуальними для України в умовах процесу відродження української нації, який відбувається з часів революції Гідності; а також становлять науковий інтерес у зв'язку з розробкою програми соціологічного дослідження національної ідентичності етнічних громад півдня України (на прикладі міста Миколаїв).Дослідниця дійшла таких висновків: найбільш змістовним та актуальним для сучасного українського наукового простору є визначення категорії «національна ідентичність», в якій акцент робиться на усвідомленні особистістю власної належності до певної титульної нації, що передбачає наявність певних прав та обов'язків; у наукових дослідженнях та законодавчих документах слід використовувати поняття «етнічна група» як менш заполітизоване та більш змістовне порівняно з поняттям «національна меншина». Етнічна група – це група людей, які мають певні особливі етнічні, тобто культурні, мовні, релігійні чи расові характеристики; яких об'єднує повне чи часткове загальне походження та які усвідомлюють свою причетність до загальної групи, свою специфічність та особливість; і ця етнічна особливість групи визнається суспільством.

У статті подані основні теоретичні аспекти становлення національної ідентичності з різних наукових підходів.Проблема національної ідентичності є досить популярною серед української наукової спільноти. Це обумовлено, з одного боку, тим, що визначення української ідентичності може бути певним теоретичним засобом створення національної держави, ще одним ідеологічним кліше, за допомогою якого ті чи інші політичні сили вибудовують нові аргументи у боротьбі за владу. Проте, з іншого боку, теоретичне вирішення цієї проблеми допомагає висвітлити справжній національний інтерес, усвідомлення якого є необхідним компонентом розвитку українського суспільства, спроможного обумовити його життєздатність. Сама ця проблема не є специфічною для України. Проблема національного взагалі й національної ідентичності зокрема була досить сталою у ХХ столітті, а в нинішні часи вона тільки загострилася.В статье поданы основные теоретические аспекты становления национальной идентичности с разных научных подходов.Проблема национальной идентичности есть популярной среди украинских научных сообществ. Это обусловлено, с одной стороны, тем, что определение украинской идентичности может быть некоторым средством создания национального государства, другое идеологическое клише, которым те, или другие политические силы выстраивают новые аргументы в борьбе за власть. Однако, с другой стороны, теоретическое решение этой проблемы помогает освещать реальный национальный интерес, осознание, которого, есть необходимым компонентом развития украинского общества, способным обусловить его жизнеспособность. Эта проблема не специфическая для Украины. Проблема национального и национальная идентичность в частности была постоянной в ХХ веке, а в наше время она только обострилась.In the articleit is given basic theoretical aspects of becoming the national identity of the different scientific approaches.Problem of national identity is enough popular among the Ukrainian scientific associations. It is conditioned, from one side, that determination of the Ukrainian identity can be the certain theoretical mean of creation of the national state, another ideological cliche by which those or other political forces line up new arguments in a race for power. However, from other side, the theoretical decision of this problem helps to light up the real national interest, an awareness of which is necessary komponentoy development of Ukrainian society, able to stipulate his viability. This problem is not specific for Ukraine. Problem national in general and national identity in particular was permanent enough in ХХ age, and it was only sharpened in present times.

У статті подані основні теоретичні аспекти становлення національної ідентичності з різних наукових підходів.Проблема національної ідентичності є досить популярною серед української наукової спільноти. Це обумовлено, з одного боку, тим, що визначення української ідентичності може бути певним теоретичним засобом створення національної держави, ще одним ідеологічним кліше, за допомогою якого ті чи інші політичні сили вибудовують нові аргументи у боротьбі за владу. Проте, з іншого боку, теоретичне вирішення цієї проблеми допомагає висвітлити справжній національний інтерес, усвідомлення якого є необхідним компонентом розвитку українського суспільства, спроможного обумовити його життєздатність. Сама ця проблема не є специфічною для України. Проблема національного взагалі й національної ідентичності зокрема була досить сталою у ХХ столітті, а в нинішні часи вона тільки загострилася.В статье поданы основные теоретические аспекты становления национальной идентичности с разных научных подходов.Проблема национальной идентичности есть популярной среди украинских научных сообществ. Это обусловлено, с одной стороны, тем, что определение украинской идентичности может быть некоторым средством создания национального государства, другое идеологическое клише, которым те, или другие политические силы выстраивают новые аргументы в борьбе за власть. Однако, с другой стороны, теоретическое решение этой проблемы помогает освещать реальный национальный интерес, осознание, которого, есть необходимым компонентом развития украинского общества, способным обусловить его жизнеспособность. Эта проблема не специфическая для Украины. Проблема национального и национальная идентичность в частности была постоянной в ХХ веке, а в наше время она только обострилась.In the articleit is given basic theoretical aspects of becoming the national identity of the different scientific approaches.Problem of national identity is enough popular among the Ukrainian scientific associations. It is conditioned, from one side, that determination of the Ukrainian identity can be the certain theoretical mean of creation of the national state, another ideological cliche by which those or other political forces line up new arguments in a race for power. However, from other side, the theoretical decision of this problem helps to light up the real national interest, an awareness of which is necessary komponentoy development of Ukrainian society, able to stipulate his viability. This problem is not specific for Ukraine. Problem national in general and national identity in particular was permanent enough in ХХ age, and it was only sharpened in present times.

