Suchergebnisse

The main idea of the article is to focus on the less studied issue of the Ukrainian liberation movement in the post-war period which is the underground activity of the Ukrainian People's Revolutionary Army (UPRA) or "bulbivtsi" as they were usually called on behalf of the unchanging leader of Taras Borovets – "Bulba".It was observed that with the approach of the Red Army, most of the leaders of the UPRA moved to Germany. While being in exile they planned to continue the national liberation struggle. The ordinary underground members remaining in Ukraine had faced two main tasks set by the leadership of the UPRA: to diminish the influence of the "Bandera" on the local population and to prepare an ant-Soviet uprising, which should have begun simultaneously with the new war of the Soviet Union against the West.In the post-war period the activity of 'bulbivtsi' was documented by the units of the People's Commissariat of Internal Affairs in the Volyn, Zhytomyr, Lviv, Stanislav, Vinnytsia, Kyiv and Zaporizhzhia regions. Notwithstanding, they achieved more or less noticeable results in their organizational activity only in six northern regions of the Rivne region. These were the very territories where "the 7th North group of UPRA" emerged at the beginning of 1945. It predominantly relied on a small, well-conspired organizational network which was created in former times of the German occupation. During rather a short period of time "bulbivtsi" managed to develop the official documentation of their organization – statutes, oath, instructions for chiefs of various levels, and others.During the spring of 1945, along with the "the 7th Northern Group of the UPRA", 5 sub-divisions were created: political, economic, communication, intelligence and military. Their main efforts were directed at organizational activity and propaganda. They campaigned against the elections to the Supreme Soviet of the Soviet Union. They also arranged functioning of the underground typography in 1946 and produced bogus common state seals and stamps of state institutions.In spite of an old-established hostility, the 'bulbivtsi' tried to establish cooperation with the regional leadership of "Odesa", a group which was ideologically close, in opposition and also was in a conflict with the rest part of the "banderivtsi". Although, conflicts on a local level made it impossible. In the spring of 1946 in Lviv, the "7th Northern Group of UPRA" representative tried to get in touch with the Government of the Ukrainian People's Republic in exile. However, that trial did not succeed as well. Finally, the "7th North Group of UPRA" was forced to operate in isolation from other anti-Soviet underground movements.During 1947–1948, the Ministry of State Security employees conducted series of "bulbivtsi" arrests in Lviv and on the territory of Rivne region. In the course of those activities, a small sabotageterrorist group "7th Northern Group of UPRA" was destroyed, their organizational archive was discovered together with a cache of weapons and ammunition. Most of the arrested group members were sentenced to long-term, fifteen – twenty five years, imprisonment in correctional labor camps.Despite the last cells of the UPRA underground defeat made by the organs of the Ministry of State Security, the search for former "bulbivtsi" continued throughout the territory of the Ukrainian Soviet Socialist Republic, including Donetsk and Crimean regions. Nevertheless, the largest number of former "bulbivtsi" kept on living in the northern regions of Rivne region. According to the documents of the State Security Committee, operational search work in this direction had lasted until 1955.To sum it up, the activity of the "bulbivtsi" underground and the "7th Northern Group of UPRA", as its component, was one of the phenomena of the Ukrainian liberation struggle in the post-war period. Without any connections with the leadership which was abroad and with no sufficient resources, they managed to revive their network and to continue the struggle with the Soviet authorities for another three years. ; У статті проаналізовано діяльність підпілля Української народно-революційної армії на території України у післявоєнний період. З'ясовано, що помітних результатів у організацій роботі вдалося досягти лише у шести районах півночі Рівненської обл. Саме на цих теренах упродовж 1945–1948 рр. діяла підпільна мереж "7-ї Північної групи УНРА". Їй вдалося утворити референтури: політичну, господарську, зв'язку, розвідувальну та військову. Головні зусилля "7-ї Північної групи УНРА" спрямовувалися на організаційну та пропагандистську діяльність. Крім того "бульбівці" намагалися налагодити співпрацю із ідеологічно близькими "бандерівцями". Однак, внутрішні усобиці на місцевому рівні її унеможливили. Незважаючи на незначні масштаби діяльності підпілля УНРА у післявоєнний період, за повної ізоляції та відсутності ресурсів, їм вдалося на кілька років реанімувати свою організацію

Статтю присвячено проблемі українсько-польських стосунків в період 1943–1944 рр. Зокрема досліджується українське питання в документах польського підпілля, аналізуються опрацювання, звіти, рапорти, донесення, що стосувалися майбутнього України та українців. The article is dedicated to the problem of the relations between Ukraine and Poland in the period of 1943–1944. Namely, the Ukrainian problem in the documents of the polish underground is traced. There is also an analysis of different formulating, reports, delations, which relate to the future of Ukraine and Ukrainians.

У статті простежено основні моменти розгортання в 1943 р. протистояння польського підпілля та Української повстанської армії з точки зору стратегії й тактики повстанської війни. Окреслено вплив німецької політики та червоних партизан на гостроту збройного конфлікту. The article traces the main points of deployment of the Polish underground resistance and the Ukrainian Insurgent Army in terms of strategy and tactics of the rebel war in 1943. It outlines the impact of German politics and red partisans on the severity of armed conflict.

