Головне концептуальне положення пропонованої наукової розвідки – деконструкція модерної міфологеми «Схід–Захід» на грунті компаративного аналізу православної та католицької картин світу. Методом герме¬нев-тичної інтерпретації смислів східного й західного християнства створюються дві моделі міфологічного топосу: православна з притаманними для неї тенденціями до містицизму, соборності, комунітарних (соціалістичних) форм управління і католицька, якій властиві раціоналізм, персоналізм, ліберальна демократія, домінування особистісного чинника. Національну культуру розглянуто на засадах феноменології релігії як маргінальну міфологічно-географічну зону з відповідними типами регіональних ідентичностей Західної й Східної України, що постають у ролі подвійної іпостасі Чужого. . The main provisions of the proposed conceptual exploration - deconstruction of modern myth of «East – West» on the basis of comparative analysis of the Orthodox and Catholic world views. Through hermeneutic interpretation of meanings in Eastern and Western Christianity are created two models of mythological topos: Orthodox space with its tendencies to mysticism, collegiality, communitarian (socialist) forms of governance, and Catholic space, which is characteristic of rationalism, personalism, liberal democracy, the dominance of the personal factor. National culture is interpreted on the base of phenomenology of religion as a marginal mythological and geographical area of the two types of regional identities in Western and Eastern Ukraine, which appears as a double incarnation of Strange. Comparative analysis of pictures of the world Orthodoxy and Catholicism allowed to postulate the presence of Christianity in the two discourses of thinking and being: Western individualistic (personalism) and Eastern collectivist (unity, collegiality). This difference is the basis of cultural and historically conditioned differences in the further development of the mentality of the East and the West, and assumes the character of radical opposition to social mythology in the Ukrainian context. Mental topos in Western Ukraine (the myth of «Lviv») and mythological geography of «South» and «Donbass» are partial manifestations of discourses Person and Union which function despite all the liberal calls for a «multicultural tolerance» by archetypal opposition «We–They». Western topos comes from bourgeois rationality and tends to private enterprise, individual integrity, liberal freedoms, national values. The eastern topos leans towards social (community) irrationality, collective ownership, dissolution of personality in general totalitarian forms of government and class equality. Conflict of local identities, that tend to rebuilt itself, bringing to the absolute their ethnocultural features with the aim self-clarification. Its content becomes: social and class («capitalism–communism», «bourgeoisie – proletariat»), political («democracy–totalitarianism»), linguistic and national («pro-Russian» – «Pro-Ukrainian»') and symbolic and mythical («Bandera–Crime»). These symbolic lines can be continued indefinitely. Of course, it would at least be naive to believe that religious motivation in today's secular society has an absolute impact on the global geopolitical faults and confrontation. However, going after the M. Weber, one could argue that it is sacred values as unconscious, deeply embedded in the social psyche structures on the level of mentality inertially continue to influence mental setup and mutual prejudices between East and West Ukraine – even regardless of awareness of their speakers. The partial removal of tension in this dichotomy is possible through finding common origins of western and eastern traditions, that should be sought in the evangelical concept of love.This concept was pronounced in the formula-signature of Sophia inherent to Kiev version of the doctrine. Sophia suggests the harmony (symphony) of sociality and spirituality, rationality and emotion, theory and practice. Sophia makes favorable conditions for dialogue of Orthodox Church with the Catholic concept of integral humanism. This is the priority vector of reforms of the Catholic doctrine. Implementation of this dialogue must take the combined forces of church and state. State cultural policy must be based on the achievements of modern theoretical cultural studies, in particular knowledge of the religious mechanisms of modeling of myths, stereotypes, phenomenology of Alien and experience with Stranger.
The paper is devoted to the discussion of the fundamental ideas of one of the most well-known French philosopher – Jacques Maritain concerning the problems of personalization and pluralism in democratic society. Exceptional actuality of the Maritain's treatment of the problems of the relations between laic state and believes for modern Ukrainian social field are the quintessence of the paper ; Раскрыты основные идеи одного из наиболее известных французских философов ХХ в. Жака Маритена относительно характеристики «нового типа» демократического государства. Государство должно сохранить за собой только роль «верховного третейского судьи», регулирующего эту свободную автономную деятельность с точки зрения общего блага, общественного порядка и соблюдения справедливости. Актуально для современной Украины мнение Маритена, что политическое общество должно иметь эффективные средства верховного контроля над государством, потому сами по себе не имеет естественного права на верховную власть, то есть суверенитета ; Висвітлено основні ідеї одного з найбільш відомих французьких філософів ХХ ст. Жака Марітена щодо характеристики «нового ладу» демократичної держави. Держава має зберегти за собою тільки роль «верховного третейського судді», що регулює цю вільну автономну діяльність під кутом зору загального блага, громадського порядку і дотримання справедливості. Актуальною для сучасної України є думка Марітена, що політичне суспільство повинне мати ефективні засоби верховного контролю над державою, бо держава сама по собі не має природного права на верховну владу, тобто суверенітету
