Suchergebnisse

Стаття присвячена аналізу зовнішньополітичної стратегії КНР щодо країн Південно-Східної Азії. Проаналізовано основні виміри зовнішньої політики КНР в регіоні Південно-Східної Азії. Наголошується на важливості морських комунікацій регіону для безпеки КНР в цілому. По мірі потужного економічного зростання КНР, щоб стати великою торговою державою з постійно зростаючим попитом на нафту, що імпортується і природний газ, а також з більшою частиною імпорту енергоносіїв транзитом через Малаккську протоку, безпека Південно-Східної Азії на морських комунікаціях має вирішальне значення для безпеки КНР. Підкреслено, що забезпечення безпечного буфера по периметру своїх кордонів є для Пекіна однією з першочергових цілей.Мета дослідження – проаналізувати важливість Південно-Східної Азії як стратегічного регіону зовнішньополітичної стратегії КНР в контексті дослідження перспектив розвитку відносин між країнами та їх впливу на китайсько-американську взаємодію.Доводиться, що одним з основних чинників зацікавленості КНР в регіоні є створення сприятливих економічних умов для розвитку країни в довгостроковій перспективі. Визначено, що основними інструментами інституціоналізації відносин між країнами АСЕАН та КНР є практична реалізація зон вільної торгівлі та спільне впровадження регіональних проектів співробітництва.Доведено важливість побудови стабільної двосторонньої співпраці в контексті реалізації Пекіном геоекономічної ініціативи «Один пояс, один шлях». Даний проект передбачає укладення двосторонніх меморандумів про співробітництво з державами, розташованими на транспортних євразійських маршрутах.Оцінено вплив американо-китайського суперництва на регіональну трансфігурацію сил в Південно-Східній Азії. Підкреслена стратегічна зацікавленість США в регіоні через те, що постійною складовою зовнішньої політики Америки було недопущення того, щоб інша держава могла домінувати в регіоні.З'ясовано, що Пекін стурбований потенційною дестабілізацією поблизу своїх кордонів. Ось чому основною метою південно-східного напрямку китайської стратегії стає не стільки одноосібне володіння енергоресурсами Південно-Китайського моря, скільки забезпечення політичної та економічної безпеки, необхідної для довгострокового сталого розвитку.

У статті проаналізовано процес включення випускників гірничо­металургійного комплексу (ГМК) до професійно­економічної сфери суспільства; ставлення роботодавців до працевлаштування випускників; бар'єри для прийому на роботу молодих спеціалістів; оцінку випускниками показників успішної професійної інтеграції. Виявлено досить високий рівень працевлаштованості випускників за фахом (64%); позитивну оцінку користі здобутої освіти; найбільшу задоволеність такими умовами праці, як стабільний дохід, відповідність спеціальності; недостатні можливості кар'єри. Щодо роботодавців, то більшість з них позитивно ставиться до прийому на роботу молодих спеціалістів без досвіду (у випускників на це протилежний погляд). Деякі компанії мають програми стажування для студентів. Щодо бар'єрів прийому на роботу молоді роботодавці вказують на відсутність особистих навичок, важливих для роботи, завищені вимоги з боку випускників, відсутність досвіду роботи, нестачу теоретичних та практичних знань, невідповідність отриманих знань реальним потребам роботодавців. Вимоги роботодавців у фахівцях задоволені не в повній мірі. Це свідчить про необхідність налагодження більш ефективної співпраці між вищими навчальними закладами та роботодавцями.

The article explores the relationships of leading players in the Asia-Pacific region during the COVID-19 pandemic (SARS-CoV-2, 2019-nCoV, new coronavirus 2019); military-political, organizational and economic-trade issues are studied by the beginning of 2020 during the period of the global spread of the disease; evaluated of East Asian countries about pandemic containment and reviews on them in the world media. ; У статті досліджуються відносини провідних гравців Азійсько-Тихоокеанського регіону у період пандемії COVID-19 (SARS-CoV-2, 2019-nCoV, новий коронавірус 2019 року); вивчаються військовополітичні, організаційні та економіко-торгівельні питання на початку 2020 року у період глобального розповсюдження захворювання; оцінюються заходи східноазійських країн у стримуванні пандемії та відгуки на них у світових мас медіа.