An issue about the Polish underground activity under the circumstances of the occupation regimes in Western Ukraine is considered in the paper. Particularly, the archive criminal case № P-30031 from the fund of the Security Service of Ukraine in Lviv region about the conviction by the Russian authorities of 14 members from the headquarters of the Polish underground "A Union of Armed Struggle" has been published and analyzed for the first time. Prior to this, the course of the war between Poland and Germany on September 1st-28th 1939 is briefly characterized; an arrival of the Soviet army and army of the repressive forces is depicted. The autonomous endeavors of the Polish patriots to organize the underground military organizations for the struggle with the occupants in Lviv at the end of 1939 - at the beginning of the 1941 are described. The efforts of the Polish emigration government to organize the underground struggle against the occupants throughout the territory of former Rzeczpospolita II are confirmed. A detailed characteristic of "A Union of Armed Struggle" is given where the command staff, its quantity, a level of armament and the general readiness for the armed rebellion are presented. "The case of fourteen" members of the Union is highlighted, the behavior of police officials, detectives, judges, the officials from the cassation authorities and the Supreme Legislative Bodies of Soviet Ukraine and the USSR regarding to the defendants is considered. The authors have come to a following conclusion: despite the scale and detailed plans of the emigration government and the Polish underground organizations directed to the renewal of Poland according to the borders of 1939, the lack of state, insufficient quantity of weapons, material and financial resources for the struggle had led to the quick revelation and subsequent arrest of UAS leaders, that was one of the biggest underground organization. The analysis of the criminal, control and personal cases of UAS members has depicted the tragic fate of the Polish military underground in Lviv in 1939-1941-s. ; В статье рассмотрены вопросы деятельности польских подпольных организаций в условиях оккупационных режимов на территории Западной Украины, в том числе впервые обнародовано и проанализировано архивное уголовное дело № П-30031 из фонда УСБУ во Львовской области об осуждении советской властью 14 членов штаба польской подпольной организации «Союз вооруженной борьбы» . Предварительно кратко охарактеризованы ход польско-немецкой войны 1-28 сентября 1939 года, показан приход на территорию Украины советской власти, армии, карательных органов. Приведены примеры самостоятельных попыток польских патриотов организовать подпольные военные организации для борьбы с оккупантами во Львове в конце 1939 - в начале 1941. Подтверждено стремление польского эмиграционного правительства организовать подпольную борьбу против оккупантов на всей территории бывшей Речи Посполитой ІІ. Представлена подробная характеристика структуры «Союза вооруженной борьбы», его командный и численный состав, показана степень вооружения и готовности к вооруженному восстанию. Охарактеризовано «дело четырнадцати» членов Союза, показано поведение оперативных работников, следователей, судей, чиновников кассационных инстанций, высших законодательных органов УССР и СССР в отношении подсудимых. Авторы приходят к выводу, что, несмотря на масштабность и достаточную разработанность планов эмиграционного правительства и польских подпольных организаций, направленных на восстановление польского государства в границах до 1939 года, отсутствие государства, достаточного количества оружия, материальных и финансовых ресурсов для борьбы обусловило быстрое выявление и арест руководства СВБ, крупнейшей из подпольных организаций. Анализ следователей, контрольно-надзорных и личных тюремных дел участников этой организации показал трагичность судьбы польского военного подполья 1939-1941 гг. во Львове. ; У статті розглянуто питання діяльності польських підпільних організацій в умовах окупаційних режимів на території Західної України, зокрема вперше оприлюднено та проаналізовано архівну кримінальну справу № П-30031 з фонду УСБУ у Львівській області щодо засудження радянською владою 14 членів штабу польської підпільної організації «Союз збройної боротьби». Попередньо коротко охарактеризовано хід польсько-німецької війни 1-28 вересня 1939 р., показано прихід на територію Західної України радянської влади, армії, каральних органів. Наведено приклади самостійних спроб польських патріотів організувати підпільні військові організації для боротьби з окупантами у Львові наприкінці 1939 р. - на початку 1941 р. Підтверджено намагання польського еміграційного уряду організувати підпільну боротьбу проти окупантів на всій території колишньої Речі Посполитої ІІ. Подана детальна характеристика структури «Союзу збройної боротьби», його командний і чисельний склад, показано ступінь озброєння та готовності до збройного повстання. Охарактеризована «справа чотирнадцяти» членів Союзу, показана поведінка оперативних працівників, слідчих, суддів, чиновників касаційних інстанцій, вищих законодавчих органів УРСР і СРСР у відношенні до підсудних. Автори доходять висновку, що попри масштабність та достатню розробленість планів еміграційного уряду та польських підпільних організацій, направлених на відновлення польської держави в кордонах до 1939 року, відсутність держави, достатньої кількості зброї, матеріальних та фінансових ресурсів для боротьби зумовило швидке викриття та арешт керівництва СЗБ, найбільшої з підпільних організацій. Аналіз слідчих, контрольно-наглядових та особистих тюремних справ учасників цієї організації показав трагічність долі польського військового підпілля 1939-1941 рр. у Львові.