У статті розглянуто історико-культурні та політико-економічні фактори деконсолідації та консолідації українського соціуму та обгрунтовано необхідність створення загальноприйнятої методологічної моделі, яка б узагальнювала та інтегрувала теоретичні напрацювання українських учених стосовно національної ідеї та проблемності соціально-політичної консолідації. ; This publication deals with the historical-cultural and politico-economic factors of deconsolidation and consolidation of the Ukrainian society and was proven the necessity to create a common methodological model, which would conclude and integrate theoretical achievements of Ukrainian scientists regarding the national idea and problems of social and political consolidation.

В статті представлено концепцію нації, яка поєднує в собі поняття національної ідентичності та націоналізму як ідеології. Використовуючи ідеї К.Гаєса та Е.Сміта, продемонстровано, що націоналізм як ідеологія присутній в будь-якій нації, оскільки остання являє собою систему соціальної дії, організованої відповідно до культурної системи, котра структурована навколо стрижневої доктрини націоналізму. Поняття "стрижнева доктрина націоналізму" було введене Е.Смітом на позначення низки тверджень, що наявні у всіх націоналістичних ідеологіях. В статті також представлено особливості формування / відродження національної ідентичності в пострадянському українському суспільстві крізь призму взаємин національної ідентичності та націоналізму як ідеології. Зокрема, проаналізовано динаміку поширення націоналістичних ідентичностей в Донецьку в період з 1994 по 2010 рр, а відтак виявлено два види націоналістичної ідентичності: явну та латентну. Остання характеризується наявністю націоналістичних установок, які притаманні явному типу націоналістичної ідентичності, але в ній відсутня ідентифікація з такою соціальною групою як націоналісти. Відтак, в статті запропонована гіпотеза про існування радикального політичного націоналізму в Донецьку. ; Article offers the concept of a nation, which combines the notion of national identity and nationalism as an ideology. Using ideas of C. Hayes and A. Smith, it is shown that nationalism as an ideology is present in any nation, since the latter is a system of social action, organized around the cultural system, which is structured around a core doctrine of nationalism. The concept of "core doctrine of nationalism" was introduced by A. Smith to designate a number of statements that are present in all the nationalistic ideologies. Peculiarities of formation/revival of national identity in post-Soviet Ukrainian society through the prism of the relationship of national identity and nationalism as an ideology are offered. The dynamics of the spread of nationalist identities in Donetsk for the period from 1994 to 2010 have been analyzed. And author has determined two types of nationalist identity: explicit and latent. The latter is characterized by the presence of nationalist attitudes that are inherent to the explicit type of nationalist identity, but without identification with the social group of nationalists. Hypothesis about existence of radical political nationalism in Donetsk has been offered in article.

