Suchergebnisse

Importance is the definition of socially important tasks of social development, the solution of which should be oriented legal monitoring. According to the results of sociological surveys, a wide range of tasks can be identified such as: increasing the efficiency of the legal system and public administration; the development of a mechanism for feedback between public authorities, local self-government and citizens, the implementation of the constitutional duty of the state to respect and protect the rights and freedoms of man and citizen, etc.At this stage, it is necessary to keep an account of all factors that have a positive effect on the development of rule-making. Advantage is given to the establishment of a system of independent expertise and consideration of public opinion. An example of the involvement of public associations and academic institutions is the work of international associations that monitor the observance of human rights. The absence of normative regulation in Ukraine of the issues of conducting state and public examination of the current legislative acts and draft normative legal acts is a problem that negatively affects the effectiveness of monitoring. In order to ensure that public opinion is taken into account when conducting a legal examination, it is necessary to improve the procedures for conducting public examinations. Legislation and enforcement monitoring is an instrument for the formation of a civil society, a form of dialogue between society and government.The inclusion of civil society institutes in the process of legal monitoring optimizes the analysis, comparison and evaluation of the quality of legislation, enforcement through the prism of public needs and aspirations of civil society. Thus, it is possible to organize the interaction of institutes of state power and civil society in order to identify corruption factors and shortcomings of legislation on the basis of voluntary and independent participation in this activity.The results of legal monitoring received as a result of the involvement of public associations and scientific institutions should become the basis for making changes to the work of state authorities, legislatures during strategic planning and identifying the priority directions of the country's development ; Важное значение имеет определение социально значимых задач общественного развития, на решение которых должен быть ориентирован правовой мониторинг. По результатам социологических опросов можно обнаружить довольно широкий спектр таких задач как: повышение эффективности правовой системы и государственного управления; улучшение качества принимаемых нормативно-правовых актов; развитие механизма обратной связи между органами государственной власти, местного самоуправления и гражданами; реализация конституционного долга государства по соблюдению и защите прав и свобод человека и гражданина и тому подобное.На данном этапе необходимо осуществлять учет всех факторов, положительно влияющих на развитие нормотворчества. Предпочтение отдается созданию системы независимой экспертизы и учета общественного мнения. Примером привлечения общественных объединений и научных институтов является деятельность международных ассоциаций, осуществляющих мониторинг соблюдения прав человека. Отсутствие в Украине нормативного регулирования вопросов проведения государственной и общественной экспертизы действующих нормативно-правовых актов и проектов нормативно-правовых актов - это проблема, которая негативно влияет на результативность проведения мониторинга. Чтобы обеспечить учет общественного мнения при проведении правовой экспертизы, необходимо усовершенствовать процедуры проведения общественных экспертиз. Мониторинг законодательства и правоприменения - это инструмент формирования гражданского общества, форма диалога между обществом и властью.Присоединение институтов гражданского общества в процесс правового мониторинга оптимизирует проведения анализа, сравнения и оценки качества законодательства, правоприменения через призму общественных потребностей и стремлений гражданского общества. Таким образом, становится возможным организация взаимодействия институтов государственной власти и гражданского общества с целью выявления коррупционных факторов и недостатков законодательства на принципах добровольного и независимой их участия в этой деятельности.Результаты правового мониторинга, полученные в результате привлечения общественных объединений и научных институтов, должны стать основой для внесения изменений в работу органов государственной власти, законодательных органов во время стратегического планирования и определения приоритетных направлений развития страны ; Важливе значення має визначення соціально значущих завдань суспільного розвитку, на вирішення яких має бути зорієнтований правовий моніторинг. За результатами соціологічних опитувань можна виявити досить широкий спектр таких завдань як: підвищення ефективності правової системи та державного управління; покращення якості прийнятих нормативно-правових актів; розвиток механізму зворотного зв'язку між органами державної влади, місцевого самоврядування та громадянами; реалізація конституційного обов'язку держави щодо дотримання та захисту прав і свобод людини й громадянина тощо.