У статті, на основі аналізу архівних документів, статистичних даних і спогадів, із застосуванням біографічного методу, здійснено реконструкцію біографії неординарного греко-католицького священика Лева-Миколи Бурнадза в умовах різних державно-політичних систем першої половини ХХ ст. Простежено формування світогляду у священичій родині та під час навчання в Коломийській гімназії, підкреслено кристалізацію національної самосвідомості, що спонукала до військової служби в армії Австро-Угорщини й Українській Галицькій армії. Вказано на еволюцію світогляду у післявоєнний час як один із факторів вибору стану священика-целебса. Проаналізовано душпастирську та суспільну діяльність о. Л.-М. Бурнадзав селах Пациків і Сілець, містах Городенка і Станиславів. Припускається, що суспільно-політичні погляди священика були синтезом центристської національно-демократичної та консервативної християнської суспільної течій. Встановлено, що під час насильної ліквідації УГКЦ він відмовився перейти до РПЦ, за що був репресований і загинув на засланні. Уточнення наступними дослідниками окремих деталей біографії о. Л.-М. Бурнадза сприятиме підготовці документів для беатифікаційного процесу.
Ключові слова: чотар австрійської армії, поручник УГА, священик-целебс, сотрудник, адміністратор парохії, ісповідник віри
In the article on the basis of the analysis of archival documents, statistical data and memoirs, with application of a biographical method, the reconstruction of the biography of the extraordinary Greek-Catholic priest Lev-Mykola Burnadz in the conditions of various state political systems of the first half of the ХХ century was carried out. The work traced back the process of mindset formation in the family of the priest and during the period of study in Kolomyia gymnasium. It also emphasized the crystallization of the national consciousness, which induced to military service in the Austria-Hungary Army and in the Ukrainian Galician Army. The study indicated the evolution of the belief system in the post-war time as one of the choice factors of a state of a celibate priest. Besides, it analysed the vicarial and public activity of L.-M. Burnadz in Patsykiv and Silets villages, and Horodenka and Stanislaviv cities. It was supposed that social and political views of the priest were a synthesis of a centrist national and democratic and conservative Christian public movements. It was also established that during the violent elimination of the Ukrainian Greek Catholic Church he refused to transfer to Russian Orthodox Church for what he was repressed and died in exile. Specifications of some separate details of L.-M. Burnadz's biography by the subsequent researchers will promote the preparation of documents for beatification process. Keywords: platoon leader of the Austrian Army, lieutenant of Ukrainian Galician Army, celibate priest, employee, parish administrator, confessor of the faith. ; У статті, на основі аналізу архівних документів, статистичних даних і спогадів, із застосуванням біографічного методу, здійснено реконструкцію біографії неординарного греко-католицького священика Лева-Миколи Бурнадза в умовах різних державно-політичних систем першої половини ХХ ст. Простежено формування світогляду у священичій родині та під час навчання в Коломийській гімназії, підкреслено кристалізацію національної самосвідомості, що спонукала до військової служби в армії Австро-Угорщини й Українській Галицькій армії. Вказано на еволюцію світогляду у післявоєнний час як один із факторів вибору стану священика-целебса. Проаналізовано душпастирську та суспільну діяльність о. Л.-М. Бурнадзав селах Пациків і Сілець, містах Городенка і Станиславів. Припускається, що суспільно-політичні погляди священика були синтезом центристської національно-демократичної та консервативної християнської суспільної течій. Встановлено, що під час насильної ліквідації УГКЦ він відмовився перейти до РПЦ, за що був репресований і загинув на засланні. Уточнення наступними дослідниками окремих деталей біографії о.Л.-М.Бурнадза сприятиме підготовці документів для беатифікаційного процесу. Ключові слова: чотар австрійської армії, поручник УГА, священик-целебс, сотрудник, адміністратор парохії, ісповідник віри
The article deals with the process of creating an Orthodox community in the village of Iza in Khust district. The source of the article was unpublished documents of the Austrian State Archives, the Regional Archive of the National Archives of Romania in Baia Mare, the Archives of the Serbian Academy of Sciences and Arts in the Sremsky Karlovtsi, Archive of the Serbian Buddim Orthodox Diocese in Szentendre and the State Archives of the Transcarpathian Region. Also used is the periodical of the beginning of the ХХ century, in particular the papers "Sunday", "Görögkatolikus szemle", "Orthodox Bukovina", "Russian word", "Niva". The author emphasizes that this problem is not sufficiently studied in modern Ukrainian and foreign historiography. The article analyzes the position of historians of different ages on the issue of the revival of Orthodoxy in the village of Iza and its exact dating. Soviet researchers saw among the main causes of this phenomenon purely socio-economic background, ignoring religious components. The reasons of the Orthodox movement are investigated, the role of the local Greek Catholic priest in this process is determined. On the basis of new archival documents, the policy of the Hungarian government regarding the Orthodox question was clarified. Transcarpathian contacts with the individual bishops of the Serbian Orthodox Church were followed. The