An issue about the Polish underground activity under the circumstances of the occupation regimes in Western Ukraine is considered in the paper. Particularly, the archive criminal case № P-30031 from the fund of the Security Service of Ukraine in Lviv region about the conviction by the Russian authorities of 14 members from the headquarters of the Polish underground "A Union of Armed Struggle" has been published and analyzed for the first time. Prior to this, the course of the war between Poland and Germany on September 1st-28th 1939 is briefly characterized; an arrival of the Soviet army and army of the repressive forces is depicted. The autonomous endeavors of the Polish patriots to organize the underground military organizations for the struggle with the occupants in Lviv at the end of 1939 - at the beginning of the 1941 are described. The efforts of the Polish emigration government to organize the underground struggle against the occupants throughout the territory of former Rzeczpospolita II are confirmed. A detailed characteristic of "A Union of Armed Struggle" is given where the command staff, its quantity, a level of armament and the general readiness for the armed rebellion are presented. "The case of fourteen" members of the Union is highlighted, the behavior of police officials, detectives, judges, the officials from the cassation authorities and the Supreme Legislative Bodies of Soviet Ukraine and the USSR regarding to the defendants is considered. The authors have come to a following conclusion: despite the scale and detailed plans of the emigration government and the Polish underground organizations directed to the renewal of Poland according to the borders of 1939, the lack of state, insufficient quantity of weapons, material and financial resources for the struggle had led to the quick revelation and subsequent arrest of UAS leaders, that was one of the biggest underground organization. The analysis of the criminal, control and personal cases of UAS members has depicted the tragic fate of the Polish military underground in Lviv in 1939-1941-s. ; В статье рассмотрены вопросы деятельности польских подпольных организаций в условиях оккупационных режимов на территории Западной Украины, в том числе впервые обнародовано и проанализировано архивное уголовное дело № П-30031 из фонда УСБУ во Львовской области об осуждении советской властью 14 членов штаба польской подпольной организации «Союз вооруженной борьбы» . Предварительно кратко охарактеризованы ход польско-немецкой войны 1-28 сентября 1939 года, показан приход на территорию Украины советской власти, армии, карательных органов. Приведены примеры самостоятельных попыток польских патриотов организовать подпольные военные организации для борьбы с оккупантами во Львове в конце 1939 - в начале 1941. Подтверждено стремление польского эмиграционного правительства организовать подпольную борьбу против оккупантов на всей территории бывшей Речи Посполитой ІІ. Представлена подробная характеристика структуры «Союза вооруженной борьбы», его командный и численный состав, показана степень вооружения и готовности к вооруженному восстанию. Охарактеризовано «дело четырнадцати» членов Союза, показано поведение оперативных работников, следователей, судей, чиновников кассационных инстанций, высших законодательных органов УССР и СССР в отношении подсудимых. Авторы приходят к выводу, что, несмотря на масштабность и достаточную разработанность планов эмиграционного правительства и польских подпольных организаций, направленных на восстановление польского государства в границах до 1939 года, отсутствие государства, достаточного количества оружия, материальных и финансовых ресурсов для борьбы обусловило быстрое выявление и арест руководства СВБ, крупнейшей из подпольных организаций. Анализ следователей, контрольно-надзорных и личных тюремных дел участников этой организации показал трагичность судьбы польского военного подполья 1939-1941 гг. во Львове. ; У статті розглянуто питання діяльності польських підпільних організацій в умовах окупаційних режимів на території Західної України, зокрема вперше оприлюднено та проаналізовано архівну кримінальну справу № П-30031 з фонду УСБУ у Львівській області щодо засудження радянською владою 14 членів штабу польської підпільної організації «Союз збройної боротьби». Попередньо коротко охарактеризовано хід польсько-німецької війни 1-28 вересня 1939 р., показано прихід на територію Західної України радянської влади, армії, каральних органів. Наведено приклади самостійних спроб польських патріотів організувати підпільні військові організації для боротьби з окупантами у Львові наприкінці 1939 р. - на початку 1941 р. Підтверджено намагання польського еміграційного уряду організувати підпільну боротьбу проти окупантів на всій території колишньої Речі Посполитої ІІ. Подана детальна характеристика структури «Союзу збройної боротьби», його командний і чисельний склад, показано ступінь озброєння та готовності до збройного повстання. Охарактеризована «справа чотирнадцяти» членів Союзу, показана поведінка оперативних працівників, слідчих, суддів, чиновників касаційних інстанцій, вищих законодавчих органів УРСР і СРСР у відношенні до підсудних. Автори доходять висновку, що попри масштабність та достатню розробленість планів еміграційного уряду та польських підпільних організацій, направлених на відновлення польської держави в кордонах до 1939 року, відсутність держави, достатньої кількості зброї, матеріальних та фінансових ресурсів для боротьби зумовило швидке викриття та арешт керівництва СЗБ, найбільшої з підпільних організацій. Аналіз слідчих, контрольно-наглядових та особистих тюремних справ учасників цієї організації показав трагічність долі польського військового підпілля 1939-1941 рр. у Львові.

