Suchergebnisse

Вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року стало шоком для більшості світу, однак такі дії Москви були продовженням війни, що розпочалася у 2014 році з анексії Автономної Республіки Крим. У статті розглянуто аспекти, що вказують на те, що російсько-українська війна чинить вплив на сучасний світовий порядок. Неспровоковане вторгнення РФ на територію України має локальні та глобальні наслідки, що трансформують усталений світоустрій, який був оформлений після Другої світової війни. Метою дослідження є вивчення впливу, спричиненого російсько-українською війною, на трансформаційні процеси сучасного світопорядку, виявлення та систематизація тих аспектів, що будуть мати найбільший вплив на формування його нової парадигми, окреслення особливостей світового порядку після завершення війни. Реалізації поставленої мети сприяло використання системного і комплексного підходів, загальнонаукових принципів історизму, об'єктивності та системності, методів аналогій, екстраполяції, абстрагування та порівняння.

Стаття присвячена встановленню сфери управлінської відповідальності, які визначають активність політичних суб'єктів локального рівня та діяльність локального політичного менеджменту. Визначено пріоритетність самодостатнього порядку денного локальних громад. Як чинника просування України до зразків консолідованої демократії Метою дослідження є встановлення специфіки інституційних засад формування локального порядку денного. Охарактеризовано обговорення питань, які є важливими для мешканців конкретних спільнот. Було підкреслено, що інтереси локальної політичної спільноти виникають в демократичних умовах політичного плюралізму. Проаналізовано завдання політичного менеджменту, пов'язані з потребами впорядкування конкретного поселення. Розкрито значення наявності локальних акторів, які обговорюють черговість витрати ресурсів та напрями конфігурації управління розвитком. З'ясовано специфіку пошуку конкурентних переваг між локальними політичними акторами. Розкрито, що належне виконання пунктів локального порядку денного не викликає заперечень збоку громади та інститутів політичних гравців. Доведено, що незадоволеність виконанням порядку денного може спонукати до протестних настроїв у локальній громаді. Встановлено, що важливим чинником формування локального політичного порядку денного є інституційний статус локальних політичних акторів. Припущено, що механізми перетворення локальних громад на самодостатні спільноти формуються за умов інтеграції локальних еліт до вироблення локального порядку денного, його демаркації із загальнонаціональним. Встановлено, що інституалізація суб'єктності локальних самоврядних структур в умовах української децентралізації стає визначальним чинником якісних демократичних перетворень. Зроблено висновок, що місцева (локальна) політика виступає середовищем корекції порядку денного, який випливає з точки зору потреб та пріоритетів розвитку. Виявлено значення загальнонаціонального і регіонального порядку денного, які можуть вимагати перерозподілу ресурсів та певних додаткових зусиль з боку локальних громад. Встановлено оптимальний організаційний вектор формування локального порядку денного нашої держави. Ним є відкрита участь у цьому процесі загальнонаціональних та локальних політичних сил, громадських рухів, груп інтересів.