author proved that the Hungarian government was putting pressure on the leadership of the church and made him refuse to assist in the Orthodox movement in Transcarpathia. The actions of the prime minister and local government officials of the district and commissariat levels violated the country's constitution and laws on the change of religion. The article proves that the repressions against the Orthodox, which led to the trial, did not stop the Orthodox movement. ; У статті розглядаються процес створення православної громади у с. Іза на Хустщині. Джерельною основою публікації виступили неопубліковані документи Австрійського державного архіву, Окружного відділу Національного архіву Румунії в Бая-Маре, Архіву Сербської академії наук і мистецтв в Сремських Карловцях, Архіву Сербської Будимської православної єпархії в Сентендре та Державного архіву Закарпатської області. Використана також періодика початку ХХ ст., зокрема газети «Неділя», «Görögkatolikus szemle», «Православная Буковина», «Русское слово», «Нива». Автор наголошує, що дана проблематика недостатньо вивчена в сучасній українській та зарубіжній історіографії. У статті проаналізовано позицію істориків різних епох щодо питання відродження православ'я в с. Іза та щодо його точного датування. Радянські дослідники вбачали серед головних причин даного явища суто соціально-економічні передумови, ігноруючи релігійні складові. Досліджені причини православного руху, визначається роль в цьому процесі місцевого греко-католицького священика. На основі нових архівних документів з'ясовано політику угорського уряду щодо православного питання. Прослідковано контакти закарпатців із окремими архієреями Сербської православної церкви. Автором доведено, що угорський уряд робив тиск на керівництво церкви та домігся від нього відмовитися у сприянні православному рухові на Закарпатті. Названі дії прем'єр-міністра та місцевих урядовців окружного та комітатського рівня порушували конституцію країни та закони про зміну релігії. У статті доведено, що репресії проти православних, які призвели до судового процесу, не припинили православний рух.
The article deals with the process of creating an Orthodox community in the village of Iza in Khust district. The source of the article was unpublished documents of the Austrian State Archives, the Regional Archive of the National Archives of Romania in Baia Mare, the Archives of the Serbian Academy of Sciences and Arts in the Sremsky Karlovtsi, Archive of the Serbian Buddim Orthodox Diocese in Szentendre and the State Archives of the Transcarpathian Region. Also used is the periodical of the beginning of the ХХ century, in particular the papers "Sunday", "Görögkatolikus szemle", "Orthodox Bukovina", "Russian word", "Niva". The author emphasizes that this problem is not sufficiently studied in modern Ukrainian and foreign historiography. The article analyzes the position of historians of different ages on the issue of the revival of Orthodoxy in the village of Iza and its exact dating. Soviet researchers saw among the main causes of this phenomenon purely socio-economic background, ignoring religious components. The reasons of the Orthodox movement are investigated, the role of the local Greek Catholic priest in this process is determined. On the basis of new archival documents, the policy of the Hungarian government regarding the Orthodox question was clarified. Transcarpathian contacts with the individual bishops of the Serbian Orthodox Church were followed. The author proved that the Hungarian government was putting pressure on the leadership of the church and made him refuse to assist in the Orthodox movement in Transcarpathia. The actions of the prime minister and local government officials of the district and commissariat levels violated the country's constitution and laws on the change of religion. The article proves that the repressions against the Orthodox, which led to the trial, did not stop the Orthodox movement. ; У статті розглядаються процес створення православної громади у с. Іза на Хустщині. Джерельною основою публікації виступили неопубліковані документи Австрійського державного архіву, Окружного відділу Національного архіву Румунії в Бая-Маре, Архіву Сербської академії наук і мистецтв в Сремських Карловцях, Архіву Сербської Будимської православної єпархії в Сентендре та Державного архіву Закарпатської області. Використана також періодика початку ХХ ст., зокрема газети «Неділя», «Görögkatolikus szemle», «Православная Буковина», «Русское слово», «Нива». Автор наголошує, що дана проблематика недостатньо вивчена в сучасній українській та зарубіжній історіографії. У статті проаналізовано позицію істориків різних епох щодо питання відродження православ'я в с. Іза та щодо його точного датування. Радянські дослідники вбачали серед головних причин даного явища суто соціально-економічні передумови, ігноруючи релігійні складові. Досліджені причини православного руху, визначається роль в цьому процесі місцевого греко-католицького священика. На основі нових архівних документів з'ясовано політику угорського уряду щодо православного питання. Прослідковано контакти закарпатців із окремими архієреями Сербської православної церкви. Автором доведено, що угорський уряд робив тиск на керівництво церкви та домігся від нього відмовитися у сприянні православному рухові на Закарпатті. Названі дії прем'єр-міністра та місцевих урядовців окружного та комітатського рівня порушували конституцію країни та закони про зміну релігії. У статті доведено, що репресії проти православних, які призвели до судового процесу, не припинили православний рух.
