Suchergebnisse

The article deals with the essence of the concept of social policy and defines the place of social policy in the legislative field of Ukraine. The most widespread models of social policy (liberal, conservative and socio-democratic) are investigated and the main characteristics of social policy models are determined. The article deals with objects, subjects of models, basic features of models, key features of their implementation, conditions of use. The unified modification of social policy proposed by the European Commission for the Pan-European House is analyzed. The Bismarck and Beveridge models are considered as important elements of the restructuring of Ukraine's social policy on the path of European integration. The main features of the models and their key characteristics are identified. The authors analyze the state of social policy of Ukraine and the prospects of changing social policy in accordance with current challenges. ; В статье рассмотрена сущность понятия социальная политика и определено место социальной политики в законодательном поле Украины. Исследована наиболее распространении модели социальной политики (либеральную, консервативную и социально-демократическую) и определены основные характеристики моделей социальной политики. В статье рассмотрены объекты, субъекты моделей, основные признаки моделей, ключевые особенности их реализации, условия применения. Проанализированы унифицированную модификацию социальной политики, которая была предложена Европейской Комиссией для «Общеевропейского дома». Рассмотрены бисмарковской »и« бевериджська »модели, как важный элемент перестройки социальной политики Украины на пути евроинтеграции. Определены основные черты моделей, их ключевые характеристики. Авторами проанализировано состояние социальной политики Украины и перспективы изменения социальной политики в соответствии с сегодняшних вызовов. ; У статті розглянута сутність поняття соціальна політика та визначено місце соціальної політики у законодавчому полі України. Досліджено найбільш поширенні моделі соціальної політики (ліберальну, консервативну та соціально-демократичну) та визначено основні характеристики моделей соціальної політики. В статті розглянуто об'єкти, суб'єкти моделей, основні ознаки моделей, ключові особливості їх реалізації, умови застосування. Проаналізовано уніфіковану модифікацію соціальної політики, що була запропонована Європейською Комісією для «Загальноєвропейського будинку». Розглянуто бісмарківська» та «бевериджська» моделі, як важливий елемент перебудови соціальної політики України на шляху євроінтеграції. Визначено основні риси моделей, їх ключові характеристики. Авторами проаналізовано стан соціальної політики України та перспективи зміни соціальної політики відповідно до сьогочасних викликів.

The article deals with the essence of the concept of social policy and defines the place of social policy in the legislative field of Ukraine. The most widespread models of social policy (liberal, conservative and socio-democratic) are investigated and the main characteristics of social policy models are determined. The article deals with objects, subjects of models, basic features of models, key features of their implementation, conditions of use. The unified modification of social policy proposed by the European Commission for the Pan-European House is analyzed. The Bismarck and Beveridge models are considered as important elements of the restructuring of Ukraine's social policy on the path of European integration. The main features of the models and their key characteristics are identified. The authors analyze the state of social policy of Ukraine and the prospects of changing social policy in accordance with current challenges. ; В статье рассмотрена сущность понятия социальная политика и определено место социальной политики в законодательном поле Украины. Исследована наиболее распространении модели социальной политики (либеральную, консервативную и социально-демократическую) и определены основные характеристики моделей социальной политики. В статье рассмотрены объекты, субъекты моделей, основные признаки моделей, ключевые особенности их реализации, условия применения. Проанализированы унифицированную модификацию социальной политики, которая была предложена Европейской Комиссией для «Общеевропейского дома». Рассмотрены бисмарковской »и« бевериджська »модели, как важный элемент перестройки социальной политики Украины на пути евроинтеграции. Определены основные черты моделей, их ключевые характеристики. Авторами проанализировано состояние социальной политики Украины и перспективы изменения социальной политики в соответствии с сегодняшних вызовов. ; У статті розглянута сутність поняття соціальна політика та визначено місце соціальної політики у законодавчому полі України. Досліджено найбільш поширенні моделі соціальної політики (ліберальну, консервативну та соціально-демократичну) та визначено основні характеристики моделей соціальної політики. В статті розглянуто об'єкти, суб'єкти моделей, основні ознаки моделей, ключові особливості їх реалізації, умови застосування. Проаналізовано уніфіковану модифікацію соціальної політики, що була запропонована Європейською Комісією для «Загальноєвропейського будинку». Розглянуто бісмарківська» та «бевериджська» моделі, як важливий елемент перебудови соціальної політики України на шляху євроінтеграції. Визначено основні риси моделей, їх ключові характеристики. Авторами проаналізовано стан соціальної політики України та перспективи зміни соціальної політики відповідно до сьогочасних викликів.

