Suchergebnisse

(uk) У публікації висвітлюється становлення концепції селянських рухів періоду демократичної революції у радянській історіографії 20 – 30-х років ХХ століття. ; (en) The article shows the formation of the peasant movements' concept during the democratic revolution in the historiography of 20th – 30th of XX century.

Introduction. The article is dedicated toPanteleimon Blonskyi, a representative of theUkrainian social-democratic and national liberationmovements in Podillya. The relevance of the research isjustified by the need to study the history of socialcommunities and people; to fill the Ukrainianbiographical archive with unknown and little-knownfigures of the past and, through the person of theUkrainian Social Democrat, to show the activity of thisparty among the peasantry.Purpose. The purpose of this article is to clarify theinitial, Podilskyi period of life of P. Blonskyi as well ashis activity among the peasantry.Results. It is found out that P. Blonskyi came fromthe nobility of Podilskyi province and belonged to thatsmall part of it, which did not lose its national identityand considered its duty to carry out work aimed atnational and social liberation of the working class ofUkraine. It is established that his social and politicalactivity began in his student years, when he studied atthe Medical Department of the University of Warsawand was the Deputy Chairman of the Ukrainian studentcommunity in Warsaw. The main attention is paid to thevarious activities of P. Blonskyi in the Podilskyiprovince in 1905–1907. During the development of thepeasant movement, he actively worked on theunification of the peasantry in the All-Russian PeasantUnion, an independent socio-political organization.During the elections to the State Duma, P. Blonskyiaimed voters at struggle for the democratization of thepolitical system in the Russian Empire and the solutionto the agrarian issue in the interests of the peasantry. Itis also defined that Kamianets organization of theUSDLP was formed in early 1906 and under theleadership of P. Blonskyi it managed to organize tenparty cells during the revolution, mainly in rural areas,which numbered about 170 party members. Therecognition of P. Blonskyi's merits in his party activitywas his election as a member of the Central Committeeof the USDLP (March, 1907). Another important activityarea of the Ukrainian Social Democrat, which isreflected in this article, was the consolidation of theUkrainian national forces of Podillia and giving anorganized character to the peasant movement, asevidenced by the record of the meeting in August 16,1906.Conclusions. Panteleimon Blonskyi was a leadingmember of the USDLP in the Podilskyi province anddirected his activities to organize the peasantry in theAll-Russian Peasant Union. He aimed the farmers atthe fight for the democratization of the political systemin the country and solving the agrarian issue in theirinterests. P. Blonsky also took measures to consolidateUkrainian figures in Podillia

Introduction. In this article the author seeks to deepen the study of the views of the Ukrainian fi gure of the lastnineteenth – fi rst quarter of the twentieth century E. Chykalenko to the peasantry of the South of Ukraine.In essence, this investigation is a continuation of the analysis of a broad scientifi c problem, which was recentlycovered in the pages of «Ukrainian Peasant» (Cherkasy, 2019, №22). If in the mentioned article it was concluded that itis expedient to study the original peasant world in the context of its own cultural circle, to interpret its diffusion, namely,the limits and intensity of spread to cultural circles of other ethnic groups (Russians, Germans, Jews, etc.), here theauthor's attention is drawn to something else, namely – algorithms and the general culture of communication of ruralpeople with the natural environment, social environment, political environment. We are also talking about the contentand nature of everyday relations of peasants, mental and ideological factors of their decisions and reproductive actions,manners of everyday behavioral practices, the problem of snobbery, «ethnic» separatism, nobility, ideology.Purpose. To deepen the research of various aspects of everyday life and activity of the Ukrainian peasantry ofthe South of Ukraine in the memoirs / views of E. Chykalenko, occasionally «updating» some principles of the usedmethodological tools.Methods. The methodological peculiarity of exploration is a set of original categories of ethnological science,which make it possible to discover the everyday life of Ukrainian peasantry, to distinguish and analyze its variousaspects – interaction with the natural and social environment, problems of identity, self-esteem, interethnic confl icts,modern transformation, etc.Results. In his vision of the peasantry of southern Ukraine (also Poltava region), E. Chykalenko proved to be quitedependent on those ideological priorities that were inherent in the Ukrainian intelligentsia of his time. Such problemsinclude grounds for the dominance of social aspects of ideas. These views were quite stable. At the same time, incontrast to the then widespread Marxist interpretations of «production relations» in the countryside, Chykalenko did notsympathize with the class approach to explaining the obvious processes of social stratifi cation of the village.Originality. The novelty of the study lies in the marked increase in scientifi c knowledge about the ethnographicfeatures of the Ukrainian (southern Ukrainian) peasantry in the late nineteenth – early decades of the twentieth century,as they are refl ected in the «Memoirs» of Eugene Chykalenko. Analyzed in historical retrospect, these features refl ecta truly unique and at the same time universal world of the traditional Ukrainian population, which gives grounds forconceptually alternative interpretations of many events, phenomena, processes of the late imperial period.Conclusion. The study confi rmed and enriched the author's earlier conclusion that the Ukrainian peasantry ofthe late nineteenth and early twentieth centuries, and in this case its so-called «southern» phenomenon, should beimagined and interpreted as a unique historical phenomenon. This uniqueness stems from the truly original culturaland communicative nature, both environmental and social (socio-cultural). All this strengthens the belief in the need tolook for an alternative to the still excessive dependence of historians on politically ordered or politically conditionedinterpretation of the past of the Ukrainian peasantry. ; Стаття є продовженням дослідження проблеми етнографічних поглядів Є. Чикаленка на українське селянствоПівдня України. Принагідно автор розширив методологічний інструментарій наукового пошуку, зокрема залучив досвоєї пізнавальної лабораторії низку категорій, які свого часу сформувалися внаслідок творення знань на межі багатьохгалузей етнології та інших наук. Цього разу увагу звернено на етноконфесійні, етнолінгвістичні, етноекологічні тадеякі інші аспекти взаємодії етнокультурних (етноментальних) чинників життєдіяльності «південного» селянства.Проаналізовані в історичній ретроспективі, ці ракурси/властивості відбивають справді унікальний і водночасуніверсальний світ традиційної української людності на початкових етапах модернізації, що дає підстави дляконцептуально альтернативних інтерпретацій багатьох подій, явищ, процесів пізньоімперського періоду.

