У статті розглядається концепція холізму в антропологічному вимірі, що дозволяє виявити еквівокацію різноспрямованих параметрів холізму: духовність як причинність - низхідний вектор розвитку з надсистеми та цілєорієнтованість - висхідний вектор розвитку. Синтезуюча єдність вертикальних і горизонтальних компонентів холізму спирається на принципи саморозвитку та самоорганізації цілісної системи. Основними характеристиками холізму визначаються принципи: цілеорієнтованості, ієрархічності, циклічності, самоорганізації. Духовність як необ'єктивована, нерозкладна трансцендентність в межах холізму визначається вищою надсистемою – причиною універсальної цілісності. Відповідно холістичної онтології людина, як причинно-холістична система, прагне цілісної реалізації, зорентованої на духовність. Порушення цілісності в обмежених формах реалізації людини містить небезпеку відхилень у сфері психічного та фізичного здоров'я. Відповідно причинно-системний підхід до цілісності людини та її розвитку містить перспективи оновленого погляду на місце та роль людини у світі, перегляд концептуальних питань виховання, освіти та відновлення здоров'я людини.
One of the top priorities of the state in conducting economic policy should be to limit monopoly in economic activity. After all, monopolies are the main obstacles to competition. Legal support in the field of economy should be directed, as a rule, not against oligarchs or large monopolies in general, but against their monopolistic capture of the market of a certain product, the sale of services. This provision should also solve the problems of monopoly conspiracy, price monopoly, the problem of monopolists absorbing weaker competitors. Legal support for the restriction of monopoly must be systematized, sufficient and internally consistent. The purpose of determining the monopoly (dominant) position of economic entities in the market is to obtain the necessary information to make decisions on the development and protection of economic competition, in particular, demonopolization of the economy, antitrust regulation, control over concerted actions, concentration; control over observance of the legislation on protection of economic competition; protection of the interests of economic entities, groups of economic entities and consumers from its violations. The mechanism of legal support for the restriction of monopoly includes the relevant legal acts that create the so-called regulatory model. An essential component is the definition of legal responsibility for the relevant acts. In addition to the normative model of monopoly restriction, this mechanism should include a model of the process of determining the monopoly position. The mechanism of legal support for the restriction of monopoly should also include organizational and structural means of implementing the above regulatory model. Consideration of these components of the mechanism of legal support for the restriction of monopoly allows them not only to systematize, but also to identify the adequacy of legal regulation of their activities, to link the provisions of relevant regulations in order to increase their consistency and therefore effectiveness. ; Одним з найприоритетніших напрямків роботи держави щодо провадження економічної політики має стати обмеження монополізму в господарській діяльності. Адже монополії є головними перепонами для конкуренції. Правове забезпечення в сфері економіки має бути спрямоване, як правило, не проти олігархів чи великих монополій взагалі, а проти монопольного захоплення ними ринку певного товару, реалізації послуг. Це забезпечення повинне також вирішувати проблеми монопольної змови, монополії цін, проблеми поглинання монополістами слабших конкурентів. Правове забезпечення обмеження монополізму має бути систематизованим, достатнім та внутрішньо узгодженим. Метою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку є отримання необхідної інформації для прийняття рішень з питань розвитку і захисту економічної конкуренції, зокрема, демонополізації економіки, антимонопольного регулювання, контролю за узгодженими діями, концентрацією; контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; захисту інтересів суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень. Механізм правового забезпечення обмеження монополізму включає відповідні правові акти, які створюють так звану нормативну модель. Неодмінною її складовою є визначення юридичної відповідальності за відповідні діяння. Окрім нормативної моделі обмеження монополізму згаданий механізм має включати модель процесу визначення монопольного становища. Механізм правового забезпечення обмеження монополізму повинен включати також і організаційно-структурні засоби реалізації вищезгаданої нормативної моделі. Розгляд зазначених складових механізму правового забезпечення обмеження монополізму дозволяє їх не тільки систематизувати, а й виявити достатність правового регулювання їх діяльності, пов'язати положення відповідних нормативноправових актів з метою підвищення рівня їх узгодженості, а отже і ефективності.
