Мета та призначення судового правозастосування: теоретичні аспекти
The article is devoted to the consideration of general approaches to the formation of the purpose and the ap- pointment of the judicial enforcement as the last stage of enforcement in the new conditions of legal regulation after the judicial-constitutional reform has been carried out. It was found that law enforcement activity in its purpose is aimed at ensuring the implementation of the law and predicting the implementation of the individual- ization of abstract legal regulations in order to regulate certain public relations. Law enforcement is an important component of the legal regulation mechanism, the func- tional purpose of which is to continue the process started by law-making by translating ideal behavior models en- shrined in legal norms into real legal reality, where cer- tain tasks and specific goals are achieved to streamline various relationships in society. It is substantiated that judicial law enforcement activity is an integral part of the legal process and law enforcement activity, because judi- cial enforcement has the obligation to ensure the realiza- tion of the right by an authorized body in accordance with a legislative and regulatory procedure. Judicial activity and justice are purposeful activities aimed at achieving certain goals and solves certain tasks, the disclosure of which is the relevance of this scientific publication. The purpose of the article seems to be an attempt at a new scientific understanding of the purpose and pur- pose of judicial enforcement, based on the results of the latest judicial-constitutional justice reform. It is proved that the purpose of judicial enforcement is the adoption of a law enforcement (jurisdictional) document, which resolves a specific legal conflict. It is substantiated that the purpose of judicial law enforcement is organically linked with its appointment as a special type of activity of authorized state bodies. It is concluded that the purpose of judicial enforcement is disclosed, including through a set of its functions, which differ in the functions of other bodies of state power. ; Статья посвящена рассмотрению общих подходов к формированию цели и назначения судебного пра- воприменения как последней стадии правопримене- ния в новых условиях правового регулирования после проведенной судебно-конституционной реформы. Вы- яснено, что правоприменительная деятельность в сво- ем назначении направлена на обеспечение реализации права и предсказания осуществления индивидуализа- ции абстрактных правовых предписаний с целью уре- гулирования тех или иных общественных отношений. Правоприменительная деятельность является важной составляющей механизма правового регулирования, функциональное назначение которой состоит в продол- жение начатого правотворчеством процесса путем пере- вода закрепленных в нормах права идеальных моделей поведения в реальную правовую действительность, где происходит выполнение определенных задач и дости- жение конкретных целей для упорядочения разноо- бразных отношений в социуме. Обосновано, что су- дебная правоприменительная деятельность выступает неотъемлемой звеном юридического процесса и право- применительной деятельности, ведь на судебное право- применение возлагается обязанность связь обеспечить реализацию права уполномоченным органом в соот- ветствии с законодательно и нормативно определенной процедуры. Судебная деятельность и правосудия явля- ются целенаправленными видами деятельности имею- щих целью достижения определенных целей и решает определенные задачи, раскрытие которых и составляет актуальность этой научные публикации. Целью статьи представляется попытка нового науч- ного осмысления цели и назначения судебного право- применения, исходя из результатов последней судеб- но-конституционной реформы по правосудия. Доказано, что целью судебного правоприменения является принятие правоприменительного (юрисдик- ционного) документа, которым разрешается конкрет- ный правовой конфликт. Обосновывается, что цель судебного правоприменения органично связывается с его назначением как особый вид деятельности упол- номоченных государственных органов. Сделан вывод, что назначение судебного правоприменения раскры- вается по совокупности его функций, различаемых с функциями других органов государственной власти. ; Статтю присвячено розгляду загальних підходів до формування мети та призначення судового право- застосування як останньої стадії правозастосування в нових умовах правового регулювання після проведе- ної судово-конституційної реформи. З'ясовано, що пра- возастосувальна діяльність у своєму призначенні скеро- вана на забезпечення реалізації права та передбачення здійснення індивідуалізації абстрактних правових при- писів із метою врегулювання тих чи інших суспільних відносин. Правозастосувальна діяльність є важливим складником механізму правового регулювання, функ- ціональне призначення якого полягає у продовженні розпочатого правотворчістю процесу шляхом переве- дення закріплених у нормах права ідеальних моделей поведінки в реальну правову дійсність, де відбувається виконання певних завдань та досягнення конкретних цілей задля впорядкування різноманітних відносин в соціумі. Обґрунтовано, що судова правозастосуваль- на діяльність є невід'ємною ланкою юридичного проце- су правозастосувальної діяльності, адже на судове пра- возастосування покладається обов'язок забезпечити реалізацію права уповноваженим органом відповідно до законодавчо та нормативно визначеної процедури. Судова діяльність і правосуддя є цілеспрямованими видами діяльності, які мають на меті досягнення пев- них цілей, вирішує певні завдання, розкриття яких і становить актуальність цієї наукові публікації. Метою статті є спроба нового наукового осмислення мети і призначення судового правозастосування, вихо- дячи з результатів останньої судово-конституційної ре- форми щодо правосуддя. Доведено, що метою судового правозастосування є ухвалення правозастосувального (юрисдикційного) документа, яким вирішується конкретний правовий конфлікт. Обґрунтовується, що мета судового правоза- стосування органічно пов'язана з його призначенням як особливим видом діяльності уповноважених дер- жавних органів. Зроблено висновок, що призначен- ня судового правозастосування розкривається, крім іншого, через сукупність його функцій, які різняться з функціями інших органів державної влади.