Introduction. At the beginning of the twentieth century, Kamianets-Podilskyi was one of the citiesof Ukraine where national cultural and educational centers were formed, which contributed to the awakening ofnational consciousness in Ukraine in 1917-1921. The revolution opened up great opportunities for the developmentof Ukrainian education and culture. In October 1918, the State Ukrainian University was founded in KamianetsPodilskyi, the fi rst national higher educational institution created by the independent Ukrainian state. A year later,the University opened an agricultural faculty, the faculty created departments: crop, agronomic, horticulturaland horticultural, livestock. The opening of the faculty was important, at which time the Directorate began landreform, which required specialists with agricultural education. One of the founders of the Faculty of Agricultureat Kamyanets-Podilsky State Ukrainian University was Ivan Andriyovych Oliynyk - a famous agronomist, the fi rstdean of the Faculty of Agronomy of Kamyanets-Podilsky Agricultural Institute. In modern historiography thereare no special comprehensive studies of social life and organizational activities of the founders of agriculturaleducation in Podolia.The рurpose is to analyze the fi gure of I. Oliynyk – one of the organizers of agricultural education inPodillya.The methods of investigation: problem-searching, historical-comparative, systems thinking, chronological,analysis and synthesis.Results. І. А. Oliynyk was born on June 23, 1879 in the town of Studenytsia, Ushytsya district, Podolskprovince, into a peasant family. In April 1919, the Faculty of Agriculture was established at Kamyanets-PodilskyState Ukrainian University. There was an urgent need for his professional support, because there were not enoughteachers who could teach lectures to students in the Ukrainian language and had the necessary specialty. I.Oliynyk had extensive practical experience in the agricultural sector and the necessary education, so the universitymanagement invited to teach. With the advent of Soviet power I. Oliynyk remained in Kam 'Yanka-Podilskyi,became the fi rst dean of the agronomic faculty of the institute. In the summer of 1930, the Kamyanets-PodilskyAgricultural Institute was reorganized into the Institute of Technical Cultures and the All-Ukrainian ResearchInstitute of Poultry. I.A. Oliynyk started working but he didn't have to teach there for a long time. The punitiveauthorities began to fabricate the case of the Ukrainian branch of the Labor Peasant Party with its center inKharkiv. He was arrested by local Chekists for allegedly «counter-revolutionary activities» in agronomy andconvicted. And only on September 16, 1960, by the decision of the Judicial Board for Criminal Cases of theVerkhovna Rada of the USSR, the case of I.A. Oliynyk was interrupted due to the lack of evidence of the accusationand he was rehabilitated.Novelty of the results of the research. Investigating the history of agricultural education in Ukraine, inparticular in Podillya through the fi gure of Ivan Andreevich Oliynyk traces the general trend of the era, theattitude of political regimes to educators, scientists, public and political fi gures. Everyone's biography will givean opportunity to recreate their own face in history, and then make a holistic picture of events, time and system.Conclusions. For the short period of time that falls on the scientifi c and pedagogical activities of I.A. Oliynykcan trace the history of formation and development of agricultural education in Ukraine. The historical period ofthe 20s-30s of the XX century under the infl uence of political events and realities of that time formed a system thatinfl uenced not only the socio-political relations, but also the personal life of each person. ; Мета дослідження – проаналізувати організаційну, науково-педагогічну діяльність І. Олійниказ упровадження та розвитку вищої сільськогосподарської освіти на Поділлі та створення ефективних формсільськогосподарського виробництва на рубежі 20-30-х років ХХ століття. Для досягнення цієї мети використанопроблемно-пошуковий,хронологічний та системні методи.Висновки.На початку ХХ століття Кам'янець-Подільськийбув одним із міст України, де формувалися національні культурно-освітні осередки, що сприяли пробудженнюнаціональної свідомості в Україні в 1917-1921 роках. Революція відкрила великі можливості для розвитку українськоїосвіти і культури. У жовтні 1918 р. Кам'янці-Подільському засновано Державний Український університет –перший національний вищий навчальний заклад, який створено власними зусиллями незалежної Української Держави.Через рік при університеті було відкрито сільськогосподарський факультет, при факультеті створено відділи:рослинництва, агрономічний, садівництва і городництва, скотарства. Відкриття факультету мало вагоме значення,в цей час Директорія розпочала аграрну реформу, котра потребувала фахівців із сільськогосподарською освітою.Одним із фундаторів сільськогосподарського факультету при Кам'янець-Подільському Державному Українськомууніверситеті був Іван Андрійович Олійник – відомий вчений агроном, перший декан агрономічного факультетуКам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту. У сучасній історіографії немає спеціальних комплекснихдосліджень суспільного життя та організаційної діяльності засновників сільськогосподарської освіти на Поділлі.Олійник народився 23 червня 1879 р. у містечку Студениця Ушицького повіту Подільської губернії в селянській сім'ї.У квітні 1919 р. було створено сільськогосподарський факультет Кам'янець-Подільського Державного Українськогоуніверситету. Виникла гостра потреба щодо його фахового забезпечення, адже викладачів, котрі могли б викладатилекції студентам українською мовою і мали необхідний фах, було обмаль. І. Олійник мав тривалий практичний стажроботи в аграрному секторі й необхідну освіту, тому керівництво університету запросило його до викладання. Зприходом радянської влади І. Олійник залишився у Кам'янці-Подільському, став першим деканом агрономічногофакультету інституту. Влітку 1930 р. Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут було реорганізованов Інститут технічних культур та Всеукраїнський науково-дослідний інститут птахівництва. І. Олійник почавпрацювати, але довго викладати йому там не довелося. Каральні органи почали фабрикувати справу українськоїфілії «Трудової селянської партії» з центром у Харкові. Він був заарештований місцевими чекістами начебтоза «контрреволюційну діяльність» в агрономії й засуджений. Лише 16 вересня 1960 р. рішенням судової колегії укримінальних справах Верховної ради УРСР справа І. Олійника перервана в зв`язку з недоказовістю обвинувачення івін був реабілітований.

