В статті розкривається значення діяльності правоохоронних органів у подоланні дискримінації за ознакою статі та впровадження ґендерної рівності в Україні. Охарактеризовані проблеми, які перешкоджають належному забезпеченню гендерної рівності з боку правоохоронних органів та визначений механізм їх вирішення. При цьому особлива увага приділяється принципам права, які при здійсненні правоохоронної діяльності є основою для формування здатності і уміння дотримуватись постійної лінії поведінки працівниками правоохоронних органів, зразково виконувати свої обов'язки у сфері забезпечення ґендерного паритету. ; Gender equality is the subject of law enforcement, as it is one of the conditions guiding basis for the establishment and maintenance of constitutional rights and freedoms. Therefore, its implementation is the responsibility of the entire system of government. A special place in this work belongs to the police. The article defines that discrimination based on sex and appropriate applications from citizens is the basis for the commission of certain legal proceedings by law enforcement officials. Described problems that prevent proper gender equality by law enforcement officials, namely: short time since the establishment of criminal liability for discriminatory acts based on sex, lack of information by staff about the basics of gender policy, low percentage of women in management levels of law enforcement offices, imperfection of normative-legal base, generally gender approach isn't applied with the development of programs for the development of a law enforcement body, low gender culture of management and personnel of law enforcement offices and a number of other factors. To overcome these problems the following measures are given in the article: improvement of the normative-law maintenance, formation of gender culture of law enforcement, scientific and methodological support of the formation and implementation of gender policy, activities for improving the status of women working in the bodies of the Internal Affairs of Ukraine, and intersectional and international cooperation. Special attention is given to the principles of law that in implementation of law enforcement is the base of formation of the capacity and ability to follow continuous line of conduct by law enforcement officers, exemplary fulfill their responsibilities in ensuring gender parity.
Визначено, що процесуальним законодавством передбачено випадки набуття правоохоронними органами задля виконання покладених на них державою завдань і реалізації їх функцій правового статусу позивача. Розглянуто категорії публічно-правових спорів, в яких правоохоронні органи можуть набувати такого правового статусу учасника адміністративного процесу як позивач. Определено, что процессуальным законодательством предусмотрены случаи приобретения правоохранительными органами для выполнения возложенных на них государством задач и реализации их функций правового статуса истца. Рассмотрены категории публично-правовых споров, в которых правоохранительные органы могут приобретать такого правового статуса участника административного процесса как истец. It has been determined that the procedural law provides for cases when law enforcement agencies acquire the legal status of the plaintiff in order to carry out their tasks and implementation of the state functions. The categories of public-law disputes in which law enforcement bodies can acquire such legal status as a participant in the administrative process as a plaintiff are considered. It is shown that procedural legislation provides for cases of law enforcement agencies' acquisition, for the fulfillment of tasks entrusted to them by the state and the realization of their functions, and the legal status of the plaintiff. Analysis of legislative provisions shows that law enforcement bodies can acquire the above legal status of the participant in the administrative process in the following categories of public legal disputes: in administrative claims of the authorities of the authorities on restrictions on the exercise of the right to peaceful assembly; under administrative lawsuits on the compulsory alienation of a land plot, other objects of real estate, which are placed on it, from the motives of public necessity; at the request of the bodies of incomes and fees; at the request of the Security Service of Ukraine for the seizure of terrorist financing assets related to ...
Based on the analysis of current national legislation that defines administrative and procedural status of law enforcement agencies, the author has singled out those, which are mostly engaged in law enforcement activities in the area of financial system administration. It has determined that law enforcement system must solve a number of social problems, including: slow paces of economic development; the imbalance of economic system; lag in adapting to changes in external trade and financial markets; excessive social tension, which adversely affects the reproductive process; low level of meeting the needs of an individual, etc. It has been established that the main difference between law enforcement agencies and other state structures is that law enforcement institutions specially endowed with state powers to carry out activities in protecting human and civil rights from violations under the law. It has been proved that law enforcement agencies – are special state agencies engaged in law enforcement activities aimed at protecting the rights and legitimate interests of citizens, companies and organizations, the state and society, ensuring security, law and order and legality in the country. It has been indicated that the activities of these public agencies aimed at ensuring the stability in the sphere of managing financial system, taking measures to prevent violations of the rights, freedoms and interests of stakeholders and the state in general and realizing investigation of the most dangerous among them. ; На основі аналізу чинного національного законодавства, що визначає адміністративно-процесуальний статус наведених органів, виділено державні органи, які найбільшою мірою здійснюють правоохоронну діяльність у сфері управління фінансовою системою. Доведено, що діяльність правоохоронних суб'єктів управління фінансовою системою спрямована на виявлення допущених правопорушень у зазначеній сфері та на здійснення розслідування найбільш небезпечних серед них.
