Suchergebnisse

Kulyk O. I. Legal regulation of the virtual assets market (on the example of Swiss Confederation). – Article. The experience of the Swiss Confederation in the legal regulation of the virtual assets market was analysed. It was emphasized that the development of effective legal regulation of the virtual assets market in Swiss Confederation (hereinafter – Switzerland) was the result of the Swiss Financial Market Supervisory Authority (FINMA) work. FINMA has seen a sharp increase in the number of initial coin offerings (ICOs) planned or executed in Switzerland and a corresponding increase in the number of enquiries about the applicability of regulation. Given a legal and regulatory framework with partially unclear applicability, FINMA presented ICO Guidelines for enquiries regarding the regulatory framework for initial coin offerings (ICOs). As set out in FINMA Guidance, there are several areas in which ICOs are potentially impacted by financial market regulation. At present, there is no ICO-specific regulation, nor is there relevant case law or consistent legal doctrine. In assessing ICOs, FINMA will focus on the economic function and purpose of the tokens (i.e. the blockchain-based units) issued by the ICO organiser. The key factors are the underlying purpose of the tokens and whether they are already tradeable or transferable. At present, there is no generally recognised terminology for the classification of tokens either in Switzerland or internationally. FINMA categorises tokens into four types, but hybrid forms are possible: payment tokens, utility tokens, asset tokens, stablecoins. At the same time, according to the Ukrainian draft Law on Virtual Assets it is prohibited to use virtual assets as means of payment in Ukraine. Given the analysed experience of the Swiss Confederation, the norms of current Ukrainian legislation and the provisions of Directive (EU) 2018/843, the consolidation of such provisions seems to be incorrect. A promising area of further research may be the procedure for accepting virtual assets as a means of payment in Ukraine. The theoretical results may be used in legal theory and also in further theoretical researches devoted to the legal regulation of the virtual assets market. ; Кулик О. І. Правове регулювання ринку віртуальних активів: досвід Швейцарської Конфедерації. – Стаття. У науковому дослідженні аналізувався досвід Швейцарської Конфедерації щодо правового регулювання ринку віртуальних активів. Підкреслено, що запровадженню ефективного правового регулювання ринку віртуальних активів у Швейцарія завдячує, насамперед, Швейцарській службі за наглядом за фінансовими ринками (Swiss Financial Market Supervisory Authority, FINMA), яка відреагувала на стрімкий розвиток ринку в умовах правового вакууму та представила Керівні принципи щодо запитів відносно законодавчої основи проведення первинного розміщення монет із роз'ясненнями щодо порядку застосування чинного законодавства Швейцарської Конфедерації до обігу віртуальних активів. На підставі проведеного дослідження зроблено висновок, що законодавчу основу функціонування ринку віртуальних активів у Швейцарії складають норми різних Федеральних законів Швейцарії, як-то: «Про банківську діяльність» (Banking Act), «Про інфраструктуру фінансового ринку» (FMIA), «Про фондові біржі і торгівлю цінними паперами» (SESTA), «Про боротьбу з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму» (AMLA) та деяких інших нормативно-правових актів, і які застосовуються до обігу віртуального активу залежно від виду останнього. Віртуальні активи у Швейцарській Конфедерації класифіковано на: платіжні токени, токени активів, службові токени, стейблкоїни та гібридні токени. При цьому в українському проєкті Закону «Про віртуальні активи» передбачено положення про те, що віртуальні активи не є засобом платежу на території України. З огляду на проаналізований досвід Швейцарської Конфедерації, норми чинного українського законодавства та положення Директиви (ЄС) 2018/843 закріплення таких положень видається передчасним.Перспективним напрямом подальших досліджень може бути конкретизація порядку прийняття віртуальних активів як засобу платежу на території України.

Охарактеризовано сучасний стан законодавчого забезпечення правового регулювання підприємницької діяльності в Україні, розкрито основні засоби, форми, правові та організаційні засади його реалізації. Виявлено недоліки проведення державної регуляторної політики у сфері підприємництва.Modern state of legislative provision of legal regulation of Enterprise Activity in Ukraine is characterized, the main means, forms, legal and organizational means according to realization are discovered. The disadvantages of realization state regulatory policy in the field of entrepreneurship are found.

