Suchergebnisse

Актуальність. Дослідження процесів медикалізації в сучасному суспільстві є актуальним із огляду на величезний вплив глобальної пандемії COVID-19 на всі соціальні інститути, форми суспільних відносин та підвищення ролі медицини та фармакології в постковідних реаліях. Концепт медикалізації, винайдений західними інтелектуалами наприкінці 1960-х років, набув нових негативних та позитивних інтерпретацій, які потребують свого філософського осмислення. Метою дослідження є визначення ролі медицини в сучасному глобалізованому світі, який пережив пандемію COVID-19. У статті застосовано такі методи дослідження: герменевтичний, структурно-функціональний, компоративістський, соціального аналізу, логічний та інші, які дозволили комплексно та всебічно дослідити головні аспекти досліджуваної проблеми.
У процесі дослідження отримано такі результати: визначено сучасні інтерпретацій концептів медикалізації та фармакологізації; виявлено специфіку соціальних наслідків глобальної пандемії COVID-19 та безпрецедентних заходів з її подолання; визначено особливості процесів медикалізації та фармакологізації під впливом комерціалізації медицини та впливу ЗМІ на суспільні настрої населення під час пандемії та в постковідний період; розкриті сучасні форми сек'юритизація медицини, тобто набуття медичними службами силових повноважень.
У ході дослідження зроблені наступні висновки: у сучасних постковідних реаліях залишаються відчутними медикалізація та фармакологізація суспільства як процеси посилення ролі медицини та фармакології в житті людей та суспільства; відбулася також медикалізації повсякденного життя – сек'юритизація медицини, тобто набуття медичними службами силових повноважень; медичні та фармакологічні інституції почали виконувати не тільки функції лікування й профілактики, а й соціального контролю, що утворило в суспільстві нові довгострокові ризики та небезпеки. Вказано, що медикалізація та фармакологізація суспільства, які виникли задовго до пандемії, і які мають свої як негативні, так і позитивні параметри лише посилилися внаслідок безпрецедентних заходів з її подолання.

Актуальність дослідження полягає в тому, що згідно зі своїм повсякденним розумінням щастя, люди вибудовують і свою життєву стратегію, бо саме щастя – це такий феномен особистісного і суспільного життя, в якому як у фокусі віддзеркалюється все різноманіття їх потреб і прагнень. Тому, на наш погляд, питання щастя – це не просто питання про те, як бути щасливим, а про те, в чому саме полягає щасливе життя і до чого людині слід прагнути насамперед. Отже, актуальність обраної проблеми визначається суспільним запитом на розуміння шляху до віднайдення продуктивного балансу між природним бажанням кожної людини бути щасливою та необхідністю вирішення багатьох існуючих суб'єктивних і об'єктивних протиріч на цьому шляху. Багатогранність і багатовимірність феномену щастя вказує на потребу системного аналізу, який дає можливість узагальнити вже напрацьовані науковою думкою основні положення концепції щастя, а також розглянути це явище в контексті багатьох проявів людського буття на рівні суспільної й особистісної свідомості сучасної людини.

Метою статті є соціально-філософський аналіз феномену соціальних реформ в Україні. В рамках системно-діяльнісного підходу визначено сутність соціальних реформ в Україні – це перехід до соціального порядку відкритого доступу, а також визначальні особливості соціальних реформ – це висування на перше місце когнітивних факторів соціального прогресу. Обґрунтовано, що розв'язання проблем розробки та впровадження соціальних реформ можливе шляхом використання евристичного потенціалу соціально-філософських концепцій ідеалізації, перехідного процесу, соціальної динаміки, а також ефективним інструментом вдосконалення всієї семіотичної діяльності суспільства є соціально-інформаційної політики. ; The purpose of the article is the social-philosophical analysis of the phenomenon of social reforms in Ukraine and the definition of their defining features at the present stage of state construction. In order to solve the problems of the study system-activity approach, dialectic and diagnostic methods are used. The article outlines the essence of social reforms in Ukraine as a transition to the social order of open access. The agenda goes on the problem of the transition from ideological disintegration to the ideological integration of Ukrainian society and, accordingly, the working out a fundamentally new public policy. The solution of this problem relies entirely on the elite. The task of the latter, as is known, is the formation of the ideological, spiritual, ethical, axiological positions of the individual and of society in general; maintaining in society a climate of harmonious coexistence of segments of society, which differ in value-ideological orientations. It is established that the defining features of social reforms at the present stage of state construction are the emphasis on the cognitive factors of social progress - factors of "semantic ordering", intellectualization of sign systems by reducing their entropy, and improving the whole semiotic activity of society. It is substantiated that solving problems of working out and implementation of social reforms is possible by using the heuristic potential of social-philosophical concepts of idealization, transition process and social dynamics. It is proved that the effective instrument of improvement of the entire semiotic activity of the society is the social-informational policy, the tasks of which are: ensuring the gradual development of the social sphere and the transformation of social-political and social-economic goals; formation and improvement of the legal and legislative foundations of social policy; humanization of social-informational activity.