The purpose of the research is to reconstruct the Red Army soldier's and the Soviet administration employee's image in the western Ukrainian regions, in 1944 – 1945, recorded in the reporting documents of the Ukrainian nationalist underground. The methodology of the research is based on the principles of historicism, systematicity, scientificity, as well as the use of general scientific (analysis, synthesis, generalization) and special historical (historical typological and historical systemic) methods.The Conclusions. Taking everything into consideration, it should be emphasized that the OUN underground reporting documentation of 1944 – 1945 provided quite rich material for the reconstruction of the image of the Soviet soldiers and administrators, who returned to the western region during the last years of World War II. First of all, it should be mentioned that the image of the Red Army soldier was quite colourful and controversial. The reporters always made a clear division concerning the front lines and the rear units. The front lines soldiers, as a rule, had better weapons and uniforms, but for the most part (except in Lviv) there was a shortage of food, which made them loot. The front lines soldiers were also characterized as fairly brave warriors with clear traits of fatalism ("careless attitude to death") and war fatigue (the desire to end hostilities as soon as possible and return home). It should be emphasized that the level of discipline, appearance, moral degradation, demotivation, and behavior of the units and subdivisions of the "Second Front Echelon" terrified the local population, who was the main informants of the OUN reports. Due to this, the Red Army soldier appeared in the reports of the underground, mostly as a ragged, always hungry and drunk robber and rapist, who, apparently, was, in general, correlating with the general state of the affairs. Their nationality and criticism of the Bolshevik government were of great importance to the formation of the underground's opinion of the Red Army. According to the OUN documents, which demonstrated a sympathetic attitude towards the Ukrainian soldiers and other "nationalists" and depicted a cooler attitude towards the Russian and the Jewish origin Red Army soldiers. The Ukrainian soldiers were seen as potential allies in the struggle against Bolshevism, the Russian and the Jewish soldiers were considered to be the mainstay of the regime. However, it is important to note that the role of "support" of the Soviet power was given to the Russians increasingly rather than the Jews, as it was still believed in the OUN in 1939 – 1941. At the same time, the image of the Soviet administration in the OUN reports was less differentiated. It was mostly negative. The authorities were characterized as uneducated and primitive people without critical thinking, densely indoctrinated by the official ideology, prone to abuse, corruption and profit, hated by the rest of society. Key words: the Red Army, the Soviet administration, the OUN underground, reporting documents, front line. ; Метою статті є реконструкція образу вояка Червоної армії та службовця радянської адміністрації в 1944 – 1945 рр. на території західноукраїнських областей, зафіксованого у звітній документації українського націоналістичного підпілля. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системності, науковості, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) і спеціально-історичних (історико-типологічний та історико-системний) методів.Висновки. Узагальнюючи все написане вище, необхідно підкреслити, що звітна документація підпілля ОУН за 1944 – 1945 рр. дає доволі багатий матеріал для реконструкції образу радянських вояків та адміністраторів, які повернулися в західноукраїнський регіон в останні роки Другої світової війни. Насамперед варто відзначити, що образ воїна-червоноармійця був доволі строкатим і суперечливим. Звітодавці завжди чітко ділили передові фронтові частини й тилові підрозділи. Перші, як правило, мали краще озброєння й обмундирування, але здебільшого (за винятком Львова) відчували брак харчів, що штовхало їх на грабунки. Вони також характеризувались як доволі відважні воїни з чіткими рисами фаталізму ("легковажне ставлення до смерті") і втоми від війни (бажання якнайшвидше завершити бойові дії та повернутися додому). Щодо частин та підрозділів "другого фронтового ешелону", то рівень їхньої дисципліни, зовнішній вигляд, моральна деградація, демотивованість та поведінка викликали жах і відразу в місцевого населення, котре було головним інформатором авторів оунівських звітів. За рахунок цього червоноармієць у звітах підпілля постає здебільшого, як обдертий, завжди голодний і п'яний грабіжник та ґвалтівник, що, очевидно, в основному відповідало загальному стану справ. Велике значення для формування опінії підпільників щодо червоноармійців була їхня національність і критика в бік більшовицької влади. У документах ОУН помітне прихильне ставлення до солдатів-українців та інших "нацменів", більш прохолодне – до службовців Червоної армії російського та єврейського походження. Перших розглядали як потенційних союзників у справі боротьби проти більшовизму, останніх вважали основною опорою режиму. Хоча важливо зауважити, що роль "опори" радянської влади щоразу більше відводилася росіянам, а не євреям, як це ще вважалося в середовищі ОУН у 1939 – 1941 рр. Водночас образ радянської адміністрації у звітних документах ОУН є менш диференційованим. Він здебільшого негативний. Носії влади характеризуються як малоосвічені й примітивні особи без критичного мислення, густо індоктриновані офіційною ідеологію, схильні до зловживань, корупції і наживи, зненавиджені рештою суспільства. Ключові слова: Червона армія, радянська адміністрація, підпілля ОУН, звітна документація, лінія фронту.

