У статті здійснюється аналіз наукових уявлень стосовно розвитку інформаційних та комунікативних технологій, а також розвитку наукового знання та його значення як ресурсу соціального контролю в соціально-економічній діяльності. Аргументовано значення наукових знань як ключового ресурсу виробничого процесу, фактора соціальної інтеграції та конкурентоспроможності у прийнятті управлінських рішень у політичній та економічній сфері суспільства.Ключові слова: соціальний контроль, знання, праця, суспільство знань, соціальна нерівність, соціальна інтеграція.В статье осуществляется анализ научных представлений о развитии информационных и коммуникационных технологий, а также развитии научного знания и его значения как ресурса социального контроля в социально-экономической деятельности. Аргументировано значение научных знаний как важного ресурса производственного процесса, фактора социальной интеграции и конкурентного ресурса принятия управленческих решений в политической и экономической сфере общества.Ключевые слова: социальный контроль, знания, труд, общество знаний, социальное неравенство, социальная интеграция.The analysis of scientific concepts of development of information and communication technologies, as well as the development of scientific knowledge and its importance as a resource for social control in socio-economic activities. It argued the value of scientific knowledge as an important resource of the production process, a factor of social integration and competitive resource management decision-making in political and economic spheres of societyis presented in the article.Keywords: social control, knowledge, labor, knowledge society, social inequality, social integration.
Liberalism and neo-liberalism considered as two fundamental ideologies of the present, which review the state from the perspective of its unproductive influence on society. The state as the centralizing power in these ideologies often appears as a totalitarian monster that restricts market competition, adversely affects human rights, in every way attempts to usurp administrative resources and create different monopolies. All these phenomena estimated in liberal ideology as an inevitable social evil. That is why the topic of deconstruction of state power in the liberal ideological discourse often actualized.The nexus paradigm common to liberalism shared by neoliberalism, whose theorists are looking at the state as a tool for securing the privileges of those social groups that are already at the highest hierarchical levels in the stratification system.In Ukraine, we do not have to deal with a similar liberal and neo-liberal consistency, since the tendencies in the state genesis not so much related to a market economy and a democratic society, but to feudal renovations. The latter determine the reverse of the deconcentration and decentralization of the growth of the power resource, which the state tries to increase, if not reduce, when it is possible.However, in many aspects from a scientific point of view, there is reason to speak about the crisis of statehood due to the reduction of social efficiency of state power. This reduced efficiency for the society manifested in the substantial criminalization of the ruling elites, unproductive consumption, corruption practices, multiple theft and misuse of budget funds, low effectiveness of assistance to socially vulnerable groups of the population.For Ukrainian sociology, the very formation of the problem of state deconstruction seems, although premature, but quite possible in connection with the breakthrough crisis events that may arise due to regional separatism, the inability to pay debt, the growth of corruption to a level that would lead to the delegitimization of the state increasing centrifugal tendencies. The above gives grounds to assert that the problem of crisis and deconstruction of the state is now a terra incognita for Ukrainian sociology and may therefore be considered as an interesting subject of analytical research. ; Либерализм и неолиберализм можно считать двумя основополагающими идеологиями современности, которые рассматривают государство с точки зрения его непроизводительного влияния на общество. Государство, как властная централизующего сила в указанных идеологиях, часто выступает в роли тоталитарного монстра, ограничивающего рыночную конкуренцию, наступающего на права человека, пытающегося различными образами узурпировать административные ресурсы и создавать монополии. Все указанные явления оцениваются в либеральной идеологии как неизбежное социальное зло. Именно поэтому в либеральном идеологическом дискурсе часто актуализируется тема деконструкции государственной власти.Совместную парадигму либерализма возражения разделяет неолиберализм, теоретики которого смотрят на государство как на инструмент обеспечения привилегий тех социальных групп, которые уже находятся на самых высоких иерархических уровнях в системе стратификации.В Украине не приходится иметь дело с подобной либеральной и неолиберальной последовательностью, поскольку тенденции генезиса государственности являются связанными не столько с рыночной экономикой и демократическим обществом, сколько с феодальной реновацией. Последние обусловливают обратные по деконцентрации и децентрализации процессы роста властного ресурса, который государство пытается при случае увеличивать, а не уменьшать.Однако во многих аспектах, с научной точки зрения, есть основания говорить о кризисе государственности из-за снижения социальной эффективности государственной власти. Эта сниженная эффективность для общества оказывается в существенной криминализованости властных элит, непродуктивном потреблении, коррупционных практиках, множественных хищениях и нецелевом использовании бюджетных средств, низкой эффективности помощи социально незащищенным слоям населения.Для украинской социологии сама постановка проблемы деконструкции государства выглядит хотя и преждевременной, но вполне возможной в связи с переломными кризисными событиями, которые могут возникнуть из-за регионального сепаратизма, невозможности уплаты долговых обязательств, роста коррупции до уровня, который повлечет делегитимизацию государства с ростом центробежных тенденций. Указанное дает основания утверждать, что проблема кризисности и деконструкции государства является сейчас terra incognita для украинской социологии и поэтому может считаться интересным предметом аналитических исследований. ; Лібералізм та неолібералізм можна вважати двома засадничими ідеологіями сучасності, які розглядають державу під кутом зору її непродуктивного впливу на суспільство. Держава як владна централізуюча сила в зазначених ідеологіях часто постає як тоталітарний монстр, який обмежує ринкову конкуренцію, наступає на права людини, всіляким чином намагається узурпувати адміністративні ресурси та створювати різні монополії. Всі зазначені явища оцінюються в ліберальній ідеології як неминуче соціальне зло. Саме тому в ліберальному ідеологічному дискурсі часто актуалізується тематика деконструкції державної влади. Спільну щодо лібералізму парадигму заперечення поділяє неолібералізм, теоретики якого дивляться на державу як інструмент забезпечення привілеїв тих соціальних груп, які вже перебувають на найвищих ієрархічних рівнях в системі стратифікації. В Україні нам не доводиться мати справу з подібною ліберальною та неоліберальною послідовністю, оскільки тенденції державогенезу є пов'язаними не стільки з ринковою економікою та демократичним суспільством, скільки з феодальними реноваціями. Останні зумовлюють зворотні щодо деконцентрації та децентралізації процеси зростання владного ресурсу, який держава намагається при нагоді збільшувати, а не зменшувати. Проте в багатьох аспектах, з наукової точки зору, є підстави вести мову про кризу державності через зниження соціальної ефективності державної влади. Ця знижена ефективність для суспільства виявляється в істотній криміналізованості владних еліт, непродуктивному споживанні, корупційних практиках, множинних розкраданнях та нецільових використаннях бюджетних коштів, низькій ефективності допомоги соціально-незахищеним верствам населення.Для української соціології сама постановка проблеми деконструкції держави виглядає хоча і передчасною, але цілком можливою у зв'язку зі зламними кризовими подіями, які можуть виникнути через регіональний сепаратизм, неможливість сплати боргових зобов'язань, зростання корупції до рівня, який спричинить делегітимізацію держави зі зростанням центробіжних тенденцій. Зазначене дає підстави стверджувати, що проблема кризовості та деконструкції держави є нині terra incognita для української соціології і тому може вважатися цікавим предметом аналітичних досліджень.
