Suchergebnisse

Problem setting. The relevance of the article is confirmed by the fact that the interaction between the main components of the Security and Defense Sector of Ukraine, namely the security forces and defense forces, in both peacetime and wartime, is the main condition for national (state) security. The problem of the Security and Defense Forces development is at the planning stage, as, given their current state, there are still many shortcomings in the actions of the state leadership and the governing bodies of the Security and Defense Sector. With the adoption of the new version of the National Security Strategy, the tasks of the security and defense forces become more complicated, which requires some adjustments for changes in strategic planning. This very point actualizes the topicality of the article. Recent research and publications analysis. The analysis of domestic and foreign scientific literature has shown that the issues, considered following the topic of the research, are now covered in the studies of many authors, such as V.Bogdanovich, O. Bodruk, O. Vlasyuk, V. Gorbulin, S. Kononenko, G.Perepelytsia, V. Pocheptsov, O. Reznikov, A. Semenchenko, G. Sytnyk, M.Sitsinska, M. Sungurovsky, V. Lipkan, I. Hrytsyak, A. Kachynski, V. Telelym, A. Paderin, T. Starodub, A. Sitsinsky, O. Sukhodolia, L. Chekalenko, V. Chaly and other scientists. However, a comprehensive study to determine the role and place of the security and defense forces of Ukraine in the system of military security of the state has hardly been conducted. Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The purpose and the objective of the article is to analyze the problems of security and defense forces development in the context of ensuring Ukraine's military security, and to identify ways to improve the effectiveness of interaction between the security and defense sector components in the course of implementation of the new national security strategy. Paper main body. The main element of the security and defense forces is the Armed Forces. The Armed Forces of Ukraine is a military formation, which, according to the Constitution of Ukraine, is responsible for the defense of Ukraine, protection of its sovereignty, territorial integrity and inviolability. The Armed Forces of Ukraine provide deterrence and repulse of armed aggression against Ukraine, protection of state airspace and underwater space within the territorial sea of Ukraine; in cases specified by law, they participate in activities aimed at combating terrorism. The main military formation of the security forces is the National Guard of Ukraine, which is designated to perform tasks of the state security and protection of the state border, and which also participates in cooperation with the Armed Forces of Ukraine, while repelling armed aggression against Ukraine and eliminating armed conflict by conducting military (combat) actions, and in the implementation of territorial defense tasks as well. Conclusion of the research and prospects for further studies. It is stated that, given the complexity of the threats the country is facing, the accumulation of efforts of all components of the security and defense forces is required, especially in conditions of aggravation of the social and political situation in Ukraine, caused by the active influence of the Russian Federation on the spread of anti-state and separatist tendencies and direct intervention in all social processes of our state. Therefore, only after the elimination of the threat from the Russian Federation it will be possible to divide the issues into separate security or defense ones, since such issues as ensuring the territorial integrity of the state, preserving public peace, freedoms and rights of citizens are very interrelated. ; Розглянуто проблеми взаємодії між основними складовими сектору безпеки та оборони України (далі – СБО): силами безпеки та силами оборони як у мирний, так і воєнний час. Проаналізовано нормативно-правові документи, що визначають завдання та призначення Збройних сил України (далі – ЗСУ) і Національної гвардії України (далі – НГУ) та окреслено їх функції, що відображені у нових стратегічних документах. Доведено, що використання підрозділів НГУ потребують законодавчого забезпечення, насамперед що стосується питання "ліквідації збройного конфлікту у середині держави". Констатовано, що в умовах загострення суспільно-політичної ситуації в Україні, спричиненої активним впливом Російської Федерації (далі – РФ) на поширення антидержавних та сепаратистських тенденцій та прямим втручанням в усі суспільні процеси України, є потреба акумуляції зусиль усіх складових сил безпеки та оборони, з огляду на комплексність загроз, що виникають перед країною. Зазначено, що розділяти питання на окремо безпекові або оборонні можна буде лише після ліквідації загрози з боку РФ, бо такі питання, як забезпечення територіальної цілісності держави, збереження громадського миру, свобод і прав громадян дуже взаємопов'язані. Зауважено, що неврахування цього факту може призвести до зростання соціальної напруженості, що у підсумку спричинить руйнацію державного організму.

