Suchergebnisse

Views on problem solving in regard to strategic planning development in the security and defence sector of Ukraine are stated, as well as the definition of strategic planning system in the sector according to its purpose, objectives and provisions of national legislation. ; Викладені погляди на розв'язання проблеми розвитку стратегічного планування в секторі безпеки і оборони України, визначення системи стратегічного планування в секторі відповідно до його призначення, завдань і положень вітчизняного законодавства.

Views on problem solving in regard to strategic planning development in the security and defence sector of Ukraine are stated, as well as the definition of strategic planning system in the sector according to its purpose, objectives and provisions of national legislation. ; Викладені погляди на розв'язання проблеми розвитку стратегічного планування в секторі безпеки і оборони України, визначення системи стратегічного планування в секторі відповідно до його призначення, завдань і положень вітчизняного законодавства.

Проведено аналіз перспектив реформування та розвитку сектору безпеки і оборони України у контексті результатів другого оборонного огляду. ; Проведен анализ перспектив реформирования и развития сектора безопасности и обороны Украины в контексте результатов второго оборонного обозрения. ; The analysis of the reformation perspectives and development of security and defense section in Ukraine in the context of second defense observation.

The article analyses socioeconomic trends that determine the objective necessity of transformation of the national security system and implementation of the best world practices in education of national security professionals. The main ways of development of human capital for the security and defence sector are determined. A conceptual scheme of education for the national security management specialists, which is based on the national legislation and takes into account the Euro-Atlantic security approaches, is proposed. ; У статті проаналізовано суспільно-економічні тренди, які визначають об'єктивну необхідність трансформації системи забезпечення національної безпеки та впровадження найкращих світових практик у процес підготовки фахівців для сфери національної безпеки. Визначено основні шляхи розвитку людського капіталу сектору безпеки і оборони та запропоновано концептуальну схему структури освіти фахівців управління для системи національної безпеки, що ґрунтується на національному законодавстві та враховує підходи країн євроатлантичного безпекового простору.

The article analyses socioeconomic trends that determine the objective necessity of transformation of the national security system and implementation of the best world practices in education of national security professionals. The main ways of development of human capital for the security and defence sector are determined. A conceptual scheme of education for the national security management specialists, which is based on the national legislation and takes into account the Euro-Atlantic security approaches, is proposed. ; У статті проаналізовано суспільно-економічні тренди, які визначають об'єктивну необхідність трансформації системи забезпечення національної безпеки та впровадження найкращих світових практик у процес підготовки фахівців для сфери національної безпеки. Визначено основні шляхи розвитку людського капіталу сектору безпеки і оборони та запропоновано концептуальну схему структури освіти фахівців управління для системи національної безпеки, що ґрунтується на національному законодавстві та враховує підходи країн євроатлантичного безпекового простору.

Pidbereznykh І. Ye. Lithuanian security sector as anobject of administrative and legal regulation. – Article.The article analyzes the general issues of theLithuanian security sector and highlights the content ofthe administrative and legal regulation of this sector.The scientific and legal analysis of the current normativelegal acts and scientific and theoretical sources on thisissue is carried out. The scientific and legal analysisof the current normative legal acts and scientific andtheoretical sources on this issue was carried out. It wasnoted that the interests of the country's national securityare the sovereignty of the state, the integrity of theterritory and the democratic constitutional order, peace,prosperity of the population and safe conditions for thedevelopment of the state, the viability and unity of theEuro-Atlantic community. The strategic documents ofthe national security of the Republic of Lithuania areanalyzed. The Republic of Lithuania is strengthening itsNATO and EU membership, as well as the US militaryand political presence in Europe and the region. NATOremains the only and important collective defenseorganization, therefore strengthening the deterrenceand collective defense of NATO by ensuring a permanentand strong military presence of NATO and its allies in theregion is a guarantee of the security of the Republic ofLithuania. The study reveals the essence of the issue oflegal regulation and administrative and legal regulation,in particular. As a result of the study, it was provedthat ensuring the administrative and legal regulationof Lithuania's national security is a condition for theprosperity of the state and society and largely dependson international political processes. The Republicof Lithuania is actively involved in these processes,defending its interests and ensuring an internationalsecurity environment by strengthening the rules-basedinternational order, the unity of the Euro-Atlanticcommunity and the security architecture in Europe. Thedevelopment of bilateral relations and ...