The article covers important role of public opinion in the process of formation of the Institute for Democratic Citizenship in Ukraine in terms of contemporary challenges. ; Статья освещает важную роль общественного мнения в процессе становления института демократической гражданственности в Украине в условиях современных вызовов. ; Стаття висвітлює важливу роль громадської думки у процесі становлення інституту демократичної громадянськості в Україні в умовах сучасних викликів.
У статті аналізується філософське підґрунтя проблеми корупції. Виводиться, що засади корупції також фундуються в ментальних характеристиках та світоглядних установах, які обумовлено культурою та історією. Досвід поляків, що мають близькі ментальні характеристики з українцями і загальні історичні паралелі, безцінний для України. Хабарництво і корупція мають не тільки економічний, але й моральний аспект. Основне завдання філософії полягає в тому, щоб усунути корупцію шляхом зміни стимулів, настанов, світоглядних орієнтирів. У довгостроковій перспективі стратегії боротьби з корупцією повинні підтримуватися моральним вихованням і зміцненням етичних принципів, що лежать в основі суспільства. ; An article the philosophical basis of the problem of corruption analyzed. This shows that the principles of corruption based on mental characteristics and philosophical attitudes conditioned by culture and history. The experience of Poles, who have close psychological characteristics with Ukrainians and common historical parallels, is invaluable for Ukraine. Bribery and corruption have not only an economic but also a moral aspect. The main task of philosophy is to eradicate corruption by changing incentives, stereotypes, ideological guidelines. In the long term, anti-corruption strategies it must be supported by moral education and the strengthening of the ethical principles that underlie society. Despite the difficulties, Ukraine has the potential to overcome corruption. The country rooted problem of corruption, bribery. The problems of corruption and bribery have been rooted in the country since the time of the Soviet Union. Corruption, in turn, causes a crisis of confidence in political power. Ukraine and Poland have a common Soviet heritage. In the Soviet regime, corruption permeated the whole system of society. The experience of the Poles is very important for Ukrainians. Poles have similar mental characteristics. Corruption is the use by government officials and representatives of state bodies of official rights and powers to illegally enriched, receive material and other benefits and benefits both in personal and group interests. The system of corruption is two-sided and works only in the component correlation: the one who gives the reward and the one who receives it. Corruption is a socio-political concept. It includes a set of interrelated problems. It should be noted that the level of corruption in the country is an important marker when choosing a country for investment. The low level of corruption in Poland is one of the reasons why well-known companies choose Poland as a place for doing business. Thus, corruption fits into the system of social relations that people create. Corruption is a product of social reality, so it countered with the help of a social control system. This system maintains a balance of interests. In the situation of modern Ukraine, social control can overcome corruption. It organized as a civil lever of influence and control of its own structures. This is possible only if citizens of Ukraine realize their own responsibility. As part of the fight against corruption in Poland, formed in 2006, the Central Bureau for Combating Corruption. In Poland, corruption is a social and criminal problem, and for corruption, criminal punishment follows. Imperfect institutional structures actually cause or contribute to corruption. Favorable ground for corruption – taxes and duties, government procurement, an institution of officials who distribute subsidies, benefits, medical or educational services, as well as licensing, uneven access to information and the like. Polish researcher А. Surdej notes that corruption thrives where the state perceived as a hostile organization, so people approve of corruption as a way to deceive and undermine the functioning of such a state. In the long term, anti-corruption strategies it must be supported by moral education and ethical principles. Appropriate policies and moral education in the end should solve the problem of corruption. Poland became the first country of the socialist bloc, which launched a peaceful dismantling of the socialist system. She has notable successes. Note that the fight against corruption must be multifaceted, so we must not forget about those mental and ideological institutions that provoke a person to corruption.
Сутність реклами в теорії Ж. Бодрійяра у трактуванні її як засобу масової інформації, який виключає можливість відповіді, що робить неможливим будь-який процес комунікативного обміну. Цей вид некомунікації має своєю метою соціальний контроль, маніпулювання особистістю і придушення свідомості людини.Представлено теоретичні основи формування концепції «суспільства споживання» та розкрито роль реклами у сучасному споживацькому дискурсі.Показано, що сучасні засоби масової комунікації інтенсивно впливають на соціум, виробляють хибну реальність і відчужують індивідів від соціальної дійсності. Розглянуто поняття «гіперреальність», що є сферою симуляції, де відбувається змішання екранних образів реальності, справжнього і телевізійного часу, приватного та публічного життя, внутрішнього і зовнішнього, справжнього соціального буття і удаваного простору, в результаті її важко відрізнити від реальності справжньої.Доведено, що у роботі «Система речей» Ж. Бодрійяр вказує, що сила реклами базується на вірі в неї масового споживача. Сутність цієї віри – у так званій «функції інфантильного обдаровування», яка створює у людини відчуття міфічної причетності, що має в даному контексті соціальний характер.