The article deals with the problems of aviation safety. The main idea of the article is to focus attention on the latest trends in the development of international and Ukrainian law in the aviation safety sphere. Based on a systematic analysis of legal provisions regarding the complex category of "(civil) aviation safety" and its components, the author formulates and substantiates conclusions that can contribute to the formation of a modern concept of aviation safety, and proposals aimed at improving the legislation of Ukraine. In the article on the basis of comparative analysis of new international and national law, the author formulates and justifies proposals for the improvement of the concepts and categories in the aviation safety sphere, such as: aviation, civil aviation, air transport, aviation safety, aviation security, safeguarding civil aviation against acts of unlawful interference, flight safety, safety of air navigation, ecological safety of the aviation and environmental protection. In particular, the author considers it appropriate to clearly distinguish between the terms "aviation", "civil aviation" and "air transport" in Ukrainian legislation through their legislative definition. In thesame way, the author considers it necessary to distinguish between the concepts of "aviation safety " and "civil aviation safety". The author also believes that it is extremely impractical to use in the law two terms that are so similar at first glance, but different in meaning, like "aviation safety " and "aviation security." The author conducts a comparative analysis of the norms and terminology of the new Ukrainian law "On the State program of the aviation security of civil aviation" with the norms and terminology of international law. The author substantiates the expediency of replacing the term "aviation security" in Ukrainian legislation with a more precise term "safeguarding civil aviation against acts of unlawful interference". In addition, the author notes that the current legislative definition of aviation security ignores the factor of undisciplined passengers. Since the protection of civil aviation from illegal acts of states is not covered by the category of aviation security, the author proposes to include the protection of civil aviation in the zone of military conflicts in the category «safety of air navigation». Since Ukraine does not have a legislative definition of the ecological safety of civil aviation, the author proposes his own. The author is convinced that the category of environmental safety, in addition to well-known factors of aircraft noise pollution and engine emissions, should take into account factors of radiation and biological hazard (epidemic, epizootic, epiphytotic etc.). The author substantiates the conclusion that the current interpretation of the complex integrated category of "aviation safety" in the legislation of Ukraine, although it generally complies with international standards (primarily ICAO SARPs), but no longer fully complies with modern threats and risks in the aviation industry, since it does not take into account critical hazards such as: political and military risks, undisciplined passengers, radiation and biological threats. The author considers it expedient to bring into line with the meaning of Article 1 of the Beijing Convention of 2010 the definition of the aviation safety and security that contains the legislation of Ukraine. Indeed, in the Art. 1 of the 2010 Beijing Convention, new crimes appeared that consist in the unlawful misuse of civil aircraft and are directed not so much against the safety of civil aviation as against the safety of third parties and the environment. ; У статті, на основі системного аналізу правових положень щодо комплексної категорії «безпека (цивільної) авіації» та її складових, автор формулює та обґрунтовує висновки, що можуть сприяти формуванню сучасної концепції безпеки авіації, та пропозиції, спрямовані на удосконалення законодавства України, в першу чергу понятійно-категоріального апарату. Автор обґрунтовує висновок, що нинішнє тлумачення складної комплексної категорії «безпека авіації» в законодавстві України хоч і відповідає в цілому міжнародним стандартам (в першу чергу ICАО SARPs), але вже не повною мірою відповідає сучасним загрозам та ризикам в авіаційній галузі, оскільки не враховує такі критично важливі небезпечні чинники як: політичні та військові ризики, недисципліновані пасажири, радіаційна та біологічна загроза.
The article is devoted to the problems of a systematic approach using in research in the field of legal liability. It is based on the systematic nature of law understanding as an objective integration (consolidation) according to the content characteristics of certain legal parts into a structurally ordered integral unity that has relative independence, persistence and autonomy of functioning. The regulatory structure of the administrative responsibility of individuals under the Code of Ukraine on Administrative Offenses is examined in detail from the standpoint of systematic law signs. The conclusion that the institution of administrative responsibility is a system in its classical sense and is a component of a higher order system, namely, the branch of administrative law is grounded. Unlike individuals, normative constructions of administrative responsibility of legal entities, although they are conceptually similar, do not have signs of the system due to functional limitations and lack of signs of autonomy. Corresponding regulatory structures serve narrow, specific areas of social relations. Such constructions are in banking legislation, legislation on the protection of economic competition, municipal engineering, environmental, land and other branches of legislation. In a comparative aspect, it is shown that the normative structure of the disciplinary liability of state employees is an arranged set, but does not make a system for the lack of autonomy signs. The approach according to which the term "system" is used to refer to normative constructions that are not systems in their characteristics is criticized. In particular, the incorrect use of the phrase "administrative penalties system" in the scientific literature is indicated. It is represented that the set of administrative penalties is not separated from the external environment, which the institution of administrative responsibility as a whole acts for them; for the implementation of administrative penalties, it is necessary to use a number of regulatory structures, especially procedural ones, which are also components of the administrative responsibility