У статті досліджено регіон Північної Європи, який узято за приклад стабільності, економічного та політичного розвитку, з активним громадянським суспільством, верховенством права, орієнтацією на миробудування й високі соціальні стандарти. На основі таких показників, як відсутність тривалий час внутрішніх і міжнаціональних воєн, високий рівень ВНП (за даними Міжнародного валют- ного фонду), запровадження загального виборчого права, значення ролі регіону та регіональної ідентичності (на основі досліджень Атласу європейських цінностей), індексів позитивного і структурного миру (згідно з доповідями Інституту економіки й миру та глобального індексу миру, Австралія), робиться загальний висновок про значні досягнення країн Північного регіону у справі побудови миру в регіоні та стабільного громадянського суспільства. Використовуючи неореалізм, неолібералізм і конструктивізм у дослідженні, показали багатоманітність концепту Північної Європи й геополітичні особливості кожної конкретної держави в його формуванні. Так, аналізуються такі підходи до розуміння регіону через геосхеми ООН, географічний детермінізм, геополітичну боротьбу між країнами регіону й сусідами, міждержавними територіальними утвореннями. Розмежовуються поняття «Північ», «Північна Європа», «Північний регіон», «Скандинавія», «скандинавізм», «панскандинавізм», «нордизм», «Балтійський регіон», «Балтоскандія». Досліджується особлива роль Великобританії, Німеччини та Росії у формуванні регіональної ідентичності Північної Європи, а також деякі регіональні об'єднання, наприклад, Північна Рада, Північна Рада Міністрів, Північний паспортний союз, Північно-Західна Рада, Рада країн Балтійського моря. Робиться висновок про відсутність прямого зв'язку між універсальним єдиним трактуванням концептуального осмислення регіону та показниками миру і стабільності в ньому. ; This article explores the region of Northern Europe as an example of stability, economic and political development with an active civil society, rule of law, orientation on piece building and high social standards. Indicators such as the absence of long internal and international wars, a high level of GNP (according to International Monetary Fund data), the introduction of universal suffrage, the meaning of the region and regional identity (see researches of the Atlas of European Value), the indexes of positive and structural peace (due to the Report of the Institute of Economics and Peace and Global Peace Index, Australia) lean us to make a general conclusion about the great achievements of the Nordic countries in building peace in the region, sustainable development and a stable civil society. Using neorealism, neo-liberalism and constructivism, the study will show the diversity of the Northern Europe concept and the geopolitical features of each particular state in its notion. Thus, the understanding of the region is explored through UN geoschemes, geographical determinism, geopolitical struggle between the countries of the region and its neighbors, intergovernmental cooperation. The article define the concepts "North", "Northern Europe", "Scandinavia", "Scandinavia", "panscandinavism", "Nordicism", "Baltic Region", "Baltoscandia". Moreover it is analyzed the role of the UK, Germany and Russia in shaping the regional identity of Northern Europeб and such regional unions such as Nordic Council, Nordic Council of Ministers, Nordic Passport Union, Nordic West Council, Council of the Baltic Sea States. Thus, it is concluded that there is no direct link between the universal unified interpretation of the conceptual understanding of the region of Northern Europe and the indicators of peace and stability in it.