Досліджено основні функції та повноваження правоохоронних органів України у сфері економічної безпеки на підставі аналізу, систематизації та узагальнення нормативних і наукових джерел. Зазначено проблеми, пов'язані з функціонуванням у цій сфері кількох правоохоронних органів. Обґрунтовано необхідність створення в Україні єдиного правоохоронного органу у сфері економічної безпеки. Проаналізовано законопроєкт «Про Бюро економічної безпеки України» № 3087-д, ухвалений Верховною Радою України у першому читанні, та надано рекомендації щодо його вдосконалення. ; It has been noted that there is currently no single law enforcement agency in the field of economic security in Ukraine, the relevant functions and powers are scattered between different law enforcement agencies, which causes low efficiency of their activities and difficulties in cooperation. The topical problems of functioning of law enforcement agencies of Ukraine in the field of economic security have been studied and practical recommendations concerning reforming the system of law enforcement agencies of Ukraine in this sphere have been developed. To achieve the purpose of the study, the author has used general scientific and special research methods: formal and legal method – during the study of the functions and powers of law enforcement agencies in the field of economic security; analogy, method of causal analysis, situational and prognostic methods – for the analysis of the draft Law "On the Bureau of Economic Security of Ukraine" No. 3087-d. Analyzing, systematizing and generalizing normative and scientific sources, the author has researched the main functions and powers of law enforcement agencies of Ukraine in the field of economic security. Problems related to the functioning of several law enforcement agencies in this area have been identified. The necessity of creation of a single law enforcement agency in the field of economic security in Ukraine has been substantiated. The draft Law "On the Bureau of Economic Security of Ukraine" No. 3087-d, approved by the Verkhovna Rada of Ukraine in the first reading, has been analyzed; the author has provided recommendations for its improvement. The author has elaborated propositions to reform the law enforcement system of Ukraine in the field of economic security of the state, in particular recommendations for improving the draft Law "On the Bureau of Economic Security of Ukraine" No. 3087-d. It has been noted that the practical significance of the obtained results lies in the use of conclusions and recommendations in the activities of public authorities in the process of carrying out their legislative and regulatory functions. ; Исследованы основные функции и полномочия правоохранительных органов Украины в сфере экономической безопасности на основании анализа, систематизации и обобщения нормативных и научных источников. Указаны проблемы, связанные с функционированием в данной сфере нескольких правоохранительных органов. Обоснована необходимость создания в Украине единого правоохранительного органа в сфере экономической безопасности. Проанализирован законопроект «О Бюро экономической безопасности Украины» № 3087-д, принятый Верховной Радой Украины в первом чтении, и даны рекомендации по его совершенствованию.
Дисципліна «Судові та правоохоронні органи», для навчально-методичного забезпечення якої підготовлено підручник, має важливе значення в контексті формування професійної компетентності майбутніх юристів.
За добу незалежної України створено чимало підручників та посібників з організації діяльності судових та правоохоронних органів, автори яких пропонують різні підходи щодо визначення їх переліку. Наприклад, авторський колектив навчального посібника для курсантів та студентів НАВСУ виділяє органи судової влади, прокуратуру, органи Служби безпеки України, Національну поліцію та інші органи МВС України, органи досудового розслідування, адвокатуру, а також долучає міжнародну організацію кримінальної поліції – Інтерпол[1]. У посібнику львівських фахівців розглядаються суди загальної юрисдикції, Конституційний Суд України, Вища рада юстиції, прокуратура, органи внутрішніх справ, адвокатура, нотаріат, органи юстиції[2]. Одеські вчені у своєму виданні звернули увагу на органи, діяльність яких спрямовується та координується міністром юстиції України[3].
Неодноразово здійснювалися спроби корегування предмета названої дисципліни через розширення кола інститутів, які вивчалися, і виокремлення, крім суду та правоохоронних органів, ще і контролюючих та правозахисних[4].
На нашу думку, в умовах перманентного реформування в Україні органів та установ, діяльність яких спрямовано на забезпечення прав і свобод людини та громадянина, актуалізується питання подальшої розробки відповідних сучасних навчальних матеріалів для закладів вищої освіти юридичного профілю.