The paper is devoted to the discussion of the fundamental ideas of one of the most well-known French philosopher – Jacques Maritain concerning the problems of personalization and pluralism in democratic society. Exceptional actuality of the Maritain's treatment of the problems of the relations between laic state and believes for modern Ukrainian social field are the quintessence of the paper ; Раскрыты основные идеи одного из наиболее известных французских философов ХХ в. Жака Маритена относительно характеристики «нового типа» демократического государства. Государство должно сохранить за собой только роль «верховного третейского судьи», регулирующего эту свободную автономную деятельность с точки зрения общего блага, общественного порядка и соблюдения справедливости. Актуально для современной Украины мнение Маритена, что политическое общество должно иметь эффективные средства верховного контроля над государством, потому сами по себе не имеет естественного права на верховную власть, то есть суверенитета ; Висвітлено основні ідеї одного з найбільш відомих французьких філософів ХХ ст. Жака Марітена щодо характеристики «нового ладу» демократичної держави. Держава має зберегти за собою тільки роль «верховного третейського судді», що регулює цю вільну автономну діяльність під кутом зору загального блага, громадського порядку і дотримання справедливості. Актуальною для сучасної України є думка Марітена, що політичне суспільство повинне мати ефективні засоби верховного контролю над державою, бо держава сама по собі не має природного права на верховну владу, тобто суверенітету
The paper is devoted to the discussion of the fundamental ideas of one of the most well-known French philosopher – Jacques Maritain concerning the problems of personalization and pluralism in democratic society. Exceptional actuality of the Maritain's treatment of the problems of the relations between laic state and believes for modern Ukrainian social field are the quintessence of the paper ; Раскрыты основные идеи одного из наиболее известных французских философов ХХ в. Жака Маритена относительно характеристики «нового типа» демократического государства. Государство должно сохранить за собой только роль «верховного третейского судьи», регулирующего эту свободную автономную деятельность с точки зрения общего блага, общественного порядка и соблюдения справедливости. Актуально для современной Украины мнение Маритена, что политическое общество должно иметь эффективные средства верховного контроля над государством, потому сами по себе не имеет естественного права на верховную власть, то есть суверенитета ; Висвітлено основні ідеї одного з найбільш відомих французьких філософів ХХ ст. Жака Марітена щодо характеристики «нового ладу» демократичної держави. Держава має зберегти за собою тільки роль «верховного третейського судді», що регулює цю вільну автономну діяльність під кутом зору загального блага, громадського порядку і дотримання справедливості. Актуальною для сучасної України є думка Марітена, що політичне суспільство повинне мати ефективні засоби верховного контролю над державою, бо держава сама по собі не має природного права на верховну владу, тобто суверенітету
Головне концептуальне положення пропонованої розвідки – деконструкція модерної міфологеми «Схід – Захід» на грунті компаративного аналізу православної та католицької картин світу. Шляхом герменевтичної інтерпретації смислів східного і західного християнства створюються дві моделі міфологічного топосу: православна з притаманними для неї тенденціями до містицизму, соборності, комунітарних (соціалістичних) форм управління, та католицька, якій властиві раціоналізм, персоналізм, ліберальна демократія, домінування особистісного чинника. Національна культура розглядається на засадах феноменології релігії як маргінальна міфологічно-географічна зона з відповідними типами регіональних ідентичностей Західної та Східної України, що постають у ролі подвійної іпостасі Чужого. ; The main provisions of the proposed conceptual exploration - deconstruction of modern myth of «East - West» on the basis of comparative analysis of the Orthodox and Catholic world views. Through hermeneutic interpretation of meanings in Eastern and Western Christianity are created two models of mythological topos: Orthodox space with its tendencies to mysticism, collegiality, communitarian (socialist) forms of governance, and Catholic space, which is characteristic of rationalism, personalism, liberal democracy, the dominance of the personal factor. National culture is interpreted on the base of phenomenology of religion as a marginal mythological and geographical area of the two types of regional identities in Western and Eastern Ukraine, which appears as a double incarnation of Strange.Comparative analysis of pictures of the world Orthodoxy and Catholicism allowed to postulate the presence of Christianity in the two discourses of thinking and being: Western individualistic (personalism) and Eastern collectivist (unity, collegiality). This difference is the basis of cultural and historically conditioned differences in the further development of the mentality of the East and the West, and assumes the character of radical opposition to social mythology in the Ukrainian context. Mental topos in Western Ukraine (the myth of «Lviv») and mythological geography of «South» and «Donbass» are partial manifestations of discourses Person and Union which function despite all the liberal calls for a «multicultural tolerance» by archetypal opposition «We – They». Western topos comes from bourgeois rationality and tends to private enterprise, individual integrity, liberal freedoms, national values. The eastern topos leans towards social (community) irrationality, collective ownership, dissolution of personality in general totalitarian forms of government and class equality. Conflict of local identities, that tend to rebuilt itself, bringing to the absolute their ethnocultural features with the aim self-clarification. Its content becomes: social and class («capitalism – communism», «bourgeoisie - proletariat»), political («democracy – totalitarianism»), linguistic and national («pro-Russian» - «Pro-Ukrainian»') and symbolic and mythical («Bandera – Crime»). These symbolic lines can be continued indefinitely. Of course, it would at least be naive to believe that religious motivation in today's secular society has an absolute impact on the global geopolitical faults and confrontation. However, going after the M. Weber, one could argue that it is sacred values as unconscious, deeply embedded in the social psyche structures on the level of mentality inertially continue to influence mental setup and mutual prejudices between East and West Ukraine - even regardless of awareness of their speakers.The partial removal of tension in this dichotomy is possible through finding common origins of western and eastern traditions, that should be sought in the evangelical concept of love.This concept was pronounced in the formula-signature of Sophia inherent to Kiev version of the doctrine. Sophia suggests the harmony (symphony) of sociality and spirituality, rationality and emotion, theory and practice. Sophia