Nanieva M. I. LEGAL REGULATION OF HOME WORK AND REMOTE WORK The author of the article has studied the legal regulation of home work and remote work under the legislation of Ukraine, including the last changes that causes also because of the pandemic and the enactment of new legal acts that prevent the emergence and spread of coronavirus disease (Covid-19). In the Labor Code of Ukraine were fixed separate definitions of «remote work» and «home work», identified standard form of employment contract with remote and home workers, define distinctions and some guarantees for employees working under an employment contract for remote work and home work. This topic is very relevant today because recently the legal regulation of home work and remote work has acquired a new character. Also, such types of employment have certain advantages for both employers and employees: reduction of rental costs, equipment, etc.; increase profitability; simplification of the organization of the pricess of work and rest. For a long time, the legal regulation of remote and home work was identified by the same points, there wasn't clear distinction in the legislation, which led to problems in practice. After the changes in legislation the positive issues took place. But unlike other countries, in Ukraine, remote and home work hasn't been regulated by law at the sufficient level for a long time, which significantly reduces the level of protection of such workers. So, we can say that the legal regulation of remote work and home work at national level doesn't fully answered the modern needs of regulation of labor relations and requires further research. In the article were made the analysis of national legislation in this topic, the shortcomings of the current legislation in this sphere were analyzed, the distinctions between remote work and home work were made, which were recently enshrined in the legislation, proposals were made to improve the national legislation. Proper legal regulation of such kind of works will also help to increase employment or preserve working places in an unstable economic situation that we have today. More and more workers all over the world, including the workers in Ukraine, prefer remote and home work. ; У статті розглянуто правове регулювання надомної та дистанційної праці за законодавством України з ура­хуванням останніх змін, які відбулися в тому числі у зв'язку з пандемією та введенням в дію нових законів, що запобігають виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19). У Кодексі законів про працю України закріпили окремі визначення дистанційної роботи та надомної роботи, визначили типову форму трудового договору з дистанційними та надомними працівниками, відокремили відмін­ності та деякі гарантії працівникам, які працюють на умовах трудового договору про дистанційну роботу та надо­мну роботу. Тема є досить актуальною, адже за останній час правове регулювання надомної та дистанційної праці набуло нового характеру. Також подібні види зайнятості мають певні переваги як для роботодавців, так і для пра­цівників: скорочення витрат на оренду, обладнання, тощо; збільшення прибутковості; спрощення організації процесу роботи та відпочинку. Довгий час правове регулювання дистанційної та надомної праці деякою мірою ототожнювалося, в законодав­стві не було чіткого розмежування, що призводило до проблем на практиці. Після внесення змін у законодавство відбулися позитивні зрушення. Але, на відміну від інших країн, в Україні дистанційна та надомна робота не вре­гульовувалися нормами права на достатньому рівні досить тривалий час, що суттєво знижувало рівень захисту таких працівників. З огляду на це можемо зазначити, що все ж таки правове регулювання дистанційної та надомної роботи на наці­ональному рівні до кінця не відповідає сучасним потребам регулювання трудових відносин та потребує подальшо­го дослідження. У статті проведено аналіз національного законодавства щодо зазначеного питання, проаналізовано недоліки чинного законодавства у цій сфері, проаналізовано відмінності між дистанційною та надомною роботою, які були нещодавно закріплені у законодавстві, зроблені пропозиції щодо удосконалення національного законодавства. Належне правове регулювання дистанційної та надомної роботи дасть змогу також підвищити рівень зайнятості або зберегти робочі місця на підприємствах в умовах нестабільної економічної ситуації в країні. Все більше пра­цівників в усьому світі, зокрема і в Україні, віддають перевагу саме цим видам зайнятості.