Abstract. The purpose of the research is to depict how different interpretations of the most actual questions of the theme are presented in the historiography of the studying subject in Poland. The research methodology is based on the methods of comparative and critical analysis as well as on the principle of scientific objectivity by the characteristics of main works that were published in Poland on the theme under analysis. The scientific novelty of the article is a critical analysis of interpretation of the reasons, course, and results of conflicts between the Polish and Ukrainian underground forces in Polish historiography during the last decades. The Conclusions: By the analyzing the works on the history of inter-ethnic wars the obvious tendency can be observed: inclination of some authors to impose reception of these conflicts exclusively from the point of view of their participants aiming at obtaining the empathy for "our own" victims with silence over "alien victims" of these confrontations. The studying the Polish-Ukrainian relations during the years of the German-Soviet War by many authors in Poland can be the typical example of wide-spreading of such tendencies. Despite many works on the subject that were published in this country, it is still topical the need of critical scholar studies of the reasons, forms, and results of the animosity between the Polish Home Army (Armia Krajowa, AK) on one side, and Organization of the Ukrainian Nationalists headed by Stepan Bandera (OUN-B) as well as the Ukrainian Insurgent Army (Ukraїnska Povstancha Armiya, the UPA) on other side in 1943 – 1944. More research is needed to develop new space for much deeper reception of this difficult for resolving historical problem that will help historians to understand real roots, forms and consequences of these hostilities. Main attention of studying problematic is devoted mainly to depicting the theme of losses of the Polish civilian population during this confrontation while many other important questions for understanding the reasons, character and development of this conflict still need further studying (clarifying the number of the Ukrainian victims of confrontation between AK and the UPA armed formations, the comparative analysis of forms and scales of crimes committed by their soldiers against the civil population, attempts to stop the confrontations by negotiations between representatives of the Ukrainian and Polish underground forces, the influence of the Nazi Germany and the Soviet Union on the worsening of the Ukrainian-Polish relations, etc.). The clarifying of reasons for conflict, political responsibility for its consequences, the number of deaths have a special significance for understanding the complex of confrontations between AK and the UPA in the future scholar works, which must be freed from one-sided national prejudices. ; Анотація. Мета дослідження – висвітлити, як різні інтерпретації найактуальніших питань теми репрезентовані в історіографії предмета дослідження у Польщі. Методологія дослідження базується на застосуванні методів порівняльного і критичного аналізу, а також принципу наукової об'єктивності у процесі вивчиенн головних праць, опублікованих із вказаної теми. Наукова новизна статті – критичний аналіз причин, ходу і наслідків конфліктів між польськими і українськими підпільними силами в історіографії у Польщі в останні десятиліття. Висновки: У процесі аналізу праць з історії міжетнічних конфліктів можна прослідкувати виразну тенденцію: схильність нав'язати сприймання цих конфліктів виключно зі сприймання його учасниками з очевидною метою отримати емпатію до "своїх" жертв із замовчуванням "чужих жертв" цих конфронтацій. Типовим прикладом поширення таких тенденцій може бути стан вивчення дослідниками у Польщі проблеми протистоянь між польською Армією Крайовою (AK) з одного боку і Організацією Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери (ОУН-Б) й Українською Повстанчою Армією (УПА) з другого у 1943–1944 роках. У цій країні актуальною залишається потреба критично-наукового дослідження причин, форм і наслідків цього протистояння. Головну увагу у дослідженні цієї проблематики у Польщі присвячено висвітленню втрат польського цивільного населення в ході протистояння. Водночас багато інших важлививх питань для розуміння передумов, характеру й розвитку цього протистоянння потребують подальшого вивчення (з'ясування кількості українських жертв протистояння збройних формувань АК і УПА, порівняльний аналіз форм та методів злочинів, скоєних їх вояками проти цивільного населення, спроби зупинити протистояння шляхом ведення переговорів між представниками українського та польського підпілля, вплив нацистської Німеччини та Радянського Союзу на погіршення українсько-польських відносин тощо). З'ясування причин конфліктів, політичної відповідальності за їх наслідки, втручання "третіх сил" та кількості загиблих має особливе значення для розуміння комплексу проблем конфронтації між АК і УПА у майбутніх наукових дослідженнях, що повинні бути вільними від однобічних національних упередженостей.