Problem setting. The relevance of the article is confirmed by the fact that the interaction between the main components of the Security and Defense Sector of Ukraine, namely the security forces and defense forces, in both peacetime and wartime, is the main condition for national (state) security. The problem of the Security and Defense Forces development is at the planning stage, as, given their current state, there are still many shortcomings in the actions of the state leadership and the governing bodies of the Security and Defense Sector. With the adoption of the new version of the National Security Strategy, the tasks of the security and defense forces become more complicated, which requires some adjustments for changes in strategic planning. This very point actualizes the topicality of the article. Recent research and publications analysis. The analysis of domestic and foreign scientific literature has shown that the issues, considered following the topic of the research, are now covered in the studies of many authors, such as V.Bogdanovich, O. Bodruk, O. Vlasyuk, V. Gorbulin, S. Kononenko, G.Perepelytsia, V. Pocheptsov, O. Reznikov, A. Semenchenko, G. Sytnyk, M.Sitsinska, M. Sungurovsky, V. Lipkan, I. Hrytsyak, A. Kachynski, V. Telelym, A. Paderin, T. Starodub, A. Sitsinsky, O. Sukhodolia, L. Chekalenko, V. Chaly and other scientists. However, a comprehensive study to determine the role and place of the security and defense forces of Ukraine in the system of military security of the state has hardly been conducted. Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The purpose and the objective of the article is to analyze the problems of security and defense forces development in the context of ensuring Ukraine's military security, and to identify ways to improve the effectiveness of interaction between the security and defense sector components in the course of implementation of the new national security strategy. Paper main body. The main element of the security and defense forces is the Armed Forces. The Armed Forces of Ukraine is a military formation, which, according to the Constitution of Ukraine, is responsible for the defense of Ukraine, protection of its sovereignty, territorial integrity and inviolability. The Armed Forces of Ukraine provide deterrence and repulse of armed aggression against Ukraine, protection of state airspace and underwater space within the territorial sea of Ukraine; in cases specified by law, they participate in activities aimed at combating terrorism. The main military formation of the security forces is the National Guard of Ukraine, which is designated to perform tasks of the state security and protection of the state border, and which also participates in cooperation with the Armed Forces of Ukraine, while repelling armed aggression against Ukraine and eliminating armed conflict by conducting military (combat) actions, and in the implementation of territorial defense tasks as well. Conclusion of the research and prospects for further studies. It is stated that, given the complexity of the threats the country is facing, the accumulation of efforts of all components of the security and defense forces is required, especially in conditions of aggravation of the social and political situation in Ukraine, caused by the active influence of the Russian Federation on the spread of anti-state and separatist tendencies and direct intervention in all social processes of our state. Therefore, only after the elimination of the threat from the Russian Federation it will be possible to divide the issues into separate security or defense ones, since such issues as ensuring the territorial integrity of the state, preserving public peace, freedoms and rights of citizens are very interrelated. ; Розглянуто проблеми взаємодії між основними складовими сектору безпеки та оборони України (далі – СБО): силами безпеки та силами оборони як у мирний, так і воєнний час. Проаналізовано нормативно-правові документи, що визначають завдання та призначення Збройних сил України (далі – ЗСУ) і Національної гвардії України (далі – НГУ) та окреслено їх функції, що відображені у нових стратегічних документах. Доведено, що використання підрозділів НГУ потребують законодавчого забезпечення, насамперед що стосується питання "ліквідації збройного конфлікту у середині держави". Констатовано, що в умовах загострення суспільно-політичної ситуації в Україні, спричиненої активним впливом Російської Федерації (далі – РФ) на поширення антидержавних та сепаратистських тенденцій та прямим втручанням в усі суспільні процеси України, є потреба акумуляції зусиль усіх складових сил безпеки та оборони, з огляду на комплексність загроз, що виникають перед країною. Зазначено, що розділяти питання на окремо безпекові або оборонні можна буде лише після ліквідації загрози з боку РФ, бо такі питання, як забезпечення територіальної цілісності держави, збереження громадського миру, свобод і прав громадян дуже взаємопов'язані. Зауважено, що неврахування цього факту може призвести до зростання соціальної напруженості, що у підсумку спричинить руйнацію державного організму.