The article is dedicated to the historical retrospective analysis of formation and development of strategic communications system in security and defence of Ukraine.The authors have proposed the prospective development of state mechanism of strategic communications based on the unique experience gained during work within combat operations region of the anti-terror operation, Joint Forces Operation, as well as NATO nations' experience. The authors have analysed the specifics and effectiveness of widely used communications forms in the Ministry of Defence and Armed Forces of Ukraine, justified the prospects of improvement of the state strategic communications mechanism in security and defence of Ukraine.The research is based on scientific works on strategic communications, normative and legal documents and personal experience in strategic communications during work within the Ministry of Defence of Ukraine. The actuality of the article is seen in the search of effective methods of state authorities work within evolving information world, its dynamic change, raised level and number of hybrid threats, great number of disinformation, false and manipulative information, and high level of anti-Ukrainian propaganda. The strategic communications as coordinated, comprehensive, and synchronized tool are effective in fighting against the above-mentioned. This tool is successfully implemented within the NATO nations, while Ukraine implemented it in the legislative documents in 2015.Today the issue of strategic communications system within security and defence sector, its legislative regulation is widely covered but the process of its formation and development in Ukraine was not researched thoroughly.The strategic communications could be successfully implemented based on the analysis of the latest national experience and researches of the partner nations. ; У статті зроблено історико-ретроспективний аналіз формування та розвитку системи стратегічних комунікацій у секторі безпеки і оборони України та запро-поновано напрямки розвитку державного механізму стратегічних комунікацій (далі – СК) на основі унікального досвіду, отриманого під час роботи у районі бойових дій в ході Антитерористичної операції, операції Об'єднаних сил та досвіду держав – членів НАТО. Проаналізовано специфіку й ефективність найпоширеніших форм комунікацій у Міністерстві оборони та Збройних Силах України, обґрунтовано шляхи удосконалення державного механізму СК у секторі безпеки і оборони України. Особливістю війни гібридного типу є те, що вона добре замаскована і націлена не на фізичне захоплення усієї країни, а на отримання контролю над державою, який досягається через вплив на населення, політиків, бізнес, силові структури. Тому протидія гібридним загрозам вимагає уваги до підвищення стійкості всього суспільства. Базою джерел дослідження стали наукові праці щодо СК, нормативно-правова база та досвід роботи за напрямом СК.Ключові слова: система стратегічних комунікацій, сектор безпеки і оборони України, історія розвитку стратегічних комунікацій в Україні.