makes favorable conditions for dialogue of Orthodox Church with the Catholic concept of integral humanism.This is the priority vector of reforms of the Catholic doctrine. Implementation of this dialogue must take the combined forces of church and state. State cultural policy must be based on the achievements of modern theoretical cultural studies, in particular knowledge of the religious mechanisms of modeling of myths, stereotypes, phenomenology of Alien and experience with Stranger ; Главное концептуальное положение предлагаемой работы - деконструкция современной мифологемы «Восток − Запад» на основе компаративного анализа православной и католической картин мира. Путем герменевтической интерпретации смыслов восточного и западного христианства создаются две модели мифологического топоса: православная с присущими для нее тенденциями к мистицизму, соборности, коммунитарным (социалистическим) форм управления, и католическая, которой свойственны рационализм, персонализм, либеральная демократия, доминирование личностного фактора. Национальная культура рассматривается на основе феноменологии религии как маргинальная мифо-географическая зона с соответствующими типами региональных идентичностей Западной и Восточной Украины, предстающими в роли двойной ипостаси Чужого
This article is dedicated to the analysis of some peculiarities of Losev's criticism of the philosophical conceptions of Kant, Fichte, Schelling and Hegel in his work «Samoe samo». The article proves that this criticism is based on significant oversimplification of these conceptions. This makes Losev's criticism not quite objective, and therefore not immanent. ; Статья посвящена анализу некоторых особенностей подхода А. Ф. Лосева к критике философских концепций Канта, Фихте, Шеллинга и Гегеля в его работе «Самое само». Доказано, что характерной чертой этой критики было значительное упрощение критикуемых концепций. Это делает ее недостаточно объективной, а потому не имманентной.СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫВышеславцев Б. П. Этика Фихте.– М.: Путь, 1914. – 438 с.Гегель Г. В. Ф. Наука логики в 3-х тт. – Т.3. – М.: Мысль, 1972. – 498 с.Доброхотов А. Л. «Волны смысла», или генология А. Ф. Лосева в трактате «Самое само» // Доброхотов А. Л. Избранное. – М.: Издательский дом «Территория будущего», 2008. – С. 337–356.Доброхотов А. Л. Символ // Доброхотов. А. Л. Избранное. – М.: Издательский дом «Терри-тория будущего», 2008. – С. 459–465.Лосев А. Ф. История античной эстетики. Итоги тысячелетнего развития в 2-х кн. – Кн. 1. – М.: Искусство, 1992. – 830 с.Лосев А. Ф. Очерки античного символизма и мифологии. – М.: Мысль, 1993. – 959 с.Лосев А. Ф. Вещь и имя // Лосев А. Ф. Бытие – Имя – Космос / Сост. А. А. Тахо-Годи. – М.: Мысль, 1993. – С. 802–880.Лосев А. Ф. Самое само // Лосев А. Ф. Миф – Число – Сущность / Сост. А. А. Тахо-Годи. – М.: Мысль, 1994. – С. 299–526.Лосев А. Ф. Диалектика художественной формы // Лосев А. Ф. Форма – Стиль – Выраже-ние / Сост. А. А. Тахо-Годи. – М.: Мысль, 1995. – С. 5–297.Лосев А. Ф. История эстетических учений // Лосев А. Ф. Форма – Стиль – Выражение / Сост. А. А. Тахо-Годи. – М.: Мысль, 1995. – С. 321–405.Лосский В. Н. Очерк мистического богословия Восточной церкви // Мистическое богосло-вие / Сост. Л. Лутковский. – К.: Путь к истине, 1991. – С. 95–260.Тащиан А. А. Триада, тетрактида и пентада в методологии Лосева sub specie диалектики Гегеля (опыт логического, теологического и историко-культурного анализа) // Kultura polisa. Časopis za negovanje demokratske političke culture. – 2010. – №13–14. – S. 263–278. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа к тексту: http: // kpolisa.com / KP 13-14-III-3-RusTasian.pdf Hegel G.W.F. Wissenschaft der Logik, Bd. 2. – Berlin, Akademie-Verlag, 1975. – 512 S. ; Статтю присвячено аналізу деяких особливостей підходу О. Ф. Лосєва до критики філософських концепцій Фіхте, Шелінґа та Геґеля у його праці «Саме само». Доведено, що характерною рисою цієї критики було значне спрощення згаданих концепцій. Це робить її недостатньо об'єктивною, а тому не іманентною.СПИСОК ЛІТЕРАТУРИВышеславцев Б. П. Этика Фихте.– М.: Путь, 1914. – 438 с.Гегель Г. В. Ф. Наука логики в 3-х тт. – Т.3. – М.: Мысль, 1972. – 498 с.Доброхотов А. Л. «Волны смысла», или генология А. Ф. Лосева в трактате «Самое само» // Доброхотов А. Л. Избранное. – М.: Издательский дом «Территория будущего», 2008. – С. 337–356.Доброхотов А. Л. Символ // Доброхотов. А. Л. Избранное. – М.: Издательский дом «Терри-тория будущего», 2008. – С. 459–465.Лосев А. Ф. История античной эстетики. Итоги тысячелетнего развития в 2-х кн. – Кн. 1. – М.: Искусство, 1992. – 830 с.Лосев А. Ф. Очерки античного символизма и мифологии. – М.: Мысль, 1993. – 959 с.Лосев А. Ф. Вещь и имя // Лосев А. Ф. Бытие – Имя – Космос / Сост. А. А. Тахо-Годи. – М.: Мысль, 1993. – С. 802–880.Лосев А. Ф. Самое само // Лосев А. Ф. Миф – Число – Сущность / Сост. А. А. Тахо-Годи. – М.: Мысль, 1994. – С. 299–526.Лосев А. Ф. Диалектика художественной формы // Лосев А. Ф. Форма – Стиль – Выраже-ние / Сост. А. А. Тахо-Годи. – М.: Мысль, 1995. – С. 5–297.Лосев А. Ф. История эстетических учений // Лосев А. Ф. Форма – Стиль – Выражение / Сост. А. А. Тахо-Годи. – М.: Мысль, 1995. – С. 321–405.Лосский В. Н. Очерк мистического богословия Восточной церкви // Мистическое богосло-вие / Сост. Л. Лутковский. – К.: Путь к истине, 1991. – С. 95–260.Тащиан А. А. Триада, тетрактида и пентада в методологии Лосева sub specie диалектики Гегеля (опыт логического, теологического и историко-культурного анализа) // Kultura polisa. Časopis za negovanje demokratske političke culture. – 2010. – №13–14. – S. 263–278. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа к тексту: http: // kpolisa.com / KP 13-14-III-3-RusTasian.pdf Hegel G.W.F. Wissenschaft der Logik, Bd. 2. – Berlin, Akademie-Verlag, 1975. – 512 S.
В статье освещена точка зрения Сергея Булгакова на важную роль института права в контексте проблемы гарантии социальной справедливости. Раскрыты три этапа эволюция взглядов Булгакова на взаимосвязь справедливости и права: сначала поиск социального идеала затем монархическое искушение персонализма и в заключение обоснование принципа свободы в политике и церкви ; According to Serge Bulgakov, the institution of law plays an important role in ensuring justice for all members of a society. However, considering the political relations between justice and law, Bulgakov passed through three stages: Firstly, he was searching for a social ideal, secondly he was tempted by monarchistic personalism, and finally he would speak for the absolute principle of freedom in politics and the church.
