Suchergebnisse

The article is devoted to the analysis of the patriotic motives which were, in particular, manifested in the defense of the motherland with patriotism being a guarantee of the validity of the social claims of the Cossacks as new Ukrainian elite of the XVIIth century. The specific role of the above motives in the poetics of mainly panegyric works in the Ukrainian literature of the first half of the XVIIth century is considered. The importance of this period for the formation of national culture including in particular the literature of the Baroque era, which is a period of significant social and worldview changes in Ukrainian history, is emphasized. Considerable attention is paid to the successive comparison of the functioning of the patriotic motives in the panegyric tradition of the Ukrainian literature of the times of Kievan Rus and the first half of the XVIIth century. The author compares the panegyrics dedicated to Ukrainian magnates of princely origin with similar works dedicated to the most prominent representatives of the Cossack leaders, in particular, the figure of Petro Konashevych Sahaidachny in "Verses on a Pitiful Burial." by Kasyan Sakovich. At the same time, it is possible to trace the influence of not only the panegyric tradition of the princely era, but also the significant role, played in the formation of Ukrainian literature including in particular the literary panegyric of the Baroque era by Western European, especially Polish, panegyric traditions, since Polish literature was experiencing its "Golden Age" during that period. Much attention is also paid to the organic interconnection between patriotic and military motives as well as the emphasis on the courage and military valor of the panegyric literature heroes. The organic rooting of the above components of the poetics of the Baroque panegyric literature in the pan-European tradition of the military-heroic epic is outlined. The importance of the pre-Christian heroicmilitary tradition and its role in the formation of the chivalric ethos ...

Practice of visualization of patriotic moods of Ukrainian people in the form of body art (tattoo-regalia), which became more intensified during and after the Revolution of Dignity, is analyzed in the article. It is proved that pro-Ukrainian body art as a kind of "body language" is a socio-political (patriotic) marker. In the article there is argued that the human body is not only biological, economic or virtual unit, but also a semiotic (sign) one; it acts as a kind of text, related to the social construction of identity; a set of specific social signs, symbols and codes. Tattoo-regalia is considered by the author as a symbolic expression of social interaction, mean of visual of non-verbal communication through the transformation of the natural structure of a man. It is noted that the patriotic body art is external corporeal expression of cultural meanings, which is manifested in tendencies among the Ukrainians to put patriotic images: tridents, embroidered ornaments, images of "Heaven Hundreds", Cossack images. The author emphasizes that the good reason to put patriotic tattoo is an ideology: tattooregalia perceives by others as a visualization of a clear identification of the person with certain events in life of the state and the nation. It is proved that modern Ukrainian patriotic body art expresses emotions and (or) individual awareness of belonging to a particular social and personal position within social roles (Ukrainian, patriot, a fighter for certain national values). Attention is paid to the fact that the current practice of patriotic body art is associated with markers of both personal and the group (national) identity.

PATRIOTIC FASHION OR FASHION ON PATRIOTISM: CLOTHES AS A WAY OF SELF-IDENTIFICATION The processes of national self identification of Ukraine citizens are studied through clothes with patriotic prints. The differences in motivation to use clothes in ethno, authentic style and contemporary patriotic everyday clothing line (national casual) are traced. It is noted that for many Ukrainians it is important to mark their own ethnicity in their appearance, including through clothes. Current processes are characterized as "patriotic trend" or "patriotic fever". A complex research task is to determine what actually symbolizes the favour to clothes with patriotic prints: is this a fleeting expression of fashion (political fashion)? proof - that "patriotism – is fashionable?" expression of perceived need of the product owner in positioning through clothing? There were identified the following trends in modern patriotic fashion: 1) folk fashion; 2) revolutionary (post-revolutionary) fashion; 3) military (anti-war) fashion and others. The most actual print-trends for design are: 1) the pro-Ukrainian patriotic theme (usually – state symbols and slogans); 2) ethnic themes with embroidered patterns, Petrykivsky painting (traditional Ukrainian decorative painting) and other 3) patriotic but humorously designed prints; their developers are trying to combine their feelings of love for their land and humour, humorous motifs with national symbolism of colours and ideas. Distinctive semantic connotations that are inserted in the latest clothes by adherents of new patriotic prints and sympathizers of modern clothes with ethnic elements or in authentic style are established