The article is focused on the problem of the essence, forms, methods and limits of social control in the Postmodern society. The article contains an analysis of the views of the most famous scientists who laid the foundations of modern understanding of social control, and the author's proposals for the application of such views in the XXI century society. The main thesis of this study is that modern social control is more insightful, subtle and comprehensive (primarily due to its greater manufacturability). Therefore, there is a real danger of losing freedom in the Postmodern society. The article emphasizes the importance for the political science of the XXI century of the works of the French philosopher Michel Foucault and the American sociologist Stanley Cohen on the essence of social control on the example of the concept of punitive city, which serves as a model of modern society of technological social control. The article contains an analysis of transformation of different models of social control with the corresponding characteristics of each model. The article analyzes the application of the categories introduced by Michel Foucault in the XXI century ("rank", "exam", "discipline") and focuses on the relevance of such categories. The article provides practical examples of "encroachment on liberty" (such as mass surveillance cameras and information databases) and the dissemination of more insightful social control in the field of criminal justice. Attention is paid to examples of the application of the concept of Net Widening in national criminal justice systems. Attention is also paid to the "crisis of the rehabilitation ideal", which occurred after the publication in 1971 of the work of the American sociologist Robert Martinson. The article concludes that freedom is a kind of power. Power is seen not as a negative category associated with coercion, but as a positive category associated with the unlimited realization of the human's will in the society, without harm to themselves and others. Therefore, from this point of view, the classical formal approach to social control as a natural consensus, which emerged from nowhere and from nowhere, should be taken critically. Modern society is a society of subtle and transparent, but at the same time rigid power, which does not tolerate the power of truly free people. The main conclusion of this study will be the aggravation of the issue of voluntary renunciation of freedom in favor of "security", or, better said, the combination of "security" with "comfort" in accordance with the requirements of a globalized consumer society. ; Стаття присвячена проблемі сутності, форм, методів та меж соціального контролю у суспільстві Постмодерну. Стаття містить аналіз поглядів найбільш відомих вчених, які заклали підвалини сучасного розуміння соціального контролю, та авторські пропозиції щодо застосування таких поглядів у суспільстві ХХІ століття. Головню тезою цього дослідження є те, що сучасний соціальний контроль є більш проникливим, тонким та всеосяжним (передусім в силу своєї більшої технологічності), а відтак існує реальна небезпека втрати свободи у суспільстві Постмодерну. У статті робиться наголос на важливості для політичної науки ХХІ століття праць французького філософа Мішеля Фуко та американського соціолога Стенлі Коена щодо сутності соціального контролю на прикладі концепції карального (пунітивного) міста, яке служить моделлю сучасного суспільства технологічного соціального контролю. У статті міститься аналіз трансформації моделей соціального контролю з відповідними характеристиками кожної моделі. Стаття аналізує питання застосування у ХХІ столітті категорій, запроваджених Мішелем Фуко («ранг», «іспит», «дисципліна») і фокусує увагу на актуальності таких категорій. У статті надаються практичні приклади «посягання на свободу» (як-то камери відеоспостереження, інформаційні бази даних, розширення типології та класифікації девіантів) та поширення більш проникливого соціального контролю у сфері кримінальної юстиції. Окрема увага приділена прикладам застосування концепції net widening у національних системах кримінальної юстиції. Окрема увага приділяється «кризі реабілітаційного ідеалу», що настала після публікації у 1971 році праці американського соціолога Роберта Мартінсона. Стаття містить висновок, що свобода – це влада. Влада не як негативна категорія, пов'язана з примусом, а як категорія позитивна, пов'язана з необмеженою реалізацією своєї волі у суспільстві таких же вільних людей, без шкоди для себе та оточуючих. Тому з цієї позиції класичний формальний підхід до соціального контролю як до природнього консенсусу, який з'явився невідомо як і невідомо звідки, має сприйматися критично. Сучасне суспільство – це суспільство тонкої, прозорої, проте водночас жорсткої влади, яка не толерує владу дійсно вільних людей. Головним висновком цього дослідження буде саме загострення проблематики добровільної відмови від свободи на користь «безпеки», або, краще сказати, поєднання «безпеки» з «комфортом» відповідно до вимог споживацького глобалізованого суспільства.
The article is focused on the problem of the essence, forms, methods and limits of social control in the Postmodern society. The article contains an analysis of the views of the most famous scientists who laid the foundations of modern understanding of social control, and the author's proposals for the application of such views in the XXI century society. The main thesis of this study is that modern social control is more insightful, subtle and comprehensive (primarily due to its greater manufacturability). Therefore, there is a real danger of losing freedom in the Postmodern society. The article emphasizes the importance for the political science of the XXI century of the works of the French philosopher Michel Foucault and the American sociologist Stanley Cohen on the essence of social control on the example of the concept of punitive city, which serves as a model of modern society of technological social control. The article contains an analysis of transformation of different models of social control with the corresponding characteristics of each model. The article analyzes the application of the categories introduced by Michel Foucault in the XXI century ("rank", "exam", "discipline") and focuses on the relevance of such categories. The article provides practical examples of "encroachment on liberty" (such as mass surveillance cameras and information databases) and the dissemination of more insightful social control in the field of criminal justice. Attention is paid to examples of the application of the concept of Net Widening in national criminal justice systems. Attention is also paid to the "crisis of the rehabilitation ideal", which occurred after the publication in 1971 of the work of the American sociologist Robert Martinson. The article concludes that freedom is a kind of power. Power is seen not as a negative category associated with coercion, but as a positive category associated with the unlimited realization of the human's will in the society, without harm to themselves and others. Therefore, from this point of view, the classical formal approach to social control as a natural consensus, which emerged from nowhere and from nowhere, should be taken critically. Modern society is a society of subtle and transparent, but at the same time rigid power, which does not tolerate the power of truly free people. The main conclusion of this study will be the aggravation of the issue of voluntary renunciation of freedom in favor of "security", or, better said, the combination of "security" with "comfort" in accordance with the requirements of a globalized consumer society. ; Стаття присвячена проблемі сутності, форм, методів та меж соціального контролю у суспільстві Постмодерну. Стаття містить аналіз поглядів найбільш відомих вчених, які заклали підвалини сучасного розуміння соціального контролю, та авторські пропозиції щодо застосування таких поглядів у суспільстві ХХІ століття. Головню тезою цього дослідження є те, що сучасний соціальний контроль є більш проникливим, тонким та всеосяжним (передусім в силу своєї більшої технологічності), а відтак існує реальна небезпека втрати свободи у суспільстві Постмодерну. У статті робиться наголос на важливості для політичної науки ХХІ століття праць французького філософа Мішеля Фуко та американського соціолога Стенлі Коена щодо сутності соціального контролю на прикладі концепції карального (пунітивного) міста, яке служить моделлю сучасного суспільства технологічного соціального контролю. У статті міститься аналіз трансформації моделей соціального контролю з відповідними характеристиками кожної моделі. Стаття аналізує питання застосування у ХХІ столітті категорій, запроваджених Мішелем Фуко («ранг», «іспит», «дисципліна») і фокусує увагу на актуальності таких категорій. У статті надаються практичні приклади «посягання на свободу» (як-то камери відеоспостереження, інформаційні бази даних, розширення типології та класифікації девіантів) та поширення більш проникливого соціального контролю у сфері кримінальної юстиції. Окрема увага приділена прикладам застосування концепції net widening у національних системах кримінальної юстиції. Окрема увага приділяється «кризі реабілітаційного ідеалу», що настала після публікації у 1971 році праці американського соціолога Роберта Мартінсона. Стаття містить висновок, що свобода – це влада. Влада не як негативна категорія, пов'язана з примусом, а як категорія позитивна, пов'язана з необмеженою реалізацією своєї волі у суспільстві таких же вільних людей, без шкоди для себе та оточуючих. Тому з цієї позиції класичний формальний підхід до соціального контролю як до природнього консенсусу, який з'явився невідомо як і невідомо звідки, має сприйматися критично. Сучасне суспільство – це суспільство тонкої, прозорої, проте водночас жорсткої влади, яка не толерує владу дійсно вільних людей. Головним висновком цього дослідження буде саме загострення проблематики добровільної відмови від свободи на користь «безпеки», або, краще сказати, поєднання «безпеки» з «комфортом» відповідно до вимог споживацького глобалізованого суспільства.