У статті досліджено та проаналізовано причини кризи НЕПу в 1927 р. в СРСР, політику радянської влади та погляди перших лідерів держави на вирішення проблеми. Розглянуто основні політичні та соціально - економічні фактори переходу від НЕПу до політики сталінського «великого стрибка». ; In the article explores and analyzes the causes of the crisis of NEP in 1927 in the USSR, the policy of Soviet power and the views of the first leaders of the state on the solve of problem. The main political and socio-economic factors of the transition from the NEP to the policy of Stalin's "big jump" were considered. The main words: the peasantry, the crisis, the bread bake, the private sector, the "fist".

У представленій статті висвітлено світогляд селянства України у ХІХ – початку ХХ ст. на який значною мірою вплинули економічні фактори. Проте реформи 1848 та 1861 рр., а також революція 1905 – 1907 рр. черговий раз довели неспроможність та небажання австрійського уряду та російського царизму йти на жодні поступки народу. Столипінська реформа мала успіх в Україні. Але її так і не було доведено до кінця. До того ж, поміщики ще володіли великою часткою земель. Так, на початок Першої світової війни 1914 р. аграрне питання залишалося остаточно невирішеним. Як і раніше, селяни вважали землеробську працю джерелом добробуту і достатку. Альтернативні види праці, такі як підприємництво, комерційна та посередницька діяльність, торгівля, інтелектуальна праця, громадсько­політична діяльність, які на початку ХХ ст. вже заявили про свою фінансову ефективність, ще не розглядалися селянами як рівноцінні землеробської праці. Зрозуміло, селяни чекали в своєму житті позитивних зрушень, але їх «внутрішній голос» говорив, що довгоочікувані зміни мають прийти ззовні. ; У представленій статті висвітлено світогляд селянства України у ХІХ – початку ХХ ст. на який значною мірою вплинули економічні фактори. Проте реформи 1848 та 1861 рр., а також революція 1905 – 1907 рр. черговий раз довели неспроможність та небажання австрійського уряду та російського царизму йти на жодні поступки народу. Столипінська реформа мала успіх в Україні. Але її так і не було доведено до кінця. До того ж, поміщики ще володіли великою часткою земель. Так, на початок Першої світової війни 1914 р. аграрне питання залишалося остаточно невирішеним. Як і раніше, селяни вважали землеробську працю джерелом добробуту і достатку. Альтернативні види праці, такі як підприємництво, комерційна та посередницька діяльність, торгівля, інтелектуальна праця, громадсько­політична діяльність, які на початку ХХ ст. вже заявили про свою фінансову ефективність, ще не розглядалися селянами як рівноцінні землеробської праці. Зрозуміло, селяни чекали в своєму житті позитивних зрушень, але їх «внутрішній голос» говорив, що довгоочікувані зміни мають прийти ззовні. ; In this article it is shown the worldview of the Ukrainian the end of ХІХ Th – the beginning of the XX Th centuries on which a consiolerable measure has effected social­economic causes. Although the reform of 1861 and revolution of 1905 – 1907 have proved once more inconsistent and undesirement of the Russian tsarism to go on any concession of people. Stoliping reform have lad to destroying of peasant community and more increased property inequality of peasantry. But in wasn't proven to the end. Besides, the landlords have owned the big amount of land. The agrarian questions have been keep staying unsolvable. As it usual to, the peasantry considered agriculture work as a source of well­being and wellness. The alternative ways of work such as manufacturing, commercial and intermediary activity, trade, intellectual job, social­political activity, which at the beginning of the XX Th century have already stated about their financial effectiveness, the peasantry haven't considered as equality to agriculture work. It is understood that peasants was waiting positive changes in their lives, but their «inner voice» was saying, that long waited changes should com outside. The general regularity of social development is the close relationship between the main spheres of society's life - economy, politics, culture. Regarding the transformations that took place in the Ukrainian peasantry in the nineteenth and early twentieth centuries, the decisive role belongs to the economic factor: the reforms that took place in the nineteenth century. and other socio-political events that occurred at the beginning of the twentieth century. It is known that from ancient times peasantry kept Ukrainian national culture - language, customs, traditions, ceremonies. However, the new relations that began to emerge in Ukrainian society in the second half of the nineteenth century gradually destroyed the patriarchal structure of the village, its life, customs, and moral principles.