У публікації проаналізовано провідні педагогічні підходи до поняття «патріотизм», уточнено сутність та структуру даної дефініції в гуманітарно-педагогічному контексті та з позиції культурологічного підходу. Категорія «патріотизм» визначається як стійке соціально-психологічне утворення, що характеризує ціннісне ставлення особистості до Батьківщини в органічній єдності національно-етнічного та національно-громадянського аспектів і проявляється в культуротворчій діяльності. Авторка доводить, що культурологічний підхід розгляду поняття «патріотизм» зумовлює концентрацію уваги на здатності й потребі особистості відтворювати соціально-культурний досвід певної спільноти в загальнолюдській культурі. ; The article deals with disclosing of meaning of the notion of «patriotism». Leading pedagogical approaches to the definite problem have been analysed, the content and the structure of the given notion from the point of view of humanities and pedagogy and language and culture approaches have been specified. It has been proved that the problem of patriotic education of school youth is one of the most important as the future of our state depends on its solution. The lack of common understanding of the pedagogical status of the category of patriotism in the modern pedagogical science has been highlightened by the scientists. The author admits that the majority of the scientists characterize patriotism as one of the main pedagogical principles of education, national education, military patriotic education. The majority of Ukrainian investigators outline three major types of patriotism  ethnic, which is based on the feeling of self detachment towards separate ethnic group, its language, culture and history;  territorial, which is identified with definite territory, its landscape, climate etc.  state, that foresees educating of civil outlook. On the basis of the made scientific analysis of the sources on the problem of the study, the specified definition of the notion of patriotism has been given, taking into account its humanity and pedagogical context, patriotism is a stable, social, psychological formation, complex integration quality of the personality which characterizes its evaluative attitude towards motherland in organic unity of national ethnic and national civic aspects, and is displayed in language cultural activity. Cultural approach to the notion of «patriotism» motivates concentration of attention on personality's ability and need to reproduce social and cultural experience of peculiar community – ethnic group, people, nationality, in panhuman culture. Human being obtain social and cultural experience through the mechanism of spiritual acquisition of ethno-cultural values and creative self-realization. That is why it is necessary to organize emotionally coloured acquisition of cultural values and stimulate pupils vigorous activity using social and cultural environment in patriotic upbringing. Generalization of the above mentioned scientific sources proved that scientists separate the following components of patriotism love to the motherland and people knowledge of the language and history, interests to national culture in general, to national traditions, devotion and readiness for the defense of the motherland.

Practice of visualization of patriotic moods of Ukrainian people in the form of body art (tattoo-regalia), which became more intensified during and after the Revolution of Dignity, is analyzed in the article. It is proved that pro-Ukrainian body art as a kind of "body language" is a socio-political (patriotic) marker. In the article there is argued that the human body is not only biological, economic or virtual unit, but also a semiotic (sign) one; it acts as a kind of text, related to the social construction of identity; a set of specific social signs, symbols and codes. Tattoo-regalia is considered by the author as a symbolic expression of social interaction, mean of visual of non-verbal communication through the transformation of the natural structure of a man. It is noted that the patriotic body art is external corporeal expression of cultural meanings, which is manifested in tendencies among the Ukrainians to put patriotic images: tridents, embroidered ornaments, images of "Heaven Hundreds", Cossack images. The author emphasizes that the good reason to put patriotic tattoo is an ideology: tattooregalia perceives by others as a visualization of a clear identification of the person with certain events in life of the state and the nation. It is proved that modern Ukrainian patriotic body art expresses emotions and (or) individual awareness of belonging to a particular social and personal position within social roles (Ukrainian, patriot, a fighter for certain national values). Attention is paid to the fact that the current practice of patriotic body art is associated with markers of both personal and the group (national) identity. ; Practice of visualization of patriotic moods of Ukrainian people in the form of body art (tattoo-regalia), which became more intensified during and after the Revolution of Dignity, is analyzed in the article. It is proved that pro-Ukrainian body art as a kind of "body language" is a socio-political (patriotic) marker. In the article there is argued that the human body is not only biological, economic or virtual unit, but also a semiotic (sign) one; it acts as a kind of text, related to the social construction of identity; a set of specific social signs, symbols and codes. Tattoo-regalia is considered by the author as a symbolic expression of social interaction, mean of visual of non-verbal communication through the transformation of the natural structure of a man. It is noted that the patriotic body art is external corporeal expression of cultural meanings, which is manifested in tendencies among the Ukrainians to put patriotic images: tridents, embroidered ornaments, images of "Heaven Hundreds", Cossack images. The author emphasizes that the good reason to put patriotic tattoo is an ideology: tattooregalia perceives by others as a visualization of a clear identification of the person with certain events in life of the state and the nation. It is proved that modern Ukrainian patriotic body art expresses emotions and (or) individual awareness of belonging to a particular social and personal position within social roles (Ukrainian, patriot, a fighter for certain national values). Attention is paid to the fact that the current practice of patriotic body art is associated with markers of both personal and the group (national) identity.