The nature of cooperation regularly changes under pressure from new calls and threats between the actors of international relations. By means of system analysis and comparison methods, the article discloses the basic theoretical approaches to understanding of the "new world order" phenomenon, which as a result turns into a comprehensive globalization. The article summarizes the modern trends of forming the XXI century international reality, taking into account new actors, their influence on stability and variability of the imperious systems, and analyzes in detail the concepts of modern scientists who form an international discourse on the search for a new paradigm of world order. The study identifies the main characteristics of the world order – legitimacy, the mechanism of change and balance of power. The key shortcomings of the post-war world order have been identified, which include the lack of effectiveness of international organizations at various levels in ensuring the principle of sovereignty for states, respect for borders; imbalance of economic growth between nations; lack of effective sanctions against violators of international law and ensuring the universal rights of citizens; discredited democratic political model, which was recognized as dominant in the post-bipolar era, and so on. Accordingly, there were considered modern approaches to a "new world order" formation, as a result of which it was proposed to take into account the new realities of interdependence that determine the future peaceful coexistence of nations – a balance between freedom of national actors action and international law; balance between legitimacy and power; balance between "regional order" and "international". In general, the international discourse on the search for the "new world order" boundaries is common in the construction of the XXI century multipolar world, the importance of consensus between nations and the legitimacy of new rules for all actors in international relations. ; Под давлением новых вызовов и угроз системно меняется и природа взаимодействия между акторами международных отношений. С помощью методов системного анализа и сравнения в статье раскрываются основные теоретические подходы к пониманию явления «нового мирового порядка», который кристаллизуется в результате всеобъемлющей глобализации, обобщаются современные тренды формирования международной реальности XXI века, учитывая новых актеров, их влияние на стабильность и сменяемость властных систем, а также подробно анализируются концепции современных ученых, которые формируют международный дискурс по поиску новой парадигмы мирового порядка. В исследовании определены основные характеристики мирового порядка – легитимность, механизм внесения изменений и баланс сил. Определены ключевые недостатки поствоенного мирового порядка, к которым можно отнести недостаточную эффективность международных организаций различного уровня по обеспечению принципа суверенитета государств, уважения к границам; дисбаланс экономического роста между нациями; отсутствие действенных санкций в отношении нарушителей международного права и обеспечения универсальных прав граждан; дискредитирована демократическая политическая модель, которая была признана доминирующей в постбиполярной эпохе и т. п. Соответственно, были рассмотрены современные подходы к формированию «нового мирового порядка», как следствие предложено учитывать новые реалии взаимозависимости, которые определяют будущее мирное сожительство наций – это баланс между свободой действий национальных субъектов и международным правом; баланс между легитимностью и силой; баланс между «региональным порядком» и «международным». В целом, международный дискурс по поиску границ «нового мирового порядка» общий в вопросах строительства многополярного мира в XXI веке, важности консенсуса между нациями и обеспечения легитимности новых правил для всех актеров международных отношений. ; Під тиском нових викликів та загроз системно змінюється і природа взаємодії між акторами міжнародних відносин. За допомогою методів системного аналізу та порівняння у статті розкриваються основні теоретичні підходи до розуміння явища «нового світового порядку», який кристалізується в результаті всеохопної глобалізації, узагальнюються сучасні тренди формування міжнародної реальності XXI століття, враховуючи нових акторів, їх вплив на стабільність та змінюваність владних систем систем, а також детально аналізуються концепції сучасних вчених, які формують міжнародний дискурс щодо пошуку нової парадигми світового порядку. У дослідженні визначено основні характеристики світового порядку – легітимність, механізм внесення змін і баланс сил. Визначено ключові недоліки поствоєнного світового порядку, до яких можна віднести недостатню ефективність міжнародних організацій різного рівня щодо забезпечення принципу суверенітету для держав, поваги до кордонів; дисбаланс економічного зростання між націями; відсутність дієвих санкцій щодо порушників міжнародного права й забезпечення універсальних прав громадян; дискредитована демократична політична модель, що була визнана домінантною в постбіполярну епоху тощо. Відповідно, було розглянуто сучасні підходи до формування «нового світового порядку», у результаті чого запропоновано враховувати нові реалії взаємозалежності, які визначають майбутнє мирне співжиття націй це баланс між свободою дій національних суб'єктів та міжнародним правом; баланс між легітимністю і силою; баланс між «регіональним порядком» та «міжнародним». Загалом, міжнародний дискурсщодо пошуку меж «нового світового порядку» спільний в питаннях будівництва багатополярного світу у ХХІ столітті, важливості консенсусу між націями та забезпечення легітимності нових правил для усіх акторів міжнародних відносин.