Abstract. The purpose of the research is to depict how different interpretations of the most actual questions of the theme are presented in the historiography of the studying subject in Poland. The research methodology is based on the methods of comparative and critical analysis as well as on the principle of scientific objectivity by the characteristics of main works that were published in Poland on the theme under analysis. The scientific novelty of the article is a critical analysis of interpretation of the reasons, course, and results of conflicts between the Polish and Ukrainian underground forces in Polish historiography during the last decades. The Conclusions: By the analyzing the works on the history of inter-ethnic wars the obvious tendency can be observed: inclination of some authors to impose reception of these conflicts exclusively from the point of view of their participants aiming at obtaining the empathy for "our own" victims with silence over "alien victims" of these confrontations. The studying the Polish-Ukrainian relations during the years of the German-Soviet War by many authors in Poland can be the typical example of wide-spreading of such tendencies. Despite many works on the subject that were published in this country, it is still topical the need of critical scholar studies of the reasons, forms, and results of the animosity between the Polish Home Army (Armia Krajowa, AK) on one side, and Organization of the Ukrainian Nationalists headed by Stepan Bandera (OUN-B) as well as the Ukrainian Insurgent Army (Ukraїnska Povstancha Armiya, the UPA) on other side in 1943 – 1944. More research is needed to develop new space for much deeper reception of this difficult for resolving historical problem that will help historians to understand real roots, forms and consequences of these hostilities. Main attention of studying problematic is devoted mainly to depicting the theme of losses of the Polish civilian population during this confrontation while many other important questions for understanding the reasons, character and development of this conflict still need further studying (clarifying the number of the Ukrainian victims of confrontation between AK and the UPA armed formations, the comparative analysis of forms and scales of crimes committed by their soldiers against the civil population, attempts to stop the confrontations by negotiations between representatives of the Ukrainian and Polish underground forces, the influence of the Nazi Germany and the Soviet Union on the worsening of the Ukrainian-Polish relations, etc.). The clarifying of reasons for conflict, political responsibility for its consequences, the number of deaths have a special significance for understanding the complex of confrontations between AK and the UPA in the future scholar works, which must be freed from one-sided national prejudices. ; Анотація. Мета дослідження – висвітлити, як різні інтерпретації найактуальніших питань теми репрезентовані в історіографії предмета дослідження у Польщі. Методологія дослідження базується на застосуванні методів порівняльного і критичного аналізу, а також принципу наукової об'єктивності у процесі вивчиенн головних праць, опублікованих із вказаної теми. Наукова новизна статті – критичний аналіз причин, ходу і наслідків конфліктів між польськими і українськими підпільними силами в історіографії у Польщі в останні десятиліття. Висновки: У процесі аналізу праць з історії міжетнічних конфліктів можна прослідкувати виразну тенденцію: схильність нав'язати сприймання цих конфліктів виключно зі сприймання його учасниками з очевидною метою отримати емпатію до "своїх" жертв із замовчуванням "чужих жертв" цих конфронтацій. Типовим прикладом поширення таких тенденцій може бути стан вивчення дослідниками у Польщі проблеми протистоянь між польською Армією Крайовою (AK) з одного боку і Організацією Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери (ОУН-Б) й Українською Повстанчою Армією (УПА) з другого у 1943–1944 роках. У цій країні актуальною залишається потреба критично-наукового дослідження причин, форм і наслідків цього протистояння. Головну увагу у дослідженні цієї проблематики у Польщі присвячено висвітленню втрат польського цивільного населення в ході протистояння. Водночас багато інших важлививх питань для розуміння передумов, характеру й розвитку цього протистоянння потребують подальшого вивчення (з'ясування кількості українських жертв протистояння збройних формувань АК і УПА, порівняльний аналіз форм та методів злочинів, скоєних їх вояками проти цивільного населення, спроби зупинити протистояння шляхом ведення переговорів між представниками українського та польського підпілля, вплив нацистської Німеччини та Радянського Союзу на погіршення українсько-польських відносин тощо). З'ясування причин конфліктів, політичної відповідальності за їх наслідки, втручання "третіх сил" та кількості загиблих має особливе значення для розуміння комплексу проблем конфронтації між АК і УПА у майбутніх наукових дослідженнях, що повинні бути вільними від однобічних національних упередженостей.

Abstract. The purpose of the research is to depict how different interpretations of the most actual questions of the theme are presented in the historiography of the studying subject in Poland. The research methodology is based on the methods of comparative and critical analysis as well as on the principle of scientific objectivity by the characteristics of main works that were published in Poland on the theme under analysis. The scientific novelty of the article is a critical analysis of interpretation of the reasons, course, and results of conflicts between the Polish and Ukrainian underground forces in Polish historiography during the last decades. The Conclusions: By the analyzing the works on the history of inter-ethnic wars the obvious tendency can be observed: inclination of some authors to impose reception of these conflicts exclusively from the point of view of their participants aiming at obtaining the empathy for "our own" victims with silence over "alien victims" of these confrontations. The studying the Polish-Ukrainian relations during the years of the German-Soviet War by many authors in Poland can be the typical example of wide-spreading of such tendencies. Despite many works on the subject that were published in this country, it is still topical the need of critical scholar studies of the reasons, forms, and results of the animosity between the Polish Home Army (Armia Krajowa, AK) on one side, and Organization of the Ukrainian Nationalists headed by Stepan Bandera (OUN-B) as well as the Ukrainian Insurgent Army (Ukraїnska Povstancha Armiya, the UPA) on other side in 1943 – 1944. More research is needed to develop new space for much deeper reception of this difficult for resolving historical problem that will help historians to understand real roots, forms and consequences of these hostilities. Main attention of studying problematic is devoted mainly to depicting the theme of losses of the Polish civilian population during this confrontation while many other important questions for understanding the reasons, character and development of this conflict still need further studying (clarifying the number of the Ukrainian victims of confrontation between AK and the UPA armed formations, the comparative analysis of forms and scales of crimes committed by their soldiers against the civil population, attempts to stop the confrontations by negotiations between representatives of the Ukrainian and Polish underground forces, the influence of the Nazi Germany and the Soviet Union on the worsening of the Ukrainian-Polish relations, etc.). The clarifying of reasons for conflict, political responsibility for its consequences, the number of deaths have a special significance for understanding the complex of confrontations between AK and the UPA in the future scholar works, which must be freed from one-sided national prejudices. ; Анотація. Мета дослідження – висвітлити, як різні інтерпретації найактуальніших питань теми репрезентовані в історіографії предмета дослідження у Польщі. Методологія дослідження базується на застосуванні методів порівняльного і критичного аналізу, а також принципу наукової об'єктивності у процесі вивчиенн головних праць, опублікованих із вказаної теми. Наукова новизна статті – критичний аналіз причин, ходу і наслідків конфліктів між польськими і українськими підпільними силами в історіографії у Польщі в останні десятиліття. Висновки: У процесі аналізу праць з історії міжетнічних конфліктів можна прослідкувати виразну тенденцію: схильність нав'язати сприймання цих конфліктів виключно зі сприймання його учасниками з очевидною метою отримати емпатію до "своїх" жертв із замовчуванням "чужих жертв" цих конфронтацій. Типовим прикладом поширення таких тенденцій може бути стан вивчення дослідниками у Польщі проблеми протистоянь між польською Армією Крайовою (AK) з одного боку і Організацією Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери (ОУН-Б) й Українською Повстанчою Армією (УПА) з другого у 1943–1944 роках. У цій країні актуальною залишається потреба критично-наукового дослідження причин, форм і наслідків цього протистояння. Головну увагу у дослідженні цієї проблематики у Польщі присвячено висвітленню втрат польського цивільного населення в ході протистояння. Водночас багато інших важлививх питань для розуміння передумов, характеру й розвитку цього протистоянння потребують подальшого вивчення (з'ясування кількості українських жертв протистояння збройних формувань АК і УПА, порівняльний аналіз форм та методів злочинів, скоєних їх вояками проти цивільного населення, спроби зупинити протистояння шляхом ведення переговорів між представниками українського та польського підпілля, вплив нацистської Німеччини та Радянського Союзу на погіршення українсько-польських відносин тощо). З'ясування причин конфліктів, політичної відповідальності за їх наслідки, втручання "третіх сил" та кількості загиблих має особливе значення для розуміння комплексу проблем конфронтації між АК і УПА у майбутніх наукових дослідженнях, що повинні бути вільними від однобічних національних упередженостей.

