The article deals with the problem of the existing national minorities in Ukraine in the contemporary historical period. The political conditions, objective and subjective causes of phenomenon a decreasing of the national minority analyzed by the example tragic fate of a Jews, Poles, Germans, who forced make a hard existential choice between a national identity and socialization. It is proved that existing of national minority be on verge of disappearance.
Метою статті є аналіз та узагальнення особливостей і тенденцій етнонаціональної політики влади ЗУНР в умовах визвольних змагань 1918–1919 рр. Досліджено основні заходи української влади стосовно забезпечення прав і свобод іноетнічного населення. Проаналізовано правові засади державної етнополітики. Визначено ставлення національних меншин до українського державотворення. Виснувано, що етнополітика керівництва ЗУНР була демократичною, однак характерною особливістю окресленого хронотопу були важкі умови, викликані агресією з боку Польщі. Тому чимало заходів української влади нерідко залишалися декларативними через неможливість їхньої реалізації. Певну непослідовність проявляли й національні меншини, насамперед євреї й німці, котрі, дотримуючись нейтралітету в польсько-українській війні, істотно обмежували свою участь у державотворчих процесах.
In the article talked about settling of south edge of the Russian empire by the different groups of population (Greeks, jewries, Armenians, Germans, Bulgarians, Poland), about the ways of their arrival in a region, about confessions belonging, economic state of colonies and policy of the Russian government, and also determination of concept "national minority". ; В статье говорится о заселении южного края Российской империи различными группами населения (греки, евреи, армяне, немцы, болгары, поляки), о путях их прибытия в регион, о конфессиональной принадлежности, экономическом состоянии колоний и политике российского правительства, а также рассматривается определение понятия "национальное меньшинство".
У статті розглянуті національні меншини як суб'єкти етнополітичного життя України. Указано на широкий спектр соціальних та політичних прав національних меншин згідно з чинним законодавством України, та звернута увага на той факт, що на практиці недостатньо дієвих механізмів реалізації цих прав. Виділено три рівня розвитку національних меншин України: латентний, організаційний, політичний. Позитивний вплив на активність національних меншин здійснюють національно-культурні товариства України. Поряд із забезпеченням освітніх, культурних, інформаційних потреб, робота таких товариств сприяє росту політичної активності їх членів. Україна, обравши євроінтеграційний курс розвитку, актуалізувала в політичному полі проблему представництва національних меншин в органах влади та місцевого самоврядування, їх участі у соціальнополітичному житті держави. Автор звертає увагу на той факт, що з розвитком демократії діяльність національних меншин активізується, а отже, таким чином переходить у політичну площину, тому національні меншини розглядаються в статті як потенційно впливовий політичний фактор. За останні роки в Україні чітко простежується тенденція щодо активізації діяльності національних меншин, котрі виходять на арену суспільно-політичних відносин держави, й, окрім культурних, освітніх та релігійних інтересів, все активніше піднімають питання задоволення політичних інтересів та потреб. Це закономірне явище, характерне для усіх суспільств, однак його вирішення великою мірою залежить від рівня демократичності та сформованості громадянського суспільства. ; The article considers national minorities as subjects of the ethnopolitical life of Ukraine. A wide range of social and political rights of national minorities is examined in accordance with the current legislation of Ukraine, special attention is paid to the fact that there are no effective mechanisms for realizing the rights guaranteed by law. The article identifies three levels of development of national minorities in Ukraine: latent, organizational, and political. The author notes the positive influence of national, cultural and public organizations on strengthening political activity of national minorities in Ukraine. Along with providing educational, cultural, information needs, the work of such societies contributes to the growth of political activity of their members - citizens of the state. Thus, there is a growing influence on the domestic policy in Ukraine of the ethnic enclave, which introduces some adjustments to the general course of development of civil society. Ukraine, having chosen the Eurointegration course of development, actualized in the political field the problem of representation of national minorities in government and local self-government bodies, their participation in the social and political life of the state. The author draws attention to the fact that with the development of democracy, the activity of national minorities is intensified, and consequently turns into a political plane, therefore national minorities are considered in the article as a potential factor of political influence. In recent years, Ukraine has clearly traced the trend of activating the activities of national minorities that enter the arena of socio-political relations in the state, and, in addition to cultural, educational and religious interests, increasingly raise the issue of satisfying political interests and needs. This natural phenomenon is also considered typical for the EU countries, but its decisions in Ukraine largely depend on the level of democracy and the formation of civil society.