The article deals with the essence of the concept of social policy and defines the place of social policy in the legislative field of Ukraine. The most widespread models of social policy (liberal, conservative and socio-democratic) are investigated and the main characteristics of social policy models are determined. The article deals with objects, subjects of models, basic features of models, key features of their implementation, conditions of use. The unified modification of social policy proposed by the European Commission for the Pan-European House is analyzed. The Bismarck and Beveridge models are considered as important elements of the restructuring of Ukraine's social policy on the path of European integration. The main features of the models and their key characteristics are identified. The authors analyze the state of social policy of Ukraine and the prospects of changing social policy in accordance with current challenges. ; В статье рассмотрена сущность понятия социальная политика и определено место социальной политики в законодательном поле Украины. Исследована наиболее распространении модели социальной политики (либеральную, консервативную и социально-демократическую) и определены основные характеристики моделей социальной политики. В статье рассмотрены объекты, субъекты моделей, основные признаки моделей, ключевые особенности их реализации, условия применения. Проанализированы унифицированную модификацию социальной политики, которая была предложена Европейской Комиссией для «Общеевропейского дома». Рассмотрены бисмарковской »и« бевериджська »модели, как важный элемент перестройки социальной политики Украины на пути евроинтеграции. Определены основные черты моделей, их ключевые характеристики. Авторами проанализировано состояние социальной политики Украины и перспективы изменения социальной политики в соответствии с сегодняшних вызовов. ; У статті розглянута сутність поняття соціальна політика та визначено місце соціальної політики у законодавчому полі України. Досліджено найбільш поширенні моделі соціальної політики (ліберальну, консервативну та соціально-демократичну) та визначено основні характеристики моделей соціальної політики. В статті розглянуто об'єкти, суб'єкти моделей, основні ознаки моделей, ключові особливості їх реалізації, умови застосування. Проаналізовано уніфіковану модифікацію соціальної політики, що була запропонована Європейською Комісією для «Загальноєвропейського будинку». Розглянуто бісмарківська» та «бевериджська» моделі, як важливий елемент перебудови соціальної політики України на шляху євроінтеграції. Визначено основні риси моделей, їх ключові характеристики. Авторами проаналізовано стан соціальної політики України та перспективи зміни соціальної політики відповідно до сьогочасних викликів.

The article defines the priorities of the social policy of Ukraine at the present stage. The socio-economic problems of Ukraine are analyzed, their causes and solutions are identified. It is shown that the main reason for the failures of the socio-economic policy of independent Ukraine is the uncritical attitude of Ukrainian reformers to the consequences of neoliberal policies in other countries, as a result of which foreign experience of socio-economic reforms began to be introduced without taking into account domestic specifics. The decline in the role of the state in socio-economic policy, the increase in the role of private business, the privatization of "everything and everyone" led to a sharp social stratification, an economic crisis, which became a trigger for crises in all spheres of Ukrainian society. One of the fundamental principles of neoliberal economics, deregulation, has also collapsed. It turned out that the market is not efficient in areas in which the business cannot make quick and large profits. The so-called "market failures" demonstrated the need for state regulation in the spheres of education, health care, ecology, etc. Conclusions of the study and prospects for further research in this direction. Thus, if the new government really wants to build a successful country of happy people, it must make social and economic policy its top priority. Its primary tasks at the present stage should be: reduction of tariffs for utilities by eliminating from them the corruption component and excess profits of suppliers; revision of the principles of granting subsidies for utility bills. Exclusion from the number of subsidies of those who do not need state aid, but have a formal right to receive it (they work unofficially); the fight against the shadow economy, with the concealment of income from taxation; reforming the system of wages and pensions; creation of jobs with decent wages; establishing interaction between the state and private business in order to increase the social responsibility of the latter. ; В статье определяются приоритеты социальной политики Украины на современном этапе. Анализируются социально-экономические проблемы Украины, выявляются их причины и пути решения. Показано, что главной причиной неудач социально-экономической политики независимой Украины является некритичное отношение украинских реформаторов к последствиям неолиберальной политики в других странах, в результате чего стал внедряться зарубежный опыт социально-экономического реформирования без учета отечественной специфики. Снижение роли государства в социально-экономической политике, повышение роли частного бизнеса, приватизация привели к резкому социальному расслоению, экономическому кризису, который стал спусковым механизмом для кризисов во всех сферах жизнедеятельности украинского общества. Рухнул и один из основополагающих принципов неолиберальной экономики - дерегуляция. Выяснилось, что рынок не является эффективным в сферах, где бизнес не может получить быстрой и большой прибыли. Так называемые «провалы рынка» продемонстрировали необходимость государственного регулирования в сферах образования, здравоохранения, экологии и др. Выводы исследования и перспективы дальнейших исследований в данном направлении. Таким образом, если новая власть действительно хочет построить успешную страну счастливых людей, она должна сделать своим главным приоритетом социально-экономическую политику. Ее первоочередными задачами на современном этапе должны стать: снижение тарифов на коммунальные услуги за счет исключения из них коррупционной составляющей и сверхприбылей поставщиков; пересмотр принципов предоставления субсидий на оплату коммунальных услуг; борьба с теневой экономикой, с сокрытием доходов от налогообложения; реформирование системы заработной платы и пенсионного обеспечения; создание рабочих мест с достойной оплатой труда; налаживание взаимодействия государства с частным бизнесом с целью повышения социальной ответственности последнего. ; У статті обґрунтовується в якості причини невдач соціальної політики в Україні один з основоположних принципів неоліберальної економіки - дерегуляція. Аргументується, що ринок не є ефективним в сферах, в яких бізнес не може отримати швидкого і великого прибутку. Так звані «провали ринку» продемонстрували необхідність державного регулювання в сферах освіти, охорони здоров'я, екології, тощо. Обґрунтовується теза, якщо нова влада хоче побудувати успішну країну щасливих людей, вона повинна зробити своїм головним пріоритетом соціально-економічну політику. Її першочерговими завданнями повинні стати: зниження тарифів на комунальні послуги за рахунок виключення з них корупційної складової і надприбутків постачальників; перегляд принципів надання субсидій на оплату комунальних послуг; боротьба з тіньовою економікою, з приховуванням доходів від оподаткування; реформування системи заробітної плати та пенсійного забезпечення; створення робочих місць з гідною оплатою праці; налагодження взаємодії держави з приватним бізнесом з метою підвищення соціальної відповідальності останнього.