У статті досліджено основні принципи та концептуальні підходи поняття «сили». Відзначається, що сучасні глобалізаційні процеси у світі (політичні, економічні) впливають і на появу нових дефініцій сили. Аналізуються основні теоретичні концепції міжнародних відносин «жорстка сила» й «м'яка сила» та можливості їх використання у зовнішньополітичної стратегії України. Вивчаються причини появи концепції «м'якої сили», серед яких: кінець «холодної війни»; формування багатополярної міжнародної системи. Це призводить до зміни природи самої сили, в основному роблячи стратегію «м'якої сили» більш потенційною. Звертається увага на актуальність проблеми сутності концепції «м'якої сили» та можливості її використання у зовнішній політиці України, в її науковому політичному дискурсі. Анексія Криму 2014 р. та воєнний конфлікт з Росією вплинув на майбутнє впровадження цієї концепції, потенціал якої вже вичерпано. Помаранчева революція 2004 р. та Революція гідності 2014 р. це знакові події сучасної України та головний інструментарій стратегії «м'якої сили». Ці явища сформували позитивний імідж України в країнах європростору і є необхідність обмеження використання цієї концепції (інформаційно та фінансово) та надавати пріоритет іншої «жорсткої сили». Стверджується, що концепція «м'якої сили» ефективна тільки в країнах із значним військовим та економічним потенціалом. Події в Україні показують, що для забезпечення своєї національної безпеки для держав «другого ешелону» пріоритетним є формування своєї військової могутності.

У публікації проаналізовано використання ресурсів та інструментів «м'якої» та «твердої» сил Державою Ізраїль з огляду на ретроспективу та становлення держави. Актуальність теми обумовлена великою кількістю викликів у сфері безпеки для Ізраїлю, геополітичною нестабільністю на Близькому Сході, напруженими відносинами з Палестиною, війнами й низкою активних збройних конфліктів як між державами, так і за участю третіх сторін, як-то терористичних збройних угрупувань, які фінансуються акторами міжнародної системи, які прагнуть встановити свою гегемонію в регіоні – США, Китай, Іран, Саудівська Аравія, Росія, Туреччина й ін. Проаналізовано засади зовнішньої політики Держави Ізраїль в умовах постійного протистояння з ісламським світом та Іраном, як цій країні вдалося мобілізувати людський ресурс, підтримувати внутрішню легітимізацію, активно розвиватися в умовах релігійного та етнічного різноманіття, ефективно використовувати інструменти впливу, як економічні, військові, так і «м'які» на офіційному та неофіційному рівнях для пошуку партнерів серед країн ісламського віросповідання. Окремої уваги надано співробітництву зі США та впровадженню демократії поряд із автократичним характером зовнішньої політики.Визначено, що в основі іміджування країни та зовнішньої політики у світі закладено такі засади: національні інтереси й особливості географічного розташування Ізраїлю, збереження релігійних надбань, розвиток туристичної галузі, розвиток передових технологій у військовій та медичній галузях, потужні силові структури. У зовнішньополітичній діяльності Ізраїль активно використовує ресурси «м'якої» сили, але перевагу все ж надає економічним важелям для встановлення вигідної для себе позиції, зокрема і у військовій сфері. Треба зауважити, що Ізраїль не входить до жодного військового чи безпекового блоку, лише ООН, де активно відстоює свої національні безпекові пріоритети, інколи всупереч позиції світового співтовариства і членів – 28 з яких досі не визнали його державність.