The article deals with the problem of the existing national minorities in Ukraine in the contemporary historical period. The political conditions, objective and subjective causes of phenomenon a decreasing of the national minority analyzed by the example tragic fate of a Jews, Poles, Germans, who forced make a hard existential choice between a national identity and socialization. It is proved that existing of national minority be on verge of disappearance.Kеy words: national minority, diaspora, identity, nation. socialization, assimilation. ; У статті розглядається проблема існування національних меншин в Україні в сучасний історичний період. Проаналізовані політичні обставини, об'єктивні і суб'єктивні причини феномену зменшення національних меншин на прикладі трагічної долі поляків, євреїв, німців, які вимушені робити важкий екзистенціальний вибір між національною ідентичністю і соціалізацією. Обґрунтовано, що існування відповідних діаспор знаходиться на грані зникнення.Ключові слова: національна меншість, діаспора, ідентичність, нація, соціалізація, асиміляція.
The purpose of the article is to analyze and generalize the features and trends of the ethnonational policy of the ZUNR government in the conditions of the liberation struggle of 1918–1919. The main activities of the Ukrainian authorities to ensure the rights and freedoms of the foreign ethnic population are investigated. The legal basis of state ethnopolitics is analyzed. The attitude of national minorities to the construction of the Ukrainian state is determined. The prerequisites and the process of attracting representatives of the foreign ethnic population to practical activities for the development of Ukrainian statehood are investigated, the mechanism of national representation in government bodies is clarified, the structure and principles of their functioning are analyzed. It is summed up that the ethnopolitics of the ZUNR leadership was democratic, but the characteristic feature of the outlined chronotope was the difficult conditions caused by the aggression on the part of Poland. Therefore, many events of the Ukrainian government often remained declarative due to the impossibility of their implementation. Involvement of the foreign population to participate in the representative and executive structures of the Ukrainian government was not only an integral part of its ethno-national policy, but also an important factor in the development of the state. But national minorities, primarily Jews and Germans, showed a certain inconsistency and respecting neutrality in the Polish-Ukrainian war, significantly limited their participation in state processes. ; Метою статті є аналіз та узагальнення особливостей і тенденцій етнонаціональної політики влади ЗУНР в умовах визвольних змагань 1918–1919 рр. Досліджено основні заходи української влади стосовно забезпечення прав і свобод іноетнічного населення. Проаналізовано правові засади державної етнополітики. Визначено ставлення національних меншин до українського державотворення. Виснувано, що етнополітика керівництва ЗУНР була демократичною, однак характерною особливістю окресленого хронотопу були важкі умови, викликані агресією з боку Польщі. Тому чимало заходів української влади нерідко залишалися декларативними через неможливість їхньої реалізації. Певну непослідовність проявляли й національні меншини, насамперед євреї й німці, котрі, дотримуючись нейтралітету в польсько-українській війні, істотно обмежували свою участь у державотворчих процесах.
У статті аналізується становище української національної меншини в Угорщині, забезпечення прав та свобод цієї спільноти, гарантування збереження рідної мови, культури, національних традицій. Стверджується, що в українсько-угорських стосунках створені всі політично-правові умови для того, щоб національні меншини обох країн відчували себе захищеними та, з одного боку, мали тісні стосунки з материнською нацією, а з іншого – мали в країні проживання всі можливості для розвитку культурних, освітянських та національних потреб нацменшин. Наводяться конкретні дані про забезпечення права української національної меншини в Угорщині.
У статті досліджується російська національна меншина наймолодша в Закарпатті. Вона формувалась упродовж 1944-1990 рр. цілеспрямованою державною політикою і виконувала роль політичного та ідеологічного панування радянського режиму. Водночас вона відігравала важливу роль у процесі мовного зросійщення й асиміляції місцевого населення Їх кількісне зростання повністю пов'язане з постійним припливом російськомовних мігрантів та процесами русифікації місцевого населення ; The article investigates the Russian national minority which was the youngest in Transcarpathia. It had been formed during1944-1990 by a deliberate state policy and played a role in the political and ideological domination of the Soviet regime. At the same time, it played an important past in the process of linguistic russification and assimilation of the local population. Their quantitative growth is fully connected with the constant influx of Russian-speaking migrants and processes the Russification of the local population.
