Стаття присвячена дослідженню особливостей права громадянина України на звернення і права на доступ до публічної інформації, їх спільних та відмінних ознак. Проаналізовано діяльність місцевих органів державної влади й органів місцевого самоврядування в Україні стосовно забезпечення і захисту цих прав.
The article is devoted to the study of the types of international judicial institutions and their role in ensuring theright to judicial protection. It is noted that the Manila Declaration provides for a judicial settlement of disputes andarbitration. The International Court of Justice is the principal judicial organ of the United Nations. The InternationalCriminal Court is the permanent body with jurisdiction over persons responsible for particularly serious crimes, inaddition to national criminal jurisdictions. The Inter-American Court of Human Rights is an independent, conven-tional body whose function is to protect human rights in the states of North and South America. The Arab Court ofHuman Rights has not yet begun its work, although the Court's mandate allows States parties to lodge complaints.The African Court of Human and Peoples' Rights is an independent body whose purpose is to protect human rightsin African countries. The jurisdiction of the European Court of Human Rights extends to all matters of interpretationand application of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and its protocols.The Court of Justice of the European Union interprets EU law and provides for the settlement of disputes by the EU'snational government-institutions. It is emphasized that regional judicial institutions are designed to protect the rightsand freedoms of man and citizen. They are part of a subsidiary human rights protection mechanism that can be applied once all national remedies have been exhausted. Recourse to the International Court of Justice or arbitration isnot an unfriendly act in relations between states, but on the contrary indicates the use of peaceful means of dispute settlement. Unlike other international courts, only international criminal tribunals can be joined in a single proceeding. ; Статтю присвячено дослідженню питання видів міжнародних судових установ та їх ролі в забезпеченні права на судовий захист. Зазначено, що Манільською декларацією передбачено судовий спосіб врегулю-вання спорів та арбітраж. Міжнародний Суд є головним судовим органом Організації Об'єднаних Націй. Постійним органом, який має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за осо-бливо тяжкі злочини, доповнює національні органи кримінальної юрисдикції є Міжнародний кримінальний суд. Міжамериканський суд з прав людини – є самостійним, конвенційним органом, функція якого полягає у захисті прав людини в державах Північної та Південної Америки. Арабський суд з прав людини так і не розпочав свою діяльність, хоча, мандат Суду дозволяє державам-учасникам подавати скарги. Африканський суд з прав людини і народів – є самостійним органом призначення якого полягає у захисті прав людини в державах Африки. Юрисдикція Європейського суду з прав людини поширюється на всі питання тлума-чення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї. Суд Європейського Союзу здійснює тлумачення законодавства ЄС та здійснює судове врегулювання спорів національний уряд-інститути ЄС. Акцентовано, що регіональні судові установи покликані захищати права і свободи людини і громадянина. Вони є елементом субсидіарного механізму захисту прав людини, який може бути застосований після вичерпання всіх національних засобів юридичного захисту.Звернення до Міжнародного Суду ООН або арбітражу не є недружнім актом у відносинах між держа-вами, а навпаки свідчить про застосування мирних засобів вирішення спорів. На відміну від інших міжна-родних судових установ лише міжнародні кримінальні трибунали можуть бути об'єднані в рамках одного судочинства.