The nature of cooperation regularly changes under pressure from new calls and threats between the actors of international relations. By means of system analysis and comparison methods, the article discloses the basic theoretical approaches to understanding of the "new world order" phenomenon, which as a result turns into a comprehensive globalization. The article summarizes the modern trends of forming the XXI century international reality, taking into account new actors, their influence on stability and variability of the imperious systems, and analyzes in detail the concepts of modern scientists who form an international discourse on the search for a new paradigm of world order. The study identifies the main characteristics of the world order – legitimacy, the mechanism of change and balance of power. The key shortcomings of the post-war world order have been identified, which include the lack of effectiveness of international organizations at various levels in ensuring the principle of sovereignty for states, respect for borders; imbalance of economic growth between nations; lack of effective sanctions against violators of international law and ensuring the universal rights of citizens; discredited democratic political model, which was recognized as dominant in the post-bipolar era, and so on. Accordingly, there were considered modern approaches to a "new world order" formation, as a result of which it was proposed to take into account the new realities of interdependence that determine the future peaceful coexistence of nations – a balance between freedom of national actors action and international law; balance between legitimacy and power; balance between "regional order" and "international". In general, the international discourse on the search for the "new world order" boundaries is common in the construction of the XXI century multipolar world, the importance of consensus between nations and the legitimacy of new rules for all actors in international relations. ; Под давлением новых вызовов и угроз системно меняется и природа взаимодействия между акторами международных отношений. С помощью методов системного анализа и сравнения в статье раскрываются основные теоретические подходы к пониманию явления «нового мирового порядка», который кристаллизуется в результате всеобъемлющей глобализации, обобщаются современные тренды формирования международной реальности XXI века, учитывая новых актеров, их влияние на стабильность и сменяемость властных систем, а также подробно анализируются концепции современных ученых, которые формируют международный дискурс по поиску новой парадигмы мирового порядка. В исследовании определены основные характеристики мирового порядка – легитимность, механизм внесения изменений и баланс сил. Определены ключевые недостатки поствоенного мирового порядка, к которым можно отнести недостаточную эффективность международных организаций различного уровня по обеспечению принципа суверенитета государств, уважения к границам; дисбаланс экономического роста между нациями; отсутствие действенных санкций в отношении нарушителей международного права и обеспечения универсальных прав граждан; дискредитирована демократическая политическая модель, которая была признана доминирующей в постбиполярной эпохе и т. п. Соответственно, были рассмотрены современные подходы к формированию «нового мирового порядка», как следствие предложено учитывать новые реалии взаимозависимости, которые определяют будущее мирное сожительство наций – это баланс между свободой действий национальных субъектов и международным правом; баланс между легитимностью и силой; баланс между «региональным порядком» и «международным». В целом, международный дискурс по поиску границ «нового мирового порядка» общий в вопросах строительства многополярного мира в XXI веке, важности консенсуса между нациями и обеспечения легитимности новых правил для всех актеров международных отношений. ; Під тиском нових викликів та загроз системно змінюється і природа взаємодії між акторами міжнародних відносин. За допомогою методів системного аналізу та порівняння у статті розкриваються основні теоретичні підходи до розуміння явища «нового світового порядку», який кристалізується в результаті всеохопної глобалізації, узагальнюються сучасні тренди формування міжнародної реальності XXI століття, враховуючи нових акторів, їх вплив на стабільність та змінюваність владних систем систем, а також детально аналізуються концепції сучасних вчених, які формують міжнародний дискурс щодо пошуку нової парадигми світового порядку. У дослідженні визначено основні характеристики світового порядку – легітимність, механізм внесення змін і баланс сил. Визначено ключові недоліки поствоєнного світового порядку, до яких можна віднести недостатню ефективність міжнародних організацій різного рівня щодо забезпечення принципу суверенітету для держав, поваги до кордонів; дисбаланс економічного зростання між націями; відсутність дієвих санкцій щодо порушників міжнародного права й забезпечення універсальних прав громадян; дискредитована демократична політична модель, що була визнана домінантною в постбіполярну епоху тощо. Відповідно, було розглянуто сучасні підходи до формування «нового світового порядку», у результаті чого запропоновано враховувати нові реалії взаємозалежності, які визначають майбутнє мирне співжиття націй це баланс між свободою дій національних суб'єктів та міжнародним правом; баланс між легітимністю і силою; баланс між «регіональним порядком» та «міжнародним». Загалом, міжнародний дискурсщодо пошуку меж «нового світового порядку» спільний в питаннях будівництва багатополярного світу у ХХІ столітті, важливості консенсусу між націями та забезпечення легітимності нових правил для усіх акторів міжнародних відносин.