У статті аналізуються чинники формування «толерантного» ставлення пересічних громадян до хабарництва та можливі шляхи його подолання. Доводиться, що, незважаючи на те що сьогодні в Україні хабар є найдоступнішим для них способом примусу влади прийняти рішення на свою користь, якщо модернізаційні процеси в нашій державі нарешті наберуть обертів, хабарі ставатимуть усе більш коштовним і менш надійним способом вирішення соціальних проблем. Анализируются факторы формирования «толерантного» отношения граждан к взяточничеству и возможные пути его преодоления. Доказывается, что несмотря на то что сегодня в Украине взятка является самым доступным для них способом принуждения власти принять решение в свою пользу, если модернизационные процессы в нашем государстве наберут должных оборотов, взятки начнут становиться все более дорогим и менее надежным способом решения социальных проблем. ; In the article by V. L. Pogribna «Social bribery crime or objective reality of life?» the factors of forming of «tolerant» relation of ordinary citizens to the bribery and possible ways of his overcoming are analysed. An author marks: if corruption practices to divide into social, political and economic, a social corruption always is vertical, because a graft goes or from below upstairs from an ordinary citizen to the subject of power, or from top to bottom from subject of power and officials to the citizens. An economic and political corruption is horizontal, as grafts in these cases «move» into a ruling class, that a «corruption is between it». Every form of corruption has the degree of public admission. Numerous public practices testify that for ordinary citizens an absolutely unacceptable corruption is only that which is CPLD from bribery from the side of representatives of organs of power and officials, and all other forms of corruption are examined as pripustimimi. Therefore for an ordinary citizen to give graft, to have will from power, it appears a fully normal action. Simple people only then sincerely argue against grafts and join in with a «fight against a corruption», when a graft is required or impose. In many countries, including and in Ukraine, despite laws and official moral there is informal public convention of ordinary citizens that simple everybody, protecting the interests in relationships with power prederzhaschimi, has a right to give graft. This convention and underlaid social corruption as to the method of defence of the interests citizens in mutual relations with power. Consequently, a social graft comes forward as the special instrument of social fight. Thus formuetsya the paradoxical phenomenon, when public opinion does not deny an informal right for an ordinary citizen to give graft, but does not acknowledge a right for a graft to take. In the article it will be that, without regard to that today in Ukraine a graft is the most accessible for them method of compulsion of power to make decision on the benefit, if modernization processes in our state, finally, will collect turns, grafts will become more dear and less reliable method of decision of social problems. An author considers (a) decentralization, collective nature, publicness and transparency of acceptance of administrative decisions the terms of it; (b) administrative regulations; (c) electronic procedures are in dokumentoobigu and grant of state and municipal services; (d) praktiku «edinogo windows» and others like that.

Розглядається суспільне життя окупованої території Луганської області у друкованих засобах масової інформації. Зазначена методологія дослідження, розписані методи та методологія дослідження друкованих засобів масової інформації, складена вибірка. Наводяться деякі результати контент-аналізу газет, які друкувались протягом року у трьох населених пунктах так званої Луганської народної республіки, а саме: Луганську, Стаханові (Кадіївці) та Антрациті. Проаналізовані світлини обраних газет, які відображають суспільні процеси на окупованій території Луганської області. Саме світлини надають змогу зробити висновок, що газети мають інформаційний напрям контенту, що інформація, яка в них надається, найчастіше має побутовий або економічний характер, а також, що концентрується увага на ситуативних заходах. Доведено, що світлини мають розбіжності між розміром та контекстом, тобто незначна кількість світлин компенсується їх великим розміром, особливо політичних лідерів Російської Федерації та самої так званої Луганської народної республіки. Робиться висновок, що фотографії на шпальтах газет так званої ЛНР найчастіше відображають інфраструктурні, побутові проблеми та проблеми благоустрою, а також концентрують увагу на культурному та розважальному житті так званої Луганської народної республіки.