Визначення сутність позиціонування реклами в теорії Ж. Бодрійяра, яке полягає у трактуванні її як засобу масової інформації, який виключає можливість відповіді, що робить неможливим будь-який процес комунікативного обміну. Цей вид некомунікації має своєю метою соціальний контроль, маніпулювання і придушення. Представлено теоретичні основи формування концепції «суспільства споживання» та розкрито роль реклами у сучасному споживацькому дискурсі. Показано, що сучасні засоби масової комунікації інтенсивно впливають на соціум, виробляють помилкову реальність і віддаляють індивідів від соціальної дійсності. Розглянуто поняття «гіперреальність», що є сферою симуляції, де відбувається змішання екранних образів і епізодів реальності, дійсного і телевізійного часу, інтимного та публічного життя, внутрішнього і зовнішнього, справжнього соціального буття і уявного простору, в результаті її важко відрізнити від реальності справжньої.Доведено, що у роботі «Система речей» Ж. Бодрійяр вказує, що сила реклами базується на вірі в неї масового споживача. Корінь цієї віри – у так званій «функції інфантильного обдаровування», яка створює у людини відчуття міфічної причетності, що має в даному контексті соціальний характер.
The article is focused on the research of social control and functioning of total institutions in the social control policy in the Postmodern society. Topicality. The relevance of this study is explained with qualitatively new trends in the development of the Postmodern society, where criminal justice is increasingly ceasing to be actually classical justice in the traditional sense, and is increasingly manifesting itself as a purely political tool. In the paper, the author departs from the traditional approach to social control, which in the light of classical views is carried out by society on the "deviant". Results. The author postulates that in the new coordinate system of Postmodern society number of deviants expands due to potential (sometimes even simply declared) deviants. The key categories of protection of society are not "crime" and "just and lawful punishment" but deeper and penetrating social control over much larger groups with the help of formally independent institutions. The above process is characterized by the fact that clear boundaries between such closed total institutions and non-institutional applications are blurring. The boundaries between the above-mentioned "honest citizens" and "deviants" (even criminals) are also blurring. It has been found that in modern conditions, society no longer exercises social control, but social control over society by the state and even private entities that have national or even transnational power. Conclusion. The article concludes that in the Postmodern society, punishment and other forms of social control are devoid of traditional goals (including "correction" or "re-education" of deviants). Society ceases to be a subject of social control and becomes its object, exposed to net-widening processes, as a result of which the Posmodern society acquires the characteristics of a carceral society, where national social control systems (including total institutions) become more mobile and acquire qualitatively new forms, significance and significance. ; Статья посвящена исследованию социального контроля и функционированию тотальных институтов в политике социального контроля в условиях общества Постмодерна. Актуальность исследования обусловлена качественно новыми тенденциями развития общества Постмодерна, где уголовная юстиция все больше перестает быть собственно классической юстицией в традиционном понимании, и все больше проявляет себя как политический инструмент. В своем исследовании автор отходит от традиционного подхода к социальному контролю, в свете классических взглядов осуществляется обществом «девианты».Результаты. Автор постулирует, что в новой системе координат общества постмодерна расширяется круг девиантов за счет потенциальных (иногда даже просто задекларированных) девиантов, а ключевыми категориями защиты общества становятся не «преступление» и «справедливое и законное наказание», а более глубокий и проникающий социальный контроль над значительно больше группами населения с помощью формально независимых институтов. Указанный выше процесс характеризуется тем, что четкие границы между такими закрытыми тотальными институтами и неинституциональными приложениями растворяются. Так же растворяются границы между упомянутыми выше «честными гражданами» и «девиантами» (даже преступниками). Выявлено, что в современных условиях уже не общество осуществляет социальный контроль, а социальный контроль осуществляется над обществом со стороны государства и даже частных субъектов, имеющих национальную или даже транснациональную власть. Выводы. В статье делается вывод, что в условиях общества Постмодерна наказания и другие формы социального контроля лишены традиционных целей (включая «исправления» или «перевоспитания» девиантов). Общество перестает быть субъектом социального контроля и превращается в его объект, подвергаясь воздействию процессов net-widening, в результате чего общество Постмодерна приобретает признаки карцерного общества, где национальные системы социального контроля (включая тотальные институты) становятся более мобильными и приобретают качественно новые формы, значимость и значение. ; Стаття присвячена дослідженню соціального контролю та функціонуванню тотальних інституцій в політиці соціального контролю в умовах суспільства Постмодерну. Актуальність дослідження обумовлена якісно новими тенденціями розвитку суспільства Постмодерну, де кримінальна юстиція дедалі більше перестає бути власне класичною юстицією у традиційному розумінні, і дедалі більше проявляє себе як політичний інструмент. У своєму дослідженні автор відходить від традиційного підходу щодо соціального контролю, який у світлі класичних поглядів здійснюється суспільством за «девіантами». Результати. Автор постулює, що у новій системі координат суспільства Постмодерну розширюється коло девіантів за рахунок потенційних (іноді навіть просто задекларованих) девіантів, а ключовими категоріями захисту суспільства стають не «злочин» та «справедливе й законне покарання», а більш глибокий та проникаючий соціальний контроль над значно більшими групами населення за допомогою формально незалежних інституцій. Зазначений вище процес характеризується тим, що чіткі кордони між такими закритими тотальними інституціями та неінституційними додатками розчиняються. Так само розчиняються кордони між згаданими вище «чесними громадянами» та «девіантами» (навіть злочинцями). Виявлено, що у сучасних умовах вже не суспільство здійснює соціальний контроль, а соціальний контроль здійснюється над суспільством з боку держави та навіть приватних суб'єктів, які мають національну або навіть транснаціональну владу. Висновки. У статті робиться висновок, що в умовах суспільства Постмодерну покарання та інші форми соціального контролю позбавлені традиційних цілей (включаючи «виправлення» або» перевиховання» девіантів). Суспільство перестає бути суб'єктом соціального контролю та перетворюються на його об'єкт, піддаючись впливу процесів net-widening, внаслідок чого суспільство Посмодерну набуває ознак карцерного суспільства, де національні системи соціального контролю (включаючи тотальні інституції) стають більш мобільними та набувають якісно нових форм, значущості та значення.