The article is devoted to the study of the types of international judicial institutions and their role in ensuring theright to judicial protection. It is noted that the Manila Declaration provides for a judicial settlement of disputes andarbitration. The International Court of Justice is the principal judicial organ of the United Nations. The InternationalCriminal Court is the permanent body with jurisdiction over persons responsible for particularly serious crimes, inaddition to national criminal jurisdictions. The Inter-American Court of Human Rights is an independent, conven-tional body whose function is to protect human rights in the states of North and South America. The Arab Court ofHuman Rights has not yet begun its work, although the Court's mandate allows States parties to lodge complaints.The African Court of Human and Peoples' Rights is an independent body whose purpose is to protect human rightsin African countries. The jurisdiction of the European Court of Human Rights extends to all matters of interpretationand application of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and its protocols.The Court of Justice of the European Union interprets EU law and provides for the settlement of disputes by the EU'snational government-institutions. It is emphasized that regional judicial institutions are designed to protect the rightsand freedoms of man and citizen. They are part of a subsidiary human rights protection mechanism that can be applied once all national remedies have been exhausted. Recourse to the International Court of Justice or arbitration isnot an unfriendly act in relations between states, but on the contrary indicates the use of peaceful means of dispute settlement. Unlike other international courts, only international criminal tribunals can be joined in a single proceeding. ; Статтю присвячено дослідженню питання видів міжнародних судових установ та їх ролі в забезпеченні права на судовий захист. Зазначено, що Манільською декларацією передбачено судовий спосіб врегулю-вання спорів та арбітраж. Міжнародний Суд є головним судовим органом Організації Об'єднаних Націй. Постійним органом, який має повноваження здійснювати юрисдикцію стосовно осіб, відповідальних за осо-бливо тяжкі злочини, доповнює національні органи кримінальної юрисдикції є Міжнародний кримінальний суд. Міжамериканський суд з прав людини – є самостійним, конвенційним органом, функція якого полягає у захисті прав людини в державах Північної та Південної Америки. Арабський суд з прав людини так і не розпочав свою діяльність, хоча, мандат Суду дозволяє державам-учасникам подавати скарги. Африканський суд з прав людини і народів – є самостійним органом призначення якого полягає у захисті прав людини в державах Африки. Юрисдикція Європейського суду з прав людини поширюється на всі питання тлума-чення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї. Суд Європейського Союзу здійснює тлумачення законодавства ЄС та здійснює судове врегулювання спорів національний уряд-інститути ЄС. Акцентовано, що регіональні судові установи покликані захищати права і свободи людини і громадянина. Вони є елементом субсидіарного механізму захисту прав людини, який може бути застосований після вичерпання всіх національних засобів юридичного захисту.Звернення до Міжнародного Суду ООН або арбітражу не є недружнім актом у відносинах між держа-вами, а навпаки свідчить про застосування мирних засобів вирішення спорів. На відміну від інших міжна-родних судових установ лише міжнародні кримінальні трибунали можуть бути об'єднані в рамках одного судочинства.
Стаття присвячена виявленню та науковому аналізу проблемних питань реалізації конституційного права на звернення на рівні законодавства України і на цій основі формуванню обґрунтованих пропозицій стосовно їх вирішення. Наголошено на важливості системних зв'язків між нормативно-правовими актами різної юридичної сили, які регламентують механізм реалізації права на звернення. Встановлено, що запропоновані до законодавства зміни або нові правові інститути повинні чітко та конструктивно вводитися до існуючої системи нормативно-правових актів. Виявлено основні недоліки Закону України «Про звернення громадян» та запропоновано шляхи їх виправлення.
Метою статті є науковий аналіз проблемних питань законодавчого регулювання конституційного права на звернення.
Наукова новизна статті полягає у визначенні основних проблем законодавчого регулювання реалізації конституційного права на звернення та пропонуванні шляхів їх вирішення.
Висновки. 1) Слід зауважити, що і пропозиції, і заяви, а також скарги є видовими явищами та об'єднані єдиним родовим об'єктом правового регулювання, яким є звернення. Категорія «звернення» має цілком очевидний збірний характер, саме тому її визначення, відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про звернення громадян», здійснюється через перелік означених видів та їх форм; 2) природним є те, аби термін «волевиявлення» віднайшов своє місце серед ознак категорії «звернення» у її дефінітивному визначенні; 3) закріплення конституційного права на звернення за усіма суб'єктами повністю відповідає положенням принципу всезагальності; 4) у тексті конституційної норми необхідно передбачити усіх суб'єктів, які зобов'язані прийняти й розглянути звернення, що є більш бажаним та обґрунтованим, ніж закріплення неповних переліків таких суб'єктів; 5) Закон України «Про звернення громадян» не містить визначення поняття «право на звернення», в якому були б закріплені основні його ознаки та найбільш суттєві сторони цього правового явища. Така ситуація не є прийнятною, а тому визначення права на звернення має віднайти своє місце в «тілі» цього базового нормативно-правового акта; 6) виокремлені у системну сукупність принципи конституційного права на звернення повинні бути відображені у Законі України «Про звернення громадян», до того ж в окремій статті.