У статті автори вперше розкривають матеріали облікової справи отця Дмитра Кубаєвича (1890–1980), священика Української Греко-Католицької Церкви, який зазнав репресій органів КДБ у 1950 р., а згодом став душпастирем Катакомбної Церкви. Нині ця справа, яка була започаткована 1950 року та проваджена радянськими органами держбезпеки, зберігається за № 490 у Архіві Головного управління Національної поліції у Тернопільської області (за адресою м. Тернопіль, вул. Валова, 11).
У статті висвітлено лише окремі фрагменти облікової справи, а саме чотири документи: постанова про запровадження облікової справи, висновок про виселення, довідка на спецпоселенця та
особова анкета священика Дмитра Івановича Кубаєвича. Автори публікації при перекладі з російської мови на українську прагнули максимально зберегти автентичність документа. В опублікованих доку- ментах вміщена цінна біографічна інформація про місце народження, адресу, національність, грома- дянство, освіту, професію і спеціальність, склад сім'ї, соціальне походження висланого, з'ясовано окремі деталі про причину вислання на спецпоселення.
Ключові слова: облікова справа, радянські органи державної безпеки, виселення, спецпоселення, священик, Дмитро Кубаєвич, підпільна Українська Греко-Католицька Церква.
У статті на основі аналізу джерел та історіографії висвітлено життєпис, душпастирську та громадську діяльність о. Івана Терешкуна, одного з представників греко-католицького духовенства
Станиславівської єпархії. Встановлено, що Іван Терешкун (1896–1946) вже з юних років проявив себе активним учасником українського національного руху, адже у 1918–1919 рр. служив в УГА в чині під- хорунжого. Згодом закінчив духовну семінарію в Станиславові, отримав свячення в неодруженому стані й поряд з душпастирською і катехитичною працею займався культурно-просвітницькою та громадсь- кою діяльністю, підтримував УНДО. У 1941 р. підтримав проголошення Акту відновлення Української держави, посвятив в с. Зубрець символічну могилу "Борцям за волю України", увійшов до складу Україн- ської повітової делегатури в Бучачі (1941–1944). Вже з 1944 р. органи НКДБ взяли його в "розробку" та готували до арешту, але у зв'язку із приєднанням до "Ініціативної групи по возз'єднанню ГКЦ з РПЦ" не був арештований. Трагічно загинув 1 січня 1946 р. З'ясовано додаткові обставини його смерті, що досі неоднозначно трактувалися в історіографії.
Ключові слова: підхорунжий Української Галицької Армії, духовна семінарія в Станиславові, священник-целебс, катехит, співробітник пароха, Українська повітова делегатура в Бучачі, "Ініціатив- на група по возз'єднанню ГКЦ з РПЦ", органи НКДБ.