The article analyzes the system of state bodies for combating smuggling. According to the most common classification of state bodies by the criterion of the breadth of competence, there are state bodies of general and special competence. If we adhere to this classification, the general bodies of counteraction to smuggling are state bodies of general competence, which are the Verkhovna Rada, the Cabinet of Ministers, the President of Ukraine. The bodies of special competence are the security forces, judicial and law enforcement agencies. It is determined that there is no single definition of the concept of law enforcement agencies in the legislation, it is provided in various regulations.Anti-smuggling law enforcement agencies are state bodies that implement the law enforcement and law enforcement function of the state, which have the authority to apply measures to detect, prevent, eliminate crimes and other offenses related to smuggling, have the right to bring to justice those responsible for such offenses, and may, if necessary, apply state coercion. The participation of these bodies in combating smuggling is realized through appropriate forms of cooperation.The form of interaction between security forces, judicial and law enforcement agencies in combating smuggling means the outwardly expressed organizational and procedural-legal coordinated activities of various parts of the system of public authorities in the field of combating smuggling, carried out within their competence. All forms of cooperation in the field of combating smuggling can be divided into two major groups: 1) procedural and legal forms, which are provided by criminal and administrative procedural law; 2) organizational and tactical forms that do not contradict the criminal and administrative procedural law, but may be provided by bylaws.Laws and bylaws are the basis for interaction between security forces, judicial and law enforcement agencies. By-laws include, first of all, joint orders, interaction plans, interdepartmental decisions, instructions. It is concluded that it is necessary to amend the legislation in this area. ; Проаналізовано систему державних органів протидії контрабанді. Розглянуто класифікацію державних органів. Визначено поняття "правоохоронні органи у сфері протидії контрабандіˮ і відповідні форми взаємодії сил безпеки, судових та правоохоронних органів. Зроблено висновок про необхідність внесення змін у законодавство в цій сфері.

The article analyzes the system of state bodies for combating smuggling. According to the most common classification of state bodies by the criterion of the breadth of competence, there are state bodies of general and special competence. If we adhere to this classification, the general bodies of counteraction to smuggling are state bodies of general competence, which are the Verkhovna Rada, the Cabinet of Ministers, the President of Ukraine. The bodies of special competence are the security forces, judicial and law enforcement agencies. It is determined that there is no single definition of the concept of law enforcement agencies in the legislation, it is provided in various regulations.Anti-smuggling law enforcement agencies are state bodies that implement the law enforcement and law enforcement function of the state, which have the authority to apply measures to detect, prevent, eliminate crimes and other offenses related to smuggling, have the right to bring to justice those responsible for such offenses, and may, if necessary, apply state coercion. The participation of these bodies in combating smuggling is realized through appropriate forms of cooperation.The form of interaction between security forces, judicial and law enforcement agencies in combating smuggling means the outwardly expressed organizational and procedural-legal coordinated activities of various parts of the system of public authorities in the field of combating smuggling, carried out within their competence. All forms of cooperation in the field of combating smuggling can be divided into two major groups: 1) procedural and legal forms, which are provided by criminal and administrative procedural law; 2) organizational and tactical forms that do not contradict the criminal and administrative procedural law, but may be provided by bylaws.Laws and bylaws are the basis for interaction between security forces, judicial and law enforcement agencies. By-laws include, first of all, joint orders, interaction plans, interdepartmental decisions, instructions. It is concluded that it is necessary to amend the legislation in this area. ; Проаналізовано систему державних органів протидії контрабанді. Розглянуто класифікацію державних органів. Визначено поняття "правоохоронні органи у сфері протидії контрабандіˮ і відповідні форми взаємодії сил безпеки, судових та правоохоронних органів. Зроблено висновок про необхідність внесення змін у законодавство в цій сфері.