The question of evolution of Polish-Ukrainian bilateral relations is investigated. Based on the previous academic research, the periodization of Polish-Ukrainian relations has been improved in accordance with current events. It is noted that the bilateral relations began immediately after the restoration of independence by both countries. However, in the early 1990s, bilateral relations were not very active. The reason for this was the processes of economic transformation that took place after the fall of the Soviet economic system, which led to a weak economic situation. The ideological germs of the Polish-Ukrainian understanding originate from the activities of the publication «Culture» around which the Polish and Ukrainian liberal elites were concentrated, which aimed to begin the process of understanding between the two peoples. It is noted that in the 2000s, Polish-Ukrainian relations were mainly connected with the presidencies of V.Yushchenko and A.Kwaśniewski, and later L.Kaczynski. Personalism in relations had positive results, which contributed to an intensification of dialogue between countries. At the end of Yushchenko's term, relations fell asleep, which was due to the events in Ukraine. Nevertheless, the Eastern Partnership was launched during this period. After 2014, bilateral relations entered a phase of stable understanding. The formula «forgive and apologize» was chosen, thus referring to the well-known exchange of letters between the Polish and German bishops. Attention is drawn to the fact that the President Petro Poroshenko tried to strengthen bilateral relations. The weakness of Polish-Ukrainian relations is cooperation at the society level. It is the deepening of the social level that should contribute to the stability of relations and reduce the impact of the negative phenomena related to the political conflict, which are occasionally present in Polish-Ukrainian relations, especially in the context of historical policy in recent years. ; Досліджується питання еволюції двосторонніх польсько-українських відносин. На основі попередніх академічних досліджень, вдосконалено періодизацію польсько-українських відносин відповідно до сучасних подій. Зазначається, що початок двосторонніх відносин почався вже одразу після відновлення Незалежності обома країнами. Однак на початку 90-х рр. двосторонні відносини не мали значної активності. Причиною для цього стали процеси економічної трансформації, які мали місце після падіння радянської економічної системи, що призвели до послаблення економічної ситуації. Ідейні зародки польсько-українського порозуміння беруть свій початок від діяльності видання «Культура», довкола якого були зосередженні польські та українські ліберальні еліти, які ставили за мету розпочати процес порозуміння між обома народами. Зазначено, що в 2000-х рр. польсько-українські відносини в основному були пов'язані з президенством В.Ющенка та А.Квасневського, а пізніше – Л.Качинського. Персоналізм у відносинах мав позитивні результати, що сприяло інтенсифікації діалогу між країнами. Під кінець каденції В.Ющенка, відносини спали, що було пов'язано з подіями в Україні. Тим не менш, у цей період відбувся старт «Східного партнерства». Після 2014р. двосторонні відносини перейшли у фазу стійкого порозуміння. Було обрано формулу «пробачаємо та просимо вибачення», тим самим відсилалося до відомого обміну листів між польським та німецьким єпископами. Звертається увага на те, що тогочасний президент П.Порошенко намагався посилити двосторонні відносини. Відзначено, що слабкістю польсько-українських відносин є співробітництво на рівні суспільства. Саме поглиблення суспільного рівня повинно сприяти стабільності відносин і зменшити вплив негативних явищ, пов'язаних з конфліктом у політичній площині, які час від часу присутні у польсько-українських відносинах, особливо в контексті історичної політики в останні роки.
Actuality. Our century makes its own adjustments to the understanding of the processes occurring both within the studied cultural entities and in the orbit of their interaction with each other, which is especially actual during the period of transitional and crisis management tendencies at the turn of the millennia. Purpose and methods. The purpose of the article is to determine the universal significance of Eastern and Western cultural-civilizational and state-administrative traditions, as well as the possibility of their organic synthesis in the Ukrainian model of public management. The methodology of the research based on analysis, synthesis, historical, dialectical, abstract-logical and system-structural method involving comparativistics. Results. The research was implemented not in the traditional manner of retrospecting historical connotations and paradigms, but first of all in the form of studying the synergistic component of the superstructural mechanisms, notably the comprehension of the most significant metaphysical determinants that have an essential impact on all spheres of cultural, socio-political and managerial activity of the modern West and East. The Japanese and American models are involved as exemplary advanced management practices. Conclusions and discussion. Despite the conservatism of nationalist traditions and religious order, the East turned out to be more flexible and agile in the management of state and public organizations. Slavic culture at the worldview level imbibed rationalism, pragmatism and personalism of the West along with cordocentrism, existentiality and introversion of the East. The synthesis of individualistic American and collectivistic Japanese management models, as well as their further integration into Ukrainian administrative and social-psychological matrix of personnel management is proposed as a scientific novelty. The practical significance of the work lies in the possibilities of applying these developments in the activities of subjects of economic and socio-cultural sphere. ; Актуальность. Наш век вносит свои коррективы в понимание процессов, происходящих как внутри исследуемых культурных образований, так и в орбите их взаимодействия друг с другом, что особенно актуально в период переходных и кризисных управленческих тенденций на изломе тысячелетий. Цель и методы. Цель статьи – в определении общечеловеческой значимости восточной и западной культурно-цивилизационных и государственно-управленческих традиций, а также возможности их органического синтезирования в украинскую модель общественного менеджмента. Методологической основой исследования стали анализ, синтез, исторический, диалектический, абстрактно-логический и системно-структурный методы с привлечением компаративистики. Результаты. Исследование проведено не в традиционном ключе ретроспекции исторических коннотаций и парадигм, а, в первую очередь, в форме изучения синергетической составляющей