The article compares the traditional and new approaches to the formation of the state information policy. The measures in the information sphere, opposing Russian aggression are reviewing. The role of the state as the main subject of the information policy is examining. The process of information for political stability is conceptualized. Key words: state information policy, information sphere, the subject of information policy, information support political stability. ; У статті порівнюються традиційні й нові підходи до формування державної інформаційної політики. Аналізуються дії в інформаційній сфері, що протидіють російській агресії. Розглядається роль держави як основного суб'єкта інформаційної політики. Концептуалізовано процес інформаційного забезпечення політичної стабільності. Ключові слова: державна інформаційна політика, інформаційна сфера, суб'єкт інформаційної політики, інформаційне забезпечення політичної стабільності. В статье сравниваются традиционные и новые подходы к формированию государственной информационной политики. Анализируются действия в информационной сфере, которые противодействуют российской агрессии. Рассматривается роль государства как основного субъекта информационной политики. Концептуализовано процесс информационного обеспечения политической стабильности. Ключевые слова: государственная информационная политика, информационная сфера, субъект информационной политики, информационное обеспечение политической стабильности. The article compares the traditional and new approaches to the formation of the state information policy. The measures in the information sphere, opposing Russian aggression are reviewing. The role of the state as the main subject of the information policy is examining. The process of information for political stability is conceptualized. Key words: state information policy, information sphere, the subject of information policy, information support political stability.

Problem setting. The system of state management of regulatory and legal regulation of social and economic relations in construction adopted by the countries of the European Union can today be considered as an effective model for international cooperation, since its creation envisaged the formation of a single economic space. North America, Europe, Asia and the Pacific, and, likewise, most of the economically advanced states in the region have a state policy of denationalizing the system of managing socio-economic relations in construction. They lose the monopoly of managing this system by passing state regulatory functions to the private sector. These actions are usually driven by a number of objective reasons, they can be both political and economic, and may be social. Therefore, in the world, the refusal of the monopoly on regulation of socio-economic relations in construction, which was formed historically and the transition to self-regulatory systems, is gradually increasing. In Ukraine, today, there is a shortage of skilled personnel, financial, material and human potential in the public sector, which prompts the transfer of the regulatory functions of the state to the private sector, which, as historically, is a state prerogative. Moreover, the situation is close to a deadlock, because simply increasing financial support and expanding the staff of skilled personnel, the problems of handling huge engineering data arrays that are accompanied by a stream of innovations will not find a solution. That is why international practice of solving such problems is so important in order to be able to identify all possible risks in a timely manner and possibly take additional measures to reduce them.Recent research and publications analysis. Theoretical and methodological analysis of public administration by the regulation of social and economic relations in construction has devoted its scientific works to such domestic scientists as: V. Averyanov, Y. Brusentsov, A. Vorobyov, D. Isaenko, A. Korotich, V. Logvinenko, O. Nepomnyashchy, N. Nyzhnik, V. Romosko and many other scholars.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Many scientific foreign and domestic studies are devoted to the analysis and evaluation of mechanisms of self-regulation in the field of socio-economic relations in construction. However, today, the situation in our country affects the development of the construction industry, which is why the issue of the dissatisfied demand of the population for services on the construction of social housing is very acute. Proceeding from the above it can be argued that the chosen topic of the article is relevant and timely.Paper main body. The purpose of the paper is to determine the essence of international approaches to the formation and implementation of mechanisms for self-regulation of socio-economic relations in construction.Emphasized on the relevance of the formation of an effective mechanism of self-regulation of socio-economic relations in construction, which requires the analysis of scientific research and will allow the formation of alternative solutions, taking into account international experience. Studies are based on the use of information resources, generalization of scientific developments of domestic and foreign scientists, personal observations. The purpose of the article is to determine the essence of international approaches to the formation and implementation of mechanisms for self-regulation of socio-economic relations in construction. Indicates the need for a conscious transfer of state functions in the regulatory and legal regulation of socio-economic relations in the construction of the non-state sector. In Germany, the United Kingdom, and the United States, it is these organizations that have the functions of licensing business activities, which is associated with the construction of buildings, professional certification. Such procedure is carried out by architects, design engineers, technicians and experts who regulate admission to the market of these categories of persons, etc. Thus, these organizations (the so-called chambers) have certain powers of authority, which, as a rule, are monopolistic powers of the state.Conclusions of the research and prospects for further studies. The conducted researches have shown that the change of the structure of the modern system of legal regulation of socio-economic relations in construction is determined by many factors. The most influential ones are globalization of the world economy; close economic integration; the fact that the national trade and economic frontiers collapse; a technical revolution that is increasingly affecting the construction industry and caused by the growth of various technical regulation objects. On the latter, we can say, as the biggest economic reason for the denationalization of such systems, since it is likely that, in many cases, the public sector does not have adequate resources to track new technologies, materials, products, methods and processes, and especially, for a qualified assessment their safety and suitability for practical use.In the long run, the importance of studying the state policy on strengthening the institutional capacity of self-regulatory organizations to regulate socio-economic relations in construction and formulating a legislative framework in order to be able to implement a European model of the organizational structure of the technical support system of the industry is not diminished. ; Акцентовано увагу на актуальності питання формування ефективного механізму саморегулювання в сфері соціально-економічних відносин у будівництві, що потребує здійснення аналізу наукових досліджень та дасть змогу формувати альтернативні рішення, беручи до уваги міжнародний досвід. Узагальнено інформаційні ресурси, що представляють наукові розробки вітчизняних і закордонних вчених. Визначено сутність міжнародних підходів до формування і реалізації механізмів саморегулювання в сфері соціально-економічних відносин у будівництві. Вказано на необхідність свідомої передачі державою частини функцій із нормативно-правового регулювання соціально-економічних відносин у будівництві недержавному сектору. Зазначено, що у Німеччині, Великобританії, США саме саморегулюючим організаціям належать функції з ліцензійного забезпечення господарської діяльності, яка пов'язана зі створенням будівель та споруд, проведенням професійної атестації. Зауважено, що таку процедуру професійної атестації проходять архітектори, інженери-проектувальники, інженери технічного нагляду та експерти, що дає змогу врегулювати допуск на ринок цих категорій осіб тощо. Доведено, що зазначені організації (т. зв. палати) володіють певними владними повноваженнями, що, як правило, є монопольними повноваженнями держави. Обґрунтовано, що для впровадження світових тенденцій та підтримки напряму подальшого роздержавлення національної системи нормативно-правового регулювання соціально-економічних відносин у галузі будівництва необхідно посилити інституційну спроможність організацій саморегулювання та удосконалити законодавче підґрунтя, щоб мати можливість впровадити європейські та кращі світові моделі його організаційної структури.