institution; in the set of administrative penalties, there is no integrative feature different from the ones of each individual penalty. The list of administrative penalties is represented as an arranged set, nevertheless, arrangement here is shown only in their concentrated, orderly placement in the text of the corresponding normative legal act. Considering the normative structure of criminal liability, it is concluded that such responsibility from the point of view of a systematic approach is an over-industry formation, since it consists of the norms that form criminal law, criminal procedure law and criminal enforcement law. But these normative formations in the modern theory of law have the status of independent law branches. ; Статья посвящена проблемам использования системного подхода в исследованиях в сфере юридической ответственности. За основу взято понимание системности права как объективного объединения (соединения) по содержательным характеристикам определенных правовых частей в структурно упорядоченное целостное единство, которое имеет относительную самостоятельность, стойкость и автономность функционирования. С позиций признаков системности права детально рассмотрена нормативная конструкция административной ответственности физических лиц по Кодексу Украины об административных правонарушениях. Обосновано вывод о том, что институт административной ответственности представляет собой систему в ее классическом понимании и является составляющей системы более высокого порядка, а именно отрасли административного права. В отличие от физических лиц, нормативные конструкции административной ответственности юридических лиц, хотя они и концептуально подобны, не имеют признаков системы в силу функциональной ограниченности и отсутствия у них признаков автономности. Соответствующие нормативные конструкции обслуживают узкие, специфические сферы общественных отношений. Такие конструкции существуют в банковском законодательстве, законодательстве о защите экономической конкуренции, градостроительном, экологическом, земельном и других отраслях законодательства. В сравнительном аспекте показано, что нормативная конструкция дисциплинарной ответственности государственных служащих является упорядоченной совокупностью, но не образует системы в виду отсутствия у нее признаков автономности. Подвергнут критике подход, в соответствии с которым термин «система» используется для обозначения нормативных конструкций, которые по своим характеристикам не являются системами. В частности указано на некорректность использования в научной литературе словосочетания «система административных взысканий». Показано, что совокупность административных взысканий не отделена от внешней среды, которой для них выступает институт административной ответственности в целом; для реализации административных взысканий необходимо задействовать целый ряд нормативных конструкций, прежде всего процессуальных, которые также являются составляющими института административной ответственности; в совокупности административных взысканий отсутствует интегративное качество, отличное от качеств каждого отдельного взыскания. Перечень административных взысканий представляет собой упорядоченную совокупность, однако упорядоченность здесь проявляется только в их концентрированном, упорядоченном размещении в тексте соответствующего нормативно-правового акта. Рассматривая нормативную конструкцию уголовной ответственности, сделан вывод о том, что такая ответственность с точки зрения системного подхода является надотраслевым образованием, поскольку состоит из норм, которые образуют уголовное право, уголовно-процессуальное право и уголовно-исполнительное право. Но эти нормативные образования в современной теории права имеют статус самостоятельных отраслей права. ; Статтю присвячено проблемам використання системного підходу у дослідженнях у сфері юридичної відповідальності. За основу узято розуміння системності права як об'єктивного об'єднання (з'єднання) за змістовними ознаками певних правових частин у структурно впорядковану цілісну єдність, яка має відносну самостійність, стійкість та автономність функціонування. З позиції ознак системності права детально розглянуто нормативну конструкцію адміністративної відповідальності фізичних осіб за Кодексом України про адміністративні правопорушення. Обгрунтовано висновок про те, що інститут адміністративної відповідальності представляє собою систему у її класичному розумінні і є складовою системи більш високого порядку, а саме галузі адміністративного права. На відміну від фізичних осіб, нормативні конструкції адміністративної відповідальності юридичних осіб, хоча вони і концептуально подібні адміністративній відповідальності фізичних осіб, не мають ознак системи в силу функціональної обмеженості та відсутності у них ознаки автономності. Відповідні нормативні конструкції обслуговують вузькі, специфічні сфери суспільних відносин. Такі конструкції існують у банківському законодавстві, законодавстві про захист економічної конкуренції, містобудівному, екологічному, земельному та інших галузях законодавства. В аспекті порівняння показано, що нормативна конструкція дисциплінарної відповідальності державних службовців є впорядкованою сукупністю але не утворює системи з огляду на відсутність у неї ознаки автономності. Піддано критиці підхід, згідно якого термін «система» використовується для позначення нормативних конструкцій, які за своїми характеристиками не є системами. Зокрема вказано на некоректність використання у науковій літературі терміну «система адміністративних стягнень». Показано, що сукупність адміністративних стягнень не відмежована від зовнішнього середовища, яким для них виступає інститут адміністративної відповідальності в цілому; для реалізації адміністративних стягнень необхідно задіяти цілу низку нормативних конструкцій, насамперед процесуальних, які також є складовою інституту адміністративної відповідальності; у сукупності адміністративних стягнень відсутня інтегративна якість, відмінна від якостей кожного окремого стягнення. Перелік адміністративних стягнень представляє собою впорядковану сукупність, але впорядкованість тут проявляється лише у їх концентрованому, впорядкованому розташуванні у тексті відповідного нормативно-правового акту. Розглядаючи нормативну конструкцію кримінальної відповідальності зроблено висновок про те, що така відповідальність з точки зору системного підходу є надгалузевим утворенням, оскільки складається із норм, які утворюють кримінальне право, кримінально-процесуальне право та кримінально-виконавче право. Але ці нормативні утворення з точки зору сучасної теорії права мають статус самостійних галузей права.