The article deals with the peculiarity of legal life as a form of law being that combines branch types of legal life and characterizes the special features and the level of legal development of a society. Legal life consists of a set of elements of positive and negative direction. It is stated that philosophical concepts of life are diametrically different, identifying it (life) with an ideal existence that has a divine origin; endowing even inanimate objects with living features. It is substantiated that law is not only important legal and political institution, but it is also a natural one, which together with ethics and morality plays a crucial role in the control and regulation of human life. Law itself, legal phenomena and processes cannot be comprehensively and fully studied without their connection with society. It is proved that legal life is one of the varieties of social life, which is the most comprehensive concept that characterizes the various relationships revealing the person as the foundation of society in some way. It is affirmed that law is a complex, multidimensional phenomenon that encompasses social, economic, political and other factors of society and requires a comprehensive philosophical understanding, as it penetrates into all spheres of human life and society as a whole. Regulating various social relations, law acts as a powerful regulator, a means of managing social processes. Law masters the specific spatiotemporal characteristics of legal reality. It is argued that legal life, among other things, is not just closely connected with legal rules of conduct, but it is also inseparable from them, i.e. formally defined legal norms, and thus, from the legal consequences that arise as a result of conscientious performance or non-performance (improper implementation) of these rules. ; У статті розглянуто особливість правового життя як форми буття права, що поєднує в собі галузеві види правового життя та характеризує специфіку і рівень правового розвитку певного суспільства. Правове життя складається з набору елементів позитивного і негативного спрямування. Стверджується, що філософські концепції життя діаметрально відрізняються, ототожнюючи його (життя) з ідеальним існуванням, що має божественний початок; наділяючи рисами живого навіть неживі об'єкти. Обґрунтовується теза про те, що право є важливим не тільки юридичним і політичним, а й природним інститутом, який разом із мораллю і моральністю відіграє вирішальну роль у контролі і регулюванні життєдіяльності людини. Право є важливим не тільки юридичним і політичним, а й природним інститутом, який разом із мораллю і моральністю відіграє вирішальну роль у контролі і регулюванні життєдіяльності людини. Саме право, правові явища і процеси не можуть бути всебічно і повно вивчені поза їхнім зв'язком із суспільством. Доведено, що правове життя виступає одним із різновидів суспільного життя, яке є найбільш об'ємним поняттям з усіх, якими характеризують різноманітні стосунки, що певним чином розкривають людину як першооснову суспільства. Стверджується, що право є складним, багатовимірним явищем, яке охоплює соціальні, економічні, політичні та інші чинники суспільства і вимагає всебічного філософського осмислення, оскільки проникає в усі сфери життя людини і суспільства загалом. Регулюючи різноманітні суспільні відносини, право виступає потужним регулятором, засобом управління соціальними процесами. У праві освоюються специфічні просторово-часові характеристики правової дійсності. Аргументовано, що правове життя, окрім усього іншого, не просто тісно пов'язане, але і невід'ємне від юридичних правил поведінки, тобто формально певних правових норм, а отже, і від юридичних наслідків, які настають у результаті добросовісного виконання або невиконання (неналежного виконання) даних правил.

The aim of the article is to investigate the genesis and mutual influence of the theory of creativity and irrationality that characterize the essential features of modern social being. Methodology. Having been writing the article, the author has used socio-philosophical analysis, an activity approach. Along with these methods, such fundamental philosophical principles as objectivity, historicism, universal connection, development, analysis, synthesis, logical and historical unity and the method of concretization were also widely used. The study of genesis and cause-effect relationships between the concepts of creativity and irrationality was carried out on the basis of the chronological method. Scientific originality. The article defines the connection and mutual influence of such main qualities of modern social being as creativity and irrationality. The origin of the ideas of creativity and modern activity's irrationality is determined: these are the features and the state of the modern economic sphere. It is proved that creativity and irrationality, as signs of modern social life, have economic factors, both have been actualized due to the logical crisis of the modern world's economy's system and social relations. Conclusions. Thus, modern social being is characterized as creative and irrational. In general, our time is focused on the idea of creativity, which is normative. In addition, the concept of creativity and irrationality, as it turned out, reflects the tendencies of the economic, political and socio-psychological state of the modern world best of all. Since the 80's of the last century, the "creative economy" has become a mean of bringing the world economy out of a long-term financial crisis, fundamentally without changing the existing social order. But public practice has shown the misconception of this position and the inability of the conceptual creativity and irrationality of human activity to find a solution of global problems. Also, we came to the conclusion that the development of creative activity contributed to the rise and irrationalism, but the prerequisites and factors of this process raise doubts about their truly humanistic and socially-positive qualities. So, the tendencies of creativity and irrationality, as ambiguous, need careful and systematic research, thanks to which one could control their influence on man and society. ; Метою статті є дослідження ґенези та взаємовпливу таких суттєвих ознак сучасного суспільного буття, як креативність та ірраціональність. Визначено походження ідей креативності та ірраціональності сучасної діяльності: це особливості та стан сучасної економічної сфери. Підкреслюється, що розвиток теорій креативності сприяв піднесенню й ірраціоналізму, але передумови та чинники цього процесу викликають сумніви, щодо їх дійсно гуманістичних, та соціально-позитивних якостей. Зазначено, що тенденції креативності та ірраціоналізму, як неоднозначні, потребують ретельних та систематичних досліджень, завдяки яким можливо було б контролювати їх вплив на людину та суспільство.