Аналізуються окремі нормативні положення, які мають суттєвий вплив на реалізацію суб'єктивного права на звернення до суду за захистом. Встановлюється, що реалізація права на звернення до суду можлива у двох формах: паперовій та електронній. Досліджуються та розтлумачуються нові вимоги, дотримання яких є необхідною умовою для відкриття провадження у справі та процесуально-правові наслідки у разі їх недотримання. Аналізується судова практика в межах предмету дослідження. Анализируются отдельные нормативные положения, которые имеют существенное влияние на реализацию субъективного права на обращение в суд за защитой. Устанавливается, что реализация права на обращение в суд возможна в двух формах: бумажной и электронной. Исследуются и растолковываются новые требования, соблюдение которых является необходимым условием для открытия производства по делу и процессуально-правовые последствия в случае их несоблюдения. Анализируется судебная практика в пределах предмета исследования. The article is devoted to the coverage of one of the actual problems of the civil process on the issue of the right to apply to the court for protection. The article deals with the main changes of civil procedural legislation. A comparative legal analysis of the structure of the article on the right to apply to the court for the protection of the current Civil Procedure Code of Ukraine with the previous version of the law is conducted. It is established that article 4 of the Civil Procedural Code of Ukraine is supplemented with provisions on the possibility of concluding an agreement between the parties on the transfer of the dispute to the arbitral tribunal. The expediency of such a legislative initiative has been proved since the agreement between the parties on the transfer of the dispute to the arbitral tribunal does not deprive the person of the appeal. It was established that the provision on the impossibility of depriving a person of the right to participate in the consideration of his case in accordance with the procedure established by ...
З моменту вступу до ЄС Румунія не лише визнала його принципи та одержала право участі у діяльності усіх інституцій ЄС, а отримала певні зобов'язання. З огляду на це, проведений аналіз діалогу Румунії та інституцій ЄС засвідчив, що основним напрямом співробітництва офіційного Бухареста та Європейської Комісії у перші роки членства були зусилля щодо завершення судової реформи та боротьби з корупцією. При цьому європейські інституції, спостерігаючи за прогресом реформ в Румунії, основну причину гальмування вбачали у конфлікті інтересів та корупції, а також відсутності політичної волі румунського керівництва. Як засвідчили події та висновки Комісії, неефективність системи юриспруденції та проблеми корумпованості усіх сфер життя у Румунії залишаються актуальними й до сьогодні. Проблеми корупції, наявність економічної, політичної та соціальної дестабілізації в Румунії впливали на темпи ходу поглиблення її європейської інтеграції, першочергово на терміни встановлення вільного пересування румунських громадян в межах ЄС. Підґрунтям корупції в Румунії став перетин політичних, економічних та судових інтересів, який спричиняв політичний параліч – відсутність політичної волі для переслідування корупції на найвищому рівні, а також неготовність і боязнь суддів перед винесенням присуду в «авторитетних» справах, які б зумовили зміни в усіх сферах життя.
Характерною особливістю реалізації прав дитини, яка перебуває під опікою батьків, є подвійний аспект захисту цих прав: з одного боку, у зв'язку з недієздатністю дитини, захист її прав та інтересів, здійснюється його батьками. Це право батьків також пов'язане з обов'язком батьків піклуватися про фізичний, духовний і моральний розвиток дитини, оскільки порушення прав дитини може вплинути на її розвиток. З іншого боку, щоб запобігти зловживанню батьками зазначеними повноваженнями, необхідним є державний контроль у сфері захисту прав дитини.
Проблеми національного правового регулювання пов'язані з тим, що захист прав дитини не базується на патерналістському підході. Прикладом цього є те, що батькам у більшості випадків надають більший пріоритет, ніж думці дитини. Тому в статті наводяться принципові пропозиції щодо механізмів захисту таких прав, як право на приватне життя, визнання особистості дитини, відповідно до міжнародних норм.
