Search results

The paper devoted to the issue of establishment and development of palliative care institute in Ukraine and abroad, as well as the role of the World Health Organization in solving the problems. The urgency of this problem is justified by the fact that the current Ukrainian society requires significant changes in this direction. Indeed, various domestic and international experts assessed the problem as unsatisfactory due to the low level of social care for the elderly and those who are incapable of self-care or are on the verge of life and death, namely the category of people in need of palliative care and hospice care. Social policy should be based on the development of effective mechanisms of public administration of palliative and hospice care, with the borrowing of the best practices of foreign experience. The systematic development of this issue, highly relevant for Ukrainian society, may be based on: WHO recommendations, international standards and the experience of the most developed countries in this area (especially the European Union countries).Palliative care is a relatively new component of modern medicine but has recently been recognized as one of the essential components of the health care system. The need for this type of care is constantly growing. According to WHO experts, 40 million people in the world annually need the care recent years. Almost 80% of those people live in low- and middle-income countries.The paper presents contemporary foreign experience of applying the organizational mechanism of state management of palliative and hospice care. The results of the study give reason to argue that different organizational mechanisms of public administration of palliative and hospice care, forms and approaches to providing such assistance are used in the world. It was noted that the best state of palliative and hospice care was observed in the United Kingdom. ; Стаття присвячена питанню становлення і розвитку інституту паліативної допомоги в Україні і за кордоном, а також про роль Всесвітньої організації охорони здоров'я в вирішенні проблем. Актуальність зазначеної проблеми обґрунтовано тим, що сучасний стан українського суспільства потребує значних змін у вказаному напряму. Дійсно, він оцінюється різними вітчизняними та міжнародними експертами як незадовільний через низький рівень соціально медичного обслуговування людей похилого віку, та тих, хто не спроможний до самообслуговування або перебуває на межі життя і смерті, а саме категорія людей, яка потребує паліативної та хоспісної допомоги. Соціальна політика повинна базуватися на розробленні ефективних механізмів державного управління паліативною та хоспісною допомогою із запозиченням кращих практик зарубіжного досвіду. Системна розробка цього вкрай актуального для українського соціуму питання може відбуватися на базі: рекомендацій ВООЗ, міжнародних стандартів та досвіду найбільш розвинутих у цій царині країн світу (перш за все держав Європейського Союзу.Паліативна допомога – відносно новий компонент сучасної медицини, однак останнім часом її визнають однією з невід'ємних складових системи охорони здоров'я. Та й потреба в цьому виді медичної допомоги невпинно зростає. За оцінками експертів ВООЗ, останніми роками щорічно у світі її потребують 40 млн осіб, майже 80 % з яких проживають у країнах з низьким і середнім рівнем доходу.У статтті розкрито сучасний зарубіжний досвід застосування організаційного механізму державного управління паліативною та хоспісною допомогою. Результати дослідження дають підстави стверджувати, що в країнах світу застосовуються різні організаційні механізми державного управління паліативною та хоспісної допомогою, форми і підходи до надання такої допомоги. Зазначено, що найкращий стан розвитку паліативної та хоспісної допомоги спостерігається в таких країнах, як Велика Британія.

The paper devoted to the issue of establishment and development of palliative care institute in Ukraine and abroad, as well as the role of the World Health Organization in solving the problems. The urgency of this problem is justified by the fact that the current Ukrainian society requires significant changes in this direction. Indeed, various domestic and international experts assessed the problem as unsatisfactory due to the low level of social care for the elderly and those who are incapable of self-care or are on the verge of life and death, namely the category of people in need of palliative care and hospice care. Social policy should be based on the development of effective mechanisms of public administration of palliative and hospice care, with the borrowing of the best practices of foreign experience. The systematic development of this issue, highly relevant for Ukrainian society, may be based on: WHO recommendations, international standards and the experience of the most developed countries in this area (especially the European Union countries).Palliative care is a relatively new component of modern medicine but has recently been recognized as one of the essential components of the health care system. The need for this type of care is constantly growing. According to WHO experts, 40 million people in the world annually need the care recent years. Almost 80% of those people live in low- and middle-income countries.The paper presents contemporary foreign experience of applying the organizational mechanism of state management of palliative and hospice care. The results of the study give reason to argue that different organizational mechanisms of public administration of palliative and hospice care, forms and approaches to providing such assistance are used in the world. It was noted that the best state of palliative and hospice care was observed in the United Kingdom. ; Стаття присвячена питанню становлення і розвитку інституту паліативної допомоги в Україні і за кордоном, а також про роль Всесвітньої організації охорони здоров'я в вирішенні проблем. Актуальність зазначеної проблеми обґрунтовано тим, що сучасний стан українського суспільства потребує значних змін у вказаному напряму. Дійсно, він оцінюється різними вітчизняними та міжнародними експертами як незадовільний через низький рівень соціально медичного обслуговування людей похилого віку, та тих, хто не спроможний до самообслуговування або перебуває на межі життя і смерті, а саме категорія людей, яка потребує паліативної та хоспісної допомоги. Соціальна політика повинна базуватися на розробленні ефективних механізмів державного управління паліативною та хоспісною допомогою із запозиченням кращих практик зарубіжного досвіду. Системна розробка цього вкрай актуального для українського соціуму питання може відбуватися на базі: рекомендацій ВООЗ, міжнародних стандартів та досвіду найбільш розвинутих у цій царині країн світу (перш за все держав Європейського Союзу.Паліативна допомога – відносно новий компонент сучасної медицини, однак останнім часом її визнають однією з невід'ємних складових системи охорони здоров'я. Та й потреба в цьому виді медичної допомоги невпинно зростає. За оцінками експертів ВООЗ, останніми роками щорічно у світі її потребують 40 млн осіб, майже 80 % з яких проживають у країнах з низьким і середнім рівнем доходу.У статтті розкрито сучасний зарубіжний досвід застосування організаційного механізму державного управління паліативною та хоспісною допомогою. Результати дослідження дають підстави стверджувати, що в країнах світу застосовуються різні організаційні механізми державного управління паліативною та хоспісної допомогою, форми і підходи до надання такої допомоги. Зазначено, що найкращий стан розвитку паліативної та хоспісної допомоги спостерігається в таких країнах, як Велика Британія.