У статті висвітлено питання генези, сучасного стану та перспектив проведення українізації між мешканцями України. Ця політика може розв'язати проблеми етнокультурної різнорідності та політичного роз'єднання України. Ми маємо справу з подвійною культурною (українська і російська) ідентифікацією, в частині – з подвійною державною ідентифікацією у більшості регіонів України. Але абсолютна більшість населення України вважає себе передусім громадянами України – 67,5%. Українська ідентифікація переважає у всіх регіонах над російською (окрім Донбасу), однак наявність двох ідентифікацій у всіх регіонах України (окрім Галичини), особливо в південно­східних регіонах, створює значні труднощі в проведенні культурної та інформаційної політики в умовах військового протистояння з Росією. Мовна проблема досі залишається об'єктом політичних спекуляцій і не слугує, у повній мірі, національним інтересам. Національна ідеологія відсутня, коли повинна боротися з пережитками минулого, етноетичними комплексами. Ці та інші проблеми сприяють поширенню сепаратистських настроїв, розбудові «Русского мира», що є вкрай неприйнятними для держави та її народу. Констатовано, що українізація відчутно впливає на процеси консолідації у нашому суспільстві, а також слугує інструментарієм до формування умов національної інформаційної безпеки, що є вкрай необхідним для об'єктивного розвитку Української держави.

Based on the individual questionnaire survey and method of involved observation, the article analyzes main factors of national and cultural identification of members of the Ukrainian society and impact of the destructive Russian factor on their national, ethnic, cultural (linguistic and religious) self-identification, and transformation of their value and worldview orientations as well. The research discovers that humanitarian expansion of the Russian Federation has led to the crisis of national and cultural identity of inhabitants of some territories of Donetsk and Luhansk regions that may cause threat to state sovereignty and territorial integrity, spread of anti-Ukrainian and separatist sentiments, cultural and political disorientation. The survey demonstrates the priority of political and family identities in the respondents' system of identities. The paper analyzes factors of consolidation of the Ukrainian society, impact of the war in Donbas on national self-consciousness and self-identification of the respondents. The authors show the difference between ethnic self-identification and linguistic behavior of the respondents. It is revealed that Russian-speaking respondents from southeastern Ukraine fell under the influence of Russian and Soviet historical narratives. The authors describe social atmosphere in Kostiantynivka, Donetsk region, before, during, and after occupation by separatist forces of the so-called "DNR". In particular, they show that the respondents were not eager to answer the questions, avoided detailed answers, or ignored some "uncomfortable" questions. That is why the authors used such additional sources of information as personal observation, and materials of websites and social media platforms devoted to Kostiantynivka. ; У статті на основі методів індивідуального анкетного опитування та включеного спостереження здійснено дослідження пріоритетних чинників національно-культурної ідентифікації представників української спільноти, простежено вплив деструктивного російського фактора на їхню національну, етнічну та культурну (мовну, релігійну) самоідентифікацію, трансформацію ціннісних і світоглядних орієнтацій. З'ясовано, що гуманітарна експансія РФ викликала кризу національно-культурної ідентичності мешканців окремих районів Донецької та Луганської областей, що виявляється у загрозі державному суверенітету та територіальній цілісності держави, поширенні антиукраїнських та сепаратистських настроїв, культурній та політичній дезорієнтації. Результати дослідження засвідчили домінування громадянської та родинної ідентичності у системі ідентичностей респондентів. Проаналізовано чинники консолідації українського суспільства, вплив подій на Донбасі на національну самосвідомість та самоідентифікацію респондентів. Встановлено розбіжність між етнічною самоідентифікацією опитуваних та їх мовною поведінкою. Визначено тяжіння до російсько-радянських історичних наративів з боку російськомовних респондентів південно-східних регіонів України. Розглянуто соціальну атмосферу у м. Костянтинівці Донецької області до, під час та після його окупації бойовиками «ДНР», зокрема, зазначено, що опитувані неохоче відповідали на цей блок питань, уникали розгорнутих відповідей, ігнорували окремі «незручні» запитання, тому необхідні відомості були отримані на основі особистих спостережень одного з авторів, а також під час моніторингу контенту веб-сайтів та сторінок у соціальних мережах, що стосуються м. Костянтинівки.