У статті досліджено регіон Північної Європи, який узято за приклад стабільності, економічного та політичного розвитку, з активним громадянським суспільством, верховенством права, орієнтацією на миробудування й високі соціальні стандарти. На основі таких показників, як відсутність тривалий час внутрішніх і міжнаціональних воєн, високий рівень ВНП (за даними Міжнародного валют- ного фонду), запровадження загального виборчого права, значення ролі регіону та регіональної ідентичності (на основі досліджень Атласу європейських цінностей), індексів позитивного і структурного миру (згідно з доповідями Інституту економіки й миру та глобального індексу миру, Австралія), робиться загальний висновок про значні досягнення країн Північного регіону у справі побудови миру в регіоні та стабільного громадянського суспільства. Використовуючи неореалізм, неолібералізм і конструктивізм у дослідженні, показали багатоманітність концепту Північної Європи й геополітичні особливості кожної конкретної держави в його формуванні. Так, аналізуються такі підходи до розуміння регіону через геосхеми ООН, географічний детермінізм, геополітичну боротьбу між країнами регіону й сусідами, міждержавними територіальними утвореннями. Розмежовуються поняття «Північ», «Північна Європа», «Північний регіон», «Скандинавія», «скандинавізм», «панскандинавізм», «нордизм», «Балтійський регіон», «Балтоскандія». Досліджується особлива роль Великобританії, Німеччини та Росії у формуванні регіональної ідентичності Північної Європи, а також деякі регіональні об'єднання, наприклад, Північна Рада, Північна Рада Міністрів, Північний паспортний союз, Північно-Західна Рада, Рада країн Балтійського моря. Робиться висновок про відсутність прямого зв'язку між універсальним єдиним трактуванням концептуального осмислення регіону та показниками миру і стабільності в ньому. ; This article explores the region of Northern Europe as an example of stability, economic and political development with an active civil society, rule of law, orientation on piece building and high social standards. Indicators such as the absence of long internal and international wars, a high level of GNP (according to International Monetary Fund data), the introduction of universal suffrage, the meaning of the region and regional identity (see researches of the Atlas of European Value), the indexes of positive and structural peace (due to the Report of the Institute of Economics and Peace and Global Peace Index, Australia) lean us to make a general conclusion about the great achievements of the Nordic countries in building peace in the region, sustainable development and a stable civil society. Using neorealism, neo-liberalism and constructivism, the study will show the diversity of the Northern Europe concept and the geopolitical features of each particular state in its notion. Thus, the understanding of the region is explored through UN geoschemes, geographical determinism, geopolitical struggle between the countries of the region and its neighbors, intergovernmental cooperation. The article define the concepts "North", "Northern Europe", "Scandinavia", "Scandinavia", "panscandinavism", "Nordicism", "Baltic Region", "Baltoscandia". Moreover it is analyzed the role of the UK, Germany and Russia in shaping the regional identity of Northern Europeб and such regional unions such as Nordic Council, Nordic Council of Ministers, Nordic Passport Union, Nordic West Council, Council of the Baltic Sea States. Thus, it is concluded that there is no direct link between the universal unified interpretation of the conceptual understanding of the region of Northern Europe and the indicators of peace and stability in it.

This article discusses bilateral relations between Azerbaijan and Russia in the Caspian region, provides an overview of the countries' energy policies, Russia's core interests in the region, considers a variety of problems related to increased foreign investment into the newly independent littoral states, the status of the Caspian Sea and the division of the surface area of the Caspian Sea into national sectors, security issues and challenges facing the region, and other issues of economic and political concern. Being a significant reserve of natural resources the Caspian region is gradually gaining importance, and the role of Azerbaijan ranks at the top of Russia's list of foreign policy priorities. The current state of the Russo-Azerbaijani relationship is a clear demonstration of the constant search for mutually beneficial cooperation and new ways to strengthen strategic partnership between the two countries. ; В данной статье рассматриваются двусторонние отношения между Азербайджаном и Россией в Каспийском регионе. Представлен обзор энергетической политики, основные интересы России в регионе. Также рассматриваются различные проблемы, связанные с увеличением иностранных инвестиций в новые независимые прикаспийские государства, статусом Каспийского моря и раздела поверхности Каспийского моря на национальные секторы. Рассмотрены вопросы безопасности, экономические и политические проблемы, с которыми сталкивается регион. Значительный запас природных ресурсов Каспийского региона постепенно приобретает все большее значение и роль Азербайджана начинает занимать важное место в списке российских внешнеполитических приоритетов. Нынешнее состояние российско-азербайджанских отношений наглядно демонстрирует постоянный поиск для взаимовыгодного сотрудничества и новых путей укрепления стратегического партнерства между двумя странами ; У даній статті розглядаються двосторонні відносини між Азербайджаном і Росією в Каспійському регіоні. Представлений огляд енергетичної політики, основні інтереси Росії в регіоні. Також розглядаються різні проблеми, пов'язані зі збільшенням іноземних інвестицій в нові незалежні прикаспійські держави, статусом Каспійського моря і розділом поверхні Каспійського моря на національні сектори. Розглянуті питання безпеки, економічні та політичні проблеми, з якими стикається регіон. Значний запас природних ресурсів Каспійського регіону поступово набуває все більшого значення і роль Азербайджану починає займати важливе місце у списку російських зовнішньополітичних пріоритетів. Нинішній стан російсько-азербайджанських відносин наочно демонструє постійний пошук для взаємовигідного співробітництва і нових шляхів зміцнення стратегічного партнерства між двома країнами.