The article describes the legal regulation of the contractual relations of carriage of passengers by air transport, analyzes the protection of the rights of passengers in case of delay or cancellation of the flight according to the national legislation of Ukraine and according to the norms of international conventions and regulations, and the determination of the international law of delay. Special civilistic literature has been analyzed and, on this basis, it is concluded that insufficient attention is paid to the protection of civil rights under the contract of carriage of passengers by air. As a rule, it is only the carrier's liability for non- compliance or improper performance of the terms of the contract of carriage of passengers by air. The conflict of law rules on the application of civil liability in the case of voluntary compensation is also indicated. It is pointed out that the rules of air transportation of passengers and baggage should clearly state the consequences of non-compliance or improper fulfillment by the parties of the contract, admissible forms and methods of protection of both violated rights and the interests of the person (passenger) protected by law, among which the main should be compensation for damages (including moral (non-property) damages.) The position was maintained that since in a specific legal relationship for the carriage of passengers by air, it is impossible to determine all subjective rights and rights the legal obligations that would constitute the content of the contract of carriage, namely the interests protected by law of a person arising from its civil legal status, and are a link between the benefits and subjective rights, ensuring the complete protection of the rights of passengers in the broadest sense and possibility However, it is important to note that such a position must find its legal fixation at the level of law. ; В Статтi охарактеризовано правове регулювання договiрних вiдносин перевезення пасажирiв повiтряним транспортом, проаналiзовано захист прав пасажирiв при затримцi чи скасуваннi рейсу за національним законодавством України і за нормами міжнародних конвенцій та регламентів, проаналiзовано визначення затримки та скасування рейсу за національним законодавством України та мiжнародним.

The article deals with articles of fundamental EU treaties which have provisions as to the development of the EU energy sector, directives which govern the use of different sources of energy inter alia natural gas, electricity and renewable energy sources. Particular attention is paid to provisions that govern the establishment and functioning of the internal energy market of the European Union, ensure energy security in the EU. ; В статье рассматриваются статьи основополагающих договоров ЕС, которые содержат положения о развитии энергетического сектору ЕС, отдельные директивы, которые регламентируют вопросы применения отдельных источников энергии, аименно природного газа, электроэнергии и возобновляемых источников энергии. Особое внимание уделено положениям, которые регламентируют создание и функционирование внутреннего энергетического рынка Европейского Союза, обеспечивают энергетическую безопасность в рамках Европейского Союза.

Kurylo V. I., Kurylo I. V., Holovii L. V. Administra-tive and legal regulation of household waste manage-ment. – Article. The essence and content of such concepts as "administrative and legal regulation", "household waste", "household waste management" were considered in the article. An analysis of the scientific literature allows us to conclude that scholars ambiguously interpret the term "administrative and legal regulation", but agree that administrative and legal regulation is a special purposeful, orderly, managerial influence on public relations through the rules of administrative law to ensure the rights, freedoms and legitimate interests of individuals and legal entities, the proper functioning of civil society and the state, which is carried out by various subjects of administrative law. It is noted that public administration in the field of household waste management is carried out by a wide range of entities, including bodies of general competence (Cabinet of Ministers of Ukraine, local state administrations, local governments) and bodies of special competence (central authorities, ensuring the formation and implementation of state environmental policies). It has been paid attention to the problems of waste management, including the accumulation of a significant amount of uncontrolled waste, chaotic creation of waste storage sites, and often in violation of the law, the creation of unauthorized landfills. The article emphasized the need for public administrations in the field of waste management to implement effective household waste management systems. The use of progressive experience of European Union member states of normative support in the field of waste management in Ukraine is also considered appropriate, as national regulations are not entirely in line with international law. ; Курило В. І., Курило І. В., Головій Л. В. Адміністративно-правове регулювання поводження з побутовими відходами. – Стаття. У статті розглянуто сутність та зміст таких понять, як «адміністративно-правове регулювання», «побутові відходи», «поводження з побутовими відходами». Аналіз наукової літератури дає змогу зробити висновок, що науковці неоднозначно тлумачать термін «адміністративно-правове регулювання», однак досягають згоди в тому, що адміністративно-правове регулювання являє собою спеціальний цілеспрямований, упорядкований, управлінський вплив на суспільні відносини за допомогою норм адміністративного права з метою забезпечення прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, нормального функціонування громадянського суспільства і держави, який здійснюється різноманітними суб'єктами адміністративного права. Зазначено, що публічне управління у сфері поводження з побутовими відходами здійснюється широким колом суб'єктів, серед яких органи загальної компетенції (КМУ, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування) та органи спеціальної компетенції (центральні органи влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища). Акцентовано на проблемах поводження з відходами, серед яких – нагромадження значної кількості неконтрольованих відходів, хаотичне створення місць зберігання відходів і часто з порушенням законодавства, утворення несанкціонованих звалищ побутових відходів, а також наголошено на необхідності впровадження суб'єктами публічного адміністрування у сфері поводження з відходами ефективних систем поводження з побутовими відходами. Видається слушним і використання прогресивного досвіду країн-членів Європейського Союзу щодо нормативного забезпечення у сфері поводження з відходами Україною, оскільки національні нормативні акти неповністю узгоджені з міжнародним законодавством.