надстроечных механизмов, то есть осмысления наиболее значимых метафизических детерминант, которые оказывают существенное влияние на все сферы культурной, общественно-политической и управленческой деятельности современного Запада и Востока. Как образцово-передовые практики менеджмента задействованы японская и американская модели. Выводы и обсуждение. Несмотря на консервативность националистических традиций и религиозного уклада, Восток оказался более гибким и подвижным в вопросах менеджмента государственных и общественных организаций. Славянская культура на мировоззренческом уровне впитала в себя вместе с кордоцентризмом, экзистенциальностью и интровертностью Востока рационализм, прагматизм и персонализм Запада. В качестве научной новизны предложен синтез индивидуалистической американской и коллективистической японской моделей управления, а также их дальнейшая интеграция в украинские административные и социально-психологические матрицы управления персоналом. Практическое значение работы заключается в возможностях применения данных разработок в деятельности субъектов хозяйственной и социокультурной сферы. ; Актуальність. Наше століття вносить свої корективи в розуміння процесів, що відбуваються як усередині досліджуваних культурних утворень, так і в орбіті їх взаємодії одне з одним, що особливо актуально в період перехідних і кризових управлінських тенденцій на зламі тисячоліть. Мета і методи. Мета статті – у визначенні загальнолюдської значущості східної і західної культурно-цивілізаційних і державно-управлінських традицій, а також можливості їх органічного синтезування в українську модель суспільного менеджменту. Методологічною основою дослідження стали аналіз, синтез, історичний, діалектичний, абстрактно-логічний і системно-структурний метод із залученням компаративістики. Результати. Дослідження проведено не в традиційному ключі ретроспекції історичних конотацій і парадигм, а насамперед у формі вивчення синергетичної складової надбудовних механізмів, тобто осмислення найбільш значущих метафізичних детермінант, які мають істотний вплив на всі сфери культурної, суспільно-політичної та управлінської діяльності сучасного Заходу і Сходу. Як зразково-передові практики менеджменту задіяні японська та американська моделі. Висновки та обговорення. Незважаючи на консервативність націоналістичних традицій і релігійного укладу, Схід виявився більш гнучким і рухомим у питаннях менеджменту державних та суспільних організацій. Слов'янська культура на світоглядному рівні увібрала в себе разом із кордоцентризмом, екзистенційністю та інтровертністю Сходу раціоналізм, прагматизм і персоналізм Заходу. Як наукову новизну запропоновано синтез індивідуалістичної американської й колективістської японської моделей управління, а також їх подальшу інтеграцію в українські адміністративні та соціально-психологічні матриці управління персоналом. Практичне значення роботи полягає в можливості застосування цих розробок у діяльності суб'єктів господарської та соціокультурної сфери
Actuality. Our century makes its own adjustments to the understanding of the processes occurring both within the studied cultural entities and in the orbit of their interaction with each other, which is especially actual during the period of transitional and crisis management tendencies at the turn of the millennia. Purpose and methods. The purpose of the article is to determine the universal significance of Eastern and Western cultural-civilizational and state-administrative traditions, as well as the possibility of their organic synthesis in the Ukrainian model of public management. The methodology of the research based on analysis, synthesis, historical, dialectical, abstract-logical and system-structural method involving comparativistics. Results. The research was implemented not in the traditional manner of retrospecting historical connotations and paradigms, but first of all in the form of studying the synergistic component of the superstructural mechanisms, notably the comprehension of the most significant metaphysical determinants that have an essential impact on all spheres of cultural, socio-political and managerial activity of the modern West and East. The Japanese and American models are involved as exemplary advanced management practices. Conclusions and discussion. Despite the conservatism of nationalist traditions and religious order, the East turned out to be more flexible and agile in the management of state and public organizations. Slavic culture at the worldview level imbibed rationalism, pragmatism and personalism of the West along with cordocentrism, existentiality and introversion of the East. The synthesis of individualistic American and collectivistic Japanese management models, as well as their further integration into Ukrainian administrative and social-psychological matrix of personnel management is proposed as a scientific novelty. The practical significance of the work lies in the possibilities of applying these developments in the activities of subjects of economic and socio-cultural sphere. ; Актуальность. Наш век вносит свои коррективы в понимание процессов, происходящих как внутри исследуемых культурных образований, так и в орбите их взаимодействия друг с другом, что особенно актуально в период переходных и кризисных управленческих тенденций на изломе тысячелетий. Цель и методы. Цель статьи – в определении общечеловеческой значимости восточной и западной культурно-цивилизационных и государственно-управленческих традиций, а также возможности их органического синтезирования в украинскую модель общественного менеджмента. Методологической основой исследования стали анализ, синтез, исторический, диалектический, абстрактно-логический и системно-структурный методы с привлечением компаративистики. Результаты. Исследование проведено не в традиционном ключе ретроспекции исторических коннотаций и парадигм, а, в первую очередь, в форме изучения синергетической составляющей надстроечных механизмов, то есть осмысления наиболее значимых метафизических детерминант, которые оказывают существенное влияние на все сферы культурной, общественно-политической и управленческой деятельности современного Запада и Востока. Как образцово-передовые практики менеджмента задействованы японская и американская модели. Выводы и обсуждение. Несмотря на консервативность националистических традиций и религиозного уклада, Восток оказался более гибким и подвижным в вопросах менеджмента государственных и общественных организаций. Славянская культура на мировоззренческом уровне впитала в себя вместе с кордоцентризмом, экзистенциальностью и интровертностью Востока рационализм, прагматизм и персонализм Запада. В качестве научной новизны предложен синтез индивидуалистической американской и коллективистической японской моделей управления, а также их дальнейшая интеграция