Kaplii O. APPEAL OF HEARINGIMPAIRED PERSONS TO PUB- LIC AUTHORITIES AS THE MAIN MEANS OF EXERCISING THE RIGHT TO INFORMATIONThe article examines the appeal of persons with hearing impairmentto public authorities as the main means of exercising the right to information. Problems of rendering of administrative services during the address to persons with hearing impairment on an example of experience of Nikolaev are defined. The problems of legislative regulation and ensuring the constitutional right of a person and a citizen to appeal have been studied, as deaf people have difficulties in exercising the right to appeal, the language barrier is the main obstacle, so remote communication using the application "ConnectPRO" or "UTOG Service" are crucial to creating equal opportunities for people with hearing impairments.The draft Law "On Ukrainian Sign Language" was analyzed in detail and it was proposed to introduce the use of the "ConnectPRO" or "UTOG Service" application in all state and local government bodies in order to create equal opportunities for people with hearing impairments. A detailed review of national legislation on the provision of administrative services to persons with hearing impairments revealed irregularities in their provision. We agree that local authorities and local governments remain inaccessible to persons with disabilities. This state of affairs makes it impossible to obtain these services on their own. We consider it necessary to introduce the application "ConnectPRO" or "UTOG Service" in all TsNAPs of Ukraine (including when using Skype communication), in particular the Nikolaev area; to carry out training of sign language by representatives of UTOG to specialists of TsNAP of the Nikolaev area; to organize courses of sign language for the population at Department of social protection of the population of the Nikolaev regionalstate administration. ; У статті досліджено зверненняосіб із порушенням слуху до орга-нів публічної влади як основнийзасіб реалізації права на інформа-цію. Визначено проблеми наданняадміністративних послуг під часзвернення особам зі порушеннямслуху на прикладі досвіду м. Мико-лаєва. Досліджено проблеми зако-нодавчого регулювання та забез-печення конституційного правалюдини і громадянина на звер-нення, оскільки нечуючі люди відчу-вають труднощі під час реалізаціїправа на звернення, мовний бар'єрє найголовнішою перепоною, томудистанційний зв'язок із викорис-танням додатку «ConnectPRO» або«Сервісу УТОГ» є вкрай важливимизадля створення рівних можливо-стей для осіб з порушенням слуху.Детально проаналізовано про-ект Закону «Про українськужестову мову» та запропонованоза потрібне запровадити викори-стання в усіх органах державноївлади та місцевого самоврядуваннядодатку «ConnectPRO» або «Сер-вісу УТОГ» задля створення рівнихможливостей для осіб з порушен-ням слуху. У ході детального оглядунаціонального законодавства щодонадання адміністративних послугособам зі порушенням слуху вияв-лено неврегульованість їх надання.Погоджуємось, що місцеві органивлади та органи місцевого само-врядування залишаються для осібз інвалідністю інформаційно недо-ступними. Такий стан справ при-зводить до унеможливлення отри-мання самостійно даних послуг.Вважаємо за потрібне запровадитидодаток «ConnectPRO» або «СервісУТОГ» у всіх ЦНАПах України (втому числі під час використанняскайп-зв'язку), зокрема в Миколаїв-ській області; проводити навчанняжестової мови представникамиУТОГ спеціалістів ЦНАП Микола-ївської області; організувати курсижестової мови для населення приДепартаменті соціального захистунаселення Миколаївської облдер-жадміністрації.
У статті досліджуються особливості порядку звернення юридичних осіб зі скаргами до Європейського Суду з прав людини на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р. Проаналізована судова практика Європейського суду з прав людини в контексті розгляду справ юридичних осіб у зв'язку із порушенням їх прав, свобод і інтересів відповідно до Конвенції.