На даному етапі необхідно здійснювати облік всіх факторів, що позитивно впливають на розвиток нормотворчості. Перевага надається створенню системи незалежної експертизи та врахування громадської думки. Прикладом залучення громадських об'єднань і наукових інституцій є діяльність міжнародних асоціацій, що здійснюють моніторинг дотримання прав людини. Відсутність в Україні нормативного регулювання питань проведення державної та громадської експертизи чинних нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів – це проблема, яка негативно впливає на результативність проведення моніторингу. Щоб забезпечити врахування громадської думки при проведенні правової експертизи, необхідно удосконалити процедури проведення громадських експертиз. Моніторинг законодавства та правозастосування – це інструмент формування громадянського суспільства, форма діалогу між суспільством та владою.Приєднання інститутів громадянського суспільства до процесу правового моніторингу оптимізує проведення аналізу, порівняння та оцінювання якості законодавства, правозастосування через призму суспільних потреб і прагнень громадянського суспільства. Таким чином, уможливлюється організація взаємодії інститутів державної влади та громадянського суспільства з метою виявлення корупційних чинників і недоліків законодавства на засадах добровільної та незалежної їх участі в цій діяльності.Результати правового моніторингу, отримані внаслідок залучення громадських об'єднань та наукових інституцій, мають стати основою для внесення змін в роботу органів державної влади, законодавчих органів під час стратегічного планування та визначення пріоритетних напрямків розвитку країни

Importance is the definition of socially important tasks of social development, the solution of which should be oriented legal monitoring. According to the results of sociological surveys, a wide range of tasks can be identified such as: increasing the efficiency of the legal system and public administration; the development of a mechanism for feedback between public authorities, local self-government and citizens, the implementation of the constitutional duty of the state to respect and protect the rights and freedoms of man and citizen, etc.At this stage, it is necessary to keep an account of all factors that have a positive effect on the development of rule-making. Advantage is given to the establishment of a system of independent expertise and consideration of public opinion. An example of the involvement of public associations and academic institutions is the work of international associations that monitor the observance of human rights. The absence of normative regulation in Ukraine of the issues of conducting state and public examination of the current legislative acts and draft normative legal acts is a problem that negatively affects the effectiveness of monitoring. In order to ensure that public opinion is taken into account when conducting a legal examination, it is necessary to improve the procedures for conducting public examinations. Legislation and enforcement monitoring is an instrument for the formation of a civil society, a form of dialogue between society and government.The inclusion of civil society institutes in the process of legal monitoring optimizes the analysis, comparison and evaluation of the quality of legislation, enforcement through the prism of public needs and aspirations of civil society. Thus, it is possible to organize the interaction of institutes of state power and civil society in order to identify corruption factors and shortcomings of legislation on the basis of voluntary and independent participation in this activity.The results of legal monitoring received as a result of the involvement of public associations and scientific institutions should become the basis for making changes to the work of state authorities, legislatures during strategic planning and identifying the priority directions of the country's development ; Важное значение имеет определение социально значимых задач общественного развития, на решение которых должен быть ориентирован правовой мониторинг. По результатам социологических опросов можно обнаружить довольно широкий спектр таких задач как: повышение эффективности правовой системы и государственного управления; улучшение качества принимаемых нормативно-правовых актов; развитие механизма обратной связи между органами государственной власти, местного самоуправления и гражданами; реализация конституционного долга государства по соблюдению и защите прав и свобод человека и гражданина и тому подобное.На данном этапе необходимо осуществлять учет всех факторов, положительно влияющих на развитие нормотворчества. Предпочтение отдается созданию системы независимой экспертизы и учета общественного мнения. Примером привлечения общественных объединений и научных институтов является деятельность международных ассоциаций, осуществляющих мониторинг соблюдения прав человека. Отсутствие в Украине нормативного регулирования вопросов проведения государственной и общественной экспертизы действующих нормативно-правовых актов и проектов нормативно-правовых актов - это проблема, которая негативно влияет на результативность проведения мониторинга. Чтобы обеспечить учет общественного мнения при проведении правовой экспертизы, необходимо усовершенствовать процедуры проведения общественных экспертиз. Мониторинг законодательства и правоприменения - это инструмент формирования гражданского общества, форма диалога между обществом и властью.Присоединение институтов гражданского общества в процесс правового мониторинга оптимизирует проведения анализа, сравнения и оценки качества законодательства, правоприменения через призму общественных потребностей и стремлений гражданского общества. Таким образом, становится возможным организация взаимодействия институтов государственной власти и гражданского общества с целью выявления коррупционных факторов и недостатков законодательства на принципах добровольного и независимой их участия в этой деятельности.