Problem setting. The system of state management of regulatory and legal regulation of social and economic relations in construction adopted by the countries of the European Union can today be considered as an effective model for international cooperation, since its creation envisaged the formation of a single economic space. North America, Europe, Asia and the Pacific, and, likewise, most of the economically advanced states in the region have a state policy of denationalizing the system of managing socio-economic relations in construction. They lose the monopoly of managing this system by passing state regulatory functions to the private sector. These actions are usually driven by a number of objective reasons, they can be both political and economic, and may be social. Therefore, in the world, the refusal of the monopoly on regulation of socio-economic relations in construction, which was formed historically and the transition to self-regulatory systems, is gradually increasing. In Ukraine, today, there is a shortage of skilled personnel, financial, material and human potential in the public sector, which prompts the transfer of the regulatory functions of the state to the private sector, which, as historically, is a state prerogative. Moreover, the situation is close to a deadlock, because simply increasing financial support and expanding the staff of skilled personnel, the problems of handling huge engineering data arrays that are accompanied by a stream of innovations will not find a solution. That is why international practice of solving such problems is so important in order to be able to identify all possible risks in a timely manner and possibly take additional measures to reduce them.Recent research and publications analysis. Theoretical and methodological analysis of public administration by the regulation of social and economic relations in construction has devoted its scientific works to such domestic scientists as: V. Averyanov, Y. Brusentsov, A. Vorobyov, D. Isaenko, A. Korotich, V. Logvinenko, O. Nepomnyashchy, N. Nyzhnik, V. Romosko and many other scholars.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Many scientific foreign and domestic studies are devoted to the analysis and evaluation of mechanisms of self-regulation in the field of socio-economic relations in construction. However, today, the situation in our country affects the development of the construction industry, which is why the issue of the dissatisfied demand of the population for services on the construction of social housing is very acute. Proceeding from the above it can be argued that the chosen topic of the article is relevant and timely.Paper main body. The purpose of the paper is to determine the essence of international approaches to the formation and implementation of mechanisms for self-regulation of socio-economic relations in construction.Emphasized on the relevance of the formation of an effective mechanism of self-regulation of socio-economic relations in construction, which requires the analysis of scientific research and will allow the formation of alternative solutions, taking into account international experience. Studies are based on the use of information resources, generalization of scientific developments of domestic and foreign scientists, personal observations. The purpose of the article is to determine the essence of international approaches to the formation and implementation of mechanisms for self-regulation of socio-economic relations in construction. Indicates the need for a conscious transfer of state functions in the regulatory and legal regulation of socio-economic relations in the construction of the non-state sector. In Germany, the United Kingdom, and the United States, it is these organizations that have the functions of licensing business activities, which is associated with the construction of buildings, professional certification. Such procedure is carried out by architects, design engineers, technicians and experts who regulate admission to the market of these categories of persons, etc. Thus, these organizations (the so-called chambers) have certain powers of authority, which, as a rule, are monopolistic powers of the state.Conclusions of the research and prospects for further studies. The conducted researches have shown that the change of the structure of the modern system of legal regulation of socio-economic relations in construction is determined by many factors. The most influential ones are globalization of the world economy; close economic integration; the fact that the national trade and economic frontiers collapse; a technical revolution that is increasingly affecting the construction industry and caused by the growth of various technical regulation objects. On the latter, we can say, as the biggest economic reason for the denationalization of such systems, since it is likely that, in many cases, the public sector does not have adequate resources to track new technologies, materials, products, methods and processes, and especially, for a qualified assessment their safety and suitability for practical use.In the long run, the importance of studying the state policy on strengthening the institutional capacity of self-regulatory organizations to regulate socio-economic relations in construction and formulating a legislative framework in order to be able to implement a European model of the organizational structure of the technical support system of the industry is not diminished. ; Акцентовано увагу на актуальності питання формування ефективного механізму саморегулювання в сфері соціально-економічних відносин у будівництві, що потребує здійснення аналізу наукових досліджень та дасть змогу формувати альтернативні рішення, беручи до уваги міжнародний досвід. Узагальнено інформаційні ресурси, що представляють наукові розробки вітчизняних і закордонних вчених. Визначено сутність міжнародних підходів до формування і реалізації механізмів саморегулювання в сфері соціально-економічних відносин у будівництві. Вказано на необхідність свідомої передачі державою частини функцій із нормативно-правового регулювання соціально-економічних відносин у будівництві недержавному сектору. Зазначено, що у Німеччині, Великобританії, США саме саморегулюючим організаціям належать функції з ліцензійного забезпечення господарської діяльності, яка пов'язана зі створенням будівель та споруд, проведенням професійної атестації. Зауважено, що таку процедуру професійної атестації проходять архітектори, інженери-проектувальники, інженери технічного нагляду та експерти, що дає змогу врегулювати допуск на ринок цих категорій осіб тощо. Доведено, що зазначені організації (т. зв. палати) володіють певними владними повноваженнями, що, як правило, є монопольними повноваженнями держави. Обґрунтовано, що для впровадження світових тенденцій та підтримки напряму подальшого роздержавлення національної системи нормативно-правового регулювання соціально-економічних відносин у галузі будівництва необхідно посилити інституційну спроможність організацій саморегулювання та удосконалити законодавче підґрунтя, щоб мати можливість впровадити європейські та кращі світові моделі його організаційної структури.