The important means of protecting a person are the judicial consideration and resolution of public-law disputes as well as the administrative appeal procedure of private entities against any decisions, actions or inactions of public authorities. Administrative complaint is a claim to restore the rights and to protect the legitimate interests of citizens, violated by actions (inactions) or decisions of state bodies, local government bodies, institutions, organizations, associations of citizens, enterprises, officials.Administrative claim as a means of protecting the rights of a person in the sphere of public legal relations, is singled out. Administrative claim is a means of protecting the rights of a person in the sphere of relations with the state government, local government, the subjects of delegated powers as well as public officials.As a result of analysing the documents of the Council of Europe and the case-law of the ECHR, the recommendations for ensuring the right of appeal to the administrative court of Ukraine are formulated. Legal regulation of court appeals in Poland and Germany is researched, the proposals for the use of positive experience in Ukraine are made.The widespread use of the alternative means of resolving administrative disputes can permit a reduction in the court's workload as a result, on the one hand, of the decreasing number of cases reaching it and, on the other hand, of the fact that a detailed consideration of the complex cases makes their subsequent examination by the administrative court easier.The main advantages of the alternative means of resolving administrative disputes are, depending on the case, simpler and more flexible procedures, allowing for a speedier and less expensive resolution, resolving of disputes according to equitable principles and not just according to strict legal rules, and greater discretion; as well as cheaper settlement of disputes in optimal procedural terms.The administrative appeal is an alternative way of resolving public law disputes and protecting individual rights. An administrative appeal is mandatory under administrative law of Poland and Germany. A person can apply to the administrative court only after appealing a decision, action or inaction to a public authority. The administrative appeal is established in the law on administrative procedure.The individual may apply to the administrative court only after administrative complaint procedure against the actions (inactions), decisions of the state or local bodies to a public authority in accordance with the procedure established by the law on administrative procedure.On the basis of the research conducted, the proposals concerning the adoption of certain changes and amendments to the Code of Administrative Proceedings of Ukraine are made. ; Доведено, звернення до адміністративного суду є важливим способом захисту, але широке використання альтернативних засобів урегулювання публічно-правових спорів дасть можливість зменшити завантаженість національних адміністративних судів, з одного боку, а з іншого – зосередитися на складних справах. Головними перевагами альтернатив-них засобів урегулювання публічно-правових спорів, залежно від справи, є простіші та гнучкіші процедури, що уможливлюють швидше й дешевше врегулювання спору в розумні строки. Адміністративне оскарження є обов'язковим за законодавством про адміністратив-не судочинство у Польщі та Німеччині. Особа може звернутися до адміністративного суду лише після оскарження акта, дій, бездіяльності до органу публічної влади. Порядок адміні-стративного оскарження має встановлюватися у Законі про адміністративну процедуру.На основі аналізу документів Ради Європи, стану правового регулювання судового оскарження у Польщі та Німеччині, було сформульовано пропозиції змін до КАС України про обов'язковість попереднього адміністративного оскарження в окремих категоріях справ.
В статье дается аналитический обзор истории римского права в Испании II в. до н. э. VI в. н. э. Автор отмечает, что уже во II-I вв. до н. э. степень влияния римских политико-правовых институтов на испанских союзников Рима была столь велика, что уже к концу I в. до н. э. значительная их часть почти полностью ассимилировалась с римлянами, восприняв язык, право и судебную систему. Далее приводятся данные письменных и эпиграфических источников, позволяющие утверждать, что муниципальное право Испании I-II вв. н. э. в значительной мере являлось калькой институтов публичного и частного права самого Рима. Активное участие испанцев в государственной власти Римской империи (императоры-выходцы из Испании) на многие века сделало этот регион важнейшим проводником римского права. Ассимиляция готских племен, более 100 лет бывших римскими союзниками, позволила Испании и после падения Западной Римской империи вплоть до арабского нашествия оставаться оплотом римского права, на что указывает, в частности, знаменитый Бревиарий Алариха. ; In this analytical outline of the history of roman law in Spain from the 2nd c. B. C. E. to the 6th c. C. E., the author notices that even in the 2nd century B. C. E. Roman legal and political institutes exercised so great influence on the Republicans allies in Spain, that the emerging provincial government adopted almost all their characteristic elements, including the majority of public regulations, legal proceedings, and language. Narrative and epigraphic evidences leave no doubt that already by the beginning of the Common Era the municipal law in Spain had effectively copied and assimilated all public and private Roman legal institutes. The most active involvement of the Spanish in Roman politics (including the Roman emperors descending from this region) made the province an important propagator of Roman legal and political tradition to the rest of the western world, whilst the consequent assimilation of the Goths (Roman allies for more that a century) helped Spain to become the last outpost of roman law in Europe until the Arabian invasion, and the Breviarium of Alaric is a good evidence to this process.