Introduction. The experience of the events of the Ukrainian Revolution of 1917-1921 is especiallyrelevant for modern Ukraine. Modern geopolitical transformations, radical changes in the domestic political lifeof Ukraine, ambitious plans of the government are a chance for our state to restore its full-fl edged subjectivityin the international arena, in the domestic life of the country. An effective mechanism of external and internalsubjectivization of Ukraine, given the longevity of agricultural culture (in a broad sense), can be agrarian policy,its effective implementation. This implies not only a clear understanding on the part of the state of the essence ofagrarian policy, its purpose, stages and mechanisms of implementation.The author of the article aims, taking into account the experience of agrarianist transformations of theUkrainian Revolution of 1917-1921, to propose a possible ideological model of the latest agrarian transformations,which should concern the peasant-owner with the optimal amount of land tenure/land use for profi table high-techuse.Results. The basic ideology of agrarianist by its content agrarian policy is the creation and effectivefunctioning of the State Land Bank. At one time, such an institution was the bank «Ukraine». Its main functionswere:1) valuation of land to be sold;2) distribution of lands that will be transferred to the bank's land fund;3) determination of the maximum and minimum sizes of plots that peasants can buy from a bank, etc.Conclusion. Thus, the basic principles of Ukrainian agrarianism of the period of the Ukrainian revolutionof 1917 - 1921 are quite suitable for modern agrarian policy. Their implementation in the 21st century willcontribute to the internal subjectivity of Ukraine, the formation of a high-tech national agricultural producer ; Мета – враховуючи досвід аграристських перетворень Української революції 1917 – 1921 рр.,запропонувати можливу ідеологічну модель новітніх аграрних перетворень, що має стосуватися селянина-власниказ оптимальною кількістю землеволодіння/землекористування для рентабельного високотехнологічного користування.Висновки. У новітніх українських реаліях аграризм – селяноцентрична ідеологія аграрної політики (як один ізаспектів цього явища). Відповідно до цього, селянин-власник – активний суб'єкт національного державотворення,основа української політичної нації як соціокультурного феномену, носій української культури і духовності. Базовоюідеологемою аграристської за змістом агарної політики у соціально-економічній сфері є становлення і розвитоквисокотоварного/високотехнологічного сільського господарства, чисельно домінуючої верстви середньозаможногоселянина-власника (середній клас України), сучасної сільської інфраструктури. Базовою ідеологемою аграристськоїза змістом агарної політики є думка про те, що латифундизм, велике землеволодіння – тупикова гілка розвиткуАПК України, оскільки зумовлює аграрний олігархат. Високотоварне/високотехнологічне середнє за розмірамиземлеволодіння – це перспектива розвитку сучасного АПК України

Introduction. Land issue and agrarian reform in the Ukrainian history of the twentieth century. is ofexceptional importance. On July 1, 2021, a law came into force in Ukraine, which launched the opening of the landmarket and allowed individuals - citizens of the country to sell or buy it. Land reform was one of the longest, as itbegan on March 15, 1991. The problem of reforming the agricultural sector became the most signifi cant duringthe Ukrainian Revolution, when it became the focus of various political forces and civil society, and its solutiondepended not only on the level of public confi dence in the government, but ultimately - the fate of the Ukrainianpeople. . The 100th anniversary of the revolution of 1917-1921 gives an occasion to return once again to that time,to rethink the experience of past agrarian reform in the context of current changes in agrarian policy.Purpose. The purpose of the study is to analyze of the establishment and operation of land committees inUkraine. On the example of materials of the Podolsk province the basic directions of work of these bodies onpreparation of agrarian reform during March, 1917 - April, 1918, interaction are covered. land committees withthe government and the peasantry, their achievements, miscalculations and signifi cance for the adoption of newland legislation and solving the land problem.Methods. In the study of this topic were used general and special-historical principles, methods andapproaches. In particular, the following principles were applied: historicism, scientifi city, objectivity, systematics;general scientifi c methods - statistical, analysis and synthesis, induction and deduction; special-historical -historical-comparative, problem-chronological, historical-legal; approaches - modernization, complex, regional.Results. On the basis of the analysis of documents of Central State Archive of the highest authorities andadministration of Ukraine, State Archives of Vinnytsia Region the basic directions of work of land committeesdirected on carrying out agrarian reform in Ukraine in the absence of the clear legislation on a land questionare comprehensively investigated. An example for the study of this problem was the development of the Podolskprovince, which had certain features in the formation of land relations of this period.Originality. Originality lies in rethinking the current problem of solving the land issue in the years of theCentral Council in accordance with modern approaches to historical science. With the help of published andunpublished sources, the activities of land committees during their existence were comprehensively studied on theexample of Podolsk province.Conclusion. The Ukrainian peasantry has long believed that land is its main value and main means ofsubsistence, so the resolution of the land issue has become a cornerstone in any liberation struggle of the Ukrainianpeople throughout its history. With the revolution of 1917 began a new era in the settlement of the agrarian problem.The aggravation of land relations after the overthrow of the autocracy led to the adoption by the ProvisionalGovernment of a number of resolutions relating to the solution of agricultural problems and the adoption of landlaw. The preparation of materials for future transformations was entrusted to the land committees, which, inaddition to outlining the draft reform, were to solve pressing problems of agriculture, consider complaints, andresolve confl icts. As a result of censuses and polls conducted by local committees, it can be concluded that theaspirations of the peasants were aimed at the destruction of private land ownership, the introduction of equal landuse. Land committees had the exclusive right to dispose of land on the ground, but given the constant evolution ofUkrainian-era legislation on private land ownership, they could not do so on their own. The law proposed in theend failed to solve the main problem - the problem of land and led to an open confrontation between the peasantmasses and the authorities. ; Мета дослідження – проаналізувати фактори створення та організації земельнихкомітетів, основні напрями їх роботи, охарактеризувати комплекс заходів, здійснених земельнимикомітетами різних рівнів з підготовки аграрної реформи на теренах Поділля протягом березня1917 – квітня 1918 рр., розкрити значення їх діяльності для вирішення аграрного питання в Україні. Висновки.Українське селянство здавна вважало, що земля становить для нього основну цінність і основний засіб до існування,тому вирішення аграрного питання ставало наріжним у визвольних змаганнях українського народу впродовж йогоісторії. З революції 1917 р. розпочалася нова доба у врегулюванні аграрної проблеми. Загострення аграрних відносинпісля повалення самодержавства призвело до прийняття Тимчасовим урядом ряду постанов, які стосувалисявирішення проблем сільського господарства та прийняття аграрного законодавства. Підготовка матеріалів длямайбутніх перетворень покладалася на земельні комітети, які, крім начерку проєкту реформи, мали вирішуватизлободенні проблеми сільського господарства, розглядати скарги, врегульовувати конфлікти. Внаслідок проведенихмісцевими комітетами переписів та опитувань можна прийти до висновку, що прагнення селян були спрямованіна знищення приватної власності на землю, запровадження зрівняльного землекористування. Земельні комітетимали право розпоряджатися землею на місцях, але в умовах постійного еволюціонування законодавства УкраїнськоїЦентральної Ради стосовно приватної власності на землю не могли цього зробити самостійно. Запропонованийврешті закон так і не зміг вирішити основну проблему й зумовив відкрите протистояння між селянством і владою.