У статті розкривається пізнавальний потенціал соціального контролю в соціологічній концепції «Зміщення влади» Елвіна Тофлера шляхом аргументації теоретико-методологічних можливостей даної концепції в поясненні механізмів реалізації соціального контролю, обумовлених характером новітніх соціальних змін. Розкривається значення новітніх інформаційних технологій як інструментів соціального контролю в економічній, соціальній та політичній сферах суспільного життя. Ключові слова: соціальний контроль, влада, знання, соціальна цінність, інформаційне суспільство. В статье раскрывается познавательный потенциал социального контроля в социологической концепции «Смещения власти» Элвина Тоффлера путем аргументации теоретико-методологических возможностей данной концепции в объяснении механизмов реализации социального контроля, обусловленных характером новейших социальных изменений. Раскрывается значение новейших информационных технологий как инструментов социального контроля в экономической, социальной и политической сферах общественной жизни. Ключевые слова: социальный контроль, власть, знания, социальная ценность, информационное общество. The article reveals the cognitive potential of social control in the sociological concept of "Displacement of power" by Alvin Toffler through the argumentation of the theoretical and methodological possibilities of this concept in explaining the mechanisms for implementing social control, due to the nature of the latest social changes. The importance of the latest information technologies as tools of social control in the economic, social and political spheres of social life is revealed. Key words: social control, power, knowledge, social value, information society.
В статті інтерпретується релігійний досвід у координатах повсякденності. Особливості тлумачення релігійного досвіду розглядаються крізь призму належності індивіда до певної релігійної спільноти. Релігійна традиція аналізується як складова повсякденності її носіїв та механізм трансляції релігійного досвіду. Акумулюючи віру, догмати, інститути, практики, релігійний досвід постає фундаментальною основою релігії. Перехід від повсякденного життя до релігійного і навпаки супроводжується складнощами, які долаються за допомогою релігійних традицій, що належать до структур повсякденності. Якщо релігійний досвід є досвідом межового стану, то традиції та інститути, що претендують на тривале втілення його автентичного змісту, повністю належать повсякденності. В разі глибоких розбіжностей між соціальною реальністю і релігійним досвідом традиція функціонує відособлено щодо змісту первинного досвіду. Водночас традиція постійно апелює до релігійного досвіду як джерела власного сакрального авторитету. Релігійна традиція поєднує сьогодення з минулим, здійснює накопичення, відбір, стереотипізацію релігійного досвіду, утворює інституційну структуру, що забезпечує соціальний контроль і трансляцію змісту релігійного досвіду. Регламентуючи релігійний досвід, традиція запобігає вторгненню надприродної реальності в повсякденне життя.