The purpose of the article. The publication deals with the actual processes of forming a modern public policy space in the context of the development of an information society. The methodology of the research is to apply such general scientific methods as social-communicative, systemic, information-analytical. The scientificnovelty of the results is a thorough analysis of the main socio-communicative connections in the sphere of public policy as a synthesis of political action, scientific reflection, and acts of mass media communication. Defined the underlying mechanisms of interaction of power and society in the process of regulating modern political practices are determined. Conclusions. The vector of development of public policy as a sphere of realization of contemporary social and communicative practices allows us to conclude that the evolution of info-communications technologies largely determines the main trends in the event of modern society, the active implementation of which not only changes the existing structures of society but also leads to fundamentally new social phenomena. It is argued that politics as a critical segment of society's development acquires new qualitative characteristics regarding implementing social and communicative practices. ; Цель работы. В статье рассматриваются актуальные процессы формирования современного пространства публичной политики в контексте развития информационного общества. Методология исследования состоит в использовании таких общенаучных методов: социально-коммуникативный, системный, информационно-аналитический. Научная новизна полученных результатов заключается во всестороннем анализе основных социально-коммуникативных связей в сфере публичной политики как синтезе политического действия, научной рефлексии и актов масс-медийной коммуникации. Определены основные механизмы взаимодействия власти и общества в процессе регулирования современных политических практик. Выводы. Вектор развития публичной политики как сферы реализации современных социально-коммуникативных практик позволяет сделать вывод, что основные тенденции развития современного общества в значительной степени определяются эволюцией инфокоммуникационных технологий, активное внедрение которых не только изменяет существующие структуры общества, а также приводит к возникновению принципиально новых социальных феноменов. Утверждается, что политика как ключевой сегмент развития общества приобретает новые качественные характеристики с точки зрения реализации социально-коммуникативных практик. ; Мета роботи. У статті розглядаються актуальні процеси формування сучасного простору публічної політики в контексті розвитку інформаційного суспільства. Методологія дослідження полягає в застосуванні таких загальнонаукових методів, як: соціально-комунікативний, системний, інформаційно-аналітичний. Наукова новизна отриманих результатів полягає у всебічному аналізі основних соціально-комунікативних зв'язків у сфері публічної політики як синтез політичної дії, наукової рефлексії та актів мас-медійної комунікації. Визначено основні механізми взаємодії влади та суспільства у процесі регулювання сучасних політичних практик. Висновки. Вектор розвитку публічної політики як сфери реалізації сучасних соціально-комунікативних практик дає змогу зробити висновок, що основні тенденції розвитку сучасного суспільства значною мірою визначаються еволюцією інфокомунікаційних технологій, активне впровадження яких не лише змінює існуючі структури суспільства, а й призводить до виникнення принципово нових соціальних феноменів. Стверджується, що політика як ключовий сегмент розвитку суспільства набуває нових якісних характеристик з точки зору реалізації соціально-комунікативних практик.

