Suchergebnisse

Мета дослідження – проаналізувати оригінальні балети В. Вронського «Олеся» та «Поема Про Марину» крізь призму жіночої образності. Методологія дослідження полягає у застосуванні аналізу історіографії, мистецтвознавчого аналізу балетних вистав, порівняння підходів до трактування жіночих образів у балетах, що дозволило провести науково об'єктивне дослідження. Наукова новизна полягає у вперше проведеному дослідженні балетів В. Вронського «Олеся» та «Поема Про Марину» крізь призму жіночих образів, виявленні зв'язків між цими балетами. Висновки. Центральні жіночі образи у балетних виставах В. Вронського «Олеся» та «Поема Про Марину» стали продовженням жіночих портретів, створених у перших українських балетах «Пан Каньовський» (Бондарівна), «Лілея» (Лілея). В останньому шляхом синтезу класичної та елементів української народної хореографії створено своєрідну лексичну систему українського балету, зокрема жіночого танцю, яка активно розвивалась у хореографічному вирішенні образів Олесі («Олеся») та Марини («Поема про Марину»). Балет «Олеся» став своєрідним майданчиком для відпрацювання прийомів втілення воєнної тематики, що мало масштабний розвиток у «Поемі про Марину». Образи Олесі та Марини стали рушійними у розгортанні балетної дії, але у «Поемі про Марину» образ головної героїні домінує в усіх епізодах. Центральні жіночі образи балетів «Олеся» та «Поема про Марину» посіли гідне місце у галереї жіночих образів українського балетного театру. ; The purpose of the research is to analyze the original ballets by V. Vronskyi "Olesia" and "Рoem about Maryna" through the prism of female imagery. The methodology of the research is to apply the analysis of historiography, art criticism analysis of ballet performances, comparison of approaches to the interpretation of female images in ballets, which allowed to conduct scientifically objective research. Scientific novelty consists in the first conducted study of ballets by V. Vronskyi "Olesia" and "Рoem about Maryna" through the prism of female images, revealing the connections between these ballets. Conclusions The central female images of ballet performances by V. Vronsky "Olesia" and "Рoem about Maryna" were the continuation of female portraits created in the first Ukrainian ballets "Pan Kanovskyi" (Bondarivna), "Lileia" (Lileia). In the last way, the synthesis of classical elements and elements of Ukrainian folk choreography created a unique lexical system of Ukrainian ballet, in particular female dance, which actively developed in the choreographic decision of the images of Olesia (Olesia) and Maryna ("Рoem about Maryna"). The ballet "Olesia" became a kind of platform for the development of techniques for the implementation of military topics, which had a large-scale development in the "Poem about Maryna". The images of Olesia and Maryna became the driving force behind the deployment of ballet action, but in the "Poem about Maryna" the image of the main heroine dominates in all episodes. The central female forms of ballets "Olesia" and "Рoem about Maryna" took a worthy place in the gallery of female images of the Ukrainian ballet theater. ; Цель исследования – проанализировать оригинальные балеты В. Вронского «Олеся» и «Поэма о Марине» сквозь призму женской образности. Методология исследования заключается в применении анализа историографии, искусствоведческого анализа балетных спектаклей, сравнения подходов к трактовке женских образов в балетах, что позволило провести научно объективное исследование. Научная новизна заключается во впервые проведенном исследовании балетов В. Вронского «Олеся» и «Поэма о Марине» сквозь призму женских образов, выявлении связей между этими балетами. Выводы. Центральные женские образы в балетных спектаклях В. Вронского «Олеся» и «Поэма о Марине» стали продолжением женских портретов, созданных в первых украинских балетах «Пан Каневский» (Бондаривна), «Лилея» (Лилея). В последнем путем синтеза классической и элементов украинской народной хореографии создана своеобразная лексическая система украинского балета, в частности женского танца, которая активно развивалась в хореографическом решении образов Олеси («Олеся») и Марины («Поэма о Марине»). Балет «Олеся» стал своеобразной площадкой для отработки приемов воплощения военной тематики, что имело масштабное развитие в «Поэме о Марине». Образы Олеси и Марины стали движущими в развертывании балетного действия, но в «Поэме о Марине» образ главной героини доминирует во всех эпизодах. Центральные женские образы балетов «Олеся» и «Поэма о Марине» заняли достойное место в галерее женских образов украинского балетного театра.

The historical person of the legendary Ukrainian Hetman Mazepa underwent bipolar mythologizing in the centuries after his death in literature, music and fine arts. In European discourse, his person was associated with a romantic rebellious hero who opposed the tyranny of the usurpers – a trend that was in line with the political and social paradigm of revolutionary events and national liberation movements that engulfed many countries in the early 19th century. The idea of freedom, national uplift with self-identification was the driving force of tectonic change on the continent. Mazepa is the embodiment of a hero who went through a difficult and stellar way, found the truth in the struggle for an independent state, and also survived the tragedy, because he witnessed the beginning of the end of Ukrainian independence. The aim of this article is to analyze the process of creating two opposing poetic myths about Hetman Mazepa, which built the artistic discourse in the 19th century. The relevance is n modern socio-cultural trends that exacerbate the idea of national identification, and the figure of the Ukrainian hetman is the most expressive. In our reality, it is important to offer a new look at the sustainable artistic processes that lasted about two hundred years ago. A novelty is the combination of different artistic approach in the whole picture of the confrontation of the two art worlds, based on stylistic aesthetics and propaganda campaign. The methodology is based on a systematic approach in the analysis of historical and art processes and phenomens, which allows to combine them into a wholeness. In conclusion, we argue that the process of creating myth and anti-myth has different time. If the propaganda imperial idea arose immediately after Mazepa's death and went through several stages – from failure to success, the romantic idea of glorifying Mazepa's image was associated with socio-political challenges in Europe in the first half of the 19th century, primarily national identification. Unfortunately, the ...