Доводиться злободенність боротьби з корупцією в Україні. Обґрунтовується доцільність використання системного підходу у реалізації заходів антикорупційного комплаєнсу. Розкривається зміст та послідовність етапів системного аналізу цієї діяльності. ; Обращается внимание на актуальность борьбы с коррупцией в Украине. Обосновывается целесообразность использования системного подхода в реализации мер антикоррупционного комплаенса. Раскрывается содержание и последовательность системного анализа этой деятельности. ; The article points to the topicality of the phenomenon of corruption in Ukraine. Substantiates the feasibility of using a systematic approach in the implementation of anti-corruption compliance measures. The content and sequence of system analysis of this activity.Anticorruption compliance it is possible to determine as aprophylaxis of corruption offences within the limits of currentthe systems is perspective. Measures of anticorruptionare the function of subjects of private sphere. Sequence of analysis of the systems of measures of anticorruption compliance. At first carry out preparatory procedures of formal characteroutline the aim of the investigated subject of private sphere, his setting and function, borders and surroundings, formulate a problem, context of her consideration, determine the point of view of analyst, aim and task of analysis of the systems.Farther carry out collection and working of information about the system. Conduct four types of analysis. Historical – set the genetic aspect of the system. In morphological set elements and structure, find out conformities to law of connections of elements of the system and degree of her complication. Functional analysis and adapting activity. Farther carry out informative description of the system. Lay out information about properties of information of the system, her informative streams.The analysis of the systems of measures of anticorruption compliance allows to design corruption risks and corruption processes. A design allows evidently to show functioning of the system, processes in the system.
The article is devoted to analysis of the system as a notion as well, as the essence of the systematic approach to lawmaking. The author has determined the main components of legal relations in the field of public service and its functions. Based on this, he has revealed the specificity of its implementation in the process of adaptation of national legislation to EU legislation in the field of public service. ; В статье проанализировано понятие системы, раскрыта сущность системного подхода в законотворчестве. На основе анализа составляющих правоотношений в сфере публичной службы и функций последней определена специфика реализации системного подхода в процессе адаптации национального законодательства к законодательству Европейского Союза в сфере публичной службы. ; У статті проаналізовано поняття системи, розглянуто сутність системного підходу в законотворчості. На основі аналізу складників правовідносин у сфері публічної служби та функцій останньої визначено специфіку реалізації системного підходу у процесі адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу у сфері публічної служби.
The article analyzes the main trends of cyberspace development and identifies related cyber security issues at the global and national levels, in particular in the context of security of critical infrastructure, the emergence of the Internet of Things, and more. The results of the study identified possible ways to solve the problems and increase the effectiveness of cybersecurity. Emphasis is placed on the relevance of Ukraine to the issues of cyber defense of civilian nuclear facilities and other critical infrastructure. The lack of competitive domestic solutions in the market forces the use of imported analogues of hardware and software. A system of cyber threats, indicating their sources and the content of the destructive action, has been developed. It is substantiated that rapid information, the scale of the potential consequences of cybercrime, the lack of cyber security of critical infrastructure and the risks associated with the development of psychological Internet addiction require national governments and the international community to pay serious attention to the development of cybersecurity systems. The first steps in this direction should include the development of the necessary legal framework and the improvement of the efficiency of the work of the respective institutional structures, taking into account foreign experience in this field. At the global level, given that not all cyber-attacks are subject to existing international cybercrime mechanisms, it is important for cybersecurity to ensure that states are not obliged to act in cyberspace to damage other information systems, processes and resources. the state, critical infrastructure, etc., for the sake of undermining the political, economic and social systems, massive psychological treatment of the population, which are capable of destabilizing the life of society and the state and you. ; У статті проаналізовано основні тенденції розвитку кіберпростору, а також визначені актуальні проблеми забезпечення кібербезпеки на глобальному та національному рівнях, зокрема у контексті забезпечення безпеки об'єктів критичної інфраструктури, становлення Інтернету речей тощо. За результатами дослідження визначені можливі шляхи вирішення відповідних проблем і підвищення ефективності забезпечення кібербезпеки. Акцентована увага на актуальності для України питань кіберзахисту цивільних ядерних об'єктів та інших об'єктів критичної інфраструктури. Відсутність конкурентоспроможних вітчизняних рішень на ринку змушує використовувати імпортні аналоги обладнання та програмного забезпечення. Розроблено систему кібернетичних загроз із зазначенням їхніх джерел і змісту руйнівної дії. Обґрунтовано, що швидка інформатизація, масштаби потенційних наслідків злочинів у кіберпросторі, недостатня кіберзахищеність об'єктів критичної інфраструктури та ризики, пов'язані з розвитком психологічної Інтернет-залежності, вимагають від національних урядів і міжнародної спільноти серйозної уваги до розвитку систем кібербезпеки на національному та глобальному рівнях. Першочергові кроки в цьому напрямку повинні передбачати розробку необхідної нормативно-правової бази та підвищення ефективності роботи відповідних інституційних структур з урахуванням зарубіжного досвіду в цій сфері. На глобальному рівні, з огляду на те, що не всі кі-бератаки підпадають під дію міжнародних механізмів протидії кіберзлочинам, для забезпечення кібербезпе-ки важливо передбачити зобов'язання держав не вдаватися у кіберпросторі до дій, метою яких є завдання збитків інформаційним системам, процесам і ресурсам іншої держави, критичній інфраструктурі тощо, заради здійснення підриву політичної, економічної й соціальної систем, масованої психологічної обробки населення, що здатні дестабілізувати життєдіяльність суспільства й держави.