The article is dedicated to the historical retrospective analysis of formation and development of strategic communications system in security and defence of Ukraine.The authors have proposed the prospective development of state mechanism of strategic communications based on the unique experience gained during work within combat operations region of the anti-terror operation, Joint Forces Operation, as well as NATO nations' experience. The authors have analysed the specifics and effectiveness of widely used communications forms in the Ministry of Defence and Armed Forces of Ukraine, justified the prospects of improvement of the state strategic communications mechanism in security and defence of Ukraine.The research is based on scientific works on strategic communications, normative and legal documents and personal experience in strategic communications during work within the Ministry of Defence of Ukraine. The actuality of the article is seen in the search of effective methods of state authorities work within evolving information world, its dynamic change, raised level and number of hybrid threats, great number of disinformation, false and manipulative information, and high level of anti-Ukrainian propaganda. The strategic communications as coordinated, comprehensive, and synchronized tool are effective in fighting against the above-mentioned. This tool is successfully implemented within the NATO nations, while Ukraine implemented it in the legislative documents in 2015.Today the issue of strategic communications system within security and defence sector, its legislative regulation is widely covered but the process of its formation and development in Ukraine was not researched thoroughly.The strategic communications could be successfully implemented based on the analysis of the latest national experience and researches of the partner nations. ; У статті зроблено історико-ретроспективний аналіз формування та розвитку системи стратегічних комунікацій у секторі безпеки і оборони України та запро-поновано напрямки розвитку державного механізму стратегічних комунікацій (далі – СК) на основі унікального досвіду, отриманого під час роботи у районі бойових дій в ході Антитерористичної операції, операції Об'єднаних сил та досвіду держав – членів НАТО. Проаналізовано специфіку й ефективність найпоширеніших форм комунікацій у Міністерстві оборони та Збройних Силах України, обґрунтовано шляхи удосконалення державного механізму СК у секторі безпеки і оборони України. Особливістю війни гібридного типу є те, що вона добре замаскована і націлена не на фізичне захоплення усієї країни, а на отримання контролю над державою, який досягається через вплив на населення, політиків, бізнес, силові структури. Тому протидія гібридним загрозам вимагає уваги до підвищення стійкості всього суспільства. Базою джерел дослідження стали наукові праці щодо СК, нормативно-правова база та досвід роботи за напрямом СК.Ключові слова: система стратегічних комунікацій, сектор безпеки і оборони України, історія розвитку стратегічних комунікацій в Україні.

Аргументовано, що необхідною передумовою забезпечення національної безпеки держави є забезпечення якісної підготовки кадрів для сектору безпеки і оборони. Охарактеризовано сучасний стан підготовки кадрів і виокремлено проблемні питання в цій сфері. Наголошено на необхідності оновлення підходів до підготовки кадрів для сектору безпеки і оборони за допомогою запровадження інтегрованої системи освіти для персоналу сектору безпеки і оборони, в межах якої мають водночас дотримуватися принципи спеціалізації та індивідуалізації підготовки кадрів, орієнтованої на підвищення фахового рівня персоналу, а також запровадження якісно нової культури безпеки персоналу на основі принципів і стандартів Європейського Союзу та НАТО. ; It has been established that one of the necessary steps in the direction of ensuring national security and citizens' protection of rights and freedoms is strengthening the institutional, defense and security capabilities of bodies belonging to the security and defense sector. In this regard, it has been argued that a necessary prerequisite for national security is to ensure quality training of specialists for the security and defense sector, which will be able to respond in a timely manner to various crises. The current state of such personnel training has been characterized. The range of problematic issues on the agenda of the security and defense sector in the direction of improving the efficiency of its operation and improving education has been identified. It has been established that due to the fact that training for security and defense sector bodies is carried out in higher education institutions with specific training conditions subordinated to the relevant central executive bodies, a situation of double subordination arises: these higher education institutions are simultaneously subordinated to the Ministry of Education and Science of Ukraine, as well as they must comply with the requirements of the National Agency for Quality Assurance in Higher Education. The attention has been focused on the discussion that arises in connection with such subordination. In this regard, it has been argued the need to develop a Concept of personnel training for the security and defense sector of Ukraine and outlined the range of issues that should be reflected in it. Emphasis has been placed on the need to update the approaches to personnel preparation for the security and defense sector through the introduction of an integrated education system for security and defense staff, within which the principles of specialization and individualization of the personnel training aimed at improving the professional level of specialists should be observed and the introduction of a qualitatively new culture of personnel safety based on the principles and standards of the European Union and NATO. It has been emphasized that special attention during training for the security and defense sector staff should be paid to the study of possible scenarios of internal and external threats to national security. It has been argued that to ensure quality personnel training for the security and defense sector, it is important to form a quality system of recruitment and staffing of security and defense forces with professional staff, updating approaches to the selection procedure (both professional and psychological, moral) of candidates for service in the security and defense sector; improving the quality of training of scientific personnel who have special knowledge, skills, abilities and methods necessary to solve problems related to the functioning of the security and defense sector; strengthening practical training, in particular conducting trainings focused on providing practical skills and abilities to resolve conflicts without the use of special tools and weapons; improving the quality and intensity of joint training of defense forces to conduct strategic actions. ; Аргументировано, что необходимым условием обеспечения национальной безопасности государства является обеспечение качественной подготовки кадров для сектора безопасности и обороны. Охарактеризовано современное состояние подготовки кадров и выделены проблемные вопросы в этой сфере. Отмечена необходимость обновления подходов к подготовке кадров для сектора безопасности и обороны путем введения интегрированной системы образования для персонала этого сектора, в рамках которой должны быть одновременно соблюдены принципы специализации и индивидуализации подготовки кадров, ориентированной на повышение профессионального уровня персонала, сделан акцент на качественно новую культуру безопасности персонала на основе принципов и стандартов Европейского Союза и НАТО.