The article deals with the peculiarities of the artistic realization of the problem of famine in the work of Igor Kachurovsky and representatives of the Ukrainian diaspora, in particular, the nature of the tragic and its embodiment in the poem «The Village in the Abyss» is clarified. It is indicated that the work has a pronounced autobiographical character, which permeates the idea and tragic pathos. Much attention is paid to the spiritual, moral and Christian aspects of human dignity, which makes it possible to connect the tragic with majestic and heroic. Through the prism of suffering and horror, the images of female mother, kulak children and an old grandfather who are doomed to terrifying death in torture by the hands of servants of the totalitarian regime are characterized. The emphasis is on conflict, peculiarities of characterization, artistic detail. It is noted that the tragic problem is revealed polyfunctional: from individual to general, from personal to national. It is revealed that the tragic is revealed due to the conflict between the criminal totalitarian system, which acquired special power in the 30th of the 20th century, and the custom of the people, laid not even for centuries, but for millennia, of extremely complex existential conflicts of Ukrainian statehood. It is indicated that its realization takes place both at the level of the individual, the family, and in the context of the artistic reflection of the extermination of almost a generation of the Ukrainian people through political repressions, the forced removal of Ukrainians to Siberia and the Far East, the famine. ; Висвітлено особливості художньої реалізації проблеми голодомору у творчості Ігоря Качуровського і представників української діаспори, зокрема з'ясовано природу трагічного і її втілення в поемі «Село в безодні». Вказано, що твір має яскраво виражений автобіографічний характер, що увиразнює ідею й трагічний пафос. Вказано, що її реалізація відбувається як на рівні окремої людини, родини, так і в розрізі художнього ...

Статья посвящена исследованию художественных особенностей философских поэм Ивана Франко, отражению в них значительных общественных, политических и этических проблем, характерных для конца XIX начала ХХ века, в частности, для Галичины. Кроме публицистической, политической деятельности, автор стремится художественно осмыслить и воплотить в художественных образах сложные проблемы эпохи. ; The article focuses on investigation of artistic features of Ivan Franko's philosophical poems and reflection of significant social, political and ethical issues inherent to the late 19th early 20th century, particularly for Galicia. Except his publicistic and political activity, the author tries to interpret and reveal the most important problems of his epoch in artistic images.

Встановлено, що, на переконання Алена Бадью, зло проявляє себе в ході здійснення суб'єктом того чи іншого процесу істини, як антипод істини, як перешкода її здійснення. За словами Алена Бадью, зло – це переривання істини під тиском особливих чи особистісних інтересів. З'ясовано, що, за класифікацією Бадью, породжувати істини здатні чотири родові процедури – політичне винайдення, поема, матема та любов. За теорією Алена Бадью, у процесу істини є три основні виміри, кожному з яких відповідає своє «ім'я» чи «фігура» зла. Перший вимір – це подія, яка примушує з'явитися «щось інше», ніж поточні ситуації, думки чи застиглі знання. В рамках даного виміру зло проявляє себе як «личина чи терор», що полягає в тому, аби стверджувати, що стан, який передував виникненню вищеназваної події, був чимось цінним. Другий вимір – це вірність, яка полягає в тому, щоб слідувати «імперативу події». В рамках даного виміру зло виступає як «зрада» і полягає в тому, що не збережено вірність. Третій вимір – це власне істина, яка вибудовує вірність. У цьому вимірі зло виступає як «катастрофа» і полягає в абсолютизації сили істини.

The article offers a new look at the poem by N. Nekrasov "To whom in Russia to live well" and in particular at the philosophy of national drunkenness in the chapter "Drunken night". The paper shows that the initially accepted by Nekrasov installation on the nationality of the poem encountered a tendentiousness of the idea: Nekrasov's own beliefs as a person were pushed by the general democratic ideas professed by Nekrasov as a poet. If Nekrasov admitted to friends that the only happy person in Russia can be drunker, then in the poem — "the epic of peasant life" — the personal idea was pushed by public concern for the drinking people, the workers, the social sufferers. The separation of the two conflicting poles of the problem of drunkenness ("to drink or not to drink?") is supplemented in Nekrasov's poem by the third term — the motive of drunkenness as epic heroism (bogatyrstvo), in which the essence of Russian epic heroism consists in the ability to drink excessively more than others. ; У статті пропонується новий погляд на поему М.О. Некрасова «Кому на Русіжити добре» і зокрема на філософію народного пияцтва в розділі «П'яна ніч».У роботі показано, що спочатку прийнята Некрасовим установка на народність поеми зіткнулася з тенденційністю задуму: власні переконання Некрасова-особистості виявилися потісненими загальними демократичними ідеями,сповідуваними Некрасовим-поетом. Якщо друзям Некрасов зізнавався, що єдиною щасливою людиною на Русі може бути п'яний, то в поемі — «епосі селянського життя» — особистісне уявлення виявилося потісненим суспільною турботою про питущий народ-трудівник, соціального страждальця. Розведеннядвох конфронтуючих полюсів проблеми пияцтва ("пити чи не пити?") доповнюється в поемі Некрасова третім доданком-мотивом пияцтва-богатирства, в якому суть російського богатирства полягає в здатності випити непомірно більше ніж інші.

The article offers a new look at the poem by N. Nekrasov "To whom in Russia to live well" and in particular at the philosophy of national drunkenness in the chapter "Drunken night". The paper shows that the initially accepted by Nekrasov installation on the nationality of the poem encountered a tendentiousness of the idea: Nekrasov's own beliefs as a person were pushed by the general democratic ideas professed by Nekrasov as a poet. If Nekrasov admitted to friends that the only happy person in Russia can be drunker, then in the poem — "the epic of peasant life" — the personal idea was pushed by public concern for the drinking people, the workers, the social sufferers. The separation of the two conflicting poles of the problem of drunkenness ("to drink or not to drink?") is supplemented in Nekrasov's poem by the third term — the motive of drunkenness as epic heroism (bogatyrstvo), in which the essence of Russian epic heroism consists in the ability to drink excessively more than others. ; У статті пропонується новий погляд на поему М.О. Некрасова «Кому на Русіжити добре» і зокрема на філософію народного пияцтва в розділі «П'яна ніч».У роботі показано, що спочатку прийнята Некрасовим установка на народність поеми зіткнулася з тенденційністю задуму: власні переконання Некрасова-особистості виявилися потісненими загальними демократичними ідеями,сповідуваними Некрасовим-поетом. Якщо друзям Некрасов зізнавався, що єдиною щасливою людиною на Русі може бути п'яний, то в поемі — «епосі селянського життя» — особистісне уявлення виявилося потісненим суспільною турботою про питущий народ-трудівник, соціального страждальця. Розведеннядвох конфронтуючих полюсів проблеми пияцтва ("пити чи не пити?") доповнюється в поемі Некрасова третім доданком-мотивом пияцтва-богатирства, в якому суть російського богатирства полягає в здатності випити непомірно більше ніж інші.

Celem pracy jest zbadanie mechanizmów konstruowania pamięci komunikacyjnej mieszkańców współczesnych wsi Hrusiwka (rejon apostołowski obwodu dniepropietrowskiego) i Kapuliwka (rejon nikopolski, obwodu dniepropietrowskiego). Te osady są bezpośrednio związane z lokalizacją na ich terenach Bazawłuckiej (1593-1638) i Czertomlickiej (1652-1709) Siczy oraz z realizacją jednego z najbardziej znanych radzieckich eksperymentów gospodarczych – programu powszechnej elektryfikacji, który zapewniał tworzenie sztucznych mórz i budowę na nich hydroelektrowni. Metodologia badania. Wspierając się na nowoczesnych podejściach metodologicznych w dziedzinie badań nad pamięcią, narzędziach historii mówionej, uogólnianiu fragmentarycznych studiów regionalnych, dokonano analizy związku metanarracji narodowej z historią lokalną. W artykule wykorzystano również metody filmografii, wspierając się na dostępne teksty scenariuszy oraz filmy dokumentalne i fabularne z lat 20-50 XX wieku, które pozwoliły odtworzyć zarówno oficjalne postawy i oceny przemian sowieckich, które są bezpośrednio związane z terytorium i osadami z tego artykułu, jak i pozycję mieszkańców wobec tych procesów. Te metody i ich zastosowanie potwierdzają oryginalność naukową proponowanych badań. Wnioski. Morza potrzebowały przestrzeni, którą postanowili odebrać ludziom. Zniszczone wsie i zalane warstwy kultury, kościoły, inne unikalne budowle sakralne oraz zjawiska przyrodnicze stały się obiektami upamiętnienia i komunikacyjnej pamięci mieszkańców tych osad. Przeanalizowano sposoby "nałożenia" sytuacji ogólnopolitycznej kraju na regionalne konteksty pamiętania, które od początku lat 90. XX wieku zaadaptowały / pasowały do nowego mitu narodowego, w którym poczesne miejsce zajmują kozackie strony historii. Kształtowanie nowej narracji historycznej na początku lat 90. i odpowiadający jej model pamięci, jej wersja komunikacyjna otrzymała tylko dodatkowe bodźce do zachowania i dostosowania się do wymagań czasu. W ten sposób pamięć o przeszłości, z odpowiednimi kodami pamięci i "sława" wsi Hrusiwka i Kapuliwka są wykorzystywane ze względu współczesności. ; Мета роботи полягає у дослідженні механізмів конструювання комунікативної пам'яті мешканців сучасних сіл Грушівка (Апостолівського р-ну Дніпропетровської області) та Капулівкі (Нікопольського р-ну, Дніпропетровської області). Названі населені пункти безпосередньо пов'язані як із розташуванням на цих територіях Базавлуцької (1593-1638 рр.) й Чортомлицької (1652-1709 рр.) Січей, так і з реалізацією одного з найбільш гучних радянських економічних експериментів - програму загальної електрифікації, яка передбачала створення штучних морів та будівництва на них гідроелектростанцій. Методологія дослідження. Спираючись на сучасні методологічні підходи в сфері пам'ятєвих студій, інструментарій усної історії, узагальнення фрагментарних регіональних досліджень, проаналізовано взаємозв'язок національного метанаративу з локальною історією. В статті використано й методи фільмографії, які дозволили, спираючись на доступні тексти сценаріїв, документальні та художні фільми 20-50-х рр. ХХ ст. відтворити як офіційні установки та оцінки радянських перетворень, що безпосередньо пов'язані із територією та населеними пунктами, про які йдеться в статті, так і ставлення місцевих мешканців до цих процесів. Названі методи та їх використання підтверджують новизну запропонованого дослідження. Висновки. Морям потрібен простір, який вирішили відібрати у людей. Знищені села та затоплені разом із ними шари культури, церкви, інші унікальні культові споруди, природні явища стали об'єктами меморіалізації та комунікативної пам'яті мешканців названих населених пунктів. Розглянуто способи «накладання» загальнополітичної ситуації в країні на регіональні контексти пам'ятання, які від початку 90-х рр. ХХ ст. адаптувались/вписувались до нового загальнонаціонального міфу, в якому помітне місце належить козацьким сторінкам історії. Формування нового історичного наративу на початку 90-х рр. та відповідної моделі пам'яті, її комунікативний варіант лише отримав додаткові стимули для збереження й адаптації до вимог часу. Таким чином, пам'ять про минуле, з відповідними кодами пам'яті, й «слава» сіл Грушівка та Капулівка використовується з позицій нинішнього часу. ; The aim of the work is to study the mechanisms of constructing communicative memory of the residents of modern villages of Hrushivka (Apostolove District, Dnipropetrovsk Oblast) and Kapulivka (Nikopol District, Dnipropetrovsk Oblast). The settlements under research are directly connected with the location of the Bazavluk (1593-1638) and Chortomlyk (1652-1709) Siches on their territory and realization of one of the large-scale Soviet economical experiments – the program of general electrification, leading to creation of artificial seas and construction of hydroelectric stations. Research methodology.Proceeding from modern methodological approaches in the sphere of memory studies, instruments of oral history, generalizations of fragmentary regional studies, the interrelation of national meta-narrative with the local history was analyzed. The article employs methods of filmography, which potentiated the definition of both the official directions and assessment of the Soviet transformations, directly connected with the territory and certain localities the article deals with, and the local population's attitude towards these processes, engaging available scripts, documentary and feature films of the 20-ies - 50-ies of the XX century. The methods mentioned above and their implementation stress the novelty of the research. Conclusions Seas need territories, which in this case were taken from people. Destroyed villages and flooded cultures, churches, other unique religious buildings, natural phenomena became the objects of memorialization and communicative memory of the residents of mentioned locations. The article discovers the ways of "imprinting" of the general political situation in the country on the regional contexts of remembering, which have been adapted / fit into a new nation-scale myth since early 90-ies of the XX century, providing the Cossack pages of history with a prominent role. The formation of a new historical narrative in the early 90-ies and the corresponding model of memory, its communicative version received additional incentives for preservation and adaptation to the demands of the time. Thus, the memory of the past, with corresponding memory codes, and the "glory" of the villages of Hrushivka and Kapulivka are used from the standpoint of the present.

Celem pracy jest zbadanie mechanizmów konstruowania pamięci komunikacyjnej mieszkańców współczesnych wsi Hrusiwka (rejon apostołowski obwodu dniepropietrowskiego) i Kapuliwka (rejon nikopolski, obwodu dniepropietrowskiego). Te osady są bezpośrednio związane z lokalizacją na ich terenach Bazawłuckiej (1593-1638) i Czertomlickiej (1652-1709) Siczy oraz z realizacją jednego z najbardziej znanych radzieckich eksperymentów gospodarczych – programu powszechnej elektryfikacji, który zapewniał tworzenie sztucznych mórz i budowę na nich hydroelektrowni. Metodologia badania. Wspierając się na nowoczesnych podejściach metodologicznych w dziedzinie badań nad pamięcią, narzędziach historii mówionej, uogólnianiu fragmentarycznych studiów regionalnych, dokonano analizy związku metanarracji narodowej z historią lokalną. W artykule wykorzystano również metody filmografii, wspierając się na dostępne teksty scenariuszy oraz filmy dokumentalne i fabularne z lat 20-50 XX wieku, które pozwoliły odtworzyć zarówno oficjalne postawy i oceny przemian sowieckich, które są bezpośrednio związane z terytorium i osadami z tego artykułu, jak i pozycję mieszkańców wobec tych procesów. Te metody i ich zastosowanie potwierdzają oryginalność naukową proponowanych badań. Wnioski. Morza potrzebowały przestrzeni, którą postanowili odebrać ludziom. Zniszczone wsie i zalane warstwy kultury, kościoły, inne unikalne budowle sakralne oraz zjawiska przyrodnicze stały się obiektami upamiętnienia i komunikacyjnej pamięci mieszkańców tych osad. Przeanalizowano sposoby "nałożenia" sytuacji ogólnopolitycznej kraju na regionalne konteksty pamiętania, które od początku lat 90. XX wieku zaadaptowały / pasowały do nowego mitu narodowego, w którym poczesne miejsce zajmują kozackie strony historii. Kształtowanie nowej narracji historycznej na początku lat 90. i odpowiadający jej model pamięci, jej wersja komunikacyjna otrzymała tylko dodatkowe bodźce do zachowania i dostosowania się do wymagań czasu. W ten sposób pamięć o przeszłości, z odpowiednimi kodami pamięci i "sława" wsi Hrusiwka i Kapuliwka są wykorzystywane ze względu współczesności. ; Мета роботи полягає у дослідженні механізмів конструювання комунікативної пам'яті мешканців сучасних сіл Грушівка (Апостолівського р-ну Дніпропетровської області) та Капулівкі (Нікопольського р-ну, Дніпропетровської області). Названі населені пункти безпосередньо пов'язані як із розташуванням на цих територіях Базавлуцької (1593-1638 рр.) й Чортомлицької (1652-1709 рр.) Січей, так і з реалізацією одного з найбільш гучних радянських економічних експериментів - програму загальної електрифікації, яка передбачала створення штучних морів та будівництва на них гідроелектростанцій. Методологія дослідження. Спираючись на сучасні методологічні підходи в сфері пам'ятєвих студій, інструментарій усної історії, узагальнення фрагментарних регіональних досліджень, проаналізовано взаємозв'язок національного метанаративу з локальною історією. В статті використано й методи фільмографії, які дозволили, спираючись на доступні тексти сценаріїв, документальні та художні фільми 20-50-х рр. ХХ ст. відтворити як офіційні установки та оцінки радянських перетворень, що безпосередньо пов'язані із територією та населеними пунктами, про які йдеться в статті, так і ставлення місцевих мешканців до цих процесів. Названі методи та їх використання підтверджують новизну запропонованого дослідження. Висновки. Морям потрібен простір, який вирішили відібрати у людей. Знищені села та затоплені разом із ними шари культури, церкви, інші унікальні культові споруди, природні явища стали об'єктами меморіалізації та комунікативної пам'яті мешканців названих населених пунктів. Розглянуто способи «накладання» загальнополітичної ситуації в країні на регіональні контексти пам'ятання, які від початку 90-х рр. ХХ ст. адаптувались/вписувались до нового загальнонаціонального міфу, в якому помітне місце належить козацьким сторінкам історії. Формування нового історичного наративу на початку 90-х рр. та відповідної моделі пам'яті, її комунікативний варіант лише отримав додаткові стимули для збереження й адаптації до вимог часу. Таким чином, пам'ять про минуле, з відповідними кодами пам'яті, й «слава» сіл Грушівка та Капулівка використовується з позицій нинішнього часу. ; The aim of the work is to study the mechanisms of constructing communicative memory of the residents of modern villages of Hrushivka (Apostolove District, Dnipropetrovsk Oblast) and Kapulivka (Nikopol District, Dnipropetrovsk Oblast). The settlements under research are directly connected with the location of the Bazavluk (1593-1638) and Chortomlyk (1652-1709) Siches on their territory and realization of one of the large-scale Soviet economical experiments – the program of general electrification, leading to creation of artificial seas and construction of hydroelectric stations. Research methodology.Proceeding from modern methodological approaches in the sphere of memory studies, instruments of oral history, generalizations of fragmentary regional studies, the interrelation of national meta-narrative with the local history was analyzed. The article employs methods of filmography, which potentiated the definition of both the official directions and assessment of the Soviet transformations, directly connected with the territory and certain localities the article deals with, and the local population's attitude towards these processes, engaging available scripts, documentary and feature films of the 20-ies - 50-ies of the XX century. The methods mentioned above and their implementation stress the novelty of the research. Conclusions Seas need territories, which in this case were taken from people. Destroyed villages and flooded cultures, churches, other unique religious buildings, natural phenomena became the objects of memorialization and communicative memory of the residents of mentioned locations. The article discovers the ways of "imprinting" of the general political situation in the country on the regional contexts of remembering, which have been adapted / fit into a new nation-scale myth since early 90-ies of the XX century, providing the Cossack pages of history with a prominent role. The formation of a new historical narrative in the early 90-ies and the corresponding model of memory, its communicative version received additional incentives for preservation and adaptation to the demands of the time. Thus, the memory of the past, with corresponding memory codes, and the "glory" of the villages of Hrushivka and Kapulivka are used from the standpoint of the present.

The article is devoted to the problem of searching of cultural identity in Caribbean's francophone literature. The aim of the research is the duality of influenceof literary traditions of France and Africa in the poem "Notebook of a Return to the Native Land» by Martinican writer Aimé Césaire. The topicality of this work is caused by the political and the spiritual question of the Carribean islands which appeared last decade and which is important for all postcolonial area. The material for this article consists of the basic books by foreign scientists who studied the writer's works and tried to understand ethno-cultural and spiritual problems in francophone Caribbean literature. The result of this work is the identification of artistic expression's modern methods and the examples of its original discourse. It was concluded that due to the narrator's internal revolution, his transcultural "traveling" and rethinking of its history, the poem asserts Caribbean identity in the cultural mosaic of Latin America.Keywords: francophone literature, the Caribbean basin, Aimé Césaire, national identity, negritude. ; Стаття присвячена проблемі пошуку культурної самобутності в літературі Карибського басейну. Метою дослідження є осмислення подвійності впливів літературних і культурних традицій Франції та Африки у поемі «Щоденник повернення в рідну країну» мартініканского письменника Еме Сезера. Актуальність цієї роботи зумовлена політичним і духовним питан- ням Карибського бассейну, яке з'явилось в останні десятиріччя і яке є важливим для всього постколоніального простору. Матеріалом для цієї статті стали базові роботи зарубіжних учених, які вивчали творчість письменника та намагалися осмислити етнокультурні та духовні проблеми франкофонной літератури Карибських островів. Результатом цієї роботи стало виявлення сучасних способів художнього вираження у поемі і надання прикладів її самобутнього дискурсу. Зроблено висновок, що внаслідок внутрішньої ре- волюції ліричного героя, транскультурної «подорожі» та переосмислення своєї історіі, поема стверджує карибську ідентичність в культурній мозаїці Латинської Америки.Ключові слова: франкофонна література, Карибського басейну, Еме Сезер, національна самобутність, негритюд. Статья посвящена проблеме поиска культурной самобытности в литературе Карибского бассейна. Целью исследования является осмысление двойственности влияния литературных традиций Франции и Африки в поэме «Дневник возвращения в родную страну» мартиниканского писателя Эме Сезэра. Актуальность этой работы обусловлена политическим и духовным вопросом Карибского бассейна, появившимся в последние десятилетия и важным для всего постколониального пространства. Материалом для этой статьи стали базовые работы зарубежных ученых, которые изучали творчество писателя и пытались осмыслить этнокультурные и духовные проблемы франкофонной литературы Карибских островов. Результатом этой работы стало выявление современных способов художественного выражения в поэме и приведение примеров её самобытного дискурса. Был сделан вывод, что вследствие внутренней революции внутреннего героя, его транскультурного «путешествия» и переосмысления своей истории, поэма утверждает карибскую идентичность в культурной мозаике Латинской Америки.Ключевые слова: франкофонная литература, Карибский бассейн, Эме Сезэр, национальная самобытность, негритюд. The article is devoted to the problem of searching of cultural identity in Caribbean's francophone literature. The aim of the research is the duality of influenceof literary traditions of France and Africa in the poem "Notebook of a Return to the Native Land» by Martinican writer Aimé Césaire. The topicality of this work is caused by the political and the spiritual question of the Carribean islands which appeared last decade and which is important for all postcolonial area. The material for this article consists of the basic books by foreign scientists who studied the writer's works and tried to understand ethno-cultural and spiritual problems in francophone Caribbean literature. The result of this work is the identification of artistic expression's modern methods and the examples of its original discourse. It was concluded that due to the narrator's internal revolution, his transcultural "traveling" and rethinking of its history, the poem asserts Caribbean identity in the cultural mosaic of Latin America.Keywords: francophone literature, the Caribbean basin, Aimé Césaire, national identity, negritude.

Висвітлюється стан зміни сприйняття естетичної загальнокультурної парадигми, що ґрунтується на відповідних ідеологічних партійних резолюціях радянських часів. Акцентується конфронтація соцреалізму, що на тепер постає завершеним феноменом та інтерпретується як версія масової культури, з модернізмом та авангардизмом (Д. Затонський). Увагу приділено тотально-ідеологічному спрямуванню мистецтва для дітей, коли дитина набуває статусу "державної власності", а її свідомість через літературу формується в перспективі завуальованого атеїзму. Внаслідок цього творча авторська свідомість, "стерилізована" від релігійної домінанти, діє в ущільненому діапазоні текстів дитячої літератури, типологічно залежному від ідейного, тематичного та жанрового канону. Своєрідній ревізії підлягає знакова поема Едуарда Багрицького "Смерть піонерки", сучасне прочитання якої радикально змінює її первісне рецептивне навантаження. ; Рассматривается состояние изменения восприятия эстетической общекультурной парадигмы, основанной на соответствующих идеологических партийных резолюциях советских времен. Акцентируется на конфронтации соцреализма, который на данный момент считается завершенным феноменом и интерпретируется как версия массовой культуры, с модернизмом и авангардизмом (Д. Затонский). Внимание уделяется тотально идеологическому направлению искусства для детей, когда ребенок получает статус "государственной собственности", а его сознание с помощью литературы формируется в перспективе завуалированного атеизма. В результате, творческое авторское сознание, "стерилизованное" от религиозной доминанты, действует в уплотненном диапазоне текстов детской литературы, типологически зависимом от идейного, тематического и жанрового канона. Своеобразной ревизии подлежит знаковая поэма Эдуарда Багрицкого "Смерть пионерки", современное прочтение которой радикально меняет ее первоначальную рецептивную нагрузку. ; The article treats the status of the change of aesthetic general cultural paradigm in the period of socialist realism, which raises as completed phenomenon and is interpreted as a version of popular culture (Tatiana Sverbilova), or "artistic force field" (Leonid Geller, Antoine Bodin) with the kitsch basis of the "politicization of aesthetics" (Tamara Hundorova), on the basis of their respective ideological party resolutions of Soviet times. The confrontation with social realism with the modernism and avant-garde (Dmitry Zatonsky) is accentuated. Maria Litovska notices that in totally-ideological tendency of art when the child has acquired the status of State property, her consciousness through literature was formed in perspective of latent atheism. Literature was changed into "long-term propaganda element" (Andrei Fateev). As a result, the range of texts of children's literature suffered from the ideological, thematic and genre compression, those "atheistic times" the "atheists union" generated a faith in the original "worshipping" of Joseph Stalin. Party strategy of socialist realism began its practice actively and rigidly, basing on literature for children, which suffered not only from the compression of the genre spectrum of texts, but also from the selection of the necessary to a child themes, motifs, images. This children's literature lost not only its creative originality, but also a thinking recipient. It became a powerful tool of total ideologization of society, by its world outlook program, first of all, depriving the younger generation of faith in God. The poem by Eduard Bagritsky "Death of Pioneer" is analyzed as a typical example of such an ideologization. The poem was based on real events, the renunciation of God appears highest feat. In Soviet times, from the position of former ideological platform, the poem has received extremely appreciation. The heroization of the image of the dying Valentina in the times of socialist realism has contributed to strengthening in the consciousness of recipients her implicit atheistic faith. The suggestive resource of the text is reinforced by phonetic and syntactic repetitions: alliterations, anaphoras, lexical repetitions, variated duplicate address of the girl's name, parallelisms, as well as a number of rhetorical questions and calls. Bravura pathos of trochee trimeter poem "Youth Guided Us", which became the famous song, tragically contrasts with the suffering of girl's mother. Despite the fact that the ideology of socialist realism aspired to "sterilize" the author's consciousness of the religious dominants in the case of other children's classics – Agniya Barto, Samuil Marshak, Nicholay Nossov, Korney Chukovsky, refusing to accept the principles of the method, especially total atheism, deviation from the Soviet standard of art for children, provided their lyrics (of course, along with high artistic value and diversification), by the ability to move from contemporaneity to the space of "great time".

Висвітлюється стан зміни сприйняття естетичної загальнокультурної парадигми, що ґрунтується на відповідних ідеологічних партійних резолюціях радянських часів. Акцентується конфронтація соцреалізму, що на тепер постає завершеним феноменом та інтерпретується як версія масової культури, з модернізмом та авангардизмом (Д. Затонський). Увагу приділено тотально-ідеологічному спрямуванню мистецтва для дітей, коли дитина набуває статусу "державної власності", а її свідомість через літературу формується в перспективі завуальованого атеїзму. Внаслідок цього творча авторська свідомість, "стерилізована" від релігійної домінанти, діє в ущільненому діапазоні текстів дитячої літератури, типологічно залежному від ідейного, тематичного та жанрового канону. Своєрідній ревізії підлягає знакова поема Едуарда Багрицького "Смерть піонерки", сучасне прочитання якої радикально змінює її первісне рецептивне навантаження. ; Рассматривается состояние изменения восприятия эстетической общекультурной парадигмы, основанной на соответствующих идеологических партийных резолюциях советских времен. Акцентируется на конфронтации соцреализма, который на данный момент считается завершенным феноменом и интерпретируется как версия массовой культуры, с модернизмом и авангардизмом (Д. Затонский). Внимание уделяется тотально идеологическому направлению искусства для детей, когда ребенок получает статус "государственной собственности", а его сознание с помощью литературы формируется в перспективе завуалированного атеизма. В результате, творческое авторское сознание, "стерилизованное" от религиозной доминанты, действует в уплотненном диапазоне текстов детской литературы, типологически зависимом от идейного, тематического и жанрового канона. Своеобразной ревизии подлежит знаковая поэма Эдуарда Багрицкого "Смерть пионерки", современное прочтение которой радикально меняет ее первоначальную рецептивную нагрузку. ; The article treats the status of the change of aesthetic general cultural paradigm in the period of socialist realism, which raises as completed phenomenon and is interpreted as a version of popular culture (Tatiana Sverbilova), or "artistic force field" (Leonid Geller, Antoine Bodin) with the kitsch basis of the "politicization of aesthetics" (Tamara Hundorova), on the basis of their respective ideological party resolutions of Soviet times. The confrontation with social realism with the modernism and avant-garde (Dmitry Zatonsky) is accentuated. Maria Litovska notices that in totally-ideological tendency of art when the child has acquired the status of State property, her consciousness through literature was formed in perspective of latent atheism. Literature was changed into "long-term propaganda element" (Andrei Fateev). As a result, the range of texts of children's literature suffered from the ideological, thematic and genre compression, those "atheistic times" the "atheists union" generated a faith in the original "worshipping" of Joseph Stalin. Party strategy of socialist realism began its practice actively and rigidly, basing on literature for children, which suffered not only from the compression of the genre spectrum of texts, but also from the selection of the necessary to a child themes, motifs, images. This children's literature lost not only its creative originality, but also a thinking recipient. It became a powerful tool of total ideologization of society, by its world outlook program, first of all, depriving the younger generation of faith in God. The poem by Eduard Bagritsky "Death of Pioneer" is analyzed as a typical example of such an ideologization. The poem was based on real events, the renunciation of God appears highest feat. In Soviet times, from the position of former ideological platform, the poem has received extremely appreciation. The heroization of the image of the dying Valentina in the times of socialist realism has contributed to strengthening in the consciousness of recipients her implicit atheistic faith. The suggestive resource of the text is reinforced by phonetic and syntactic repetitions: alliterations, anaphoras, lexical repetitions, variated duplicate address of the girl's name, parallelisms, as well as a number of rhetorical questions and calls. Bravura pathos of trochee trimeter poem "Youth Guided Us", which became the famous song, tragically contrasts with the suffering of girl's mother. Despite the fact that the ideology of socialist realism aspired to "sterilize" the author's consciousness of the religious dominants in the case of other children's classics – Agniya Barto, Samuil Marshak, Nicholay Nossov, Korney Chukovsky, refusing to accept the principles of the method, especially total atheism, deviation from the Soviet standard of art for children, provided their lyrics (of course, along with high artistic value and diversification), by the ability to move from contemporaneity to the space of "great time".

Мета роботи. У статті охарактеризовані фортепіанні твори В.Косенка житомирського періоду роботи майстра. Доведено, що увагу митця привертали різні сфери людського життя і діяльності: політико-громадянський пафос, романтика праці, духовний світ сучасника. Методологія дослідження полягає в застосуванні історико-логічного методу аналізу даних для розкриття ретроспективного масиву даних, щодо репертуару у житомирський період творчості В.Косенка як виконавця. Наукова новизна. Оцінена робота камерного тріо (Косенко – Скороход – Коломойцев). Проаналізовані твори, написані В. Косенком упродовж житомирського періоду діяльності. Встановлено, що наприкінці житомирського періоду творчості в інтонаційній сфері музики В.Косенка помітні серйозні зміни, зокрема він все більше звертається до народних джерел. В публікації стверджується, що ім'я В. Косенка посідає особливе місце в українській культурі першої половини ХХ ст. Композитор зумів залишити свій неповторний слід у розвитку майже всіх форм української музичної культури. Доведено, що інструментальні твори великої форми В.Косенка, створені у період розквіту його творчості, представлені автографами таких симфонічних творів, як Героїчна увертюра для великого симфонічного оркестру оp. 21, що увійшла до золотого фонду української музики, та Симфонічна поема на молдавські теми ор. 26; концерти для солюючих інструментів з оркестром: автографи Л.М.Ревуцького та Г.І.Майбороди концерту c-moll для фортепіано з оркестром ор. 23, які оркестрували його за клавіром Косенка; клавір і чернетки партитури концерту cis-moll ор. 21 та концерту B-dur для фортепіано з оркестром, концерт a-moll для скрипки з оркестром оp. 6 у редакції Г.І.Майбороди. Висновки. На базі значного фактичного матеріалу встановлено, що музика В.Косенка у житомирський період творчості відзначалася новою жанровою спрямованістю. З кінця 20-х років камерна інструментальна і вокальна творчість відступає перед масовими жанрами музики (пісня-хор, солоспів на актуальну громадянську тематику, пісні-марші для духового оркестру, хори, гармонізації й обробки народних пісень, дитячий репертуар для виконання в музичних школах, нарешті оркестрові твори). Такі зміни майже напевно були зумовлені потребою безпосередньої «розмови» композитора з новою аудиторією. ; Objective. The piano works of V. Kosenko within the Zhytomyr period of the master 's work are described in the article. Substantiated that the artist's attention was attracted by various spheres of human life and activities: political and civic pathos, labour romance, spiritual world of the contemporary. The research methodology is presented by application of the historical and logical method of data analysis in order to reveal the retrospective data set of the repertoire of V. Kosenko's work as a performer within the Zhytomyr period. Scientific novelty. The work of the chamber trio (Kosenko – Skorokhod – Kolomoytsev) was evaluated. Works written by V. Kosenko during the Zhytomyr period of activities are analyzed. It is established that at the end of the Zhytomyr creativity period serious changes in the intonation sphere of V. Kosenko's music are noticeable, in particular he increasingly turns to folk sources. The composer managed to leave his unique mark in the development of almost all forms of Ukrainian musical culture. It is proved that the instrumental works of V. Kosenko's great form, created during the heyday of his work, are represented by autographs of such symphonic works as the Heroic Overture for Grand Symphony Orchestra op. 21, which was included in the golden fund of Ukrainian music, and the Symphonic poem on Moldavian themes op. 26; concerts for solo instruments with orchestra: autographs of L. M. Revutsky and G. I. Maiboroda c-moll concerto for piano and orchestra op. 23, who orchestrated it on Kosenko's piano; piano and drafts of the score of the concerto cis-moll op. 21 and B-dur concerto for piano and orchestra, a-moll concerto for violin and orchestra op. 6 edited by G. I. Maiboroda. Conclusions. It is established on the basis of significant facts that V. Kosenko's music within the Zhytomyr period of creativity was marked by a new genre orientation. Since the late 20's chamber instrumental and vocal creativity has given way to mass genres of music (song-choir, solo songs on current civic themes, march songs for brass band, choirs, harmonization and arrangement of folk songs, children's repertoire for performance in music schools and, finally, orchestral works). Such changes were almost, certainly, were caused by the need for a direct "conversation" of the composer with a new audience.