The article examines persons who find themselves in difficult life circumstances in the context of their legal consolidation and research. It is emphasized that the current legislation does not define a clear and exhaustive list of persons in difficult life circumstances, which significantly complicates the work of relevant public authorities to identify them in a timely manner, and thus provide social or other assistance. The author analyzes the Law of Ukraine "On Social Services", noting that the same law provides for factors that can cause difficult life circumstances: a) old age; b) partial or complete loss of motoractivity, memory; c) incurable diseases, diseases that require long-term treatment; d) mental and behavioral disorders, including due to the use of psychoactive substances; e) disability; e) homelessness; f) unemployment, etc. The scientist considered the "Procedure for identifying families (persons) who are in difficult life circumstances, providing them with social services and providing social support to such families (persons)", which was approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine dated November 21, 2013 № 896. and the classification of persons in difficult life circumstances, the author considers Article 3 of the Constitution of Ukraine and focuses on the fact that Ukraine is a social state. The article classifies persons who have found themselves in difficult life circumstances on various grounds, in particular: by legal relationship with the citizenship of Ukraine; by the number of persons (subjects); by subjects; according to the territorial principle in respect of which difficult life circumstances arose; by the level of income of the person; for objective reasons, which became a prerequisite for the emergence of a person or his family in a difficult life situation; for health reasons; by availability of housing, etc. Special attention is paid to the family as a separate social category. It is important, from the scientist's point of view, to study the family as a separate social category and which may include both a set of persons and a specific person who will fall into the category of persons in difficult life circumstances. ; У статті здійснено розгляд осіб, які потрапили в складні життєві обставини, у контексті їх нормативно-правового закріплення та наукового дослідження. Наголошено на тому, що чинним законодавством не визначено чіткого та вичерпного переліку осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, а це значно ускладнює роботу відповідних органів державної влади щодо своєчасного їх виявлення, а отже, й надання соціальної чи інших видів допомоги. Авторкою проаналізовано Закон України «Про соціальні послуги», зауважено, що цим же законом передбачені чинники, які можуть зумовити складні життєві обставини: а) похилий вік; б) часткова або повна втрата рухової активності, пам'яті; в) невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування; г) психічні та поведінкові розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин; ґ) інвалідність; д) бездомність; е) безробіття тощо. Науковицею розглянутий «Порядок виявлення сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, надання їм соціальних послуг та здійснення соціального супроводу таких сімей (осіб)», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 896. Під час безпосереднього розгляду та здійснення класифікації осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, автором розглядається стаття 3 Конституції України та зосереджується увага на тому, що Україна є соціальною державною. У статті здійснено класифікацію осіб, які потрапили у складні життєві обставини за різноманітними підставами, зокрема: за правовим взаємозв'язком із громадянством України; за кількістю осіб (суб'єктів); за суб'єктами; за територіальним принципом; за рівнем доходу особи; за об'єктивними причинами, які стали передумовою виникнення в особи чи її сім'ї складної життєвої ситуації; за станом здоров'я; за наявністю житла тощо. Особливу увагу приділено сім'ї як окремій соціальній категорії. Важливим з погляду науковиці є дослідження сім'ї як окремої соціальної категорії, до складу якої можуть входити як сукупність осіб, так і конкретно визначена особа, яка підпадатиме під категорію осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах.