У статті проводиться демаркація концептів «суб'єкт політики», «політичний ак-тор», «агент політичних відносин», що застосовуються для позначення сил, що діють в політичному процесі. Здійснюється спроба концептуалізації категорії «політичний актор», маючі на увазі уособлених учасників політичного життя. ; В статье проводится демаркация концептов «субъект политики», «политический актер», «агент политических отношений», применяемых для обозначения сил, действующих в политическом процессе. Осуществляется попытка концептуализации категории «политический актер», в рамках которой имеются в виду обособленные участники политической жизни. ; The article demarcation of concepts «subject policy,» «political actor», «agent of political relations,» used to describe the forces acting in the political process. Attempting to conceptualizing the category of «political actor», referring to the separate participants in the political life.
The article deals with the concept of «media», «mediatization policy», «mediacracy», «media space.» Argued that from the point of view of political science media policy should be seen as the process by which the government, political parties, citizens and other political actors seeking to influence the media to conform their activities to their interests, namely, to manage the social and political implications of the new media technologies. ; В статье рассматриваются понятия «медиа», «медиатизация политики», «медиакратия», «медиапространство». Аргументируется, чтос точки зрения политологии медиаполитику следует рассматривать как процесс, в результате которого государство, политические партии, граждане и другие политические актеры стремятся влиять на СМИ с целью подчинения их деятельности своим интересам, а именно, управлять социально-политическими последствиями распространения новейших технологий СМИ. ; У статті розглядаються поняття «медіа», «медіатизація політики», «медіакратія», «медіапростор». Аргументується, що з погляду політології медіаполітику варто розглядати як процес, у результаті якого держава, політичні партії, громадяни й інші політичні актори прагнуть впливати на ЗМІ з метою підпорядкування їхньої діяльності своїм інтересам, а саме, управляти соціально-політичними наслідками поширення новітніх технологій ЗМІ.
The article analyzes the factors, which influenced the structure transformation of the Labour Party of the United Kingdom. The author highlighted the nature and features of the transformation at each stage, starting from the party's foundation, till the leadership of T. Blair, and determined the causes and effects of the changes in the party structure. ; Статья посвящена анализу факторов, которые повлияли на изменения в организационной структуре Лейбористской партии Соединенного королевства. Автор подчеркнул характер и особенности трансформации на каждом этапе, начиная от основания партии, к руководству Т. Блэра и определил причины и последствия изменений в партийной структуре. ; Стаття присвячена аналізу чинників, які вплинули на зміни в організаційній структурі Лейбористської партії Сполученого королівства. Автор підкреслив характер і особливості трансформації на кожному етапі, починаючи від заснування партії, до керівництва Т. Блера та визначив причини і наслідки змін у партійній структурі.
The article analyzes the factors, which influenced the structure transformation of the Labour Party of the United Kingdom. The author highlighted the nature and features of the transformation at each stage, starting from the party's foundation, till the leadership of T. Blair, and determined the causes and effects of the changes in the party structure. ; Статья посвящена анализу факторов, которые повлияли на изменения в организационной структуре Лейбористской партии Соединенного королевства. Автор подчеркнул характер и особенности трансформации на каждом этапе, начиная от основания партии, к руководству Т. Блэра и определил причины и последствия изменений в партийной структуре. ; Стаття присвячена аналізу чинників, які вплинули на зміни в організаційній структурі Лейбористської партії Сполученого королівства. Автор підкреслив характер і особливості трансформації на кожному етапі, починаючи від заснування партії, до керівництва Т. Блера та визначив причини і наслідки змін у партійній структурі.
Actuality of the article`s material is connected with the considerable social and ideological influence over the development of modern state campaign as for Presidential elections in 2010. During the period of these elections political actors – Victor Yanukovych – have demonstrated the variety of president election strategies based upon the exchange and convertation of different types of the capital. The analysis of the converting electoral strategies used to see the qualitative and descriptive characteristics of modern Ukrainian politics and estimate its efficiency and maturity. ; Актуальность материала, изложенного в статье, обусловлена значительным социальным и идеологическим влиянием, которое оказала кампания по выборам Президента Украины 2010 года. Ее политические игроки, в частности В.Ф. Янукович, продемонстрировали разноплановые предвыборные стратегии, которые являются отображением конвертации разнообразных видов капитала. Анализ примененных во время президентской кампании конвертационных избирательных стратегий позволяет взглянуть на сущностные характеристики современного украинского политикума, дать оценку степени его эффективности и зрелости, как в целом, так и отдельных политических актеров ; Актуальність матеріалу, викладеного у статті, зумовлена значним соціальним та ідеологічним впливом, який створила кампанія з виборів Президента України 2010 року. Її політичні гравці, зокрема В. Ф. Янукович, продемонстрували різнопланові передвиборчі стратегії, які є відображенням конвертації різноманітних видів капіталу. Аналіз застосованих під час президентської кампанії конвертаційних виборчих стратегій дозволяє поглянути на сутнісні характеристики сучасного українського політикуму, дати оцінку ступеню його ефективності та зрілості, як у цілому, так і окремих політичних акторів.
A term «political networks» as an approach to political processes analysis is beingresearched. General characteristic of factors and peculiarities of political networksfunctioning is being conducted, appropriateness of the given conception application is being justified. ; Исследуется понятие «политической сети» как подхода к анализуполитических процессов. Производится общая характеристика факторов иособенностей функционирования политических сетей, обосновываетсяцелесообразность использования данной концепции ; Досліджується поняття «політичної мережі» як підходу до аналізу політичнихпроцесів. Здійснюється загальна характеристика чинників та особливостейфункціонування політичних мереж, обґрунтовується доцільність використанняданої концепції.
У статті йдеться про «політичну іміджеву стратегію» на різних рівнях становлення складників цього феномену. Цей феномен існував завжди, але у різних проявах. Це зумовило виокремлення ключових стадій у розумінні та трактуванні поняття «стратегія»: стадія «мілітаристської взаємодії», «дипломатичної співпраці» та «інформаційно-комунікативна». Стадія «мілітаристської взаємодії» ознаменована інтуїтивним підходом до розуміння стратегії. Наступна стадія «дипломатичної співпраці» характеризується тим, що стратегія починає свідомо осмислюватися науковцями, наслідком чого стає дослідження стратегічних питань у ключі м'якої сили та застосування отриманих результатів на практиці. А вже на «інформаційно-комунікативній» стадії поняття «стратегія» виокремлюється у конкретних прикладних науках, чим зумовлює її виявлення в політико-іміджевому контексті. На підставі аналізу праць провідних фахівців із досліджуваної проблематики виявлено, що іміджу політичних акторів завжди притаманна певна стратегія. Це зумовило потребу розглянути іміджеву стратегію в політичному контексті. Визначено, що політична іміджева стратегія становить комплексний план, сукупність дій, розроблення та реалізація яких передбачає побудову прийомів, маневрів, технік, методик, застосування технологій, спрямованих на подолання наявного положення чи ситуації (за потреби – уникнення) для побудови, відновлення, просування чи «очищення» іміджу політичного діяча. ; The article is devoted to the research of the «political image strategy» concept in different formational periods of this phenomenon constituents. The research has established that the understanding of this phenomenon was always existing, but in different formations. Thus, there were conditionally distinguished three key stages in understanding and interpreting the notion of «strategy»: «militaristic interaction», «diplomatic cooperation» and «informational and communicative» stage. The «militaristic interaction» stage was marked by an intuitive approach to understanding the strategy. The next stage of «diplomatic cooperation» is characterized by the fact that the strategy begins to deliberately be interpreted by scientists, which results in the study of strategic issues in the key of soft power and the application of the results in practice. And in the «information-communicative» stage, the concept of «strategy» is distinguished in specific applied sciences, which predetermines its discovery in the politico-image context. By virtue of the analysis of leading specialists' works on the studied problem, the research has discovered that the image of political actors is always inherent in a certain strategy. This has caused the need to consider the image strategy in a political context. The research has determined that the political image strategy is a complex plan, a set of actions, the development and implementation of which is directed to the construction of techniques, maneuvers, ways, methods, that are aimed at overcoming the existing state or situation (if possible, avoiding) during construction, restoration, promotion or «purification» of the politicians' image. ; В статье речь идет о «политической имиджевой стратегии» на разных этапах становления составляющих этого феномена. Этот феномен существовал всегда, но в разных проявлениях. Этим было обусловлено выделение трех ключевых стадий в понимании и трактовке понятия «стратегия»: «милитаристского взаимодействия», «дипломатического сотрудничества» и «информационно-коммуникативная» стадия. Стадия «милитаристского взаимодействия» ознаменована интуитивным подходом к пониманию стратегии. Следующая стадия «дипломатического сотрудничества» характеризуется тем, что стратегия начинает сознательно осмысливаться учеными, следствием чего становится исследование стратегических вопросов в русле мягкой силы и применения полученных результатов на практике. А уже на «информационно-коммуникативной» стадии понятие «стратегия» выделяется в конкретных прикладных науках, чем и обуславливает ее выявления в политико-имиджевом контексте. На основании анализа работ ведущих специалистов по исследуемой проблематике обнаружено, что имиджу политических акторов всегда присуща определенная стратегия. Это обусловило необходимость рассмотреть имиджевую стратегию в политическом контексте. Определено, что политическая имиджевая стратегия представляет собой комплексный план, совокупность действий, разработка и реализация которых предполагает построение приемов, маневров, техник, методик, применение технологий, направленных на преодоление имеющегося положения или ситуации (при необходимости – избегание) для построения, восстановления, продвижения или «очищения» имиджа политического деятеля.
The article constructs a descriptive and analytical description of the connection between corruption, delegitimization and loss of state sovereignty over society as background factors for increasing external influence and the destruction of political and spatial cohesion. As a result of the study, a conclusion was formulated, according to which the complete or partial loss of legitimacy coincides with the spread of corruption, which entails the devaluation of value and regulatory systems of social behavior. It is emphasized that corrupt practices contribute to the destruction of morals, law, ideology, have a devastating effect on government structures, procedures for its institutionalization, prevent the nomination of elites and leaders to command positions in the state apparatus, negatively affect the power and centralizing capabilities of the state. legitimate physical violence. It is noted that the loss of legitimacy is preceded by the loss of dialogue between government and society, the habitualization of corruption and its transformation into an endemic component of social life.It was stated that corruption increases the level of public permeability for external actors who take advantage of the situation of blurring the boundaries of political space and encourage citizens to spontaneous protests, which should shake the procedural principles of law and order, to achieve open conflicts between government and self-organized communities. what are the conditions for dialogue. External actors can seek to actively discredit the ruling elites by simultaneously unscrewing instability and escalating waves of destructive criticism aimed at disavowing all kinds of legitimacy: ideological, ethnic, structural, personalistic (charismatic), and others.It is noted that the final destruction of the state is the loss of a monopoly on public violence within the procedures established by law. Actors of external influence can resort to various acts of violence in order to encourage the ruling elites to increase security with the use of special Praetorian groups (paramilitary formations).It is summarized that the emergence of paramilitary formations is an indicator of the fragility of the state and its inability to control its own power structures, as evidenced by the violation of paramilitary formations of the usual official hierarchies and privatization of legitimate violence by alternative centers of power. Finally, it is emphasized that the destructive accompaniment of the latter is the growth of shadow arms markets, criminalization of the behavior of ordinary citizens who cease to see the state as an authorized defender of sovereignty and security and cease to trust legitimate law enforcement agencies, and these processes precede their colonial expansion. frozen conflicts with accompanying negative consequences for the state. ; В статье построено описательно-аналитическую характеристику связи коррупции, делегитимизации и потери суверенитета государства по отношению к обществу как фоновых факторов усиления внешнего воздействия и разрушения политико-пространственной когезии. В результате проведенного исследования сформулирован вывод, согласно которому полная или частичная потеря легитимности содержательно совпадает с распространением коррупции, что влечет за собой обесценивание систем ценностной и нормативной регуляции социального поведения. Отмечено, что коррупционные практики способствуют уничтожению основ морали, права, идеологии, разрушительным образом влияют на структуры власти, процедуры ее институциализации, делают невозможным выдвижение элит и лидеров на командные позиции в государственном аппарате, негативно отражаются на властно-централизующих возможностях государства и относительно применения легитимного физического насилия. Отмечено, что потере легитимности предшествует потеря диалога между властью и обществом, габитуализация коррупции и ее превращения в эндемическую составляющую социального жизнеустройства.Констатировано, что коррупция повышает уровень проницаемости общества для внешних актеров влияния, которые пользуются ситуацией размывание границ политического пространства и побуждают граждан к стихийным протестам, которые должны расшатать процедурные основы поддержания законности, добиться развертывания открытых конфликтов между государственной властью и самоорганизованными сообществами граждан и разрушить любые условия для диалога. Внешние актеры могут добиваться активной дискредитации властных элит за счет параллельного развенчивания нестабильности и наращивания волн деструктивной критики, направленной на дезавуировании всех разновидностей легитимности: идеологической, этнической, структурной, персоналистической (харизматической) и др.Отмечено, что окончательным разрушением государства является потеря монополии на публичное насилие в пределах установленных законом процедур. Актеры внешнего воздействия могут прибегать к различным насильственным действиям с целью побудить властные элиты к усилению безопасности с использованием специальных преторианских группировок (парамилитарных формирований).Резюмировано, что появление парамилитарных формирований является индикатором хрупкости государства и его несостоятельности контролировать собственные силовые структуры, о чем свидетельствует нарушение парамилитарными формированиями привычных официальных иерархий и приватизация функций легитимного насилия альтернативными по отношению к государству центрами силы. В конце отмечено, что деструктивным сопровождением последних становятся рост теневых рынков оружия, криминализация поведения рядовых граждан, которые перестают видеть в государстве авторизованного защитника суверенитета и безопасности и перестают доверять легитимным силовым структурам, а указанные процессы предшествуют колониальной экспансии определенных территорий или их превращения в зоны замороженных конфликтов с сопутствующими негативными последствиями для государства. ; У статті побудовано описово-аналітичну характеристику зв'язку корупції, делегітимізації та втрати суверенітету держави щодо суспільства як фонових чинників посилення зовнішнього впливу та руйнації політико-просторової когезії. У результаті проведеного дослідження сформульовано висновок, згідно якого повна або часткова втрата легітимності змістовно співпадає із поширенням корупції, що тягне за собою знецінення систем ціннісної та нормативної регуляції соціальної поведінки. Наголошено на тому, що корупційні практики сприяють знищенню засад моралі, права, ідеології, руйнівним чином впливають на структури влади, процедури її інституціалізації, унеможливлюють висунення еліт та лідерів на командні позиції в державному апараті, негативно відбиваються на владно-централізуючих можливостях держави та застосування нею легітимного фізичного насильства. Відзначено, що втраті легітимності передує втрата діалогу між владою та суспільством, габітуалізація корупції та її перетворення на ендемічну складову соціального життєустрою. Констатовано, що корупція підвищує рівень проникності суспільства для зовнішніх акторів впливу, які користуються ситуацією розмивання кордонів політичного простору та спонукають громадян до стихійних протестів, що мають розхитати процедурні засади підтримання законності, домогтися розгортання відкритих конфліктів між державною владою та самоорганізованими спільнотами громадян та зруйнувати будь-які умови для діалогу. Зовнішні актори можуть домагатися активної дискредитації владних еліт за рахунок паралельного розгвинчування нестабільності та нарощування хвиль деструктивної критики, спрямованої на дезавуювання всіх різновидів легітимності: ідеологічної, етнічної, структурної, персоналістичної (харизматичної) та ін. Зазначено, що остаточним руйнуванням держави є втрата монополії на публічне насильство в межах встановлених законом процедур. Актори зовнішнього впливу можуть вдаватися до різноманітних насильницьких дій з метою спонукати владні еліти до посилення безпеки з використанням спеціальних преторіанських угруповань (парамілітарних формувань). Резюмовано, що поява парамілітарних формувань є індикатором крихкості держави та її неспроможності контролювати власні силові структури, про що свідчить порушення парамілітарними формуваннями звичних офіційних ієрархій та приватизація функцій легітимного насильства альтернативними щодо держави центрами сили. Наприкінці наголошено на тому, що деструктивним супроводом останніх стають зростання тіньових ринків зброї, криміналізація поведінки пересічних громадян, які перестають бачити в державі авторизованого захисника суверенітету та безпеки та перестають довіряти легітимним силовим структурам, а означені процеси передують колоніальним експансіям певних територій або їх перетворення на зони заморожених конфліктів із супутніми негативними наслідками для держави.
Проаналізовано роль соціальних медіа (соціальних мереж) у міжнародних відносинах. Виокремлено міжнародні відносини як головного фігуранта світового інформаційного простору. Подано дефініції основних понять, які характеризують застосування Інтернет-технологій у зовнішньополітичній діяльності держави: зовнішньополітична діяльність держави, зовнішньополітична поведінка держави, комунікація в системі міжнародних відносин або зовнішньополітична комунікація держави. У дослідженні використано комплекс загальних і спеціальних методів: метод концептуального аналізу у визначенні базових характеристик соціально-політичної комунікації, компаративний аналіз, функціональний аналіз (функції зовнішньополітичної комунікації та діяльності). Соціальні медіа та Інтернет перетворюються у нову реальність, де головними акторами стають держави. Політичний імідж держави прямо пропорційний іміджеві у соціальних медіа. Популярність держави, дипломатичних установ залежить від відкритості суспільства та просування у соціальних мережах. ; Проанализирована роль социальных медиа (социальных сетей) в международных отношениях. Выделены международные отношения как главного фигуранта мирового информационного пространства. Даны дефиниции главных понятий, характеризующих применение Интернет-технологий во внешнеполитической деятельности государства: внешнеполитическая деятельность государства, внешнеполитическое поведение государства, коммуникация в системе международных отношений или внешнеполитическая коммуникация государства. В исследовании использован комплекс общих и специальных методов: метод концептуального анализа в определении базовых характеристик социально-политической коммуникации, компаративный анализ, функциональный анализ (функции внешнеполитической коммуникации и деятельности). Социальные медиа и Интернет превращаются в новую реальность, где главными актерами становятся государства. Политический имидж государства прямо пропорционален имиджам в социальных медиа. Популярность государства, дипломатических учреждений зависит от открытости общества и продвижения в социальных сетях. ; The role of social media (social networks) in international relations is analyzed. The international relations as the main contributor to the world information space are singled out. Definitions of the main concepts characterizing the use of Internet technologies in the foreign policy activity of the state are given: foreign policy activity of the state, foreign policy behavior of the state, communication in the system of international relations or foreign policy communication of the state.The study used a set of general and special methods: the method of conceptual analysis in determining the basic characteristics of socio-political communication, comparative analysis, functional analysis (functions of foreign policy communication and activities).Social media and the Internet are turning into a new reality, where the main actors are states. The political image of the state is directly proportional to the image in the social media. The popularity of the state, diplomatic institutions depends on the openness of society and the advancement in social networks.
Проаналізовано роль соціальних медіа (соціальних мереж) у міжнародних відносинах. Виокремлено міжнародні відносини як головного фігуранта світового інформаційного простору. Подано дефініції основних понять, які характеризують застосування Інтернет-технологій у зовнішньополітичній діяльності держави: зовнішньополітична діяльність держави, зовнішньополітична поведінка держави, комунікація в системі міжнародних відносин або зовнішньополітична комунікація держави. У дослідженні використано комплекс загальних і спеціальних методів: метод концептуального аналізу у визначенні базових характеристик соціально-політичної комунікації, компаративний аналіз, функціональний аналіз (функції зовнішньополітичної комунікації та діяльності). Соціальні медіа та Інтернет перетворюються у нову реальність, де головними акторами стають держави. Політичний імідж держави прямо пропорційний іміджеві у соціальних медіа. Популярність держави, дипломатичних установ залежить від відкритості суспільства та просування у соціальних мережах. ; Проанализирована роль социальных медиа (социальных сетей) в международных отношениях. Выделены международные отношения как главного фигуранта мирового информационного пространства. Даны дефиниции главных понятий, характеризующих применение Интернет-технологий во внешнеполитической деятельности государства: внешнеполитическая деятельность государства, внешнеполитическое поведение государства, коммуникация в системе международных отношений или внешнеполитическая коммуникация государства. В исследовании использован комплекс общих и специальных методов: метод концептуального анализа в определении базовых характеристик социально-политической коммуникации, компаративный анализ, функциональный анализ (функции внешнеполитической коммуникации и деятельности). Социальные медиа и Интернет превращаются в новую реальность, где главными актерами становятся государства. Политический имидж государства прямо пропорционален имиджам в социальных медиа. Популярность государства, дипломатических учреждений зависит от открытости общества и продвижения в социальных сетях. ; The role of social media (social networks) in international relations is analyzed. The international relations as the main contributor to the world information space are singled out. Definitions of the main concepts characterizing the use of Internet technologies in the foreign policy activity of the state are given: foreign policy activity of the state, foreign policy behavior of the state, communication in the system of international relations or foreign policy communication of the state.The study used a set of general and special methods: the method of conceptual analysis in determining the basic characteristics of socio-political communication, comparative analysis, functional analysis (functions of foreign policy communication and activities).Social media and the Internet are turning into a new reality, where the main actors are states. The political image of the state is directly proportional to the image in the social media. The popularity of the state, diplomatic institutions depends on the openness of society and the advancement in social networks.
The role of social media (social networks) in international relations is analyzed. The international relations as the main contributor to the world information space are singled out. Definitions of the main concepts characterizing the use of Internet technologies in the foreign policy activity of the state are given: foreign policy activity of the state, foreign policy behavior of the state, communication in the system of international relations or foreign policy communication of the state.The study used a set of general and special methods: the method of conceptual analysis in determining the basic characteristics of socio-political communication, comparative analysis, functional analysis (functions of foreign policy communication and activities).Social media and the Internet are turning into a new reality, where the main actors are states. The political image of the state is directly proportional to the image in the social media. The popularity of the state, diplomatic institutions depends on the openness of society and the advancement in social networks. ; Проанализирована роль социальных медиа (социальных сетей) в международных отношениях. Выделены международные отношения как главного фигуранта мирового информационного пространства. Даны дефиниции главных понятий, характеризующих применение Интернет-технологий во внешнеполитической деятельности государства: внешнеполитическая деятельность государства, внешнеполитическое поведение государства, коммуникация в системе международных отношений или внешнеполитическая коммуникация государства. В исследовании использован комплекс общих и специальных методов: метод концептуального анализа в определении базовых характеристик социально-политической коммуникации, компаративный анализ, функциональный анализ (функции внешнеполитической коммуникации и деятельности). Социальные медиа и Интернет превращаются в новую реальность, где главными актерами становятся государства. Политический имидж государства прямо пропорционален имиджам в социальных медиа. Популярность государства, дипломатических учреждений зависит от открытости общества и продвижения в социальных сетях. ; Проаналізовано роль соціальних медіа (соціальних мереж) у міжнародних відносинах. Виокремлено міжнародні відносини як головного фігуранта світового інформаційного простору. Подано дефініції основних понять, які характеризують застосування Інтернет-технологій у зовнішньополітичній діяльності держави: зовнішньополітична діяльність держави, зовнішньополітична поведінка держави, комунікація в системі міжнародних відносин або зовнішньополітична комунікація держави. У дослідженні використано комплекс загальних і спеціальних методів: метод концептуального аналізу у визначенні базових характеристик соціально-політичної комунікації, компаративний аналіз, функціональний аналіз (функції зовнішньополітичної комунікації та діяльності). Соціальні медіа та Інтернет перетворюються у нову реальність, де головними акторами стають держави. Політичний імідж держави прямо пропорційний іміджеві у соціальних медіа. Популярність держави, дипломатичних установ залежить від відкритості суспільства та просування у соціальних мережах.
The article describes the descriptive characteristics of demographic and economic factors of state weakening in their multicausal interactions, which is based on the analysis of empirical indicators of state instability of the demographic and economic sphere, proposed by the Peace Foundation and partial logical extrapolation of these indicators to the social reality of Ukraine. As a result of research the following conclusions are formulated. The analysis of the factors of weakening of the state power in Ukraine allows to carry out their conditional hierarchy which will be defined by features of a social-institutional and social-group profile of the Ukrainian society. It is stated that the weakening of state power over the past 5 years can be considered both as the root cause and as a consequence of external influence. At the same time, it was emphasized that the external influence on the functioning of state institutions, the economy, and the mass media took place at the start of Ukrainian independence. It is noted that at the level of a formal constitutional act Ukraine was declared an independent and sovereign state, in social practices one could observe an unspoken (shadow) restriction of sovereignty by the presence of infiltrated groups of influence of other states (including Russia, USA, EU countries) in parliament, bodies executive power in general and special services in particular. It is noted that their very presence, on the one hand, was a consequence of the instability of the borders of identity of the political space of Ukraine, its power and information depressurization, on the other hand - the weakness of cultural filters, which was expressed in cult attitude to actors of foreign origin.It is emphasized that these actors of external influence did not (and could not) have an interest in strengthening Ukrainian statehood, and therefore created a regime of ignorance and silence to solve a number of current problems and crises, from cultural to environmental. It is noted that at the same time, it is impossible to remove some responsibility for maintaining such a regime from ordinary citizens, who, as bearers of Soviet political culture, are accustomed to building relations with the state in the usual paternalistic format. It was stated that the consequences of covert external influence and its ignorance and tacit indulgence by the population were protest movements, which grew into the Orange Revolution of 2005 and the Revolution of Dignity of 2014.Attention is focused on the fact that the "coefficient of usefulness" of these events for Ukrainian society (except for the ruling elites) remains quite insignificant. Permanent fragmentation of state power and its delegitimization continue, crisis phenomena in the economy become more complicated and intensified, environmental problems are postponed, however, they steadily affect the creation of discontent groups. It is summarized that all this highlights the need for sociological reflection and implementation of management strategies to overcome the crisis, part of which is a multi-causal study of external influence on Ukraine, which has been the subject of analysis in this article and future publications. ; В статье построено описательную характеристику демографических и экономических факторов ослабления государства в их мультикаузальных взаимодействиях, что осуществлено на основе анализа эмпирических индикаторов государственной неустойчивости демографической и экономической сферы, предложенных специалистами Фонда мира и частичной логической экстраполяции указанных индикаторов на социальную реальность Украины. В результате исследования сформулированы следующие выводы. Анализ факторов ослабления государственной власти в Украине позволяет осуществить их условную иерархизацию, которая будет определяться особенностями социально-институционального и социально-группового профиля украинского общества. Констатировано, что само по себе ослабление государственной власти за последние 5 лет можно рассматривать и как первопричину, и как следствие внешнего воздействия. В то же время отмечено, что внешнее воздействие на функционирование государственных институтов, экономику, средства массовой информации имело место на старте украинской независимости. Отмечено, что на уровне формально-конституционного акта Украине было провозглашено независимым и суверенным государством, в социальных же практиках можно было наблюдать негласное (теневое) ограничение суверенитета присутствием инфильтрированных групп влияния других государств (в частности, РФ, США, стран ЕС) в парламенте, органах исполнительной власти в целом и спецслужбах частности. Отмечено, что само их присутствие, с одной стороны, стало следствием неустойчивости границ идентичности политического пространства Украины, его властно-информационной «разгерметизованости», с другой стороны, слабостью культурных фильтров, что выразилось в культовом отношении к актерам влияния иностранного происхождения.Отмечено, что указанные актеры внешнего воздействия не имели (и не могли иметь) заинтересованности в усилении украинской государственности, а потому создали режим игнорирования и замалчивания для решения ряда текущих проблем и кризисных явлений, от культурных до естественно-экологических. Отмечено, что вместе с этим, нельзя снимать и определенную ответственность за поддержание подобного режима и с рядовых граждан, которые, как носители советской политической культуры, привыкли выстраивать отношения с государством в привычном патерналистском формате. Констатировано, что последствиями скрытого внешнего воздействия и его игнорирование и молчаливого попустительства со стороны населения стали протестные движения, которые переросли в оранжевую революцию 2005 года и революцию достоинства 2014 года.Сфокусировано внимание на том, что «коэффициент полезности» указанных событий для украинского общества (кроме властных элит) остается довольно незначительным. Перманентная фрагментация государственной власти и ее делегитимация продолжаются кризисные явления в экономике усложняются и усиливаются, экологические проблемы откладываются, однако неуклонно влияют на создание групп недовольства. Резюмировано, что все указанное актуализирует потребность в социологической рефлексии и реализации управленческих стратегий преодоления кризисной, звеном которой является мультикаузальное исследования внешнего влияния на Украину, что и стало предметом анализа в данной статье и будущих публикациях. ; У статті побудовано описову характеристику демографічних та економічних чинників послаблення держави в їх мультикаузальних взаємодіях, що здійснено на основі аналізу емпіричних індикаторів державної нестійкості демографічної та економічної сфери, запропонованих фахівцями Фонду миру та часткової логічної екстраполяції зазначених індикаторів на соціальну реальність України. У результаті дослідження сформульовано наступні висновки. Аналіз чинників послаблення державної влади в Україні дозволяє здійснити їх умовну ієрархізацію, яка визначатиметься особливостями соціально-інституційного та соціально-групового профілю українського суспільства. Констатовано, що саме по собі послаблення державної влади за останні 5 років можна розглядати і як першопричину, і як наслідок зовнішнього впливу. Водночас наголошено на тому, що зовнішній вплив на функціонування державних інституцій, економіку, засоби масової інформації мало місце на старті української незалежності. Відзначено, що на рівні формально-конституційного акту Україну було проголошено незалежною і суверенною державою, у соціальних же практиках можна було спостерігати негласне (тіньове) обмеження суверенітету присутністю інфільтрованих груп впливу інших держав (зокрема, РФ, США, країн ЄС) у парламенті, органах виконавчої влади загалом і спецслужбах зокрема. Зазначено, що сама їх присутність, з одного боку, стала наслідком нестійкості кордонів ідентичності політичного простору України, його владно-інформаційної «розгерметизованості», з іншого боку, слабкістю культурних фільтрів, що знайшло вираження в культовому ставленні до акторів впливу іноземного походження. Наголошено на тому, що зазначені актори зовнішнього впливу не мали (і не могли мати) зацікавленості в посиленні української державності, а тому створили режим ігнорування і замовчування для розв'язання низки поточних проблем і кризових явищ, від культурних до природно-екологічних. Відзначено, що разом з цим неможна знімати і певну відповідальність за підтримання подібного режиму і з пересічних громадян, які, як носії радянської політичної культури, звикли вибудовувати відносини з державою у звичному патерналістському форматі. Констатовано, що наслідками прихованого зовнішнього впливу та його ігнорування і мовчазного потурання з боку населення стали протестні рухи, які переросли в помаранчеву революцію 2005 року та революцію гідності 2014 року. Сфокусовано увагу на тому, що «коефіціент корисності» зазначених подій для українського суспільства (крім владних еліт) залишається доволі незначним. Перманентна фрагментація державної влади та її делегітимація тривають, кризові явища в економіці ускладнюються та посилюються, екологічні негаразди відтерміновуються, проте неухильно впливають на створення груп невдоволення. Резюмовано, що все зазначене актуалізує потребу в соціологічній рефлексії та реалізації управлінських стратегій подолання кризовості, ланкою якої є мультикаузальне дослідження зовнішнього впливу на Україну, що і стало предметом аналізу в цій статті та майбутніх публікаціях.
The year 1920 saw the shaping and crystallisation of stylistic and literary-ideological canon regarding the dispute about Bolshevik Russia's place in European civilisation. The sides of the Polish-Soviet conflict are in possession of a large arsenal of tropes and rhetorical figures, routinely used in printed sources, occasional publications, posters, caricatures, postcards and all kinds of gadgets. Particular attention was dedicated to the creation of massive weapon of "war on paper and canvas", i.e. to propaganda and ideological proselytism. A propaganda war was imposed upon Poland prior to the armed conflict. The political weapons deployed by the Russia of Lenin and Trotsky – violent agitation and propaganda aimed against the "White Poles" and favouring "Soviet Poland" – significantly supported military efforts and political-diplomatic campaign. The numerous activists and artists engaged in the anti-Polish propaganda of the period included the especially noteworthy Vladimir Mayakovsky, Demian Biedny, Viktor Deni and Izaac Babel. Their bellicose poems and, in the case of the latter, satirical drawings incomparably kindled the will to struggle against the "White Poland". Soviet propagandists regarded the Polish-Soviet war as a testing ground, with the experiments proving useful for planning future undertakings. ; Основное направление работы связано с пропагандой в литературных произведениях во время польско-советской войны. Война между Советской Россией и возрождающимся польским государством велась также при помощи формирования идеологической и пропагандистской действительности. Пропагандистское оружие было так же опасно, как военные средства. Советская пропаганда периода войны 1920 годa носила решительно антипольский характер. Политические лидеры, как, например, Ленин, верили, что, засыпав Польшу агитационной литературой, они смогут переломить ход военных событий. В работу советской пропагандистской машины были вовлеченыкак выдающиеся, так и посредственные деятели искусства (писатели, художники, актеры), которые выполняли поручения высших партийных лиц. Ключевую роль в этом деле должны были играть российские писатели и литература, создаваемая ими. Наиболее востребованные в этот период литературные деятели, как Владимир Маяковский и Демьян Бедный, отдали свои творческие таланты на службу антипольской пропаганде. Их творчество стало инструментом, используемым российскими коммунистами для борьбы с идеологическими врагами, которые выступали против распространения интернационализма – высшей формы советского империализма.