Україні доводиться вирішувати надзвичайно складні завдання, адже, поряд з ефективним протистоянням військовій агресії з боку РФ, необхідно формувати адекватне соціально-економічне підґрунтя для повоєнного відновлення і успішної інтеграції у Європейський Союз. Країна має не лише відстояти свій європейський вибір, але й науково осмислити зміст європейських цінностей, укорінених у суспільних інститутах. Актуальним напрямом творчих розвідок є перетворення відносин власності й суспільного розподілу.
Інститут приватної власності конституює засади ринкової економіки і громадянського суспільства, але за межами регулювання він продукує ефекти суспільного відчуження. Важливою формою суспільного відчуження є феномен соціального розшарування за доходами і можливістю доступу до ресурсів. Світова тенденція до надмірної суспільної диференціації окреслилася в останні десятиріччя ХХ ст. Проте державні програми соціального забезпечення суттєво згладжували суперечності.
На зламі сторіч великі надії щодо покращення суспільного життя покладалися на становлення інформаційно-мережевої економіки. На хвилі оптимістичних очікувань розпочалося реформування панівної моделі соціальної ринкової держави. Передбачалося, що система державного управління перетвориться на ключовий фактор соціально-економічної модернізації і обумовить становлення нового типу публічного сектору. Втім, недостатнє наукове осмислення трансформації механізмів корпоративного управління спричинило тенденцію до зміцнення пріоритетів економічної ефективності за рахунок послаблення принципів соціальної відповідальності, що сприяло формуванню низки новітніх суперечностей і загроз для сталого розвитку.
Сьогодні процеси суспільного відчуження активізуються на тлі суспільних конфліктів. Особливого загострення суперечності в реалізації прав власності й суспільного розподілу набули в просторі воєнної економіки України. У контексті пошуку напрямів подолання новітніх форм відчуження процес модернізації суспільного розподілу осмислюється з урахуванням досвіду реалізації світових експериментів з упровадження безумовного базового доходу. На основі сценарного підходу визначено можливості застосування політики безумовного базового доходу в Україні.

Analyzes the content and the functioning of the concept of transitivity in contemporary philosophical science. The place and role of the converted forms of transformational change in the world of social being and consciousness. We investigate the state of the human individual in a period of transition. The purpose of the article is to clarify the reasons for the layers of the mythological and religious forms of sensory consciousness together with deformed social relations in this picture perception of the world, where upside down and deformed turns out to be all that falls within contemporary reflection. The concept of transitivity is defined as the characteristic of the change of the foundations of society. As the global transition to a society to a qualitatively higher stage of its development. Where such forms as democracy, authoritarianism, dictatorship, are only aspects of this transition. The transition from prehistory to the true history of mankind. It concludes that only the further movement on the way of transition to the development of production of essential abilities can turn around the form of individual reflection on the way to cognizing the essence. And drop and destruction layers and deformations causing the domination of converted forms of consciousness. During the deployment of a transitive period single being of the individual makes sense only as overcoming of the singularity. As becoming rich in its manifestations person. As the adoption of the universal human content by overcoming the separation of the individual. Conflict individual with alienated Foundation of the world human history is inevitable. As it is already laid at the level of the existence of an individual. But get out of it, he can only transition or dialectical transformation itself in the Foundation of the world development as a whole. ; Рассматривается содержание и функционирование понятия транзитивности в современной философской науке. Определяется место и роль превращённых форм в трансформационных изменениях всемирного общественного бытия и сознания. Исследуется состояние человеческого индивида в переходный период. ; Розглядається зміст та функціонування поняття транзитивності в сучасній філософській науці. Визначається місце та роль перетворених форм в трансформаційних змінах всесвітнього суспільного буття та свідомості. Досліджується становище людського індивіда в перехідний період.