The phenomenon of Yevromaydan is analyzed in the article. The author describes the main axiological conceptions cultural cods and specifics of mental paradigma of acting force of Yevromaydan in the context of the main sociocultural reflection in the modern cultural and historical dimensions ofUkraine.Patriotic Maidans 2004-2005, 2013-2014 has received broad political, social and cultural resonance. Many singers were on the scene most advanced Maidan (orange, European, tax), less interest has artificial loyal Maidan (eg in Mariinsky Park Kyiv).Culture Yevromaydanu – this including and protest, shares a boycott of goods and services except for brief comments, lists of brands, media, financial and medical facilities, gas stations, food, outlets respective owners. But Yevromaydanu culture – this culture (which is also the most important) the creation and development of "distributed brightly decorated posters with accurate slogans like "Boycott financiers slaughter","Do not buy – ignore", "penny in obshchak", "You earn – it is stealing".Yevromaydan became a kind of manifestation of the transformation of cultural and political rights of Ukrainian. Thus a priori cultural characteristics squares beginning of ХХІ century have deep historic constant, codes and origins. Describing the events of 1917-1920, poet P.Tychyna pointed out that in the plaza there is a revolution, and before – on the streets and swore allegiance and got to know important news (read princely letters, hetman universals, etc.). OnMaidan for centuries happened significant cultural, political, historical and other important people, events. Whatever it was, and our nation is invincible, and he, the people ofUkraine, not only the source of power, but also the media and the creator of our immortal Ukrainian culture. And an important part of our national culture is a phenomenon and our Ukrainian Yevromaydanu. Even Maidan 2004-2005, founded the new traditions and holidays.Recall undeservedly forgotten Day of Freedom, rethinking of the role the Konotop battle and of the Holodomor. In the individual Yushchenko many disappointed, but plans for European future concern of many Ukrainian. And not only imprisoned as a prisoner of conscience, but also the victim of a criminal regime, Tymoshenko has always been sympathy and condolences of millions of Ukrainian people.Thus, the situation analysis and monitoring even hostile to the national media revolyuiyi indicates to positive Yevromaydana – the desire for democracy, democracy and patriotism (singing the anthem of Ukraine before slicing sandwiches, selfless defense of European integration or attempt to perform the National Anthem massive night January 1, 2014, including and with the intention to enter the Guinness Book of Records), many other examples.We can not be intimidated. People want to live better, Ukrainian close to European values and ideals, and most importantly – our people want a decent life in a prosperous country with a rich European culture and see no alternative to our bright European future. Based on the foregoing, we note that Yevromaydan 2013-2014 biennium – an important event in the cultural space ofUkraine, which has a significant value and the dominant reflection representative cultural codes, mental constants and deep archetypes. In fact, it is important to note that a rally has become a unique cultural phenomenon of the new times Ukrainian history. People's will not kill and do not stop: Ukrainian – Europeans, Ukraine – center of Europe, our culture – European and Yevromaydan – big win strong spirit Ukrainian and European future of Ukraine. ; В статье анализуется феномен Евромайдана. Автор описывает основные аксиологические концепции, культурные коды и специфику ментальной парадигмы движущей силы Евромайдана в контексте базовых социокультурных рефлексий в современном культурно-историческом дискурсе Украины. ; У статті аналізується феномен Євромайдану. Автор описує основні аксіологічні концепції, культурні коди і специфіку ментальної парадигми рушійної сили Євромайдану в контексті базових соціокультурних рефлексій у сучасному культурно-історичному дискурсі України.

The article is focused on fundamental transformations within the formation of Ukrainian state power in the end of the ХІХ – the early ХХ century of the Eastern Halychyna, which was the part of Austria-Hungary constitutional monarchy; to the changes of national values and reference points of the state and legal development of Ukrainians; to the formative process of the new type of national patriotism and new forms of international relations between Ukrainian, Polish and Austrian parliamentary factions of the Senate and Halych Sejm. Since the middle of the ХІХ century the strategy of political struggle in creating the Ukrainian public, political and state institutes in the Eastern Halychyna, which was directed to further differentiation between leading Ukrainian and Polish national and patriotic forces got liberal democracy with the help of K.Levyrskyi. K.Levytskyi practically proved the existence of the new "modern" patriotism, which was based on the theory of liberal democracy. Ukrainian political forces and parliamentary factions mainly constructed legal, but not ideological and political character of the interaction with them and with the leaders of Polish people in the way that maximally eliminated national humiliation and negative national and patriotic feelings. K.Levytskyi adhered to the idea, that in the conditions of constitutional law in Austria-Hungary; it is necessary to pay attention not on the retrospective constituent of general history of Ukrainians and Polish, but on perspective possibility to obtain national independence of Ukrainians and Polish people in a peaceful legal way. ; Розглянуто фундаментальні трансформації в українському державотворенні кінця ХІХ – початку ХХ ст. Східної Галичини в складі Австро-Угорської конституційної монархії, зміни національних цінностей та орієнтирів державно-правового розвитку українського народу, формування нового типу національного патріотизму та нових форм міжнаціональних відносин між українською, польською й австрійською парламентськими фракціями Сенату та Галицького Сойму. Зазначено, що з середини ХІХ ст. стратегія політичної боротьби у розбудові українських громадських, політичних і державних інституцій у Східній Галичині, яка була спрямована на подальше розмежування між українською та польською провідними національно-патріотичними силами, завдяки К.Левицькому набула ліберально-демократичного характеру. Українські політичні сили й парламентські фракції конструювали головним чином правовий, а не ідейно-політичний образ взаємодії між собою та з лідерами польського народу у спосіб, що максимально виключав національне приниження та негативні національно-патріотичні почуття.