The article examines the state of religiosity, the capability of the people to realize their religious needs, expression of feelings and emotions of the religious people in the conditions of functioning of the Soviet system. During the period of 1950-1960 the anti-religious propaganda was significantly enhanced in the USSR due to the fact that a new type of person - the Soviet person was being created in the country. The Soviet people had to believe in communism, the basis of which was the Marxist - Leninist theory and that is why there could be no other religion in the country. This article investigates the system of measures that was carried out by the Soviet officials in the western regions of the USSR and was aimed at restricting of the religiosity of the population. Regional officials interfered in the church services, fired people from work for their religious beliefs, destroyed and plundered religious property. The author investigated the massive attack on the clergy as a method of struggle against the religion. The influence of the priests on the shaping of the everyday religious consciousness of the population has been studied simultaneously. The public reaction to the anti-religious policy of the Soviet government has also been analyzed in the article. Religious people openly expressed dissatisfaction against such policy of the Soviet government and appealed to the influential people with the letters and petitions, organized protests and rallies, defended the church and religious property. The author made a conclusion that despite the systematic intervention of Soviet system in the religious life of the population of the western regions of the USSR, the religious consciousness of the people remained at a high level. ; В статье охарактеризованы основные аспекты положения верующих западных областей УССР в 1950-60 гг. в условиях функционирования советской власти в контексте исследования истории повседневности региона. Исследованы методы и средства, которые местные чиновники использовали в борьбе с верующими. Проанализированы факты сопротивления верующих и духовенства против антирелигиозной политики власти. ; У статті охарактеризовано основні аспекти становища віруючих західних областей УРСР у 1950-60 рр. в умовах функціонування радянської влади в контексті дослідження історії повсякденності регіону. Досліджено методи та засоби, які місцеві чиновники використовували в боротьбі з віруючими. Проаналізовано факти спротиву віруючих та духовенства антирелігійній політиці влади.
The article describes the essence problems and prospects of military priesthood (Chaplaincy) in Ukraine, the existing directions of development of Pastoral Care. ; Розглянуто сутність проблеми та перспективи військового священства (капеланства) в Україні, наявні напрями розвитку душпастирської опіки.
The article describes the essence problems and prospects of military priesthood (Chaplaincy) in Ukraine, the existing directions of development of Pastoral Care. ; Розглянуто сутність проблеми та перспективи військового священства (капеланства) в Україні, наявні напрями розвитку душпастирської опіки.
Мета поданої наукової статті полягає в тому, щоб на основі документів Держархіву Одеської області простежити основні етапи розвитку римо-католицької церкви в Одесі упродовж ХІХ ст. Для досягнення зазначеної мети передбачено комбіноване використання різних наукових методів дослідження, зокрема, евристичного, аналізу і синтезу, класифікації та періодизації, статистичного та ін. Зазначено, що найбільш сприятливим для розвитку католицизму в місті був період з кінця ХVІІІ ст. до 20-х рр. ХІХ ст. Його характерною особливістю було лояльне ставлення до католиків з боку місцевої влади. Свідченням є позиція генерал-губернатора Новоросійського краю і градоначальника Одеси де-Рішельє по відношенню до римо-католицьких парафій в регіоні, до управління в яких допускалися єзуїти. Першим візитатором римо-католицьких церков у Новоросійському краї став єзуїт абат Домінік-Шарль Ніколь, який здійснював контроль за діяльністю усіх католицьких парафій, які знаходились на той час у Херсоні, Одесі, Миколаєві та Северинівці. Деякі матеріали Держархіву Одеської області стосуються історії католицького храму Одеси, заснованого в 1795 р. Науковий інтерес становить документ про звернення римо-католиків до міської влади в 1808 р. з проханням надати їм землю для будівництва нового храму в зв'язку із зростанням чисельності парафіян. Наслідком стало виділення місця під забудову кам'яної церкви та офіційний дозвіл на вільне володіння цією землею. Розглянуто особливості другого періоду в історії католицької церкви в Одесі, який розпочався з 1822 р. – після заборони проживання єзуїтів на теренах Російської імперії. Його відмітною рисою став наступ російського уряду на католицьку церкву, яка підозрювалась у