UK: Статтю присвячено осмисленню потенційності свята як способу побудови, утвердження і трансляції суспільного ідеалу задля забезпечення цілісності та стійкості буття. Вихідним положенням дослідження стало протиставлення свята будням як можливості побудови «ідеального світу» і здатності проживання «ідеальних відносин». Підставою творення таких «ідеальних відносин» є святкова свобода, яку людина отримує в часово-просторових межах свята. Святкова свобода виступає водночас і передумовою, і своєрідним втіленням здібностей особистості до творчого творення її внутрішнього світу, піднесення її ідеалів і потреб, формування суб'єктивної готовності до соціальних змін. До сфери творчого автор справедливо відносить і процес побудови суспільних відносин нового типу, заснованих на якісно інших, більш досконалих законах суспільної взаємодії. Це дає підстави розглядати святкову свободу як баланс індивідуального й суспільного, особистісного й політичного. Автор доводить, що джерелом святкової свободи і засобом її реалізації є гра. Саме ігрове оформлення свята дозволяє людині вийти за межі звичної буденності і перенестись в іншу реальність, а святкова свобода дає можливість її змінити. Результати дослідження засвідчують, що ігрове начало свята визначає його «двоплановість», що проявляється в усвідомленні умовності й серйозності ситуації. Порушення балансу призводить до руйнування свята, коли воно може перерости в зовсім іншу форму суспільних відносин: надмірна серйозність перетворює свято на офіційний захід, а лише умовне сприйняття святкування – на жартівливу гру, зміст якої не поширюється за межі самої гри. Саме цей аспект необхідно враховувати під час організації та проведення святкових заходів. Автор прослідковує вплив політичного на систему святкувань і доходить висновку, що гранично допустиме втручання в свободи святкуючого народу з боку офіційної влади визначається ступенем збігу інтересів обох сторін. При цьому на результат такого «поєдинку збігів» істотно вплинуть ті межі реалізації свобод, які визначить сама святкуюча маса, нехай ситу- ативна, але об'єднана особливою, урочисто-радісною подією. У результаті крайньої міри незбігу інтересів святкуючих сторін свято може перерости в бунт, а в разі їх правильного врегулювання – до вищої міри гармонізації особистісного й суспільного. EN: The article is devoted to understanding the potential of the holiday as a way to build, affirm and translate the social ideal to ensure the integrity and stability of life. The starting point of the study was the opposition of the holiday to everyday life as an opportunity to build an «ideal world» and the ability to live «ideal relationships». The basis for the creation of such «ideal relations» is the festive freedom that a person receives within the time and space of the holiday. Festive freedom is both a prerequisite and a kind of embodiment of the individual' s ability to creatively create his inner world, the elevation of his ideals and needs, the formation of subjective readiness for social change. The author rightly refers to the sphere of creative and the process of building social relations of a new type, based on qualitatively different, more perfect laws of social interaction. This gives grounds to consider the holiday freedom as a balance of individual and social, personal and political. The author proves that the source of festive freedom and a means of its realization is a game. It is the playful design of the holiday that allows a person to go beyond the usual routine and move to another reality, and the festive freedom gives the opportunity to change it. The results of the study show that the playful beginning of the holiday determines its «twodimensionality», which is manifested in the awareness of conventionality and seriousness of the situation. The imbalance leads to the destruction of the holiday, when it can grow into a completely different form of social relations: excessive seriousness turns the holiday into an official event, and only the conditional perception of the celebration – a humorous game, the content of which does not extend beyond the game. It is this aspect that the authorities need to take into account when organizing and holding festive events. The author traces the influence of politics on the system of celebrations and concludes that the maximum allowable interference in the freedoms of the celebrating people by the official authorities is determined by the degree of convergence of interests of both parties. At the same time, the result of such a match of «coincidences» will be significantly affected by the limits of the realization of freedoms, which will be determined by the celebrating mass itself, albeit situational, but united by a special, solemn and joyful event. As a result of the extreme mismatch of the interests of the celebrating parties, the holiday can turn into a riot, and, if properly settled, to a greater degree of harmonization of personal and social.

Мета статті — виявити та дослідити характерні особливості джазової музичної культури США 40-х рр. ХХ ст. в культурологічному аспекті. Методологія дослідження передбачає використання методу системного аналізу. Крім того, застосовано методи узагальнення та порівняння. Наукова новизна. В статті вперше в українській культурології висвітлене питання еволюційних процесів в джазовій музичній культурі США 40-х рр. ХХ ст. Висновки. Унаслідок проведеного дослідження виявлені трансформаційні процеси, що відбулися в контексті джазової музичної культури США 40-х рр. ХХ ст. Зауважено, що саме в цей хронологічний проміжок були закладені провідні тенденції ери сучасної джазової культури. Причини вказаних еволюційних зрушень знаходяться в галузі соціології та психології. Провідну позицію займає процес самоактуалізації, причини специфічного протікання якого знаходяться серед соціального буття афроамериканської спільноти вказаного періоду. Особливості процесу самоактуалізації призвели до змін традицій джазового виконавства: кристалізації сольної імпровізації, значного зменшення учасників ансамблю, переосмислення функції ритм-секції, трансформації сценічного образу джазмену, що склало провідну концепцію виконавства ери Modern Jazz. Зазначено, що підсилювальним чинником кристалізації особливостей процесу самоактуалізації в межах психологічного портрета афроамериканського індивіда 40-х рр. на території США став феномен креативності, який в джазовій культурі завжди займав домінуючу позицію. В цей період також відбулося закладення фундаменту світової професійної джазової освіти, що стало традиційним для ери сучасної джазової культури. Встановлено, що окреслені аспекти стали причиною зміщення джазової музичної культури з масової до простору культури елітарної, в якому світова джазова музична культура знаходиться і сьогодні.