Результаты правового мониторинга, полученные в результате привлечения общественных объединений и научных институтов, должны стать основой для внесения изменений в работу органов государственной власти, законодательных органов во время стратегического планирования и определения приоритетных направлений развития страны ; Важливе значення має визначення соціально значущих завдань суспільного розвитку, на вирішення яких має бути зорієнтований правовий моніторинг. За результатами соціологічних опитувань можна виявити досить широкий спектр таких завдань як: підвищення ефективності правової системи та державного управління; покращення якості прийнятих нормативно-правових актів; розвиток механізму зворотного зв'язку між органами державної влади, місцевого самоврядування та громадянами; реалізація конституційного обов'язку держави щодо дотримання та захисту прав і свобод людини й громадянина тощо.На даному етапі необхідно здійснювати облік всіх факторів, що позитивно впливають на розвиток нормотворчості. Перевага надається створенню системи незалежної експертизи та врахування громадської думки. Прикладом залучення громадських об'єднань і наукових інституцій є діяльність міжнародних асоціацій, що здійснюють моніторинг дотримання прав людини. Відсутність в Україні нормативного регулювання питань проведення державної та громадської експертизи чинних нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів – це проблема, яка негативно впливає на результативність проведення моніторингу. Щоб забезпечити врахування громадської думки при проведенні правової експертизи, необхідно удосконалити процедури проведення громадських експертиз. Моніторинг законодавства та правозастосування – це інструмент формування громадянського суспільства, форма діалогу між суспільством та владою.Приєднання інститутів громадянського суспільства до процесу правового моніторингу оптимізує проведення аналізу, порівняння та оцінювання якості законодавства, правозастосування через призму суспільних потреб і прагнень громадянського суспільства. Таким чином, уможливлюється організація взаємодії інститутів державної влади та громадянського суспільства з метою виявлення корупційних чинників і недоліків законодавства на засадах добровільної та незалежної їх участі в цій діяльності.Результати правового моніторингу, отримані внаслідок залучення громадських об'єднань та наукових інституцій, мають стати основою для внесення змін в роботу органів державної влади, законодавчих органів під час стратегічного планування та визначення пріоритетних напрямків розвитку країни

Метою статті є дослідження парадигми законопроектної діяльності як одного з найважливіших видів соціального проектування (СП) та соціального конструювання (СК) в контекстуалізації його процесуально-стадійного забезпечення.
Наукова новизна полягає у дослідженні та виокремленні рис законопроектної діяльності в контексті феноменологій соціального проектування і соціального конструювання.
Висновки. Дослідивши формування парадигми процесуально-стадійного забезпечення нормопроектної діяльності в конституційному праві України в контекстуалізації СП та СК, можна дійти наступних висновків:
- феноменології СП та СК за своїм змістовним навантаженням, телеологічною спрямованістю та доктринально-праксеологічною цінністю є тотожними феноменології НПД, що виступає одним із найважливіших видів СП, та нормативно-технологічним засобом СК;
- концепт нормопроектування в конституційному праві носить об'єктивний характер, детермінований, по-перше, особливими місцем і роллю конституційного права в національній правовій системі, а, по-друге, його функціональною спрямованістю щодо забезпечення найважливіших суспільних відносин, що виникають між особою, державою і суспільством;
- НПД веде до нормативізації певної сфери суспільних відносин, подолання прогалин і колізій у законодавчому забезпеченні відповідної сфери – у цьому процесі можна виокремити декілька етапів: 1) окреслюється коло суспільних відносин, які потребують нормопроектування; 2) визначаються всі закони, які регламентують суспільні відносини в межах визначеного об'єкту правового регулювання, виявляються і фіксуються предмети правового регулювання кожного з таких законів з метою запобігання виникнення колізій; 3) виявляється відповідність законодавчого регулювання суспільних відносин; 4) визначаються групи суспільних відносин, законодавча регламентація яких в проекті в межах досліджуваного напряму відсутня, визначається так званий «дефіцит закону» (відсутність законодавчого забезпечення регулювання об'єктивно існуючих суспільних відносин); 5) визначаються групи соціальних відносин, регламентування яких в проекті в межах досліджуваного напряму дублюється кількома законами, визначається «профіцит закону» (наявність неодноразового законодавчого регламентування об'єктивно існуючих суспільних відносин). Всі наведені дії реалізуються паралельно з дотриманням методів, засобів, стандартів і технологій юридичної (законодавчої) техніки в процесі розробки проекту закону;
- модальність НПД в конституційному праві України знаходить своє теоретичне та праксеологічне втілення у формуванні відповідної управлінсько-нормативної парадигми, яка спирається на відповідний управлінсько-процесуальний ланцюжок, що може бути виражений наступним чином: «об'єктивація НПД. – актуалізація НПД. – конституціоналізація (нормативізація) НПД. – легалізація НПД. – процесуалізація НПД. – конституційно-правове забезпечення НПД»;
- кожний із елементів цього ланцюжка має своє обґрунтування, більш того, він володіє відповідною онтологічною, гносеологічною та аксіологічною складовими, які проявляються досить ярко ззовні і є логічно пов'язаними один з одним.