An article the philosophical basis of the problem of corruption analyzed. This shows that the principles of corruption based on mental characteristics and philosophical attitudes conditioned by culture and history. The experience of Poles, who have close psychological characteristics with Ukrainians and common historical parallels, is invaluable for Ukraine. Bribery and corruption have not only an economic but also a moral aspect. The main task of philosophy is to eradicate corruption by changing incentives, stereotypes, ideological guidelines. In the long term, anti-corruption strategies it must be supported by moral education and the strengthening of the ethical principles that underlie society. Despite the difficulties, Ukraine has the potential to overcome corruption. The country rooted problem of corruption, bribery. The problems of corruption and bribery have been rooted in the country since the time of the Soviet Union. Corruption, in turn, causes a crisis of confidence in political power. Ukraine and Poland have a common Soviet heritage. In the Soviet re- gime, corruption permeated the whole system of society. The experience of the Poles is very important for Ukrainians. Poles have similar mental characteristics. Corruption is the use by government officials and representatives of state bodies of official rights and powers to illegally enriched, receive material and other benefits and benefits both in per- sonal and group interests. The system of corruption is two-sided and works only in the component correlation: the one who gives the reward and the one who receives it. Cor- ruption is a socio-political concept. It includes a set of interrelated problems. It should be noted that the level of corruption in the country is an important marker when choosing a country for investment. The low level of corruption in Poland is one of the reasons why well-known companies choose Poland as a place for doing business. Thus, corruption fits into the system of social relations that people create. Corruption is a product of social reality, so it countered with the help of a social control system. This system maintains a balance of interests. In the situation of modern Ukraine, social control can overcome cor- ruption. It organized as a civil lever of influence and control of its own structures. This is possible only if citizens of Ukraine realize their own responsibility. As part of the fight against corruption in Poland, formed in 2006, the Central Bureau for Combating Corrup- tion. In Poland, corruption is a social and criminal problem, and for corruption, criminal punishment follows. Imperfect institutional structures actually cause or contribute to cor- ruption. Favorable ground for corruption – taxes and duties, government procurement, an institution of officials who distribute subsidies, benefits, medical or educational services, as well as licensing, uneven access to information and the like. Polish researcher А. Surd- ej notes that corruption thrives where the state perceived as a hostile organization, so people approve of corruption as a way to deceive and undermine the functioning of such a state. In the long term, anti-corruption strategies it must be supported by moral educa- tion and ethical principles. Appropriate policies and moral education in the end should solve the problem of corruption. Poland became the first country of the socialist bloc, which launched a peaceful dismantling of the socialist system. She has notable successes. Note that the fight against corruption must be multifaceted, so we must not forget about those mental and ideological institutions that provoke a person to corruption. ; В статье анализируется философское основание проблемы коррупции. Делает- ся вывод, что принципы коррупции также фундируются в ментальных характери-стиках и мировоззренческих установках, обусловленных культурой и историей. Опыт поляков, имеющих близкие ментальные характеристики с украинцами и общие исторические параллели, бесценен для Украины. Взяточничество и коррупция име- ют не только экономический, но и моральный аспект. Основная задача философии заключается в том, чтобы устранить коррупцию путем изменения стимулов, стереотипов, мировоззренческих ориентиров. В долгосрочной перспективе стра- тегии борьбы с коррупцией должны поддерживаться нравственным воспитанием и укреплением этических принципов, лежащих в основе общества. ; У статті аналізується філософське підґрунтя проблеми корупції. Виводиться, що засади корупції також фундуються в ментальних характеристиках та світо- глядних установах, які обумовлено культурою та історією. Досвід поляків, що мають близькі ментальні характеристики з українцями і загальні історичні па- ралелі, безцінний для України. Хабарництво і корупція мають не тільки економіч- ний, але й моральний аспект. Основне завдання філософії полягає в тому, щоб усунути корупцію шляхом зміни стимулів, настанов, світоглядних орієнтирів. У довгостроковій перспективі стратегії боротьби з корупцією повинні підтриму- ватися моральним вихованням і зміцненням етичних принципів, що лежать в осно- ві суспільства.
An article the philosophical basis of the problem of corruption analyzed. This shows that the principles of corruption based on mental characteristics and philosophical attitudes conditioned by culture and history. The experience of Poles, who have close psychological characteristics with Ukrainians and common historical parallels, is invaluable for Ukraine. Bribery and corruption have not only an economic but also a moral aspect. The main task of philosophy is to eradicate corruption by changing incentives, stereotypes, ideological guidelines. In the long term, anti-corruption strategies it must be supported by moral education and the strengthening of the ethical principles that underlie society. Despite the difficulties, Ukraine has the potential to overcome corruption. The country rooted problem of corruption, bribery. The problems of corruption and bribery have been rooted in the country since the time of the Soviet Union. Corruption, in turn, causes a crisis of confidence in political power. Ukraine and Poland have a common Soviet heritage. In the Soviet re- gime, corruption permeated the whole system of society. The experience of the Poles is very important for Ukrainians. Poles have similar mental characteristics. Corruption is the use by government officials and representatives of state bodies of official rights and powers to illegally enriched, receive material and other benefits and benefits both in per- sonal and group interests. The system of corruption is two-sided and works only in the component correlation: the one who gives the reward and the one who receives it. Cor- ruption is a socio-political concept. It includes a set of interrelated problems. It should be noted that the level of corruption in the country is an important marker when choosing a country for investment. The low level of corruption in Poland is one of the reasons why well-known companies choose Poland as a place for doing business. Thus, corruption fits into the system of social relations that people create. Corruption is a product of social reality, so it countered with the help of a social control system. This system maintains a balance of interests. In the situation of modern Ukraine, social control can overcome cor- ruption. It organized as a civil lever of influence and control of its own structures. This is possible only if citizens of Ukraine realize their own responsibility. As part of the fight against corruption in Poland, formed in 2006, the Central Bureau for Combating Corrup- tion. In Poland, corruption is a social and criminal problem, and for corruption, criminal punishment follows. Imperfect institutional structures actually cause or contribute to cor- ruption. Favorable ground for corruption – taxes and duties, government procurement, an institution of officials who distribute subsidies, benefits, medical or educational services, as well as licensing, uneven access to information and the like. Polish researcher А. Surd- ej notes that corruption thrives where the state perceived as a hostile organization, so people approve of corruption as a way to deceive and undermine the functioning of such a state. In the long term, anti-corruption strategies it must be supported by moral educa- tion and ethical principles. Appropriate policies and moral education in the end should solve the problem of corruption. Poland became the first country of the socialist bloc, which launched a peaceful dismantling of the socialist system. She has notable successes. Note that the fight against corruption must be multifaceted, so we must not forget about those mental and ideological institutions that provoke a person to corruption. ; В статье анализируется философское основание проблемы коррупции. Делает- ся вывод, что принципы коррупции также фундируются в ментальных характери-стиках и мировоззренческих установках, обусловленных культурой и историей. Опыт поляков, имеющих близкие ментальные характеристики с украинцами и общие исторические параллели, бесценен для Украины. Взяточничество и коррупция име- ют не только экономический, но и моральный аспект. Основная задача философии заключается в том, чтобы устранить коррупцию путем изменения стимулов, стереотипов, мировоззренческих ориентиров. В долгосрочной перспективе стра- тегии борьбы с коррупцией должны поддерживаться нравственным воспитанием и укреплением этических принципов, лежащих в основе общества. ; У статті аналізується філософське підґрунтя проблеми корупції. Виводиться, що засади корупції також фундуються в ментальних характеристиках та світо- глядних установах, які обумовлено культурою та історією. Досвід поляків, що мають близькі ментальні характеристики з українцями і загальні історичні па- ралелі, безцінний для України. Хабарництво і корупція мають не тільки економіч- ний, але й моральний аспект. Основне завдання філософії полягає в тому, щоб усунути корупцію шляхом зміни стимулів, настанов, світоглядних орієнтирів. У довгостроковій перспективі стратегії боротьби з корупцією повинні підтриму- ватися моральним вихованням і зміцненням етичних принципів, що лежать в осно- ві суспільства.