The nature of cooperation regularly changes under pressure from new calls and threats between the actors of international relations. By means of system analysis and comparison methods, the article discloses the basic theoretical approaches to understanding of the "new world order" phenomenon, which as a result turns into a comprehensive globalization. The article summarizes the modern trends of forming the XXI century international reality, taking into account new actors, their influence on stability and variability of the imperious systems, and analyzes in detail the concepts of modern scientists who form an international discourse on the search for a new paradigm of world order. The study identifies the main characteristics of the world order – legitimacy, the mechanism of change and balance of power. The key shortcomings of the post-war world order have been identified, which include the lack of effectiveness of international organizations at various levels in ensuring the principle of sovereignty for states, respect for borders; imbalance of economic growth between nations; lack of effective sanctions against violators of international law and ensuring the universal rights of citizens; discredited democratic political model, which was recognized as dominant in the post-bipolar era, and so on. Accordingly, there were considered modern approaches to a "new world order" formation, as a result of which it was proposed to take into account the new realities of interdependence that determine the future peaceful coexistence of nations – a balance between freedom of national actors action and international law; balance between legitimacy and power; balance between "regional order" and "international". In general, the international discourse on the search for the "new world order" boundaries is common in the construction of the XXI century multipolar world, the importance of consensus between nations and the legitimacy of new rules for all actors in international relations. ; Под давлением новых вызовов и угроз системно меняется и природа взаимодействия между акторами международных отношений. С помощью методов системного анализа и сравнения в статье раскрываются основные теоретические подходы к пониманию явления «нового мирового порядка», который кристаллизуется в результате всеобъемлющей глобализации, обобщаются современные тренды формирования международной реальности XXI века, учитывая новых актеров, их влияние на стабильность и сменяемость властных систем, а также подробно анализируются концепции современных ученых, которые формируют международный дискурс по поиску новой парадигмы мирового порядка. В исследовании определены основные характеристики мирового порядка – легитимность, механизм внесения изменений и баланс сил. Определены ключевые недостатки поствоенного мирового порядка, к которым можно отнести недостаточную эффективность международных организаций различного уровня по обеспечению принципа суверенитета государств, уважения к границам; дисбаланс экономического роста между нациями; отсутствие действенных санкций в отношении нарушителей международного права и обеспечения универсальных прав граждан; дискредитирована демократическая политическая модель, которая была признана доминирующей в постбиполярной эпохе и т. п. Соответственно, были рассмотрены современные подходы к формированию «нового мирового порядка», как следствие предложено учитывать новые реалии взаимозависимости, которые определяют будущее мирное сожительство наций – это баланс между свободой действий национальных субъектов и международным правом; баланс между легитимностью и силой; баланс между «региональным порядком» и «международным». В целом, международный дискурс по поиску границ «нового мирового порядка» общий в вопросах строительства многополярного мира в XXI веке, важности консенсуса между нациями и обеспечения легитимности новых правил для всех актеров международных отношений. ; Під тиском нових викликів та загроз системно змінюється і природа взаємодії між акторами міжнародних відносин. За допомогою методів системного аналізу та порівняння у статті розкриваються основні теоретичні підходи до розуміння явища «нового світового порядку», який кристалізується в результаті всеохопної глобалізації, узагальнюються сучасні тренди формування міжнародної реальності XXI століття, враховуючи нових акторів, їх вплив на стабільність та змінюваність владних систем систем, а також детально аналізуються концепції сучасних вчених, які формують міжнародний дискурс щодо пошуку нової парадигми світового порядку. У дослідженні визначено основні характеристики світового порядку – легітимність, механізм внесення змін і баланс сил. Визначено ключові недоліки поствоєнного світового порядку, до яких можна віднести недостатню ефективність міжнародних організацій різного рівня щодо забезпечення принципу суверенітету для держав, поваги до кордонів; дисбаланс економічного зростання між націями; відсутність дієвих санкцій щодо порушників міжнародного права й забезпечення універсальних прав громадян; дискредитована демократична політична модель, що була визнана домінантною в постбіполярну епоху тощо. Відповідно, було розглянуто сучасні підходи до формування «нового світового порядку», у результаті чого запропоновано враховувати нові реалії взаємозалежності, які визначають майбутнє мирне співжиття націй це баланс між свободою дій національних суб'єктів та міжнародним правом; баланс між легітимністю і силою; баланс між «регіональним порядком» та «міжнародним». Загалом, міжнародний дискурсщодо пошуку меж «нового світового порядку» спільний в питаннях будівництва багатополярного світу у ХХІ столітті, важливості консенсусу між націями та забезпечення легітимності нових правил для усіх акторів міжнародних відносин.