The article elucidates the internal problems of Uzbekistan among which one should mention the problem of poverty, mass unemployment, shortage of arable land and water resources, serious ecological problems. To a high degree these problems have been caused by a rapid growth of population. Uzbekistan tries to solve these problems by means of liberal market reforms and the multi-vector foreign policy developing political, economic and trade relations at the same time with different countries, in particular with China, the USA, the EU, Turkey, South Korea, Russia and other countries-members of the Eurasian Economic Union (EAEU). It was shown that volumes of trade of Uzbekistan with the Western countries as well as the level of Western investments remain at least now not high. The conclusion is drawn that for the USA Uzbekistan presents the interest mainly in geopolitical, military and strategic aspects, especially now after the US troops left Afghanistan. The EU is more than the USA interested in developing the trade and economic relations with Uzbekistan. The new agreement between Uzbekistan and the EU on enlarged partnership and cooperation will create more favorable conditions for economic cooperation and trade, growth of European investments into economy of Uzbekistan. Nevertheless it seems that the factor of geographic remoteness of Uzbekistan from Europe will not make it possible for the EU countries to occupy the same place in external economic links of Uzbekistan as the countries-neighbours such as China, Russia and other countries-members of the EAEU. It is shown that China is the most important trade and economic partner of Uzbekistan. China considers Uzbekistan as the important transit country with transport corridors indispensable for transportation first of all of Chinese goods to the countries of Europe and other regions of the world. The Chinese investments into economy of Uzbekistan are constantly growing. The Eurasian Economic Union (EAEU), in particular Russia and Kazakhstan, is also the most important trade and economic partner of Uzbekistan. Besides, Russia is the biggest labour market for millions of Uzbek migrant workers. Within the EAEU the common labour market was created, migrant workers who are citizens of the countries-members of the EAEU enjoy the social rights of the country of stay and may freely move over territories of the countries-members of the EAEU. This fact is especially important for Uzbekistan which is interested in improving living conditions of its migrant workers. Besides, as the facts show, the economic integration within the EAEU does not prevent the governments of the countries-members of the EAEU from developing intensive political and economic relations with different countries. Taking into account the complex of acute socio-economic, ecological and demographic problems facing Uzbekistan it seems that in the future one cannot completely exclude the possibility of membership of Uzbekistan in the EAEU especially if such a membership does not prevent the Uzbek government from pursuing the multi-vector foreign policy. The parliament of Uzbekistan approved the decision to obtain the status of observer at the EAEU. The EAEU granted this status to Uzbekistan in December 2020. ; В статті окреслені внутрішні проблеми Узбекистану, серед яких слід назвати проблему бідності, масового безробіття, нестачі сільськогосподарської землі і водних ресурсів, екологічні проблеми. Значною мірою ці проблеми обумовлені швидким зростанням населення. Узбекистан намагається вирішити ці проблеми шляхом ліберальних ринкових реформ та багатовекторної зовнішньої політики, розвиваючи одночасно політичні та торгово-економічні відносини з різними країнами, зокрема, з Китаєм, США, Євросоюзом, Туреччиною, Південною Кореєю, Росією та іншими країнами-членами Євразійського економічного союзу (ЄАЕС). В статті показано, що обсяги торгівлі Узбекистану із західними країнами, а також обсяги західних інвестицій в економіку цієї країни в цілому залишаються, принаймні зараз, невисокими. Робиться висновок, що для США Узбекистан є цікавим головним чином в геополітичному і військово-стратегічному аспектах, особливо зараз, після виводу американських військ із Афганістану. ЄС значно більше, ніж США, зацікавлений в розвитку торгово-економічних відносин з Узбекистаном. Нова угода між Узбекистаном і ЄС про розширене партнерство і співробітництво створить більш сприятливі умови для економічного співробітництва і торгівлі, зростання європейських інвестицій в економіку Узбекистану. Проте, здається, що фактор географічної віддаленості Узбекистану від Європи не дасть можливості країнам Євросоюзу займати таке ж провідне місце в зовнішньоекономічних відносинах Узбекистану, яке зараз займають сусідні Китай, Росія та інші країни-члени ЄАЕС. Показано, що найважливішим торгово-економічним партнером Узбекистану є Китай, який розглядає Узбекистан як важливу транзитну країну, через територію якої проходять транспортні коридори для транспортування, перш за все, китайських товарів в країни Європи та інші регіони світу. Китайські інвестиції в економіку Узбекистану невпинно зростають. Євразійський економічний союз (ЄАЕС), зокрема, такі його члени як Росія і Казахстан, також є для Узбекистану найважливішим торгово-економічним партнером. Крім того, Росія є головним ринком праці для мільйонів узбецьких трудових мігрантів. В межах ЄАЕС був створений єдиний ринок праці, трудові мігранти-громадяни країн-членів ЄАЕС користуються соціальними правами країни перебування та можуть вільно пересуватися територією країн-членів ЄАЕС. Ця обставина особливо важлива для Узбекистану, який зацікавлений в покращенні умов перебування своїх трудових мігрантів. Крім того, як свідчать факти, економічна інтеграція в межах ЄАЕС не перешкоджає урядам країн-членів ЄАЕС розвивати інтенсивні політичні і економічні відносини з різними країнами. Враховуючи всю низку гострих соціально-економічних, екологічних і демографічних проблем, які стоять перед Узбекистаном, думається, що в майбутньому неможливо повністю виключати членство Узбекистану в ЄАЕС, особливо, якщо таке членство не завадить узбецькому керівництву й надалі проводити багатовекторну зовнішню політику. Парламент Узбекистану схвалив рішення брати участь в роботі ЄАЕС в якості спостерігача. В грудні 2020р. ЄАЕС надав Узбекистану такий статус.