The article on the basis of archival documents and scientific literature covers therepressive activities of the visiting food sessions of the Podolsk provincial revolutionary tribunal.First of all, the organizational and legal framework for the activities of food sessions has beenidentified and analyzed. In particular, the categories of cases that were catered to the visitingfood sessions, the procedure for forming their composition and their consideration of cases,sentencing and appealing were identified. An important place in the article is devoted to thetheoretical aspects of the functioning of these sessions. They allow you to reveal their tasks andfunctions. The influence of the principle of revolutionary legitimacy on the repressive activitiesof out-door food sessions was noted. The features of the regulatory framework of their activitieson the part of local authorities are analyzed. Their role in the system of the tax campaign of theSoviet authorities on the Podillia is determined. Covered the relationship of exit food sessionsand other local authorities during the food events of the Soviet government. Identified violationsof mobile food sessions of Soviet legislation that were observed in the course of their activities.The influence that these violations had on their extra-judicial activities was noted. Analyzed theprocedure for consideration of cases by food sessions and sentencing for tax violations againstindividual peasants. Particular attention is paid to the punitive-repressive activity of foodsessions in areas of massive non-compliance with tax liabilities. It was noted that in thesedistricts, the activity of exit food sessions was particularly tough. In these areas, it was directednot only against those peasants who did not fulfill their tax obligations, but also against others.This demonstrates the political orientation of the sessions, and as a result, their repressive,tough nature of activity. The article also noted that the peasantry"s resistance to the taxmeasures of the Soviet government was significant and influenced its punitive policy ; У статті на основі архівних документів та наукової літератури висвітленорепресивну діяльність виїзних продовольчих сесій Подільського губернськогореволюційного трибуналу. Передусім визначено та проаналізовано теоретичні таорганізаційно-правові засади їх діяльності. Зокрема виявлено ті категорії справ, які булипідсудні виїзним продовольчим сесіям, порядок формування їх складу та розгляду нимисправ, винесення вироків та їх оскарження. Проаналізовано особливості нормативноправового регулювання діяльності означених органів з боку місцевої влади, щообумовлювались соціально-економічними та політичними особливостями даного регіону.Визначено особливості їх формування в регіоні та місце і роль в системі продподатковоїкампанії радянської влади на Поділлі. Висвітлено взаємозв"язок виїзних продовольчих сесійта інших місцевих органів на ґрунті проведення продовольчих заходів радянської влади.Визначено порушення виїзними продовольчими сесіями радянського законодавства, якіспостерігались упродовж їх діяльності та вплив, що вони здійснили на позасудовудіяльність. Проаналізовано особливості розгляду справ виїзними продовольчими сесіямита призначення покарань за податкові порушення щодо окремих селян. Особлива увага устатті приділяється карально-репресивній діяльності означених органів у районахмасового невиконання податкових зобов"язань