The present time in Ukraine is characterized by the constant occurrence of crisis situations. Unfortunately, over the past five years, the trend towards an increase in crisis and emergency situations that threaten the state security of Ukraine has continued. This is primarily due to the joint forces operation (JFO) to restore peace and security in the east of Ukraine.When crisis situations of peacetime occur, the state security forces are used to respond to them. To guide the response to such crisis situations, Unified (joint) special government bodies (Situation Centres) are created, which, among others, must rely on the task of comprehensive support (mainly logistic). Analysis of management and organization experience of security and defence sector formations' logistics support in the JFO area has showed that the existing system is ineffective because unbalanced and costly management mechanisms are used, and the logistics support systems of virtually every security and defence forces have a complex multi-level management system, an uneven and cumbersome infrastructure. Therefore, it is advisable to introduce a unified system of public administration of logistic support of joint actions of security forces in responding to crisis situations that threaten state security, and also develop its conceptual model.The article examines the concepts of state security, crisis situations that threaten state security, as well as the public administration mechanisms of logistic support of joint actions of security forces in responding to crisis situations. A conceptual model has been developed and mechanisms have been clarified, and conceptual principles of the public administration mechanisms of logistic support of joint actions of security forces in responding to crisis situations threatening state security have been substantiated. ; Досліджено поняття "державна безпека" та "кризові ситуації, що загрожують державній безпеці". Запропоновано перелік кризових ситуацій, що загрожують державній безпеці. Розроблено концептуальну модель і розтлумачено механізми, а також обґрунтовано концептуальні принципи державного управління логістичним забезпеченням спільних дій сил безпеки під час реагування на кризові ситуації, що загрожують державній безпеці.

The present time in Ukraine is characterized by the constant occurrence of crisis situations. Unfortunately, over the past five years, the trend towards an increase in crisis and emergency situations that threaten the state security of Ukraine has continued. This is primarily due to the joint forces operation (JFO) to restore peace and security in the east of Ukraine.When crisis situations of peacetime occur, the state security forces are used to respond to them. To guide the response to such crisis situations, Unified (joint) special government bodies (Situation Centres) are created, which, among others, must rely on the task of comprehensive support (mainly logistic). Analysis of management and organization experience of security and defence sector formations' logistics support in the JFO area has showed that the existing system is ineffective because unbalanced and costly management mechanisms are used, and the logistics support systems of virtually every security and defence forces have a complex multi-level management system, an uneven and cumbersome infrastructure. Therefore, it is advisable to introduce a unified system of public administration of logistic support of joint actions of security forces in responding to crisis situations that threaten state security, and also develop its conceptual model.The article examines the concepts of state security, crisis situations that threaten state security, as well as the public administration mechanisms of logistic support of joint actions of security forces in responding to crisis situations. A conceptual model has been developed and mechanisms have been clarified, and conceptual principles of the public administration mechanisms of logistic support of joint actions of security forces in responding to crisis situations threatening state security have been substantiated. ; Досліджено поняття "державна безпека" та "кризові ситуації, що загрожують державній безпеці". Запропоновано перелік кризових ситуацій, що загрожують державній безпеці. Розроблено концептуальну модель і розтлумачено механізми, а також обґрунтовано концептуальні принципи державного управління логістичним забезпеченням спільних дій сил безпеки під час реагування на кризові ситуації, що загрожують державній безпеці.

(uk) У статті розкриваються важливі аспекти безпеки Франції, такі, як зміцнення збройних сил, відновлення національного («священного») союзу, подолання економічних негараздів і соціальної напруженості, використання ресурсів колоній, навколо яких у першу повоєнну добу точилася запекла політична боротьба. ; (en) The important aspects of safety of France, such as strengthening of military powers, renewal of national («sacred») union, overcoming of economic confusions and social tension, use of resources of colonies open up in the article, round which the bitter political fight proceeded in the first post-war days.