The aim of this paper is to analyze the complex of historical prerequisites of forming the choreographic component of art heritage of the Rivne Polissya in the past and the present. Social and political, ethnic, cultural and natural circumstances of forming the art of dance in a retrospective are highlighted.Research methodology. The author uses the integrated approach caused by need of the involvement of the comparative and historical method which fixes similarity between the cultural phenomena as certificates of community of their origin. The application of culturological methodology which includes sociocultural approach –as it focuses attention on the unity of culture and sociality, taking into account scientific achievements of a choreology, cultural science, ethnography, history, etc. has been integral to the study.Results. It is established that non-ritual dancing repertoire in the northern areas of the Rivne region is submitted by specific local dances. There were twists — pair dances where participants move around in one direction, exchanging at the same time partners; buckwheat — women's dance which was carried out during agricultural works with the corresponding refrain; chumak subject dance of the hopak group; small pillows — dance of men and women who went around, having joined hands; a drill — dance which was carried out by the three of dancers. All-Ukrainian genres of the national dances were also widespread in the northern Rivne region.The historical prerequisites of forming the choreographic art of residents of the Rivne Polissya were found in the specified region owing to different natural, social and political, social and economic and ethnic circumstances, where traditional dancing culture of the Ukrainian population characteristic of the north of Ukraine was created. Considerable influence of material and spiritual culture of the Belarusian ethnos was a considerable factor too.Novelty. An attempt is made to analyze Ukrainian choreographic arts in Rivne Polissya from the point of view of changes of cultural eras.The practical significance. The results of the study can be used in developing the monographs and publications on the history of dance in the authentic ethnographic regions of Ukraine.Keywords: historical prerequisites, spiritual culture, material culture, Ukrainian Polissya, Rivne Polissya, subregion, Poleshuks, choreography, dance, art. ; Аналізується комплекс історичних передумов формування хореографічної складової мистецької спадщини Рівненського Полісся в минулому та сьогоденні. Новизна цієї публікації полягає в спробі висвітлення історичних причинно-наслідкових зв'язків формування культурно-хореографічної специфіки українського населення поліських земель Рівненщини. Означено суспільно-політичні, етнічні, культурні та природні обставини становлення мистецтва танцю в ретроспективі. У результаті аналізу історичних передумов формування хореографічного мистецтва мешканців Рівненського Полісся з'ясовано, що у вказаному регіоні через різні природні, суспільно-політичні, соціально-економічні та етнічні обставини сформувався досить стійкий тип традиційної танцювальної культури українського населення, характерний саме для Півночі України. Вельми істотним фактором також був значний вплив матеріальної й духовної культури білоруського етносу.Ключові слова: історичні передумови, духовна культура, матеріальна культура, Українське Полісся, Рівненське Полісся, субрегіон, поліщуки, хореографія, танець, мистецтво.

The aim of this paper is to analyze the complex of historical prerequisites of forming the choreographic component of art heritage of the Rivne Polissya in the past and the present. Social and political, ethnic, cultural and natural circumstances of forming the art of dance in a retrospective are highlighted.Research methodology. The author uses the integrated approach caused by need of the involvement of the comparative and historical method which fixes similarity between the cultural phenomena as certificates of community of their origin. The application of culturological methodology which includes sociocultural approach –as it focuses attention on the unity of culture and sociality, taking into account scientific achievements of a choreology, cultural science, ethnography, history, etc. has been integral to the study.Results. It is established that non-ritual dancing repertoire in the northern areas of the Rivne region is submitted by specific local dances. There were twists — pair dances where participants move around in one direction, exchanging at the same time partners; buckwheat — women's dance which was carried out during agricultural works with the corresponding refrain; chumak subject dance of the hopak group; small pillows — dance of men and women who went around, having joined hands; a drill — dance which was carried out by the three of dancers. All-Ukrainian genres of the national dances were also widespread in the northern Rivne region.The historical prerequisites of forming the choreographic art of residents of the Rivne Polissya were found in the specified region owing to different natural, social and political, social and economic and ethnic circumstances, where traditional dancing culture of the Ukrainian population characteristic of the north of Ukraine was created. Considerable influence of material and spiritual culture of the Belarusian ethnos was a considerable factor too.Novelty. An attempt is made to analyze Ukrainian choreographic arts in Rivne Polissya from the point of view of changes of cultural eras.The practical significance. The results of the study can be used in developing the monographs and publications on the history of dance in the authentic ethnographic regions of Ukraine.Keywords: historical prerequisites, spiritual culture, material culture, Ukrainian Polissya, Rivne Polissya, subregion, Poleshuks, choreography, dance, art. ; Аналізується комплекс історичних передумов формування хореографічної складової мистецької спадщини Рівненського Полісся в минулому та сьогоденні. Новизна цієї публікації полягає в спробі висвітлення історичних причинно-наслідкових зв'язків формування культурно-хореографічної специфіки українського населення поліських земель Рівненщини. Означено суспільно-політичні, етнічні, культурні та природні обставини становлення мистецтва танцю в ретроспективі. У результаті аналізу історичних передумов формування хореографічного мистецтва мешканців Рівненського Полісся з'ясовано, що у вказаному регіоні через різні природні, суспільно-політичні, соціально-економічні та етнічні обставини сформувався досить стійкий тип традиційної танцювальної культури українського населення, характерний саме для Півночі України. Вельми істотним фактором також був значний вплив матеріальної й духовної культури білоруського етносу.Ключові слова: історичні передумови, духовна культура, матеріальна культура, Українське Полісся, Рівненське Полісся, субрегіон, поліщуки, хореографія, танець, мистецтво.