в украинские административные и социально-психологические матрицы управления персоналом. Практическое значение работы заключается в возможностях применения данных разработок в деятельности субъектов хозяйственной и социокультурной сферы. ; Актуальність. Наше століття вносить свої корективи в розуміння процесів, що відбуваються як усередині досліджуваних культурних утворень, так і в орбіті їх взаємодії одне з одним, що особливо актуально в період перехідних і кризових управлінських тенденцій на зламі тисячоліть. Мета і методи. Мета статті – у визначенні загальнолюдської значущості східної і західної культурно-цивілізаційних і державно-управлінських традицій, а також можливості їх органічного синтезування в українську модель суспільного менеджменту. Методологічною основою дослідження стали аналіз, синтез, історичний, діалектичний, абстрактно-логічний і системно-структурний метод із залученням компаративістики. Результати. Дослідження проведено не в традиційному ключі ретроспекції історичних конотацій і парадигм, а насамперед у формі вивчення синергетичної складової надбудовних механізмів, тобто осмислення найбільш значущих метафізичних детермінант, які мають істотний вплив на всі сфери культурної, суспільно-політичної та управлінської діяльності сучасного Заходу і Сходу. Як зразково-передові практики менеджменту задіяні японська та американська моделі. Висновки та обговорення. Незважаючи на консервативність націоналістичних традицій і релігійного укладу, Схід виявився більш гнучким і рухомим у питаннях менеджменту державних та суспільних організацій. Слов'янська культура на світоглядному рівні увібрала в себе разом із кордоцентризмом, екзистенційністю та інтровертністю Сходу раціоналізм, прагматизм і персоналізм Заходу. Як наукову новизну запропоновано синтез індивідуалістичної американської й колективістської японської моделей управління, а також їх подальшу інтеграцію в українські адміністративні та соціально-психологічні матриці управління персоналом. Практичне значення роботи полягає в можливості застосування цих розробок у діяльності суб'єктів господарської та соціокультурної сфери
Actuality. Our century makes its own adjustments to the understanding of the processes occurring both within the studied cultural entities and in the orbit of their interaction with each other, which is especially actual during the period of transitional and crisis management tendencies at the turn of the millennia. Purpose and methods. The purpose of the article is to determine the universal significance of Eastern and Western cultural-civilizational and state-administrative traditions, as well as the possibility of their organic synthesis in the Ukrainian model of public management. The methodology of the research based on analysis, synthesis, historical, dialectical, abstract-logical and system-structural method involving comparativistics. Results. The research was implemented not in the traditional manner of retrospecting historical connotations and paradigms, but first of all in the form of studying the synergistic component of the superstructural mechanisms, notably the comprehension of the most significant metaphysical determinants that have an essential impact on all spheres of cultural, socio-political and managerial activity of the modern West and East. The Japanese and American models are involved as exemplary advanced management practices. Conclusions and discussion. Despite the conservatism of nationalist traditions and religious order, the East turned out to be more flexible and agile in the management of state and public organizations. Slavic culture at the worldview level imbibed rationalism, pragmatism and personalism of the West along with cordocentrism, existentiality and introversion of the East. The synthesis of individualistic American and collectivistic Japanese management models, as well as their further integration into Ukrainian administrative and social-psychological matrix of personnel management is proposed as a scientific novelty. The practical significance of the work lies in the possibilities of applying these developments in the activities of subjects of economic and socio-cultural sphere. ; Актуальность. Наш век вносит свои коррективы в понимание процессов, происходящих как внутри исследуемых культурных образований, так и в орбите их взаимодействия друг с другом, что особенно актуально в период переходных и кризисных управленческих тенденций на изломе тысячелетий. Цель и методы. Цель статьи – в определении общечеловеческой значимости восточной и западной культурно-цивилизационных и государственно-управленческих традиций, а также возможности их органического синтезирования в украинскую модель общественного менеджмента. Методологической основой исследования стали анализ, синтез, исторический, диалектический, абстрактно-логический и системно-структурный методы с привлечением компаративистики. Результаты. Исследование проведено не в традиционном ключе ретроспекции исторических коннотаций и парадигм, а, в первую очередь, в форме изучения синергетической составляющей надстроечных механизмов, то есть осмысления наиболее значимых метафизических детерминант, которые оказывают существенное влияние на все сферы культурной, общественно-политической и управленческой деятельности современного Запада и Востока. Как образцово-передовые практики менеджмента задействованы японская и американская модели. Выводы и обсуждение. Несмотря на консервативность националистических традиций и религиозного уклада, Восток оказался более гибким и подвижным в вопросах менеджмента государственных и общественных организаций. Славянская культура на мировоззренческом уровне впитала в себя вместе с кордоцентризмом, экзистенциальностью и интровертностью Востока рационализм, прагматизм и персонализм Запада. В качестве научной новизны предложен синтез индивидуалистической американской и коллективистической японской моделей управления, а также их дальнейшая интеграция в украинские административные и социально-психологические матрицы управления персоналом. Практическое значение работы заключается в возможностях применения данных разработок в деятельности субъектов хозяйственной и социокультурной сферы. ; Актуальність. Наше століття вносить свої корективи в розуміння процесів, що відбуваються як усередині досліджуваних культурних утворень, так і в орбіті їх взаємодії одне з одним, що особливо актуально в період перехідних і кризових управлінських тенденцій на зламі тисячоліть. Мета і методи. Мета статті – у визначенні загальнолюдської значущості східної і західної культурно-цивілізаційних і державно-управлінських традицій, а також можливості їх органічного синтезування в українську модель суспільного менеджменту. Методологічною основою дослідження стали аналіз, синтез, історичний, діалектичний, абстрактно-логічний і системно-структурний