Необхідність аналізу та узагальнення зарубіжного досвіду реалізації цивільно-військового співробітництва виникає у зв'язку з формуванням теоретичної основи для удосконалення вітчизняної моделі цивільно-військового співробітництва як ефективної складової відносин між сектором безпеки і оборони, цивільним середовищем та політичною владою. Здійснено порівняльний та контент-аналізи нормативно-правових документів Північноатлантичного альянсу та провідних країн світу стосовно системи цивільно-військового співробітництва в разі його застосуваня у міжнародних операціях із підтримання миру й безпеки, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, гуманітарних операціях тощо. Розкрито основні елементи та поняття, організаційно-штатну структуру типового підрозділу цивільно-військового співробітництва в операціях під проводом НАТО. Висвітлено роль цивільно-військового співробітництва як механізму розв'язання військових задач в умовах кризи із залученням об'єктів цивільного середовища. На думку фахівців збройних сил передових країн світу, цивільно-військове співробітництво є найбільш ефективним і результативним сегментом відносин між збройними силами та суспільством і органами державної влади. Саме тому цивільно-військове співробітництво є функцією збройних сил країн-членів НАТО, яка виконується як органами військового управління (на стратегічному та оперативному рівнях), так і військовими частинами та підрозділами (на тактичному рівні). Важливість дослідження також зумовлюється необхідністю розуміння поняття, сутності, функцій та завдань цивільно-військового співробітництва як необхідного механізму реалізації взаємовідносин між суспільством та складовими частинами силового блоку сектору безпеки і оборони. Встановлено, що реалізація цивільно-військового співробітництва базується на доктринальних документах НАТО та доповнюється відповідно до норм законодавства окремих держав.

One of the main subjects of guaranteeing security and defense of Ukraine – the Security Service of Ukraine (SSU) – has been considered in the historical perspective and in modern conditions. The main tasks and powers of this law-enforcement agency of special purpose at the present stage of the establishment of the state, in the conditions of aggression of the Russian Federation in the East of Ukraine and the temporary occupation of the territory of the Autonomous Republic of Crimea have been characterized. The author has emphasized the necessity of reforming the SSU. Based on the requirements of the Laws of Ukraine "On the Security Service of Ukraine", "On the Fundamentals of National Security of Ukraine", the National Security Strategy of Ukraine and the Concept of Developing the Security and Defense Sector of Ukraine, the author has set out the tasks, the accomplishment of which will reflect the reform of the Service, as well as successive tasks that are generally make it possible for the Security Service of Ukraine to fulfill the current tasks of ensuring national security. ; Розглянуто один з основних суб'єктів забезпечення безпеки і оборони України – Службу безпеки України. Охарактеризовано основні завдання та повноваження цього правоохоронного органу спеціального призначення. Наголошено на необхідності реформування Служби безпеки України та викладено поставлені в державі завдання у сфері безпеки.