The article examines and analyzes such legal institute as 'the right to judicial protection and the right to apply to the court' as the main component of the institute of protection in general. There has been defined the concept of these categories, their nature and legal aspects. There has been analyzed the current legislation of Ukraine regarding the right to judicial protection and general provisions on the right to appeal to the court for protection. There have been studied peculiarities and has been defined the concept of 'the right to judicial protection and the right to appeal to the Court' which reveals their essence and internal content. There have been established procedural aspects of the right to judicial protection and has been determined the proper time for requesting protection. ; В статье исследуется и анализируется такой правовой институт как право на судебную защиту и право на обращение в суд, как основная составляющая института защиты в целом. Определяются понятия указанных категорий, изучается их правовая природа и аспекты. Анализируется действующее законодательство Украины в части права на судебную защиту и общие положения о праве на обращение в суд за защитой. Изучаются правовые особенности, определяются понятия права на судебную защиту и права на обращение в суд, раскрывается их суть и внутреннее наполнение. Устанавливаются процессуальные аспекты реализации права на судебную защиту и определяется момент обращения в суд за защитой. ; В статті досліджується та аналізується такий правовий інститут, як право на су- довий захист та право на звернення до суду, як основна складова інституту захисту в цілому. Визначаються поняття зазначених категорій, вивчається їх правова природа та аспекти. Аналізується чинне законодавство України в частині права на судовий захист та загальні положення про право на звернення до суду за захистом. Вивчаються правові особливості та визначаються поняття права на судовий захист та права на звернення до суду, розкривається їх суть та внутрішнє наповнення. Встановлюються процесуальні аспекти реалізації права на судовий захист та визначається момент звернення до суду за захистом.
The article examines and analyzes such legal institute as 'the right to judicial protection and the right to apply to the court' as the main component of the institute of protection in general. There has been defined the concept of these categories, their nature and legal aspects. There has been analyzed the current legislation of Ukraine regarding the right to judicial protection and general provisions on the right to appeal to the court for protection. There have been studied peculiarities and has been defined the concept of 'the right to judicial protection and the right to appeal to the Court' which reveals their essence and internal content. There have been established procedural aspects of the right to judicial protection and has been determined the proper time for requesting protection. ; В статье исследуется и анализируется такой правовой институт как право на судебную защиту и право на обращение в суд, как основная составляющая института защиты в целом. Определяются понятия указанных категорий, изучается их правовая природа и аспекты. Анализируется действующее законодательство Украины в части права на судебную защиту и общие положения о праве на обращение в суд за защитой. Изучаются правовые особенности, определяются понятия права на судебную защиту и права на обращение в суд, раскрывается их суть и внутреннее наполнение. Устанавливаются процессуальные аспекты реализации права на судебную защиту и определяется момент обращения в суд за защитой. ; В статті досліджується та аналізується такий правовий інститут, як право на су- довий захист та право на звернення до суду, як основна складова інституту захисту в цілому. Визначаються поняття зазначених категорій, вивчається їх правова природа та аспекти. Аналізується чинне законодавство України в частині права на судовий захист та загальні положення про право на звернення до суду за захистом. Вивчаються правові особливості та визначаються поняття права на судовий захист та права на звернення до суду, розкривається їх суть та внутрішнє наповнення. Встановлюються процесуальні аспекти реалізації права на судовий захист та визначається момент звернення до суду за захистом.