The purpose of the publication is to study the problems of politicization of "new minorities" in the Republic of Slovenia. The pending problem of the legal status of immigrants from the Former Yugoslavia makes the research topic relevant. The research results indicate that the geopolitical changes in the Balkans in the early 90s of the twentieth century intensified the waves of migration to Slovenia, as the most Europeanized of the states that emerged on the ruins of the former SFRY. It was revealed that Slovenia has always attracted migrants from other Yugoslav republics due to the wide opportunities for successful employment and further migration to Western European countries. It was established that the official Ljubljana always considered migrants as a threat to the titular nation, and therefore the Slovenian government purposefully neglected the rights of new minorities, by opposing them with the so-called autochthonous minorities with their number of constitutional privileges and guarantees. The concept of autochthonism that dominates Slovenian national politics is openly xenophobic and discriminative. It is justified in the conclusions, that new minorities representatives have created a public organizations network of on the territory of the republic, but their activities are almost exclusively limited to culture and education, aimed mainly at preserving national identity, traditions, cultural and linguistic experiences. It was identified that individual attempts to politicize the activities of minorities have taken place in the past, which to the creation of several political parties and organizations. But these attempts can be defined as unsuccessful, and the political movement of new minorities itself is marginalized. It has been found that such state of things is involved with the lack of a clear political platform, lack of cohesion and lack of widespread support from the politically active population. ; Метою публікації є дослідження проблем політизації «нових меншин» у Республіці Словенія. Актуалізуючи тему дослідження авторка наголошує на невирішеність питання правового становища вихідців з республік колишньої соціалістичною Югославії. Результати дослідження свідчать, що геополітичні зміни на Балканах початку 90-х років ХХ століття посилили хвилі міграції до Словенії, як найбільш європеїзованої з держав, що виникли на уламках колишньої СФРЮ. Виявлено, що Словенія завжди приваблювала мігрантів з інших югославських республік завдяки широким можливостям успішного працевлаштування та подальшої міграції до країн Зіхідної Європи. Встановлено, що офіційна Любляна завжди розглядала мігрантів як загрозу титульній нації, а тому словенський уряд цілеспрямовано нехтував правами нових меншин, протиставляючи ним так звані автохтонні меншини, які користується рядом конституційних привілеїв та гарантій. Концепт автохтономізму, який є пануючим у національній політиці Словенії є відкрито ксенофобським та дискримінаційним. У висновках обґрунтовано, що представники нових меншин створили на території республіки розвинену мережу громадських організацій, проте їх діяльність майже виключно обмежена культурною та просвітницькою сферою, спрямованої здебільшого на збереження національної ідентичності, традицій, культурної та мовної окремішності. Виявлено, що окремі спроби політизації діяльності меншин мали місце у минулому, що виявилося у створенні кількох політичних партій та організації, проте ці спроби можна визначити як невдалі, а сам політичний рух нових меншин – маргіналізований. З'ясовано, що такий стан речей пов'язаний з відсутністю чіткої політичної платформи, недостатній згуртованості та нестачею широкої підтримки політично активного населення. ; Метою публікації є дослідження проблем політизації «нових меншин» у Республіці Словенія. Актуалізуючи тему дослідження авторка наголошує на невирішеність питання правового становища вихідців з республік колишньої соціалістичною Югославії. Результати дослідження свідчать, що геополітичні зміни на Балканах початку 90-х років ХХ століття посилили хвилі міграції до Словенії, як найбільш європеїзованої з держав, що виникли на уламках колишньої СФРЮ. Виявлено, що Словенія завжди приваблювала мігрантів з інших югославських республік завдяки широким можливостям успішного працевлаштування та подальшої міграції до країн Зіхідної Європи. Встановлено, що офіційна Любляна завжди розглядала мігрантів як загрозу титульній нації, а тому словенський уряд цілеспрямовано нехтував правами нових меншин, протиставляючи ним так звані автохтонні меншини, які користується рядом конституційних привілеїв та гарантій. Концепт автохтономізму, який є пануючим у національній політиці Словенії є відкрито ксенофобським та дискримінаційним. У висновках обґрунтовано, що представники нових меншин створили на території республіки розвинену мережу громадських організацій, проте їх діяльність майже виключно обмежена культурною та просвітницькою сферою, спрямованої здебільшого на збереження національної ідентичності, традицій, культурної та мовної окремішності. Виявлено, що окремі спроби політизації діяльності меншин мали місце у минулому, що виявилося у створенні кількох політичних партій та організації, проте ці спроби можна визначити як невдалі, а сам політичний рух нових меншин – маргіналізований. З'ясовано, що такий стан речей пов'язаний з відсутністю чіткої політичної платформи, недостатній згуртованості та нестачею широкої підтримки політично активного населення.