The article deals with the problems that are associated with vector changes in international relations and existing approaches regarding the unleashing of modern and subsequent problems in international politics due to the "clash of civilizations". The points of view on this problem are given by researchers from both the West and the East, who are trying to analyze these changes and based on this analysis their views on the further development of international relations are considered. It should be noted that their views are divided. Thus, a linear, historical school asserts that Western civilization is a universal civilization that is perceived by all humanity, that is, its culture is perceived, the type of social relations and ways of exercising political power. The facts are presented and analyzed, which testify in favor of the concept of the "clash of civilizations". However, they replace the concept of "clash of civilizations" with cycles in which the economy plays a significant role; the point of view ofthose who defend the correctness of the systems approach is also given. It is said about the possibility of transferring the center of international relations from the West to the East, taking into account the role of the "third world", its development and opportunities, due to the reforms that are taking place there, but taking into account sociocultural traditions. ; У статті розглядаються проблеми, які пов'язані із векторними змінами міжнародних відносин та існуючих підходів щодо розв'язання існуючих і майбутніх проблем у міжнародній політиці в силу "зіткнення цивілізацій". Наводяться точки зору на цю проблему дослідників як Заходу, так і Сходу, які роблять спробу піддати аналізу ці зміни, аналізуються їх погляди на майбутнє світу і, головне, їх погляди розділилися щодо цивілізаційного розвитку і характеру міжнародних відносин. Так, лінійна, історицистична школа стверджує, що Західна цивілізація – універсальна цивілізація, яка прийнятна всьому людству, тобто прийнятні її культура, тип суспільних відносин і засоби здійснення політичної влади. Наводяться та аналізуються факти, які свідчать на користь концепції "зіткнення цивілізацій". Проте концепцію "зіткнення цивілізацій" вони замінюють циклами, в яких неабияку роль відіграє економіка; наводиться точка зору і тих, які доводять правильність системного підходу. Говориться про можливість переносу центру міжнародних відносин із Заходу на Схід із урахуванням ролі "третього світу", його розвитку і можливостей, унаслідок реформ, які там відбуваються, але з урахуванням соціокультурних традицій.
Relevance. The diversity and complexity of the problems currently existing in the water sector of Ukraine, in particular in the irrigation and drainage sector, the need to adapt the agrarian sector to the current conditions of market and natural environment requires extensive use of the methods of system analysis in carrying out research to determine the ways of solving these problems and strategic directions of sustainable development. The purpose of the research is to analyze the trends of the current stage of the functioning of the irrigation and drainage systems of Ukraine with the use of methods of system analysis and the establishment of basic regularities of the functioning of reclamation systems. The article analyzes the use of methods of system analysis in studying the trends and problems that exist in the irrigation and drainage sector in Ukraine. The basic concepts and regularities of the theory of systems and system analysis, which are decisive for the management of techno-technological and socio-economic objects of management in land reclamation, are revealed. The main factors of development and specificity of the existence of reclamation systems at the present stage are investigated and analyzed and the main regularities of their functioning are established. The current stage in the development of land reclamation agriculture in Ukraine is exacerbated by a number of global geopolitical challenges and requires a scientifically sound approach to the development and implementation of well-considered measures to build the capacity of existing irrigation and drainage systems. Conclusions. The current stage in the development of land reclamation agriculture in Ukraine is exacerbated by global geopolitical challenges and requires a scientifically sound approach to the development and implementation of prudent measures to build the capacity of existing irrigation and drainage systems. Application in the research of system analysis enables to ensure the harmonized existence of all components of the reclamation system and to establish a number of regularities of their functioning for further development. A radical change requires a mechanism for managing water resources and land reclamation, improving the legislative and normative-methodological basis, and creating conditions for attracting investment for restoration and modernization of engineering infrastructure in order to achieve sustainable development of the agrarian sector of Ukraine's economy. ; У статті проаналізовано використання методів системного аналізу при дослідженні тенденцій та проблем, що існують у секторі зрошення та дренажу України. Розкрито основні поняття та закономірності теорії систем та системного аналізу, що мають вирішальне значення для управління техніко-технологічними та соціально-економічними об'єктами господарювання в меліорації. Досліджено та проаналізовано основні чинники розвитку і специфіка існування меліоративних систем на сучасному етапі та встановлено основні закономірності їх функціонування. Нинішній етап розвитку меліоративного землеробства в Україні загострюється рядом глобальних геополітичних викликів та потребує науково обгрунтованого підходу до розробки і впровадження виважених заходів з нарощування потенціалу існуючих зрошувальних та дренажних систем. Застосування в дослідженнях системного аналізу дає змогу обґрунтувати необхідність комплексного підходу до використання механізмів, що забезпечують узгоджене існування всіх складових елементів меліоративної системи та встановити низку закономірностей їх функціонування. Встановлено, що радикальних змін потребує механізм управління водними ресурсами і меліорацією земель, удосконалення законодавчої і нормативно-методичної бази та створення умов для залучення інвестицій на відновлення і модернізацію інженерної інфраструктури для досягнення сталого розвитку аграрного сектора економіки України.