Background. The Ukrainian politicians and mass media actively discuss the thesis that you can love your country but not speak Ukrainian. In this context, the question of the content of the concept «patriotism» from the point of view of Russian-speaking youth becomes relevant.Purpose. The purpose of this article is to find out whether young migrants from the Donbass and Crimea consider themselves patriots, what affects their self-identification, how they understand the term "patriotism" and whether, in their view, Ukrainian is a component of this concept.Methods. The language biography method was used to collect the material. 20 interviews of young (17-28 years old) migrants from Donbass and Crimea who currently reside in Kyiv were analyzed. The informants answered the question «Do you consider yourself a patriot?»Results. It has been found that Russian-speaking youth often do not call themselves patriots because they do not speak Ukrainian and do not support nationalists. In addition, it is important for young people to express their love for the Motherland through real actions. Driven largely by pragmatic motives migrants often put in the concept «patriotism» symbolic content. The informants' answers do not contain some of the patriot features represented in the dictionary definitions: responsibility for the Motherland's fate, readiness to sacrifice something for the sake of their nation.Some of the informants hesitate to answer because they cannot identify themselves with only one state. The results of the study reveal the problem of Russian-speaking youth national identity. Many of the respondents have not a national but global or regional identity. At the same time, most connect their future with Ukraine.Discussion. According to young Russian-speaking migrants' opinion, the main components of the concept of «patriotism» are 1) communication in Ukrainian; 2) support for nationalist ideas; 3) the desire to live in Ukraine, despite the difficult socio-economic situation in the country; 4) love for the Ukrainian language, culture, traditions. The study identifies the need for targeted mass surveys in environment of Russian-speaking youth from different regions of Ukraine.Keywords: patriotism, migrants, Ukrainian language, nationalism, identity. ; Постановка проблеми. В українському політикумі та засобах масової інформації активно обговорюють тезу про те, що можна любити свою державу, але не спілкуватися українською мовою. У цьому контексті стає актуальним питання змісту поняття «патріотизм» з погляду російськомовної молоді.Мета статті. Мета цієї статті – з'ясувати, чи вважають себе молоді переселенці з Донбасу та Криму патріотами, що впливає на їхню самоідентифікацію, як вони розуміють поняття «патріотизм» і чи, на їхню думку, українська мова є складником цього поняття.Методи дослідження. Для збирання матеріалу застосовано метод мовної біографії. Проаналізовано 20 інтерв'ю молодих (17 – 28 років) переселенців з Донбасу та Криму, які зараз проживають у м. Києві. Розглянуто відповіді інформантів на запитання «Чи вважаєте себе патріотом?».Основні результати дослідження. З'ясовано, що російськомовна молодь часто не називає себе патріотом через те, що не спілкується українською мовою і не підтримує націоналістів. Крім того, для молодих людей важливо виявляти свою любов до Батьківщини реальними діями. Переселенці нерідко вкладають в поняття «патріотизм» радше символічний зміст, керуючись здебільшого прагматичними мотивами. У відповідях інформантів відсутні деякі з рис патріота, представлені у словникових дефініціях: відповідальність за долю Батьківщини, готовність на жертви заради власного народу.Дехто з інформантів вагається з відповіддю, оскільки не може ідентифікувати себе тільки з однією державою. Результати дослідження розкривають проблему національної ідентичності російськомовної молоді. У багатьох опитаних сформована не національна, а глобальна або регіональна ідентичність. Водночас більшість пов'язує своє майбутнє з Україною.Висновки і перспективи. На думку молодих російськомовних переселенців з Криму та Донбасу, основними складниками поняття «патріотизм» є 1) спілкування українською мовою; 2) підтримка націоналістичних ідей; 3) бажання жити в Україні, незважаючи на складну соціально-економічну ситуацію в країні; 4) любов до української мови, культури, традицій. Дослідження виявляє потребу проведення цільових масових опитувань в середовищі російськомовної молоді з різних регіонів України.Ключові слова: патріотизм, переселенці, українська мова, націоналізм, ідентичність