метод із залученням компаративістики. Результати. Дослідження проведено не в традиційному ключі ретроспекції історичних конотацій і парадигм, а насамперед у формі вивчення синергетичної складової надбудовних механізмів, тобто осмислення найбільш значущих метафізичних детермінант, які мають істотний вплив на всі сфери культурної, суспільно-політичної та управлінської діяльності сучасного Заходу і Сходу. Як зразково-передові практики менеджменту задіяні японська та американська моделі. Висновки та обговорення. Незважаючи на консервативність націоналістичних традицій і релігійного укладу, Схід виявився більш гнучким і рухомим у питаннях менеджменту державних та суспільних організацій. Слов'янська культура на світоглядному рівні увібрала в себе разом із кордоцентризмом, екзистенційністю та інтровертністю Сходу раціоналізм, прагматизм і персоналізм Заходу. Як наукову новизну запропоновано синтез індивідуалістичної американської й колективістської японської моделей управління, а також їх подальшу інтеграцію в українські адміністративні та соціально-психологічні матриці управління персоналом. Практичне значення роботи полягає в можливості застосування цих розробок у діяльності суб'єктів господарської та соціокультурної сфери
Michail Bakhtin's philosophy of act is considered as a metaphysical project. Bakhtin's conception is explored in a wider context of the metaphysical project of Russian existentialism. Interpretations of the term "truth", which correspond to different versions of existentialism, are compared. Shestov's existentialist particularism, Berdiaev's actualistic personalism, Bakhtin's ethical existentialism are analysed. Existentialist implications of Gregory Palama's metaphysics of light are considered. ; В статье рассматривается философия поступка Михаила Бахтина как проект метафизики действия. Концепция Бахтина исследуется в контексте метафизического проекта русского экзистенциализма. Сравниваются интерпретации термина «истина» в различных версиях экзистенциализма. Исследуются экзистенциальный партикуляризм Шестова, ктуалистический персонализм Бердяева, этический экзистенциализм Бахтина. Рассматриваются экзистенциалистские импликации метафизики света Григория Паламы. ЛИТЕРАТУРА Бахтин как философ / Под ред. П.С. Гуревича, Л.А. Гоготишвили. — М.: Наука, 1992. Бахтин М.М. К философии поступка // Философия и социология науки и техники. Ежегодник. 1984-1985. – М.: Наука, 1986. Бердяев Н.А. О рабстве и свободе человека. Опыт персоналистической философии [1939] // Бердяев Н. А. Царство духа и царство кесаря. – М.: Республика, 1995. Бердяев Н.А. Алексей Степанович Хомяков [1912] // Бердяев Н. Собрание сочинений. – Т. V. – Париж: YMCA-Press, 1997. Бердяев Н.А. Истина и откровение. – СПб.: Изд-во Русского Христианского гумани- тарного института, 1996. Бердяев Н.А. О назначении человека. – М.: Республика, 1993. Бердяев Н.А. Самопознание (опыт философской автобиографии). – М.: Международ- ные отношения, 1990. Бузгалин А. В., Булавка Л. А. Следующие сто лет М. Бахтина: диалектика диалога versus метафизика постмодернизма // Вопросы философии. – 2000. – № 6. – С. 119–132. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. – М.: М. О. Вольф, 1903– 1909; Репр. т. 1–4, «Пять континентов», 1954. Етимологічний словник української мови: у 7-ми тт. – Т.2. – К.: Наукова Думка, 1985. Махлин В.Л. Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. Назинцев В.В. Мыслитель Бахтин и теоретик Хайдеггер // М. Бахтин и философская культура ХХ века. – СПб.: Образование, 1991. – Вып. 1., ч. 1. – С. 102–112. Російсько-український словник / За ред. А.Е. Кримського. – Т.1. – Київ, Червоний Шлях: 1924. Словарь української мови / Упорядкував Борис Грінченко. – Київ, 1907-1909. Соловьев В. С. Теоретическая философия // Собрание сочинений в 8 т. – Т. 8. – СПб.: 1903. Трубецкой Е. Н. Свет Фаворский и преображение ума // Русская идея / ред. M.A. Мас- лин. – М.: Республика, 1992. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: в 4-х тт. – М.: Прогресс, 1986. Флоренский П. А. Столп и утверждение истины [1914]. – Т. 1. – М.: Правда, 1990. Хоружий С. С. О старом и новом. – СПб.: Алетейя, 2000. Шестов Л. Афины и Иерусалим // Сочинения в 2-х т. – Т. 1. – М.: Наука, 1993. Bialostosky D.H. Liberal Education, Writing, and the Dialogic Self // Landmark Essays on Bakhtin, Rhetoric, and Writing / Ed. Frank Farmer. – Mahwah, New Jersey: Hermagoras-Erlbaum, 1998. – P. 187–196. Brandist C. The Bakhtin Circle: Philosophy, Culture and Politics. – London: Pluto Press, 2002. De Andia Y. L'Union à Dieu chez Denys l'Aréopagite. – Leiden: Brill, 1996. Dentith S. Bakhtin versus Rhetoric? // Face to Face: Bakhtin in Russia and the West / Ed. C. Adlam, R. Falconer, V. Makhlin, and A. Renfrew. – Sheffield: Sheffield Academic Press, 1997. – P. 311–325. Emerson C. The First Hundred Years of Mikhail Bakhtin. – Princeton: Princeton UP, 1997. Erdinast-Vulcan D. Between the Face and the Voice: Bakhtin meets Levinas // Continental Philosophy Review. – Vol. 41, No.1 (2008). – P. 43–58. Evans F. Genealogy and the problem of affirmation in Nietzsche, Foucault and Bakhtin // Philosophy and Social Criticism. – Vol. 27, No. 3 (2001). – P. 41–65. Herman L.J. A Dictionary of Slavic Word Families. – New York: Columbia UP, 1975. Hirschkop K. Mikhail Bakhtin: An Aesthetic for Democracy. – Oxford: Oxford UP, 1999. Holquist M. Dialogism: Bakhtin and His World. New Accents. – London: Routledge, 1990. Lossky V. À l'image et à la ressemblance de Dieu. – Paris: Aubier-Montaigne, 1967. MacCannell J. F. The Temporality of Textuality: Bakhtin and Derrida // Modern Language Notes. – Vol. 100, No. 5 (Dec., 1985). – P. 968–988. Machek V. Etymologický slovnik jazyka českého a slovenskeho. – Praha: Nakladatelství Československé Akademie Vĕd, 1957. Morson G.S., Emerson С. Mikhail Bakhtin: Creation of a Prosaics. – Stanford: Stanford UP, 1990. Mraovic B. Bakhtin's theory of speech as human agency // Social Responsibility Journal. – Vol. 4, No. 3 (2004). – P. 283–296. Owens J. The Doctrine of Being in the Aristotelian 'Metaphysics'. – Toronto: Pontifical Institute of Medieval Studies, 1978. Patterson D. Literature and Spirit: Essays on Bakhtin and His Contemporaries. – Lexington: The University Press of Kentucky, 1988. Pierson S. W. A Bibliographic Note and Bibliography on Bakhtinian Studies in Poetry (March 15, 2012) // Електронний ресурс. Режим доступу: http://ssrn.com/abstract=2023643 Sandler S. Kierkegaard and Bakhtin's Philosophical Motivation / XIV International Mikhail Bakhtin Conference, University of Bologna, Bertinoro, Italy, July 2011 // Електрон- ний ресурс. Режим доступу: http://ssrn.com/abstract=2045694 The Annotated Bakhtin Bibliography / Ed. by C. Adlam, D. Shepherd. – London: Modern Humanities Research Association, 2000. Tiupa V. "Dialogue of Agreement" as Mikhail Bakhtin's