The article identifies current trends and prerequisites for the emergence of the European Union crisis in the 21st century. The research outlined in this article explains how and how controversial the process of European unification was; how the consequences of this process in the form of multiple intertwined crisis phenomena affect the current world political order in general and, in particular, Ukraine. The author has reviewed and analyzed the work of the Spanish post-Marxist sociologist, Manuel Castells, who specializes in the theory of the post-information society, together with other European authors – "Europe`s Crises". The authors of this book were intended to return to European integration, focusing on the period from 2008. to the present, and strove to understand the distinctive features of numerous crises that disturbed the peace of Europe during this period of time. The factors of the formation of the concept of European and national identity were considered. This article states that in the case of the EU, an attempt to impose the identity for the implementation of the European project has provoked strong resistance that threatened the project. The process of European integration achieved its goal, namely the prevention of wars and conflicts between its member states, but, perhaps, the integration was not as positive at the economic level as we could expect. It should be noted that today the EU needs a strategy to respond to migration and refugees, but cannot create it. This is recognized in EU documents, but the relevant directives have failed to implement this policy. The article states that the crisis in Europe is multifaceted: it is economic, financial, social and political crisis. And, as we can see, these are also cultural, intellectual and moral crises that affect the very essence of the values that define Europe and its identity. The fact that European crisis phenomena directly or indirectly influence Ukraine, its information presence and ideas of Europeans about Ukraine is unconditional. ; У статті визначені сучасні тенденції та передумови виникнення кризи Європейського Союзу в XXI столітті. Дослідження, викладені в цій статті, пояснюють, як і на скільки був суперечливим процес об'єднання Європи, як наслідки цього процесу у вигляді багаторазових переплетених між собою кризових явищ впливають на сучасний світовий політичний порядок в цілому та зокрема Україну. Автором була розглянута та проаналізована робота іспанського соціологапостмарксиста, Мануеля Кастельса, який спеціалізується на теорії постінформаційного суспільства, спільно з іншими європейськими авторами, – "Europe`s Crises". Автори цієї книги мали на меті повернутись назад до процесу євроінтеграції, зосереджуючи особливу увагу на період з 2008 р. по теперішній час, і прагнути зрозуміти відмінні риси численних криз, що порушували спокій Європи за цей період часу. Були розглянуті чинники формування поняття європейської та національної ідентичності. У даній статті йдеться про те, що у випадку з ЄС спроба нав'язати ідентичність для реалізації європейського проекту викликала сильний опір, який загрожував усьому проекту. Процес європейської інтеграції досяг своєї мети, а саме запобігання війнам та конфліктам між його державами-членами але, можливо, інтеграція не була на стільки позитивною на економічному рівні, як ми могли очікувати. Слід зазначити, що сьогодні ЄС потребує стратегії, спрямованої на реагування на міграцію та біженців, але не може створити її. Це визнано в документах ЄС, але відповідні директиви не змогли здійснити цю політику. У статті зазначено, що криза в Європі є багатогранною: вона економічна, фінансова, соціальна та політична. І, як ми можемо побачити, це також культурні, інтелектуальні та моральні кризи, що впливають на саму суть цінностей, які визначають Європу та її ідентичність. Безумовним є той факт, що європейські кризові явища безпосередньо чи опосередковано впливають на Україну, її інформаційну присутність та уявлення про неї європейців.