Серед загроз забезпеченню сталого розвитку в Україні не останнє місце посідають надзвичайні ситуації різного характеру у вигляді стихійних лих, техногенних катастроф, терористичних та диверсійних актів, регіональних конфліктів із застосуванням військової сили. Їх ігнорування в сучасних умовах ставить під питання не лише економічне зростання та соціальний добробут, а й забезпечення національної безпеки країни. Тому захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від НС шляхом запобігання таким ситуаціям, мінімізації та ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період належить до основних функцій держави і згідно із законодавством, має назву цивільного захисту. Організація цивільного захисту в Україні на всіх етапах його становлення та розвитку безпосередньо пов'язана з національною безпекою і обороною держави. Органи та підрозділи цивільного захисту віднесені до суб'єктів забезпечення національної безпеки України. У статті здійснено аналіз розвитку наукової думки щодо організації цивільного захисту як складової національної безпеки держави, дисертаційних досліджень та деяких наукових праць вітчизняних учених і фахівців з питань державного управління у сфері цивільного захисту. Розглянуто роль та місце цивільного захисту в системі забезпечення національної безпеки України. Відповідно до Закону України «Про основи національної безпеки України» органи та підрозділи цивільного захисту віднесено до суб'єктів забезпечення національної безпеки України, визначено загрози національним інтересам і національній безпеці України у сфері цивільного захисту, основні напрями державної політики з питань національної безпеки України у сфері цивільного захисту. Зосереджено увагу на особливій актуальності подальшого реформування єдиної державної системи цивільного захисту, вдосконаленні державного управління у сфері цивільного захисту за цих умов.

У статті розглянуто правові положення, що стосуються можливого залучення збройних сил Республіки Польщі і їхня роль як основного елемента системи національної оборони; правила,що визначають залучення чи не залучення Збройних Сил Республіки Польщі за межами території країни, а також описано положення,що регулюють діяльність Збройних Сил на території Польщі як на місцях постійної дислокації так і під час перекидання військ. Відповідні законодавчі акти було наведено, основні положення і правила, а також операції і завдання, які виконують Збройні Сили Польщі було проаналізовано. Наступні методи наукового дослідження було застосовано під час роботи над статтею: синтез, аналіз, висновок. ; The article examines the legal conditions relating to the Armed Forces possible involvement of the Republic of Poland and their role as a key element of the national defence; rules that define the involvement or not involvement the Armed Forces of the Republic of Poland outside the country. Conditions governing the activities of the Armed Forces in Poland as on the permanent basing places and during troop shift are also described. Relevant legislative acts were given, foundations and regulations, and also operations and tasks that perform the Armed Forces of Poland have been analysed. In the article the following research methods were used: synthesis, analysis, and conclusion.