Background. The Ukrainian politicians and mass media actively discuss the thesis that you can love your country but not speak Ukrainian. In this context, the question of the content of the concept «patriotism» from the point of view of Russian-speaking youth becomes relevant.Purpose. The purpose of this article is to find out whether young migrants from the Donbass and Crimea consider themselves patriots, what affects their self-identification, how they understand the term "patriotism" and whether, in their view, Ukrainian is a component of this concept.Methods. The language biography method was used to collect the material. 20 interviews of young (17-28 years old) migrants from Donbass and Crimea who currently reside in Kyiv were analyzed. The informants answered the question «Do you consider yourself a patriot?»Results. It has been found that Russian-speaking youth often do not call themselves patriots because they do not speak Ukrainian and do not support nationalists. In addition, it is important for young people to express their love for the Motherland through real actions. Driven largely by pragmatic motives migrants often put in the concept «patriotism» symbolic content. The informants' answers do not contain some of the patriot features represented in the dictionary definitions: responsibility for the Motherland's fate, readiness to sacrifice something for the sake of their nation.Some of the informants hesitate to answer because they cannot identify themselves with only one state. The results of the study reveal the problem of Russian-speaking youth national identity. Many of the respondents have not a national but global or regional identity. At the same time, most connect their future with Ukraine.Discussion. According to young Russian-speaking migrants' opinion, the main components of the concept of «patriotism» are 1) communication in Ukrainian; 2) support for nationalist ideas; 3) the desire to live in Ukraine, despite the difficult socio-economic situation in the country; 4) love for the Ukrainian language, culture, traditions. The study identifies the need for targeted mass surveys in environment of Russian-speaking youth from different regions of Ukraine.Keywords: patriotism, migrants, Ukrainian language, nationalism, identity. ; Постановка проблеми. В українському політикумі та засобах масової інформації активно обговорюють тезу про те, що можна любити свою державу, але не спілкуватися українською мовою. У цьому контексті стає актуальним питання змісту поняття «патріотизм» з погляду російськомовної молоді.Мета статті. Мета цієї статті – з'ясувати, чи вважають себе молоді переселенці з Донбасу та Криму патріотами, що впливає на їхню самоідентифікацію, як вони розуміють поняття «патріотизм» і чи, на їхню думку, українська мова є складником цього поняття.Методи дослідження. Для збирання матеріалу застосовано метод мовної біографії. Проаналізовано 20 інтерв'ю молодих (17 – 28 років) переселенців з Донбасу та Криму, які зараз проживають у м. Києві. Розглянуто відповіді інформантів на запитання «Чи вважаєте себе патріотом?».Основні результати дослідження. З'ясовано, що російськомовна молодь часто не називає себе патріотом через те, що не спілкується українською мовою і не підтримує націоналістів. Крім того, для молодих людей важливо виявляти свою любов до Батьківщини реальними діями. Переселенці нерідко вкладають в поняття «патріотизм» радше символічний зміст, керуючись здебільшого прагматичними мотивами. У відповідях інформантів відсутні деякі з рис патріота, представлені у словникових дефініціях: відповідальність за долю Батьківщини, готовність на жертви заради власного народу.Дехто з інформантів вагається з відповіддю, оскільки не може ідентифікувати себе тільки з однією державою. Результати дослідження розкривають проблему національної ідентичності російськомовної молоді. У багатьох опитаних сформована не національна, а глобальна або регіональна ідентичність. Водночас більшість пов'язує своє майбутнє з Україною.Висновки і перспективи. На думку молодих російськомовних переселенців з Криму та Донбасу, основними складниками поняття «патріотизм» є 1) спілкування українською мовою; 2) підтримка націоналістичних ідей; 3) бажання жити в Україні, незважаючи на складну соціально-економічну ситуацію в країні; 4) любов до української мови, культури, традицій. Дослідження виявляє потребу проведення цільових масових опитувань в середовищі російськомовної молоді з різних регіонів України.Ключові слова: патріотизм, переселенці, українська мова, націоналізм, ідентичність

Background. The Ukrainian politicians and mass media actively discuss the thesis that you can love your country but not speak Ukrainian. In this context, the question of the content of the concept «patriotism» from the point of view of Russian-speaking youth becomes relevant.Purpose. The purpose of this article is to find out whether young migrants from the Donbass and Crimea consider themselves patriots, what affects their self-identification, how they understand the term "patriotism" and whether, in their view, Ukrainian is a component of this concept.Methods. The language biography method was used to collect the material. 20 interviews of young (17-28 years old) migrants from Donbass and Crimea who currently reside in Kyiv were analyzed. The informants answered the question «Do you consider yourself a patriot?»Results. It has been found that Russian-speaking youth often do not call themselves patriots because they do not speak Ukrainian and do not support nationalists. In addition, it is important for young people to express their love for the Motherland through real actions. Driven largely by pragmatic motives migrants often put in the concept «patriotism» symbolic content. The informants' answers do not contain some of the patriot features represented in the dictionary definitions: responsibility for the Motherland's fate, readiness to sacrifice something for the sake of their nation.Some of the informants hesitate to answer because they cannot identify themselves with only one state. The results of the study reveal the problem of Russian-speaking youth national identity. Many of the respondents have not a national but global or regional identity. At the same time, most connect their future with Ukraine.Discussion. According to young Russian-speaking migrants' opinion, the main components of the concept of «patriotism» are 1) communication in Ukrainian; 2) support for nationalist ideas; 3) the desire to live in Ukraine, despite the difficult socio-economic situation in the country; 4) love for the Ukrainian language, culture, traditions. The study identifies the need for targeted mass surveys in environment of Russian-speaking youth from different regions of Ukraine.Keywords: patriotism, migrants, Ukrainian language, nationalism, identity. ; Постановка проблеми. В українському політикумі та засобах масової інформації активно обговорюють тезу про те, що можна любити свою державу, але не спілкуватися українською мовою. У цьому контексті стає актуальним питання змісту поняття «патріотизм» з погляду російськомовної молоді.Мета статті. Мета цієї статті – з'ясувати, чи вважають себе молоді переселенці з Донбасу та Криму патріотами, що впливає на їхню самоідентифікацію, як вони розуміють поняття «патріотизм» і чи, на їхню думку, українська мова є складником цього поняття.Методи дослідження. Для збирання матеріалу застосовано метод мовної біографії. Проаналізовано 20 інтерв'ю молодих (17 – 28 років) переселенців з Донбасу та Криму, які зараз проживають у м. Києві. Розглянуто відповіді інформантів на запитання «Чи вважаєте себе патріотом?».Основні результати дослідження. З'ясовано, що російськомовна молодь часто не називає себе патріотом через те, що не спілкується українською мовою і не підтримує націоналістів. Крім того, для молодих людей важливо виявляти свою любов до Батьківщини реальними діями. Переселенці нерідко вкладають в поняття «патріотизм» радше символічний зміст, керуючись здебільшого прагматичними мотивами. У відповідях інформантів відсутні деякі з рис патріота, представлені у словникових дефініціях: відповідальність за долю Батьківщини, готовність на жертви заради власного народу.Дехто з інформантів вагається з відповіддю, оскільки не може ідентифікувати себе тільки з однією державою. Результати дослідження розкривають проблему національної ідентичності російськомовної молоді. У багатьох опитаних сформована не національна, а глобальна або регіональна ідентичність. Водночас більшість пов'язує своє майбутнє з Україною.Висновки і перспективи. На думку молодих російськомовних переселенців з Криму та Донбасу, основними складниками поняття «патріотизм» є 1) спілкування українською мовою; 2) підтримка націоналістичних ідей; 3) бажання жити в Україні, незважаючи на складну соціально-економічну ситуацію в країні; 4) любов до української мови, культури, традицій. Дослідження виявляє потребу проведення цільових масових опитувань в середовищі російськомовної молоді з різних регіонів України.Ключові слова: патріотизм, переселенці, українська мова, націоналізм, ідентичність