UK: Стаття присвячена становленню нормативної бази звільнення селянства України з кріпацької залежності під час проведення аграрної реформи 1861 р. в Російській імперії, яка змінила правове становище не тільки селянства, а й інших соціальних груп. У 1857–1860 pp. російський уряд розробив проект основних засад реформування кріпосницької системи, аграрних відносин і становища селян. Проект був доопрацьований Державною Радою і 19 лютого 1861 р. схвалений царем. Головні засади реформи містилися у «Маніфесті про скасування кріпосного права», в «Загальному положенні про селян, звільнених від кріпосної залежності» та ще в 17 законодавчих актах, затверджених 19 лютого 1861 р. імператором, у яких нормувалися умови звільнення і врегульовувалися постреформенні відносини на селі. В Україні цей процес розвивався за загальними для всієї Росії закономірностями, але водночас у ньому проявлялися особливості, зумовлені історичними умовами та політикою, що проводив царизм стосовно України. Порядок проведення селянської реформи у Південній Україні, де було характерним общинне землекористування, конкретизувався місцевим положенням про поземельний устрій селян у великоруських, малоросійських і білоруських губерніях. Для Лівобережжя було видане спеціальне Положення про поземельний устрій селян. Спеціальне місцеве Положення про поземельний устрій селян видали також для Правобережної України. Ці три місцеві Положення входили у законодавчі акти, на основі яких проводилася селянська реформа в Україні. Додатково (1863 р.) було видано близько десяти законодавчих актів про проведення реформи у Правобережній Україні. Остаточна неврегульованість і правова недосконалість реформи 1861 р. змусила кабінет міністрів П.А. Столипіна у 1906 р. законом «Про доповнення деяких постанов діючого закону щодо селянського землеволодіння та землекористування» ліквідувати залишки кріпосництва і дати шлях розвитку приватної власності на землю, зруйнувати до решти общину, відкрити шлях товарно-ринковим відносинам. EN: The article is devoted to the establishment of a normative framework for the liberation of the peasantry of Ukraine from serfdom during the agrarian reform of 1861 in the Russian Empire, which changed the legal status of not only the peasantry but also other social groups. In 1857–1860 the Russian government has drafted the basic principles of reforming the serfdom, agrarian relations and the peasantry. The project was finalized by the State Council and approved by the king on February 19, 1861. The main principles of the reform were contained in the Manifesto on the abolition of serfdom, in the General Regulation on peasants freed from serfdom, and in 17 other legislative acts, approved February 19, 1861 by the emperor, which normalized the conditions of liberation and settledformulation villages. In Ukraine, this process developed according to the common laws throughout Russia, but at the same time it exhibited features caused by historical conditions and the policy that had tsarism towards Ukraine. The order of peasant reform in southern Ukraine, which was characterized by communal land use, was specified by the local regulations on the land structure of peasants in the Russian, Belorussian and Byelorussian provinces. For the Left Bank was issued a special Regulation on the land structure of the peasants. A special local regulation on the land structure of the peasants was also issued for Right-Bank Ukraine. These three Local Regulations were part of the legislative acts on the basis of which peasant reform was carried out in Ukraine. In addition (about 1863), about ten legislative acts were issued on the reform of Right-Bank Ukraine. The residual unregulation and legal imperfection of the 1861 reform forced the PA cabinet. Stolypin in 1906 by the law "On supplementing some of the provisions of the current law on peasant land tenure and land use" to eliminate the remnants of serfdom and give way to the development of private land ownership, destroy the rest of the community, open the way to commodity-market relations.

The articleanalyzes the causes, course and consequencesof migrations of the peasantry fromUkrainian provinces to the Asian part of theRussian Empire after the peasant reform of1861 and the beginning of the 20th century.The main attention is paid to highlightingthe role of the State Duma in the formationand implementation of state resettlementpolicy, as well as the activities of zemstvosin this context. It was established that in theparliament, along with unconditional supportfor the actions of the government, therewere also many critics in his address. Deputiesin the speeches often emphasized theneed for «decisive action» to streamline thetransmigration movement. The Ukrainianprovincial and district zemstvos carried outsystematic work with resettles.It is established that during the period1896–1914 from Ukraine to Asiatic Russiamoved 1 619 520 people. The largest fl owof migrants (more than 200 thousand) wasfrom Poltava, Chernihiv and Katerynoslavprovinces. The small scale of migration fromPodillya and Volyn provinces was caused bya number of reasons, in particular the presenceof a large number of German colonists,and the departure of the population in theoverseas countries.The consequences of the transmigrationmovement to Siberia and Turkestan werecontroversial and ambiguous. The socialstructure of the village has changed, wherethe number of middle and wealthy groupshas increased. At the same time in the stepperegion there was a shortage of workers duringthe harvest. At the same time, the returnof a signifi cant proportion of migrants hasaggravated dissatisfaction in the peasantenvironment. ; У статті проаналізовано причини,перебіг і наслідки міграцій селянства зукраїнських губерній до азіатської час-тини Російської імперії після селянськоїреформи 1861 р. та на початку ХХ ст.Основну увагу приділено висвітленнюролі Державної думи у формуванні таздійсненні державної переселенської по-літики, а також діяльності земств уцьому контексті. З'ясовано, що в орга-нах представницької влади поряд із без-застережною підтримкою дій уряду,лунало й чимало критики на його адресу.Депутати у виступах часто наголошу-вали на необхідності «рішучих заходів»для впорядкування переселенського руху.Систематичну роботу щодо опікуванняпереселенцями проводили українські гу-бернські і повітові земства.Встановлено, що впродовж 1896–1914 рр. із Наддніпрянської Українив азіатську Росію переселилося 1 619520 осіб. Найбільший потік переселен-ців (понад 200 тис.) був з Полтавської,Чернігівської та Катеринославської гу-берній. Невеликі масштаби міграції зПодільської та Волинської губерній обу-мовлювалися низкою причин, зокрема на-явністю великої кількості німецьких ко-лоністів, виїздом населення в заокеанськікраї.Наслідки переселенського руху до Си-біру й Туркестану були суперечливими інеоднозначними. Змінилася соціальнаструктура села, де збільшилася чисель-ність середньої і заможної груп. Водно-час у степовому регіоні у жнива браку-вало робочої сили. При цьому поверненнязначної частини переселенців посилилонезадоволення у селянському середовищі.