In article the research of a problem in Ukraine on mezolevel is carried out. Is proved, that the municipal power of Ukraine is technically backward sector of economy with many problems, which recently essentially have become aggravated. Among the fundamental factors of such problems the essential place borrows low energy efficiency. Absence of the investments in branch has resulted in significant deterioration of a technical condition of a fixed capital, increase of an accident rate of objects of a housing and municipal services, increase of specific and unproductive expenses material and power resources. The unsatisfactory modern condition of municipal power is predetermined also by imperfection of system energy consumption, in particular by lack of systems regulation, and also imperfection of existing building designs.The carried out comparative researches of a situation with energy savings and energy efficiency in Ukraine and Zaporozhye area. Is proved, that by the basic reason of an inefficiency use of heat in the Zaporozhye area is losses of heat in networks. Offered such measures on improvement of a situation with energy savings in the Zaporozhye region: modernization of networks supply by a heat in Zaporozhye, other cities and areas of area with the purpose of decrease of losses; development of the projects termomodernization of objects of the municipal property and budget sphere; optimization of tariff politics; optimization of system of the grants and grants in payment of services. ; У статті проведено дослідження проблеми енергоефективності в України на мезорівні. Доведено, що комунальна енергетика України є технічно відсталим сектором економіки з багатьма проблемами, які останнім часом суттєво загострилися. Серед фундаментальних чинників таких проблем чільне місце посідає низька енергоефективність. Відсутність інвестицій у галузь призвела до значного погіршення технічного стану основних фондів, підвищення аварійності об'єктів житлово-комунального господарства, збільшення питомих і непродуктивних витрат матеріальних та енергетичних ресурсів. Незадовільний сучасний стан муніципальної енергетики зумовлюється також недосконалістю системи енергоспоживання, зокрема нестачею або практичною відсутністю індивідуальних засобів обліку та систем регулювання, а також недосконалістю існуючих будівельних конструкцій.Проведені порівняльні дослідження ситуації з енергозбереженням та енергоефективністю в Україні та Запорізькій області. Доведено, основною причиною неефективності використання тепла у Запорізькій області є втрати тепла у мережах. Запропоновані такі заходи щодо покращення ситуації з енергозбереженням у Запорізькому регіоні: модернізація мереж теплопостачання у м.Запоріжжі, інших містах та районах області з метою зниження втрат; розробка проектів термомодернізації об'єктів комунальної власності та бюджетної сфери з використанням сучасних технологій; оптимізація тарифної політики; оптимізації системи дотацій і субсидій в оплаті послуг.
In article the research of a problem in Ukraine on mezolevel is carried out. Is proved, that the municipal power of Ukraine is technically backward sector of economy with many problems, which recently essentially have become aggravated. Among the fundamental factors of such problems the essential place borrows low energy efficiency. Absence of the investments in branch has resulted in significant deterioration of a technical condition of a fixed capital, increase of an accident rate of objects of a housing and municipal services, increase of specific and unproductive expenses material and power resources. The unsatisfactory modern condition of municipal power is predetermined also by imperfection of system energy consumption, in particular by lack of systems regulation, and also imperfection of existing building designs.The carried out comparative researches of a situation with energy savings and energy efficiency in Ukraine and Zaporozhye area. Is proved, that by the basic reason of an inefficiency use of heat in the Zaporozhye area is losses of heat in networks. Offered such measures on improvement of a situation with energy savings in the Zaporozhye region: modernization of networks supply by a heat in Zaporozhye, other cities and areas of area with the purpose of decrease of losses; development of the projects termomodernization of objects of the municipal property and budget sphere; optimization of tariff politics; optimization of system of the grants and grants in payment of services. ; У статті проведено дослідження проблеми енергоефективності в України на мезорівні. Доведено, що комунальна енергетика України є технічно відсталим сектором економіки з багатьма проблемами, які останнім часом суттєво загострилися. Серед фундаментальних чинників таких проблем чільне місце посідає низька енергоефективність. Відсутність інвестицій у галузь призвела до значного погіршення технічного стану основних фондів, підвищення аварійності об'єктів житлово-комунального господарства, збільшення питомих і непродуктивних витрат матеріальних та енергетичних ресурсів. Незадовільний сучасний стан муніципальної енергетики зумовлюється також недосконалістю системи енергоспоживання, зокрема нестачею або практичною відсутністю індивідуальних засобів обліку та систем регулювання, а також недосконалістю існуючих будівельних конструкцій.Проведені порівняльні дослідження ситуації з енергозбереженням та енергоефективністю в Україні та Запорізькій області. Доведено, основною причиною неефективності використання тепла у Запорізькій області є втрати тепла у мережах. Запропоновані такі заходи щодо покращення ситуації з енергозбереженням у Запорізькому регіоні: модернізація мереж теплопостачання у м.Запоріжжі, інших містах та районах області з метою зниження втрат; розробка проектів термомодернізації об'єктів комунальної власності та бюджетної сфери з використанням сучасних технологій; оптимізація тарифної політики; оптимізації системи дотацій і субсидій в оплаті послуг.