У найширшому сенсі мету статті можна позначити як розкриття певних аспектів теоретико-методологічного характеру у дослідженні процесу ідентифікації. Предметна конкретизація увиразнює дослідницький проєкт ідентичності: патріотизм. Структурно-смисловий каркас побудовано на висвітлені специфіки філософського підходу у дослідженні цього феномену. Методологічною основою є інтерпретаційні засновки герменевтичного підходу із структурним аналізом створених контекстів. Пропонується підхід, що характеризується перемежовуванням філософсько-дисциплінарних напрямів і сфер як певних платформ для розгляду досліджуваного феномену: онтологія, гносеологія, етика, політика. Це дало змогу визначити особливості філософського осмислення патріотизму у різних ракурсах та як цілісний феномен: диференціація як створення контекстів задля цілісного осмислення. Основні питання дослідження: «що таке патріотизм?», «як досліджувати патріотизм?», «у який спосіб реалізується патріотизм?». Висновуючи про важливість використання пропонованої дослідницької формули для патріотизму, автор звертає увагу на продуктивності застосування такого підходу в аналітиці процесів національної ідентифікації та проблем політичної ідентичності сьогодні. Тезою-висновком є міркування про актуальність та важливість розуміння здатності усвідомленого вияву своїх переконань, бажань і намірів закорінених у почутті патріотизму як окремих характеристик ідентичності. Методологічні положення статті напрацьовано та апробована в рамках колоквіуму «Культура пам'яті та патріотизм» стипендіатів Палати депутатів федеральної землі Берліну у 2020-2021 рр.

Проаналізовано інтегративний потенціал моделі громадян- ського патріотизму для успішного завершення демократичного транзиту в сучасній Україні.
Зазначено, що громадянський патріотизм вимагає критичної кілько- сті патріотів, які мають освітню підготовку до конструктивної взаємодії у складному суспільстві та орієнтовані на забезпечення суспільних інтересів. Наголошено, що рівень громадянської компетентності дітей та молоді на сьогодні в Україні недостатньо високий. Проте, якщо тенденція актуаліза- ції питання громадянської освіти в публічному дискурсі зберігається, то за кілька років модель громадянського патріотизму може стати ефективною для більшості українців. Ця модель виявлятиме особливу дієвість у неста- більному контексті.
Порівняно зміст дефініцій "націоналізм" та "патріотизм", зіставлено ха- рактеристики сентиментального та конструктивного видів патріотизму. Наголошено, що громадянськість, як і патріотизм, передбачає турботу про суспільний інтерес. Основною складовою громадянства є активна участь особистості в житті суспільства для суспільного блага.
Основою культури громадянськості є орієнтація на громадянську відпо- відальність. Доведено, що громадянський патріотизм — ідеальна модель для складного суспільства, відбивається у прихильності особи до інтересу кра- їни (суспільного, публічного інтересу), активній позиції щодо його захисту та виконання громадянських обов'язків поряд з обґрунтованою (і афектив- ною, і раціональною) позитивною оцінкою загальнокраїнових реалій гнуч- кого формату. Проаналізовано поняття громадянськості з точки зору підходу стратегемності. Дістало подальшого розвитку дослідження "педагогіки ми- ру". Приділено увагу особливому інструментальному потенціалу освіти для розвитку культури громадянськості в українському суспільстві.