The article investigates the conceptual aspects of the definition of «national minority» in the science of constitutional law. It is alleged that in modern constitutions reflected some conceptual approaches to the subject composition of national minorities requires their comprehensive review and scientific analysis in terms of contemporary processes of European integration in interstate implementation of universally accepted standards, principles and norms of human rights, citizen and social groups. The analysis found that conceptually and methodologically constitutional and legal status of national minorities in modern states is based on the dialectical unity of ethnic and political discourses that collectively make it possible to allocate national minorities as special subjects of constitutional relations and as object of the constitutional regulation ; Стаття присвячена дослідженню концептуальних аспектів визначення категорії «національні меншини» в науці конституційного права. Стверджується, що у сучасних конституціях відображені певні концептуальні підходи до суб'єктного складу національних меншин, що вимагає їх всебічного розгляду та науково-практичного аналізу з точки зору сучасних процесів європейської міждержавної інтеграції в частині імплементації загальновизнаних стандартів, принципів і норм у сфері прав людини, громадянина і соціальних груп. В результаті проведеного аналізу встановлено, що концептуально і методологічно конституційно-правовий статус національних меншин в сучасних державах базується на діалектичній єдності етнічного і політичного дискурсів, які у сукупності дають можливість виділити національні меншини в якості окремих суб'єктів конституційно-правових відносин та об'єкта конституційно-правового регулювання.
The article deals with the problems of ethnotoleranse in Ukrainan information space, in particular on state polyethnic territories situated on cross-border. Key words: information space, media, ethnotoleranse, political processes, ethno-phobia, ethnic stereotypes, national minorities. ; У статті досліджуються проблеми формування етнотолерантості в україн-ському інформаційному просторі, зокрема на поліетнічних територіях держави, які знаходяться на транскордонні. Ключові слова: інформаційний простір, медіа, етнотолерантність, політичні процеси, етнофобія, етноцид, етнічні стереотипи, національні меншини.
The article deals with the comprehensive analyse of the national minorities of Transcarpathia due to their position, their role and existing problems of the life activity in modern Ukrainian society. Key words: ethnic identity, political society, national minorities, integrational policy. ; Здійснено комплексний розгляд питань національних меншин на Закарпатті з позиції їхнього становища, ролі та існуючих проблем життєдіяльності в сучасному українському суспільстві. Ключові слова: етнічна самоідентифікація, поліетнічне суспільство, національні меншини, інтеграційна політика.
The article focuses on the role of national minorities in the processes of national consolidation, enrichment of national culture and the formation of civil society in Ukraine. Acting as social mediators between groups of different interests and government agencies, between civil society and the state, they focus their activities on the development of interethnic relations, the revival of national cultures, the satisfaction of their spiritual needs. For Ukraine, as for any other polyethnic state, the issue of national minorities is actual and needs constant research. In this article is analyzed the concept of «national minorities», is explored the activities of public associations of national minorities in Ivano-Frankivsk region, is identified their role in the socio-political life of the region. In article is proved that public organizations of national minorities are mainly a means of preserving their originality and identification and they work closely with local executive bodies and local governments. In general, Prykarpattia does not belong to the potentially conflict regions of Ukraine and is as close as possible to the average region of the country. It has been studied that the state of establishment and activity of public associations of national minorities is influenced primarily by financial support from both the states that are their historical homelands and the states in whose territory they permanently reside. It is concluded that the most active among the national minorities of Prykarpattia in public life are Poles, Hungarians and Jews. The rest of the ethnic communities did not form their own public associations either because of the small number or because there was no need for such self-organization. ; У статті приділено увагу ролі національних меншин у процесах національної консолідації, збагаченні національної культури та становленні громадянського суспільства в Україні. Виконуючи роль соціальних посередників між групами виразників різних інтересів і урядовими структурами, між громадянським суспільством і державою, вони спрямовують свою діяльність на розвиток міжнаціональних відносин, відродження національних культур, задоволення своїх духовних запитів. Для України, як і для будь-якої поліетнічної держави, питання національних меншин є актуальним і потребує постійного дослідження. У статті проаналізовано поняття «національні меншини», досліджено діяльність громадських об'єднань національних меншин на території Івано-Франківської області, виявлено їх роль у суспільно-політичному житті регіону та доведено, що громадські організації національних меншин виступають переважно засобом збереження своєї самобутності та ідентифікації і тісно співпрацюють з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Загалом, Прикарпаття не належить до потенційно конфліктних регіонів України й максимально наближене до середньостатистичної області країни. Досліджено, що на стан створення і діяльність громадських об'єднань національних меншин впливає передусім фінансова підтримка як з боку держав, які є їхніми історичними батьківщинами, так і держав, на території яких вони постійно проживають. Зроблено висновки про те, що найактивнішими серед національних меншин Прикарпаття у громадському житті є поляки, угорці та євреї. Решта етнічних спільнот не створили своїх громадських об'єднань чи через малочисленність, чи через відсутність потреби у такій самоорганізації.