Розглянуто вплив стану розвитку сфери водопостачання на рівень економічної безпеки України. Окреслено ряд проблем, які носять системний характер для сфери водопостачання та водовідведення, серед яких: високий рівень зносу комунальної інфраструктури, об'єктів водопо- стачання та водовідведення від 50 до 90 %; соціальна значущість сфери, об- меження зростання розміру тарифів; значні витрати на модернізацію, низька очікувана прибутковість проектів, низька інвестиційна привабливість для бізнесу; збільшення тарифу на електроенергію; тарифи, які затверджуються для підприємства, "упираються" в граничний індекс, що спричинює плано- во-збиткову діяльність на майбутній період; підвищена потужність вико- ристовуваного обладнання; значне зношення споруд та трубопровідної сис- теми; на розвиток галузі значно впливає заборгованість населення та бізнесу за житлово-комунальні послуги. Схарактеризовано внутрішні та зовнішні чинники, що впливають безпосередньо на економічну безпеку України з по- зицій стану розвитку сфери водопостачання.
Спираючись на власні ресурси та сили, на ефект об'єднаної праці народу, Україна має реалізувати свій шанс стати великою конкурентоспроможною політичною нацією з європейським рівнем економіки і безпеки загалом. Згруповано найважливіші національні економічні інтереси (які виокрем- люють дослідники сьогодення), від реалізації яких залежить майбутнє України, добробут і процвітання нації, зокрема: створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої, потужної національної економіки; створення надійної системи економічної безпеки України, за- безпечення можливості самостійного, прогресивного національно-еконо- мічного розвитку; здійснення структурної перебудови економіки; забез- печення ефективного розвитку національної промисловості; здійснення державою протекціоністських заходів, спрямованих на підтримку національного товаровиробника; істотне зменшення енергомісткості і матері- аломісткості ВВП; здійснення кардинальної модернізації виробництва та розвиток його наукомістких галузей; створення замкнутих циклів ви- робництва стратегічно важливої продукції, зокрема військової техніки та озброєння; створення рівних соціальних та економічних можливостей для всіх громадян України; здобуття Україною належного місця у світовому поділі праці та міжнародній торгівлі, інтеграція у світове господарство; побудова економічних відносин з іншими країнами на засадах рівноправ- ності та взаємовигідності; забезпечення конкурентоспроможності вітчиз- няної продукції; удосконалення товарної структури експорту й імпорту; забезпечення географічної збалансованості експорту й імпорту; нарощу- вання експортного потенціалу, забезпечення позитивного сальдо зовніш- ньо торговельної діяльності; підтримка вітчизняних експортерів, сприяння виробникам імпорто-замінної продукції, особливо критичного імпорту; захист національного ринку від несприятливої дії світової кон'юнктури та іноземної конкуренції; ефективне використання Україною свого вигідного географічного положення для здійснення міжнародного транзиту.
Визначено, що державні структури в Україні не досягли економічної рівноваги. Так, зокрема, постійно підтримуються на державному рівні по- ставки газу, замість того, щоб замінити його використанням електроенергії та іншими видами енергоносіїв. Це — принциповий структурний момент рівноваги, яку Україна прагне досягти.

В рамках статті досліджуються питання загроз і викликів сучасної світової архітектури безпеки, місце та роль НАТО в цьому питанні. Особлива увага приділяється питанню російської агресії проти України. Вивчається питання категорії «безпека» і надається визначення – «підтримувати міжнародний мир та безпеку та вживати ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру та репресіям». Розглядаються принципи міжнародної безпеки, зокрема: заснування мирного співіснування; забезпечення пропорційної безпеки для кожної держави тощо. У статті виявлені головні прийоми підтримки міжнародної безпеки, зокрема: двосторонні договори про збереження взаємної безпеки між країнами, що мають спільні інтереси; об'єднання держав у багатосторонні спілки; світові міжнародні організації, регіональні об'єднання та інститути для забезпечення міжнародної безпеки; роззброєння, лібералізація та гуманізація міжнародного політичного порядку, встановлення панування права у міжнародних відносинах. Виокремлені два підходи до забезпечення безпеки: 1) охоронний – ґрунтується на силовій зверхності та можливості нав'язування своєї волі іншим; 2) конкурентний – декларуючи не лише небажаність, але навіть неприпустимість застосування сили у спілкуванні держав, все ж таки припускає опору на силу та здатність дати ефективну відповідь будь-якому агресору. В статті досліджуються сучасні виклики міжнародної безпеки: 1) динамічність технічного та інформаційного прогресу; 2) політичні маніпуляції питаннями миру та безпеки в окремих регіонах – основна характеристика зовнішньої політики Росії; 3) економічні кризи та слабкість соціальних систем. Детально розглядаються наслідки війни, яку розв'язала Російська Федерація, на Україну, зокрема, і весь світ, в цілому. Надається характеристика країн-членів НАТО в цьому конфлікті.