В умовах гібридної війни та інформаційної зокрема зростає роль патріотизму як потенційного ресурсу збереження національної ідентичності українців. На підставі аналізу джерел виявлено наукову проблему, яку можна сформулювати як брак теоретичних знань про соціально-психологічний феномен інформаційного патріотизму, особливо коли йдеться про соціальні мережі, відеохостинги, інформаційні інтернет-видання тощо. Інформаційна ідеологічна війна, яка спрямована на спотворення свідомості українців і здійснюється переважно в інформаційному просторі, вимагає від сучасної молоді не тільки розвиненої медіаінформаційної грамотності, а й дієвого патріотизму в соціальних мережах – патріотизму «інформаційного». А тому авторкою запропоновано нове поняття – «інформаційний патріотизм». Мета роботи – обґрунтувати поняття інформаційного патріотизму молоді, визначити специфіку та окреслити інноваційні напрями його розвитку, передусім за допомогою медіапсихологічних практик. Поняття інформаційного патріотизму висвітлюється в межах теоретичних напрацювань національно-патріотичного виховання української молоді, теорії кіберсоціалізації та медіапсихології. У психологічному аспекті інформаційний патріотизм особистості є новою формою прояву патріотизму інформаційної доби, яка через активізацію емоційно-почуттєвого, ментально-когнітивного, мотиваційно-дієвого складників актуалізується виключно в площині кіберпростору – інтерактивного інформаційного середовища. Інформаційний патріотизм молоді відрізняється від традиційного специфікою прояву структурно-функціональних складників. У медіапсихологічній площині інформаційний патріотизм спрямований на збереження і поширення українського контенту, захист українських цінностей від ворожої пропаганди та просування їх в інформаційному середовищі. Розвиток інформаційного патріотизму молоді забезпечується інноваційними медіапсихологічними практиками. Як новітній соціально-психологічний феномен, інформаційний патріотизм потребує подальшого теоретичного та емпіричного дослідження. Проте отримані результати масового опитування та їх попередній аналіз уже дають змогу окреслити стратегії і тактики застосування інноваційного методичного інструментарію. Практичний інструментарій полягає в стимулюванні патріотичної активності учнівської молоді в соціальних мережах; ця активність спрямована на захист і поширення українського контенту в інтерактивному середовищі, а також на створення нового, оригінального контенту. Розвиток інформаційного патріотизму дітей і молоді планується здійснювати через медіапсихологічні практики в медіаосвітньому форматі.

Considering current political events in Ukraine, the issue of political patriotism of the younger generation is becoming increasingly relevant. Political patriotism should become the basis for the development of national security in the state. In scientific discourse researchers often equate the concept of the "political patriotism" and "civic patriotism". This study proves the difference between these concepts and the fact that civic patriotism can be a part of the political one. Young people can become both subject and object of political patriotism. In the first case, the youth acts as the bearer of active and passive suffrage, has the opportunity to promote the economic development of the state, to protect its borders and state sovereignty, to promote scientific and technological development. In the second case, young people are the object of national-patriotic education, which should become the basis for the development of their political culture and consciousness.The main tasks of the research are the next: to define concepts of "political patriotism", "civic patriotism", "ethnic patriotism"; to consider peculiarities of formation of political patriotism of young people and factors of youth activity; to find out possible consequences of manifesting of political patriotism of youth in the context of national security of the state. The study found that as young people cover the ages of 14 to 35 years, it is appropriate to consider two subgroups of young people: the first is up to 18 years and can only have partial legal capacity, the second is elder than 18 years and has full legal capacity. The first subgroup is considered as the object of national-patriotic education, and the second subgroup is regarded as an active carrier of political patriotism. For both categories of young people, the formation of a sense of political patriotism must be of a complex strategic character and serve as a fundamental aspect of the development of civil society in a country on the one hand and as a source of national security for the state on the other. At the same time, political patriotism is the young person's awareness of his/her real ability to actively participate in the political process, to defend homeland, to develop his/her territorial community. So the main task of the state is to promote the formation of a patriotically-minded citizen who is confident in his or her social security and selfrealization in his/her own country and community. ; Враховуючи сучасні політичні події в Україні, все актуальнішим постає питання політичного патріотизму молодого покоління. Саме політичний патріотизм має стати основою розвитку національної безпеки в державі. В науковому дискурсі досить часто ототожнюють поняття «політичний патріотизм» та «громадянський патріотизм». В даному дослідженні доведено відмінність цих понять і те, що громадянський патріотизм може бути частиною політичного. Молодь може бути як суб'єктом, так і об'єктом політичного патріотизму. В першому випадку вона виступає як носій активного і пасивного виборчого права, має можливість сприяти економічному розвитку держави, захищати її кордони та державний суверенітет, сприяти науково-технічному розвитку. У другому варіанті – молодь є об'єктом національно-патріотичного виховання, що має стати основою для розвитку їх політичної культури та свідомості.На початку дослідження були поставлені основні завдання – надати дефініції поняттям «політичний патріотизм», «громадянський патріотизм», «етнічний патріотизм»; розглянути особливості становлення політичного патріотизму молоді та чинники її активності; з'ясувати можливі наслідки прояву політичного патріотизму молоді в контексті національної безпеки держави. В результаті дослідження з'ясовано, що оскільки молодь охоплює людей віком від 14 до 35 років, то доречно розглядати дві підгрупи молоді: перша – до 18 років і може володіти лише частковою правоздатністю, друга – після 18 років, повністю володіє правоздатністю. Перша як раз і розглядається в контексті об'єкта національно-патріотичного виховання, а друга – як активний носій політичного патріотизму. Для обох категорій молоді формування почуття політичного патріотизму повинне мати комплексний стратегічний характер і виступає основоположним аспектом розвитку громадянського суспільства в державі з однієї сторони та джерелом національної безпеки держави з іншої. При чому політичний патріотизм – це усвідомлення молодою людиною своєї реальної здатності активно брати участь в політичному процесі, захищати свою Батьківщину, розвивати свою територіальну громаду. І головне завдання держави – сприяти формуванню патріотично налаштованого громадянина, який впевнений в своїй соціальній безпеці та можливості самореалізації в своїй країні, в своїй громаді.