З огляду на це слід відзначити комплексний підхід авторського колективу до вивчення правового статусу цих інституцій. Зокрема, здійснено спробу в межах підручника поєднати особливості організації та діяльності широкого спектру уповноважених суб'єктів: судових, правоохоронних, контрольно-наглядових та правозахисних. При цьому автори обґрунтовують власну позицію щодо відповідної класифікації. Запропонований дискурс сприятиме становленню наукового світогляду здобувачів вищої юридичної освіти.
Структура підручника, який рецензується, у цілому відповідає освітній, виховній та управлінській функціям навчального процесу. Доречним є виокремлення в кожній главі питань для самоконтролю.
У першому розділі надано загальну характеристику судової, правоохоронної, контрольно-наглядової та правозахисної діяльності. Автори пропонують власні визначення категорій, які вивчаються в межах дисципліни. Другий розділ присвячено особливостям судової системи України, повноваженням судів та суддів усіх рівнів. Окремо наголошується на важливості організаційно-кадрового забезпечення функціонування судових органів. Найбільший за обсягом матеріалу третій розділ, предметом якого є правоохоронні органи: функції, структура, повноваження, порядок організації. У цьому розділі акцентовано увагу на центральних органах виконавчої влади, діяльність яких координується Кабінетом Міністрів України через міністра внутрішніх справ України. Певною новацією для навчальної літератури є використання одночасно таких двох груп інститутів, як контрольно-наглядові та правозахисні (четвертий та п'ятий розділи). Значну увагу приділено правовому статусу органів, їх завданням, особливості утворення та підпорядкування, кадровому забезпеченню та взаємодії тощо.
Разом із тим деякі положення підручника мають дискусійний характер. Насамперед, необхідна більш чітка кореляція запропонованої класифікації інституцій відповідно до чинного законодавства. Доречно сформулювати чіткі критерії визначення таких груп як контрольно-наглядові та правозахисні органи. На нашу думку, у подальшому варто висвітлювати питання полеміки щодо правового регулювання діяльності деяких інститутів держави. Так, залишилася поза увагою авторів актуальна проблема співвідношення конституційних понять «судова влада» (ст. 6) та «правосуддя» (розділ VIII).
Утім, викладені вище зауваження та рекомендації не впливають на загальну високу оцінку підручника, що рецензується.
[1] Удалова Л. Д., Рожнова В. В., Заїка С. О., Мельник О. В., Форостяний А. В., Ключник К. П. Мультимедійний посібник «Судові та правоохоронні органи України». НАВСУ. URL: https://arm.naiau.kiev.ua/books/SPOU/index.html
[2] Ковалів М. В., Єсімов С. С., Назар Ю. С., Гаврильців М. Т., Лук'янова Г. Ю., Годяк А. І., Бліхар М. М. Судові та правоохоронні органи : навчальний посібник. Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2016. 388 с.
[3] Ярова Л. В., Матвєєвський О. В. Організація судових та правоохоронних органів України : навчальний посібник. Одеса : Фенікс, 2018. 296 с.
[4] Суд, правоохоронні та правозахисні органи України : навч.посіб. / В. Т. Білоус [та ін.] ; ред. Я. Кондратьєв ; Національна академія внутрішніх справ України. К. : Юрінком інтер, 2002. 320 с.;
Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: підручник / [В. Т. Білоус та ін.] ; відп. ред. В. Т. Маляренко, д-р юрид. наук, проф., чл.-кор. Акад. прав. наук України. 3-тє вид., переробл. і допов. К. : Юрінком Інтер, 2007. 350 с.