The article focuses on the role of national minorities in the processes of national consolidation, enrichment of national culture and the formation of civil society in Ukraine. Acting as social mediators between groups of different interests and government agencies, between civil society and the state, they focus their activities on the development of interethnic relations, the revival of national cultures, the satisfaction of their spiritual needs. For Ukraine, as for any other polyethnic state, the issue of national minorities is actual and needs constant research. In this article is analyzed the concept of «national minorities», is explored the activities of public associations of national minorities in Ivano-Frankivsk region, is identified their role in the socio-political life of the region. In article is proved that public organizations of national minorities are mainly a means of preserving their originality and identification and they work closely with local executive bodies and local governments. In general, Prykarpattia does not belong to the potentially conflict regions of Ukraine and is as close as possible to the average region of the country. It has been studied that the state of establishment and activity of public associations of national minorities is influenced primarily by financial support from both the states that are their historical homelands and the states in whose territory they permanently reside. It is concluded that the most active among the national minorities of Prykarpattia in public life are Poles, Hungarians and Jews. The rest of the ethnic communities did not form their own public associations either because of the small number or because there was no need for such self-organization. ; У статті приділено увагу ролі національних меншин у процесах національної консолідації, збагаченні національної культури та становленні громадянського суспільства в Україні. Виконуючи роль соціальних посередників між групами виразників різних інтересів і урядовими структурами, між громадянським суспільством і державою, вони спрямовують свою діяльність на розвиток міжнаціональних відносин, відродження національних культур, задоволення своїх духовних запитів. Для України, як і для будь-якої поліетнічної держави, питання національних меншин є актуальним і потребує постійного дослідження. У статті проаналізовано поняття «національні меншини», досліджено діяльність громадських об'єднань національних меншин на території Івано-Франківської області, виявлено їх роль у суспільно-політичному житті регіону та доведено, що громадські організації національних меншин виступають переважно засобом збереження своєї самобутності та ідентифікації і тісно співпрацюють з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Загалом, Прикарпаття не належить до потенційно конфліктних регіонів України й максимально наближене до середньостатистичної області країни. Досліджено, що на стан створення і діяльність громадських об'єднань національних меншин впливає передусім фінансова підтримка як з боку держав, які є їхніми історичними батьківщинами, так і держав, на території яких вони постійно проживають. Зроблено висновки про те, що найактивнішими серед національних меншин Прикарпаття у громадському житті є поляки, угорці та євреї. Решта етнічних спільнот не створили своїх громадських об'єднань чи через малочисленність, чи через відсутність потреби у такій самоорганізації.
З 1919 р. українські землі склали майже третину всієї площі Польщі. Національні меншини, в тому числі 5,6 млн українців, також становили приблизно третину з 27 млн населення країни. Україна та українці стали для Польщі новим джерелом сировини і дешевої робочої сили, що й зумовило загострення зовнішніх і внутрішніх протиріч. Книга докладно описує політику польського уряду — суцільна полонізація, позбавлення прав на свою мову та культуру, стримування розвитку економіки — і відчайдушну боротьбу кращих синів України за збереження самобутності нації