підтримці польського повстання 1830-1831 рр. У цей час розпочалася політика ізоляції католицької церкви від Риму й втручання світської влади у справи католицького єпископату. Реакція з боку папи Григорія ХVІ та країн Західної Європи змусила російського імператора Миколу І у 1847 р. підписати конкордат між російським урядом і Апостольським Престолом, одним із пунктів якого мало стати утворення нової католицької Херсонської єпархії з центром у Херсоні. Негативна позиція православної ієрархії на чолі з Херсонським і Таврійським архієпископом Інокентієм (Борисовим) змусила внести зміни до цього проекту – єпархія отримала назву Тираспольської (з центром у Тирасполі) й увійшла до складу Могилівської митрополії. Важливого значення в цей час набувала Одеса, де фактично знаходилась католицька єпископська резиденція. У відповідності з документами в 1853 р. було завершене будівництво кам'яного кафедрального собору, освяченого в ім'я Успенія Пресвятої Діви Марії. Його настоятелем став священик Єжи Безутович, якому допомагали чотири капелани: для поляків, італійців, французів і німців. Проаналізовано третій, більш сприятливий період для розвитку католицизму в Одесі, який розпочався в другій половині ХІХ ст. Низка 40 архівних матеріалів стосується особливостей процедури призначення священиків для католиків-німців, яких запрошували з німецьких земель та Австрії. Досліджено процес зміцнення позицій церкви в місті, наслідком якого стало зростання католицького населення, розширення земельних володінь та розбудова нових храмів. Тож документи, які відклалися у фондах Держархіву Одеської області, дають можливість реконструювати окремі сюжети розвитку римо- католицької церкви в Одесі упродовж ХІХ ст. У комплексі з опублікованими джерелами і дослідницькою літературою вони є важливим підґрунтям для подальшого дослідження історії католицизму в Україні. ; In article documentary materials of the state archive of Odessa region which give the chance to consider the main stages of development of the roman catholic church in Odessa during xix century are analyzed. Prerequisites of church construction in the city are investigated. Process of gradual strengthening of positions of the roman catholic church in Odessa is considered. Emphasized that the most successful for the development of catholicism in the city was the period from the late XVIII century to the 20 years of xix century. Its characteristic feature was loyalty to the catholics by local authorities. This is confirmed by the position of the governor-general of Novorossiysk territory and mayor of Odessa, de Richelieu in relation to the roman catholic parishes in the region, which allowed the jesuits. The first visitor of the roman catholic churches in the Novorossiysk region was the jesuit abbé Dominique-Charles Nicholl, who oversaw the activities of all catholic parishes, which were at that time in Kherson, Odessa, Mykolaiv and Severynivk. Some materials of the state archive of Odessa region relate to the history of the catholic church of Odessa, founded in 1795. The scientific interest is the document testifying the appeal of roman catholics to the local authorities in 1808, with the request for allocation of land for the construction of a new church in connection with the increase in the number of parishioners. The result was the allocation of place for the construction of a stone church and official permission for private ownership of the land. The peculiarities of the second period in the history of the catholic church in Odessa, which began in 1822, after the prohibition of the residence of the jesuits in the Russian empire are discovered. Its peculiarity consisted in the occurrence of the russian government to the catholic church, which was suspected to support the polish uprising of 1830-1831. At this time began the policy of isolation of the catholic church from rome and the intervention of secular authorities in the affairs of the catholic episcopate. The reaction from pope gregory XVI and the countries of Western Europe forced the Russian emperor Nicholas I in 1847 to sign the concordat between the Russian government and the apostolic, one of which was the formation of a new catholic Kherson diocese with the center in Kherson. The negative attitude of the orthodox church, headed by the kherson and tavricheskiy archbishop Innocent (Borisov) was forced to make changes in the project – the diocese received the name of tiraspol (with the center in Tiraspol) and became part of the mogilev archdiocese. The leading role in the history of the catholic church at this time belonged to Odessa, where was the catholic bishop residence. In accordance with the documents in 1853, construction was completed on the stone cathedral, consecrated in the name of the assumption of the blessed virgin mary. The rector was the