Вживання терміна «працівник правоохоронного органу», що використовується національним законодавством та вживається в сучасному науковому обігу,бере свій початок з кримінального законодавства колишньої Української РСР.Вживання терміна «правоохоронні органи» та «працівник правоохороннихорганів», що використовуються в сучасному законодавстві незалежної України,було започатковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про посилення правового захисту працівників правоохоронних органів» від 18 січня1991 року. У цьому Указі, якій встановив кримінальну відповідальність запосягання на здоров'я, життя, гідність, безпеку, свободу, майно суддів, народних засідателів, працівників міліції, органів внутрішніх справ, прокуратури,державної безпеки, народних дружинників та військовослужбовців і їх близькихродичів у зв'язку з їхньою службовою діяльністю або ж за їх образу, погрозу, чивтручання в їхню діяльність. ; Вживання терміна «працівник правоохоронного органу», що використовується національним законодавством та вживається в сучасному науковому обігу,бере свій початок з кримінального законодавства колишньої Української РСР.Вживання терміна «правоохоронні органи» та «працівник правоохороннихорганів», що використовуються в сучасному законодавстві незалежної України,було започатковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про посилення правового захисту працівників правоохоронних органів» від 18 січня1991 року. У цьому Указі, якій встановив кримінальну відповідальність запосягання на здоров'я, життя, гідність, безпеку, свободу, майно суддів, народних засідателів, працівників міліції, органів внутрішніх справ, прокуратури,державної безпеки, народних дружинників та військовослужбовців і їх близькихродичів у зв'язку з їхньою службовою діяльністю або ж за їх образу, погрозу, чивтручання в їхню діяльність. ; Вживання терміна «працівник правоохоронного органу», що використовується національним законодавством та вживається в сучасному науковому обігу,бере свій початок з кримінального законодавства колишньої Української РСР.Вживання терміна «правоохоронні органи» та «працівник правоохороннихорганів», що використовуються в сучасному законодавстві незалежної України,було започатковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про посилення правового захисту працівників правоохоронних органів» від 18 січня1991 року. У цьому Указі, якій встановив кримінальну відповідальність запосягання на здоров'я, життя, гідність, безпеку, свободу, майно суддів, народних засідателів, працівників міліції, органів внутрішніх справ, прокуратури,державної безпеки, народних дружинників та військовослужбовців і їх близькихродичів у зв'язку з їхньою службовою діяльністю або ж за їх образу, погрозу, чивтручання в їхню діяльність.
The article analyzes the system of state bodies for combating smuggling. According to the most common classification of state bodies by the criterion of the breadth of competence, there are state bodies of general and special competence. If we adhere to this classification, the general bodies of counteraction to smuggling are state bodies of general competence, which are the Verkhovna Rada, the Cabinet of Ministers, the President of Ukraine. The bodies of special competence are the security forces, judicial and law enforcement agencies. It is determined that there is no single definition of the concept of law enforcement agencies in the legislation, it is provided in various regulations.Anti-smuggling law enforcement agencies are state bodies that implement the law enforcement and law enforcement function of the state, which have the authority to apply measures to detect, prevent, eliminate crimes and other offenses related to smuggling, have the right to bring to justice those responsible for such offenses, and may, if necessary, apply state coercion. The participation of these bodies in combating smuggling is realized through appropriate forms of cooperation.The form of interaction between security forces, judicial and law enforcement agencies in combating smuggling means the outwardly expressed organizational and procedural-legal coordinated activities of various parts of the system of public authorities in the field of combating smuggling, carried out within their competence. All forms of cooperation in the field of combating smuggling can be divided into two major groups: 1) procedural and legal forms, which are provided by criminal and administrative procedural law; 2) organizational and tactical forms that do not contradict the criminal and administrative procedural law, but may be provided by bylaws.Laws and bylaws are the basis for interaction between security forces, judicial and law enforcement agencies. By-laws include, first of all, joint orders, interaction plans, interdepartmental decisions, instructions. It is concluded that it is necessary to amend the legislation in this area. ; Проаналізовано систему державних органів протидії контрабанді. Розглянуто класифікацію державних органів. Визначено поняття "правоохоронні органи у сфері протидії контрабандіˮ і відповідні форми взаємодії сил безпеки, судових та правоохоронних органів. Зроблено висновок про необхідність внесення змін у законодавство в цій сфері.
The article analyzes the system of state bodies for combating smuggling. According to the most common classification of state bodies by the criterion of the breadth of competence, there are state bodies of general and special competence. If we adhere to this classification, the general bodies of counteraction to smuggling are state bodies of general competence, which are the Verkhovna Rada, the Cabinet of Ministers, the President of Ukraine. The bodies of special competence are the security forces, judicial and law enforcement agencies. It is determined that there is no single definition of the concept of law enforcement agencies in the legislation, it is provided in various regulations.Anti-smuggling law enforcement agencies are state bodies that implement the law enforcement and law enforcement function of the state, which have the authority to apply measures to detect, prevent, eliminate crimes and other offenses related to smuggling, have the right to bring to justice those responsible for such offenses, and may, if necessary, apply state coercion. The participation of these bodies in combating smuggling is realized through appropriate forms of cooperation.The form of interaction between security forces, judicial and law enforcement agencies in combating smuggling means the outwardly expressed organizational and procedural-legal coordinated activities of various parts of the system of public authorities in the field of combating smuggling, carried out within their competence. All forms of cooperation in the field of combating smuggling can be divided into two major groups: 1) procedural and legal forms, which are provided by criminal and administrative procedural law; 2) organizational and tactical forms that do not contradict the criminal and administrative procedural law, but may be provided by bylaws.Laws and bylaws are the basis for interaction between security forces, judicial and law enforcement agencies. By-laws include, first of all, joint orders, interaction plans, interdepartmental decisions, instructions. It is concluded that it is necessary to amend the legislation in this area. ; Проаналізовано систему державних органів протидії контрабанді. Розглянуто класифікацію державних органів. Визначено поняття "правоохоронні органи у сфері протидії контрабандіˮ і відповідні форми взаємодії сил безпеки, судових та правоохоронних органів. Зроблено висновок про необхідність внесення змін у законодавство в цій сфері.