The article identifies current trends and prerequisites for the emergence of the European Union crisis in the 21st century. The research outlined in this article explains how and how controversial the process of European unification was; how the consequences of this process in the form of multiple intertwined crisis phenomena affect the current world political order in general and, in particular, Ukraine. The author has reviewed and analyzed the work of the Spanish post-Marxist sociologist, Manuel Castells, who specializes in the theory of the post-information society, together with other European authors – "Europe`s Crises". The authors of this book were intended to return to European integration, focusing on the period from 2008. to the present, and strove to understand the distinctive features of numerous crises that disturbed the peace of Europe during this period of time. The factors of the formation of the concept of European and national identity were considered. This article states that in the case of the EU, an attempt to impose the identity for the implementation of the European project has provoked strong resistance that threatened the project. The process of European integration achieved its goal, namely the prevention of wars and conflicts between its member states, but, perhaps, the integration was not as positive at the economic level as we could expect. It should be noted that today the EU needs a strategy to respond to migration and refugees, but cannot create it. This is recognized in EU documents, but the relevant directives have failed to implement this policy. The article states that the crisis in Europe is multifaceted: it is economic, financial, social and political crisis. And, as we can see, these are also cultural, intellectual and moral crises that affect the very essence of the values that define Europe and its identity. The fact that European crisis phenomena directly or indirectly influence Ukraine, its information presence and ideas of Europeans about Ukraine is unconditional. ; У статті визначені сучасні тенденції та передумови виникнення кризи Європейського Союзу в XXI столітті. Дослідження, викладені в цій статті, пояснюють, як і на скільки був суперечливим процес об'єднання Європи, як наслідки цього процесу у вигляді багаторазових переплетених між собою кризових явищ впливають на сучасний світовий політичний порядок в цілому та зокрема Україну. Автором була розглянута та проаналізована робота іспанського соціологапостмарксиста, Мануеля Кастельса, який спеціалізується на теорії постінформаційного суспільства, спільно з іншими європейськими авторами, – "Europe`s Crises". Автори цієї книги мали на меті повернутись назад до процесу євроінтеграції, зосереджуючи особливу увагу на період з 2008 р. по теперішній час, і прагнути зрозуміти відмінні риси численних криз, що порушували спокій Європи за цей період часу. Були розглянуті чинники формування поняття європейської та національної ідентичності. У даній статті йдеться про те, що у випадку з ЄС спроба нав'язати ідентичність для реалізації європейського проекту викликала сильний опір, який загрожував усьому проекту. Процес європейської інтеграції досяг своєї мети, а саме запобігання війнам та конфліктам між його державами-членами але, можливо, інтеграція не була на стільки позитивною на економічному рівні, як ми могли очікувати. Слід зазначити, що сьогодні ЄС потребує стратегії, спрямованої на реагування на міграцію та біженців, але не може створити її. Це визнано в документах ЄС, але відповідні директиви не змогли здійснити цю політику. У статті зазначено, що криза в Європі є багатогранною: вона економічна, фінансова, соціальна та політична. І, як ми можемо побачити, це також культурні, інтелектуальні та моральні кризи, що впливають на саму суть цінностей, які визначають Європу та її ідентичність. Безумовним є той факт, що європейські кризові явища безпосередньо чи опосередковано впливають на Україну, її інформаційну присутність та уявлення про неї європейців.

Наведено різноманітні тлумачення поняття «проект». Запропоновано поділити їх на умовні групи: «проект-документ», «проект-модель», «проект-процес». Викладені найбільш популярні підходи до розуміння поняття «політичний проект». Розглянуті основні ознаки «політичних проектів» та умовна класифікація. Виведено авторське розуміння «політичного проекту».

The mediatization of politics means not only the transformation of political activity into the media, but also the dependence of political actors, processes and events on the mass media. Today, the study of mediatization is becoming very relevant because it is defined as one of the leading trends in society. And although mediatization and agenda-setting theory have examined the impact of the media on the political sphere, they have almost never been seen as related, necessitating a study of their relationship. The article considers approaches to the definition of mediatization of politics. It is noted that modern media not only broadcast information, but also can act as active players in the political arena, to form a special public space. The author also gives a definition of the political agenda-setting, highlighting three main approaches. Emphasis is placed on the fact that for a long time research on mediatization of politics and the political agenda-setting has developed as separate schools based on different methodologies. The characteristic features of each of them are found out. A