The article examines the influence of coronavirus infection spread on social and economic state of countries worldwide, the anti-crisis policy measures were summarized and proposals concerning governmental support of business and population were provided. Operational measures in the financial and social sector aimed to eliminate negative social and economic consequences were analyzed. It is established, that the anti-crisis policy efficiency for the countries in the world will be determined by the scale of public policy stimulation aimed towards increasing the expenditures on health care financing, expansive monetary policy implementation, granting business tax preferences and protection of vulnerable population.Critical review of the forecast scenarios for the development of global and national economic systems was provided. In particular, the transition to economic downturn was recorded and the inevitability of the economic crisis at global and national economic systems was forecasted.Based on the results of empirical analysis on previous crisis unfoldment and modern crisis processes escalation, which are characterized by a quick chain transfer between the world countries, the priority directions for the state anti-crisis policy were determined. Notably, we propose the stimulation of the real sector of the economy by the means of preferential loans, dotation and subsidizes as well as restricting unwanted import and promoting export. The necessity of carrying out "cheap money policy" in financial sector has been identified, including temporary reductions of the required level of bank reserves and central bank interest rate. Fiscal measures ought to be based on granting tax holidays, tax exemptions for vulnerable businesses and individuals' economic entities. Emphasis is placed on the need for increased spending in health care and the inadmissibility of a budget sequester, which will lead to solvent demand convolution, social protection level reduction and impoverish of the population.We concluded that preventive anti-crisis regulation given the long-term influences on economic system would allow to reduce the negative consequences, decrease social and economic risks, lessen depth and duration of economic crisis passage. ; У статті досліджено вплив поширення COVID-19 на соціальне та економічне становище країн світу, узагальнено заходи антикризової політики та надано пропозиції щодо державної підтримки бізнесу, населення та фінансового сектору. Проаналізовано оперативні заходи протидії COVID-19 в фінансовому секторі та соціальній сфері, що спрямовані на усунення негативних соціально-економічних наслідків. З'ясовано, що ефективність заходів антикризової політики країн світу визначатиметься масштабами стимулюючої державної політики, спрямованої на збільшення видатків на фінансування охорони здоров'я, реалізацію експансивної монетарної політики, надання податкових преференцій бізнесу та захист уразливих верств населення. Зроблено висновок, що превентивне антикризове регулювання з урахуванням довгострокових впливів на економічну систему дозволить мінімізувати негативні наслідки, знизити соціально-економічні ризики, зменшити глибину та тривалість протікання економічної кризи.

In the article directions of forming and putting into practice state policy in the field of social and pedagogical support of maternity and childhood in Ukraine in the first half of the 20-th century are analysed. It is stated that in the first half of the 20-th century in Ukraine state policy was formed on the base of difficult social and economic situation in Ukraine, that was determined by the consequences of the long First World War, revolution, intervention of the aggressive nearby states and civil wars, that resulted in the severe losses of population, epidemics, extremely unsatisfactory demographic situation, decline of birth-rate, high level of death rate especially children`s ones and to disintegration of infrastructure of health protection. Under these circumstances the foundation of the state system of social and pedagogical support of maternity and childhood began its existence in Ukraine: RNK of USR on February, 6, 1919 created Central Board of defence of children, and in June, 14,1919 – Central Board of defence of maternity and childhood was founded as well. These state bodies had to implement tasks determining a state course in the field of social and pedagogical support of maternity and childhood: providing children with good conditions to be born; improvement of children's food; a overcoming high children's death rate; guarantee the children normal terms of physical, mental and moral development; a fight against children's neglect, prostitution, criminality, vagrancy; custody of problem children; protecting children from violence in families; protection of maternity and women in the period of pregnancy; raising awareness about maternity and childhood.The outlined tasks determining a state policy in the field of social and pedagogical support of maternity and childhood were declared in the following legislative resolutions (the decree of RNKof USSR from September, 14,1920 was adopted "On improvement the quality of children's food"; decree of RNKof the USSR"On providing medical establishments, establishments of guard of maternity, schools and child's establishments with food and articles of wide consumption," from February, 8, 1921; declaration of NKO of USSR "On social education" from July, 1, 1920; Decree of RNK of USSR "On children's social inspection" from September, 23,1921; Resolution of SNК of the USSR from May, 31,1935 "On abolishing children's homelessness and neglect"; Resolution of SNК of the USSR from January, 23,1942 "On supervising the children left without parents").The activity of SPONNKO and DSI in the field of social and pedagogical support of maternity and childhood, that aimed at organizing first aid establishments (distribution centers, canteens and homeless shelters ), supporting with individual pedagogical and legal help, creating vacancies of public inspectors of regional, municipal, district levels and others is analysed.Key words: state policy, motherhood, childhood, Ukraine ; У статті проаналізовано напрями формування та реалізації державної політики у сфері соціально-педагогічної підтримки материнства й дитинства в Україні у першій половині ХХ ст. Встановлено, що у першій половині ХХ ст. в Україні на тлі складного соціально-економічного становища почалося формування державної системи соціально-педагогічної підтримки материнства й дитинства в Україні: РНК УСРР 6 лютого 1919 р. створив Центральну Раду захисту дітей, а 14 червня 1919 р. – Центральну Раду захисту материнства і дитинства, 23 вересня 1921 р. – ДСІ, 25 вересня 1921 р. – СПОН НКО На ЦРЗД покладалося виконання завдань, що визначали державний курс у сфері соціально-педагогічної підтримки материнства й дитинства: забезпечення дитині нормальних умов народження; поліпшення дитячого харчування; боротьба з дитячою смертністю; боротьба з дитячою безпритульністю й бездоглядністю та ін. Впродовж першої половини ХХ ст. урядом було видано низку законодавчих постанов, що окреслили напрями державної політики у сфері соціально-педагогічної підтримки материнства й дитинства. Ключові слова: державна політика, материнство, дитинство, Україна.