Considering current political events in Ukraine, the issue of political patriotism of the younger generation is becoming increasingly relevant. Political patriotism should become the basis for the development of national security in the state. In scientific discourse researchers often equate the concept of the "political patriotism" and "civic patriotism". This study proves the difference between these concepts and the fact that civic patriotism can be a part of the political one. Young people can become both subject and object of political patriotism. In the first case, the youth acts as the bearer of active and passive suffrage, has the opportunity to promote the economic development of the state, to protect its borders and state sovereignty, to promote scientific and technological development. In the second case, young people are the object of national-patriotic education, which should become the basis for the development of their political culture and consciousness.The main tasks of the research are the next: to define concepts of "political patriotism", "civic patriotism", "ethnic patriotism"; to consider peculiarities of formation of political patriotism of young people and factors of youth activity; to find out possible consequences of manifesting of political patriotism of youth in the context of national security of the state. The study found that as young people cover the ages of 14 to 35 years, it is appropriate to consider two subgroups of young people: the first is up to 18 years and can only have partial legal capacity, the second is elder than 18 years and has full legal capacity. The first subgroup is considered as the object of national-patriotic education, and the second subgroup is regarded as an active carrier of political patriotism. For both categories of young people, the formation of a sense of political patriotism must be of a complex strategic character and serve as a fundamental aspect of the development of civil society in a country on the one hand and as a source of national security for the state on the other. At the same time, political patriotism is the young person's awareness of his/her real ability to actively participate in the political process, to defend homeland, to develop his/her territorial community. So the main task of the state is to promote the formation of a patriotically-minded citizen who is confident in his or her social security and selfrealization in his/her own country and community. ; Враховуючи сучасні політичні події в Україні, все актуальнішим постає питання політичного патріотизму молодого покоління. Саме політичний патріотизм має стати основою розвитку національної безпеки в державі. В науковому дискурсі досить часто ототожнюють поняття «політичний патріотизм» та «громадянський патріотизм». В даному дослідженні доведено відмінність цих понять і те, що громадянський патріотизм може бути частиною політичного. Молодь може бути як суб'єктом, так і об'єктом політичного патріотизму. В першому випадку вона виступає як носій активного і пасивного виборчого права, має можливість сприяти економічному розвитку держави, захищати її кордони та державний суверенітет, сприяти науково-технічному розвитку. У другому варіанті – молодь є об'єктом національно-патріотичного виховання, що має стати основою для розвитку їх політичної культури та свідомості.На початку дослідження були поставлені основні завдання – надати дефініції поняттям «політичний патріотизм», «громадянський патріотизм», «етнічний патріотизм»; розглянути особливості становлення політичного патріотизму молоді та чинники її активності; з'ясувати можливі наслідки прояву політичного патріотизму молоді в контексті національної безпеки держави. В результаті дослідження з'ясовано, що оскільки молодь охоплює людей віком від 14 до 35 років, то доречно розглядати дві підгрупи молоді: перша – до 18 років і може володіти лише частковою правоздатністю, друга – після 18 років, повністю володіє правоздатністю. Перша як раз і розглядається в контексті об'єкта національно-патріотичного виховання, а друга – як активний носій політичного патріотизму. Для обох категорій молоді формування почуття політичного патріотизму повинне мати комплексний стратегічний характер і виступає основоположним аспектом розвитку громадянського суспільства в державі з однієї сторони та джерелом національної безпеки держави з іншої. При чому політичний патріотизм – це усвідомлення молодою людиною своєї реальної здатності активно брати участь в політичному процесі, захищати свою Батьківщину, розвивати свою територіальну громаду. І головне завдання держави – сприяти формуванню патріотично налаштованого громадянина, який впевнений в своїй соціальній безпеці та можливості самореалізації в своїй країні, в своїй громаді.