comparative analysis of the functioning of the media in different political regimes was conducted. A correlation has been established between the influence of the media on the political agenda and the current political regime. Agenda levels are defined. Emphasis is placed on an equally important aspect of the theory of the agenda – the influence of the media on the agenda of political actors. A number of factors that are important in the study of the intensity of influence on the political agenda-setting are identified: political regime, type of coverage, type of problem, belonging to the parliamentary majority or attitude to the current government, compliance of the covered program with the political party. ; Медіатизація політики означає не лише трансформацію політичної активності у сферу ЗМІ, а й залежність політичних суб'єктів, процесів і подій від масмедіа. Сьогодні дослідження медіатизації набувають неабиякої актуальності, оскільки вона визначається як одна із провідних тенденцій розвитку суспільства. І хоча медіатизація політики та теорія порядку денного досліджують вплив засобів масової інформації на політичну сферу, вони майже ніколи не розглядались як пов'язані, що викликає необхідність у дослідженні їхнього взаємозв'язку. У статті розглянуто підходи до визначення медіатизації політики. Зазначено, що сучасні медіа не лише транслюють інформацію, а й можуть виступати активними гравцями на політичній арені, формувати особливий публічний простір. Також автор дає дефініцію політичного порядку денного, виділяючи три основні підходи. Акцентовано увагу на тому, що довгий час дослідження з медіатизації політики та політичного порядку денного розвивались як окремі школи, що базувалися на різній методології. З'ясовано характерні особливості кожної з них. Проведено порівняльний аналіз функціонування ЗМІ у різних політичних режимах. Встановлено кореляцію між впливом медіа на політичний порядок денний та діючим політичним режимом. Визначено рівні порядку денного. Наголошено на не менш важливому аспекті теорії порядку денного – впливі засобів масової інформації на порядок денний політичних суб'єктів. Виділено низку факторів, що мають значення у дослідженні інтенсивності впливу на політичний порядок денний: політичний режим, тип висвітлення, тип проблеми, належність до парламентської більшості або ставлення до діючої влади, відповідність висвітленої проблеми програмі політичної партії.

This article examines the phenomenon of rationalism in the political-legal sphere of modern Ukraine. It substantiates the authors point of view on the leading role of rationality as a method of political decision making and governance. The authors see the law as the correct method of legitimising government decrees, while focusing on reasonableness. They say that a reasonable sufficiency of legal system and good ruling by the government is the key to the veritably effective democratic development of Ukraine. ; В статье рассмотрен феномен рационализма в политико-правовой сфере современной Украины. Обоснована точка зрения авторов на главенствующую роль рационализма как метода принятия политических решений и управления государством. Авторы акцентируют своё внимание на ключевой составляющей политико-правового процесса, а именно на принципе разумной достаточности. Разумная правовая система и рациональное государственное управление – залог истинно демократического эффективного развития Украины. ; У статті феномен раціоналізму розглянутий в контексті сучасної української політико-правової реальності. Обґрунтована точка зору авторів на головну роль раціоналізму як методу ухвалення політичних рішень і управління державою. Автори акцентують свою увагу на ключовій складовій політико-правового процесу, а саме принципі розумної достатності. Розумна правова система і раціональне державне управління – це запорука істинно демократичного ефективного розвитку України.

In modern realities, the world legal order is under constant challenges and threats – despite the significant efforts of the progressive community, the existence of certain mechanisms for regulating relations in the international arena and within countries, the world society has failed to overcome inequality, stop permanent conflicts, effectively to solve demographic, economic, ecological and other world problems or at least to establish real mechanisms of effective response to them. Instead of uniting and focusing on common problems, each country tries to defend its interests (or at least neighboring countries), to gain an advantage over others. These processes became especially dramatic against the background of the COVID-19 pandemic. In such conditions, the world legal order – the structure of the legal existence of world society, consisting of a multifaceted structure of the combination of legal manifestations at all levels, the interaction of common and contradictions of different, becomes extremely vulnerable. The world legal order is part of the general world order, which is a system of relations between people in the development of world political, economic, social, cultural and legal processes and reflects the level of human development, the real structure of interaction between people at all levels and in all manifestations. problems and dangers and is the result of synergistic interaction of all manifestations of society. In such a structure, it is difficult to identify important or secondary areas, because they are all interconnected. The