Law enforcement function is a complex direction of state policy, through which the protection of human rights, freedoms and interests, ensuring the rule of law, the constitutional order, order and the safe existence of society, its elements. Factors influencing to the development of law enforcement at the present stage are: the modern law enforcement function is devoid of excessive interest in coercion; the functions of providing services, conducting educational work, establishing transparency, accountability and accountability to civil society are becoming increasingly important; the integration of law enforcement into the sphere of information and commercial relations has deepened; the implementation of the law enforcement function on the ground has become more accountable to the local community through decentralization reform; the requirements for the quality of regulatory support of law enforcement infrastructure have changed. The legal support of the state law enforcement function aims to regulate this array of public relations, to give it legitimacy and universality. The theoretical basis of administrative regulation of the law enforcement function of the state can be based on the following theses: synergy of dogmas of public administration, administrative relations and regulatory activities of the state in the field of law enforcement; the impact of legal norms in the field of public administration on the protection of human and civil rights, freedoms and interests; positive obligation of the state to affirm and protect human rights through the relevant activities of law enforcement institutions regulated by regulatory administrative acts, etc. Modern realities require the expansion of law enforcement influence on public relations. Therefore, the law enforcement function can be supplemented by the following components of legal nature: law enforcement service, which is accompanied by the provision of appropriate services to the subjects of appeal; information and telecommunication support and digitalization of order relations; communication, intersubjective interaction, control. Legal uncertainty of the categorical apparatus creates adverse organizational and managerial consequences that affect both the law enforcement system and the implementation of the tasks of law enforcement and security. The absence of a special law in the field of law enforcement is not a significant shortcoming in the way of effective regulation of law enforcement relations, as the scope of the general principles of the state law enforcement function is quite broad in theoretical terms. From the point of view of legal technique, normative design and systematization of law enforcement relations is such a difficult task that it does not justify the purpose of the existence of the law itself or a set of laws. In the most general form, the system of departmental regulatory regulation in the field of law enforcement of the state should be classified into two groups: organizational and managerial (internal) regulatory support; regulatory support of the main areas of law enforcement (external). ; Правоохоронна функція – це комплексний напрямок державної політики, за допомогою якого досягається охорона прав, свобод та інтересів людини і громадянина, забезпечення законності, конституційного ладу, правопорядку та безпечного існування суспільства, його елементів. Чинниками, які впливають на розвиток правоохоронної діяльності на сучасному етапі є: сучасна правоохоронна функція позбавлена надмірного інтересу до примусу; все більшої актуальні набувають функції з надання послуг, проведення просвітницької роботи, утвердження прозорості, підзвітності та підконтрольності громадському суспільству; поглибилась інтеграція правоохорони у сферу інформаційних, комерційних відносин; реалізація правоохоронної функції на місцях стала більш відповідальною перед місцевою громадою завдяки реформі децентралізації; змінились вимоги до якості нормативного забезпечення правоохоронної інфраструктури. Правове забезпечення правоохоронної функції держави має на меті упорядкувати зазначений масив суспільних відносин, надати йому легітимності та загальнообов'язковості. Теоретичне підґрунтя адміністративно-правового регулювання правоохоронної функції держави може базуватися на наступних тезах: синергія догм державного управління, управлінських відносин та нормативної діяльності держави у сфері правоохорони; вплив правових норм у сфері державного управління на охорону прав, свобод та інтересів людини і громадянина; позитивне зобов'язання держави утверджувати та захищати права людини через відповідну діяльність правоохоронних інституцій, регламентованих нормативними адміністративними актами та ін. Сучасні реалії вимагають розширення правоохоронного впливу на суспільні відносини. Тому правоохоронна функція може бути доповнена наступними складовими адміністративно-правової природи: сервіс у сфері правоохорони, який супроводжується наданням відповідних послуг суб'єктам звернення; інформаційно-телекомунікаційне забезпечення та цифровізація відносин правопорядку; комунікація, міжсуб'єктна взаємодія, контроль. Юридична невизначеність категоріального апарату породжує несприятливі організаційно-управлінські наслідки, які впливають як на систему правоохоронних органів, так і на реалізацію завдань охорони правопорядку, безпеки. Відсутність спеціального закону у сфері правоохоронної функції не є суттєвим недоліком на шляху ефективності врегулювання відносин правоохорони, оскільки обсяг загальних засад державної функції правоохорони є досить широким в теоретичному аспекті. З позиції юридичної техніки, нормопроектування та систематизація відносин правоохорони є настільки складним завданням, що не виправдовує мети існування самого закону чи зводу законів. У найбільш загальному вигляді, систему відомчого нормативного регулювання у сфері правоохоронної функції держави доцільно класифікувати на дві групи: організаційно-управлінське (внутрішнє) нормативне забезпечення; нормативне забезпечення основних напрямків правоохоронної діяльності (зовнішнє).