В статті подана характеристика антигетьманських селянських повстань на Миколаївщині. Встановлено, що головними причинами повстань було відновлення поміщицького землеволодіння, реквізиції та австро-німецька окупація.Типи повстань були різними: 1. Стихійний селянський рух, викликанийреквізиціями та тим економічним пресом, який впроваджувала місцеваадміністрація, спираючись, здебільшого, на силу окупаційних військ.2. Очолюваний більшовиками диверсійно-терористичний рух, спрямований на дестабілізацію ситуації, який використовував прорахунки у внутрішній політиці гетьманського уряду та німецько-австрійської адміністрації. 3. Діяльність отамана Григор'єва, який в період літа – зими 1918 р. представляв Директорію УНР. ; The article describes the anti-Hetman peasant rebellions in the Mykolaiv oblast. It was determined that the restoration of landlords' land tenure, requisitions and Austro-German occupation were the core causes of the uprisings.Various types of rebellions included the followings: 1. The spontaneous peasant movement caused by requisitions and the economic press, which was applied by the local administration, relying primarily on the occupation forces strength. 2. The Bolshevik-led sabotage and terrorist movement aimed at destabilizing the situation, which used miscalculations in the internal policy of the Hetman's government and the German-Austrian administration. 3. The activity of Ataman Grigoryev, who represented the Directorate of the UPR during the summer-winter of 1918.

Thepurposeofthearticle – to explore the intellectual foundations of the Ukrainian agrarianism of the revolutionary era in the views of V. Lypynsky. The research methodology is based on such principles of historical knowledge as scientificity, historicism, objectivity, systemanalysis, etc., as well as on the application of general scientific, special historical study methods. The scientific noveltyconsists in the following issues: it is in V. Lypynsky's works analysed by us the thinker focused on such basic agrarian meanings as: 1) uniqueness and indisputable value for mankind of spiritual, moral, cultural and social properties inherent in the peasantry and its labour; 2) recognition of the peasantry as a stratum capable of playing an independent role in political life; 3) non-capitalist, "separate" peasant way of society development, preservation of private property – small peasant property as its optimal regional option and the basis of social progress, as well as the idea of a peasant cooperative state; 4) the predominance of agriculture and rural way of life over industry and the city, as well as the peasantry over other social groups; 5) the peasantry – the agricultural strata – concentrates the basic positive values and qualities of society, is the foundation of state stability and the bearer of national identity, and the above virtues should determine its political power.The Conclusions.After the Ukrainian Revolution of 1917 – 1921, the peasantry continued to defend their own path of development. At the end of the 1920s and the beginning of the 1930s, the peasantry resisted the state, from covert to overt armed. It did not tolerate another communization of the countryside. V. Lypynsky's grain grower ideology had a clear agrarianist meaning, and the intellectual was one of the theorists of the Ukrainian agrarianism of the revolutionary and interwar periods. The principled ideologues proposed by him clearly correspond to the key meanings of both Eastern European and Ukrainian agrarianism. ; Мета статті – дослідити інтелектуальні підстави українського аграризму революційної епохи у поглядах В. Липинського. Методологія дослідження ґрунтується на таких принципах історичного пізнання, як науковість, історизм, об'єктивність, системний аналіз тощо, а також на застосуванні загальнонаукових, спеціально-історичних методів. Наукова новизна полягає у тому, що обґрунтовано, що в працях В.Липинського закцентовано на таких основних аграристських сенсах, як: 1) унікальність та незаперечна цінність для людства духовних, моральних, культурних і соціальних властивостей, притаманних селянству та його праці; 2) визнання селянства верствою, здатною відігравати самостійну роль у політичному житті; 3) не капіталістичний, "окремішній" селянський шлях розвитку суспільства, збереження приватної власності – дрібної селянської власності як оптимального регіонального її варіанта та підґрунтя соціального прогресу, а також ідея селянської кооперативної держави; 4) перевага землеробства і сільського способу життя над промисловістю і містом, а також селянства над іншими соціальними групами; 5) селянство – землеробська верства – зосереджує в собі основні позитивні цінності й якості суспільства, є фундаментом стабільності держави й носієм національної ідентичності, а вищевказані чесноти мають визначати його політичну владу. Висновки.По завершенню Української революції 1917 – 1921 рр. селянство продовжувало збройно обстоювати власний шлях розвитку. Наприкінці 1920-х – на початку 1930-х рр. селянство чинило опір державі: від прихованого до відкритого збройного. Воно не мирилося з черговою комунізацією села.Хліборобська ідеологія В. Липинськогомала виразний аграристський зміст, а сам інтелектуал був одним із теоретиків українського аграризму революційного та міжвоєнного періодів. Запропоновані ним принципові ідеологеми чітко кореспондуються з ключовими смислами як східноєвропейського, так і власне українського аграризму.