connection between some is almost imperceptible, while others cannot exist without close interaction. Problems in one area will always affect all others. An important resource for the establishment and development of the world legal order is human capital, the "international diplomacy" of millions of people, which in modern conditions is also exposed to new challenges, but also receives new impulses and manifests itself in new forms. The threatening exacerbation of modern environmental threats should intensify the processes of controlling the connection of human activities with nature, the fight against man-made and natural disasters. The formation of the world legal order today, more than ever, depends on the awareness of human communities, states, political leaders of the interconnectedness of the modern world, the complexity and urgency of the challenges facing humanity, and finding effective ways to solve urgent problems. ; У сучасних реаліях світовий правовий порядок перебуває під постійними викликами і загрозами – незважаючи на значні зусилля прогресивної спільноти, наявність певних механізмів регулювання відносин на міжнародній арені та всередині країн, світовий соціум не зміг побороти проблеми нерівноправ'я, зупинити перманентне виникнення військових конфліктів, ефективно вирішити демографічні, економічні, екологічні та інші світові проблеми чи хоча б встановити реально діючі механізми ефективного реагуванню на них. Замість об'єднання та зосередження на спільних проблемах кожна країна намагається відстояти свої інтереси (чи в крайньому випадку країн-сусідів), отримати переваги над іншими. Особливого драматизму ці процеси набули на фоні пандемії COVID-19. У таких умовах світовий правовий порядок – структура правового буття світового соціуму, що складається з багатогранної конструкції поєднання правових проявів на всіх рівнях, взаємодії спільного і суперечності відмінного, стає надзвичайно вразливим. Світовий правовий порядок є частиною загального світопорядку, який є системою організації відносин між людьми в процесі розвитку світових політичних, економічних, соціальних, культурних та правових процесів і віддзеркалює рівень розвитку людства, реальну структуру по взаємодії між людьми на всіх рівнях і у всіх проявах при існуючих проблемах та небезпеках та являється результатом синергетичної взаємодії всіх проявів життя соціуму. В такій структурі складно визначити важливі чи другорядні сфери, оскільки вони всі пов'язані між собою. Зв'язок між одними є майже непомітним, тоді як інші не можуть існувати без тісної взаємодії. Проблеми однієї сфери завжди матимуть вплив на всі інші. Важливим ресурсом утвердження і розвитку світового правового порядку є людський капітал, «міжнародна дипломатія» мільйонів людей, яка в сучасних умовах також піддається новим викликам, але й отримує нові імпульси і виявляє себе в нових формах. Загрозливе загострення сучасних екологічних загроз має активізувати процеси з контролю зв'язку діяльності людства з природою, боротьби з катастрофами техногенного і природного характеру. Формування світового правового порядку сьогодні, як ніколи, залежить від усвідомлення людськими спільнотами, державами, політичними лідерами взаємопов'язаності сучасного світу, складності і актуальності посталих перед людством викликів, і пошуку ефективних шляхів розв'язання нагальних проблем.

Сама постановка вопроса: «Порядок или демократия?» может показаться читателю странной. В самом деле, почему «или»? Разве одно исключает другое? Разве демократия это что-то противоположное порядку? Или порядок возможен только в условиях недемократического политического режима? Разумеется, нет. Но социологи постоянно задают респондентам вопрос о том, что для них важнее порядок или демократия, а также какой смысл они вкладывают в это понятие, каким им видится соотношение порядка и демократии. Результаты социологических опросов представляются весьма любопытными и дающими основания для размышлений и обобщений. В предлагаемой вниманию читателей статье анализируются взгляды россиян на эту важную проблему. ; Posing the question "Order or democracy?" in itself can seem strange to a reader. Why "or", indeed? Does one exclude the other? Does democracy oppose to the order? Or is the order only possible on the assumption of undemocratic political regime? By no means. Still, sociologists keep on asking respondents which is more important for them, order or democracy, as well as what sense they attach to this notion, how they asses the ratio between order and democracy. The results of the sociological public opinion polls seem very interesting, giving grounds for thinking and making generalizations. The article calls the readers' attention to analysis of the Russians' opinions on this essential problem.

В статье автор размышляет о реформах в сфере высшего образования России. Он отмечает, что в массовом сознании сформировалось немало негативных слухов и «черных мифов». В критике этого сектора образования есть немало правды. Но есть и исторически сложившиеся традиции негосударственного образования ряда вузов, которые продолжают готовить специалистов на достойном уровне и ратовать за воспитание новых поколений. Автор уделил внимание и проблеме воспитания в образовании, подчеркивая, что стратегию и политику дальнейшей модернизации — реформирования сферы должны определять не только властные структуры, но также образовательные и научные сообщества, национально ориентированные интеллигенция и предприниматели.