Досліджено необхідність формування нової системи боротьби з економічними злочинами в Україні, яка об'єднає однією метою, вчасне виявлення і справедливе покарання порушників законодавства, як правоохоронні органи та органи державної влади, так і приватних суб'єктів господарювання. Проаналізовано зарубіжний досвід, який доцільно використати у процесі трансформації методики проведення фінансових розслідувань економічних злочинів в Україні. Окреслено перспективи створення і діяльності служби фінансових розслідувань в Україні, а також використання форензіку як сучасного методу проведення фінансових розслідувань корпоративних шахрайств ; The necessity of forming a new system of combating economic crimes in Ukraine, which unites one purpose, timely detection and fair punishment of violators of law, as law enforcement bodies, state authorities and private entities, is investigated. The foreign experience, which it is expedient to use in the process of transformation of the method of conducting financial investigations of economic crimes in Ukraine, is analyzed. The prospects for the establishment and operation of the Financial Investigations Service in Ukraine, as well as the use of forensic as a modern method of conducting financial investigations of corporate fraud are outlined
Досліджено необхідність формування нової системи боротьби з економічними злочинами в Україні, яка об'єднає однією метою, вчасне виявлення і справедливе покарання порушників законодавства, як правоохоронні органи та органи державної влади, так і приватних суб'єктів господарювання. Проаналізовано зарубіжний досвід, який доцільно використати у процесі трансформації методики проведення фінансових розслідувань економічних злочинів в Україні. Окреслено перспективи створення і діяльності служби фінансових розслідувань в Україні, а також використання форензіку як сучасного методу проведення фінансових розслідувань корпоративних шахрайств ; The necessity of forming a new system of combating economic crimes in Ukraine, which unites one purpose, timely detection and fair punishment of violators of law, as law enforcement bodies, state authorities and private entities, is investigated. The foreign experience, which it is expedient to use in the process of transformation of the method of conducting financial investigations of economic crimes in Ukraine, is analyzed. The prospects for the establishment and operation of the Financial Investigations Service in Ukraine, as well as the use of forensic as a modern method of conducting financial investigations of corporate fraud are outlined
In every state certain features are legislatively certain inrelation to acquiring citizenship. Principle of only citizenship, that results in some complications related to dual (plural) citizenship, is certain in Ukraine. The problem of plural citizenships Ukraine has complex character. After occupation of Ukrainian territory Russian Federation the Crimea and to beginning of the battle operating on Donbas – plural citizenship it is possible to examine in the complex of the threats related to violation of territorial integrity of Ukraine and loss of independence. The analysis of operating normatively-legal base in the field of it testifies to the presence of considerable blanks in legislation in relation to the decision of problem of dual (plural) citizenship. In particular, are absent: clear decision of plural citizenship; mechanisms of warning of origin of status of plural citizenship; order of bringing in to responsibility of person for backing away of statement about stopping of citizenship of Ukraine in case of voluntarily acquiring of other state citizenship. Examining foreign experience of non-admission of the phenomenon of plural citizenship and plural citizenship, taking into account imperfection and blanks of the modern Ukrainian legislation it is possible to distinguish the general measures of domestic and external policy in relation to the decision of this problem. In particular, to make alteration to the legislation inrelation to the mechanism of actions of representatives of law enforcement authorities of Ukraine, namely: in part additions of principles, that there is base on a legislation of Ukraine about citizenship; decision of order of application of procedure of stopping of citizenship of Ukraine; works of foreign ministry of Ukraine in relation to continuation of practice of entering into international contracts for avoidance of collisions and inconsistency between a national legislation and legislation of other countries in the field of citizenship; introduction of mechanisms of exposure and prevention of cases of dual (plural) citizenship. It is possible to define researches of normative mechanisms that will regulate the question of plural citizenship in intergovernmental agreements in relation to mutual confession of rights for citizens on plural citizenship, and also study of problem of prevention of plural citizenship among civil servants, the prospects of