У сучасних умовах багатофакторної та багаторівневої державної та самоврядної модернізації в Україні об'єктивно актуалізується й зростає роль і значення феноменології правового моніторингу як ефективного інструментарію нагляду за якістю, ефективністю та результативністю правотворчості на всіх стадіях (етапах) її організації та реалізації, включаючи й правозастосування. Наведена тенденція детермінується і пов'язана не тільки з переходом до ринкових відносин в економіці, а й з побудовою нового комплексу публічно-правових владних відносин на центральному (політична та адміністративна реформи), регіональному (політична, адміністративна та муніципальна реформи) та місцевому рівнях (адміністративна та муніципальна реформи), реанімацією цілого блоку загальнодемократичних приватних відносин (право власності, земельна реформа), що зумовило появу нових соціальних інститутів у сучасній державі, яка ставить перед собою телеологічні домінанти входження до могутніх інтеграційних міждержавних політико-економічних (Європейський Союз) та оборонно-військових (НАТО) об'єднань і союзів, об'єктивуються й актуалізуються кількісні та якісні параметри нормопроектування і нормотворчості (законотворчості), а також їх конкретний результат – формування такого владного інструменту як система законодавства, що є визначальною складовою реформування держави та соціуму.

У статті досліджуються покоління прав людини в контексті їх прямого впливу на формування конституційно-правового статусу людини і громадянина.
Метою статті є дослідження ролі і впливу поколінь прав людини на становлення та трансформацію конституційно-правового статусу людини і громадянина.
Наукова новизна. Наведені у своїй логічній послідовності аргументи актуалізують та об'єктивізують проблематику поколінь прав людини та її вплив на динаміку правового статусу людини в контексті його розширення та вдосконалення в умовах розвитку правової демократичної державності, що несе в собі могутню гуманістично-гуманітарну складову. Визначено, що покоління прав людини формуються в доктрині конституційного права держав та в міжнародному праві в історичній ретроспективі з метою акцентування уваги держав та міжнародного співтовариства на особливій значущості відповідних груп прав, актуалізації їх визнання, легалізації, охорони, захисту, реалізації та гарантування.
Висновки. Системний аналіз наведених поколінь прав людини свідчить, що всі вони, по-перше, органічно вписуються і відображають гуманістичні та гуманітарні засади сучасної концепції прав людини. По-друге, з виокремленням кожного з нових поколінь прав людини фактично виникає новий підхід до особистості, причому не тільки як до природної істоти, а як до належного суб'єкта права та суб'єкта правового статусу. Відносно останнього ракурсу, який фактично є метою дослідження, що проводиться, треба зазначити, що такий висновок має суттєве методологічне та праксеологічне значення, що підтверджується діяльністю як національних держав, так і всього міжнародного співтовариства по активізації процесів нормування, нормативізації, нормопроектування, нормотворчості у сфері прав людини на міжнародному універсальному та державному рівнях. По-четверте, така діяльність не носить механічний характер, вона характеризується релятивістсько-комплексним та творчим підходом, коли нові права людини модернізують її конституційно-правовий та міжнародний статус у бік його розширення та вдосконалення – але не безсистемно, хаотично, а демонструючи наявність чіткої гуманістичної управлінської парадигми, що скерована на: а) адекватну нормативізацію таких прав людини; б) створенням системи нормативно-правового (конституційного) супроводження та забезпечення таких прав, з метою їх практичної реалізації; в) «вписуванням» відповідних прав людини та громадянина, що входять до категорії поколінь прав людини, до єдиної узгодженої системи конституційних прав, що, своєю чергою, г) напряму впливає на розширення і вдосконалення конституційно-правового статусу людини і громадянина, допомагаючи у закріпленні механізмів їх реалізації та гарантованості на національному законодавчому, а також на міжнародному договірно-нормативному рівнях.