Currently, the entire world community is entering a new era, which is characterized by the emergence of numerous and widespread phenomena and challenges of world civilization, such as international terrorism, progressive nationalism, religious intolerance, as well as increasingly persistent political separatism. The disintegration of a number of political states in Asia, Africa and Europe, the destructive potential of disintegration of peoples that have existed for a long time within the framework of a single statehood, give grounds to believe that political separatism goes beyond the framework of not only national, but also regional security, acquiring an increasingly international aspect. These separatist movements use not only peaceful demonstrations in their arsenal, but violent forms such as uprisings also carry terrorist threats. Extremist acts in this context represent a form of realizing a separatist goal, acquiring more and more new forms and methods. Certain political, nationalist, religious organizations of a separatist orientation use violent methods. The current political situation shows that separatism becomes a tool and means of struggle for subjects of political activity in the process of achieving their goals. At the same time, it turned out to be profitable for political organizations, movements and individual politicians to use extremism. Numerous cases of world disorder, irresponsible attitude to manifestations of political – national separatism led to the fact that at present separatism has acquired a large-scale and all-encompassing character, and political conflicts are extremely violent, acting as extremism and terrorism. It is argued a necessary prerequisite for the stability of a polyethnic state is a more or less homogeneous cultural space, a common political culture, a single ideological dominant. Achieving just such a state will, apparently, be the most effective means of preventing separatism in multinational states. ; В даний час все світове співтовариство вступає в нову еру, що характеризується появою численних викликів світовій цивілізації, таких як міжнародний тероризм, прогресуючий націоналізм, релігійна нетерпимість, а також все більш стійкий політичний сепаратизм. Дезінтеграційні процеси в низці політичних держав Азії, Африки та Європи, руйнівний потенціал відокремлення народів, що існували протягом тривалого часу в рамках єдиних держав, дають підстави вважати, що політичний сепаратизм виходить за рамки не лише національної, але й регіональної безпеки, набуваючи все більше міжнародного аспекту. Сепаратистські рухи використовують не тільки мирні демонстрації, але й насильницькі форми, такі як повстання та терористична загроза.Екстремістські дії в цьому контексті являють собою форму реалізації сепаратистської мети, що набуває все нових і нових проявів і методів. Певні політичні, націоналістичні, релігійні організації сепаратистського спрямування використовують насильницькі методи. Сучасна політична ситуація показує, що сепаратизм стає інструментом і засобом боротьби суб'єктів політичної діяльності в процесі досягнення своїх цілей. Водночас політичним організаціям, рухам та окремим політикам виявляється вигідним використовувати сепаратистський екстремізм. Численні випадки порушення усталеного світового ладу, безвідповідальне ставлення до проявів політико-національного сепаратизму призвели до того, що в даний час сепаратизм набув масштабного і всеохоплюючого характеру, а політичні конфлікти є надзвичайно жорстокими, часто виступаючи у вигляді екстремізму та тероризму. Аргументовано, що необхідною передумовою стабільності поліетнічної держави є певною мірою однорідний культурний простір, спільна політична культура, єдина ідеологічна домінанта. Є очевидним, що досягнення такого стану стане найефективнішим засобом запобігання сепаратизму у багатонаціональних державах.