The article is devoted to a comprehensive study of the essence of understanding the concept of "The Asia-Pacific region" and analysis of the experience of implementing regional development projects in the modern conditions. It is established that among researchers there is still no single approach to the concept of "APR". The article uses the understanding of "Asia-Pacific" in the narrow sense: the countries of Northeast Asia: China, Japan, South and North Korea and ten countries of Southeast Asia, united in the regional organization ASEAN. All these countries make a significant contribution to interstate relations in the Pacific ocean, so the trends of stability prevail over the trends of destabilization of political and economic processes that formthe basis of a potential world center. It is established that after the end of the Cold War, the Asia-Pacific region could be considered the most stable region in the world, which has undergone a period of long-term economic development without obvious conflicts. It is noted that the Asia-Pacific region entered the path of development of integration processes much later than other regions of the world (except ASEAN). The article also notes and substantiates the idea that the uniqueness (phenomenon) of Asia-Pacific economic integration lies in the existence of soft integration schemes, which are reflected in the formation of economic growth zones in East Asia (for example, ASEAN, APEC). It is established that in the region there is an intensive formation of regional forums and mechanisms that contribute to the close relationship between the main actors of the region and strengthen its position in the world political process. The article also highlights and analyzes the trends of political regionalism in the Asian part of the Asia-Pacific region: strengthening China's role in the regional political process; coexistence of two models of cooperation in the region: transnational cooperation and interstate competition; shifting priority in regional security from external threats to internal ones, and aspects of political, economic, social and environmental cooperation come to the fore. ; Стаття присвячена комплексному дослідженню сутності розуміння поняття «Азіатсько-Тихоокеанський регіон», аналізу досвіду впровадження проектів розвитку регіону в сучасних умовах. Встановлено, що серед дослідників і дотепер не існує єдиного підходу до поняття «АТР». У межах статті термін «АТР» уживається у вузькому значенні: це країни Північно-Східної Азії: Китай, Японія, Південна і Північна Корея, десять країн Південно-Східної Азії, об'єднаних у регіональну організацію - Асоціацію держав Південно-Східної Азії. Усі ці країни вносять значний вклад у міждержавні відносини в Тихому океані, тому тенденції стабільності переважають над тенденціями дестабілізації політичних і економічних процесів, які формують основу потенційного світового центру. Встановлено, що після завершення холодної війни Азіатсько-Тихоокеанський регіон можна було вважати найстабільншгим регіоном у світі, який пройшов період тривалого економічного розвитку без очевидних конфліктів. Зазначено, що Азіатсько-Тихоокеанський регіон вступив на шлях розвитку інтеграційних процесів набагато пізніше за інші регіони світу (окрім Асоціації держав Південно-Східної Азії.). Також у статті зазначається й обґрунтовується думка, що унікальність (феномен) азіатсько-тихоокеанської економічної інтеграції полягає в наявності м'яких схем інтеграції, які знайшли прояв у формуванні зон економічного зростання у Східній Азії (на прикладі Асоціації держав Південно-Східної Азії, Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва). Встановлено, що в регіоні відбувається інтенсивне формування регіональних форумів та механізмів, які сприяють тісним відносинам між основними суб'єктами регіону і посиленню його позицій у світовому політичному процесі. Також у статті виокремлено та проаналізовано тренди політичного регіоналізму в азіатській частині Азіатсько-Тихоокеанського регіону: посилення ролі Китаю в регіональному політичному процесі; співіснування двох моделей співпраці в регіоні: транснаціональну кооперацію та міждержавну конкуренцію; перенесення пріоритету в питаннях регіональної безпеки із зовнішніх загроз на внутрішні, і на перший план виходять аспекти політичної, економічної, соціальної й екологічної співпраці.