У статті описується історія пошуків криївок УПА і Збройного підпілля ОУНр на території села Пістинь Косівського району Івано-Франківської області, яка завершилася віднайденням бідона з повстанськими документами 1947–1951 років та побудовою на цьому місці туристично-пізнавального комплексу "Криївка-музей".
Подається коротка характеристика й аналіз змісту виявлених матеріалів під ракурсом ролі й значення виявленого і реконструйованого в справі виховання підростаючого покоління та переос­мис­лення світоглядних концепцій людей старшого віку, сформованих під впливом брехливої ворожої пропаганди.
Ключові слова: криївки УПА, реконструкція, пізнавальне і виховне значення документів підпілля.

У статті проаналізовано проблему підготовки членів Організації українських націоналістів, які діяли на території Запорізької області, до загальноукраїнського повстання. Висвітлено діяльність націоналіс- тичних організацій, зокрема й у військових частинах Червоної армії. З'ясовано, що серед пріоритетів націоналістичного підпілля на території Запорізької області були збір й накопичення зброї, а також створення в перспективі партизанських загонів. Хронологічно рамки дослідження прив'язані до появи перших осередків ОУН у регіоні (нижня межа) та до піку в діяльності організованого націоналістичного підпілля в області (верхня межа).
Ключові слова: Запорізька область, Мелітополь, НКВС, НКДБ, Організація українських націоналістів.

Розглядається питання участі жінок у підпіллі ОУН(Б). Досліджено практичну діяльність жіноцтва, зокрема у медицині, пропаганді, розвідці, бойових діях тощо, та внесок жінок в український національно-визвольний рух. ; The article discusses the participation of women in the OUN(B) underground, including their practical roles in medicine, propaganda, intelligence, military action etc., and their overall contribution to the Ukrainian national liberation struggle.

У статті досліджується пропагандистський рейд Української повстанської армії (УПА) до Словаччини в 1945 р. під керівництвом Дмитра-Ярослава Вітовського. Автор стверджує, що завдан- нями рейду підрозділів українського військового підпілля було інформування міжнародної спільноти про українську визвольну боротьбу і намагання нав'язати співпрацю з антикомуністичними словацькими політичними організаціями.
Рейд був добре стратегічно і тактично спланований та українським партизанам вдалося уник- нути серйозних боїв із польськими військовими підрозділами, практично взагалі не вступати в збройні сутички з чехословацькими військово-поліційними з'єднаннями. Загалом, автор вважає, що внаслідок рейду українським повстанцям вдалося краще проінформувати словацьке суспільство і міжнародні політичні кола про цілі національного визвольного руху та продемонструвати високу військову боє- здатність повстанських підрозділів.
Ключові слова: пропагандистський рейд, Українська повстанська армія, Організація україн- ських націоналістів, словацьке антикомуністичне підпілля, Д. Вітовський.