further secret services. ; У кожній державі законодавчо визначені певні особливості щодо набуття громадянства. В Україні визначено принцип єдиного громадянства, що призводить до деяких складнощів, пов'язаних із подвійним (множинним) громадянством. Проблема біпатризму в Україні має комплексний характер. Після окупації Російською Федерацією української території АР Крим та початку бойових дій на Донбасі – біпатризм можна розглядати у комплексі загроз, пов'язаних із порушенням територіальної цілісності України та втратою незалежності. Аналіз чинної нормативно-правової бази свідчить про наявність певних протиріч у законодавстві стосовно питань подвійного (множинного) громадянства в Україні. Зокрема, відсутні: чітке визначення біпатризму; механізми попередження виникнення статусу біпатрида; порядок притягнення до відповідальності особи за неподання заяви про припинення громадянства України у разі добровільного набуття громадянства іншої держави. Розглядаючи іноземний досвід недопущення явища біпатризму та множинного громадянства, враховуючи недосконалість та прогалини сучасного українського законодавства можна виокремити загальні заходи внутрішньої та зовнішньої політики щодо розв'язання цієї проблеми. Зокрема, внести зміни до законодавства стосовно механізму дій представників правоохоронних органів України, а саме в частині: основ, які визначають громадянство України; визначення порядку застосування процедури припинення громадянства України; роботи МЗС України щодо продовження практики укладання міжнародних угод для виключення, у майбутньому, розбіжностей між законодавством України та законодавством іноземних держав у сфері громадянства; впровадження механізмів виявлення та запобігання випадків подвійного (множинного) громадянства. Перспективами подальших розвідок можна визначити дослідження нормативно-правових механізмів, які регулюватимуть питання множинного громадянства у міждержавних угодах щодо взаємного визнання прав громадян на множинне громадянство, а також вивчення проблеми запобігання біпатризму серед державних службовців.
The organizational and legal provision of security of confidential cooperation in Ukraine has been analyzed. The information on modern problems of ensuring security of the Institution of confidential cooperation has been systematized. The risks arising during the confidential cooperation have been outlined. The author has raised the issue of keeping the balance in ensuring security of a confidant's personality on the one hand and the need of procedural recording of the information obtained from the confidant on the other hand. Normative and legal regulation of protecting confidants in Ukraine and abroad has been compared. The problematic issues of guarantees for the protection of confidants in the Ukrainian legislation have been revealed; the ways to solve them have been offered. The protective mechanisms that in one form or another should be applied to the confidants have been analyzed: guarantees of social and legal protection, restrictions on the use of certain categories of persons as confidants, etc. The issue of ensuring the safety of the confidants after the cooperation with law enforcement agencies has been raised. The author has offered to establish appropriate security measures for such confidants, to determine the reasons and grounds for the application of such measures, and to outline the mechanism of the implementation of such measures at the regulatory level. The limits of permissible behavior of confidants during the fulfillment of crime counteraction tasks have been studied. It has been offered to supplement the Art. 43 of the Criminal Code of Ukraine with the norm that would extend the rights of persons who under the law, perform a special task by participating in an organized group or criminal organization, to confidants, who assist law enforcement agencies in preventing and/or investigating a serious or particularly serious crime. In the context of involving a confidant in accomplishing the tasks of criminal investigation, the author has offered to provide a separate, secret investigative (search) action, which, by analogy with the norm of the Art. 272 of the Criminal Procedural Code of Ukraine should be conducted according to the resolution of an investigator, agreed with the head of the pre-trial investigation agency, and the decision of a prosecutor. ; Проаналізовано організаційно-правове забезпечення безпеки конфіденційного співробітництва в Україні. Систематизовано інформацію про сучасні проблеми забезпечення безпеки інституту конфіденційного співробітництва. Порівнено нормативно-правове регулювання убезпечення конфідентів в Україні та за її межами. Розкрито проблемні питання гарантій захисту конфідентів в українському законодавстві. Запропоновано шляхи їх вирішення. Порушено питання забезпечення безпеки конфідентів після завершення співробітництва з правоохоронним органами. Розглянуто межі допустимої поведінки конфідентів під час виконання завдань протидії злочинності.