The article is devoted to the analysis of the People's Republic of China (PRC) foreign policy on Southeast Asia. The main dimensions of China's foreign policy in the region of Southeast Asia are analyzed. The importance of maritime communications in the region for the security of PRC as a whole is emphasized. Because of China's strong economic growth and its willing to become a large trading nation with ever-increasing demand for imported oil and natural gas, as well as much of its imports through the Malacca Strait, security of Southeast Asia for maritime communications is crucial for China. It is emphasized that providing a secure buffer around the perimeter of its borders is one of Beijing's primary goals.The purpose of the article is to analyze the importance of Southeast Asia as a strategic region of China's foreign policy in the context of exploring the prospects for developing relations between countries and their impact on Sino-American interaction.It is argued that one of the major factors in China's interest in the region is the creation of favorable economic conditions for the country's long-term development. It is determined that the main instruments of institutionalization of relations between ASEAN countries and PRC are practical implementation of free trade zones and joint implementation of regional cooperation projects. The importance of building stable bilateral cooperation in the context of Beijing's implementation of the geo-economic initiative named One Belt, One Road has been proved. This project envisages the conclusion of bilateral memorandums of cooperation with the countries located on the Eurasian transport routes.The impact of US-Chinese rivalry on the regional transformation of forces in Southeast Asia is evaluated. The strategic interest of the USA in the region is emphasized because a permanent component of America's foreign policy was to prevent another state from dominating the region.To sum up, it is revealed that Beijing is concerned about potential destabilization near its borders. That is why the main goal of the southeast direction of the Chinese strategy is not only the sole possession of the South China Sea's energy resources but the political and economic security needed for long-term sustainable development. ; Статья посвящена анализу внешнеполитической стратегии КНР в отношении стран Юго-Восточной Азии. Проанализированы основные измерения внешней политики КНР в регионе Юго-Восточной Азии. Отмечается важность морских коммуникаций региона для безопасности КНР в целом. По мере мощного экономического роста КНР, чтобы стать большой торговой державой с постоянно растущим спросом на импортируемую нефть и природный газ, а также с большей частью импорта энергоносителей транзитом через Малаккский пролив, безопасность Юго-Восточной Азии на морских коммуникациях имеет решающее значение для безопасности КНР. Подчеркнуто, что обеспечение безопасного буфера по периметру своих границ является для Пекина одним из первоочередных целей.Цель исследования - проанализировать важность Юго-Восточной Азии в качестве стратегического региона внешнеполитической стратегии КНР в контексте исследования перспектив развития отношений между странами и их влияния на китайско-американскую взаимодействие.Доказывается, что одним из основных факторов заинтересованности КНР в регионе является создание благоприятных экономических условий для развития страны в долгосрочной перспективе. Определено, что основными инструментами институционализации отношений между странами АСЕАН и КНР является практическая реализация зон свободной торговли и совместное внедрение региональных проектов сотрудничества.Доказана важность построения стабильного двустороннего сотрудничества в контексте реализации Пекином геоэкономической инициативы «Один пояс, один путь». Данный проект предусматривает заключение двусторонних меморандумов о сотрудничестве с государствами, расположенными на транспортных евразийских маршрутах.Оценено влияние американо-китайского соперничества на региональную трансфигурации сил в Юго-Восточной Азии. Подчеркнута стратегическая заинтересованность США в регионе из-за того, что постоянной составляющей внешней политики Америки было недопущение того, чтобы другое государство могло доминировать в регионе.Выяснено, что Пекин обеспокоен потенциальной дестабилизацией вблизи своих границ. Вот почему основной целью юго-восточного направления китайской стратегии становится не столько единоличное владение энергоресурсами Южно-Китайского моря, сколько обеспечение политической и экономической безопасности, необходимой для долгосрочного устойчивого развития. ; Стаття присвячена аналізу зовнішньополітичної стратегії КНР щодо країн Південно-Східної Азії. Проаналізовано основні виміри зовнішньої політики КНР в регіоні Південно-Східної Азії. Наголошується на важливості морських комунікацій регіону для безпеки КНР в цілому. По мірі потужного економічного зростання КНР, щоб стати великою торговою державою з постійно зростаючим попитом на нафту, що імпортується і природний газ, а також з більшою частиною імпорту енергоносіїв транзитом через Малаккську протоку, безпека Південно-Східної Азії на морських комунікаціях має вирішальне значення для безпеки КНР. Підкреслено, що забезпечення безпечного буфера по периметру своїх кордонів є для Пекіна однією з першочергових цілей.Мета дослідження – проаналізувати важливість Південно-Східної Азії як стратегічного регіону зовнішньополітичної стратегії КНР в контексті дослідження перспектив розвитку відносин між країнами та їх впливу на китайсько-американську взаємодію.Доводиться, що одним з основних чинників зацікавленості КНР в регіоні є створення сприятливих економічних умов для розвитку країни в довгостроковій перспективі. Визначено, що основними інструментами інституціоналізації відносин між країнами АСЕАН та КНР є практична реалізація зон вільної торгівлі та спільне впровадження регіональних проектів співробітництва.Доведено важливість побудови стабільної двосторонньої співпраці в контексті реалізації Пекіном геоекономічної ініціативи «Один пояс, один шлях». Даний проект передбачає укладення двосторонніх меморандумів про співробітництво з державами, розташованими на транспортних євразійських маршрутах.Оцінено вплив американо-китайського суперництва на регіональну трансфігурацію сил в Південно-Східній Азії. Підкреслена стратегічна зацікавленість США в регіоні через те, що постійною складовою зовнішньої політики Америки було недопущення того, щоб інша держава могла домінувати в регіоні.З'ясовано, що Пекін стурбований потенційною дестабілізацією поблизу своїх кордонів. Ось чому основною метою південно-східного напрямку китайської стратегії стає не стільки одноосібне володіння енергоресурсами Південно-Китайського моря, скільки забезпечення політичної та економічної безпеки, необхідної для довгострокового сталого розвитку.