The article discusses the implementation of operational standards adopted in the armies of NATO member states for use in defense reform in Ukraine.The defense reform, which is being implemented inUkraine, aims to acquire the necessary level of capabilities by the defense forces to fulfill its assigned state defense tasks and to effectively respond to military threats in accordance with NATO principles and standards.In the article, based on the systematic approach, the proposals on rational planning and organization of defense reform inUkraineare substantiated, in order to increase its effectiveness.The analysis shows that in Ukraine, a certain system of implementation of the Strategic Defense Bulletin and the Defense Reform Plan of the relevant events is organized and functioning. Coordination, monitoring and evaluation of defense reform is carried out by the Committee for Reforms of the Ministry of Defense ofUkraine, which sees some miscalculations. One of the ways to eliminate them during defense reform is based on the application of the systemic approach. When planning the development of the capabilities of the Armed Forces of Ukraine and other components of the defense forces, it is necessary to systematically solve a number of specific tasks:- clearly define the constituent elements of this system of function, tasks, key parameters, quantitative and qualitative composition;- to form a functional model of the future system;- to substantiate the ways of maintenance of optimal parameters of the system and their effective adaptation to changes in the military-strategic situation.At the same time, it should be borne in mind that military management based on NATO standards is significantly different from that adopted in the Armed Forces of Ukraine, especially as regards the organizational and staff structure of their headquarters of all levels.The scale of modern military threats from the RF forces to bring the Ukrainian defense system, all its elements, to the requirements of NATO standards, for which, besides the improvement of legislation, it is recommended to improve the effectiveness of planning and organizing defense reform through targeted training of its personnel, formation in the structure of the Military Forces of the Armed Forces of Ukraine the relevant units (NATO's prototype – J -7) designed to develop guidance documents on the preparation and use of forces (forces). ; В статье рассмотрены варианты внедрения оперативных стандартов, принятые в армиях государств-членов НАТО для использования при проведении оборонной реформы в Украине.Оборонная реформа, которая реализуется в Украине, имеет целью приобретения силами обороны необходимого уровня возможностей для выполнения поставленных им заданий по обороне государства и эффективного реагирования на военные угрозы в соответствии с принципами и стандартами НАТО.В статье, на основе системного подхода, обоснованы предложения по рациональному планированию и организации оборонной реформы в Украине, с целью повышения её эффективности.Анализ показывает, что в Украине организована и функционирует определенная система реализации запланированных Стратегическим оборонным бюллетенем и Планом оборонной реформы соответствующих мероприятий. Координацию, мониторинг и оценку оборонной реформы осуществляет Комитет реформ Министерства обороны Украины, в работе которого усматриваются некоторые просчеты. Один из путей их устранения во время оборонной реформы основан на применении системного подхода. При планировании развития возможностей Вооруженных Сил Украины и других составляющих сил обороны необходимо системно решить ряд частных задач:- четко определить составные элементы данной системы ‑ функции, задания, ключевые параметры, количественно-качественный состав;- сформировать функциональную модель будущей системы;- обосновать пути поддержания оптимальных параметров системы и эффективной их адаптации к изменениям военно-стратегической обстановки.При этом нужно учитывать, что военное управление на основе стандартов НАТО существенно отличается от принятого в Вооруженных Силах Украины, особенно относительно организационно-штатной структуры их штабов всех уровней.Масштабы современных военных угроз со стороны РФ вынуждают привести систему обороны Украины, все ее элементы, к требованиям стандартов НАТО, для чего, кроме усовершенствования законодательства, рекомендуется улучшить эффективность планирования и организации оборонной реформы путем целенаправленного обучения ее персонала, формирования в структуре ГШ Вооруженных Сил Украины соответствующих подразделений (в НАТО прототип ‑ J-7), предназначенных для разработки руководящих документов относительно подготовки и применения войск (сил). ; Розглянуто варіанти сучасних підходів щодо впровадження в ході проведення оборонної реформи в Україні оперативних стандартів, прийнятих в арміях держав-членів НАТО.