Thepurposeofthearticle – to explore the intellectual foundations of the Ukrainian agrarianism of the revolutionary era in the views of V. Lypynsky. The research methodology is based on such principles of historical knowledge as scientificity, historicism, objectivity, systemanalysis, etc., as well as on the application of general scientific, special historical study methods. The scientific noveltyconsists in the following issues: it is in V. Lypynsky's works analysed by us the thinker focused on such basic agrarian meanings as: 1) uniqueness and indisputable value for mankind of spiritual, moral, cultural and social properties inherent in the peasantry and its labour; 2) recognition of the peasantry as a stratum capable of playing an independent role in political life; 3) non-capitalist, "separate" peasant way of society development, preservation of private property – small peasant property as its optimal regional option and the basis of social progress, as well as the idea of a peasant cooperative state; 4) the predominance of agriculture and rural way of life over industry and the city, as well as the peasantry over other social groups; 5) the peasantry – the agricultural strata – concentrates the basic positive values and qualities of society, is the foundation of state stability and the bearer of national identity, and the above virtues should determine its political power.The Conclusions.After the Ukrainian Revolution of 1917 – 1921, the peasantry continued to defend their own path of development. At the end of the 1920s and the beginning of the 1930s, the peasantry resisted the state, from covert to overt armed. It did not tolerate another communization of the countryside. V. Lypynsky's grain grower ideology had a clear agrarianist meaning, and the intellectual was one of the theorists of the Ukrainian agrarianism of the revolutionary and interwar periods. The principled ideologues proposed by him clearly correspond to the key meanings of both Eastern European and Ukrainian agrarianism. ; Мета статті – дослідити інтелектуальні підстави українського аграризму революційної епохи у поглядах В. Липинського. Методологія дослідження ґрунтується на таких принципах історичного пізнання, як науковість, історизм, об'єктивність, системний аналіз тощо, а також на застосуванні загальнонаукових, спеціально-історичних методів. Наукова новизна полягає у тому, що обґрунтовано, що в працях В.Липинського закцентовано на таких основних аграристських сенсах, як: 1) унікальність та незаперечна цінність для людства духовних, моральних, культурних і соціальних властивостей, притаманних селянству та його праці; 2) визнання селянства верствою, здатною відігравати самостійну роль у політичному житті; 3) не капіталістичний, "окремішній" селянський шлях розвитку суспільства, збереження приватної власності – дрібної селянської власності як оптимального регіонального її варіанта та підґрунтя соціального прогресу, а також ідея селянської кооперативної держави; 4) перевага землеробства і сільського способу життя над промисловістю і містом, а також селянства над іншими соціальними групами; 5) селянство – землеробська верства – зосереджує в собі основні позитивні цінності й якості суспільства, є фундаментом стабільності держави й носієм національної ідентичності, а вищевказані чесноти мають визначати його політичну владу. Висновки.По завершенню Української революції 1917 – 1921 рр. селянство продовжувало збройно обстоювати власний шлях розвитку. Наприкінці 1920-х – на початку 1930-х рр. селянство чинило опір державі: від прихованого до відкритого збройного. Воно не мирилося з черговою комунізацією села.Хліборобська ідеологія В. Липинськогомала виразний аграристський зміст, а сам інтелектуал був одним із теоретиків українського аграризму революційного та міжвоєнного періодів. Запропоновані ним принципові ідеологеми чітко кореспондуються з ключовими смислами як східноєвропейського, так і власне українського аграризму.

Thepurposeofthearticle – to explore the intellectual foundations of the Ukrainian agrarianism of the revolutionary era in the views of V. Lypynsky. The research methodology is based on such principles of historical knowledge as scientificity, historicism, objectivity, systemanalysis, etc., as well as on the application of general scientific, special historical study methods. The scientific noveltyconsists in the following issues: it is in V. Lypynsky's works analysed by us the thinker focused on such basic agrarian meanings as: 1) uniqueness and indisputable value for mankind of spiritual, moral, cultural and social properties inherent in the peasantry and its labour; 2) recognition of the peasantry as a stratum capable of playing an independent role in political life; 3) non-capitalist, "separate" peasant way of society development, preservation of private property – small peasant property as its optimal regional option and the basis of social progress, as well as the idea of a peasant cooperative state; 4) the predominance of agriculture and rural way of life over industry and the city, as well as the peasantry over other social groups; 5) the peasantry – the agricultural strata – concentrates the basic positive values and qualities of society, is the foundation of state stability and the bearer of national identity, and the above virtues should determine its political power.The Conclusions.After the Ukrainian Revolution of 1917 – 1921, the peasantry continued to defend their own path of development. At the end of the 1920s and the beginning of the 1930s, the peasantry resisted the state, from covert to overt armed. It did not tolerate another communization of the countryside. V. Lypynsky's grain grower ideology had a clear agrarianist meaning, and the intellectual was one of the theorists of the Ukrainian agrarianism of the revolutionary and interwar periods. The principled ideologues proposed by him clearly correspond to the key meanings of both Eastern European and Ukrainian agrarianism. ; Мета статті – дослідити інтелектуальні підстави українського аграризму революційної епохи у поглядах В. Липинського. Методологія дослідження ґрунтується на таких принципах історичного пізнання, як науковість, історизм, об'єктивність, системний аналіз тощо, а також на застосуванні загальнонаукових, спеціально-історичних методів. Наукова новизна полягає у тому, що обґрунтовано, що в працях В.Липинського закцентовано на таких основних аграристських сенсах, як: 1) унікальність та незаперечна цінність для людства духовних, моральних, культурних і соціальних властивостей, притаманних селянству та його праці; 2) визнання селянства верствою, здатною відігравати самостійну роль у політичному житті; 3) не капіталістичний, "окремішній" селянський шлях розвитку суспільства, збереження приватної власності – дрібної селянської власності як оптимального регіонального її варіанта та підґрунтя соціального прогресу, а також ідея селянської кооперативної держави; 4) перевага землеробства і сільського способу життя над промисловістю і містом, а також селянства над іншими соціальними групами; 5) селянство – землеробська верства – зосереджує в собі основні позитивні цінності й якості суспільства, є фундаментом стабільності держави й носієм національної ідентичності, а вищевказані чесноти мають визначати його політичну владу. Висновки.По завершенню Української революції 1917 – 1921 рр. селянство продовжувало збройно обстоювати власний шлях розвитку. Наприкінці 1920-х – на початку 1930-х рр. селянство чинило опір державі: від прихованого до відкритого збройного. Воно не мирилося з черговою комунізацією села.Хліборобська ідеологія В. Липинськогомала виразний аграристський зміст, а сам інтелектуал був одним із теоретиків українського аграризму революційного та міжвоєнного періодів. Запропоновані ним принципові ідеологеми чітко кореспондуються з ключовими смислами як східноєвропейського, так і власне українського аграризму.