Problem setting. The relevance of the article is confirmed by the fact that the interaction between the main components of the Security and Defense Sector of Ukraine, namely the security forces and defense forces, in both peacetime and wartime, is the main condition for national (state) security. The problem of the Security and Defense Forces development is at the planning stage, as, given their current state, there are still many shortcomings in the actions of the state leadership and the governing bodies of the Security and Defense Sector. With the adoption of the new version of the National Security Strategy, the tasks of the security and defense forces become more complicated, which requires some adjustments for changes in strategic planning. This very point actualizes the topicality of the article. Recent research and publications analysis. The analysis of domestic and foreign scientific literature has shown that the issues, considered following the topic of the research, are now covered in the studies of many authors, such as V.Bogdanovich, O. Bodruk, O. Vlasyuk, V. Gorbulin, S. Kononenko, G.Perepelytsia, V. Pocheptsov, O. Reznikov, A. Semenchenko, G. Sytnyk, M.Sitsinska, M. Sungurovsky, V. Lipkan, I. Hrytsyak, A. Kachynski, V. Telelym, A. Paderin, T. Starodub, A. Sitsinsky, O. Sukhodolia, L. Chekalenko, V. Chaly and other scientists. However, a comprehensive study to determine the role and place of the security and defense forces of Ukraine in the system of military security of the state has hardly been conducted. Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The purpose and the objective of the article is to analyze the problems of security and defense forces development in the context of ensuring Ukraine's military security, and to identify ways to improve the effectiveness of interaction between the security and defense sector components in the course of implementation of the new national security strategy. Paper main body. The main element of the security and defense forces is the Armed Forces. The Armed Forces of Ukraine is a military formation, which, according to the Constitution of Ukraine, is responsible for the defense of Ukraine, protection of its sovereignty, territorial integrity and inviolability. The Armed Forces of Ukraine provide deterrence and repulse of armed aggression against Ukraine, protection of state airspace and underwater space within the territorial sea of Ukraine; in cases specified by law, they participate in activities aimed at combating terrorism. The main military formation of the security forces is the National Guard of Ukraine, which is designated to perform tasks of the state security and protection of the state border, and which also participates in cooperation with the Armed Forces of Ukraine, while repelling armed aggression against Ukraine and eliminating armed conflict by conducting military (combat) actions, and in the implementation of territorial defense tasks as well. Conclusion of the research and prospects for further studies. It is stated that, given the complexity of the threats the country is facing, the accumulation of efforts of all components of the security and defense forces is required, especially in conditions of aggravation of the social and political situation in Ukraine, caused by the active influence of the Russian Federation on the spread of anti-state and separatist tendencies and direct intervention in all social processes of our state. Therefore, only after the elimination of the threat from the Russian Federation it will be possible to divide the issues into separate security or defense ones, since such issues as ensuring the territorial integrity of the state, preserving public peace, freedoms and rights of citizens are very interrelated. ; Розглянуто проблеми взаємодії між основними складовими сектору безпеки та оборони України (далі – СБО): силами безпеки та силами оборони як у мирний, так і воєнний час. Проаналізовано нормативно-правові документи, що визначають завдання та призначення Збройних сил України (далі – ЗСУ) і Національної гвардії України (далі – НГУ) та окреслено їх функції, що відображені у нових стратегічних документах. Доведено, що використання підрозділів НГУ потребують законодавчого забезпечення, насамперед що стосується питання "ліквідації збройного конфлікту у середині держави". Констатовано, що в умовах загострення суспільно-політичної ситуації в Україні, спричиненої активним впливом Російської Федерації (далі – РФ) на поширення антидержавних та сепаратистських тенденцій та прямим втручанням в усі суспільні процеси України, є потреба акумуляції зусиль усіх складових сил безпеки та оборони, з огляду на комплексність загроз, що виникають перед країною. Зазначено, що розділяти питання на окремо безпекові або оборонні можна буде лише після ліквідації загрози з боку РФ, бо такі питання, як забезпечення територіальної цілісності держави, збереження громадського миру, свобод і прав громадян дуже взаємопов'язані. Зауважено, що неврахування цього факту може призвести до зростання соціальної напруженості, що у підсумку спричинить руйнацію державного організму.