Dear Bulgarian friends and colleagues! By joining the international project organized by "IDEE: a philosophical magazine", the team of the National Medical University "O.Bogomolets" expresses its solidarity with the ideals of humanism, spirituality, democracy, universal human norms and values, which are propagated on the pages of this edition.The National Medical University "O. Bogomolets "- a leading medical university in Ukraine - celebrates this year's 175th anniversary. The history of our university is related not only to prominent and prominent medical scientists VO professors. Karavaev, O.P. Walter, V.O. Bets, LV Gromashevski, O. Bogomolets, M.M. Amosov, but also with the daily selfless work of Ukrainian healers on saving lives and people's health. The profession of physician will never lose its value, humanistic dimension. It is about the individual approach to man, not only with regard to his somatic, psychological, but also spiritual characteristics related to the concept of freedom and freedom. This creates a special humanitarian aura of the medical profession. It is the philosopher physician, as Hippocrates said, to be like God.At the National Medical University "O. Bogomolets ", considerable attention is paid to the development of humanitarian knowledge, philosophical and socio-humanitarian education, the spiritual education of medical students. We hope that our cooperation will help to find new moments in the relationship between philosophy and medicine, the development of integrative approaches in philosophy and science, the strengthening of the friendship and cooperation of our peoples. Katerina Amosova,Professor, Corresponding Member of the National Academyof the medical sciences of Ukraine,Rector of the Bogomolets National Medical University ; Дълбокоуважаеми наши български приятели и колеги! Присъединявайки се към международния проект, организиран от "ИДЕИ: философско списание", колективът на Националния медицински университет "О.О.Богомолец" изразява солидарността си с идеалите на хуманизма, духовността, демокрацията, общочовешките норми и ценности, които се пропагандират на страниците на това издание.Националният медицински университет "О.О. Богомолец" – водещ медицински университет в Украйна – отбелязва през тази година 175-годишнината от основаването си. Историята на нашия университет е свързана не само с изтъкнатите и знаменити учени-медици професорите В.О. Караваев, О. П. Валтер, В.О. Бец, Л. В. Громашевски, О. О. Богомолец, М. М. Амосов, но и с всекидневния самоотвержен труд на украинските лечители по спасяването на живота и здравето на хората. Професията на лекаря никога няма да загуби своето ценностно, хуманистично измерение. Става дума за индивидуалния подход към човека с отчитане не само на неговите соматически, психически, но и на духовните му особености, свързани със смислотворчеството и свободата. Това създава особена хуманитарна аура на лекарската професия. Именно лекарят-философ, както е казвал Хипократ, се явява подобен на Бога.В Националния медицински университет "О.О. Богомолец" значително внимание се отделя на развитието на хуманитарните знания, на философското и социално-хуманитарното образование, на духовното възпитание на студентите-медици. Ние се надяваме, че нашето сътрудничество ще спомага за търсенето на нови моменти на взаимовръзката на философия и медицина, за развитието на интегративните подходи във философията и науката, за укрепването на дружбата и сътрудничеството на нашите народи. Катерина Амосова,Професор, член-корреспондент на Националната академияна медицинските науки на Украйна,Ректор на Националния медицински университет "О.О. Богомолец" ; Дълбокоуважаеми наши български приятели и колеги! Присъединявайки се към международния проект, организиран от "ИДЕИ: философско списание", колективът на Националния медицински университет "О.О.Богомолец" изразява солидарността си с идеалите на хуманизма, духовността, демокрацията, общочовешките норми и ценности, които се пропагандират на страниците на това издание.Националният медицински университет "О.О. Богомолец" – водещ медицински университет в Украйна – отбелязва през тази година 175-годишнината от основаването си. Историята на нашия университет е свързана не само с изтъкнатите и знаменити учени-медици професорите В.О. Караваев, О. П. Валтер, В.О. Бец, Л. В. Громашевски, О. О. Богомолец, М. М. Амосов, но и с всекидневния самоотвержен труд на украинските лечители по спасяването на живота и здравето на хората. Професията на лекаря никога няма да загуби своето ценностно, хуманистично измерение. Става дума за индивидуалния подход към човека с отчитане не само на неговите соматически, психически, но и на духовните му особености, свързани със смислотворчеството и свободата. Това създава особена хуманитарна аура на лекарската професия. Именно лекарят-философ, както е казвал Хипократ, се явява подобен на Бога.В Националния медицински университет "О.О. Богомолец" значително внимание се отделя на развитието на хуманитарните знания, на философското и социално-хуманитарното образование, на духовното възпитание на студентите-медици. Ние се надяваме, че нашето сътрудничество ще спомага за търсенето на нови моменти на взаимовръзката на философия и медицина, за развитието на интегративните подходи във философията и науката, за укрепването на дружбата и сътрудничеството на нашите народи. Катерина Амосова,Професор, член-корреспондент на Националната академияна медицинските науки на Украйна,Ректор на Националния медицински университет "О.О. Богомолец"
В данной статье исследуются вопросы исторического развития права на территории Тувы до создания ею своей государственности в 1921 г., а также влияние законодательства соседних государств, а именно Цинской империи на формирование права Тувы. ; The article explores questions of historical development of law in the territory of Tuva till the creation of its statehood in 1921, and also the infl uence of legislation of neighbor states in particular of the Empire of Zin orders on Tuvan law system.