priest jerzy bestowed, assistants, of which there were four chaplains: for poles, italians, french and germans. Analyzed third a more favorable period for the development of catholicism in odessa which began in the second half of the XIX century. The number of archival documents for features of the procedure for the appointment of priests for the catholic germans, who were invited to the German lands and Austria. The documents provide an opportunity to trace the strengthening of the position of the church in the city, the consequence of which was the increase in the catholic population, the expansion of landholdings and construction of new temples. Thus, the documents that are stored in the state archives of Odessa region represent an opportunity to reconstruct individual episodes of the roman-catholic church in Odessa during the XIX century. In combination with the published sources and research literature, they represent the basis for further research of the history of catholicism in Ukraine. ; Цель представленной научной статьи заключается в исследовании основных этапов развития римо-католической церкви в Одессе в течении ХІХ в. на основе документов Государственного архива Одесской области. Для достижения поставленной цели использованы различные научные методы исследования, в частности: эвристический, анализа и синтеза, классификации и периодизации, статистический и др. Подчеркнуто, что наиболее успешным для развития католицизма в городе был период с конца ХVІІІ в. до 20-х гг. ХІХ в. Его характерной особенностью было лояльное отношение к католикам со стороны местной власти. Подтверждением этого является позиция генерал-губернатора Новороссийского края и градоначальника Одессы де-Ришелье относительно римо-католических приходов в регионе, к управлению которыми допускались иезуиты. Первым визитатором римо-католических церквей в Новороссийском крае стал иезуит аббат Доминик-Шарль Николь, который контролировал деятельность всех католических приходов, которые находились в то время в Херсоне, Одессе, Николаеве и Севериновке. Некоторые материалы Государственного архива Одесской области касаются истории католического храма Одессы, основанного в 1795 г. Научный интерес представляет документ, свидетельствующий об обращении римо-католиков к местной власти в 1808 г. с просьбой о выделении земли под строительство новой церкви в связи с увеличением численности прихожан. Результатом стало выделение места под строительство каменной церкви и официальное разрешение на частное владение этой землей. Рассмотрены особенности второго периода в истории католической церкви в Одессе, который начался с 1822 г. – после запрещения проживания иезуитов на территории Российской империи. Его особенность заключалась в наступлении российского правительства на католическую церковь, которая подозревалась в поддержке польского восстания 1830-1831 гг. В это время началась политика изоляции католической церкви от Рима и вмешательство светской власти в дела католического епископата. Реакция со стороны папы римского Григория ХVІ и стран Западной Европы вынудила российского императора Николая І в 1847 г. подписать конкордат между российским правительством и Апостольским Престолом, одним из пунктов которого было образование новой католической Херсонской епархии с центром в Херсоне. Отрицательная позиция православной иерархии во главе с Херсонским и Таврическим архиепископом Иннокентием (Борисовым) заставила внести изменения в этот проект – епархия получила названия Тираспольской (с центром в Тирасполе) и вошла в состав Могилевской митрополии. Ведущая роль в истории развития католической церкви в это время принадлежала Одессе, где фактически находилась католическая епископская резиденция. В соответствии с документами в 1853 г. было завершено строительство каменного кафедрального собора, освященного в имя Успения Пресвятой Девы Марии. Его настоятелем стал священник Ежи Безутович, помощниками которого были четыре капеллана: для поляков, итальянцев, французов и немцев. Проанализирован третий, более благоприятный период для развития католицизма в Одессе, который начался во второй половине ХІХ в. Ряд архивных документов касается особенностей процедуры назначения священников для католиков-немцев, которых приглашали с немецких земель и Австрии. Документы дают возможность проследить укрепление позиций церкви в городе, следствием которого стало увеличение католического населения, расширение земельных владений и строительство новых храмов. Таким образом, документы, которые хранятся в Государственном архиве Одесской области, представляют возможность реконструировать отдельные сюжеты развития римо-католической церкви в Одессе в течении ХІХ в. В комплексе с опубликованными источниками и исследовательской литературой они являются основой для дальнейших исследований истории католицизма в Украине.