Based on the individual questionnaire survey and method of involved observation, the article analyzes main factors of national and cultural identification of members of the Ukrainian society and impact of the destructive Russian factor on their national, ethnic, cultural (linguistic and religious) self-identification, and transformation of their value and worldview orientations as well. The research discovers that humanitarian expansion of the Russian Federation has led to the crisis of national and cultural identity of inhabitants of some territories of Donetsk and Luhansk regions that may cause threat to state sovereignty and territorial integrity, spread of anti-Ukrainian and separatist sentiments, cultural and political disorientation. The survey demonstrates the priority of political and family identities in the respondents' system of identities. The paper analyzes factors of consolidation of the Ukrainian society, impact of the war in Donbas on national self-consciousness and self-identification of the respondents. The authors show the difference between ethnic self-identification and linguistic behavior of the respondents. It is revealed that Russian-speaking respondents from southeastern Ukraine fell under the influence of Russian and Soviet historical narratives. The authors describe social atmosphere in Kostiantynivka, Donetsk region, before, during, and after occupation by separatist forces of the so-called "DNR". In particular, they show that the respondents were not eager to answer the questions, avoided detailed answers, or ignored some "uncomfortable" questions. That is why the authors used such additional sources of information as personal observation, and materials of websites and social media platforms devoted to Kostiantynivka. ; У статті на основі методів індивідуального анкетного опитування та включеного спостереження здійснено дослідження пріоритетних чинників національно-культурної ідентифікації представників української спільноти, простежено вплив деструктивного російського фактора на їхню національну, етнічну та культурну (мовну, релігійну) самоідентифікацію, трансформацію ціннісних і світоглядних орієнтацій. З'ясовано, що гуманітарна експансія РФ викликала кризу національно-культурної ідентичності мешканців окремих районів Донецької та Луганської областей, що виявляється у загрозі державному суверенітету та територіальній цілісності держави, поширенні антиукраїнських та сепаратистських настроїв, культурній та політичній дезорієнтації. Результати дослідження засвідчили домінування громадянської та родинної ідентичності у системі ідентичностей респондентів. Проаналізовано чинники консолідації українського суспільства, вплив подій на Донбасі на національну самосвідомість та самоідентифікацію респондентів. Встановлено розбіжність між етнічною самоідентифікацією опитуваних та їх мовною поведінкою. Визначено тяжіння до російсько-радянських історичних наративів з боку російськомовних респондентів південно-східних регіонів України. Розглянуто соціальну атмосферу у м. Костянтинівці Донецької області до, під час та після його окупації бойовиками «ДНР», зокрема, зазначено, що опитувані неохоче відповідали на цей блок питань, уникали розгорнутих відповідей, ігнорували окремі «незручні» запитання, тому необхідні відомості були отримані на основі особистих спостережень одного з авторів, а також під час моніторингу контенту веб-сайтів та сторінок у соціальних мережах, що стосуються м. Костянтинівки.