Social and cultural changes in society are primarily a form of social change, which is not limited to a multitude of social interactions, as determined by the diversity of the characteristics of reality, including - communication. Humor as a form of communication has become increasingly important in modern trends of globalization and the formation of post-industrial society. Comic culture is representative of a certain social and cultural realities and changes which taking place in society. Updating comic increasingly common in all areas of social, from intimate relationships to politics. There is thrust to the comic in publications, television and Internet space, in the slogans at demonstrations seen. Modern media space becomes a representation of laughter, accumulating system of ethical landmarks that permeate the consciousness of the mass audience. Information society, which is characterized by the dominant influence of the media on the attitudes of the individual, using humor as a product of the culture of entertainment content, creates a kind of world of information, by which a person constructs it's lifestyle. Dynamic changes of socio-cultural reality to induce encourage anemia, unstable attitude of the subject of social interaction. The most acutely it evidents in periods of social transformation, the restructuring of the social system, revaluation and changes in vital reference and values of individuals. Transformation processes in modern society lead to a number of negative consequences, each of which is displayed on the operation of social groups and the daily life of every individual. Comic culture is a reflection of social life and the reaction to the negative processes both the macro and micro levels. Humor is one of the most important mechanisms for correction and stabilization of social relations, and in this sense it is a factor of social and cultural stability. ; Соціокультурні зміни суспільства – це, перш за все, зміни форм соціальності, яка не зводиться тільки до безлічі соціальних взаємодій, а визначається різноманіттям характеристик самої реальності, в тому числі – комунікативних. Гумор як форма комунікації набуває все більшого значення в умовах сучасних тенденцій глобалізації та становлення постіндустріального суспільства. Сміхова культура виступає певним репрезентантом соціокультурної реальності та змін, які проходять у суспільстві. Актуалізація комічного все частіше зустрічається в усіх сферах соціальності: від інтимних відносин до політики. У публікаціях, телевізійному та інтернет просторі, в гаслах на демонстраціях простежується тяга до комічного. Сучасний медіа-простір стає полем репрезентації сміху, акумулюючи систему морально-етичних домінант, які пронизують свідомість масової аудиторії. Інформаційне суспільство, яке характеризується домінантним впливом мас-медіа на світогляд особистості, використовуючи сміхову культуру як продукт розважального контенту, створює своєрідний інформаційний світ, за допомогою якого людина конструює стиль життя. Динамічні зміни соціокультурної реальності спонукають до анемічного, нестійкого світовідчуття суб'єкта соціальної взаємодії. Найбільш гостро це проявляється в періоди соціальних трансформацій, при перебудові соціальної системи, переоцінці і зміні життєвих орієнтирів і цінностей індивідів. Трансформаційні процеси в сучасному суспільстві призводять до низки негативних наслідків, кожний з яких відображається на функціонуванні соціальних груп та повсякденному житті кожного окремого індивіда. Cміхова культура стає відображенням суспільного життя і реакцією на негативні процеси як на макро- так і мікрорівні. Гумор є одним з найважливіших механізмів корекції і стабілізації суспільних відносин, і в цьому сенсі є фактором соціокультурної стабілізації. ; Соціокультурні зміни суспільства – це, перш за все, зміни форм соціальності, яка не зводиться тільки до безлічі соціальних взаємодій, а визначається різноманіттям характеристик самої реальності, в тому числі – комунікативних. Гумор як форма комунікації набуває все більшого значення в умовах сучасних тенденцій глобалізації та становлення постіндустріального суспільства. Сміхова культура виступає певним репрезентантом соціокультурної реальності та змін, які проходять у суспільстві. Актуалізація комічного все частіше зустрічається в усіх сферах соціальності: від інтимних відносин до політики. У публікаціях, телевізійному та інтернет просторі, в гаслах на демонстраціях простежується тяга до комічного. Сучасний медіа-простір стає полем репрезентації сміху, акумулюючи систему морально-етичних домінант, які пронизують свідомість масової аудиторії. Інформаційне суспільство, яке характеризується домінантним впливом мас-медіа на світогляд особистості, використовуючи сміхову культуру як продукт розважального контенту, створює своєрідний інформаційний світ, за допомогою якого людина конструює стиль життя. Динамічні зміни соціокультурної реальності спонукають до анемічного, нестійкого світовідчуття суб'єкта соціальної взаємодії. Найбільш гостро це проявляється в періоди соціальних трансформацій, при перебудові соціальної системи, переоцінці і зміні життєвих орієнтирів і цінностей індивідів. Трансформаційні процеси в сучасному суспільстві призводять до низки негативних наслідків, кожний з яких відображається на функціонуванні соціальних груп та повсякденному житті кожного окремого індивіда. Cміхова культура стає відображенням суспільного життя і реакцією на негативні процеси як на макро- так і мікрорівні. Гумор є одним з найважливіших механізмів корекції і стабілізації суспільних відносин, і в цьому сенсі є фактором соціокультурної стабілізації.