Currently, the entire world community is entering a new era, which is characterized by the emergence of numerous and widespread phenomena and challenges of world civilization, such as international terrorism, progressive nationalism, religious intolerance, as well as increasingly persistent political separatism. The disintegration of a number of political states in Asia, Africa and Europe, the destructive potential of disintegration of peoples that have existed for a long time within the framework of a single statehood, give grounds to believe that political separatism goes beyond the framework of not only national, but also regional security, acquiring an increasingly international aspect. These separatist movements use not only peaceful demonstrations in their arsenal, but violent forms such as uprisings also carry terrorist threats. Extremist acts in this context represent a form of realizing a separatist goal, acquiring more and more new forms and methods. Certain political, nationalist, religious organizations of a separatist orientation use violent methods. The current political situation shows that separatism becomes a tool and means of struggle for subjects of political activity in the process of achieving their goals. At the same time, it turned out to be profitable for political organizations, movements and individual politicians to use extremism. Numerous cases of world disorder, irresponsible attitude to manifestations of political – national separatism led to the fact that at present separatism has acquired a large-scale and all-encompassing character, and political conflicts are extremely violent, acting as extremism and terrorism. It is argued a necessary prerequisite for the stability of a polyethnic state is a more or less homogeneous cultural space, a common political culture, a single ideological dominant. Achieving just such a state will, apparently, be the most effective means of preventing separatism in multinational states. ; В даний час все світове співтовариство вступає в нову еру, що характеризується появою численних викликів світовій цивілізації, таких як міжнародний тероризм, прогресуючий націоналізм, релігійна нетерпимість, а також все більш стійкий політичний сепаратизм. Дезінтеграційні процеси в низці політичних держав Азії, Африки та Європи, руйнівний потенціал відокремлення народів, що існували протягом тривалого часу в рамках єдиних держав, дають підстави вважати, що політичний сепаратизм виходить за рамки не лише національної, але й регіональної безпеки, набуваючи все більше міжнародного аспекту. Сепаратистські рухи використовують не тільки мирні демонстрації, але й насильницькі форми, такі як повстання та терористична загроза.Екстремістські дії в цьому контексті являють собою форму реалізації сепаратистської мети, що набуває все нових і нових проявів і методів. Певні політичні, націоналістичні, релігійні організації сепаратистського спрямування використовують насильницькі методи. Сучасна політична ситуація показує, що сепаратизм стає інструментом і засобом боротьби суб'єктів політичної діяльності в процесі досягнення своїх цілей. Водночас політичним організаціям, рухам та окремим політикам виявляється вигідним використовувати сепаратистський екстремізм. Численні випадки порушення усталеного світового ладу, безвідповідальне ставлення до проявів політико-національного сепаратизму призвели до того, що в даний час сепаратизм набув масштабного і всеохоплюючого характеру, а політичні конфлікти є надзвичайно жорстокими, часто виступаючи у вигляді екстремізму та тероризму. Аргументовано, що необхідною передумовою стабільності поліетнічної держави є певною мірою однорідний культурний простір, спільна політична культура, єдина ідеологічна домінанта. Є очевидним, що досягнення такого стану стане найефективнішим засобом запобігання сепаратизму у багатонаціональних державах.

The purpose of the article is the investigation of the processes of the formation and establishment of the main provisions of synergetics, as of a modern concept of development, and of its practical application. The methodology. The synergetics paradigm is an interdisciplinary philosophical generalization, an explanation of various kinds of doctrines and approaches to the study and analysis of practically any phenomena in nature. The synergetic approach to reviewing the state of the management system is to see in the chaotic unstable (in terms of details) system future orderliness and stability, to simulate the course of certain social and economic processes and to provide a forecast using synergetic methods and chaos theory. Scientific Novelty. The results of the research provide the study and substantiation in the interdisciplinary aspect of the possibility of using the synergetic theory as a modern concept of development in various fields of scientific activity, including economics and management. Conclusions. Nonlinear processes cannot be precisely predicted, because development happens through the random choice of the path at the moment of bifurcation. With its help, one can study the laws that determine the nature of crisis phenomena in economics, management, politics, and society. Synergetics, as a universal approach to the disclosure of the nature and explanation of a wide range of various phenomena of reality, can be widely used for the analysis and modeling of managerial situations. ; Ціль статті - дослідження процесів формування і становлення основних положень синергетики як сучасної концепції самоорганізації та розвитку систем, а також її прикладного значення для суспільства. Методологія дослідження базується на синергетичній парадигмі як міждисциплінарному філософському узагальненні, поясненні різного роду учень і підходів до вивчення та аналізу практично будь-якого явища в природі. Синергетичний підхід до розгляду стану систем управління полягає в тому, щоб уникнути хаотичності, незручності з точки зору деталей системи, що впорядковуються і стабілізуються, і змоделювати перебіг певних загальноєвропейських процесів та зробити прогноз за допомогою методів синергетики і теорії хаосу. Наукова новизна. Результатами дослідження є вивчення і обґрунтування в міждисциплінарному аспекті можливостей застосування синергетичної теорії як сучасної концепції розвитку різних галузей суспільної діяльності, зокрема в управлінні, економіці, соціокультурній сфері. Висновки. Нелінійні процеси неможливо точно спрогнозувати, оскільки їх розвиток здійснюється через випадковість вибору шляху в момент біфуркації. За допомогою синергетики можна вивчити закономірності, які визначають природні кризи в економіці, управлінні, політиці, культурі. Синергетика, як універсальна методика підходу до розкриття сутності та пояснення широкого кола різних явищ дійсності, може широко використовуватися для аналізу та моделювання управлінських ситуацій в усіх сферах суспільного життя. ; Цель статьи - исследование процессов формирования и становления основных положений синергетики как современной концепции самоорганизации и развития систем, а также ее прикладного значения для общества. Методология исследования базируется на синергетической парадигме как междисциплинарном философском обобщении, объяснении разного рода учений и подходов к изучению и анализу практически любых явлений в природе. Синергетический подход к рассмотрению состояния системы управления состоит в том, чтобы увидеть в хаотической, неустойчивой с точки зрения деталей системе будущую упорядоченность и стабильность, смоделировать ход определенных общественных процессов и сделать прогноз с помощью методов синергетики и теории хаоса. Научная новизна. Результатами исследования является изучение и обоснование в междисциплинарном аспек те возможности применения синергетической теории как современной концепции развития в различных сферах общественной деятельности, в частности в управлении, экономике, социокультурной сфере. Выводы. Нелинейные процессы невозможно точно спрогнозировать, поскольку их развитие осуществляется через случайность выбора пути в момент бифуркации. С помощью синергетики можно изучать закономерности, которые определяют природу кризисных явлений в экономике, управлении, политике, культуре. Синергетика, как универсальная методика подхода к раскрытию сущности и объяснения широкого круга различных явлений действительности, может широко использоваться для анализа и моделирования управленческих ситуаций во всех сферах общественной жизни.