The paper examines legal foundations of adaptation of the Ukrainian laws to the EU Law in the area of company regulation, in particular in the context of the EU-Ukraine Association Agreement. Specific aspects of the corporate law implementation as well as topical acts and provisions are outlined in the research, which should be harmonized with the EU Law provisions in the process of law making on accompany regulation.The laws of Ukraine are analyzed with the view of defining the state of play with the implementation of relevant provisions of the Association Agreement on company regulation. New laws are subject to analysis, in particular, those related to coming into force of the Law of Ukraine «On amending some legislation on enhancing the level of corporate management in joint ventures» (of 23 March 2017, № 1983-VIII) and «On ventures with limited and additional liability», which takes into account certain provisions of EU Directive № 89/667/ЄЕС of 21 December 1989 on one-person private companies with limited liability in the edition of EU Directive 2009/102/ЄС of 16 September 2009, obligatory for implementation by Ukraine according to the EU-Ukraine Association Agreement. Key words: corporate law; EU-Ukraine Association Agreement implementation; company law. ; Досліджено правові засади імплементації законодавства України з правом Європейського Союзу у сфері регулювання діяльності товариств. У контексті зобов'язань, передбачених Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, наголошено на окремих питаннях функціонування корпоративного права, актах та положеннях, які потрібно привести у відповідність до права ЄС під час нормопроектування у сфері регулювання діяльності товариств. На підставі аналізу законодавства України щодо виконання положень Угоди про асоціацію визначено стан приведення законодавства України до права ЄС у сфері регулювання діяльності товариств. Проаналізовано новели законодавства, пов'язані з набранням чинності Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23 березня 2017 року № 1983-VIII та «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який враховує окремі положення Дванадцятої Директиви Ради № 89/667/ЄЕС від 21.12.1989 стосовно одноосібних приватних компаній з обмеженою відповідальністю у редакції Директиви 2009/102/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 р. про одноосібні приватні компанії з обмеженою відповідальністю, яким Україна взяла на себе зобов'язання імплементувати протягом 3 років з дати набрання чинності Угодою.Ключові слова: корпоративне право; імплементація Угоди про асоціацію; право компаній.

В умовах правової глобалізації об'єктивно посилюється зв'язок міжнародного права з національними правовими системами держав – членів міжнародного співтовариства, що знаходить свій прояв у взаємодії норм і принципів міжнародного права, які містяться в міжнародних договорах з системою національного конституційного права і законодавства. Найбільш яскраво ця взаємодія проявляється у запозиченні нормами національного конституційного права держав міжнародних правових стандартів як складної системної нормативної феноменології міжнародних договірних відносин, що після визнання державами-учасницями міжнародних договорів, шляхом їх підписання, повинні бути імплементовані в національну систему конституційного законодавства для подальшої дії на рівні та як звичайних норм національного конституційного права.
Метою статті є дослідження феноменології місця, ролі, значення та застосування міжнародних правових стандартів у національному конституційному праві в контекстуалізації їх доктринального визначення, розуміння, а також праксеологічної цінності через дослідження їх поняття, ознак та місця в його системі джерел.
Наукова новизна полягає у дослідженні місця та ролі міжнародних правових стандартів у національній системі конституційного права через визначення їх поняття, ознак та місця в системі джерел конституційного права.