The article explores the conceptual and applied aspects of China's 'sharp power' as a new technology of influence on international policy aimed at achieving competitive advantages through information operations, cyber threats and manipulation of news content in media and social networks. Also, the changes in China's information security strategy have been analyzed considering the use of such tools as a modern form of political activity in international relations. The 'sharp power' tools may include attempts by some international actors to manage information on themselves in another country's media, education and cultural systems for misleading or dividing public opinion in the chosen country or for distracting from negative information on themselves. In particular, Chinese government institutions support the policy and information security for counteracting China's criticism outside and impacting on international interactions through 'sharp' diplomacy. 'Sharp' diplomacy is an ideology that supports the privilege of state power above personal freedom and is fundamentally hostile for open discussions and independent thought. It is found that China has different positions on 'sharp power' policy as a component of information security at the international and national levels that depends on technological innovations in telecommunications and social media which are a challenge for global democracy, legal international policy and effective cooperation. Incorporating 'sharp power' into China's information security strategy enables more active promotion of the country's policy abroad, respond promptly to national interests and understand public opinion on China's role in global governance. ; У статті досліджено концептуальні й прикладні аспекти «гострої сили» Китаю як нової технології впливу в міжнародній політиці, що спрямована на досягнення конкурентних переваг за допомогою інформаційних операцій, кіберзагроз і маніпулювання новинним контентом мас-медіа й соціальних мереж, проаналізовано зміни в стратегії інформаційної безпеки Китаю з огляду на використання такого інструментарію, як сучасна форма політичної діяльності держави в міжнародних відносинах. Інструментарій «гострої сили» може включати спроби окремих міжнародних акторів управляти інформацією про себе в мас-медіа, освітніх і культурологічних системах іншої країни аби ввести в оману або розділити громадську думку в обраній країні чи відвернути увагу від негативної інформації про себе. Зокрема, китайські урядові інституції здійснюють підтримку своєї політики та інформаційної безпеки шляхом нейтралізації критики Китаю за межами країни, намагаються впливати на міжнародну взаємодію через «гостру» дипломатію, яка зумовлюється ідеологією, що підтримує привілеї державної влади над особистою свободою і є принципово ворожою для відкритих дискусій та незалежної думки. З'ясовано, що Китай має різні позиції щодо політики «гострої сили» як складової частини інформаційної безпеки на міжнародному й національному рівнях, що зумовлюється технологічними інноваціями в телекомунікаціях та соціальних медіа, які вважаються викликом для глобальної демократії, проведення відповідної правової міжнародної політики та ефективного співробітництва. Уключення контенту «гострої сили» до стратегії інформаційної безпеки Китаю свідчить про спрямоване позиціонування політики країни у світі, оперативне реагування щодо забезпечення національних інтересів і формування прийнятної для Китаю громадської думки щодо ролі держави в процесах глобального управління.

У кожному регіоні України нагромаджено чимало яскравих прикладів щодо участі молоді у зміцненні обороноздатності України. Актуальність посилюється продовженням довготривалою анексією Російською Федерацією Криму та здійсненням кривавої агресії на території Донбасу в ході рішучій відсічі російським військовим та сепаратистам. Вагоме місце посідає безпосередня волонтерська і моральна підтримка все більше набираючим сили і міцність українським збройним силам.
У статті висвітлюються доробки як молодих представників Чорноморського національного університету імені Петра Могили, так і всього професорсько-викладацького та допоміжного складу щодо здійснення послідовних кроків у впровадженні європейських і євроатлантичних критеріїв і стандартів.
В основу змісту покладені наукові результати проведених моніторингів серед молоді, зокрема студентів університету, що засвідчують дії і помисли молоді, спрямовані на необхідне посилення національної безпекової політики України. Високопатріотичні дії молоді Миколаївщини, як і всієї України, переконують, що і в подальший період молоде покоління буде активно позитивно реагувати на нові виклики і загрози українській національній безпеці. Поява і подальше запровадження нових обороноспроможних стартапів й інноваційних технологічних заходів мають бути підтримані і реалізовані на різних рівнях державності. Сьогодні з метою зміцнення української системи національної безпеки державним очільникам, громадським діячам та й вченим варто не тільки покладатися на зовнішню допомогу, а й послідовно й ретельно реалізувати положення закону щодо національної безпеки України.
Гадаємо, що науковий аналіз розміщених в тексті фактів і свідчень та сформовані пропозиції й рекомендації, а також висновки викличуть зацікавленість як в українських, так і зарубіжних фахівців, що неодмінно позначиться на результативності вкрай актуального напрямку.