Making affect the living conditions of as ordinary underground, and higher commanders. That problem was not left in to find a place in secret places dig it, find the pick, but deliver and maintain these products. The need for regulated products generally instructive guidance (quantity, composition, etc.). Although all the procurement took into account the real possibilities of the region.For full proharchuvannya developed specific recommendations on the necessary components of food, their calorie content, and the needs and options for the replacement of individual components (with the same calorie content). It should be noted that the management suited to differentiated food nutrition standards depending on the tasks (wintering in kryyivtsi stay in roads, etc.). A clear indication in the distribution of food stocks are also associated with their small reserves, and therefore need a longer use.Of course we have to mention that diet and to some extent dependent on the locations of rebel department or location of the hiding places (built in the farms kept local residents have allowed varied diet). COOKING UPA engaged individuals who have the appropriate skills and in secret places during the winter it could carry out a woman (if any) inhabitants refuge, alternately or together with a clear division of responsibilities.Figuring features material living conditions, moral and psychological circumstances of the Carpathians underground environment enables study descriptions of memories and diaries. That is often the nationalists had to starve days and weeks. Another drawback was the lack of domestic opportunities to kindle a fire in the open, because it could see the enemy. It was felt particularly sharply in early spring, when insurgents hiding places and left feeling cold.It should be noted that life in kryyivtsi had strict regulations: Time for morning hygiene, snida¬nok, classes (history of Ukraine, ideological propaganda classes, items of general cycle general education), if the radio listening to just the latest news. Given 2-3 hours for private lessons (reading books, personal interests, etc.). Cooking and cleaning all rebels involved, an exception could be the conductor. If kryyivtsi was a woman, then set Screen covers. Violation of vstanov¬lenoho regulations were imposed: an extraordinary status, study some works. Among the entertainment used the game with chess, checkers, in some cases – playing musical instruments. Certain difficulties and opportunities related to daily observe personal hygiene. Of course in the summer the situation was favorable – used for this purpose reservoirs that were nearby, had complicated the fall, winter and spring. At this time, these needs could make in homes of local people. In establishing relationships, life in a closed and confined space women had difficult with male staff. Nationalists, making a daily struggle, despite the constant voltage did not forget about training, self-education, leisure, celebrations and more. In difficult conditions of daily struggle played an important moment of celebration moral-psychological, educational value. In the underground, along with propaganda, military activities and everyday work, do not forget about the celebration of various holidays. With materials stored hear about the celebrations that took place in the underground. In particular, we highlight the religious and nationalist public holidays. Celebrating each holiday carefully prepared, develop manuals and guidelines. It was during the celebration of religious holidays and underground rebels had the opportunity to taste festive food. However, a complete meal (for all ritual canons) could have been in the cantonment nationalists in villages among family, friends and sympathizers.Thus, despite the difficulties of everyday life, the events of war and post-war confrontation has put forward to the historic arena strong, sacrificial personalities that in war people were not lost moral and Christian values. Setting the usual everyday improvements in the underground depended on a number of circumstances. Even in the actual conditions of war nationalists denied by a short holiday and festive moments. With the aim of significant events underground photographed. ; В статье на основе неизвестных и малоизвестных документов раскрываются особенности бытовых условий подпольной жизни. Доказано, что, несмотря на сложности ежедневной вооруженной и пропагандистской борьбы, участники движения сопротивления сталкивались с необходимостью обустройства бытовых условий. Установлено, что эта проблема касалась как рядовых участников, так и высшего командного состава. Обнаружено, что отсутствие надлежащего хозяйственного обеспечения, а также постоянное морально-психологическое напряжение приводили к конфликтным ситуациям. ; У статті на основі невідомих та маловідомих документів розкриваються особливості побутових умов підпільного життя. Доведено, що, попри складнощі щоденної збройної та пропагандистської боротьби, учасники руху опору стикалися з потребою облаштування побутових умов. З'ясовано, що ця проблема стосувалася як рядових учасників, так і вищого командного складу. Виявлено, що відсутність належного господарського забезпечення, а також постійне морально-психологічне напруження призводили до конфліктних ситуацій.

The article examines the evolution of political views of рrofessor M. Slabchenko under the influence of global changes (1905-1929). The author calls for discussion and suggests that M. Slabchenko was a freemason or a man of the "masonic circle", that his participation in the ukrainian socialist parties in the borotbist underground did not end in 1920. For M. Slabchenko, the 1920-s became years continuation of the political struggle for the ukrainian idea and ukrainian independence. ; В статье рассматривается эволюция политических взглядов профессора М. Слабченко под воздействием глобальных изменений (1905-1929 гг.). Автор призывает к дискуссии и высказывает предположение о том, что М. Слабченко был масоном или человеком «масонского круга», что его участие к украинских социалистических партиях, в боротьбистском подполье не закончилось в 1920 г. Для М. Слабченко 1920-е годы стали годами продолжения политической борьбы за украинскую идеб и украинскую независимость. ; У статті розглядається еволюція політичних поглядів професора М. Слабченка під впливом глобальних змін (1905-1929 рр.). Автор закликає до дискусії і висловлює припущення про те, що М. Слабченко був масоном або людиною «масонського кола», що його участь в українських соціалістичних партіях, в боротьбистському підпіллі не закінчилася в 1920 році. Для М. Слабченка 1920-ті роки стали роками продовження політичної боротьби за українську ідею й українську незалежність.