The circumstances of the necessity of positive image formation in law enforcement agencies in conditions of the increasing democratization of all spheres of national life are described in the article. The place of law enforcement agencies during the social and political transformations; wars and crises; readiness of their interaction with the system of government and society; the role of new staff with the necessary level of professional knowledge; skills; abilities; which is a model of morality and proved by their loyalty to Ukraine; including the area of anti-terrorist operation (ATO) and the ability to maintain law and order in the most difficult conditions flawlessly; the position of the communication units in the formation of a positive image is showed. The basic elements constituting the formation of a positive image of law enforcement are revealed. ; В статье рассматриваются обстоятельства; вызывающие необходимость формирования положительного имиджа правоохранительных органов в условиях расширения демократизации всех сфер жизни страны. Показывается место правоохранительных органов во время общественных и политических трансформаций; войн; кризисных явлений; готовность их взаимодействия с системой власти и гражданским обществом; роль новых кадров; имеющих необходимый уровень профессиональных знаний; навыков; умений; являющихся образцом нравственности; доказавших свою преданность Украине; в том числе в зоне антитеррористической операции (АТО) и способность безупречно обеспечивать правопорядок в самых сложных условиях; позиция подразделений коммуникации в формировании положительного имиджа. Раскрываются основные элементы составляющих формирования положительного имиджа правоохранительных органов. ; У статті розглядаються обставини; які викликають необхідність формування позитивного іміджу правоохоронних органів в умовах розширення демократизації всіх сфер життя країни. Показується місце правоохоронних органів під час суспільних та політичних трансформацій; воєн; кризових явищ; готовність їх взаємодії з системою влади і громадянським суспільством; роль нових кадрів; які мають необхідний рівень професійних знань; навичок; вмінь та є взірцем моральності; які довели свою відданість Україні; в тому числі в зоні антитерористичної операції (АТО) та спроможність бездоганно забезпечувати правопорядок у складних умовах; позиція підрозділів комунікації у формуванні позитивного іміджу. Розкриваються основні елементи складових формування позитивного іміджу правоохоронних органів
The circumstances of the necessity of positive image formation in law enforcement agencies in conditions of the increasing democratization of all spheres of national life are described in the article. The place of law enforcement agencies during the social and political transformations; wars and crises; readiness of their interaction with the system of government and society; the role of new staff with the necessary level of professional knowledge; skills; abilities; which is a model of morality and proved by their loyalty to Ukraine; including the area of anti-terrorist operation (ATO) and the ability to maintain law and order in the most difficult conditions flawlessly; the position of the communication units in the formation of a positive image is showed. The basic elements constituting the formation of a positive image of law enforcement are revealed. ; В статье рассматриваются обстоятельства; вызывающие необходимость формирования положительного имиджа правоохранительных органов в условиях расширения демократизации всех сфер жизни страны. Показывается место правоохранительных органов во время общественных и политических трансформаций; войн; кризисных явлений; готовность их взаимодействия с системой власти и гражданским обществом; роль новых кадров; имеющих необходимый уровень профессиональных знаний; навыков; умений; являющихся образцом нравственности; доказавших свою преданность Украине; в том числе в зоне антитеррористической операции (АТО) и способность безупречно обеспечивать правопорядок в самых сложных условиях; позиция подразделений коммуникации в формировании положительного имиджа. Раскрываются основные элементы составляющих формирования положительного имиджа правоохранительных органов. ; У статті розглядаються обставини; які викликають необхідність формування позитивного іміджу правоохоронних органів в умовах розширення демократизації всіх сфер життя країни. Показується місце правоохоронних органів під час суспільних та політичних трансформацій; воєн; кризових явищ; готовність їх взаємодії з системою влади і громадянським суспільством; роль нових кадрів; які мають необхідний рівень професійних знань; навичок; вмінь та є взірцем моральності; які довели свою відданість Україні; в тому числі в зоні антитерористичної операції (АТО) та спроможність бездоганно забезпечувати правопорядок у складних умовах; позиція підрозділів комунікації у формуванні позитивного іміджу. Розкриваються основні елементи складових формування позитивного іміджу правоохоронних органів