Thanking to using of regional (local) approach in the article it has been revealed the common basement of on the face of it different scientific problems that has helped to get understand the main motives of drawing the interest of one of representatives of Odesa scientific society A.O.Skal'kovs'kyi towards the history,political state and economical development in Danube (mostly Low-Danube) region. ; Завдяки використанню регіонального підходу у статті вдалосявизначити спільне підґрунтя, на перший погляд, окремих дослідницькихпроблем і вказати на головні мотиви, які лежали в основі інтересу представника одеського наукового осередку А.О.Скальковського (1808-1898) до історії, політичного становища та економічного розвитку Придунайського регіону в цілому та задунайського козацтва зокрема.

Thanking to using of regional (local) approach in the article it has been revealed the common basement of on the face of it different scientific problems that has helped to get understand the main motives of drawing the interest of one of representatives of Odesa scientific society A.O.Skal'kovs'kyi towards the history,political state and economical development in Danube (mostly Low-Danube) region. ; Завдяки використанню регіонального підходу у статті вдалосявизначити спільне підґрунтя, на перший погляд, окремих дослідницькихпроблем і вказати на головні мотиви, які лежали в основі інтересу представника одеського наукового осередку А.О.Скальковського (1808-1898) до історії, політичного становища та економічного розвитку Придунайського регіону в цілому та задунайського козацтва зокрема.

Ідеться про Волинь у 1939–1940-ві рр. як вузол суспільних антагонізмів і театр збройного протистояння. About Volhynia in 1939–1940-vi as a knot of public antagonizmiv and theater of the armed opposition.

Чітка культурна регіоналізація займає важливе місце в системі розвитку суспільства. Дане питання висвітлювали такі вчені, як англійський історик і соціолог А. Тойнбі, американський політолог та соціолог С. Хантінгтон, видатний економіко-географ В. В. Вольський, географ В. Л. Кріщюнас. Культурний регіон – це певна єдність етнічнородових, національних, духовних характеристик. A clear cultural regionalization occupies an important place in the development of society. Such scholars as British historian and sociologist Arnold Toynbee, an American sociologist and political scientist Samuel Huntington, a prominent economic geographer V. Wolski, geographer V. Krischyunas covered this issue. Cultural region – is a certain unity of ethnic-tribal, ethnic, religious characteristics.