У статті висвітлено питання генези, сучасного стану та перспектив проведення українізації між мешканцями України. Ця політика може розв'язати проблеми етнокультурної різнорідності та політичного роз'єднання України. Ми маємо справу з подвійною культурною (українська і російська) ідентифікацією, в частині – з подвійною державною ідентифікацією у більшості регіонів України. Але абсолютна більшість населення України вважає себе передусім громадянами України – 67,5%. Українська ідентифікація переважає у всіх регіонах над російською (окрім Донбасу), однак наявність двох ідентифікацій у всіх регіонах України (окрім Галичини), особливо в південно­східних регіонах, створює значні труднощі в проведенні культурної та інформаційної політики в умовах військового протистояння з Росією. Мовна проблема досі залишається об'єктом політичних спекуляцій і не слугує, у повній мірі, національним інтересам. Національна ідеологія відсутня, коли повинна боротися з пережитками минулого, етноетичними комплексами. Ці та інші проблеми сприяють поширенню сепаратистських настроїв, розбудові «Русского мира», що є вкрай неприйнятними для держави та її народу. Констатовано, що українізація відчутно впливає на процеси консолідації у нашому суспільстві, а також слугує інструментарієм до формування умов національної інформаційної безпеки, що є вкрай необхідним для об'єктивного розвитку Української держави. ; У статті висвітлено питання генези, сучасного стану та перспектив проведення українізації між мешканцями України. Ця політика може розв'язати проблеми етнокультурної різнорідності та політичного роз'єднання України. Ми маємо справу з подвійною культурною (українська і російська) ідентифікацією, в частині – з подвійною державною ідентифікацією у більшості регіонів України. Але абсолютна більшість населення України вважає себе передусім громадянами України – 67,5%. Українська ідентифікація переважає у всіх регіонах над російською (окрім Донбасу), однак наявність двох ідентифікацій у всіх регіонах України (окрім Галичини), особливо в південно­східних регіонах, створює значні труднощі в проведенні культурної та інформаційної політики в умовах військового протистояння з Росією. Мовна проблема досі залишається об'єктом політичних спекуляцій і не слугує, у повній мірі, національним інтересам. Національна ідеологія відсутня, коли повинна боротися з пережитками минулого, етноетичними комплексами. Ці та інші проблеми сприяють поширенню сепаратистських настроїв, розбудові «Русского мира», що є вкрай неприйнятними для держави та її народу. Констатовано, що українізація відчутно впливає на процеси консолідації у нашому суспільстві, а також слугує інструментарієм до формування умов національної інформаційної безпеки, що є вкрай необхідним для об'єктивного розвитку Української держави. ; In the article the question of genesis, modern state and prospects of realization of ukrainezation is reflected between the habitants of Ukrain. This politics can work out the problems of ethnoculture heterogeneity and political disconnection of Ukraine. We deal with double cultural ( ukrainian and Russian) authentication, in part – with double state authentication in most regions of Ukraine. But absolute majority of population of Ukraine count itself foremost by the citizens of Ukraine – 67,5. ukrainian authentication prevails in all regions above Russian (except Donbas), however presence of two authentications in all regions of Ukraine (except Galychina), especially in south­east regions, creates considerable difficulties in realization of cultural and informative politics in the conditions of military opposition with Russia. Language problem until now the remain object of political speculations and does not serve as, in a complete measure, to national interests. National ideology is absent, when it must contest with vestiges of the past, ethnoethics complexes. These and other problems assist distribution of separate influenced, to development of «Russian word», that is extremely unacceptable for the state and his people. In the conditions of ukrainezation perceptibly influences on the processes of consolidation in our society, and also serves as a tool to forming of terms of national informative safety that extremely is a necessity for objective development our of our state.

The purpose of the article is to identify and substantiate the necessary andappropriate steps to ensure the proper organization of energy supply of national economies bygovernments of countries with energy-deficit economies based on the analysis of similar work ofgovernments of developed countries, energy-intensive and energy-self-sufficient economies. The article compares the organization of management of energy supply of nationaleconomies in the USA, EU countries and Ukraine. The regularity of the formation of specializedgovernment structures by the governments of these countries is revealed, based on the algorithmof the creation of a subsystem of management from the components of «normative and legalsupport – a specialized organizational structure - a responsible person with a special status»,which today is absent in Ukraine. On the basis of this, the feasibility of the creation of aspecialized, innovative state management structure, the Service of the Special Representative ofUkraine for International Energy Issues with the function of energy diplomacy, adapted to theconditions and realities of the system of public administration and administration in Ukraine issubstantiated. The necessity of further theoretical substantiation and formation ofrecommendations concerning the ways, conditions and resources necessary for creation andensuring the effective and efficient activity of the proposed innovation management structure isindicated. ; Метою статті є ідентифікація і теоретичне обґрунтування необхідних ідоцільних кроків із забезпечення належної організації енергозабезпечення національнихгосподарств урядами країн з енергодефіцитними економіками на основі аналізуаналогічної роботи урядів країн з розвинутими, енергодивесифікованими і енергетичносамодостатніми економіками.В статті виконано порівняльний аналіз організації управління енергозабезпеченнямнаціональних економік в США, країнах ЄС і в Україні. Виявлено закономірністьутворення урядами цих країн спеціалізованих управлінських структур, в основі якоїлежить алгоритм створення підсистеми управління із складових «нормативно-правовезабезпечення – спеціалізована організаційна структура – відповідальна особа з особливимстатусом», яка на сьогодні в Україні відсутня. На підставі цього обґрунтовано доцільністьстворення адаптованої до умов і реалій системи публічного управління і адмініструванняв Україні спеціалізованої інноваційної державної управлінської структури – СлужбиСпеціального уповноваженого України з міжнародних енергетичних питань з функціямиенергетичної дипломатії. Вказано на необхідність подальшого теоретичногообґрунтування і формування рекомендацій щодо шляхів, умов і ресурсів, необхідних длястворення та забезпечення ефективної і результативної діяльності запропонованоїінноваційної управлінської структури.