Мета поданої наукової статті полягає в тому, щоб на основі документів Держархіву Одеської області простежити основні етапи розвитку римо-католицької церкви в Одесі упродовж ХІХ ст. Для досягнення зазначеної мети передбачено комбіноване використання різних наукових методів дослідження, зокрема, евристичного, аналізу і синтезу, класифікації та періодизації, статистичного та ін. Зазначено, що найбільш сприятливим для розвитку католицизму в місті був період з кінця ХVІІІ ст. до 20-х рр. ХІХ ст. Його характерною особливістю було лояльне ставлення до католиків з боку місцевої влади. Свідченням є позиція генерал-губернатора Новоросійського краю і градоначальника Одеси де-Рішельє по відношенню до римо-католицьких парафій в регіоні, до управління в яких допускалися єзуїти. Першим візитатором римо-католицьких церков у Новоросійському краї став єзуїт абат Домінік-Шарль Ніколь, який здійснював контроль за діяльністю усіх католицьких парафій, які знаходились на той час у Херсоні, Одесі, Миколаєві та Северинівці. Деякі матеріали Держархіву Одеської області стосуються історії католицького храму Одеси, заснованого в 1795 р. Науковий інтерес становить документ про звернення римо-католиків до міської влади в 1808 р. з проханням надати їм землю для будівництва нового храму в зв'язку із зростанням чисельності парафіян. Наслідком стало виділення місця під забудову кам'яної церкви та офіційний дозвіл на вільне володіння цією землею. Розглянуто особливості другого періоду в історії католицької церкви в Одесі, який розпочався з 1822 р. – після заборони проживання єзуїтів на теренах Російської імперії. Його відмітною рисою став наступ російського уряду на католицьку церкву, яка підозрювалась у підтримці польського повстання 1830-1831 рр. У цей час розпочалася політика ізоляції католицької церкви від Риму й втручання світської влади у справи католицького єпископату. Реакція з боку папи Григорія ХVІ та країн Західної Європи змусила російського імператора Миколу І у 1847 р. підписати конкордат між російським урядом і Апостольським Престолом, одним із пунктів якого мало стати утворення нової католицької Херсонської єпархії з центром у Херсоні. Негативна позиція православної ієрархії на чолі з Херсонським і Таврійським архієпископом Інокентієм (Борисовим) змусила внести зміни до цього проекту – єпархія отримала назву Тираспольської (з центром у Тирасполі) й увійшла до складу Могилівської митрополії. Важливого значення в цей час набувала Одеса, де фактично знаходилась католицька єпископська резиденція. У відповідності з документами в 1853 р. було завершене будівництво кам'яного кафедрального собору, освяченого в ім'я Успенія Пресвятої Діви Марії. Його настоятелем став священик Єжи Безутович, якому допомагали чотири капелани: для поляків, італійців, французів і німців. Проаналізовано третій, більш сприятливий період для розвитку католицизму в Одесі, який розпочався в другій половині ХІХ ст. Низка 40 архівних матеріалів стосується особливостей процедури призначення священиків для католиків-німців, яких запрошували з німецьких земель та Австрії. Досліджено процес зміцнення позицій церкви в місті, наслідком якого стало зростання католицького населення, розширення земельних володінь та розбудова нових храмів. Тож документи, які відклалися у фондах Держархіву Одеської області, дають можливість реконструювати окремі сюжети розвитку римо- католицької церкви в Одесі упродовж ХІХ ст. У комплексі з опублікованими джерелами і дослідницькою літературою вони є важливим підґрунтям для подальшого дослідження історії католицизму в Україні. ; In article documentary materials of the state archive of Odessa region which give the chance to consider the main stages of development of the roman catholic church in Odessa during xix century are analyzed. Prerequisites of church construction in the city are investigated. Process of gradual strengthening of positions of the roman catholic church in Odessa is considered. Emphasized that the most successful for the development of catholicism in the city was the period from the late XVIII century to the 20 years of xix century. Its characteristic feature was loyalty to the catholics by local authorities. This is confirmed by the position of the governor-general of Novorossiysk territory and mayor of Odessa, de Richelieu in relation to the roman catholic parishes in the region, which allowed the jesuits. The first visitor of the roman catholic churches in the Novorossiysk region was the jesuit abbé Dominique-Charles Nicholl, who oversaw the activities of all catholic parishes, which were at that time in Kherson, Odessa, Mykolaiv and Severynivk. Some materials of the state archive of Odessa region relate to the history of the catholic church of Odessa, founded in 1795. The scientific interest is the document testifying the appeal of roman catholics to the local authorities in 1808, with the request for allocation of land for the construction of a new church in connection with the increase in the number of parishioners. The result was the allocation of place for the construction of a stone church and official permission for private ownership of the land. The peculiarities of the second period in the history of the catholic church in Odessa, which began in 1822, after the prohibition of the residence of the jesuits in the Russian empire are discovered. Its peculiarity consisted in the occurrence of the russian government to the catholic church, which was suspected to support the polish uprising of 1830-1831. At this time began the policy of isolation of the catholic church from rome and the intervention of secular authorities in the affairs of the catholic episcopate. The reaction from