У статті досліджуються передумови створення Державного бюро розслідувань. Акцентується увага на діяльності пов'язаної із взаємодією Державного бюро розслідувань з іншими органами державної влади. Розглядаються основні засади організації та діяльності Державного бюро розслідувань. Аналізуються словникові та наукові погляди на формування поняття «взаємодія». Здійснено на міжгалузеве спрямування формування зазначеного поняття. Акцентовано увагу, що до дослідження феномену взаємодії ДБР з іншими державними органами доцільно і необхідно застосувати системний підхід, який вимагає, щоб це складне явище розглядалося у сукупності взаємопов'язаних та взаємообумовлених компонентів. З позицій цього підходу взаємодію ДБР з іншими державними органами можливо розглядати у широкому й вузькому розуміннях. Зазначено, що мета взаємодії ДБР з іншими органами державної влади зумовлена самим статусом ДБР, метою його діяльності та відповідними завданнями. Розглянуто завдання ДБР пов'язані із запобіганням, виявленням, припиненням, розкриттям і розслідуванням злочинів. Зазначено, що ДБР взаємодіє з іншими правоохоронними органами, а саме: органами прокуратури, внутрішніх справ, органами Національної поліції, НАБУ, СБУ, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу), іншими державними органами, які відповідно до закону, здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Акцентовано увагу на недоліках у правовому забезпеченні взаємодії ДБР з іншими державними органами. Надано авторські пропозиції усунення недоліків у цьому напрямі. ; The article examines the preconditions for the establishment of the State Bureau of Investigation. Emphasis is placed on activities related to the interaction of the State Bureau of Investigation with other public authorities. The basic principles of organization and activity of the State Bureau of Investigation are considered. Vocabulary and scientific views on the formation of the concept of "interaction" are analyzed. The formation of this concept is carried out in the intersectoral direction. It is emphasized that to study the phenomenon of interaction of DBI with other government agencies, it is appropriate and necessary to apply a systematic approach, which requires that this complex phenomenon be considered in a set of interconnected and interdependent components. From the standpoint of this approach, the interaction of the DBI with other government agencies can be considered in a broad and narrow sense. It is noted that the purpose of the DBI's interaction with other public authorities is determined by the DBI's status, the purpose of its activities and the relevant tasks. The tasks of the DBI related to the prevention, detection, cessation, detection and investigation of crimes are considered. It is noted that the DBI interacts with other law enforcement agencies, namely: prosecutors, internal affairs, National Police, NABU, SBU, the central executive body that ensures the formation and implementation of state tax and customs policy, the central executive body that implements state policy in the field of prevention and counteraction to legalization (laundering) of proceeds from crime or terrorist financing (specially authorized executive body for financial monitoring), other state bodies that, in accordance with the law, carry out operational and investigative activities. Emphasis is placed on the shortcomings in the legal support of the DBI's interaction with other state bodies. Author's suggestions for eliminating shortcomings in this direction are given.
Обґрунтовано, що систему місцевого самоврядування слід розглядати не як сукупність окремих елементів, а як сукупність територіальних громад, що в свою чергу складаються з набору елементів. Зазначено, що приватний сектор слід розглядати як елемент територіальної громади, адже він забезпечує громаду робочими місцями та поповнює бюджет, а також створює додаткові можливості для громади, зокрема, щодо залучення ресурсів в процесі реалізації стратегії розвитку. Доведено, що в соціальній та культурній сферах максимальний ефект в контексті надання послуг може забезпечити громадський сектор, запорукою при цьому виступають: добровільність об'єднання, неприбутковий характер діяльності, особиста зацікавленість у вирішенні проблем. З'ясовано, що становлення громадського сектору як перспективного елементу територіальної громади вимагає підтримки держави, причому не традиційним шляхом фінансуванні статутної діяльності, а шляхом делегування повноважень. Розкрито специфіку сприйняття органів самоорганізації населення як громадських об'єднань, при цьому нівелюється їхня роль в якості органу публічної влади, що дозволяє їм вирішувати питання місцевого значення. Виявлено, що успішною та спроможною територіальна громада може бути лише за умови участі всіх секторів як в процесі прийняття спільних рішень, так і в процесі їхнього втілення в життя. Причому відповідальність за ефективну взаємодію всіх секторів громади слід покласти на місцеву владу. Встановлено, що в умовах територіальної реформи, категорія територіальної громади так само як категорія об'єднана територіальна громада потребують адекватного визначення й закріплення в нормативно-правовій базі. ; The feature of local governments system is absence of an extensive nationwide structure, in contrast to the system of state government. This stipulates the specific's research when it should not be viewed as a set of individual elements, but as a collection of communities, which in turn consist of a set of elements. It is determined that despite the lack of attention to the private ...
Recently, a number of important normative and legal documents on securityand defense policy have been adopted in Ukraine, and the course of the state on Europeanintegration and rapprochement with NATO military structures has been defined. In the context ofthe above, the transformational processes in the system of military education of Ukraine at thepresent time have to be directed at considering the best world experience on the didactic basis ofmilitary specialists training. ; В статье рассматривается проблема системного подхода к подготовке военныхспециалистов с высшим образованием тактического уровня. Показывается актуальностьисследования данной проблемы, обусловлена политикой государства по реформированиюсектора безопасности и обороны, укрепления обороноспособности Вооруженных СилУкраины. Анализируются исторические и современные аспектии теоретической иприкладной дидактики подготовки офицерских кадров. Обосновываются основныенаправления корректировки составляющих дидактического процесса в подготовке военныхспециалистов в высших военных учебных заведениях Украины. ; В статті розглядається проблема системного підходу до підготовки військовихфахівців з вищою освітою тактичного рівня. Показується актуальність дослідження даноїпроблеми, що зумовлена політикою держави з реформування сектору безпеки та оборони,зміцнення обороноздатності Збройних Сил України. Аналізуються історичні та сучасніаспектиі теоретичної та прикладної дидактики підготовки офіцерських кадрів.Обґрунтовуються основні напрями коригування складових дидактичного процесу впідготовці військових фахівців у вищих військових навчальних закладах України.