The article examines the legal regulation of donation in the use of reproductive technologies, made recommendations aimed at improving the current legislation of Ukraine. It is established that the issue of gamete donation has found its legislative settlement in a number of foreign countries. At the same time, there are countries where donor disclosure is required and anonymous donation is prohibited (Great Britain), or conversely, the law provides for the anonymity of information about the donor (Spain, France, the Czech Republic, etc.). It is revealed that in Ukraine the issue of donation in the use of assisted reproductive technologies is regulated at the level of bylaws and provides: the possibility of using donor sperm in in vitro fertilization technology and intrauterine insemination; the definition of the concept of "gamete and embryo donation" is given, the possibility of using embryo donation is established only in the presence of medical indications, written informed and voluntary consent, guaranteeing the anonymity of the donor and protection of medical secrecy; the list of necessary documents for the donation of gametes and embryos has been established; requirements for oocyte donors are provided; indicated indications for the use of IVF with donor oocytes; the order of the oocyte donation program is determined; requirements for sperm donors have been established; the procedure for donor selection has been es- tablished; the order of use of donor gametes and embryos and examination of recipients of embryos, donor oocytes and sperm, etc. are regulated. It was found that in practice, medical institutions that use assisted reproductive technologies make different re- quirements for donors, which are different from those established by the order of the Ministry of Health. This, in our opinion, confirms the need to improve the current legislation of Ukraine. The question of the relationship between the right to anonymous donation and the right of a person to know about their genetic origin is analyzed. It has been estab- lished that in addition to the United Kingdom, Sweden and Norway also guarantee the right of a person to know his or her genetic origin by disclosing information about gamete donation. The necessity of adopting a separate special law, which would regulate the exercise of human reproductive rights, as well as clearly define the requirements and procedure for donation of embryos and gametes, is substantiated. In addition, it is proposed to approve standard agreements on the use of various types of ART and gamete donation at the level of bylaws. ; У статті досліджено правове регулювання здійснення донорства при застосуванні репродуктивних технологій, вироблено рекомендації спрямовані на удосконалення чинного законодавства України. Встановлено, що питання донорства гамет знайшло своє законодавче врегулювання в ряді зарубіжних держав. При цьому є країни, де вимагається розкриття донора і заборонено анонімне донорство (Великобританія), або навпаки законом передбачена анонімність інформації про донора (Іспанія, Франція, Чеська Рес- публіка тощо). Виявлено, що в Україні питання донорства при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій регулюється на рівні підзаконного нормативно-правового акту і передбачено: можливість застосування сперми донора при технології запліднення іn vitro та при внутрішньоматковій інсемінації; дано визначення поняття «донація гамет та ембріонів», встановлено можливість застосування донації ембріонів тільки при наявності медичних показів, письмової поінформованої та добровільної згоди, гарантування анонімності донора і захисту лікарської таємниці; встановлено перелік необхідних документів для здійснення донорства гамет та ембріонів; передбачено вимоги до донорів ооцитів; визначено показання для застосування ЗІВ із донорськими ооцитами; визначено порядок програми донації ооцитів; встановленовимоги до донорів сперми; встановлено порядок вибору донора; врегульовано порядок використання донорських гамет та ембріонів та обстеження реципієнтів ембріонів, донорських ооцитів та сперми тощо. Виявлено, що на практиці медичні заклади, які застосовують допоміжні репродуктивні технології висувають різні вимоги до донорів, що є відмінними від встановлених наказом МОЗ. Вказане, на нашу думку, підтверджує необхідність удосконалення чинного законодавства України. Проаналізовано питання щодо співвідношення права на анонімне донорство та права особи знати про своє генетичне походження. Встановлено, що окрім Великобританії, також у Швеції та Норвегії гарантується право особі знати про своє генетичне походження шля- хом розкриття інформації про донорство гамет. Обґрунтовано необхідність прийняття окремого спеціального закону, який би врегулював здійснен- ня людиною репродуктивних прав, а також чітко би визначив вимоги та порядок донації ембріонів та гамет. Крім того, запропоновано на рівні підзаконного нор- мативно-правового акту затвердити типові договори про застосування різних видів ДРТ та донорства гамет.