Regions have begun to play an active role in the international arena, establishing new international connections, solving different local and even global problems etc. Thus regions pretend to be full participants in the international relations on a par with nation­states. All these facts are connected with the processes of globalization, regionalization and democratization of the society's life. The concept of region is a subject of various scientific researches, political discussions, international and national legal acts. But in spite of this the universal definition of region is not yet available. Also, the definition of the region as a participant in international relations requires clarification. Such wise the article is dedicated to analysis and specification of the concept of region as an active participant in contemporary international relations. It has a review of the most common scientific approaches concerning understanding of region concept: geographical, foreign policy, international policy, cultural, philosophical, historical and the number of others. The analysis of various variants of regions' concept has revealed that they show different aspects of it. But as a result they focus on one or several specific characteristics of region, wherein ignoring the others. That's why one of the conclusions consists in inexpediency of region's universal definition. This could be explained by a wide content of the region's concept. It is showed that the region's definition depends on the specific scientific issue. Based on the analysis of scientific approaches the conclusion of the article contains a clarification of the region's definition as a participant of international connections. ; Останнім часом регіони почали брати активну участь у встановленні міжнародних зв'язків, вирішенні міжнародних проблем, претендують на роль повноцінних суб'єктів міжнародних відносин на рівні з національними державами. Це зумовлено процесами глобалізації, регіоналізації та демократизації суспільного життя. Поняття регіону є предметом різноманітних досліджень, політичних дискусій, міжнародних і національних нормативно­правових актів. Але поки що відсутні дослідження, які б містили у собі універсальне визначення поняття «регіон», а також точне визначення регіону як учасника міжнародних зв'язків. Ця стаття присвячена аналізу та уточненню поняття регіону як активного учасника сучасних міжнародних зв'язків. Розглядаються найбільш поширені підходи до дослідження регіону: географічний, зов­нішньополітичний, міжнародно­політичний, культурний, філософський, історичний та низка інших. Аналіз різних варіантів визначення регіону показав, що вони істотно відрізняються одне від одного і кожне з них концентрується лише на якомусь одному, часто вузькому аспекті, ігноруючи інші найважливіші характеристики. У статті показано, що надати універсальне визначення поняттю «регіон», яке б задовольнило абсолютно всіх, не є можливим. Це пояснюється тим, що зміст цього поняття дуже широкий і його визначення детерміноване лише вивченням конкретного наукового питання. Наприкінці статті уточнюється визначення регіону як учасника міжнародних зв'язків на основі аналізу розглянутих раніше наукових підходів. ; Останнім часом регіони почали брати активну участь у встановленні міжнародних зв'язків, вирішенні міжнародних проблем, претендують на роль повноцінних суб'єктів міжнародних відносин на рівні з національними державами. Це зумовлено процесами глобалізації, регіоналізації та демократизації суспільного життя. Поняття регіону є предметом різноманітних досліджень, політичних дискусій, міжнародних і національних нормативно­правових актів. Але поки що відсутні дослідження, які б містили у собі універсальне визначення поняття «регіон», а також точне визначення регіону як учасника міжнародних зв'язків. Ця стаття присвячена аналізу та уточненню поняття регіону як активного учасника сучасних міжнародних зв'язків. Розглядаються найбільш поширені підходи до дослідження регіону: географічний, зов­нішньополітичний, міжнародно­політичний, культурний, філософський, історичний та низка інших. Аналіз різних варіантів визначення регіону показав, що вони істотно відрізняються одне від одного і кожне з них концентрується лише на якомусь одному, часто вузькому аспекті, ігноруючи інші найважливіші характеристики. У статті показано, що надати універсальне визначення поняттю «регіон», яке б задовольнило абсолютно всіх, не є можливим. Це пояснюється тим, що зміст цього поняття дуже широкий і його визначення детерміноване лише вивченням конкретного наукового питання. Наприкінці статті уточнюється визначення регіону як учасника міжнародних зв'язків на основі аналізу розглянутих раніше наукових підходів.