Мета роботи. У статті охарактеризовані фортепіанні твори В.Косенка житомирського періоду роботи майстра. Доведено, що увагу митця привертали різні сфери людського життя і діяльності: політико-громадянський пафос, романтика праці, духовний світ сучасника. Методологія дослідження полягає в застосуванні історико-логічного методу аналізу даних для розкриття ретроспективного масиву даних, щодо репертуару у житомирський період творчості В.Косенка як виконавця. Наукова новизна. Оцінена робота камерного тріо (Косенко – Скороход – Коломойцев). Проаналізовані твори, написані В. Косенком упродовж житомирського періоду діяльності. Встановлено, що наприкінці житомирського періоду творчості в інтонаційній сфері музики В.Косенка помітні серйозні зміни, зокрема він все більше звертається до народних джерел. В публікації стверджується, що ім'я В. Косенка посідає особливе місце в українській культурі першої половини ХХ ст. Композитор зумів залишити свій неповторний слід у розвитку майже всіх форм української музичної культури. Доведено, що інструментальні твори великої форми В.Косенка, створені у період розквіту його творчості, представлені автографами таких симфонічних творів, як Героїчна увертюра для великого симфонічного оркестру оp. 21, що увійшла до золотого фонду української музики, та Симфонічна поема на молдавські теми ор. 26; концерти для солюючих інструментів з оркестром: автографи Л.М.Ревуцького та Г.І.Майбороди концерту c-moll для фортепіано з оркестром ор. 23, які оркестрували його за клавіром Косенка; клавір і чернетки партитури концерту cis-moll ор. 21 та концерту B-dur для фортепіано з оркестром, концерт a-moll для скрипки з оркестром оp. 6 у редакції Г.І.Майбороди. Висновки. На базі значного фактичного матеріалу встановлено, що музика В.Косенка у житомирський період творчості відзначалася новою жанровою спрямованістю. З кінця 20-х років камерна інструментальна і вокальна творчість відступає перед масовими жанрами музики (пісня-хор, солоспів на актуальну громадянську тематику, пісні-марші для духового оркестру, хори, гармонізації й обробки народних пісень, дитячий репертуар для виконання в музичних школах, нарешті оркестрові твори). Такі зміни майже напевно були зумовлені потребою безпосередньої «розмови» композитора з новою аудиторією. ; Objective. The piano works of V. Kosenko within the Zhytomyr period of the master 's work are described in the article. Substantiated that the artist's attention was attracted by various spheres of human life and activities: political and civic pathos, labour romance, spiritual world of the contemporary. The research methodology is presented by application of the historical and logical method of data analysis in order to reveal the retrospective data set of the repertoire of V. Kosenko's work as a performer within the Zhytomyr period. Scientific novelty. The work of the chamber trio (Kosenko – Skorokhod – Kolomoytsev) was evaluated. Works written by V. Kosenko during the Zhytomyr period of activities are analyzed. It is established that at the end of the Zhytomyr creativity period serious changes in the intonation sphere of V. Kosenko's music are noticeable, in particular he increasingly turns to folk sources. The composer managed to leave his unique mark in the development of almost all forms of Ukrainian musical culture. It is proved that the instrumental works of V. Kosenko's great form, created during the heyday of his work, are represented by autographs of such symphonic works as the Heroic Overture for Grand Symphony Orchestra op. 21, which was included in the golden fund of Ukrainian music, and the Symphonic poem on Moldavian themes op. 26; concerts for solo instruments with orchestra: autographs of L. M. Revutsky and G. I. Maiboroda c-moll concerto for piano and orchestra op. 23, who orchestrated it on Kosenko's piano; piano and drafts of the score of the concerto cis-moll op. 21 and B-dur concerto for piano and orchestra, a-moll concerto for violin and orchestra op. 6 edited by G. I. Maiboroda. Conclusions. It is established on the basis of significant facts that V. Kosenko's music within the Zhytomyr period of creativity was marked by a new genre orientation. Since the late 20's chamber instrumental and vocal creativity has given way to mass genres of music (song-choir, solo songs on current civic themes, march songs for brass band, choirs, harmonization and arrangement of folk songs, children's repertoire for performance in music schools and, finally, orchestral works). Such changes were almost, certainly, were caused by the need for a direct "conversation" of the composer with a new audience.