In article features of legal regulation of bankruptcy of the state enterprises in Ukraine are considered, the analysis is carried out and the ratio of the precepts of law regulating the procedure of bankruptcy of the state enterprises is opened, sources of legal regulation of bankruptcy of the state enterprises with their hierarchy are grouped and their short consideration is carried out, stated author's suggestions for improvement of the current legislation in the sphere of legal regulation of bankruptcy of the state enterprises in Ukraine and need further theoretical ослидження legal regulation of the procedure of bankruptcy of the state enterprises. ; В статье рассмотрены особенности правового регулирования банкротства государственных предприятий в Украине, осуществлен анализ и раскрыто соотношение правовых норм, регулирующих процедуру банкротства государственных предприятий, сгруппированы источники правового регулирования банкротства государственных предприятий с их иерархией и осуществлено их краткое рассмотрение, высказано авторские предложения по совершенствованию действующего законодательства в сфере правового регулирования банкротства государственных предприятий в Украине и необходимости дальнейшего теоретического ослидження правового регулирования процедуры банкротства государственных предприятий. ; У статті розглянуті особливості правового регулювання банкрутства державних підприємств в Україні, здійснено аналіз та розкрито співвідношення правових норм, що регулюють процедуру банкрутства державних підприємств, згруповано джерела правового регулювання банкрутства державних підприємств за їхньою ієрархією та здійснено їх стислий розгляд, висловлено авторські пропозиції щодо вдосконалення діючого законодавства у сфері правового регулювання банкрутства державних підприємств в Україні та необхідності подальшого теоретичного дослідження правового регулювання процедури банкрутства державних підприємств.