pope gregory XVI and the countries of Western Europe forced the Russian emperor Nicholas I in 1847 to sign the concordat between the Russian government and the apostolic, one of which was the formation of a new catholic Kherson diocese with the center in Kherson. The negative attitude of the orthodox church, headed by the kherson and tavricheskiy archbishop Innocent (Borisov) was forced to make changes in the project – the diocese received the name of tiraspol (with the center in Tiraspol) and became part of the mogilev archdiocese. The leading role in the history of the catholic church at this time belonged to Odessa, where was the catholic bishop residence. In accordance with the documents in 1853, construction was completed on the stone cathedral, consecrated in the name of the assumption of the blessed virgin mary. The rector was the priest jerzy bestowed, assistants, of which there were four chaplains: for poles, italians, french and germans. Analyzed third a more favorable period for the development of catholicism in odessa which began in the second half of the XIX century. The number of archival documents for features of the procedure for the appointment of priests for the catholic germans, who were invited to the German lands and Austria. The documents provide an opportunity to trace the strengthening of the position of the church in the city, the consequence of which was the increase in the catholic population, the expansion of landholdings and construction of new temples. Thus, the documents that are stored in the state archives of Odessa region represent an opportunity to reconstruct individual episodes of the roman-catholic church in Odessa during the XIX century. In combination with the published sources and research literature, they represent the basis for further research of the history of catholicism in Ukraine. ; Цель представленной научной статьи заключается в исследовании основных этапов развития римо-католической церкви в Одессе в течении ХІХ в. на основе документов Государственного архива Одесской области. Для достижения поставленной цели использованы различные научные методы исследования, в частности: эвристический, анализа и синтеза, классификации и периодизации, статистический и др. Подчеркнуто, что наиболее успешным для развития католицизма в городе был период с конца ХVІІІ в. до 20-х гг. ХІХ в. Его характерной особенностью было лояльное отношение к католикам со стороны местной власти. Подтверждением этого является позиция генерал-губернатора Новороссийского края и градоначальника Одессы де-Ришелье относительно римо-католических приходов в регионе, к управлению которыми допускались иезуиты. Первым визитатором римо-католических церквей в Новороссийском крае стал иезуит аббат Доминик-Шарль Николь, который контролировал деятельность всех католических приходов, которые находились в то время в Херсоне, Одессе, Николаеве и Севериновке. Некоторые материалы Государственного архива Одесской области касаются истории католического храма Одессы, основанного в 1795 г. Научный интерес представляет документ, свидетельствующий об обращении римо-католиков к местной власти в 1808 г. с просьбой о выделении земли под строительство новой церкви в связи с увеличением численности прихожан. Результатом стало выделение места под строительство каменной церкви и официальное разрешение на частное владение этой землей. Рассмотрены особенности второго периода в истории католической церкви в Одессе, который начался с 1822 г. – после запрещения проживания иезуитов на территории Российской империи. Его особенность заключалась в наступлении российского правительства на католическую церковь, которая подозревалась в поддержке польского восстания 1830-1831 гг. В это время началась политика изоляции католической церкви от Рима и вмешательство светской власти в дела католического епископата. Реакция со стороны папы римского Григория ХVІ и стран Западной Европы вынудила российского императора Николая І в 1847 г. подписать конкордат между российским правительством и Апостольским Престолом, одним из пунктов которого было образование новой католической Херсонской епархии с центром в Херсоне. Отрицательная позиция православной иерархии во главе с Херсонским и Таврическим архиепископом Иннокентием (Борисовым) заставила внести изменения в этот проект – епархия получила названия Тираспольской (с центром в Тирасполе) и вошла в состав Могилевской митрополии. Ведущая роль в истории развития католической церкви в это время принадлежала Одессе, где фактически находилась католическая епископская резиденция. В соответствии с документами в 1853 г. было завершено строительство каменного кафедрального собора, освященного в имя Успения Пресвятой Девы Марии. Его настоятелем стал священник Ежи Безутович, помощниками которого были четыре капеллана: для поляков, итальянцев, французов и немцев. Проанализирован третий, более благоприятный период для развития католицизма в Одессе, который начался во второй половине ХІХ в. Ряд архивных документов касается особенностей процедуры назначения священников для католиков-немцев, которых приглашали с немецких земель и Австрии. Документы дают возможность проследить укрепление позиций церкви в городе, следствием которого стало увеличение католического населения, расширение земельных владений и строительство новых храмов. Таким образом, документы, которые хранятся в Государственном архиве Одесской области, представляют возможность реконструировать отдельные сюжеты развития римо-католической церкви в Одессе в течении ХІХ в. В комплексе с опубликованными источниками и исследовательской литературой они являются основой для дальнейших исследований истории католицизма в Украине.