The purpose of the article is the investigation of the processes of the formation and establishment of the main provisions of synergetics, as of a modern concept of development, and of its practical application. The methodology. The synergetics paradigm is an interdisciplinary philosophical generalization, an explanation of various kinds of doctrines and approaches to the study and analysis of practically any phenomena in nature. The synergetic approach to reviewing the state of the management system is to see in the chaotic unstable (in terms of details) system future orderliness and stability, to simulate the course of certain social and economic processes and to provide a forecast using synergetic methods and chaos theory. Scientific Novelty. The results of the research provide the study and substantiation in the interdisciplinary aspect of the possibility of using the synergetic theory as a modern concept of development in various fields of scientific activity, including economics and management. Conclusions. Nonlinear processes cannot be precisely predicted, because development happens through the random choice of the path at the moment of bifurcation. With its help, one can study the laws that determine the nature of crisis phenomena in economics, management, politics, and society. Synergetics, as a universal approach to the disclosure of the nature and explanation of a wide range of various phenomena of reality, can be widely used for the analysis and modeling of managerial situations. ; Ціль статті - дослідження процесів формування і становлення основних положень синергетики як сучасної концепції самоорганізації та розвитку систем, а також її прикладного значення для суспільства. Методологія дослідження базується на синергетичній парадигмі як міждисциплінарному філософському узагальненні, поясненні різного роду учень і підходів до вивчення та аналізу практично будь-якого явища в природі. Синергетичний підхід до розгляду стану систем управління полягає в тому, щоб уникнути хаотичності, незручності з точки зору деталей системи, що впорядковуються і стабілізуються, і змоделювати перебіг певних загальноєвропейських процесів та зробити прогноз за допомогою методів синергетики і теорії хаосу. Наукова новизна. Результатами дослідження є вивчення і обґрунтування в міждисциплінарному аспекті можливостей застосування синергетичної теорії як сучасної концепції розвитку різних галузей суспільної діяльності, зокрема в управлінні, економіці, соціокультурній сфері. Висновки. Нелінійні процеси неможливо точно спрогнозувати, оскільки їх розвиток здійснюється через випадковість вибору шляху в момент біфуркації. За допомогою синергетики можна вивчити закономірності, які визначають природні кризи в економіці, управлінні, політиці, культурі. Синергетика, як універсальна методика підходу до розкриття сутності та пояснення широкого кола різних явищ дійсності, може широко використовуватися для аналізу та моделювання управлінських ситуацій в усіх сферах суспільного життя. ; Цель статьи - исследование процессов формирования и становления основных положений синергетики как современной концепции самоорганизации и развития систем, а также ее прикладного значения для общества. Методология исследования базируется на синергетической парадигме как междисциплинарном философском обобщении, объяснении разного рода учений и подходов к изучению и анализу практически любых явлений в природе. Синергетический подход к рассмотрению состояния системы управления состоит в том, чтобы увидеть в хаотической, неустойчивой с точки зрения деталей системе будущую упорядоченность и стабильность, смоделировать ход определенных общественных процессов и сделать прогноз с помощью методов синергетики и теории хаоса. Научная новизна. Результатами исследования является изучение и обоснование в междисциплинарном аспек те возможности применения синергетической теории как современной концепции развития в различных сферах общественной деятельности, в частности в управлении, экономике, социокультурной сфере. Выводы. Нелинейные процессы невозможно точно спрогнозировать, поскольку их развитие осуществляется через случайность выбора пути в момент бифуркации. С помощью синергетики можно изучать закономерности, которые определяют природу кризисных явлений в экономике, управлении, политике, культуре. Синергетика, как универсальная методика подхода к раскрытию сущности и объяснения широкого круга различных явлений действительности, может широко использоваться для анализа и моделирования управленческих ситуаций во всех сферах общественной жизни.