Chornyi Ye. M. LEGAL REGULATION OF THE PRINCIPLES OF PUBLIC-PARTNERSHIP IMPLEMENTATION The article is devoted to the study of current problem of the lack of several legislative acts regarding regulation of public private partnership and concession as the form of public private partnership. The study is based on searching and analysis of international use of public private partnership principles. Author analyzed national scientists' positions on this issue, as well as recommendations of the European economic commission about improvement of regulation of public private partnership, enhancement of its effectiveness, implementation of new principles and legal models. At the meantime, it was analyzed the international financial organizations' policies, namely European Bank of Reconstruction and Development, in respect of existing approaches to public private partnership and financing, consulting in transport sector in general. Author identified lack of regulation of some principles of public private partnership and conditions of its implementation. This article demonstrates draft laws, which can become a stimulus of a lot of projects in the spheres of public private partnership and concession as its form. At the same time, the settlement of many issues by adopting the existing draft laws at the time of writing of this article is insufficient. Thus, the article covers issues and principles that require additional legislative regulation to improve the investment attractiveness of public-private partnerships in the transport sector in general. The author concludes that it is necessary to implement several principles, which are established in the practice of other countries, and should be implemented in the national legislation on public-private partnerships and concessions. Such principles should include the principle of transparency, the principle of "fair conduct", the principle of accountability, the principle of sustainable development, the principle of long-term budget planning of the state partner. It is also noted that in the absence of regulation of these principles and conditions for their implementation, there are practical problems with the implementation of public-private partnership projects, namely the financing by private partners of public-private partnership projects and the guarantee by financial institutions of the risks assigned to a private partner. ; Стаття присвячена дослідженню наявної в Україні проблеми відсутності деяких законодавчих актів щодо регулювання державно-приватного партнерства та концесій як форми державно-приватного партнерства. В основу дослідження покладено пошук та аналіз міжнародної практики застосування принципів державно-при- ватного партнерства. Автором досліджено як погляди вітчизняних науковців на це питання, так і рекомендації Європейської економічної комісії стосовно покращення регулювання державно-приватного партнерства, збільшення його ефективності, впровадження нових принципів та правових моделей. Водночас було проаналізовано політики міжнародних фінансових установ, зокрема Європейського банку реконструкції та розвитку, щодо наявних підходів до державно-приватного партнерства та фінансування, консультування стосовно розвитку транспортного сектору України загалом. Під час дослідження автором виявлено відсутність регулювання деякихпринципів державно-приватного партнерства та умов їх реалізації. У статті також висвітлено законопроєкти, які можуть стати рушієм багатьох проєктів у сфері державно-приватного партнерства та концесій як його форми. Водночас урегулювання багатьох питань шляхом ухвалення наявних на момент написання статті законопроєктів є недостатнім. Таким чином, у статті висвітлено питання та принципи, які потребують додаткового законодавчого регулювання для покращення інвестиційної привабливості державно-приватного партнерства в транспортному секторі загалом. Автор доходить висновку про необхідність імплементації багатьох таких принципів, які є усталеними у практиці інших країн, у вітчизняне законодавство про державно-приватне партнерство та концесії. Такі принципи включать принцип відкритості, принцип «добросовісної поведінки», принцип прозорості, принцип підзвітності, принцип сталого розвитку, принцип довгострокового бюджетного планування державного партнера. Зазначено, що в умовах відсутності регулювання цих принципів та умов їх реалізації наявні практичні проблеми щодо реалізації проєктів у сфері державно-приватного партнерства, а саме фінансування приватними партнерами проєктів у сфері державно-приватного партнерства та гарантування фінансовими інституціями ризиків, покладених на приватного партнера.

Метою статті є аналіз правового регулювання діяльності ЗМІ Угорщини після зміни політичної системи в країні в 1990 році, визначення, на підставі проведеного аналізу, деяких особливостей зазначеного процесу, притаманних цій країні.
Наукова новизна визначається дослідженням впливу нормативно-правового регулювання на еволюцію системи ЗМІ Угорщини та оцінки міжнародної спільноти відповідності демократичним засадам нового медіа-законодавства цієї країни.
Висновки. У процесі становлення та розвитку інформаційного суспільства нагальною потребою є покращення функціонування багатоманітних засобів масової інформації – мас-медіа, вдосконалення їх нормативно-правового регулювання. Формування сучасної інституційної системи ЗМІ Угорщини було започатковано 1996 році з прийняттям Закону про засоби масової інформації, яким було впроваджено базову структуру діяльності ЗМІ, характерну для більшості європейських країн, зокрема започатковано діяльність, поряд із державними, комерційних радіо та телебачення. Закон встановив основні принципи діяльності ЗМІ, зобов'язавши їх надавати універсальну, фактичну, своєчасну, об'єктивну та збалансовану інформацію, а також не віддзеркалювати погляди певної партії або політичного руху. Однак Закон про ЗМІ не призвів до становлення більш вільної, незалежної преси, оскільки вона стала полем для політичних ігор. Уряди змінювалися, але мас-медіа, які Законом декларувалися як незалежні, ставали частиною політичної здобичі чергового керівництва країни. У 2010 році виникли умови для перезавантаження законодавчої бази діяльності ЗМІ.
У 2011 році прийнято нову Конституцію Угорщини, у якій було визначено основоположні принципи діяльності ЗМІ, а 2010 року – Закон, що регулює засоби масової інформації та комунікації, яким створено Національне відомство засобів масової інформації та комунікацій. Закон встановив зобов'язання преси щодо надання достовірної, швидкої, точної інформації для споживачів з питань національного та європейського суспільного життя, а також про важливі для угорців події.
Водночас розглянуті закони призвели до повного контролю ЗМІ Угорщини з боку уряду, а це, своєю чергою, підриває демократичні цінності та авторитет Євросоюзу. Уряди європейських країн та міжнародні організації, мас-медіа Угорщини виступають проти запровадження тотального контролю ЗМІ, однак влада країни залишає під своїм контролем внутрішньодержавне законодавство в цій сфері, оскільки мас-медіа і надалі визначають політичне життя країни й завжди чітко виявляють свою позицію стосовно правлячого режиму.