The current political process at any country is closely connected with the process and mechanism of political decision-making, and also the person who takes these decisions. The process of globalization that began in the end of second millennium, its actualization, direction and even its existence is also directly associated with accepted top-level political decisions of the country. This article is devoted to globalization and understanding of such categories as decisions. We considering two circulated points of view regarding the role of decisions in the system of political management and in the system of public administration and public policy. Characterizing the policymaking process. Miscellaneous government entities usually have not the same vision of political problems, political goals are formed, usually in the form of alternatives that provide several options how to achieve the required result, as given specific recommendations for the formulation and consideration of alternatives. Giving the analysis of western experts in management, reviews the main actors who make political decisions. Disclosing features of political leader thinking through the styles of management. Characteristics of thinking of a political leader can be considered as the collective term. Considering the specific properties of thinking: flexibility, performance, speed, analyticity. Analyzing the ability of leader to perceive and process information for the development of an effective solution. In the process of decision-making, the decisive role played an individual information space. This means that the effectiveness of policy making considerably depends on psychological characteristics of the subject of decision-making, as well as it depends on informational uncertainty. It is inherent not only with external environment but also with decision-making process and may mean not only incomplete information and lack of clear criteria for selecting decision, and with unclear qualitative description of the problem situation. ; Статья посвящена проблемам глобализиции и пониманию такой категории, как решение. Анализируются взгляды западных специалистов в сфере управления, рассматриваются главные актеры, которые принимают политические решения, исследуются особенности мышления политического лидера. ; Стаття присвячена глобалізації та розумінню такої категорії, як рішення. Дається аналіз західних фахівців у сфері управління, розглядаються основні актори, які приймають політичні рішення, розкриваються особливості мислення політичного лідера.
Охарактеризованы социально-политические и культурные факторы, определившие развитие театрального искусства Карелии в послереволюционную эпоху. Показано, что инициатором создания профессионального театра стал Олонецкий губисполком. Государственное финансирование способствовало знакомству с театральным искусством рабочих, крестьян, красноармейцев и приобщению малообразованных слоев населения к культурному наследию. Раскрыто значение работы в провинции в условиях бедствий Гражданской войны ряда режиссеров и актеров столичных театров, прежде всего Александринского. Их деятельность определила высокий художественный уровень театральных постановок. На материалах Карелии проведен анализ дискуссий о роли театра в революционную эпоху. Представители властных структур видели в театре действенное средство идеологического воздействия, актеры и режиссеры подчеркивали эстетическое начало в театральном творчестве. Театральные диспуты, рецензии, чествования актеров, различные мероприятия просветительского характера с участием театра автор статьи характеризует как определенный опыт общественного диалога, сохранявшегося в условиях военного и политического противостояния. ; The article characterizes social, political and cultural factors, which determined the trends of theatrical art development in Karelia after the Revolution. It shows that a professional theatre was established by the initiative of Olonets Executive Committee. The state financial support rendered to the theatres of the Republic assisted in popularization of theatrical art among local workers, peasants, and the Red Army soldiers. It also encouraged familiarization of poorly educated people with the cultural heritage of the country. The significance of the work carried out by the directors and actors from numerous well-known theatres in challenging conditions of the Civil war first of all, Alexandrinskiy theatre is described. Their professional supervision defined a high artistic level of the theatrical production. The analysis of discussions influencing the role played by the theatre art on the outcome of the Revolution was made based on the materials describing the theatre life in Karelia. The state authorities approached the art of theatrical perfomance as a tool of ideological influence. The actors and directors of Karelian theatres focused on the aesthetic principles of theatrical art. The author of the article characterizes theatrical debates, meetings, and reviews found in the local newspapers as a certain experience of the social dialogue existent in conditions of military and political confrontation.