Problem setting. The relevance of the article is confirmed by the fact that the interaction between the main components of the Security and Defense Sector of Ukraine, namely the security forces and defense forces, in both peacetime and wartime, is the main condition for national (state) security. The problem of the Security and Defense Forces development is at the planning stage, as, given their current state, there are still many shortcomings in the actions of the state leadership and the governing bodies of the Security and Defense Sector. With the adoption of the new version of the National Security Strategy, the tasks of the security and defense forces become more complicated, which requires some adjustments for changes in strategic planning. This very point actualizes the topicality of the article. Recent research and publications analysis. The analysis of domestic and foreign scientific literature has shown that the issues, considered following the topic of the research, are now covered in the studies of many authors, such as V.Bogdanovich, O. Bodruk, O. Vlasyuk, V. Gorbulin, S. Kononenko, G.Perepelytsia, V. Pocheptsov, O. Reznikov, A. Semenchenko, G. Sytnyk, M.Sitsinska, M. Sungurovsky, V. Lipkan, I. Hrytsyak, A. Kachynski, V. Telelym, A. Paderin, T. Starodub, A. Sitsinsky, O. Sukhodolia, L. Chekalenko, V. Chaly and other scientists. However, a comprehensive study to determine the role and place of the security and defense forces of Ukraine in the system of military security of the state has hardly been conducted. Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The purpose and the objective of the article is to analyze the problems of security and defense forces development in the context of ensuring Ukraine's military security, and to identify ways to improve the effectiveness of interaction between the security and defense sector components in the course of implementation of the new national security strategy. Paper main body. The main element of the security and defense forces is the Armed Forces. The Armed Forces of Ukraine is a military formation, which, according to the Constitution of Ukraine, is responsible for the defense of Ukraine, protection of its sovereignty, territorial integrity and inviolability. The Armed Forces of Ukraine provide deterrence and repulse of armed aggression against Ukraine, protection of state airspace and underwater space within the territorial sea of Ukraine; in cases specified by law, they participate in activities aimed at combating terrorism. The main military formation of the security forces is the National Guard of Ukraine, which is designated to perform tasks of the state security and protection of the state border, and which also participates in cooperation with the Armed Forces of Ukraine, while repelling armed aggression against Ukraine and eliminating armed conflict by conducting military (combat) actions, and in the implementation of territorial defense tasks as well. Conclusion of the research and prospects for further studies. It is stated that, given the complexity of the threats the country is facing, the accumulation of efforts of all components of the security and defense forces is required, especially in conditions of aggravation of the social and political situation in Ukraine, caused by the active influence of the Russian Federation on the spread of anti-state and separatist tendencies and direct intervention in all social processes of our state. Therefore, only after the elimination of the threat from the Russian Federation it will be possible to divide the issues into separate security or defense ones, since such issues as ensuring the territorial integrity of the state, preserving public peace, freedoms and rights of citizens are very interrelated. ; Розглянуто проблеми взаємодії між основними складовими сектору безпеки та оборони України (далі – СБО): силами безпеки та силами оборони як у мирний, так і воєнний час. Проаналізовано нормативно-правові документи, що визначають завдання та призначення Збройних сил України (далі – ЗСУ) і Національної гвардії України (далі – НГУ) та окреслено їх функції, що відображені у нових стратегічних документах. Доведено, що використання підрозділів НГУ потребують законодавчого забезпечення, насамперед що стосується питання "ліквідації збройного конфлікту у середині держави". Констатовано, що в умовах загострення суспільно-політичної ситуації в Україні, спричиненої активним впливом Російської Федерації (далі – РФ) на поширення антидержавних та сепаратистських тенденцій та прямим втручанням в усі суспільні процеси України, є потреба акумуляції зусиль усіх складових сил безпеки та оборони, з огляду на комплексність загроз, що виникають перед країною. Зазначено, що розділяти питання на окремо безпекові або оборонні можна буде лише після ліквідації загрози з боку РФ, бо такі питання, як забезпечення територіальної цілісності держави, збереження громадського миру, свобод і прав громадян дуже взаємопов'язані. Зауважено, що неврахування цього факту може призвести до зростання соціальної напруженості, що у підсумку спричинить руйнацію державного організму.