Висновки. Конституційне право держави є основоположною, фундаментальною та єдиною профілюючою галуззю національного права, бо саме її правові норми регулюють основні відносини, що виникають у процесі становлення, існування, функціонування та взаємодії між собою особистості (людини), суспільства та держави. Отже, з огляду на такий конституюючий характер зазначених правових відносин саме конституційному праву належить особлива роль у моделюванні національної системи права та національної системи законодавства, включаючи й запозичення норм міжнародного права. Актуальність досліджуваної проблематики обґрунтовується відсутністю вітчизняних наукових розробок з комплексного дослідження категорії «міжнародних стандартів», розкриття особливостей їх впливу на становлення і розвиток конституційного права України, з'ясування їх місця у сфері прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в конституційному праві України, а також у формуванні та діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, нерозвиненістю відповідного законодавства та недостатністю узагальнення практики й зарубіжного досвіду із вказаних питань, – хоча її важливе теоретичне і практичне значення для розвитку національного конституційного нормопроектування (законопроектування), а також нормотворення (законотворення) у сфері імплементації міжнародних стандартів до національного законодавства України, є безумовно важливим. Наявність великої кількості доктринальних підходів щодо розуміння міжнародних правових стандартів все ж не вирішує завдання їх оптимального визначення, – разом із тим вважаємо, що теоретичні наробки в цій сфері йдуть по продуктивному шляху через визначення правової природи міжнародних правових стандартів, суб'єктів їх розробки, їх прийняття та легалізації на міжнародному рівні. Характерними рисами міжнародно-правових стандартів виступають: наявність об'єкта і методу правового регулювання; їх погоджувальний характер; їх координаційний характер; обов'язковість для тих сторін, які визнали їх добровільно; форми їх існування – міжнародний договір або інші акти міжнародних організацій; забезпечення їх реалізації, що відбувається на рівні держав або міжнародних організацій як об'єднань держав; їх структурна особливість, якою є відсутність структурного елемента норми – санкції. Міжнародні правові стандарти, що містяться в міжнародних багатосторонніх договорах, є ординарними та належними джерелами національного конституційного права, що можуть бути застосованими в практичній діяльності його суб'єктів як й інші норми національного права та законодавства.

Досліджено правові засади гармонізації законодавства України з правом Європейського Союзу у сфері регулювання надання фінансових послуг. У контексті зобов'язань, перед­бачених Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, наголошено на окремих питаннях функціонування фондового ринку України, актах та положеннях, які потрібно привести у відповідність до права ЄС під час нормопроектування у сфері регу­лювання надання фінансових послуг.Визначено предмет правового регулювання ринку фінансових послуг, що охоплює такі групи відносин, як відносини щодо розкриття інформації про цінні папери, щодо ре­гулювання процедури укладення угод з цінними паперами, запобігання зловживанням на ринку цінних паперів.На підставі аналізу положень Угоди про асоціацію зроблено спробу визначити наслід­ки її впливу на бізнес, населення та державне управління. Наголошено на особливій ролі рішень Суду ЄС у процесі гармонізації законодавства України з правом ЄС у сфері надання регулювання фінансових послуг.Ключові слова: цінні папери, гармонізація права Європейського Союзу, фінансові послуги.The article analyzes legal foundations for harmonization of the law of Ukraine in the sphere of financial services regulation to that of the EU Law. The research is conducted in the context of Ukraine's obligations under the EU-Ukraine Association Agreement. The main attention is focused on the issues of Ukraine's stock market functioning. The legal acts and provisions that need to be in place during the process of regulation of financial services are explained in detail.The article defines the object of legal regulation of the financial services market, which includes relations on disclosing information on securities, on regulation of procedures of contracting, on preventing abuse of the securities market.Based on the analysis of provisions of the EU-Ukraine Association Agreement, the author defines the impact of the Agreement on business, population at large and state governance. Special role of the decisions of the European Court of Justice in the process of legal harmonisation of the Ukrainian legislation with that of the EU was noted, in particular in the area of regulation of financial services.Legal regulation of the securities circulation in the EU is closely connected with the EU law in the sphere of corporate law, insurance law, banking law and negotiation and contracting law which is currently at the stage of formation. Principles of relevance, of protection of interests of consumers of services, of creation of investor-friendly regulation are common in the process of harmonisation for all these spheres of law. Setting-up transparent and clear rules of functioning of subjects of financial services forms the main condition for the operation of this principles.A thorough research on the principles and foundations of the harmonisation of Ukrainian law with that of the EU should also include analysis of decisions by the European Court of Justice, as they are important contribution to the development of principles of law, of definitions and terms, and decisions per se as legal basis for the approximation.In summary, the process of harmonisation of the law of Ukraine to that of the EU in the area of financial services regulation should be based on the principles of relevance, reason; sufficient freedom of the market players should be provided and opportunities should be considered for introducing new products and services on the financial market that are in operation outside Ukraine for adaptation at the Ukrainian market.Key words: securities, financial services, harmonization of the law of Ukraine to the EU Law.