The present article provides the analyses of the specialties of the customs regime of temporary admission with respect to the different types of transport means. The proper provisions of national and international legislation are also analyzed. ; В данной статье рассмотрена специфика применения таможенного режима временного ввоза (вывоза) к отдельным видам транспортных средств. Анализируются соответствующие нормы национального и международного законодательства.

The article examines the legal regulation of using cloud technologies for information storage. The author analyses the legal acts of Ukraine, the European Union, the USA, and self-governing organisations that unite intermediaries of cloud information systems regulating relations in data storage and using cloud technologies for user information processing. The author considers the provisions on the definition of cloud computing and cloud storage from the point of view of law. The author analyses specific regulations governing legal relations in the storage field and the use of information in cloud storage. The main functions are analysed: information storage creation of a multi-level database; collection of data and their systematisation, storage of big data and their processing; information exchange; support of other services; collection of data and their distribution by applications; and economic function. It is noted that the legal regulation of information storage in cloud storage is complex.

In the article the basic problems of legal regulation of activity of Ukrainian electronic library. An analysis of the legislation in force concluded that legal regulation of electronic libraries in Ukraine today is not defined at the appropriate level. Normative-legal acts, which are directly or indirectly related to library science in Ukraine, only superficially regulate the relations in the sphere of their activity. In addition, almost all of them are obsolete and require adjustments. The absence of a clear legislative regulation of activity and functioning of electronic libraries significantly impedes the settlement of legal relations in the sphere of their activity, thereby increasing the risk of growth of attacks on other people's intellectual property. We believe that this subject requires further scientific developments, and urgent attention on the part of the legislator. ; В статье рассмотрены основные проблемы правового регулирования деятельности украинских электронных библиотек. В результате анализа действующего законодательства сделан вывод, что правовое регулирование деятельности электронных библиотек в Украине на сегодняшний день не определено на должном уровне. Нормативно-правовые акты, которые прямо или косвенно касаются библиотечного дела Украины, лишь поверхностно регулируют отношения в сфере их деятельности. Кроме того, почти все они являются устаревшими и требуют корректировок. Отсутствие четкого законодательного урегулирования деятельности и функционирования электронных библиотек значительно затрудняет урегулирование правоотношений в сфере их деятельности, тем самым увеличивается риск роста посягательств на чужие результаты интеллектуальной деятельности. Считаем, что эта тематика требует дальнейших научных разработок и срочного внимания со стороны законодателя. ; У статті розглянуто основні проблеми правового регулювання діяльності українських електронних бібліотек. У результаті аналізу чинного законодавства зроблено висновок, що правове регулювання діяльності електронних бібліотек в Україні на сьогодні не визначено на належному рівні. Нормативно-правові акти, які прямо чи опосередковано стосуються бібліотечної справи України, лише поверхово регулюють відносини у сфері їх діяльності. Крім того, майже всі вони є застарілими та потребують корегувань. Відсутність чіткого законодавчого врегулювання діяльності й функціонування електронних бібліотек значно ускладнює врегулювання правовідносин у сфері їх діяльності, тим самим збільшується ризик зростання посягань на чужі результати інтелектуальної, творчої діяльності. Вважаємо, що ця тематика потребує подальших наукових розробок і термінової уваги з боку законодавця.