The array of all administration parts of the armed forces of the leading countries all over the world has included the application of various modeling systems of troops (forces) actions, the scope of which is of vital importance and related to improving the effectiveness of their usage. In the context of optimizing military expenditures and intensifying the activities of society to reduce the environmental impact of troops (forces) training, experts find that further enhancement of its intensity and effectiveness is primarily about computerizing the training processes of personnel and governing bodies. Various exercise equipment, simulators and modeling training systems are used with this aim. The usage of tactical war games is an important form of individual training for soldiers and officers. Besides forming a realistic image of a potential adversary, they can be used to recreate a realistic, multidimensional image of modern combat, improve combat tactics, training for action in any geographical conditions, restoring the moral and psychological status of military personnel involved in combat operations. Tactical war games are one of the more common ways which allowed to use simulation tools to reduce the cost of organizing and conducting exercises (training) and creating new training complexes (simulators). The main advantage of tactical war games is the absence of a real threat to the life and health of the training audience, the closeness of the psychological conditions of virtual reality to combatactions, which gives the opportunity to gain experience in conducting military operations in advance, without significant material costs and life threats. The perspective is the combination of tactical and operational-tactical level simulators using distributed simulation resources. Such an approach will facilitate the implementation of comprehensive training programs using imitation modeling resources at various levels of government and the ability to improve the individual skills of staff. Simulation modeling has become a powerful means nowadays: it is used around the world to prepare commanders and staffs for action while planning and conducting modern operations. The use of simulation systems enables military officials to gain practical skills in real time to perform unit and unit management procedures in a real combat conditions, and, if it necessary, to take the decision. ; До арсеналу усіх ланок управління збройних сил провідних країн світу увійшов досвід застосування різноманітних систем моделювання дій військ (сил), сфера використання яких є одним з пріоритетів, пов'язаних із підвищенням ефективності їх застосування. В умовах оптимізації витрат на військову сферу та активізації діяльності суспільства щодо зменшення негативного впливу підготовки військ (сил) на довкілля експерти бачать, що подальше підвищення її інтенсивності та ефективності полягає передусім в комп'ютеризації процесів підготовки особового складу та органів управління. З цією метою застосовують різноманітні тренажери, імітатори та моделювальні навчальні системи. Застосування тактичних військових ігор є важливим видом індивідуальної підготовки солдатів та офіцерів. Крім створення реалістичного образу імовірного противника, за їх допомогою можливі відтворення реалістичної багатовимірної картини сучасного бою, вдосконалення тактики ведення бойових дій, підготовка до дій у будь-яких природно-географічних умовах, відновлення морально-психологічного стану військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях. Тактичні військові ігри є одним із простих способів використання засобів імітаційного моделювання, що дозволяє зменшити витрати на організацію та проведення навчань (тренувань) і створення нових тренажерних комплексів (симуляторів). Основною перевагою тактичних військових ігор є відсутність реальної загрози для життя і здоров'я навчальної аудиторії, наближеність психологічних умов віртуальної реальності до бойових, що дає можливість набути досвіду ведення військових операцій завчасно, без істотних матеріальних витрат і ризику для життя. Автор розкриває перспективи поєднання за допомогою ресурсів розподіленого моделювання тренажерів тактичного й оперативно-тактичного рівня. Такий підхід сприятиме впровадженню комплексних програм підготовки з використанням ресурсів імітаційного моделювання в органах управління різного рівня та можливості вдосконалення індивідуальних навичок особового складу. Імітаційне моделювання нині стало потужним інструментом: в усьому світі його використовують для підготовки командирів та штабів до дій під час планування та ведення сучасних операцій. Використання систем імітаційного моделювання дає змогу посадовим особам органів військового управління у реальному масштабі часу набути практичних навичок із виконання процедур управління частинами і підрозділами у реальній бойовій обстановці, а в разі потреби – із корегування прийнятого рішення.