The academic discourse of the early 1970s put interdisciplinarity on the agenda, the subject of which was deviance and crime. For half a century, the categories "deviant", "public penitentiary policy", "social responsibility of the state" and related categories have become the subject of official public political discourse. At the same time a comprehensive study of social control policy in political science has not shaped. Changing the discourse of penality in the late XX century reflects the dominance of the ideology of social defense in relation to deviant behavior and appropriate methods of ensuring social order. In accordance with the realities of the XXI century, the concept of protection (security) of society has been updated as a political priority. Declared "apolitical" classical justice have undergone a transformation of meanings. "Justice" has been replaced by managerial indicators of "economically justified social security", and "justice" itself by "social control" (since the late 1990s – "socio-technological control"). The dissertation substantiates the concept of the panoptic-carceral state, the functions of which are reduced to maximum social control of the population through its widespread use by institutions of imprisonment, the spread of non-institutional forms of restriction of liberty (including those not related to criminal justice) and digital control practices. The dissertation clarifies the consequences of the global impact on the state penitentiary policy: 1) transformation of social control according to the scheme "binary code of legality - disciplinary mechanism - security device" to the level of the fourth modulation (panoptic risk modulator), which is manifested in the creation of a system of panoptic spatial-virtual risk management, which consists in controlled and cost-effective reproduction of deviance as a product with appropriate commercial characteristics and qualities; 2) the transformation of the "criminal law of freedom" into the "criminal law of risks" and the involvement of civilian instruments in social control, as a manifestation of clarifying the political and legal principles of formation and implementation of penitentiary policy of the world; 3) differentiation of penitentiary practices of European and North American countries, penitentiary policy of Muslim countries, countries of South America and the Caribbean; 4) involvement of private actors in the implementation of penitentiary policy and demonopolization of the state's right to determine the principles of social control in open societies; 5) the creation by private national and transnational actors of territories of social control (prison-industrial complexes) that are not controlled by the states and constitute the possibility of forming private solitary quasi-states with the use of forced labor of prisoners. The dissertation formulates probable scenarios for the evolution of social control policy in the global and national dimensions, among which the most probable is the following. Given the persistence of modern global trends, we should expect a decrease in the number of social control centers, including TNCs, leading countries, global cities that will compete for resources, including the creation of prison-industrial complexes, migration centers, and other institutions, which are focused on maintaining marginalization of persons who are identified as dangerous elements of society. The dissertation introduces the concept of quasi-deviant as a special collective object of social control in the XXI century with the key characteristic "dangerous condition of the person" (pericolosità). The author identified the policy of probation as a component of the concept of "penitentiary policy" in the light of the concept of "punitive city" and as an element of the panoptic-carceral state of the XXI century. The author proposed the category of penological pessimism as a fundamental characteristic of social control in the XXI century due to the crisis of paradigms of general prevention and rehabilitation of deviants, as a result of which the category of active penological pessimism was formulated for the first time as a basis for studying the essence, forms and manifestations of social control in the XXI century. The dissertation establishes the supranational nature of modern penitentiary policy and identifies the factors influencing the spread of the phenomenon of supranationalization of penitentiary policy, as well as establishes the relationship between privatization and supranationalization of penitentiary policy. The dissertation formulates the principles, forms and consequences of the formation and implementation of the Ukrainian penitentiary policy (1991 – 2021), which is defined in the form of a system of quantitative and qualitative indicators. ; В работе обоснована концепция паноптично-карцерного государства и проанализированы тенденции инкарцерации современного общества. Доказано, что применение заключения и его неинституциональных приложений ограничивается только в Европе, а надзорно-дисциплинарные механизмы, которые еще недавно анализировались в категориях наказания, больше ассоциируются с мерами безопасности. Пенитенциарные системы национальных государств в XXI в. испытали и продолжают испытывать большого политического влияния, прежде всего, вследствие упадка велфаристского государства и сопутствующих традиционных целей социального контроля. При этом дальнейшей и еще более глубокой политизации пенитенциарных систем национальных государств способствует пунитивная постмодернистская культура социального контроля. В работе анализируется категория квазидевианта как особого коллективного объекта социального контроля в XXI в. с ключевой характеристикой «опасное состояние личности», где указано состояние может формироваться вне классических формальных пунитивних процедур. Анализируется формирование системы постреабилитационных тотальных институций в обновленной системе социального контроля и переход власти от национальных государств к частным актеров. Анализируется изменение сущности государства за счет делегирования такой функции частным акторам, причем «делегирование функции» нередко трансформируется в «захват политической власти». Исследуются особенности украинской пенитенциарной политики и ее модуляции. Установлено, что украинская пенитенциарная политика является непоследовательной, лишенной преемственности и прозрачности (в том числе финансовой). Пенитенциарную политику Украины за период последних тридцати лет можно определить как «а-политику», а иногда даже как «анти-политику», учитывая негативные показатели государственного управления пенитенциарной системой. Доказано, что появление в международных стандартах и национальном законодательстве многих государств неопозитивистских категорий свидетельствует о разрыве между формально декларируемыми целями и политическими отношениями. Система контроля общества XXI века не предназначена для достижения указанных формально-классических целей, поскольку она выполняет другие более важные функции, связанные с еще большим растворением в теле общества постмодернистской дисциплины и цифрового социального контроля. ; У роботі обґрунтовано концепцію паноптично-карцерної держави та проаналізовано тренди інкарцерації сучасного суспільства. Доведено, що на сучасному етапі застосування ув'язнення та його неінституційних додатків обмежується лише в Європі, а наглядово-дисциплінарні механізми, що донедавна аналізувалися у категоріях покарання, більше асоціюються із заходами безпеки. Пенітенціарні системи національних держав у ХХІ ст. зазнали й продовжують зазнавати більшого політичного впливу, перш за все, внаслідок занепаду велфаристської держави та супутніх традиційних цілей соціального контролю. При цьому подальшій та ще глибшій політизації пенітенціарних систем національних держав сприяє пунітивна постмодерністська культура соціального контроля. У роботі аналізується категорію квазідевіанта як особливого колективного об'єкта соціального контролю у ХХІ ст. з ключовою характеристикою «небезпечний стан особи», де зазначений стан може формуватися поза межами класичних формальних пунітивних процедур. Аналізується формування системи постреабілітаційних тотальних інституцій в оновленій системі соціального контролю та перехід влади від національних держав до приватних акторів. Аналізується зміна сутності держави за рахунок делегування такої функції приватним акторам, причому «делегування функції» нерідко трансформується у «захоплення політичної влади». Досліджуються особливості української пенітенціарної політики та її модуляції. Встановлено, що українська пенітенціарна політика є непослідовною, позбавленою спадкоємності та прозорості (у тому числі фінансової). Пенітенціарну політику України за період останніх тридцяти років можна визначити як «а-політику», а інколи навіть як «анти-політику» з огляду на негативні показники державного управління пенітенціарної системою. Доведено, що поява у міжнародних стандартах та національному законодавстві багатьох держав неопозитивістських категорій свідчить про розрив між формально задекларованими цілями та політичними відносинами. Система контролю суспільства ХХІ ст. не призначена для досягнення зазначених формально-класичних цілей, оскільки вона виконує інші більш важливі соціальні функції, пов'язані зі ще більшим розчиненням в тілі суспільства постмодерністської дисципліни та цифрового соціального контролю.