Neo-Rhetoric Project // Russian Journal of Communication. – Vol. I. – No. 3 (2008). – P. 323–330. Todorov T. Mikhaïl Bakhtine, le principe dialogique. – Paris : Seuil, 1981. Vasylchenko A. A. Equivocity of human being in the Aristotelian metaphysics: a personalist version // Філософська думка: спецвипуск Sententiae I Антична і середньовічна філософія. – 2010. – № 1. – С. 20–38. Vasylchenko A. Rorty et Bakhtine: deux visions de la communauté // Hermès. – No. 23-24 (1999). – P. 311–316. Vocabulaire Européen des Philosophies / Sous la direction de Barbara Cassin. – Paris: Seuil & Le Robert, 2004. White E. J. Assessment as Aesthetic Activity: a Bakhtinian Approach / Conference Presentation. – Manuscript: Philosophy of Education Society of Australasia, 2007. Zappen J. P. The Rebirth of Dialogue: Bakhtin, Socrates, and the Rhetorical Tradition. – Albany: SUNY Press, 2004. ; У статті розглядається філософія вчинку Михайла Бахтіна як проект мета фізики дії. Концепція Бахтіна досліджується в контексті метафізичного проекту російського екзистенціалізму. Порівнюються інтерпретації терміна «істина» в різних версіях екзистенціалізму. Досліджуються екзистенційний партикуляризм Шестова, актуалістичний персоналізм Бердяєва, етичний екзистенціалізм Бахтіна. Розглядаються екзистенціалістичні імплікації метафізики світла Григорія Палами. ЛІТЕРАТУРА Бахтин как философ / Под ред. П.С. Гуревича, Л.А. Гоготишвили. — М.: Наука, 1992. Бахтин М.М. К философии поступка // Философия и социология науки и техники. Ежегодник. 1984-1985. – М.: Наука, 1986. Бердяев Н.А. О рабстве и свободе человека. Опыт персоналистической философии [1939] // Бердяев Н. А. Царство духа и царство кесаря. – М.: Республика, 1995. Бердяев Н.А. Алексей Степанович Хомяков [1912] // Бердяев Н. Собрание сочинений. – Т. V. – Париж: YMCA-Press, 1997. Бердяев Н.А. Истина и откровение. – СПб.: Изд-во Русского Христианского гумани- тарного института, 1996. Бердяев Н.А. О назначении человека. – М.: Республика, 1993. Бердяев Н.А. Самопознание (опыт философской автобиографии). – М.: Международ- ные отношения, 1990. Бузгалин А. В., Булавка Л. А. Следующие сто лет М. Бахтина: диалектика диалога versus метафизика постмодернизма // Вопросы философии. – 2000. – № 6. – С. 119–132. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. – М.: М. О. Вольф, 1903– 1909; Репр. т. 1–4, «Пять континентов», 1954. Етимологічний словник української мови: у 7-ми тт. – Т.2. – К.: Наукова Думка, 1985. Махлин В.Л. Михаил Михайлович Бахтин. – М.: РОССПЭН, 2010. Назинцев В.В. Мыслитель Бахтин и теоретик Хайдеггер // М. Бахтин и философская культура ХХ века. – СПб.: Образование, 1991. – Вып. 1., ч. 1. – С. 102–112. Російсько-український словник / За ред. А.Е. Кримського. – Т.1. – Київ, Червоний Шлях: 1924. Словарь української мови / Упорядкував Борис Грінченко. – Київ, 1907-1909. Соловьев В. С. Теоретическая философия // Собрание сочинений в 8 т. – Т. 8. – СПб.: 1903. Трубецкой Е. Н. Свет Фаворский и преображение ума // Русская идея / ред. M.A. Мас- лин. – М.: Республика, 1992. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: в 4-х тт. – М.: Прогресс, 1986. Флоренский П. А. Столп и утверждение истины [1914]. – Т. 1. – М.: Правда, 1990. Хоружий С. С. О старом и новом. – СПб.: Алетейя, 2000. Шестов Л. Афины и Иерусалим // Сочинения в 2-х т. – Т. 1. – М.: Наука, 1993. Bialostosky D.H. Liberal Education, Writing, and the Dialogic Self // Landmark Essays on Bakhtin, Rhetoric, and Writing / Ed. Frank Farmer. – Mahwah, New Jersey: Hermagoras-Erlbaum, 1998. – P. 187–196. Brandist C. The Bakhtin Circle: Philosophy, Culture and Politics. – London: Pluto Press, 2002. De Andia Y. L'Union à Dieu chez Denys l'Aréopagite. – Leiden: Brill, 1996. Dentith S. Bakhtin versus Rhetoric? // Face to Face: Bakhtin in Russia and the West / Ed. C. Adlam, R. Falconer, V. Makhlin, and A. Renfrew. – Sheffield: Sheffield Academic Press, 1997. – P. 311–325. Emerson C. The First Hundred Years of Mikhail Bakhtin. – Princeton: Princeton UP, 1997. Erdinast-Vulcan D. Between the Face and the Voice: Bakhtin meets Levinas // Continental Philosophy Review. – Vol. 41, No.1 (2008). – P. 43–58. Evans F. Genealogy and the problem of affirmation in Nietzsche, Foucault and Bakhtin // Philosophy and Social Criticism. – Vol. 27, No. 3 (2001). – P. 41–65. Herman L.J. A Dictionary of Slavic Word Families. – New York: Columbia UP, 1975. Hirschkop K. Mikhail Bakhtin: An Aesthetic for Democracy. – Oxford: Oxford UP, 1999. Holquist M. Dialogism: Bakhtin and His World. New Accents. – London: Routledge, 1990. Lossky V. À l'image et à la ressemblance de Dieu. – Paris: Aubier-Montaigne, 1967. MacCannell J. F. The Temporality of Textuality: Bakhtin and Derrida // Modern Language Notes. – Vol. 100, No. 5 (Dec., 1985). – P. 968–988. Machek V. Etymologický slovnik jazyka českého a slovenskeho. – Praha: Nakladatelství Československé Akademie Vĕd, 1957. Morson G.S., Emerson С. Mikhail Bakhtin: Creation of a Prosaics. – Stanford: Stanford UP, 1990. Mraovic B. Bakhtin's theory of speech as human agency // Social Responsibility Journal. – Vol. 4, No. 3 (2004). – P. 283–296. Owens J. The Doctrine of Being in the Aristotelian 'Metaphysics'. – Toronto: Pontifical Institute of Medieval Studies, 1978. Patterson D. Literature and Spirit: Essays on Bakhtin and His Contemporaries. – Lexington: The University Press of Kentucky, 1988. Pierson S. W. A Bibliographic Note and Bibliography on Bakhtinian Studies in Poetry (March 15, 2012) // Електронний ресурс. Режим доступу: http://ssrn.com/abstract=2023643 Sandler S. Kierkegaard and Bakhtin's Philosophical Motivation / XIV International Mikhail Bakhtin Conference, University of Bologna, Bertinoro, Italy, July 2011 // Електрон- ний ресурс. Режим доступу: http://ssrn.com/abstract=2045694 The Annotated Bakhtin Bibliography / Ed. by C. Adlam, D. Shepherd. – London: Modern Humanities Research Association, 2000. Tiupa V. "Dialogue of Agreement" as Mikhail Bakhtin's Neo-Rhetoric Project // Russian Journal of Communication. – Vol. I. – No. 3 (2008). – P. 323–330. Todorov T. Mikhaïl Bakhtine, le principe dialogique. – Paris : Seuil, 1981. Vasylchenko A. A. Equivocity of human being in the Aristotelian metaphysics: a personalist version // Філософська думка: спецвипуск Sententiae I Антична і середньовічна філософія. – 2010. – № 1. – С. 20–38. Vasylchenko A. Rorty et Bakhtine: deux visions de la communauté // Hermès. – No. 23-24 (1999). – P. 311–316. Vocabulaire Européen des Philosophies / Sous la direction de Barbara Cassin. – Paris: Seuil & Le Robert, 2004. White E. J. Assessment as Aesthetic Activity: a Bakhtinian Approach / Conference Presentation. – Manuscript: Philosophy of Education Society of Australasia, 2007. Zappen J. P. The Rebirth of Dialogue: Bakhtin, Socrates, and the Rhetorical Tradition. – Albany: SUNY Press, 2004.