Law enforcement function is a complex direction of state policy, through which the protection of human rights, freedoms and interests, ensuring the rule of law, the constitutional order, order and the safe existence of society, its elements. Factors influencing to the development of law enforcement at the present stage are: the modern law enforcement function is devoid of excessive interest in coercion; the functions of providing services, conducting educational work, establishing transparency, accountability and accountability to civil society are becoming increasingly important; the integration of law enforcement into the sphere of information and commercial relations has deepened; the implementation of the law enforcement function on the ground has become more accountable to the local community through decentralization reform; the requirements for the quality of regulatory support of law enforcement infrastructure have changed. The legal support of the state law enforcement function aims to regulate this array of public relations, to give it legitimacy and universality. The theoretical basis of administrative regulation of the law enforcement function of the state can be based on the following theses: synergy of dogmas of public administration, administrative relations and regulatory activities of the state in the field of law enforcement; the impact of legal norms in the field of public administration on the protection of human and civil rights, freedoms and interests; positive obligation of the state to affirm and protect human rights through the relevant activities of law enforcement institutions regulated by regulatory administrative acts, etc. Modern realities require the expansion of law enforcement influence on public relations. Therefore, the law enforcement function can be supplemented by the following components of legal nature: law enforcement service, which is accompanied by the provision of appropriate services to the subjects of appeal; information and telecommunication support and digitalization of order relations; communication, intersubjective interaction, control. Legal uncertainty of the categorical apparatus creates adverse organizational and managerial consequences that affect both the law enforcement system and the implementation of the tasks of law enforcement and security. The absence of a special law in the field of law enforcement is not a significant shortcoming in the way of effective regulation of law enforcement relations, as the scope of the general principles of the state law enforcement function is quite broad in theoretical terms. From the point of view of legal technique, normative design and systematization of law enforcement relations is such a difficult task that it does not justify the purpose of the existence of the law itself or a set of laws. In the most general form, the system of departmental regulatory regulation in the field of law enforcement of the state should be classified into two groups: organizational and managerial (internal) regulatory support; regulatory support of the main areas of law enforcement (external). ; Правоохоронна функція – це комплексний напрямок державної політики, за допомогою якого досягається охорона прав, свобод та інтересів людини і громадянина, забезпечення законності, конституційного ладу, правопорядку та безпечного існування суспільства, його елементів. Чинниками, які впливають на розвиток правоохоронної діяльності на сучасному етапі є: сучасна правоохоронна функція позбавлена надмірного інтересу до примусу; все більшої актуальні набувають функції з надання послуг, проведення просвітницької роботи, утвердження прозорості, підзвітності та підконтрольності громадському суспільству; поглибилась інтеграція правоохорони у сферу інформаційних, комерційних відносин; реалізація правоохоронної функції на місцях стала більш відповідальною перед місцевою громадою завдяки реформі децентралізації; змінились вимоги до якості нормативного забезпечення правоохоронної інфраструктури. Правове забезпечення правоохоронної функції держави має на меті упорядкувати зазначений масив суспільних відносин, надати йому легітимності та загальнообов'язковості. Теоретичне підґрунтя адміністративно-правового регулювання правоохоронної функції держави може базуватися на наступних тезах: синергія догм державного управління, управлінських відносин та нормативної діяльності держави у сфері правоохорони; вплив правових норм у сфері державного управління на охорону прав, свобод та інтересів людини і громадянина; позитивне зобов'язання держави утверджувати та захищати права людини через відповідну діяльність правоохоронних інституцій, регламентованих нормативними адміністративними актами та ін. Сучасні реалії вимагають розширення правоохоронного впливу на суспільні відносини. Тому правоохоронна функція може бути доповнена наступними складовими адміністративно-правової природи: сервіс у сфері правоохорони, який супроводжується наданням відповідних послуг суб'єктам звернення; інформаційно-телекомунікаційне забезпечення та цифровізація відносин правопорядку; комунікація, міжсуб'єктна взаємодія, контроль. Юридична невизначеність категоріального апарату породжує несприятливі організаційно-управлінські наслідки, які впливають як на систему правоохоронних органів, так і на реалізацію завдань охорони правопорядку, безпеки. Відсутність спеціального закону у сфері правоохоронної функції не є суттєвим недоліком на шляху ефективності врегулювання відносин правоохорони, оскільки обсяг загальних засад державної функції правоохорони є досить широким в теоретичному аспекті. З позиції юридичної техніки, нормопроектування та систематизація відносин правоохорони є настільки складним завданням, що не виправдовує мети існування самого закону чи зводу законів. У найбільш загальному вигляді, систему відомчого нормативного регулювання у сфері правоохоронної функції держави доцільно класифікувати на дві групи: організаційно-управлінське (внутрішнє) нормативне забезпечення; нормативне забезпечення основних напрямків правоохоронної діяльності (зовнішнє).