Zavydnyak I. Legal regulation of international cooperation in the course of criminal proceedings. The article examines the foundations of legal regulation of international cooperation in the course of criminalproceedings. Attention is focused on the fact that the scale of international cooperation is determined by theneeds of the implementation of the main tasks of criminal justice. In accordance with the requirements of the Criminal Procedure Code of Ukraine, in proceedings on crimes of a transnational nature without such cooperation it is impossible to ensure: collection of evidence located abroad; implementation of criminalprosecution; protection of human and civil rights and freedoms in criminal proceedings; compensationfor damages, as well as possible confiscation of property. The listed criminal procedural functions areimplemented to one degree or another by the bodies of pre-trial investigation, the prosecutor's office and the court in the course of pre-trial proceedings and court proceedings, that is, in the criminal process.It is indicated that the norms of international treaties, criminalinternational cooperation in thecourse of criminal proceedings, without which, in criminal cases of any category, the possibility ofsentencing is unlikely. It has been determined that the proper regulation in the national criminal procedural legislation of the rules of international cooperation in the investigation of crimes of any category presupposes, first of all, the need to determine the subject of legal regulation and, on this basis, its concept, without which it is impossible to establish boundaries both at the theoretical and applied levels, principles and procedure for such cooperation. It is indicated that the subject of legal regulation is a complex multidimensional category,the structure of which includes such elements as: a) subjects; b) behavior,deeds and actions of subjects; c) objects of the environment, about which the subjects enter into relationships with each other; d) social facts (events, circumstances) – the reasons for the emergence or termination of relations. The author's definition of international cooperation in criminal proceedings is given.and criminal procedural legislation directly indicate the need for ; У статті досліджено основи правового регулювання міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. Акцентовано на тому, що масштаби міжнародного співробітництва визначаються потребами реалізації основних завдань кримінального провадження. Відповідно до вимог КПК України, у провадженнях про злочини транснаціонального характеру без такої співпраці неможливо забезпечити перелічені нижче дії: збирання доказів які перебувають за кордоном здійснення кримінального переслідування охорону прав і свобод людини та громадянина у кримінальному провадженні відшкодування завданих збитків конфіскації майна. Перераховані кримінальні процесуальні функції реалізуються тією чи іншою мірою органами досудового розслідування, прокуратури й суду під час досудового провадження та судового розгляду, тобто у кримінальному процесі. Зазначено, що норми міжнародних договорів, кримінального та кримінального процесуального законодавства прямо вказують на необхідність міжнародного співробітництва під час кримінального провадження, без якого в кримінальних справах будь-якої категорії можливість призначення покарання є малоймовірною. Визначено, що належна регламентація в національному кримнальному процесуальному законодавстві правил міжнародного співробітництва при розслідуванні злочинів будь-якої категорії перед-бачає, перш за все, необхідність визначення предмета правового регулювання та на цій основі –його поняття, без чого неможливо як на теоретичному, так і на прикладному рівні встановити межі, принципи та порядок такого співробітництва. Зазначено, що предмет правового регулювання є складною багатоаспектною категорією, до структури якої входять такі елементи, як: а) суб'єкти; б) поведінка, вчинки та дії суб'єктів; в) об'єкти навколишнього середовища, з приводу яких суб'єкти вступають у взаємовідносини один з одним; г) соціальні факти (події, обставини) – причини виникнення або припинення відносин. Надано авторське визначення міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.

У статті відображено ключові положення щодо міжнародно-правового регулювання клонування людини. Досліджуються актуальні біоетичні проблеми сучасного міжнародного права, пов'язані з правом на життя, що виникають з огляду на загрози, які несе клонування людини. Наголошується на важливості захисту життя та гідності людини на ембріональній стадії її розвитку, а також на необхідності розвитку терапії за допомогою власних стовбурових клітин та стовбурових клітин пуповинної крові