In the article directions of forming and putting into practice state policy in the field of social and pedagogical support of maternity and childhood in Ukraine in the first half of the 20-th century are analysed. It is stated that in the first half of the 20-th century in Ukraine state policy was formed on the base of difficult social and economic situation in Ukraine, that was determined by the consequences of the long First World War, revolution, intervention of the aggressive nearby states and civil wars, that resulted in the severe losses of population, epidemics, extremely unsatisfactory demographic situation, decline of birth-rate, high level of death rate especially children`s ones and to disintegration of infrastructure of health protection. Under these circumstances the foundation of the state system of social and pedagogical support of maternity and childhood began its existence in Ukraine: RNK of USR on February, 6, 1919 created Central Board of defence of children, and in June, 14,1919 – Central Board of defence of maternity and childhood was founded as well. These state bodies had to implement tasks determining a state course in the field of social and pedagogical support of maternity and childhood: providing children with good conditions to be born; improvement of children's food; a overcoming high children's death rate; guarantee the children normal terms of physical, mental and moral development; a fight against children's neglect, prostitution, criminality, vagrancy; custody of problem children; protecting children from violence in families; protection of maternity and women in the period of pregnancy; raising awareness about maternity and childhood.The outlined tasks determining a state policy in the field of social and pedagogical support of maternity and childhood were declared in the following legislative resolutions (the decree of RNKof USSR from September, 14,1920 was adopted "On improvement the quality of children's food"; decree of RNKof the USSR"On providing medical establishments, establishments of guard of maternity, schools and child's establishments with food and articles of wide consumption," from February, 8, 1921; declaration of NKO of USSR "On social education" from July, 1, 1920; Decree of RNK of USSR "On children's social inspection" from September, 23,1921; Resolution of SNК of the USSR from May, 31,1935 "On abolishing children's homelessness and neglect"; Resolution of SNК of the USSR from January, 23,1942 "On supervising the children left without parents").The activity of SPONNKO and DSI in the field of social and pedagogical support of maternity and childhood, that aimed at organizing first aid establishments (distribution centers, canteens and homeless shelters ), supporting with individual pedagogical and legal help, creating vacancies of public inspectors of regional, municipal, district levels and others is analysed. ; У статті проаналізовано напрями формування та реалізації державної політики у сфері соціально-педагогічної підтримки материнства й дитинства в Україні у першій половині ХХ ст.Встановлено, що у першій половині ХХ ст. в Україні на тлі складного соціально-економічного становища почалося формування державної системи соціально-педагогічної підтримки материнства й дитинства в Україні: РНК УСРР 6 лютого 1919 р. створив Центральну Раду захисту дітей, а 14 червня 1919 р. – Центральну Раду захисту материнства і дитинства, 23 вересня 1921 р. – ДСІ, 25 вересня 1921 р. – СПОН НКО На ЦРЗД покладалося виконання завдань, що визначали державний курс у сфері соціально-педагогічної підтримки материнства й дитинства: забезпечення дитині нормальних умов народження; поліпшення дитячого харчування; боротьба з дитячою смертністю; боротьба з дитячою безпритульністю й бездоглядністю та ін.Впродовж першої половини ХХ ст. урядом було видано низку законодавчих постанов, що окреслили напрями державної політики у сфері соціально-педагогічної підтримки материнства й дитинства.

Стаття присвячена проблемам соціальної відповідальності бізнесу в сучасних умовах господарювання економічних суб'єктів. Розглянуто питання соціального захисту, проаналізовано роль держави у правовому регулюванні суспільного життя та обґрунтовано відповідальність бізнесу у соціалізації економіки. Подано пропозиції щодо умов формування системи соціальної відповідальності бізнесу в Україні. ; The article is devoted to social responsibility problems in the modern business environment of economic actors. The question of social security has been considered; the state role in the social life legal regulation has been analyzed and the business responsibility in the economy socialization has been proved. Suggestions for the social responsibility formation conditions in Ukraine have been given.

У статті здійснено комплексне політологічне дослідження особливостей стратегічного планування антикорупційної політики в Румунії. Румунія, як європейська демократична держава, просуває державну політику, інтегровану в питання зміцнення інституційної цілісності, засновану на активному ставленні, спрямованому на зниженні корупції, розвиток бізнес-середовища, заснованого на конкуренції, підвищення довіри громадськості до правосуддя та адміністрації, а також участь громадянського суспільства в процесах прийняття рішень. Встановлено, що антикорупційна політика Румунії найбільш повно відображена в Національній програмі з попередження корупції, відповідних галузевих стратегіях, орієнтованих на найбільш вразливі ланки: політику, управління (адміністрування) та правосуддя. Доведено, що успіх реалізації Національній програмі з попередження корупції залежить від реалізації постійного партнерства з громадянським суспільством та неурядовими організаціями.

У статті проаналізовано одне з першочергових завдань сучасної публічної політики – забезпечення якісного управління всіма сферами суспільного життя та побудова сильної соціальної держави. Головним атрибутом такої є реальна відсутність бідних та працюючий механізм захисту соціально незахищених верств населення. При цьому добробут суспільства забезпечується не лише перерозподілом власності на користь інших, а стимулюванням і забезпеченням активної, ініціативної діяльності всіх громадян. безпосередньо залежить від фінансово-економічного стану країни, складається з активної та пасивної складових. Визначено, що активна соціальна політика регулює трудові відносини, ринок праці та зайнятість, населення забезпечуючи робочі місця, пасивна – спрямовується на підтримку соціально незахищених верств населення.